История Полтавы

Эней поплывшы сынимъ моремъ,
На Карфагену оглядавсь;
Боровсь съ своимъ сердега горемъ,
Слизьмы бидняжка облывавсь.
Хоть одъ Дидоны плывъ поспишно,
Та плакавъ гирько, не утишно.
Почувшыжь, що въ огни спеклась,
Сказавъ: «нехай йій вичне царство,
«Минн же довголитне панство,
«И щобъ друга вдова найшлась!»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 1.

Рядок 1:

видання 1798:

На Карпагену оглядавсь

Рядок 4:

видання 1798:

Слізьми, небіжчик, обливавсь

видання 1809:

Сльозьми, бідняжка, обливавсь

Рядок 6:

видання 1798:

Да плакав гірко, неутішно

Рядок 9:

видання 1798:

Мені же долголітнє панство

Aeneas sailed the bluish sea
And steadily was looking back.
He fought his pain, cried bitterly
As Carthage passed from sight, alack!
Although he sailed from Dido fast,
It seemed that his keen pain would last.
But when he heard that she was burned,
He said: "May she attain an endless bliss.
For me another widow's kiss
And then a lordly life well earned."

Эней, пагнаўшы чоўны ў мора,
На Карфаген глядзеў з тугой;
Не мог свайго пазбыцца гора,
Нябога, слёзы ліў ракой.
Хоць ад каханай плыў паспешна,
Ды плакаў горка і няўцешна.
Пачуўшы ж пра Дзідоны смерць,
Сказаў ён: «Вечнае ёй царства,
А мне б — мець вечнае ўладарства,
Мне б — удаву другую мець!»

Еней, на лодката възправен,
се взираше към Картаген;
ридаеше от скръб задавен,
от люта мъка наранен.
Макар побягнал от Дидона,
зави, процепи небосклона,
разбрал за сетния и час,
па каза: „Царство и небесно,
вдовици се намират лесно,
дай бог да поцарувам аз!“

Aeneas schwamm jetzt auf dem Meere
Und sah doch zu Karthago hin.
Der Arme kämpfte mit den Tränen
Und litt Unsägliches, obgleich
Er eiligst fort von Dido wollte.
Er sagte, als die Nachricht kam,
Daß sie im Feuer umgekommen:
"Vergönnt sei ihr das Himmelreich
Und mir noch viele Jahre Herrschaft
Und eine Witwe möglichst bald."

Eneasz płynąc znów po morzu,
Na Kartaginę się oglądał;
Z nieszczęściem walczył swym niebożę,
Wylewał łzy, lecz gnał od lądu.
Choć mknął pośpiesznie od Dydony,
Lecz głośno łkał niepocieszony.
A usłyszawszy, że spłonęła,
Rzekł: "Niechaj jej królestwo wieczne,
Mnie panowanie zaś bezpieczne,
By znów się wdowa nawinęła!"

Эней, плывя бескрайним морем,
О Карфагене все вздыхал
И, злым обуреваем горем,
Слезами свитку обливал.
Он от Дидоны плыл поспешно,
Рыдая горько, неутешно.
Когда ж про смерть ее узнал,
Сказал! "Небесное ей царство,
А мне в удел земное панство
Да чтоб еще вдову сыскал".

Эней, плывя по синю морю,
На Карфаген в слезах глядел.
Бедняга предавался горю,
Оплакивая свой удел.
Дидону покидал поспешно,
Рыдал, однако, неутешно,
Узнав, что на костре сожглась.
Небесное сулил ей царство,
Себе — чтоб кончились мытарства
И новая вдова нашлась!

Эней, поплыв лазурным морем,
Скосясь на Карфаген, вздыхал;
Боролся, бедный, с лютым горем,
Сердешный, глаз не осушал.
Хоть от Дидоны плыл поспешно,
Но плакал горько, неутешно;
Узнав, что на костре сожглась,
Сказал: «Небесное ей царство,
А мне — по гроб земное панство
И чтоб еще вдова нашлась».

Эней, поплывши синим морем,
Глаз с Карфагена не спускал,
Он был подавлен тяжким горем,
Лицо слезами обливал;
Хоть от Дидоны плыл поспешно,
Но плакал горько, неутешно.
Услышав, что она сожглась,
Сказал: «Небесное ей царство,
А мне навек земное барство
И чтоб еще вдова нашлась».

A brázdí modré moře,
na Karthago se otáčí
a marně potlačuje hoře,
utírat slzy nestačí.
Ač od Didony plul dost spěšně,
přec plakal hořce, bezútěšně.
Když uslyšel, jak skončila,
řekl: „Dej, Bože, ať spí sladce
a já abych byl dlouho vládcem,
jiná se do mne zjančila.“

Якъ-ось и море стало граты,
Велыки хвыли пиднялысь,
И витры зачалы бурхаты,
Ажъ човны на мори тряслысь.
Водою чортъ зна якъ крутыло,
Що трохы всихъ не потопыло,
Вертилысь човны мовъ дурни́.
Трояньци зъ страху задрыжалы,
И що робыты вси не зналы,
Стоялы мовчкы вси смутни.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 2.

Рядок 2:

видання 1798:

Великі хвилі поднялись

Рядок 8:

видання 1798:

Троянці з страху задрожали

видання 1809:

Троянці з страху задрожали

At once the winds began to gust;
Huge waves appeared,
The sea began to thrust,
The wobbling vessels shook and veered.
The waters were thrown up and down,
The danger was that all would drown,
The boats were tossed around like mad.
The Trojans trembled from great fright,
They did not know what to do right
And stood in silence very sad.

Тут усхадзіліся на моры
Неўтаймаваныя вятры,
Яны ўздымалі хваляў горы
І чоўны кідалі ў віры,
Дзе іх і сяк і так круціла
І ледзь усе не патапіла
Разлютаванаю вадой.
Траянцы сумныя стаялі,
Ад страху, што рабіць, не зналі,
Дрыжалі, страціўшы спакой.

Но в миг вълните заиграха,
морето почна да реве
и всички лодки затрещяха,
завиха страшни ветрове.
Водата кипна, боже прави,
за малко всички да издави;
замята лодките, а в тях
троянците стоят, не шават,
не знаят те какво да правят,
езици глътнали от страх.

Plötzlich erhoben sich die Wellen,
Und ein Gewitter zog herauf,
Die Winde bliesen um die Wette,
Trieben die Schiffe auf und ab,
Die Wasser wirbelten benommen,
Ein wilder Satanstanz begann.
Fast waren sie jetzt umgekommen,
Und alle wurden starr vor Schreck,
Was die Trojaner tun jetzt sollten,
Wußten sie nicht und standen stumm.

Gdy oto morze zaszumiało,
Wysokie fale się podniosły
I wichry groźnie zahuczały,
Czółnami trzęsły, na nic wiosła.
Diabelnie wodą zakręciło,
Że omal czółn nie potopiło,
Wierciły się jak głupie wkoło.
Trojanie z strachu aż zadrżeli
I co tu robić, nie wiedzieli,
Zamilkli, stali niewesoło.

Тут море синее вскипело,
Горами волны поднялись,
В ушах от ветра зашумело;
Челны кидало вверх и вниз.
Крутила воды вражья сила,
Чуть всех как есть не потопила:
Челны вертело так и сяк.
Троянцы все дрожмя дрожали
И, чем избыть беду, не знали,
Решив, что дело их — табак.

Но тут, глядишь, взыграло море,
Крутые волны поднялись,
Разбушевались ветры вскоре,
Суда скрипели и тряслись.
От налетевшей непогоды
Чертовски закрутило воды.
Вертелись бешено челны.
Троянцев била дрожь с испуга.
Они глядели друг на друга,
Раздумья мрачного полны.

Как вдруг и море заиграло,
Большие волны понесло,
От ветра все забушевало,
Челны без удержу трясло,
Черт знает как водой крутило,
Чуть было всех не потопило;
Челны вертелись, как сдурев.
Троянцы в страхе задрожали,
Что делать им, совсем не знали,
Стояли в горе, присмирев.

Но вот и море разыгралось,
Большие волны поднялись,
Уж буря с силою собралась,
Челны, как щепки, затряслись;
Вода черт знает как бурлила,
Чуть было всех не потопила,
Как шалые неслись челны;
Троянцы в ужасе дрожали,
А чем помочь себе, не знали,
Предчувствий тягостных полны.

Vtom náhle moře plné pěny
ohromné vlny vzedmulo,
přihnal se vítr rozbouřený
a loděmi to cloumalo...
Voda se čert ví odkud hrne,
Trojanům srdce hrůzou trne,
myslí si, že snad utonou.
Koráby vzpínají se stále,
dušičky mají všichni malé,
strachy se ani nepohnou.

Одынъ зъ Трояньскои ватагы,
По ихъ винъ звався Палинуръ;
Сей билше мавъ другыхъ одвагы,
Смиленькій бувъ и балагуръ;
Що-на-передъ сей схаменувся
И до Нептуна оклыкнувся:
«А що ты робышъ панъ Нептунъ!
«Чи се и ты пустывсь въ ледащо,
«Що хочешъ насъ звесты ни на що?
Хиба пивкопы и забувъ?»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 3.

Рядок 10:

видання 1798:

Хіба півкопи вже забув

видання 1809:

Хіба півкопи вже забув

         Частина II стр. 3.

Балагур — той, хто любить балагурити; балакун (СУМ-11).

Ватага [Ватага] = шайка (К.).
Отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Звести нінащо — внівець — дотла, вщент, зовсім (СУМ-20).

Кликну́ти [Клыкну́ты] = позвать (К.).
Голосом звертатися до когось, чекаючи на відповідь, розраховуючи на те, що адресат обізветься (СУМ-20).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.).

Нінащо. Зводити (зводитися, піти) нінащо — робити (робитися) безрезультатним, марним. // Утратити все (СУМ-11).

Палінур (Тарас) — керманич на човні Енея. Згідно з легендою, Палінур був кинутий у море з волі богів, ворожих троянцям, а коли вибрався на берег, загинув від рук тубільців. Його ім'ям був названий мис на південно-західному узбережжі Італії, в області Луканія. В «Енеїді» Вергілія Еней ще зустрінеться з Палінуром у підземному царстві Плутона (Вергілій. — Кн. 6. — Ряд. 337-387).

Півкопи [Пивкопы] = 25 копеек (К.).
Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам (СУМ-11).
Півкопи — двадцять п'ять копійок. Еней пообіцяв дати Нептуну хабара — півкопи. Для бога Нептуна (в «Енеїді» боги — переодягнене вище панство, знать) та й для пана Енея півкопи — мала сума. Цим самим підкреслювалася скаредність і жадоба Нептуна до грошей. В другій частині поеми, влаштовуючи поминки по батькові Анхізові, Еней кидає півкопи в дарунок простолюдинові («З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки»). Отже, і згадана сума хабара богові моря розрахована на комічний ефект. А яка була реальна ціна грошей на Україні в другій половині XVІІІ ст.?
Певне уявлення дають, приміром, збережені в архівах описи та оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку, знищеного пожежами у 1766 р. Описів чимало, ціни на ту саму річ, будівлю, тварину вказані багато раз, причому в різних селах. Вони такі: хата рублена з сінями і прикомірком — від 10 до 25 крб., комора рублена — 3 крб., віз під коней — 40 — 50 коп., плуг — 12 коп., відгодована свиня — 1 крб. 50 коп., вівця — 50 коп., гуска — 10 коп., курка — 2 коп., кожух звичайний — 1 крб. 20 коп., смушева шапка — 30 коп., чоботи — 20 — 30 коп. (Див.: Сумцов Н. Ф. К истории цен в Малороссии /К. с. — 1887. — Т. 7. — Кн. 2. — С. 696 — 697). Звичайно, вказані ціни порівнювати з сучасними не можна. Інша доба, інша економічна система, інші виміри (С.). Див. копа.

Пуститись в ледащо — стати безпутною людиною (СУМ-20).

Схаменуться [Схаменуться] = опомниться (К.).
Прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися (СУМ-11).

One of the Trojan gang, the best
And very brave, cocksure,
Courageous more than all the rest,
Was quite a man named Palinoor.
Recovering his reason fast,
He bellowed at full blast
While reprimanding Neptune:
"Have you become a lazy bum?
D'you want to see us all succumb?
Have you forgotten gold so soon?"

Быў з іх адзін, што варты ўвагі,
Якога Палінурам зваць;
Не страціў той дзяцюк адвагі,
Бо ўмеў не толькі балбатаць;
Не надта ён перапужаўся
І да Нептуна так звяртаўся:
«Што, пан Нептун, ты нарабіў?
А пі не сам навалу гэту
Ты ўзняў, каб звесці нас са свету?
Хіба пра грошыкі забыў? —

Един троянец със заслуги —
наричаха го Палинур —
по-храбър бе от всички други
и веселяк, ама и щур;
като видя, че туй тайфун е:
„Какви ги правиш, пан Нептуне! —
той с пълно гърло изрева —
и ти ли пусна се в атака,
или забрави за петака?
Не сме очаквали това!“

Da war ein Mann bei den Trojanern -
Er wurde Palinur genannt -
Er zeichnete sich aus durch Keckheit,
Durch Wortgewandtheit und durch Mut.
Als erster hat er sich gefangen
Und brüllte Neptun böse an:
"Herr Neptun, bist du ganz von Sinnen,
Daß du solch Scherze mit uns treibst?
Willst du, daß wir zugrunde gehen?
Hast du vergessen den Tribut?"

Jedyny z Trojan cnej watahy,
Palinur pewien, z ich ogółu
Odczuwał najmniej tego strachu,
Odważnym był, lecz też gadułą;
Wnet oprzytomniał, spojrzał wkoło
I do Neptuna tak zawołał:
"Co robisz, panie nasz Neptunie!
Czy także stałeś się ladaco,
Że chcesz wyniszczyć nas i za co?
Ćwierć rubla kto ci dał, dziaduniu? —

Один из всей лихой ватаги —
У них он звался Палинур —
В беде не потерял отваги
(То был смельчак и балагур);
Он раньше прочих спохватился
И на Нептуна напустился:
"Брось, пан Нептун, ты сам казак.
Тебе б, смекаю, не пристало,
Чтоб нас тут насмерть замотало.
Иль зря содрал с нас четвертак?"

Среди Энеевой ватаги
Был весельчак и балагур,
Хватало у него отваги;
Он прозывался Палинур.
Смекнув быстрее всех, в чем дело,
Нептуну закричал он смело:
«Ты что затеял, пан Нептун?
Ужель тебе дурить не стыдно?
Про четвертак забыл, как видно!
Задать нам хочешь карачун?»

Один среди троян ватаги —
Он ими звался Палинур —
Побольше всех имел отваги,
Выл не труслив и балагур;
Он с духом раньше всех собрался
И на Нептуна раскричался:
«Что, пан Нептун, ты сотворил?
И ты, знать, злое замышляешь,
Со света, видно, нас сживаешь?
Неужто четвертак забыл?»

Один в троянской был ватаге,
У них он звался Палинур,
Имея больше всех отваги, —
Смельчак, видать, и балагур, —
Он над крутой волной склонился,
К Нептуну громко обратился:
«Эй, пан Нептун, не дело так!
И ты на пакости пустился,
Со свету нас изжить решился,
Полкопы ты забыл никак?»

AŽ jeden z trojské kumpanie,
slyšel na jméno Palinur,
ten, co si tak rád zašprýmuje
a nebojí se žádných stvůr,
první z nich setřás uleknutí
a na Neptuna houkl s chutí:
„Co, pane Neptun, provádíš ?!
I ty ses k lumpárnám dal svésti,
že se světa nás míníš smésti,
půl kopy zapomněl jsi již ?“

А дали писля сеи мовы
Трояньцямъ винъ такъ всимъ сказавъ:
«Бувайте, братця, вы здоровы!
«От-це Нептунъ замудровавъ.
«Куды теперъ мы, братця, пійдем?
«Въ Италію мы не дойидемъ,
«Бо море дуже щось пшуе.
«Италія видсиль не блызько,
«А моремъ въ бурю йихать слызько,
«Човнивъ ни хто не пидкуе.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 4.

Рядок 2:

видання 1798:

Троянцям він всім так сказав

         Частина II стр. 4.

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20).

Замудровати — замудрувати — почати мудрувати — щось вигадувати, комбінувати, підлаштовувати (СУМ-20).

Мова — тут у значенні промова (СУМ-20).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.)

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Шпувать [Шпувать] = блевать (К.).
Шпувати — блювати; тут мова про хвилю на морі (Л.); діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища) (СУМ-11); дуже бризкатися, хвилюватися (С.).

And after that reproaching speech
He clarified the situation thus:
"Stay, brethren, healthy, I beseech,
You see how Neptune shows his wit to us.
In what direction should we go?
To Italy? The possibility is low,
The agitated sea cannot be trod,
And Italy is not nearby;
The sea is much too slippery to try
To sail in storm; the boats cannot be shod.

Далей, пасля такой прамовы,
Сказаў Траянцам гаварун: —
Вы будзьце жывы і здаровы!
Мудруе нечага Нептун.
Куды цяпер, браточкі, пойдзем?
Мы да Італіі не дойдзем,
Бо мора лютае злуе,
Італія адсюль няблізка,
А ў буру морам ехаць слізка,
Ніхто чаўна не падкуе.

И след като така направи,
той каза с по-спокоен тон:
— Бъдете, братя, живи-здрави,
ще си помисли Посейдон:
Сега къде, къде да идем,
Италия не ще да видим,
я как морето ври, реве,
далеч е Лаций общо взето,
а хлъзгаво е по морето —
кой лодките ще подкове?

Als diese Rede er beendet,
Sprach er jetzt die Trojaner an:
"Seid guten Mutes, Hebe Brüder,
Neptun treibt Schabernack mit uns.
Wohin sollen wir diesmal Ziehen?
Italien ist viel zu weit,
Das Meer ist viel zu ungemütlich,
Heil kommen wir hier nicht heraus.
Im Sturm zu segeln ist recht schlüpfrig,
Und wer macht uns die Boote ganz?

A po rzeczowej tej przemowie
Trojanom wszystkim tak powiedział: —
Bywajcie, bracia moi, zdrowi!
Zakręcił Neptun, w zgubę wiedzie.
I dokąd, bracia, tu pójdziemy?
Italii nie osiągniemy,
Bo morze mocno dokazuje,
Stąd do Italii nie tak blisko,
A morzem w burzę jechać ślisko,
Nikt bowiem czółen nie podkuje.

А после этакого слова
Троянцам Палинур сказал:
"Судьба хлебнуть нам горя снова,
Коль сам Нептун забушевал.
Куда теперь мы двинем, братцы?
В Италию нам не добраться.
Погибнем все мы ни за грош.
Италия к тому ж не близко,
А плыть по морю в бурю склизко,
Челнок — не конь, не подкуешь.

