История Полтавы

Енеїда. Словник

• 

Подробности

Просмотров: 6147

Словник до "Енеїди" Івана Котляревського.
Укладач Борис Тристанов.

Проект «Енеїда» Івана Котляревського.

Висловлюю подяку Полтавському літературно-меморіальному музею І. П. Котляревського і Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського за неоціненну допомогу у реалізації проекту.

Джерела і прийняті скорочення:

Айзеншток (А.) — Котляревский, Иван Петрович. Сочинения. Вступит. статья [с. 5-42] и примеч. И. Я. Айзенштока. [Пер. с укр.]. Л., «Сов. писатель», Ленингр. отд-ние, 1969. 363 с.; 1 л. портр.

ВТС — Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.

Грінченко (Г.) — Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

Даль (Дл.) — Толковый словарь живого великорусскаго языка Владимiра Даля: Словари и энциклопедии

Деркач (Д.) — Котляревський, Іван Петрович. Повне зібрання творів. [Підготовка текстів та коментарів канд. філол. наук Б. А. Деркача. Відп. ред. лауреат Ленінської премії чл.-кор. АН УРСР Є. С. Шабліовський. Вступ. стаття: Є. С. Шабліовський та Б. А. Деркач. «І. П. Котляревський — корифей укр. літератури», с 5—37]. К., «Наук. думка», 1969. 510 с. з іл. і факс.; 9 л. іл., портр. і факс. (1769—1969. [До 200-річчя з дня народження І. П. Котляревського]).

Єфремова (Є.) — Толковый словарь Ефремовой.

Жайворонок (Ж.) — Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

Котляревский (К.) — Котляревский И.П. Виргилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Ч. I-VI. – Харьков : В Университетской типографии, 1842. – 38, 42, 75, 71, 77, 90, 32 с. - http://escriptorium.univer.kharkov.ua.

Лепкий (Л.) — Котляревський І. П. Твори. Т. 1. Енеїда / Іван Котляревський ; зі вступом і поясненнями Богдана Лепкого. - Берлін : Укр. слово, 1922. - XV, 205 с., 1 арк. портр. - Бібліогр.: с. XIII. - (Бібліотека «Українського слова»; ч. 8).

Маркевич (М.) — Маркевич, Николай Андреевич. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян : извлечено из нынешнего народного быта / сост. Николаем Маркевичем. - Киев : Тип. И. и А. Давиденко, 1860. - [6], 171, [3] с., [1] л. ил.

Міхельсон (Мх.) — Фразеологический словарь Михельсона.

Ставицький (С.) — Котляревський, Іван, Енеїда : поема / Іван Котляревський ; комент. уклав О. Ф. Ставицький ; худож. : А. Д. Базилевич. - Київ : Радянська школа, 1989. - 283, [2] с. : іл.

СУМ-11 — «Словник української мови» в 11 томах (1970—1980)

СУМ-20 — СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ у 20 томах; онлайн-бібліотека «Горох» — https://goroh.pp.ua/

УФС — Український Фразелогічний Словник

Ушаков (У.) — «Толковый словарь русского языка» Д.Н. Ушакова

Шамрай (Ш.) — Котляревський, I.П. Повне зібрання творів у двох томах. Відп. ред. О.І. Білецький. Т. І-2. К., Вид. Акад. наук Укр. РСР, І952. (Акад. наук Укр. СРС. Ін-т Укр. літ. ім. Т.Г. Шевченка). Т.І. 1952. 536 с.; 1 л. портр. Стор. 507-529.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Всього 1565 слів.

 

 

 

    

А  Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

А [А] = даже (К.).

Аби [Абы] = лишь бы (К.).
Щоб: ч. I, 10. Коли б лише, тільки б: ч. VI, 122;

Абияк [Абы-якъ] = как-нибудь (К.).
Як-небудь, сяк-так, як прийдеться (СУМ-20): ч. V, 105.
Абиякий — будь-який, звичайний, нічим не примітний (СУМ-20): ч. VI, 78.

Або [Або] = или (К.).
(СУМ-20): 1. Уживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне: ч. I, 12; ч. I, 38; ч. II, 55; ч. VI, 120. 2. Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими: ч. I, 42; ч. III, 8; ч. III, 16; ч. III, 56; ч. III, 94; ч. III, 117; ч. III, 122; ч. III, 132; ч. IV, 72; ч. IV, 91; ч. IV, 93; ч. IV, 128; ч. VI, 4; ч. VI, 33; ч. VI, 74; ч. VI, 87; ч. VI, 114; ч. VI, 122; ч. VI, 133; ч. VI, 160;

Абсест — у Вергілія — один з учасників облоги Трої, потім супутник Енея (А.): ч. II, 23; ч. II, 25.

Авант (Абант) — союзник Енея в його війні з Латином і Турном, вождь етрусків (А.): ч. VI, 24.

Авель — у Біблії другий син Адама і Єви, молодший брат Каїна, від руки якого загинув через заздрість: ч. IV, 106.

Авентій (Авент) — союзник Турна, народжений від нешлюбного зв'язку Геракла (Геркулеса) і жриці Реї.  Оскільки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентій «знакомого... пана внучок». У Вергілія Авентій (Авентін) вирушає в похід на бойовій колісниці у вояцькому обладунку Геркулеса (С.). Вбитий Енеєм: ч. IV, 124; ч. VI, 47.

Авлет — союзник Енея: ч. VI, 28.

Аврунці, аврунки — плем'я, яке заселяло південний Лацій, область у середній Італії (С.): ч. IV, 128;

Ага — уживається для вираження злорадства, насмішки, погрози, радості і т. ін.: ч. V, 128; ч. V, 138;

Агамемноненко Галес — див. Галес Агамемноненко.

Ад фінем беллюм провести (лат.) — довести війну до кінця. (Л.): ч. VI, 85;

Адам — в Біблії перша людина, батько роду людського: ч. IV, 50.

Адамашковий — див. Єдимашковий.

Адже [Адже] = ведь (К.).
Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; та ж, тож (СУМ-20): ч. V, 143; ч. VI, 132;

Аж [Ажъ] = даже (К.).

Азиллас (Азилла) — вождь одного з племен етрусків і жрець-віщун, союзник Енея (А.): ч. VI, 25.

Айвовка — айвівка — наливка або настоянка з айви (СУМ-20): ч. IV, 54;

Акціпе рее (лат) — прийняти.

Але [Але] = как бы не так (К.).
(СУМ-20): 1. Виражає здивування, незадоволення: ч. I, 44. 2. Проте, однак: ч. II, 46; ч. V, 117;

Александр — цар Олександр Македонський (С.): ч. IV, 40.

Алтин — монета в три копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725-1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість (С.): ч. IV, 19; ч. IV, 76; ч. IV, 83; ч. IV, 95; ч. V, 61; ч. V, 94. Див. також пів-алтина.

Альба-град — згідно з легендою, місто Альба Лонга засноване Іулом (друге ім'я Асканій), сином Енея. Альба Лонга — попередниця Рима, перша твердиня нащадків Енея на італійській землі. Наступником Іула став його молодший брат Сільвій. З роду Сільвія вийшли Ромул і Рем, які через триста років після виникнення Альби («Як тридесят промчаться годи») заснували місто Рим (С.): ч. V, 7;

Амалик — див. Слимак: ч. V, 93;

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна: ч. IV, 23; ч. IV, 25; ч. IV, 38; ч. IV, 43; ч. IV, 51; ч. IV, 62-65; ч. IV, 68; ч. IV, 71; ч. IV, 75-77; ч. VI, 85; ч. IV, 88; ч. VI, 95; ч. IV, 111; ч. VI, 121; ч. VI, 123; ч. VI, 147; ч. VI, 150; ч. VI, 153.

Амбре (франц. аmbrе) — парфуми, духи. Власне «амбра» — застосовувана в парфюмерії речовина з приємним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китів-кашалотів (С.): ч. V, 43;

Амік — у Вергілія — один з синів троянського царя Пріама; після загибелі Трої — супутник Енея (А.): ч. VI, 145.

Амуниця — амуніція (франц. аmunіtіonnement – укомплектування бойовими припасами) — термін вживався в російській регулярній армії, частиною якої у XVІІІ ст. було українське козацьке військо (С.): ч. IV, 107;

Анахтема — те саме, що анафема — відлучення від церкви, прокляття (СУМ-20): ч. V, 66;

Ансур — рутулець або їх союзник: ч. VI, 56.

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98): ч. II, 9; ч. II, 10; ч. II, 15; ч. II, 63; ч. III, 4; ч. III, 10; ч. III, 14; ч. III, 38; ч. III, 126-127; ч. III, 129-130; ч. III, 133; ч. III, 137; ч. III, 140.

Арап — негр, темношкіра людина (СУМ-20): ч. III, 53;

Аргавці (аргейці, аргосці) — жителі грецького міста Арголіди на півночі Пелепонесу; взагалі — греки (С.): ч. IV, 130;

Ардея — столичне рутульске місто (К.): ч. IV, 122;

Ареф — (У Вергілія — Ортигій) троянець, супутник Енея (А.) [або у Айзенштока, або у Котляревського помилка, адже Ареф і Циней у поемі б'ють один одного, а за Словником Айзенштока обидва є троянцями]: ч. V, 127.

Аркадяни — грецьке плем'я, яке під проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадії на Апеннінський півострів і осіло в Лаціумі, недалеко від того місця, де пізніше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонію Паллантей (пізніша назва Палатин) і навчив місцевих жителів грамоти (С.): ч. V, 7; ч. V, 11; ч. V, 12; ч. V, 21; ч. V, 34; ч. V, 36; ч. VI, 42; ч. VI, 43; ч. VI, 47; ч. VI, 51; ч. VI, 52; ч. VI, 77; ч. VI, 131;

Аркан — довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин (СУМ-20): ч. I, 30;

Аркуш [Аркушъ] = лист писчей бумаги (К.): ч. IV, 98;

Артикул — в даному випадку за воєнним уставом: ч. III, 45.
Мушкетний артикул — тут у значенні: прийом з рушницею (С.): ч. IV, 108;

Арунт — супутник Енея, вбив у битві дочку царя вольсків Літаба — Каміллу (А.): ч. VI, 116.

Аршин — давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м (СУМ-20): ч. IV, 45.
Аршин підборний — на аршин міряли крам при продажу. Підборний, значить фальшивий, коротший від установленого зразка. Такий зразок десь виставляли на доступному місці. Хоч у продавця аршин, як і інші міри (гирі, кухлі, відра та ін.), мусив мати офіційне клеймо, уніфікація їх була важкою справою (С.): ч. III, 78;

Асаул — осавул — виборна старшинська посада за військово-територіального устрою. Були звання генерального, полкового, сотенного, артилерійського осавула (С.): ч. IV, 100; ч. IV, 125;

Асафет — Ассафет — Ассафетида (Asa foetida), затвердѣвшій млечный сокъ корня Ferula Scorodosma Benth. et Hook u Ferula Northex Boiss (Г.). Асафета, чи асафетида («Вонюча камедь») — згущений сік з рослини (родини зонтичних). Складові частини камеді — смола та ефірне масло з домішкою сірки, фосфору та різних солей. В старій медицині камедь, відповідним чином препарована, вживалась як ліки при різних хворобах, а також для підкріплення при нервових захворюваннях або нервових розладах, як в даному випадку (Энциклопедический лексикон, 1835, т. ІІІ, стор. 301-302) (Ш.): ч. IV, 80;

Асесорський чин — тобто згідно з «Табелем про ранги», введеного Петром І для всіх, хто перебував на державній цивільній і воєнній службі, чин колежського асесора. «Табель про ранги» поділяв усіх чиновників на чотирнадцять класів, від найнижчого (колежського регістратора) до найвищого (у цивільній службі — канцлера, у воєнній — генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи від найвищого, — восьмий клас, у армії йому відповідав чин капітана. Для основної маси служилого люду, який, згідно з положенням того ж «Табеля», починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'єри. Вище піднімалися одиниці. Це були якраз ті винятки, що підтверджують правило. Піднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство) (С.): ч. VI, 82;

Асканій — див. Іул.

Асмодей (бібл.) — злий дух, порушник шлюбу і порушник подружньої згоди. Іноді його ім'я вживалося як одне з імен сатани (А.): ч. IV, 102; ч. VI, 65; ч. VI, 118.

Астрея — у стародавніх греків Астрея (мала ще ім'я Діке) — богиня справедливості, дочка Зевса і Феміди. Жила на землі між людьми в «золотий вік», а коли настав «залізний вік» — покинула землю і стала зіркою на небі (С.). За міфологією, жила на землі в «Золотий вік», що його оспівав у своїй поемі «Роботи і дні» грецький поет Гесіод (VIII-VII ст. ст. до н. е.). Пізніше, засмучена лихом, що запанувало в людському житті, вона останньою з богів відійшла на небо. В сузір'ї Зодіака вона має назву Діви (Ш.): ч. IV, 118.

Астур — союзник Енея (А.): ч. VI, 25.

Атаман — отаман — виборний або призначений ватажок у козацькому війську. Курінний отаман очолював козаків з одного села, місцевості, наказний отаман — тимчасово виконував обов'язки курінного, інших виборних командирів аж до самого гетьмана (С.): ч. IV, 100; ч. V, 36;

Атю — уживається для нацьковування собак на звірів під час полювання (СУМ-20): ч. IV, 79;

Афідн — троянець, супутник Енея по мандрах (А.): ч. V, 135.

Ахинея — ахінея — нісенітниця, дурниця (СУМ-20): ч. VI, 27;

 

Ацест — легендарний цар Сіцілії, родом з Трої. Цим пояснюється, що «Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав» (С.): ч. II, 5; ч. II, 7; ч. II, 68.

    

 А  Б  В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Баба - бабка - страва з локшини, рису, сиру і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 53 (див. коментар до цієї строфи).

Бабак [Бабакъ] = сурок (К.).
Вжито у значенні: неповоротка, ледача людина; нероба, ледар (СУМ-20): ч. V, 48;

Бабинець [Бабынець] = паперть - Слово відсутнє.

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) - стара віком жінка: ч. II, 45; ч. II, 48; ч. III, 12; ч. III, 14; ч. III, 59; ч. III, 67; ч. III, 67; ч. III, 90; ч. III, 101; ч. III, 109; ч. III, 111; ч. IV, 5; ч. IV, 80; ч. IV, 109; ч. VI, 16. Баба - взагалі жінка: ч. II, 27; ч. II, 72; ч. III, 74; ч. III, 84; ч. V, 54; ч. V, 91; ч. VI, 17; ч. VI, 159. Тісна баба - дитяча, молодіжна гра; дві кількісно рівні групи сідають на лавці і починають тиснути одна на другу. Витіснена група вважається переможеною (С.): ч. III, 132;

Багаття [Багаття] = огонь (К.).
Купа дров, хмизу, ломаччя і т. ін., що горить; вогнище. Вогонь (СУМ-11): ч. V, 57;

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато - у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11): ч. I, 6; ч. I, 10; ч. I, 17; ч. III, 49; ч. III, 69; ч. III, 95; ч. IV, 87; ч. IV, 105; ч. IV, 132; ч. V, 19; ч. V, 121; ч. VI, 71; ч. VI, 93; ч. VI, 134;

Баглаи [Баглаи] = лень (К.). — Слово відсутнє.

Багно [Багно] = лужа топкая (К.):
(СМ-11): 1. Болотисте місце; трясовина, болото: ч. IV, 14. 2. Розріджена внаслідок дощів, розтавання снігу та ін. земля: ч. VI, 134;

Баєвий [Баевый] = байковый (К.):
Пошитий з баї. Бая — м’яка бавовняна, рідше вовняна тканина з ворсом; байка (СМ-11): ч. I, 29;

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Прихотник, прихотница, прихотливый, у кого много прихотей. Прихотничать, прихотовать, быть прихотником, поноравливать себе во всем, выдумывать, выгадывать всячину по нраву и причудам своим; затейничать, причудничать, привередничать или вздорно желать, разбирать и требовать лишнего, в угоду себе (Дл.).
(СМ-11): 1. Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти ч. II, 11; ч. III, 76; ч. III, 114; ч. III, 140; ч. V, 50; ч. VI, 61; ч. VI, 110; ч. VI, 139. 2. Висловлювати побажання про здійснення чого-небудь ч. IV, 116;

Базаринка [Базарынка] = взятка (К.).
Хабар, дарунок (Гуцульщина) (Л.). Подарунок, хабар. Походить від польського basarunek — штраф, грошове стягнення за нанесені рани чи каліцтво (С.): ч. II, 53;

Базікати [Базикать] = болтать (К.).
Говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. // Взагалі говорити (СМ-11): ч. III, 59; ч. III, 90; ч. III, 127; ч. VI, 13;

Байдак [Байдакъ] = барка (К.)
Барка — общее название сплавных, плоскодонных судов для клади; речное грузовое судно грубой постройки, на деревянных гвоздях, идущее одну нижнюю путину, по воде, а затем в ломку. Переводчики наши ошибочно называют баркою и ботом гребное судно; это лодка, шлюпка, катер, баркас и пр. (Дл.).
Байдак — великий човен, яким плавали по річках і морю (СУМ-11). Річкове судно з однією щоглою. Запорізькі козаки споряджали байдаки також як військові судна, виходили на них у Чорне море (С.): ч. II, 49; ч. VI, 25; ч. VI, 34; ч. VI, 69; ч. VI, 70. Барка — плоскодонне річкове судно без палуби для перевезення вантажу (СУМ-20): ч. VI, 25;

Байдуже [Байдуже] = нужды нет (К.).
Все одно, однаково, не має значення (СУМ-11): ч. III, 57; ч. VI, 49; ч. VI, 109; ч. VI, 124;

Байрак — ліс у яру, в долині або яр, порослий лісом, чагарником (СУМ-11): ч. V, 40;

Байстрюк [Байстрюкъ] = незаконнорожденный (К.).
Позашлюбний син (СУМ-20): ч. IV, 124;

Бакаляр [Бакаляръ] = школяр (К.).
Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст. (СУМ-20). Походить від слова «бакалавр», перший; учений ступінь в середньовічних університетах (Ш.): ч. II, 21;

Балагур — той, хто любить балагурити; балакун (СУМ-11): ч. II, 3; ч. III, 108; Година балагурна - слушна година (С.). ч. III, 35;

Балакати [Балакать] = калякать (К.).
Те саме, що розмовляти (СУМ-20): ч. I, 26;

Балдахин — накриття, переважно з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 78; ч. VI, 80;

Балка [Балка] = долина; по балках [по балкахъ] = название песни (К.).
По балках — танцю чи пісні під такою назвою виявити не вдалося. В перших двох виданнях «Енеїди», здійснених без участі Котляревського, було: «Ой, ненька», на цимбалах грали (С.) [Тут Ставицький помиляється і плутає 8 рядок з 7. 7 рядок не змінювався - Т.Б.]: ч. I, 28;

Баляндраси [Баляндрасы] = тарабара (К.)
Пусті, веселі розповіді, розмови про щось незначне, несерйозне.
Баляндраси точити (правити, нести і т. ін.) — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне (СУМ-11): ч. I, 31;

Баляси [Балясы] = перила; точить балясы = болтать вздор (К.).
В перен. знач, балакати Бог зна що (Л.). Пусті, веселі балачки, розмови; баляндраси, теревені.
Баляси точити — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне (СУМ-11): ч. I, 35;

Бандура — український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми родини лютневих (СУМ-20): ч. I, 28;

Баньки [Банькы] = глаза (К.).
Очі (СУМ-20): ч. VI, 155. Банька — а) кулястий або опуклий предмет, здебільшого порожній усередині; куля, кулька. // Булька, бульбашка; б) Глиняна чи скляна циліндрична посудина або кругла пляшка; банка, пляшка, глек (СУМ-20): ч. IV, 79;

Барило (барильце) [Барило] = бочонок (К.).
Барило (французьке слово barił) — мала бочка (Л.). Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами (СУМ-11): ч. II, 16; ч. IV, 31; ч. V, 34;

Бариться [Барыться] = медлить (К.)— слово відсутнє. Див. Побариться.

Бариш — прибуток від торгівлі або перепродажу // Взагалі всяка вигода, прибуток (СУМ-11): ч. V, 106; ч. VI, 81;

Барка — див. Байдак.

Барліг — болото; калюжа (СУМ-11): ч. III, 19;

Баскалитись [Баскалытысь] = рваться, метаться (К.).
Баскаличитися — упиратися, пручатися — протидіяти чиїй-небудь волі, чиїмсь бажанням і т. ін.; не підкорятися (СУМ-11). Заволікатися, супротивитися (Ш.): ч. III, 52;

Баский — дуже швидкий, прудкий, жвавий (перев. про коней) (СУМ-11). ч. II, 69;

Басовать [Басовать] = гордо выступать (К.) — слово відсутнє.

Батечко [Батечко] = батенька (К.).
Пестливе до батько: ч. II, 32; ч. II, 63; ч. VI, 11;

Батіг [Батиг] = кнут (К.).
Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; канчук, пуга (СУМ-20): ч. II, 70. Див. також Петрів батіг.

Бахмутка — сіль, яку одержували від випаровування на спеціальних сковородах добутої з соляних колодязів води. Колодязі знаходилися на березі невеликої річки Бахмутки в нинішньому Донбасі. Біля солеварень виникла укріплена слобода, потім - місто Бахмут (тепер Артемівськ, великий центр соледобувної промисловості). Свідчать, що «бахмутка» була більш дрібною і вважалася кращою на смак (С.). ч. IV, 45; Див. також Кримка.

Бахур [Бахуръ] = волокита (К.).
Волокита — охотник волочиться, искать склонности женщин (Дл.). Бахур — розпусник; залицяльник, полюбовник (СУМ-20): ч. I, 62; ч. III, 49;

Бахуровать [Бахуровать] = волочиться (К.).
Бахурувати — вести розпутне життя (СУМ-20): ч. II, 46;

Бахус — у римській міфології бог виноградарства й виноробства (в грецькій міфології — Діоніс), син Зевса і дочки фіванського царя Кадма Семели (С.). Культ Бахуса був особливо популярний серед простого народу, хоча Гомер не включав його в число головних богів. Можливо саме тому і у Котляревського Бахус тримається серед богів відособлено (А.): ч. II, 33; ч. II, 36.

Бач [Бачъ] = видишь (К.).
1. Уживається, щоб звернути чиюсь увагу на що-небудь; бачиш, дивись, ось. 2. Уживається для вираження здивування, докору і т. ін. 3. У знач. вставн. сл. Бачиш, як бачиш (СУМ-20): ч. I, 23; ч. I, 39; ч. I, 51; ч. II, 35; ч. II, 60; ч. III, 62; ч. III, 64; ч. IV, 67; ч. IV, 68; ч. IV, 84; ч. IV, 106; ч. IV, 109; ч. IV, 130; ч. V, 15; ч. V, 26; ч. VI, 9; ч. VI, 25; ч. VI, 26; ч. VI, 27; ч. VI, 28; ч. VI, 34; ч. VI, 39; ч. VI, 49; ч. VI, 76; ч. VI, 165;

Бачить [Бачыть]] = видеть (К.):
Сприймати очима, спостерігати (СУМ-20): ч. I, 3; ч. I, 24; ч. I, 39; ч. II, 22; ч. II, 23; ч. II, 25; ч. II, 53; ч. II, 55; ч. III, 11; ч. III, 25; ч. III, 63; ч. III, 84; ч. III, 93; ч. III, 130; ч. III, 131; ч. III, 140; ч. IV, 68; ч. IV, 102; ч. V, 2; ч. V, 5; ч. V, 48; ч. V, 69; ч. V, 99; ч. V, 120; ч. V, 137; ч. VI, 25; ч. VI, 31; ч. VI, 40; ч. VI, 53; ч. VI, 67; ч. VI, 71; ч. VI, 77; ч. VI, 141; ч. VI, 144; ч. VI, 150. Див. також Побачить.

Башта [Башта] = башня (К.).
Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа (СУМ-20): ч. V, 52; ч. V, 71; ч. V, 72; ч. VI, 116;

Бджола [Бджола] = пчела (К.).
Медоносна комаха родини бджолиних, яка збирає квітковий пилок та нектар і переробляє його на мед (СУМ-20): ч. II, 40;

Без зву — без запрошення (Т.Б.): ч. V, 138;

Бебехи надсадить [Бебехы надсадыть] = отвалять бока (К.).
Бебехи — те саме, що нутрощі. Бебехи відбити (надсадити) — дуже сильно побити кого-небудь (СУМ-11): ч. II, 21;

Безбожность — безбожність — безбожний — безсовісний, безсоромний, злочинний (СУМ-20): ч. IV, 114; ч. VI, 26;

Безголов'я [Безголовья] = беда, мука (К.).
Нещастя, горе, біда (СУМ-11): ч. III, 119.

Безділля — неважлива, незначна справа, річ; дрібниця, дурниця (СУМ-20): ч. V, 123;

Беззубий — який не має всіх або багатьох зубів (СУМ-20): ч. III, 12; ч. VI, 28;

Безчоловіччя — нелюдськість — нелюдський — дуже жорстокий, немилосердний, деспотичний. Недостойний людини; ганебний (СУМ-20): ч. IV, 114;

Белькотать [Белькотать] = бормотать (К.).
Нерозбірливо, без ладу щось говорити (СУМ-20): ч. V, 102;

Бендери. Дослідники «Енеїди» згадку про воєнні дії під Бендерами і «голодний год» пов'язують з конкретним епізодом однієї з російсько-турецьких воєн. У 1789 р. російські війська під командуванням князя Г. О. Потьомкіна вели тривалу облогу турецької фортеці Бендери (нині місто у Молдові), яка закінчилася капітуляцією її гарнізону. Фаворит Катерини ІІ бездарний воєначальник Потьомкін не дбав належним чином про постачання військ. Нестача провіанту, осінні холоди призвели до голоду, поширення епідемій. Подібні явища спостерігалися не тільки під Бендерами, а й під Очаковом, іншими фортецями, в інших епізодах численних російсько-турецьких війн протягом XVІІІ — початку XІX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як під Очаковим (Номис. — С. 37). Не знав автор «Енеїди», коли писав ці рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чині штабс-капітана Сіверського драгунського полку доведеться воювати «під Бендер'ю» (С.): ч. III, 3;

Бендюги [Беньдюгы] = роспуски (К.).
Биндюги, бендюги, розм. — великий простий віз для вантажів (СУМ-11): ч. IV, 104; ч. IV, 124. Іронічно у значенні «бойова колісниця» (С.): ч. VI, 44;

Бенефіценція — милість (С.). Вірогідно те саме, що бенефіція — у римському цивільному праві – податкові пільги, привілеї, установлені для окремих осіб або груп (СУМ-11): ч. IV, 46;

Бенькет [Бенькетъ] = пир (К.).
Бенкет — урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події. // Взагалі багатолюдна учта, бучне гуляння з частуванням (СУМ-20): ч. I, 38; ч. II, 8; ч. III, 7; ч. VI, 171;

Бенькетовать [Бенькетовать] = пировать (К.).
Бенкетувати — брати участь у бенкеті; гуляти ч. I, 18; ч. I, 40;

Берега пуститься [Берега пустыться] = изнемогать (К.).
Берег — край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін., а також суходіл, територія, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 20; ч. III, 5; ч. III, 60; ч. IV, 17; ч. IV, 18; ч. IV, 27; ч. V, 3; ч. V, 14; ч. V, 51; ч. V, 57.
Пуститися берега — ні про що не дбати, занедбати себе; розпуститися (СУМ-20). Отдаться на произволъ судьбы (Г.). Віддатися напризволяще долі (Ж.): ч. III, 32; ч. VI, 153;

Берлин [Берлинъ] = карета (К.).
Старовинна карета для далеких подорожей (СУМ-20): ч. IV, 59;

Берлог — те саме, що берег: ч. V, 7;

Бероя — у Вергілія — троянка, дружина Дорікла; її характеристика в українській «Енеїді» цілком вигадана Котляревським (А.): ч. II, 45.

Бешиха — гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин; рожа (СУМ-20): ч. III, 45;

Битіас — у Вергілія Бітій, троянський герой, син лісової мавки Ієри (А.); вбитий Турном: ч. V, 132; ч. V, 134-136.

Бешиха [Бешиха] = рожа (К.).
Гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин; рожа (СУМ-11): ч. III, 45;

Бивак — бівуак, бівак — зупинка військ для відпочинку або ночівлі в польових умовах (СУМ-20): ч. V, 40;

Бик (СУМ-20): 1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина ч. III, 35; ч. III, 37; ч. III, 61. 2. У порівнянні: ч. III, 112; ч. VI, 24. 3. Старовинне знаряддя тортур (аналогічне російській «кобыле»), дошка з вирізами для шиї і рук, яку на час покарання надівали на засудженого (С.) або знаряддя страти у вигляді порожнистої металевої фігури тварини в натуральну величину, під якою розпалювали вогнище після того, як усередину поміщали засудженого (СУМ-20): ч. III, 82;

Бите м'ясо — 1. М'ясо настріляної дичини (С.): ч. VI, 6. 2. Трупи вбитих воїнів (Т.Б.): ч. V, 105;

Бич — довгий батіг; канчук, нагайка (СУМ-20): ч. IV, 78;

Бичня [Бычня] = загон (К.).
Загін, обора (відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби), загорода для волів (СУМ-11, 20): ч. III, 34;

Бичовати — бучувати — бити бичем; узагалі бити, шмагати (СУМ-20): ч. III, 112;

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20): ч. I, 61; ч. II, 9; ч. II, 11; ч. II, 29; ч. II, 30; ч. II, 31; ч. II, 37; ч. II, 42; ч. II, 46; ч. II, 48; ч. II, 50; ч. III, 55; ч. II, 64; ч. III, 1; ч. III, 20; ч. III, 23; ч. III, 34; ч. III, 36; ч. III, 48; ч. III, 82; ч. III, 126; ч. IV, 17; ч. IV, 52; ч. IV, 52; ч. IV, 63; ч. IV, 74; ч. IV, 115; ч. IV, 129; ч. V, 8; ч. V, 8; ч. V, 9; ч. V, 15; ч. V, 17; ч. V, 38; ч. V, 58; ч. V, 59; ч. V, 60; ч. V, 68; ч. V, 76; ч. V, 113; ч. V, 139; ч. VI, 1; ч. VI, 2; ч. VI, 4; ч. VI, 5; ч. VI, 10; ч. VI, 13; ч. VI, 16; ч. VI, 17; ч. VI, 20; ч. VI, 22; ч. VI, 34; ч. VI, 36; ч. VI, 77; ч. VI, 98; ч. VI, 120; ч. VI, 123; ч. VI, 127; ч. VI, 128; ч. VI, 159; ч. VI, 165. Див. також крий боже.
Біг дасть — так відмовляли старцеві у милостині (С.): ч. III, 123;

Бігме! [Бигъ-ме!] = ей Богу!
Бігма, бігме — уживається для підтвердження чого-небудь або запевнення в чомусь і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 29;

Бігти (СУМ-20): 1. Пересуватися на ногах або лапах, відштовхуючись на кожному кроці таким чином, що до наступного кроку тіло не має контакту з поверхнею, перебуваючи у фазі польоту: ч. I, 41; ч. I, 59; ч. III, 29; ч. III, 33; ч. III, 85; ч. III, 141; ч. IV, 74; ч. IV, 132; ч. V, 69; ч. V, 97; ч. V, 101; ч. VI, 21; ч. VI, 42; ч. VI, 45; ч. VI, 56; ч. VI, 70; ч. VI, 131; ч. VI, 140; ч. VI, 154; ч. VI, 158. 2. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися: ч. I, 61; ч. II, 6; ч. II, 50; ч. IV, 33; ч. VI, 1; ч. IV, 61. 3. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку: ч. II, 70; ч. IV, 59. 4. Швидко минати, проходити, збігати в часі: ч. V, 4;

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
(СУМ-20): 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна: ч. II, 63; ч. III, 56; ч. III, 70; ч. III, 71; ч. IV, 72; ч. IV, 92; ч. IV, 106; ч. V, 43; ч. V, 81; ч. V, 126; ч. V, 141; ч. VI, 30; ч. VI, 38; ч. VI, 40; ч. VI, 97; ч. VI, 121; ч. VI, 166. 2. Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, збоку чого-небудь: ч. IV, 128; ч. VI, 142. 3. Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку: ч. III, 52; ч. III, 58; ч. III, 65; ч. IV, 15; ч. VI, 55. Набік — на правий чи лівий бік чого-небудь: ч. IV, 6.

Білки — білі опуклі оболонки очей (СУМ-20): ч. V, 25;

Біломор'я — заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи — також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVІІ ст. На Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я — місце ув'язнення (С.): ч. IV, 125;

Біля [Біля] = подле (К.).
Уживається на позначення місця; коло, близько, недалеко (СУМ-20): ч. III, 135; ч. VI, 8;

Більмо — білувата пляма на роговій оболонці ока, яка призводить до сліпоти (СУМ-20): ч. II, 52;

Біс — уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана (СУМ-11); Злий дух, слуга диявола (СУМ-20): ч. I, 57; ч. II, 41 (хитра, як біс); ч. III, 60 (вередував як в греблі біс); ч. V, 122 (бісом увиватись); ч. V, 129 (одправити к бісу); ч. VI, 140 (Сам біс їх не перемудрить); ч. VI, 163 (підбитий бісом).
Бісом дивитися — сердито, гнівно, вороже дивитися; сердитися (СУМ-11): ч. I, 19; ч. IV, 124.
Бісом дихати — бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 45.
Одправити к бісу — вбити: ч. V, 129.
Якого біса? — уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому (СУМ-11): ч. III, 102;

Бісики пускать [Бисыки пускать] = соблазнять (К.).
Кокетувати очима, заграваючи з ким-небудь (СУМ-11): ч. I, 18;

Біситися — бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати (СУМ-20): ч. I, 16; ч. VI, 160;

Бісноватий — біснуватий — лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий (СУМ-20): ч. IV, 113; ч. VI, 48;

Благать [Благать] = угождать (К.).
Слово вживається у значенні: наполегливо, невідступно, ласкаво просити (СУМ-11): ч. V, 27; ч. VI, 121; ч. VI, 168;

Благородна — аристократичного, дворянського походження (СУМ-20): ч. I, 24;

Блазень [Блазень] = баловник (К.).
Балун, шалун, повеса, проказник (Дл.). Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. У порівн. (СУМ-20): ч. VI, 60;

Блакитний [Блакытный] = голубой (К.).
Небесно-голубого кольору; голубий (СУМ-20): ч. III, 18; ч. V, 58;

Блейвас [Блейвасъ] = белины [белила] (К.).
Блейвайс (нім. сл. Bleiweiss) — білило (Л.). Свинцеве білило: (СУМ-20): ч. III, 89;

Блеклий [Блеклый] = увялый (К.). — слово відсутнє.

Блекнуть [Блекнуть] = увядать (К.).
Бліднути — втрачати яскравість, виразність. Поблекло — побліднути — втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути (СУМ-20): ч. III, 688;

Блинець (блин) [Блынець] = блин (К.).
Те саме, що млинець — тонкий коржик з рідкого тіста, спечений на сковороді (СУМ-20): ч. V, 16;

Блискавка [Блыскавка] = молния (К.).
Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози (СУМ-20): ч. V, 25; ч. V, 103; ч. VI, 1; ч. VI, 159;

Блищать [Блыщать] = блестеть (К.).
(СУМ-20): 1. Світитися яскравим світлом; сяяти: ч. III, 28. 2. Давати блиск і бути блискучим: ч. III, 115; ч. V, 71; ч. VI, 158;

Блощиця [Блощиця] = клоп (К.).
Невелика сплюснута хоботна комаха ряду клопів – паразит людини і тварин (СУМ-20): ч. VI, 33; ч. VI, 45;

Блукать [Блукать] = шляться (К.).
Блукати — їздити по світу, часто змінюючи місцеперебування (СУМ-20): ч. IV, 132; ч. V, 49;

Блюдолиз — той, хто догоджає кому-небудь, підлабузнюється заради власної вигоди; підлабузник (СУМ-20): ч. IV, 124;

Бляха — пряжка, значок і т. ін., зробл. з заліза чи з іншого металу (СУМ-20): ч. I, 45. Див. також лядунка.

Бляхований — бляхувати — карбувати; прикрашати металевими пластинками. Карбувати — вирізьблювати що-небудь на металі, камені тощо (СУМ-20): ч. V, 45;

Бо [Бо] = потому что (К.).
Уживається в знач., близькому до тому що або через те що: (СУМ-20): ч. I, 8; ч. I, 39; ч. I, 40; ч. I, 44; ч. II, 4; ч. II, 11; ч. II, 31; ч. II, 34; ч. II, 41; ч. II, 43; ч. II, 58; ч. II, 65; ч. II, 66; ч. II, 67; ч. II, 68; ч. III, 10; ч. III, 28; ч. III, 39; ч. III, 55; ч. III, 63; ч. III, 89; ч. III, 104; ч. III, 114; ч. III, 127; ч. IV, 7; ч. IV, 26; ч. IV, 54; ч. IV, 120; ч. IV, 121; ч. V, 82; ч. V, 89; ч. V, 104; ч. V, 109; ч. VI, 6; ч. VI, 20; ч. VI, 24; ч. VI, 31; ч. VI, 33; ч. VI, 35; ч. VI, 39; ч. VI, 62; ч. VI, 71; ч. VI, 116; ч. VI, 127; ч. VI, 135; ч. VI, 140; ч. VI, 146; ч. VI, 147; ч. VI, 151; ч. VI, 162;

Бова — сюжет про Бову-королевича походить з Франції, там відомий уже в добу розквіту рицарського роману (XI — XII ст.). У нас Бова з'явився десь у кінці XVI — на початку XVII ст. як герой повісті (С.): ч. IV, 41-42; ч. VI, 110.

Бовдур [Бовдуръ] = болван (К.) — слово відсутнє.

Бовкун [Бовкунъ] = бык в упряже один (К.).
Віл, якого використовують у роботі без пари (СУМ-20). Бовкун — ознака бідняцького господарства (С.): ч. IV, 10;

Бо́втаться [Бо́втаться] = в воде плескаться (К.).
Хлюпатися, купатися, плавати і т. ін. у воді (СУМ-20): ч. VI, 32;

Богомаз — 1) той, хто малює ікони; іконописець; 2) розм. поганий художник (СУМ-11). Іконописець і взагалі живописець, маляр. Слово в народі само по собі не мало негативного забарвлення. В «Салдацькому патреті» Григорія Квітки—Основ'яненка читаємо: «...А у тій слободі щонайлуччі богомази...» (Квітка—Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. — К., 1978. — Т. 1. — С. 24) (С.): ч. IV, 39;

Богоугодний — угодний богові (СУМ-11): ч. IV, 62;

Бодян — ароматична вічнозелена рослина (С.): ч. III, 117;

Божевільний [Божевильный] = полуумный (К.).
Який має психічний розлад; психічно хворий (СУМ-20): ч. II, 46;

Божитися — говорити “їй-богу” на підтвердження висловленого, присягатися Богом у тім, що сказане є правдою (СУМ-20): ч. V, 26; ч. VI, 5;

Боклага [Боклагъ] = боклага (К.).
Невелика дерев'яна, керамічна або металева плоска дорожня посудина, барило для зберігання води або іншої рідини (СУМ-20): ч. III, 78; ч. IV, 31;

Болячка [Болячка] = чирей (К.).
Невелика ранка на шкірі; виразка, опух, чиряк. Годити, як болячці — дуже догоджати кому-небудь (СУМ-11). ч. I, 38; ч. III, 114;

Бондарь [Бондарь] = обручник, бочар (К.) — слово відсутнє.

Боярин, боярство — вживаються у значенні старшина (див.): ч. IV, 53; ч. IV, 93; ч. IV, 95; ч. IV, 98;

Борей — холодний північний або північно-східний вітер (С.): ч. I, 7.

Боронить [Бороныть] = защищать (К.).
Боронити — обороняти, захищати кого-, що-небудь ч. III, 40; ч. IV, 40; ч. V, 107; ч. V, 111; ч. V, 122; ч. V, 133;

Боятися (СУМ-20): 1. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь ч. I, 40; ч. II, 22; ч. III, 1; ч. III, 32; ч. III, 65; ч. III, 72; ч. VI, 55; ч. VI, 155. 2. Побоюватися чогось; відчувати неспокій, турбуватися ч. III, 120; ч. V, 2;

Брага — старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво (СУМ-20): ч. I, 13; ч. I, 28; ч. I, 48; ч. II, 14; ч. II, 18; ч. II, 34; ч. IV, 27; ч. V, 15; ч. V, 60; ч. VI, 47;

Брама [Брама] = крепостные ворота (К.).
Великі ворота, переважно при монументальних спорудах (СУМ-20): ч. V, 78; ч. V, 121; ч. V, 137;

Брататися — близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття (СУМ-20): ч. II, 60; ч. III, 7; ч. IV, 37; ч. V, 7;

Брати (СУМ-11): 1. Стягувати з кого-небудь, одержувати: ч. II, 53; ч. III, 26. 2. Охоплювати кого-небудь (про почуття): ч. IV, 116. 3. Спонукальне слово при наказовому способі: ч. V, 38. 4. Схоплювати, охоплювати руками: ч. V, 43.
Враг бери вас — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь (СУМ-20); пропади, згинь, хай йому абищо (УФС): ч. II, 56.
За живіт бере — сильно болить, дошкуляє: ч. I, 10.
Куля не бере — не можна пошкодити, знищити, вбити: ч. V, 42.
Наша бере — ми перемагаємо: ч. V, 26; ч. VI, 76.
Сон бере — засинати: ч. V, 5.
Штурмом брати — здобувати якесь укріплення рішучою атакою: ч. V, 53;

Брехать [Брехать] = лгать (К.).
Брехати — говорити неправду (СУМ-20): ч. III, 41; ч. III, 77; ч. III, 109; ч. III, 110; ч. V, 21; ч. VI, 17; ч. VI, 120. Див. також збрехати, розбрехатися.

Брехачка [Брехачка] = лгунище (К.).
Те саме, що брехунка — жін. до брехун — той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20): ч. VI, 22;

Брехеньки — коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця (СУМ-20): ч. III, 134;

Брехня [Брехня] = ложь (К.).
Те, що не відповідає правді; неправда (СУМ-20): ч. III, 81; ч. III, 134; ч. VI, 22;

Брехун [Брехунъ] = лгун (К.).
Той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20): ч. III, 72; ч. IV, 57; ч. VI, 12; ч. VI, 28; ч. VI, 95; ч. VI, 97;

Бридкий [Брыдкій] = отвратительный (К.).
Який викликає огиду; гидкий, огидний (СУМ-20): ч. I, 56; ч. III, 82; ч. III, 111;

Бридня, бриденька [Бридня, бриденька] = вздор, вранье, вымысел (К.).
Бридня, бредня — безглузді думки; химери (СУМ-20): ч. III, 2; ч. IV, 20; ч. V, 61; ч. VI, 98;

Брикать [Брыкать] = лягать (К.):
(СУМ-20): Брикати — підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); хвицати ч. I, 47; ч. V, 118. Брикливий — 1) який любить брикатися; 2) перен., розм. Норовистий, капризний. ч. V, 117;

Бриль [Брыль] = шляпа (К.).
Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы (Г.). Головний убір з широкими полями (СУМ-20):  ч. I, 45; ч. I, 47; ч. VI, 27;

Бритва — гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління (СУМ-20): ч. I, 40;

Бровар [Броваръ] = пивовар (К.).
Бровар (нім. сл. Brauer) — пивовар (Л.): ч. IV, 10;

Броварня [Броварня] = пивоварня (К.) — слово відсутнє.

Бровко [Бровко] = имя собаки (К.).
Собака: ч. III, 66; ч. III, 67;

Бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки. Грошиків бряжчало — хто-небудь заможний, багатий, має гроші (СУМ-20): ч. IV, 24;

Брязкальце [Брязкальце] = гремушка (К.).
Гремушка — погремушка, побрякушка, детская игрушка разного вида, которая стучит, гремит. // Бубенчик, бубенец (Дл.). Зменшене до брязкало — брязкуча прикраса (СУМ-20): ч. V, 28;

Брязкотать [Брязкотать] = звенеть, шуметь (К.).
Брязкотати, брязкотіти, брязкати, бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети) (СУМ-20): ч. IV, 122;

Бублейниця — жін. до бублейник — те саме, що бубличник — пекар, який випікає бублики; також продавець бубликів (СУМ-20): ч. VI, 18;

Бублики [Бублыкы] = крендели, баранки (К.).
Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця (СУМ-20): ч. II, 12; ч. IV, 53;

Бубон (СУМ-20): 1. Поверхневий лімфатичний вузол, збільшений внаслідок запалення: ч. III, 19. 2. Ударний музичний інструмент: ч. V, 34. Тут, скоріш за все, вживається у значенні літаври (ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана), які входили до складу козацьких клейнодів.

Бувати (СУМ-20): 1. Існувати, бути (з відтінком багатократності): ч. II, 10; ч. II, 71; ч. III, 82; ч. III, 125; ч. IV, 7; ч. IV, 30; ч. IV, 89; ч. IV, 101; ч. V, 29; 2. Іноді, час від часу приходити, приїздити куди-небудь, відвідувати когось, щось: ч. II, 60; ч. III, 39; 3. Відбуватися, траплятися (кілька разів): ч. III, 6; ч. III, 42;

Бугай [Бугай] = бык (К.) — слово відсутнє.

Будинки [Будынки] = здание, господский дом (К.).
Будівля, споруда, признач. для житла (СУМ-20): ч. I, 51; ч. I, 64; ч. II, 41; ч. III, 115; ч. IV, 113; ч. V, 62; ч. VI, 146;

Будища — на північ від Полтави є Великі і Малі Будища. Співробітники Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського вважають, що згадані саме Малі Будища — село, давніше від Великих Будищ (С.): ч. VI, 122;

Будка [Будка] = крытая телега (К.).
(СУМ-11): 1. Простий екіпаж з верхом: ч. V, 59. 2. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування: ч. V, 52;

Будовання [Будовання] = постройка (К.).
Будування — готова будівля, споруда (СУМ-20): ч. IV, 75;

Будовать [Будовать] = сооружать, строить (К.).
Будувати — споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (споруду) (СУМ-20): ч. IV, 31. Див. також збудовати.

Будянка — село на Полтавщині, яке славилось своєю сивухою (С.): ч. IV, 55;

Булава (СУМ-20): 1. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка колись використовувалася як військова зброя: ч. V, 136. 2. Така ж палиця як символ влади: ч. V, 34;

Булат — високоякісна міцна сталь особливого гарту з узорчастою поверхнею (СУМ-20): ч. V, 99; ч. VI, 49; ч. VI, 75; 

Булдимок [Булдымок] = род ружья (К.).
Булдимка — вид старовинної рушниці (СУМ-11). Коротка запорізька рушниця. Вона була зручною для ближнього бою під час розвідки, із засідки, з козацьких чайок; там, де вирішальне значення мала особиста ініціатива й кмітливість воїна (С.): ч. IV, 103;

Булевар — те саме, що бульвар — обсаджена деревами широка алея посередині вулиці в місті; вулиця з такою алеєю (СУМ-20): ч. IV, 123;

Булькотіти — підсилене до булькати — утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір (СУМ-20): ч. IV, 16;

Бундючний [Бундючный] = надменный (К.).
Надмірно чванливий, пихатий (СУМ-11): ч. IV, 94; ч. VI, 164;

Бунт — стихійне повстання, заколот (СУМ-20): ч. V, 38;

Бунчужний [Бунчужный] = блюститель бунчука бывших Малороссийских Гетманов, знаменоносец (К.) — слово відсутнє. Вжито слово бунчуковий.

Бунчук — булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) і на Україні (як ознака влади гетьманів) (СУМ-11): ч. IV, 126; ч. V, 34;

Бунчуковий — бунчуковий товариш — почесне звання, яке українські гетьмани спочатку надавали синам генеральної старшини і полковників, а пізніше — відставним полковникам і полковій старшині (СУМ-11). Помічник генерального бунчужного, який на війні беріг і захищав бунчук — військову регалію гетьмана. Бунчукові товариші становили верхівку української старшини, були підлеглі тільки самому гетьманові (С.): ч. III, 125;

Бургомістр (нім. Вurgermeііster) — міський голова. В часи Котляревського так звали старших членів міської ради (С.). Голова міської управи в Україні та Росії до XX ст. (СУМ-11): ч. III, 73;

Бурка — повстяний (див. повстка) безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (перев. на Кавказі) (СУМ-11, 20): ч. V, 22; ч. VI, 30; ч. VI, 52;

Бурлака [Бурлака] = бездомный (К.).
1. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок (СУМ-11): ч. I, 1; ч. I, 11; ч. I, 22; ч. III, 7; ч. VI, 47;

Бурхнуть [Бурхнуть] = хлынуть (К.).
Бурхати — діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати(СУМ-11): ч. II, 2; ч. II, 57; ч. IV, 6;

Бурчать [Бурчать] = ворчать (К.).
Бурчати — докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь (СУМ-20): ч. III, 64. Забурчати у значенні бурхати: ч. IV, 6;

Бур'ян [Буръянъ] = негодная трава (К.).
Трав'янисті рослини, що не культивуються людиною, але ростуть у посівах культурних рослин, а також на необроблюваних землях (СУМ-20): ч. III, 66;

Бусурманський [Бусурманскій] = нехристианский (К.).
Прикм. до бусурман, бусурмен — людина іншої віри (перев. про магометанина). Уживається також як лайливе слово (СУМ-20): ч. IV, 81; ч. V, 72; ч. VI, 72; ч. VI, 152;

Буханець [Буханець] = булка (К.).
Зменш. до бухан — пшенична або гречана хлібина; взагалі одна хлібина (СУМ-20).
З кав'яром буханці — спосіб приготування: «Відварюють яловичину з сіллю, а тим часом вчиняють житні з гречаною мукою млинці, і це подається разом. Буханці нічим не мастять» (М. — С. 150-151). Цей спосіб описаний у 50—х роках XІX ст. Неясно, чому страва називається «з кав'яром». У одинадцятитомному тлумачному «Словнику української мови» слово «кав'яр» зафіксовано в значенні «ікра». Можливо, щось пропущене в описі Маркевича. Ікрою, або кав'яром (зараз застаріле), називають також страву з дрібно посічених овочів, грибів. Можливо, яловичину поливали якимось соусом, приправою (С.): ч. III, 118.

Бухинка (буханчик) [Бухинка] = булочка (К.).
Зменш. до бухан (СУМ-20): ч. II, 8; ч. II, 29;

Буцім [Буцимъ] = будто бы (К.).
Наче, мов, ніби (СУМ-20): ч. I, 43; ч. I, 52; ч. III, 60; ч. IV, 67; ч. VI, 14; ч. VI, 83; ч. VI, 109;

Бучний [Бучный] = пышный (К.). - слово відсутнє.

    

 А   Б  В  Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Вага [Вага] = вес (К.) — слово відсутнє.

Вагани [Ваганы] = корытца, из которых едят казаки (К.).
Деревляна подовгаста посуда (нецки), коритця, з яких їли козаки (Л.). Довгаста дерев'яна миска для їжі (СУМ-20). Видовбані з дерева великі продовгуваті миски у вигляді коритець, з яких їли гуртом страву козаки на Січі, в походах, громадою на обідах, поминках і т. ін. Спільне споживання страви з однієї посудини мало у певних випадках ритуальне значення, символізувало братерство, мир і згоду між учасниками трапези (С.): ч. II, 144;

Вадить [Вадыть] = тошнить; вредить (К.).
Заважати, перешкоджати (СУМ-11): ч. III, 42;

Важить [Важыть] = весить (К.).
Важити — замірятися, зазіхати (СУМ-20): ч. III, 71;

Важкий [Важкый] = тяжелый (К.).
Значний за ступенем, силою вияву (СУМ-20): ч. V, 99;

Ваканцьовий [Ваканцьовый] = лишний (К.).
Відставний (СУМ-20): ч. III, 47;

Вал — значний за протяжністю і висотою земляний насип, створений з оборонною метою (СУМ-20): ч. IV, 123; ч. IV, 123; ч. V, 52; ч. V, 53; ч. V, 54; ч. V, 71; ч. V, 108; ч. V, 110; ч. V, 115; ч. V, 126; ч. VI, 58; ч. VI, 114; ч. VI, 115; ч. VI, 149;

Валяний — прикм. до валяти — розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати вироби (з вовни, шерсті, пуху і т. ін.) ч. IV, 76; ч. IV, 106;

Ванька-каїн — (справжнє прізвище Іван Осипов, 1718 — рік смерті невідомий) був знаменитим московським злодієм середини XVIII ст. Один час — ватажок московського злочинного світу, співробітничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинців і оберігаючи тих, з якими був у змові. Засуджений до смертної кари, яку замінили карою батогами і каторгою (С.): ч. IV, 41.

Вапна [Вапна] = известка (К.) — слово відсутнє.

Варенуха [Варенуха] = хлебное вино или наливка, вареные с сухими плодами, медом и пряными кореньями (К.).
Горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами (СУМ-20). Пили її звичайно гарячою (Ш.): ч. I, 31; ч. V, 11;

Варити — готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням: ч. II, 13.
Варити кашу — робити що-небудь, залагоджувати певну справу: ч. V, 86.
Варить на сто котлів — дуже багато, у великій кількості (Т.Б.): ч. VI, 133;

Варяниця [Варяныця] = вареная лепешка (К.).
Варениця, варяниця — круглые или четырехугольные раскатанные кусочки тѣста, сваренные въ водѣ; это часто тѣ кусочки, которые были приготовлены для вареників, но остались за неимѣніемъ начинки; варятся тогда вмѣстѣ съ варениками (Г.). Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, який іноді варять і без начинки (СУМ-11): ч. VI, 74;

Васильки — народна назва шавлії гайової (Salvіa nemoposa) та близьких до неї видів (волошок, щириці). Васильки входять постійним мотивом до українського національного орнаменту. Настій з василькових квітів здавна використовується в народній медицині (С.): ч. III, 136;

Ватага [Ватага] = шайка (К.).
Отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11): ч. I, 22; ч. II, 3; ч. II, 72; ч. III, 46; ч. III, 52; ч. IV, 16; ч. IV, 27; ч. IV, 35; ч. V, 3; ч. VI, 132;

Ватажок [Ватажокъ] = начальник, старшина (К.).
Предводитель, атаманъ, начальникъ (Г.). 1. Керівник ватаги; отаман. 2. Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших (СУМ-11): ч. I, 17; ч. I, 17; ч. VI, 59; ч. VI, 71; ч. VI, 72; ч. VI, 156;

Ваш, ваша, ваше (СУМ-20): 1. Який виходить від вас: зроблений, створений, сказаний і т. ін. вами: ч. VI, 3; 2. Який схвалює, поділяє погляди, уподобання, поведінку і т. ін., близькі вам: ч. V, 129;

Вбагнуть [Вбагнуть] = понять (К.).
Збагнути — проникнути в суть чого-небудь; осягти; зрозуміти (СУМ-11): ч. II, 58;

Вбгатися — з труднощами поміститися, втиснутися куди-небудь (СУМ-20): ч. III, 124;

Ввалитися — падати в що-небудь (яму, річку і т. ін.), провалюватися через неміцний покрив чого-небудь (СУМ-11): ч. III, 43. Див. також увалитися.

Вгамоваться [Вгамоваться] = утихнуть, успокоиться (К.).
Угамуватися, вгамуватися — заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. (СУМ-11): ч. III, 1; ч. III, 41; ч. IV, 8; ч. V, 3;

Вдивовижу [Вдывовыжу] = в диковинку (К.).
Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити (СУМ-11): ч. VI, 40;

Вегеря [Вегеря] = род танца (К.).
Вегері — танець, ніби угорського походження. Скакати вегері — танцювати навприсідки. У «Словнику» П. Білецького-Носенка зазначено: вегері – те саме, що й танець гайдук (див.) (Білецький-Носенко П. Словник української мови. — К., 1966. — С. 92) (С.): ч. III, 132;

Великдень [Велыкъ-день] = светлый праздник (К.).
Християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства — Христа (СУМ-11); Найбільше християнське свято Воскресіння Ісуса Христа; відзначається навесні (СУМ-20). До фразеологізму «Великдень раз у рік» Іван Франко дає таке пояснення: «Се одно з найбільших, а у нашого народа таки найбільше свято» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 398) (С.): ч. I, 25;

Величавий (СУМ-20): 1. Який своїми розмірами, виглядом або діями, вчинками і т. ін. викликає почуття поваги, певної урочистості: ч. VI, 7. 2. Який тримається з великою гідністю, гордовитістю: ч. VI, 155;

Величати — прославляти, вихваляти, звеличувати (СУМ-20): ч. V, 128.
По-сербськи величали віру — тобто лаялися нецензурними словами (С.): ч. V, 131;

Величатися (СУМ-20) — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато (СУМ-20): ч. II, 22; ч. II, 39; ч. III, 55; ч. III, 120;

Вель (лат. слово) — або (Л.): ч. VI, 85;

Вельми [Вельмы] = весьма (К.).
Дуже, в значній мірі (СУМ-11): ч. VI, 93;

Вельможа — знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможний — який належав до вельмож, а також родовита, знатна, багата людина (СУМ-20): ч. IV, 43; ч. IV, 89; ч. IV, 94; ч. IV, 96; ч. V, 90; ч. V, 142; ч. VI, 78; ч. VI, 96; ч. VI, 101;

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.): ч. I, 3; ч. I, 14-15; ч. I, 18; ч. I, 44; ч. II, 32-33; ч. II, 36; ч. II, 55; ч. II, 69; ч. II, 73; ч. III, 126; ч. V, 23-27; ч. V, 30; ч. V, 41; ч. V, 59; ч. V, 61; ч. VI, 6-7; ч. VI, 9; ч. VI, 17; ч. VI, 60; ч. VI, 137; ч. VI, 146.

Венул — латинянин з грецького міста Аргоса, який прибув в Лациум (А.). Латинянин, родом з грецького міста Аргоса, де царював Діомид ще до того, як вирушити на війну проти Трої. Очолював послів латинян до Діомида (С.): ч. VI, 97; ч. VI, 100.

Верболіз — високий кущ або невелике дерево родини вербових із довгими блискучими гілками і вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях (СУМ-20): ч. VI, 78;

Вербунок — те саме, що вербування — наймання, набір людей до війська (СУМ-20): ч. V, 72; ч. VI, 23;

Вередовать [Вередовать] = прихотничать (К.)
Прихотник, прихотница, прихотливый, у кого много прихотей. Прихотничать, прихотовать, быть прихотником, поноравливать себе во всем, выдумывать, выгадывать всячину по нраву и причудам своим; затейничать, причудничать, привередничать или вздорно желать, разбирать и требовать лишнего, в угоду себе (Дл.).
(СУМ-20): Вередувати — а) виявляти незадоволення, мати примхи: ч. III, 60; б) знущатися, збиткуватися: ч. V, 143; ч. VI, 39. Завередувати — почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи (СУМ-11): ч. II, 56; ч. V, 29;

Веремія [Веремія] = колоброд (К.)
Тот, кто колобродит. Колобродить, колображивать, ходить вокруг да около чего; шляться, слоняться, шататься без дела; бродить беспокойно из угла в угол, в помеху другим; // шалить, проказить, баловать от безделья; // говорить бестолково, не уметь объясниться (Дл.).
(СУМ-20): 1. Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом: ч. III, 7. 2. Вихор, круговерть, коловорот (сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух; вир): ч. II, 56.

Верзти [Верзты] = вздор говорить (К.).
Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки (СУМ-11): ч. III, 22; ч. III, 108; ч. IV, 67;

Верзун [Верзунъ] = обувь Малороссийская (К.).
Верзуни — постоли — м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (волоками) (СУМ-11): ч. VI, 153;

Верлань — той, хто багато кричить; криклива людина (СУМ-11); крикун, горлай (Л.): ч. V, 123;

Вернигора Мусій — За свідченням сучасників І. Котляревського, житель Полтави, швець, що потонув у Ворсклі (С.). За І. Айзенштоком — узагальнений образ богатиря в українських героїко-фантастичних казках. Наділений казковою силою, він вивертає гори, переносить їх на інше місце і т. д.: ч. III, 107.

