История Полтавы

Эней бувъ парубокъ моторный
И хлопець хоть куды козакъ,
Удавсь на всее зле проворный,
Завзятійшый одъ всихъ бурлакъ.
Но Грекы якъ спалывшы Трою,
Зробылы зъ неи скырту гною,
Винъ взявшы торбу, тягу давъ,
Забравшы де-якыхъ Троянцивъ,
Осмаленыхъ, якъ гыря, ланцивъ,
Пьятамы зъ Трои накывавъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 1.

Рядок 1:

видання 1798

Еней був паробок моторний

видання 1809

Еней був паробок моторний

Рядок 3:

видання 1798:

На лихо здався він проворний

Бурлака — 1. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок (СУМ-11).

Гиря — перен., діал., зневажл. Брита голова і голова взагалі. Гирявий — зневажл. З стриженою, бритою головою (СУМ-11). Чоловік з остриженим, або осмаленим волоссям (Л.). Гиря, гирявий — коротко острижений, взагалі: негарний, непоказний. Для строфи ч. III, 62 — миршавий (який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд — СУМ-20), злиденні, нужденні (С.). Тут ужито в лайливому розумінні. Бо, як пояснено це слово в першому Болховітіновському списку «Енеїди», «гирявыми называют в домах малолетних мальчиков и девочек, неопрятных, запачканных и у коих всегда опалены головы от топки печей, или от паршей обриты или острижены» (Ш.).

Гній, гной — суміш посліду або кізяку з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво (СУМ-20).

Деякий — якась частина; поодинокі, не всі (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Завзятий — 1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20).

Зле — погане, недобре (СУМ-20).

Зробити — 1) Виконати яку-небудь роботу, дію, здійснити що-небудь. 2) У сполуч. з деякими іменниками означає виконання, здійснення того, що називають ці іменники (СУМ-20).

Ланець — гольтіпака [голодранець], обірванець (Л.). Одягнена в лахміття людина; старець — те саме, що жебрак (СУМ-11,20). Гультяй, розбишака. Лайливе слово, неодноразово зустрічається в творах Івана Котляревського. Походить від ландміліція (нім. Dіе Lапdmіlіtіа] — ландець — ланець. Ландміліцією були названі сформовані за указом Петра І від 2 лютого 1713 р. війська з розміщених на території України полків регулярної російської армії і спеціально навербованих солдатів для несення охоронної та сторожової служби (див.: Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Спб., 1830. — Т. 5. — С. 13). Пізніше кількість ландміліцейських полків була збільшена. В 1722 р. до ландміліції була зарахована деяка частина українського козацтва. В наступні роки ландміліція не раз переформовувалась, в 1736 р. за поданням генерал-фельдмаршала Мініха була названа Українським міліцейським корпусом і мала в своєму складі двадцять кінних полків. У 1762 р. імператор Петро ІІІ наказав іменувати цей корпус просто Українським, і з того часу назва «ландміліція» офіційно перестала вживатися. В 1770 р. Український корпус був злитий з регулярною російською армією. Особливий податок, який платило населення України на утримання ландміліції, був скасований тільки на початку XІX ст. (С.).

Моторний — проворний, спритний (СУМ-20).

Накивати п'ятами — швидко кинутися навтіки (СУМ-20).

Осмалений — той, кому завдавали опіків, болю вогнем або чим-небудь гарячим (СУМ-11). Троянці вискочили з палаючого рідного міста, тому — осмалені (С.).

Парубок — молодий чоловік; юнак (СУМ-11).

Проворний — який має певну схильність; охочий до чого-небудь.

Скирта — вжито у заченні купа — велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора (СУМ-11).

Спалити, спалювати — піддавати дії вогню, знищувати вогнем (СУМ-11).

Торба — вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима (СУМ-11).

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, яке знаходилось в районі Дарданелльської протоки. За античною міфологією, засновником Трої вважався правнук Зевса Іл. Звідси інша назва міста — Іліон. Похід греків на Трою, в результаті чого вона була знищена, відбувся в XII ст. до н. е. За легендою, троянці після зруйнування Трої оселилися в Італії і поклали початок Римській державі (Д.).

Тягу дати — швидко втекти (СУМ-11).

Хлопець — уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

Но греки, як спаливши Трою.
Відомо, що епос Вергілія створено на підставі легенд про троянців, що після зруйнування Трої ніби оселилися в Італії і поклали початок Римської держави. До Вергілія цю легенду опрацьовували перші римські письменники Гней Невій і Енній (ІІІ-ІІ ст. ст. до н. е.). Міфи про Троянську війну, як також відомо, лягли в основу «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (IX-VIII ст. ст. до н. е.), що мали значний вплив на «Енеїду» Вергілія. Крім того, міфи ці стали матеріалом і для багатьох інших письменників Греції і Риму (Ш.).

Винъ швыдко поробывшы човны,
На сыне море поспускавъ,
Троянцивъ насажавшы новни,
И куды очи почухравъ.
Но зла Юнона, суча дочка.
Роскудкудакалась якъ квочка —
Энея не любыла страхъ;
Давно уже вона хотила,
Його щобъ душка полетила
Къ чортамъ, и щобъ и духъ не пахъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 2.

Рядок 3:

видання 1798:

Троянців насадивши повни

Рядок 6:

видання 1798:

Розкудкудаткалась, як квочка

Рядок 10:

видання 1798:

У пекло, щоб і дух не пах

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Квочка — курка, що висиджує або водить курчат. Розкудкудакатися, як квочка — розкричатися, розбурчатися (СУМ-11,20).

Насажати — насаджати — помістити куди-небудь у певній кількості (СУМ-20).

Повний — у якому немає вільного місця, заповнений до краю (СУМ-11).

Полетіти (піти) к чорту — зазнавати цілковитого краху, провалу, розпаду, гинути, пропадати (СУМ-11).

Поробити — зробити, виготовити що-небудь у певній кількості (СУМ-11).

Почухрати — швидко піти, побігти, поїхати (СУМ-11).

Човен — невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Щоб і дух не пах — настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь (СУМ-11).

Щоб душка полетіла — щоб помер, згинув (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

Constructing his boats at great speed,
He launched them on the bluish sea
And filled them with the men he'd need
As he sailed toward his destiny.
But Juno, daughter of a bitch,
A cackling hen with fighting itch,
Loathed him for being proud and deft.
She wished to see that his soul would
Fly to the deuce for good,
And no trace of him would be left.

Ён, хутка парабіўшы чоўны,
На хвалі мора іх спусціў,
Траянцаў насадзіўшы поўна,
Куды глядзелі вочы, плыў.
Але Юнона, злыбядуха,
Расквохталася, як квахтуха, —
Энея не любіла — страх;
Ужо даўно яна хацела,
Каб вытрас дух ягоны з пела
Сам д'ябал і развеяў прах.

Набързо лодки той направи,
троянците си в тях качи
и хванаха те, здрави-прави,
където видят им очи.
Но кучката Юнона зла е,
да кудкудяка взе, да лае,
направо да те хване страх;
бе петимна от доста време
душата някак да му вземе,
да стане той на пух и прах.

Er baute allen feste Boote.
Als diese fertig auf dem Meer,
Mit den Trojanern voll beladen, -
So stachen alle sie in See.
Das merkte Juno, dieses Luder,
Und fing sofort zu gackern an -
O Schreck, wie sie Aeneas haßte!
Zum Teufel wünschte sie sich ihn
Seit langem schon, damit auf ewig
Kein Lebenshauch mehr von ihm bleibt.

Szybciutko czółna pobudował,
Pospuszczał je na sine morze,
W nie Trojańczyków załadował
I w świat wnet powlókł się niebożę.
Lecz zła Junona, sucza córa,
Tu rozgdakała się jak kura, —
Bo Eneasza nie znosiła
I już od dawna tego chciała,
By jego dusza poleciała,
Do diabłów, by nim czuć nie było.

У моря сколотил он челны
И, посадив троянцев в ряд,
Доверившись судьбе и волнам,
Махнул куда глаза глядят.
Но тут Юнона, сучья дочка,
Вдруг раскудахталась, как квочка:
Энея числя за врага,
Давно уже она хотела,
Чтоб душенька его летела
До срока к черту на рога.

Челны сварганив, разместились,
Весельцами взмахнули в лад,
Ватагой по морю пустились
Чесать куда глаза глядят.
Юнона, злая сучья дочка,
Тут раскудахталась, как квочка,—
Энея не любила — страх;
Хотелось ей, чтоб отлетела
К чертям душа его из тела,
Чтоб сгинул этот вертопрах.

Он, челны смастерив поспешно,
Их в море синее спихнул
И, насажав троянцев тесно,
Куда глаза глядят махнул.
Юнона, сучья дочь, дозналась.
Как клуша злая, расклохталась, —
Эней был страх как ей не мил;
Уже давно она желала,
Чтоб душенька его попала
К чертям и чтоб и след простыл.

Скорей челны поделав, сразу
Эней их на воду спустил,
Набив людьми их до отказу,
Куда глаза глядят, поплыл.
Юнона ж злая, сучья дочка,
Вдруг раскудахталась, как квочка,
Энея не любила — страх!
Она давно уже хотела,
Чтоб в ад душа его слетела
К чертям, чтоб дух его не пах.

Narychlo sbil si z prken čluny,
pustil do moře siného,
každý z nich Trojanů byl plný,
a jel, kam voda nesla ho.
Leč stará Juno, zlá jak psice,
se rozkdákala převelice,
ta na Aenea měla vztek
a umínila si, že musí
dát čertu jeho hříšnou duši,
by po něm nezbyl ani flek.

Эней бувъ тяжко не по сердцю
Юнони, все ѣи гнивывъ;
Здававсь гирчійшый йій видъ перцю,
Ни въ чимъ Юноны не просывъ;
Но гирьшъ за те йій не любывся,
Що, бачышъ, въ Трои народывся
И мамою Венеру звав;
И що його покійный дядько
Парысъ, Пріямово дытятко,
Путивочку Венери давъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 3.

Рядки 1-3:

видання 1798:

Еней болячка був Юноні,
Як жорна, серце їй давив;
Тугійший-бо був од супоні

А гірш за те їй не злюбився,
Що, бач, у Трої народився
І мамою Венерю звав

Бачити — сприймати очима, спостерігати (СУМ-20).

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Гірше — уживається у знач. більше (СУМ-11).

Гнівити — викликати гнів, роздратування; сердити (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Здаватися — мати в чиїйсь уяві той чи інший вигляд, набирати певних рис, властивостей, справляти на кого-небудь якесь враження (СУМ-20).

Любитися — бути до вподоби кому-небудь (СУМ-20).

Парис — один з синів троянського царя Пріама, дядько Енея з боку батька, призвідець пагубної для його батьківщини війни з греками. За античною міфологією, до Париса з'явилися три богині — Гера, Афіна, Афродіта (відповідно у римлян — Юнона, Мінерва і Венера) — й попросили бути суддею у суперечці за яблуко, яке мусило дістатися найвродливішій з них. Гера обіцяла віддати йому у володіння велике царство — Азію, Афіна обіцяла славу полководця, Афродіта — найпрекраснішу жінку на землі. Парис віддав яблуко Афродіті. При її сприянні викрав у одного з грецьких царів Менелая дружину — прекрасну Єлену, що й послужило приводом для Троянської війни (С.).

Пріам — останній цар Трої (А.).

Путивочка — зменш.-пестл. до путивка — осінній сорт яблуні та її плід (СУМ-11). Див. Парис.

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, яке знаходилось в районі Дарданелльської протоки. За античною міфологією, засновником Трої вважався правнук Зевса Іл. Звідси інша назва міста — Іліон. Похід греків на Трою, в результаті чого вона була знищена, відбувся в XII ст. до н. е. За легендою, троянці після зруйнування Трої оселилися в Італії і поклали початок Римській державі (Д.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

To her he was like pepper, full of gall,
He always irritated her.
Her heart couldn't stomach him at all.
He was not her soliciting idolater.
She loathed him and it would annoy
Her so for he was born in Troy.
Besides, that Paris, his dad's brother,
Bestowed the apple as his recognition
Of triumph in a beauty competition
On Venus, his attractive mother,

Эней не даспадобы сэрцу
Юноны — ён яе ўгнявіў:
Ён быў гарчэйшы ёй ад перцу,
Яе спагады не прасіў;
Ды горай быў нялюб за тое,
Што, бачыш, нарадзіўся ў Троі
І маткаю Венеру зваў;
Што дзядзькам быў яго таксама
Парыс, памёршы сын Прыяма,
Які Венеры яблык даў.

Не бе и по сърце на Хера
Еней; и ставаше по-зла,
че тровеше я не от вчера
и помощ хич не пожела.
Но най го мразеше, че тоя
казак родил се беше в Троя
и на Венера бе дете;
че чичо му реши при спора
за ябълката на раздора
Венера да предпочете.

Aeneas war ihr so zuwider,
Da er ihr Grund zum Ärger gab.
Er war ihr bitterer als Pfeffer,
Sein Anblick füllte sie mit Zorn.
Sie haßte ihn, weil er in Troja
Geboren wurde, wie ihr wißt,
Und Venus seine Mutter nannte.
Und auch weil Priams feiner Sohn,
Aeneas' Oheim selig, Paris,
Den Apfel Venus übergab.

Eneasz był niemiły sercu
Junony — gniewał nieustannie:
Jak pieprz był gorzki, albo więcej,
Nie prosił o nie boskiej pani;
Lecz bardziej tym jej nie dogodził,
Że, widzisz, w Troi się urodził
I Wenus mamą swą nazywał,
Że jego wuj, nieboszczyk Parys,
Priama dzięcię, przyznał zaraz
Jabłuszko Wenus niecnotliwej.

Эней был сильно не по сердцу
Юноне, все ее гневил;
Был для нее он горше перцу,
Хоть зла ей ввек не причинил.
Он тем ей, вишь, не полюбился,
Что в Трое славной народился
И мамою Венеру звал,
И что Парис — покойный дядя, —
На красоту Венеры глядя,
Ей яблочко в подарок дал.

Был не по нраву, не по сердцу
Богине издавна Эней:
Он ей казался горше перцу,
Не хаживал с поклоном к ней
И был ей ненавистней вдвое,
Как всякий обитатель Трои;
Он там родился и возрос,
Вдобавок звал Венеру мамой,
А ей Парис — дитя Приама —
Некстати яблочко поднес.

Эней был сильно не по сердцу
Юноне,— все ее гневил;
Он ей казался горше перцу —
Ничем богине не польстил.
А больше, вишь, не полюбился
За то, что в Трое народился
И мамою Венеру звал,
И что Энея дядя кровный —
Парис, Приама сын покойный,
Раз яблочко Венере дал.

Эней давно был не по сердцу
Юноне, все ее гневил,
И ей казался горше перцу,
За то, что он ее не чтил.
Еще и тем он провинился,
Что в Трое, видите ль, родился,
И мамою Венеру звал,
И что его покойный дядя,
Парис, с Юноной не поладя,
Путивочку Венере дал.

"Ten Aeneas jí trnem v oku
a solí v očích dávno byl,
protivný na každém svém kroku,
že o přízeň se neprosil.
A tohle nejvíc namíchlo ji,
že Aenej narodil se v "roji
a Venuši měl za svou máť
a jeho strýček, Paris mladý,
zneuznav Junoniny vnady,
že Venuši moh přednost dát.

Побачыла Юнона зъ неба,
Що панъ Эней на поромахъ;
А те шепнула сука Геба...
Юнону взявъ велыкый жахъ!
Впрягла въ грынджолята павычку,
Сховала пидъ кибалку мычку,
Щобъ не свитылася коса;
Взяла спидныцю и шнуривку,
И хлиба зъ силью на тарилку,
Къ Эолу мчалась якъ оса.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 4.

Рядок 2:

видання 1798:

Що вже Еней на поромах

Рядки 5-7:

видання 1798:

Кужілку кинула під лаву,
Впрягла у тарадайку паву,
І килимом сінце заслав

Рядки 9-10:

видання 1798:

І бубликів за шаг в талірку,
Стругнула, где Еол живав

Геба — богиня юності, дочка Зевса і Гери (див. Юнона). На Олімпі підносила під час бенкетів нектар і амброзію (А.).

Гринджолята — зменшене від гринджоли — низькі й широкі сани з боками, що розширяються від передка. Також маленькі дитячі санчата. Розкована гра неоднозначністю слова, часте вживання слів, серйозний зміст яких містить в собі гумористичний заряд — суттєва прикмета стилю «Енеїди». Богиня на дитячих саночках!.
Чому Юнона виїздить саме на санях, а не на якомусь колісному екіпажі, як у перших двох виданнях поеми? Справа у тому, що в XVІІ — XVІІІ ст. і навіть пізніше сани широко застосовувалися не тільки зимою, а й у літню пору, надто в болотистих і лісистих місцевостях. До того ж, що в даному разі головне, їзда на санях вважалася більш почесною, ніж на колесах, тому знатні особи, насамперед духовного сану, при парадних виїздах, безвідносно до пори року, віддавали перевагу саням (адже богиня Юнона їде до бога Еола) (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Жах [Жахъ] = ужас (К.).
Почуття, стан дуже великого страху, що охоплює кого-небудь (СУМ-20).

Кибалка [Кибалка] = род кокошника (К.).
Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця (СУМ-20). Старовинний жіночий головний убір у вигляді високої пов'язки на голові, з двома довгими кінцями, які спадали на спину. Носили тільки заміжні жінки (С.).

Коса — заплетене волосся (СУМ-20).

Мичка — пучок приготовленого для пряжі волокна конопель або льону. Один кінець насадженої на гребінь мички звисав, мов коса, вниз, і з нього пряля сукала нитку. Тут: пасмо волосся, що вибивалося в молодиці з-під кибалки, або взагалі коса. З'являтися на людях з відкритою косою, чи навіть пасмом волосся, що виглядає з-під головного убора, заміжній жінці не годилося (С.).

Мчатися — те саме, що мчати — пересуватися, переміщатися з великою швидкістю (СУМ-11).

Павичка — коняка павиної масті, також — зменшене від пава. У римлян пава — птах Юнони. Добрий знавець народного побуту, художник Василь Онисимович Корнієнко в ілюстрації до «Енеїди» Котляревського (1909) витлумачив павичку буквально: запряжена в шлею пава, як лебідь у відомій байці, летить у небесах поверх хмар, за нею на гринджолах — Юнона. В лібретто до опери «Енеїда» Миколи Карповича Садовського сцена відвідин Юноною бога вітрів Еола відкривається словами: «З верховини Олімпу спускаються саночки, запряжені павичкою. В саночках сидить Юнона, убрана в старосвітське убрання...» І далі: «Юнона сідає знову на свої саночки І злітає на Олімп» (Лисенко М. Зібр. творів: У 20 т. — К., 1955. — Т. 7. — С. 44) (С.).