И после этой речи краткой
Храбрец троянцам говорит:
«Скитаться нам не больно сладко.
Вдобавок и Нептун мудрит.
Куда свой путь направим, братцы?
Нам до Италии добраться
Шальное море не дает.
Отсель Италия неблизко,
А в бурю морем ехать склизко, —
Челнов никто не подкует!

Когда к Нептуну кончил слово,
Троянцам так проговорил:
«Бывайте, братики, здоровы!
Вот с нами как Нептун схитрил.
Куда же нам теперь податься?
К Италии ведь не пробраться:
Вишь, море как опять ревет,
Италия отсель не близко,
А морем в бурю ехать склизко,
Челнов никто ж не подкует.

Окончивши к Нептуну слово,
Троянцам Палинур сказал:
«Ну, братцы, будемте здоровы,
Нептун никак замудровал.
Куда теперь поедем, братцы?
В Италию нам не добраться,
Вишь, море трепки задает!
А до Италии не близко,
И морем в бурю ехать склизко,
Челны никто не подкует.

Nadávek vyklopil naň fůru,
k Trojanům potom mluví zvlášť:
„Tak, kluci, hlavy pěkně vzhůru!
Tohle je Neptunova zášť...
Kam ale teď se, braši, plavit?
Italskou zemi pusťme z hlavy,
já vlnobití nemám rád
a Italie není vedle,
jet po moři, to není v sedle,
loď nemůžeš dát okovat.

«Отъ-тутъ земелька есть хлопьята,
«Видсиль вона не вдалеку,
«Сыцылія земля багата,
«Вона мыни щось познаку.
«Дмухнимъ лышъ, братця, мы до неи,
«Збуваты горесты своеи,
«Тамъ добрый царь жыве Ацестъ.
«Мы тамъ, якъ дома, очуняемъ
«И якъ у себе загуляемъ,
«Всього у нього вдоволь есть.»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 5.

Рядок 10:

видання 1798:

Всього багацько в його єсть

видання 1809:

Всього багацько в його єсть

         Частина II стр. 5.

Ацест — легендарний цар Сіцілії, родом з Трої. Цим пояснюється, що «Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав» (С.).

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20).

Дмухнути — розм. швидко направитися куди-небудь, піти, поїхати і т. ін. (СУМ-11).

По знаку — відомий, знайомий кому-небудь (СУМ-20).

Очунять [Очунять] = оправляться, выздоравливать (К.).
Приходити до пам’яті; опритомнювати (СУМ-11).

Свашкувать [Свашковать] = сватать (К.).
Свашкувати — бути за сваху; займатися сватанням. У поемі слово вжито двозначно — сватати і зводити — сприяти зустрічі, знайомству, зближенню і т. ін. кого-небудь з кимось (СУМ-11). Свашка — жінка, яка порядкує на весіллі. Котляревський консультував свого знайомого Дмитра Бантиш—Каменського, який писав «Историю Малой России». Згадуючи в своїй праці про особливості весільного обряду на Полтавщині, Бантиш—Каменський пише: «Коли молода приїжджає до хати молодого і відходить потім до покою, дружка й свашка керують нею; остання роздягає, кладе молоду в постіль». До слова «свашка» Бантиш—Каменський дає примітку: «Свашка зветься і мчалкою — пояснює п. Котляревський — від дієслова мчати, скоро переносити. У свашки вибирають, звичайно, жінку молодих років, сміливу, проворну, швидку» (Кирилюк Є. Іван Котляревський: Життя і творчість. — К., 1981. — С. 104 — 105) (С.).

Хлопець [Хлопець] = мальчик, малой (К.).
Уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

Now, listen, boys, forget your fear,
There is a land called Sicily, let's sail to it.
A wealthy country and quite near,
I heard about it quite a bit.
In Sicily we will forget
Our woes and won't regret
Our visiting its king Acest.
We will recover there completely,
Will spend our time there sweetly,
He is with all the riches blest."

Тут недалёка ўжо, здаецца,
Браткі, краіна ёсць адна —
Сіцыліяй зямля завецца,
Мне падабаецца яна.
У момант пераскочым мора,
Перачакаем гэта гора,
Там уладарыць ягамосць —
Сам цар Ацэст, мы ачуняем
Адразу там і пагуляем,
Усё ў яго ўладанні ёсць».

Но има тук земица, братя,
ей там наблизо, оня бряг:
Сицилия, земя богата,
за мен това е хубав знак.
Я да възвим натам, момчета,
да я забравим таз несрета,
че там добрува цар Акест.
Ще бъдем като у дома си,
ще ни посрещнат с пълни маси,
за нас ще е голяма чест...

Es gibt ein kleines Fleckchen Erde,
Das gar nicht weit von hier entfernt,
Ein reiches Land, namens Sizilien,
Das wäre richtig mein Geschmack.
Lasset uns, Brüder, dorthin eilen,
Um zu vergessen unser Leid, -
Dort herrscht der gütige Acestes,
Und bei ihm ruhen wir uns aus;
Wir fühlen uns dort wie zu Hause,
Er hat an allem Überfluß."

Lecz, chłopcy, tutaj jest kraina,
Stąd niedaleko ziemia przednia;
Sycylia, która z bogactw słynie,
Wydaje mi się odpowiednia.
Tam walmy, bracia, na postoje,
By pozbyć się niedoli swojej,
Acestes królem tam, u niego
Już, niczym w domu, odpoczniemy
I pohulamy i podjemy,
Bo pod dostatkiem ma wszystkiego".

А тут земелька есть, ребята,
Отсель она недалеко,
Зовут Сицилией — богата,
Добраться до нее легко.
Махнем-ка мы туда, братаны,
И запируем, словно паны.
Живет там добрый царь Ацест.
Он даст нам все, что пожелаем.
Мы там, как дома, погуляем, —
Всего в том царстве вдоволь есть".

Зато земелька есть, ребята,
Невдалеке — рукой подать!
Страна Сицилия богата!
Там не житье, а благодать.
Простимся навсегда с уныньем,
В тот край без промедленья двинем
Где добрый царствует Ацест.
Его столица мне знакома.
Там обживемся мы, как дома.
Небось он вдоволь пьет и ест!»

«Вот тут сторонка есть, ребята.
Нам до нее рукой подать,
Зовут Сицилией — богата,
Мне довелось про то слыхать.
Перемахнем к ней, братцы, море,
Избудем и нужду и горе —
Живет там добрый царь Ацест.
Мы там, как дома, одюжаем,
По-свойски вволю погуляем,
А там всего по горло есть».

Вот тут земелька есть, ребята,
Недалеко, чуть в стороне,
Сицилия, земля богата,
Она слегка знакома мне.
Поедем, братцы, в это царство,
Забудем там свои мытарства;
Живет там добрый царь Ацест.
Мы там, как дома, побываем,
И отдохнем, и погуляем,
Все у него в достатке есть».

To tuhle země jinačí je,
co kamenem by dohodil,
je bohatá zem Sicilie,
to bude pro nás dobrý cíl.
Tam zamiřme jen, braši, hnedka
a z útrap nezbude ni špetka.
"Tam žije Acest, dobrý král,
tam naberem jak doma síly
a zkrátíme si dlouhou chvíli,
má vše, byť cokoliv sis přál“

Троянци разомъ прынялыся
И сталы весламы гребты,
Якъ стрилкы човныкы неслыся,
Мовъ зъ заду пхалы ихъ чорты.
Ихъ Сыцылійци якъ уздрилы,
То зъ города, мовъ подурилы,
До моря биглы вси встричать.
Тутъ мижъ собою роспыталысь,
Чоломкалысь и обнималысь;
Пишлы до короля гулять.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 6.

Рядок 1:

видання 1798:

Троянці добре принялися

Рядок 5:

видання 1798:

Їх сицилійці як узріли

видання 1809:

Їх сицилійці як узріли

Рядок 7:

видання 1798:

До моря бігли всі стрічать

Рядок 8:

видання 1809:

Тут меж собою розпитались

Рядок 9:

видання 1798:

Здоровкались і обнімались

The Trojans in a joint exertion,
Began to row like mad,
The boats flew by the sheer coercion,
As if the deuce pushed them ahead.
The kind Sicilians caught sight
Of them and ran like crazy to invite
The visitors with shouts and clamoring.
Their happiness was so profound,
So many questions flew around
And then all went to see the king.

Траянцы дружна веславалі
З усіх апошніх сіл сваіх,
Аж праціналі чоўны хвалі,
Нібы штурхалі чэрці іх.
Калі іх Сіцылійцы тыя
Убачылі, то як чмурныя
Да мора беглі, а пасля
Гасцей жаданых абдымалі,
Распытваліся, цалавалі,
Хутчэй вялі да караля.

Троянецът това му трябва:
рогатият като че ли
го гони — в миг греблата грабва
и лодките летят стрели.
Сицилианците видяха
това и просто пощуряха,
за среща тичат стар и млад;
прегръщат се и се целуват,
разпитват се, гълчат, ликуват,
търчат към царския палат.

Dies hörten unsere Genossen
Und ruderten aus voller Kraft,
Pfeilschnell bewegten sich die Boote,
Als ob vom Teufel sie gejagt.
Sobald die Einwohner Siziliens
Sie sahen, eilten sie hinab
Zum Ufer, um sie zu begrüßen.
Nach allem fragten sie sie aus,
Küßten einander immer wieder
Und zogen danach zum Palast.

Trojanie wiosła z całej siły
Chwycili, chociaż już osłabli,
Jak strzały czółna popędziły,
Jak gdyby z tyłu pchali diabli.
Sycylijczycy ich ujrzeli
I z miasta, jakby pogłupieli
Ku morzu biegli witać czule,
Wzajemnie się rozpytywali,
Obejmowali, całowali,
Ruszyli hulać wnet do króla.

Троянцы вмиг приободрились,
На весла дружно налегли.
Стрелою челноки пустились,
Как будто черти их несли.
А сицилийцы, как узнали,
Что гости к их земле пристали,
Сбежались на берег морской,
С гостями перецеловались,
Галдели скопом, обнимались,
И все к царю пошли гурьбой.

Чтоб выгрести из водоверти,
За весла казаки взялись,
И, словно подтолкнули черти,
Челны стрелою понеслись.
Сицилианцы их узрели
И от восторга одурели,
Бегут приезжих обнимать!
Поразобравшись меж собою,
Они отправились гурьбою
К царю Ацесту пировать.

Троянцы сразу встрепенулись,
На весла крепко налегли,
Челны стрелою вдаль метнулись,
Как будто в них чертей впрягли.
Едва пришельцев увидали,
Как угорелые бежали
Все сицилийцы их встречать.
На взморье с ними обнимались,
Расспрашивали, целовались
И повели к царю гулять.

Троянцы веслами взялися
Работать весело и в лад.
Челны стрелами понеслися,
Как черти их толкали в зад.
Их сицильянцы лишь узрели,
Со всех сторон, как одурели,
Бежали на берег встречать,
Им были рады, обнимали,
Здоровалися, целовали
И повели к царю гулять.

Do Trojských nová síla vjela,
za vesla vzali hrdinně
a každá loďka jako střela
po mořské letí hladině.
Když Sicilští je uviděli,
hned z městečka se rozletěli
na pobřeží je uvítat.
Na všechno se jich vyptávali,
líbali je i objímali
a vedli králi poctu vzdát.

Ацестъ Энею якъ бы брату,
Велыку ласку показавъ,
И заразъ попросывшы въ хату
Горилкою почастовавъ;
На за́куску наклалы сала,
Лежала ковбаса чимала
И хлиба повне решето.
Трояньцямъ всимъ далы тетери
И видпустылы на кватери:
Щобъ йшлы, куды потрапыть хто.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 7.

Рядок 3:

видання 1798:

І зараз попросив у хату

видання 1809:

І зараз попросив у хату

Рядок 5:

видання 1798:

Наклали на закуску сала

Рядок 8:

видання 1798:

Троянцям же дали тетері

Рядок 8:

видання 1798:

І відпустили на квартері,

видання 1809:

І відпустили на квартері,

Рядок 10:

видання 1798:

Щоб шли, куда потрапить хто

видання 1809:

Щоб шли, худа потрапить хто

         Частина II стр. 7.

Ацест — легендарний цар Сіцілії, родом з Трої. Цим пояснюється, що «Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав» (С.).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кватеря, кватиря — квартира — приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання (СУМ-20).

Повний — у якому немає вільного місця, заповнений до краю (СУМ-11).

Решето — господарська річ для просівання чого-небудь. До дерев'яного круглого обода знизу кріпиться сітка, через яку просіюють (зерно, крупу). Те ж, що й сито, тільки в останнього густіша сітка (для борошна, товченої макухи та ін.). Решето чи щось інше, використовуване як хлібниця, ставили обов'язково посередині стола, щоб гостям було зручно брати нарізаний хліб. Хліб — усьому голова, споконвічна пошана до «святого хліба» глибоко коріниться в народній свідомості. Хлібина на покритому скатертиною столі — неодмінний атрибут патріархальної хати, надто в святковий час (С.).

Тетеря — страва з борошна та пшона, а також із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією (СУМ-11). Рецепти: 1. Взять гречишного теста, разболтать как для блинов, вымыть пшена равное количество с мукою, варить в горшке, посолить и положить масла постного или скоромного, наконец все это вместе вскипятить (М.). 2. Накришити у кип'яток сухарів, засмажити цибулею на олії, посолити (С.). 3. Тетерю готують також на молоці (гарячому або холодному) і на квасі.

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Частовать [Частовать] = подчивать (К.).
Частувати, почастувати — пригощати кого-небудь якоюсь стравою, закускою, напоєм і т. ін. (СУМ-11).

Чималий — досить великий (розміром, обсягом і т. ін.).

І, зараз попросивши в хату і далі.
Як водиться у подібних випадках, несподіваних гостей почастували тим, що тримали у запасі для такої нагоди, — салом, ковбасою, а оскільки вони з далекої морської дороги зголодніли, то подали й тетерю (гарячу страву), яку можна приготувати нашвидкуруч: накришити у кип'яток сухарів, засмажити цибулею на олії, посолити — і тетеря готова. Сало — воно ще не раз буде згадуватися в «Енеїді». З прадавніх часів його місце у харчовому раціоні українського народу дуже значне. Серед харчових припасів, які, збираючись на війну з рутульцями, готує військо царя Латина, на першому місці — сало і пшоно (ІV, 98). З салом пов'язана велика кількість народних приказок, оповідань, анекдотів. Напр.: «Ой якби—то було так, щоб я царем стався — сало б їв, з салом спав, салом би вкривався». Ковбаса — традиційний спосіб її приготування: «Свиняче м'ясо з салом порізати на шматочки, посипати сіллю, перцем і цим фаршем наповнити вимиті свинячі кишки, спекти в звичайній печі, а перед подачею на стіл піджарити» (М. — С. 155) (С.).

Aeneas was received with friendly affectation,
As if he were king Acest's dearest kin.
He led him to his habitation
And treated him to some fantastic gin.
They served some bacon as a snack,
There was of sausage a neat stack,
A heap of bread was there as well.
The Trojans were fed woodcock meat
And after that each went to his own suite
Located at the building ell.

Ацэст Энею, нібы брату,
Быў рады, шчыра прывітаў
І, тут жа запрасіўшы ў хату,
Гарэлкаю пачаставаў;
Гарою там ляжала сала,
Кілбас насмажаных нямала
І хлеба пульхнага пуды.
Было ўсяго па поўнай меры,
Пасля Траянцы на кватэры
Паразышліся хто куды.

Тъй както брат посреща брата,
посрещна гостите Акест,
Еней покани в свойта хата
и сам наля — велика чест;
мезе донесоха — сланина,
салам, парче и половина,
и хляб, направо цял панер;
попара ядоха, квартири
Акест на всички им подири —
да имат покрив и миндер.

Acestes nahm Aeneas gütig
Wie einen Bruder bei sich auf.
Er bat ihn höflich einzutreten
Und ließ servieren Speis und Trank,
Man aß den Speck, trank dazu Wodka,
Auch reichlich Wurst wurde gereicht
Und jede Menge guten Brotes.
Auch für Trojaner war gesorgt,
Bevor sie das Quartier erreichten,
Um auszuruhen für die Nacht.

I Eneasza niczym brata
Acestes uczcił wyjątkowo,
Bo zaprosiwszy go do chaty,
Gorzałką hojnie poczęstował;
A na zakąskę to zawczasu
Słoniny dano i kiełbasy,
I sito chleba, by zajadał.
Trojanom zaś wodzianki dano
I na kwatery rozesłano;
By szli już, dokąd kto da rade.

Ацест Энею, точно брату,
Почет великий оказал;
Всех попросил тотчас же в хату,
Подать горилку приказал;
Потом, как случаю пристало,
Приволокли колбас и сала
И хлеба в решете внесли.
Троянцы налакались тюри,
И, чтобы отдых дать натуре,
Их по квартирам развели.

Ацест Энею, словно брату,
Гостеприимством угодил.
Привел его радушно в хату,
Ему горелки нацедил.
С дороги закусил он салом
И кругом колбасы немалым,
Умял и хлеба решето.
Троянцы, позабыв о буре,
Как следует наелись тюри.
Голодным не ушел никто.

Ацест Энею, словно брату,
Большую почесть оказал
И, попросив немедля в хату,
Горилкой доброй угощал.
Наклали на закуску сала,
Большая колбаса лежала,
Стояло хлеба решето.
Когда всех тюрей накормили,
То на квартиры отпустили:
Чтоб шли куда приткнется кто.

Ацест Энею, словно брату,
Привет и ласку оказал
И, пригласив радушно в хату,
Горилкой щедро угощал;
А на закуску было сало,
Дал колбасы ему немало,
И решето он хлеба дал.
Троянцев тюрей накормили
И по квартирам разместили,
Чтоб всяк с дороги отдыхал.

Jak bratra Aeneáše přijal
král Acest, s láskou velikou.
Pozval ho k sobě, než se nadál,
už častoval ho kořalkou.
Sádlem mu namazali housku,
salám tam ležel na ubrousku,
na chléb div mísa postačí.
Všem Trojským dali moučník bílý
a po domech je rozpustili,
ať jdou, kam se jim uráčí.

Тутъ заразъ піднялы бенькеты,
Замурмоталы якъ коты,
И въ кахляхъ понеслы пашкеты
И кисилю имъ до сыты;
Гарячую, мьяку бухинку,
Зразову до рижкивъ печинку,
Гречаныхъ съ часныкомъ панпухъ.
Эней съ дорогы налыгався
И пиннои такъ нахлыстався,
Трохы не выперсь зъ його духъ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 8.