Верства (СУМ-20) — давня східнослов'янська міра великих відстаней, що становила 1,06 км і використовувалася до запровадження метричної системи: ч. V, 44; ч. V, 132.
Келебердянськая (пирятинська, чугуївська, мальована і т. ін.) верства — дуже висока людина. Локальна приказка. Матвій Номис до приказки «Випросталась, як семисотна верства» дає таку примітку: «Семисотні верстви були за цариці Катерини. По старих шляхах вони ще й тепер (середина XІX ст. — О. С.) іноді є: дубові, високі. Пирятинська верства теж семисотна, — себто верства, що вони стоять по старому шляху з Переяслава у Лубни» (Номис. — С. 288) (С.): ч. V, 139;

Вертеп [Вертепъ] = кукольная комедия (К.).
Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п’єси (СУМ-11). Український ляльковий театр. Власне лялькову гру знали на Україні, як і інших краях, з давніх-давен. Але вертеп виник у зв'язку з розвитком шкільної драми десь у XVІІ ст. Тексти вертепних драм дійшли до нас лише з другої половини XVІІІ ст. І. Котляревському, певне, доводилося бачити вертепні театральні дійства. Свідченням тому є згадка про вертеп в «Енеїді», п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», де письменник розвинув реалістичні традиції вертепної драми (С.): ч. V, 47;

Вертіти (СУМ-20): 1. Рухати, повертати в різні боки: ч. IV, 122; ч. V, 69; ч. VI, 139. 2. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд: ч. IV, 74;

Вертітися (СУМ-20): 1. Рухатися, повертатися в різні боки: ч. II, 2. 2. Лежати, сидіти, стояти неспокійно, весь час міняючи положення: ч. II, 17; ч. II, 63. 3. Обертатися, крутитися: ч. II, 34; ч. II, 40; ч. II, 51; ч. III, 11; ч. III, 112; ч. V, 113; ч. VI, 30; ч. VI, 42; ч. VI, 129; ч. VI, 163. 4. Постійно перебувати де-небудь або біля кого-, чого-небудь: ч. I, 36;

Вертітися, як в окропі муха — бути дуже зайнятим, заклопотаним (СУМ-20): ч. IV, 44;

Верцадло [Верцадло] = зеркало (К.).
Дзеркало: ч. IV, 44;

Весілля [Весилля] = свадьба (К.).
Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди (СУМ-20): ч. I, 7; ч. I, 38; ч. III, 8; ч. III, 75; ч. IV, 62;

Весільний [Весильный] = свадебный (К.):
Весільна пісня — Обрядова пісня, що виконується на весіллі (СУМ-20): ч. III, 131. Весільний вінець — корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання (СУМ-20): ч. IV, 113;

Веснянки [Веснянкы] = весенние песни (К.) - слово відсутнє.

Ветушка — витушка — прилад, на обертальну хрестовину якого накладають міток (півміток) пряжі, щоб перемотати нитки у клубок (СУМ-20): ч. IV, 104;

Ветхий — дуже старий, знесилений глибокою старістю (про людину) (СУМ-20): ч. VI, 93; ч. VI, 168;

Вечерниці [Вечерныци] = посиделки (К.).
Вечорниці — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у буденні дні поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядіння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Інколи збиралися тільки на вечір, а спати розходилися по домівках, а інколи тут же в обраній і підготовленій для цього хаті дівчата гуртом лягали спати, а на світанні вставали, готували з принесеного сніданок і продовжували свої заняття. Певне, звідси і слова-синоніми: вечорниці-досвітки (С.): ч. I, 39; ч. III, 8; ч. III, 84; ч. III, 131; ч. V, 112;

Вечеря [Вечеря] = ужин (К.): ч. IV, 29; ч. V, 89;

Вештаться [Вештаться] = шататься, шляться (К.). Ходити сюди-туди, в різних напрямках, блукати, бродити де-небудь (СУМ-11): ч. III, 35; ч. V, 124; ч. VI, 125;

Вже [Вже] = уже (К.).

Вибійка — тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки (СУМ-20): ч. I, 33;

Виборні — те саме, що виборні козаки — привілейована група українського козацтва XVIII ст., до складу якої згідно з указом гетьманського уряду належала заможна верхівка (СУМ-20). У 1735 р. українська старшина і російський уряд законодавчим актом закріпили уже наявний поділ лівобережного козацтва на дві групи, залежно від характеру їхньої участі у відбуванні військової служби. Заможний прошарок, який міг забезпечити себе необхідним спорядженням на випадок війни, стали називати «виборними козаками» (С.): ч. IV, 93; ч. IV, 107; ч. V, 90. Див. також: підпомічники (підпощники), підсусідки.

Вигадати — див. гадка.

Виглядати — висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось (СУМ-11): ч. I, 52; ч. IV, 7; ч. V, 52; ч. V, 54;

Виделки [Виделкы] = вилки (К.) — слово відсутнє.

Видюча смерть — те саме, що Видима смерть — неминуча, очевидна загибель, яку видно наперед (СУМ-11): ч. VI, 55;

Вижлоктить [Выжлоктыть] = с жадностью много выпить (К.).
Вижлуктати, вижлуктити — випити багато, весь уміст чого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 64;

Визивати — те саме, що викликати — категорично, різко пропонувати вступити в боротьбу, поєдинок (СУМ-20): ч. VI, 107;

Викрутасом [Выкрутасомъ] = танцевать, или плясать кружась (К.).
Вивертаючись, роблячи круті повороти, викрутаси — примхливі, незвичайні рухи, повороти тіла або його частини (СУМ-20): ч. I, 29;

Вилазка — вихід, виліт і т. ін. якоїсь частини війська з фортеці, місця свого розташування для несподіваного нападу на ворога (СУМ-20): ч. V, 71; ч. VI, 58;

Виляти (СУМ-20) — 1. Рухатися, роблячи різкі повороти: ч. V, 47; ч. V, 144; ч. VI, 49; ч. VI, 65. 2. Ухилятися від чого-небудь: ч. IV, 16; ч. IV, 56; ч. IV, 133; ч. V, 96; ч. V, 137; ч. VI, 38; ч. VI, 67; ч. VI, 141. Виляти / завиляти хвостом — хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чогось: ч. IV, 11;

Винниця [Вынныця] = винокурня (К.).
Підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня (СУМ-11): ч. VI, 25;

Вирва, в три вирви [Вырва, в тры вырвы] = в тришея [в три шеи] (К.).
Вирва (СУМ-20): 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір, а також глибока яма у дні річки, ставка. 2. Викуп, який бере на весіллі з нареченого брат молодої, а також хабар.
У Словнику Грінченка дається єдине пояснення: Вирва — взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ.
Гнати (вигнати) у три вирви — грубо проганяти кого-небудь (СУМ-11). Въ шею (Г.). Дати відкупного в потрійному розмірі, синонім до «втришия прогнати» (С.): ч. I, 23;

Виргилій — Публій Вергілій Марон (70—19 роки до н. е.) — видатний поет часів диктатора Августа. Протягом десяти років працював над знаменитою поемою «Енеїда», в якій оспівав Августа і могутність Римської держави (Д.): ч. III, 42; ч. VI, 89; ч. IV, 130.

Вирій [Вырій] = место, куда улетают птицы на зимовье (К.).
Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи (СУМ-11): ч. II, 71; ч. VI, 70;

Вирлоокий [Вырлоокій] = пучеглазый (К.) — слово відсутнє.

Висівки [Высивкы] = отруби (К.) — слово відсутнє.

Висікака [Высикака] = бойкий, дерзкий (К.).
Дерзкій, нахалъ, выскочка (Г.). Нахаба, задирака (Л.): ч. IV, 58;

Висмоктать [Высмоктать] = высосать (К.). ч. V, 93;

Вистрибовать [Выстрыбовать] = выскакивать (К.).
Танцювати з стрибками (СУМ-11): ч. I, 30;

Виступці [Выступци] = туфли; попросыть на выступци [по просыть на выступци] = показать кому дверь (К.) — слово відсутнє.

Витерти ворсу — нашкодити, датися в знаки (збити пику) (Л.); Побити, жорстоко покарати когось (УФЛ): ч. VI, 71;

Витися (СУМ-20): 1. Робити звивисті рухи: ч. III, 111. 2. Клубочачись, підніматися в повітря (про дим, пил і т. ін.): ч. IV, 122;

Витребеньки [Вытребенькы] = разные закуски (К.).
Вигадки, примхи, забаганки (СУМ-11): ч. II, 29;

Витяжка, в витяжку — навитяжку – прямо, витягнувши руки по швах (СУМ-11): ч. VI, 7;

Вихилясом [Выхылясом] = увиваясь (К.).
Вигинаючись, звиваючись, роблячи вихиляси — примхливі, химерні рухи всім тілом у танці, при ходінні і т. ін. (СУМ-20). Вихилясом танцюють, нахиляючись то вправо, то вліво, приваблюють, розпалюють свою пару, заглядають їй в очі, викликаючи на круг (С.): ч. I, 29;

Виходець — людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 22. Див. коментар до цієй строфи.

Вихрест — той, хто перейшов у християнство з іншої релігії (СУМ-11): ч. VI, 28;

Вихрити — трясти голову, схопивши за волосся (СУМ-20): ч. IV, 41;

Вихрить [Выхрыть] = бить крепко (К.).
Вихорити — крутити голову, схопивши за волосся (СУМ-11): ч. IV, 41;

Вишкварки [Вышкваркы] = остаток после вытопленного жира (К.) — слово відсутнє.

Вівці [Вивци] = овцы (К.): ч. III, 34; ч. III, 37; ч. IV, 39; ч. V, 98; ч. V, 132;

Від [Вид] = от (К.).

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20): ч. I, 22; ч. I, 23; ч. III, 61; ч. IV, 96; ч. IV, 130; ч. VI, 8; ч. VI, 132;

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20): ч. I, 49; ч. II, 4; ч. II, 5; ч. III, 62; ч. III, 66; ч. III, 83; ч. III, 139; ч. V, 65; ч. V, 92;

Відтіль [Видтиль] = оттуда (К.).
Те саме, що звідти (СУМ-20): ч. I, 23; ч. I, 46; ч. II, 23; ч. II, 27; ч. II, 68; ч. IV, 85;

Відтяти пелену — див. пелена.

Відчим — вітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього шлюбу; нерідний батько (СУМ-20): ч. III, 46;

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20): ч. II, 45; ч. II, 59; ч. III, 14; ч. III, 91; ч. III, 136; ч. IV, 4; ч. IV, 60;

Віз, зменш. візок — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів: ч. I, 47; ч. II, 60; ч. IV, 8; ч. VI, 6.
Крім цього Візок — екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді з відкидним верхом (СУМ-11). Іронічно у значенні колісниця — відповідно обладнаний двоколісний або чотириколісний візок, яким користувалися в давнину під час боїв, спортивних змагань і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 140. Віз — назва сузір’я північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз (СУМ-11); Велика Ведмедиця: ч. VI, 30;

Візок [Визокъ] = род карточной игры (К.).
Поширена гра в карти, так звані «свої козирі». Назва пішла від того, що тому, хто програв, дістається велика купа карт — «хоч возом вивозь» (див.: К. с. — 1887. — Т. 18. — Кн. 6 — 7. — С. 463 — 471) (С.): ч. I, 37; ч. III, 9;

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20): ч. I, 10; ч. IV, 24; ч. IV, 28; ч. IV, 40; ч. IV, 44; ч. IV, 91; ч. IV, 97; ч. IV, 98; ч. IV, 99; ч. IV, 99; ч. IV, 101; ч. IV, 102; ч. IV, 107; ч. IV, 108; ч. IV, 117; ч. IV, 122; ч. IV, 125; ч. IV, 126; ч. IV, 126; ч. IV, 131; ч. V, 7; ч. V, 17; ч. V, 18; ч. V, 57; ч. V, 67; ч. V, 70; ч. V, 106; ч. VI, 28; ч. VI, 37; ч. VI, 59; ч. VI, 75; ч. VI, 111; ч. VI, 113; ч. VI, 117; ч. VI, 125; ч. VI, 126; ч. VI, 130; ч. VI, 139; ч. VI, 147; ч. VI, 148;

Військовий — військовий товариш — звання, яке у XVІІІ ст. гетьман присвоював козакам за заслуги на війні (дорівнювало сотникові) (С.): ч. III, 125;

Вік (СУМ-20): 1. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха: ч. III, 42; 2. Надзвичайно довгий час; вічність: ч. III, 58; ч. V, 111; 3. Тривалість життя людини: ч. V, 87; ч. VI, 16.
На віки вічні — назавжди, навічно: ч. VI, 92;

Вікно [Викно] = окно (К.).
Отвір для світла й повітря в стіні приміщення (хати, вагона і т. ін.), куди вставлена рама з шибками (СУМ-20): ч. II, 20; ч. III, 11; ч. III, 77; ч. III, 115; ч. IV, 87;

Віконце [Виконце] = окошечко (К.) — слово відсутнє.

Він [Винъ] = он (К.).

Вінець (СУМ-20): 1. Коштовний головний убір – знак монаршої влади; корона: ч. VI, 100. 2. Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання: ч. IV, 113. 3. У значенні: обряд вінчання, одруження: ч. III, 77; ч. VI, 93;

Вірша [Вирша] = стихи (К.).
Вірш — невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків (СУМ-20): ч. III, 81; ч. VI, 144;

Вітряк [Витрякъ] = ветряная мельница (К.) — слово відсутнє.

Віщо, смот. за віщо (К.).

Віщовать [Вищовать] = предвещать (К.).
Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати (СУМ-11): ч. III, 36; ч. V, 96; ч. VI, 59. Віщовий дзвін — який сповіщає про щось, служить сигналом до чого-небудь (СУМ-11): ч. IV, 114;

Вкупі — спільно, у поєднанні з ким-, чим-небудь: разом ч. V, 104; ч. VI, 137;

Вкупу [Вкупу] = в одно место (К.).
До купи: ч. V, 89; ч. VI, 58;

Власно [Власно] = вольно (К.) — слово відсутнє.

Вливати — лити що-небудь кудись, у середину чогось (СУМ-20): ч. II, 14; ч. III, 72;

Вмах — вмить (СУМ-20): ч. VI, 152;

Вожатий — тут у значенні: провідник, що вказує дорогу (СУМ-20): ч. IV, 118;

Возити — те саме, що везти, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20): ч. III, 70; ч. III, 78; ч. VI, 33;

Возитися (СУМ-20): 1. Займатися якоюсь клопітною справою: ч. III, 37; ч. V, 90; ч. VI, 88. 2. Вовтузитися — граючись, метушливо рухатися: ч. I, 41; ч. III, 74. 3. У значенні скубтися (СУМ-11) — бити один одного, смикаючи, тягаючи за що-небудь: ч. VI, 115;

Возний — службовець при суді в часи чинності Литовського статуту (див. Статут). В обов'язки возного входило подавати позов до суду, свідчити наявність збитків у потерпілої сторони, вводити у власність та ін. (С.): ч. IV, 86;

Волове військо — тут в один ряд з кіннотою і піхотою поставлені воли, які тоді були тягловою силою в обозах (С.): ч. IV, 44;

Волок [Волокъ] = бредень (К.).
Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях (СУМ-11): ч. IV, 26;

Волоки [Воло́кы] = обвязки Малороссийской обуви (К.). Мотузок, яким зав’язують постоли та обв’язують онучі на нозі (СУМ-11): ч. VI, 92;

Волокти — змусивши або переконавши, вести кого-небудь із собою (СУМ-20): ч. II, 45;

Волонтир — волонтер — той, хто вступив на військову службу за власним бажанням; доброволець (СУМ-20): ч. IV, 102 (див. коментар до цієї строфи).

Волос [Волосъ] = кроме обыкновенного, ногтоеда (К.).
Опух з наривом під нігтем пальця (СУМ-11): ч. III, 16;

Волосожар — Стожар — народна назва сузір’я Плеяд, а також деяких інших сузір’їв (СУМ-11). Народна назва сузір'я Плеяд; етимологію цього слова пов'язують з вогненно—білявим, ніби палаючим, волоссям людини (С.): ч. VI, 30;

Волоцюга [Волоцюга] = волокита; бродяга (К.).
(СУМ-11): 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт. 2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь: ч. III, 49; ч. III, 79; ч. III, 92; ч. VI, 13;

Волочитися (СУМ-11): 1. постійно змінювати місцеперебування; мандрувати, бродяжити: ч. I, 19; ч. I, 23; ч. II, 46; ч. III, 107; ч. VI, 82. 2. Тягтися по поверхні чого-небудь: ч. III, 54; ч. III, 86; ч. VI, 46. 3. Упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність: ч. III, 101. Волочити — змусивши або переконавши, вести кого-небудь із собою; тягнути: ч. VI, 39; ч. VI, 167;

Волсент — багач, правитель міста Амікл в Лаціумі (А.); проводир кінноти латинян (С.): ч. V, 96; ч. V, 100; ч. V, 102-105.

Воля (СУМ-20): 1. Вимога, наказ: ч. II, 64; ч. III, 36; ч. V, 68; ч. VI, 121. 2. Відсутність обмежень; привілля: ч. III, 75. 3. Право розпоряджатися чимсь на свій розсуд; влада: ч. IV, 18.
По волі — а) як хто хоче, за чиїмсь уподобанням: ч. III, 9; б) за власним бажанням, без примусу: ч. V, 12; в) За чиїмось бажанням, хотінням: ч. VI, 50;

Вомпити — вагатися; соромитися (СУМ-11); вагатися, непевним бути (польське wątpié) (Л.). Не вомпили — не вагалися, не витрачали часу (С.): ч. II, 18;

Воркотуха — та, що виявляє своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчить (СУМ-20): ч. IV, 75;

Ворог [Во́рогъ] = враг, неприятель (К.).
Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник (СУМ-20): ч. II, 11; ч. V, 7; ч. V, 12; ч. V, 14; ч. V, 46; ч. V, 49; ч. V, 97; ч. V, 99; ч. V, 116; ч. VI, 31; ч. VI, 34; ч. VI, 83; ч. VI, 85; ч. VI, 99; ч. VI, 145; ч. VI, 155;

Ворожба — спроба угадування майбутнього чи минулого на картах, воску і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 135;

Ворожбит, ворожка — ті, хто роблять спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 79; ч. III, 91; ч. III, 133;

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати: ч. II, 59; ч. III, 8; ч. III, 16; ч. III, 91; ч. III, 101; ч. III, 131; ч. III, 133; ч. III, 134; ч. III, 135; ч. V, 87;

Ворон (СУМ-20): 1. Те саме, що крук — великий хижий птах родини воронових із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. у лісі); ворон: ч. VI, 68. 2. Різновид гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка // Ворон — гра з циклу весняних вуличних ігор для дівчат. У фольклорі світло, вогонь — життя, рух; темрява, морок — смерть, тому чорний ворон символізує горе, смерть (С.). Микола Гоголь дає опис двох варіантів цієї гри: І. Одна, взявшись за другую, вереницею кроется под начальством передней, защищающей их от одной, представляющей ворона. Когда ворону удается поймать которую-нибудь из них, выключая предводительствующей, он становится в ряд, а пойманная представляет уже ворона. ІІ. Становятся несколько человек один за спиной у другого, держась за платье; впереди женщина, называемая мать, за нею старшая ее дочь, и за нею все, называемые ее детьми, хотя бы их было и двадцать Все прячутся за нее, она одна только впереди и спрашивает ворона, копающего перед нею землю палочкою: Вороне, вороне, що ти копаеш? Он отвечает: пічку. М.: Нащо? В.: Окропи гріти. М.: Нащо? В.: Твоїм дітям очі заливати. М.: Защо? В.: Щоб не крали капусти. — Потом мать говорит: Вороне, вороне, дай пить. В.: Скоч до криниці. М.: Волка боюсь. В.: Якого? М.: Сірого да білого. В.: Що він робить? М.: Гуску скубе. В.: Яку? М.: Сіру та білу. В.: Стреляйте — и все подымают палец вверх и кричат, т. е. мать и дети: Пули! (сделать точное разыскание). После мать снова спрашивает пить и он так же отвечает. Она говорит: Жабы боюсь. В. отвечает: Топчите, и все топают ногами, и опять спрашивает мать пить. Он берет палочку, ту, что землю копал, плюнет и дает матери; та плюнет и дает детям и после бросает палочку далеко, за которой ворон бежит, а она оборачивается и говорит: обернуся тричі, двічі, чи всі мої діти? А в это время хватает ворон одного из детей и взятое им у него остается. А мать, говоря с ним, все его обманывает, чтоб его рассеять, заговаривает о постороннем, напр.: Вороне, вороне! твоя хата горить! и укажет ему далеко. Он оборотится в ту сторону бежать, а она в противную оборачивается и говорит те же слова; он снова захватывает одно дитя, и так продолжается, пока не захватит всех, и не останется только старшая дочка. Тогда ворон становится перед ней с прутом за спиною, а мать спрашивает: Вороне, вороне, що за тобою? — Он отвечает: Лопата. А она говорит: А за мною дочка горбата, да не вдариш, и при том оборачивается, избегая удара. Потом опять так же спрашивает. Он отвечает, что взбредет ему на ум, как то: кочерга, помело и проч. — Когда же он скажет: Макогон, то она говорит: біжи ж за моей дочкой наздогон. Он гоняется за дочерью, которая не дается и снова становится за матерью. После сего садятся все дети, находящиеся у ворона, в два ряда, протянувши ноги, и мать с дочерью, а за нею ворон, идут, переступая ноги сидящих, и говорит мать: «Ой піду я на містечко, куплю своїй дочці намистечко». А ворон говорит: А я вкраду, да проп'ю. Дочь старшая отвечает: А я каменем голову проб'ю. Ворон на это: Не діждеш. Мать продолжает говорить таким же образом: что идет за покупкой плахты, запаски и всё, что нужно. Ворон и старшая дочка отвечают попрежнему до тех пор, пока мать не скажет: Ой піду я в лопух, щоб мій ворон опух. Тогда сидящие должны его ловить, но однако ж не поймают. Во второй раз говорит мать: Ой піду я в жито, щоб мог ворона вбити. И снова начинают ловить его, но до тех пор не поймают, пока мать не скажет: Ой піду я в завяз, щоб мій ворон завяз. Тогда, поймавши его, все, сколько их есть, кричат (турчат) изо всех сил ему на уши до того, что он уже сделается смирнее. Тогда они все прячутся в траву, куда кто попал, и он должен отыскивать; когда же отыщет всех, игра оканчивается (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511-512) (Т.Б.): ч. III, 131;

Ворона — хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів (СУМ-20): ч. V, 32;

Вороття [Вороття] = возвращение (К.).
Повернення до чого-, кого-небудь (СУМ-20): ч. V, 52;

Воскобійниця — те саме, що воскобійня — приміщення або підприємство, де витоплюють віск із вощини (воскова основа стільника, а також видобутий із неї неочищений віск) (СУМ-20): ч. V, 120;

Восьма заповідь — восьма з біблійних Мойсеевих заповідей — «Не украдь» (С.): ч. III, 82;

Восьмуха — те саме, що восьмушка — восьма частина кварти (див.) (близько 125 грамів) (С.): ч. I, 15. Див. також осьмуха.

Вперед (СУМ-20): 1. У напрямі поступального руху; протилежне назад: ч. IV, 108; ч. V, 75; ч. VI, 143. 2. У напрямі перед собою (про частини тіла): ч. IV, 108. 3. Уживається як наказ, спонукання рухатися в напрямі перед собою: ч. VI, 38;

Впиваться [Впываться]] = пьянствовать (К.).
Упиватися (впиватися) — п’ючи вино, горілку і т. ін., п’яніти, ставати п’яним (СУМ-11): ч. II, 65;

Впровадити — втягнути в що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 105;

Враг (ворог) (СУМ-11): 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник: ч. II, 11; ч. IV, 66; ч. V, 7; ч. V, 12; ч. V, 14; ч. V, 15; ч. V, 36; ч. VI, 104. 2. Супротивник на війні, у воєнних діях: ч. V, 46; ч. V, 49; ч. V, 52; ч. V, 70; ч. V, 71; ч. V, 90; ч. V, 92; ч. V, 97; ч. V, 98; ч. V, 99; ч. V, 103; ч. V, 108; ч. V, 116; ч. V, 131; ч. V, 140; ч. VI, 15; ч. VI, 34; ч. VI, 43; ч. VI, 54; ч. VI, 55; ч. VI, 58; ч. VI, 67; ч. VI, 70; ч. VI, 71; ч. VI, 85; ч. VI, 115; ч. VI, 128; ч. VI, 138; ч. VI, 141; ч. VI, 143; ч. VI, 145; ч. VI, 155.
Не ворог, хто уже дублений — тобто мертвий, задубілий (С.): ч. VI, 83;

Враг — нечиста сила; чорт (СУМ-11): ч. I, 22; ч. I, 42; ч. I, 57; ч. II, 58; ч. IV, 6.
Враг бери вас, лайл. — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь (СУМ-20): ч. II, 56.
Враг її не взяв — уживається для вираження захоплення (ч. I, 14), здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь (СУМ-20). Все залежить від контексту та інтонації.
Враг їх зна — невідомо (СУМ-20): ч. IV, 130.
Щоб вас враг побрав, лайл. — щоб ви пропали (СУМ-11): ч. I, 62; ч. VI, 18;

Вража баба, лайл. — уживається для вираження здивування або негативного ставлення до жінки (СУМ-20): ч. IV, 80;

Вража мати, лайл. (СУМ-20) — а) якісь небажані, незвичайні обставини, щось незрозуміле: ч. I, 55; б) уживається для вираження незадоволення чим-небудь, діями когось ч. I, 44; ч. II, 24;

Вражий сину, лайл. — тут уживаеться як лайка; бісів, чортів (Т.Б.): ч. I, 53;

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11): ч. II, 12; ч. III, 8; ч. III, 121; ч. IV, 39; ч. IV, 49; ч. IV, 59; ч. V, 120; ч. VI, 61;

Врозтич [Вростыч] = врозь (К.).
Врозтіч (урозтіч) — у різні боки, врізнобіч (СУМ-20): ч. II, 57; ч. III, 109; ч. V, 66; ч. VI, 20; ч. VI, 60;

Всадити — із силою встромляти холодну зброю в кого-, що-небудь (СУМ-20): ч. VI, 73;

Вспалать [Вспалать] = воспламениться (К.).
Вживається у значенні Запалати — пройнятися яким-небудь сильним почуттям (СУМ-11): ч. VI, 118;

Втікать [Втикать] = бежать (К.).
Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін.; Поспішно відступати (СУМ-11): ч. III, 35; ч. III, 67; ч. V, 142; ч. VI, 131. Втікач: ч. IV, 70; ч. VI, 110;

Втнути, утнути (СУМ-20) — 1. Зрозуміти що-небудь: ч. IV, 32; ч. V, 48. 2. Ударити, врубати, врізати чим-небудь гострим (СУМ-20): ч. IV, 102;

Втямки (утямки) — пам’ятається, не забувається (СУМ-11): ч. VI, 3;

Втять [Втять] = суметь (К.).
Вживається у значенні Утнути (втнути) / втяти (утяти) — майстерно зробити що-небудь (СУМ-11): ч. IV, 15;

Вулкан — в римській, Гефест — в грецькій міфології — бог вогню і ковальської майстерності, син Юпітера і Юнони (Зевса і Гери). Античні міфи зображували його кривим і незграбним, закуреним у диму. В «Одіссеї» Гомера дружиною його названа богиня краси Афродіта (Венера). Вслід за Гомером і Вергілій в «Енеїді» представляє Вулкана і Венеру як подружжя (Ш.). На відміну від інших богів, які проводили час в неробстві і бенкетах, Вулкан був богом підземного вогню і працював в підземних кузнях (А.): ч. V, 23; ч. V, 25-28; ч. V, 30-31; ч. V, 42; ч. VI, 14.

Вшпигнути — див. шпигати.

В'язи — тильна частина шиї; шийні хребці (СУМ-20): ч. V, 136; ч. VI, 72;

    

 А   Б   В  Г  Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Гавкать [Гавкать] = лаять (К.).
Гавкати — видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин) (СУМ-20): ч. III, 67; ч. IV, 78;

Гадина [Гадына] = змея (К.).
Те саме, що гад у значенні — огидна, підступна людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11): ч. I, 433; ч. IV, 62; ч. IV, 102; ч. IV, 124; ч. VI, 33; ч. VI, 166;

Гадка [Гадка] = дума, забота (К.).
(СУМ-11,20): Те саме, що думка — те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення: ч. II, 62; ч. III, 41; ч. III, 95. Див. також:
Вигадати — думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь: ч. I, 36; ч. III, 2.
Гадати — 1. Думати, розмірковувати: ч. I, 64. 2. Ворожити: ч. III, 134.
Догадатися — ураховуючи певні особливості, ознаки або прикмети, намагатися робити правильні висновки про що-небудь: ч. I, 36; ч. III, 120; ч. IV, 4.
Догадка — думка, припущення, що грунтується на вірогідності, можливості чого-небудь: ч. IV, 33.
Загадати — 1) задумувати, планувати що-небудь на майбутнє: ч. IV, 49. 2. Намагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити: ч. III, 135.
Згадати — відтворювати в пам’яті, свідомості події, обставини, образи і т. ін. минулого, відновлювати уявлення про кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. I, 54; ч. II, 23; ч. III, 108.
Ізгадати - 1) вигадати: ч. II, 48; 2) згадати ч. III, 15.
Одгадати — відгадати — розкривати щось невідоме за допомогою здогаду (СУМ-11): ч. I, 52; ч. V, 25; ч. V, 29; ч. V, 109; ч. VI, 29.
Розгадати — розмірковувати, думати над чим-небудь (СУМ-11): ч. IV, 93;

Гадюка [Гадюка] = змея (К.).
Отруйна відносно невелика змія родини справжніх гадюк із плескатою округло-трикутною головою (СУМ-20): ч. III, 111.
Нагріти в пазусі гадюку — піклуватися, виявляти добрі почуття до людини, яка потім віддячує злом (СУМ-11): ч. I, 53.
Гадюк умію замовлять — окремі знахарі нібито вміли скликати і замовляти змій, могли своїми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змія. На давніх картинках знахаря інколи малювали в оточенні змій (С.): ч. III, 16.
Як між гадюки чорний уж — чорний уж — під такою назвою автор, мабуть, мав на увазі або поширений і зараз у степовій зоні України вуж водяний (Nаtrіх tessellatа), який, на відміну від звичайного вужа, часто на тім'ї має чорну пляму, або неотруйну вужеподібну змію мідянку (Соronella аustrіacа), що теж водиться на Україні і через подібний колір шкіри дуже схожа на чорну гадюку (С.): ч. III, 95.
Гадюкой в серце поповзла — підступно входячи в довір'я до кого-небудь, шкодити йому, спричиняти страждання (СУМ-20): ч. IV, 65;

Гай [Гай] = лес; и частица удивление показывающая (К.).
1) Невеликий, переважно листяний ліс — у цьому значенні не вживається; 2) Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 7; ч. II, 27; ч. III, 13; ч. III, 81; ч. VI, 77; ч. VI, 99; ч. VI, 120;

Гайворонь [Гайворонь] = ворон (К.) — слово відсутнє.

Гайдамака [Гайдамака] = разбойник (К.).
Розбишака, шибайголова (СУМ-20). Гайдамака у первісному значенні: лайливе слово, означало «розбишака», «волоцюга». На українських землях, які входили до складу Польщі, у ХVІІІ ст. так звали учасників народно—визвольної боротьби проти шляхти, в тому числі учасників найбільшого гайдамацького повстання Коліївщини у 1768 р. під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти. Назва так і лишилася за ними, стала загальновживаною. Одночасно йшло переосмислення цього поняття, вживання його в позитивному значенні. Вирішальну роль у цьому відіграли твори Тараса Шевченка: «За святую правду-волю Розбійник не стане» («Холодний Яр») (С.): ч. III, 79; ч. V, 101;

Гайдук [Гайдукъ] = великан; садыть гайдука [садыть гайдука] = танцевать в присядку (К.).
(СУМ-11): 1. Виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга: ч. IV, 60; 2) Український народний танець.
Садити гайдука — танцювати навприсядки (Ш.): ч. I, 30;

Гайстер [Гайстер] = астер [астра] (К.).
Гайстер — чорногуз, лелека. У поемі вживається у значенні Гайстра — айстер: ч. VI, 77;

Гаківниця [Гакивныця] = мортира (К.).
Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст. (СУМ-11). Довга, важка рушниця, під час стріляння прикріплювалася до землі гаком. Була на озброєнні козацького війська ще з XV ст. У XVІІІ ст. — уже застарілий вид зброї. Гаківниці використовувались інколи тільки при обороні фортець (С.): ч. IV, 103;

Галанці [Галанци] = узкие панталоны (К.).
Вузенькі штани (Л.). Українські пани одягали своїх прислужників, зокрема т. зв. козачків, в фалендишові (fein holländisch, тобто голландські) сукна, звідки й пішла назва «галанці» (Ш.): ч. IV, 19;

Галас [Га́ласъ] = вопль (К.).
Крики, гамір (СУМ-11): ч. III, 37; ч. III, 83; ч. IV, 81; ч. IV, 114; ч. V, 115; ч. VI, 52; ч. VI, 167.
Галасати — сильно кричати (СУМ-11): ч. VI, 94; ч. VI, 146;

Галес Агамемноненко — союзник Турна. У Вергилія — сын Агамемнона, аргоського царя, ватажка греків у Троянській війні (А.). Агамемнон, один з центральних персонажів легенд про Троянську війну та «Іліади» Гомера. Трагічний кінець царя, забитого власною дружиною, знайшов своє відображення в численних драматичних творах (Ш.): ч. IV, 128; ч. V, 51; ч. V, 67; ч. VI, 45-46.

Галис — троянець або їх союзник: ч. V, 141.

Галить [Галы́ть] = торопить (К.).
Галити — підганяти когось, наглити (Л.); квапити (СУМ-11): ч. IV, 104; ч. VI, 125;

Галич [Га́лычъ] = галки (К.): ч. IV, 28; ч. IV, 122;

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.): ч. I, 13; ч. II, 13; ч. III, 3; ч. IV, 53; ч. IV, 105; ч. V, 18;

Гальмовать [Гальмовать] = тормозить (К.). ч. IV, 74;

Гаман [Гама́нъ] = кожаная сумка, где держать табак, трут, огниво и кремень (К.).
1. Шкіряна сумочка для грошей. 2. Торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет. Гаманець — зменш. до гаман (СУМ-11): ч. III, 55;

Гамкать [Гамкать] = готовиться съесть (К.).
СУМ-11 дає таке пояснення слова Гамкати — 1) те саме, що гамати — їсти, ковтати: ч. V, 16 (згамкати). 2) Плямкати (саме це визначення ілюструється цитатою зі строфи 48 частини IV) — а) Прицмокувати під час жування; б) Видавати, утворювати звуки чмокання. Як на мене, то пояснення Котляревського найбільш адекватне: ч. VI, 48;

Ганімед — син дарданського царя, викрадений Зевсом за незвичайну красу, взятий ним на Олімп, де він став виночерпієм богів (А.): ч. II, 36.

Ганки [Ганкы] = крыльцо, перила (К.) — слово відсутнє.

Ганна, Гандзя [Ганна, Гандзя] = Анна (К.).
Ганна (Гандзя; Ганнуся) — сестра Дидони: ч. I, 29-30; ч. I, 60; ч. I, 63.

Ганус [Ганусъ] = анис (К.).
Ганус — анис, аниж. Ганусна (горілка) — настояна на анисі (Л.): ч. III, 117; ч. VI, 21;

Ганчирка [Ганчирка] = тряпка (К.) — слово відсутнє.

Ганьба [Ганьба] = надменность (К.).
1. Принизливе для кого-небудь становище. 2. Недобра слава; безчестя (СУМ-11). Котляревський вживає це слово у значенні бундючність, зверхність: ч. VI, 105;

Ганю [Га́ню] = порицаю, злословлю (К.).
Ганити — докоряти кому-небудь; лаяти, сварити (СУМ-11): ч. II, 52; ч. VI, 17;

Ганять [Ганять] = гнать; бегать (К.).
Ганяти — те саме, що гнати (швидко бігти, їхати, мчатися) з означенням руху, який відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20): ч. I, 41; ч. II, 55; ч. III, 74; ч. V, 35; ч. VI, 140;

Ганятися — те саме, що гнатися, гонитися (СУМ-20) — прагнути чого-небудь, домагатися чогось.
Ганятися за гривнями — прагнути легкого заробітку, дармових грошей: ч. III, 74;

Гапка [Гапка] = Агафия (К.) — слово відсутнє.

Гаплик [Гаплыкъ] = крючок у платья (К.) — слово відсутнє.

Гаптар [Гаптарь] = золотошвея (К.) — слово відсутнє.

Гаптовать [Гаптовать] = вышивать золотом, или шелками (К.) — слово відсутнє.

Гарбуз [Гарбузъ] = тыква (К.) — слово відсутнє.

Гардовать [Гардовать] = гулять (К.).
Гардувати — гуляти — 1) весело проводити час; розважатися; 2) проводити час за випивкою; пиячити (СУМ-11): ч. V, 13. Ставицький вважає, що «гардувати тут у значенні: скріпляти угоду. Узгоджується з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершенні якоїсь справи». Але таке тлумачення не узгоджується із змістом попередньої строфи. Та й празник відбувався не з нагоди «завершення якоїсь справи», а на посвяту Іраклові — строфа 21 (Т.Б.).

Гариль [Гариль] = маленькая частица (К.).
Гаріль — крошка, пылинка, мелкая часть.
А ні гаріля. Рѣшительно ничего (Г.): ч. III, 115;

Гаркуша [Гаркуша] = известный Малороссийский разбойник (К.).
Гаркуша Семен (1739-1784), відомий український повстанець другої половини XVIII ст. Про його боротьбу з панством складено багато народних переказів, які були використані в творах Г. Квітки-Основ'яненка, О. Стороженка, В. Нарєжного та ін. (Д.): ч. IV, 41;

Гарлемпські каплі — назва походить від міста Гарлема в Голландії. Ліки вживалися при захворюванні сечогінних каналів (Ш., С.): ч. VI, 137;

Гармата [Гармата] = пушка (К.): ч. IV, 911; ч. IV, 102; ч. IV, 103; ч. V, 94;

Гармидер [Гармидер] = шум, тревога (К.).
1) безладний галас; метушня; 2) відсутність або порушення ладу; безладдя (СУМ-11): ч. VI, 39; ч. VI, 53; ч. VI, 112;

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
(СУМ-11): 1. Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий: ч. I, 6; ч. I, 21; ч. I, 29; ч. I, 40; ч. III, 49; ч. III, 87; ч. IV, 20; ч. IV, 23; ч. IV, 47; ч. IV, 115; ч. V, 24; ч. V, 41; ч. V, 118; ч. VI, 36. 2. У значенні смачний: ч. I, 27. 3. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.; красивий: ч. I, 29; ч. I, 33; ч. VI, 80. 4. Приємний для слуху; милозвучний: ч. III, 2. 5. Як слід: ч. III, 36. 6. У значенні добрий — протилежне поганий: ч. V, 105;

Гарно — 1. Про почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь: ч. I, 26; ч. II, 24; ч. II, 62; ч. III, 87; ч. IV, 5; 2. У значенні сильно: ч. I, 65; 3. У значенні добре — протилежне погано: ч. II, 65; ч. III, 17; ч. IV, 126; ч. V, 10;

Гарцювати — пустувати, бігати, скакати (СУМ-11): ч. III, 90;

Гарчать [Гарчать] = говорится о собаках, когда они ворчат (К.). ч. III, 83;

Гарячий [Гарячій] = збитень (К.).
Гаряч — гарячий напій, зроблений з води, меду і прянощів; збитень (СУМ-20): ч. III, 78 (див. коментар до строфи); ч. V, 116. Див. збитень.

Гасать [Гасать] = бегать, метаться (К.).
Жваво бігати в різних напрямах (СУМ-11): ч. V, 54; ч. VI, 48;

Гасло [Гасло] = набат (К.).
Умовний знак для дії; попередження, сигнал (СУМ-11): ч. IV, 114;

Гаспидський — прикм. до гаспид — те саме, що чорт; диявол, дідько (СУМ-11): ч. II, 54;

Гатить [Гатыть] = крепко ударять (К.).
Гатити (СУМ-20): 1. Робити гатку або греблю, відгороджуючи воду: ч. II, 59; 2. Ударяти, стукати по чому-небудь, у щось): ч. V, 121;

Гатка [Гатка] = гать (К.).
Гать — те саме що гребля.
Хоч гать гати — дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 122;

Гвалт [Гвалтъ] = тревога; насилие (К.).
(СУМ-20): 1. Волання про допомогу; рятуйте! Бити на сполох: ч. II, 50. 2. Плюндрувати, чинити насильство: ч. IV, 83;

Гвинтівка — рушниця з гвинтовою нарізкою в каналі ствола(СУМ-20). Відома ще з XVІ ст. рушниця з нарізами в стволі для надання кулі обертового руху, що збільшувало дальність і точність стрільби. Заряджалася з дула. Кругла куля обгорталася змащеною жиром тканиною і заганялася в рушницю шомполом з допомогою молотка. Взагалі гвинтівка була мисливською зброєю. Через повільність заряджання вона на озброєння війська не бралася. В Росії гвинтівки в сучасному розумінні, що заряджалися патронами з казенної частини, з'явилися пізніше, з середини XІX ст. (С.): ч. IV, 103;

Геба — богиня юності, дочка Зевса і Гери (див. Юнона). На Олімпі підносила під час бенкетів нектар і амброзію (А.): ч. I, 4; ч. VI, 5.

Гевал [Гевалъ] = самый простой мужик (К.).
 Див. Слимак: ч. V, 93;

Гевальдигер — у російській армії офіцер, що виконував поліцейські функції. Посада запроваджена Петром І, скасована після реформи 1861 р. (С.): ч. IV, 118;

Гедзатись [Гедзатысь] = метаться в исступлении по земле (К.).
Ґедзатися. О людяхъ: метаться, бросаться изъ стороны въ сторону (Г.). Від слова «гедзь» (овод). Від укусу гедзя гедзається, тобто кидається худоба. Про людину говорять, що вона «гедзається», коли вона вередує, або під впливом гострого переживання дуже побивається (Ш.): ч. V, 110; ч. VI, 152;

Гей (СУМ-20): 1. Уживається як оклик при звертанні: ч. II, 52; ч. V, 117; 2. Уживається як заклик, заохочення до дії: ч. II, 21;

Геленор — троянський воїн, син лідійського царя і рабині Лікімнії (Вергілій. — Кн. 9. — Ряд. 544 — 549) (С.). Загинув від рук рутульців: ч. V, 123-125.

Генеральний обозний — одна з вищих посад у гетьманському уряді на Україні. У його віданні була організація і постачання війська, артилерія. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з іншими державами, переговорах з іноземними послами, засідав у генеральному суді. Були також полкові обозні (С.): ч. V, 142;

Геркулес (Іракл; Геракл) — один з найулюбленіших античних героїв, син Зевса і Алкмени, дружини Амфітріона, царя Тирінфського. З ім'ям Геркулеса пов'язано безліч подвигів, за які йому було даровано безсмертя, він був узятий богами на Олімп, де став чоловіком Геби (А.). Звільняючи людей від різних бід і страховищ, здійснив дванадцять легендарних подвигів. Один з них — виведення силоміць з підземного царства страшного триголового пса Цербера, що стеріг вхід до пекла, нікого не випускаючи звідти. У своїй травестії Котляревський уподібнює Геракла до героя української народної легенди Марка Проклятого, одначе не називаючи останнього. Марко Проклятий (або Пекельний) теж спустився у пекло, «всіх ортяк порозганяв» і визволив звідти козаків—запорожців. Легенда про Марка Пекельного, — український народний варіант сюжету про великого грішника, а разом з тим і варіант апокрифічного оповідання «Про збурення пекла», — у другій половині XVІІ ст. зазнала віршованої обробки (див.: Українська література 18 ст./ Упоряд. О. В. Мишанич. — К., 1983. — С. 185 — 192). Охвота — старовинний верхній жіночий одяг (див. також коментар: ІІІ, 93; VІ, 20) (С.): ч. III, 24; ч. V, 21.

Геть [Геть] = прочь; далеко (К.).
1) Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. III, 62; ч. VI, 62. 2) Употребляется для усиленія (Г.): ч. IV, 18; ч. IV, 23; ч. V, 88; ч. III, 35. 3) Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль (СУМ-11): ч. IV, 89; ч. V, 142. 4) На велику відстань; далеко (СУМ-11): ч. VI, 165.

Гетьман — тут у значенні воєначальник — командувач, полководець: ч. V, 36;

Гетьманщина — напівофіційна назва земель Лівобережної України, які разом з Києвом були закріплені за Російською державою згідно з підписаним 30 січня 1667 р. Андрусівським договором між Росією і Польщею. Правобережжя відходило до Польщі. В Гетьманщині певною мірою зберігався уклад, який сформувався в добу визвольної війни під проводом Хмельницького: гетьманський уряд, поділ на полки, свій суд, фінанси, самоврядування ряду міст. Під тиском самодержавної політики автономія Гетьманщини дедалі більше занепадала і з введенням загально-державного адміністративного устрою в 1782 р. була ліквідована не тільки фактично, а й формально (С.): ч. IV, 101;

Гидкий [Гыдкій] = гадкий (К.).
Такий, що викликає неприємне, гидливе почуття (виглядом, смаком і т. ін.); бридкий, огидний (СУМ-11): ч. IV, 90;

Гиллипенко — один з дев'яти синів грека з Аркади Гілліпа (С.), союзник Енея: ч. VI, 131.

Гиря [Гыря] = стрига (К.).
Перен., діал., зневажл. Брита голова і голова взагалі. Гирявий — зневажл. З стриженою, бритою головою (СУМ-11). Чоловік з остриженим, або осмаленим волоссям (Л.). Гиря, гирявий — коротко острижений, взагалі: негарний, непоказний. Для строфи з ІІІ частини — миршавий (який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд — СУМ-20), злиденні, нужденні (С.). Тут ужито в лайливому розумінні. Бо, як пояснено це слово в першому Болховітіновському списку «Енеїди», «гирявыми называют в домах малолетних мальчиков и девочек, неопрятных, запачканных и у коих всегда опалены головы от топки печей, или от паршей обриты или острижены» (Ш.): ч. I, 1; ч. III, 62;

Гишпанець — іспанець: ч. IV, 14;

Гич, ні гич [Гичь, ни гичь] = ничего (К.).
Гич — те саме, що гичка — стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина.
Ні (ані) гич — нічого, ніскільки (СУМ-11): ч. III, 115;

Гібсон — рутулець або їх союзник: ч. VI, 44.

Гідний [Гидный] = годный (К.) — слово відсутнє.
Наразі вжито слово негідний або у значенні: підлий, нікчемний, мерзенний, безчесний (про людину та її поведінку), або у значенні іменника негідний, що відповідає слову негідник — той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник (СУМ-11): ч. I, 56; ч. III, 24; ч. V, 125;

Гілл — троянець. Син Геракла-Геркулеса (А.): ч. VI, 145.

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка: ч. III, 28; ч. III, 32; ч. III, 33; ч. III, 110; ч. III, 114;

Гінець [Гинець] = верховой; курьер (К.).
Гонець, гінець — особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець (СУМ-20): ч. I, 44; ч. I, 46; ч. IV, 39; ч. IV, 84; ч. IV, 86; ч. VI, 124;

Гіркий (СУМ-20) — сповнений горя, біди; тяжкий: ч. I, 25; ч. I, 55; ч. II, 1; ч. II, 14; ч. III, 21; ч. III, 140; ч. V, 15; ч. V, 59; ч. VI, 79; ч. VI, 166.
Пити гіркої — страждати, зазнавати багато горя, негод: ч. I, 19;

Гірше [Гирше] = пуще (К.).
1) Уживається у знач. більше (СУМ-11): ч. I, 3; ч. I, 44; ч. III, 32; ч. III, 85; ч. V, 6; ч. V, 55; ч. VI, 10. 2) Прислів'я до гірший — вища ступінь до поганий (СУМ-11):  ч. II, 62; ч. III, 19; ч. IV, 70;

Главк — ватажок лікійців, один із союзників Енея в троянській війні (А.), поранений Турном: ч. VI, 134.

Гладити (СУМ-20) — проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь: ч. VI, 104.
Гладити по голові — потурати кому-небудь, залишати когось без покарання: ч. III, 76;

Глевтяк [Глевтякъ] = мякиш не выпеченного хлеба (К.).
Глевкий хліб — схожий на мокру глину; недопечений (СУМ-20): ч. III, 67;

Глисти. За серце ссало, мов глисти —  погане самопочуття (перев. після спиртного): ч. II, 17;

Глитати — ковтати перев. жадібно, квапливо (СУМ-20): ч. I, 13; ч. V, 132;

Глід [Глидъ] = боярышник (К.): ч. III, 118;

Глуз — те саме, що глузування — глузувати — уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось (СУМ-20): ч. V, 55;

Глузд [Глуздъ] = разсудок, смысл (К.).
(СУМ-20): 1. Те саме, що розум: ч. V, 75; ч. VI, 151. 2. Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс ч. VI, 102.
Глузд за розум завернув — хто-небудь не може або втрачає здатність нормально міркувати, діяти (СУМ-20): ч. IV, 90.
Обезглуздити — зробити безглуздим, дурним (СУМ-11): ч. IV, 91;

Глуздівно, глуздливо [Глуздивно, глуздлыво] = насмешливо (К.).
Глузливо — глузливий — який виражає глузування — глузувати — уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось (СУМ-20): ч. VI, 164;

Глузовать [Глузовать] = издеваться (К.).
Глузувати — уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось (СУМ-20): ч. II, 36; ч. II, 39; ч. II, 46;

Глум [Глумъ] = шум; насмешка (К.).
Дія за значеням глумитися (СУМ-20): ч. III, 123; ч. V, 108; ч. V, 108; ч. VI, 167 (глумно, глумливо);

Глумыться [Глумыться] = насмехаться (К.).
Глумитися — зло висміювати, ображати, знущатися (СУМ-20): ч. III, 105; ч. VI, 51; ч. VI, 69; ч. VI, 170;

Глухів — старовинне українське місто. Було резиденцією останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 — 1764 роках, адміністративним центром Лівобережної України. Зараз Глухів – місто Сумської області, районний центр (С.): ч. VI, 27;

Глуш — те саме, що глушина — віддалені від культурних центрів, малолюдні, тихі місця (СУМ-20): ч. III, 106;

Глядіти (СУМ-20): 1. Те саме, що дивитися: ч. I, 44; ч. II, 20; ч. II, 43; ч. III, 8; ч. III, 68; ч. III, 87; ч. IV, 105; ч. V, 16; 2. Виражає застереження або погрозу: ч. I, 49; ч. III, 29; ч. III, 58; ч. IV, 108; ч. V, 49; ч. V, 86; ч. VI, 5;

Глядіус (лат. слово) — меч (Л.): ч. VI, 85;

Глядь — уживається як присудок для вираження раптовості або несподіваності настання чи виявлення чого-небудь (СУМ-20): ч. III, 128; ч. V, 99; ч. VI, 70;

Гнида — яйце воші (СУМ-20): ч. V, 65;

Гнів (СУМ-20) — почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування: ч. III, 34; ч. IV, 86; ч. V, 108; ч. VI, 1; ч. VI, 17; ч. VI, 35; ч. VI, 45; ч. VI, 53; ч. VI, 54; ч. VI, 67; ч. VI, 131; ч. VI, 143; ч. VI, 159; ч. VI, 169.
Гнівити — викликати гнів, роздратування; сердити: ч. I, 3.
Гніватися — відчувати гнів, роздратування; сердитися: ч. II, 61; ч. III, 63; ч. III, 96; ч. III, 120; ч. IV, 86; ч. VI, 66; ч. VI, 97;

Гній, гной [Гній, гной] = навоз (К.).
Суміш посліду або кізяку з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво (СУМ-20): ч. I, 1;

Гнот [Гнотъ] = светильня (К.).
Гніт — стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 76;

Гнучкий [Гнучкый] = гибкий (К.).
Який легко згинається, гнеться (СУМ-11): ч. III, 134; ч. IV, 21; ч. VI, 97;

Говоруха — та або той, хто любить багато, красиво говорити, поговорити; балакун (СУМ-11): ч. V, 62; ч. VI, 104;

Година [Годына] = час, время (К.).
1) Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам ч. IV, 69. 2) Певний період часу, певна пора, певний момент (перев. з означенням) ч. II, 57; ч. V, 79; ч. VI, 34; ч. VI, 117; ч. V, 93 (врем'я угодивши); ч. VI, 166. 3) у сполученні зі словами гіркий, лихий, недобрий, чорний і т. ін. — важкі, скрутні обставини ч. V, 15; ч. VI, 100.
Година балагурна — слушна година (С.) ч. III, 35;

Годити — задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати (СУМ-11): ч. I, 55; ч. III, 101; ч. V, 36.
Годити, як болячці — дуже догоджати кому-небудь (СУМ-11). ч. I, 38.
Угодити — те саме, що догодити, догоджати — робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність (СУМ-11): ч. I, 35; ч. III, 84; ч. IV, 2; ч. VI, 60;

Годі [Годи] = полно, довольно (К.).
Досить, вистачить (СУМ-20): ч. II, 14; ч. III, 41; ч. III, 105; ч. III, 138; ч. V, 8;

Годувать [Годувать] = кормить (К.). ч. II, 9; ч. IV, 77; ч. V, 18;

Голий (СУМ-20) — 1. Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину): ч. VI, 65; 2. Який не має засобів для існування; бідний: ч. I, 20; ч. I, 38; ч. IV, 86.
Бита гола копійка — ч. IV, 117;

Голить [Голыть] = брить (К.).
Голити — обрізати під корінь волосся бритвою; брити (СУМ-20): ч. IV, 98 (обголяли).

Голіаф — за біблійним переказом, велетень з племені філістимлян, що викликав ізраїльтян на двобій і убитий в сутичці юнаком Давидом (А.): ч. V, 132.

Голінний [Голинный] = охотный (К.) — слово відсутнє.

Головня — те саме, що головешка — недогоріле обвуглене або тліюче поліно (СУМ-20): ч. III, 102; ч. IV, 81; ч. V, 57;

Головоріз — бандит, убивця (СУМ-20). Головорізи-різники — скоріш за все це натяк на жорстокість Французської революції: ч. IV, 13;

Голодрабець [Голодрабець] = оборвавшийся до нага (К.).
Те саме що голодранець — убого одягнена людина; обідранець (СУМ-11): ч. I, 19; ч. V, 129;

Голота — бідні, убогі люди; біднота, злидарі (СУМ-20): ч. IV, 30. Те саме що голяк (СУМ-11): ч. IV, 70; ч. VI, 87;

Голу́бить [Голу́быть] = нежить (К.).
Голубити — виявляти ніжність, ласку; пестити (СУМ-20): ч. V, 29 (приголубиться); ч. VI, 62 (голубиш).

Голубка — пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні) (СУМ-20): ч. I, 17; ч. I, 60; ч. III, 126; ч. IV, 61; ч. IV, 71;

Голубочок — пестливе до голубок, голуб — пестливе називання юнака, чоловіка (перев. при звертанні) (СУМ-20): ч. II, 67;

Голь-голь-голь — Ґоль-ґоль-ґоль — як з пляшки пити, то «ґольґав» (Л.): ч. V, 20;

Гольтіпа [Гольтипа] = сволочь, голяк (К.).
Збірне до гольтіпака — 1) Убога людина; голодранець; 2) Нероба, ледар; гультяй (СУМ-11): ч. I, 22; ч. VI, 29. Голяк — Убога людина; злидар (СУМ-11): ч. IV, 70; ч. VI, 87;

Голяк — убога людина; злидар (СУМ-20): ч. IV, 70; ч. VI, 87;

Гомін [Гоминъ] = шум (К.).
Безладний шум; гамір (СУМ-20): ч. VI, 53;

Гомоніти [Гомониты] = шуметь, разговаривать (К.).
Видавати безладні звуки; шуміти (СУМ-20): ч. I, 11;

Гони [Гоны] = расстояние на 120 саженей (К.).
Старовинна українська народна міра довжини від 60 до 120 сажнів (СУМ-20). Сажень — давня східнослов’янська лінійна міра, яка вживалася до запровадження метричної системи мір; з XVIII ст. дорівнювала 3 аршинам, або 2,134 м (СУМ-11). Добрі гони — 120 саж., середні — 80 саж., невеликі — 60 саж. За сучасною мірою приблизно — 242 м, 163 м і 121 м. (Ш.): ч. III, 66; ч. III, 110;

Гончар [Гончаръ] = горшечник (К.) — слово відсутнє.

Гончий — порода мисливських собак (СУМ-20): ч. IV, 78; ч. VI, 1;

Горбанівка — село на північ від Полтави. Зараз злилося з містом (С.): ч. VI, 122;

Горе грішникові сущу... — початок поширеного духовного вірша. Тут маємо вказівку на те, що він був у репертуарі мандрованих дяків, студентів Києво-Могилянської академії. Крім «Енеїди», І. Котляревський використав ще раз цей духовний вірш у водевілі «Москаль-чарівник» (написаний 1818-1819). У заключній сцені водевіля викритий і присоромлений невдаха-залицяльник, «городський писар» Финтик, каючись, співає:

О, горе мне, грешнику сущу!
Ко оправданню ответа не имущу,
Како й чем могу вас ублажити?
Ей, от сего часа буду честно жити!

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий: ч. I, 13; ч. I, 28; ч. I, 38; ч. II, 7; ч. II, 9; ч. II, 12; ч. II, 17; ч. II, 18; ч. II, 25; ч. II, 35; ч. II, 74; ч. III, 6; ч. III, 117; ч. IV, 16; ч. IV, 27; ч. IV, 29; ч. IV, 30; ч. IV, 49; ч. IV, 53; ч. IV, 66; ч. VI, 6; Див. також: варенуха, ганусна, запіканка, імбирна, калганка, мокруха, оковита, пальонка, підпінок, пінна, сивуха, третьопробна, тютюнкова, чикилдиха.

Горіти — 1. Бути в жару, відчувати жар (перев. унаслідок хвороби): ч. I, 57; 2. Піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні: ч. II, 49; ч. III, 35; ч. III, 69; 3. Давати або випромінювати світло; світитися: ч. V, 79;

Горлань — той, хто горлає (голосно говорить, кричать або співає на все горло); крикун (СУМ-11): ч. V, 12; ч. V, 123; ч. VI, 17;

Горлоріз — бандит, вбивця (СУМ-11): ч. I, 6; ч. VI, 118;

Горлиця [Горлыця] = Малоросс. песня и танец (К.).
Давній український танець. Танцюють парою: дівчина («горлиця») і парубок. Пісня до танцю часто варіюється, імпровізується залежно від обставин. У піснях такого типу тільки перший куплет рідко зазнає якихось змін. Подаємо ближчий до Котляревського в часі запис пісні, опублікований у 80-х роках минулого століття з приміткою: «Останні два куплети виконував Семен Степанович Гулак-Артемовський», відомий український композитор і співак, автор опери «Запорожець за Дунаєм» (Пісні, думки і шумки руського народу на Подолії, Україні і в Малоросії. — К., 1885. — С. 128) (С.): ч. I, 28;

Ой дівчина-горлиця
До козака горнеться;
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.
Умер батько — байдуже,
Вмерла мати — байдуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже.
І за батька «отче наш»,
І за матір «отче наш»,
За милого ж душу
Танцювати мушу

Горох, цар — казковий персонаж, згадка про якого характеризує стародавні часи (А.). Українська примовка: «За царя Гороха, як людей було трохи»; російська: «Давно, когда царь Горох с грибами воевал» - Даль (С.): ч. IV, 40;

Горюдуб [Горю-дуб] = хороводная игра (К.).
Гра, учасники якої стають парами, а той, хто «горить», стоїть спереду і за сигналом ловить одного із задньої пари, що роз'єднується, перебігаючи наперед (С.): ч. I, 37;

Госпо́да [Госпо́да] = дом (К.).
Домашнє житло; домівка (СУМ-11): ч. I, 9; ч. I, 26; ч. III, 129; ч. V, 143; ч. VI, 81; ч. VI, 106;

Господарь [Господарь] = хозяин (К.) — слово відсутнє.
Наразі вжито слово госпожа у значенні повелителька — та, яка повеліває, наказує по праву своєї влади (про монархів, правителів і т. ін.) (СУМ-11): ч. III, 114; ч. VI, 61;

Готів — готов, готовий (Г.). Див.