Побачити — сприйняти зором, спостерегти (СУМ-11).

Пороми — плоти, взагалі несамохідні плавучі споруди (С.). У поемі вживається у значенні човни — невеликі, переважно веслові судна (СУМ-11), а також для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Спідниця — жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу (СУМ-11).

Сховати, сховатися — прибрати що-небудь, щоб не було видно (СУМ-11).

Тарілка з хлібом — коли молодиця йде в гості, то, за звичаєм, вона дарує хазяїнові хлібину, притому спечену у власній печі (С.).

Шнурівка — те саме, що корсет — широкий пружистий пояс, який носять під сукнею для стягування талії, надання стрункості фігурі (СУМ-11). Керсет не мав рукавів, його одягали поверх вишиваної сорочки, стягували спереду при фігурі шнурівкою. Одягали тільки разом з спідницею. І спідницю, і керсет шили по можливості з кращих, яскравих тканин, прикрашених усами (див.) (С.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

Дудка, інакше "дуда", "коза", "волинка" — музичний інструмент, що складається з шкіряного міха і вставлених у нього двох, інколи трьох трубок. На одній, як на сопілці, грають мелодію, інші дають фон, незмінний тон (див. також коментар: І, 37).

Очіпок — головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, інколи з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся. Венера, так само як і Юнона, одягла святковий убір української молодиці, але вже інший, вишуканіший, яскравіший, як подобає богині краси й кохання, та ще й молодшій за віком від Юнони. Замість аскетичної кибалки, що лишає відкритим тільки лице, у неї грезетовий, тобто парчевий, очіпок.

Кунтуш з усами люстровий (люстрин — дорога шовкова тканина з глянцем; уси — нашивками із золотої і срібної тасьми). Кунтуш — верхній жіночий одяг. Мав одкидні й розрізні рукава, так звані вильоти. Жінки могли носити кунтуш і зовсім без рукавів. Він мав вилоги на грудях, у талії щільно стягувався гапликом без пояса.

Ходить на ралець — по нарочитим [помітнішим] праздникам ходить на поклон с подарками (К.). Венера хоча і йде до Зевса "на ралець", проте не бере з собою хліба і не веде мови про подарунки, як це робила Юнона під час відвідання Еола (І, 4). Ритуали під час відвідання рідного батька — не обов'язкові, а давати хабара — суперечить життєвій правді. Натомість вона бере батька слізьми.

When Heba saw the Trojans in the boats,
She whispered that news into Juno's ear -
The goddess looked, oh, holy goats!
And was filled up with overwhelming fear.
She yoked a peahen to a sledge,
Then pushed her hair beneath the headdress edge,
For to expose her braid would be a fault;
Dressed in a fitting corselet
And in a skirt, that old coquette,
Sped like a wasp to Aeolus, with bread and salt.

Пабачыла Юнона з неба,
Што пан Эней пусціўся ў шлях;
Пра тое ёй шапнула Геба...
Юнонай авалодаў жах!
У санкі паву запрагала,
Пад хустку каснікі схавала,
Каб не свяцілася каса;
Карсет як след зашнуравала
І з хлебам-соллю паімчала
У дом Эола, як аса.

Юнона зърна как загреба
Еней и тръгна по море
(а туй оная кучка Хеба?
пошушна и го); ще умре!
Паун в каручка тя запрегна,
надяна фуста, кръста стегна,
на чорлавата си коса
забрадка метна тя и скри я,
взе сол и хлебец на тепсия
и полетя като оса.

Als Juno vom Olymp aus spähte
Und auf dem Meer Aeneas sah, -
Den Wink gab Heba ihr, die Schlampe -
Ward von Entsetzen sie gepackt!
Mit einem Pfau vor ihrem Schlitten,
Das Haar im Kopftuch gut versteckt,
Damit die Zöpfe nichts verrieten,
In einfaches Gewand gehüllt,
Und Brot und Salz auf einem Teller,
So fuhr zu Aeolus das Biest.

Junona więc ujrzała z nieba,
Że pan Eneasz już na promach;
A to szepnęła suka Heba...
Junona zlękła się jak gromu!
Do wózka wprzęgła wnet pawicę,
Włożyła gorset i spódnicę;
I pod czepek schowała włosy,
By nie błyszczały; i zgarnęła
Chleb, sól na talerz i pomknęła
Wraz do Eola niczym osa.

И вот, когда шепнула Геба,
Что пан Эней плывет в челнах,
Взглянула вниз Юнона с неба
И рассердилась просто страх!
Готовя недругу расправу,
Впрягла в резные санки паву;
В минуту прибрана коса;
Корсет и юбку нацепила,
Хлеб-соль в тарелке прихватила
И мчит к Эолу, как оса.

Пронюхала злодейка Геба,
Что пан Эней на кораблях.
Юнона поглядела с неба,
И взял ее великий страх.
Проворно спрыгнула с лежанки,
Павлина заложила в санки;
Убрав под кичку волоса,
Шнуровку хватъ и юбку тоже,
Хлеб-соль — на блюдо и — за вожжи.
Летит — ни дать ни взять оса!

Увидела Юнона с неба,
Что на плаву Эней в челнах. —
О том шепнула шельма Геба...
Богиню взял великий страх!
В салазки паву заложила,
Кибалкой голову покрыла,
Чтоб не светились волоса;
В корсетку с юбкой нарядилась,
Хлеб-соль в тарелку взяв, пустилась
К Эолу прямо, как оса.

Увидела Юнона с неба
Энея в море на судах,
О том же ей шепнула Геба,
Пришла Юнона в ужас: «Ах!»
Впрягла скорее в санки паву,
Принарядилася на славу,
Под кичку спрятана коса,
Корсетку с юбкою надела,
К Эолу, взяв хлеб-соль, по делу
Она помчалась, как оса.

Vykoukla Juno zpoza nebe:
na člunech pluje Trojánek,
cos přišeptla jí mrška Hebe —
Junonu popad velký vztek.
Pávici k saním zapřáhla si,
schovala pod plachetku vlasy,
aby jí drdol nečouhal,
spodničku vzala, šněrovačku,
kus chleba a sůl do plecháčku,
k Aeolu vlítla, sotva vstal.

«Здоровъ Эоле пане свату!
«Ой-якъ-ся маешъ, якъ жывешъ?»
Сказала якъ ввійшла у хату
Юнона: «чи гостей ты ждешъ?»
Поставыла тарилку зъ хлибомъ
Передъ старымъ Эоломъ дидомъ,
Сама же сила на ослинъ.
«Будь ласкавъ сватоньку старыку!
«Избый Энея съ пантелыку,
«Теперь плыве на мори винъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 5.

Рядок 5:

видання 1798:

Поставила талірку з хлібом

Рядок 8:

видання 1798:

Будь ласков, сватоньку-старику

Рядок 10:

видання 1798:

Тепер пливе на море він

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Ізбити (збити) з пантелику — викликати замішання в кого-небудь: спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати (СУМ-11).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Ослін — переносна кімнатна лава для сидіння (СУМ-11).

Пантелик = толк (К.). Збити з пантелику — викликати замішання в кого-небудь: спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати (СУМ-11).

Сват — людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді, а також батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого (СУМ-11).
В народі сватами, як у цій строфі, іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав — породичався. З глибокої давнини іде поняття «сват», адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою (С.).

Тарілка з хлібом — коли молодиця йде в гості, то, за звичаєм, вона дарує хазяїнові хлібину, притому спечену у власній печі (С.).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

"How are you, my dear Aeolus?" she cried,
"How are you doing, my sweet bachelor?"
And then when she had set her foot inside:
"Were you expecting now a visitor?"
She put the plate with bread
In front of Aeolus and said
While sitting down: "Please, be
So kind, my kinsman-dear,
Confuse and disconcert Aeneas-buccaneer.
Right now he's sailing 'cross the sea.

«Здароў, Эол, пан браце-сваце,
Як маешся, мой дабрадзей? —
Гаспадара спытала ў хаце
Юнона. — Ці чакаў гасцей?»
Паставіла талерку з хлебам
Перад старым Эолам-дзедам,
Сама садзілася на ўслон.
«Зрабі мне ласку, дабрадзею!
Не дай пазбыць бяду Энею.
Цяпер плыве па моры ён.

— Ха добър ден, Еоле, сватко,
какво си, що си, говори —
от прага почна сладко, сладко, —
посрещай гости, отвори!
И хляба и солта веднага
пред стареца Еол тя слага
и разполага се добре.
— Не ми отказвай за Енея,
разбий го, накажи злодея,
ей — пак поел е по море.

"Ich grüße dich, Oheim Aeolus!
Wie lebst du und wie fühlst du dich? -
So sagte sie, das Haus betretend, -
Erwartest Gäste du vielleicht?"
Den Teller mit dem Salz und Brote
Stellte sie vor Aeolus hin,
Sie selbst nahm Platz auf einem Schemel.
"Mein lieber Oheim, sei so gut,
Schick ein Gewitter auf Aeneas,
Er schwimmt soeben auf dem Meer.

"Cześć ci, Eolu, panie — swacie;
Jak żyjesz tutaj, jak się miewasz?
Junona rzekła, gdy się w chacie
Znalazła. — Gości się spodziewasz?..."
Stawiając talerz z chlebem, solą
Przed dziadkiem starym, cnym Eolem,
Usiadła sama na ławeczce.
"Bądź łaskaw, stary mój swaciku!
Zbij Eneasza z pantałyku, —
Po morzu oto mknie w ucieczce.

"Почтенье дорогому свату!
Гей, пан Эол, ну как живешь? —
Промолвила, влетая в хату,
Юнона. — Не гостей ли ждешь?"
Поставила тарелку с хлебом
Перед Эолом — старым дедом,
На лавку села у дверей.
"Будь ласков, сватушка, как другу,
Мне нынче окажи услугу —
Энея с панталыку сбей.

Вошла она к Эолу в хату,
Осведомилась, как живет,
Здоровья пожелала свату,
Спросила, — не гостей ли ждет?
И, прежде чем начать беседу,
Хлеб-соль на стол Эолу-деду
Метнула, села на скамью:
«К тебе я с просьбою великой!
Ты сбей Энея с панталыку,
Исполни волюшку мою.

«Почтение Эол-свату!
Ну, как здоровье, как живешь? —
Промолвила, вбегая в хату,
Юнона, — ты гостей не ждешь?»
Поставила тарелку с хлебом
Перед Эолом — старым дедом,
Присев на лавку, речь ведет:
«Будь ласков, сватушка! Скорее
Сбей с панталыку ты Энея;
Сейчас он по морю плывет.

«Здоров, Эолушка, вот к свату
И я пришла, ну как живешь? —
Юнона молвила, лишь в хату
Вошла,— ты, чай, гостей не ждешь?»
Поставила тарелку с хлебом
Перед Эолом, старым дедом,
Сама присела на скамью.
«Будь добр, сваток, не откажи-ка,
Энея сбей ты с панталыка,
Он морем тащит рать свою.

„Buď zdráv, Aeole, starý kmochu,
no, jak se daří, jak se máš?“
Vešla a rozhlédla se trochu:
„Snad návštěvu dnes nečekáš ?“
Talířek postavila s chlebem
před Aeolem, staletým dědem,
na starou sedla truhlici.
„Aeole, naděje ty naše,
sveď s cesty toho Aeneáše
a převrhníi mu pramici!

«Ты знаешъ, винъ якый суцига,
«Палывода и горлоризъ;
«По свиту якъ ище побига,
«Чіихсь багацько вылье слизъ.
«Пошлы на його лыхо злее,
«Щобъ люды вси, що при Энеи
«Послызлы, и щобъ винъ и самъ.
«За сее жъ дивку чорнобрыву,
«Смачную, гарну, уродлыву,
«Тоби я, далеби-що, дамъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 6.

Рядок 2:

видання 1798:

Паливода і коновід

Рядки 4-9:

видання 1798:

Багацько він наробить бід.
Пошли ти в море злую тучу,
Щоб всю Енейську челядь сучу
Пустить на дно із ним к чортам.
За се же дівку чорнобриву,
Товстеньку, гарну, уродливу

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато - у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Горлоріз — бандит, вбивця (СУМ-11).

Далебі, далебіг [Дале-би, дале-бигъ]] = право (К.).
Далебі, рідко далебіг. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Лихо — обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда; протилежно добро (СУМ-20).

Паливода [Палывода] = необузданный (К.).
Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється (СУМ-11).

Послизнуть [Послызнуть] = поисчезнуть (К.).
Послизнути і послизти — зникнути, пропасти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь) (СУМ-11).

Смачний [Смачный] = вкусный (К.).
Який має гарну зовнішність; привабливий, принадний (СУМ-11).

Суціга [Суцига] = бранное слово (К.).
Хитра, пронозлива, спритна в своїх вчинках людина; пройдисвіт (СУМ-11). Собачий син, розбишака, пройдисвіт (С.).

Уродливий [Уродлывый] = дородный и одаренный хорошими качествами (К.).
Вродливий (уродливий) — який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий (СУМ-11).

You know what kind of rogue he is,
A real madcap and a foe!
Should he stay longer in this world, then his
Atrocities will cause yet many tears to flow.
So send upon him some distress,
Put him and his men in a mess.
They all should drown and he as well.
For this I'll get for you a beauty,
A tasty, young and well-shaped cutie,
I promise you a first class belle."

Ты знаеш, што ў яго на мэце,
Ён рабаўнік і гарлахват,
Як будзе вандраваць па свеце,
Нямала свет зазнае страт.
Накліч бяду на ліхадзея,
Каб людзі верныя Энея
Пагінулі і каб ён сам...
За гэта дзеўку-чарнаброўку,
Красуню, ягадку, сяброўку,
Табе я, бог за сведку, дам».

Ти знаеш го какъв палач е,
нехранимайко, главорез,
що свят ще има да разплаче
не го ли спипаш още днес.
Прати им ти сега дузина
беди на цялата дружина,
дано да се затрие сам...
Пък аз девица черноока,
красива, млада и висока,
на — честна дума! — ще ти дам.

Du weißt, daß er ein großer Schuft ist,
Ein Störenfried und ein Bandit.
Läßt du ihn ungehindert Ziehen,
Verursacht Unheil er und Leid.
Schick auf Aeneas solche Plagen,
Daß er, und alle, die mit ihm,
Erbarmungslos zugrunde gehen.
Zum Lohn bekommst du dann von mir
Ein Mädchen, schön und appetitlich,
Schwarzäugig und mit braunem Haar."

Ty sam wiesz, jakim jest on draniem
I mąciwodą, arcyzbójem;
Gdy w świecie jeszcze tak pogania,
Łez czyichś morze spowoduje.
Nań więc nieszczęście wielkie ześlij,
By z nim płynący ludzie sczeźli
I razem z nimi on, przeklęty...
I za to wszystko ładną dziewę,
Ponętną, zgrabną, czarnobrewą,
Dalibóg, dam ci, to pamiętaj".

Ты знаешь, он какой гуляка,
Как на разбой и драку лих;
Бродя по свету, забияка
Прольет немало слез людских.
Казни бродягу, не жалея,
Чтоб люди все, что при Энее,
Пропали, чтоб пропал он сам.
Коль это все исполнишь живо,
Красотку-девку всем на диво
Тебе, ей-ей, в награду дам.

Он — прощелыга и заноза,
Разбойник и головорез.
На белом свете льются слезы
Через таких, как он, повес.
Пошли ему, сквернавцу, горе!
Со всей своей ватагой в море
Пускай утонет пан Эней!
За это девкою здоровой,
Смазливой, смачной, чернобровой
Я награжу тебя, ей-ей!»

«Ты знаешь, он какой гуляка,
Головорез, бездомный пес.
По свету шляясь, забияка
Прольет немало чьих-то слез.
Пошли ему беду позлее,
Чтоб люди все, что при Энее,
Пропали, чтоб пропал и сам.
Я девку сдобную за это,
Красавицу — на диво свету,
Ей-ей, тебе в награду дам».

Ты знаешь, он какой змеище,
Головорез, бездомный пес,
Коль по свету еще порыщет,
Прольет немало чьих-то слез.
Пошли ему ты злое горе,
Пусть пропадут троянцы в море,
Утонут все с Энеем там.
А я уж девку — во! — какую,
Красивую и молодую
Тебе за то, ей-богу, дам».

Znáš toho holomka a rváče,
lumpa nad všecky ničemy,
co lidí ještě nad tím spláče,
že si tak běhá po zemi!
Dělej mu co jen nejhoršího:
ať všichni kolem opustí ho
a nakonec ať zajde sám.
Najdu ti holku černookou,
urostlou, pěknou, štíhlobokou,
tu za odměnu tobě dám“

«Гай, гай! ой дей же його кату!
«Эолъ насупывшысь сказавъ:
«Я всебъ зробывъ за сюю плату,
«Та витры вси пороспускавъ,
«Борей недужъ лежытъ съ похмилля,
«А Нотъ пойихавъ на весилля,
«Зефиръ же, давній негодяй,
«Зъ дивчатамы заженыхався,
«А Эвръ въ поденьщыкы нанявся;
«Якъ хочешъ такь и помышляй!

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 7.

Рядок 3:

видання 1798:

Я б все зробив за сюю плату

Рядок 6:

видання 1798:

А Нод поїхав на весілля

видання 1809:

А Норд поїхав на весілля

Рядки 9-10:

видання 1798:

А Евр у винники нанявся;
Як хочеш, так собі смякай

Борей — холодний північний або північно-східний вітер (С.).

Весілля [Весилля] = свадьба (К.).
Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди (СУМ-20).

Гай — уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. (СУМ-11).

Евр — східний або південно-східний вітер, який приносив засуху (С.).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Зефір — західний весняний вітер, який приносив дощі (С.).

Кат, лайл. — біс, чорт (СУМ-20).
Дей же його кату! - вигук, що означає подив з досадою. За значенням близький до: «Ти глянь! Така досада!» (С.).

Насупиться [Насупыться] = нахмуриться (К.).
Насупитися — зсуватися (про брови), морщитися (про лоб) при вираженні незадоволення, гніву і т. ін. (СУМ-11).

Негодяй, рус. — негідник — той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник (СУМ-20).

Недуж [Недужъ] = болен (К.).
Заст. Недужий — який нездужає, хворіє; хворий, слабий (СУМ-20).