Рядок 1:

видання 1798:

Тут зараз підняли банкети

видання 1809:

Тут зараз підняли банкети,

Рядок 2:

видання 1798:

Замурмутали, як коти,

видання 1809:

Замурмутали, як коти,

Рядок 3:

видання 1798:

У кахлях піднесли пашкети

Рядок 5:

видання 1798:

Гарячую, мягку бухинку

видання 1809:

Гарячую, мягку бухинку

Рядки 9-10:

видання 1798:

І пінненькой так нахлистався,
Трохи не вишов з його дух

         Частина II стр. 8.

Бенькет [Бенькетъ] = пир (К.).
Бенкет — урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події. // Взагалі багатолюдна учта, бучне гуляння з частуванням (СУМ-20).

Бухинка (буханчик) [Бухинка] = булочка (К.).
Зменш. до бухан — пшенична або гречана хлібина; взагалі одна хлібина (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Замурмотатии, замурмотіти — почати мурмотати, мурмотіти — говорити тихо, невиразно (СУМ-20).

Зрази (зразова) [Зразы]] = часть говядины (К.).
М'ясні, картопляні, капустяні і т. ін. котлети з начинкою (СУМ-20). Страва з яловичини: скручений биток з м'яса, в даному разі з печінки, з начинкою (С.).

Трохи не виперсь з його дух — трохи не помер.

Кахоль [Кахоль] = изразец печной (К.).
Кахлі — керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін. (СУМ-20). Див. Пашкети в кахлях.

Кисіль (СУМ-20) — драглиста (в'язка, грузька) страва з ягідного або фруктового сиропу, молока і т. ін. із домішкою крохмалю.

Налигатися — багато випити або з'їсти чого-небудь (СУМ-20)

Нахлистатися — напиватися до сп'яніння (СУМ-20). Я б додав — до нудоти (Т.Б.).

Панпух — пампух — пампушка — невелика кругла булочка з пшеничної, житньої або гречаної муки (СУМ-11).

Пашкети (паштети) в кахлях — «Не маючи пашкетних форм, заможні селяни готують цю страву в кахлях. Замішують пшеничне тісто з маслом і з молоком, обкладають цим тістом кахлю, перше змазавши її маслом, кладуть гусячі нирки, печінку, кусочки м'яса, заливають товченою печінкою, закривають все це краями того ж тіста і ставлять у піч пектись - поки буде готове» (М. - С. 157) (С.).

Кахоль [Кахоль] = изразец печной (К.).
Кахлі — керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін. (СУМ-20).

Печінка — внутрішній орган деяких тварин і птахів як продукт харчування.

Пінна [Пинная] = самое лучшее хлебное вино (К.).
Хлібна горілка (СУМ-11).

Ріжки — рижики — їстівний гриб з шляпкою і ніжкою червонувато-жовтого кольору (СУМ-11).

Сита́ [Сыта́ ] = вода с медом (К.).
Мед, розведений водою, або медовий відвар на воді (СУМ-11).

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

Big parties started right away.
The people purred like cats,
Enjoying tarts all day,
And fruit soup and some spats;
They ate hot rolls,
And roasted liver and full bowls
Of garlic buckwheat cream puffs, fried;
Aeneas filled his belly overmuch,
He gulped some alcohol to such
Extent that he had almost died.

Траянцы, чуючы банкеты,
Замуркаталі, як каты;
У кахлях падалі паштэты
І кісялю ім і сыты;
Іх частавалі пірагамі,
Пячонкай, смажанай з грыбцамі,
Былі там з часнаком блінцы.
Эней з дарогі частаваўся,
І так гарэлкі налізаўся,
Што ледзьве не аддаў канцы.

Веднага почнаха банкети,
като котаци все сумтят,
в гърнета носят им пастети,
кисели — на корем ядат;
и бухнали горещи питки,
и дроб с печурки, и напитки,
подлучен, зачервен пампух.
Еней така добре похапна
и толкова стакани цапна —
как не предаде богу дух!

Sie ließen sich dort heimisch nieder,
Knurrten zufrieden, wie die Katz',
Stopften sich voll mit den Pasteten,
Mit Eingemachtem gleich vom Faß
Und ofenfrischen heißen Fladen;
Brühe mit Leberknödeln drauf,
Und Buchweizen gewürzt mit Knoblauch.
Aeneas nahm zu sich so viel
Von Speisen und von den Getränken,
Daß er beinah daran verstarb.

Zaczęli zaraz tu bankiety
I niczym koty zamruczeli,
Miejscowi pyszne im pasztety
Przynieśli, dużo też kisielu;
Bochenek miękki i cieplutki,
Wątróbkę, rydze przesmaczniutkie,
Gryczanych placków nasypali.
Eneasz z drogi tęgo popił,
Tak okowitą się zakropił,
Że omal tchu zeń nie wyparło.

А там пошли пиры, банкеты.
Троянцы, нежась как коты,
Из плошек глиняных паштеты
Перегружали в животы.
Кисель поверх паштетов лили,
Печенку, зразы не забыли,
А также гречневый пампух.
Эней с дороги так нажрался
И пенной столько нахлестался,
Что чуть не испустил он дух.

И начались у них пирушки,
Как только стали на постой:
Паштеты, с чесноком пампушки,
Кисель с медовою сытой,
Грибы с печенкою говяжьей
И каравай, как пух лебяжий.
Эней с дороги ел за двух.
Хмельного крепко нахлестался
И всякой снеди наглотался, —
Едва не испустил он дух.

Тут сразу все запировали
И заурчали, как коты;
Паштет им в плошках подавали,
Медовой с киселем сыты.
Горячий мягкий хлеб ломтями,
Печенку с кашей и с грибами
И вдосталь с чесноком пампух.
Эней с дороги так нажрался
И пенной столько нахлестался,
Что чуть не испустил и дух.

Пиры тут начались, приветы,
Урчат троянцы, как коты,
Им в мисках подали паштеты,
И киселя, потом сыты,
Из печи мягкую буханку,
Печенку, зразы и солянку,
Гречишный с чесноком пампух.
Эней до снеди как дорвался,
Сивухи пенной нализался,
Чуть из него не вышел дух.

Tak započalo hodování...
Jak kocour každý slastí před.
Přinesli mísu. Byly na ní
paštiky, rosol, sladký med,
bochánky měkké, rovnou z pece,
telecí játra, kousek plece
a plno koblih smažených.
Že Aeneáš měl vytrávíno,
začal se cpát a chlastal víno,
div neprask, jaký měl pak břich.

Эней хоть трохы бувъ пидпылый,
Та зъ розумомъ не потерявсь;
Винъ сынъ бувъ богобоязлывый,
По смерты батька не цуравсь.
Въ сей день його отець опрягся,
Якъ чыкылдыхы обижрався, —
Анхызъ зъ горилочкы умеръ.
Эней схотивъ обидъ справляты
И тутъ старци́въ нагодоваты, —
Щобъ бигъ души свій рай одееръ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 9.

Рядок 2:

видання 1798:

Да з розумом таки зобравсь

видання 1809:

Да з разумом не потерявсь

Рядок 6:

видання 1798:

Як чикилдихи обожрався

видання 1809:

Як чикилдихи обожрався

         Частина II стр. 9.

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Нагодувать [Нагодувать] = накормить (К.).
Те саме, що годувати — давати кому-небудь їжу (СУМ-20).

Опрягтись [Опрягтысь] = представиться, умереть (К.).
Померти (СУМ-11). Опрягся — в бурлескній манері, зневажливо, мов про скотину: помер (С.).

Підпилий — який сп’янів від спиртного (СУМ-11).

Поставити (справити) обід — почастувати обідом кого-небудь, влаштувати обід для когось (СУМ-11). Тут йде мова про поминальний обід, який за давнім звичаєм на похороні і поминках обов'язково влаштовували для старців (С.).

Старці́ [Старци́ ] = нищие (К.).
Те саме, що жебраки (ті, що живуть з милостині), а також дуже бідні, убогі, незаможні люди (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Цуратися — у значенні гребувати — ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, гордовито, без поваги, нехтувати когось, щось.

Чикилдиха [Чыкылдыха] = водка (К.).
Назва гіршого гатунку горілки (С.); Горілка низької якості (СУМ-11).

В сей день його отець опрягся.
Еней прибув до Сіцілії якраз через рік після смерті свого батька Анхіза на цій землі (С.).

Although Aeneas was intoxicated,
He still remained a lucid man.
He was a pious son and dedicated
To his departed father and his clan.
The day his father croaked,
He guzzled too much booze and choked;
That folly caused his premature demise.
Aeneas wished to give a dinner
That beggars should pray for the sinner,
Whom gods should lead to paradise.

Хаця Эней з гарэлкай знаўся,
Ды розуму ён не прапіў;
Ніколі бацькі не цураўся —
Сын богабаязлівы быў.
Успомніў ён: ад самагону
Анхіз, што бацькам быў ягоным,
Якраз у гэты дзень памёр.
Эней пачаставаць абедам
Старцоў надумаў, каб за гэта
Бог перад бацькам рай адпёр.

Макар Еней да бе на градус,
все още беше разсъдлив;
не е на харно много радост,
а бе и богобоязлив.
Баща му него ден се гътна,
че сам бая горилка глътна,
сам с пукница се умори.
за всички просяци да дава —
та рая да осигури.

Obgleich Aeneas nicht ganz nüchtern,
War er doch geistig helle wach.
Er hat als Sohn brav, gottesfürchtig,
Des toten Vaters auch gedacht,
Der just an dem Tag war verschieden,
Als er zu reichlich zugepackt
Und so durch Wodka umgekommen.
Ein Totenmahl hat er geplant,
Damit die Mönche für ihn beten
Und er so in den Himmel kommt.

Eneasz chociaż trochę spity,
Zachował rozum, dobrze widział;
Był bogobojnym synem przytem,
Po śmierci ojca się nie wstydził.
A w dniu tym jego ojciec pomarł,
Gorzałkę chlejąc w cudzym domu, —
Anchizes świat pożegnał boży.
Eneasz obiad chciał wyprawić,
Żebraków sprosić przy tej sprawie,
By Bóg tej duszy raj otworzył.

Но хоть и был он пьян не в меру,
Все ж разума не потерял
И, сыновьям другим к примеру,
Про смерть отца не забывал.
Как раз в тот день Анхиз скончался:
Он так горилкой накачался,
Что тут же ноги протянул.
Эней решил поминки справить —
Всем угощение поставить,
Чтоб прямо в рай Анхиз махнул.

Сверх меры нализавшись пенной,
Троянец не терял ума.
Богобоязненный, смиренный,
Он чтил родителя весьма.
Старик винищем обожрался
Да в тот же день к чертям убрался.
И вот затеял молодец
В честь годовщины сей печальной
Обед устроить поминальный,
Чтоб отомкнул свой рай творец.

Хоть во хмелю Эней был сильном,
Но разума не потерял,
Богобоязненным был сыном,
Отца по смерти почитал.
В сей день Анхиз с душой простился:
Когда сивухою опился,
Кончины час его приспел.
Эней обед задумал справить,
Для сирой братьи стол поставить,
Чтоб душу бог в раю пригрел.

Хотя Эней и выпил много,
Но ум и память не пропил,
Отца, боясь прогневать бога,
И после смерти не забыл.
В сей день отец его скончался, —
Анхиз горилки наглотался,
Бедняга от нее сгорел.
Эней хотел поминки справить,
Обед убогим предоставить,
Чтоб душу бог в раю призрел.

Byť Aeneáš už vzdal hold vodce,
přec rozum svůj si zachoval;
on bohabojný syn byl, otce
ni po smrti se nezříkal.
Svět rozžehnal se s jeho tátou,
když ten se zpil zas vodkou klatou,
a tak vypustil Anchis duch.
Chtěl Aeneas hned tryznu slavit,
žebráky všechny na ní bavit,
by ráj té duši zchystal bůh.

Зибравъ Трояньску всю громаду,
И самъ пишовъ на двиръ до ныхъ,
Просыть у ихъ соби пораду,
Сказавъ имъ ричь въ словахъ такыхъ:
«Панове, знаете, Трояне
«И вси хрещеныи мыряне,
«Що мій отець бувавъ Анхызъ,
«Його сывуха запалыла,
«И жывота укоротыла
«И винъ, якъ муха въ зиму, слызъ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 10.

Рядок 1:

видання 1798:

Зобрав троянську всю громаду

видання 1809:

Зобрав троянську всю громаду

Рядок 6:

видання 1798:

І всі хрещениє миряне

видання 1809:

І всі хрещениє миряне

Рядок 8:

видання 1798:

Єго сивуха запалила

         Частина II стр. 10.

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Громада [Громада] = общество (К.).
1) Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2) Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація (СУМ-11). Об'єднана місцем проживання чи родом занять, або тим і другим спільнота людей. Громадські зібрання, сходи відігравали винятково важливу роль у суспільному житті. Показовий приклад – козацькі ради на Запорізькій Січі. Нар.: Громада — великий чоловік. Як громада скаже, так і буде (С.).

Живіт — тут у значенні життя (СУМ-20).

Запалити — у значенні спалювати — знищувати, руйнувати (СУМ-11).

Миряне [Мыряне] = люди (К.).
Люди, що живуть в миру, не мають духовного звання і не належать до духовного сану (СУМ-20).

Рада [Рада] = совет (К.).
Порада — пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; рада.

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Слизнуть [Слызнуть] = пропасть (К.).
Слизнути — те саме, що зслизнути, зслизти, ізслизнути та ізслизти — безслідно зникати; щезати (СУМ-11).

Хрещений — Який був підданий обряду хрещення, який прийняв християнство (СУМ-11).

He gathered all the Trojan gang
And, facing them,
Asked humbly in his short harangue
For their advice, ad rem:
"You, Trojans, gentlemen and you
Good Christian folks, who knew
That though my dad, Anchises, was quite wise,
He died from booze, which used to quell
His thirst. That alcoholic spell
Killed him like frost kills flies.

На кліч яго Траянцы рады
Сысціся дружнай грамадой, —
Звяртаўся, просячы парады,
Да іх з прамовай ён такой:
«Анхіз, то бацька мой, панове,
Хай будзе мір на гэтым слове
Яму і вечны супакой,
Спаліла, бедака, сівуха,-
Згарэў, як ліст, ён, звяў, як муха,
Перад сцюдзёнаю зімой.

Събра троянската си банда
и сам дойде им на крака
и там с молба, а не с команда
през сълзи рече им така:
— Троянци, панове славяни
и всички честни християни,
баща ми знаете — Анхиз,
пърцуцата видя му края,
като муха в студена стая
пред бога се представи чист.

So rief er zu sich die Trojaner
Und ging zu ihnen in den Hof,
Um sie nach ihrem Rat zu fragen,
Indem er so zu ihnen sprach:
"Trojaner, hochverehrte Freunde
Und hochgeschätztes Christenvolk,
Ihr wißt, mein selig Ohm, Anchises,
Hatte vom Schnaps zuviel erwischt,
Wodurch sein Leben unterbrochen
Wie das der Fliege bei dem Frost.

Trojańską zebrał swą gromadę
I wyszedł do niej na podwórze,
By prosić wszystkich o poradę
I tak przemawiał do nich dłużej:
"Panowie, wiecie to, Trojanie,
I wszyscy cni parafianie,
Że byłem synem Anchizesa,
Lecz go siwucha zapaliła,
Żywota nagle ukróciła, —
Jak mucha w zimie, sczezł z kretesem.

Собрав своих людей до света
И сам явившись среди них,
Чтобы спросить у них совета,
Сказал им речь в словах таких:
"Панове, лыцари, трояне
И все крещеные миряне!
Мне добрым был отцом Анхиз;
Его сивуха загубила,
Дни старика укоротила,
И он, как муха в стужу, скис.

Всех неимущих по обряду
Желая накормить, Эней
Созвал троянскую громаду,
Совета попросил у ней:
«Мол, сами знаете, трояне
И православные миряне, —
Анхиз, мой батя, неспроста
Загинул, как зимою муха!
Нутро сожгла ему сивуха,
И он лишился живота.

Троянцам всем велел собраться
И вышел сам во двор средь них,
Чтоб о поминках столковаться;
Сказал им речь в словах таких:
«Панове, знаете, трояне
И все крещеные миряне,
Что царь Анхиз отцом был мне,
Его сивуха уморила
И жизнь ему укоротила,
Он сгиб, как муха по зиме.

Троянцам объявив об этом,
Созвал во двор немедля их,
Чтоб испросить у них совета,
Сказал, как только шум утих:
«Вы знаете, паны трояне
И все крещеные миряне,
Что мне Анхиз — отец родной,
Сивуха бедного спалила
И живота укоротила,
Пропал, как муха в холод злой.

Dal celou trojskou obec svolat
a pak k ní vyšel na dvorek,
že bude od ní potřebovat
radu; a jakou — hned jim řek:
„Trojané, víte to už dávno,
všem křesťanům to bylo známo,
že Anchis býval otcem mým.
Je vinou lihu bez všech půtek,
že zkrátil se mu žití knůtek
a nezbyl po něm ani dým.

«Зробыты помынкы я хочу,
«Поставыты обидъ старця́мъ —
«И завтражъ — дали не одсрочу.
«Скажите: якъ здается вамъ?»
Сього Трояньци и бажалы
И вси у голосъ закрычалы:
«Энею Боже поможы;
«Колы же хочешъ, пане, знаты,
«И самы будемъ помагаты,
«Бо мы тоби не ворогы.»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 11.

Рядок 3:

видання 1798:

І завтра ж в пору неробочу

Рядки 7-8:

видання 1798:

Енею боже помоги;
І коли хочеш, пане, знати

видання 1809:

Енею боже помоги;
І коли хочеш, пане, знати

         Частина II стр. 11.

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти (СМ-11).

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Враг (ворог) — той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Здається, здавалося, у знач. вставн. сл. — уживається для вираження непевності в чому-небудь, припущення чогось (СУМ-20).

Поминки — обрядовий обід за упокій померлого після похорону або в день річниці його смерті (СУМ-11).

Поставити (справити) обід — почастувати обідом кого-небудь, влаштувати обід для когось (СУМ-11). Тут йде мова про поминальний обід, який за давнім звичаєм на похороні і поминках обов'язково влаштовували для старців (С.).

Старці́ [Старци́ ] = нищие (К.).
Те саме, що жебраки (ті, що живуть з милостині), а також дуже бідні, убогі, незаможні люди (СУМ-11).