Готовий, готов (СУМ-20): 1. Який зробив необхідне приготування, підготувався до чого-небудь: ч. I, 45; ч. IV, 92; ч. IV, 114; ч. V, 18; ч. V, 55; ч. V, 107; ч. VI, 79; ч. VI, 124; 2. Доведений до повної готовності, придатний для використання або споживання; приготовлений: ч. V, 19; 3. Який висловлює згоду, схильний до чого-небудь або виявляє бажання зробити що-небудь: ч. IV, 76; ч. V, 38; ч. V, 39; ч. VI, 119;

Гоцак [Гоцакъ]] = род пляски (К.).
Те саме, що тропак — народний танець (С.) ч. I, 30;

Грати на зубах — трястися віл холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати; труситися (А., СУМ-20): ч. IV, 6;

Грати під ніжку — догожати (Л.). ч. IV, 88;

Гратіс — задарма (С.): ч. IV, 46;

Гребець (СУМ-20): 1. Той, хто гребе веслами; весляр: ч. III, 2; 2. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін.: ч. IV, 82;

Гребля [Гребля] = плотина (К.).
Штучна перегорода на річці або іншому водотокові; гать; символ перешкоди; з одного боку греблі вода глибока й тиха, а з дру­гого, — спадаючи з гори, вона кле­котить і вирує, тому в народній сві­домості гребля асоціюється з нечис­тою силою («Мутить, як у греблі біс»); кажуть: «Тиха вода греблі рве», тобто вперта праця переборює всілякі перешкоди (Ж.): ч. II, 59; ч. III, 60 (як в греблі біс); ч. IV, 75;

Гребти (СУМ-20): 1. Упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен: ч. II, 6; ч. III, 66; ч. IV, 5; ч. IV, 17; ч. IV, 18. 2. Жадібно забирати, захоплювати що-небудь: ч. IV, 51;

Грезетовый [Грезетовый] = парчовый (К.).
Грезет — шовкова або шерстяна тканина з дрібним візерунком того ж кольору (перев. сірого); також одяг із такої тканини; ознака багатства, розкоші (Ж.): ч. I, 14;

Гречеські ковбаси — йдеться про ковбаси, що їх виготовляли греки, які жили колоніями на Україні. Особливо відома була колонія в Ніжині, в добу Котляревського вона ще зберігала етнічну відокремленість. Грецькі ковбаси не круглі, а плескуваті, виготовлялися особливим способом. Від греків українці перейняли вміння коптити ковбаси (С.): ч. IV, 22;

Гречеськії проскіноси — тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії (С.):

Гречка (СУМ-11) — однорічна трав'яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно: ч. II, 8.
Скакати в гречку — мати нешлюбні зв'язки (СУМ-11): ч. III, 75;

Гречний [Гречный] = учтивый; не гречи [не гречи] = неучтиво (К.).
Ґречний — шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний (СУМ-20): ч. III, 60.
Не ґречі — нечемно, не гречно (Ш.): ч. VI, 67;

Гривняха — гривня — в різні часи мала різну цінність. Ще в Київській Русі — срібний зливок вагою близько фунта (фунт — 409,6 грама). Від слова «гривня» походить назва «гривеник» — срібна монета вартістю в десять копійок. Гривнею називали ще мідну монету в дві з половиною-три копійки. Слово «гривняка» вжито тут в останньому значенні (С.): ч. II, 39; ч. III, 74;

Гринджола, гринджолята [Грынджола, грынджолята] = маленькие простые детские саночки (К.).
Гринджолята — зменшене від гринджоли — низькі й широкі сани з боками, що розширяються від передка. Також маленькі дитячі санчата. Розкована гра неоднозначністю слова, часте вживання слів, серйозний зміст яких містить в собі гумористичний заряд — суттєва прикмета стилю «Енеїди». Богиня на дитячих саночках!.
Чому Юнона виїздить саме на санях, а не на якомусь колісному екіпажі, як у перших двох виданнях поеми? Справа у тому, що в XVІІ — XVІІІ ст. і навіть пізніше сани широко застосовувалися не тільки зимою, а й у літню пору, надто в болотистих і лісистих місцевостях. До того ж, що в даному разі головне, їзда на санях вважалася більш почесною, ніж на колесах, тому знатні особи, насамперед духовного сану, при парадних виїздах, безвідносно до пори року, віддавали перевагу саням (адже богиня Юнона їде до бога Еола) (С.): ч. I, 4;

Грицько [Грыцько] = Григорий (К.) — слово відсутнє.

Грище [Грыще] = игра (К.).
Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою (СУМ-11): ч. I, 36; ч. II, 19;

Грінка — змащена жиром і підсмажена скибка хліба (СУМ-11) У переносному значенні — взагалі шмат, кусок чогось пожиточного (С.): ч. V, 19;

Грінку убить [Гринку убыть] = выиграть (К.).
Мати вигоду, користь, виграти що-небудь (СУМ-11). Нар.: Убив добру грінку. Грінка йому упала (Номис. — С. 207) (С.): ч. I, 40;

Грішник, грішний (СУМ-20): 1. Той, хто має гріхи, грішить ч. III, 34; ч. III, 68; ч. III, 69; ч. III, 93; ч. III, 112; ч. III, 126; ч. IV, 73; ч. IV, 74; ч. V, 17. 2. Сповнений гріхів: ч. III, 119.
Див. також Горе грішникові сущу...

Грозьба — грізьба — погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо (СУМ-20): ч. IV, 95;

Громада [Громада] = общество (К.).
1) Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2) Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація (СУМ-11). Об'єднана місцем проживання чи родом занять, або тим і другим спільнота людей. Громадські зібрання, сходи відігравали винятково важливу роль у суспільному житті. Показовий приклад – козацькі ради на Запорізькій Січі. Нар.: Громада — великий чоловік. Як громада скаже, так і буде: ч. II, 10; ч. II, 58; ч. II, 59; ч. III, 20; ч. III, 106; ч. IV, 52; ч. V, 53; ч. V, 78; ч. VI, 96; ч. VI, 143; ч. VI, 147;

Грошинята, грошинятка [Грошинята, грошинятка] = денежки (К.). ч. V, 17;

Гроші [Гроши] = деньги (К.). ч. I, 10; ч. I, 54; ч. III, 9; ч. III, 73; ч. III, 122; ч. IV, 3; ч. IV, 4; ч. IV, 19; ч. IV, 24; ч. IV, 91; ч. IV, 95; ч. IV, 110;

Груба [Груба] = печь , которую топят из сеней (К.).
Піч, що служить для опалювання приміщення (СУМ-11). Грубу топили з сіней. Звичайно груби були тільки в панських будинках. Заліг, мов в грубі пес — нар.: Аби груба, то пес буде (Номис. — С. 169) (С.): ч. I, 46;

Грудниця, груднина [Грудныця, груднына] = грудь (К.).
Те саме що груди (СУМ-11): ч. I, 45; ч. III, 89; ч. V, 24; ч. V, 94; ч. V, 110; ч. V, 122; ч. VI, 41; ч. VI, 94;

Грушевий квас — див. квас.

Губка [Губка] = трут (К.).
Висушене плодове тіло гриба-трутовика або гніт (див. гнот) чи ганчірка, якими користуються при викрешуванні вогню (СУМ-11): ч. III, 55; ч. V, 57;

Гуджга — крикъ для натравливанія собаки (Г.): ч. IV, 79;

Гудзь [Гудзь] = пуговица (К.).
Ґудз, ґудзь — пуговица (Г.): ч. IV, 42;

Гудзыкы [Гудзыкы] = пуговички (К.).
Ґудзик — предмет, переважно круглої форми, що служить застібкою в одязі або використовується як прикраса (СУМ-11): ч. III, 98 (див. коментар до цієї строфи).

Гуж — міцна мотузяна або ремінна петля на хомуті, до якої кріпляться дуга та оглоблі (СУМ-20).
Зо всіх гужей — із всих сил, якнайшвидче (Т.Б.): ч. VI, 141;

Гук — сукупність багатьох звуків різної частоти й сили (СУМ-20): ч. IV, 60;

Гукать [Гукать] = аукать (К.) — у цьому значенні слово не вживається.

Гукнуть [Гукнуть] = крикнуть (К.).
Гукати — 1) голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. //  Голосно кликати кого-небудь. // Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін.; 2) голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь (СУМ-11): ч. II, 35; ч. III, 63; ч. IV, 60; ч. VI, 130; ч. VI, 143; ч. VI, 170;

Гульвіса [Гульвиса] = повеса (К.).
Гуляка, повѣса, шалопай (Г.). Той, хто любить гуляти — 1. Весело проводити час; розважатися. 2. Проводити час за випивкою; пиячити. 3. Бути в близьких любовних стосунках з ким-небудь), проводити час, влаштовуючи легковажні витівки, вигадки і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 56; ч. I, 57; ч. V, 129; ч. VI, 117;

Гульк [Гулькъ] = глядь (К.).
1) Уживається при вираженні несподіваності, раптовості якоїсь дії або виявлення чого-небудь. 2) Уживається як присудок за знач. гулькнути — швидко, спритно проникнути куди-небудь, зникнути десь (СУМ-11): ч. I, 20; ч. V, 96;

Гуменний  — прикажчик, який організовував у поміщицькому господарстві роботу на току (див.) (СУМ-20): 

Гура — купа — велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора — велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось (СУМ-11).
Три ґури — взято польську форму слова «гора» (góra) задля рифми (Л.): ч. V, 19;

Гусар — в армії царської Росії та деяких іноземних арміях – військовий із частин легкої кінноти, який носив форму на угорський зразок (СУМ-20): ч. IV, 12;

    

 А   Б   В   Г  Д  Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Давити — навалившись, ударом калічити, вбивати (СУМ-20): ч. IV, 120;

Даг — рутулець: ч. VI, 43.

Далебі, далебіг [Дале-би, дале-бигъ]] = право (К.).
Далебі, рідко далебіг. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 6; ч. III, 41; ч. III, 103; ч. IV, 130; ч. VI, 161; ч. VI, 164;

Дамки [Дамкы] = шашки (К.):
Шашки. У шашковій грі дамкою називається шашка, яка досягла першого ряду клітинок противника і набула права пересуватися на необмежену кількість клітинок вперед або назад (СУМ-11): ч. I, 37;

Даре (лат. слово) — дати: ч. VI, 84;

Дарес — у Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм (С.): ч. II, 20; ч. II, 22-23; ч. II, 25-28; ч. II, 31-34; ч. II, 37-39.

Дарет (Дерет) — у Вергілія - супутник Енея, учасник Троянської війни (А.), поранений Турном: ч. VI, 134.

Дарма [Дарма] = безденежно (К.).
Вживається у значенні слова задарма — безплатно, безкоштовно; даром (СУМ-11): ч. IV, 19; ч. VI, 38; ч. VI, 94;

Дбать [Дбать] = радеть, приобретать (К.) — слово відсутнє.

Де [Де] = где (К.).

Дебет (лат. слово) — повинен (Л.): ч. VI, 85;

Де-где [Де-где] = кое где (К.).
У виданнях «Енеїди» 1842 р. і 1952 р. (К., Вид. Акад. наук Укр. РСР) вживається словосполучення де-где, а у виданнях 1798 р. і 1969 р. (К., «Наукова думка») — де-де. У всіх виданнях словосполучення вживається у значенні подекуди — у деяких місцях, місцями; де-не-де (СУМ-11): ч. III, 39;

Деколи [Деколы] = иногда (К.).
Те саме, що іноді (час від часу; часом, деколи, інколи); коли-не-коли (СУМ-11): ч. I, 41; ч. III, 75;

Дельта — півострів поблизу Босфора (С.): ч. IV, 125;

Демоток — один із соратників Енея (А.): ч. VI, 45.

Денис — один із соратників Енея: ч. III, 107.

Денце [Денце] = донышко (К.).
Зменш.-пестл. до дно — нижня частина або нижня стінка якого-небудь предмета (СУМ-11): ч. VI, 41;

Депо пушкарськеє (франц. depot) — склад, місце стоянки та спорядження гармат (С.): ч. IV, 104;

Дерга — верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору (СУМ-11). Плахта з товстої і грубої вовняної тканини чорного кольору, яку носили старі жінки (С.). Відповідно до російського «дерюга», товста, груба тканина. В даному разі — жіночий вовняний одяг, що його носили старі жінки замість плахти, від якої дерга відрізнялася чорним кольором (Ш.): ч. III, 51;

Деренівка [Деренивка] = настойка на дерен, или кизил (К.).
Настояна на ягодах дерена (кизила) горілка (СУМ-20): ч. IV, 54;

Деркач [Деркач] = дергачь; голик (К.) Голик - веник с обитыми листьями, голые прутья, связанные в пук (Дл.) — слово відсутнє.

Держати (СУМ-11): 1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати: ч. III, 47; ч. III, 75; ч. V, 41; ч. V, 133. 2. Зберігати для чого-небудь: ч. I, 65; ч. III, 92. 3. Змушувати перебувати в якому-небудь стані, положенні: ч. VI, 14.
Думу держати — розмірковувати, радитися: ч. IV, 95;

Держатися (СУМ-11): 1. Утримуватися на якій-небудь опорі, з допомогою чого-небудь; бути укріпленим на чомусь: ч. III, 54. 2. Дотримуватися чого-небудь, діяти згідно з чим-небудь: ч. IV, 105; ч. V, 107; ч. VI, 119.
Ледве держатися на ногах — від великої втоми або сп’яніння втрачати рівновагу і здатність нормально рухатися: ч. V, 22;

Десь [Десь] = где-то; может быть (К.).
1. У якому-небудь невизначеному місці. 2. У якому-небудь невідомому напрямку; кудись. 3. розм. З якого-небудь невизначеного місця; звідкись. 4. розм., у знач. часток: уже, майже і т. ін. 5. розм., у знач. вставних, модальних слів: мабу́ть, здає́ться і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 55; ч. II, 55; ч. II, 55; ч. III, 25; ч. III, 102; ч. IV, 67; ч. V, 113;

Десяцький — найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. — С. 21) (С.): ч. III, 47;

Деус (лат. слово) — бог: ч. VI, 85;

Дехто [Де-хто] = кое-кто (К.).
Деякі люди, невелика група людей з числа інших (СУМ-11): ч. IV, 54 (декого); ч. VI, 30;

Дещо [Де-що] = кое что (К.).
Небагато чого; що-небудь, щось. // Що-небудь таке, чого не хочуть називати (СУМ-11): ч. III, 85;

Деякий [Де-якій] = кой-какой, нной (К.).
Якась частина; поодинокі, не всі (СУМ-11): ч. I, 1; ч. I, 32; ч. II, 14; ч. II, 20; ч. IV, 5; ч. IV, 23; ч. IV, 30; ч. V, 19; ч. V, 55; ч. VI, 58;

Джгут [Джгутъ] = линьок (К.).
Джгут, а також жгут — різновид гри в карти. Того, хто програв, б'ють джгутом (скрученим рушником) по долоні. Скажімо, скільки лишилося після закінчення гри на руках карт у дурня, стільки раз його били джгутом по руці. В «джгута» грали і без карт (С.): ч. I, 37; ч. III, 9;

Джерегелі [Джерегели] = коса на голове венком сложенная (К.).
Джереґеля — національна українська жіноча зачіска у вигляді коси, складеної вінком (СУМ-20). Коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові (С.): ч. III, 1322;

Джерело [Джерело] = ручей, источник (К.). ч. VI, 50;

Дзвін [Дзвинъ] = колокол (К.).
Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішений ударник (серце) (СУМ-11): ч. II, 12; ч. II, 50; ч. V, 28 (дзвінок).
Дзвін віщовий — дзвін, що скликав на віче, на народні збори (Ш.): ч. IV, 114; ч. IV, 116;

Дзвіниця [Дзвиныця] = колокольня (К.) — слово відсутнє.

Дзига [Дзыга] = кубарь (К.).
Волчок; пустой шар на ножке, с дырою в боку, который дети спускают для потехи (Дл.).
Дзига — вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце (Л.); Дзига — 1) Дитяча іграшка у вигляді круга або кулі на осі, яка при швидкому обертанні утримується у вертикальному положенні. 2) перен. Швидка в рухах, вертлява людина (СУМ-11).
Придзиґльованка. Вертушка, вертлявая женщина (Г.): ч. III, 101; ч. VI, 3;

Дзиглик [Дзыглыкъ] = стул (К.).
Стільчик (СУМ-11). Кріселко, фотель (Ш.): ч. IV, 43; ч. IV, 44;

Дзіндзивер [Дзиндзиверъ] = растение; удальство (К.)
Дзиндзивер — різновид рожі, мальви (Ж.) — у цьму значенні слово не використовується.

Дзіндзивер-зух [Дзиндзиверъ-зухъ] = хват, лихач (К.).
Дзиндзивер — різновид рожі, мальви; символ хвацького молодця, а також гарної дівчини (Ж.). Зух — Завзята людина; молодець, хват (СУМ-11). Дзіндзівер-зух. Удалецъ, хватъ (Г.): ч. IV, 120. Дивись також Зух.

Дзюбаний [Дзюбаный] = рябой (К.) — слово відсутнє.

Дивиться [Дывыться] = смотреть (К.).
Дивитися — спрямовувати погляд, прагнучи побачити кого-, що-небудь ч. I, 19; ч. II, 30; ч. II, 31; ч. III, 14; ч. III, 19; ч. III, 26; ч. III, 48; ч. III, 51; ч. III, 61; ч. III, 63; ч. III, 94; ч. IV, 19; ч. IV, 26; ч. IV, 124; ч. V, 8; ч. V, 65; ч. V, 70; ч. V, 75; ч. VI, 98; ч. VI, 101; ч. VI, 117; ч. VI, 125; ч. VI, 152; ч. VI, 60. Дивитись у значенні дивуватися — бути в стані здивування; виявляти подив, здивування (СУМ-11): ч. III, 116; ч. IV, 41.
Сентябрьом дивитись — дивитися на когось вороже, неприязно (Д.): ч. VI, 21.
Зашморгом дивитись — дивитися на кого-небудь вороже, з неприязню (СУМ-11): ч. VI, 117.

Дивоваться [Дывоваться] = удивляться (К.).

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.): ч. I, 18; ч. I, 21-22; ч. I, 25-26; ч. I, 29; ч. I, 31; ч. I, 33-36; ч. I, 38-41; ч. I, 44; ч. I, 46; ч. I, 48; ч. I, 51-52; ч. I, 59; ч. I, 62-63; ч. I, 66; ч. II, 1; ч. III, 102; ч. III, 104; ч. V, 81; ч. VI, 14; ч. VI, 80.

Дитина [Дытына] = дитя, ребёнок (К.).
1) Маленька дівчинка або маленький хлопчик. 2) Син або дочка незалежно від їх віку (СУМ-11): ч. III, 3; ч. III, 90; ч. III, 127; ч. III, 130; ч. IV, 27; ч. IV, 129; ч. V, 76; ч. VI, 34; ч. VI, 40; ч. VI, 99. Дитя, дитятко ч. I, 3; ч. II, 64; ч. II, 67; ч. III, 109; ч. III, 129; ч. IV, 67;

Диявол — те саме, що біс (див.) (СУМ-11). Глава бісів (СУМ-20): ч. II, 27; ч. II, 30.
Диявол (біс) знає що — невідомо, незрозуміло, що (СУМ-11): ч. III, 22.
З диявола (біса) — дуже, вельми, занадто (СУМ-11): ч. III, 77; ч. III, 134; ч. IV, 5;

Диявольський — підступний, злий (СУМ-11,20): ч. I, 56;

Дідько [Дидко]] = дедушка, домовой (К.).
Те саме, що біс (див.) ч. III, 62;

Діжа [Дижа] = квашня (К.) — слово відсутнє.

Діжка [Дижка] = кадушка (К.).
1) Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. 2) рідко. Те саме, що діжа — низька широка дерев’яна діжка, в якій готують тісто на хліб (СУМ-11): ч. II, 14; ч. IV, 105;

Діло (СУМ-11): 1. Робота, заняття людини; практична діяльність; справа: ч. III, 96; ч. III, 134; ч. IV, 56; ч. IV, 73; ч. IV, 74; ч. IV, 88; ч. V, 26; ч. V, 60; ч. VI, 10; ч. VI, 13; ч. VI, 22; ч. VI, 137. 2. Наслідки цієї діяльності: ч. VI, 11; ч. VI, 107; ч. VI, 136; ч. VI, 148. 3. Ділова потреба: ч. II, 65; 3. Справа, що підлягає адміністративному або судовому розглядові: ч. III, 98; ч. VI, 95. 4. Те, що відбулося; те чи інше явище: ч. V, 45; ч. VI, 94.
Базікати о ділах — марнославити; поширювати чутки, звістки; пересуджувати: ч. III, 90.
Говорити діло — висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь: ч. VI, 7.
До діла — до речі, до ладу що-небудь; по суті: ч. I, 49; ч. V, 6.
Сидіти без діла — нічого не робити, гайнувати час: ч. III, 9; ч. V, 48;

Дім [Димъ]] = дом (К.).
1) Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок. 2) Приміщення, в якому живуть люди; житло (СУМ-11): ч. III, 110;

Діомид — у Вергілія Діомед, уславлений грецький герой. Силою і хоробрістю поступався тільки перед Ахіллом. Брав участь у Троянській війні на боці греків. У битві під Троєю поранив богиню Венеру і самого бога війни Марса. Після падіння Трої оселився в Італії і заснував там кілька міст (С.): VI,96-97; ч. VI, 101.

Діптянка — проститутка (Г.). Повія, проститутка (Л.): ч. III, 86;

Діра, дірка — розірване або протерте місце на одязі, взутті і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 54;

Діти гуртові — тобто позашлюбні діти, незаконнонароджені. Тут у значенні: діти, яких матері-грішниці погубили зразу після народження (С.): ч. III, 50;

Дітися [Дитыся] = деваться (К.).
Безслідно, несподівано і т. ін. зникати, переміщатися. // Ховатися, рятуючись від кого-, чого-небудь.
Ніде (нікуди, нема куди) діватися (дітися) — не мати ніякого виходу з прикрого становища, кращої перспективи на що-небудь (СУМ-11): ч. I, 35;

Дмухнуть [Дмухнуть] = дунуть (К.).
Дмухнути (СУМ-11) — 1) Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти: ч. IV, 15; 2) Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути: ч. V, 116; 3) розм. Швидко направитися куди-небудь, піти, поїхати і т. ін.: ч. II, 5;5; ч. II, 26;

Днище — знаряддя для прядіння, спеціально вистругана дошка; на одному кінці її сидить пряха, на другому міститься видовбаний отвір для гребеня з мичкою (див.) (С.): ч. IV, 104;

Дністер — річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн): ч. IV, 132;

До чмиги [До-чмыгы] = кстати (К.).
Чмига — те саме що шмига — Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ (Г.).
Не до чмиги — а) не так, як слід; не до ладу; б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно; в) не до вподоби щось кому-небудь (СУМ-11): ч. III, 25;

Доба [Доба] = время, пора (К.).
Те саме, що пора — час, період (СУМ-11): ч. I, 64; ч. V, 79;

Добра повна — повна чаша.
Випити добру повну — зазнати повною мірою горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися (СУМ-20): ч. III, 21;

Добродій (СУМ-20) — 1. Дорослий чоловік з привілейованих верств суспільства (СУМ-20): ч. II, 53; ч. IV, 86; ч. VI, 27. 2. Добродійник: ч. IV, 124;

Добувать [Добувать] = доставать (К.).
Добувати, добути — 1) Діставати, роздобувати кого-, що-небудь: ч. II, 12; ч. II, 51; ч. IV, 49; 2) Те саме, що народжувати (СУМ-11): ч. IV, 20;

Добуваться [Добуваться] = стучаться (К.).
Настирливо добиватися, намагатися увійти, проникнути куди-небудь (СУМ-11): ч. III, 122;

Довалитися — докладаючи великих зусиль, добиратися куди-небудь (СУМ-20): ч. III, 26;

Довбать [Довбать] = ковырять (К.) — слово відсутнє.

Довбня [Довбня] = колотушка (К.) — слово відсутнє.

Довольство — те саме, що достаток — відсутність нужди, матеріальна забезпеченість (СУМ-20): ч. V, 84;

Догадка, Догадатися — див. гадка.

Дозвілля [Дозвилля] = досуг (К.).
Вільний від праці час; час відпочинку (СУМ-11): ч. III, 141;

Доїдати — досаждати, докучати (СУМ-20): ч. V, 16;

Дойда [Дойда] = охотничья собака (К.).
Мисливський собака-шукач (СУМ-20): ч. IV, 11;

Дока — людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь; знавець своєї справи; дойда (СУМ-11): ч. V, 141;

Доки [Докы] = покуда (К.).
До яких пір (СУМ-11): ч. II, 47; ч. V, 35;

Докоситься [Докосыться] = добраться (К.).
Докоситися — косячи, досягати якого-небудь місця, певної межі. Образно (СУМ-11): ч. IV, 28; ч. V, 90; ч. V, 103; ч. VI, 34;

Докупи [До-купы] = в одно место (К.).
В одно місце; разом (СУМ-11): ч. V, 4; ч. V, 51;

Должносний — службова особа, чиновник, який виконує певні обов'язки (Т.Б.): ч. IV, 117;

Долі [Доли] = на земле (К.).
Внизу. // На землі; на долівці (СУМ-11): ч. V, 12; ч. VI, 166;

Долоня [Долоня] = ладонь (К.).
Внутрішній бік кисті руки. Образно (СУМ-11): ч. VI, 65;

Доміні — панове (С.): ч. VI, 100;

Донька, доня [Донька, доня] = дочечка (К.).
Пестл. Те саме, що дочка (СУМ-11): ч. IV, 61;

Допікать [Допикать] = досаждать (К.).
Словами, діями виводити когось з терпіння, рівноваги; діймати, дошкуляти (СУМ-11): ч. V, 39;

Дормез — (франц. dormіг — спати) — м'яка карета, пристосована для спання в дорозі (С.): ч. IV, 59;

Дорошенкоо — Дорошенко Михайло (?-1628) — гетьман реєстрових запорізьких козаків (А.): ч. IV, 126.

Досвітки [Досвиткы] = посиделки (К.).
Старовинні вечірні (що часто тривали до світання, «до світу», — звідки назва) зібрання сільської молоді для спільної праці й розваг в осінній та зимовий час; збиралися, як правило, в складчину, перев. натурою («куряча складка»), рідше грішми; досвітки починалися від свята Кузьми-Дем’яна (Ж.).
Кузьми-Дем’яна день — за церковним календарем, день безсрібників і чудотворців Косми та Даміана 1/14 листопада (СУМ-11): ч. III, 8. Див. також вечерниці.

Досвіток [Досвиток] = рассвет (К.) — слово відсутнє.

Досі [Доси] = доселе (К.).
До цього часу, до цих пір (СУМ-11): ч. I, 16; ч. I, 49; ч. III, 126; ч. VI, 10;

Доспіхи — те саме, що обладунок — бойове спорядження воїна в давнину (СУМ-20): ч. VI, 75; ч. VI, 170;

Дотепа [Дотепа] = способность (К.).
Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. Вживається у значенні здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином (СУМ-11): ч. III, 9;

Дотепный [Дотепный] = расторопный (К.).
Здібний, здатний. Вживається у значенні кмітливий — здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий (СУМ-11): ч. III, 49; ч. III, 50;

Дотла викоренити — винищити, усунути кого-, що-небудь повністю, цілком; до останку (СУМ-20): ч. V, 46;

Доця — пестливе до дочка (СУМ-20): ч. I, 17;

Дочвалатии — ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця (СУМ-20): ч. V, 31;

Дочуться [Дочуться] = дослушаться (К.).
Напружувати слух, щоб чути; прислухатися (СУМ-11): ч. II, 35;

Драбина [Драбына] = лестница (К.).
Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь (СУМ-11): ч. III, 77; ч. VI, 148;

Драгоман — перекладач, тлумач при посольстві, при дипломатичній місії або в переговорах (Ш.). У первісному значенні: перекладач при посольстві, дипломатичній місії, також гінець у дипломатичних справах; потім – просто гінець, посильний: ч. IV, 72; ч. VI, 82;

Дражниться [Дражныться] = прозываться (К.).
Навмисне сердити, злити кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати // Передражнювати кого-небудь (СУМ-11): ч. III, 123. У значенні: 1. Прозиватии — давати кому-небудь прізвисько (СУМ-11): ч. II, 61. 2. Прозиватися — діставати прізвисько (СУМ-11): ч. V, 132;

Драла дать [Драла дать] = шибко уйти (К.).
Драла — швидко тікати куди-небудь (СУМ-11): ч. I, 12; ч. II, 57.
Давати (дати, задавати, задати) драла — швидко тікати, бігти куди-небудь (СУМ-11): ч. I, 52; ч. III, 33; ч. V, 67.
У значенні драти, дерти — рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати (СУМ-11): ч. III, 112; ч. IV, 64;

Дрансес — у Вергілія Драк, рутулець, вороже настроєний проти Турна (С.): ч. VI, 86; ч. VI, 95; ч. VI, 104.

Дригать [Дрыгать] = ногами двигать (К.).
Робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин) (СУМ-11): ч. V, 73;

Дрижати (СУМ-20): 1. Труситися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти: ч. II, 2; ч. II, 67; ч. III, 19; ч. IV, 6; ч. V, 66; ч. VI, 108; ч. VI, 169. 2. Коливатися, хитатися, двигтіти під впливом чого-небудь: ч. I, 30; ч. III, 33; ч. IV, 103. 3. Боятися витрачати що-небудь; скупитися: ч. IV, 19. 4. Виявляти надмірне бажання робити що-небудь: ч. V, 119; ч. VI, 53; ч. VI, 111;

Дрібний [Дрибный]]] = мелкий (К.).
Малий, незначний щодо вартості (про гроші) (СУМ-11): ч. II, 15;

Дрібно, дрібненько, дрібнесенько [Дрибно, дрибненько, дрибнесенько] = подробно (К.).
Те саме, що докладно — дуже повно, грунтовно, з усіма деталями; вичерпно (СУМ-11): ч. III, 64; ч. IV, 130; ч. VI, 59; ч. VI, 86;

Дріб'язок [Дрибьязокъ] = мелочь (К.).
Щось незначне, неважливе, нікчемне (СУМ-11): ч. VI, 29;

Дрімота — Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології (С.): ч. III, 44.

Дробушечки [Дробушечкы] = мелко заплетенные волосы (К.).
Дрібушечки — зменш. до дрібушки — тоненькі дрібно заплетені косички (СУМ-11): ч. III, 132;

Дробушка — жіноча картата плахта, вважалася особливо нарядною. Плахта — верхній одяг типу спідниці, зроблений із двох, зшитих до половини кусків картатої шерстяної тканини. Святкове вбрання. З народної пісні: Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, Нехай же я подивлюся на плахту-дрібницю. (Собрание русских народних песен с их голосами. — СПб, 1805. — С. 182) (С.): ч. I, 28;

Дроги — довгий без кузова віз для перевезення великих вантажів; биндюги (СУМ-11): ч. VI, 44;

Дропака дать [Дропака дать] = направить лыжи (К.).
Давати/дати (врізати) драла (драпака, дьору і т.ін.) — швидко тікати, бігти (УФС): ч. II, 23;

Дрочиться [Дрочыться] = вертеться, кружиться (К.).
Дрочитися (СУМ-11): 1. Перебувати в стані роздратування, гострого збудження; зазнавати почуття незадоволення, гніву, злості (про людину); роздратовуватися, злитися: ч. V, 110; ч. VI, 108. 2. Кидатися з одного боку в інший, непокоїтися (про тварину): ч. III, 37.
Задрочитись — почати дрочити один одного (про людей) (СУМ-11): ч. II, 35.
Роздрочити — роздратовувати — дратуючи, доводити кого-небудь до збудженого стану, викликати гостре невдоволення, злість (СУМ-11): ч. V, 46; ч. VI, 5;

Дрюк, дрючина, дрючок [Дрюкъ, дрючына, дрючокъ] = дубина (К.).
Велика товста дерев’яна палиця (СУМ-11): ч. III, 40; ч. V, 105; ч. V, 133; ч. V, 134;

Дряпічка [Дряпичка] = взяточник (К.).
1) Драпіжка, дряпіжка — віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) Те саме, що драпіжник, дряпіжник, драпіка — той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка (СУМ-20). Походить, певне, від слова драпач — шаповал, який очищає виготовлену шкіру від шерсті дротяною щіткою (С.): ч. I, 11;

Дуб (дубочок) [Дубъ] = род лотки (К.) [помилка, потрібно читати «лодки»].
Великий човен, видовбаний з суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. з дощок (СУМ-11): ч. VI, 24; ч. VI, 26;

Дубина (СУМ-20): 1. Будівельні матеріали з деревини дуба: ч. VI, 33. 2. Окреме дерево дуба, у порівнянні. Саме це визначення ілюструється рядками з цієї строфи. Але за змістом строфи слово «дубина» вжито у значенні тупа людина; дурень (Т.Б.): ч. III, 129. 3. У значенні дрючина, дрюк — велика товста дерев'яна палиця: ч. IV, 92;

Дубівка [Дубивка] = род дыни (К.).
Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м’якушем (СУМ-11): ч. V, 105;

Дублений [Дубленный] = хладный (К.).
Тобто мертвий, задубілий (С.): ч. VI, 83; ч. VI, 168;

Дудка, інакше «дуда», «коза», «волинка» — музичний інструмент, що складається з шкіряного міха і вставлених у нього двох, інколи трьох трубок. На одній, як на сопілці, грають мелодію, інші дають фон, незмінний тон (С.): ч. I, 14; ч. I, 28; ч. I, 29;

Дудочка [Дудочка] = название танца (К.).
Український сюжетний танець, що виконується в швидкому темпі (СУМ-20). Народний дівочий танець, сольний, зараз відомий під назвою «козачок». У давнину його танцювали під акомпанемент дудки (волинки), звідки й назва. Зараз виконується на різних музикальних інструментах (скрипці, цимбалах, бандурі та ін.), одначе при цьому зберігається характер музичного викладу, притаманний дудці. Текст пісні до танцю (Вестник Европн. — 1829. — N 22. — С. 154):

Ти ж мій дударику,
Ти ж мій сподарику,
Ти ж було селом ідеш,
Ти ж було в дуду граєш,
Ти ж мене забавляєш!
Тепер тебе немає,
Й дуда твоя гуляє,
І пищики запалися,
Бозна кому досталися

Дудники інколи ходили від села до села, заробляючи грою на прожиття, як кобзарі або лірники. На таку думку наводять і слова «Ти ж було селом ідеш». Можливо, наведена пісня виникла в той час, коли мандрівні дудники почали відходити в минуле. Дудка лишила помітний слід у фольклорі, топоніміці, антропоніміці, що теж свідчить про її неабияку роль у культурному житті народу (С.): ч. I, 37;

Дуеллюм — Дуель — двобій (Л.): ч. VI, 85;

Дуже [Дуже] = очень, крепко (К.).
У великій мірі, надто, надзвичайно (СУМ-11): ч. I, 21; ч. II, 4; ч. II, 22; ч. II, 32; ч. II, 37; ч. II, 38; ч. II, 39; ч. II, 53; ч. II, 68; ч. II, 70; ч. III, 4; ч. III, 11; ч. III, 11; ч. III, 32; ч. III, 42; ч. III, 43; ч. III, 49; ч. III, 55; ч. III, 57; ч. III, 60; ч. III, 61; ч. III, 62; ч. III, 63; ч. III, 63; ч. III, 82; ч. III, 86; ч. III, 86; ч. III, 118; ч. IV, 9; ч. IV, 11; ч. IV, 17; ч. IV, 20; ч. IV, 24; ч. IV, 25; ч. IV, 77; ч. IV, 80; ч. IV, 91; ч. V, 3; ч. V, 6; ч. V, 18; ч. V, 26; ч. V, 33; ч. VI, 3; ч. VI, 21; ч. VI, 72; ч. VI, 75; ч. VI, 168;

Дукат [Дукатъ] = большая медаль которую Малороссиянки носять на шее (К.) — слово відсутнє.

Дулівка [Дуливка] = настойка на груше (К.).
Наливка з груш дуль (СУМ-11): ч. IV, 54;

Дульєти [Дульеты] = род платья женского (К.).
Жіноче плаття з м'якої шовкової тканини; святкове парадне вбрання вищих станів, дворянок, аристократок (С.): ч. III, 93;

Дуля [Дуля] = род продолговатой груши; шиш (К.)
1) Літній сорт груш з великими солодкими плодами; 2) Стулена в кулак рука так, що великий палець просувається між вказівним і середнім, як знак зневажливого ставлення до кого-небудь — в обох значеннях як окреме слово відсутнє.

Дундук [Дундукъ] = говорится об упрямых и суровых (К.).
1) Індійський півень (індик). 2) перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару) (СУМ-11). Дундук — глузливе слово, — стара собака (Л.). Вживається в глумливому значенні — старий шкарбун (Ш.): ч. III, 57;

Дур — затьмарення свідомості, запаморочення (СУМ-11): ч. I, 31; ч. IV, 63; ч. V, 58; ч. VI, 40; ч. VI, 119.
Дур пускати (пустити) — затьмарювати чию-небудь свідомість, запаморочувати когось (СУМ-11): ч. IV, 63;

Дурень, дурний [Дурень, дурный] = глупец, дурак (К.).
Розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11): ч. III, 26; ч. III, 123; ч. III, 133; ч. IV, 26; ч. IV, 69; ч. V, 37 (у порівнянні); ч. V, 45; ч. V, 128; ч. VI, 84; ч. VI, 161. Вираження незадоволення, досади, негативного ставлення до чого-небудь ч. II, 2.
Пошитися (убратися, записатися і т. ін.) у дурні — поставити себе в незручне, смішне становище (СУМ-11): ч. IV, 61.
Дурний у значенні — позбавлений розумного змісту; беззмістовний (СУМ-11): ч. IV, 93.
Подуріти — втратити ясність свідомості, рівновагу від почуття любові до кого-небудь (про всіх або багатьох) (СУМ-11): ч. II, 6.
Піддурювати — те саме, що обманювати (СУМ-11): ч. III, 77.
Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11): ч. III, 88; ч. III, 97; ч. III, 99; ч. III, 100; ч. III, 101; ч. V, 129.
Одур — затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості.
Одуріти — втратити здатність мислити, розуміти що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 37;
Одур бере (хапає, взяв і т. ін.) — затьмарилася свідомість у когось (СУМ-11): ч. VI, 150.

Дурман [Дурманъ] = белена (К.).
Однорічна отруйна трав’яниста рослина родини пасльонових з білими квітками, які мають неприємний, запаморочливий запах; використовується в медицині. Блекота (СУМ-11): ч. I, 55.
Дурне зілля — у значенні дурманний — який запаморочує, оп’яняє (СУМ-11): ч. IV, 90;

Дурниця [Дурныця] = пустяк (К.).
Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця (СУМ-11): ч. VI, 164;

Дурно [Дурно] = напрасно, даром (К.).
Даремно, марно (СУМ-11): ч. I, 49; ч. III, 9;

Дутеля із'їсти [Дутеля изйисты] = умереть (К.).
Дутель — порожній оріх (Л.).
Дутеля з'їсти (із'їсти) — загинути (Ш.): ч. VI, 44;

Дух (СУМ-11) — 1. За релігійними уявленнями — безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа: ч. V, 5. 2. Те саме, що запах; аромат: ч. I, 28; ч. V, 41.
Битися зо всього духу — з максимальним напруженням: ч. VI, 147.
Випустити (витиснути) дух — убити кого-небудь: ч. V, 127; ч. V, 129.
Вспалати духом Асмодея — впустити в себе дух сатани, озвіріти: ч. VI, 118.
Дух вискочив — умер, загинув хтось: ч. VI, 73.
Задати духу — побити, покарати кого-небудь, заподіяти неприємності комусь: ч. V, 86.
Затаїти (заперти) дух — певний час затримувати дихання або дихати дуже тихо, звичайно від хвилювання, напруження тощо: ч. IV, 79; ч. IV, 133.
Злий дух; Дух сатани — за релігійними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт: ч. III, 18.
Знемагати (хлясти) духом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь: ч. V, 2; ч. V, 119.
Переводити дух — робити глибокий вдих: ч. V, 63.
Пуститися духу; Остатись без духу — умерти: ч. V, 103.
Стати моторнійшим духом; Оживитись духом — надихнутися, запалитися, підбадьоритися: ч. V, 9; ч. V, 130.
Трохи не виперсь з його дух — трохи не помер: ч. II, 8.
Утратити дух — втратити бадьорість, надію на щось, зневіритися в можливості чого-небудь: ч. VI, 116.
Щоб і дух не пах — настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь: ч. I, 2.

Душа (СУМ-11,20) — 1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини: ч. II, 9; ч. II, 75; ч. III, 52; ч. III, 56; ч. III, 95; ч. III, 96; ч. III, 106; ч. III, 116; ч. IV, 8; ч. IV, 23; ч. IV, 71; ч. IV, 89; ч. IV, 90; ч. IV, 122; ч. V, 47; ч. V, 109; ч. VI, 110; ч. VI, 135; ч. VI, 144; 2. Про людину з прекрасними рисами характеру: ч. I, 60.
Без душі — а) дуже переляканий: ч. IV, 88; б) мертвий: ч. VI, 83.
Вибити душу — забити до смерті кого-небудь: ч. V, 138.
Від душі — щиросердно, глибоко, сердечно: ч. VI, 112.
Душа вилітає, Іспускає душу, Пішла душа к Платону, Полетіла душа, Порхне душа — хто-небудь помирає, гине: ч. V, 100; ч. V, 136; ч. VI, 171.
З мирною душею — спокійно, тихо: ч. VI, 112.
За душу щипає — хто-небудь дуже страждає з якогось приводу, переживає за щось: ч. V, 59.
Зригнути душу, Оддати душу, Пуститися душі — умерти, загинути: ч. V, 91; ч. VI, 34.
Зробити упокій душам — поховати, молитися за покійного, поминати його і т. ін.: ч. VI, 76.
Кривити душею — бути нещирим, лицемірити: ч. III, 82.
Погубити душу — учинити який-небудь злочин або щось таке, що є порушенням релігійно-етичних норм: ч. III, 28.
Послала душу к чорту в ад — всі, хто накладає на себе руки, — вчиняє тяжкий гріх, якому немає прощення. Самогубцям уготовані вічні муки в пеклі (ІІІ, 71) (С.): ч. I, 66.
Пуститися душі — умерти, загинути: ч. VI, 45.
Щоб душка полетіла — щоб помер, згинув: ч. I, 2.

Дьоготь — темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля, сланцю (СУМ-20). Колись жодне господарство не обходилося без дьогтю: ним мастили шкіряне взуття, гужову збрую, аби була довговічною та м'якою, не розмокала на дощі й не тріскалася на сонці. Дьоготь вживали і для інших господарських потреб. Дьоготь широко використовували в народній медицині. Особливо помічним він був при виведенні глистів. У цьому жодні народні ліки не були такими дієвими, як дьоготь. Ним теж заліковували різні шкірні хвороби у тварин і людей, радили вживати при злоякісних пухлинах, виводили парші, коросту. Дьоготь був також незамінним за часу війни. Ним змазували збрую, повози (він був однією з складових коломазі), лікували коней, почасти вояків: ч. II, 49; ч. III, 71; ч. V, 53; ч. VI, 90;

Дяк (СУМ-20) — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник: ч. II, 12; ч. III, 35; ч. III, 37; ч. IV, 33; ч. IV, 54.
Тут маються на увазі мандровані (мандрівні) дяки — бідне студентство Київської академії на ранніх етапах її історії, яке заробляло на життя, мандруючи та розважаючи населення співами та виставами: ч. V, 93.

Дяковати [Дяковаты] = благодарить (К.).
Дякувати — висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось (СУМ-11): ч. II, 68; ч. IV, 4; ч. IV, 46; ч. V, 80;

    

 А   Б   В   Г   Д  Е  Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Еак — герой старогрецьких міфів, син Зевса і Егіни, дочки бога річок Азона. Еак правив островом Егіна. Прославився праведним життям та справедливістю, за що після смерті був призначений богами суддею у підземному царстві (С., Ш.)): ч. III, 113.

Евандр — син аркадської німфи і Гермеса (Меркурія). За переказами, заснував на місці нинішнього Риму за 60 років до Троянської війни колонію аркадян - Паллантей (А.). За поемою Вергілія, Евандр — союзник Енея у війні з латинцями та рутулами (Ш.): ч. V, 10-13; ч. V, 17; ч. V, 21-22; ч. V, 35; ч. V, 38; ч. VI, 51; ч. VI, 78; ч. VI, 89.

Евр — східний або південно-східний вітер, який приносив засуху (С.): ч. I, 7.

Евріал — воїн Енея. Про його дружбу з Низом і трагічну загибель обох в рутульському стані розповідається в IX пісні «Енеїди» Вергілія (С.): ч. V, 72-74; ч. V, 78-84; ч. V, 90-92; ч. V, 95; ч. V, 98-99; ч. V, 101; ч. V, 103; ч. V, 108; ч. V, 110; ч. V, 114.

Емфіон (Амфион) (грец. міф.) — син Зевса, учасник Троянської війни, вождь грецького племені епеєв (А.), союзник Енея: ч. V, 127.

Еней — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.): ч. I, 1; ч. I, 3-5; ч. I, 8; ч. I, 10-12; ч. I, 17; ч. I, 19-20; ч. I, 23-25; ч. I, 29-32; ч. I, 34-36; ч. I, 38-44; ч. I, 46; ч. I, 48; ч. I, 50; ч. I, 52; ч. I, 55; ч. I, 58; ч. I, 60; ч. I, 62; ч. I, 66; ч. II, 1; ч. II, 7; ч. II, 9; ч. II, 11; ч. II, 14-16; ч. II, 18-19; ч. II, 39-41; ч. II, 50-51; ч. II, 57-58; ч. II, 61; ч. II, 63; ч. II, 67-68; ч. II, 72-74; ч. III, 1; ч. III, 4; ч. III, 10; ч. III, 12-13; ч. III, 18-20; ч. III, 22; ч. III, 30; ч. III, 36-38; ч. III, 40; ч. III, 43-44; ч. III, 51-52; ч. III, 59; ч. III, 63; ч. III, 65-68; ч. III, 83; ч. III, 93; ч. III, 95; ч. III, 102; ч. III, 105-106; ч. III, 108-110; ч. III, 113-114; ч. III, 116; ч. III, 121; ч. III, 126; ч. III, 128-130;ч. III, 133; ч. III, 137-138; ч. III, 140-141; ч. IV, 3-6; ч. IV, 15-18; ч. IV, 27; ч. IV, 30; ч. IV, 32-37; ч. IV, 45-47; ч. IV, 50-52; ч. IV, 55-57; ч. IV, 61-63; ч. IV, 66-67; ч. IV, 69-72; ч. IV, 81; ч. IV, 85; ч. IV, 95-96; ч. IV, 111; ч. IV, 113; ч. IV, 120-122; ч. IV, 133; ч. V, 1-2; ч. V, 5-6; ч. V, 8-9; ч. V, 11-14; ч. V, 17; ч. V, 20; ч. V, 22-23; ч. V, 27; ч. V, 35-37; ч. V, 40-43; ч. V, 46; ч. V, 48-49; ч. V, 52; ч. V, 54; ч. V, 68; ч. V, 72-73; ч. V, 76-77; ч. V, 79-81; ч. V, 95; ч. VI, 5; ч. VI, 8-9; ч. VI, 10-11; ч. VI, 15-16; ч. VI, 22-24; ч. VI, 27; ч. VI, 31-33; ч. VI, 35-37; ч. VI, 40-42; ч. VI, 51; ч. VI, 53-55; ч. VI, 57-59; ч. VI, 65-67; ч. VI, 69; ч. VI, 71-74; ч. VI, 77; ч. VI, 80-85; ч. VI, 90; ч. VI, 98-101; ч. VI, 103; ч. VI, 105; ч. VI, 106-107; ч. VI, 109-114; ч. VI, 117-121; ч. VI, 124; ч. VI, 132; ч. VI, 133; ч. VI, 135; ч. VI, 137-139; ч. VI, 141-143; ч. VI, 145-146; ч. VI, 155-157; ч. VI, 159; ч. VI, 161; ч. VI, 163-167; ч. VI, 169.

Ентелл — у Вергілія Ентелл сіцілієць, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом (С.). Існує думка, ніби його іменем названо місто в Сіцілії — Ентелла (Ш.): ч. II, 23-28; ч. II, 31-33; ч. II, 37; ч. II, 39.

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.): ч. I, 4-5; ч. I, 7; ч. I, 99; ч. I, 14-16; ч. VI, 10.

Ерго (лат. слово) — отже, так (Л.): ч. VI, 85;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е  Є  Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Є [Е] = есть (К.).

Єдимашковий — Адамашка = адамашок = єдамашка = єдамашок — ґатунок старовинної шовкової тканини, а також вироби з неї; спочатку її виробляли в сірійському місті Дамаск (звідси походить і назва); в Україні відома з XV ст.; тканина була переважно багряного (рідше зеленого і блакитного) кольору з візерунками рослинної символіки; у народнопісенній творчості фігурує як символ багатства, пишноти, розкошів, незвичайності (Ж.). Адамашка — гатунок шовкової тканини; // Вироби з цієї тканини (СУМ-11). Єдимашка, адамашка - дорога східна тканина, з візерунками того ж кольору, що й тканина (С.). Адамашка — низькосортна камка (старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками), яку привозили в Європу із Дамаска (СУМ-20). Тобто за останнім словником виходить, що Цариця сіла на ослоні в шушоні з низькосортної камки: ч. IV, 43;

Єднаково — те саме, що однаково — все одно, все-таки: ч. V, 7;

Єзуїт — член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», що є найреакційнішою і найвойовничішою організацією католицької церкви (СУМ-11). Член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса» – організації, що займалася активним упровадженням католицизму (СУМ-20). У поемі слово вжито у перносному значенні — підступна, підла, лицемірна людина (СУМ-11,20): ч. VI, 62;

Єлє [Еле] = едва (К.).
Ледве —  з великими зусиллями, з трудом; насилу (СУМ-11,20): ч. VI, 73; ч. VI, 135;

Єретик —  людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 56; ч. VI, 9; ч. VI, 166;

Єроха [Ероха] = Ерофей (К.) — слово відсутнє.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є  Ж  З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Жало —  про щось дошкульне, уїдливе, різке (СУМ-20): ч. V, 103;

Жаль (СУМ-20): 1. Про жалість, співчуття до кого-, чого-небудь; жалко, шкода: ч. II, 21; ч. II, 38; ч. IV, 133; ч. V, 59; ч. V, 76; ч. V, 83; ч. V, 109; ч. V, 120; ч. VI, 38; ч. VI, 89; ч. VI, 94; ч. VI, 135; ч. VI, 136; ч. VI, 137; ч. VI, 152. 2. Про співчуття, що виникає внаслідок чого-небудь; жалко: ч. III, 68; ч. III, 87. 3. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось: ч. V, 81;

Жарти [Жарты]] = шутки (К.).
Сказане або зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка (СУМ-20): ч. III, 84; ч. IV, 56;

Жартовать [Жартовать] = шутить (К.).
Говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось (СУМ-20): ч. III, 25; ч. V, 118; ч. VI, 39;

Жах [Жахъ] = ужас (К.).
Почуття, стан дуже великого страху, що охоплює кого-небудь (СУМ-20): ч. I, 4; ч. VI, 116.
Жахатися — Відчувати жах перед ким-, чим-небудь, дуже лякатися когось, чогось (СУМ-20): ч. II, 64; ч. V, 6; ч. V, 122; ч. VI, 147; ч. VI, 167;

Жахлывый [Жахлывый] = боязливый (К.).
Який всього боїться, якого легко можна налякати, сполохати; боязливий, боязкий (СУМ-20): ч. VI, 97;

Жвавый [Жвавый] = бравый (К.).
Повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; рухливий. Бравий — який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю (СУМ-20): ч. III, 130; ч. IV, 24; ч. V, 34; ч. VI, 155; ч. VI, 165;

Жвяхтать [Жвяхтать] = чваркать (К.).
Жвяхтіти, жвяхкотіти — хляпати внаслідок намокання (перев. про взуття) (СУМ-20): ч. V, 96;

Жгут — те саме, що джгут (див.)

Желізняк — Максим Залізняк - вождь «Коліївщини», селянського повстання проти польської шляхти на Правобережній Україні в 1768 р. (А.): ч. IV, 41; ч. IV, 127.

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — Виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20): ч. I, 7; ч. I, 48; ч. III, 9; ч. III, 104; ч. III, 104; ч. III, 105; ч. III, 120; ч. IV, 23; ч. IV, 67; ч. IV, 68; ч. V, 21; ч. V, 118; ч. VI, 3;

Жеребцювати — тут у значенні: ставати жеребцем: ч. IV, 14;

Жеретія [Жеретія] = змея (К.).
Гадюка, що лазить по деревах (СУМ-20): ч. V, 44;

Жертка [Жертка] = вешалка (К.).
Жертка (1842) = жердка (1969) — горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одяг (СУМ-20): ч. VI, 151;

Живитись — забезпечуватися тим, діставати те, що необхідне для нормального функціонування, дії, стану (СУМ-20): ч. III, 72; ч. VI, 159;

Живиця [Жывыця] = белая смола (К.).
Густа прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот (СУМ-20): ч. III, 69; ч. V, 53;

Живіт [Жывитъ] = брюхо (К.).
1) Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 83; ч. V, 108; ч. VI, 35; ч. VI, 91. 2) Протилежна щодо спини частина людського тіла (СУМ-20): ч. III, 48; ч. III, 71; ч. III, 122. 3) Життя (СУМ-20): ч. II, 10; ч. IV, 69; ч. V, 39; ч. V, 84; ч. V, 104.
За живіт бере — кого-небудь щось сильно хвилює, глибоко вражає: ч. I, 10.
Як (мов, ніби і т. ін.) на живіт (на пуп), зі сл. кричати, репетувати і т. ін. — дуже голосно, сильно, надривно (СУМ-20): ч. IV, 80;

Живо — виразно, яскраво (СУМ-20): ч. V, 45;

Животи [Жывоты] = имение (К.) — слово відсутнє.

Животіти — бути живим; жити (СУМ-20): ч. IV, 69;

Живцем — у живому стані, живим (СУМ-20): ч. IV, 102; ч. V, 37; ч. V, 68; ч. VI, 55;

Жидівська школа — те саме, що шум, кагал (див.): ч. III, 108;

Жижа [Жыжа] = огонь (К.).
Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає (СУМ-20): ч. VI, 40;

Жижки [Жыжкы] = икры (К.).
Задній бік колін, підколінні сухожилки.
[Аж] жижки (рідко віджилки) трясуться (трусяться, тремтять, дрижать і т. ін.) / затрясли́ся (затрусилися, затремтіли, задрижали і т. ін.) — хто-небудь має нестримне бажання до чогось (перев. до танцю) (СУМ-20): ч. I, 30;

Жито [Жыто] = рожь (К.) — слово відсутнє.

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
1) Особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-11,20): ч. I, 39; ч. II, 46; ч. III, 8; ч. III, 84; ч. III, 93; ч. III, 97; ч. III, 105; ч. IV, 111; ч. IV, 112; ч. IV, 131; ч. V, 29; ч. VI, 4; ч. VI, 78; ч. VI, 94. 2) Заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-11,20): ч. I, 40; ч. III, 8; ч. III, 46; ч. III, 75; ч. III, 92; ч. IV, 75; ч. V, 23; ч. V, 39; ч. VI, 38; ч. VI, 60;

Жіночий [Жиночій] = женский (К.).
Прикметник до жінка (СУМ-11,20): ч. III, 83; ч. V, 24; ч. V, 54;

Жлукто [Жлукто] = кадушка в чем парят белье (К.).
Посудина (виріб), видовбаний зі стовбура дерева, в якому золять білизну, полотно (СУМ-11,20). Видовбаний з цілого стовбура дерева бочонок у формі циліндра. Жлукто призначалося для зоління білизни перед пранням. Форму жлукта мали вулики для бджіл, тільки відповідно обладнані всередині, з льотком, дном знизу і кришкою зверху (С.): ч. IV, 104;

Жменя [Жменя] = горсть (К.).
Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін. (СУМ-11,20): ч. V, 16; ч. V, 62; ч. VI, 36;

Жмуритись по куткам — гра в піжмурки: всі ховаються, один шукає (С.). Жмуритися — зав'язавши очі, ловити або відшукувати інших учасників гри в жмурки (СУМ-20):: ч. III, 132;

Жмуток [Жмутокъ] = охваток (К.).
Зменшене від жмут — невелика в’язка чого-небудь; пучок ч. IV, 45;

Жовни [Жовны] = желваки (К.).
Вживається у значенні жовни (одн. жовно) — затверділі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин та на рослинах (СУМ-20): ч. III, 12;

Жовтый [Жовтый] = желтый (К.).
Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра – середній між оранжевим і зеленим; який має колір золота, яєчного жовтка, соняшникового цвіту (СУМ-20): ч. V, 100;

Жолнірство [Жолнирство] = солдатство (К.).
Жовнірство — збірне до жовнір — содат: ч. IV, 109;

Жупан [Жупанъ] = кафтан (К.).
СУМ-11, 20): 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. 2. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин (ч. III, 122; ч. IV, 11. 3. Теплий верхній чоловічий суконний одяг: ч. IV, 99. У поляків відомий з дуже давніх часів верхній чоловічий одяг, щось близьке до сучасного піджака. Знали жупан і на Україні, як верхній чоловічий одяг заможніших верств, аналогічний сучасному пальтові (С.).

Журавель [Журавель] = журавль; свадебный танец (К.).
1) Народний сюжетний танець, у якому танцюристи зображають журавлів (СУМ-11,20). Можна додати, що це взагалі народний масовий танець-пісня. У танці відтворюється поведінка, пози журавля (як ходить, скубе траву, злітає у повітря тощо). Здебільшого це робить ведучий, соліст-танцюрист. Інші учасники стоять у колі або біжать слідом за ведучим. Вони співають пісню, супроводжуючи текст її відповідними рухами та жестами. На весіллі звичайно водять «журавля» в понеділок, коли несуть снідання молодій. Якщо в селі була церква, то в цей час мелодію «журавля» міг виконувати на дзвонах паламар. У сцені-жарті Марка Кропивницького «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» пономар, вихваляючись своїм хистом, говорить: «...Спитаю: хто краще мене ударив би в дзвін — чи на «достойно», чи на «многа літа»?.. Та хочби і «журавля».
Текст «Журавля», опублікований за життя Івана Котляревського (Вестник Европы. — 1829. — N 22. — С. 153) (С.):

Да внадився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель!
Такий, такий журавель,
Такий, такий дибне
Конопельки щипле!
А я сьому журавлю, журавлю,
Києм циби переб'ю, переб'ю!
Такий, такий журавель,
Такий, такий дибле,
Конопельки щипле!

Микола Гоголь дає наступний опис гри у журавля — бегают по лавкам вокруг стола, припевая: «таки, таки журавель»  (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511). Цей опис, як на мене, найбільше відповідає змісту коментованого рядка — «Тут инчі журавля скакали» (Т.Б.): ч. I, 37.
2) Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах (СУМ-11): ч. IV, 12;

Журба́ [Журба́]] = печаль (К.) — слово відсутнє.

Журитись [Журытысь] = печалиться (К.).
1) Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати (СУМ-20): ч. I, 18; ч. I, 59; ч. II, 62; ч. II, 64; ч. II, 65; ч. III, 94; ч. III, 101; ч. III, 138; ч. VI, 89;  2) Сумувати, тужити через відсутність або втрату кого-небудь (СУМ-20): ч. I, 51;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж  З  І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

З [Зъ] = с, из (К.).

З наскоку [Знаскока] = вспрыгнув с размаху (К.).
Наскок — раптовий напад на кого-, що-небудь. З наскоку — те саме, що наскоком — на повному ходу, не зупиняючи руху, з розгону (СУМ-20): ч. V, 116; ч. V, 136; ч. VI, 44; ч. VI, 142; ч. VI, 157;

З плигу збиться [Зъ плыгу збыться] = с толку сбиться (К.).
Збивати (збити) з плигу — те саме, що Збивати (збити) з пантелику — викликати замішання в кого-небудь; спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати (СУМ-11). Розгубитися, втратити розум з ляку (Ш.): ч. II, 51;

З пупку — див. пуп.

З радіщ [Зрадищъ] = от радости (К.).
Від радості — від почуття задоволення, втіхи, приємності (СУМ-11): ч. VI, 162;

З серця [Зсерця] = с досады (К.).
З-серця. Разсердившись. З серця. Гнѣвно, сердито (Г.): ч. I, 55; ч. II, 28; ч. III, 101; ч. IV, 86; ч. V, 56; ч. VI, 70; ч. VI, 119;

Забавлятися (СУМ-20): 1. Проводити час у розвагах, забавах; розважатися, веселитися: ч. II, 29; ч. II, 41; ч. III, 9. 2. У значенні знущатися — заподіювати муки, страждання кому-небудь: ч. VI, 116.
Забавляти — розважати, веселити кого-небудь розмовами, витівками і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 88; ч. IV, 77;

Забажать [Забажать] = пожелать (К.).
Виявити бажання що-небудь одержати, мати в своєму розпорядженні, здійснити і т. ін.; захотіти (СУМ-20): ч. V, 50;

Забачив — див. Бачить.

Забрязчать [Забрязчать] = зазвенеть (К.).
Почати бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети) (СУМ-20): ч. I, 30; ч. VI, 158;

Забуватися (СУМ-20): 1. Те саме, що забувати: ч. I, 8; 2. Починати дрімати, впадати в сон: ч. V, 91;

Заввишки [Заввышкы] = в вишину (К.).
У висоту, знизу догори (про міру висоти) (СУМ-20): ч. V, 132;

Завдаток — вжито у значенні забезпечення — створення надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантування (СУМ-20): ч. V, 15;

Завдовжки [Завдовжкы] = в длину (К.).
У довжину, уздовж (про міру довжини) (СУМ-20): ч. IV, 45;

Завередувати — див. вередувати.

Завештатися — див. вештатися.