Нот — теплий південний вітер, тиховій (А.).

Поденщик — поденник — найманий робітник з поденною оплатою праці (СУМ-11).

Похмілля — погане самопочуття, нездужання після пияцтва (СУМ-11).

The frowning Aeolus shot back to her:
"How should I do that?" This chagrined
Him so. "For this reward I would concur,
But I've unshackled each and every wind:
Old Boreas is drunk and does not stir,
Young Zephyrus, the good-for-nothing cur,
Is courting girls and is too hearty,
And Evr was hired by someone,
With Notus nothing can be done,
He was invited to a wedding party.

«Гэй, гэй! Ой ліха, ліха кату! —
Насупіўся Эол стары. —
Я ўсё б за гэтакую плату
Зрабіў, ды распусціў вятры:
Барэй яшчэ ляжыць з пахмелля,
А Нот паехаў на вяселле,
Зефір, нягоднік, баламут,
З дзяўчатамі зажаніхаўся,
Эўр у падзёншчыкі наняўся,
Вось і рабі, што хочаш, тут!

— Ох, ох, как мразя ги такива! —
Еол навъсено поде —
девица казваш, бива, бива,
но де ги ветровете, де?
Борей е още махмурлия,
а Евър тръгна на кирия;
с момичета се весели
Зефир — негодникът му неден.
И Нот в пира не е последен,
каквото искаш си мисли!

" - Hei, hei, der Teufel soll ihn holen! -
Brummte Aeolus nun zurück, -
Was würd' für solchen Lohn ich geben!
Doch schau, kein Wind ist eben frei.
Boreas liegt krank nach dem Zechen,
Notus ist fort zum Hochzeitsfest,
Der Zephyrus, dieser Hallodri,
Verbringt mit Mädchen seine Zeit,
Und Eurus arbeitet als Löhner.
Nun siehst du selber, wie es ist!

"Ech, ech! niestety! Niech go kaci! —
Rzekł Eol, drapiąc się co siły, —
To zrobiłbym, bo się opłaci,
Lecz wszystkie wiatry rozpuściłem:
Boreasz męczy się z pochmielu,
A Notos pomknął na wesele,
A Zefir, hultaj, nic nie robi,
Gdzieś skrył się, za pannami łażąc,
A Euros najął się dniówkarzem —,
Jak chcesz, tak głowę łam tu sobie!

Не дай удачи супостату!"
Эол, насупившись, в ответ:
"На все готов за эту плату,
Да, вишь, ветров-то дома нет.
Борей с похмелья не проспится,
А Нот на свадьбе веселится,
Зефир — известный негодяй —
С дивчатами заженихался,
А Эвр в поденщики нанялся.
Вот тут как хочешь и смекай!

Вздохнул Эол: «По мне и плата!
Когда бы знал я наперед!
Все ветры разбрелись куда-то...
Теперь кой черт их соберет!
Спьяна Борею только спать бы;
Не воротился Нот со свадьбы;
Зефир, отпетый негодяй,
С девчатами заженихался,
А Эвр в поденщики подался;
Без них теперь хоть пропадай!

«Эх-ма! Чтоб пусто было кату! —
Эол, насупившись, сказал, —
Свершил бы все за эту плату,
Да ветры я пораспускал:
Борей больной лежит с похмелья,
А Нот на свадебном веселье,
Зефир же, давний негодяй,
В гульбу с дивчатами пустился,
А Эвр в поденщики срядился.
Как хочешь, так и помышляй!

«Ай, ай! Неважные дела-то,—
Эол, насупясь, пробасил.—
Все сделал бы за эту плату,
Да я все ветры распустил:
Борей с похмелья не проспится,
А Нот на свадьбе веселится,
Зефир же, давний негодяй,
С девчатами заженихался,
А Эвр в поденщики нанялся,
Как хочешь, так тут и смекай.

„Ach kdepak já už, kam se deru!“
dí Aeol. „Aby ho kat spral!
Za takou cenu rád bych věru
pro tebe něco udělal.
Však — Boreas spí po opici,
Notos hrá k svatbě na vesnici,
Zefír je lump a líná veš,
s děvčaty lítá po svém zvyku;
Euros šel dělat k nádeníkům —
tak vidíš, dělej si co chceš!

«Та вже для тебе обищаюсь
«Энееві я ляпасъ дать:
«Я хутко, мытью постараюсь
«Въ тристя його къ чортамъ загнать.
«Прощай же ! швыдче убирайся.
«Обицянкы не забувайся:
«Бо посли, чуешъ, ни чычыркъ.
«Якъ збрешешъ, то хоча надсядься,
На ласку посли не понадься,
«Тогда видъ мене возьмешъ чвыркъ.»

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 8.

Рядки 2-6:

видання 1798:

Унеєві я ляпас дам;
Я хутко, разом постараюсь
Загнать в багно його к чортам.
Прощай же! швидко убирайся.
Обіцянки ж не забувайся

Рядок 10:

видання 1798:

Тогді від мене візьмеш чвирк

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Забуватися — те саме, що забувати (СУМ-20).

Збрехати — брехати — говорити неправду (СУМ-20).

Ляпас [Ляпасъ] = пощечина (К.).
Удар по щоці або шиї долонею (СУМ-20).

Миттю [Мытью] = вмиг (К.).
В одну мить, дуже швидко (СУМ-20).

Надсядься — надсадитися, надсаджуватися — надмірним напруженням зусиль пошкоджувати здоров’я; підриватися (СУМ-11).

Обіцянка [Обицянка] = обещание (К.).
Добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь (СУМ-11).

Понадиться [Понадыться] = повадиться (К.).
Спокуситися на що-небудь (СУМ-11).

Трістя [Тристя] = болото (К.).
Трясовина, драговина (грузьке, багнисте, болотисте місце) (СУМ-11). Іван Франко до записаної у рідних Нагуєвичах примовки «Іди в трістьи та в болото!» додав пояснення: «Трістє тут у значенні тростина, що росте на болоті» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 225) (С.).

Хутко [Хутко] = немедленно, скоро (К.).
Швидко, скоро (СУМ-11).

Чвирк [Чвыркъ] = остаток после перегонки спирта (К.).
Візьмеш чвирк — тогда я тебѣ ничего не дамъ (Г.).

Чичирк, нічичирк [Чычыркъ, ни чычыркъ] = не шевелись (К.).
Нічичирк — мовчати, не подавати ніяких звуків (СУМ-11).

К чортам загнати (послати) — призвести до загибелі, позбавити життя; убити.

But even though it's hard, I promise you
To slap Aeneas' face,
I'll do my best to do my due
To drive him to some devil's place.
Good-by for now! Do not forget
Your promise, or I will fret
And will do nothing, not at all.
And when you lie, then don't await
From me some grace, I won't cooperate
And there will be not one small squall."

Ды аплявухай участую
Я гада — не ўцячэ Эней;
У міг адзін яго магу я
Загнаць у багну да чарцей.
Ну, а цяпер бывай здарова!
Аднак свайго трымайся слова,
Аб змове нашай ні гугу!
Як ашукаеш, не вітайся,
На ласку больш не спадзявайся,
Табе я не дапамагу».

Ще гледам да го цапна, сватя,
Еней — ще помни тоя ден;
по дяволите ще го пратя,
това го остави на мен.
Е, хайде, знам какво да правя,
изчезвай и недей забравя
за обещаното, че аз...
Измамиш ли ме, то тогава
недей на милост се надява,
да не опиташ моя бяс...

Doch wenn dir so daran gelegen,
Wisch ich Aeneas einen aus,
Und wenn ich mich um ihn bemühe,
Landet beim Teufel er sehr bald.
Nun, lebe wohl und geh beruhigt.
Vergiß nicht, was du mir versprachst!
Denn würdest du mich hintergehen,
Betrachte mich fortan als Feind!
Durch keine schmeichelhaften Reden
Gewinnst du wieder meine Gunst."

Lecz obiecuję ci już zaraz
Eneaszowi łeb ukręcić,
Szybciutko, migiem się postaram
Do diabłów w błoto go zapędzić.
Więc żegnaj! Śpiesz się też ogromnie,
A obietnicy nie zapomnij,
Bo wtedy, słyszysz, wszystko na nic!
Gdy skłamiesz, to choć się naderwij,
Na względy nie licz tak jak pierwej,
Ode mnie figę już dostaniesz".

Но для тебя я постараюсь
Энею по загривку дать;
Единым духом обещаюсь
Ко всем чертям его загнать.
Прощай же! Мигом собирайся
И попроворней убирайся,
Да девку живо присылай.
Коли обманешь — хоть разбейся,
На милость после не надейся,
Не дам подмоги, так и знай!"

Но так и быть, умом раскину,
Энею оплеуху дам
И загоню к чертям в трясину.
Пускай барахтается там!
Прощай, не забывай посула.
А если только зря сболтнула,
Сбрехнула попусту — шалишь!
Уж как ты ни вертись, ни бейся —
На ласку больше не надейся.
Тогда с меня возьмешь ты шиш!»

«Но уж тебе я обещаюсь
Энею оплеуху дать.
Единым духом постараюсь
Ко всем чертям его загнать.
Прощай, живее убирайся!
С посулами не завирайся,
Иначе зарекаюсь, слышь?
Коль одурачишь — хоть разбейся,
На милость после не надейся, —
Ты у меня получишь шиш!».

Перед тобой я обещаюсь
Энею по сопатке дать,
Его я мигом постараюсь
Чертям на лыко в ад загнать.
Теперь прощай, коль все сказала,
Не забывай, что обещала;
Но только помни, сваха, слышь?
Соврешь, то после хоть разбейся,
На ласку больше не надейся
Мою, возьмешь с меня ты шиш».

Znám Aenea a na tvé přání
sám pořádně s ním zatočím
a postarám se bez meškání,
aby byl v bryndě, k čertu s ním!
Teď koukej zmizet, vzácná paní,
a nezapomeň na slib daný,
sic nehnu prstem, pánbu ví!
Jestli mě zklameš, máš to marné,
mne dvakrát nikdo nedostane,
kašlu já na tvé přátelství!“

Эолъ оставшысь на госпо́ди,
Зибравъ всихъ витривъ до двора,
Веливъ поганій буть погоди...
Якъ разъ на мори и гора!
Все море заразъ спузырыло,
Водою мовъ въ ключи забыло,
Эней туть крыкнувъ, якъ на пупъ;
Заплакався и зарыдався,
Пошарпався, увесь подрався,
На тимьи начесавъ ажъ струпъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 9.

Рядки 5-7:

видання 1798:

А далі потім яр глубокий,
Еней стояв в воді по боки,
Злякався, крикнув, як на пуп

Госпо́да [Госпо́да] = дом (К.).
Домашнє житло; домівка (СУМ-11).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Ключ — те саме, що джерело (СУМ-20).

Кричати, як на пуп; репетувати мов на пуп — кричати з усіх сил, дуже голосно.

Пошарпать [Пошарпать] = подрать (К.).
Пошарпатися — обдертися об що-небудь, порвати на собі одяг (СУМ-11).

Спузирити — здійняти пузирями; укрити бульбашками (СУМ-11).

Струп — кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється (СУМ-11).

Тім'я — верхня частина голови людини від лоба до потилиці (СУМ-11).

Now, Aeolus addressed all winds together
And ordered them to come back home at once.
He let them cause a stormy weather...
And right away on all sea fronts
High undulating waves were heaving,
It was beyond believing!
Aeneas yelled as if he had a bellyache,
He burst out crying and lamented,
Tore up his dress while so tormented,
And combed a head scab like a griddle-cake.

І тут пачаў Эол на ўзмор'е
Склікаць усе свае вятры
З загадам сапсаваць надвор'е...
Пайшлі па моры пухіры!
На хвалях зашумела пена,
Вада крыніцай закіпела,
Эней аж крыкнуў — проста жах;
Заплакаў, зарыдаў ад гора,
Яго шпурляла ў чоўне мора —
У ранах пела і ў струпах.

Еол сколаса ред да тури
и ветрите да събере,
и завилняха страшни бури
навред — по суша, по море.
Морето кипна — тъй в казана
мехури пуска, ври катрана;
Еней се слиса, почна пръв;
крещеше, с нокти се дереше,
като че всичко го сърбеше,
и сам се разрани до кръв.

Aeolus nun, daheim geblieben,
Rief alle Winde und befahl
Ein grausig Unwetter zu blasen.
Des Meeres Wogen türmten sich,
Das Wasser schäumte auf und brauste,
Mannshohe Wellen schlugen zu.
Aeneas klagte, lamentierte,
Weinte gar bitterlich und laut,
Die Kleidung wurde ihm zerrissen
und wundgerieben seine Haut.

Pozostał Eol sam w zagrodzie,
Pozbierał wiatry na podwórzu,
Rozkazał popsuć się pogodzie...
I już na morzu góra duża!
Wnet całe morze się wydęło,
Jak w źródle woda bić zaczęła,
Eneasz wrzasnął z przerażenia;
Rozbeczał się, tak strach go złapał
Poszarpał cały się, podrapał,
Aż strup się zrobił na ciemieniu.

Эол, один оставшись, вскоре
Все ветры в хату пособрал,
Враз поднял кутерьму на море,
Погоду портить приказал!
Все море мигом потемнело,
Заклокотало, закипело;
Эней заплакал, зарыдал,
Запричитал, завыл, забился,
Обшарпался, окровянился,
Затылок в струпья расчесал.

Юнону проводив с подворья,
Старик Эол созвал домой
Четыре ветра для подспорья,
И море вспучилось горой.
Эней не ждал такой невзгоды.
Пузырились, кипели воды,
Валы вздымались вновь и вновь.
От непредвиденной прорухи
Вопил он, как от рези в брюхе,
И темя расцарапал в кровь.

Эол, оставшись дома, вскоре
Собрал все ветры ко двору,
Велел ненастью стать на море...
Взыграли волны не к добру!
Все море сразу вспузырило,
Водою, как в ключе, забило, —
Эней реветь белугой стал,
Загваздался, весь ободрался,
Так сильно плакал, убивался,
Аж струп на темени надрал.

Эол, тотчас же по уходе
Юноны, ветры в двор созвал,
Велел быть яростной погоде...
И вот тебе на море шквал!
Ужасно волны забурлили,
Нависли тучи, ветры взвыли;
Эней тут криком закричал,
За всех троянцев испугался,
Порвал сорочку, разрыдался,
До крови темя расчесал.

Aeol, než sám se za pec svalí,
své syny větry k dílu má:
nejhorší psotu vyvolali,
to byla čistá Sodoma!
Moře se vzdulo, rozpoutalo,
hlubokých vírů nadělalo;
zavřískl Aeneas a řval,
pak rozbrečel se jako dítě,
drbal se zoufalstvím tak lítě,
že si až kůži rozškrábal.

Прокляти витры роздулыся,
А море зъ лыха ажъ реве;
Слизьмы Троянци облылыся,
Энея за живитъ бере;
Вси човныкы ихъ росчухрало;
Багацько війська тутъ пропало;
Тогди набралысь вси сто-лыхъ!
Эней крычытъ: «що я Нептуну
«Пивкопы гро́шей въ руку суну,
«Абы на мори штурмъ утыхъ.»

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 10.

Рядок 7:

видання 1798:

Козацькі голови легли

Рядок 10:

видання 1798:

Коли б щоб хвилі полегли

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

За живіт бере — сильно болить, дошкуляє (для цієї строфи), а також — кого-небудь щось сильно хвилює, глибоко вражає (СУМ-20).

Лихо — що-небудь погане, зле, недобре (СУМ-20).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.).

Півкопи [Пивкопы] = 25 копеек (К.).
Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам (СУМ-11).
Півкопи — двадцять п'ять копійок. Еней пообіцяв дати Нептуну хабара — півкопи. Для бога Нептуна (в «Енеїді» боги — переодягнене вище панство, знать) та й для пана Енея півкопи — мала сума. Цим самим підкреслювалася скаредність і жадоба Нептуна до грошей. В другій частині поеми, влаштовуючи поминки по батькові Анхізові, Еней кидає півкопи в дарунок простолюдинові («З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки»). Отже, і згадана сума хабара богові моря розрахована на комічний ефект. А яка була реальна ціна грошей на Україні в другій половині XVІІІ ст.?
Певне уявлення дають, приміром, збережені в архівах описи та оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку, знищеного пожежами у 1766 р. Описів чимало, ціни на ту саму річ, будівлю, тварину вказані багато раз, причому в різних селах. Вони такі: хата рублена з сінями і прикомірком — від 10 до 25 крб., комора рублена — 3 крб., віз під коней — 40 — 50 коп., плуг — 12 коп., відгодована свиня — 1 крб. 50 коп., вівця — 50 коп., гуска — 10 коп., курка — 2 коп., кожух звичайний — 1 крб. 20 коп., смушева шапка — 30 коп., чоботи — 20 — 30 коп. (Див.: Сумцов Н. Ф. К истории цен в Малороссии /К. с. — 1887. — Т. 7. — Кн. 2. — С. 696 — 697). Звичайно, вказані ціни порівнювати з сучасними не можна. Інша доба, інша економічна система, інші виміри (С.).

Розчухрать [Розчухрать] = рассеять, разбить (К.).
Розчухрувати, розчухрати — розбити, розтрощити кого-, що-небудь (СУМ-11).

Сто лих [Сто-лыхъ] = несчастье, беда (К.).
Про великий клопіт, горе, неприємність і т. ін. (СУМ-11).

Сунути — дати хабаря (СУМ-11).

Човен [Човенъ]] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Штурм — вжито у значенні шторм.

The winds were blowing from all sides,
The sea was roaring like insane,
The Trojans, battered by the savage tides,
Shed tears. Aeneas had a stomach pain;
The boats were scattered, many lost,
So many soldiers perished in that holocaust.
And those who were alive, were suffering a lot.
Aeneas yelled: "I'll push into the Neptune's hand
A heap of gold he might demand,
When he agrees to pacify the storm somewhat."

Вятры праклятыя ўзняліся,
А мора грознае раве;
Слязьмі Траянцы абліліся,
Энея за жывот бярэ;
Усе чаўны параскідала,
Людзей пагінула нямала;
Хапіла злой бяды на ўсіх!
Эней крычыць, што «я Нептуну
У лапу торбу грошай суну,
Абы на моры шторм заціх».

Проклети ветри — не престават,
морето ври, реве Борей;
троянците се в сълзи давят,
повдига му се на Еней.
Гемиите се разпиляха,
беди отвред ги връхлетяха,
ще се издавят май до крак!
Еней крещи: — Ела, Нептуне,
Еней ръка ще ти целуне,
ще пусне в нея цял петак!