I want to commemorate his soul
By giving dinner to the poor -
Tomorrow - I will not postpone this dole.
What do you think? Should I abjure?"
That's what the Trojans wanted badly
To hear. They all together hollered madly:
"Aeneas, may good gods help you!
And if you want to know,
Nobody's here your foe,
We want to help you, too!"

Хачу наладзіць я памінкі,
Хачу я даць старцам абед —
І неадкладна — без замінкі.
Як вы параіце: пі след?»
Траянцы гэтага чакалі,
Відаць, і дружна закрычалі:
«Энею, бог, дапамагай;
А мы і самі дапаможам
Табе, Эней, як толькі можам,
Твае сябры мы — так і знай».

Аз искам помен да направя,
обяд на бедните да дам,
но утре — няма ден да бавя,
кажете, да ви чуя сам!
Троянците това и чакат
и взеха да крещят, да крякат:
— Еней, Еней, помози бог,
каквото кажеш, туй ще стане,
ще ти помогнем всички, пане,
не си ни враг я! Дай ни срок!

Ein Totenmahl will ich bereiten
Und biete es den Mönchen an,
Gleich morgen, um nicht aufzuschieben,
Was sagt ihr nun zu meinem Plan?"
Das war, was alle hören wollten,
Und riefen einheitlich zurück:
"So sei's, und Gott mit dir, Aeneas,
Und denke jederzeit daran,
Da6 wir bereit sind dir zu helfen,
Du kannst der Freundschaft sicher sein."

Chcę stypę sprawić, jak wypada,
Żebrakom dobrze dać się najeść —
Juz jutro — dalej nie odkładam.
Powiedzcie: jak się warn wydaje?"
Trojanie tego też pragnęli:
I na głos wszyscy zakrzyknęli:
"O Eneaszu, Bóg dopomóż;
Gdy chcesz, o panie, wiedzieć o tym,
To pomożemy ci z ochotą, —
Sprzyjamy tobie jak nikomu".

Теперь желаю по старинке
Для нищей братьи, для селян
Я справить поутру поминки.
По нраву ли вам этот план?"
Троянцы лишь того и ждали
И, чуя выпивку, кричали:
"Энею, боже, помоги!
А коли хочешь ведать, пане,
И сами все на помощь встанем:
Ведь мы тебе, чай, не враги!"

Охота мне поминки справить,
Для бедняков задать обед,
Для нищих стол едой уставить.
Скажите — ладно или нет?»
Троянцам этого и надо,
Заговорила вся громада:
«Господь Энею помоги!
Надейся, пан Эней, на бога,
Но будет и от нас подмога!
Тебе мы, дескать, не враги!»

«Поминки справить я желаю,
Обед для сирой братьи дам,
И завтра же — не отлагая.
Скажите, как сдается вам?»
Того троянцы будто ждали,
Все зычным голосом вскричали;
«Эней, господь те помоги!
А коли хочешь ведать, пане,
И сами все на помощь станем,
Ведь мы тебе, чать, не враги».

Поминки справить я желаю,
Я пообедать нищим дам,
И завтра же, не отлагаю.
Скажите, то по нраву вам?»
Троянцы лишь того и ждали,
Все дружно, хором закричали:
«Раз так, то боже помоги!
А если, пан Эней, знать хочешь,
Помянем мы, не зря хлопочешь,
Ведь мы Анхизу не враги».

Zítra chci tryznu uspořádat,
žebráky na ní pohostím,
a raději to neodkládat...
Jste všichni srozuměni s tím?“
Trojští si jenom tohle přáli
a v rozjaření všichni řvali:
„Náš Aeneáši, přisámbůh,
když to chceš tedy vědět, pane,
vše s naší pomocí se stane,
je jeden každý z nás tvůj druh.“

И заразъ мытью вси пустылысь
Горилку, мьясо куповать,
Хлибь, бублыкы, кныши вродылысь,
Пійшлы посуды добувать;
И колыво сь кути зробылы,
Сыты изъ меду насытылы,
Договорылы и попа;
Хазяинивь своихъ сзывалы,
Старцивъ по улыцямъ шукалы,
Пишла на дзвинъ дякамь копа.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 12.

Рядок 1:

видання 1798:

І опроміттю всі пустились

Рядки 4-5:

видання 1798:

Пійшли посуду добувать;
І коливо з кутей зробили

Рядок 7:

видання 1798:

З'єднали разом і попа

Рядок 10:

видання 1798:

Пійшла на дзвін дякам копа

       Частина II стр. 12.

Бублики [Бублыкы] = крендели, баранки (К.).
Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця (СУМ-20).

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Добувати, добути — діставати, роздобувати кого-, що-небудь (СУМ-11).

Дяк (СУМ-20) — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник.

Книші [Кныши] = стульни (К.).
Стульни (этногр.) — в некоторых местах Малороссии свадебные пироги, которые, если невеста оказалась целомудренной, молодой относил к тестю, обложив калиной (Брокгауз и Ефрон).
Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією (СУМ-11). Обрядовий хліб продовгуватої форми з білого тіста із загорнутими всередину краями (СУМ-20).

Книш — хлібний виріб з пшеничного, інколи житнього і гречаного борошна; по краях тісто розпліскують коржем і завертають наверх так, що воно сягає тільки до половини книша. Зверху книш змазують салом або олією.

Приготування книша з житнього і гречаного борошна: «Вчинити житнього тіста, замісити гречаним борошном; коли підійде, викачувати на столі; ліплять книші з допомогою ложки, яку опускають перед цим у розтоплений свинячий смалець. Зліпивши, сажають у піч, а вийнявши, знову змазують смальцем» (М. — С. 154) (С.).

Ко́ливо [Ко́лыво] = кутья (К.).
Українська ритуальна страва, яку подають першою на поминальному обіді після похорону — каша з пшениці, рису і т. ін. із солодкою (перев. медовою) підливою; поминальна кутя (СУМ-20). Ритуальне блюдо, обов'язкове на поминках; кутя з пшениці, розведена ситою. Перш, ніж приступити до страв під час поминального обіду, споживають коливо, обов'язково згадуючи при цьому добрим словом покійника: «Царство небесне, пером земля над ним! Нехай со святими почиває та й нас дожидає!..» (Номис. — С. 8) (С.).

Копа [Копа] = полтина; копна (К.).
Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам (СУМ-20).

Кутя — обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща (СУМ-20).

Миттю [Мытью] = вмиг (К.).
В одну мить, дуже швидко (СУМ-20).

Наситити — тобто розвести водою (квасом) мед; настояти мед на чому-небудь (С.).

Піп [Пипъ] = поп, жрец (К.).
Служитель релігійного культу, який має звання попа й здійснює богослужіння (СУМ-11).

Сита́ [Сыта́ ] = вода с медом (К.).
Мед, розведений водою, або медовий відвар на воді (СУМ-11).

Старці́ [Старци́ ] = нищие (К.).
Те саме, що жебраки (ті, що живуть з милостині), а також дуже бідні, убогі, незаможні люди (СУМ-11).

Шукать [Шукать] = искать (К.).
Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11).

Хазяїнів своїх ззивали.
Тобто сіцілійців, на землі яких у даний момент перебували троянці (С.).

Пішла на дзвін дякам копа.
Копа — полтина, тобто п'ятдесят копійок. Дати на дзвін — заплатити, щоб дзвонили в церкві за упокій душі. Нар.: Дзвонять за упокій душі (Номис. — С. 160) (С.).

At once, they all went out
To shop for brandy. They filled crates
With bread and buns, and sauerkraut.
Besides, they bought some dinner plates.
They boiled shelled wheat with poppy seed,
Prepared a drink with mead;
Each one invited to that feast
His hospitable host.
They brought from street the poor foremost,
As well, invited were the cantor and the priest.

І ў момант кінуліся людзі
Гарэлку, мяса, хлеб купляць,
Хто клапаціўся аб пасудзе,
А хто аб страве мусіў дбаць;
Куш салодкую зрабілі,
Сыты мядовай насыцілі,
Папа дамовілі пасля;
Гаспадароў сваіх склікалі,
Старцоў па вуліцах шукалі,
На звон дзякам далі рубля.

И всеки тутакси се втурна.
За хляб, горилка на пазар
търчат, купуват, търсят фурна,
посуда сбират, инвентар.
И взеха коливо да правят,
и мед успяха да доставят,
и попа бе осигурен;
дойдоха техните стопани
и просяците — без подкани,
що паплач сбра се него ден.

Im Nu befleißigten sich alle
Und kauften Fleisch und Wodka ein,
Brachten Gebäck und Brot zutage,
Organisierten das Geschirr,
Kochten Kutja aus dem Getreide,
Würzten mit Honig nach Geschmack.
Der Priester wurde schnell gerufen,
Man brachte auch die Hausherrn mit;
Von überall kamen die Mönche,
Der Kantor wurde ausbezahlt.

Pobiegli wnet gromadą liczną
Gorzałke, mięso zakupywać,
Zjawiły się chleb, bułki śliczne,
Naczynia poszli też zdobywać;
A w kutię miód rozprowadzili
I sytę miodem nasycili,
I dogadali się też z popem;
Swych gospodarzy zwoływali,
Żebraków z ulic też ściągali,
Na diaków poszła groszy kopa.

И мигом всей гурьбой пустились
Горилку, мясо закупать;
Хлеб, бублики, кныши явились;
Пошли посуду добывать;
Кутью из ячменя сварили,
Сыты из меда насытили,
О тризне дали знать попам,
Хозяев по дворам скликали,
Калек и нищих собирали,
Полтину выдали дьякам.

Немедля накупили мяса,
Горелки на помин души.
Добыли — не прошло и часа —
Хлеб ситный, бублики, кныши.
Кутью сварили, взяли меду
И щедро подсластили воду,
Сходили принанять попа.
На звон дьякам пошла полтина.
Хотел троянский сиротина,
Чтоб нищих собралась толпа.

И опрометью все пустились
Горилку, мясо покупать.
Хлеб, бублики, кныши явились.
Пошли посуду добывать;
Кутьи со взваром наварили,
Сыты из меду насытили,
Договорились и с попом,
Дьякам за звон полтину дали,
Своих хозяев приглашали,
Созвали всех калик кругом.

Троянцы сразу же пустились
Горилку, мясо покупать,
С хлебами вскорости явились,
Пошли посуду добывать;
А на помин кутьи сварили,
Изюму, меду к ней купили,
Договорили и попа.
Своих хозяев приглашали,
Повсюду нищих собирали,
Пошла на звон дьякам копа.

V ten ráz se všichni dali v sháňku
po chlastu, mase, co kdo rád...
"Těch chlebíčků a dalamánků!
Šli pro ně mísy obstarat.
Vařili kaši — jeden z chodů,
dělali s medem sladkou vodu..
Pak přišel objednaný pop...
Všichni své pány svolávali,
žebráky v městě shledávali
a na zvony pár padlo kop.

На другій день раненько всталы,
Огонь на двори розвелы
И мьяса въ казаны наклалы,
Варылы страву и пеклы.
Пьять казанивь стояло юшкы,
А въ чотырьохъ були галушкы,
Борщу трохы було не съ шисть;
Баранивъ тьма була вареныхъ,
Курей, гусей, качокъ печеныхъ,
До сыта щобъ було всимъ йисть

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 13.

Рядок 8:

видання 1798:

Баранов тьма була варених

Рядок 10:

видання 1798:

Досита щоб було всім єсть

         Частина II стр. 13.

Варити — готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням.

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.).

Казан [Казанъ] = котел (К.).
Металева перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води і т. ін. (СУМ-20).

Качка [Качка] = утка (К.).
Водоплавний свійський і дикий птах, а також страва з м'яса цього птаха (СУМ-20).

Кури — загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні, а ткож м'ясо цих птахів; курятина (СУМ-20).

Страва [Страва] = кушанье (К.).
Приготовлені для їди продукти харчування (СУМ-11).

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

Юшка [Юшка] = уха́ (К.).
Суп м'ясний, картопляний, рибний і т. ін. (СУМ-11). Юшка, так само як і галушки, — страва загалом на сніданок та вечерю. Треба зауважити, що під «юшкою» часто розуміли бідняцьку, убогу страву. Іван Вишенський, картаючи черевоугодників-єпископів, докоряє їм бідняками, які «юшечку хлебчуть». Звідси нар.: Перебиватися з юшки на воду [те саме, що Перебиватися з копійки на копійку — жити дуже бідно, перемагаючи нестатки]. М'ясом хвалиться, а воно і юшки не їло (Номис. — С. 51). Тому, коли юшка не бідняцька, як правило, це підкреслюється (С.).

І м'яса в казани наклали і далі.
Подана в помірному гротескно-жартівливому тоні картина приготування поминального обіду. Поминки — не бенкет, багатий стіл з різноманітними та вишуканими наїдками й напоями, приправами та делікатесами тут буде недоречним. Готуються звичайні, повсякденні страви. Аби тільки обід був добре приготовлений та щоб усім, хто прийде вшанувати покійного, вистачило їжі. На поминки кликати не обов'язково, приходять усі рідні, близькі, сусіди. Старці сходяться з усієї округи. Звичайно, з цієї нагоди найбільше наварили борщу, який за кількістю компонентів та способів приготування (залежно від локальних умов і пори року) не має собі рівних серед інших страв української кухні. Борщ — головна страва обіду. Порівняно з іншими стравами, борщ займає, можна сказати, чільне місце у фольклорі. Нар.: Добрий борщик, та малий горщик. Старий стару хвалить, що добрий борщ варить (Номис. — С. 92, 173). Менше від борщу, хоч зовсім не набагато, варять юшки (п'ять казанів проти шести — дивовижно витримана загальна співрозмірність між собою найбільш поширених страв, кількість визначає і питому вагу в порівнянні з іншими стравами). Юшка, так само як і галушки, — страва загалом на сніданок та вечерю. Треба зауважити, що під «юшкою» часто розуміли бідняцьку, убогу страву.

У коментованій строфі Іван Котляревський зазначає, що в усі казани спочатку поклали варити м'ясо — отже, обід багатий.
Приєднана в кінці строфи до звичайних на поминках страв «тьма» варених баранів, «курей, гусей, качок печених» — гротеск, очевидне для сучасників Івана Котляревського поєднання несумісного. З другого боку, обкладені горами печені демократичні вагани з борщем — на місці. Вони співзвучні стилеві поеми, уже готують переростання в наступних строфах поминок у п'яне гульбище.

Next day before the sunrise every man
Was hurrying outside, where in the yard
They made big fire and began
To boil meat chunks in water and in lard.
Five kettles filled with soup were there
And four with dumplings good beyond compare,
At least six pots of borshch with dill,
Besides, huge numbers of cooked rams,
And many chickens, geese, and even clams
For everyone to eat his fill.

Назаўтра, ледзь заднела, ўсталі,
Агонь за домам развялі
І мяса ў пяць катлоў наклалі,
Варылі страву і пяклі.
І пяць катлоў стаяла юшкі,
А ў чатырох былі галушкі,
Баршчу не меней шэсць катлоў;
Там смачнай ежы ўсім хапала,
Там вараных было нямала
Курэй, гусей ды бараноў.

За малко дремнаха горките,
огньове лумнаха в зори,
месото хвърлиха в котлите —
пече се всичко и вари.
Чорба варяха в пет казана
ив три — галушки със сметана,
а борша вреше в още шест;
овни варени и телета,
кокошки, печени прасета —
да не остане гладен днес.

Am nächsten Tag in aller Frühe
Wurde das Feuer angefacht,
Man brachte Fleisch in großen Mengen,
Gebacken wurde und gegrillt.
Fünf Kessel waren voller Suppe,
In sechsen sprudelte der Borschtsch,
Und in vier Töpfen kochten Knödel;
Gebraten wurde Hammelfleisch
Sowie die Hühner, Gänse, Enten,
Wahrlich ein opulentes Mahl.

Na drugi dzień raniutko wstali,
Na dworze ogień rozniecili,
Do kotłów mięsa nawrzucali,
Warzyli jadło i smażyli.
Wnet stało tam pięć kotłów z juszkę,
A w czterech były pyszne kluski
I z barszczem było sześć aż nawet;
Baranów mnóstwo nawarzono,
Kur, gęsi, kaczek napieczono,
Dla wszystkich było dużo strawy.

Наутро все раненько встали,
Огонь у хаты развели,
Все мясо в казаны поклали,
Варили, жарили, пекли.
Пять казанов ухи сварили,
Да пять галушками набили,
Борща же было целых шесть;
Баранов тьма была вареных,
Гусей и уток запеченных,
Чтоб гости всласть могли поесть.

Троянцы порешили миром
Стряпней заняться на заре.
Котлы наполнив мясом, жиром,
Огонь раздули на дворе.
Похлебка и уха для бедных
В пяти котлах кипели медных,
С борщом дымилось целых шесть,
Варились в четырех галушки;
Бараны жарились, индюшки;
А кур, гусей — не перечесть.

Назавтра все раненько встали,
Огонь в ограде развели
И мясо в казаны поклали,
Еду варили и пекли.
Пять казанов стояло юшки,
А в четырех подряд галушки,
С борщом, как будто, было шесть;
Баранов тьма была вареных,
Кур, уток и гусей печеных —
Чтоб до отвалу всем поесть.

Поутру все с зарею встали,
Среди двора костер зажгли,
В котлы говядину бросали,
Еду варили и пекли.
В пяти котлах ухи сварили,
А в четырех галушки были,
Борща сварили полных шесть,
Баранов тьма была вареных,
Гусей и уток, кур печеных,
Чтоб было досыта всем есть.

Na druhý den pak vstali ráno
a zapálili hranici,
co masa, dosud nevídáno,
plavalo v šťávě kouřící.
Pět kotlů s polévkou tam trůní
a Čtvero šíří šišek vůni
a s borščem je jich skoro šest;
skopového je, co kdo ráčí,
i hus a kachen na pekáči,
kdo sní to, chvála mu a čest.

Цебры сывушкы тамъ стоялы
И брагы повніи дижкы;
Всю страву въ ваганы влывалы
И роздавалы всимъ ложкы.
Якъ проспивалы со святымы,
Эней облывсь слизьмы гирькымы
И прынялыся вси трепать;
Найилыся и нахлысталысь,
Що де-яки ажъ повалялысь,
Тогди и годи помынать.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 14.

Рядок 1:

видання 1798:

Цебри сивухи там стояли

Рядок 6:

видання 1809:

Еней обливсь сльозьми гіркими

Рядок 10:

видання 1798:

Тогді вже годі поминать

видання 1809:

Тогді вже годі поминать

         Частина II стр. 14.

Брага — старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво (СУМ-20).