Завжде [Завжде] = завсегда (К.).
Завжде — всегда (Г.). Завжди — у будь-який час, повсякчас, постійно (СУМ-20): ч. IV, 69; ч. IV, 77; ч. IV, 88;

Завзятий [Завзятый] = неуступчивый (К.).
1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20): ч. I, 1; ч. III, 138; ч. IV, 19; ч. IV, 57; ч. IV, 83; ч. V, 82; ч. VI, 156.
Завзятість (завзятость) — властивість за знач. завзятий 1–3 (СУМ-20): ч. IV, 116; ч. V, 127;

Завійниця [Завійныця] = боль в животе (К.).
Те саме, що завійна, завіна — різкий пекучий біль у грудях або животі (СУМ-20): ч. IV, 22; ч. VI, 77;

Завіскритися — распустить сопли, запачкаться соплями (Г.): ч. I, 15;

Завіт — тут у значенні: звичай, успадкований з давніх часів (С.): ч. III, 125;

Завітать [Завытать] = зайти (К.).
Завітати — зайти, заїхати до кого-небудь, куди-небудь, відвідати когось (СУМ-20): ч. IV, 61; ч. V, 93;

За-віщо [За вищо] = за что (К.).
За-Віщо? — За что? (Г.). Віщо — знахідний відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. (СУМ-20): ч. I, 37; ч. III, 69; ч. VI, 163;

Заворушиться [Заворушыться] = зашевелиться (К.).
Заворушитися — 1) Почати ворушитися: а) злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці; б) повільно рухатися, пересуватися з місця на місце. // Почати хаотично рухатися; заметушитися, забігати. // Почати пробуджуватися, діяти пожвавлено (СУМ-20): ч. III, 35; ч. IV, 96; ч. VI, 70; ч. VI, 112; ч. VI, 125;

Завтовшки [Завтовшкы] = в толщину (К.) — слово відсутнє.

Загавкать [Загавкать] = залаять (К.).
Загавкати, загавкувати — почати гавкати (СУМ-20): ч. III, 67; ч. IV, 78;

Загадати, згадувати - див. гадка.

Загвоздить [Загвоздыть] = загнуть (К.).
Загвоздити (у преносному значенні) — Різко сказати що-небудь неприємне; вилаятися (СУМ-20): ч. III, 59;

Загинуть [Загынуть] = пропасть, погибнуть (К.).
Загинути — умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.) (СУМ-20): ч. I, 24; ч. IV, 46;

Загнуться [Загнуться] = заупрямиться (К.) — слово відсутнє.

Загомоніть [Загомонить] = закричать (К.).
Загомоніти — заговорити, звертаючись до кого-небудь (СУМ-20): ч. I, 11;

Загон — загін — огороджене місце, куди заганяють худобу на ночівлю, відпочинок і т. ін.; велика за́города (СУМ-20): ч. III, 94;

Загромадити — закопувати в чому-небудь (СУМ-20): ч. V, 68;

Задвірок [Задвирокъ] = садик при доме (К.).
Частина двору за будинком, хатою; задня частина двору; мн. місце за дворами, позад будинків, хат (СУМ-20): ч. V, 22;

Задирака — той, хто своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник (СУМ-20): ч. IV, 127.

Задирать — задирати — чіпляючись до кого-небудь, заводити сварку, ображати (СУМ-20): ч. V, 51; ч. VI, 66;

Задор — запальчивость, задирающий, вызывающий тон, вызывающее поведение (У.): ч. II, 51; ч. V, 95;

Задрипаний [Задрыпаный] = запачканный (К.) — слово відсутнє.
Вживаються слова задрипати у значенні покусати — захопивши зубами, стиснути, прикусити кілька разів (СУМ-11): ч. V, 115 та задрипанець — нікчемна, нічого не варта людина (СУМ-20): ч. VI, 119;

Задробити — тобто задріботіти, побіжати мерщій (С.): ч. I, 49;

Задрочитись — див. дрочитися.

Заженихаться — див. женихаться.

Заздалегідь [Заздалегидь] = заблаговременно (К.).
За якийсь час до чого-небудь; наперед (СУМ-20): ч. IV, 105; ч. VI, 101; ч. VI, 128;

Зазор, без зазору — непристойно, соромно (Т.Б.): ч. VI, 65;

Займать [Займать] = трогать (К.).
Займати — зачіпати, хапати, б’ючи, кусаючи і т. ін. // Чіплятися, ображати, викликати на сварку. // Нападати (СУМ-20): ч. IV, 83; ч. VI, 19; ч. VI, 107; ч. VI, 139;

Закамарок — див. закоморки.

Закамешитись — поспішатись (Л.); забігатися, заклопотатися (С.) ч. III, 35;

Заквилить [Заквылыть] = закричать по птичьему (К.).
Заквилити — почати жалібно співати, оплакуючи кого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 91;

Закишать [Закышать] = зашуметь (К.) — слово відсутнє.

Заклекотіти — 1) Заклокотать. Щоб твоя й путь заклекотіла! (Номис). Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти (Г.): ч. III, 101. 2) Почати клекотати, клекотіти, із шумом кипіти; забулькати (СУМ-20): ч. III, 137;

Заклятий острів — див. коментар до ч. IV, 9.

Закомезиться [Закомезыться] = закапризиться (К.) — слово відсутнє.

Закомо́рки [Закомо́ркы] = закоулки (К.).
Те саме, що закамарок — те саме, що закапелок — куток, невелике місце по за чим-небудь, у чомусь (СУМ-20): ч. III, 39; ч. IV, 103;

Закректати — почати кректати, видаючи горлові уривчасті звуки, схожі на стогін (від фізичного напруження, болю і т. ін.) ч. V, 63;

Закрутити (СУМ-20): 1. Крутячи, довести до знемоги, втоми, запаморочення: ч. IV, 3; 2. Почати віяти, мести, змінюючи напрям (про вітер, куряву, сніг і т. ін.): ч. IV, 6; 3. Повністю захопити кого-небудь, не лишаючи вільного часу: ч. IV, 116; 4. Завивати (вуса, волосся): ч. VI, 164;

Закурити (СУМ-20) — 1) Почати пиячити; запити, загуляти: ч. III, 104. 2) Почати диміти, виділяти дим або ароматичну речовину; задиміти: ч. IV, 27; ч. VI, 73. 3) Здійматися в повітря, стелитися, витися над землею (про дим, куряву, сніг і т. ін.): ч. V, 58;

Залаяти — від слова лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 55; ч. III, 109;

Залескотать [Залескотать] = защекотать (К.).
Залоскотати — викликати приємне збудження, насолоду; потішати (СУМ-20): ч. VI, 64;

Залізний [Зализный] = железный (К.).
Прикметник до залізо (СУМ-20): ч. III, 70;

Залізо [Зализо] = железо (К.).
Хімічний елемент з атомним номером 26, ковкий метал, що, сполучаючись із вуглецем, утворює чавун і сталь; ферум (СУМ-20): ч. V, 31;

Залити за шкуру сала — завдати великого горя, страждань, неприємностей і т. ін., дуже дошкулити кому-небудь (СУМ-20): ч. II, 34;

Залом — загнута частина чого-небудь (СУМ-20): ч. V, 45;

Залюбки — охоче, із задоволенням (СУМ-20): ч. III, 103;

Зальотний [Зальотный] = удалый (К.).
Молодецький, хоробрий (СУМ-20): ч. IV, 44.
Зальотна птиця — тут у значенні: незвичайна, виняткових достоїнств (С.): ч. IV, 21;

Замекекекати — замекекати — почати мекекати; замекати — почати мекати (про кіз, овець) (СУМ-20): ч. IV, 11;

Замовлять [Замовлять] = заговаривать (К.).
Замовляти — те саме, що заговорювати — заворожувати, зачаровувати магічним словом (СУМ-20): ч. II, 59; ч. III, 16;

Замордовувати (СУМ-20): 1. Замордувати — мордуючи, доводити до загибелі, смерті; замучувати на смерть: ч. II, 44. 2. Замордуватися — мордуючись, доходити до повної знемоги; замучуватися: ч. III, 18. У цій строфі в бурлескно—зниженому стилі зображено віщування Сівілли в стані пророчого екстазу (С.)

Заморські вина — на обіді Латина це звичайні домашні настойки, одначе приготовлені на привозних південних фруктах (С.): ч. IV, 54;

Замудровати — замудрувати — почати мудрувати — удаватися в зайві й непотрібні міркування (СУМ-20): ч. II, 44;

Замурмотати, замурмотіти — почати мурмотати, мурмотіти — говорити тихо, невиразно (СУМ-20): ч. I, 22; ч. II, 8;

Замутити — вивести зі стану спокою; схвилювати.
Замутити серце (душу) — вивести кого-небудь зі стану рівноваги, дуже збентежити (СУМ-20): ч. IV, 116;

Занедбать [Занедбать] = забыть, пренебречь (К.).
Занедбати — виявляти байдуже ставлення до кого-, чого-небудь, забувати про когось, щось (СУМ-20): ч. I, 61; ч. VI, 122;

Занишкнуть [Занышкнуть] = умолкнуть (К.).
Занишкнути - те саме, що замовкнути — переставати говорити, співати; припиняти розмову, спів і т. ін. (СУМ-11). Док. до нишкнути — замовкати, затихати, заспокоюватися (СУМ-20): ч. VI, 19;

Занудити — те саме, що нудитися — відчувати апатію, відразу до чого-небудь (СУМ-20): ч. I, 59; ч. II, 62;

Западня [Западня] = ловушка (К.).
Безвихідне й загрозливе становище, в яке потрапляє хтось унаслідок чиїх-небудь дій, звичайно хитрих, підступних (СУМ-20): ч. V, 68;

Запалити — у значенні спалювати — знищувати, руйнувати (СУМ-11): ч. II, 10;

Запа́ска [Запа́ска] = передник (К.).
1) Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (перев. вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки; 2) Фартук (СУМ-20). (С.): Кусок чорної, звичайно шерстяної тканини (власне запаска) обвивався кругом стану так, щоб кінці його сходилися попереду. Поверх запаски у вигляді фартуха був кусок тканини синього кольору (попередниця). Запаску і попередницю підперізуваличервоним поясом: ч. I, 29.
Дідона одягла не таку запаску, яка була на її молодшій сестрі Ганні минулого дня. Знали ще запаску у вигляді полотняного білого передника, яку носили поверх спідниці заміжні, взагалі більш поважного віку жінки ч. I, 33. Див. коментар до строфи 29.

Запе́вне [Запе́вне] = наверное (К.).
Уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось (СУМ-20): ч. IV, 10;

Запеклий [Запеклый] = закоснелый (К.).
Закосневший в чем-н. и не поддающийся исправлению, улучшению, закоренелый, неисправимый. Закоснелый злодей. Закоснелое невежество (У.).
У поемі вживається у значенні «Який відзначається жорстокістю» (СУМ-20): ч. IV, 60;

Запіканка [Запиканка] = водка, настоянная в тепле; на пряных кореньях (К.).
Горілка, заправлена прянощами й витримана певний час у гарячій печі (СУМ-20): ч. III, 117; Див. також челюсті.

Запінитися — забризкуватися слиною, піною, що виступає з рота; укриватися такою піною (СУМ-20): ч. I, 55; ч. III, 37; ч. III, 61;

Запічок — 1) Місце на печі, відгороджене комином, або за піччю; 2) Заглибина в бічній, задній або передній стіні печі, де зберігають предмети домашнього вжитку, продукти (СУМ-20). Заглибина в комині печі різної величини, частіше з боку припічка і полу (див. піл). Тому Дідона, щоб дістати кресало, «скочила на піл». В запічку, де завжди сухо, звичайно тримали кресало і трут. Трут робили з відвареного в гречаному попелі гноту (див.), ганчірки або висушеного гриба, який через це мав назву трутовик. Іскра, одержана від удару залізного кресала об камінь, запалювала трут. Трут завертали в клоччя (див.) — грубе волокно, відходи під час обробки льону або конопель — і роздували вогонь (С.): ч. I, 11; ч. I, 64; ч. IV, 93.

Заплатити (СУМ-20): 1. Віддати плату за що-небудь: ч. IV, 59. 2. Відповісти чим-небудь, якоюсь дією і т. ін. на певне ставлення, на щось зроблене, заподіяне: ч. II, 47; ч. V, 84.

Запопасти (СУМ-20): 1. Потрапляти куди-небудь: ч. I, 20. 2. Брати, хапати те, що трапиться: ч. IV, 82;

Запорожці-чуприндирі — див. чуприндир.

Запороща́ть [Запороща́ть] = закричать, затрещать (К.).
Запорощати, запорощити — почати порощати, порощити — швидко й голосно говорити, кричати (СУМ-11,20): ч. III, 109. Див. також порощити.

Запропа́ле [Запропа́ле] = напрасно (К.) — слово відсутнє.

Запуст — останні дні перед кожним із чотирьох тривалих постів, коли вірянам можна їсти скоромне (СУМ-20). Заговіни, пущення, останній день перед постом, коли готували особливо багатий обід з скоромних (м'ясних або молочних) страв (С.): ч. IV, 39;

За́раз [З́араз] = тотчас (К.).
В той самий момент; негайно (СУМ-20): ч. I, 9; ч. I, 11; ч. I, 12; ч. I, 20; ч. I, 36; ч. I, 44; ч. I, 51; ч. I, 52; ч. II, 7; ч. II, 8; ч. II, 12; ч. II, 19; ч. II, 35; ч. II, 40; ч. II, 41; ч. II, 42; ч. II, 42; ч. II, 48; ч. II, 51; ч. II, 61; ч. II, 65; ч. II, 68; ч. II, 73; ч. III, 6; ч. III, 25; ч. III, 26; ч. III, 29; ч. III, 32; ч. III, 33; ч. III, 36; ч. III, 37; ч. III, 58; ч. III, 59; ч. III, 64; ч. III, 113; ч. III, 135; ч. III, 136; ч. IV, 1; ч. IV, 10; ч. IV, 16; ч. IV, 18; ч. IV, 28; ч. IV, 33; ч. IV, 38; ч. IV, 53; ч. IV, 72; ч. IV, 80; ч. IV, 81; ч. IV, 94; ч. IV, 95; ч. IV, 99; ч. IV, 100; ч. V, 10; ч. V, 13; ч. V, 25; ч. V, 25; ч. V, 31; ч. V, 38; ч. V, 42; ч. V, 105; ч. V, 109; ч. V, 135; ч. V, 138; ч. VI, 18; ч. VI, 68; ч. VI, 74; ч. VI, 113; ч. VI, 123; ч. VI, 136; ч. VI, 138; ч. VI, 147;

Зара́ння [Зара́ння] = пораньше (К.).
(СУМ-20): 1) Ранній час; 2) Те саме, що зарані — рано-вранці ч. II, 27; ч. VI, 21. Заздалегідь, наперед: ч. VI, 118;

Заріза — убивця, розбійник (СУМ-20): ч. V, 98;

Зарюмать [Зарюмать] = заплакать (К.).
Почати рюмати; заплакати (СУМ-20): ч. VI, 77;

Засада — несподіваний напад з прикритого місця (СУМ-20): ч. VI, 114; ч. VI, 117;

Засадити — 1. З силою, різким рухом устромляти якийсь предмет у що-небудь  (СУМ-20): ч. III, 36; ч. V, 103. 2. Змушувати довгий час перебувати де-небудь (Є.): ч. III, 126;

Засапатися — починати важко дихати, задихатися від швидкої ходи, бігу, роботи і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 45; ч. I, 58; ч. II, 30; ч. III, 30;

Заскавучать [Заскавучать] = завизжать (К.).
Заскавучати, заскавчати — почати скавучати, скавчати — повискувати (жалібно, радісно або з нетерпінням), стиха вити (про собак та інших тварин) (СУМ-11,20): ч. IV, 78;

Заслинитися — змочуватися, зволожуватися слиною; слинитися (СУМ-20): ч. IV, 22;

Заслона — захист, заступництво (СУМ-20): ч. V, 111; ч. V, 140;

Засмальцьований [Засмальцьованый] = запачканный (К.).
Який засмальцювався, став брудним (СУМ-20): ч. III, 60;60;

Засталяться [Засталяться] = заискивать (К.).
Засталитися — забезпечуватися, ласки запобігати, підлещуватись (Л.); підлещуватися (СУМ-20); довірятися, здаватися на ласку (С.). На мій погляд слово вжито у значенні виникати — зароджуючись, ставати дійсним, існуючим (СУМ-20). Якщо погодитись з вище наведеними визначеннями, то виходить масло масляне — прихильність, симпатія підлещувалась (Т.Б.): ч. V, 13;

Застоюватися, застоятися — стояти, затримуватися довго на одному місці (СУМ-20): ч. III, 105; ч. III, 109;

Застромить [Застромыть] = заткнуть (К.) — слово відсутнє.

Засту́кать [Засту́кать] = прижать (К.) — слово відсутнє.

Заступати (СУМ-20): 1) Захищати, боронити кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. ч. II, 33; ч. V, 84. 2) Загороджуючи, затуляючи, оповиваючи і т. ін. кого-, що-небудь, робити невидним повністю або частково ч. IV, 122;

Засурмити — почати сурмити — видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти) (СУМ-11,20): ч. II, 40; ч. IV, 27; ч. V, 116;

Зась [Зась]ь] = молчать (К.).
Не можна (СУМ-20): ч. I, 11;

Затикати (СУМ-20): 1. Закривати який-небудь отвір, засуваючи в нього щось: ч. III, 29; ч. V, 55; 2. Засувати за що-небудь: ч. VI, 135;

Затинать [Затынать] = отхватывать, бойко играть (К.).
Завзято, з запалом робити, виконувати що-небудь (СУМ-20): ч. I, 28;

Затинатися — не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися (СУМ-20): ч. III, 58;

Затопить [Затопыть] = крепко ударить (К.).
Сильно бити кого-небудь, ударяти по чомусь (СУМ-20): ч. II, 38;

Затрубити (СУМ-20): 1. Почати трубити, видаючи звуки за допомогою труби, сурми, рога і т. ін.: ч. IV, 78; 2. Почати грати що-небудь (на трубі, сурмі і т. ін.): ч. V, 40;

Затруситися — затремтіти, затрястися від якого-небудь почуття (СУМ-20): ч. III, 109; ч. V, 25; ч. VI, 1; ч. VI, 67; ч. I, 50;

Затьору дать [Затьору дать] = бить наповал (К.).
Затьор, затор — нагромадження крижин на річці під час льодоходу.
Давати затьору — лупцювати, сильно бити (СУМ-20): ч. V, 125; ч. VI, 57;

Затялись — вжито у значенні поклястися — дати клятву; урочисто пообіцяти що-небудь, завірити в чомусь; присягнутися: ч. IV, 111;

Заушниця, завушниця — запалення завушних залоз (СУМ-11): ч. III, 16;

Захват — широкий розмах чого-небудь (СУМ-11): ч. IV, 104;

Захлясть [Захлясть] = изнемогать от голода (К.).
Захлянути, захляти — дуже схуднути, ослабнути від чого-небудь; охляти (СУМ-20): ч. I, 14;

Заховать [Заховать] = спрятать; похоронить (К.).
Заховати, заховувати — закривати, затуляти, роблячи невидимим (СУМ-20): ч. VI, 163;

Заходились, заходитися — докладати всіх зусиль до здійснення, досягнення чого-небудь (СУМ-20): ч. III, 8;

Захрабровали — див. храбрувати.

Зацідить [Зацидыть] = крепко ударить (К.).
З силою вдаряти кого-небудь (СУМ-20): ч. III, 36; ч. VI, 156;

Зачервоніться [Зачервониться] = закраснеть (К.).
Зачервонітися — червонітися — червоніти — ставати, робитися червоним (СУМ-11): ч. II, 49;

Зачинати, зачати (СУМ-20): 1. Починати яку-небудь дію; розпочинати: ч. II, 2; ч. IV, 6; ч. IV, 33; ч. V, 27; ч. V, 31; ч. V, 121. 2. Виявляти перші ознаки якої-небудь дії або стану: ч. VI, 90;

Зачинить [Зачыныть] = затворить (К.).
Зачинити — брати на замок, засув і т. ін.; замикати (СУМ-20): ч. V, 137.
Зачинятися — лишатися на самоті, уникати інших, закрившись, замкнувшись де-небудь (СУМ-20): ч. V, 30.

Зашариться [Зашарыться] = закраснеться (К.).
Зашарітися — шарітися — шаріти — ставати, робитися червоним (перев. про обличчя); червоніти (СУМ-11): ч. VI, 169;

Зашкурна — те саме, що зашкірна — яка міститься під шкірою (СУМ-20): ч. VI, 150;

Зашморг [Зашморгъ] = петля (К.).
Петля з мотузка, шнура і т. ін., яка стягується.
Дивитися зашморгом — дивитися на кого-небудь вороже, з неприязню (СУМ-20): ч. VI, 117;

Зашпори — гострий біль від морозу, холоду (у пальцях рук, ніг). У переносному значенні — переживання, страх, душевний біль (СУМ-20): ч. VI, 10;

Защищати — (СУМ-11): захищати — 1. Обороняти, охороняти кого-, що-небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних і т. ін. дій: ч. V, 107. 2. Відстоювати інтереси обвинуваченого: ч. VI, 95;

Защіпка [Защыпка] = крючок (К.) — слово відсутнє.

Заюрити — почати пустувати, поводити себе вільно, грайливо (СУМ-20): ч. I, 31;

Збентежить [Збентежыть] = обескуражить (К.).
Збентежити, бентежити — 1. Викликати хвилювання, тривогу; хвилювати, тривожити. 2. Викликати стан зніяковілості в кого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 100;

Збитень — гарячий напій, який готувався з води, меду і прянощів; гаряч (СУМ-20). Збитень готували так: розводили на воді або слабкому пиві мед, рідше патоку, додавали різні пряності — лавровий лист, перець, гвоздику, імбир та ін. і кип'ятили. Пили його гарячим (С.): ч. V, 61; ч. V, 62. Див. гарячий.

Збіжжя [Збижжа] = всякие вещи (К.).
Розм. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки (СУМ-20): ч. IV, 110;

Збірниця — зборище, збіговище (СУМ-20): ч. IV, 133;

Зборні ізби — збірні — приміщення, в яких збирався сход (С.): ч. VI, 147;

Збрехати [Збрехаты] = солгать (К.).
Збрехати — брехати — говорити неправду (СУМ-20): ч. I, 8; ч. III, 109; ч. III, 135; ч. V, 21.
Як би не збрехати — уживається для вираження непевності в чому-небудь; відповідає знач. вставн. сл. здається (СУМ-20): ч. III, 110;

Збруя — бойове спорядження воїна (СУМ-20); у кінноті сюди входило також спорядження для коня (С.): ч. IV, 91; ч. IV, 97; ч. IV, 122; ч. V, 27; ч. V, 28; ч. V, 41; ч. V, 42; ч. V, 42; ч. V, 43; ч. VI, 75; ч. VI, 92; ч. VI, 113; ч. VI, 126;

Збудовати [Збудоваты] = соорудить, выстроить, основать (К.).
(СУМ-20): Збудувати — 1) створювати, організовувати що-небудь ч. I, 17; 2) Споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (споруду): ч. IV, 115;

Збунтовати — бунтувати (СУМ-20): 1. Підбурювати до бунту або проти кого-небудь: ч. IV, 96; 2. Хвилювати, бентежити — викликати стан замішання, зніяковілості в кого-небудь: ч. VI, 149;

Звести (СУМ-20) — 1. Підвести що-небудь, перемістити в інше положення: ч. II, 17; 2. призвести, спричинитися до морального падіння: ч. IV, 70.
Звести нінащо — внівець — дотла, вщент, зовсім: ч. II, 3;

Звихнутися — зміститися в суглобі при падінні, ударі і т. ін. (про кістки) (СУМ-11): ч. VI, 72;

Звіркувати — поводитися як звір (СУМ-20): ч. IV, 14;

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20): ч. III, 16; ч. III, 23; ч. III, 35; ч. III, 36; ч. III, 68; ч. III, 74; ч. IV, 7;

Зводник, зводниця — звідник, звідниця — 1. Той, хто займається звідництвом (у поемі зводня) — посередництвом між чоловіком і жінкою (перев. корисливим) для налагодження між ними любовних взаємин). 2. Той, хто розпускає плітки, зводні. 3. Той, хто зваблює дівчину, жінку (СУМ-20): ч. III, 79; ч. III, 92; ч. VI, 3.
Зводниця цитерська — походить від назви острова Цітера (Кіфера), де був особливо поширений культ Венери і знаходився її храм. Цітера — одне з імен Венери (С.): ч. VI, 13;

Зволікатии — волочачи, тягнучи, збирати в одне місце (СУМ-11): ч. VI, 74; ч. VI, 90; ч. VI, 153;

Зволятися — зволяти — виявляти бажання, згоду що-небудь робити (СУМ-20): ч. IV, 119; ч. V, 80;

Звомпить [Звомпыть] = струсить, сконфузиться (К.).
Звомпити — утратити самовладання; розгубитися (СУМ-20): ч. II, 31; ч. V, 137; ч. VI, 153;

Згамкать [Згамкать] = съесть (К.).
Згамкати, гамкати, гамати — їсти (СУМ-20): ч. V, 16;

Згинуть [Згынуть] = пропасть (К.).
(СУМ-20): Згинути, ізгинути — 1) померти, загинути ч. IV, 68; ч. IV, 71; ч. V, 37; ч. V, 37; ч. V, 111; ч. VI, 29; ч. VI, 123; ч. VI, 123; ч. VI, 129; ч. VI, 144; 2) стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути: ч. III, 37; ч. VI, 79; ч. VI, 109;

Зглядатися — обмінюватися поглядами; переглядатися (СУМ-20): ч. IV, 51;

Згоріти — бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, бажанням (СУМ-20): ч. III, 128;

Згубить [Згубыть] = потерять (К.).
(СУМ-20): Згубити, губити — 1) Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його: ч. V, 24; 2) Знищувати кого-, що-небудь, призводити до загибелі: ч. V, 114; ч. VI, 71;

Здаваться [Здаваться] = казаться (К.).
(СУМ-20): 1) Мати в чиїйсь уяві той чи інший вигляд, набирати певних рис, властивостей, справляти на кого-небудь якесь враження: ч. I, 3; ч. II, 60. 2) Поставати в уяві, думках; уявлятися: ч. III, 30; ч. V, 123; ч. V, 132; ч. VI, 103.
Здається, здавалося, у знач. вставн. сл. — уживається для вираження непевності в чому-небудь, припущення чогось: ч. II, 11; ч. IV, 122; ч. V, 1; ч. VI, 97; ч. VI, 100;

Здатний [Здатный] = способный, ловкий (К.).
(СУМ-20): 1) Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином: ч. III, 41; ч. VI, 140. 2) Який відповідає певним вимогам, придатний для кого-, чого-небудь, на щось: ч. V, 48; ч. V, 112. 3) Здібний ч. VI, 155;

Здорова — з часів, коли була здорова, ще з молодості (Т.Б.): ч. III, 113;

Здо́хнуть [Здо́хнуть] = околеть (К.).
Дохнути, гинути (про тварин)ч. I, 16;

Здужать [Здужать] = посилить (К.).
(СУМ-20): 1) Бути (стати) спроможним, могти (змогти) щось робити ч. I, 32. 2) Бути (стати) спроможним, могти (змогти) щось робити ч. II, 17;

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.): ч. I, 14-15; ч. I, 17; ч. I, 42-43; ч. I, 46-50; ч. II, 29; ч. II, 32-33; ч. II, 35-36; ч. II, 51-52; ч. IV, 17; ч. V, 25; ч. V, 38; ч. V, 42; ч. V, 58; ч. V, 60; ч. V, 61-63; ч. V, 66; ч. V, 99; ч. VI, 1; ч. VI, 7; ч. VI, 11-13; ч. VI, 16; ч. VI, 18; ч. VI, 20; ч. VI, 34; ч. VI, 60-61; ч. VI, 64; ч. VI, 143; ч. VI, 147; ч. VI, 159; ч. VI, 161-162.

Зефір — західний весняний вітер, який приносив дощі (С.): ч. I, 7.

З'єднать [Зъеднать] = договорить (К.).
З'єднати — збирати в один колектив, гурт і т. ін.; об'єднувати, згуртовувати (СУМ-20): ч. IV, 6333; ч. IV, 111; ч. V, 7;

Ззиркнутись — ззиратися, ззирнутися — обмінюватися швидкими поглядами (СУМ-20): ч. VI, 86;

Зикратий [Зыкратый] = разноглазый конь (К.).
Зікратий — бѣлоглазый (Г.). Зикратий — кінь з очима не до масти (зиркатий) (Л.). Тут зикратий - масть коня. Починаючи з першого повного видання «Енеїди» (1842), в коментаторів немає одностайності в поясненні цього слова. У словнику, доданому до першого повного видання «Енеїди», сказано: зикратий - різноокий кінь. У наступних авторитетніших виданнях - «білоокий, а сам іншої масті», «білобокий», «з білими боками». В одному з словників української мови зазначено: зикра - очі/див.: К. с. - 1889. - Кн. 9. - С. 705). Польське zіrkaty - зіркатий, людина з блискучими чи то витріщеними очима. Але коли йдеться про масть, то, певне, справа не в очах, а в плямах іншої, звичайно білої масті навкруги очей. Коли для знавців може й грають якусь роль відмінності в кольорі кінських очей, то для визначення масті вони не мають значення. Тут годиться тільки те, що видно на значній віддалі. Таким чином, у даному разі зикратий - з плямою іншої масті біля ока з одного чи з обох боків. Отже, Турн їздив на різномасному коні (С.). ч. V, 51; ч. V, 54; ч. V, 69; ч. VI, 48; ч. VI, 68; ч. VI, 134; ч. VI, 140;

Зирк [Зыркъ] = глядь (К.).
Уживається як присудок для вираження раптовості, несподіваності настання або вияву чого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 67; ч. VI, 169. Зиркнути у значенні (СУМ-11): 1) подивитися — спрямувати погляд у певному напрямку на кого-, що-небудь; глянути: ч. II, 52; ч. V, 65; ч. V, 66; 2) переглядатися — обмінюватися швидкими поглядами; перезиратися: ч. VI, 86;

Зівати — те саме, що позіхати — (СУМ-20): ч. V, 99;

Зівота — Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології (С.): ч. III, 44.

Зіло — зело — дуже (СУМ-20): ч. VI, 66;

Зіптянка [Зиптянка] = негодная женщина (К.) — слово відсутнє.

Зіпхнуть [Зипхнуть] = спихнуть (К.).
Зіпхнути, спихати — штовхаючи, зрушувати з місця, переміщати (СУМ-20): ч. VI, 140. У значенні відправляти (відправити) на той світ — заподіювати кому-небудь смерть ч. VI, 145;

Зірниця [Зирныця] = звезда (К.).
Вжито у значенні — яскраве освітлення горизонту перед сходом і відразу після заходу сонця; зоря (СУМ-20): ч. VI, 74; ч. VI, 90;

З'їздити — те саме, що ударити (СУМ-20): ч. V, 124;

Злапать [Злапать]] = охватить, поймать (К.).
Злапати — схопити (зубами, руками, лапами, в руки) кого-, що-небудь (СУМ-20): ч. I, 25;

Златий — щасливий (СУМ-20): ч. IV, 118;

Зле — погане, недобре (СУМ-20): ч. I, 1; ч. V, 142;

Зледащить [Зледащить] = избаловаться (К.).
Зледащити — стати ледачим. Ледачий — який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий (СУМ-20). У поемі вживається у значенні розпещуватися — псуватися від надмірної уваги, ніжності, пестощів (СУМ-11): ч. I, 44;

Злигать [Злыгать] = проглотить (К.).
Злигати — з'їсти швидко, жадібно (СУМ-20): ч. II, 27; ч. IV, 4; ч. VI, 45;

Злигаться [Злыгаться] = стакаться (К.).
Стакиваться, стакаться, стакнуться с кем, заране тайком условиться, сговориться, быть соумышленником, стоять заодно (Дл.)
Злигатисяя — мати з ким-небудь якісь зв'язки, спільні справи (звичайно негативні); лигатися — мати інтимні стосунки з ким-небудь (СУМ-20): ч. III, 104;

Злидні [Злыдни] = бедность (К.).
У поемі вживається як множина слова злидень — морально негідна, погана людина (СУМ-20): ч. III, 47, та у заченні слова пожитки — дрібне майно, домашні речі (СУМ-11). В розумінні останнє, що в кого було (Ш.): ч. IV, 110.
Злиденний — не вартий нічого; нікчемний, жалюгідний (СУМ-11): ч. VI, 66; ч. VI, 119.
Злиденно у значенні жалюгідно — прислів'я до жалюгідний — який викликає жаль (СУМ-20). Жалкимъ образомъ (Г.): ч. VI, 153;

Злий (СУМ-20): 1. Сповнений злості, злоби; протилежне добрий (про людину, її характер): ч. I, 24; ч. II, 45; ч. III, 14; ч. III, 40; ч. IV, 75; ч. IV, 113; ч. V, 3; ч. V, 4; ч. V, 15; ч. V, 57; ч. V, 111; ч. V, 138; ч. VI, 8; ч. VI, 46; ч. VI, 148. 2. Який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий: ч. I, 2; ч. I, 6; ч. I, 53; ч. I, 57; ч. I, 60; ч. I, 60; ч. III, 18; ч. III, 46; ч. IV, 9; ч. IV, 60; ч. IV, 129; ч. V, 6; ч. V, 15; ч. V, 21; ч. V, 46; ч. V, 79; ч. V, 88; ч. V, 97. 3. Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий: ч. II, 31; ч. IV, 102; ч. VI, 22; ч. VI, 113. 4. Викликаний, пройнятий злістю, злобою, злорадством; у якому виявляється жорстокість, нещадність: ч. III, 57. 5. Поганий, несприятливий (про певний період): ч. VI, 34; ч. VI, 98; ч. VI, 100.
Зла доля: а) хто-небудь нещасливий, безталанний; у кого-небудь нещасливе життя, сповнене тривог, переживань і т. ін.: ч. III, 59; ч. V, 14; ч. VI, 121; б) горе, нещастя: ч. V, 39; ч. V, 112; ч. VI, 57.
Зла личина — див. личина.

Злити кулю — вчинити несподіванку, фокус, хвацько обернутися (С.): ч. VI, 70;

Злодій [Злодій] = вор (К.).
(СУМ-20): 1) Той, хто займається злодійством — розкраданням чужої власності; крадіжками: ч. III, 79; ч. IV, 86; ч. V, 4. 2) Те саме, що лиходій — той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо: ч. I, 56; ч. IV, 117; ч. VI, 93; ч. VI, 110;

Зложити (СУМ-20): 1. Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце; скласти: ч. I, 65; ч. I, 66; 2. Розташувати, розставити певним чином (слова, речення і т. ін.): ч. V, 117;

Злосливий — те саме, що злостивий — сповнений злості, зла; злий, злобний (СУМ-20): ч. VI, 159;

Злякаться [Злякаться] = испугаться (К.).
Злякатися, ілякатися — відчути ляк, страх; перелякатися (СУМ-20): ч. II, 50; ч. III, 32; ч. III, 51; ч. III, 113; ч. V, 11; ч. V, 67; ч. V, 137; ч. VI, 111; ч. VI, 149;

Змагати, змогти — мати змогу, бути спроможним що-небудь робити (СУМ-20): ч. V, 27; ч. V, 69; ч. VI, 128;

Змарніть [Змарнить] = похудеть, известись (К.) — слово відсутнє.

Змусовав — мусувати — міркувати (заглиблюватися думками в що-небудь), розмірковувати (СУМ-20): ч. IV, 3;

Знайти [Знайты] = сыскать (К.).
Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь; протилежне загублювати (СУМ-20): ч. II, 24; ч. III, 31; ч. III, 43; ч. III, 106;

Знак — предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь (СУМ-20): ч. VI, 125.
По знаку — відомий, знайомий кому-небудь (СУМ-20): ч. II, 5;

Знаряжалась — знаряджати — те саме, що споряджати — забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь (СУМ-20): ч. IV, 97; ч. V, 9; ч. V, 46;

Знахур [Знахуръ] = ворожея (К.).
Людина, що лікує різними народними засобами, часто чаклуванням, замовляннями і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 135. У значенні знаючий, обізнаний — який знається на чому-небудь, добре ознайомлений з  чимось (СУМ-11): ч. II, 59. Ворожбит, ворожея — той (та), хто робить спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20): ч. IV, 132; ч. V, 87;

Значок — невеличкий прапорець, що його надають військовій частині для розпізнавання (СУМ-20): ч. V, 34;

Значковий — скорочена назва звання значковий товариш — старшинське звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст. (СУМ-11). Козацьке звання, надавалося, починаючи з другої половини XVІІ ст. Значкові вважалися охоронцями полкового прапора та сотенних хоругов. Пізніше це звання надавалося синам полкової старшини (С.): ч. III, 125; ч. VI, 27;

Зневага [Зневага] = беда (К.).
Крайня неповага, зверхньо-зарозуміле ставлення (до того, хто або що може заслуговувати на повагу) (СУМ-20): ч. IV, 121; ч. VI, 47;

Зненацька [Зненацька] = нечаянно (К.).
(СУМ-20): 1) Ненароком, випадково: ч. IV, 87. 2) Несподівано, раптово: ч. V, 46;

Знечев'я [Знечевья] = нечаянно; с дуру (К.).
Знічев'я, рідко знечев'я — несподівано, раптом (СУМ-20): ч. II, 30. У значенні розгубленість, як стан за значенням розгублений — який розгубився, втратив спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін. (СУМ-11): ч. VI, 86;

Зовиця [Зовыця] = золовка (К.).
Сестра чоловіка (СУМ-20): ч. III, 46;

Зозуля [Зозуля] = кукушка (К.).
Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню (СУМ-20). Зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони (С.):  ч. VI, 70;

Золотар [Золотарь] = золотых дел мастер (К.) — слово відсутнє.

Золотий [Золотый] = в счете 20 копеек (К.).
Золота монета; червінець. У поемі, можливо, вживається у значенні злот, злотий — на Правобережній Україні в ХІХ – на початку ХХ століття – місцева назва монети вартістю 15 копійок (СУМ-20): ч. III, 17;

Золоті шапки — мітри, які носили високопоставлені представники церковної ієрархії, починаючи від єпископа (С.):

Зомліть [Зомлить] = впасть в обморок (К.) — слово відсутнє.

З-письменська — з погордою, зверхністю: ч. VI, 152;

Зрада [Зрада] = измена (К.).
(СУМ-20): 1) Порушення вірності в коханні, дружбі: ч. I, 60; 2) Перехід на бік ворога; віроломство, зрадництво: ч. VI, 132; ч. VI, 143; ч. VI, 148;

Зрадливо [Зрадлыво] = обманчиво; коварно (К.).
(СУМ-20): присл. до зрадливий – 1) Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний: ч. I, 62; 2) Здатний на зраду, на підступний, віроломний учинок: ч. VI, 142; ч. VI, 147;

Зрази (зразова) [Зразы] = часть говядины (К.).
М'ясні, картопляні, капустяні і т. ін. котлети з начинкою (СУМ-20). Страва з яловичини: скручений биток з м'яса, в даному разі з печінки, з начинкою (С.): ч. II, 8;

Зробить [Зробыть] = сделать (К.).
(СУМ-20): Зробити — 1) Виконати яку-небудь роботу, дію, здійснити що-небудь ч. I, 1; ч. I, 7; ч. II, 11; ч. II, 12; ч. II, 32; ч. II, 42; ч. III, 24; ч. III, 130; ч. IV, 60; ч. IV, 62; ч. IV, 66; ч. V, 27; ч. V, 28; ч. V, 87; ч. V, 104; ч. V, 105; ч. V, 106; ч. VI, 25; ч. VI, 33; ч. VI, 58; ч. VI, 85; ч. VI, 114; ч. VI, 144; ч. VI, 157. 2) У сполуч. з деякими іменниками означає виконання, здійснення того, що називають ці іменники: ч. I, 53; ч. III, 139; ч. IV, 47; ч. V, 7; ч. VI, 15; ч. VI, 76;  ч. VI, 87; ч. VI, 103; ч. VI, 124; ч. VI, 134.
Зробитися: 1) Набути певного зовнішнього вигляду (про людину) або певного виразу (про обличчя, очі): ч. II, 45. 2) Настати, відбутися (про певний стан людини): ч. II, 23; ч. II, 51; ч. IV, 80; ч. V, 50; ч. VI, 48; ч. VI, 117; ч. VI, 151;. 3) Статися, відбутися, трапитися: ч. VI, 131; ч. VI, 112.
Зробився сам не свій – втратив душевну рівновагу, самовладання: ч. II, 51.
Зробити кінець – припинити що-небудь, покласти край чомусь: ч. II, 47; ч. II, 56; ч. VI, 100;

Зроду [Зъ роду] = от роду (К.).
Зроду, ізроду (СУМ-20): 1. Від самого початку життя, за весь час життя: ч. III, 41; ч. III, 72; ч. IV, 83; 2. Завжди, з давніх-давен: ч. III, 7; 3. Ніколи впродовж життя: ч. V, 74;

Зруб — 1. Дія за знач. зрубувати, зрубати — рубаючи, знищувати; вирубувати (СУМ-20): ч. V, 64; 2. Те, що  складено з колод чи брусів, які укладають горизонтальними рядами. У даному випадку з мертвих тіл: ч. VI, 90;

Зслизнути і зслизти — див. Слизнуть.

Зуб [Зубъ] = род песни (К.).
Назва української народної пісні й танцю (СУМ-20). Танок, який танцювали під сопілку. Один з різновидів сопілки називається «зубівка» (С.): ч. I, 28;

Зубоскалка — жін. до зубоскал — той, хто любить зубоскалити; насмішник, скалозуб, скализуб (СУМ-20): ч. VI, 3;

Зубці [Зубци] = род кушанья (К.).
Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених (СУМ-20). Кутя з очищених зерен ячменю, зварена з потовченим і пересіяним на сито конопляним сім'ям (С.): ч. I, 27;

Зумитись — зумітися — дуже дивуватися; бути враженим чим-небудь (СУМ-20): ч. V, 10;

Зух [Зухо] = хват (К.). Ловкий, расторопный человек, исполненный удальства (У.).
Завзята людина; молодець — відважний молодий чоловік міцної статури, бравого вигляду (СУМ-20): ч. IV, 120. Див. — Дзіндзівер-зух.

Зцілюща — яка має здатність зцілювати; цілюща (СУМ-20): ч. VI, 137;

Зять — чоловік дочки та сестрин чоловік (СУМ-20): ч. III, 46; ч. IV, 23; ч. IV, 56; ч. IV, 64; ч. IV, 70; ч. VI, 85;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З  І  Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Іван-царевич — персонаж казки (С.): ч. V, 45.

Івашки — село кілометрів за вісім на північ від Полтави (С.): ч. VI, 122;

Ігрище — див. Грище.

Іда — гора на острові Кріт, де був поширений культ Цібелли (Ш.): ч. V, 64; ч. V, 65; ч. VI, 33; ч. VI, 98.

Ізбити (збити) з пантелику — викликати замішання в кого-небудь: спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати (СУМ-11): ч. I, 5.

Ізвол — дозвіл: ч. VI, 64.
До ізволу — до несхочу, до отвалу (Т.Б.): ч. IV, 53;

Ізвовить — зволити — виявити бажання що-небудь зробити (Т.Б.): ч. V, 58;

Ізвомпив — див. звомпить.

Ізгадати — див. Гадка.

Ізгинуть [Изгынуть] = пропасть, околеть (К.).
Див. Згинуть.

Ізконебє [Изконебе] = исстари (К.).
Ізконебе — іскони бо, тоб-то здавна (Л.). Здавна, іздавна — з давніх часів, дуже давно. Ще споконвіку — З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен (СУМ-11): ч. VI, 91;

Ізлічити [Изличыты] = сосчитать (К.).
Злічити — способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь (СУМ-11): ч. VI, 15; ч. IV, 130;

Ізпотиньга — див. спотиньга (К.).

Ізрухнуться [Изрухнуться] = двинуться (К.) — слово відсутнє.

Ізслизнути і ізслизти — див. слизнуть.

Ійо [Ійо] = в самом деле (К.) — слово відсутнє.

Ійон [Ійонъ] = вишь (К.).
Уживається, щоб привернути чиюсь увагу до когось, чогось; дивись, бачиш (СУМ-20): ч. I, 15; ч. III, 62;

Ійон, ійон [Ійонъ-ійонъ] = вишь какой (К.).
Уживається, щоб привернути чиюсь увагу до когось, чогось; дивись, бачиш (СУМ-20): ч. I, 44;

Іліоней — троянець: ч. V, 127.

Імбер — імбир — дорогі привозні прянощі з коренів імбиру, який росте у південних країнах (С.): ч. II, 17;

Імення [Имення] = название (К.).
Ім'я (СУМ-20) — 1) Особиста назва людини, що дається їй після народження: ч. III, 20; ч. VI, 76. 2) Те саме, що назва; найменування: ч. VI, 161. 3) У значенні прізвисько — найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок: ч. III, 134.
Імення приложити — вигадати прізвисько.

Індик [Индыкъ] = индийский петух (К.).
(СУМ-20): 1) Великий свійський птах родини індикових, якого вирощують на м'ясо; самець індички: ч. II, 62; ч. IV, 14; ч. V, 93. 2) Страва з м'яса цього птаха ч. I, 27;

Інноміне — особисто (С.): ч. IV, 47;

Іноси [Иносы] = ладно, согласен (К.).
Іносе, інось — Гаразд; добре, так (СУМ-20): ч. V, 78; ч. VI, 162;

Инчий, инчі [Ынчій] = иной (К.).
Інший — (СУМ-20): 1) Один із багатьох; деякий, який-небудь ч. I, 37; ч. II, 20; ч. III, 56; ч. V, 39; ч. VI, 30; ч. VI, 91. 2) Протилежний зазначеному: ч. III, 68.
В інший час — іноді, часом: ч. III, 39;

Іпполит — син легендарного афінського царя Тесея, або Фесея, нібито основоположника Афінської держави, і цариці амазонок Іпполіти . Згадка про те, ніби Іпполіт «підкусив мачуху», зв'язана з міфом про кохання до нього цариці Федри, його мачухи. Цей міф часто розроблявся драматургами античної літератури, зокрема Евріпідом (Ш., С.). За легендами, Іпполіт загинув, обмовлений своєю мачухою Федрою, що закохалась в нього, але йому було повернуто життя (Д.). Союзник Турна: ч. IV, 129.

Іракл — див. Геракл (Геркулес; Іракл).

Іржать [Иржать] = ржать (К.).
Перенос. Голосно, нестримно сміятися, реготатися (СУМ-20): ч. III, 74;

Іриса (Ірися) — в античній міфології Ірися (Ірида) — богиня райдуги, прислужниця богів, передовсім Юнони. Виступає посередницею між богами і людьми (як райдуга з'єднує небо і землю) (С.): ч. II, 41-42; ч. II, 45-48; ч. IV, 57.

Ісквапнійший [Исквапнійшый] = способнейший (К.).
Здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином (СУМ-20): ч. IV, 12;

Ісправник — посада ісправника (справника) введена за царювання Катерини ІІ. Справник здійснював вищу поліцейську владу в повіті. Справника, так само як і предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-поміж себе дворяни. Пізніше справника стали призначати без виборів на місцях губернські власті (С.): ч. III, 47;

Ісько [Йисько] = Осип (К.).
Ісько — троянець: ч. III, 107.

Іул (Асканій) — син Енея, легендарний начальник роду римських імператорів Юліїв, засновник міста Альба-Лонгі (А.): ч. V, 7; ч. V, 78; ч. V, 81-84; ч. V, 115; ч. V, 130; ч. VI, 11; ч. VI, 59; ч. VI, 133.

Іще [Ище] = еще (К.).
Іще, йще, ще — ч. I, 6; ч. I, 46; ч. I, 49; ч. II, 15; ч. II, 40; ч. II, 54; ч. II, 65; ч. III, 21; ч. III, 21; ч. III, 25; ч. III, 31; ч. III, 32; ч. III, 46; ч. III, 46; ч. III, 47; ч. III, 51; ч. III, 66; ч. III, 90; ч. III, 126; ч. IV, 50; ч. IV, 80; ч. IV, 97; ч. IV, 112; ч. IV, 131; ч. V, 24; ч. V, 91; ч. VI, 29; ч. VI, 49; ч. VI, 102; ч. VI, 127; ч. VI, 128; ч. VI, 158;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І  Ї  Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Їжак [Йижакъ] = ёж (К.).
Невеличка тварина-ссавець, спина й боки якої вкриті твердими голками (СУМ-11): ч. I, 12;

Їсти [Йисты] = есть (К.).
(СУМ-20): 1. Споживати їжу, харчуватися: ч. I, 20; ч. I, 26; ч. I, 27; ч. I, 59; ч. II, 13; ч. II, 29; ч. III, 86; ч. III, 118; ч. IV, 39; ч. IV, 53; ч. IV, 93; ч. IV, 112; ч. V, 20; ч. V, 60; ч. VI, 6; ч. VI, 48; 2. Роз'ятрювати, роз'їдати (про дим, пилюку і т. ін.): ч. V, 58;

Їхать [Йихать] = ехать (К.).
Їхати, їздити (СУМ-20): 1. Рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. 2. Вирушати куди-небудь; виїжджати, відправлятися: ч. I, 7; ч. I, 58; ч. II, 4; ч. II, 68; ч. II, 69; ч. II, 72; ч. II, 74; ч. III, 78; ч. III, 91; ч. IV, 73; ч. IV, 126;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї  Й  К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Йовиш — див. Зевес (Зевс, Йовиш, Юпитер)

Його [Його] = его (К.).

Йолоп [Йолоп] = дуралей, войлок (К.).
Те саме, що дурень; бевзь/бевзень (вайло, йолоп, бовдур), недотепа (СУМ-20): ч. IV, 26; ч. IV, 94;

Йому [Йому] = ему (К.).

Йорж (СУМ-20) — дрібна прісноводна риба родини окуневих із колючими плавцями: ч. II, 29.
Надутись, як йорж — про пихату людину: ч. IV, 43;

Йорзать [Йорзать] = метаться (К.).
Соватися — кидатися на кого-небудь; сікатися — нападати, кидатися на кого-небудь, маючи намір ударити, побити і т. ін. (СУМ-11): ч. VI, 39;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й  К  Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Кабак [Кабакъ] = голова, башка; тыква (К.).
Кабак означає тут голову (Л.): ч. V, 56 (Ставицький вважає, що у цій строфі «кабак» вжито у значенні «ніс»); ч. VI, 146.
Те саме, що шинок — невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма.
Так в кабаці кричить піддячий — у старі часи було прийнято різні урядові укази та розпорядження читати в людних місцях: на ярмарках, площах, у шинках тощо. Звичайно, піддячому особливо доводилося підвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамір (С.): ч. V, 116;

Кабака [Кабака] = табак (К.).
(СУМ-20): Нюхальний тютюн ч. I, 50; ч. II, 39; ч. IV, 100; ч. V, 125.
Дати (втерти) кабаки — побити, покарати кого-небудь: ч. VI, 47; ч. VI, 54.
Зім'яи (змолоти, стерти і т. ін.) на кабаку – жорстоко розправитися з кимсь; знищити: ч. II, 26;

Кабатирка — табакерка — коробочка для тютюну, перев. нюхального (СУМ-20): ч. V, 28;

Кабиця [Кабыця] = Малороссийское снадобье для варения пищи (К.).
У поемі слово вживається у значенні — яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь (СУМ-11). Тут у значенні: похідне польове вогнище. Зараз на півдні України кабицею називають літню піч надворі (С.): ч. VI, 30;

Каверза — підступ, який хто-небудь чинить, щоб ускладнити, заплутати справу, завдати шкоди; інтрига (СУМ-20): ч. VI, 4; ч. VI, 108;

Кавун [Кавунъ] = арбуз (К.): ч. V, 102;

Кав'яр [Кавьяръ] = икра, из Греч. (К.).
Продукт харчування, який одержують унаслідок оброблення яєчок риби (СУМ-20): ч. III, 118; ч. IV, 53. Див. буханець.

Кагал [Кагалъ] = жидовская школа, шум (К.).
Галаслива юрба; зборище. Гамір, безладдя, розгардіяш (СУМ-20): ч. III, 59;

Казан [Казанъ] = котел (К.).
Металева перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води і т. ін. (СУМ-20): ч. II, 13; ч. III, 69; ч. III, 75; ч. III, 76. Казанок — зменш. до казан (СУМ-20): ч. II, 26; ч. IV, 98;

Казань — те саме, що казання — повчальна промова в церкві; проповідь (СУМ-20): ч. II, 66;

Казенний — мова про казенних селян — селян-кріпаків, що належали державі (а не поміщикам) (СУМ-20): ч. III, 80;

Казиться [Казыться] = беситься, дурачиться (К.).
Казитися — пустувати, жирувати — поводитися несерйозно, пустувати, забавлятися // кокетувати з ким-небудь, залицятися до когось (СУМ-20): ч. I, 41; ч. III, 85; ч. VI, 2;

Казка [Казка] = сказка (К.).
Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил (СУМ-20): ч. I, 42; ч. III, 4; ч. III, 69; ч. IV, 2; ч. IV, 97; ч. V, 122;

Каїн — у Біблії перший син Адама і Єви, старший брат Авеля, який загинув від руки Каїна через заздрість: ч. I, 50; ч. IV, 19.

Кайдани [Кайданы] = оковы (К.).
1. Залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня 2. Те, що зв'язує людину, позбавляє її волі (СУМ-20): ч. IV, 89;

Казначей — те саме, що скарбник — той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах (СУМ-20,11): ч. IV, 118;

Как — син Вулкана, велетень, що вивергав вогонь, жив у печері на Авентинському пагорбі і вбивав усіх, хто проходив повз його житла. Був убитий Гераклом за те, що викрав у нього і сховав у себе в печері частину його стада корів (А.): ч. V, 21.

Кал [Калъ] = грязь (К.).
Бруд, болото, грязь (СУМ-20): ч. V, 95. Кальна — брудна (Ш.): ч. III, 65;

Калавур — караул. Ушкварить на калавур — взяти рушницю «на караул» (С.): ч. III, 45;

Каламайка [Каламайка] = коломенка (К.).
Цупка, густа льняна тканина. Цупкий — тканий чи плетений з товстих ниток, густо тканий (про тканину і вироби з такої тканини) (СУМ-20): ч. I, 34;

Каламар [Каламарь] = чернильница (К.).
Чорнильниця (СУМ-20): ч. III, 47;

Калганка — горілка, настояна на калгані (трава, корінь якої вживається також у народній медицині) (С.): ч. I, 28; ч. III, 117;

Калесці — жителі міста на півдні Кампанії (нині м. Кальві) (С.): ч. IV, 128;

Калитка [Калытка] = мошна, кошелек (К.).
Торбина для грошей; гаманець (СУМ-20): ч. IV, 4;

Кало́с [Кало́съ] = хороший, из Греч. (К.).
Калос (грецьке) — хороший, добрий (Л.): ч. IV, 125;

Кальний [Кальный] = грязный (К.).
Те саме, що брудний (СУМ-20): ч. III, 65; 

Калюжа [Калюжа] = лужа (К.)  — слово відсутнє.

Камезиться [Камезыться] = капризничать (К.).
Комизитися — те саме, що вередувати; капризувати // Виявляти впертість; упиратися; норовитися (СУМ-20): ч. I, 16;

Камерт — союзник Турна, один з проводирів латинського війська (С.): ч. VI, 56; ч. VI, 129.

Камилла — дочка міфічного царя вольсків Метаба (А.), італійська амазонка, ватажок загону вольськів (народність у стародавній Італії). Загинула від руки соратника Енея Арунта (С.): ч. IV, 131-132; ч. VI, 113; ч. VI, 116.

Кандали — кайдани — лалізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня. Перен. Все те, що зв'язує людину, позбавляє її волі (СУМ-20): ч. VI, 129;

Канчук [Канчукъ]] = нагайка (К.) — слово відсутнє.

Канцелярист — дрібний службовець канцелярії; писар (СУМ-20): ч. VI, 27;

Капама́ [Капама́] = род пирожного из Греч. (К.): ч. IV, 125;

Капелюх [Капелюхъ] = шапка с ушами (К.).
Головний убір (перев. чоловічий) з крисами (відігнутими краями капелюха, бриля), вигот. із фетру, соломи і т. ін. (СУМ-20): ч. IV, 42;

Капище — язичницька культова споруда у східних і прибалтійських слов'ян, а також місце принесення жертв богам (СУМ-20): ч. V, 64;

Каплиця [Каплыця] = часовня (К.).
У християн – невелика культова споруда без вівтаря для відправ і молитов (СУМ-20). Каплиця (нім. Kapelle) — мала церковця (Л.). Культова споруда у християн, призначена для відправ і молитов. Становить собою невелику церкву без вівтаря, інколи – простий стовп з іконою. Тут — бурлескне змішування, ототожнення християнської каплиці з язичницьким храмом (С.): ч. III, 17; ч. III, 18;

Каплуни — кастрований півень, якого відгодовують на м'ясо, а також страва з м'яса такого півня (СУМ-20): ч. IV, 53;

Капот — жіночий хатній одяг вільного крою; халат (СУМ-20): ч. III, 93;

Капотіти — підсил. до капати (СУМ-20): ч. VI, 44;

Каптан — старовинний чоловічий верхній одяг з довгими полами; сукмана, жупан, чумарка (СУМ-20): ч. IV, 99; ч. V, 89; ч. VI, 103;

Капуста — страви перев. з посіченої свіжої, квашеної, тушкованої і т. ін. головки цієї рослини (СУМ-20): ч. IV, 29;

Капут (лат. caput) — голова: ч. IV, 46;

Капшук [Капшукъ] = кошелек (К.) — слово відсутнє.

Кара [Кара] = казнь, наказание (К.).
Суворе покарання, відплата за що-небудь. Страта (СУМ-20): ч. III, 68; ч. V, 100; ч. VI, 4; ч. VI, 44;
Карати — какладати кару, покарання за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. (СУМ-20): ч. IV, 63; ч. V, 36; ч. VI, 2; ч. VI, 2; ч. VI, 4; ч. VI, 11; ч. VI, 18;

Караблик [Караблыкъ] = род чепца (К.).
Кораблик — старовинний жіночий головний убір (СУМ-20). Кораблик — старовинний жіночий головний убір, переважно в середовищі панства і заможного козацтва. Висока шапка з парчі або бархату з хутряним ободком. Формою нагадувала кораблик, звідси й назва. Верх круглий, з дорогоцінної тканини, інколи винизаний жемчугом і дорогоцінним камінням, над лобом викроєний гострим кінцем уверх (як ніс корабля), вуха залишалися відкритими. Ободок - завжди з чорного матеріалу, потилицю прикривав округло викроєний чорний клапан (С.): ч. I, 33; ч. IV, 43;

Караван — тут у значенні: рухомий ряд, низка людей (С.): ч. III, 83;

Караспуло — у Вергілія — Карас, грек, союзник Турна (С.). Переінакшене ім'я італійського героя Коранта, згадуваного Вергілієм (Д.). Використане українське прізвище Карась з грецьким закінченням (Ш.): ч. IV, 125.

Кара — суворе покарання, відплата за що-небудь (СУМ-20): ч. III, 68.
Смертна кара — страта: ч. VI, 44;

Карати (СУМ-20): 1. Накладати кару, покарання за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін.: ч. IV, 63; ч. V, 36; ч. VI, 2; ч. VI, 4; ч. VI, 11; ч. VI, 18;

Карбіж [Карбижъ] = бирка, нарезка (К.).
Карбіж, карб — палиця, на якій зроблені позначки для рахунку, для лічби; бирка (СУМ-20). Карбіж — зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палиці. Часто при позичках, різних господарських обліково-торгових операціях така палиця служила юридичним документом. Звідси пішла українська назва грошової одиниці — карбованець (карбувати) (С.). Котляревський жартівливо закидає музі незнання лічби — вона не тільки не вміє орудувати на рахівниці, але не осягла навіть «премудрості» карбіжу. «Карбували», звичайно, люди неписьменні: ч. VI, 29;

Карвасар [Карвасарь] = Словесный Суд, помещавшийся в прежние времена в Малороссийских городах и селениях, на ярмарочных площадях, в раскинутой палатке (К.).
Йдеться про одну з давніх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честі (відповідно в російського народу — «на миру»). Обрані громадою авторитетні люди вислуховували обидві сторони і тут же виносили своє рішення. Слово «карвасар», як і сама інституція суду на ярмарку, давнє, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як архаїзм (С.): ч. VI, 1;

Кари [Кары] = дроги водовозные (К.).
Водовозка (Л.): ч. IV, 104;

Кармазина [Кармазына] = красное сукно (К.).
Старовинне дороге темно-червоне сукно та одяг з цього сукна (СУМ-20): ч. III, 122;

Карсет — корсет — те саме, що корсетка — верхній жіночий одяг – безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини (СУМ-20): ч. I, 33;

Картеч — кулі артилерійського снаряду, розрахованого на стріляння з невеликої віддалі й наповненого такими кулями, що широко розсипаються під час пострілу (СУМ-11): ч. IV, 105;

Картуш — Картуш Луї - глава зграї грабіжників на початку XVIII в. в Парижі; його ім'я стало прозивним для позначення грабіжника-розбійника взагалі. На рубежі XVIII і XIX ст. Картушем в англійській і російській журналістиці називали Наполеона (А.): ч. IV, 41.