Die Winde bliesen, wie besessen,
Und wütend schaukelte das Meer,
Verbittert waren die Trojaner,
Aeneas spurte Übelkeit.
Die Boote krachten auseinander,
Viele ertranken in der Flut,
Die Not war groß, die alle litten.
Aeneas rief: - "Neptun, paß auf!
Es gibt anständige Belohnung,
Besänftigst du nur diesen Sturm."

Przeklęte wiatry zadmuchały,
A morze ryczy aż ze złości;
Trojanom łzy się wraz polały
A Eneasza biorą mdłości;
Ich wszystkie czółna rozpędziło,
Niemało wojska się zniszczyło,
Zaznali wszyscy tu stu nieszczęść!
Eneasz krzyczy: "Neptunowi
Pół kopy groszy wsunę nowych,
By sztorm na morzu ucichł wreszcie".

Беда с проклятыми ветрами.
На море шторм ревмя ревет;
Троянцы облились слезами,
Энея оторопь берет;
Все их челны пораскидало;
Немало войска тут пропало.
Хлебнув в пути беды с лихвой,
Кричит Эней: мол, я Нептуну
Сам четвертак в ладони суну,
Коль даст нам справиться с волной!

А тут Эоловы поганцы
Знай дуют! Море аж ревет.
Слезами облились троянцы.
Взяло Энея за живот.
Челны разбило, разметало.
Немало войска там пропало.
Хлебнули сто напастей злых!
Взмолился наш Эней: «Нептуну
Я четвертак в ручищу суну,
Чтоб окаянный шторм утих!»

Лихие ветры загуляли,
И море на беду ревет.
Троянцы слезы проливали,
Энея прошибает пот.
Все челноки их разметало,
Немало войска тут пропало,
Беды хлебнул любой из них!
Эней кричит: «Да я Нептуну
Сам с четвертак деньжонок суну,
Лишь шторм бы на море утих».

Взбесились ветры с небесами,
Бушует море, аж ревет,
Троянцы облились слезами,
Эней схватился за живот.
Челны их крепко потрепало,
Немало воинов пропало,
Хватили все они сто лих!
Эней с мольбой кричит: «Нептуну
Полкопы денег в руку суну,
На море лишь бы шторм утих».

Proklaté větry od plic dují,
divoké moře vztekle řve,
Trojané hrůzou nadskakují,
sám Aeneas je bez sebe.
Lodičky jim to pocuchalo,
co vojska světu sbohem dalo,
zhynulo lidí nešťastných!
„Při vousech“, dí on, „Neptunových!
Půl kopy dal bych grošů nových,
jen aby už ten kravál ztich!“

Нептунъ издавна бувъ дряпичка,
Почувъ Энеивъ голосокъ;
Шатнувся заразъ изъ запичка,
Пивкопы для його кусокъ!
И мытью осидлавшы рака,
Схватывсь на його мовъ бурлака,
И вырнувъ зъ моря, якъ карась.
Загомониъ на витривъ гризно:
Чого вы гудете такъ ризно?
«До моря, знаете, вамъ зась!»

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 11.

Рядки 1-4:

видання 1798:

Нептун дочувсь в скляних будинках,
Що пробу закричав Еней,
Він в жінчиних метнувсь патинках,
Мов кіт од сала, до дверей

У виданні Парпури 1798 року наведено варіант цих чотирьох рядків:

Нептун же давній був драпіка,
Почув Енеїв голосок;
Розчухавши його що клика,
Півкопи для його кусок.

Рядок 6:

видання 1798:Схвативсь на його, як бурлака

Рядок 9:

видання 1798:

Чого ви дуєте так різно

Бурлака [Бурлака] = бездомный (К.).
1. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок (СУМ-11).

Гомоніти [Гомониты] = шуметь, разговаривать (К.).
Видавати безладні звуки; шуміти (СУМ-20).

Дряпічка [Дряпичка] = взяточник (К.).
1) Драпіжка, дряпіжка — віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) Те саме, що драпіжник, дряпіжник, драпіка — той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка (СУМ-20). Походить, певне, від слова драпач — шаповал, який очищає виготовлену шкіру від шерсті дротяною щіткою (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Загомоніть [Загомонить] = закричать (К.).
Загомоніти — заговорити, звертаючись до кого-небудь (СУМ-20).

Запічок — 1) Місце на печі, відгороджене комином, або за піччю; 2) Заглибина в бічній, задній або передній стіні печі, де зберігають предмети домашнього вжитку, продукти (СУМ-20). Заглибина в комині печі різної величини, частіше з боку припічка і полу (див. піл). Тому Дідона, щоб дістати кресало, «скочила на піл». В запічку, де завжди сухо, звичайно тримали кресало і трут. Трут робили з відвареного в гречаному попелі гноту (див.), ганчірки або висушеного гриба, який через це мав назву трутовик. Іскра, одержана від удару залізного кресала об камінь, запалювала трут. Трут завертали в клоччя (див.) — грубе волокно, відходи під час обробки льону або конопель — і роздували вогонь (С.).

Зась [Зась]ь] = молчать (К.).
Не можна (СУМ-20).

Миттю [Мытью] = вмиг (К.).
В одну мить, дуже швидко (СУМ-20).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.)

Півкопи [Пивкопы] = 25 копеек (К.).
Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам (СУМ-11).
Півкопи — двадцять п'ять копійок. Еней пообіцяв дати Нептуну хабара — півкопи. Для бога Нептуна (в «Енеїді» боги — переодягнене вище панство, знать) та й для пана Енея півкопи — мала сума. Цим самим підкреслювалася скаредність і жадоба Нептуна до грошей. В другій частині поеми, влаштовуючи поминки по батькові Анхізові, Еней кидає півкопи в дарунок простолюдинові («З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки»). Отже, і згадана сума хабара богові моря розрахована на комічний ефект. А яка була реальна ціна грошей на Україні в другій половині XVІІІ ст.?
Певне уявлення дають, приміром, збережені в архівах описи та оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку, знищеного пожежами у 1766 р. Описів чимало, ціни на ту саму річ, будівлю, тварину вказані багато раз, причому в різних селах. Вони такі: хата рублена з сінями і прикомірком — від 10 до 25 крб., комора рублена — 3 крб., віз під коней — 40 — 50 коп., плуг — 12 коп., відгодована свиня — 1 крб. 50 коп., вівця — 50 коп., гуска — 10 коп., курка — 2 коп., кожух звичайний — 1 крб. 20 коп., смушева шапка — 30 коп., чоботи — 20 — 30 коп. (Див.: Сумцов Н. Ф. К истории цен в Малороссии /К. с. — 1887. — Т. 7. — Кн. 2. — С. 696 — 697). Звичайно, вказані ціни порівнювати з сучасними не можна. Інша доба, інша економічна система, інші виміри (С.).

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — стрибком, рвучко й швидко підніматися, вилазити на що-небудь  (СУМ-11).

Шатнутися — те саме, що метнутися — швидко попрямувати, побігти; кинутися (СУМ-11).

God Neptune, well-known as the beast of prey,
Had heard Aeneas' voice.
He left the stove niche where he lay,
A heap of gold for him a perfect choice!
He quickly saddled a big lobster,
Jumped on his back like some young mobster,
And surfaced from the water like a carp.
He tongue-lashed all the winds severely:
"Why are you roaring here so drearily?
Just leave the sea alone!" He sounded very sharp.

Пачуў пра грошы абдзірала
Нептун, пакінуў з крэктам печ;
Яго такое ўсхвалявала —
Бо грошы неблагая рэч!
І ў момант асядлаўшы рака,
Імчаў, як на кані ваяка;
Да берага пад'ехаў сам;
Ліхім вятрам загадваў грозна:
«Чаго гудзіце вы так розна,
Няма на мора ходу вам!»

Нептун, известен стар циция,
дочу Енеевия вик;
— Петак ли? Да е хаирлия —
от печката се смъкна в миг!...
Юзда на едър рак надяна,
като бурлак каиша хвана,
изплува мигом, свил юмрук,
и закрещя на ветровете:
— Какво, проклетници, ревете?
Я да се махате оттук!

Neptun, der immer schon empfänglich,
Als solche Worte er vernahm,
Schnellte empor von seinem Lager, -
Denn durchaus reizend war der Lohn!
Den Krebs nun schleunigst er bestiegen
Und fest umklammert, tauchten auf
Die beiden, wie eine Karausche.
Er schrie die Winde zornig an:
"Wie wagt ihr es, derart zu toben!
Hier auf dem Meere ist mein Reich!"

Był z dawna Neptun łapownikiem,
Głos Eneasza słysząc, w pląsach
Z zapiecka wypadł on chybcikiem,
Pół kopy to dla niego kąsek!...
I osiodławszy migiem raka,
Na niego wskoczył jak burłaka,
Wychynął z morza niczym karaś,
Na wiatry wrzasnął, gdy tchu chwycił:
"I czemu różnie tak huczycie?
Od morza, wiecie, to warn wara!"

Нептуну сладки эти речи.
Энея слыша голосок,
Сквалыга мигом спрыгнул с печи, —
Ему и четвертак — кусок!..
Немедля старый забияка
Велел седлать большого рака
И, всплыв из моря, как карась,
На ветры гаркнул что есть мочи:
"Вы, вижу, дуть зазря охочи.
А ну-ка, прочь отсюда, мразь!"

Нептун хапугой был известным.
Почуя лакомый кусок,
Не усидел в запечье тесном,
Подался тут же за порог.
Он рака оседлал проворно,
Взвалился на него задорно,
Метнулся к ветрам, как карась:
«Эй, вы, чего разбушевались,
В чужом дому развоевались?
Вам на море нет ходу, мразь!»

Нептун хапуга был на диво:
Узнав Энея голосок,
Из-за печи метнулся живо, —
Ему, вишь, четвертак — кусок!..
И, оседлав проворно рака,
Верхом взметнулся, как бурлака,
И, всплыв из моря, как карась,
Загромыхал ветрам сурово:
«Что расшумелись бестолково?
А ну-ка, вон отсель сейчас!»

Нептун был издавна хапуга,
Услышав это, с печи встал:
«Что ж, окажу ему услугу,
Полкопы денег — куш не мал».
И, оседлав проворно рака,
Верхом сел с ловкостью казака
И наверх выплыл, как карась;
Ветрам кричать стал угрожая:
«Что расшумелась ваша стая?!
От моря прочь! Моя здесь власть!»

Neptun, ten držel na diškrece,
hlas Aeneášův dobře znal,
hned sebou mrsk — a dolů s pece:
půl kopy, to je kapitál!
A mžikem osedlá si raka,
vyšvihne se naň, zahuláká,
a jako karas — z vody ven!
Kleje a nadává už z dáli:
„Hej, co jste se tak rozeřvali ?
Koukejte, ať jste pod mořem“

Отъ-тутъ-то витры схаменулысь,
И ну вси драла до норы;
До ляса мовъ Ляхы шатнулысь,
Або одъ йижака тхоры.
Нептунъ же заразь взявъ мителку
И вымивъ море якъ свителку,
То сонце глянуло на свитъ.
Эней тогди якъ народывся.
Разивъ изъ-пьять перехрестывся;
Звеливъ готовыты обидъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 12.

Рядки 2-3:

видання 1798:

І дали драла до нори;
До ляса мов ляхи метнулись

Рядки 5-6:

видання 1798:

Нептун же зараз взяв метелку
І море вимів, як світелку

видання 1809:

Нептун же зараз взяв метелку
І море вимів, як світелку

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне (СУМ-20).

Драла дать [Драла дать] = шибко уйти (К.).
Драла — швидко тікати куди-небудь (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Ляс [Лясъ] = лес (К.).
До ляса(у) — польський ідіоматичний вислів, що означає втечу (С.).

Лях — поляк (Л.).

Мітелка — віник з волотей очерету, проса або чогось іншого, подібного до них (СУМ-20).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.)

Обід — споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею (СУМ-20).

Світелка, світлиця [Свителка, свитлыця] = гостинная (К.).
Світелка — невелика світлиця; світлиця — чиста, світла, парадна кімната в будинку (СУМ-11). Чиста, світла, парадна кімната у хаті; кімната, де приймали гостей, збиралася вся родина, відбувалися сімейні урочистості, звідки проводжали рідних у далеку дорогу і в останню путь (Ж.).

Схаменуться [Схаменуться] = опомниться (К.).
Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., змінити їх, відмовитися від них; одуматися (СУМ-11).

Тхір — хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром (СУМ-11).

Шатнутися — те саме, що метнутися — швидко попрямувати, побігти; кинутися (СУМ-11).

До ляса мов ляхи шатнулись.
Можна думати, що в даному випадку — натяк на повстання Костюшка в 1794 р., в зв'язку з другим поділом Польщі, поразку його і третій поділ Польщі. Отже, Котляревський відгукувався на сучасні йому політичні події, бо перша частина «Енеїди» писалася саме в 1794 р. (Ш.).

The winds turned off their roars and whines
And scampered promptly to their holes
Like skunks afraid of porcupines,
Or those proverbial frightened Poles
Into the woods. Then Neptune took a broom,
Swept out the sea like some guest room;
The sun appeared. Aeneas was the winner,
He crossed himself five times as though
He was a newborn man, heigh-ho!
And bade the guys prepare a tasty dinner.

Тут схамянуліся, як птахі,
Вятры і драла, хто куды,
Ды гэтак, як да лесу Ляхі
Альбо ад вожыка харты.
Нептун жа ўзяў мятлу-мятліпу
І вымеў мора, як святліцу,
І сонца глянула на свет.
Нібы нанова нарадзіўся
Эней тады, перахрысціўся
Ды загадаў варыць абед.

И ветрите се изпокриха,
тъй както змиите — от еж;
като поляци се затриха,
дордето да ги разбереш.
След туй Нептун с метла в ръцете
морето като трем помете
и слънце грейна, благодат!
Еней въздъхна, стисна пръсти,
пет пъти живо се прекръсти
и каза: — Слагайте обяд!

Im Nu verstummten alle Winde,
In Panik flohen sie da von,
Wie Polen einst vor den Kosaken,
Wie Iltisse vor'm Stachelschwein.
Darauf nahm Neptun seinen Besen,
Kehrte die Meereswogen glatt,
Sogar die Sonne kam zum Vorschein.
Aeneas war wie neu erwacht.
Gleich fünf mal hat er sich bekreuzigt
Und dann nach einem Mahl verlangt.

I wiatry się opamiętały,
Do nory hyc, by nie wiać dłużej;
Jak Lachy gdzieś do lasu gnały,
Czy jak od jeża wstrętne tchórze.
A Neptun miotłę wziął szeroką
I zamiótł morze niczym pokój,
Na świat wyjrzało słońce znowu.
Eneasz jakby się narodził,
Przeżegnał się i rad pogodzie
Rozkazał obiad ugotować.

Тут ветры мигом спохватились
И, будучи как пух легки,
От бога вод бежать пустились,
Как от ежа бегут хорьки.
Нептун же тотчас взял метелку
И вымел море, как светелку;
Тут солнце глянуло на свет.
Эней как будто вновь родился,
Раз пять подряд перекрестился
И приказал подать обед.

Угомонились ветры в страхе,
Пустились мигом наутек,
Шатнулись, как «до ляса» ляхи,
Бегут, как от ежа — хорек.
Нептун сейчас же взял метелку
И вымел море, как светелку.
Тут солнце глянуло на свет.
Эней как будто вновь родился,
Пять раз подряд перекрестился
И приказал варить обед.

Вот тут-то ветры встрепенулись
В свои рванулись уголки,
Что лях до лясу, все метнулись,
Как от ежа бегут хорьки.
Нептун тотчас же взял метелку,
Подмел все море, как светелку,
И солнце глянуло на свет.
Эней как будто вновь родился,
Раз пять подряд перекрестился,
Велел готовить всем обед.

Нептуна испугавшись, в страхе
Шмыгнули в нору ветерки,
Удрали, как до лясу ляхи,
Или от ёжика хорьки.
Нептун же сразу взял метелку
И вымел море, как светелку,
И солнце пролило свой свет.
Эней как вновь на свет родился,
Вздохнул, раз пять перекрестился,
Велел готовить всем обед.

Větři se náhle umírnili
a utíkali do svých děr,
jak Laši v lesích když se skryli,
jak tchoř když ježka uviděl.
Neptun vzal koště, mořskou dráhu
vymetl jako na svém prahu,
i shlédlo slunce na ten svět.
Aeneas, jak by zrozen znova,
pětkrát se honem pokřižoval,
poručil chystat na oběd.

Поклалы шальовкы соснови,
Кругомъ наставылы мысокъ;
И страву всякую, безъ мовы,
Въ голодный пхалы все кутокъ.
Тутъ съ саломъ галушкы лыгалы.
Лемишку и кулишъ глыталы
И брагу кухлыкомъ тяглы;
Та и горилочку хлысталы,
На сылу изъ-за столу всталы
И спаты посли вси ляглы.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 13.

Рядки 1-3:

видання 1798:

Поставили столи дубови,
Багацько з стравою мисок;
За стіл всі сіли, і без мови

Рядки 5-10:

видання 1798:

Галушки з салом тут лигали,
Лемішку і куліш трепали,
Хватались бражкой запивать;
Да і горілочку хлистали
Насилу з-за стола устали
І послі полягали спать

Рядок 8:

видання 1809:

Да і горілочку хлистали

Брага — старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво (СУМ-20).

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.).

Глитати — ковтати перев. жадібно, квапливо (СУМ-20).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Кругом — скрізь, усюди (СУМ-20).

Куліш [Кулишъ] = кашица (К.).
Густа юшка (перев. з пшона) (СУМ-20). «Змити крупу або пшоно в горшку, залити водою і зварити з олією, коров'ячим маслом або свинячим салом» (М.).

Кухлик [Кухлыкъ] = простая глиняная кружка (К.).
Зменш. до кухоль — велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою у формі вушка (СУМ-20).

Лемішка [Лемишка] = саламата (К.).
Или саламат, сиб. соломат, татарск. завариха, калужка, пресная, вскипяченная болтушка; жидкий киселек, мучная кашица, пожиже размазни; ее варят из всякой муки. Едят с солью и маслом (Дл.).
Давня українська кашоподібна страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного (СУМ-20). Піджарити гречаної муки, розвести її солоним кип'ятком; скласти в горщик, поставити в піч на одну годину; подавати з піджареною на коров'ячому маслі або на олії цибулею (М.).