Вагани [Ваганы] = корытца, из которых едят казаки (К.).
Деревляна подовгаста посуда (нецки), коритця, з яких їли козаки (Л.). Довгаста дерев'яна миска для їжі (СУМ-20). Видовбані з дерева великі продовгуваті миски у вигляді коритець, з яких їли гуртом страву козаки на Січі, в походах, громадою на обідах, поминках і т. ін. Спільне споживання страви з однієї посудини мало у певних випадках ритуальне значення, символізувало братерство, мир і згоду між учасниками трапези (С.).

Вливати — лити що-небудь кудись, у середину чогось (СУМ-20).

Гіркий — сповнений горя, біди; тяжкий (СУМ-20).

Годі [Годи] = полно, довольно (К.).
Досить, вистачить (СУМ-20).

Діжка [Дижка] = кадушка (К.).
Велика дерев’яна циліндрична посудина з плоским дном (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Нахлистатися — напиватися до сп'яніння (СУМ-20). Я б додав — до нудоти (Т.Б.).

Повний — у якому немає вільного місця, заповнений до краю (СУМ-11).

Поминати, пом'янути — справляти поминки, брати участь у поминках (СУМ-11).

«Со святими» — кондак, коротка молитовна пісня в поминальному обряді православної церкви. Співом «со святими» відкривалася заупокійна служба. Потім священик благословляв трапезу і починалися поминки (С.).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Страва [Страва] = кушанье (К.).
Приготовлені для їди продукти харчування (СУМ-11).

Трепати — тріпати — їсти з апетитом (СУМ-11).

Цебер [Цеберъ] = ушат (К.).
Конічна перев. дерев’яна посудина з дужкою, признач. для носіння і зберігання води та іншої рідини; велике відро (СУМ-11).

Large buckets full of whiskey
And vats of brandy soon
Were ready to be drunk; the horde was frisky
When everyone received a spoon.
When they were singing "Rest in peace with saints
Aeneas cried without restraints.
The binge began full force. They dined
Until they could not gulp another bite,
And could not stand upright.
The father's soul was not on anybody's mind.

Цабэркі з брагай там стаялі,
Сівухі поўныя збаны;
Раздаўшы лыжкі, разлівалі
Там боршч і юшку ў ваганы.
Як праспявалі «Са святымі»,
Эней з гасцямі дарагімі
Не мог пякучых слёз стрымаць;
Наеліся і напіліся,
На дол зваліліся, змагліся...
Тады ўжо годзе памінаць.

Що чебри само — пълни с брага,
пърцуца лее се — река;
гаванка се пред всеки слага,
лъжица пъхват му в ръка.
Разсъниха се криво-ляво,
щом зарида Еней направо
след „Со святими упокой“;
и яде, пи се до насита,
и който всичко тук опита,
години ще го помни той.

Mit Braha hatte man die Fässer,
Mit Schnaps die Eimer voll gefüllt,
In Holznäpfen reichte man Speisen
Und gab auch einen Löffel mit.
Nachdem das Requiem verklungen,
Aeneas die Tränen abgewischt,
Stürzten sich alle auf die Mahlzeit.
Ein jeder hat sich vollgestopft
Und trank, bis er besoffen wurde,
Von Andacht war jetzt keine Spur.

Z siwuchą stały cebry, dzbany,
A brahy pełne były dzieże;
Wnet do waganów jadło wlano,
Rozdano łyżki jak należy.
Po "wiecznym mu odpoczywaniu"
I Eneasza gorzkim łkaniu
Zaczęli wszyscy ćpać zawzięcie;
Najedli tak się i popili,
Że z nóg niektórzy się zwalili,
Nie mogli ojca czcić pamięci.

Сивуху ведрами таскали
И брагу волокли к столам,
Уху по мискам разливали
И ложки роздали гостям.
Когда пропели "Со святыми",
Эней с троянцами своими
Всплакнул. Потом пошла еда.
Наелись, браги нахлестались,
Аж спьяну под столом валялись...
Поминки вышли хоть куда.

Сивухи ведра, дежки браги
Уже стояли на виду.
Тут ложки роздали ватаге
И в миски налили еду.
Как «со святыми» затянули,
Эней с троянцами всплакнули
И стали яства уминать.
Так нахарчились, нахлестались,
Что под столами спать остались...
И перестали поминать.

Сивушки ведра там стояли
И кадки с брагою кругом.
Еду по мискам разливали,
Всем ложки роздали. Потом,
Как «Со святыми» спели кучей,
Эней взрыдал слезой горючей,
Досыта принялись хлебать.
Когда наелись, нагрузились,
Что спьяну кое-где валились,
Тогда кончали поминать.

Сивухи ведра там стояли
И браги кадок полных семь,
По ваганам снедь разливали
И ложки раздавали всем.
А «со святыми» как запели,
Эней заплакал в самом деле;
Тут принялись все уминать,
Наелся каждый и напился,
А кое-кто под стол свалился,
Не стали дальше поминать.

"Tam putny s vodkou stojí v řadě,
pivo se čítá na džbány;
všecičko jídlo lejí v kádě,
lžíce už byly rozdány.
Když dopěli tu „Se svatými“,
Aeneáš zaslzel, polk sliny
a baštění hned začalo.
Tak najedli se, nachlastali,
a mnozí pod stolem už spali,
když uctívání skončilo.

Эней и самъ со старшыною
Анхыза добре помынавъ;
Не здривъ ничого предъ собою,
А ще зъ застолу не встававъ;
А дали трошкы проходывся,
Прочумався, протверезывся,
Пишовъ къ народу, хоть поблидъ. —
Съ кишени вынявшы пивкипкы,
Шпурнувъ въ народъ дрибныхъ, якъ рипкы,
Щобъ тямылы його обидъ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 15.

Рядок 3:

видання 1798:

Не зрів нічого пред собою

видання 1809:

Не зрів нічого пред собою

Рядок 9:

видання 1798:

Швирнув в народ дрібних, як ріпки

         Частина II стр. 15.

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Дрібний [Дрибный] = мелкий (К.).
Малий, незначний щодо вартості (про гроші) (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Півкопи [Пивкопы] = 25 копеек (К.).
Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам (СУМ-11).

Півкопи — двадцять п'ять копійок. Еней пообіцяв дати Нептуну хабара — півкопи. Для бога Нептуна (в «Енеїді» боги — переодягнене вище панство, знать) та й для пана Енея півкопи — мала сума. Цим самим підкреслювалася скаредність і жадоба Нептуна до грошей. В другій частині поеми, влаштовуючи поминки по батькові Анхізові, Еней кидає півкопи в дарунок простолюдинові («З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки»). Отже, і згадана сума хабара богові моря розрахована на комічний ефект. А яка була реальна ціна грошей на Україні в другій половині XVІІІ ст.?

Певне уявлення дають, приміром, збережені в архівах описи та оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку, знищеного пожежами у 1766 р. Описів чимало, ціни на ту саму річ, будівлю, тварину вказані багато раз, причому в різних селах. Вони такі: хата рублена з сінями і прикомірком — від 10 до 25 крб., комора рублена — 3 крб., віз під коней — 40 — 50 коп., плуг — 12 коп., відгодована свиня — 1 крб. 50 коп., вівця — 50 коп., гуска — 10 коп., курка — 2 коп., кожух звичайний — 1 крб. 20 коп., смушева шапка — 30 коп., чоботи — 20 — 30 коп. (Див.: Сумцов Н. Ф. К истории цен в Малороссии /К. с. — 1887. — Т. 7. — Кн. 2. — С. 696 — 697). Звичайно, вказані ціни порівнювати з сучасними не можна. Інша доба, інша економічна система, інші виміри (С.). Див. копа.

Поминальний обід, про який тут йде мова, за давнім звичаєм на похороні і поминках обов'язково влаштовували для старців (С.).

Поминати, пом'янути — справляти поминки, брати участь у поминках (СУМ-11).

Прочуматься [Прочуматься] = просвежиться (К.).
Прочумуватися, прочуматися — приходити до пам'яті (СУМ-11).

Ріпка — зменш. до ріпа (СУМ-11). Ріпа належала до найбільш поширених, доступних городніх культур. Як ріпки — найдешевших (дрібних) (С.).

Старшина — на Україні і в Росії в XVI—XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Взагалі привілейована верхівка (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Тямить [Тямыть] = памятовать (К.).
Тямити — тримати в пам'яті, пам'ятати (СУМ-11).

Шпурляти гроші — нерозсудливо витрачати гроші (СУМ-11), але, за словами Ставицького, кидати в народ під час поминок, а також різних урочистостей монети — давня стійка традиція.

Еней і сам зо старшиною.
Як і в реальному тогочасному житті, в «Енеїді» виразно розмежовані суспільні стани: народ, простолюд; над ним — старшина, дворяни; над старшиною — вища знать, державці, Олімп. Одначе цікаво, що в першій частині поеми розмежування далеко не таке виразне, як у наступних. У Дідони всі троянці бенкетують за одним столом; Еней і поведінкою, і способом життя не вирізняється з—поміж інших троянців, які при зустрічі з Дідоною лають його останніми словами. А тут — Еней уже сідає за стіл «со старшиною», народ тримається окремо. Це – свідчення того, що між написанням першої і другої частин поеми був період коли не тривалий у часі, то принаймні позначений інтенсивним творчим розвитком митця, реалістичною конкретизацією і поглибленням його задуму (С.).

Aeneas' commemoration with the wise
And higher chiefs was not complete
Till he saw nothing with his eyes,
And found it hard to get up from his seat.
And when he strolled a little bit,
He got clearheaded and quite fit.
He went to see the folks outside,
And threw some money to the poor
Because he wanted to be sure
That they were satisfied.

Эней і сам са старшыною
Анхіза памінаў як след;
Ужо заслаўся зрок імглою,
Хоць і не скончыўся абед;
А потым ён працверазіўся,
Зрок паступова праясніўся,
І, бледны, скіраваў свой след
Ён да людзей — усе так робяць, —
На дол з кішэні сыпаў дробязь,
Каб людзям помніўся абед.

Еней старейшината хвана
Анхиз с добро да поменат;
веднъж от масата не стана,
направо чер му бе светът.
А после скочи от обеда,
поизтрезня и поогледа,
дойде при всеки, в пот облян,
забърка в своите джобове
и взе да сее той грошове —
да помнят днешния курбан.

So hohe Ehrung ward Anchises
Vom Sohn Aeneas dargebracht.
Gar lange dauerte die Mahlzeit,
Doch keiner wagte aufzusteh'n.
Am Ende unternahm Aeneas
Einen Ausnüchterungsversuch.
Noch bleich, begab er sich zum Volke,
Warf eine Handvoll Münzen aus,
Damit sie alle daran denken,
Wie großartig die Feier war.

Eneasz razem ze starszymi
Czcił Anchizesa pamięć dalej,
Nie widział nic, lecz pił wciąż z nimi,
Od stołu już nie wstawał wcale;
A potem trochę oprzytomniał,
Otrzeżwiał, sobie coś przypomniał,
Do ludu poszedł, chociaż pobladł.
Z kieszeni wyjął drobnych trochę
I w naród sypnął niczym grochem,
By pamiętano jego obiad.

Эней и сам, забыв печали,
Анхиза славно поминал;
И так за воротник он залил,
Что даже лыка не вязал.
Потом немного протрезвился,
Прочухался, приободрился,
Хоть на ноги был слаб, но, встав,
Прошелся фертом пред гостями,
Швырял в народ гроши горстями,
Чтоб помнили Энея нрав.

Эней и сам со старшиною
Успел Анхиза помянуть.
Застлало очи пеленою,
А в голове стояла муть;
Но отходился, слава богу,
И протрезвился понемногу,
Лишь побледнел и спал с лица.
С большим трудом придя в понятье,
Швырнул он меди нищей братье,
Чтоб помнили его отца.

Эней со всею старшиною
Анхиза славно поминал,
Хоть взор мутился с перепою,
Из-за стола все ж не вставал;
Потом немного освежился,
Прочухался и протрезвился,
К народу, бледный, вышел сам.
Он из кармана мелочь вынул
И с четвертак народу кинул,
Чтоб тризна помнилась гостям.

Эней и сам со старшиною
Анхиза славно поминал,
Людей не видел пред собою,
Из-за стола насилу встал,
Когда немного прогулялся,
Трезвей стал, с мыслями собрался,
К народу вышел, горсть монет
Он медных из кармана вынул,
В толпу рукою щедрой кинул,
Чтоб помнили его обед.

Aeneáš k Anchisově slávě
pil s nejstaršími pospolu.
Nic neviděl, jak měl už v hlavě,
a přece nevstal od stolu,
až se mu vystřízlivět chtělo.
Tu začal rozhýbávat tělo,
bledý jak křída vyšel ven.
V kapsách se po měďácích pídí
a pár jich hodí mezi lidi,
ať pamatují tento den.

Энея заболилы ногы,
Не чувъ ни рукъ, ни головы;
Напалы съ хмелю перелогы,
Опухлы очи, якъ въ совы,
И ввесь обдувся, якъ барыло,
Було на свити все немыло,
Мислите по земли пысавъ.
Зъ нудьгы охлявъ и изнемигся,
Въ одежи лигъ и не роздигся,
Пидъ лавкою до свита спавъ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 16.

Рядок 1:

видання 1798:

В Енея заболіли ноги

видання 1809:

В Енея заболіли ноги

Рядок 5:

видання 1798:

Увесь обдувся, як барило

видання 1809:

Увесь обдувся, як барило

         Частина II стр. 16.

Барило (барильце) [Барило] = бочонок (К.).
Барило (французьке слово barił) — мала бочка (Л.). Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Лавка [Лавка] = скамейка (К.).
Те саме, що лава — дошка (або кілька дощечок) на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін (СУМ-20).

Мисліте по землі писав — плутався ногами сп'яну, робив візерунки на зразок літери М, що називалася в церковнослов'янській мові «мисліте» (Ш.).

Нудьга — у значенні нудота — неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання (СУМ-20).

Обдутися — ставати одутлим; розпухати (СУМ-20).

Охлясть [Охлясть] = ослабеть (К.).
Охляти/охлянути, а також хлянути/хляти — дуже ослабнути, схуднути від недоїдання; знесиліти, виснажитися (СУМ-11).

Перелоги [Перелогы] = корчи (К.).
Корчі, судороги. Перелоги напали — про хворобу, що супроводжується мимовільним скороченням м'язів (СУМ-11).

He had no feeling in his head,
His stiff extremities caused him to howl;
The painful cramps filled him with dread,
His puffed up eyes were like those of an owl.
He was so bloated and so sore
That he did not enjoy life anymore.
He hobbled in a crooked line.
From weariness and being tired,
He stretched entirely attired
Beneath a bench and slept supine.

Эней не варухне нагою,
Не чуе рук і галавы;
Апухлі вочы з перапою,
Як у гушчарнае савы,
Як бочка стаў, што абручамі
Нямоцна сціснута, нагамі
Васьмёркі па зямлі пісаў.
З нуды схуднеў ён і знямогся,
Дзе з ног зваліўся, там улёгся,
Да раніцы пад лаўкай спаў.

Ръце, нозе му се вдървиха,
тресе го, цепи го глава;
очите му се накървиха,
устата му се чак скова,
поду се, стана като бъчва,
мори го, всичко го измъчва,
започна да плете крака,
отпадна, клюмна и за сгода
облечен легна си на пода
и спа до сутринта така.

Aeneas fühlte sich zerschlagen,
Kopf und die Glieder schmerzten sehr,
Und ähnlich, wie bei einer Eule,
Traten die Augen ihm hervor.
Er zitterte am ganzen Körper,
Fühlte sich unglücklich und mies.
Er schlenderte umher ein wenig,
Ohne zu wissen, wo er war,
Dann fiel er um, voll angezogen,
Und schlief ein unter einer Bank.

Wtem zabolały go coś nogi
I nie czuł rąk też ani głowy;
Z pochmielu męki zdjęły srogie,
Opuchły oczy jak u sowy,
Napęczniał cały jak baryła,
Na świecie było mu niemiło,
Nogami pętle opisywał.
Znudzony oklapł, siły stracił,
W ubraniu legł pod ławką w chacie,
Do świtu przespał jak nieżywy.

Но зла была хмельная брага:
Как жбан, разбухла голова;
От хмеля корчился бедняга,
Глазищи пучил, как сова;
Его раздуло, как бочонок,
Раскис Эней, как гриб моченый,
Ногами кренделя писал;
Ослаб, распух, рыгал, нудился,
В чем есть под лавку завалился,
Да так до света и проспал.

Заныли ноги у Энея,
Отяжелела голова.
Эней, с похмелья цепенея,
Глаза таращил, как сова.
Ему постыло всё на свете.
Он по земле писал мыслете,
Как бочка винная разбух.
Разыскивать не стал он ложе.
Анхизов сын, как был — в одеже
И в сапогах, — под лавку бух?

Ломило ноги у Энея,
Трещала сильно голова,
Всего корежило; хмелея,
Глаза он пучил, как сова.
Его, как бочку, раздувало,
На свете все не мило стало,
Мыслете по земле писал.
Он от тоски весь измотался,
В одежде лег — не раздевался,
Под лавкой до рассвета спал.

Эней не чуял под собою
Ног и не помнил головы,
Глаза с такого перепою
Опухли, словно у совы.
Набряк он весь, хребет ломило,
На свете все ему немило,
Мыслете на ходу писал;
От ветра легкого шатался,
Одетый лег, не разувался
И под скамьей всю ночь проспал.

Pak začal cítit končetiny —
nohy a ruce; v hlavě — tma.
Toť první předzvěst kocoviny,
jak kotě mžourá očima.
Už jako sud se sotva valí,
a ke všemu ho žáha pálí.
Tak cestou si to šněroval.
Malátný steskem přišel domů
a svlékat by se chtělo — komu?
Tož v šatech pod lavicí spal.

Прокынувшыся ввесь трусывся,
За серце сцало мовъ глысты;
Перевертався и нудывся,
Не здужавъ головы звесты,
Покы не выпывъ пивквартивкы
Зъ имберомъ пиннои горилкы,
И кухля сиривцю не втеръ.
Съ пидъ лавкы вылизъ и струхнувся,
Закашлявъ, чхнувъ и стрепенувся,
«Давайте, крыкнувъ, пыть теперъ.»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 17.

Рядок 1:

видання 1798:

Прокинувшись, увесь трусився

Рядок 7:

видання 1798:

І кухля сировцю не втер

видання 1809:

І кухля сировцю не втер

         Частина II стр. 17.

Вертітися — лежати, сидіти, стояти неспокійно, весь час міняючи положення (СУМ-20).

Глисти — черв'як, який паразитує в організмі людини і тварин; гельмінт. За серце ссало, мов глисти —  погане самопочуття (перев. після спиртного) (СУМ-11).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Звести — підвести що-небудь, перемістити в інше положення (СУМ-20).