Карунка [Карунка] = позумент (К.).
Позумент — гаптована сріблом або сухозліткою тасьма для оздоблення одягу, м’яких меблів і т. ін.; галун (СУМ-11): ч. VI, 169;

Карфаген — місто, столиця торговельної рабовласницької республіки античних часів у північній Африці. Зіткнувшись з рабовласницьким Римом на ґрунті колоніального суперництва, Карфаген вів довголітню війну з Римом (т. зв. Пунічні війни) в IIІ — II ст. ст. до н. е. і зрештою був цілком переможений римлянами. Вводячи в свій епос епізод нещасливого кохання Дідони до Енея, Вергілій в загибелі Дідони хотів показати ніби знамення перемоги в майбутньому Риму над Карфагеном (Ш.): ч. I, 21;21; ч. I, 43; ч. I, 46; ч. II, 1; ч. III, 102; ч. IV, 61;

Кат [Катъ] = палач (К.).
1. Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури (СУМ-20): ч. III, 98; ч. IV, 96. 2. перен. Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок (СУМ-20): ч. III, 46. 3. лайл. Біс, чорт (СУМ-20): ч. IV, 91.
Дей же його кату! - вигук, що означає подив з досадою. За значенням близький до: «Ти глянь! Така досада!» (С.): ч. I, 7.
Пійдіть лиш ви собі ік кату! — уживається для вираження злості, обурення, незадоволення чим-небудь, роздратування з приводу чогось, небажання бачити кого-небудь (СУМ-20): ч. II, 25.

Кателик — або християнин, охрещений за католицьким обрядом, або уніат (греко-католик) (Т.Б.): ч. I, 56;

Кахоль [Кахоль] = изразец печной (К.).
Кахлі — керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін. (СУМ-20): ч. II, 8. Див. Пашкети в кахлях.

Качка [Качка] = утка (К.).
Водоплавний свійський і дикий птах, а також страва з м'яса цього птаха (СУМ-20): ч. II, 13; ч. V, 93;

Каша (СУМ-11) — страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці: ч. I, 27.
Варити (зварити) кашу — затіяти складну й клопітну справу або справу, що загрожує неприємними наслідками: ч. II, 25; ч. V, 73; ч. V, 86;

Каюк [Каюкъ] = лоточка (К.).
Невеликий човен із плоским дном (СУМ-20): ч. III, 57; ч. III, 58; ч. III, 64; ч. VI, 24;

Квапыться [Квапыться] = польститься; я не покваплюсь на тебе = я не посмотрю на тебя (К.).
Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися (СУМ-20): ч. III, 62; ч. III, 125;

Кваре (лат. слово: qua-re) — з якої речі (Л.): ч. VI, 84;

Кварта [Кварта] = кружка, десятая часть ведра (К.).
Міра рідких і сипких тіл (звичайно трохи більша за літр). Те саме, що кухоль — велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою у формі вушка (СУМ-20). У добу феодалізму на Україні, навіть у кінці XVІІІ ст., після ряду заходів уряду Російської імперії по уніфікації мір і ваги, спостерігається їх велика різноманітність. Іноді просто неможливо перевести давню міру на сучасну систему мір. «...Не тільки кожне місто і містечко, але навіть багато продавців мали свої особливі міри. Так... для міряння рідини служили: відро, відерце, кварта, яких містилося в казенному державному відрі 24. Зустрічається також міряння куфами, барилами, носатками, але ці останні були власне не мірами, а посудиною тільки приблизної величини, так, наприклад, куфа містила 18 — 40 відер» (Попытка к уравнению мер и веса в Малороссии XVІІІ в. /К. с. — 1889. — N 7. — С. 231) (С.): ч. I, 15; ч. II, 17. Див. також восьмуха, півквартівки.

Квас — кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна із солодом, а також напій із фруктів, ягід або меду (СУМ-20): ч. IV, 29; .
Грушевий квас — квас, на виготовлення якого йшли груші-дички (С.): ч. IV, 22.
Шевський (чинбарський) квас – розчин дубильної речовини для вичинювання шкур (СУМ-20): ч. VI, 3;

Кваснути — те саме, що киснути (СУМ-20): ч. III, 57;

Кватеря, кватиря — квартира — приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання (СУМ-20): ч. II, 7; ч. IV, 100; ч. V, 84;

Квач [Квачъ] = помазок, чем телеги подмазывают (К.).
Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я і т. ін. для мащення чого-небудь (СУМ-20): : ч. IV, 104;

Кваша [Кваша] = соложеное тесто (К.).
Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю (СУМ-20). Колись одна з популярніших страв («борщ, каша, третя кваша»). «Взяти житнього борошна, гречаного і солоду, висипати в діжечку, розмішати горячою водою (але не кип'ятком), дати півгодини або годину побродити; добре закип'ятити другу воду і розводити на смак, щоб було рідше або густіше, хто як любить; поставити на печі на тепле, щоб прийняло кислоту, тоді варити в горшку і подавати» (М. — С. 156). В квашу також часто кладуть для смаку і гостроти сушені груші, сливи чи якісь інші фрукти (С.): ч. I, 27; ч. V, 26;

Квилять [Квылять] = кричать по птичьему (К.).
Квилити — жалібно стогнати, стиха плакати (СУМ-20): ч. V, 116; ч. VI, 91;

Квитанція — розписка про прийняття грошей, документів, цінностей, погашення боргу і т. ін.: ч. V, 124;

Квітка [Квитка] = цветок (К.): ч. V, 91;

Квічать [Квичать] = цветами убирать (К.).
Квітчати — прикрашати кого-, що-небудь чимось (СУМ-20): ч. III, 92;

Квочка [Квочка] = наседка (К.).
Курка, що висиджує або водить курчат. Розкудкудакатися, як квочка — розкричатися, розбурчатися (СУМ-11,20): ч. I, 2;

Кеба́б [Кеба́б] = жаркое, сло. Греч. (К.).
Те саме, що люля-кебаб — гостра східна страва у формі невеликих котлет або ковбасок перев. з баранячого фаршу (СУМ-20). У Лепкого кебаб — ласощі. Калос кебаб (грецьк.) — смачне смажене м'ясо (Ш.): ч. IV, 125;

Келебердянськая верства — див. верства.

Келеп [Келепъ] = молоток (К.).
Старовинна ручна зброя, що має форму молота-топірця, насадженого на довгий держак (СУМ-20). Бойова палиця з булавою або металевим тягарем якоїсь іншої форми (С.): ч. VI, 50; ч. VI, 92;

Кендюх [Кендюхъ] = желудок животных (К.).
Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець (СУМ-20): ч. III, 36;

Кеп [Кепъ] = дурак; играть в кепа = играть в дурачки (К.).
Те саме, що дурень. Назва гри в карти; дурень (СУМ-20): ч. III, 9;

Кепковать [Кепковать] = издеваться, дурачить (К.).
Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися (СУМ-20): ч. III, 120;

Керея [Керея] = род епанчи (К.)
Епанча — широкий безрукавый плащ, круглый плащ, бурка (Дл.).
Старовинний довгий верхній одяг із відлогою; кобеняк (СУМ-20): ч. V, 22; ч. VI, 27; ч. VI, 66; ч. VI, 156;

Кефалос, або Кефалонія — острів коло Греції (С.): ч. IV, 125;

Кибалка [Кибалка] = род кокошника (К.).
Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця (СУМ-20). Старовинний жіночий головний убір у вигляді високої пов'язки на голові, з двома довгими кінцями, які спадали на спину. Носили тільки заміжні жінки (С.): ч. I, 4;

Кибета [Кибета] = склонность (К.).
Кебета — здібність, уміння, хист; розум (СУМ-20): ч. III, 7;

Кизяк [Кизякъ] = высушенный навоз для топки (К.) — слово відсутнє.

Кий [Кій] = дубина (К.).
Палиця (СУМ-20): ч. IV, 72; ч. IV, 92;

Ки́лим [Кы́лымъ] = ковер (К.): ч. IV, 48;

Кинді [Кыньди] = теплые галоши (К.).
Валянки; повстяні калоші. Повсть — вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів і т. ін. (СУМ-20): ч. IV, 42

Киприда — одне з імен Афродіти-Венери, яка народилася з морської піни біля берегів острова Кіпру (А.), де культ її виник раніше, ніж де інше (Ш.) — див. Венера.

Кирпа [Кырпа] = нос, говор. в насмешку; кырпу гнуть = гордиться (К.).
Короткий ніс (СУМ-20): ч. VI, 105; ч. VI, 135;

Кирпатий [Кырпатый] = курносый (К.) — слово відсутнє.

Кисіль (СУМ-20) — драглиста (в'язка, грузька) страва з ягідного або фруктового сиропу, молока і т. ін. із домішкою крохмалю: ч. II, 8. Див. також крохналь.
Наварити каші (пива, гіркої і т. ін.) — зробити що-небудь небажане, неприємне і т. ін.; наробити лиха, завдати клопоту: ч. IV, 58.
Дати киселю — ударити кого-небудь коліном ззаду; побити: ч. V, 65;

Кислиця [Кыслыця] = лесное яблоко (К.).
Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня, а також плід лісової яблуні // Взагалі про яблуню та її плоди (СУМ-20). Нар.: Сняться комусь кислиці, та не знає к чому (кислиці бачить у сні — також і проти плачу. — Номис. — С. 168) (С.): ч. II, 29; ч. II, 44; ч. III, 27; ч. III, 32; ч. III, 118; ч. IV, 21;

Китайка — первісно – густа, перев. синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім – бавовняна тканина (СУМ-20): ч. I, 34;

Кише́ня [Кише́ня] = карман (К.)..).
Частина одягу (штанів, пальта, піджака, сукні і т. ін.) у формі мішечка для дрібних речей і грошей (СУМ-20): ч. I, 54; ч. II, 15; ч. III, 100; ч. IV, 119; ч. V, 16;

Кібець, кібчик [Кибець] = ястреб (К.).
Хижий птах родини соколових, перев. із сірим або рудим пір'ям (СУМ-20): ч. V, 97; ч. VI, 130;

Ківната — кімната — у панських будинках і взагалі у великих хатах — покої, жилі приміщення, на відміну від світлиці — парадної кімнати для прийому гостей (С.): ч. IV, 89; ч. IV, 94;

Ківшик [Кившык] = корец (К.). Ковш, особенно железный, для черпания воды, кваса; чумичка (Дл.).
Зменш. до ківш — кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, вина, меду і т. ін. (СУМ-20): ч. IV, 28;

Кіл — те саме, що паля — загострений кілок.
На кіл посадити — старовинний спосіб смертної кари, при якому засудженого страчували, насаджуючи на такий кілок (СУМ-20). Така смертна кара особливо принизлива, призначена для найнижчого стану, «бидла». А тут — особа царської крові, та ще й жінка. У добу феодалізму самому способові смертної кари надавали неабиякого престижного значення. Смертна кара через повішення для провідних організаторів повстання декабристів 1825 р. сприймалася тодішнім суспільством і самими засудженими дворянськими революціонерами як приниження їхньої гідності, образа. До того ж, було прийнято виконувати вирок публічно. До смертної кари через посадження на палю особливо часто вдавалася польська шляхта під час розправи над захопленими повстанцями — запорожцями, гайдамаками (С.): ч. IV, 71;

Кінний — козак на коні з відповідним спорядженням, зброєю, харчами (С.): ч. IV, 107;

Кісей — фракійський цар, батько Гекуби, дружини троянського царя Пріама (А.). У поемі Кісей або рутулець, або їх союзник, вбитий Енеєм: ч. VI, 41.

Кітляр [Китляръ] = медник (К.) — слово відсутнє.

Кіть-кіть — уживається в знач. присудка за знач. котитися (СУМ-20): ч. IV, 64;

Кітьки — варіація гри крашанками: котити по землі (С.): ч. IV, 19 (див. коментар до цієї строфи).

Кіш — військовий табір, обоз. Тут у значенні троянська громада (Т.Б.): ч. II, 75;

Клавз — сабинянин, від якого, за Вергілієм, походить римський рід Клавдіїв (А.); союзник Турна, вбитий Паллантом: ч. VI, 47.

Кладенець — меч-кладенець — у російських билинах і казках: богатирський меч, що служить герою для подолання сильного супротивника (Т.Б.): ч. VI, 41;

Клацать [Клацать] = щелкать зубами (К.).
Клацати зубами — вороже, недоброзичливо і т. ін. ставитися до кого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 108;

Клейноди — відзнаки та атрибути влади української козацької старшини XVI–XVIII ст. – корогва, бунчук, булава, пірнач, військова печатка, литаври, духові труби і т. ін. (СУМ-20): ч. V, 39;

Клейонка — тканина, покрита з одного або з обох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною; церата (СУМ-20): ч. IV, 42;

Клекотить [Клекотить] = шипеть во время кипения (К.).
Клекотіти — бурхати, вирувати, шумувати (про рідину) (СУМ-20): ч. III, 69; ч. III, 138; ч. V, 116. Див. також Заклекотіти.

Кленовий — зроблений з клена (СУМ-20): ч. I, 27;

Клепало [Клепало] = клепня (К.).
Клепало, або калатало, стукачка — дерев'яний молоток, яким нічний сторож стукає в дощечку, щоб показати свою присутність (С.): ч. III, 111. Те саме, що било — підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби; // Палиця, шматок металу і т. ін., якими б'ють, подаючи сигнал (СУМ-20): ч. IV, 114; ч. V, 106;

Клесачка — шевське знаряддя для розгладжування швів (СУМ-11): ч. VI, 22;

Клечання [Клечання] = деревья с листьями срубленные (К.).
Гілки з листям, якими на Зелені свята прикрашають хату, двір (СУМ-20): ч. IV, 38;

Кликну́ти [Клыкну́ты] = позвать (К.).
(СУМ-20): 1. Запрошувати когось прийти, з'явитися з певною метою: ч. I, 26; ч. I, 44; ч. I, 60; ч. II, 43; ч. II, 67; ч. IV, 28; ч. IV, 38; ч. VI, 36; ч. VI, 65; ч. VI, 67; ч. VI, 96; ч. VI, 127. 2. Голосом звертатися до когось, чекаючи на відповідь, розраховуючи на те, що адресат обізветься: ч. II, 3; ч. III, 11; ч. III, 111; ч. V, 33; ч. V, 118;

Клістир — клізма (СУМ-20): ч. IV, 80;

Клочча [Клочча]] = охлопье (К.).
Жмутки, клаптики чого-небудь (СУМ-20). Клоччя — грубе волокно, одержане як відхід під час обробки волокон конопель або льону. Непридатне для прядива волокно знаходило всіляке застосування в побуті, в тому числі й ворожінні. Це відбилося в казках, легендах, переказах (С.): ч. I, 64; ч. I, 65; ч. II, 48; ч. III, 131;

Клунки [Клункы] = связки, мешочки с поклажей (К.).
1. Наповнений чим-небудь невеликий мішок, пристосований для носіння за плечима. 2. Зав'язана кінцями хустка, шматок тканини і т. ін. з чим-небудь (речами, продуктами і т. ін.); вузол (СУМ-20): ч. I, 50; ч. III, 38; ч. VI, 157;

Клуня [Клуня] = хлебный сарай (К.) — слово відсутнє.

Ключ — те саме, що джерело (СУМ-20): ч. I, 9;

Книші [Кныши] = стульни (К.).
Стульни (этногр.) — в некоторых местах Малороссии свадебные пироги, которые, если невеста оказалась целомудренной, молодой относил к тестю, обложив калиной (Брокгауз и Ефрон).
Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією (СУМ-11). Обрядовий хліб продовгуватої форми з білого тіста із загорнутими всередину краями (СУМ-20).
Книш — хлібний виріб з пшеничного, інколи житнього і гречаного борошна; по краях тісто розпліскують коржем і завертають наверх так, що воно сягає тільки до половини книша. Зверху книш змазують салом або олією.
Приготування книша з житнього і гречаного борошна: «Вчинити житнього тіста, замісити гречаним борошном; коли підійде, викачувати на столі; ліплять книші з допомогою ложки, яку опускають перед цим у розтоплений свинячий смалець. Зліпивши, сажають у піч, а вийнявши, знову змазують смальцем» (М. — С. 154) (С.): ч. II, 12; ч. VI, 112;

Кнур [Кнуръ]ъ] = боров (К.).
Самець свині (СУМ-20): ч. V, 141; ч. VI, 154;

Кобенить [Кобеныть] = бранить (К.).
Кобенити — сильно сварити, лаяти (СУМ-20): ч. III, 60; ч. V, 65; ч. VI, 17; ч. VI, 151;

Кобза [Кобза] = бандура, древний инструмент (К.).
Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент (СУМ-20): ч. II, 19;

Кобилка — зменш.-пестл. до кобила (СУМ-20): ч. I, 47;

Кобиляча голова — образ страховища з народної казки, що з'являється з гуркотом і стуком. «Стукотить, гуркотить... А що там. — Кобиляча голова лізе» (Номис, Українські приказки, прислів'я і таке інше, СПб., 1864, № 11825) (Д.) ч. II, 71;

Ковадло [Ковадло] = наковальня (К.).
Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби (СУМ-20): ч. V, 26;

Коваленко [Коваленко] = сын кузнеца.
Син коваля: ч. IV, 126;

Коваль [Коваль] = кузнец (К.):
Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети (СУМ-20): ч. III, 79; ч. V, 25; ч. V, 31;

Ковдря [Ковдря] = одеяло (К.) — слово відсутнє.

Коверза [Коверза] = размышление (К.).
Вигадка, примха (СУМ-20). Раздумье, размышленіе (Г.): ч. III, 127; ч. IV, 120. Коверзнути, коверзувати — мудрувати над чим-небудь; вигадувати (СУМ-20): ч. II, 41; ч. II, 58; ч. IV, 3; ч. VI, 127;

Ковтки [Ковткы] = серги (К.).
Сережки (СУМ-20): ч. I, 29;

Ковток [Ковтокъ] = глоток (К.): ч. II, 44; ч. V, 17; ч. V, 91; ч. VI, 45;

Ковтуни [Ковтуны] = клочки свалявшихся волос (К.).
Ковтун — жмут збитого, склеєного, забрудненого волосся, вовни, шерсті і т. ін. (СУМ-20). Зваляне в боруб'яхи волосся на голові. Франко це слово пояснює так: «Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збивається в ковтун» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 459) (С.): ч. III, 53; ч. V, 5;

Кожух [Кожухъ] = нагольная шуба (К.).
Нагольный — о шубе, тулупе: без покрышки, кожей наружу. Нагольный тулуп (У.).
Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром досередини (СУМ-20): ч. I, 24;

Козарлюга [Козарлюга] = удалой казак (К.).
Великий, міцний, дужий козак (СУМ-20): ч. V, 104;

Козельці [Козельци] = род травы (К.).
Рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих із великими жовтими або ліловими суцвіттями; кормові трави і медоноси (СУМ-20). Трав'яниста рослина, яка росте на облогових і цілинних землях. З молодих рослин обчищають і їдять солодкий корінь (С.): ч. III, 118;

Козир — уживається (перев. як прикладка) на означення сміливої, спритної, гострої на язик людини (СУМ-20): ч. VI, 62;

Козубенька [Козубенька] = корзинка (К.).
Зменш.-пестл. до козуб і козубень — ручний кошик, перев. із лубу або лози (СУМ-20): ч. IV, 106;

Колесувати — піддавати дуже жорстокій смертній карі, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться (СУМ-20): ч. III, 91 (див. коментар до цієї строфи).

Коли [Колы] = когда (К.).

Ко́ливо [Ко́лыво] = кутья (К.).
Українська ритуальна страва, яку подають першою на поминальному обіді після похорону — каша з пшениці, рису і т. ін. із солодкою (перев. медовою) підливою; поминальна кутя (СУМ-20). Ритуальне блюдо, обов'язкове на поминках; кутя з пшениці, розведена ситою. Перш, ніж приступити до страв під час поминального обіду, споживають коливо, обов'язково згадуючи при цьому добрим словом покійника: «Царство небесне, пером земля над ним! Нехай со святими почиває та й нас дожидає!..» (Номис. — С. 8) (С.): ч. II, 12;

Колиска [Колыска] = люлька (К.). — слово відсутнє.

Колись [Колысь] = некогда (К.).
(СУМ-20): 1. У якийсь час у минулому: ч. III, 3; ч. III, 42; ч. IV, 101; ч. IV, 123; ч. V, 47. 2. У якийсь невизначений час; якось: ч. I, 43. У який-небудь час у майбутньому: ч. III, 23;

Колихаться [Колыхаться] = качаться (К.).
Гойдатися під дією води (про водну поверхню, хвилі, предмети на воді і т. ін.) (СУМ-20): ч. IV, 6;

Колобродити — бешкетувати — чинити розбій, насильство (СУМ-20): ч. VI, 42;

Колоддя — збірн. до колода — стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля (СУМ-20): ч. V, 53; ч. V, 119; ч. V, 137;

Колупать [Колупать] = ковырять (К.).
Колупати (СУМ-20) — 1. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь: ч. II, 59. 2) Проникати всередину чого-небудь, видаляючи звідти якісь частинки: ч. VI, 136;

Колючий — який дошкуляє; дошкульний (СУМ-20): ч. VI, 97;

Колядки — різдвяні свята — найліпша пора для вечорниць і досвіток. Різдвяні обряди переплітаються з іграми та розвагами молоді на вечорницях(наприклад, вечорниці в перший день різдва в п'єсі Тараса Шевченка «Назар Стодоля» та в повісті Миколи Гоголя «Ніч перед різдвом»). Треба розрізняти колядки і коляди. Колядки мають обов'язково тільки світський зміст, коляди присвячені духовно-релігійним темам («Ой сів Христос вечеряти» та ін.). Тому в пеклі співали саме колядки, а ні в якому разі не коляди (С.): ч. III, 131;

Комашка [Комашка] = козявка (К.).
Зменш. до комаха — клас безхребетних членистоногих тварин, до якого належать жуки, бабки, мухи, бджоли, блощиці, мурашки і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 134;

Ко́мин [Ко́минъ] = печная труба (К.).
Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід (СУМ-20): ч. III, 91; ч. III, 132;

Комір [Комиръ] = воротник (К.) — слово відсутнє.

Комлицька буркурка — тобто калмицька (С.): ч. VI, 52;

Комора [Комора] = кладовая (К.).
1. Окрема будівля перев. для зберігання зерна. 2. Приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 51;

Компанійці [Компанійци] = бывшее легкое войско в Малороссии (К.).
Компанієць — в Україні XVII–XVIII ст. – козак легкокінного гетьманського полку // тільки мн. Наймані кіннотні козацькі полки, що виконували функції нагляду за порядком (СУМ-20). Утворені наприкінці 60-х років XVІІ ст. кінні компанійські полки були під командуванням і на особистому утриманні гетьмана. Щось близьке до гвардії. В кінці XVІІІ ст., уже в часи Котляревського, компанійські полки входили до складу регулярної російської армії як легка кавалерія. Інколи «компанійцями» називали просто багатих козаків (див.: Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — К., 1969. — С. 25) (С.): ч. II, 20;

Компоновати — Компонувати — те саме, що вигадувати (СУМ-20): ч. IV, 95; ч. V, 56. Див. скомпоновать.

Конвалія [Конвалія] = ландыш (К.).
Конвалія (Соnvallarіа) — багаторічна трав'яниста рослина. Настій з квіток конвалії здавна застосовується як ліки при серцевих хворобах. На Україні росте один вид — конвалія травнева (С.): ч. III, 136;

Кондійка [Кондійка] = ендола (К.). Ендова - широкий сосуд с отливом или носком, для разливки питей; медная посудина в виде чугуна, с рыльцем (Дл.). — слово відсутнє.

Коновальський цех — реміснича корпорація, яка об'єднувала коновалів. Коновал — людина без спеціальної ветеринарної освіти, яка займалася каструванням і лікуванням коней та інших тварин (СУМ-20): ч. III, 79. Див. цех.

Копа [Копа] = полтина; копна (К.).
(СУМ-20): 1. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам: ч. II, 12; ч. II, 70. 2. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.): ч. IV, 55; 3. перен. Велика кількість чого-небудь; копиця: ч. VI, 29;

Копиця — велика кількість, купа чого-небудь(СУМ-20): ч. V, 105;

Копирснуть [Копырснуть] = стремглав упасть, полететь (К.).
ВВживається у значенні полетіти — почати стрімко пересуватися, переміщатися; понестися (СУМ-11): ч. VI, 120;

Копистка [Копыстка] = пестик, спичка (К.).
Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь (СУМ-20): ч. IV, 106;

Копитан — капітан: ч. VI, 82;

Копіт — осад диму; сажа. Дати копоті — бити, завдавати поразки кому-небудь (СУМ-20): ч. V, 46;

Копошиться [Копошыться] = рыться, копаться (К.).
 ч. VI, 126; ;

Корам вас (лат.) — супроти вас (Л.): ч. VI, 84;

Корж [Корж] = лепешка сухая (К.).
Плоский перев. круглої форми виріб із прісного тіста (СУМ-20): ч. II, 29; ч. III, 118; ч. V, 34;

Корм — їжа тварин (СУМ-20): ч. III, 67;

Коровай [Коровай] = свадебный хлеб, раскрашенный и убранный цветами (К.).
Великий круглий здобний хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля або на якісь інші урочистості чи свята (СУМ-20): : ч. IV, 55 (див. коментар до цієї строфи).

Корогва, короговка [Корогва, короговка] = знамя (К.).
Військовий бойовий прапор (СУМ-20): ч. IV, 98; ч. V, 39;

Коровод — хоровод — досить поширений старовинний, перев. слов’янський масовий народний танець, учасники якого ходять по колу з піснями, виконуючи певні рухи, підпорядковані драматичній дії; танок (СУМ-11): ч. VI, 31;

Короста [Короста] = чесотка (К.).
Заразна шкірна хвороба людини й тварин, що виникає внаслідок проникнення в шкіру коростяних кліщів (СУМ-20): ч. III, 45;

Коса (СУМ-20): 1. Заплетене волосся: ч. I, 4; ч. VI, 94; 2. Сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, зернових і т. ін., що має форму вузького зігнутого леза, прикріпленого до кісся дерев'яного держака: ч. III, 45; ч. III, 98; ч. IV, 82; ч. VI, 47; 3. Піщана вузька, довга частина суходолу, що відокремлює від відкритого моря бухту, озеро або затоку; мис.
Риболовні коси — багаті на рибу; риболовні угіддя: ч. VI, 102;

Косий — про людину, яка має неоднаково спрямовані зіниці (про очі з такою вадою); косоокий, зизий (СУМ-20): ч. III, 12;

Костерр — тридцять кіп пов'язаного в кулі очерету. В копі — 60 кулів (С.). Куль — обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовують для покрівлі (тут очерету для підпалу) (СУМ-20): ч. I, 65; ч. I, 66;

Костянтина — Костянтинів день (21 травня за ст. ст.). За народними віруваннями, трави, зібрані саме у цей день, мають чудодійну (С.): ч. III, 136;

Котигорох — персонаж казки (С.): ч. V, 45.

Ко́тик [Ко́тыкъ] = род игры (К.).
Дитяча гра «в котика й мишки»: мишка втікає, котик її доганяє (С.): ч. VI, 64;

Коханий [Коханый] = милый (К.) — слово відсутнє. Наразі вживаються слова: кохаюсь: ч. II, 34; коханець: ч. II, 54; кохання: ч. IV, 68; коханка: ч. VI, 60;

Коць [Коць] = простой ковер (К.) — слово відсутнє.

Кошара [Кошара] = загон овечий (К.).
(СУМ-20): 1. Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня ч. V, 90; ч. V, 93; 2. перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми: ч. III, 95;

Кошовий — отаман козаків: ч. V, 14;

Коштувать [Коштувать] = отведать, прикушать (К.).
Куштувати — з'їдати або випивати трохи чого-небудь для проби; пробувати ч. V, 18;

Кощій — персонаж казки (С.): ч. V, 45.

Кравець [Кравець] = портной (К.).
Фахівець із пошиття одягу (СУМ-20): ч. III, 79;

Крам [Крамъ] = мелочные товары (К.).
Предмети торгівлі (звичайно фабричного виробництва) (СУМ-20): : ч. III, 78;

Крамар [Крамарь] = купец (К.).
Те саме, що торговець (СУМ-20): : ч. III, 78; ч. V, 32;

Красний — який має привабливу зовнішність; уродливий (СУМ-20): ч. IV, 129; ч. V, 41;

Красний торг — торг, багатий товарами (С.); багатий товарами, вдалий щодо купівлі або продажу торг (СУМ-11): ч. III, 56;

Красовуля [Красовуля] = большая рюмка (К.).
Велика чарка (СУМ-20). У Шамрая зазначено, що красовуля це квітка, що точно не відповідає дійсності: ч. V, 80;

Крашанка [Крашанка] = красное яичко (К.).
Пофарбоване яйце, признач. для Великодніх свят (СУМ-20): ч. IV, 19 (див. коментар до цієї строфи).

Кревний [Кревный]й] = родственный (К.).
Те саме, що кровний — який має спільних предків; рідний по крові (СУМ-20): ч. II, 59; ч. VI, 92;

Крейда [Крейда] = мел (К.).
Побіліти як крейдайда — стати дуже блідим; дуже збліднути (СУМ-20): ч. III, 113;

Кректати — видавати уривчасті горлові звуки під час фізичного напруження, з болю [перепою] і т. ін. (СУМ-20): ч. II, 36; ч. III, 19;

Кремінець — кремінь — знаряддя для викрешування вогню з креміню — твердого мінералу, кварцу (СУМ-20): ч. III, 55;

Крениця [Креныця] = ручей, ключ (К.) — слово відсутнє.

Кресало [Кресало] = огниво (К.).
Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременя (СУМ-20): ч. I, 64;64; ч. III, 55.
Кресати — добувати іскри, вогонь за допомогою кресала, запальнички і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 65; ч. II, 48;

Кривий [Крывый] = хромой (К.).
Який має одну ногу пошкоджену або коротшу від другої; кульгавий (СУМ-20): ч. III, 12; ч. V, 59;

Кригсцальмейстер — крігс-цальмейстер — службовець при війську, що відав грошовими справами, мав виконувати бухгалтерські обов'язки, зводити рахунки видатків і прибутків, вести контроль. Вони входили до штату розрахункової контори, утвореної при одному з департаментів і відали постачанням армії. Контори ці утворені були після 1731 р. (Ш.): : ч. IV, 91;

Крий Боже [Крій Боже] = храни Бог (К.).
Уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, поганого, небажаного (СУМ-20): ч. III, 120; ч. IV, 51;

Кримка — сіль, яку одержували від випаровування на сонці морської води в Криму (С.): ч. IV, 45. Див. бахмутка.

Крифей — троянець або їх союзник: к: ч. V, 141.

Крихти [Крыхты] = крохи (К.).
(СУМ-20): 1. Про дуже незначну, мізерну кількість чого-небудь: : ч. II, 63. 2. Дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (перев. хліба): ч. III, 39;

Криця [Крыця] = чистая сталь (К.).
Те саме, що сталь (СУМ-20): ч. III, 115;

Кричати (СУМ-20): — 1. Видавати крик; волати, галасувати: ч. I, 9; ч. I, 43; ч. I, 59; ч. II, 19; ч. II, 20; ч. II, 30; ч. III, 29; ч. III, 50; ч. III, 56; ч. III, 60; ч. III, 63; ч. III, 67; ч. III, 68; ч. III, 83; ч. IV, 65; ч. IV, 80; ч. IV, 114; ч. IV, 116; ч. V, 110; ч. V, 116; ч. V, 124; ч. V, 134; ч. VI, 21; ч. VI, 39; ч. VI, 54; ч. VI, 77; ч. VI, 89; ч. VI, 94; ч. VI, 112; ч. VI, 131; ч. VI, 154; 2. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням і т. ін.: ч. I, 10; ч. I, 48; ч. II, 17; ч. II, 19; ч. II, 25; ч. II, 44; ч. II, 50; ч. II, 51; ч. IV, 61; ч. V, 12; ч. V, 50; ч. V, 54; ч. V, 55; ч. V, 68; ч. V, 99; ч. V, 101; ч. V, 116; ч. V, 119; ч. V, 128; ч. V, 138; ч. VI, 1; ч. VI, 18; ч. VI, 36; ч. VI, 42; ч. VI, 45; ч. VI, 68; ч. VI, 72; ч. VI, 86; ч. VI, 132; ч. VI, 148; ч. VI, 161; ч. VI, 163; 3. Дуже голосно щось говорити, вигукувати, горланити: ч. II, 11; ч. II, 24; ч. III, 97; ч. III, 105; ч. III, 108; ч. III, 109; ч. III, 119; ч. III, 122; ч. III, 140; ч. IV, 17; ч. IV, 18; ч. IV, 28; ч. IV, 37; ч. IV, 58; ч. IV, 79; ч. IV, 87; ч. IV, 95; ч. V, 20; ч. VI, 35; ч. VI, 152; 4. Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів): ч. V, 32; ч. V, 93;

Кріль [Криль] = кролик (К.): ч. VI, 1;

Кроквы [Кроквы] = стропила (К.).
Два бруси, з'єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах (СУМ-20): ч. VI, 87;

Крохналь — крохмаль, тут у значенні: кисіль (С.): ч. IV, 53;

Кругом (СУМ-20): 1. Рухаючись по колу, описуючи коло: ч. III, 11; ч. VI, 88; 2. Скрізь, усюди: ч. I, 13; ч. I, 28; ч. III, 51; ч. III, 71; ч. IV, 21; ч. IV, 42; ч. VI, 91; 3. Звідусіль, з усіх боків: ч. I, 38; ч. I, 66; ч. II, 70; ч. IV, 21; ч. IV, 78; 4. Повністю, цілком: ч. IV, 98;

Кружати — пити хмільні напої (СУМ-20): ч. I, 15; ч. I, 32; ч. II, 18;

Крутить [Крутыть] = вертеть (К.).
Крутити (СУМ-20): 1. Утворювати коловерть, вир; вирувати (про воду, течію): ч. II, 2; ч. IV, 6; ч. IV, 116 (образно). 2. Прикрутить — впливаючи на кого-небудь силою або хитрощами, змушувати до чогось: ч. II, 42. 3. Викликати тривале відчуття болю, який періодично то посилюється, то послаблюється: ч. III, 1. 4. Чинити щось на свій лад, часто для власної вигоди: ч. IV, 61. 5. Підкручувати, підгинати (волосся, вуса): ч. IV, 100; ч. V, 17; ч. VI, 164. Крутитися — робити обертові, колові рухи; обертатися: ч. III, 119. Обкрутити: ч. VI, 151. Вкрутити хвоста — перемогти, здолати кого-небудь: ч. II, 32; ч. V, 139; Крутити мізки — морочити, дурити кого-небудь чимсь: ь: ч. IV, 3;

Крутопопи — перекручене на комічний лад протопопи (від грецького «протопапас» — старший батько) — старший духовний сан у православній церкві (С.). Те саме, що протоієрей (СУМ-11): ч. III, 74;

Кручений [Крученый] = бешеный (К.) — слово відсутнє.

Крюк — крутій — той, хто схильний до крутійства (навмисне використання дрібниць, формальностей і т. ін. для затягування чи заплутування судових та адміністративних справ із корисливою метою або щоб зняти з себе відповідальність) (про чиновника, канцеляриста і т. ін.) (СУМ-20): ч. VI, 95;

Ксьондзндз — священик римсько-католицької церкви в Польщі (СУМ-20). Спочатку в І. Котляревського було «ченці», потім замінено на «ксьондзи». Для ксьондзів католицької церкви обов'язкова безшлюбність — целібат. У православній церкві целібату дотримується лише чорне духовенство (ченці) та вищі представники білого духовенства. Рядовий православний священик міг одружуватися, але в разі смерті дружини вдруге одружуватися не мав права (С.): ч. III, 74;

Кубань — історичний регіон на Північному Кавказі, в долині річки Кубань та її приток. З кінця 18 ст. заселена українцями, зокрема запорізькими козаками: ч. IV, 132;

Кубок [Кубок] = стакан (К.).
Великий келих; чара — старовинна посудина для пиття вина (СУМ-11, 20): ч. I, 17; ч. I, 28; ч. IV, 35; ч. VI, 138;

Кувікать [Кувикать] = кричать как поросенок (К.).
Видавати звуки «куві» (про порося) (СУМ-11): ч. V, 110;

Куделі [Кудели] = кудри (К.) — слово відсутнє.

Куделя [Куделя] = часть льну приготовленная для пряжи; насмешливо так называют шиньоны (К.).
Приготовлені для пряжі шерсть, льон або коноплі низького гатунку (С.), але тут вжито в іронічному сенсі: жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся (перев. накладного) — шиньйон (СУМ-11): ч. III, 88;

Кузубенька [Кузубенька] = корзинка (К.). Див. Козубенька.

Кузьма-Дем'ян — казковий персонаж, фігурував то як одна, то як дві особи. У І. Котляревського йдеться про одну, що підтверджує і коментоване місце, — «услужливий» вжите в однині. Подвійне ім'я зумовлене, зокрема, тим, що в кузні кують звичайно два ковалі. Кузьма—Дем'ян — коваль, також цілитель, знахар. Зв'язок між ковалем і цілителем-знахарем для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв'язок стане зрозумілим, коли згадаємо про культ вогню, віру в його магічну силу. У фольклорній образній символіці вогонь — життя, рух, любов (С.): ч. V, 45.

Кузьня [Кузьня] = кузница (К.):
Майстерня, де обробляють метал куванням (СУМ-20): : ч. V, 30; ч. V, 31;

Кулак — кисть руки із зігнутими і притиснутими до долоні пальцями (СУМ-20): ч. I, 30; ч. II, 28; ч. II, 31; ч. IV, 72; ч. IV, 92; ч. VI, 115.
В кулак — нишком, крадькома, потай (СУМ-20); хлипати в кулак — приховувати сльози (СУМ-11): ч. I, 63.
В кулак трубити — терпіти нужду, нестатки, голод: ч. I, 24.
На кулаки викликати — викликати на бійку: ч. II, 20; ч. II, 21.
Кидатися (кинутися, соватися, сунутися) з кулаками — намагатися побити кого-небудь: ч. II, 33.
Кулачні накарпаси — бійка, лупцювання один одного (о (Т.Б.): ч. V, 131.
Кулачити, кулакувати — бити кулаками: ч. VI, 71.
Кулачки — кулачні бої (СУМ-20): ч. II, 35.
Кулачний дока — досвідчений кулачний боєць (Т.Б.): ч. V, 141.
Кулачник — учасник кулачних боїв (СУМ-20): ч. IV, 127; ч. V, 123;

Кулик — невеликий птах родини сивкоподібних з довгими ногами та довгим дзьобом, що живе на морських узбережжях та в заболочених місцевостях. Слово вжито у порівнянні (СУМ-20): ч. II, 62;

Куліш [Кулишъ] = кашица (К.).
Густа юшка (перев. з пшона) (СУМ-20). «Змити крупу або пшоно в горшку, залити водою і зварити з олією, коров'ячим маслом або свинячим салом» (М.): ч. I, 13; ч. I, 27; ч. V, 44; ч. V, 60; ч. V, 101 (серце стало кулішем); ч. VI, 131 (Все вмиг зробилось кулішем);

Кульбака [Кульбака]ка] = седло (К.).
Сідло: ч. VI, 56; ч. VI, 92;

Куля [Куля] = пуля (К.):
Маленький свинцевий або сталевий набій для стрільби з ручної вогнепальної зброї (СУМ-20): ч. IV, 105; ч. V, 42.
Злити кулю — хвастаючись, говорити неправду, розповісти про що-небудь неправдоподібне (УФЛ): ч. VI, 70;70; ч. VI, 142;

Кум — хрещений батько щодо батьків хрещеника й хрещеної матері; батько дитини щодо хрещеного батька і хрещеної матері. Кума — Хрещена мати щодо батьків хрещеника й хрещеного батька; мати дитини щодо хрещеного батька і хрещеної матері (СУМ-20): ч. IV, 64; ч. VI, 56; ч. VI, 92;

Кумська земелька — в античні часи Куми — місто-держава на південному узбережжі Апеннінського півострова. Найдавніша грецька колонія в Італії (С.): ч. III, 5;

Кундель [Кундель] = простая косматая собака (К.).
Собака з кудлатою шерстю, перев. вівчарський (СУМ-20): ч. V, 123;

Кунтуш [Кунтушъ] = верхнее длинное женское платье со складками сзади (К.).
Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI–XVIII ст. (СУМ-20). Мав одкидні й розрізні рукава, так звані вильоти. Жінки могли носити кунтуш і зовсім без рукавів. Він мав вильоти на грудях, у талії щільно стягувався гапликом без пояса (С.): ч. I, 14;

Кунштик [Кунштыкъ] = картинка (К.).
Зменш.-пестл. до куншт — малюнок, картинка (СУМ-20): ч. V, 28;

Куняти [Куняты] = дремать (К.).
Те саме, що дрімати (СУМ-20): ч. I, 52; ч. IV, 126;

Купа [Купа] = куча (К.).
До купи (вкупу) — в одне місце, усіх разом (СУМ-20): ч. V, 89; ч. V, 104; ч. VI, 58; ч. VI, 137;;

Купавон — союзник Енея у війні з Турном, ватажок племені лігурійців (А.): ч. VI, 27.

Купидон (римськ. міф.) — бог кохання, син Венери і Марса (А.). Купідон, або Амур (у греків — Ерот) — бог кохання, син Венери. В міфах і творах античних письменників зображувався невеличким чарівним хлопчиком з луком і стрілами. Тим-то Дідона називає його «пуцьверинок» (Ш.). Кому Амур прониже своєю золотою стрілою серце в момент зустрічі з особою другої статі, той покохає (С.): ч. I, 62; ч. V, 59; ч. V, 62; ч. VI, 137.

Купка [Купка] = кучка (К.). ч. IV, 124;

Кургикать [Кургыкать] = петь под нос (К.).
Тихо наспівувати; мугикати — стиха, невиразно наспівувати або вимовляти щось невиразно (СУМ-20): ч. III, 2;

Курдимон — кардамон, коріння, що додають для духу до горілки або тіста (Л.). Трав'яниста багаторічна тропічна рослина родини імбирних та її зерна, які вживають як прянощі (СУМ-20): ч. IV, 39;

Кури (СУМ-20) — загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні: ч. V, 93; ч. VI, 55; ч. VI, 166, а ткож м'ясо цих птахів; курятина: ч. II, 13; ч. V, 19;

Курити, куритися (СУМ-20): 1. Наповнювати приміщення димом, ароматом: ч. I, 28. 2. Гуляти п'ючи; пиячити: ч. I, 39; ч. V, 11. 3. Їхати, бігти, здіймаючи куряву: ч. I, 47. 4. Утягувати через рот і видихати дим якої-небудь речовини, перев. тютюну: ч. III, 2; ч. III, 117; ч. IV, 17;

Курище — те саме, що імла — повітря, насичене частинками пилу, диму і т. ін. (СУМ-20): ч. V, 58;

Курінь [Куринь]] = шалаш (К.).
Житло козаків, що складали таку частину війська (СУМ-20): ч. IV, 81; ч. VI, 77;

Курка [Курка] = курица (К.): ч. II, 13; ч. III, 11; ч. V, 19; ч. V, 93;

Курохват — дрібний злодій (СУМ-20): ч. I, 58;

Курча́ [Курча́ ] = цыпленок (К.): ч. V, 93; ч. VI, 55; ч. VI, 166;

Куток (кут) [Кутокъ] = угол (К.):
(СУМ-20): 1. Частина якого-небудь місця, якоїсь площі: ч. I, 13; ч. I, 37; ч. IV, 65; ч. V, 20. 2. Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться: ч. II, 36. 3. Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін. ч. III, 39; ч. IV, 87; ч. VI, 122.
Загнати в тісний кут — поставити в безвихідне становище:
ч. IV, 83.
Чужий куток — чуже місце проживання ч. III, 72.
Див. також жмуритись по куткам.

Кутя — обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща (СУМ-20): ч. II, 12; ч. III, 83;

Кухар [Кухарь] = повар (К.): ч. III, 100; ч. IV, 82;

Кухарчич — персонаж казки (С.): ч. V, 45.

Кухлик [Кухлыкъ] = простая глиняная кружка (К.).
Зменш. до кухоль — велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою у формі вушка (СУМ-20): ч. I, 13; ч. II, 17;

Кучері [Кучери] = кудри (К.) — слово відсутнє.

Кучерявий [Кучерявый] = кудрявый (К.): ч. IV, 24;

Кучма [Кучма] = насмешка; род шапки (К.).
Густе волосся, що нагадує шапку (СУМ-20): ч. I, 56.
Кучму дати — завдати багато клопоту (УФС). Нанести комусь образу (Ш.): ч. II, 41; ч. II, 50.
В народі відомий неделікатний жарт, який вчиняють над малими дітьми. Жартові передує приблизно такий діалог: «Зробити тобі кучму?» — «Зробіть». «А яку ж тобі зробити кучму — велику чи малу?» — «Велику». Після цього охочого до великої кучми хапають за голову, боляче куйовдять чуб, з притиском проводять долонями супроти, щоб він стирчав у різні боки. Не пускають, поки не доведуть жертву до плачу (С.).

Кушнір [Кушнир] = кожевенный мастер (К.)
Ремісник, що вичиняє хутро і шиє з нього одяг, головні убори і т. ін. Кушнірський цех — реміснича корпорація, яка об'єднувала кушнірів (СУМ-20): ч. III, 79. Див. цех.

Кшталт, на кшталт [Кштальдъ, на кшальдъ] = наподобие (К.).
Про особливості вдачі, характеру людини (СУМ-20): ч. IV, 83.
На кшталт — подібний до чого-небудь, схожий на щось; за зразком ч. VI, 65;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К  Л  М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Лабики — італійське плем'я, жителі міста Лабики в Лації (С.): ч. IV, 130;

Лава [Лава] = скамья; род игры; фронт (К.).
Бойовий лад у війську (перев. кінноті), розгорнений для атаки (СУМ-20): ч. VI, 39. Військовий підрозділ: ч. IV, 107;

Лава — гра в карти. Микола Гоголь у своєму словничку до «Енеїди» так пояснює цю гру: «...У лави грають звичайно ушістьох. Сідають за стіл три проти трьох, здають карту і кожен грає з тим, що сидить навпроти, не втручаючись у загальну гру. Старша карта бере, і кількість таких взяток означає виграш; на чиїй з двох сторін їх більше, ті виграють, а сторона, що виграла, дає тій, що програла, стільки ударів джгутом, наскільки перевищено набрані взятки» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511) (С.): ч. III, 9;

Лавз — етруський герой, син етруського тирана Мезентія (А.); союзник Турна: ч. VI, 71.

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати: ч. IV, 20-21; ч. IV, 25; ч. IV, 44; ч. IV, 51; ч. IV, 64; ч. IV, 67-71; ч. IV, 76-77; ч. V, 47-48; ч. VI, 68; ч. VI, 106-107; ч. VI, 122; ч. VI, 152.

Лавка [Лавка] = скамейка (К.).
Те саме, що лава — дошка (або кілька дощечок) на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін (СУМ-20): ч. II, 16; ч. II, 17; ч. III, 132. Те саме, що крамниця (СУМ-20): ч. V, 32.

Лаврент — місто в Лації, столиця царя Латина. Було розташовано серед лаврових лісів (С.): ч. VI, 93; ч. VI, 111; ч. VI, 146;

Лагодить [Лагодыть] = починять (К.).
Лагодити — усуваючи пошкодження, робити придатним для користування (СУМ-20): ч. II, 67;

Лагомини і лакомини — те саме, що ласощі (СУМ-20): ч. II, 29; ч. IV, 125;

Лад (СУМ-20) — 1. Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін.: ч. IV, 57; ч. V, 7; ч. VI, 103. 2. Стан, коли все робиться, виконується як слід: ч. VI, 14.
Не в лад — погано, невдало, невправно і т. ін.: ч. V, 128.
Лад в значенні лоно. Тут: лоно — низ живота (С.): ч. V, 139;

Ладон — соратник Енея: ч. VI, 45.

Ладунка — см. лядунка.

Лазарь — троянець: ч. III, 107.

Лакей — слуга у панів (СУМ-20): ч. III, 49; ч. III, 100; ч. IV, 82;

Ланець [Ланець] = подлый (К.).
Гольтіпака [голодранець], обірванець (Л.). Одягнена в лахміття людина; старець — те саме, що жебрак (СУМ-11,20). Гультяй, розбишака. Лайливе слово, неодноразово зустрічається в творах Івана Котляревського. Походить від ландміліція (нім. Dіе Lапdmіlіtіа] — ландець — ланець. Ландміліцією були названі сформовані за указом Петра І від 2 лютого 1713 р. війська з розміщених на території України полків регулярної російської армії і спеціально навербованих солдатів для несення охоронної та сторожової служби (див.: Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Спб., 1830. — Т. 5. — С. 13). Пізніше кількість ландміліцейських полків була збільшена. В 1722 р. до ландміліції була зарахована деяка частина українського козацтва. В наступні роки ландміліція не раз переформовувалась, в 1736 р. за поданням генерал-фельдмаршала Мініха була названа Українським міліцейським корпусом і мала в своєму складі двадцять кінних полків. У 1762 р. імператор Петро ІІІ наказав іменувати цей корпус просто Українським, і з того часу назва «ландміліція» офіційно перестала вживатися. В 1770 р. Український корпус був злитий з регулярною російською армією. Особливий податок, який платило населення України на утримання ландміліції, був скасований тільки на початку XІX ст. (С.): ч. I, 1; ч. I, 56; ч. II, 26; ч. IV, 70; ч. V, 14; ч. V, 128; ч. VI, 8; ч. VI, 87; ч. VI, 97;

Ла́нтух [Ла́нтухъ] = большой мешок из толстого полотна (К.) — слово відсутнє.

Ланцет — невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків (СУМ-20): ч. III, 98;

Ланцюжок [Ланцюжокъ] = цепочка (К.).
Прикраса із з'єднаних металевих кілець, перев. з дорогого металу (золота, срібла) (СУМ-20): ч. I, 33;

Лапки мостити — підлащуватись, підлабузнюватись (Л.). ч. VI, 60;

Лар — рутулець або їх союзник, вбитий Паллантом. За змістом строфи мається на увазі саме загибель воїна, але Борис Деркач у своєму коментарі вважає, що мова йде про «Лари — у римській міфології боги полів, домашнього вогнища, пізніше — добрі духи, душі предків» (Т.Б.): ч. VI, 44.

Ласий [Ласый] = лакомый (К.).
(СУМ-20): 1. Дуже принадний, спокусливий: ч. IV, 22; ч. VI, 61. 2. Який дає смакову насолоду; дуже смачний: ч. V, 19; ч. V, 20. 3. Який має особливу пристрасть до чого-небудь смачного: ч. V, 62. 4. Який має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь; охочий до чогось: ч. VI, 3;

Ласощі [Ласощи] = лакомство (К.). ч. III, 118;

Ласощохлист [Ласостохлыстъ] = сластолюбец (К.).
Сластолюбець — той, кому властива схильність до надмірної почуттєвої насолоди; хтивий  — який відчуває перев. тілесний, плотський потяг (СУМ-11): ч. III, 99;

Ласуха — те саме, ласунка — та, яка має особливу пристрасть до чого-небудь (СУМ-20): ч. V, 62;

Латать [Латать] = починять белье и проч (К.). ч. IV, 19 (латаний);

Латин — у Вергілія - цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.): ч. IV, 19-20; ч. IV, 24-25; ч. IV, 27; ч. IV, 35; ч. IV, 37; ч. IV, 39; ч. IV, 41-46; ч. IV, 50-51; ч. IV, 53; ч. IV, 55-57; ч. IV, 61-63; ч. IV, 65; ч. IV, 70-72; ч. IV, 76-77; ч. IV, 84-89; ч. IV, 95; ч. IV, 109; ч. IV, 113; ч. VI, 8; ч. VI, 31; ч. VI, 82; ч. VI, 84; ч. VI, 94; ч. VI, 96; ч. VI, 98-101; ч. VI, 104; ч. VI, 106; ч. VI, 109; ч. VI, 111-112; ч. VI, 119-120; ч. VI, 146-149; ч. VI, 149; ч. VI, 153.

Латинська земля, Латинь — тобто Лаціум. В античні часи — одна з трьох західних областей Середньої Італії (Ш.): ч. IV, 19; ч. IV, 96; ч. IV, 97;

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму: ч. IV, 31; ч. IV, 84; ч. IV, 110; ч. IV, 111; ч. IV, 114; ч. IV, 116; ч. IV, 116; ч. IV, 117; ч. IV, 120; ч. V, 7; ч. V, 12; ч. V, 14; ч. V, 96; ч. V, 98; ч. V, 99; ч. V, 105; ч. VI, 15; ч. VI, 19; ч. VI, 58; ч. VI, 83; ч. VI, 87; ч. VI, 88;; ч. VI, 100; ч. VI, 107; ч. VI, 115; ч. VI, 116; ч. VI, 123; ч. VI, 143; ч. VI, 154; ч. VI, 161; ч. VI, 167;

Латка [Латка] = заплатка (К.). ч. I, 54;

Лахміття — про предмети одягу, білизни і т. ін.  (СУМ-20): ч. I, 51; ч. I, 66; ч. IV, 45; ч. V, 142;

Лаять [Лаять] = бранить (К.).
Різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 43; ч. I, 55; ч. II, 33; ч. II, 51; ч. III, 48; ч. III, 60; ч. III, 109; ч. III, 120; ч. IV, 65; ч. V, 55; ч. V, 128; ч. VI, 112;

Левада [Левада]а] = сенокосное место (К.) — слово відсутнє.

Легкодух — боязка, нерішуча людина (СУМ-20): ч. II, 22;

Ледащо, ледащиця [Ледащо, ледащыця] = негодяй; пуститься в ледащо [пустыться в ледащо] = сделаться негодяем (К.).
Те саме, що ледар, ледарка — людина, яка нічого не робить; байдикує, а також людина, яка поводиться легковажно, безпутно (СУМ-20): ч. II, 3; ч. III, 76; ч. V, 35; ч. VI, 24; ч. VI, 45.
Зледащіти — стати ледачим; зіпсуватися морально, засвоїти погані звички (СУМ-20): ч. I, 44;

Ледве [Ледве] = едва (К.): ч. I, 3131; ч. V, 22; ч. VI, 153;

Лежень [Лежень] = ленивец; бревно (К.).
Тут гра слів: 1) лежень - лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого-небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть - лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях (С.): ч. VI, 25;

Лемішка [Лемишка] = саламата (К.).
Или саламат, сиб. соломат, татарск. завариха, калужка, пресная, вскипяченная болтушка; жидкий киселек, мучная кашица, пожиже размазни; ее варят из всякой муки. Едят с солью и маслом (Дл.).
Давня українська кашоподібна страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного (СУМ-20). Піджарити гречаної муки, розвести її солоним кип'ятком; скласти в горщик, поставити в піч на одну годину; подавати з піджареною на коров'ячому маслі або на олії цибулею (М.): ч. I, 13; ч. I, 27; ч. V, 60;

Лепорт — рапорт, донесення (Ш.): ч. IV, 60; ч. VI, 59.
Принесла лепорт — принесла рапорт. Вираз із тогочасної армійської термінології (С.): ч. II, 42;

Лепсько [Лепсько] = хорошо, браво (К.).
Присл. до лепський — хороший, гарний (СУМ-20): ч. V, 54;

Лескотать [Лескотать] = щекотать (К.).
Лоскотати: ч. V, 29; ч. VI, 64;

Лесько [Лесько] = Леонтий (К.).
Лесько — троянець: ч. III, 107.

Ле́щата [Ле́щата] = тиски (К.).
Розщеплена на кінці палиця (СУМ-20). Лещата — дві зв'язані палиці, між якими затискується якийсь предмет. Лещатами називають лозини, з яких плететься тин. Ймовірно, саме в такому значенні це слово вжите в «Енеїді». Можливо, йдеться про різновид гри в «джгута» (див.), коли одному закривають очі і б'ють по закладеній на спину руці (долонею, джгутом, лозиною з тину і т. под.) (С.): ч. III, 131;

Либонь [Лыбонь]ь] = кажется, чуть ли (К.).
1. Виражає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; ніби, нібито. 2. Те саме, що мабуть (СУМ-20): ч. II, 29; ч. III, 3; ч. IV, 38; ч. IV, 50; ч. VI, 80; ч. VI, 133;

Лигар (Легар, Лигер) — брат Лукага (Лукулла), прихильник Турна (А.): ч. V, 127.

Лигать [Лыгать] = оплетать; крепко ударять (К.).
Лигати — (СУМ-20): їсти, пити зі смаком, з жадобою: ч. I, 13; ч. V, 44; ч. V, 129; ч. VI, 45; ч. VI, 112. // Пити спиртні напої: ч. II, 8; ч. II, 36; ч. V, 32. Див. також злигать, злигатися, полигатися.

Лигоминець [Лягомынець] = проказник (К.).
Лагоминець — те саме, що ласун у значенні той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь (у даному випадку — до дівок) (СУМ-20): ч. III, 77;

Лидійський народ — у стародавні часи Лідія — держава на заході Малої Азії. Згідно з легендою, етруски, які жили на Апеннінському півострові до римлян, прийшли сюди з Лідії. У поемі Вергілія розповідається, що на час прибуття Енея до Італії етруски терпіли гніт тирана Мезентія (С.): ч. V, 38;

Лизатися — цілуватися (СУМ-20): ч. VI, 60;

Лизень [Лызынь] = язык бычий (К.).
Язик великої рогатої худоби (СУМ-20): ч. V, 19;

Лик — у Вергілія Лікос (Вергілій. — Кн. 9. — Ряд. 556 — 566) (С.), соратник Енея: ч. V, 123-125.

Липськ — Лейпціг, на той час великий торговий центр європейського значення. З України на знамениті лейпцігські ярмарки відправлялися чумацькі валки з пшеницею, іншими товарами, а звідти привозили тканини, металеві вироби, предмети розкоші (С.): ч. IV, 49;

Лип'янки — село поблизу Полтави (С.): ч. IV, 55;

Лисий [Лысый] = плешивый (К.).
З лисиною або без волосся на голові (СУМ-20): ч. VI, 28; ч. VI, 100 (лисина);

Лисиця, лис — хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом (СУМ-20): ч. IV, 11; ч. VI, 49; ч. VI, 141;
Стара лисиця — лукава, нещира, хитра і т. ін. людина (СУМ-20): ч. VI, 62;

Листик — зменшене до лист. Вжито у порівнянні: ч. VI, 1;

Литва, литвини — жителі степової України так звали не тільки литовців, а всіх, хто жив на північ від Десни (див.: Основа. — 1861. — Кн. 1. — С. 265). Отже, литвинами звали жителів як Білоруського, так і Українського Полісся. «Отож під ім'ям Литва, що... в історичних джерелах вперше згадується під 1009 роком, впродовж століть виступали, крім власне литовців, також і латиші, і поляки, і білоруси, й українці Полісся... Саме в світлі цього й слід сприймати популярність на Україні прізвищ типу Литвин, Литвиненко, Литвяк тощо та відповідних назв населених пунктів» (Непокупний А. П. Балтійські родичі слов'ян. — К., 1979. — С. 42) (С.): ч. II, 40;

Литки [Лыткы] = икры (К.).
Литка — округлий м'яз на задній частині гомілки людини (СУМ-20): ч. V, 108;

Лихий (СУМ-20): 1. Чорт; нечиста сила: ч. IV, 4; ч. VI, 33. 2. У значенні завзятий — дуже діяльний, енергійний: ч. III, 134; ч. VI, 104.
Лихий знає — уживається для вираження необізнаності, невпевненості в чому-небудь і т. ін.; невідомо, незрозуміло: ч. I, 41.
Нехай йому лихий прасунок — див. Прасунок лихий.

Лихо (СУМ-20): 1. Обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда; протилежно добро: ч. I, 6; ч. I, 36; ч. II, 44; ч. II, 56; ч. III, 45; ч. IV, 4; ч. IV, 96; ч. VI, 3; ч. VI, 112. 2. Що-небудь погане, зле, недобре: ч. I, 10; ч. II, 41; ч. II, 70; ч. III, 46; ч. III, 81; ч. IV, 6.
Див. Сто лих.
Помогти лиху — виручити з біди, горя, звільнити від труднощів, неприємностей і т. ін.: ч. IV, 6;

Лихота — те саме, що зухвалість — грубість, нахабність (СУМ-20): ч. II, 28;

Лихтарня [Лыхтарня] = фонарь (К.).
Те саме, що ліхтарка — ліхтар — освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою і т. ін. (СУМ-20): ч. V, 71;

Лихтар [Лыхтарь] = подсвечник (К.) — слово відсутнє.