Лигать [Лыгать] = оплетать; крепко ударять (К.).
Лигати — їсти, пити зі смаком, з жадобою (СУМ-20).

Миска [Мыска] = простое блюдо (К.).
Посудина у формі широкої чаші, у якій подають страву до столу (СУМ-20).

Мова [Мова] = речь; без мови [безъ мовы] = не говоря ни слова (К.).
Без мови — мовчки — не говорячи ні слова; без слів (СУМ-20).

Пхати в голодний куток — жадібно їсти.

Страва [Страва] = кушанье (К.).
Приготовлені для їди продукти харчування (СУМ-11).

Хлистати — пити що-небудь спиртне, перев. у великій кількості (СУМ-11).

Шальовки, шалівки — тонкі, неширокі дошки, якими оббивають (шалюють) стіни, стелю, дах. Означення соснові — один із зразків точної передачі Котляревським життєвої правди. Шальовки кращі — соснові. Просякнуті живицею, вони порівняно стійкі проти гниття (С.).

The plates were put on pine tree boards, arranged
As tables. Then without a word
They stuffed their mouths while none exchanged
A word, because it wouldn't be heard.
They gobbled dumplings with hog's grease,
And swallowed cornmeal pap with ease,
And washed them down with whisky.
They sipped some brandy, too,
Till they laboriously withdrew
And went to sleep, some quiet and some frisky.

У момант змайстравалі лавы,
Паслалі дошкі — стол гатоў;
І людзі, прагныя да стравы,
Абедалі без лішніх слоў.
Галушкі з салам уміналі,
Лямешку і кулеш глыталі,
І брагу з конавак пілі,
Ды і гарэлкі не міналі;
Ледзь-ледзь з застолля паўставалі,
І потым спаць усе пайшлі.

Направиха от талпи маса,
чинии сложиха по тях
и мълком кой какво сколаса
в корема тъпчеха без страх.
Галушки имаше, не мина
без тархана и без сланина,
и пиво пиха и комай
без мярка смукаха горилка,
та без завивка, без постилка
на пода легнаха накрай.

Aus Kiefernholz bauten sie Tische,
Stellten Gefäße rundherum,
Dann saßen sie, stumm, ausgehungert,
Und nahmen ihre Mahlzeit ein.
Sie aßen Speck mit heißen Knödeln,
Löffelten Suppe und den Brei,
Tranken aus großen Bechern Braha,
Na, und den Schnaps natürlich auch.
Mit Mühe fanden sie ihr Lager
Und schliefen sogleich feste ein.

Kładziono deski w krąg sosnowe,
Stawiano miski wkoło rządkiem;
I wszelką strawę bez rozmowy
Wpychano w głodne wciąż żołądki.
Z słoniną kluski połykano
I sałamachę wyjadano;
Ciągnięto brahę kufelkami;
Gorzałkę też zapamiętale, —
Od stołu wszyscy ledwie wstali
I legli spać wnet pod ławkami.

Настлали в ряд досок сосновых,
На них — горшков и мисок взвод;
И все, не говоря ни слова,
Понабивали кашей рот.
Глотали сало, и галушки,
И саламату, и пампушки,
Потом на брагу налегли;
Горилку взапуски хлестали,
Из-за стола насилу встали
И спать вповалку полегли.

Вот мисками настил сосновый
Уставили, забыв беду.
Не говоря худого слова,
Все навалились на еду.
Кулеш, галушки и лемешку
Уписывали вперемежку,
Тянули брагу из корцов,
Горелку квартами хлестали,
Из-за стола насилу встали
И спать легли в конце концов.

Сосновые шалевки стлали,
На них наставив мисок ряд,
Тут с голодухи уминали,
Глотали молча, все подряд:
Галушки уплетали, сало,
Кулеш, лемешку до отвала,
И брагой все перепились,
Да и горилки нахлестались,
Из-за стола едва поднялись,
А после спать все улеглись.

И вот, настлав досок сосновых,
Уселись, миски стали брать,
Все, молча, черта съесть готовы,
Желудки стали наполнять;
Галушки с салом уплетали,
Лемешку и кулеш глотали,
На брагу жадно налегли,
Да и горилочку хлестали,
Из-за стола насилу встали,
Насытившись, все спать легли.

Přitáhli prkna pro pohodlí
a po přestálém zármutku,
co na talíře sehnat mohli,
do lačných cpali žaludků:
placky narychlo upečené,
halušky sádlem promaštěné,
pak pivo táhli z korbele,
i kořalky si zavdávali,
od stolů stěží povstávali,
hledali dlouho postele.

Венера не послидня шльоха,
Проворна, врагъ ѣи не взявв,
Побачыла, що такъ полоха
Эолъ сынка, що ажъ захлявъ;
Умылася, прычепурылась
И якъ въ недилю нарядылась,
Хоть бы до дудкы на танець!
Ваяла очипокъ грезетовый
И кунтушъ зъ усамы люстровый,
Пишла къ Зевесу на ралець.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 14.

Рядок 1:

видання 1798:

Венеря, як на все швидкая

Рядок 3:

видання 1798:

Побачила, що так лякає

Рядок 8:

видання 1809:

Взяла очіпок гразетовий

Рядок 9:

видання 1798:

З усами кунтуш саєтовий

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Враг її не взяв — уживається для вираження захоплення (у цій строфі), а також здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь (СУМ-20). Все залежить від контексту та інтонації. Враг — нечиста сила; чорт (СУМ-11).

Грезетовый [Грезетовый] = парчовый (К.).
Грезет — шовкова або шерстяна тканина з дрібним візерунком того ж кольору (перев. сірого); також одяг із такої тканини; ознака багатства, розкоші (Ж.).

Дудка, інакше «дуда», «коза», «волинка» — музичний інструмент, що складається з шкіряного міха і вставлених у нього двох, інколи трьох трубок. На одній, як на сопілці, грають мелодію, інші дають фон, незмінний тон (С.).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Захлясть [Захлясть] = изнемогать от голода (К.).
Захлянути, захляти — дуже схуднути, ослабнути від чого-небудь; охляти (СУМ-20).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Кунтуш [Кунтушъ] = верхнее длинное женское платье со складками сзади (К.).
Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI–XVIII ст. (СУМ-20). Мав одкидні й розрізні рукава, так звані вильоти. Жінки могли носити кунтуш і зовсім без рукавів. Він мав вильоти на грудях, у талії щільно стягувався гапликом без пояса (С.).

Люстрина [Люстрына] = род шелковой материи (К.).
Вовняна або напіввовняна тканина з глянцем (СУМ-20); дорога шовкова тканина з глянцем (С.).

Охлясть [Охлясть] = ослабеть (К.).
Охляти/охлянути, а також хлянути/хляти — дуже ослабнути, схуднути від недоїдання; знесиліти, виснажитися (СУМ-11).

Очіпок [Очипокъ] = род чепца (К.).
Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся (СУМ-11). Венера, так само як і Юнона, одягла святковий убір української молодиці, але вже інший, вишуканіший, яскравіший, як подобає богині краси й кохання, та ще й молодшій за віком від Юнони. Замість аскетичної кибалки, що лишає відкритим тільки лице, у неї грезетовий, тобто парчевий, очіпок (С.).

Полохаться [Полохаться] = пугаться (К.).
Полохати — вселяти страх кому-небудь; лякати (СУМ-11).

Причепуриться [Прычепурыться] = приодеться, нарядиться (К.).
Причепурюватися — надавати своїй зовнішності чепурнішого, охайнішого, красивішого вигляду; чепуритися (СУМ-11).

Проворний — спритний, моторний, жвавий (СУМ-11).

Ралець — подарунок, приношення (СУМ-11).
Ходити на ралець — іти з подарунком вітати кого-небудь.
Венера хоча і йде до Зевса «на ралець», проте не бере з собою хліба і не веде мови про подарунки, як це робила Юнона під час відвідання Еола (ч. I, 4). Ритуали під час відвідання рідного батька — не обов'язкові, а давати хабара — суперечить життєвій правді. Натомість вона бере батька слізьми (С.).

Уси [Усы] = галуны, нашитые накрест по сторонам лифа на кунтуше (К.).
Вуса, вуси — нашивки із золотої і срібної тасьми (С.). Зборки ззаду від талії вниз у верхньому одязі (кожушкові, свиті, корсетці) (СУМ-11).

Чепуриться [Чепурыться] = наряжаться (К.).
Чепуритися — приводити в належний стан, прикрашати свій зовнішній вигляд (СУМ-11).

Шльоха [Шльоха] = потаскуха (К.).
Те саме, що шлюха — жінка легкої поведінки; розпутниця, повія (СУМ-11).

Журавель — весільний танець (К.). Можна додати, що це взагалі народний масовий танець-пісня. У танці відтворюється поведінка, пози журавля (як ходить, скубе траву, злітає у повітря тощо). Здебільшого це робить ведучий, соліст-танцюрист. Інші учасники стоять у колі або біжать слідом за ведучим. Вони співають пісню, супроводжуючи текст її відповідними рухами та жестами. На весіллі звичайно водять "журавля" в понеділок, коли несуть снідання молодій. Якщо в селі була церква,, то в цей час мелодію "журавля" міг виконувати на дзвонах паламар. У сцені-жарті Марка Кропивницького "Лихо не кожному лихо — іншому й талан" пономар, вихваляючись своїм хистом, говорить: "... Спитаю: хто краще мене ударив би в дзвін — чи на "достойно", чи на "многа літа"?.. Та хочби і "журавля". Текст "Журавля", опублікований за життя Івана Котляревського:

Да внадився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель!
Такий, такий журавель,
Такий, такий дибле
Конопельки щипле!
А я сьому журавлю, журавлю,
Києм циби переб'ю, переб'ю!
Такий, такий журавель,
Такий, такий дибле,
Конопельки щипле!

(Вестник Европы. — 1829. — № 22. — С, 153).

Дудочка — народний дівочий танець, сольний, зараз відомий під назвою "козачок". У давнину його танцювали під акомпанемент дудки (волинки), звідки й назва. Зараз виконується на різних музикальних інструментах (скрипці, цимбалах, бандурі та ін.), одначе при цьому зберігається характер музичного викладу, притаманний дудці. Текст пісні до танцю:

Ти ж мій дударику,
Ти ж мій сподарику,
Ти ж було селом ідеш,
Ти ж було в дуду граєш,
Ти ж мене забавляєш!
Тепер тебе немає,
Й дуда твоя гуляє,
І пищики запалися,
Бозна кому досталися

(Вестник Европн. — 1829. — № 22. — С. 154).

Дудники інколи ходили від села до села, заробляючи грою на прожиття, як кобзарі або лірники. На таку думку наводять і слова "Ти ж було селом ідеш". Можливо, наведена пісня виникла в той час, коли мандрівні дудники почали відходити в минуле. Дудка лишила помітний слід у фольклорі, топоніміці, антропоніміці, що теж свідчить про її неабияку роль у культурному житті народу.

Хрещик — весняна гра, в котрій одна пара учасників гри ловить другу, яка після подачі сигналу розбігається, уникаючи переслідувачів; також танець-гра, під час якого хлопці й дівчата міняються місцями. Переважно гра дітей і підлітків, причому дівчат. Відомо кілька різновидів гри.

Горюдуб — гра, учасники якої стають парами, а той, хто "горить", стоїть спереду і за сигналом ловить одного із задньої пари, що роз'єднується, перебігаючи наперед.

Джгут — різновид гри в карти. Того, хто програв, б'ють джгутом (скрученим рушником) по долоні. Скажімо, скільки лишилося після закінчення гри на руках карт у дурня, стільки раз його били джгутом по руці. В "джгута" грали і без карт.

Хлюст — гра в карти. Взагалі хлюстом називається такий момент у грі, коли в одного чи кількох гравців на руках опиниться три карти однієї масті, або три козирі, або три валети, або три тузи. Чий хлюст старший — визначають за старшинством карт, які його утворили. В пари — неясно, яка гра в карти мається на увазі. Може, вдвох, один на один?

Візок — поширена гра в карти, так звані "свої козирі". Назва пішла від того, що тому, хто програв, дістається велика купа карт — "хоч возом вивозь" (див.: К. с. — 1887. — Т. 18. — Кн. 6 — 7. — С. 463 — 471).

Дамки — шашки. Закрита під кінець гри шашками противника, шашка переможеного вважається соромом для нього ("Чорт мав порожнього кута").

Now, Venus, not an idle one,
More skillful than the deuce and chic,
Observed how Aeolus was frightening her son
And made him very weak.
She washed herself, put on a smart new dress,
As if for Sunday outing, and not less
Than to a dancing party.
Upon her head she put a brocade hood,
In her kuntush* and in a mournful mood,
She went to Zeus, as always bold and hearty.

^* outer clothing

Венера, жвавая, ўвішная,
Пачуўшы, што Эол сівы
На сына жаху наганяе,
Што той, няшчасны, ледзь жывы,
Прыбралася ва ўбор багаты,
Нібы спяшалася на свята
Альбо на танцы да сяла! —
На галаве каўпак парчовы,
З вусамі кунтуш галуновы,
Зевесу скардзіцца пайшла.

Венера, първа шафрантия,
бе хитра, с дяволска душа,
видя Еней и подлуди я
Еол, че тъй се развърша;
взе да се конти и набеля,
нагизди се като в неделя,
като да ходи на събор!
Копринена забрадка сложи,
контош, обшит с лисичи кожи —
при Зевс ще иде, няма спор.

Als Venus, wahrlich keine Schlampe,
Sondern ein flinkes, schlaues Weib,
Plötzlich bemerkte, wie Aeolus
Ihr liebes Söhnchen drangsaliert,
Wusch sie sich, kämmte sich die Haare
Und kleidete sich festlich schon,
Ganz so, als ob zum Tanz sie wollte.
Mit einem Oberrock aus Samt,
Am Kopfe eine Brokathaube,
So ist vor Zeus sie angelangt.

A Wenus nie zasypia gruszek
W popiele, diabli jej nie wzięli;
Ujrzawszy, że tak Eol zmusza
Jej synka trząść się, jak w niedzieli
Umyła się, wysztafirzyła,
Ładniutko tak się wystroiła,
Że choć od razu na zabawę!
Włożyła czepek brokatowy,
Z galonem kontusz lustrynowy
I do Zeusa poszła żwawo.

Венера, сводня и проныра, —
Чтоб черт ее совсем побрал, —
Увидя, что сынка-задиру
Эол порядком напугал,
Тотчас прибралась й умылась,
Как к празднику принарядилась, —
Хоть на гулянку в добрый час!
Чепец надела для порядку,
Люстриновую кофту в складку
И к Зевсу вихрем понеслась.

Была Венера-вертихвостка
Востра и на язык бойка.
Смекнувши мигом, в чем загвоздка,
Кто настращал ее сынка,
Она приубралась, умылась,
Как в день воскресный нарядилась.
Пуститься в пляс бы ей к лицу!
В кунтуш люстриновый одета,
В очипке новом из грезета,
Явилась на поклон к отцу.

Не из последних шлюх Венера,
Проворна, черт ее побрал!
Как поглядела, что без меры
Эол сыночка запугал,
Умылась и прихорошилась,
Как к празднику принарядилась,
Хоть под дуду пуститься в пляс!
Надела свой чепец парчовый,
Кунтуш узорчатый шелковый,
С поклоном к Зевсу понеслась.

Ну, а Венера, сучья дочка,
Проворства ей не занимать!
Увидя, как ее сыночка
Эол готов был растерзать,
Засуетилась вдруг, умылась,
Как в воскресенье, нарядилась,—
Она пуститься в пляс могла б!
Надев кораблик свой парчовый
И кунтуш из люстрины новый,
Подарки Зевсу понесла.

Venuše, ne poslední coura,
obratná, aby čert ji vzal,
vidí, jak Aeol synkem cloumá,
že by v něm duši nenechal;
umyla se a našlechtila,
pak svátečně se ustrojila,
jak do tance by chtěla jít:
vzala si čepec brokátový,
šosatý kabát zbrusu nový,
šla pana otce navštívit.

Зевесъ тогди кружавъ сывуху
И оселедцемъ зайидавъ;
Винъ сьому выпывшы восьмуху,
Послидкы съ кварты вылывавъ.
Прыйшла Венера искрывывшысь,
Заплакавшысь и завискрывшысь,
И стала хлыпать передъ нымъ:
«Чымъ предъ тобою, мылый тату,
«Сынъ заслужывъ таку мій плату?
«Ійонъ, мовъ въ свынкы грають имъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 15.

Рядки 1-6:

видання 1798:

Зевес тогді лигав вишнівку,
Маковниками заїдав;
І п'ятую єще кондійку
Од Геби з льоху дожидав.
Пришла Венеря, іскривившись,
Заслинившись і завізгрившись

Рядок 3:

видання 1809:

Він сему випивши осьмуху

Рядок 5:

видання 1809:

Пришла Венеря, іскривившись,

Рядок 6:

видання 1809:

Заплакавшись і завізгрившись

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Восьмуха — те саме, що восьмушка — восьма частина кварти (див.) (близько 125 грамів) (С.). Див. також осьмуха.

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Завіскритися — распустить сопли, запачкаться соплями (Г.).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Ійон [Ійонъ] = вишь (К.).
Уживається, щоб привернути чиюсь увагу до когось, чогось; дивись, бачиш (СУМ-20).

Кварта [Кварта] = кружка, десятая часть ведра (К.).
Міра рідких і сипких тіл (звичайно трохи більша за літр). Те саме, що кухоль — велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою у формі вушка (СУМ-20). У добу феодалізму на Україні, навіть у кінці XVІІІ ст., після ряду заходів уряду Російської імперії по уніфікації мір і ваги, спостерігається їх велика різноманітність. Іноді просто неможливо перевести давню міру на сучасну систему мір. «...Не тільки кожне місто і містечко, але навіть багато продавців мали свої особливі міри. Так... для міряння рідини служили: відро, відерце, кварта, яких містилося в казенному державному відрі 24. Зустрічається також міряння куфами, барилами, носатками, але ці останні були власне не мірами, а посудиною тільки приблизної величини, так, наприклад, куфа містила 18 — 40 відер» (Попытка к уравнению мер и веса в Малороссии XVІІІ в. /К. с. — 1889. — N 7. — С. 231) (С.).

Кружати — пити хмільні напої (СУМ-20).

Послідки — залишки, рештки чого-небудь (СУМ-20).