Імбер — імбир — дорогі привозні прянощі з коренів імбиру, який росте у південних країнах (С.).

Кварта [Кварта] = кружка, десятая часть ведра (К.).
Міра рідких і сипких тіл (звичайно трохи більша за літр). Те саме, що кухоль — велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою у формі вушка (СУМ-20). У добу феодалізму на Україні, навіть у кінці XVІІІ ст., після ряду заходів уряду Російської імперії по уніфікації мір і ваги, спостерігається їх велика різноманітність. Іноді просто неможливо перевести давню міру на сучасну систему мір. «...Не тільки кожне місто і містечко, але навіть багато продавців мали свої особливі міри. Так... для міряння рідини служили: відро, відерце, кварта, яких містилося в казенному державному відрі 24. Зустрічається також міряння куфами, барилами, носатками, але ці останні були власне не мірами, а посудиною тільки приблизної величини, так, наприклад, куфа містила 18 — 40 відер» (Попытка к уравнению мер и веса в Малороссии XVІІІ в. /К. с. — 1889. — N 7. — С. 231) (С.).

Кухлик [Кухлыкъ] = простая глиняная кружка (К.).
Зменш. до кухоль — велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою у формі вушка (СУМ-20).

Лавка [Лавка] = скамейка (К.).
Те саме, що лава — дошка (або кілька дощечок) на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін (СУМ-20).

Нудить [Нудыть] = тошнит (К.).
Нудити — відчувати нудоту — неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання (СУМ-20).

Півквартівки [Пивквартивкы] = полкварты, полкружки (К.).
Половина кварти як міра чого-небудь і пляшка такої міри з горілкою (СУМ-11).

Пінна [Пинная] = самое лучшее хлебное вино (К.).
Хлібна горілка (СУМ-11).

Поки [Покы] = покуда (К.).
До цього часу; доки (СУМ-11).

Сирівець [Сиривець] = квас хлебный (К.).
Напій, пригот. із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас (СУМ-11).

Ссати — завдавати болю, викликати неприємне відчуття у шлунку, серці, під грудьми (СУМ-20).

As he awoke, his body shook,
He felt as if worms sucked his heart;
No matter what he undertook,
He could not raise his head and had to start
Imbibing booze. He guzzled half a quart
Of ginger rye, his most beloved sort,
Which followed by a pint of kvass.
He crept from underneath the bench,
Coughed, sneezed, and since he wished to quench
His thirst, he yelled: "Let's have a bash first class!"

Прачнуўся — усяго калоціць,
Пад сэрцам смокча, як глісты;
А галаву аж кругам водзіць,
Не меў ратунку ад нуды,
Пакуль не выпіў кубак шчыры
Гарэлкі пеннае з імбірам,
Пахмельны здзейсніўшы намер.
З-пад лаўкі вылез, пацягнуўся,
Салодка чыхнуў, скалануўся.
«Давайце, — крыкнуў, — піць цяпер».

Събуди се, но дълго време
от дрямката не се съвзе,
върти се, пъшка, уж задреме —
сърцето червей му гризе.
Дордето чашката не хвана
и пиво няколко стакана
не ливна и не сръбна квас.
Надигна се и се застяга,
закашля, кихна и веднага
„Да пием!“ рече с дрезгав глас.

Am nächsten Tag, als er erwachte,
Fühlte er Ziehen um sein Herz,
Er war matt, voller Unbehagen,
Unfähig einen Schritt zu tun.
Er stöhnte, wälzte sich und schnaufte,
Bis er ein Glas mit Schnaps erwischt.
Endlich kroch er aus seinem Lager,
Hustete, nieste, schneuzte sich,
Dann, als er wieder munter wurde,
Schrie er: "Jetzt, Freunde, trinken wir!"

Zbudziwszy się, otrząsnął cały,
A w sercu ssało jak robaki;
Przewracał się i odrętwiały
Wznieść głowy nie mógł w stanie takim,
Dopóki nie wychylił wartko
Pieprzówki zapienionej ćwiartki,
Zapiwszy kwasem to chlebowym.
Spod ławki wylazł rozchełstany,
Zakaszlał, kichnął, ledwie stanął
"A nuże — krzyknął — pić od nowa".

А поутру, дрожа, проснулся,
Гадюку будто проглотив.
И так и этак повернулся;
Лежал, кряхтя, ни мертв ни жив,
Пока хватить не догадался
Кваску, что с вечера остался,
Да кварту пенной с имбирем.
Потом вздохнул, зевнул, сморкнулся,
Чихнул, покашлял, отряхнулся
И гаркнул: "Ну, теперь попьем!"

Проснувшись на рассвете, трясся:
Под ложечкой сосет — нет сил!
Бедняга только тем и спасся,
Что кружку квасу осушил.
Еще хватил полкварты пенной —
Горелки с инбирем отменной.
Откуда появилась прыть?
Встряхнувшись от такой затравки,
Чихнул и вылез из-под лавки.
«Теперь давайте, — крикнул, — пить!»

Дрожа всем телом, пробудился,
Под сердцем словно глист тянул;
Вертелся долго и томился;
Тогда с себя лишь сон стряхнул,
Как выпил квасу из кубышки
И осушил без передышки
Полкварты пенной с имбирем;
Чихнул под лавкой, встрепенулся,
Покашляв, вылез, отряхнулся:
«Теперь, — вскричал, — еще попьем!»

Проснулся, — с выпивки тошнило,
Сосало в сердце, словно глист,
Башка трещала, тело ныло,
В ознобе трясся он, как лист;
Из-под скамьи встал и горилки
Имбирной выпил полбутылки
И кружку квасу, — можно жить!
Потом размялся, потянулся,
Прокашлялся, чихнул, встряхнулся.
«Давайте, — крикнул, — снова пить!»

Když procitl, byl unavený;
srdce měl nějak stísněné,
zkoušel si lehnout s druhé strany,
však hlavou ani nepohne.
"Teprve poslouživ si sklenkou
se zázvorovou kořalenkou
a navrch žitné vypiv džbán,
vylez a protáhl si kosti,
kýchl a zvolal v bujarosti:
„Hej, kdo chce pít, ať přijde k nám!“

Зибравшыся вси паненята,
Изновъ кружаты началы,
Пылы, якъ брагу поросята,
Горилку такъ воны тяглы;
Тяглы тутъ пинненьку Трояньци,
Не вомпылы Сыцыліяньци,
Черкалы добре назахватъ.
Хто пывъ тутъ билшъ одъ всихъ сывухы,
И хто пывъ разомъ тры осьмухы,
То той Энееви бувъ братъ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 18.

Рядок 1:

видання 1798:

Зобравшися, всі паненята

видання 1809:

Зобравшися, всі паненята

Рядки 8-9:

видання 1798:

Хто пив тут більш од всіх горілки,
І хто пив разом півкондійки

         Частина II стр. 18.

Брага — старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво (СУМ-20).

Вомпити — вагатися; соромитися (СУМ-11); вагатися, непевним бути (польське wątpié) (Л.). Не вомпили — не вагалися, не витрачали часу (С.).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кружати — пити хмільні напої (СУМ-20).

Назахват — те саме, що нарозхват — намагаючись перехопити, взяти кого-, що-небудь раніше іншого (СУМ-11).

Осьмуха — давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.) (СУМ-11).

Пінна [Пинная] = самое лучшее хлебное вино (К.).
Хлібна горілка (СУМ-11).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Черкать [Черкать] = пуститься куда (К.):
Черкати — багато пити, випивати (СУМ-11).

Ізнов кружати начали і далі.
Похмілля на другий день після поминок по батькові Енея Анхізові переростає у широкий п'яний розгул — з музиками, танцями дресированих ведмедів, перебійцями. Гуляння тривало «без просипу неділь із п'ять», аж поки втручання злої Юнони не поклало йому край. Зважаючи на звичаї тогочасного панства — це не таке вже й перебільшення. Гуляли тижнями, звичайно, не поминаючи, а під час ярмарків, на різдво, Великдень, інші свята, до яких приурочувалися сімейні торжества. Перетворювати поминки на п'яне гульбище, напиватися до безтями, та ще й поминаючи батька, — неподобство. Таке міг собі дозволити тільки Еней — безтурботний гульвіса, яким він змальований у перших частинах поеми. Досить порівняти поминки Анхіза в другій частині і зображення поховання та поминок убитих воїнів у шостій (строфи 87-93), де Еней виступає як розважний і мудрий ватажок, а троянці — свідомими свого обов'язку мужніми воїнами, щоб побачити, якої значної еволюції зазнав задум «Енеїди» в тривалому процесі її написання (С.).

When all the lordlings met,
Then every dandy,
According to a swinish etiquette,
Drank avidly full cups of brandy,
The Trojans drank the brandy, too,
Their friends, Sicilians, enjoyed the brew,
Was it the brandy, or the gin.
Whoever could imbibe a lot
Of any alcohol, at least a pot,
Aeneas called him his dear kin.

На кліч азваліся адразу
Паны, падпанкі і панкі,
Не трапілі дарэмна часу,
Пілі, як брагу парсюкі;
Цягнулі пенную Траянцы,
Не думалі Сіцыліянцы
Пярэчыць — кожны выпіць рад.
А хто сівухі па тры кварты
Куляў, той быў Энея варты,
Той быў яму, як родны брат.

Дойдоха всичките момчета
и почнаха да смучат пак,
тъй както лочат цвик прасета;
пърцуца жулят и първак,
горилка жулеха троянците,
не спираха сицилианците,
наливаха се стар и млад.
И който пиеше за трима,
и смогваше да не заклима —
той беше пръв Енеев брат.

Herbei eilten sie ohne Zögern,
All seine Freunde - große Herrn -
Und schlürften Alkohol so gierig,
Wie kleine Ferkel ihren Saft.
Zügellos und die Scham vergessend
Soffen die Sizilianer Schnaps
Und überboten sich im Trinken.
Ein jeder wollte bester sein.
Aeneas wählte den zum Bruder,
Der ein Glas nach dem andern trank.

Panicze, zszedłszy się, z rozmachem
Popijać tęgo tu zaczęli
I pili jak prosięta brahę,
Gorzałkę sobie tak ciągnęli;
Ciągnęli siwą Trojańczycy,
Nie gięli się Sycylijczycy,
Machali na wyprzódki zatem.
I kto najwięcej pił siwuchy,
Wychylał ponad ćwiartkę duchem,
Dla Eneasza był ten bratem.

Тут снова бравые ребята
Пошли дивить честной народ
И, точно пойло поросята,
Лакали пиво, брагу, мед;
Тянули пенную троянцы,
Не отставали сицильянцы,
Галдели спьяну меж собой.
Кто больше всех глушил сивухи,
Кто враз глотал по три осьмухи,
Энею был как брат родной.

Подпанками набилась хата,
Как только стало рассветать.
Они, как брагу поросята,
Горелку начали лакать.
Тянули пенную троянцы,
Не струсили сицилианцы —
И ну хлебать наперебой!
Кто выпил больше всех сивухи,
Кто разом дул по три осьмухи,
Тот был Энею брат родной.

Сошлись разгульные ребята
И в честь покойника-отца
Опять, как брагу поросята,
Горилку дули без конца;
Тянули хлебную троянцы,
И, не смущаясь, сицильянцы
Все с ними чокались подряд.
А кто пил больше всех сивухи
И кто пил сразу три осьмухи,
Тот был Энею словно брат.

К нему примчалися ребята
И снова стали пировать,
И, как помои поросята,
Сивуху начали лакать.
Тянули не кривясь троянцы,
Не уступали сицильянцы,
Сушили чарочки подряд,
Кто пил побольше всех сивухи
Или пил сразу три осьмухи,
Тот был Энею друг и брат.

Výkvět se sešel za chvilečku —
s poháry sedli ke stolu.
Jak svině chlemstají svou břečku,
tak tihle táhnou kořalu.
Trojané pili jak se sluší
a o Sicilské, na mou duši,
v té věci není se co bát.
Kdo nejvíc pije z téhle chasy,
vyprázdní naráz čtvrťák asi —
toť Aeneášův kamarád.

Эней нашъ роздоброхотався,
Игрьща вздумавъ завесты
И пьяный заразъ розкрычався,
Щобъ перебийцивъ прывесты. —
У виконъ школяри спивалы,
Халяндры цыганкы скакалы,
Игралы въ кобзы и слипци;
Булы тутъ разни чуты крыкы,
Водылы въ городи музыкы,
Моторни, пьяни молодци.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 19.

Рядок 8:

видання 1798:

Тут розни чути було крики

видання 1809:

Тут розни чути були крики

         Частина II стр. 19.

Грище [Грыще] = игра (К.).
Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кобза [Кобза] = бандура, древний инструмент (К.).
Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент (СУМ-20).

Моторний [Моторный] = проворный, удалой (К.).
Проворний, спритний (СУМ-20).

Музика — музикант (СУМ-20).
Водити музики — звичай наймати музики і, танцюючи, водити їх за собою по селу, чи місту, чи то ярмарку, досить відомий. В «Салдацькому патреті» Г. Квітки-Основ'яненка читаємо: «А там, чути, скрипка гра з цимбалами: Матвій Шпонь та продав сіль, рощитавсь і грошики вчистив, та й найняв троїсту і водиться з нею по ярмарці. Вже й шапки катма, десь кинув її на когось та й відбіг. Іде й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака. Забризкався, захлюстався... Еге! та не мішай йому! Він гуля!..» (С.).

Перебієць [Перебиець] = боец (К.).
Кулачний боєць (СУМ-11).

Роздоброхотатися — разохочуватися — починати відчувати інтерес до чогось, бажання робити що-небудь (СУМ-20).

Халяндри [Халяндры]ы] = цыганской танец (К.).
Старовинний циганський танець (СУМ-11).

Школярі — семінаристи або бурсаки (С.).

Еней наш роздоброхотався і далі.
Притаманне Котляревському «яскраве видіння реального світу і найбільшою мірою конкретне його відтворення» (А. Шамрай) виявилося у наведеному малюнку надзвичайно виразно. Дуже насичена, жива картина святкового гуляння в господі українського пана. Це вже далеко не поминки. Немає обов'язкових у такому випадку столів для старців. Публіку розважають школярі, хором співаючи канти, тут же скачуть халяндри цигани і, звичайно ж, всюдисущі кобзарі та лірники зі своїм репертуаром на всі випадки життя.

У вікон школярі співали.
Численні мемуарні і літературні матеріали свідчать, що семінаристам або бурсакам того часу доводилось «...І гуртом збирати подаяння, співаючи канти... Ця давня традиція українських шкіл була ще жива в той час» (Волинський П. К. Іван Котляревський. — К., 1969. — С. 21).

Халяндри циганки скакали.
Цигани були неодмінними учасниками будь—якого святкового, ярмаркового дійства. Халяндри — циганський танець (К.). Подаючи панораму ярмарку в «Салдацькому патреті», Г. Квітка—Основ'яненко згадує й циганів: «Циганка ворожить та приговорює: «І щасливий, уродливий; чорнява молодиця за тобою вбивається; положи ж п'ятачка на рученьку — усю правду скажу...» Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере».

When he calmed down, it was his wish
To see some sporting competition.
He hollered, being drunk and feverish,
To get some boxers in a prime condition.
School students in the open windows sang,
And Gypsy women capered with a bang,
Blind kobza players were there, too,
While young intoxicated boys
Yelled, screamed and made a dreadful noise,
Which was impossible to subdue.

Эней надумаў баль агульны
У гульбішча ператварыць
І сіп'яна загадаў на гульні
Байцоў кулачных запрасіць.
Малыя пад акном спявалі,
Свой танец цыганы скакалі,
Гулялі ў кобзы і сляпцы;
Хапала спеваў там і крыкаў,
Шумлівай вуліцай музыкаў
Вадзілі хлопцы-малайцы.

Еней размекна се, подкани
да почнат разни веселби,
развика се за пехливани,
че искаха му се борби.
Школари с песни се деряха,
гюбеци циганки въртяха,
на кобзи свиреха слепци;
и носеха се глъч и трели,
че бяха с музика поели
насам пияните момци.

Im Übermut beschloß Aeneas,
Daß Spiele man sogleich beginnt
Und mit vom Schnaps belegter Stimme
Rief er nach Kämpfern und Musik.
Die Schüler sangen vor den Fenstern,
Zigeuner tanzten Chalandra,
Blinde Kosaken spielten Kobsa,
Laut war das Feiern; mit Geschrei,
Mit Spiel und Tanz und lautem Singen
Zogen Betrunkene umher.

Eneasz nasz się rozochocił,
Igrzyska zechciał zaprowadzić,
Pijany krzyczał, aż się spocił,
By zapaśników przyprowadzić.
Scholarnia w oknach mu śpiewała,
Cyganki tańce swe skakały,
Na kobzach grali ślepcy z rana;
Tu wiele się słyszało krzyku,
Po mieście z głośną szli muzyką
Ruchliwe zuchy, choć pijane.

Эней, подвыпив, распалился,
Велел на игры всех скликать
И тотчас же распорядился
Бойцов кулачных к пиру звать.
У окон школяры гудели,
Цыганки танцевали, пели,
На кобзах тренькали слепцы.
Повсюду пели и играли,
И громче всех других орали
Подвыпившие молодцы.

И вдруг троянцев атаману,
Когда хватил он через край,
Приспичила охота спьяну:
Кулачников ему подай!
Цыганки с бубнами скакали,
Поживы школяры искали
И распевали под окном,
Играли кобзари слепые,
Гуляли молодцы хмельные,
Ходил весь город ходуном.

Эней наш сильно раздобрился,
Задумал игры завести
И с пьяных глаз распорядился
Бойцов кулачных привести.
У окон школяры распелись,
Цыганки в халяндре вертелись,
На кобзах тренькали слепцы.
Повсюду крики раздавались,
И с песней, с музыкой шатались
Хмельные парни-удальцы.

Эней наш снова расходился,
Велел забавы начинать
И под хмельком распорядился
Парней на бой кулачный звать.
Петь школяры у окон стали,
Цыганки бойкие плясали,
На кобзе тренькали слепцы,
Под хмелем парубки ходили,
С собою музыку водили,
Им все кричали: «Молодцы!»

Aeneáš ocitl se v ráži,
chtěl ňákou podívanou mít...
„Přiveďte muže silných paží!“
poručil. „Budou se tu bít!“
Pod okny někde žáci pěli,
cikánky tance předváděly,
slepci si kobzy ladili.
Všude jen rozpustilost samá,
po městě chodí s muzikama
stateční mládci opilí.