Личак [Лычакъ] = лапоть (К.).
Личаки — плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками (СУМ-20): ч. V, 96;

Личина — те саме, що маска.
Зла (люта) личина — уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось приводу; погань (СУМ-2ч. VI, 46; 0): ч. I, 53; ч. III, 40; ч. IV, 129; ч. VI, 105; ч. VI, 170;

Лишень [Лышень] = ка (К.).
Те саме, що лише (СУМ-20): ч. III, 129;

Лігар — прихильник Турна. Судячи з Словника Айзенштока Лигар і Лігар — одна особа, а у Котляревського різні: перший гине у п'ятій частині поеми, а другий — у шостій: ч. VI, 57.

Лід — замерзла вода.
Посадити на лід — звести нанівець чию-небудь справу (СУМ-20): ч. II, 47; ч. II, 56;

Ліжко [Лижко] = кровать (К.): ч. IV, 48; ч. IV, 88;

Ліжник [Лижнык] = шерстяное покрывало (К.).
Домоткана ковдра (звичайно вовняна) (СУМ-20): ч. II, 42;

Лізти (СУМ-11,20): 1. Напирати на кого-небудь, штовхати когось, пхатися: ч. III, 56; ч. VI, 126; 2. Домагатися чого-небудь; чіплятися до когось: ч. III, 104; 3. Занурюватися в що-небудь рідке; поринати: ч. IV, 26; 4. Навально насуватися (про ворожі сили): ч. V, 53; 5. Підійматися вгору: ч. VI, 163;
Рачки лізти — див. рачки.

Лій, лой [Лій, лой] = свечное сало (К.) — слово відсутнє.

Ліхас (Лихант) — латинянин (А.); прихильник Турна: ч. VI, 41.

Лічить [Личыть] = считать; пользовать болезни (К.).
Лічити (СУМ-20) — 1. Визначати кількість кого-, чого-небудь: ч. II, 26; ч. III, 96; ч. III, 105; ч. IV, 130; ч. VI, 15. 2. Вести певні підрахунки: ч. V, 34. 3. Те саме, що лікувати ч. VI, 135;

Ложкомий — те саме, що підлабузник (СУМ-20): ч. V, 88;

Локшина [Локшына] = лапша (К.).
Виріб з прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок (СУМ-11). Локшина — «замісити пшеничне тісто на яйцях, розкачати в тонкий корж, нарізати вузькими смужками і зварити у воді з маслом або на молоці» (М. — С. 157) (С.): ч. I, 27;

Локшить [Локшыть] = крепко бить (К.).
Сікти, рубати на дрібні частини, шматки (СУМ-20): ч. V, 131; ч. VI, 54; ч. VI, 135; ч. VI, 138;

Лотоки [Лотокы] = сток у мельницы (К.).
Канали на водяному млині, греблі і т. ін., якими тече вода (СУМ-20): ч. VI, 139;

Лубни — за часів Гетьманщини центр Лубенського полку, потім Лубенського повіту. Зараз адміністративний центр Лубенського району Полтавської області. Вірогідно у часи Котляревського славилося своїми караваями: ч. IV, 55;

Лук (Лука) — рутульського воєначальник (А.): ч. VI, 56.

Лукавий (СУМ-20): 1. Здатний на різні хитрощі або жарти: ч. II, 45; ч. III, 23; ч. VI, 63; ч. VI, 139; 2. Який має злі, ворожі наміри; підступний: ч. V, 107; ч. VI, 43; ч. VI, 108; 3. Грішний, нечестивий: ч. VI, 7;

Лукулл (Лукаг) — брат Лигара, прихильник Турна (А.): ч. VI, 57.

Лунь його вхопить [Лунь його вхопыть] = он околеет (К.). Лунь — хижий птах родини яструбових із сірувато-білим пір'ям у самців.
Лунь тебе (його і т. ін.) вхопить (злиже) — помре хто-небудь (СУМ-11). Нар.: «Щоб тебе лунь вхопила!» (Номис. — С. 73) (С.): ч. III, 25; ч. IV, 85;

Лупати (СУМ-20): те саме, що кліпати: ч. II, 63.
Лупнути очима — прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки: ч. II, 24;

Лупити (СУМ-20): 1. Брати, встановлювати непомірно велику плату, ціну ч. III, 124. 2. У значенні займатися здирством — вимагати або домагатися чого-небудь примусом, обманом і т. ін.: ч. III, 73;

Луснуть [Луснуть] = треснуть, лопнуть (К.).
Вкриватися тріщинами; репатися (СУМ-20): ч. VI, 35; ч. VI, 70; ч. VI, 123;

Лутаг — за Котляревським — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм; за Вергилієм — прихильник Енея, вбитий Мезентієм або його соратниками (А.): ч. VI, 71.

Лутецій — прихильник Турна (А.): ч. V, 127.

Лучитися — траплятися, ставатися (про яку-небудь подію, пригоду) (СУМ-20): ч. II, 57;

Льняний — зробл. з волокон льону (СУМ-20): ч. IV, 76;

Льох [Льохъ]ъ] = погреб, пещера (К.).
Спеціально обладнана яма із східцями для зберігання харчів (СУМ-20): ч. I, 41;

Любисток [Любысток] = заря (К.).
Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини зонтичних, корені і листя якої використовують у народній медицині (СУМ-20): ч. III, 136; ч. VI, 77;

Любитися (СУМ-20): 1. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися: ч. V, 48; ч. V, 118; 2. Бути до вподоби кому-небудь: ч. I, 3; ч. IV, 23;

Любки́, залюбки [Любкы́, за любкы] = из любви (К.). Див. залюбки.

Любов (СУМ-20): 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання: ч. III, 126; ч. VI, 107. 2. Інтимні стосунки з іншою особою: ч. III, 105. 3. Пристрасть до чого-небудь: ч. V, 50. 4. Глибока повага, шанобливе ставлення до людини: ч. V, 94; ч. VI, 43. 5. Внутрішній, духовний потяг до чого-небудь: ч. V, 94;

Люлька [Люлька] = трубка (К.).
Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20): ч. II, 63; ч. III, 2; ч. III, 55; ч. III, 117; ч. IV, 121; ч. IV, 126; ч. V, 52; ч. VI, 10; ч. VI, 30;

Люстрина [Люстрына] = род шелковой материи (К.).
Вовняна або напіввовняна тканина з глянцем (СУМ-20); дорога шовкова тканина з глянцем (С.): ч. I, 14; ч. VI, 103;

Ляда [Ляда] = окончина в лавках (К.) — слово відсутнє.

Лядунка/Ладунка [Лядунка] = сумка (К.).
Те саме, пантронташ — сумка або пояс з футлярами (гніздами) для рушничних і пістолетних патронів (СУМ-11,20). У строфі 45 ладунка (пол. Іаdunek) — поштова сумка з бляхою на ній, знаком того, хто перебуває на державній службі. Листоноші носили ладунку на грудях. Також ще — патронна сумка у кавалеристів, мисливців (С.): ч. I, 45; ч. VI, 51; ч. VI, 92; ч. VI, 169..

Ляк [Лякъ] = испуг (К.).
Несподіване почуття страху; переляк (СУМ-20): ч. III, 13; ч. IV, 6; ч. IV, 79; ч. VI, 69;

Лякать [Лякать] = пугать (К.).
Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20): ч. II, 50; ч. II, 72; ч. III, 32; ч. III, 51; ч. III, 91; ч. III, 113; ч. IV, 7; ч. IV, 131; ч. VI, 108; ч. V, 11; ч. V, 67; ч. V, 137; ч. VI, 110; ч. VI, 111; ч. VI, 149;

Ляпас [Ляпасъ] = пощечина (К.).
Удар по щоці або шиї долонею (СУМ-20): ч. I, 8; ч. II, 37; ч. II, 39;

Ляс [Лясъ] = лес (К.).
До ляса(у) — польський ідіоматичний вислів, що означає втечу (С.): ч. I, 12; ч. VI, 54;

Ляси підпускать [Лясы пидпускать] = льстить (К.).
Ляси підпускати — весело, жартівливо заговорювати з ким-небудь, щоб втягти в розмову (С.): ч. I, 35;

Ля́скать [Ля́скать] = хлопать (К.).
Вимахувати чим-небудь, видаючи специфічні звуки (СУМ-20): ч. II, 70; ч. IV, 78;

Лях — поляк (Л.): ч. I, 12; ч. IV, 11; ч. IV, 127;

Ляща дать [Ляща дать] = дать пощечину (К.).
Лящ — те саме, що ляпас (СУМ-20).
Ляща дати — ударити долонею по обличчю (УФС): ч. I, 56;

Лящати — видавати різкі, пронизливі звуки (СУМ-20).
Аж поза ухами лящало — зі сл. їсти, рідше уминати, убирати і т. ін., жарт. — жадібно, з великим апетитом; швидко: ч. IV, 28;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л  М  Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Мабуть [Мабуть] = может быть (К.): ч. I, 42; ч. IV, 85;

Мавка [Мавка] = русалка, сирена (К.).
Персонаж української міфології – лісова істота в образі гарної голої дівчини з довгим розпущеним волоссям (СУМ-20): ч. VI, 34; ч. VI, 35; ч. VI, 127; ч. VI, 129; ч. VI, 142;

Маг — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм: ч. VI, 55.

Маєтность [Маетность] = владение (К.).
Маєтність — те саме, що маєток — земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком (СУМ-20): ч. IV, 522;

Мазка́ [Мазка́ ] = кровь (К.).
Кров, сукровиця, що витекли з рани (СУМ-20): ч. II, 21; ч. IV, 84; ч. V, 114; ч. VI, 44; ч. VI, 69; ч. VI, 160;

Мазни́ця [Мазны́ця] = дегтярня (К.) — слово відсутнє.

Макітра [Макитра] = большая глиняная ендова (К.)
Ендова - широкий сосуд с отливом или носком, для разливки питей; медная посудина в виде чугуна, с рыльцем (Дл.).
Вживається у переносному значенні — голова людини (СУМ-20): ч. V, 88;

Макогон [Макогонъ] = большой пест (К.).
Макогін — дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 16; ч. IV, 104; ч. V, 127; ч. VI, 46 (вліпити макогона);

Макуха [Макуха] = збоины (К.).
Залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки (СУМ-20); вижимки чи збой з конопляного сім'я, вживали як десерт або легку закуску (С.): ч. I, 26;

Малахай [Малахай] = плеть (К.).
Довгий шкіряний батіг (СУМ-20). Татарський нагай (Ш.): ч. I, 45; ч. IV, 92;

Мальовання — малювання — картини, малюнки (СУМ-20). «Мальовання» — те саме, що російські «лубочні картинки», «лубок» (назва — від корзин із лубу: кори липового дерева, в яких мандрівні крамарі розносили свою продукцію) (С.): ч. IV, 39; ч. IV, 40. Див. коментар до строф 40-41 частини ІІІ.

Мамай — йдеться про поєдинок ченця Пересвєта з татарином Челубеєм перед Куликовською битвою (1380) (С.): ч. IV, 40.

Мана́ [Мана́ ] = призрак, привидение; пустить ману [пустыть ману] = обаять, одурить (К.).
Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара (СУМ-20).
Ману пускати — відводити очі, морочити, хизуватися (УФС): ч. I, 23;

Мандри́ки [Мандры́кы] = сырные лепешки (К.).
Мандрика — виріб із сиру та тіста, що має форму коржика; різновид сирника (СУМ-20). Тут паляниця з сиру, борошна та яєць, щось на зразок млинців, які готували на «розговіння» після посту до християнського свята апостолів Петра і Павла — 29 червня за ст. ст. (Ш.): ч. IV, 76;

Мандровать [Мандровать] = странствовать, бродить (К.).
Мандрувати — іти, їхати куди-небудь // відправлятися, вирушати в дорогу (СУМ-20): ч. I, 40; ч. I, 57 (див. коментар до цієї строфи); ч. III, 3; ч. III, 4; ч. III, 10.

Мандрьоха [Мондрьоха] = бродяга (К.).
(СУМ-20): 1. Те саме, що волоцюга; бродяга: ч. III, 61. 2. Розпусна жінка // Одружена жінка, яка залишила сім'ю і пішла блукати по людях. Так називали й тих, які з незаконно народженою дитиною йшли з рідної домівки (С.): ч. III, 49; ч. III, 86 (див. коментар до цієї строфи).

Манити — кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, пальцем, головою і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 29; ч. V, 133;

Манишка — нагрудник, пришитий або пристебнутий до чоловічої сорочки (СУМ-20): ч. VI, 6;

Манівцем [Манивцемъ] = напрямик (К.) — слово відсутнє.

Маніхвест — маніфест — урочисте письмове звернення до народу з приводу якоїсь дуже важливої події (прийняття законопроекту, оголошення війни і т. ін.) (СУМ-20): ч. IV, 98;

Манія — сурик, червона фарба: ч. III, 89. Вживається також у значенні «проява», «привид», «злий дух». І. Франко до записаного в рідному селі Нагуєвичі виразу «Манія якась мене сі вчепила» дає пояснення: «Вірять в існування якогось демона Манії, що чіпаєся людей і осліплює їх, мішає їх розум». Інший вираз «Ти, манійо якась!» — пояснює І. Франко, — «прикладається до гарної жінки, що баламутить чоловіка» (Франко. Приповідки. — Т. 2. — С. 377) (С.).

Мантія — довгий широкий одяг у вигляді плаща, що спадає до землі (СУМ-20): ч. IV, 114;

Мара [Мара] = привидение, призрак (К.).
Істота або предмет, що увижається комусь; привид, примара (СУМ-20): ч. VI, 66; ч. VI, 67; ч. VI, 68; ч. VI, 69;

Ма́ри [Ма́ры] = носилки (К.).
Ноші для перенесення труни з покійником з церкви до цвинтаря. Ноші з ніжками, щоб можна було ставити їх на землю під час поховальної процесії (Ш.): ч. IV, 104; ч. V, 105;

Ма́рне [Ма́рне] = напрасно (К.).
Марно, марне — прислів'я до марний — Який не дає очікуваних наслідків, не досягає мети; даремний (СУМ-20): ч. I, 19; ч. IV, 27;

Марс — бог війни, син Юпітера і Юнони. Існує міф про любовний зв'язок Марса і Афродіти/Венери (А.). За римською міфологією, — бог війни, має дещо спільне з Аресом — грецької міфології. Особливо ця спорідненість виявляється в «Енеїді» Вергілія, який перебував під впливом «Іліади» і «Одіссеї» Гомера. Як і у Гомера, Арес, Марс і Венера сприяють троянцям (Ш.): ч. II, 36; ч. VI, 14; ч. VI, 75.

Мартопляс [Мартоплясъ] = франт (К.).
Те саме, що вітрогон, вітрогін — легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик (СУМ-20). Гультяй, гульвіса, блазень (С.): ч. I, 43; ч. III, 97;

Марципан — герой рицарського роману чи повісті, відомих на Україні та в Росії у XVIII ст. (С.): ч. V, 45.

Маслак [Маслакъ] = кость (К.).
Велика кістка людини або тварини (перев. стегнова) (СУМ-20): ч. IV, 13; ч. V, 114;

Массик — союзник Енея у війні з Турном, один з племінних вождів етрусків (А.): ч. VI, 24.

Мастак [Мастакъ] = искусный, мастер (К.).
Уміла й досвідчена в певній справі людина; майстер, митець (СУМ-20): ч. VI, 40; ч. VI, 89;

Матня [Матня] = ширинка (К.).
Частина штанів, де сходяться холоші (СУМ-20): ч. I, 30; ч. I, 54; ч. VI, 32; ч. VI, 36;

Маточні припадки — раптові, відносно недовготривалі гострі вияви хвороби матки; приступ: ч. IV, 80;

Мать [Мать] = иметь (К.).
Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20): ч. I, 5; ч. III, 26; ч. III, 138; ч. IV, 26; ч. IV, 61; ч. IV, 68; ч. IV, 86; ч. V, 15; ч. V, 29; ч. V, 83; ч. V, 142; ч. VI, 11; ч. VI, 3; ч. VI, 27; ч. VI, 139; ч. VI, 170;

Мах [Махъ] = миг (К.).
Уживається у значенні «З одного маху», «Одним махом» — а) відразу, тут же і т. ін.; б) за короткий час, дуже швидко (СУМ-20): ч. IV, 29; ч. V, 125; ч. VI, 134; ч. VI, 152;

Мацапура — гидка, неприємна на вигляд людина. Це слово і зараз живе в народній розмовній мові. Вважають, що воно пішло від прізвища розбійника Павла Мацапури, який жив на Чернігівщині у першій половині XVІІІ ст. (С.): ч. III, 82 (див. коментар до цієї строфи).

Мачуха — дружина батька стосовно його дитини (дітей) від іншого шлюбу; нерідна мати (СУМ-20): ч. III, 46; ч. IV, 129;

Машталір [Машталиръ] = кучер (К.).
Те саме, що візник — людина, яка править кінним екіпажем; фурман (СУМ-20): ч. II, 69; ч. VI, 140;

Мед (СУМ-20) — 1. Густа солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів: ч. I, 27; ч. II, 12; 2. Хмільний напій, вигот. з цієї солодкої маси: ч. I, 28; ч. II, 43; ч. III, 6; ч. IV, 27; ч. IV, 49; ч. V, 15; ч. V, 47; ч. VI, 47; ч. VI, 104;

Мезап — у Вергілія Мессап — ватажок кількох етруських племен (А.); союзник Турна: ч. IV, 127; ч. V, 51; ч. V, 67; ч. V, 92; ч. VI, 113; ч. VI, 142.

Мезентій — міфічний цар етрусків, вигнаний своїм народом з країни за жорстокість (А.); союзник Турна: ч. V, 38; ч. VI, 72-73; ч. VI, 75; ч. IV, 123.

Мекум (лат.) — зі мною (Л.): ч. VI, 84;

Меньок [Меньокъ] = налим (К.).
Зменш.-пестл. до мень — минь — прісноводна хижа риба роду тріскоподібних з видовженим плямистим тілом, яка має промислову цінність (СУМ-20): ч. IV, 8;

Мерзенний, мерзький [Мерзеный] = омерзительный (К.).
(СУМ-20): 1. Який викликає огиду, відразу; гидкий, відворотний: ч. III, 111; ч. VI, 117. 2. Підлий, негідний (про людину): ч. I, 56; ч. VI, 12; ч. VI, 13;

Мерика — німфа, мати царя Латина (А.). Котляревський неправильно передав ім'я матері Латина (Marica) (Ш.): IV,20.

Меркурій (римськ. міф.) — Гермес (грец. міф.) — бог, покровитель мандрівників, купців, торгівлі; глашатай Зевса і вісник олімпійських богів (А.). У 45 строфі Меркурій одягнений візником—листоношею кінця XVІІІ — початку XІX ст. (С.): ч. I, 45; ч. I, 47-48; ч. II, 30.

Мерон — троянець, супутник Енея (А.): ч. V, 135.

Мерщій [Мерщій] = поскорей (К.).
Якомога швидше, скоріше (СУМ-20): ч. VI, 146;

Метелиця [Метелыця] = название песни; вьюга (К.).
Народний танець (український, російський, білоруський), виконуваний у швидкому темпі, з частими змінами фігур та обертаннями // Музика до цього танцю (СУМ-20): ч. VI, 162.
Відомий ряд варіантів пісень—примовок під цей танець. Ось один з них, записаний за життя І. Котляревського (Вестник Европы. — 1829. — N 22. — С. 153) (С.):

Ой надворі метелиця,
Чому старий не жениться.
Як же мені женитися,
Що нікому журитися!

Меус (лат.) — мій (Л.): ч. VI, 85;

Меценат — Меценат Гай Цільній — вельможа і державний діяч часів імператора Августа в Римі (кінець І ст. до н. е.). Підтримуючи новий режим, він намагався привернути кращих поетів того часу на бік Августа. До «гуртка» Мецената належали, між іншим, Вергілій і Горацій. Пізніше ім'я «Меценат» визначало всякого покровителя літератури і мистецтв (Ш.): ч. IV, 47;

Мильці — південна околиця Полтави (С.): ч. VI, 122;

Мирова — полюбовне вирішення суперечки (СУМ-11): ч. VI, 87;

Мировеє — мирне: ч. VI, 88;

Миряне [Мыряне] = люди (К.).
(СУМ-20): 1. Люди, що живуть в миру, не мають духовного звання і не належать до духовного сану: ч. II, 10; ч. III, 74; ч. III, 80. 2. Люди у значенні — різні категорії вільного та особисто залежного населення у феодальному суспільстві: ч. III, 45; ч. III, 56; ч. VI, 149; ч. VI, 160;

Миска [Мыска] = простое блюдо (К.).
Посудина у формі широкої чаші, у якій подають страву до столу (СУМ-20): ч. I, 13; ч. I, 27;

Мисліте по землі писав — плутався ногами сп'яну, робив візерунки на зразок літери М, що називалася в церковнослов'янській мові «мисліте» (Ш.): ч. II, 16;

Мисль (СУМ-11) — те саме, що думка: ч. IV, 90; ч. V, 5; ч. VI, 31;
Літати мислю — думати, мріяти про що-небудь: ч. VI, 31;

Миттю [Мытью] = вмиг (К.).
В одну мить, дуже швидко (СУМ-20): ч. I, 8; ч. I, 11; ч. I, 47; ч. I, 50; ч. II, 12; ч. II, 58; ч. III, 7; ч. IV, 15; ч. VI, 113;

Мичка — пучок приготовленого для пряжі волокна конопель або льону. Один кінець насадженої на гребінь мички звисав, мов коса, вниз, і з нього пряля сукала нитку. Тут: пасмо волосся, що вибивалося в молодиці з-під кибалки, або взагалі коса. З'являтися на людях з відкритою косою, чи навіть пасмом волосся, що виглядає з-під головного убора, заміжній жінці не годилося (С.): ч. I, 4;

Мишак — миш'як — те саме, що арсен (СУМ-20): ч. III, 87;

Мишка [Мышка] = род игры (К.).
Дитяча гра «в котика й мишки»: мишка втікає, котик її доганяє (С.): ч. VI, 64;

Мідень [Мидень] = медный котел (К.).
Мідний казан, горщик і т. ін. (СУМ-20). Ставицький помилково вважає, що слово вжито у значення мідня  — підприємство, де плавлять мідь. Але у строфі мова йде не про плавлення міді, а про приготування напою (див. гарячий) (Т.Б.):  ч. V, 116;

Між [Мижъ] = между (К.): ч. II, 6; ч. II, 37; ч. II, 43; ч. III, 36; ч. III, 85; ч. III, 95; ч. III, 95; ч. III, 133; ч. IV, 32; ч. IV, 57; ч. V, 8; ч. V, 75; ч. V, 89; ч. V, 98; ч. V, 103; ч. V, 124; ч. VI, 26; ч. VI, 126; ч. VI, 141; ч. VI, 156;

Міжовщик [Мижовщыкъ] = землемер (К.).
Межовик — вахівець із межування; землемір (СУМ-20): ч. VI, 125;

Мізерія — дрібні господарські речі, майно (СУМ-20): ч. I, 51;

Мізерний — перен. Який не викликає до себе поваги; жалюгідний, нікчемний (СУМ-20): ч. VI, 66;

Мізковать [Мизковать] = мудровать (К.).
Мізкувати — продумувати що-небудь; розмірковувати (СУМ-20): ч. III, 96; ч. VI, 104;

Мізок [Мизокъ] = мозг (К.): ч. III, 127; ч. IV, 3; ч. V, 29; ч. V, 93; ч. V, 140; ч. VI, 127;

Міняйло — той, хто займається розміном грошей. У давні часи існував значний різнобій у грошових одиницях, єдиної твердо встановленої грошової системи не було. Міняйло на ярмарку був обов'язковою і вельми помітною фігурою. Він виконував роль банку, міняючи за певну винагороду гроші на монету, потрібну для розрахунку, займався також іншими фінансовими операціями (С.): ч. III, 78; ч. IV, 118;

Мірковать [Мырковать] = рассуждать (К.).
Міркувати — думати, роблячи певні висновки; обмірковувати (СУМ-20): ч. II, 62; ч. III, 129; ч. VI, 121;

Мірошник [Мирошныкъ] = мельник (К.) — слово відсутнє.

Місто, йти на місто [Мисто, итты на мисто] = идти на рынок (К.) — слово відсутнє.

Місце [Мисце] = место (К.).
Вільний простір або площина, які можна зайняти чи розміститися на них (СУМ-20): ч. II, 74; ч. III, 61;

Мітелка — віник з волотей очерету, проса або чогось іншого, подібного до них (СУМ-20): ч. I, 12;

Міх (СУМ-20) — 1. Те саме, що мішок // : ч. IV, 7 (Нар.: Налякав міх, то й торби страшно (Номис. — С. 112) (С.); ч. IV, 8; ч. V, 17; ч. VI, 41; ч. VI, 147; 2. Обладнання, пристрій для нагнітання повітря, що використовують у ковальському, склоробному виробництві для роздмухування вогню: ч. V, 26; ч. V, 31;

Міцний [Мицный] = крепкий, твердый (К.).
(СУМ-20): 1. З великою концентрацією діючих речовин ч. VI, 54. 2. Духовно сильний; стійкий, непохитний ч. VI, 114; ч. VI, 163;

Міщанин — у Російській імперії – особа, що належала до міщанства — соціальної групи людей, що належали до податного стану, проживала в містах і складалася з дрібних торгівців, домовласників, ремісників, нижчих службовців і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 80;

Млость — млість — відчуття розслабленості, знемоги (СУМ-20): ч. V, 9;

Млин [Млын] = мельница (К.) — слово відсутнє.

Многоліт — Многая літа — традиційна українська святкова пісня. Виконується як на офіційних заходах, таких як весілля, церковні події та інші урочистості, так і на неофіційних святах (дні народження, іменини): ч. IV, 54;

Мов [Мовъ] = будто (К.).
Уживається для приєднання порівняльних підрядних речень і зворотів; близький за знач. до спол. наче, неначе (СУМ-20): Водою мов в ключі забило — ч. I, 9; Схвативсь на його, мов бурлака — ч. I, 11; До ляса мов ляхи шатнулись — ч. I, 12; Ійон, мов в свинки, грають їм — ч. I, 15; Щодень бенькети, мов весілля — ч. I, 38; Дидону мав він мов за жінку — ч. I, 40; Убрався в патоку, мов муха — ч. I, 43; А то заліг, мов в грубі пес — ч. I, 46; Смикнув із полу, мов псяюху — ч. I, 48; Еней піджав хвіст, мов собака — ч. I, 50; І мов вона хотіла спать — ч. I, 52; І закраснілася, мов рак — ч. I, 55; Трясешся, мов зимою хорт! — ч. I, 56; Мов з торгу в школу курохват — ч. I, 58; Потім Дидона мов унишкла — ч. I, 63; Вертілись човни, мов дурні — ч. II, 2; Мов ззаду пхали їх чорти — ч. II, 6; То з города, мов подуріли, До моря бігли всі встрічать — ч. II, 6; За серце ссало, мов глисти — ч. II, 17; Кричав, опарений мов пес — ч. II, 20; Зробився мов несамовитий — ч. II, 23; На смерть зувічу, мов собаку — ч. II, 26; Понадувались, мов йоржі — ч. II, 29; Прискочив, мов котище мурий — ч. II, 30; Там крик, мов підступа Орда — ч. II, 30; Мов божевільних, нас морочать — ч. II, 46; Кричав, опарений мов пес — ч. II, 51; Сидиш, мов демон, під водою — ч. II, 53; Бурхнуло з неба, мов із бочки — ч. II, 57; Мов по болотові кулик — ч. II, 62; Знемігся ж, мов і задрімав — ч. II, 63; Мов сотника якого пані — ч. II, 69; Ридван, мов вихор в полі, біг — ч. II, 70; Кобиляча мов голова — ч. II, 71; Мов зроду тутечка жили — ч. III, 7; То вся здригнусь, мовби мала — ч. III, 15; Мов дух вселився в неї злий — ч. III, 18; У барлозі мов порося — ч. III, 19; Мов по звіздам, все віщовав — ч. III, 36; В різницях мов ревли бики — ч. III, 37; У ній і вдень було, мов смеркло — ч. III, 44; Мов сидя охляп на коні — ч. III, 51; Мов од кота в коморі миш — ч. III, 51; І скреготали, мов сороки — ч. III, 56; Мов у татар терпіли плін — ч. III, 81; Гарчали, вили і пищали, Після куті мов на живіт — ч. III, 83; Ошмалену, мов головня — ч. III, 102; Ремнями драла, мов биків — ч. III, 112; Еней стояв так, мов дубина — ч. III, 129; Еней наш насторочив уха, Мов чоловічий голос слуха — ч. III, 137; І зслизла, мов лихий злигав — ч. IV, 4; І, мов меньки, повивертались — ч. IV, 8; І, мов на пуп, репетовав — ч. IV, 8; Мовби Еней по пошті плив — ч. IV, 16; Мов їм під лагер суд одвів — ч. IV, 18; Латин прибравсь, мов на запуст — ч. IV, 39; Надувсь, мов на огні лопух — ч. IV, 42; Наклала злости, мовби бобу — ч. IV, 65; Лавися перше мов пручалась, А послі мов угамовалась — ч. IV, 67; Був без душі і мов не жив — ч. IV, 88; То мов мітлою все метуть — ч. IV, 101; Мов запорожці-чуприндирі — ч. IV, 102; Були, мов суми, на плечах — ч. IV, 106; Мов посполитеє рушення — ч. IV, 109; По просьбі, мовби по приказі — ч. IV, 121; І лобом бився так, мов цап — ч. IV, 127; Летить, мов поспіша до сроку — ч. IV, 128; І все, мов помелом, мела — ч. IV, 131; Запутався, мов рибка в сітці — ч. V, 1; Мов простий, на піску улігся — ч. V, 3; Скитаюсь по миру, мов ланець — ч. V, 14; І голь-голь-голь, мов клин за клином — ч. V, 20; Мов жінкой не його була — ч. V, 23; Вся опустилась, мов окисла — ч. V, 25; І згину, без води мов рак — ч. V, 37; Біду встрічали мов шутя — ч. V, 52; Зарились в землю, мов кроти — ч. V, 54; Мов сатана йому диктує — ч. V, 56; Зевес сам був, мов винокур — ч. V, 58; Мене ж, стару, уб'ють, мов гниду — ч. V, 65; Хоть мов і трусить — стережися — ч. V, 70; На нас налазить, мов шайтан — ч. V, 79; Потиснув, мов Хому Ярема — ч. V, 88; То поравсь, мов в кошарі вовк — ч. V, 90; Од ней краснілися, мов раки — ч. V, 94; Мов на торгу музик водили — ч. V, 95; Мов між вовків плоха вівця — ч. V, 98; Головка, мов кавун качався — ч. V, 102; Мов пару гарних дубівок — ч. V, 105; Забилися, мов миші в нору — ч. V, 107; Мов ум змішався у вдови — ч. V, 110; Кувікала, мов порося — ч. V, 110; Що мов на його сап напав — ч. V, 115; Мов твій язик би говорив — ч. V, 117; Рутульці, мов в'юни, пищать — ч. V, 120; Одвірки затряслись, мов рами — ч. V, 121; І, мов на поступки, хотілось — ч. V, 123; Враг на врага скакав, мов блохи — ч. V, 131; Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь — ч. V, 132; І всіх молотять, мов снопи — ч. V, 134; Здригнувсь, мов випив чепуруху — ч. V, 135; Пропав Битіас, мов стонога — ч. V, 136; Олимп, мов листик, затрусивсь — ч. VI, 1; Влетів до них, мов навіжений — ч. VI, 1; Мов тілько вилізла з води — ч. VI, 16; Невинничаєть, мов Сусанна — ч. VI, 16; А сильний і товстий, мов бик — ч. VI, 24; Тогді одна к йому сплигнула Так, мов цвіркун або блоха — ч. VI, 33; Мов гадина яка лиха — ч. VI, 33; Еней мов трохи ободривсь — ч. VI, 35; Всі кинулись, мов одурівши — ч. VI, 37; Не б'ється, бач, а мов жартує — ч. VI, 39; Паллант, мов од хорта лисиця — ч. VI, 49; Кричав, скакав, мов віл скажений — ч. VI, 54; І небо рділося, мов мак — ч. VI, 74; І пень, мов лицар, в збруї був — ч. VI, 75; Зубами клацав, мовби пес — ч. VI, 108; В параді йшло, мовби на бой — ч. VI, 126; Мовби комашок, потоптав — ч. VI, 134; В крові так, мов в багні, бродив — ч. VI, 134; Мов галка нарядилась вмах — ч. VI, 152; Підстрелений мов дикий кнур — ч. VI, 154; Ввесь зашарівсь, мов жар в печі — ч. VI, 169;

Мова [Мова] = речь; без мови [безъ мовы] = не говоря ни слова (К.).
(СУМ-20): 1. Сукупність загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових, словесних і граматичних засобів для формування і формулювання мислення та спілкування: ч. IV, 32; ч. VI, 161; 2. Промова: ч. II, 4; ч. VI, 147; 3. Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови: ч. IV, 3; ч. VI, 167. Без мови — мовчки — не говорячи ні слова; без слів: ч. I, 13;

Мовлять [Мовлять] = говорить (К.).
Мовляти — те саме, що мовити — висловлювати вголос свої думки; говорити, казати (СУМ-20): ч. I, 22; ч. I, 30 (примовлявши); ч. III, 38; ч. V, 74; ч. V, 83; ч. VI, 146; ч. VI, 162;

Мовчки [Мовчкы] = безмолвно (К.).
Не говорячи ні слова; без слів (СУМ-20): ч. II, 2; ч. IV, 43; ч. IV, 93; ч. V, 94;

Мо́га, якмо́га [Мо́га, як мо́га] = сколько можно (К.) — див. якмога.

Могорич — частування спиртними напоями з приводу успішного завершення якої-небудь справи (СУМ-20): ч. IV, 8; ч. IV, 35; ч. VI, 167;

Може [Може] = может быть (К.):
Можетъ быть, можетъ (Г.): ч. I, 22; ч. II, 55; ч. III, 17; ч. III, 38; ч. III, 42; ч. III, 58; ч. III, 95; ч. III, 98; ч. III, 105; ч. IV, 2; ч. IV, 10; ч. IV, 22; ч. IV, 26; ч. IV, 52; ч. V, 37; ч. V, 56; ч. V, 92; ч. V, 117; ч. VI, 92; ч. VI, 128; ч. VI, 160;

Мокруха [Мокруха] = водка (К.).
Горілка, настояна на ягодах, травах і т. ін. (СУМ-20): ч. II, 26;

Молельщик — молільник — той, хто молиться; молитвеник (молитовник) — той, хто старанно молиться Богу за себе і за інших (СУМ-20): ч. V, 64;

Молитовник — книга, що містить тексти молитов, які використовують поза богослужінням, а також під час деяких богослужінь добового кола; молитвеник (СУМ-20): ч. III, 85;

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20): ч. I, 31; ч. I, 62; ч. II, 44; ч. II, 47; ч. III, 6; ч. III, 8; ч. III, 50; ч. III, 84; ч. III, 87; ч. III, 93; ч. III, 103; ч. III, 131; ч. V, 112; ч. VI, 6; ч. VI, 62;

Молоток — ручний інструмент у формі металевого або дерев'яного бруска, насадженого під прямим кутом на держак, що слугує для забивання чого-небудь, завдавання ударів по чому-небудь (СУМ-20): ч. V, 25;
Молот — великий молоток для подрібнення каменю, кування заліза, забивання чого-небудь і т. ін. (СУМ-20): ч. V, 26; ч. V, 31;
Молотити — бити когось чим-небудь (СУМ-20): ч. V, 134;

Монада (від грец. одиниця) – найпростіша неподільна єдність, самосуща духовна субстанція, яка лежить в основі Всесвіту, будь-якого буття. Поняття монади є основним у філософській системі німецького вченого Лейбніца (1646 — 1716), викладеної у його «Монадології», «філософському лексиконі» та інших працях. Філософські ідеї Лейбніца були відомі на Україні (С.): ч. III, 97;

Моргать [Моргать] = мигать (К.).
Моргати (СУМ-20): 1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії: ч. II, 73; ч. IV, 131 (хвостом); ч. VI, 49 (плечем). 2. Подавати знак рухом повіки, брови: ч. VI, 1; ч. VI, 20. 3. Нерівномірно, переривчасто світити, блимати (про предмети, що світять або світяться) ч. VI, 90. Ні усом не моргнеш — ніяк, жодною мірою не зреагувати на що-небудь, не звернути ніякої уваги на щось, незважаючи ні на що: ч. II, 52. Див. також підморгнути.

Моргуха — те саме, що кокетка — жінка, дівчина, яка своєю зовнішністю, поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається сподобатися, викликати інтерес до себе в чоловіків (СУМ-20): ч. III, 49; ч. IV, 20; ч. VI, 3;

Мордас — те саме, що ляпас (СУМ-20): ч. IV, 72;

Мордовать [Мордовать] = мучить (К.).
Мордувати (СУМ-20): 1. Ззавдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати: ч. III, 70; ч. VI, 2. 2. Не давати спокою; хвилювати, тривожити: ч. IV, 33. Див. також замордовати.

Мореа — Морея — грецький півостров (у старині Пельопонез) (Л.): ч. IV, 125;

Морити — доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити (СУМ-20): ч. III, 45; ч. III, 98; ч. III, 105; ч. V, 129;

Морочити — уводити в оману; дурити (СУМ-20): ч. II, 46; ч. III, 22;

Москаль — 1. Солдат царської армії. На Україні до ліквідації козачого військового устрою знали тільки солдат-росіян. Пізніше назва «москаль» перейшла і на солдат-українців, взагалі людей будь-якої національності, коли вони служили в царській армії (С.): ч. I, 40. 2. Росіянин (СУМ-11): ч. IV, 11; ч. IV, 83.
Об'їхати москаля — обдурити його. Див. об'їхати.
Підпускати (підвозити) москаля — лгать, надувать, обманывать (Г.): ч. III, 7;

Мосці, їй мосці [Мосци, йій мосци] = её милости (К.).
Ваша (його, їх) милість (заст. милость, мосць) — шанобливе називання кого-небудь; шанобливе звертання до поважної особи, до людини, що займає високе становище в суспільстві; високошановний (СУМ-20): ч. I, 18; ч. III, 45;

Мот, рус. — те саме, що марнотратник — той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 79; ч. III, 100;

Моторний [Моторный] = проворный, удалой (К.).
Проворний, спритний (СУМ-20): ч. I, 1; ч. I, 21; ч. I, 40; ч. II, 19; ч. III, 7; ч. III, 38; ч. IV, 47; ч. V, 9;

Мотузок [Мотузокъ] = тоненькая веревочка (К.): ч. III, 54;

Мугир [Мугырь] = простой, грубый мужик (К.).
Вайлувата, неотесана, груба людина (СУМ-20): ч. IV, 99;

Мудрий — у значенні мудрагель — розумник, лукавець, хитрун: ч. III, 74;

Мудровать — мудрувати (СУМ-20) — 1. Удаватися в зайві й непотрібні міркування: ч. III, 74; ч. VI, 13. 2. Те саме, що хитрувати: ч. III, 84; ч. III, 120. 3. Те саме, що роздумувати; обмірковувати: ч. V, 49;

Мужичий — те саме, що мужицький, селянський (СУМ-20): ч. VI, 97;
Мужича правда — див. правда.

Мужчир, мущир [Мужчырь] = ступка; маленькая мортира (К.).
Гармата з коротким дулом, з неї вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей. Мужчирі малого калібру служили в господарстві ступами (С.): ч. III, 71 (ступка); ч. IV, 54 (мортира);

Муза — за грецькою міфологією — богині мистецтв і науки.  Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії (Ш., С.): ч. IV, 97; ч. V, 117; ч. V, 118; ч. V, 122; ч. VI, 20; ч. VI, 23; ч. VI, 23; ч. VI, 24; ч. VI, 29 (див. коментар до строфи IV, 97).

Музика — музикант (СУМ-20).
Водити музики — звичай наймати музики і, танцюючи, водити їх за собою по селу, чи місту, чи то ярмарку, досить відомий. В «Салдацькому патреті» Г. Квітки-Основ'яненка читаємо: «А там, чути, скрипка гра з цимбалами: Матвій Шпонь та продав сіль, рощитавсь і грошики вчистив, та й найняв троїсту і водиться з нею по ярмарці. Вже й шапки катма, десь кинув її на когось та й відбіг. Іде й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака. Забризкався, захлюстався... Еге! та не мішай йому! Він гуля!..» (С.): ч. II, 19; ч. V, 95;

Мундир — верхня частина військового або цивільного форменого (здебільшого парадного) одягу (СУМ-20): ч. III, 98 (див. коментар до цієї строфи); ч. IV, 97; ч. IV, 100;

Мунька [Мунька] = Маша (К.):
Мунька — жіноче ім'я: ч. VI, 122.

Мур [Муръ] = каменная стена (К.) — слово відсутнє.

Мурдовав їх чад — було дуже погано з перепою: ч. V, 33;

Мурий [Мурый] = темно-рыжий (К.).
Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (СУМ-20). Темно—сірий або сіро—бурий із темнішими і світлішими смугами (С.): ч. II, 30; ч. III, 66;

Мурмотати — говорити тихо, невиразно (СУМ-20): ч. VI, 79; ч. VI, 130;

Муровать [Муровать] = строить что из кирпича (К.) — слово відсутнє.

Муромець Ілля — богатир: ч. IV, 40.

Муругий [Муругій] = темно-рыжий с черными полосами (К.).
Темно-сірий із темними смугами; мурий (див.) (СУМ-20): ч. III, 66;

Мусить [Мусить] = долженствовать (К.).
Мусити, мусіти (СУМ-20): 1. Уживається у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити, знати і т. ін.): ч. III, 28; ч. IV, 49; ч. IV, 117; ч. V, 8; ч. V, 19; ч. V, 80; ч. VI, 10; ч. VI, 23; ч. VI, 34; ч. VI, 113; ч. VI, 121; ч. VI, 162; 2. Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним: ч. II, 47; ч. III, 6; ч. III, 87; ч. V, 4; ч. V, 61; ч. V, 144; ч. VI, 28; ч. VI, 70;

Мусій [Мусій] = Моисей (К.): ч. III, 107;

Мусій Вернигора — див. Вернигора Мусій.

Мусовати — мусувати — міркувати, розмірковувати (СУМ-20): ч. III, 26.
Змусувати — вигадати: ч. IV, 3;

Мутити (СУМ-20) — 1. У значенні баламутити — залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні: ч. I, 40. 2. Про стан нудоти: ч. III, 1. 3. У значенні каламутити — бентежити, хвилювати: ч. VI, 53;

Муцик [Муцыкъ] = мопса (К.).
Те саме, що мопс (СУМ-20): ч. IV, 77; ч. IV, 78; ч. IV, 79;

Мушкет — давня ручна вогнепальна зброя до восьми-десяти кілограмів вагою, стріляли з сошок — підпори; стрілець для пом'якшення віддачі мав на правому плечі шкіряну подушку. В XVІ — XVІІ ст. мушкети були на озброєнні в козацькому війську, одначе уже в кінці XVІ ст. їх почали замінювати легшими і зручнішими рушницями. У XVІІІ ст. мушкети стали старим, віджилим видом зброї, хоч саме слово «мушкет» жило на означення рушниці взагалі (С.): ч. IV, 103; ч. V, 34; ч. V, 86;

Муштровать [Муштровать] = учить солдат (К.).
Муштрувати (СУМ-20): 1. Навчати, повчати когось: ч. I, 44. 2. Навчати військових прийомів, військової справи; піддавати муштрі: ч. IV, 108; ч. IV, 109;

Мущир — див. мужчир.

Мчалка [Мчалка] = вестница (К.).
Від дієслова мчати, скоро переносити (С.) у значенні слова «вісниця» — та, яка приносить якусь звістку; вістунка (СУМ-20): ч. IV, 57;

Мчатися — те саме, що мчати (СУМ-11): 1. Пересуватися, переміщатися з великою швидкістю (СУМ-11): ч. I, 4; ч. II, 73; ч. III, 2; ч. III, 55. 2. Дуже швидко везти, нести, переміщати когось, щось: ч. V, 57;

М'ясопуст , рус. — м'ясоїд — дні, коли за приписами церкви дозволялося їсти м'ясо. Троянці, поки добралися до царства Латина, настільки вибилися із запасів, що мусили тамувати голод немудрими та малопоживними пісними наїдками, поширеними серед посполитих — бідняків та козацької сіроми (С.): ч. IV, 29;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М  Н  О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

На кшталт [На-кшальдъ] = наподобие, на манер (К.) — див. кшталт.

Наба́кир [На-ба́киръ] = набок (К.).
З нахилом на один бік (перев. про головний убір) (СУМ-20): ч. II, 70;

Набалдашник — накриття на балдахин (Л.). Тут у значенні: накриття переважно з дорогої тканини з оздобами (С.): ч. V, 54;

Наброїти — наробити шкоди, чогось неприємного; нашкодити (СУМ-20): ч. VI, 16;

Наввиринки — виринаючи з води (СУМ-20): ч. II, 75;

Навзаводи [Навзаводы] = вскачь, в галоп (К.).
З максимальною швидкістю; дуже швидко // наввипередки (СУМ-20): ч. VI, 139;

Навзнич лежать [Навзничь лежать] = лежать на спине (К.).
Навзнак, навзнаки — обличчям догори, на спині або на спину (СУМ-20): ч. VI, 30;

Навильот — навиліт — наскрізь (СУМ-20): ч. V, 46;

Навіжений [Навиженный] = юродивый (К.).
Божевільний (СУМ-20): ч. II, 71; ч. III, 60; ч. VI, 1; ч. VI, 54. У значенні юродиві, божі люди (С.): ч. III, 123;

Навісна [Нависный]] = каждому предлагаемый (К.).
Дівка, яку нав'язують багатьом женихам (С.): ч. II, 55; ч. VI, 120;

Навіщати — те саме, що навідувати (СУМ-20): ч. III, 116;

Навкулачки — кулаками, за допомогою кулаків (про бійку) (СУМ-11,20): ч. IV, 85;

Навсправжки [Навсправжкы] = серьезно (К.).
Насправді, дійсно (СУМ-20): ч. I, 29;

Навстяж — навстіж — широко, повністю (про відчинені двері, вікна і т. ін.) (СУМ-20): ч. IV, 116;

Навтікача [Навтикача] = науход (К.).
Те саме, що навтіки, навтьоки — бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи (СУМ-20): ч. VI, 105;

Навтіки драть [Навтикы драть] = уходить (К.).
Див. навтікача: ч. VI, 157;

Нагайка — те саме, що нагай — батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном; канчук (СУМ-20): ч. I, 47; ч. IV, 126;

Нагайський, заст. — ногайський — такий, як у ногайців, тюркської народності, що зараз живе на Кавказі (переважно на півночі Дагестану). Ногайцями у XVІІІ ст. називали кочівників біля узбережжя Азовського і Чорного морів, на підступах до Кримського ханства (С.): ч. I, 45;

Нагле — нагло — присл. до наглый — який настає, відбувається і т. ін. раптово, несподівано, непередбачено (СУМ-20): ч. IV, 69;

Нагодувать [Нагодувать] = накормить (К.).
Те саме, що годувати — давати кому-небудь їжу (СУМ-20): ч. II, 9;

Наголо [На-голо] = все вообще (К.).
Цілком, зовсім або поголовно (СУМ-20): ч. II, 22; ч. III, 49;

Надсада — надмірне напруження сил; натуга.
До надсади — надриваючись, утрачаючи сили (СУМ-20): ч. V, 127;

Надсадити — див. бебехи надсадить.

Надсядься — Надсадитися, надсаджуватися — надмірним напруженням зусиль пошкоджувати здоров’я; підриватися (СУМ-11): ч. I, 8;

Назахват — те саме, що нарозхват — намагаючись перехопити, взяти кого-, що-небудь раніше іншого (СУМ-11): ч. II, 18;

Назворот — навпаки (СУМ-20): ч. IV, 119;

Наймит [Наймытъ] = работник (К.) — слово відсутнє.

Наймичка [Наймычка] = работница (К.).
(СУМ-20): 1. Робітниця, що працює за наймом у приватного власника: ч. III, 101. 2. У значенні найманка — та, яка захищає чужі інтереси не за переконанням, а з корисливих мотивів: ч. IV, 63;

Накарпас [Накарпасъ] = таска, потасовка (К.).
Прочухан, бійка (Л.). Прочухан (СУМ-11) — а) бій, пов’язаний з великими втратами: ч. V, 95; б) бити, лупцювати кого-небудь: ч. V, 131;

Накивать п'ятами [Накывать пьятамы] = уйти (К.).
Швидко кинутися навтіки (СУМ-20): ч. I, 1;

Налетич — персонаж казки (С.): V,45.

Налигатися — багато випити або з'їсти чого-небудь (СУМ-20): ч. II, 8;

Намацать [Намацать] = нащупать (К.): ч. V, 88;

Намисто [Намысто] = монисто, ожерелье (К.).
Прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців і т. ін., яку жінки носять на шиї (СУМ-20): ч. I, 29; ч. III, 12;

Намітка [Намитка] = простой головной убор (К.).
Покривало з тонкого серпанку (див.), яким заміжні жінки зав'язували голову поверх очіпка (див.) (СУМ-20). Святкове вбрання одруженої жінки; довге, мало не до землі, покривало, яким зав'язували поверх очіпка голову. Прийнято було покійницю в домовині покривати зверху наміткою. Інколи до намітки пришпилювали воскову квітку (С.): ч. IV, 76; ч. V, 91;

Нападки — докори, звинувачення, перев. безпідставні (СУМ-20): ч. V, 83;

Напасть — біда, лихо, нещастя або неприємність (СУМ-20): ч. IV, 133; ч. V, 4; ч. VI, 123; ч. VI, 127;

Напирати, наперти — наступаючи, тіснити (ворога) (СУМ-20): ч. V, 53; ч. V, 144; ч. VI, 36; ч. VI, 57; ч. VI, 67; ч. VI, 113;

Наповалл — відразу на смерть (СУМ-20): ч. V, 126;

Напраснина — напра́сна — несправедливе обвинувачення; наклеп (СУМ-11): ч. V, 83;

Напростець [Напростець] = напрямик (К.).
Навпростець, напростець — найкоротшим шляхом, не по дорозі, перев. по прямій лінії (СУМ-20): ч. II, 66; ч. III, 141; ч. VI, 70;

Напускати, напустити (СУМ-20): 1. Дозволяти, давати можливість кому-небудь увійти, в'їхати і т. ін. кудись у якій-небудь кількості; впускати: ч. VI, 116; ч. VI, 149. 2. Направляти, посилати що-небудь проти когось (з метою нападу, загарбання і т. ін.): ч. VI, 148;

Напускатися, напуститися (СУМ-20): 1. Нападати на кого-, що-небудь: ч. V, 1; ч. V, 126; 2. Накидатися на кого-небудь з докорами, лайкою і т. ін.: ч. VI, 157;

Нап'ястися — докласти зусиль, напружуватися (СУМ-20): ч. III, 33;

Наробить [Наробыть] = наделать (К.).
(СУМ-20): 1. У сполуч. зі сл. лихо, сором, зло, шкода, неприємність і т. ін. — заподіяти те або спричинитися до того, що назване зазначеним іменником: ч. III, 81. 2. Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти, натворити чого-небудь: ч. VI, 15;

Насажати — насаджати — помістити куди-небудь у певній кількості (СУМ-20): ч. I, 2;

Насадити — настромлювати, начіплювати на що-небудь (СУМ-20): ч. VI, 75;

Наситити — тобто розвести водою (квасом) мед; настояти мед на чому-небудь (С.):

Насіння [Насиння] = семена (К.).
У значенні нащадок — людина стосовно до своїх предків. у сполуч. з прикм. враже — враже насіння — уживається як лайливе слово (СУМ-11,20): ч. V, 119;

Насічка — висічений на металі, камені і т. ін. та оздоблений іншим металом рисунок для прикраси (СУМ-20): ч. V, 28; ч. V, 44;

Наскок, наскоком — див. з наскоку.

Насталити, насталювати — зміцнювати, робити міцним, витривалим, стійким (про характер, душу і т. ін.) (СУМ-20): ч. V, 46;

Насупиться [Насупыться] = нахмуриться (К.).
Насупитися — зсуватися (про брови), морщитися (про лоб) при вираженні незадоволення, гніву і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 7;

Насупротив, насупроти — прямо перед ким-, чим-небудь; на протилежному боці; напроти (СУМ-20): ч. III, 49;

Наушниця — та, яка вислуховує що-небудь і доносить або любить доносити (СУМ-20): ч. IV, 75;

Наущати — підмовляти на якісь дії, підбурювати проти кого-, чого-небудь (СУМ-20): ч. IV, 96;

Нахлистатися — напиватися до сп'яніння (СУМ-20) [я б додав — до нудоти (Т.Б.)]: ч. II, 8; ч. II, 14; ч. II, 74;

Нахопиться [Нахопыться] = наскочить (К.).
Нахопитися — рухаючись, несподівано натрапляти на кого-, що-небудь, зустрічатися з ким-, чим-небудь (СУМ-11): ч. III, 83; ч. VI, 41;

Начальний — старший, головний (у певній ієрархії) (СУМ-20): ч. V, 142; ч. VI, 59;

Не гречі [Негречи] = неучтиво (К.) — див. гречний.

Не дурно [Недурно] = не понапрасну (К.) — див. дурно.

Неби [Небы] = как бы (К.) — слово відсутнє.

Небіж — тут ужито як вертання до чоловіка, молодшого віком (СУМ-11): ч. II, 65;

Небіжчик [Небижнык] = покойник (К.).
У заченні: бідолаха — нещасна людина; бідняга (СУМ-11): ч. III, 1;

Небо́га [Небо́га] = бедняжка (К.).
У заченні: бідолаха, сердега (С.): ч. I, 18; ч. I, 59;

Небора́к [Небора́къ] = бедняк (К.).
Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття (СУМ-11): ч. III, 57; ч. IV, 68; ч. IV, 88; ч. IV, 133; ч. V, 37; ч. V, 89;

Невдивовижу — не дивно, не дивує (СУМ-20): ч. VI, 40;

Невинничаєть, мов Сусанна — мається на увазі біблійний персонаж Сусанна (Старий завіт, книга Даніїла, глава 13). Її переслідували два похітливі діди і, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зраді чоловікові. Сусанну виправдав і врятував від смертної кари юнак-пророк Даніїл. У сучасному канонічному тексті біблії епізод з Сусанною відсутній. Вважають, що він не має історичної основи і вставлений у старозавітний текст пізніше, десь у І ст. до н. е. (С.): ч. VI, 16;

Невірний (СУМ-20) — 1. Зрадлива людина: ч. II, 33; 2. Той, хто визнає іншу порівняно з ким-небудь віру, релігію: ч. III, 80. 3. Худой, болѣзненный (Г.): ч. VI, 28;

Невістка — заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер) (СУМ-11): ч. III, 46;

Невклюжий [Невклюжый] = не ловкий (К.).
Незграбний — який має непропорційну, недоладну будову, неструнку фігуру і т. ін. (СУМ-11): ч. II, 23;

Невсипуща — 1. Кипуча, бурхлива (про зливу): ч. II, 57. 2. Яка не знає втоми і виявляє наполегливість, настирливість у роботі; невтомна, роботяща (СУМ-20): ч. IV, 57;

Невтес (Охрім) — супутник Енея по Троянській «ватазі». За Вергілієм Навт, був наділений Мінервою даром передбачення. Котляревський зробив Невтеса (Охріма) старим чумаком, який багато поїздів по світу, бувалим у бувальцях, мудрим провидцем (А.): ч. II, 61; ч. II, 63.

Негодяй, рус. — негідник — той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник (СУМ-20): ч. I, 7;

Него́же [Него́же] = некстати (К.) — слово відсутнє.

Неділя [Недилля] = Воскресенье (К.).
(СУМ-11): 1. Сьмий день тижня: ч. I, 14. 2. Тиждень (розм.): ч. II, 43;

Недовірок [Недовирокъ] = неверный (К.).
Зневажл. Людина, позбавлена хороших рис; виродок, негідник (СУМ-11): ч. VI, 36;

Недогарок [Недогарокъ] = огарок (К.).
Перенос. Те, що остаточно не згоріло, залишки після пожежі і т. ін. (СУМ-11): ч. V, 128;

Недоріка [Недорика] = заика (К.).
Людина з дефектом мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки чи слова (СУМ-11): ч. IV, 118;

Не-до-соли [Не-до-солы] = не время, некогда (К.).
Не до солі — комусь байдуже до чогось, коли є важливіша справа (СУМ-11): ч. I, 30 (див. коментар); ч. II, 55.

Недотепний — нездатний зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невмілий (СУМ-11): ч. III, 50;

Недуж [Недужъ] = болен (К.). ч. I, 7;

Нежахливий — небоязкий — який нічого не боїться; досить сміливий (СУМ-20): ч. VI, 97;

Не́жить [Не́жыть] = насморк; прихоть (К.) — слово відсутнє.

Незабвенний, рус. — незабутній — який назавжди збережеться в пам'яті (СУМ-20): ч. VI, 92;

Незаймана — яка не мала статевих зносин; цнотлива (СУМ-20): ч. VI, 16;

Незгірший [Незгиршій] = нехудший (К.).
(СУМ-11): Такий, як хто-, що-небудь, подібний до когось, чогось (перев. у порівнянні): ч. IV, 71. Який підходить кому-, чому-небудь, задовольняє чиїсь вимоги; непоганий, хороший: ч. IV, 107;

Некрут [Некрутъ] = рекрут (К.).
Те саме, що рекрут — солдат-новобранець (СУМ-11): ч. IV, 95;

Нема, немає [Нема] = нет, неимеется (К.):
Нема, немає — ч. I, 61; ч. I, 62; ч. III, 68; ч. III, 126; ч. IV, 6; ч. IV, 86; ч. V, 142; ч. VI, 84;

Ненароком [Ненарокомъ] = ненарочно (К.).
Без певної мети, без певного наміру; ненавмисне (СУМ-11): ч. I, 43; ч. III, 128; ч. IV, 21;

Ненаський [Ненаській] = чужестранный (К.) — слово відсутнє.

Неначе [Неначе] = как будьто бы (К.): ч. I, 55; ч. V, 23; ч. VI, 35; ч. VI, 45;

Неоглядком — не оглядаючись (СУМ-20): ч. IV, 112;

Неня [Неня] = мать (К.): ч. II, 34; ч. II, 51; ч. II, 55; ч. III, 3; ч. IV, 61; ч. V, 62; ч. V, 76; ч. V, 76; ч. V, 84; ч. VI, 36;

Необачно [Необачно] = неосмотрительно (К.).
Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки (СУМ-11): ч. V, 37; ч. VI, 171;

Неотеса — некультурна, неосвічена, невихована людина. Ужито як лайливе слово(СУМ-20): ч. II, 27;

Непевний [Непевный] = непростый (К.).
(СУМ-11): 1. Дивний, незрозумілий: ч. II, 31; ч. II, 59. 2. Віроломний, підступний: ч. VI, 141;

Непочатий — якого не починали, до якого не бралися, не доторкалися (СУМ-20): ч. III, 136 (див. коментар до цієї строфи).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.): ч. II, 3-4; ч. I, 10-12; ч. II, 53; ч. II, 69; ч. II, 71-73; ч. IV, 127; ч. VI, 10.

Несамовитий [Несамовытый] = потерянный (К.).
Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх (СУМ-11): ч. II, 23; ч. V, 50;

Неситий — той, хто не може нічим задовольнитися, насититися (СУМ-20): ч. V, 50;

Неспорна — яка не сперечається і виконує все на першу вимогу (Т.Б.): ч. IV, 63;

Нестямиться [Нестямыться] = неопомниться (К.) — слово відсутнє.

Нетутешній [Нетутешній] = нездешний (К.) — див. тутешній.

Неутішно — невтішно — присл. до невтіший — якого важко або неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти (СУМ-20): ч. II, 1;

Неук — нетямуща, недосвідчена, мало обізнана з чимось людина; невіглас (СУМ-20): ч. III, 133;

Нехай [Нехай] = пускай (К.): ч. I, 46; ч. I, 57; ч. II, 1; ч. II, 33; ч. II, 46; ч. II, 71; ч. III, 38; ч. III, 42; ч. III, 42; ч. III, 60; ч. IV, 46; ч. IV, 68; ч. IV, 97; ч. IV, 97; ч. IV, 120; ч. IV, 120; ч. V, 38; ч. V, 53; ч. V, 74; ч. V, 118; ч. VI, 5; ч. VI, 63; ч. VI, 83; ч. VI, 89; ч. VI, 105; ч. VI, 105; ч. VI, 106; ч. VI, 110; ч. VI, 119; ч. VI, 161;

Нехотя — без бажання, мляво, повільно; неохоче (СУМ-11): ч. II, 47;

Нечепурний — який має неприбраний, неохайний, неакуратний вигляд (СУМ-20): ч. VI, 117;

Нечеса-князь — Потьомкін Григорій Олександрович (1739 — 1791), найвпливовіший з фаворитів Катерини II, був генерал-губернатором Новоросії, також фактичним повелителем Гетьманщини (Лівобережної України). З політичних міркувань записався в Запорізьку Січ, діставши при цьому, згідно з козацьким звичаєм, прізвище Грицько Нечеса. Потьомкін був високого зросту, з статною фігурою, смаглявим кольором обличчя, чорним довгим волоссям на голові, яке звичайно розчісував п'ятірнею (звідси Нечеса) (С.). За переказами, Нечесою його прозвали за довге волосся і підкреслену недбалість в одязі (А.): ч. VI, 155.