Свинка, грати в свинки [Свынка, играть въ свынкы] = играть в городки (К.).
Рід гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев'яну кульку в ямку чи ямки (СУМ-11). Микола Гоголь так описує цю гру: «На утрамбованій і твердій землі стають у коло; кожний перед собою має ямку, в яку тикає кінцем палиці. Посередині кола трохи більша ямка, в яку той, що перебуває за колом, гонить теж палицею м'яч. Ті, хто стоять колом, намагаються не пустити м'яча в ямку посередині. Але, відбиваючи його палицею, кожний повинен зараз же ткнути її на своє місце, бо той, хто пасе свиню (гонить м'яч), заволодіє місцем, ставлячи у вільну ямку свою палицю, а хто гавив, — буде замість нього гонити м'яч» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 512) (С.)

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Хлипання [Хлыпання] = плач, всхлипывание (К.).
Хлипання і хлипати — плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря (СУМ-11).

At that time, Zeus imbibed cup after cup
Of some cheap brew and ate a herring for a snack,
And when he raised the eighth cup bottom up,
He checked if any drops were sticking at the back.
Then Venus came in tears,
And sobbing into Zeus' old ears,
She started to complain:
"Did my son vex you, my dear dad,
That he deserves such deal, so bad?
His treatment is profane.

Зевес тым часам піў сівуху
І еў са смакам селядца;
Канчаў ён сёмую васьмуху,
Асушваў кварту да канца.
Тут ён, усю ў слязах, Венеру
Убачыў, шчырага намеру
Яна не ўтойвала зусім:
«Майму Энею, татка любы,
Загубпы зноў жадаюць згубы
І чыняць новы гвалт над ім.

А Зевс си пийваше пърцуца,
замезваше сельодка сам;
щом осмия бокал изцуца,
шишето изцеди до грам.
Венера влезе и захвана
да хлипа тя, в сълзи обляна,
ще и се скъса чак гласът:
— С какво сина ми, мили тате,
те разгневи и не призна те,
та като пумпал го въртят?

Zeus aß gerade einen Hering,
Mit Wodka löschte er den Durst,
Wievielter Becher - siebter, achter,
Oder gar eine Flasche voll?
Venus trat ein mit trister Miene,
Weinte beklommen, klagte schwer,
Und schluchzend fing sie an zu sprechen:
"Mein Vater, sag, womit verdient
Mein armer Sohn ein solches Schicksal?
Sieh doch, wie bitter ist sein Leid!

A Zeus wtedy bój zażarty
Z siwuchą toczył pod śledzika;
Zgoliwszy trzecią chyba kwartę,
Przechylał ją i resztki łykał.
Wtem przyszła Wenus zapłakana,
Zaczerwieniona, zasmarkana,
I jęła mu z chlipaniem prawić:
"Ach, jak u ciebie, tatku miły,
Me dziecko na to zasłużyło?
Patrz, niczym w słupki z nim się bawi.

Зевес в тот час глушил сивуху
И сельдью жирной заедал;
Седьмую вылакав осьмуху,
Остатки кварты допивал.
Пришла Венера, заскулила,
Вздохнула, нюни распустила
И стала всхлипывать пред ним:
"За что, скажи мне, тата милый,
Энею жребий дан постылый
И всякий помыкает им!

Зевес тогда глушил сивуху,
Питье селедкой заедал;
Седьмую высуслив осьмуху,
Подонки в кубок наливал.
«За что, скажи, любимый батя,
Обида моему дитяти?
Чем прогневил тебя Эней?
Моим сынком играют в свинки! —
Венера всхлипнула, слезинки
Из глаз посыпались у ней. —

В ту пору Зевс глушил сивуху,
Соленой рыбой заедал;
Седьмую осушив осьмуху,
Остатки кварты выливал.
Пришла Венера, искривилась,
Зашмыгав носом, прослезилась
И стала хныкать перед ним:
«Чем пред тобою, милый тату,
Сын заслужил такую плату?
Как в бабки, глянь, играют им!

Зевес тогда тянул сивуху,
Селедкой с луком заедал,
Седьмую выглушив осьмуху,
Остатки в кубок выливал.
Вошла Венера, прослезилась,
Нос рассопливила, скривилась
И стала хныкать перед ним:
«Чем пред тобою, милый отче,
Так провинился мой сыночек?
Все, как мячом, играют им.

Zeus se právě sklínky chopil,
kořalku sleděm zajídal.
On sedmou osminku už dopil
a zbytky z číšky vylíval.
Venuše přišla, tvářila se
hned kysele a smutně zase,
pak začla plakat, naříkat:
„Můj synek ubohý! Ach táto,
co spáchal, že ho trestáš za to?
Jak s mičudou s ním chtějí hrát!

«Куды йому уже до Рыму?
«Хиба якъ здохне чортъ въ рови!
«Якъ вернется панъ Ханъ до Крыму,
«Якъ женытся сычь на сови.
«Хибабъ уже та не Юнона,
«Щобъ не вказала макогона,
«Що й-доси слухає чмеливъ!
«Колибъ вона та не бисылась,
«Замовкла та не камезылась,
«Щобъ ты се самь йій извеливъ.»

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 16.

Рядок 3:

видання 1798:

Або як хан долізе Криму

Рядок 5:

видання 1798:

Хіба б то вже да не Юнона

видання 1809:

Хіба б то вже да не Юнона

Рядки 8-9:

видання 1798:

Коли б вона да не бісилась,
Замовкла би і не казилась

Рядок 8:

видання 1809:

Коли б вона да не бісилась

Біситися — бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати (СУМ-20).

Досі [Доси] = доселе (К.).
До цього часу, до цих пір (СУМ-11).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Камезиться [Камезыться] = капризничать (К.).
Комизитися — те саме, що вередувати; капризувати // Виявляти впертість; упиратися; норовитися (СУМ-20).

Макогон [Макогонъ] = большой пест (К.).
Макогін — дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно і т. ін. (СУМ-20).

Чміль [Чмиль] = шершень (К.).
Те саме, що джміль (СУМ-11).
Чмелів слухати — бути в стані запаморочення (СУМ-11). Нар.: Слуха джмелів. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухать! (Номис. — С. 77) (С.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

Куди йому уже до Риму?.
Згідно з «Енеїдою» Вергілія, Енеєві було призначено стати засновником міста Рима і могутньої Римської держави, основоположником великої династії правителів (С.).

Хіба як здохне чорт в рові! та Як жениться сич на сові.
Уживається для підкреслення неможливості здійснення, виконання чого-небудь кимсь.

Як вернеться пан хан до Криму.
Тобто, ніколи того не буде. Кримське ханство було ліквідоване і приєднане до Російської імперії 8 квітня 1783 р. Нар.: Як хан долізе до Криму (Номис. — С. 109) (С.). Натяк на ліквідацію Кримського ханства і приєднання Криму до Росії в 1783 р. (Ш., Д.).

What is his chance to get to Rome?
Perhaps when Lucifer croaks in a ditch!
Or when the Khan returns to his Crimean home
Or when a screech-owl weds a bitch.
This nasty Judo used a rolling pin
To punish and to discipline
Aeneas who is in a sorry state.
Please, order Juno to shut up her trap,
To leave alone this hapless chap,
Tell her to stop her hatred spate."

Ды не! не быць Энею ў Рыме!
Хутчэй чорт здохне пад сасной!
Ці зноў засядзе хан у Крыме,
Ці сыч ажэніцца з савой.
Ды хто не ведае Юнону?
Без нагавору, без праклёну
Не можа жыць яна між нас!
Каб больш Юнона не шалела,
Замоўкла і не вар'яцела,
Ты даць павінен свой наказ».

Ще свърши като куче, боже,
на Куковден ще види Рим!
Ще стигне в него, ако може
и ханът да се върне в Крим”.
Да не е пустата Юнона!
Да можех аз да я подгоня,
ушите ще и писнат, знам...
Не ще престане да беснее,
да се заканва и злобее,
не и ли заповядаш сам...

Was soll in Rom er? Nie und nimmer!
Eher fällt Satan leblos um.
Eher wird Khan die Krim erreichen,
Oder ein Kauz die Eule frei'n.
Befiehl doch lieber dieser Juno,
Daß sie die Nudelrolle läßt,
Treib aus dem Kopfe ihr die Flausen,
Bring die Verrückte zur Vernunft,
Damit sie aufhört so zu toben.
Sag du ihr, daß sie Ruhe gibt!"

Gdzie jemu teraz już do Rzymu?
Aż chyba diabeł zdechnie w rowie!
Lub gdy powróci chan do Krymu,
Czy puszczyk się oświadczy sowie.
Nie sobą byłaby Junona,
By nie wymierzyć kary słonej,
Że jeszcze dotąd w głowie szumi!
Więc żeby więcej nie mąciła,
Zamilkła i nie kaprysiła,
Sam rozkaż jej, niech szał swój stłumi.

Как видно, он дойдет до Рима,
Когда сам дьявол пропадет,
Хан станет вновь владыкой Крыма
И в жены сыч сову возьмет.
Юнона моего Энея
Преследовала, как злодея.
Ужель весь век ему страдать?
Ничто б с Энеем не случилось,
Когда б Юнона не бесилась.
Вели-ка ты ее унять".

Уж не видать бедняге Рима
Ни в сладком сне, ни наяву,
Точь-в-точь как пану хану — Крыма.
Скорей издохнет черт во рву!
Ты знаешь сам, когда Юнона
Пестом задаст кому трезвона,
Так загудят в башке шмели.
Вот колобродить мастерица!
Но ты заставь ее смириться,
Угомониться ей вели!»

«Ему, знать, не увидеть Рима, —
Скорее сдохнет черт во рву,
Хан вступит вновь на землю Крыма
Иль в жены сыч возьмет сову.
Хотя б не дрючила Юнона
Энея так, без угомона,
Что и поныне чуть живой.
Уже пора б ей не беситься,
Замолкнуть и остепениться.
Ты дай наказ о том ей свой!»

Видать, тогда он в Рим прибьется,
Когда издохнет черт во рву,
Иль в Крым обратно хан вернется,
И замуж сыч возьмет сову.
Иной Юнона ведь не стала,
Еще не раз в ход пустит жало,
Так ненавистен ей Эней,
А чтоб Юнона не бесилась,
Его не трогала, не злилась,
Вели ей сам быть посмирней».

Kdy takhle dostane se k Římu?
Až v příkopě čert zdechne snad ?
Až chán se vrátí vládnout v Krymu?
Sýc až si bude sovu brát?
A to by sotva Juno byla,
paličkou aby nehrozila,
ty její zvyky známe už.
Aby se pořád nevztekala
a vrtochů svých zanechala —
ty sám jí poruč, vždyť jsi muž.“

Юпытеръ, все допывшы съ кубка,
Погладывъ свій рукою чубъ:
«Охъ доцю, ты моя голубка!
«Я въ правди твердый такъ, якъ дубъ.
«Эней збудує сыльне царство,
«И заведе свое тамъ панство;
«Не малый буде винъ панокъ.
«На панщыну ввесь свитъ погоныть,
«Багацько хлопцивъ тамъ наплодыть
«И всимъ имъ буде ватажокъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 17.

Рядок 3:

видання 1798:

Ох, донько, ти моя голубка

Рядок 6:

видання 1798:

І заведе там своє панство

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Ватажок [Ватажокъ] = начальник, старшина (К.).
Предводитель, атаманъ, начальникъ (Г.). 1. Керівник ватаги; отаман. 2. Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших (СУМ-11).

Голубка — пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні) (СУМ-20).

Доця — пестливе до дочка (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Збудовати [Збудоваты] = соорудить, выстроить, основать (К.).
Збудувати — створювати, організовувати що-небудь (СУМ-20).

Кубок [Кубок] = стакан (К.).
Великий келих; чара — старовинна посудина для пиття вина (СУМ-11, 20).

Панщина [Панщына] = барщина (К.).
Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика (СУМ-11).

Правда — те, що відповідає дійсності; істина (СУМ-11).

Хлопець [Хлопець] = мальчик, малой (К.).
Уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

Чуб [Чубъ] = волосы обстриженные и обритые в кружок (К.).
Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка) // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець (СУМ-11).

Я в правді твердий так, як дуб — порівняння бере початок у язичеській міфології. У стародавніх греків дуб — дерево Зевса, у римлян — Юпітера. Відповідно в язичників-слов'ян дуб пов'язаний з культом богагрози і блискавки — Перуна (С.).

When Jupiter had finished drinking,
He smoothed the hair upon his head.
"Oh, darling daughter", he was blinking,
"I'm as hard as an oak", he said.
"Aeneas will establish a super-mighty realm
With his own aristocracy. And at the helm
Of which he'll be a very famous lord.
He'll drive the whole humanity to servitude,
He'll father many boys, and would
Become a chief of that huge horde.

Зевес, усё дапіўшы з кружкі,
Сваёй рукой пагладзіў чуб:
«У праўдзе я, мая дачушка,
Заўсёды цвёрды быў, як дуб.
Эней сваё здабудзе царства,
Мець будзе моцнае ўладарства
І стане немалым панком.
На паншчыну ўвесь свет пагоніць,
Нямала дзецюкоў наплодзіць
І ўсім ім будзе важаком.

А Юпитер допи бокала,
поглади с длан мустака сив:
— Ох, дъще, гълъбице бяла,
ти знаеш, че съм справедлив!
Еней го чака господарство,
той там ще има силно царство,
не ще е някой дребен пан.
Цял свят на него ще му шета,
ще наплоди бая момчета
и ще им бъде атаман.

Da leerte Jupiter den Becher,
Bekratzte sich am Kopf und sprach:
"Ach, meine Tochter, liebes Täubchen,
In meiner Wahrheit bin ich stark.
Aeneas wird ein Reich einst gründen,
Es wird gewaltig sein und groß,
Die ganze Welt wird ihm gehören.
Auch einen Hausstand baut er auf,
Gar viele Söhne wird er zeugen
und leben, so wie ein Magnat.

Osuszył Jowisz do dna kubek,
Pogładził ręką czub swój hardy:
"Och, córciu ma, gołąbko luba!
Za prawdę stoję, jak dąb twardo.
Twój syn królestwo pobuduje,
W nim po swojemu popanuje:
A wcale wielkim będzie panem,
Świat na pańszczyznę zgoni cały,
Napłodzi chłopców też niemało,
Im wszystkim będzie atamanem.

Допив горилочку из кубка,
Зевес огладил пышный чуб:
"Ох, доченька, моя голубка!
Я в правде крепок, точно дуб.
Эней по вышнему веленью
Воздвигнет царство. По владенью
Немалый, мыслю, будет пан.
Ему народы покорятся,
А там и дети расплодятся,
И всем он будет атаман.

Последнее допив из кубка,
Юпитер свой погладил чуб:
«Ох, доченька моя, голубка!
Поверь, я в правде тверд, как дуб.
Эней забудет все мытарства,
Ом сильное построит царство,
Немаловажный станет пан,
Свой род возвысит, не уронит,
Весь мир на панщину погонит,
Над всеми будет атаман.

Юпитер, все допив из кубка,
Рукою свой пригладил чуб:
«Ой, дочка, ты моя голубка!
Я в правде крепок, словно дуб.
Эней свое воздвигнет царство
И заведет там злое панство;
Немалым будет он панком.
Весь мир загонит в крепостные.
Ватаги наплодит лихие
И всем им будет вожаком.

Юпитер, все допив из кубка,
Рукою свой разгладил чуб:
«Ох, дочечка, моя голубка,
Я в правде твердый, словно дуб.
Эней создаст большое царство,
В нем заведет свое боярство,
Немалый будет сам панок,
Весь мир на барщину погонит,
Потомков множество наплодит,
Для них он будет что божок.

Jupiter dopil sklenku do dna,
čupřinu svoji načechral:
„No neplač, moje dcerko rodná,
já v slibu vždy jsem pevně stál.
Tvůj syn založí velkou říši,
tam svoji vládu upevní si
a bude v světě velký pán.
Kdekdo mu robotovat bude,
naplodí spoustu synů všude
a velitelem bude sám.

«Зайиде до Дидоны въ гости.
«И буде тамъ бенькетовать;
«Полюбытся ѣи винъ мосци
«И буде бисыкы пускать.
«Иды, небого, не журыся,
«Попонедилкуй, помолыся,
«Все буде такъ, якъ я сказавъ.»
Венера нызько поклонылась,
И зъ пан-отцемъ своимъ простылась,
А винъ ѣи поциловавъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 18.

Рядок 4:

видання 1798:

І стане бісика пускать

Рядок 4:

видання 1798:

Венеря низько поклонилась

Бенькетовать [Бенькетовать] = пировать (К.).
Бенкетувати — брати участь у бенкеті; гуляти.

Бісики пускать [Бисыки пускать] = соблазнять (К.).
Кокетувати очима, заграваючи з ким-небудь (СУМ-11).

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.).

Журитись [Журытысь] = печалиться (К.).
Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати (СУМ-20).

Мосці, їй мосці [Мосци, йій мосци] = её милости (К.).
Ваша (його, їх) милість (заст. милость, мосць) — шанобливе називання кого-небудь; шанобливе звертання до поважної особи, до людини, що займає високе становище в суспільстві; високошановний (СУМ-20).

Небо́га [Небо́га] = бедняжка (К.).
У заченні: бідолаха, сердега (С.).

Панотець [Панотець] = батюшка (К.).
Батько стосовно до своїх дітей (СУМ-11).

Понеділковать [Понедилковать] = постить по понедельникам (К.).
Дотримуватися звичаю поститися по понеділках. Але є ще одне значення цього слова — дотримуватися звичаю не працювати по понеділках (СУМ-11). Отже, цілком моживо, що тут слово вживається у значенні відпочити.
Понеділкувати — поширений у давні часи звичай постити в понеділок. У цей день не виконували важкі роботи й такі, що вимагали тривалого часу, наприклад прядіння. Понеділкували тільки одружені жінки. Але вже на початку XX ст. відомий український етнограф Микола Сумцов констатував відмирання цього звичаю: «...Додержання посту в понеділок... нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка» (Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» И. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. — Харьков, 1905. — Т. 16. — С. 155) (С.): ч. I, 18.

He'll be Queen Dido's guest
And will be feasting there a lot.
She'll press him to her breast
And call him her forget-me-not.
Go home, my child, and he will be okay,
Enjoy your Monday feast and pray,
All what I told you will come true."
Then Venus bowed low to her dad
And bid farewell to him, so glad,
While he kissed her and said adieu.

Заедзе да Дзідоны ў госці,
Банкетаваць з ёй будзе там;
Палюбяша яе любосці,
І заляцацца будзе сам.
Ідзі, нябога, не нудзіся,
Ідзі, за сына памаліся,
Так будзе ўсё, як я сказаў!»
Венера пану-бацьку міла
Паклоны нізкія адбіла,
А ён яе пацалаваў.