Въ прысинкахъ вси паны сидилы,
На двори жъ вкругъ стоявъ народъ,
У викна де-яки глядилы,
А ынчій бувъ наверхъ воротъ;
Ажъ-ось прыйшовъ и перебіецъ,
Убраный такъ, якъ компанієць,
И звався молодець Даресъ;
На кулакы ставъ выклыкаты
И перебійця вызываты,
Крычавъ опареный мовъ песъ:

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 20.

Рядок 5:

видання 1798:

Аж ось пришов і перебієць

видання 1809:

Аж ось пришов і перебієць

Рядок 9:

видання 1798:

І перебійцю визивати

         Частина II стр. 20.

Аж ось — нарешті (СУМ-11).

Глядіти — те саме, що дивитися (СУМ-20).

Дарес — у Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм (С.).

Инчий, инчі [Ынчій] = иной (К.).
Інший — один із багатьох; деякий, який-небудь (СУМ-20).

Компанійці [Компанійци] = бывшее легкое войско в Малороссии (К.).
Компанієць — в Україні XVII–XVIII ст. – козак легкокінного гетьманського полку // тільки мн. Наймані кіннотні козацькі полки, що виконували функції нагляду за порядком (СУМ-20). Утворені наприкінці 60-х років XVІІ ст. кінні компанійські полки були під командуванням і на особистому утриманні гетьмана. Щось близьке до гвардії. В кінці XVІІІ ст., уже в часи Котляревського, компанійські полки входили до складу регулярної російської армії як легка кавалерія. Інколи «компанійцями» називали просто багатих козаків (див.: Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — К., 1969. — С. 25) (С.).

Присінки — ґанок з накриттям, піддашшям на двох стовпцях (СУМ-11).

На кулаки викликати — викликати на бійку.

Перебієць [Перебиець] = боец (К.).
Кулачний боєць (СУМ-11).

Убратися — убиратися — одягатися гарно, наряджатися (СУМ-11).

Аж ось прийшов і перебієць.
Бої кулачні, різні види боротьби, змагань — дуже давня традиція в житті всіх народів, що в різних модифікаціях живе і в наш час. Серед настінних розписів на світські теми Софії Київської зустрічаємо зображення борців. Цікаво, що борці Дарес і Ентелл представляють різні суспільні прошарки, хоч різниця між ними в поемі ледве намічена. Дарес «убраний так, як компанієць», тобто належить до привілейованого, багатшого козацтва (С.). Див. компанієць.

І звався молодець Дарес і далі.
У Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм. Проти компанійця Дареса виставляють «тяжко смілого» і «дужого» Ентелла, причому підкреслено його демократичні, простонародні риси («Мужик плечистий і невклюжий» — ІІ, 23; «Як чорноморський злий козак» — ІІ, 31; «Сильно храбровався, Аж до сорочки весь роздягся» — ІІ, 31). У Вергілія Ентелл місцевий, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом. Обов'язковим ритуалом, який передував власне боротьбі, бійці, були словесні перепалки, розпалювання себе й противника лайкою, якомога образливішою.

All gentlemen and ladies sat outside
On porches, while the people stood around.
They peered into the windows, perched astride
The gate. The big crowd filled the whole compound.
Then unexpectedly, a boxer came
Dressed like a soldier and whose name
Was Dares, corpulent just like an oak tree log.
He started to call out
For someone to begin the bout,
And he was yelping like a scalded dog.

На ганку ўсе паны сядзелі,
А на двары стаяў народ.
У вокны іншыя глядзелі,
А хто дык проста ўзлез на плот;
Аж тут прыйшоў баец кулачны,
Сярод другіх убраннем значны,
Імя яго было — Дарэс;
Стаў выклікаць на бой зацяты,
Крычаў, нібы той пёс кашлаты,
Што ў кіпецень знячэўку ўлез:

Еней в пристройката седеше
и вън бе пълно — пир кипи!
Народ на прага се тълпеше
и под прозорците — тълпи;
дойде борец, един армеец,
облечен като кампанеец,
Дарет наричаше се той.
Заджавка като пес охранен,
приканваше за пехливанин,
съперник за юмручен бой.

Die Herrschaft feierte in Hallen,
Das Volk stand draußen rings umher,
Spähte neugierig durch die Fenster,
Einige stiegen auf den Zaun.
Schließlich erschien ein junger Kämpfer
Und trat voll ausgerüstet ein.
Dares, so war des Kämpfers Name,
Rief Mutige zum Faustkampf auf,
Welche mit ihm sich messen wollten,
Und brüllte, wie ein toller Hund:

Panowie w sieni zasiadali,
A lud na dworze stał dokoła.
Przez okna jedni zaglądali,
A kto na wrota wyleźć zdołał;
Aż przyszedł tu zapaśnik znany,
Jak kompaniejec przyodziany,
Daresem zwany; podniecony
Jął przeciwnika wywoływać,
Na bój na pięści go wyzywać
I krzyczał jak pies oparzony:

Паны все на крыльце сидели,
А на дворе стоял народ.
Иные сквозь окно глядели,
Иной торчал поверх ворот;
Но вот пришел в разгаре пира
Боец Дарес — горлан, задира,
Одетый как казак. Он стал,
Наруша мирный чин поминок,
Всех вызывать на поединок
И как ошпаренный кричал:

Паны уселись на крылечко,
Теснился во дворе народ,
Иной облюбовал местечко
На перекладине ворот.
Тут подоспел боец геройский,
Одет, как в компанейском войске.
По имени звался Дарес.
Видать, он силачом считался.
Как пес ошпаренный метался,
Кричал и первый в драку лез:

Паны все на крыльце сидели,
А во дворе стоял народ,
Из окон многие глядели,
Иной сидел поверх ворот.
Но вот и сам боец явился,
Как компаниец, разрядился —
Дарес по имени он был —
Стал выкликать бойца подраться,
На кулаках с ним потягаться,
Как пес ошпаренный, вопил:

Паны все на крыльце сидели,
А во дворе народ стоял,
И в окна многие глядели,
Кой-кто ворота оседлал.
Вот и лихой боец явился,
Как компанеецнарядился,
А звался молодец Дарес;
Он на кулачки удалого
Стал вызывать бойца другого,
Кричал, ярился, словно бес.

Páni si sedli na zápraží,
na dvoře v kruhu čeká dav.
Někdo se na zeď vylézt snaží,
z oken pár vykukuje hlav.
Už vidí kráčet zápasníka
oděného jak kyrysníka
a je to Dares. Budí děs.
Na pěstní zápas soka vzývá
a mohutnou svou tlapou kývá,
jak naježený vrčí pes.

«Гей, хто зо мною выйде бытысь,
«Покуштоваты стусанивъ?
«Мазкою хоче хто умытысь?
«Кому не жаль своихъ зубивъ?
«А нуте, нуте йдите швыдче,
«Сюды на кулакы лышъ блыжче!
«Я бебехивъ вамъ надсажу;
«На очи вставлю окуляры,
«Сюды поганци бакаляры!
«Я всякому лобъ розмижжу.»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 21.

Рядок 2:

видання 1842:

Покоштовати стусанів?

видання 1809:

Покоштовати стусанів?

Рядок 3:

видання 1842:

Хто хоче пасокою вмитись?

Рядок 10:

видання 1842:

Я всякому лоб розможжу

видання 1809:

Я всякому лоб розможжу

         Частина II стр. 21.

Бакаляр [Бакаляръ] = школяр (К.).
Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст. (СУМ-20). Походить від слова «бакалавр», перший; учений ступінь в середньовічних університетах (Ш.).

Бебехи надсадить [Бебехы надсадыть] = отвалять бока (К.).
Бебехи — те саме, що нутрощі. Бебехи відбити (надсадити) — дуже сильно побити кого-небудь (СУМ-11).

Гей — уживається як заклик, заохочення до дії (СУМ-20).

Жаль — про жалість, співчуття до кого-, чого-небудь; жалко, шкода (СУМ-20).

На кулаки викликати — викликати на бійку.

Мазка́ [Мазка́ ] = кровь (К.).
Кров, сукровиця, що витекли з рани (СУМ-20).

Нуте — те саме, що ну, але у звертанні до декількох осіб або при ввічливому звертанні до однієї особи як спонукання, заклик або заохочення до дії (СУМ-20).

Поганець — той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Вживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Покуштовать [Покуштовать] = отведать (К.).
Покуштувати стусанів (сто лих) — бути побитим (СУМ-11).

Розміжжити, розмізчитии — розміжчити — сильним ударом, стискуванням розбивати, дробити на частини (кістки, тіло) (СУМ-11).

Стусани [Стусаны] = тумаки (К.).
Стусан — удар кулаком (СУМ-11).

"Hey, who would like to fight
And feel how punches taste?
Who wants to wash his face with blood, or bite
The dust? Or loose his teeth? Make haste
And come to me! Don't wait,
Let's s!ug it out, don't vacillate!
I'll knock your bowels out!
I'll give you black and bluish eyes!
Come on, you good-for-nothing guys!
I'll smash your heads in this quick bout!"

«Гэй, хто са мною хоча біцца,
Хто пакаштуе кулакоў?
Хто з вас крывёй жадае ўмыцца?
Каму не шкода з вас зубоў?
А ну, каму там ўжо абрыдла
Жыцце, выходзь наперад, быдла!
Не шкода мне чужых вантроб;
Каго там непакояць лаўры,
Выходзь, паганцы-бакалаўры!
Я кожнаму расквашу лоб. —

— Кой иска с мене да се бие,
да дойде, да ме посети!
Кой иска с кръв да се умие?
Със зъбите да се прости?
Е, хайде, хайде, приближете,
елате ми сами в ръцете,
веднага ще ви подредя!
Аз ще ви сложа окуляри,
насам, поганци-бакалари,
цицини да ви посадя...

"Ihr da, wer möchte mit mir kämpfen,
Wen lüstert es nach meinem Schlag?
Wem soll ich heute eine schmieren?
Wer fürchtet nicht um einen Zahn?
Kommt nur heran und immer näher,
Um auszukosten meine Faust!
Ich werde Schläge euch versetzen,
Daß um die Augen Veilchen blühn.
Kommt her, ihr Lumpen - Baccalauren!
Zerschmettern will ich euer Hirn."

"Hej, kto tu wyjdzie ze mną bić się,
Skosztować mych szturchańców, ciosów?
Kto juchą chce calutki zmyć się?
I komu nie żal zębów, nosa?
A nuże, idźcie, szybciej pędźcie
Powalczyć ze mną tu na pięści!
Bebechy z was wnet powywalam;
Na oczach zrobię okulary,
Tu więc, pogańce złe, scholary!
Każdemu zaraz łeb rozwalę. —

"Гей, кто со мною выйдет биться,
Отведать добрых тумаков?
Кто хочет кровушкой умыться?
Кому не жаль своих зубов?
А нуте, нуте, поспешайте,
Поближе к кулаку давайте;
Вмиг синяками награжу,
Наставлю фонарей под глазом!
Сюда, поганцы! Сыпьте разом!
Башку любому размозжу!"

«А нуте — кто желает биться,
Моих отведать тумаков?
Кто кровью захотел умыться?
Кому своих не жаль зубов?
Эй, выходите на кулачки!
Не ждите от меня потачки.
Живей, кутейники-дьячки!
Вы не останетесь в убытке.
Я надаю вам под микитки,
Подставлю под глаза очки!»

«Гей! Кто со мною выйдет биться.
Отведать крепких тумаков?
Кто кровью захотел умыться?
Кому не жаль своих зубов?
А ну, скорее выходи же
На кулаки, сюда, поближе,
Я синяков вам насажу,
Наставлю фонарей под глазом!
Эй, школяры, поганцы, разом
Сюда, я лбы вам размозжу!»

«Эй, кто со мною выйдет биться,
Моих отведать кулаков?
Кто хочет юшкою умыться?
Кому не жаль своих зубов?
Ну что вы, как столбы, стоите?
Ко мне скорее выходите,
Я днем вам звезды покажу,
Поставлю фонари и шишки,
Ага, дрожите, как мальчишки!
Я лоб любому размозжу».

„Hej, kdo se se mnou půjde bíti
a kdo chce okusit mou pěst
a ve vlastní se šťávě mýti,
kdo zuby může oželet,
přistupte blíže, drazí páni,
sem na můj dosah, co vám brání?
A já vám kostru zvalchuju,
monokl nasadím vám vkrátku.
Jen přilez, chlubný holobrádku,
ať kotrbu ti zmaluju!“

Даресъ довгенько дожыдався,
Мовчалы вси, нихто не йшовъ;
Зъ нымъ всякій бытыся боявся,
Собою страху всимъ задавъ:
«Такъ вы, бачу, вси легкодухы,
«Передо мною такъ, якъ мухы
«И пудофеты на-голо.»
Даресъ тутъ дуже насмихався,
Собою чванывсь велычався,
Ажъ слухать соромъ всимъ було.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 22.

Рядки 2-4:

видання 1798:

Мовчали всі, нікто не шов,
З ним битися усяк боявся,
Всім бо собою страх задав

Рядок 8:

видання 1798:

Дарес усім тут насміхався

         Частина II стр. 22.

Боятися — відчувати страх перед ким-, чим-небудь (СУМ-20).

Величатися (СУМ-20) — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато (СУМ-20).

Дарес — у Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм (С.).

Легкодух — боязка, нерішуча людина (СУМ-20).

Наголо [На-голо] = все вообще (К.).
Цілком, зовсім або поголовно (СУМ-20).

Пудофет [Пудофет] = тяжелый на подъем (К.).
Нескорий, важкий на роботу (Л.). Неповороткий, млявий чоловік.

Сором [Соромъ]ъ] = стыд, срам (К.).
Почуття ніяковості, сором'язливості (СУМ-11).

Хвиля — водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні (СУМ-11).

Чваниться [Чваныться] = хвастать (К.).
Чванитися — виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь (СУМ-11).

Though Dares waited quite a while
For silent men to volunteer,
They were afraid to fight that vile
Gargantuan, whose name inspired fear.
"I see that all of you are weak!
You have houseflies' physique,
Oh, you are very hefty, everyone!"
Thus Dares sneered
And bragged, and smeared
The men. To hear that boasting was no fun.

Дарэс так прастаяў нямала
Хвілін — ніхто не выступаў;
Відаць, усіх сумненне брала,
Такога жаху пан нагнаў. —
Вы, бачу, на падхват цяжкія,
Перада мной, як мухі тыя,
Ад страху дух вам заняло».
Дарэс уволю насміхаўся,
Перад усімі выхваляўся,
Аж слухаць сорамна было.

Дарет почака доста време,
мълчаха гузно до един;
кой смееше да се заеме
с такъв ужасен исполин?
— Като ви гледам тъй, душици,
приличате ми на мушици,
да ви назорвам не върви.
Дарет направо се захили,
започна да се кипри, сили.
От срам се всеки изчерви.

Dares hat lange Zeit gewartet,
Ein jeder schwieg und keiner kam.
Sie hatten alle Angst zu kämpfen.
In Knochen saß ihnen der Schreck.
"Angsthasen seid ihr, wie ich sehe,
Wie Fliegen flüchtet ihr vor mir,
Wagt nicht, es mit mir aufzunehmen."
So hat Dares sie ausgelacht
Und sich mit seiner Kraft gebrüstet,
Daß es nicht schön zu hören war.

I Dares czekał, na bój rwał się,
Nikt nie wychodził z zuchów naszych;
Z nim każdy bowiem walczyć bał się,
Tak swym widokiem ich nastraszył. —
Wy, widze, wszyscy słabi duchem,
Przede mną oto niczym muchy
I ciężko ruszyć was jak bryły".
Tak Dares śmiały, lecz chełpliwy,
Przechwalał się, a z nich podrwiwał,
Aż słuchać go wstyd wszystkim było.

Дарес долгонько дожидался:
Молчали все, никто не шел,
С ним всякий драться опасался,
Такой он страх на всех навел.
"Так вы, я вижу, трусоваты,
Боитесь — будут ребра мяты,
Как мухи вы передо мной".
Дарес над всеми измывался,
И чванился, и величался, —
Срам было слушать крик такой.

Дарес долгонько ждал ответа,
Он всех троянцев застращал.
Любой что ни на есть отпетый
Головорез — и тот молчал.
«Сробели, увальни,старухи?
Махну — и сгинете, как мухи.
Побойтесь духу моего!» —
Кричал Дарес. Его нахальство,
Его бесстыжее бахвальство
Претило всем до одного.

Дарес долгонько дожидался,
Молчали все, никто не шел;
С ним всякий биться опасался,
Такой он страх собой навел.
«Так вы, я вижу, малодушны,
Как мухи, предо мной тщедушны,
Аль вы обабились совсем?» —
Дарес так сильно насмехался,
Собою чванясь, величался,
Что слушать стыдно было всем.

Дарес напрасно дожидался,
Молчали все, никто не шел,
Сразиться каждый с ним боялся,
Большой он страх на всех навел.
«Вы все с трухлявою душою,
Вы мошкара передо мною,
От страха каждый сник совсем!»
Дарес грозил и насмехался,
Собой кичился, величался,
Аж стыдно было слушать всем.

Už čeká Dares delší dobu,
však kolem ticho panuje.
S ním bít se nechce nikdo. Hrobu
se přece každý strachuje.
„Aj, hleďme jen ty boží raby
přede mnou třást se jako baby,
že silní jsou, jsem přesvědčen.““
A Dares smál se jejich hrůze
a sám se vytahoval tuze,
až všem to lezlo krkem ven.

Абсестъ Троянець бувъ сердытый,
Згадавъ Ентелла козака,
Зробывся мовъ несамовытый,
Чимъ дужъ давъ видтиль дропака.
Ентелла скризь пишовъ шукаты,
Щобъ все, що бачывъ, росказаты
И щобъ Дареса пидцьковать.
Ентеллъ бувъ тяжко смилый, дужій,
Мужыкъ плечыстый и невклюжій,
Тогди винъ пьяный вклався спать.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 23.

Рядки 4-5:

видання 1798:

Чимдуж відтіль дав дропака.
Ентелла кинувся шукати

Absestes had an angry disposition.
As he recalled Entelles, the he-man,
He felt a surge of ebullition,
And like possessed he ran
To look for huge Entelles everywhere,
To tell him all he knew about that scare,
To stir up Dares, that rude creep.
Entelles was courageous, strong
Broad-shouldered and a boxer all along.
Inebriated, he was then asleep.

Абсэст Траянец быў суровы,
Энтэла-казака згадаў,
Зрабіўся, нібы нездаровы,
Бо крыўднай ганьбы не стрываў.
Пайшоў ён, каб знайсці Энтэла,
Каб той на бой выходзіў смела —
Дарэсу-гаду даў адказ.
Энтэл асілак быў паважны.
Хоць і нязграбны, ды адважны,
Тады ён, п'яны, спаў якраз.