Нешпетний [Нешпетный] = изрядный (К.).
Изрядный (Г.). Без хиби, гарний собою (Л.). Неабиякий — видатний, який виділяється з-поміж інших (СУМ-11): ч. IV, 24; ч. IV, 49; ч. VI, 135;

Нив'я — збірн. до нива — ділянка або смуга землі, на якій ростуть хлібні культури або яка признач. для їх вирощування; поле (СУМ-20): ч. VI, 102;

Низ — воїн Енея. Про його дружбу з Евріалом і трагічну загибель обох в рутульському стані розповідається в IX пісні «Енеїди» Вергілія (А.): ч. V, 72-75; ч. V, 77-78; ч. V, 81; ч. V, 86; ч. V, 89-90; ч. V, 92; ч. V, 95; ч. V, 98-99; ч. V, 101; ч. V, 103-104; ч. V, 108.

Ниначе [Ниначе] = как будто (К.) — слово відсутнє.

Ниць лежать [Ныць лежать] = лежать спиною вверх (К.).
Ниць лежати — обличчям вниз; на животі; протилежне горілиць (СУМ-11): ч. IV, 103; ч. VI, 30;

Нишпорить [Нышпорыть] = шарить (К.) — слово відсутнє.

Нищечком, нишком [Ныщечкомъ, нышкомъ] = потихоньку, украдкой (К.).
Крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали (СУМ-11): ч. III, 141;

Ні в сих, ні в тих [Ни в сыхъ, ни в тыхъ] = в недоумении (К.).
Зніяковіло, розгублено або відчуваючи незручність (УФС): ч. VI, 37;

Ніби [Нибы] = как будто бы (К.): ч. I, 24;

Нівечить [Нивычыть] = издеваться (К.).
Грінченко дає таке тлумачення: «Нівечити — мучить, издѣваться, жестоко обращаться», але, як на мене, слово вживається у значенні глумитися — зле висміювати; насміхатися (СУМ-11): ч. V, 55;

Ніж [Нижъ] = нежели (К.): ч. IV, 69; ч. V, 16;

Ніж [Нижъ] = нож (К.): ч. III, 36; ч. IV, 49; ч. IV, 76; ч. V, 73;

Ніжинські ковбаси — див гречеські ковбаси.

Нікчемний [Никчемный] = ни к чему годный (К.).
(СУМ-11): 1. Ні на що не здатний: ч. II, 60; ч. VI, 83. 2. Який не викликає до себе поваги; жалюгідний: ч. I, 56; ч. VI, 13; ч. VI, 66; ч. VI, 141;

Нінащо. Зводити (зводитися, піти) нінащо — робити (робитися) безрезультатним, марним. // Утратити все (СУМ-11): ч. II, 3; ч. III, 76;

Ніс [Нисъ] = нос (К.):
Орган нюху людини: ч. I, 50; ч. II, 31; ч. II, 38; ч. II, 51; ч. III, 11; ч. III, 25; ч. III, 77; ч. III, 89; ч. III, 104; ч. IV, 17; ч. IV, 79; ч. IV, 80; ч. IV, 96; ч. V, 22; ч. V, 36; ч. V, 52; ч. V, 62; ч. V, 125; ч. V, 126; ч. VI, 31; ч. VI, 35; ч. VI, 50; ч. VI, 104.
Носа втерти (утерти, урізати) (СУМ-11): 1. Показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось: ч. IV, 50; ч. IV, 70; ч. IV, 83; ч. V, 42. 2. Довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках: ч. III, 95.
Під ніс цибульки дати — набити кого-небудь (СУМ-11): ч. II, 37;

Нічичирк — див. чичирк.

Но, заст. — але.

Носатка [Носатка] = род кувшина (К.).
Посудина з довгим носиком, що нагадує своєю формою чайник (СУМ-11), а також «Мѣра емкости въ 3 и болѣе ведра» (Г.). Старовинна череп'яна посудина з ручкою і довгим носиком-жолобком. Щось подібне до нинішнього кофейника. Служила також мірою для рідини. Бували носатки місткістю до трьох відер і більше (на зразок античних амфор) (С.). Судячи з того, «що деякий і хвіст надув» з випитої носатки, мова йде не про чайник горілки, а про декілька відер (Т.Б.): ч. IV, 300; ч. IV, 31;

Носок — гра в карти (Л.). Кількість гравців не обмежена. Здають по три карти. Гравець зліва від того, хто здає карти, починає ходити, говорячи партнерові: «Іду під тебе носа» (С.): ч. III, 9;

Нот — теплий південний вітер, тиховій (А.): ч. I, 7.

Ночви — довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку: замішування тіста, прання білизни, купання і т. ін. (СУМ-20): ч. IV, 105;

Нудить [Нудыть] = тошнит (К.).
Нудити (СУМ-20) — 1. Відчувати нудоту — неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання: ч. II, 17. 2. Відчувати нудьгу — стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада: ч. I, 51; ч. II, 44. 3. Стан, що характеризується неспокоєм, тривогою в поєднанні з сумом, апатією; туга, журба: ч. I, 59; ч. III, 96;

Нудно [Нудно] = тошно (К.) — слово відсутнє.

Нудьга [Нудьга] = тоска, скука (К.).
(СУМ-20): 1. У значенні нудота — неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання: ч. II, 16; ч. V, 58. 2. У значенні: стан, що характеризується неспокоєм, тривогою в поєднанні з сумом, апатією; туга, журба: ч. II, 62. 3. У значенні: стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг: ч. V, 47: ч. VI, 60;

Нужда — потреба в чому-небудь; необхідність (СУМ-20).
Землі шматок єсть не під нужду — тобто ділянка землі, без якої можна обійтися, в якій немає великої потреби (С.): ч. VI, 102;

Нума — один з воєначальників рутульців (А.); вбитий Енеєм: ч. VI, 56.

Нумо [Нумо] = станем (К.):
Указує на інтенсивний початок дії (СУМ-11): ч. III, 104;

Нуте — те саме, що ну, але у звертанні до декількох осіб або при ввічливому звертанні до однієї особи як спонукання, заклик або заохочення до дії (СУМ-20): ч. II, 21; ч. VI, 103;

Нянька — нянька Амати: ч. IV, 75-77; ч. IV, 79.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н  О  П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Обдутися — ставати одутлим; розпухати (СУМ-20): ч. II, 16; ч. II, 35;

Обезглуздити — зробити безглуздим, дурним (СУМ-11): ч. IV, 91. Див. також глузд.

Оберемок [Оберемокъ] = охапка (К.).
Така кількість чого-небудь, звичайно однорідного, яку можна обхопити, взяти рукою (руками).
Взяти (згребти і т. ін.) в (на) оберемок — підняти, обхопивши руками (СУМ-11): ч. V, 115;

Обиняки — обережні, інакомовні, алегоричні мовні звороти; натяки, недомовки (СУМ-11).
Без обиняків —  не вдаючись до натяків, алегорій; прямо, відкрито (СУМ-11): ч. III, 112;

Обід — споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею (СУМ-20): ч. I, 12.
Званий обід — обід, на який запрошують гостей (СУМ-20): ч. II, 29; ч. IV, 54.
Поминальний обід — за давнім звичаєм, на похороні і поминках обов'язково влаштовували обід для старців (С.): ч. II, 9; ч. II, 11; ч. II, 15.
Дати на обід — тут у значенні: принести жертву: ч. V, 10;

Обідрати — забирати, віднімати що-небудь силою або хитрощами; оббирати, грабувати (СУМ-20): ч. IV, 102;

Обіруч [Обиручъ] = обеими руками (К.).
Обома руками (СУМ-11): ч. VI, 49;

Обіцянка [Обицянка] = обещание (К.).
Добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь (СУМ-11): ч. I, 8;

Об'їхати — те саме, що обдурювати — уводити кого-небудь в оману діями або словами, звичайно для власної вигоди, користі; обманювати, дурити (СУМ-20): ч. IV, 83;

Облизня піймати [Облызня пійматы] = получить неудачу (К.).
Облизень — відмова при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі.
Облизня піймати — лишитися без того, на що розраховував, сподівався, чого добивався; зазнати невдачі (СУМ-11): ч. II, 36; ч. VI, 119;

Обнова — нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (переважно про одяг, взуття) (СУМ-11). Не зрозуміло, чому обнови поставлені в один ряд з клейнодами і життям. Можливо, що Котляревський мав на увазі щось інше: ч. V, 39;

Обозний — див. генеральний обозний.

Образок — зменш. до образ — те саме, що ікона (СУМ-11): ч. V, 28;

Обрання [Обрання] = нижнее платье (К.).
Убрання (вбрання) — сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг (СУМ-11): ч. VI, 78; ч. VI, 151;

Обриднуть [Обрыднуть] = наскучить (К.).
Обридати, обриднути — ставати неприємним, нудним від одноманітності, повторення і т. ін.; набридати (СУМ-11): ч. I, 19; ч. III, 127;

Обтекар — аптекар (Л.): ч. IV, 118;

Обценьки [Обценькы] = клещи, щипцы (К.).
Ручне металеве знаряддя у вигляді щипців з загнутими всередину і загостреними кінцями для витягування цвяхів (СУМ-11): ч. VI, 136;

Овсій [Овсій] = Евсентий (К.).
Овсій — троянець: ч. III, 107.

Огиднуть [Огыднуть] = омерзеть (К.).
Стати огидним, гидким; обриднути (СУМ-11): ч. I, 19;

Огир [Огеръ] = жеребец (К.).
Те саме, що жеребець (СУМ-11): ч. VI, 42; ч. VI, 113;

Огірок [Огирокъ] = огурец (К.): ч. I, 34; ч. IV, 24; ч. IV, 29;

Оглобельна — коняка, запряжена в оглоблі, по центру. По боках оглобельної — коні припряжні, або ще кажуть підпряжні, орчикові (С.): ч. I, 47;

Од [Одъ] = от (К.).
Від: ч. I, 1; ч. I, 12; ч. I, 30; ч. I, 34; ч. I, 37; ч. II, 18; ч. II, 26; ч. II, 30; ч. II, 35; ч. II, 37; ч. II, 39; ч. II, 51; ч. II, 67; ч. III, 16; ч. III, 19; ч. III, 20; ч. III, 39; ч. III, 40; ч. III, 41; ч. III, 42; ч. III, 44; ч. III, 51; ч. III, 53; ч. III, 58; ч. III, 67; ч. III, 77; ч. III, 92; ч. III, 128; ч. III, 138; ч. IV, 16; ч. IV, 22; ч. IV, 35; ч. IV, 37; ч. IV, 44; ч. IV, 50; ч. IV, 56; ч. IV, 57; ч. IV, 60; ч. IV, 70; ч. IV, 71; ч. IV, 72; ч. IV, 76; ч. IV, 77; ч. IV, 82; ч. IV, 85; ч. IV, 88; ч. IV, 89; ч. IV, 90; ч. IV, 103; ч. IV, 107; ч. IV, 110; ч. IV, 113; ч. IV, 133; ч. V, 4; ч. V, 10; ч. V, 15; ч. V, 20; ч. V, 30; ч. V, 31; ч. V, 41; ч. V, 47; ч. V, 51; ч. V, 56; ч. V, 57; ч. V, 58; ч. V, 59; ч. V, 60; ч. V, 64; ч. V, 67; ч. V, 67; ч. V, 71; ч. V, 74; ч. V, 78; ч. V, 83; ч. V, 85; ч. V, 88; ч. V, 91; ч. V, 94; ч. V, 95; ч. V, 96; ч. V, 97; ч. V, 103; ч. V, 108; ч. V, 109; ч. V, 111; ч. V, 112; ч. V, 117; ч. V, 121; ч. V, 124; ч. V, 128; ч. V, 134; ч. V, 135; ч. V, 137; ч. V, 144; ч. VI, 3; ч. VI, 13; ч. VI, 24; ч. VI, 28; ч. VI, 37; ч. VI, 49; ч. VI, 58; ч. VI, 60; ч. VI, 67; ч. VI, 80; ч. VI, 82; ч. VI, 96; ч. VI, 101; ч. VI, 102; ч. VI, 108; ч. VI, 110; ч. VI, 112; ч. VI, 115; ч. VI, 117; ч. VI, 118; ч. VI, 119; ч. VI, 123; ч. VI, 133; ч. VI, 135; ч. VI, 137; ч. VI, 139; ч. VI, 141; ч. VI, 145; ч. VI, 149; ч. VI, 150; ч. VI, 153; ч. VI, 155; ч. VI, 158; ч. VI, 159; ч. VI, 164; ч. VI, 166; ч. VI, 167; ч. VI, 169; ч. VI, 169;

Одвернути — відвернути (СУМ-11): 1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь: ч. VI, 127; 2. Спрямовувати в інший бік: ч. IV, 16;

Одвірки [Одвиркы]] = рамы дверные (К.).
Одвірок — боковий або верхній брус рами дверей (СУМ-11): ч. V, 121;

Одвіт — відвіт — відповідь (СУМ-20): ч. III, 25; ч. III, 122; ч. IV, 69; ч. V, 17; ч. V, 84;
В одвід — реагуючи на що-небудь: ч. V, 108; ч. VI, 104;

Одвічати — відвічати — відповідати (СУМ-20): 1. Бути відповідальним за кого-, що-небудь: ч. III, 55; ч. VI, 31. 2. Давати відповідь на питання, звертання і т. ін.: ч. V, 139;

Одгадати — див. гадка.

Оддячить [Отдячить] = отомстить (К.).
Віддячувати — мститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність (СУМ-11): ч. VI, 81. Оддячивши йому сто з оком - тобто, віддавши йому з лихвою, з процентом. Око - стара міра рідини (приблизно 1 - 1,5 літра), а також ваги (приблизно 1,2 кілограма) (С.): ч. VI, 157;

Одиначка — єдина дочка (СУМ-11): ч. IV, 52;

Одинчик — єдиний син (СУМ-11): ч. V, 113;

Одійти — відійти (СУМ-20): 1. Іти в певному напрямку від кого-, чого-небудь (СУМ-20): ч. III, 83; 2. Приходити до пам'яті; опритомніти: ч. V, 110;

Одкуп, рус. — відкуп (СУМ-11) — право на стягання з населення податків, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду.
На відкуп — у чиє-небудь розпорядження: ч. III, 92;

Одльот — відліт (СУМ-11) — дія за знач. відлетіти.
На одльоті — збоку, осторонь: ч. IV, 75;

Одпочити [Одпочыты] = отдохнуть (К.).
Відпочивати, відпочити — відновлювати сили після втоми (фізичної чи душевної), припиняючи дію, рух і т. ін. (СУМ-11): ч. V, 12;

Одпускати — відпускати — дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось: ч. III, 75;

Одіслати — відсилати, відіслати (СУМ-20): 1. Відправляти щось куди-небудь або кому-небудь (поштою, посильним і т. ін.): ч. I, 51; 2. Випроваджувати, примушувати піти, виїхати звідкись: ч. VI, 162;

Одтять [Одтять] = отрубить (К.).
Відтинати, відітнути і відтяти — відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям (СУМ-11): ч. V, 87; ч. V, 141; ч. VI, 56; ч. VI, 109;

Одцураться [Одцураться] = отректись (К.).
Відцуратися — відмовитися від чого-небудь; покинути, залишити що-небудь (СУМ-11): ч. II, 30; ч. VI, 159;

Одчахнуть [Одчахнуть] = оторвать, отщепить (К.).
Відірвати — тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або що-небудь прикріплене, приклеєне і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 33;

Одчесать голову [Одчесать голову] = отрубить голову (К.).
Відрубати, відрізати голову (СУМ-20): ч. V, 102; ч. VI, 124;

Одчинить [Одчыныть] = отворить (К.).
Відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон і т. ін., роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні (СУМ-20): ч. III, 114; ч. VI, 149;

Одшептати — відшіптувати — лікувати шептанням; замовляти (СУМ-11): ч. II, 59; ч. II, 72;

Одягнуться [Одягнуться]] = одеться (К.).
Одягтися/одягнутися — покрити себе яким-небудь одягом (СУМ-11): ч. I, 35; ч. VI, 65;

Озирнуть [Озырнуть] = обозреть (К.).
(СУМ-11): Оглядатися — 1. Роздивлятися навколо себе: ч. III, 28; ч. III, 32; 2. Обертаючись, дивитися назад: ч. III, 29; 3. Розглядати, оцінювати що-небудь у сукупності з певної точки зору: ч. IV, 31; ч. VI, 20;

Окаянниця — грішна, проклята жінка. Див. у Володимира Даля: Окаивать, окаять — церк. признать отверженным (изверженным) или достойным проклятия, отчуждения окроме; проклятый, нечестивый, изверженный, отчужденный, преданный общему поруганью; недостойный, жалкий; погибший духовно, несчастный; грешник: ч. III, 49;

Окисати — становиться вялым, бездеятельным (Є.). Зомлівати — непритомніти; мліти (СУМ-20): ч. V, 25;

Оклад — грошовий податок на людей з непривілейованих станів, які мали нерухому власність. Вбгалися в оклад тут у значенні: вийшли в люди (С.): ч. III, 124;

Око — див. сто з оком.

Оковита [Оковыта]] = водка, из Лат. aqua vita (К.).
Міцна горілка високого гатунку (СУМ-11): ч. V, 33;

Окониця [Оконыця] = ставень (К.) — слово відсутнє.

Окошиться [Окошыться] = окошуриться (К.).
Окошитися — скінчитися, припинитися (СУМ-11): ч. II, 75; ч. III, 21; ч. III, 46;

Окріп, окроп [Окрипъ, окропъ] = кипяток (К.).
Кипляча або дуже гаряча вода; кип’яток (СУМ-11): ч. IV, 44;

Окромна — тобто окрема, потайна (С.): ч. V, 79;

Октоїх (восьмигласник) — книга, в якій містилися церковні співи на весь тиждень, розписані на вісім голосів (лат. осtavа — вісім) (С.): ч. IV, 33;

Окуляри [Окуляры] = очки (К.): ч. II, 21;

Олешко [Олешко] = Алексей (К.):
Олешко — троянець: ч. III, 107.

Оливо — олово (СУМ-11): ч. III, 115; ч. V, 53;

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.): ч. I, 43; ч. II, 41; ч. II, 51; ч. II, 66; ч. III, 20; ч. IV, 20; ч. IV, 57; ч. IV, 59; ч. IV, 64; ч. V, 2; ч. V, 6; ч. V, 58; ч. VI, 1; ч. VI, 2; ч. VI, 3; ч. VI, 13; ч. VI, 18; ч. VI, 36; ч. VI, 38; ч. VI, 61; ч. VI, 62; ч. VI, 65; ч. VI, 73; ч. VI, 101; ч. VI, 125; ч. VI, 151; ч. VI, 159; ч. VI, 164; ч. VI, 166; ч. VI, 167;

Олійниця — підприємство, де виготовляють олію (СУМ-11): ч. V, 120;

Олія [Олія] = масло семенное (К.).
Рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин (переважно з їх насіння або плодів) (СУМ-11): ч. I, 49; ч. V, 53; ч. VI, 90;

Олтар — те саме, що вівтар — у давніх народів — місце для жертвоприношень; жертовник (СУМ-11): ч. V, 64;

Омелько [Омелько] = Емельян (К.) — слово відсутнє.

Онагр [Онагр] = кабан (К.).
Дикий осел (СУМ-11). У поемі вжито у значенні кабани, свині: ч. V, 32;

Оне, онеє — это. Употр. въ выраж. не оне, не онеє въ знач. не хочетъ (этого) (Г.): ч. III, 84;

Онисько — троянець: ч. III, 107.

Онит — союзник Турна (А.); порізаний Енеєм: ч. VI, 145.

Онучі — шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуванням (в чоботи, постоли) (СУМ-11): ч. III, 54; ч. VI, 30; ч. VI, 92;

Опанас [Опанас] = Афанасий (К.).
Опанас — троянець: ч. III, 107.

Опановати [Опановаты] = овладеть (К.).
Опанувати — повністю охоплювати, оволодівати (про думки, турботи, почуття і т. ін.) (СУМ-11): ч. V, 127;

Опарений — те саме, що ошпарений, обшпарений (СУМ-11): ч. V, 54;

Опиниться [Опыныться] = очутиться (К.).
Опинитися — потрапити куди-небудь, звичайно раптово, несподівано або дуже швидко (СУМ-11): ч. III, 32; ч. IV, 5; ч. VI, 111;

Опізниться [Опизныться] = опоздать (К.).
Опізнитися — те саме, що запізнитися — прийти, приїхати або настати пізніше, ніж треба (СУМ-11,20): ч. III, 108;

Опішня — нині селище міського типу Зінківського району Полтавської області (С.). Славилось високим гатунком і добрим смаком слив (Ш.): ч. IV, 55;

Оправа [Оправа] = переплет (К.) — слово відсутнє.
Використані слова: оправляти — лагодячи що-небудь, робити придатним для використання (СУМ-11): ч. II, 65 та оправлятися — досягати попереднього або близького до попереднього стану після якого-небудь стихійного лиха, поразки і т. ін.: ч. II, 37; ч. VI, 115; ч. VI, 158;

Опрічний [Опричный] = отборный (К.).
Відмінний від інших; особливий (СУМ-11): ч. V, 36; ч. V, 74;

Опроводити — випровадити (примусити кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати щось), вирядити (прогнати кого-небудь, примушувати піти звідкись) (СУМ-11,20): ч. III, 61;

Опрягтись [Опрягтысь] = представиться, умереть (К.).
Померти (СУМ-11). Опрягся — в бурлескній манері, зневажливо, мов про скотину: помер (С.): ч. II, 9;

Опудало [Опудало] = чучело (К.): ч. VI, 76;

Оренда — ще оранда — корчма. У святкові дні тут збиралися на гуляння, танці. Назва «оранда» походить від того, що корчмарі за право торгувати горілкою платили в державну казну належний податок (брали в аренду) (С.): ч. I, 33.

У неділю на селі,
У оранді на столі
Сиділи лірники та грали
По шелягу за танець.
Кругом аж курява вставала.
Дівчата танцювали
І парубки...

(Тарас Шевченко. Титарівна)

Оришка [Орышка] = Ирина (К.). ч. V, 48;

Орс — за Котляревським — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм; за Вергилієм - прихильник Енея, вбитий Мезентієм або його соратниками (А.): ч. VI, 71.

Оружжина, оружина — рушниця (СУМ-11): ч. IV, 103;

Оружжя [Орижжа] = оружие (К.).
Зброя: ч. VI, 148;

Орфей — знаменитий співець, син Аполлона. Еней згадує одну з легенд про Орфея. Коли померла його кохана дружина Еврідіка, Орфей спустився у підземне царство Плутона, щоб повернути її на землю. Його спів і гра на арфі так зачарували владик підземного царства, що вони дозволили Еврідіці повернутися до живих, з тією одначе умовою, щоб Орфей дорогою жодного разу не оглянувся на неї. Орфей не витримав, оглянувся і втратив Еврідіку навіки: ч. III, 24.

Осатанити — до краю розізлити, роздратувати, розлютити (СУМ-11): ч. IV, 73;

Осатаніти — до краю розізлитися, розлютитися (СУМ-11): ч. IV, 80; ч. V, 57; ч. V, 103; ч. V, 135; ч. VI, 67; ч. VI, 132;

Оселедець [Оселедець] = сельдь; длинный клочок волос на бритой голове над лобом (К.).
(СУМ-11): 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді: ч. I, 15. Як кіт з оселедцем возитися: а) занадто довго займатися чим-небудь; б) занадто багато приділяти уваги кому-, чому-небудь: ч. I, 41. 2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна: ч. V, 62;

Оселя [Оселя] = дом, жилище (К.): ч. V, 137; ч. VI, 108;

Осика [Осыка] = осина (К.).
Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча (СУМ-11): ч. VI, 87;

Оскілок — відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска.
Оскілками дивитися — спочатку означало — вискаляти зуби, а пізніше — дивитися на когось неприязно, вороже (Ш.): ч. III, 61;

Ослін [Ослин] = скамья (К.).
Переносна кімнатна лава для сидіння (СУМ-11): ч. I, 5;

Осмалений — той, кому завдавати опіків, болю вогнем або чим-небудь гарячим (СУМ-11). Троянці вискочили з палаючого рідного міста, тому — осмалені (С.): ч. I, 1;

Оснівниця, або снувавка — невеличка дощечка з двома отворами, через які проходять нитки основи (Ш.): ч. IV, 104;

Осоружний [Осоружный] = отвратительный (К.).
Осоружитися — до краю обриднути; остогидіти (СУМ-11): ч. VI, 151;

Остап [Остапъ] = Евстафий (К.).
Остап — троянець: ч. III, 107.

Остилий (СУМ-11) — бридкий, обридний: ч. IV, 69. Остивати (остило, остив) — обридати: ч. II, 46; ч. III, 71;

Острижені голови — за давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту (С.):

Ось [Ось] = вот (К.). ч. I, 48; ч. I, 52; ч. I, 53; ч. II, 2; ч. II, 30; ч. II, 47; ч. II, 57; ч. II, 63; ч. III, 5; ч. III, 11; ч. III, 13; ч. III, 43; ч. III, 62; ч. III, 64; ч. III, 64; ч. III, 66; ч. III, 106; ч. III, 110; ч. III, 135; ч. IV, 2; ч. IV, 7; ч. IV, 32; ч. IV, 40; ч. IV, 49; ч. IV, 51; ч. V, 8; ч. V, 78; ч. V, 96; ч. VI, 4; ч. VI, 44; ч. VI, 45; ч. VI, 66; ч. VI, 68; ч. VI, 83; ч. VI, 96; ч. VI, 146; ч. VI, 158. Аж ось (СУМ-11) — а) коли раптом; несподівано: ч. III, 52; ч. IV, 8; б) нарешті: ч. II, 20; ч. III, 14;

Ось, осьде [Ось-ось-де] = вот здесь (К.).
Осьде — ось тут; у цьому місці ч. I, 25;

Осьмуха — давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.) (СУМ-11): ч. II, 18. Див. також восьмуха.

От [Отъ] = вот (К.).

Отара — перен., зневажл., безладний гурт людей, натовп, юрба (СУМ-11): ч. III, 95;

Отлига [Отлига] = оттепель (К.) — слово відсутнє.

Отрібка — січена печінка (Лепкий, СУМ-11), нутрощі тварини чи птиці, приготовлені в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями (С.): ч. IV, 53 (див. коментар до цієї строфи).

Охвота [Охвота] = род юбки (К.).
Старовинний верхній жіночий одяг, подібний до свитки. Одначе свита, сіряк, серм'яга — одяг простолюду (звідси сірома — біднота, голота), а охвота — жінок з більш заможних верств населення (С.): ч. III, 24; ч. III, 93; ч. VI, 20;

Охляп — без седла (СУМ-11): ч. III, 51;

Охлясть [Охлясть] = ослабеть (К.).
Охляти/охлянути, а також хлянути/хляти (СУМ-11) — 1. Дуже ослабнути, схуднути від недоїдання; знесиліти, виснажитися: ч. I, 14; ч. I, 24; ч. II, 16; ч. II, 62; ч. V, 5; ч. V, 119. 2. Безсило опасти, втративши пружність: ч. VI, 96;

Охрім [Охримъ] = Евфрем (К.).
Охрім — троянець: ч. III, 107.

Охрім (Невтес) — див. Невтес.

Охтирський мед — сорт особливо міцного і солодкого меду, який виробляли за рецептами, що йшли з Охтирки, колись полкового міста, а нині міста в Сумській області (А.): ч. V, 47;

Оце, отсе [Оце, отсе] = это (К.). ч. II, 4; ч. II, 46; ч. II, 54; ч. III, 63; ч. III, 64; ч. III, 83; ч. VI, 76 (у виданні 1842 р. - отсе);

Оцет [Оцетъ] = уксус (К.).
Піднести із оцтом фиги - тобто завдати великої неприємності, залишити у дурнях (див. фіга) (С.): ч. III, 25;

Оцупалок, оцупок [Оцупалокъ, оцупокъ] = отрубок, толстое полено (К.) — слово відсутнє.

Очерет [Очеретъ] = тростник (К.).
Багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю, а також її стебла (СУМ-11): ч. I, 65; ч. III, 70; ч. V, 5; ч. V, 6; ч. VI, 78;

Очиці [Очыци] = глазки (К.).
Зменш.-пестл. до очі (СУМ-11): ч. I, 36;

Очіпок [Очипокъ] = род чепца (К.).
Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся (СУМ-11). Венера, так само як і Юнона, одягла святковий убір української молодиці, але вже інший, вишуканіший, яскравіший, як подобає богині краси й кохання, та ще й молодшій за віком від Юнони. Замість аскетичної кибалки, що лишає відкритим тільки лице, у неї грезетовий, тобто парчевий, очіпок (С.): ч. I, 14; ч. VI, 12 (див. також коментар до цієї строфи).

Очкур [Очкуръ] = гашник (К.).
Пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари для підтримання їх (СУМ-11): ч. V, 16; ч. VI, 151; ч. VI, 154;

Очунять [Очунять] = оправляться, выздоравливать (К.).
Приходити до пам’яті; опритомнювати (СУМ-11): ч. II, 5; ч. III, 20;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О  П  Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Павидло [Павыдло] = желе из фрктов (К.).
Повидло — солодка густа маса з протертих плодів, зварених із цукром або патокою (СУМ-11): ч. VI, 103;

Павич [Павыч.] = павлин (К.).
Пава, павич (СУМ-11) — великий південноазіатський птах родини фазанових, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у вигляді віяла.
Як павичі — у яскравому, барвистому або багатому вбранні: ч. III, 99;
Ходити павичом — ходити поважно, гордовито: ч. IV, 21.

Павичка — коняка павиної масті, також — зменшене від пава. У римлян пава — птах Юнони. Добрий знавець народного побуту, художник Василь Онисимович Корнієнко в ілюстрації до «Енеїди» Котляревського (1909) витлумачив павичку буквально: запряжена в шлею пава, як лебідь у відомій байці, летить у небесах поверх хмар, за нею на гринджолах — Юнона. В лібретто до опери «Енеїда» Миколи Карповича Садовського сцена відвідин Юноною бога вітрів Еола відкривається словами: «З верховини Олімпу спускаються саночки, запряжені павичкою. В саночках сидить Юнона, убрана в старосвітське убрання...» І далі: «Юнона сідає знову на свої саночки І злітає на Олімп» (Лисенко М. Зібр. творів: У 20 т. — К., 1955. — Т. 7. — С. 44) (С.). ч. I, 4;

Пазуха — або простір між грудьми і одежею, яка до них прилягає, або груди (СУМ-11): ч. IV, 67;

Пакосний — те саме, що капосний — який робить погані, підступні вчинки, неприємності або здатний на них; шкідливий (СУМ-11): ч. I, 56; ч. II, 33;

Паламар (дружина паламаря — паламарка) — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник (СУМ-11): ч. IV, 118; ч. VI, 25;

Паллантей — столица царя Эвандра (К.).

Палать [Палать] = пылать (К.).
Палати (СУМ-11): 1. Знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинаючого вогню: ч. I, 66; ч. II, 49; ч. II, 54; ч. III, 69. 2. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін.: ч. IV, 116;

Палаш — вид шаблі, з прямим гострим з обох боків клинком, з ефесом, що мав чашечку або гратки для захисту пальців, довший за звичайну шаблю — близько 1 арш. 3 верш. Був запроваджений у XVIII ст. як зброя кавалерійських полків рос. армії — драгунів, кірасир, лейб-гвардійців та ін. (Ш.): ч. III, 119; ч. IV, 106; ч. V, 28; ч. V, 34; ч. V, 43; ч. V, 81; ч. V, 101; ч. VI, 73; ч. VI, 131; ч. VI, 158; ч. VI, 160;

Паливода [Палывода] = необузданный (К.).
(СУМ-11): 1. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється: ч. I, 6; ч. V, 143. 2. Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун: ч. III, 79;

Палінур (Тарас) — керманич на човні Енея. Згідно з легендою, Палінур був кинутий у море з волі богів, ворожих троянцям, а коли вибрався на берег, загинув від рук тубільців. Його ім'ям був названий мис на південно-західному узбережжі Італії, в області Луканія. В «Енеїді» Вергілія Еней ще зустрінеться з Палінуром у підземному царстві Плутона (Вергілій. — Кн. 6. — Ряд. 337-387): ч. II, 3; ч. II, 74-75; ч. III, 59.

Палкенький [Палкенькій] = горючий (К.).
Пестл. до палкий — який добре горить, швидко займається (СУМ-11): ч. I, 65;

Паллант — италійський герой, син аркадського царя Евандра: ч. V, 13; ч. V, 35-37; ч. V, 40; ч. VI, 22; ч. VI, 36; ч. VI, 42-53; ч. VI, 76-78; ч. VI, 80-81; ч. VI, 169-170.

Палм — за Котляревським — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм; за Вергилієм - прихильник Енея, вбитий Мезентієм або його соратниками (А.): ч. VI, 71.

Пальонка [Пальонка] = водка (К.).
Паленка — горілка (СУМ-11): ч. V, 91; ч. VI, 138;

Паля [Паля] = свая; линейка (К.). — слово відсутнє.

Пампухи [Пампухы] = род пышек (К.) — слово відсутнє.

Памфиль [Памфыль] = род карточной игры (К.).
Гра в карти (СУМ-11). Карточна гра, у якій старша карта — жировий валет (С.): ч. III, 9;

Панас [Панасъ] = Афанасий; играть у Панаса [играть у Панаса] = играть в жмурки (К.).
Панас — див. Опанас.
У панаса грати — в піжмурки бавитися (Л.); брати участь у грі, в якій хто-небудь один із зав'язаними очима ловить інших (СУМ-11); хто-небудь один із зав'язаними очима ловить інших. Кого піймає, той стає йому на зміну (С.): ч. I, 36;

Пандар — троянський герой, син лісової мавки Іери (А.); вбитий Турном: V,132; ч. V, 137-140.

Панікадило [Паникадыло] = люстра (К.) — слово відсутнє.

Пані-стара [Пани-стара] = задняя часть тела (К.).
Задня частина тіла (Л.). Сідниця — частина людського тіла, якою сідають (СУМ-11): ч. VI, 159;

Панове [Панове] = господа (К.): ч. II, 10; ч. IV, 93;

Панотець [Панотець] = батюшка (К.).
(СУМ-11): 1. Батько стосовно до своїх дітей: ч. I, 18; ч. III, 139. 2. Священик, піп: ч. VI, 79. 3. Ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків: ч. VI, 161;

Панпух — пампух — пампушка — невелика кругла булочка з пшеничної, житньої або гречаної муки (СУМ-11): ч. II, 8;

Панський — мова про панських селян — селян-кріпаків, що належали поміщикам: ч. III, 80;

Пантелик [Пантелыкъ] = толк (К.).
Збити з пантелику — викликати замішання в кого-небудь: спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати (СУМ-11): ч. I, 5;

Панчохи [Пончохы] = чулки (К.).
Виріб машинного або ручного в'язання, що одягається на ноги за коліна (СУМ-11): ч. II, 41;

Панщина [Панщына] = барщина (К.).
Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика (СУМ-11): ч. I, 17;

Панько [Панько] = Пантелеймон (К.). ч. V, 48;

Панько — троянець: ч. III, 107.

Паньматка, паніматка, пайматка [Пань-матка, пани-матка, пай-матка] = матушка (К.).
(СУМ-11): 1. Мати стосовно до своїх дітей: ч. III, 50; ч. V, 66; ч. V, 83; ч. VI, 138. 2. Ввічлива форма звертання до господині, молодших жінок до старших, чоловіків до жінок: ч. II, 48;

Папе́р, папір [Папе́ръ, папи́ръ] = бумага (К.): ч. I, 42; ч. III, 47; ч. IV, 129;

Паплюга — те саме, що повія (СУМ-11), розпутна жінка (С.): ч. I, 60;

Папороть (Роlypodіophyta) — збірна назва дуже численного виду трав. Деякі папороті застосовуються в народній медицині (С.): ч. III, 136;

Пари́ [Пари́ ] = род карточной игры (К.).
Парі — гра в карти (Л.). Неясно, яка гра в карти мається на увазі. Може, вдвох, один на один?: ч. I, 37; ч. III, 9;

Пари з уст не пустити — не промовити ні слова (СУМ-11): ч. IV, 94;

Парис — один з синів троянського царя Пріама, дядько Енея з боку батька, призвідець пагубної для його батьківщини війни з греками. За античною міфологією, до Париса з'явилися три богині — Гера, Афіна, Афродіта (відповідно у римлян — Юнона, Мінерва і Венера) — й попросили бути суддею у суперечці за яблуко, яке мусило дістатися найвродливішій з них. Гера обіцяла віддати йому у володіння велике царство — Азію, Афіна обіцяла славу полководця, Афродіта — найпрекраснішу жінку на землі. Парис віддав яблуко Афродіті. При її сприянні викрав у одного з грецьких царів Менелая дружину — прекрасну Єлену, що й послужило приводом для Троянської війни (С.): ч. I, 3.

Парнас — гірське пасмо в Греції, у вузькому розумінні — найвища верховина цього пасма, за античною міфологією, — місце перебування муз (Ш.): ч. IV, 97; ч. V, 118;

Парубок, парубійка [Парубокъ, парубійка] = парень (К.).
(СУМ-11): Парубок — молодий чоловік; юнак ч. I, 1; ч. II, 34; ч. III, 87; ч. V, 34. Парубійко — хлопець, який стає парубком: ч. I, 34; ч. V, 37; ч. V, 78; ч. V, 94; ч. V, 109; ч. VI, 47; ч. VI, 65; ч. VI, 93;

Парфен — за Котляревським — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм; за Вергилієм - прихильник Енея, вбитий Мезентієм або його соратниками (А.): ч. VI, 71.

Пархом [Пархомъ] = Парфентий (К.).
Пархом — троянець: ч. III, 107.

Парші (СУМ-11): заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з'являються гнійні струпи і рубці: ч. III, 45.
Парші наминати — бити: ч. IV, 13;

Паслін — (Solanum) дикоростуча трав'яниста або чагарникова рослина родини пасльонових (СУМ-11), яка особливо часто зустрічається на пустирях (С.): ч. III, 118;

Патент — документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 99;

Патинки [Патынкы] = черевики (К.).
Туфлі без закаблуків у деяких східних народів (СУМ-11). Жіночі черевики, туфлі (С.): ч. II, 41;

Патока — густа, тягуча солодка речовина — продукт неповного оцукрювання крохмалю (СУМ-11): ч. I, 43;

Пафос — місто на острові Кіпрі, де був славнозвісний храм Афродіти (Венери), осередок культу богині (С.): ч. V, 30;

Пахмурна — хмарна (СУМ-11): ч. III, 35;

Пахолок [Пахолокъ] = парнишка, мальчик (К.).
Хлопчик, підліток (СУМ-11): ч. III, 109;

Пацем дати (лат. слово) — дати мир, замиритися (Л.): ч. VI, 84;

Паці [Паци] = ладышки, бабки (К.).
Паці (рос. бабки) — дуже давня гра: розставляються різними способами фігурки з кісток тварин. По них влучають спеціальною кісткою — битою (інколи її заливають свинцем). Відомо багато різновидів гри. Грають двоє або й більше (С.): ч. V, 35;

Пацюк [Пацюкъ] = поросенок; крыса (К.) — слово відсутнє.

Пашкети (паштети) в кахлях (див.) — «Не маючи пашкетних форм, заможні селяни готують цю страву в кахлях. Замішують пшеничне тісто з маслом і з молоком, обкладають цим тістом кахлю, перше змазавши її маслом, кладуть гусячі нирки, печінку, кусочки м'яса, заливають товченою печінкою, закривають все це краями того ж тіста і ставлять у піч пектись - поки буде готове» (М. - С. 157) (С.): ч. II, 8;

Пашня [Пашня] = всякий хлеб в зернах (К.).
Хлыб у зерні, зерно (СУМ-11): ч. V, 134; ч. VI, 41;

Пашок [Пашок] = род карточной игры (К.) — слово відсутнє.

Пащиковать [Пащыковать] = дерзко рассказывать (К.).
Пащекувати — говорити недоброзичливо, злобливо або пишномовно, беззмістовно; базікати, теревенити (СУМ-11): ч. IV, 112;

Певне [Певне] = верно, надежно (К.).
Певно, певно, запевне — уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось (СУМ-11): ч. IV, 10; ч. VI, 160.

Певний [Певный] = надежный (К.) — слово відсутнє. Див. непевний.

Пегас — у грецькій міфології — крилатий кінь. На вершині гори Гелікон вибив копитом джерело, з якого пили воду музи і яке давало натхнення поетам (С.). Крилатий кінь, що приносить Зевсу грім і блискавку. Пізніше — кінь муз, богинь мистецтва (Ш.): ч. V, 118.

Педько [Педько] = Федька (К.).
Педько — троянець: ч. III, 107.

Пекарня [Пекарня] = кухня (К.) — слово відсутнє.

Пекельний [Пекельный] = адский (К.).
Прикм. до пекло: ч. II, 54; ч. III, 23; ч. III, 94; ч. III, 106; ч. IV, 116;

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11): ч. II, 63; ч. II, 65; ч. II, 66; ч. III, 10; ч. III, 17; ч. III, 24; ч. III, 25; ч. III, 26; ч. III, 27; ч. III, 34; ч. III, 38; ч. III, 39; ч. III, 40; ч. III, 41; ч. III, 42; ч. III, 43; ч. III, 44; ч. III, 52; ч. III, 64; ч. III, 65; ч. III, 68; ч. III, 69; ч. III, 70; ч. III, 73; ч. III, 79; ч. III, 88; ч. III, 95; ч. III, 112; ч. III, 113; ч. III, 131; ч. III, 140; ч. III, 141; ч. IV, 60; ч. VI, 145; ч. VI, 170; ч. VI, 171;

Пелена [Пелена] = подол (К.).
(СУМ-11): 1. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.): ч. IV, 4; ч. IV, 65; ч. V, 63; ч. VI, 5. 2. Суцільний покров (чого-небудь легкого, невагомого), який обволікає що-небудь з усіх боків: ч. V, 23.
З підрізаними пеленами, Відтяти пелену — за давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту (С.): ч. III, 49; ч. VI, 14;

Пелехатий — із довгим, густим, скуйовдженим волоссям (про людину) (СУМ-11): ч. V, 5;

Пендоси — (від новогрец. — п'ять) лайливе прозвище греків (С.): ч. IV, 50;

Пеня — напасть, біда, горе (С., СУМ-11): ч. I, 24;

Первий — перший: ч. III, 39;

Перебієць [Перебиець] = боец (К.).
Кулачний боєць (СУМ-11): ч. II, 19; ч. II, 20;

Перевертень [Перевертень] = оборотень (К.).
За народними повір'ями — людина, чаклуванням обернута на тварину або предмет; нечиста сила, що набрала вигляду кого-, чого-небудь (СУМ-11): ч. V, 70;

Перегінна — горілка, яка є продуктом перегонки (СУМ-11): ч. III, 117. Див. горілка.

Перегону дать [Перегону дать] = поколотить хорошенько (К.).
Перегону дати — карати, бити і т. ін. кого-небудь, змушуючи відчути свою силу, владу і т. ін. (СУМ-11): ч. V, 107; ч. V, 123;

Перекладні — екіпаж з кіньми, яких замінювали на поштових станціях (СУМ-11). На державних (казенних) дорогах екіпажі, в які на кожній станції (приблизно через десять — п'ятнадцять кілометрів) впрягали свіжих коней і міняли візника. Плату брали і за кількість прогонів, і за швидкість (див. заплатити на три прогони) (С.): ч. IV, 59;

Пере́купка [Пере́купка] = торговка (К.).
Те саме, що перекупниця — та, яка перекуповує що-небудь (СУМ-11). Становили досить значний процент професійних ярмаркових торговців (С.): ч. III, 78; ч. VI, 17;

Перелицьовать [Перелыцьовать] = перевернуть на изнанку (К.) — слово відсутнє.

Перелоги [Перелогы] = корчи (К.).
Корчі, судороги. Перелоги напали — про хворобу, що супроводжується мимовільним скороченням м'язів (СУМ-11): ч. II, 16;

Переміна, на переміну — говорять ще «на переміжку» — про легші страви, які подають між м'ясними (С.): ч. I, 27;

Перенять [Перенять] = научиться; остановить (К.).
Те саме, що перейняти — затримувати, зупиняти кого-, що-небудь на дорозі, виходячи, вибігаючи назустріч або перетинаючи шлях; перепиняти (СУМ-11): ч. V, 67;

Переоначити, рус. — переінакшити — зобразити, витлумачити, розповісти і т. ін. інакше, ніж є в дійсності (СУМ-11): ч. III, 98;

Переполох [Переполохъ] = болезнь от испугу (К.).
Назва хвороби, викликаної переляком.
Виливати переполох — знахарськими способами лікувати знервовану переляком людину (СУМ-11). Ось один з народних способів виливання переполоху, записаний етнографами сто років тому: «Знахарка наливає в миску небагато води, окремо розтоплює віск і ллє його у воду, тримаючи миску над головою хворого. При цьому шепче: »Господи, поможи мені поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому і найдений і напитаний, подуманий, погаданий, од всякої звірини» (К. с. — 1885. — Кн. 12. — С. 737). Такий спосіб застосовують, коли вважають, що людина налякана якоюсь твариною. По формі застиглого у воді воску знахарка вгадує, що злякало хворого. Переполох вважається вилитим, певне, разом з водою (С.): ч. III, 16;

Перепрос — перепрошення (СУМ-11, з посиланням на цю строфу), але, на мій погляд, тут у значенні на прохання когось (тіє ж Юнони) (Т.Б.): ч. VI, 10;

Перечіс — тут у значенні чесати — бити по чомусь кого-, що-небудь; дубасити, шмагати (СУМ-11): ч. III, 77;

Перистий [Перыстый] = разношерстный (К.) — слово відсутнє.

Перцю дати — розправитися з ким-небудь, розгромити когось (СУМ-20): ч. VI, 146;

Перше [Перше] = сперва (К.).
Перед чимсь іншим; спочатку, спершу (СУМ-11): ч. I, 53; ч. IV, 26; ч. IV, 67; ч. V, 63; ч. V, 74; ч. VI, 76; ч. VI, 98; ч. VI, 113;

Перший [Першый] = первый (К.).
(СУМ-11): 1. Який передує всім дальшим, наступним: ч. III, 15; ч. III, 44; ч. III, 94; ч. IV, 110; ч. V, 87; ч. VI, 41; ч. VI, 42; ч. VI, 131; ч. VI, 134. 2. Який виконує яку-небудь дію або є об'єктом дії раніше, ніж усі інші: ч. IV, 26; ч. VI, 156. Не перший я, та й не послідній — те, що випало на долю кого-небудь, не є чимсь особливим, це саме переживали вже й будуть переживати інші: ч. III, 24;

Пессімус (лат. слово) — найгірший (Л.): ч. VI, 84;

Петрів батіг [Петривъ батигъ] = цикорий (К.).
Багаторічна трав'яниста рослина, з коріння якої виготовляють сурогат кофе; цикорій (СУМ-11). Має лікувальні властивості, з кореня цикорію і зараз добувають лікувальні препарати. Згідно з легендою, цією травою апостол Петро відганяв дітей, які знущалися з Ісуса Христа, коли той піднімався з хрестом на Голгофу, звідки й походить народна назва (С.): ч. III, 136;

Петрівська ніч — найкоротша ніч року. Петрівка — середина літа, коли ночі найкоротші. Тягнулася Петрівка з дев'ятого тижня після пасхи до 29 червня (за ст. ст.) (С.). Піст перед Петровим днем, православним церковним святом на честь апостолів Петра і Павла. У петрівку починалась косовиця та грабовиця (СУМ-11): ч. IV, 22; ч. IV, 76;

Печеня [Печеня] = жаркое (К.).
М'ясна страва — запечене або смажене м'ясо (СУМ-11): ч. V, 19;

Печина [Печына] = кусок глины, отвалившейся от печи (К.) — слово відсутнє.

Печінка [Печинка] = печень; жаркое (К.).
(СУМ-11): 1. Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин — залоза, що вироблне жовч ч. V, 105. 2. Цей орган деяких тварин і птахів як продукт харчування: ч. II, 8;

Пи́ка [Пы́ка] = рожа (К.).
Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної (СУМ-11): ч. I, 56; ч. III, 62;

Пильно (СУМ-11) — присл. до пильний. Пильненько — зменш.-пестл. до пильно. Пильний — 1. Який вимагає термінового, негайного виконання; нагальний: ч. III, 14 (пильненько). 2. Який відзначається увагою, спостережливістю, здатний все помічати, підмічати: ч. III, 28. 3. Який робить щось або ставиться до чого-небудь з увагою; уважний: ч. III, 36; ч. III, 43. 4. Який щиро, уважно ставиться до своїх обов'язків, роботи; старанний: ч. III, 138;

Пильновать [Пыльновать] = строго наблюдать (К.).
Бути на сторожі, захищаючи кого-, що-небудь від нападів, ворожих дій і т. ін. (СУМ-11): ч. V, 79;

Пиндючить [Пиньдючыть] = натягивать (К.).
Вжито у значенні напинати — надягати, накладати на себе який-небудь одяг (СУМ-11): ч. III, 89;

Пиха́ [Пыха́ ] = церемония, пышность (К.).
Побудована на зовнішніх ефектах урочистість, помпезність (СУМ-11): ч. IV, 45;

Пів-алтина — монета в півтори копійки (С.): ч. III, 66. Див. також алтин.

Півень [Пивень] = петух (К.). ч. I, 32;

Півквартівки [Пивквартивкы] = полкварты, полкружки (К.).
Половина кварти як міра чого-небудь і пляшка такої міри з горілкою (СУМ-11): ч. II, 17. Див. кварта.

Півкондійки, см. кондійка (К.).

Півкопи [Пивкопы] = 25 копеек (К.).
Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам (СУМ-11): ч. I, 10; ч. I, 11; ч. II, 3; ч. II, 15. Див. копа.
Півкопи — двадцять п'ять копійок. Еней пообіцяв дати Нептуну хабара — півкопи. Для бога Нептуна (в «Енеїді» боги — переодягнене вище панство, знать) та й для пана Енея півкопи — мала сума. Цим самим підкреслювалася скаредність і жадоба Нептуна до грошей. В другій частині поеми, влаштовуючи поминки по батькові Анхізові, Еней кидає півкопи в дарунок простолюдинові («З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки»). Отже, і згадана сума хабара богові моря розрахована на комічний ефект. А яка була реальна ціна грошей на Україні в другій половині XVІІІ ст.?
Певне уявлення дають, приміром, збережені в архівах описи та оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку, знищеного пожежами у 1766 р. Описів чимало, ціни на ту саму річ, будівлю, тварину вказані багато раз, причому в різних селах. Вони такі: хата рублена з сінями і прикомірком — від 10 до 25 крб., комора рублена — 3 крб., віз під коней — 40 — 50 коп., плуг — 12 коп., відгодована свиня — 1 крб. 50 коп., вівця — 50 коп., гуска — 10 коп., курка — 2 коп., кожух звичайний — 1 крб. 20 коп., смушева шапка — 30 коп., чоботи — 20 — 30 коп. (Див.: Сумцов Н. Ф. К истории цен в Малороссии /К. с. — 1887. — Т. 7. — Кн. 2. — С. 696 — 697). Звичайно, вказані ціни порівнювати з сучасними не можна. Інша доба, інша економічна система, інші виміри.

Півлоктя [Пивлоктя] = мера около поларшина (К.).
Півліктя — половина ліктя як міра довжини. Лікоть — старовинна міра довжини, приблизно в півметра (СУМ-11); віддаль від кінця витягнутих пальців руки до ліктя (С.): ч. IV, 98;

Півміток — щоб уяснити, що таке півміток, треба мати уявлення, як вели рахунок пряжі. Готові до виробництва, намотані з шпульки на мотовило нитки пряжі рахували в таких одиницях: чисниця — 3 нитки, пасмо — 10 чисниць, півміток — 20 — 30 пасом (С.): ч. IV, 76. Нитка як одиниця ліку пряжі: її визначали як довжину нитки, що виходила при обведенні її навколо мотовила.

Підборний [Пидборный] = подложный, фальшивый (К.).
Те саме, що підроблений — який є підробкою; фальшивий (СУМ-11): ч. III, 78;

Підводити на гріх — схиляти до інтимної близькості (СУМ-11): ч. III, 92;

Підданці [Пидданци] = подданные (К.).
Піддані — особи, які перебувають у підданстві певної держави, влади, правителя (СУМ-11): ч. IV, 19; ч. V, 64; ч. VI, 43; ч. VI, 97;

Піддирати, піддерти — забирати, видирати частину яєць з гнізда, сох з вулика і т. ін. (СУМ-11): ч. II, 40.

Піддурить [Пиддурыть] = подвести, смануть (К.).
Піддурювати, піддурити — те саме, що обманювати (СУМ-11): ч. III, 77;

Піддячий — помічник дяка — у стародавній Русі — переписувач князівської канцелярії; у Російській державі XV—XVII ст. — значний урядовець (СУМ-11).
В кабаці кричить піддячий — у старі часи було прийнято різні урядові укази та розпорядження читати в людних місцях: на ярмарках, площах, у шинках (рос. кабак) тощо. Звичайно, піддячому особливо доводилося підвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамір (С.): ч. V, 116;

Підкоморій — у старій Росії і на Україні — суддя, який займався межуванням володінь. У феодальній Польщі — двірський сановник (СУМ-11): ч. VI, 77;

Підлева [Пидлева] = соус, подливка (К.).
Підлива — рідка приправа до страви; соус (СУМ-11): ч. I, 27;

Підмовить [Пидмовыть] = подговорить (К.).
Підмовляти, підмовити (СУМ-11) — 1. Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін.: ч. I, 23; ч. I, 39. 2. Умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін.: ч. IV, 111;

Підморгнуть [Пидморгнуть] = подмигнуть (К.).
Підморгувати — моргати час від часу або кому-небудь, звичайно звертаючи чию-небудь увагу, натякаючи на когось, щось або кепкуючи над кимсь, чимсь (СУМ-11): ч. II, 42; ч. III, 101; ч. II, 42; ч. III, 101;

Підмоститися (СУМ-11): 1. Входити у чиє-небудь довір'я, задобрювати, підкуповувати і т. ін. когось: ч. II, 45. 2. Сідати, влаштовуватися, примощуючись де-небудь, біля когось ч. II, 61; ч. VI, 60. У значенні примощуватися, примоститися — збираючись виконувати що-небудь, відповідно прилаштовуватися: ч. II, 38;

Підпал [Пидпалъ] = растопка (К.).
Вжито у значенні запал, запалювати — викликати горіння чого-небудь, видобувати вогонь (СУМ-11): ч. I, 65; ч. III, 70;

Підпанок — 1. Не дуже багатий або збіднілий пан. 2. Той, хто перебуває на службі у пана (про скопомів, гайдуків, прикажчиків, писарчуків і т. ін.) (СУМ-11): ч. III, 73;

Підпилий — який сп’янів від спиртного (СУМ-11): ч. II, 9;

Підперезаться [Пидперезаться] = опоясаться (К.).
Підперезуватися — затягуватися, підв'язуватися (звичайно по талії) ременем, поясом і т. ін.; накладати на себе ремінь, пояс і т. ін. (СУМ-11): ч. III, 40; ч. V, 24;

Підпінок [Пидпинокъ] = простая горилка (К.).
Проста горілка (Л.). Похідне утворення від пінна (див.): ч. VI, 64;

Підпомощник — підпомошник — крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ (Г.). За біднішим прошарком козаків закріпилася назва «підпомічники». Вони допомагали виборним забезпечити себе провіантом, зброєю, кіньми, одягом, траплялося, обробляли їхні землі, коли виборні ходили в походи чи відбували форпостну службу на неспокійному кордоні з Туреччиною. З підпомічників брали погоничів для обозу, формували внутрішню охорону та ін. (С.): ч. V, 90;

Підпустити — 1. Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого-, чого-небудь (СУМ-11): ч. VI, 50. 2. Вжито у значенні: підсилати, направляти до кого-небудь з будь-яким наміром (Т.Б.): ч. IV, 66.
Підпускати ляси (ч. I, 35) — див. ляси підпускати.
Підпускати (підвозити) москаля (ч. III, 7) — див. москаль.

Підсипаться [Пидсыпаться] = подбираться (К.).
Підсипаться — догоджати, лестити кому-небудь, прагнучи домогтися чогось, залицяючись (СУМ-11): ч. IV, 25; ч. VI, 62;

Підстава — див коментар до строфи 107 частини ІV.

Підсудок — помічник судді або писар у земському суді (СУМ-20): ч. III, 73;

Підсусідки — тісно пов'язані з підпомічниками (див. вище), бідніші козаки та селяни, які не мали власного господарства і землі, жили по чужих дворах: у старшини, козаків, міщан, селян. За мешкання та утримання платили грішми або натурою, відробітком. Підсусідки не відбували військової повинності, але під час воєнної кампанії, як і підпомічники, утримували господарство відсутнього козака. Отже, «підсусідків розписали» по дворах виборних козаків (С.). Вираз — «іти в сусіди» (Ш.): ч. IV, 107;

Підтикаться [Пидтыкаться] = подобрать платье (К.).
Підтикати — 1. Підбираючи поли, нижні краї свого одягу, підгортати їх під що-небудь (СУМ-11): ч. II, 55; ч. III, 40; ч. VI, 137. 2. У значенні піддати тичка — вдарити, штурханця дати (Л.): ч. VI, 68;

Підті́панка [Пидти́панка] = потаскуха (К.).
Хльорка, повія (Л.): ч. VI, 15;

Підтоптатися — тут у значенні: втратити силу, міцність, ослабнути від старості (СУМ-11): ч. IV, 88;

Підтрунять [Пидтрунять] = подстрекать, подзадоривать (К.).
Вживається у значенні підбивати (схиляти, спонукати або під'юджувати до чого-небудь; підмовляти) або підбурювати (розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків) (СУМ-11): ч. VI, 42; ч. VI, 130;

Підтюпцем [Пидтюпцемъ] = бегом, рысью (К.).
Дрібними швидкими кроками ч. IV, 94; ч. V, 23;

Підтя́га [Пидтя́га] = вор (К.).
Злодій (Л.). Від слова «тягнути» — злодій (Ш.): ч. VI, 95;

Підцьковать [Пидцьковать] = травить; клеветать (К.).
Цькувати у значенні: підмовляти до ворожих дій, підбурювати проти когось (СУМ-11): ч. II, 23;

Піїт — поет (СУМ-11): ч. III, 81;

Пікінери — в первісному значенні цього слова власне солдати, які мали на озброєнні піки (списи). Тут йдеться про так звану Пікінерію: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на Україні були сформовані з козаків Полтавського та Миргородського полків чотири військовопоселенські пікінерські полки. В 1776 р. з частини козаків ліквідованої в червні 1775 р. Запорізької Січі були утворені ще два пікінерські полки. Пікінери були позбавлені козацьких привілеїв, мусили відбувати військову службу і разом з тим сплачувати податки, виконувати державні повинності (С.). Пікінер — поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків (СУМ-11): ч. III, 3;

Піл [Пилъ] = нары, широкая скамья (К.).
Нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною (СУМ-11). Широкі, грубі дошки, покладені в хаті між піччю з того боку, де черінь і припічок, та протилежною стіною. Піл служить ліжком і лавою. Ширина його — близько двох метрів, щоб упоперек могла вільно лягти доросла людина (С.): ч. I, 26; ч. I, 64; ч. I, 48; ч. II, 63;

Пінна [Пинная] = самое лучшее хлебное вино (К.).
Хлібна горілка (СУМ-11): ч. II, 8; ч. II, 17; ч. II, 18; ч. II, 36; ч. II, 40; ч. III, 117; ч. V, 32;

Пінявий [Пинявый] = пенистый (К.).
Те саме, що пінистий — вкритий піною (СУМ-11): ч. III, 2;

Піп [Пипъ] = поп, жрец (К.).
Служитель релігійного культу, який має звання попа й здійснює богослужіння (СУМ-11): ч. II, 12; ч. III, 36; ч. III, 35; ч. III, 74; ч. III, 80; ч. V, 13; ч. VI, 56;

Після [Писля] = после (К.): ч. II, 4; ч. II, 73; ч. III, 83; ч. VI, 21; ч. VI, 64;

Піч — споруда з цегли або каменю, признач. для опалення приміщення, випікання хліба та інших борошняних виробів, варіння страв, напоїв і т. ін. (СУМ-11). Про піч багато хто з молодших та й старших уже не має певного уявлення. Споконвічний неодмінний атрибут житла, хранительниця вогню й тепла, з припічком та черінню, уже майже відійшла в минуле. Зараз тільки інколи в селянських хатах, на кухні, продовжують ставити печі менших, ніж раніше, розмірів і меншою черінню над ними, скоріше як данину традиції, ніж з практичної потреби. На черені, яка нагрівається, коли топлять піч, сплять, сушать зерно, в тому числі просо (див.), перед тим як везти його шеретувати на пшоно (С.): ч. I, 32; ч. IV, 109;

Піший — козак без коня зі спорядженням, зброєю, харчами (С.): ч. IV, 107;

Піярська граматка — найпоширеніша шкільна граматика латинської мови в Польщі другої половини XVІІІ - першої половини XІX ст. Мала також значне поширення на Україні та Білорусії. Для цих регіонів друкувалася в Бердичеві при католицькому монастирі. Назва «піярська» походить від католицького чернечного ордену піарів, члени якого, крім звичайних для ченців обітниць, зобов'язувалися безплатно навчати молодь, звичайно ж, у своєму католицькому дусі. Орден мав свої школи як в Польщі, так і на зайнятих Польщею українських землях (С.). Перше видання її вийшло в 1756 р. (Grammatica (latina) ad usum juventutis scholarum piarum, Editio correction Varsaviae, 1756), до того часу поширювалася в рукописах (з 1741 р.) (Ш.): ч. IV, 333;

Плазовать [Плазовать] = ползать, карабкаться (К.).
Плазувати — по-рабському схилятися перед ким-, чим-небудь, догоджати комусь, принижуватися, вислужуватися перед кимсь (СУМ-11): ч. III, 51; ч. VI, 109;

Платок, хустка (С.) — важлива деталь святкового жіночого одягу. Хустка відігравала також велику роль у ритуалах, увійшла в обряди та повір'я. Заручена дівчина пов'язувала руку судженого власноруч вишитою хусткою, яка служила символом їхнього вічного союзу. Платок, плат в чоловіків у старі часи мав ширше призначення, ніж нинішня носова хустка. Використовувався як рушник, для накривання сідла тощо: ч. I, 25; ч. I, 33; ч. I, 34; ч. III, 89.
Платки тягти — викрадення хустки. Це не просто жарт, а образа дівочої честі, посягання на її добре ім'я: ч. III, 100;

Плахта [Плахта] = род юбки, которую носят поселянки (К.) — слово відсутнє. Див. дробушка.