Ще погостува на Дидона,
ще попируват някой ден;
дотам ще бъде благосклонна,
че ще се чувства той ерген.
Върви, недей за нищо страда,
добре си почини до сряда,
помни — от нищо се не бой...
Поклон Венера му отсече,
решила да си тръгва вече,
и нежно я целуна той.

Auch Dido wird er mal besuchen,
Die Feste werden fröhlich sein,
Er fängt sogar eine Romanze
Mit Dido an, und manches mehr.
Geh, meine Liebe, sei beruhigt,
Iß etwas und sprich ein Gebet -
Wirst sehn, es kommt, wie ich es sage." -
Venus verbeugte sich ganz tief,
Entschuldigte sich beim Herrn Vater,
Und dieser gab ihr einen Kuß.

Zajedzie do Dydony w goście
I zaucztuje nieźle sobie;
Spodoba się on tej jejmości
I będzie słodkie oczy robił.
Niebogo, ciesz się, idź do domu,
Z niedzieli popość i się pomódl,
A będzie zgodnie z moim słowem".
Tu Wenus z czcią się ukłoniła
I pożegnała ojca miło,
A on ją czule pocałował.

Заедет по пути к Дидоне
И пропирует много дней;
Там все печали он схоронит
И беса тешить будет с ней.
Иди, голубка, бог с тобою,
Постись, молись, я все устрою,
Все будет так, как я сказал".
Венера низко поклонилась,
С отцом на этом распростилась,
И он ее поцеловал.

Проездом завернув к Дидоне,
Начнет он куры строить ей,
Полюбится ее персоне
И запирует наш Эней.
Попонедельничай! Тревогу
Откинув, помолись ты богу!
Всё сбудется, как я сказал».
Венера низко поклонилась,
Учтиво с батюшкой простилась,
А он ее поцеловал.

«Заедет погостить к Дидоне,
Там попирует много дней,
Полюбится ее персоне
И будет куры строить ей.
Иди, сердяга, брось томиться,
Примись поститься и молиться,
Все будет так, как я сказал».
Венера низко поклонилась,
На том с отцом своим простилась,
А он ее поцеловал.

Заедет он к Дидоне морем,
Жить там он будет, пировать,
Эней полюбится ей вскоре,
Вдвоем им будет благодать.
А ты, голубка, не томися,
Пойди домой и помолися,
Все будет так, как я сказал».
Венера низко поклонилась,
С папашею своим простилась,
А он ее поцеловал.

K Didoně jedou teď co hosté,
tam budou slavně hodovat.
On po ní okem házet počne,
až stane se, co má se stát.
Jen jdi, dceruško, nermuť ty se,
odpočiň si a pomodli se,
všecko tak bude, jak jsem řek.“
Venuše se mu poklonila,
pěkně se potom rozloučila
a pusu dal jí tatíček.

Эней прочумався, проспався,
И голодрабцивъ позбыравъ,
Зо всимъ зибрався и уклався,
И скилько выдно почухравъ.
Плывъ, плывъ, плывъ, плывъ, що аж обрыдло,
И море такъ йому огыдло,
Що бисомъ на його дывывсь.
«Колыбъ, каже, умеръ я въ Трои,
«Уже бъ не пывъ сеи гирькои,
«И марне такъ не волочывсь.»

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 19.

Рядки 2-3:

видання 1798:

І голодрапців позбирав,
Зо всім зобрався і уклався

Рядок 3:

видання 1809:

Зо всім зобрався і уклався (рядок 3)

Рядок 5:

видання 1798:

Плив, плив, плив він, що аж обридло

Рядки 8-9:

видання 1798:

Коли б, сказав, я вмер у Трої,
То вже б не пив сеї гіркої

Рядок 9:

видання 1809:

То вже б не пив сеї гіркої

Aeneas, after a good sleep and rest,
Assembled all his men,
And after preparation with new zest,
Was on his way again.
He sailed and sailed so long
That he began to feel a strong
Dislike for that sea cruise.
"Had I but died" he said, "in Troy,
I would not be a hobbledehoy,
Who roams in vain, a true recluse."

Эней прачнуўся, дзякуй богу,
І пасклікаў сваіх людзей,
Сабраўся хутка ў шлях-дарогу
І завідна паплыў далей.
Плыў-плыў, плыў-плыў, ажно абрыдла,
На мора, што яму агідла,
Глядзеў, як чорт на крыж святы.
«Калі б, — казаў, — памёр я ў Троі,
Мяне з вандроўкаю пустою
Не падружыў бы лёс пусты».

Еней отспа си, отпочина,
сбра дрипльовците си до крак,
потегна своята дружина
и тръгнаха да скитат пак.
И плува, плува — да ти втръсне,
от мъка щеше да се пръсне
и запроклина най-подир:
— Да бях загинал — вика — в Троя,
а не да пия днес от тоя
горчилек и да нямам мир.

Indes, als unser Held erwachte,
Trieb er seine Gefährten an
Sich anzukleiden und die Boote
Zu richten für die Weiterfahrt.
Sie schwammen, schwammen, schwammen, schwammen,
Ihm hing das Meer zum Hals heraus.
Unwillig sah er es und klagte:
"Ware ich jetzt in Troja - tot,
Hätte ein Ende dieses Trinken
Und Umherirren um die Welt!"

Eneasz ocknął się, obudził,
Gromadkę zebrał swą ubogą,
Pozbierał rzeczy, nie marudził
I skoro świt już machnął w drogę.
I płynął, niczym gnał na skrzydłach,
Lecz potem morze tak mu zbrzydło,
Że patrzył na nie zgoła wilkiem:
"Ach, gdybym, — mówi, — umarł w Troi,
Nie piłbym czarki gorzkiej swojej,
Nie włóczyłbym się tak ni chwilki".

Эней очухался, проспался
И голяков своих созвал.
Не тратя времени, собрался
И наугад челны погнал.
Все плыл да плыл — аж надоело.
А море так осатанело,
Что чертом на него глядел:
"Уж лучше б смерть принять за Трою,
Чем волочить вслед за собою
По свету горький свой удел".

Эней очнулся после ночи
И с голодранцами опять
Пустился, сколько видят очи,
Проворно по волнам чесать.
Плыл-плыл, плыл-плыл! Энею море
Обрыдло хуже всякой хвори.
Смотрел он чертом, говоря:
«За что мученье мне такое?
Как жаль, что я не умер в Трое!
По свету б не таскался зря!»

Эней очухался, проспался
И голодранцев посбирал,
Все прихватив, опять уклался,
Куда глаза глядят подрал.
Плыл-плыл, плыл-плыл — уж надоело
И море так осточертело,
Что бесом на него глядел,
Сказал: «Чем попусту скитаться,
Пить чашу горькую, признаться,
Я лучше б в Трое околел!»

Эней очухался, проспался,
Своих оборвышей собрал,
Все уложил, сполна собрался
И дальше по морю помчал...
Плыл, плыл, плыл, плыл, конца не видел
И море так возненавидел,
Что чертом на него смотрел.
«Жаль, не погиб я в Трое нашей,
Теперь бы не пил горькой чаши,
Такого горя не терпел».

Aeneas procit, rozkoukal se,
své otrhance zavolal,
pak sebral všecko na loď zase
a rozhlédl se, kam plout dál.
A plul a plul, kam vidět bylo,
až se mu moře zprotivilo,
že by byl z kůže vyletěl:
„Kdybych byl v Troji nechal kosti,
co bych si ušetřil teď zlosti,
neflákal bych se po světě.“

Потимъ до берега прыставшы
Зъ Троянствомъ голымъ всимъ своимъ,
На землю съ човнивъ повстававшы,
Спытавсь, чи є що йисты имъ?
И заразъ чогось попойилы,
Щобъ на пути не ослабилы:
Пишлы куды хто запопавъ.
Эней по берегу попхався,
И сам не знавъ, куды слонявся,
Ажъ гулькъ — и въ городъ прычвалавъ.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 20.

Рядок 2:

видання 1798:

Із сильним військом всім своїм

Рядок 6:

видання 1798:

Щоб на дорозі не зомліли

Рядки 9-10:

видання 1798:

І сам не знав, куди совався,
Як гульк — у город причвалав

Рядок 10:

видання 1809:

Аж гульк — у город причвалав

Голий — який не має засобів для існування; бідний (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Запопасти — потрапляти куди-небудь (СУМ-11). Але у строфі слово використане у минулому часі, тобто троянці повинні були вже кудись потрапити (для порівняння: "Розбрелася наша сім'я — гола і боса, — куди хто запопав" Марко Кропивницький, II, 1958, 299), а отже тут слово вжито у значенні захотіти — вирішити, надумати що-небудь зробити (Т.Б.).

Попхаться [Попхаться] = потаскаться (К.).
Піти, податися куди-небудь (СУМ-11).

Причвалать [Прычвалать] = прибрести (К.).
Причвалати — прийти куди-небудь, до когось; прибрести (СУМ-11).

Спитати — звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11).

Чвалати — тащиться, плестись (Г.). Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести (СУМ-11).

Човен [Човенъ]] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

І зараз чогось попоїли.
«Голе троянство» геть вибилося із харчових запасів. Вперше і востаннє за весь час їхнього мандрування Котляревський не називає наїдків, а говорить просто «чогось попоїли» (С.).

When he, at last, had reached the land
With his bare Trojan crew so beat,
He asked that goose skin band
If they had anything to eat.
They found some stuff which they consumed
Lest they be pooped when they resumed
Their walk in all directions up and down.
Aeneas stuck close to the shore,
He did not know what he was looking for,
When suddenly he came to a town.

Затым Эней, адчаю поўны,
З Траянствам голым падагнаў
Да берага марскога чоўны.
«Ці ёсць што есці,» — запытаў.
Траянцы тое-сёе з'елі,
Каб ногі іх не аслабелі:
Пайшлі гуляць, куды хто з кім.
Эней узмор'ем валачыўся
І сам не знаў, дзе прыпыніўся,
Аж зірк — і горад перад ім.

А после с голата си свита
достигна до далечен бряг,
преди да тръгне да се скита,
похапна с другите на крак.
И някой друг стакан изпили,
да имат за из пътя сили,
разтириха се, кой къде...
А на брега Еней остана,
поскита се и пътя хвана —
до неизвестен град дойде.

Als endlich sie ein Land erreichten,
Mit leerem Magen und zerlumpt,
Befestigten sie ihre Boote
Und suchten es nach Speisen ab.
Nachdem sie einiges gegessen,
Fühlten sie jetzt genügend Kraft,
Um die Umgebung zu erkunden.
Aeneas schlenderte umher,
Er wußte nicht, wohin er sollte,
Plötzlich stand er vor einer Stadt!

Do brzegu potem gdzieś przybiwszy
Z trojańskim gołym zgromadzeniem,
Na ziemię z czółen wyskoczywszy,
Zapytał zaraz o jedzenie.
Wnet różnej strawy zjedli dużo,
By nie osłabnąć w swej podróży;
I poszli, dokąd kto miał zapał.
Eneasz szedł po brzegu krętym,
Nie wiedział sam, gdzie się pałętał
Aż bęc — do miasta tak przyczłapał.

Потом, до берега доплывши
С троянским воинством, Эней,
На землю твердую ступивши,
Велел поесть ватаге всей.
Все закусили понемногу,
Чтоб сил набраться на дорогу,
А после берегом морским
Кто где до устали шатался;
Эней невесть куда забрался,
Ан глянь — вдруг город перед ним.

Пройти великое пространство
Пришлось Энеевым челнам,
Покамест голое троянство
Пристало к новым берегам.
Чем бог послал перекусили,
Чтоб ноги кое-как носили.
Эней возликовал душой.
Он тоже подкрепился малость
И шлялся, позабыв усталость.
Глядь — город перед ним большой.

А как до берега доплыли
Троянцы скопищем своим,
С челнов на землю посходили,
Спросил, поесть найдется ль им.
Тут сразу все перекусили
И, подкрепив в дорогу силы,
Пошли, куда кто пожелал.
Эней вдоль берега подался,
Не знал и сам, куда забрался,
Ан, глядь! И к городу попал.

Эней все ж к берегу прибился,
С челнов он всем велел сойти,
Об отдыхе распорядился
И чем людей кормить найти.
Троянцы кой-чего поели,
Чтоб силы их не ослабели,
Пошли, куда и кто попал.
Эней вдоль берега подался,
Не знал и сам он, где слонялся,
Вдали вдруг город увидал.

Pak s nahým T'rojanstvem svým vidí
že vlna k zemi nese ho;
přistali k břehu, zakotvili
a hned: co k jídlu dobrého?
Usedli, jedli malou chvíli,
aby se trochu posilnili,
a dál šli cesta necesta.
Aeneáš po břehu šel stále,
za nosem pořád dál a dále
a zrovna přišel do města.

Въ тимъ городи жыла Дидона,
А городъ звався Карфагенъ,
Розумна пани и моторна,
Для ней трохы сыхъ именъ:
Трудяща, дуже працьовыта,
Весела, гарна, сановыта,
Бидняжка, — що була вдова;
По городу тогди гуляла,
Колы Троянцивъ повстричала,
Таки сказала имъ слова:

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 21.

Рядок 2:

видання 1798:

А город звався Карпаген

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Гульк [Гулькъ]] = глядь (К.).
Уживається при вираженні несподіваності, раптовості якоїсь дії або виявлення чого-небудь. Аж гульк — коли раптом (СУМ-20).

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.).

Карфаген — місто, столиця торговельної рабовласницької республіки античних часів у північній Африці. Зіткнувшись з рабовласницьким Римом на ґрунті колоніального суперництва, Карфаген вів довголітню війну з Римом (т. зв. Пунічні війни) в IIІ — II ст. ст. до н. е. і зрештою був цілком переможений римлянами. Вводячи в свій епос епізод нещасливого кохання Дідони до Енея, Вергілій в загибелі Дідони хотів показати ніби знамення перемоги в майбутньому Риму над Карфагеном (Ш.).

Моторний [Моторный] = проворный, удалой (К.).
Проворний, спритний (СУМ-20).

Працьовитий [Працьовытый] = трудолюбивый (К.).
Який сумлінно ставиться до роботи (СУМ-11).

Сановитий [Сановытый] = статный (К.).
Показний; величний з вигляду (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
Небагато, мало; у незначній кількості (СУМ-11).

В тім городі жила Дидона і далі.
У цій строфі подається характеристика Дідони. Ні тут, ні далі Котляревський прямо не зображає і не називає її царицею. Перед нами — українська молодиця, вдова заможного пана середньої руки. Спосіб характеристики Дідони, як і інших персонажів «Енеїди», — це перелік рис, якостей, у даному разі тільки позитивних, які складають той характер. Перша оцінка дещо побіжна: «розумна і моторна». Потім, звернувши нашу увагу на Дідону, оповідач розгортає ширшу характеристику. Йде ряд означень: «трудяща», за ним — паралельне означення-синонім у вищому ступені: «дуже працьовита». Далі — ще позитивні риси: «весела», «гарна». Як бачимо, змальовано народний ідеал молодиці. Найважливіша прикмета того ідеалу — працьовитість. З шести означень ідеалу жінки працьовитості відведено два, одне з них у вищому ступені (єдиний у строфі прикметник вищого ступеня). Звернімо увагу: на останньому місці — «гарна». У щойно змальованих образах Венери і Юнони майже все зосереджено на зовнішності, уборах, а тут бачимо зовсім інше. Убори Дідони будуть не менш уважно й любовно виписані далі, тут же йдеться виключно про моральні якості, вдачу, життєві обставини. Дуже багато буде важити для Дідони прибуття троянців, надто великі надії пов'язує цариця та її близькі з появою Енея. Перед потенціальним женихом насамперед викладається найважливіше з народного погляду — якості молодої вдови як людини і хазяйки. Далі в усій поемі таку пильну увагу до моральних рис, особистої вдачі зустрінемо тільки один раз — при змалюванні майбутньої дружини Енея Лависі, народного ідеалу дівчини на виданні. А тепер звернімо увагу на означення «сановита», яке стоїть після «веселої», «гарної», замикаючи перелік достоїнств Дідони. Справа в тому, що воно не зовсім прикладається до українського народного ідеалу жінки, взяте з іншого смислового ряду. В «Словнику української мови» зафіксовано два значення слова сановитий: 1) який має високий сан, чин; 2) показний, величний з вигляду. Тільки тут, в одному з семи означень-похвал Дідона наближається до цариці. Воно було б на місці у ряду: «мудра» («розумна» має більш практичний, житейський відтінок), «могутня», «милостива» і т. ін. Чому ж слово «сановита» опинилося в чужому для нього лексичному оточенні? Справа в тому, що перед нами — травестія. Взяте з іншого (царського, великопанського) шару лексики, поняття в невластивому йому оточенні створює певний комічний ефект. Воно заховалося в самому кінці останнього рядка характеристики і ненав'язливо, ледве помітно виглядає звідти, мов краєчок царської мантії з-під плахти молодиці. На ідеал української жінки падає травестійно-гумористичний відсвіт, весь він немов пройнятий любовно-іронічним усміхом автора. Наступне слово «бідняжка» ніби маскує, а насправді підсилює гумористичний мотив — сановита бідняжка! (С.).

That's where was Dido's royal seat.
Its name was Carthage, It was known
For its famed ruler, who was sweet,
Industrious and bold on her fantastic throne.
Although that gorgeous lady was so bright
She couldn't escape a sorry plight:
She was a widow. On that day
She strolled across the city when
She met some Trojan men,
And opened her sweet mouth to say:

Той горад Карфагенам зваўся,
Жыла Дзідона ў месцы тым,
Хто пра Дзідону ні пытаўся,
Адзін адказ быў чутны ўсім.
Слыла Дзідона працавітай,
Прыгожай паняй, самавітай,
Хоць аўдавела ў час ліхі.
Яна Траянцаў напаткала
У горадзе, распытваць стала
Пра іх вандроўныя шляхі:

Живееше в града Дидона,
а тоя град бе Картаген,
жена разумна и законна —
това е малко според мен:
трудолюбива, дяволита,
чевръста, горда, упорита,
вдовица — бедната — бе тя;
излязла беше на разходка,
видя троянците и кротка
тъй приказката завъртя:

In dieser Stadt - da lebte Dido.
Karthago ward die Stadt genannt.
Ganz wunderbar war diese Dido,
Sie zu beschreiben ist nicht leicht:
Sie war klug, arbeitsam und fleißig,
Gebildet, frohgemut und schön,
Nur elend war sie - da verwitwet.
Sie promenierte an dem Tag,
Als die Trojaner sie gewahrte,
Die sie mit solchen Worten traf:

Gród Kartaginą się nazywał,
Mieszkała w grodzie tym Dydona,
Rozumna pani i ruchliwa
I w tych przymiotach uzdolniona:
Bo pracowita, bardzo sprawna,
Wesoła, ładna i postawna.
Biedaczka, bo już była wdową;
Po mieście swym się przechadzała,
Gdy Trojańczyków napotkała,
Wyrzekła do nich takie słowa:

Тот город Карфагеном звался,
Дидона в нем тогда жила;
Всяк встречный ею любовался:
Всегда проворна, весела,
Заботлива и деловита,
Ловка, смазлива, сановита.
Бедняжка, будучи вдовой,
Одна по городу гуляла,
Как вдруг троянцев повстречала,
Что наобум брели толпой.