Абсест, един сърдит троянец,
как се досети за Ентел;
направи се на луд и в танец
се заизнизва с тайна цел.
Да, за Ентел се той отправи,
какво видя да му разправи
и тъй Дарет да натопи.
Ентел бе як, с вървеж разклатен,
мъжага плещест, непохватен —
откриха го пиян да спи.

Absestes, ein kühner Trojaner,
Dachte nun an Kosak Entell.
Rasend vor Ungeduld und Ärger
Machte er eiligst sich davon,
Um schleunigst den Entell zu holen,
Ihn einzunehmen für den Kampf
Und gegen Dares anzustacheln.
Entell war mutig und sehr stark,
Ein Mann, breitschultrig und unbeugsam, -
Doch momentan schlief er im Suff.

Absestes tu, Trojańczyk gniewny,
Kozaka wspomniał Entellusa,
A widząc, że tu blamaż pewny,
To jak najszybciej dał stąd susa.
Jął Entellusa szukać żwawo,
By z widzianego zdać mu sprawę
I na Daresa go rozsrożyć.
Entellus był to mocny, śmiały,
Barczysty chłop, choć ociężały;
Pijany spać się już położył.

Абцест — троянец злой, дебелый, —
Дареса слыша, аж бледнел
И, вспомнив казака Энтелла,
Прочь, как борзая, полетел.
Энтелла он искать помчался,
Чтоб тот с силенками собрался
Да чтоб Дареса наказал.
Энтелл казак был смелый, дюжий,
Плечистый, хоть и неуклюжий,
Он в это время пьяный спал.

Абсест, неистовый троянец,
Вскипел и задал стрекача.
Давай, расталкивая пьяниц,
Искать Энтелла-силача.
А тот был из такого теста,
Что мог порадовать Абсеста,
Надолго сбить с Дареса спесь:
Мужик на диво смелый, дюжий,
Плечистый, рослый, неуклюжий,—
К Энтеллу без нужды не лезь!

Абсест-троянец рассердился,
Энтелла вспомнив казака,
Как чумовой, засуетился
И дал что было сил дралка.
Энтелла он искать пустился,
Поведать, как Дарес хвалился,
И на кулачки подстрекнуть.
Энтелл бедовый был и дюжий.
Мужик плечистый, неуклюжий,
Тогда он спьяну лег соснуть.

Абсест троянец был сердитый,
Энтелла вспомнил силача,
Бежать пустился, как побитый,
Со всех ног задал стрекача;
И стал разыскивать Энтелла,
Чтоб рассказать ему в чем дело,
Чтоб он с Даресом биться стал.
Энтелл казак был смелый, дюжий,
Мужик плечистый, неуклюжий,
Тогда он во хмелю лежал.

Absest se dohřál. Znenadání
na Entella se rozpomněl,;
a nemaje tam déle stání,
pryč odtud pro něj uháněl.
Entella vyhledati mínil,
by se mu o všem pěkně zmínil
a proti Dareovi štval.
Entellos šlachy měl jak z lýka
a odvahu a šíji býka,
opilý právě usínal.

Знайшли Ентелла сиромаху,
Що винъ пидъ тыномъ гарно спавъ;
Сього сердешного тимаху
Будыты сталы, щобъ уставъ.
Вси голосно надъ нымъ крычалы,
Ногамы всылу роскачалы,
Очыма винъ на ныхъ лупнувъ:
«Чого вы? що за вража маты
«Зибралысь не даваты спаты;»
Сказавшы се, опьять заснувъ.

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 24.

Рядок 3:

видання 1798:

І сю сердиту, п'яну птаху

Рядок 9:

видання 1798:

Зобралась не давати спати».

видання 1809:

Зобрались не давати спати

Рядок 9:

видання 1798:

Сказавши се, і знов заснув

         Частина II стр. 24.

Вража мати, лайл. — уживається для вираження незадоволення чим-небудь, діями когось. Тут враг у знеченні нечиста сила; чорт (СУМ-20).

Гарно — у значенні добре — протилежне погано (СУМ-11).

Ентелл — у Вергілія Ентелл сіцілієць, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом (С.). Існує думка, ніби його іменем названо місто в Сіцілії — Ентелла (Ш.).

Знайти [Знайты] = сыскать (К.).
Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь; протилежне загублювати (СУМ-20).

Лупати — те саме, що кліпати. Лупнути очима — прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки (СУМ-20).

Сердешний — який викликає співчуття; бідолашний (СУМ-11).

Сіромаха [Сиромаха] = бсспечный (К.).
Вжито у значенні сердешний (який викликає співчуття; бідолашний), сердега (див.) (СУМ-11).

Тин [Тынъ] = плетень, частокол (К.).
Огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля пліт. // Огорожа з очерету тощо. // Огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями (СУМ-11).

Тімаха [Тимаха] = повеса (К.).
Шибеник (див.), гульвіса (див.) (Л.). Тут у значенні: бідолаха (С.).

They found Entelles in full stretch
Nearby a fence out in the yard.
He lay out there, the poor drunk wretch,
The task to wake him up was hard.
They shouted loudly over him,
And rolled and pressed his every limb.
He blinked his eyes to peep:
"What do you want? What fiendish soul
Disturbs and tries to roll
Me so?" he murmered and resumed to sleep.

Знайшлі Энтэла-бедалагу,
Які пад плотам моцна спаў;
Хроп на мураўцы каля шляху,
Яго будзілі, каб устаў.
Яго будзілі галасамі,
Штурхалі, соннага, нагамі,
Вачыма лыпаў ён праз сон:
«Чаго вы? Што яшчэ за ліха?
Спаць трэба! Ціха, чэрці, ціха!»
Заснуў, сказаўшы гэтак, ён.

Намериха го сиромаха
излегнат под съборен плет;
задърпаха го, закрещяха,
да го събудят най-напред.
Тъй викаха му на главата,
тъй дърпаха го за краката,
че той се ококори чак: :
— Какво крещите, вашта мама,
човек от вас покой да няма —
им рече и захърка пак.

Armer Entell wurde gefunden,
Wie er unter dem Zaune schlief;
Man war bemüht, ihn aufzuwecken,
Man rüttelte an ihm herum,
Schrie ihn laut an ununterbrochen,
Rollte mit Füßen ihn umher.
Endlich erwachte er und glotzte:
"Zum Teufel, was wollt ihr von mir?
Gebt Ruh und laßt mich weiter schlafen!"
Sprach es und nickte ein erneut.

Wnet Entellusa znaleziono,
Jak gdzież pod płotem spał smaczniutko
I biedakowi urządzono
Natychmiastową tam pobudkę.
Bo głośno wszyscy nań wołali,
Nogami ledwie rozhuśtali,
Oczyma na nich łypnął tylko:
"I czego, diablej matki dzieci,
Mi pospać wcale nie dajecie?"
To rzekłszy, znowu spał za chwilkę.

Энтелла-горемыку скоро
Нашли под тыном в лопухах
И кинулись к нему всей сворой,
Толкая под бока в сердцах.
Все враз до хрипоты кричали,
Энтелла еле раскачали,
Он всех сердито оглядел:
"Какого беса вы орете,
Спать добрым людям не даете?" —
Сказал и снова захрапел.

Троянцы, храп услышав зычный,
Нашли беднягу наконец.
Под тыном лежа, горемычный,
С похмелья дрыхнул удалец.
«Проснись!» — ему кричали в ухо,
Пинали в спину и под брюхо.
Он буркнул: «Не мешайте спать!
С чего вы? Что за чертовщина!»
Глазами поморгал детина
И тут же захрапел опять.

«Сват, будьте ласковы, вставайте!» —
Абсест Энтеллу докучал.
«А ну, вас! Прочь, к шутам ступайте!» —
Энтелл спросонок пробурчал.
Но, услыхав про баламута, —
Абсест поведал, что за смута, —
Встряхнулся, поспешил вскочить:
«Кто, как, Дарес? — Ну, стойте, наши!
Уж я сварю Даресу каши,
Горилки дайте лишь хватить».

Нашли Энтелла-сиротину,
Он под плетнем отлично спал,
Его, пиная в бок и спину,
Абсест будить усердно стал;
Ему толпою помогали,
Едва ногами растолкали,
Но их сквозь сон ругнул Энтелл:
«Чего вы? К черту все подите,
Меня вы только не будите», —
Сказал и снова захрапел.

Už nalezli ho, nebožáka,
jak pod ohradou pěkně spal.
Hned pustili se do chudáka,
začli ho budit, aby vstal.
A všichni nad ním povykují
a kopanci jej povzbuzují .
Vtom očima už po nich loup,
vynadal jim všech možných čertů,
by nechali už těch svých žertů.
To řek a usnul ještě hloub.

«Та встань, будь ласкавъ, пане свату!»
Абсестъ Ентеллови сказавъ: —
«Пійдитъ лышъ вы соби и къ кату.»
Ентеллъ на ихъ такъ закрычавъ.
А посли баче, що не шутка,
Абсестъ сказавъ, яка погудка,
Проворно скочывшы, здрыгнувсь:
«Хто, якъ, Даресъ? — ну, стійте наши!
«Зварю пану Даресу каши,
«Горилкы дайте лышъ напьюсь.»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 25.

Рядок 1:

видання 1798:

Да встань, будь ласков, пане-свату

видання 1809:

Да встань, будь ласкав, пане-свату

Рядок 5:

видання 1798:

А послі бачить, що не шутка

видання 1809:

А послі бачить, що не шутка

Рядок 7:

видання 1798:

Проворно скочивши, здригнув

Рядок 9:

видання 1798:

Пану Даресу зварю я каші

видання 1809:

Пану Даресу зварю я каші

         Частина II стр. 25.

Абсест — у Вергілія — один з учасників облоги Трої, потім супутник Енея (А.).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Дарес — у Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм (С.).

Ентелл — у Вергілія Ентелл сіцілієць, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом (С.). Існує думка, ніби його іменем названо місто в Сіцілії — Ентелла (Ш.).

Каша — страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. Варити (зварити) кашу — затіяти складну й клопітну справу або справу, що загрожує неприємними наслідками (СУМ-11).

Пійдіть лиш ви собі ік кату! — уживається для вираження злості, обурення, незадоволення чим-небудь, роздратування з приводу чогось, небажання бачити кого-небудь. Тут кат — біс, чорт (СУМ-20).

Погудка [Погудка] = поговорка (К.).
Те саме, що звістка — повідомлення, вість про кого-, що-небудь (СУМ-11).

Проворний — який має певну схильність; охочий до чого-небудь (СУМ-11).

Сват — людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді, а також батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого (СУМ-11).

В народі сватами, як у цій строфі, іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав — породичався. З глибокої давнини іде поняття «сват», адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою (С.).

"Be kind, get up, my kin"
Absestes then politely said.
"Go, hang yourself, you mongrel's skin!"
Entelles shot back very mad.
Then realized it was no jest,
But it applied to some annoying pest,
He promptly jumped up to his feet.
"Who? Dares? How? But nevertheless
He got himself in quite a mess!
Give me some whiskey for a treat!"

«Ды ты прачніся, пане-сваце!» —
Абсэст Энтэлу так казаў.
«Прэч, чэрці, каб на вас пракляцце! —
Энтэл нарэшце не ўтрываў.
А потым бачыць, што не жарты,
Што словы тыя ўвагі варты,
Устаў, зірнуў на белы свет: —
Хто? Як? Дарэс? — Чакайце ж нашы!
Яму такой я ўсыплю кашы,
Вось толькі пахмяліцца б след».

— Стани, недей гневи се, пане! —
Абсест излеко бе подел.
— Ега ви щръклицата хване! —
отново викна им Ентел.
Но после сепна се и схвана,
че не е току тъй закана
и скочи той. — Какво? Дарет?
Я стига дигали сте пара!
Ще сърба той такваз попара,
горилка дайте ми напред...

Absestes drängte auf Entelles:
"Bitte, Herr Vetter, wachet auf!"
Da schimpfte nun zurück Entelles:
"Verschwindet und laßt mich in Ruh!"
Doch als er horte, was geschehen, -
Absestes schilderte genau, -
Da sprang er auf, völlig verwundert:
"Wer? Wie? Dares? - Na, wartet nur,
Ich werd' es dem Dares schon zeigen!
Nur noch ein Schnäpschen, bitte sehr!"

"Ach wstań, bądź łaskaw, panie swacie!"
Absestes rzekł Entellusowi.
"Odejdźcie precz stąd, niech was kaci!" —
Entellus krzyknął tu tłumowi.
Lecz widzi — rzecz to ważna wreszcie,
Absestes ją wyraźniej streścił,
Podskoczył zwinnie, oczy przetarł: —
"Kto, jak, ten Dares? — Dobra nasza!
Nawarzę temu panu kaszy,
Gorzałki szybko dajcie przeto".

"Будь ласков, встань, уважь ты свата!" —
Абцест к Энтеллу приставал.
"Подите вы к чертям, ребята!" —
Энтелл спросонок отвечал.
Но, услыхав плохие вести,
Энтелл наш подскочил на месте
И вдруг как примется вопить:
"Что за Дарес, постойте трошки,
Уж я в бою не дам оплошки.
Горилки б только мне хватить!"

«Вставай, — сказал Абсест Энтеллу,—
Довольно спать, голубчик-сват!
Встань, сделай милость! Мы — по делу».
Тот проворчал: «Возьми вас кат!»
Но рассердился не на шутку,
Абсеста выслушав погудку;
Решил бахвала проучить.
Вскочил, встряхнулся: «Стойте, наши!
Даресу наварю я каши,
Лишь дайте глотку промочить».

Нашли Энтелла без мороки,
Бобыль под тыном сладко спал,
К кулачному сбежались доке
Будить, чтоб поскорее встал.
Истошным голосом кричали,
Едва ногами раскачали,
Глазами он на них моргнул:
«Вы что, как черти, разорались
И полошить меня собрались?» —
Сказавши так, опять заснул.

«Да встань, прошу тебя, казаче!» —
Абсест Энтелла тормошил.
«Идите вы к свиньям собачьим!» —
Энтелл вновь храпака пустил.
Когда же он узнал в чем дело,
То это так его задело,
Что он вскочил и выпнул грудь.
«Кто, кто, Дарес? Ну, стойте наши!
Сварю Даресу пану каши,
Горилки дайте лишь хлебнуть».

„Kmotře, tak vstaňte, cit přec mějte,“
domlouvali mu víc než dost.
„Vy si mě vůbec nežádejte,“
vyštěkl na ně Entellos;
však poznav, že to z šprýmu není,
když zvěděl o tom ostouzení,
vyskočil mrštně, vztek ho chyt:
„Dares? Kdo? Jakže ? Stůjte, braši,
já zavařím mu pěknou kaši,
jen kořalky mi dejte pít!“

Прьмчалы съ казанокъ сывухы,
Ентеллъ ѣи разкомъ дмухнувъ,
И одъ сіеи винъ мокрухы
Скрывывсь, наморщывсь и зивнувъ,
Сказавъ: «Теперъ ходимо, братця,
«До хвастуна Дареса ланця!
«Йому я ребра поличу,
«Зимну всього я на кабаку,
«На смерть зъувичу мовъ собаку,
«Якъ бытыся я научу.»

Варіанти і різночитання: ч. II, строфа 26.

Рядок 1:

видання 1798:

Примчали з казанець сивухи

Рядок 6:

видання 1798:

До хвастуна Дареса драться

Рядок 8:

видання 1798:

Зомну всього я на кабаку

видання 1809:

Зомну всього я на кабаку

Рядок 10:

видання 1798:

Я битися його навчу

видання 1809:

Я битися його навчу

They brought a quart of whiskey right away,
And he imbibed it ail at once.
He made a face from sheer dismay,
Then frowned and yawned in grunts.
He said: "And now let's nag
That most conceited brag.
I'll count the ribs of that false knight!
I'll make of him a pumpkin gruel!
I'll chase that dog and in a duel
I'll show him how to fight."

Прынеслі казанок сівухі,
Энтэл для смеласці каўтнуў,
Скрывіўся горка, як ад скрухі,
Як цюцька зморшчыўся, зяхнуў,
Сказаўшы: «Пойдзем, ягамосці,
Да хвастуна Дарэса ў госці!
Яму я косці палічу,
На трэску струшчу, забіяку,
Насмерць знявечу, як сабаку,
Як трэба біцца — навучу!»

Донесоха му в миг горилка,
гаврътна я и му призля —
ей на, от пустата мътилка
се сгърчи, смръщи и прозя,
па каза: — Да вървиме, братя,
ще му потроша аз ребрата,
добре ще ме запомни той;
глей само как ще се надене,
ще бяга като пес от мене,
ще види той какво е бой!...

Sie brachten Schnaps auf schnellstem Wege,
Den er in einem Zug geleert,
Und als er dieses Naß verschlungen,
Gähnte er, runzelte die Stirn
Und sagte: "Los! Wir müssen eiligst
Zu diesem Prahlhans, dem Dares.
Dem will ich seine Rippen zählen,
Zerquetschen ihn zu Kürbisbrei,
Wie einen Hund will ich ihn jagen
Und lehren, wie man richtig kämpft!"

Przynieśli garnek mu siwuchy,
Entellus wypił i zapewne
Od tej wilgoci nabrał ruchu,
Bo zaraz skrzywił się i ziewnął,
Powiedział: "Ruszmy i w te pędy
Wprost do Daresa — chwalipięty.
Policzę żebra mu, krwią spłuczę,
Całego zemnę na tabakę,
Na śmierć zamęczę niczym psiaka,
Jak bić się, ja go już nauczę!"

Приволокли горшок сивухи,
Энтелл, припав к горшку, сглотнул
Его до дна единым духом,
Потом поморщился, зевнул
И молвил: " Ну, пойдемте, братцы,
Мне б до Дареса лишь добраться —
Ему я ребра перечту,
Сомну в лепешку забияку,
В бараний рог согну собаку,
Как драться, покажу скоту".

Он полным котелком горелки
Немедля горло всполоснул
И после доброй опохмелки
Скривился, сморщился, зевнул.
Сказал: «Теперь пойдемте, братцы,
С Даресом-прощелыгой драться!
Пускай попомнит мой кулак.
Ему я ребра перемечу
И как собаку изувечу!
Я хвастуна сотру в табак».

Сивухи с казанок примчали,
Энтелл ее за раз сглотнул.
От той горилки добрый малый
Скривился, сморщился, зевнул
И молвил: «Так пойдемте, братцы,
Мы с хвастуном Даресом драться!
Ему я ребра счесть хочу.
В прах разотру я забияку,
Прикончу насмерть, как собаку.
Как биться — я уж поучу!».