Тот город звался Карфагеном.
Дидона мирно в нем жила
И нравом славилась отменным.
Была разумна, весела,
Трудолюбива, домовита,
Собой красива, сановита,
Но коротала век вдовой.
Внезапно встретила троянцев,
Босых чумазых чужестранцев,
Она у входа в город свой.

Там в городе жила Дидона,
А Карфаген был город тот,
Была разумна и проворна —
Ей каждый воздавал почет.
Трудолюбива, деловита,
Мила, красива, сановита,
Бедняжка уж была вдова.
Она по городу гуляла;
Когда троянцев повстречала,
Такие молвила слова:

То Карфаген был. В нем Дидона,
Царица добрая, жила,
Умна, к делам хорошим склонна,
Но то не вся ей похвала.
Была она трудолюбива,
И сановита, и красива,
Бедняжка лишь была вдова;
Она по городу гуляла,
Как раз троянцев повстречала,
Такие им сказав слова:

V tom městě tenkrát Dido žila,
to město zvali Karthagem.
Rozumná, zdatná paní byla,
že zaslouží si pár těch jmen:
pilná a vůbec pracovitá,
veselá, pěkná, zdravá, hbitá,
jenže už vdova, chudinka;
šla právě městem na procházku,
když potkala tu trojskou chásku,
hned se jich v udivení ptá:

«Видкиль таки се гольтипакы?
«Чи рыбу зъ Дону везете?
«Чи може выходци бурлакы?
«Куды прочане вы йдете?
«Якый васъ врагъ сюды направывъ?
«И хто до города прычалывъ?
«Якажъ ватага розбышакъ!»
Троянци вси замурмоталы,
Дидони нызько въ ногы палы,
А вставшы йій мовлялы такъ:

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 22.

Рядок 1:

Рядки 1-3:

видання 1842:

ч. I, строфа

Рядок 1:

видання 1798:

Відкіль такі се гольтяпаки

видання 1809:

Відкіль такі се гольтяпаки

Рядок 10:

видання 1798:

І послі їй мовляли так

Бурлака [Бурлака] = бездомный (К.).
1. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок (СУМ-11).

Ватага [Ватага] = шайка (К.).
Отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Виходець — людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. (СУМ-20). Див. коментар до цієй строфи.

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20).

Враг — нечиста сила; чорт (СУМ-11).

Гольтіпа [Гольтипа] = сволочь, голяк (К.).
Збірне до гольтіпака — 1) Убога людина; голодранець; 2) Нероба, ледар; гультяй (СУМ-11).

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.).

Замурмотати, замурмотіти — почати мурмотати, мурмотіти — говорити тихо, невиразно (СУМ-20).

Прочане [Прочане] = захожие (К.).
Богомолець, паломник (СУМ-11). Ті, що йдуть на прощу (Л.).

Розбишака [Розбышака] = сорванец (К.).
Той, хто любить бешкетувати, пустувати. Уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Відкіль такі се гольтіпаки? і далі.
Звертаючись із запитаннями до троянців, Дідона перелічує різні види мандрівок людей у давні часи. Передовсім згадано чумацькі валки на Дон та у Крим. Як відомо, основним товаром чумацького промислу в ці краї були сіль і риба. Потім названо переселення з одного краю України в інший («виходці-бурлаки»). На початку 90-х років XVІІІ ст. частина запорожців частково сушею, частково морем переселилася на «подаровані» царицею Катериною ІІ землі між річками Кубань і Єя, утворивши там Військо чорноморське. Здогади, що Котляревський в мандрах троянців відбив і цей історичний епізод, не мають реальних підстав. Нарешті — мандри на прощу до Києва, Почаєва та інших місць паломництва.

"Where are you from, you debauchees?
Do you cart fishes from the Don?
Or are you migrants-refugees?
Where to is heading now your echelon?
What kind of foe directed you to us?
And what a band so mutinous
Has landed here in our city!"
The Trojans fell before that dame
And murmured: "We are tame"
Then rose and said: "Have pity!

«Адкуль гаротнікі такія?
Мо з рыбай Дон прыслаў сюды?
Пі, можа, бурлакі якія?
Накіраваліся куды?
Які дзівак вас узначаліў?
І хто да берага прычаліў?
Гурт валацуг, а не ваяк!»
Траянцы штось прамармыталі,
Дзідоне ў ногі нізка ўпалі,
А ўстаўшы, адказалі так:

— Отде се взехте тук, бедняци,
от Дон ли с риба сте дошли?
Или сте бегълци — бурлаци?
Къде ви води път? Или
разбойници сте без остатък.
Чии са тия лодки татък)?
Как всеки тук се озова?
Троянците се посмутиха,
додолу и се поклониха
и после казаха това:

"Was ist denn das für ein Gesindel?
Bringt ihr uns Fische aus dem Don?
Seid ihr als Burschen auf der Wander?
Wohin des Weges, Pilgersleut?
Wer brachte euch hierher, Banditen?
Weshalb seid ihr vor meiner Stadt?"
Verlegen wurden die Trojaner,
Fielen vor Dido auf die Knie.
Doch dann, nachdem sie sich erhoben,
Fingen sie so zu sprechen an:

"I skądże tacy oberwańcy?
Czy z Donu ryby tu wieziecie?
Czy wy burłacy lub wygnańcy?
I dokąd tak pielgrzymujecie?
Jaki Was diabeł tu skierował?
I kto pod miastem wylądował?
To horda zbójców, nie tułaczy!"
Trojanie coś zamamrotali,
Dydonie do stóp popadali,
A wstawszy rzekli prawie z płaczem:

"Откуда голытьба такая?
Аль рыбу с Дона привезли?
Аль спьяну забрели, гуляя?
Аль богомольцами пришли?
Какой вас черт сюда направил?
Что за герой сюда причалил?
И что за банда с ним гуляк?"
Троянцы тут забормотали,
Дидоне дружно в ноги пали,
А вставши, отвечали так:

Им слово молвила Дидона:
«Отколь плететесь, голяки?
Везете, что ли, рыбу с Дона?
Вы — чумаки иль бурлаки?
Видать, нечистый вас направил,
Причалить к берегу заставил
Ватагу этаких бродяг!»
Троянцы загудели хором
И, вовсе не смутясь укором,
Царице прямо в ноги бряк!

«Откуда голяки такие?
Не рыбу ль с Дона привезли?
Вы, может, беглые лихие?
Куда, миряне, вы брели?
Какой вас бес сюда направил?
И кто вас к городу причалил?
Ведь вы — ватага забияк!»
Троянцы все забормотали,
Дидоне низко в ноги пали,
Поднявшись, ей сказали так:

«Откуда голяки такие?
Не с Дона ль рыбу привезли?
Иль беглые вы крепостные,
На богомолье ли пришли?
Какой вас враг сюда направил?
Кто это к берегу причалил?
Вы все разбойники, видать!»
Троянцы что-то бормотали,
Потом Дидоне в ноги пали
И так ей стали отвечать:

„Odkud, ubozí vandrovníci?
Snad ryby z Donu vezete?
Či z burláků jste uprchlíci?
Kam putujete po světě?
A který čert vás přived k městu
a kdo vám ukázal k nám cestu?
Jaká to banda divná jste!““
Trojané něco zahuhlali,
padli jí k nohám a zas vstali,
začali slušně, zdvořile:

«Мы вси, якъ бачъ, народъ хрещеный,
«Волочымся безъ талану,
«Мы въ Трои, знаешъ, порожденны,
«Эней пустывъ на насъ ману;
«Далы намъ Грекы прочухана,
«И самого Энея пана
«Въ тры-вырвы выгналы видтиль:
«Звеливъ покынуты намъ Трою,
«Пидмовывъ плаваты съ собою.
«Теперъ, ты знаешъ, мы видкиль.

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 23.

Рядок 3:

видання 1798:

Ми всі у Трої порождени

Бач [Бачъ] = видишь (К.).
1. Уживається, щоб звернути чиюсь увагу на що-небудь; бачиш, дивись, ось. 2. Уживається для вираження здивування, докору і т. ін. 3. У знач. вставн. сл. Бачиш, як бачиш (СУМ-20).

Вирва, в три вирви [Вырва, в тры вырвы] = в тришея [в три шеи] (К.).
Вирва: 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір, а також глибока яма у дні річки, ставка. 2. Викуп, який бере на весіллі з нареченого брат молодої, а також хабар (СУМ-20).
У Словнику Грінченка дається єдине пояснення: Вирва — взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ.
Гнати (вигнати) у три вирви — грубо проганяти кого-небудь (СУМ-11). Въ шею (Г.). Дати відкупного в потрійному розмірі, синонім до «втришия прогнати» (С.).

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20).

Відтіль [Видтиль] = оттуда (К.).
Те саме, що звідти (СУМ-20).

Волочитися — постійно змінювати місцеперебування; мандрувати, бродяжити (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Мана́ [Мана́ ] = призрак, привидение; пустить ману [пустыть ману] = обаять, одурить (К.).
 (СУМ-11): 1. Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. //  перен. Щось несправжнє; ілюзія, омана. 2. За уявленнями забобонних людей — те, що навіяне «злим духом». //  перен. Щось незрозуміле, незбагненне.
Ману пускати — уводити кого-небудь в оману, обдурювати, морочити голову комусь.

Підмовить [Пидмовыть] = подговорить (К.).
Підмовляти, підмовити — умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін. (СУМ-11).

Прочухан [Прочуханъ] = проволочка (К.).
Бій, пов'язаний з великими втратами. Дати прочухана — завдавати удару (на війні) (СУМ-11).

Талан — щаслива доля, щастя (СУМ-11).

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, яке знаходилось в районі Дарданелльської протоки. За античною міфологією, засновником Трої вважався правнук Зевса Іл. Звідси інша назва міста — Іліон. Похід греків на Трою, в результаті чого вона була знищена, відбувся в XII ст. до н. е. За легендою, троянці після зруйнування Трої оселилися в Італії і поклали початок Римській державі (Д.).

Хрещений — Який був підданий обряду хрещення, який прийняв християнство (СУМ-11).

We are, as you can see, a Christian folk,
A rambling, luckless band.
We came from Troy and now are broke,
Aeneas' hoax has brought us to your land.
The Greeks have given us a solid blow,
And lord Aeneas, too, was forced to go,
They drove him out of there.
He ordered us to flee from Troy,
To leave in any boat or hoy.
You know now who we are, from where.

«Народ хрышчоны, мы ў паходзе
Бадзяемся без пэўных мэт,
З далёкай Троі ўсе паходзім,
Эней нам замарочыў свет.
Даліся нам у знакі Гракі,
Энея самаго на здзекі
Ліхія выгналі адтуль;
Ён загадаў нам кінуць Трою,
Падгаварыў плысці з сабою,
Цяпер ты знаеш, мы адкуль.

— Излезли сме комай от строя,
забравил ни е бог, презрял,
родени сме, ще знаеш, в Троя,
Еней ни хвърли в тоя хал;
нас здраво гърците ни драха,
не изтърпя Еней пердаха
и плю си на петите сам;
да тръгнем с него нареди ни,
въртя ни по морета сини
и на — доведе ни насам.

"Du siehst, wir sind doch Christenmenschen,
Und glücklos ziehen wir umher.
Aus Troja sind wir hergekommen,
Aeneas hat uns angeführt.
Im Kampf besiegten uns die Griechen
Und jagten uns fort aus der Stadt.
Sogar Aeneas mußte fliehen.
Er war es auch, der uns befahl
Auf Schiffen Troja zu verlassen.
Nun weißt du es, woher wir sind.

"My wszyscy, widzisz, ludzie chrzczeni,
Włóczymy się bez szczęścia, sami,
My w Troi, wiedz to, urodzeni,
Eneasz oto nas omamił;
Nam nawarzyli Grecy kaszy
I nawet pana Eneasza,
Po karku dawszy, wypędzili;
Rozkazał Troję nam porzucić,
Żeglować z nim i wciąż się smucić,
Wiesz teraz, skądżeśmy przybyli.

"Народ мы, вишь ты, православный,
Но нет нам счастья в жизни сей,
Мы народились в Трое славной,
Да вот опутал нас Эней;
Нам дали выволочку греки,
Энея самого навеки
В три шеи выгнали. Тогда
Он нас сманил оставить Трою
И в море уволок с собою;
Вот и приплыли мы сюда.

«Мы, — говорят, — не отщепенцы,
Народ крещеный, ей-же-ей!
Мы — Трои, значит, уроженцы,
Явились к милости твоей.
И нам и храброму Энею
Накостыляли греки шею.
Пуститься наутек пришлось!
Бежали сколько было мочи,
А пан Эней отвел нам очи
И плыть заставил на авось.

«Мы все, как видишь, люд крещеный,
Видали много горьких дней.
Мы, знаешь, в Трое нарождены,
Да нас кругом оплел Эней.
Нас греки вздули, не жалея,
И пана самого Энея
В три шеи выгнали оттоль.
Он нам велел покинуть Трою,
Уговорив, увез с собою,
Теперь ты знаешь, мы отколь.

«Народ мы — веры православной,
Бредем, не зная светлых дней,
Все родились мы в Трое славной,
Да только нас подвел Эней.
Нас греки вздули, не жалея,
А пана нашего Энея
В три шеи выперли за дверь.
Он нам велел покинуть Трою,
Уговорил нас плыть с собою,
Кто мы, ты ведаешь теперь.

„My všichni tady lid jsme křtěný,
světem nás honí osud náš,
a jak jsme v Troji narozeni,
nás vodí za nos Aeneáš.
Dali nám Řekové co proto
a pana Aeneáše potom
jak psa vyhnali z Troje ven.
"To on nám radil nechat všecko
a plavat s ním za slávou světskou;
a teď víš aspoň, odkud jdem.

«Помылуй, пани, благородна!
«Не дай загынуть головамъ,
«Будь мылостыва, будь не злобна,
«Эней спасыби скаже самъ.
«Чи бачышъ, якъ мы обидралысь!
«Убрання, постолы порвалысь,
«Охляли, нибы въ дощъ щеня!
«Кожухы, свыты погубылы,
«И зъ голоду въ кулакъ трубылы.
«Така намъ лучылась пеня.»

Варіанти і різночитання: ч. I, строфа 24.

Рядок 3:

видання 1798:

І нужі повна очкурня

Благородна — про людину дворянського походження, панського роду (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Загинуть [Загынуть] = пропасть, погибнуть (К.).
Загинути — умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.) (СУМ-20).

Незлобний — те саме, що незлобивий — який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний (СУМ-20).

Кожух [Кожухъ] = нагольная шуба (К.).
Нагольный — о шубе, тулупе: без покрышки, кожей наружу. Нагольный тулуп (У.).
Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром досередини (СУМ-20).

В кулак трубити — терпіти нужду, нестатки, голод.

Ніби [Нибы] = как будто бы (К.).
Уживається для приєднання порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень; наче, неначе, мов, немов.

Охлясть [Охлясть] = ослабеть (К.).
Охляти/охлянути, а також хлянути/хляти — дуже ослабнути, схуднути від недоїдання; знесиліти, виснажитися (СУМ-11).

Пеня — напасть, біда, горе (С., СУМ-11).

Постоли [Постолы] = род лаптей (К.).
1. М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками). 2. Те саме, що личаки — плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками (СУМ-11).

Свита [Свыта] = род шинели (К.).
Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна (СУМ-11).

Have mercy, noble matron!
Do not allow that we all rot,
Be charitable, be our patron.
Aeneas will thank you a lot.
Our clothing is in tatters,
The rough road damages and batters
Our shoes. We were with horror struck
Like rain-soaked puppies. We have lost
Our fur coats that would cost
A lot of dough. Oh, what ill-luck!"

Над нашай доляй нешчаслівай
Ты, пані, злітуйся хутчэй!
Будзь міласцівай, незласлівай,
Табе падзякуе Эней.
Мы абнасіліся дазвання —
У лахманах замест убрання,
Схуднелі, быццам шчанюкі!
Мы світкі, кажухі згубілі
І з голаду ў кулак трубілі,
Нам выпаў, бачыш, лёс такі».

Смили се, благородна пани!
От гибел ни спаси, недей
надсмива се над участта ни,
поклон ще стори сам Еней.
Не виждаш ли, че като псета
ни гони пустата несрета
бездомни, голи, вир-вода!
Не само нямаме кожуси,
но нищо няма в тез търбуси,
то нашто ли не е беда!

Gnädige Herrin, hab Erbarmen,
Laß uns jetzt nicht zugrunde gehn.
Sei gütig und zeig deine Milde,
Aeneas wird dir dankbar sein.
Du siehst ja, wir sind ganz in Lumpen,
Kleidung und Schuhwerk ist kaputt,
Wir stehen da, wie nasse Hunde,
Nichts ist gerettet; in der Not
Bliesen wir in die Faust vor Hunger.
So sprang das Schicksal mit uns um."

Więc zmiłuj się, szlachetna pani!
I ocal nasze życie, zdrowie,
Bądz litościwa, nie wyganiaj,
Eneasz sam "dziękuję" powie.
Czy widzisz — każdy z nas obdarty!
Ubranie, łapcie z łyka starte,
Oklapliśmy, jak szczenię w deszczu!
Kożuchy, świtkiśmy zgubili,
Wciąż głodni i bez grosza byli,
Spotkało takie nas nieszczęście".

Помилуй, пани, наши души!
Не дай погибнуть молодцам;
Дай отдышаться нам на суше,
Эней спасибо скажет сам.
Ты видишь, как мы отощали,
Одежду, лапти — всё порвали,
Кафтаны, свитки — просто срам!
Как псы, без хлебушка сидели,
От голода в кулак свистели,
Такая вышла доля нам".