Плець — майдан, площа (Ш.): ч. VI, 126;

Плигать [Плыгать] = скакать (К.).
Плиг — стрибок (СУМ-11): ч. II, 40; ч. IV, 132; ч. VI, 33; ч. VI, 36; ч. VI, 42. Див. також З плигу збиться.

Плід [Плидъ] = плод, потомство (К.).
Те саме, що рід — усі родичі, рідні; родина, рідня (СУМ-11): ч. III, 130; ч. IV, 121; ч. V, 114;

Плохутка [Плохутка] = хилый (К.).
Зменш. до плохута — несміла людина (СУМ-11): ч. III, 63; ч. VI, 153;

Плуг — сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки (СУМ-11): ч. IV, 10.
На цілий плуг — число «бахурів», тобто розпутників, визначається «технічним» терміном «цілий плуг». Цей вираз відповідає виразові «плуг волів», тобто кількість волів, потрібна для того, щоб тягати плуга під час оранки (Ш.): ч. III, 49.
Дати по плугу — тут у значенні: дати по плугу волів — по дві пари (С.): ч. V, 81.

Плут, рус. — вжито у значенні крутій — хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець, або пройда — хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт (СУМ-11): ч. III, 79; ч. III, 97; ч. III, 100; ч. VI, 26;

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.): ч. II, 54; ч. II, 66; ч. III, 10; ч. III, 24; ч. III, 28; ч. III, 34; ч. III, 110; ч. III, 126; ч. IV, 59; ч. VI, 57; ч. VI, 78; ч. VI, 120; ч. VI, 171.

Плюгава [Плюгава] = паскуда (К.).
Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину) //  перен. Огидний, мерзенний, підлий (СУМ-11): ч. II, 33;

Плюсь [Плюсь] = фирк, бултых (К.).
Уживається для позначення швидкого несподіваного руху, переміщення (про появу, зникнення кого-, чого-небудь) (СУМ-20): ч. I, 25;

Пляц, плец [Пляцъ, плецъ] = пустое место, где прежде было жилье (К.).
Плець (нім. Platz) — місце (Л.): ч. VI, 126;

Пляшка [Пляшка] = фляжка (К.).
Скляна посудина, яка має вузьку довгасту шийку, з спиртним напоєм (СУМ-11): ч. IV, 16; ч. IV, 31; ч. V, 50;

По сам пас (пол.) — по пояс (С.).
Піднятися по сам пас — закотити одежу до пояса, щоб не забруднитися (Ш.): ч. V, 95;

Побариться [Побарыться] = промешкать (К.).
Якийсь час баритися — зволікати, довго не приступати до якої-небудь справи (СУМ-11): ч. I, 49;

Побачить [Побачыть] = усмотреть, увидеть (К.).
Побачити (СУМ-11) — 1. Сприйняти зором, спостерегти: ч. I, 4; ч. I, 14; ч. II, 61; ч. III, 66; ч. III, 95; ч. III, 106; ч. III, 110; ч. IV, 47; ч. IV, 69; ч. IV, 87; ч. V, 41; ч. V, 52; ч. V, 135; ч. VI, 47; ч. VI, 52; ч. VI, 132. 2. Дочекатися, стати свідком чого-небудь бажаного, давно очікуваного: ч. II, 35; ч. III, 5; ч. IV, 133; ч. VI, 19. 3. Потрапивши куди-небудь, дістати можливість особисто спостерігати, на власні очі бачити щось: ч. II, 66; ч. III, 23. 4. Уживається із значенням «час, життя покаже»: ч. IV, 14. 5. Зрозуміти, усвідомити щось, прийти до якого-небудь висновку: ч. IV, 15. 6. Упевнитися в правдивості, неминучості того, що стверджується, повідомляється: ч. IV, 63;

Побиватисся — судорожно здригатися, кидатися, метатися (СУМ-11): ч. III, 19;

Побіліти як сніг (крейда) — стати дуже блідим; дуже збліднути (СУМ-11): ч. II, 50; ч. III, 113;

Побот, побит [Поботъ, побытъ] = способ (К.).
у знач. присл. побитом — як, яким способом, засобом здійснюється що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 139; ч. VI, 157;

Побрататися (СУМ-11) — 1. Поклястися одне одному у взаємній дружбі, назватися братами: ч. V, 7; 2. Близько зійтися, виявити до кого-небудь братні почуття: ч. III, 7;

Повага [Повага] = уважение (К.).
Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось (СУМ-11): ч. V, 60;

Повзать [Повзать] = ползти (К.): ч. IV, 14; ч. IV, 65;

Повірений — особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені (СУМ-11): ч. III, 47;

Повивертатися — лягти або сісти, розкинувшись (СУМ-11): ч. IV, 8;

Поводи́тися — водитися з ким-небудь якийсь час (СУМ-11): ч. III, 87;

Повіт — повіти введені на Україні після скасування полкового устрою у 1782 р. Приблизно відповідали сотні, а як на сучасний адміністративно-територіальний поділ, — приблизно районові (С.): ч. IV, 44;

Повний (СУМ-11): 1. У якому немає вільного місця, заповнений до краю: ч. I, 2; ч. II, 7; ч. II, 14; ч. III, 122; ч. IV, 103. 2. В міру товстий, округло-пухлий: ч. III, 87; ч. III, 103; ч. IV, 129.
Випити добру повну — зазнавати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей: ч. III, 21;

Повстка — те саме, що повсть — вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів і т. ін. (СУМ-11): ч. III, 53;

Поганець — вживається як лайливе слово: ч. II, 21; ч. II, 54; ч. III, 6; ч. IV, 58; ч. IV, 87; ч. V, 54; ч. V, 128; ч. VI, 19;

Погожий [Погожій] = хороший, годный (К.).
Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.) (СУМ-11): ч. III, 136;

Погудка [Погудка] = поговорка (К.).
Те саме, що звістка — повідомлення, вість про кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. II, 25;

Поденщик — поденник — найманий робітник з поденною оплатою праці (СУМ-11): ч. I, 7;

Подимне [Подымне] = подать с дому (К.).
У стародавній Русі й на феодальній Україні — така подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві (СУМ-11): ч. IV, 107;

Подіять [Подіять] = поделать (К.).
Подіяти — справити вплив на кого-, що-небудь; вплинути (СУМ-11): ч. VI, 26;

Подмімо — подуємо, див. тичка́ подуть.

Подратися — подряпатися об що-небудь гостре (СУМ-11): ч. III, 33;

Покадити — обкурити ладаном або іншими пахучими речовинами махаючи кадилом під час церковного обряду (СУМ-11) (у даному випадку під час прощання з покійником): ч. VI, 80;

Показалось — Сивиллі се не показалось — тут у значенні: не сподобалось (С.): ч. III, 109;

Поквапиться [Поквапыться] = уважить (К.).
Поквапитися — поласитися на когось, щось, спокуситися ким-, чим-небудь (СУМ-11): ч. III, 62;

Покепковать [Покепковать] = подурачить (К.).
Покепкувати — полузувати, псміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися (СУМ-11): ч. III, 120;

Поки [Покы] = покуда (К.).
(СУМ-11): 1. До цього часу: ч. I, 32; ч. I, 58; ч. II, 17; ч. II, 49; ч. V, 80. 2. Протягом певного часу: ч. III, 27; ч. III, 30; ч. III, 77; ч. III, 141; ч. IV, 30; ч. IV, 130; ч. VI, 101. 3. Уживається в питальних реченнях у значенні до якого часу? ч. VI, 160;

Поколихнуться [Поколыхнуться] = пошатнуться, покачнуться (К.).
Поколихнутися (СУМ-11): 1. Втратити рівновагу, захитатися: ч. I, 43; ч. V, 136. 2. У значенні провітритися — під дією свіжого повітря приходити до пам’яті, відновлювати сили, повертати бадьорість і т. ін. (після непритомності, оп’яніння і т. ін.): ч. II, 39;

Покотиллос — у Вергілія — Катілла (С.); грек, союзник Турна. Використане українське прізвище Покотило з грецьким закінченням (Ш.): ч. IV, 125.

По́котом [По́котомъ] = вповалку (К.).
Один біля одного, без певного порядку (СУМ-11): ч. III, 141;

Покропити плечі — нанести удари, побити (СУМ-11), або забризкати плечі кров'ю при відрубуванні голови (Т.Б.): ч. III, 98;

Покуматися — заприятелювати, затоваришувати (Т.Б.): ч. III, 7;

По́куття [По́кутья] = почетное место в избе под иконами (К.).
Покуть = покуття — в українській селянській хаті (світлиці) — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього; тут зазвичай висів божник з образами (богами) і зі свічками, уздовж стін були ши­рокі лави, між якими стояв стіл (хатній престіл) з хлібом (бодай окрайцем), — «так годиться»; у кутку ставили на Різдво дідуха з кутею і узваром; це було місце збо­ру сім’ї, де вона їла, приймала гос­тей; тут від матері приймати новонародженого, звідси рідня проводжала покійника в останню путь; у давні часи під покутем ховали по­кійників, як і під порогом, тому місце в народі дуже шановане; з дохристиянських часів вірили, що це священний олтар родини, через який здійснюється безпосередній зв’язок з небесним світом; ритуально це найцінніша частина внутрішнього простору хати, своє­рідна орієнтація помешкання, один кінець якого вказував на схід (Божу сторону); на думку Й. Лозинського, шанування покутя є відгомоном ідолопоклоніння, бо колись тут стояв домовий божок з тим самим іменням; по́кутній (по́­куть) — охоронець красного кута, що оберігає його від злих духів (пор. проклін: «Щоб тобі на покутті чорти кубло звили!»), убезпечує від пожежі, відводить грозу; вклоняючись покутеві, віддають честь і господі, бо все, що відбувалося в цій частині помешкання, набувало символічного характеру; покуття зберігали в чистоті, не клали туди зайвих речей, дбали, щоб там був пучечок пахучих трав, зажинковий або обжинковий віночок чи сніп («дідух»), галузочка свяченої верби чи писанка з обереговими симво­лами, — «бо він (тобто домашній бог) те любить»; перед Різдвом тут вили кубельце з сіна для горщика з кутею, — для частування правед­них душ предків; це місце господаря, у весільному обряді — молодих з весільними батьками, а під час дарування — рідних батьків; вели­кий гріх — поставити на покуті віника (Ж.): ч. IV, 43;

Покуштовать [Покуштовать] = отведать (К.).
Покуштувати стусанів (сто лих) — бути побитим (СУМ-11): ч. II, 21; ч. VI, 66;

Полив'яний — покритий поливою. Полива — особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби (СУМ-11): ч. I, 27;

Полигаться [Полыгаться] = подружиться (К.).
Полигатися — завести знайомство, зав'язати дружбу з ким-небудь; потоваришувати (СУМ-11): ч. IV, 56;

Полиця [Полыця] = полка (К.) — слово відсутнє.

Полкан — персонаж народних казок. Котляревський, ймовірно, має на увазі Полкана, який воює з відважним Бовою-королевичем в казці XVII ст., яка багато разів пізніше видавалася книжками і в картинках (А.): ч. IV, 41; IV, 132; ч. V, 42; ч. VI, 48.

Полова [Полова] = мякина (К.)  — слово відсутнє.

Полом'я [Поломья] = пламя (К.).
Полум'я (СУМ-11) — вогонь, що піднімається над предметом, який горить: ч. I, 66; ч. V, 58.
Із жару [та] в полум’я — те саме, що З вогню [та] в полум’я — з однієї неприємності в іншу, ще більшу ч. VI, 28;

Полосити, рус. — шмагати — завдавати ударів (СУМ-11): ч. VI, 156;

Полохаться [Полохаться] = пугаться (К.).
Полохати — вселяти страх кому-небудь; лякати (СУМ-11): ч. I, 14.
Полохливий — який легко полохається; відчуває страх, боїться (СУМ-11): ч. VI, 109;

Полуниця [Полуныця] = клубника (К.). ч. III, 118;

Полуставець — молитовник з місяцесловом, святці (календарний список християнських «святих» та свят на їхню честь), обов'язкова приналежність тогочасних шкіл. Назва походить від одного з типів старовинного письма - півуставу (С.): ч. IV, 333;

Помандрувать [Помандрувать] = побрести (К.) — слово відсутнє.
В поемі використні слова мандровать і примандровать: ч. I, 40; ч. I, 57; ч. III, 3; ч. III, 4; ч. III, 10; ч. III, 62;

Помело [Помело] = метла (К.).
Палиця з прив'язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів (СУМ-11): ч. IV, 104; ч. IV, 131;

Помилиться [Помылыться] = ошибиться (К.).
Допускати неправильність у передбаченнях (СУМ-11): ч. VI, 28;

Поминки — обрядовий обід за упокій померлого після похорону або в день річниці його смерті (СУМ-11): ч. II, 11; Поминати, пом'янути — справляти поминки, брати участь у поминках (СУМ-11): ч. II, 14; ч. II, 15;

По́минок [По́мынок] = вспоминанье (К.).
На вічний поминок — на вічну згадку, щоб пам’ятати і не забувати (СУМ-11): ч. VI, 166;

Поморити — отруїти всіх або багатьох (СУМ-11): ч. III, 87;

Поміст [Помистъ] = пол (К.).
Суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі або у значенні палуба — суцільне водонепроникне горизонтальне перекриття в корпусі або надбудові судна у вигляді підлоги (СУМ-11): ч. VI, 32;

Понадиться [Понадыться] = повадиться (К.).
Спокуситися на що-небудь (СУМ-11): ч. I, 8;

Понеділковать [Понедилковать] = постить по понедельникам (К.).
Дотримуватися звичаю поститися по понеділках: ч. I, 18. Але є ще одне значення цього слова — дотримуватися звичаю не працювати по понеділках (СУМ-11).
Понеділкувати — поширений у давні часи звичай постити в понеділок. У цей день не виконували важкі роботи й такі, що вимагали тривалого часу, наприклад прядіння. Понеділкували тільки одружені жінки. Але вже на початку XX ст. відомий український етнограф Микола Сумцов констатував відмирання цього звичаю: «...Додержання посту в понеділок... нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка» (Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» И. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. — Харьков, 1905. — Т. 16. — С. 155) (С.).

Поноска — предмет, який навчена собака приносить у зубах (СУМ-11). Ошийник (С.): ч. IV, 77;

Понурий [Понурый] = пониклый (К.).
Понура — похмура, мовчазна людина (СУМ-11): ч. III, 48;

Попадя [Попадя] = жрица (К.).
(СУМ-11): 1. Дружина попа: ч. III, 74. 2. У значенні жриця — особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичеських релігіях: ч. III, 15; ч. III, 44;

Поперек [Поперек] = поясница (К.).
Частина спини нижче пояса (СУМ-11): ч. VI, 64;

Попричеплять [Попрычеплять] = попривязывать (К.). Причіплювати, причіпляти — чіпляючи, підвішувати або прикріплювати до чого-небудь (СУМ-11): ч. III, 54;

Попхаться [Попхаться] = потаскаться (К.).
Піти, податися куди-небудь (СУМ-11): ч. I, 20; ч. III, 30; ч. III, 60; ч. III, 106;

Пор — індійський цар, переможений Олександром Македонським: ч. IV, 40.

Порада смот. рада (К.).

Поратувати [Поратуваты] = защитить (К.).
Порятувати, рятувати — усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування (СУМ-11): ч. IV, 113;

По́раться [По́раться] = управляться (К.).
Поратися — щось робити; порядкувати де-небудь (СУМ-11): ч. IV, 111; ч. V, 90; ч. V, 95; ч. V, 119;

Поробить [Поробыть] = поделать (К.).
Поробити (СУМ-11) — зробити, виготовити що-небудь у певній кількості: ч. I, 2. У сполуч. з деякими іменниками у знах. в. уживається в значенні: виконати, здійснити те, що виражено іменником — більма поробились: ч. II, 52; ч. VI, 34;

Порожня сумка — немає або мало грошей у кого-небудь. Ще кажуть: Порожній гаман; Порожня калитка (кишеня і т. ін.) (СУМ-11): ч. III, 123;

Пороми — плоти, взагалі несамохідні плавучі споруди (С.). У поемі вживається у значенні човни — невеликі, переважно веслові судна (СУМ-11): ч. I, 4; ч. II, 49; ч. III, 59;

Поромщик — вживається у значенні керманич — той, хто править кермом; стерновий — той, хто здійснює управління судном (СУМ-11): ч. II, 74; ч. IV, 8;

Пороснуть [Пороснуть] = хлынуть (К.).
Пороснути — зірвавшись з місця, швидко побігти, розбігтися в різні боки (про багатьох) (СУМ-11): ч. V, 67;

Порох [Порохъ] = пыль (К.).
(СУМ-11): 1. Вибухова речовина, яку застосовують для стрільби з вогнепальної зброї та для виготовлення снарядів і патронів: ч. I, 65; ч. V, 104. 2. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява: ч. IV, 122; ч. IV, 122;

Порощать [Порощать] = трещать, шуметь (К.).
Порощати і порощити — швидко й голоспо говорити, кричати (СУМ-11): ч. VI, 12.  Див. також запорощати.

Порский [Порьскый] = живой, резвый (К.).
Порскенький, пестл. до порский — швидкий, прудкий, моторний, жвавий (СУМ-11): ч. III, 134;

Портшез (франц. рогtег — носити і сhaіsе — стілець) — легке переносне крісло, в якому можна сидіти напівлежачи (СУМ-11). Ноші, в які не запрягали коней; носили їх слуги (Ш.): ч. IV, 59;

Посадити на кіл — див. кіл.

Посатаніти — розлютитися, оскаженіти від люті (СУМ-11): ч. I, 55;

Посвата́тися — подружитися, заприятелювати (СУМ-11): ч. III, 7;

По-сербськи величали віру — див. величать.

Посилок — зусилля — напруження фізичних, розумових або духовних сил, необхідне для виконання, здійснення чого-небудь (СУМ-20): ч. V, 56.
Посилкуватися — зробити зусилля, напружити сили; напружитися, натужитися (СУМ-11): ч. II, 54;

Послизнуть [Послызнуть] = поисчезнуть (К.).
Послизнути і послизти — зникнути, пропасти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь) (СУМ-11): ч. I, 6;

Послідки — залишки, рештки чого-небудь (СУМ-20): ч. I, 15;

Посмоктать [Посмоктать] = пососать (К.).
Посмоктати — висмоктати, обсмоктати все або багато чого-небудь (СУМ-11): ч. IV, 79; ч. V, 114;

Поспішна — швидка, покваплива (СУМ-11): ч. II, 55;

Посполитий [Посполытый] = народный (К.).
На Україні до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр. та в перші роки після неї — належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII—XVIII ст., — належний до селян (СУМ-11).
Посполитеє рушення — з польського — всенародний рух. Але цей термін має свій історичний зміст. Посполитим рушенням у феодальній Польщі називалась мобілізація під час війни шляхти, що поряд з коронним військом мала вирушати в похід з своїми загонами, озброєними на свій кошт (Ш.). Тут, скоріш за все, використане у значенні, яке подає Ставицький — загальна мобілізація всього народу: ч. IV, 109.
Річ посполита — вжито у значенні народна рада — спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь з кимсь (СУМ-11): ч. V, 33;

Поспульство [Поспульство] = народ (К.).
Поспульство, поспільство — народ (С.) ч. VI, 93;

Поставити обід — почастувати обідом кого-небудь, влаштувати обід для когось (СУМ-11): ч. II, 11;

Постоли [Постолы] = род лаптей (К.).
1. М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками). 2. Те саме, що личаки — плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками (СУМ-11): ч. I, 24; ч. I, 54; ч. III, 54; ч. III, 139 (див. коментар); ч. VI, 92.

Постривай [Постривай] = постой, погоди (К.) — слово відсутнє.

По́ступки [По́ступкы] = пост, говенье (К.).
Поступка — добровільна відмова від чого-небудь на користь когось іншого або заради чогось (СУМ-11). Змагаючись у бігах наввипередки чи що інше, буває, ідуть на поступки, скажімо: «починай бігти першим». Як у шахматах, починаючи гру з явно слабішим противником, інколи дають фору — знімають з дошки якусь фігуру (С.): ч. V, 123;

Потапці [Потапци] = род окрошки с хлебом (К.).
1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. 2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки (СУМ-11). Особливо злиденна страва: хліб, накришений у посолену воду. Нар.: Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис. — С. 235) (С.): ч. V, 129; ч. VI, 112;

Потибеньки — потебеньки, зменш.-пестл. до потебня — шкіряна лопать з боків сідла (СУМ-11). Шкіряні лопаті з обох боків сідла, інколи з карманами. Звідси пішло прізвище — Потебня (С.): ч. VI, 103;

Потилиця [Потылыця] = затылок (К.).
Задня частина голови над шиєю. В потилицю — ззаду (СУМ-11): ч. III, 2; ч. III, 123;

Потилишник [Потылышныкъ] = удар по затылку (К.).
Потиличник — удар рукою по потилиці; запотиличник (СУМ-11): ч. III, 62;

Потіпаха [Потипаха] = неряха (К.).
Людина розпусної поведінки (СУМ-11). Волоцюга, розпутна жінка. Отже, Котляревський іронічно говорить про нібито чесних жінок з панських верств, що віддавались розпусті таємно: ч. III, 88;

Поточитися назад — відхитнутися, податися назад (СУМ-11): ч. VI, 156;

Потрави [Потравы] = разные кушанья (К.).
Те саме, що страва — те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі (СУМ-11): ч. I, 27; ч. IV, 28; ч. IV, 49; ч. V, 19;

Потрошити — убивати, різати (СУМ-11): ч. VI, 42; ч. VI, 54; ч. VI, 113; ч. VI, 143;

Потрощити — побити, повбивати всіх або багатьох (ворогів, супротивників і т. ін.) (СУМ-11): ч. IV, 63;

Потрух (СУМ-11) — частина нутрощів тварини, придатна для їди: ч. IV, 53.
З потрухом (потрухами): ч. IV, 121; ч. V, 114 та Олимпський потрух: ч. VI, 1; ч. VI, 17 — все цілком, з усім, що є.
Потрух в юшці — спосіб приготування: «Гусячі лапки, крила, печінку, нирки, пупки скласти в каструлю і варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулі, зернистих ячних крупів і подавати» (М.): ч. IV, 53.

Похмілля (СУМ-11) — 1. Погане самопочуття, нездужання після пияцтва: ч. I, 7; ч. I, 38. 2. Похмелятися, похмелитися; повторна випивка, найчастіше на другий день після пияцтва: ч. I, 33; ч. IV, 31. 3. Образно: ч. IV, 62.
З похмілля — у стані, який буває після пияцтва: ч. IV, 90;

Похнюпыться [Похнюпыться] = потупиться (К.).
Похнюплюватися, похнюпитися — піддаватися сумному настроєві, втрачати бадьорість (СУМ-11): ч. III, 22;

Поховати [Поховаты] = погребсти [похоронить] (К.).
Здійснити похоронний обряд; погребти (СУМ-11): ч. V, 113; ч. VI, 74; ч. VI, 84;

Почастовать — див. частовать.

Почвалати — чвалати — іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести (СУМ-11): ч. V, 13; ч. VI, 81;

Почи́нок [Почы́нок] = полное веретено напряденных ниток (К.) — слово відсутнє.

Почухать [Почухать] = почесать (К.).
Почухати лоб — задуматися, не знаючи, що робити, як вийти із скрутного становища (СУМ-11): ч. VI, 79;

Почухрать [Почухрать] = пуститься, махнуть (К.).
Швидко піти, побігти, поїхати (СУМ-11): ч. I, 2; ч. I, 19;

Пошановать [Пошановать] = почтить (К.) — слово відсутнє. Див. шана, шановаться

Пошарпать [Пошарпать] = подрать (К.).
Пошарпатися — обдертися об що-небудь, порвати на собі одяг (СУМ-11): ч. I, 9; ч. III, 30; ч. III, 54;

Пошептати — поворожити, почаклувати, промовляючи пошепки певні заклинання (СУМ-11): ч. III, 16;

Поштурхаться [Поштурхаться] = подраться (К.).
Штурхнути кілька разів, штурхати якийсь час. Бити стусаном (СУМ-11): ч. IV, 72; ч. VI, 119;

Пояс — шкіряна, матерчата, в'язана і т. ін. довга смуга для підперізування одягу в стані (СУМ-11). Пояс був важливою деталлю чоловічого святкового одягу. На старовинних портретах старшина завжди підперезаний поясом, переважно червоного або зеленого кольору. Були пояси різних розмірів — «більшої руки» і «меншої руки» (С.): ч. I, 34; ч. III, 40; ч. III, 55; ч. VI, 36; ч. VI, 103; ч. VI, 135;

Праведний — який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний (СУМ-11): ч. III, 116; ч. III, 119; ч. III, 121; ч. III, 125;

Правда (СУМ-11): 1. — Те, що відповідає дійсності; істина: ч. I, 17; ч. III, 26; ч. III, 73; ч. V, 20; ч. VI, 120.
Мужича правда — соціально зумовлене розуміння справедливості: ч. VI, 97.
Нігде правди діти — вживається при підкресленні правдивості, вірогідності сказаного (УФС): ч. III, 81.
По правді — не відступаючи від істини; справді, насправді: ч. III, 115; ч. III, 135;

Правдивий (СУМ-11): 1. Який говорить правду; чесний, справедливий: ч. III, 125; ч. V, 14; 2. Справжній, явний: ч. V, 30; ч. V, 49; ч. VI, 132;

Прасу задавати — сильно бити когось (СУМ-20): ч. VI, 56;

Прасунок лихий [Прасунокъ лыхій] = злая немочь (К.).
Прасунок (СУМ-11): 1. Біда, лихо, неприємність; нещасливий випадок: ч. V, 72. 2. Люди, яких спіткала біда, лихо, неприємність:  ч. VI, 23.
Нехай йому лихий прасунок — бодай минуло, згинуло що-небудь!; хай пропаде, згине хтось, щось!: ч. III, 38;

Прать [Прать] = стирать (К.).
Те саме, що перти (СУМ-11).
Проти рожна не попреш — немає сенсу займатись марною справою (Т.Б.): ч. IV, 64;

Працьовать [Працьовать] = трудиться (К.).

Працьовитий [Працьовытый] = трудолюбивый (К.).
Який сумлінно ставиться до роботи (СУМ-11): ч. I, 21; ч. III, 66;

Праця [Праця] = старание, труд (К.).
Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд (СУМ-11): ч. III, 13; ч. VI, 138; ч. VI, 165;

Прачка — робітниця, праця якої полягає в пранні білизни (СУМ-11): ч. IV, 82;

Презент (франц. ргеsent) — подарунок (С.) ч. V, 43;

Прескверний — дуже скверний (СУМ-11) — 1. Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду: ч. V, 45; 2. Про підлу, мерзенну людину; погань: ч. VI, 12;

Прескурвий — дуже розпусний — який зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя (СУМ-11): ч. I, 53;

Пресловутий — преславний — який уславив себе чим-небудь, має велику славу; знаменитий (СУМ-11): ч. VI, 86;

Престидкий — дуже стидкий — який заслуговує осуду; який не має стида; безсоромний (СУМ-11): ч. I, 56;

Преч = Пріч = Геть, див.

Прибиратися — у значенні збиратися — сходитися разом, в одне місце для участі в проведенні чого-небудь (СУМ-11): ч. III, 35;

Привести — народити дитину (СУМ-11): ч. III, 90;

Привідця [Привидця] = затейщик (К.).
(СУМ-11) — 1. Те саме, що привідець — заводій (звичайно на гулянці): ч. III, 135. 2. Те саме, що ватажок — керівник ватаги; отаман: ч. VI, 40;

Приданки [Прыданкы] = свадебные гостьи женщины (К.).
Те саме, що придани — весільні гості з боку нареченої, які прямують із нею в дім нареченого (СУМ-11). В приданки беруть молодиць з сусідів і рідних молодої. Відома народна приказка: «Коня в позику не давай, а жінку в приданки не пускай». Її зустрічаємо серед інших українських народних приказок, записаних І. Котляревським і переданих російському фольклористові І. Снєгірьову для включення до збірки «Русские в своих пословицах» (1831) (С.): ч. III, 75;

Придбать [Прыдбать] = припасти, приготовить (К.).
Придбавати, придбати — купувати, призначаючи для кого-, чого-небудь (СУМ-11): ч. IV, 25;

Придзигльованка [Прыдзыгльованка] = вертлявая женщина (К.).
Від слова дзига — вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце (Л.): ч. III, 101;

Прикмета [Прыкмета] = примета (К.).
Прикметний (СУМ-11): 1. Який виділяється з-поміж інших; помітний ч. IV, 24. 2. Який відзначається певною особливістю; характерний: ч. IV, 49;

Прикрутить [Прыкрутыть] = строго приказать (К.).
Вжито у значенні наказувати, наказати — віддавати наказ, розпорядження кому-небудь (СУМ-11). Прикручувати, прикрутити — строго приказывать, приказать (Г.): ч. I, 44; ч. II, 42;

Прилабузниться [Прылабузныться] = подбиться (К.).
Те саме, що підлабузнюватися — підлещуючись, загравати з ким-небудь, залицятися до когось (СУМ-11): ч. V, 26;

Прилавок [Прылавокъ] = скамья (К.).
Частина нерухомої лави в українській хаті під стіною від дверей до кутка (СУМ-11): ч. V, 22;

Прилягати (СУМ-11): 1. Лягати на короткий час: ч. VI, 32; 2. Пригинатися до кого-, чого-небудь: ч. VI, 48;

Приманка — те, що приманює, вабить (СУМ-11): ч. I, 39;

Примха [Прымха] = причуда, почесть (К.).
Свавільна вигадка на шкоду іншим.
Панська примха — те, що служить забавою для панів (СУМ-11): ч. VI, 144;

Припічок [Прыпичокъ] = очаг (К.).
Горизонтальна площина перед челюстями печі під комином, продовженням якої є черінь печі.
На припічках щоб не орали — про жінок, які жили тільки з ворожіння, говорили: «Вона на припічку оре». Слід давньої, праязичницької віри в магічну силу вогню: ворожать біля печі, на припічку (СУМ-11): ч. III, 91;

Припарка — 1. Тілесне покарання різками, киями (СУМ-11): ч. VI, 3. 2. Лікувальна процедура, що полягає в прикладанні до тіла чого-небудь гарячого, перев. вогкого (СУМ-11): ч. VI, 136. 3. У значенні: смертельній удар (Т.Б.): ч. VI, 167;

Приправа — те, що додають до страви для поліпшення її смаку, аромату (СУМ-11): ч. I, 27;

Приплентач [Прыплентачъ] = пришлец (К.).
Те саме, що приблуда — зайшла, немісцева людина; захожий або людина, що не має постійного місця проживання; бродяга (СУМ-11): ч. IV, 70;

Присінки (СУМ-11): 1. Ґанок з накриттям, піддашшям на двох стовпцях: ч. II, 20. 2. Прибудова перед входом до якого-небудь приміщення; невеликі сіни: ч. VI, 82;

Приспа [Прыспа] = завалина (К.) — слово відсутнє.

Приступна — уважна до інших; не зарозуміла, не гордовита (СУМ-11): ч. IV, 21;

Притаманний [Прытаманный] = настоящий, собственный (К.) — слово відсутнє.

Притулиться [Прытулыться] = прильнуть (К.).
Притулитися — знайти собі притулок; поселитися (СУМ-11): ч. V, 112. У значенні з'явився: ч. VI, 8;

Причвалать [Прычвалать] = прибрести (К.).
Причвалати — прийти куди-небудь, до когось; прибрести (СУМ-11): ч. I, 20; ч. III, 14; ч. IV, 37;

Причепуриться [Прычепурыться] = приодеться, нарядиться (К.).
Причепурюватися — надавати своїй зовнішності чепурнішого, охайнішого, красивішого вигляду; чепуритися (СУМ-11): ч. I, 14;

Приязнь — дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (СУМ-11): ч. V, 13. Див. засталятися.

Пріам — останній цар Трої (А.): ч. I, 3.

Пріся [Прися] = Евфросиния (К.).
Жіноче ім'я: ч. VI, 122.

Пробуркуватися — те саме, що пробуджуватися у значенні: опам'ятовуватися, приходити в себе (СУМ-11): ч. II, 64; ч. V, 9;

Провадити — висловлюватися, говорити (СУМ-11): ч. III, 97;

Провіянтмейстер — провіантмейстер — у царській армії відав матеріальною частиною, зокрема харчуванням. Провіантмейстери бували звичайно в чині генерала. Посада генерала-провіантмейстера була запроваджена Петром І в 1718 р. Скасована в 1864 р. (Ш.): ч. IV, 91;

Проводник — провідник — той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості або той, хто супроводить когось у дорозі (СУМ-11): ч. II, 69;

Проворний — 1. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь (СУМ-11): ч. I, 1. 2. Спритний, моторний, жвавий (СУМ-11): ч. I, 14; ч. I, 29; ч. I, 40; ч. I, 64; ч. II, 25; ч. III, 7; ч. IV, 20; ч. IV, 47. 3. У значенні шахрай — хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина; дрібний злодій (Див. у Володимира Даля: Проворовать век свой, прожить мошенничая, плутовством): ч. III, 78; ч. III, 100;

Прогін — ділянка шляху між поштовими станціями (СУМ-11):
Заплатити на три прогони — тобто оплатити дорожні витрати у потрійному розмірі, щоб на кожній станції обслуговували в першу чергу, давали кращих коней і везли якомога швидше (С.): ч. IV, 59.

Прожогом [Прожогомъ] = стремглав (К.).
Стрімголов (СУМ-11): ч. IV, 26; ч. V, 133;

Прозерпина (римськ. міф.) — володарка підземного царства і одночасно богиня зростання злаків і земної родючості. Міфи про Прозерпіну — володарку мертвих — відводили їй у підземному царстві значнішу роль, ніж її чоловікові Плутону: вона була повелителькою чудовиськ пекла, розривала останні зв'язку вмираючих з живими (А.). Прозерпіна (Персефона, Кора — в грецькій міфології) — дружина Плутона, втілення вегетативних сил землі. За міфами, Прозерпіна — дочка богині землі та врожаю Церери (за грецькими міфами, — Деметри) була схоплена Плутоном і завезена в його царство. Легенду про викрадення Прозерпіни розробив український письменник П. П. Білецький-Носенко в своїй травестійній поемі «Горпинида, або ухоплена Прозерпина» (Ш.): ч. II, 54; ч. III, 114.

Пройдисвіт (СУМ-11) — 1. Хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройда: ч. IV, 71. 2. Людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи і т. ін; бродяга: ч. VI, 40. 3. Бездомна людина сумнівної репутації: ч. II, 59;

Проказа, рус. — витівка — вигадка з метою обдурити кого-небудь або нашкодити комусь (СУМ-11): ч. III, 97: ч. VI, 160.
Іраклови прокази — Евандр розповідає про один з подвигів Іракла (Геракла, Геркулеса), як той убив розбійника — страховисько Кака, що вкрав у нього кілька корів з череди (див.). Подія ця відбулася неподалеку від столиці Евандра — Паллантей. На місці цього подвигу Евандр поставив жертовник на честь Геркулеса (Ш.): ч. V, 21;

Прокинуться [Прокынуться] = проснуться (К.): ч. II, 17; ч. II, 64;

Пролаза — пронозлива, хитра, спритна людина; пройдисвіт, ловкач (СУМ-11): ч. VI, 95;

Прометей (у грецькій міфології) — добрий титан, оборонець людей. Допоміг Зевсові перемогти злих титанів і здобути владу над світом; викрав з Олімпа вогонь і приніс людям. За це Зевс звелів прикувати Прометея до скелі на Кавказі і прирік на вічні муки: щодень орел розкльовував йому печінку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячоліть, поки його не визволив Геракл. Образ Прометея — мужнього захисника людини, поборника добра і справедливості — один з найважливіших в ряду вічних образів світової літератури. Появившись в «Енеїді» І. Котляревського, так само як і інші образи поеми, в травестійно—гумористичному контексті, Прометей продовжив своє життя в українській літературі (С.): ч. VI, 10; ч. VI, 135.

Пронидіти — якийсь час нидіти — вести бездіяльне, позбавлене мети, змісту, духовних інтересів життя; животіти (СУМ-11): ч. I, 42;

Проноза — спритна, хитра людина; пронира (СУМ-11): ч. III, 78; ч. IV, 8;

Проруха [Проруха] = ошибка (К.).
Хиба, помилка: ч. V, 135;

Просвіток [Просвитокъ] = отдых (К.).
Просвітку не було — хто-небудь постійно заклопотаний, не має вільної хвилини (СУМ-11): ч. I, 39;

Просерень [Просерень] = пролески (К.).
Просерен, просерень — підсніжник, крокіс (СУМ-11): ч. III, 136;

Просільне [Просильне] = с засолом (К.).
Просілне — вид пісного борщу (СУМ-11). Страва на зразок російського «рассольника» (Ш.). Розсольник — суп із солоними огірками і огірковим розсолом (СУМ-11): ч. V, 19;

Проскіноси — тут гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії (С.): ч. IV, 125;

Просо — відома ще з доісторичних часів зернова культура. Згадується в дуже давніх зразках народної творчості: «А ми просо сіяли, сіяли...» Традиційно просо займає досить значне місце в харчовому раціоні українського народу. В повсякденному побуті пшоняна каша або куліш — звичайна страва. А в козацьких походах, чумацьких та бурлацьких мандрах пшоняна каша з салом, у піст з рибою та олією — перший наїдок (С.): ч. I, 32;

Простий (СУМ-11): 1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; звичайний: ч. III, 27; ч. IV, 77; ч. V, 59; 2. Який належить до непривілейованої верстви, непривілейованого класу: ч. V, 3; ч. V, 90;

Простоволоса — з непокритою головою (СУМ-11): ч. III, 12; ч. V, 23; ч. VI, 1; ч. VI, 94;

Проступитися — провинитися (СУМ-11): ч. V, 118; ч. VI, 161;

Простягнуть [Простягнуть] = простирать (К.).
Витягати в якому-небудь напрямку руку, тягтися нею до кого-небудь (СУМ-11): ч. III, 57;

Простягнуться [Простягнуться] = протянуться (К.).
Лягати або лежати, розпроставшись, витягнувшись або витягнувши руки, ноги тощо (СУМ-11): ч. I, 66; ч. III, 34; ч. V, 126; ч. VI, 64; ч. VI, 166;

Протурить [Протурыть] = прогнать (К.).
Протурити — те саме, що прогнати (СУМ-11): ч. VI, 58;

Прохати [Прохаты] = просить (К.): ч. III, 29; ч. III, 57; ч. V, 27;

Прочане [Прочане] = захожие (К.).
Богомолець, паломник (СУМ-11). Ті, що йдуть на прощу (Л.): ч. I, 22; ч. IV, 96; ч. VI, 87; ч. VI, 102; ч. VI, 113; ч. VI, 119;

Прочвара [Прочвара] = странный бродяга (К.).
Те саме, що потвора — страхітлива фантастична істота; страховище (СУМ-11): ч. IV, 123; ч. V, 8;

Прочуматься [Прочуматься] = просвежиться (К.).
Прочумуватися, прочуматися — приходити до пам'яті (СУМ-11): ч. I, 19; ч. II, 15; ч. VI, 157;

Прочухан [Прочуханъ] = проволочка (К.).
Бій, пов'язаний з великими втратами. Дати прочухана — завдавати удару (на війні) (СУМ-11): ч. I, 23;

Проща, на прощу [Проща, на прощу] = на поклонение (К.).
Богомілля, паломництво (СУМ-11): ч. III, 40;

Прудиться [Прудыться] = выгонять блох из белья на огне (К.).
Прудитися — виганяти, знищувати паразитів з одягу (СУМ-20).
Прудитися у кабиць — виловлювати в одежі бліх, вошей, сидячи біля кабиці (див.), тобто коло вогнища: ч. VI, 30;

Прудко [Прудко] = шибко, скоро (К.).
Прудко (prędko) — скоро (Л.): ч. I, 42; ч. III, 4;

Пручаться [Пручаться] = вырываться, освобождаться (К.).
Пручатися — протидіяти чиїй-небудь волі, чиїмсь бажанням і т. ін.; не підкорятися (СУМ-11): ч. IV, 67;

Пряже́ний [Пряже́ный] = на сковороде жареный (К.).
Прягти, пряжити — готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити, жарити (СУМ-11): ч. IV, 55;

Пряха — те саме, що пряля — жінка, яка пряде ручним способом на прядці (СУМ-11): ч. IV, 52;

Псар — людина, що доглядала за мисливськими собаками і брала участь у полюванні (СУМ-11): ч. IV, 78;

Псовати [Псоваты] = портить (К.) — слово відсутнє.

Псяюха [Пся-юха] = бранное слово (К.).
Уживається як лайка (СУМ-11). Бранное слово: собачья кровь (Г.): ч. I, 48;

Птаха [Птаха] = птица (К.).
Перен., розм., ірон. Людина, яка відзначається чимсь незвичайним, особливим (перев. щодо суспільного стану, значення і т. ін.) (СУМ-11): ч. II, 31; ч. III, 88;

Пу́га [Пу́га] = хлыст (К.) — слово відсутнє.

Пудофет [Пудофет] = тяжелый на подъем (К.).
Нескорий, важкий на роботу (Л.). Неповороткий, млявий чоловік: ч. II, 22;

Пуздерок [Пуздерокъ]] = погребец, ларчик (К.).
Дорожня скринька з харчами (ВТС): ч. II, 36;

Пундик [Пундыкъ] = род пирожного (К.).
Рід печива або пиріжків (СУМ-11).
Пряжені пундики. Давня народна страва. «Взяти пшеничного кислого тіста, розкачати коржиками, піджарити цибулю на олії, перекласти коржики цією цибулею шарів у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в піч, коли готові — вийняти, змазати олією і подавать» (М). Скоромні пундики робили з пшеничної локшини, звареної на молоці, перемішували з коров'ячим маслом та яйцями і ставили в піч у макітрі (Ш.): ч. IV, 55;

Пуншт — пунш — міцний спиртний напій з рому, коньяку, вина тощо з цукром, водою, лимонним соком і т. ін., який подають до столу підігрітим (СУМ-11): ч. V, 47; ч. VI, 6;

Пуп (СУМ-11) — круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини.
З пупку — з дитинства: ч. IV, 124.
Кричати, як на пуп; репетувати мов на пуп — кричати з усіх сил, дуже голосно: ч. I, 9; ч. IV, 8.

Пустий ліс — у книзі мовознавця А. Непокупного це місце коментується так: «Тут увага мимоволі спиняється на слові пустий, яке контрастує зі своїми попередниками — густий, непроходимий (порівняймо прислів'я де густо, де пусто}, хоча воно й стоїть в одному ряду з ними як однорідне. Проте враження несумісності складається лише в нашого сучасника. Що ж до українського читача кінця XVІІІ ст., якому була адресована «Енеїда», то без сумніву прикметник пустий у поданому контексті він недвозначно сприймав як синонім дикого. Саме від слова пустий, дикий і утворилася назва, якщо скористатися виразом Котляревського, лісу великого, густого, непроходимого — пуща» (Непокупний А. П. Балтійські родичі слов'ян. — К., 1979. — С. 99) (С.): ч. III, 27. Див. також пустка.

Пустир [Пустыръ] = пустое место (К.) — слово відсутнє.

Пуститися берега — див. берег.

Пуститися духу — див. дух.

Пуститися душі — див. душа.

Пустка — нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість (СУМ-11). У народній творчості відомо немало легенд про страшні, закляті місця, які людям слід обминати, — пустки (див. також пустий ліс). Ці місця пов'язані з діями «нечистої сили»: чортів, відьом, з якоюсь страшною подією, убивством. Слухання таких історій справляє особливе враження у відповідній ситуації. Вечорниці в довгі осінні та зимові ночі були найкращим місцем для слухання всіх тих страшних історій в дусі гоголівського «Вія» чи «Мертвецького великодня» Г. Квітки-Основ'яненка. Улюблений час «нечистої сили» — з півночі до третіх півнів. Знаходилися сміливці, що зголошувалися сходити опівночі на страшне чи то закляте місце, билися об заклад. Інші, бувало, чинили перешкоди, страхали сміливців. У другому акті п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» (дія відбувається у XVІІ ст.) зображені вечорниці. Серед інших епізодів зустрічаємо тут і ходіння «в північ по пусткам». Ключниця сотника Хоми Кичатого, козир-дівка Стеха похваляється сходити в стару корчму за селом, яку «і днем люди хрестячись обходять, а вночі ніхто не посміє». Складається умова за всіма правилами: Стеха, коли не дотримає слова, ставить «піввідра слив'янки, три куски сала і паляницю», друга сторона — «музикантів на всю», тобто на весь вечір. Щоб повірили, Стеха мусить принести цеглинку, або кахлю з груби, або що хоче, тільки з корчми (С.): ч. III, 132;

Пустовать [Пустовать] = шалить, резвиться (К.) — слово відсутнє.

Пустомеля — те саме, що пустомолот — людина, яка говорить багато і беззмістовно; базіка (СУМ-11): ч. VI, 108;

Пустомолка — жінка, яка говорить багато і беззмістовно (СУМ-11). Тут іронічно осмислене «богомолки» (Ш.): ч. III, 85;

Путивочка [Путывочка] = род небольшого круглого яблока (К.).
Зменш.-пестл. до путивка — осінній сорт яблуні та її плід (СУМ-11): ч. I, 3. Див. Парис.

Путо (лат.) — думаю (Л.): ч. VI, 84;

Путря [Путря] = род толокна (К.).
Страва з ячної крупи й солодкого квасу (СУМ-11). «Зварити кутю з ячменю; викласти її в ночовки, обсипати житнім солодом, добре перемішати, викласти в діжечку, залити солодким квасом, поставити в тепле місце на добу» (М. — С. 157): ч. I, 27;

Пуття [Пуття] = удача (К.).
Щасливі, сприятливі обставини (СУМ-11): ч. IV, 6; ч. V, 21;

Пуцьверинок [Пуцьверынок] = малютка (К.).
Пуцьвірінок — безпере пташеня або маленька дитина (СУМ-11): ч. I, 62. Див. Купидон.

Пхикання [Пхыкання] = всхлипыванье (К.).
Тихий плач (СУМ-11): ч. IV, 112;

Пуховик — перина, набита пухом (СУМ-11): ч. I, 53;

Пушкарівка — село на південь від Полтави, зараз злилося з містом (С.): ч. VI, 122;

П'янюга — те саме, що п'яниця — той, хто п'є багато спиртних напоїв, постійно напивається (СУМ-11): ч. III, 49; ч. III, 79; ч. III, 100;

П'ясти́ [Пьясты́ ] = выпучить (К.).
П'ясти, пнути (СУМ-11) — 1. Широко розкривати очі; витріщати: ч. III, 116; ч. IV, 44; ч. IV, 79; ч. VI, 155. 2. Напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед; випинати: ч. V, 122;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П  Р  С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Рада [Рада] = совет (К.).
(СУМ-11): Порада — спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь з кимсь; рада: ч. I, 60; ч. II, 10; ч. II, 58; ч. II, 59. Рада — пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада: ч. I, 63; ч. II, 47; ч. II, 48; ч. III, 20; ч. IV, 89;

Радощі [Радощи] = радости (К.).
Те саме, що радість — почуття задоволення, втіха, приємність (СУМ-11): ч. I, 26; ч. IV, 2; ч. IV, 61; ч. VI, 162;

Рак. Сісти як рак на мілині — потрапити в безвихідне, скрутне становище (СУМ-11): ч. IV, 133; ч. V, 59;

Ралець, ходити на ралець [Ралець, ходыть на ралець] = по нарочитым праздникам ходить на поклон с подарками (К.).
(СУМ-11): Подарунок, приношення ч. II, 56; ч. IV, 50; ч. V, 27; ч. VI, 51.
Ходити на ралець — іти з подарунком вітати кого-небудь: ч. I, 14.
Венера хоча і йде до Зевса «на ралець», проте не бере з собою хліба і не веде мови про подарунки, як це робила Юнона під час відвідання Еола (ч. I, 4). Ритуали під час відвідання рідного батька — не обов'язкові, а давати хабара — суперечить життєвій правді. Натомість вона бере батька слізьми (С.).

Раментнт — цар і жрець-віщун; улюбленець Турна: ч. V, 87.

Ранок [Ранокъ] = утро (К.): ч. V, 32;

Ратище — спис (СУМ-11). Дерев'яне держално списа і власне спис у народній мові тих часів (С.): ч. IV, 103;

Ратман — член органу міського самоврядування (магістрату, ратуші); райця (СУМ-20): ч. III, 73;

Ратнеє фиглярство — див. фиглярство.

Ратник — боєць раті, воїн. У дореволюційній Росії — рядовий державного ополчення (СУМ-11): ч. IV, 100; ч. V, 34; ч. VI, 126;

Ратуша — будинок, в якому містилося або міститься міське самоврядування (СУМ-11): ч. IV, 94; ч. V, 78; ч. VI, 147;

Рать — у Київській Русі, а пізніше в Російській державі до XVIII ст. – назва війська, збройного загону (СУМ-11): ч. IV, 83; ч. IV, 110; ч. IV, 120; ч. IV, 122; ч. IV, 126; ч. V, 35; ч. V, 38; ч. V, 69; ч. V, 109; ч. V, 120; ч. VI, 83; ч. VI, 113; ч. VI, 124; ч. VI, 143;

Ратова́ть [Ратова́ть] = спасать (К.).
(СУМ-11): Ратувати — те саме, що ратоборствувати — воювати, боротися: ч. IV, 113. У значенні рятувати — усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування: ч. I, 60; ч. II, 50; ч. VI, 98; ч. VI, 106; ч. VI, 158;

Рахувать [Рахувать] = считать; рассуждать (К.).
Думати, розмірковувати над чим-небудь (СУМ-11): ч. II, 58; ч. II, 60;

Рахунок [Рахунок] = расчет (К.).
Те саме, що розрахунок — розраховувати — чекати, сподіватися на щось (СУМ-11): ч. VI, 28;

Рація — вітальна промова (СУМ-11): ч. IV, 45; ч. V, 81; ч. VI, 83;

Рачки [Рачкы] = на четвереньках (К.).
(СУМ-11,20): Спираючись на обидві долоні і на обидва коліна: ч. IV, 85.
Рачки лізти — а) пересуватися на чотирьох кінцівках (про людей): ч. III, 30; ч. V, 126; б) ледве йти (через сп'яніння, погане самопочуття і т. ін.): ч. V, 22; в) принижуватися перед ким-небудь; плазувати: ч. VI, 109;

Реб'ятушки — в царській армії узвичаєне звертання воєначальників досолдатів (С.): ч. V, 68;

Регот, реготня [Реготъ, реготня] = смех (К.).
Регіт — нестримний, голосний сміх (СУМ-11): ч. III, 108; ч. VI, 32;

Реготать [Реготать] = смеяться со всей мочи (К.).
Гучно, нестримно сміятися (СУМ-11): ч. II, 39; ч. III, 106;

Регулярне — яке має встановлену постійну організацію і систематичний курс військового навчання (про армію, військо) (СУМ-11).
Не регулярне військо — набране з добровольців: ч. IV, 102;

Рекс (лат.) — король (Л.): ч. VI, 84; ч. VI, 85;

Рем — соратник Турна: ч. V, 88.

Ремез — маленька пташка ряду горобцеподібних (СУМ-11): ч. III, 136 (див. коментар до цієї строфи).

Ремнями драла, мов биків — певне, тут треба розуміти: била їх ремнями (ремінними батогами), як биків (С.): ч. III, 112;

Ремул — у Вергілія - чоловік молодшої сестри Турна (А.): ч. V, 128; ч. V, 130.

Ренське (рейнське) — сорт привозного вина (С.): ч. IV, 39;

Репаться [Репаться] = трескаться (К.).
Тріскатися, лопатися від чогось, покриватися тріщинами, давати тріщини (СУМ-11): ч. VI, 91;

Репетовать — (СУМ-11): репетувати — сильно кричати, видавати зойки від болю, переляку і т. ін.: ч. V, 115; ч. VI, 37; ч. VI, 158.
Репетувати мов на пуп — кричати з усіх сил, дуже голосно: ч. IV, 8;

Реп'яхи [Репьяхы] = репейник (К.).
Бур'ян родини складноцвітих з чіпким суцвіттям і з колючками. Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини (СУМ-11): ч. III, 33;

Ретій — соратник Турна: ч. VI, 44.

Ретус — соратник Турна: ч. V, 91.

Ретязок [Ретязок] = цепочка (К.).
Ретязьок, ретязок — зменш. до ретязь — ланцюг (СУМ-11). Поводок, прив'язь (С.): ч. VI, 14;

Решетилівка — колись село Полтавської губернії, зараз місто, центр Решетилівського району Полтавської області. Решетилівка славилась своїми вівцями, звідси відомі на всю Україну шапки решетилівських смушків (Ш.): ч. IV, 55;

Решето — господарська річ для просівання чого-небудь. До дерев'яного круглого обода знизу кріпиться сітка, через яку просіюють (зерно, крупу). Те ж, що й сито, тільки в останнього густіша сітка (для борошна, товченої макухи та ін.). Решето чи щось інше, використовуване як хлібниця, ставили обов'язково посередині стола, щоб гостям було зручно брати нарізаний хліб. Хліб — усьому голова, споконвічна пошана до «святого хліба» глибоко коріниться в народній свідомості. Хлібина на покритому скатертиною столі — неодмінний атрибут патріархальної хати, надто в святковий час (С.): ч. II, 7; ч. III, 54;

Ридван [Рыдван] = парадная карета (К.).
У XVIII — на початку XIX ст. — велика карета для далеких подорожей, запряжена 6—12 кіньми (СУМ-11): ч. II, 69; ч. II, 70; ч. IV, 59;

Риж [Рыжъ] = сарачинское пшено, рис (К.)
Рис (СУМ-11): ч. IV, 125. Сарачинское пшено — более древнее, русское название риса (Брокгауз и Ефрон). У Даля - сарацинское.

Риза — парадне вбрання: ч. IV, 114;

Ринва [Рынва] = жолоб (К.) — слово відсутнє.

Ристь — рись — швидкий алюр, середній між галопом і ступою (СУМ-11): ч. I, 58; ч. IV, 28;

Ричка [Рычка] = коровница (К.).
Жінка в панських маєтках, що ходила за коровами (Ш.): ч. IV, 82;

Рівчак [Ривчак] = канава (К.) — слово відсутнє.

Рід [Ридъ] = род (К.).
(СУМ-11): 1. Ряд поколінь, що походять від одного предка: ч. III, 84; ч. III, 138; ч. IV, 87; ч. IV, 132; ч. V, 64; ч. V, 142; ч. VI, 17; ч. VI, 33; ч. VI, 94; ч. VI, 161. 2. Позначення належності до соціальної групи: ч. III, 100; ч. VI, 91.
Собачий рід — лайливий вислів: ч. V, 114;

Ріжки [Рижкы] = рыжики, род грибов (К.).
Рижики — їстівний гриб з шляпкою і ніжкою червонувато-жовтого кольору (СУМ-11): ч. II, 8;

Ріжно — рожен (СУМ-11) — довга палиця з загостреним кінцем.
Хіба ріжна захотів? — чого ще захотів (хочеш і т. ін.)? ч. I, 55.
Перти проти ріжна — домагатися свого всупереч волі, бажанню кого-небудь набагато сильнішого; іти наперекір: ч. IV, 64 (див. прать).

Різка — один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь (СУМ-11): ч. IV, 92; ч. VI, 14;

Різниці [Ризныци] = мясной ряд (К.).
(СУМ-11): Різниця — приміщення або підприємство, де забивають худобу і птицю на м'ясо; бойня ч. III, 37; ч. V, 105.
Різницький цех — професійне об'єднання різників (див. цех): ч. III, 79. Головоріз-різник — а) відчайдушна людина; шибеник; б) бандит, убивця: ч. IV, 13;

Рій [Рій] = рой (К.).
Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу (СУМ-11): ч. III, 57;

Ріпка — зменш. до ріпа (СУМ-11). Ріпа належала до найбільш поширених, доступних городніх культур.
Як ріпки — найдешевших (дрібних) (С.): ч. II, 15;

Робить [Робыть] = делать (К.):
Робити: ч. I, 35; ч. I, 41; ч. I, 42; ч. I, 48; ч. I, 49; ч. I, 53; ч. I, 63; ч. II, 2; ч. II, 3; ч. II, 42; ч. II, 45; ч. II, 56; ч. III, 71; ч. III, 92; ч. III, 97; ч. III, 100; ч. III, 105; ч. III, 112; ч. III, 131; ч. III, 134; ч. IV, 60; ч. IV, 93; ч. IV, 104; ч. IV, 111; ч. IV, 119; ч. V, 18; ч. V, 21; ч. V, 26; ч. V, 31; ч. V, 55; ч. V, 93; ч. V, 101; ч. V, 105; ч. V, 122; ч. V, 122; ч. V, 128; ч. VI, 2; ч. VI, 14; ч. VI, 42; ч. VI, 75; ч. VI, 119; ч. VI, 130;

Рогіз [Рогизъ] = сытник (К.).
Трав'яниста багаторічна рослина. У молодого рогозу їдять соковиту нижню частину обчищеного стебла (С.): ч. III, 118.

Родзинки [Родзынкы] = изюм (К.) — слово відсутнє.

Родини [Родыны] = роды (К.).
(СУМ-11): 1. Святкування з нагоди народження дитини: ч. III, 8. У значенні народження: ч. IV, 64;

Родич [Родычъ] = родственник (К.): ч. II, 599; ч. III, 60; ч. III, 124; ч. VI, 25;

Рожен [Роженъ] = кол; бедя (К.) — див. ріжно.

Розбишака [Розбышака] = сорванец (К.).
Той, хто любить бешкетувати, пустувати. Уживається також як лайливе слово (СУМ-11): ч. I, 22; ч. III, 122; ч. IV, 127; ч. V, 51; ч. V, 98; ч. V, 101; ч. V, 125; ч. VI, 54; ч. VI, 98;

Розбрехатися — ставати дуже говірким, балакучим (СУМ-11): ч. III, 109; ч. V, 21;

Розважать [Розважать] = развешивать (К.).
Розважати — всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 162;

Розвивати — розпускати, розправляти полотнища чого-небудь (прапорів, корогов і т. ін.) (СУМ-11): ч. V, 39;

Розгадати — див. гадка.

Роздоброхотатися — разохочуватися — починати відчувати інтерес до чогось, бажання робити що-небудь (СУМ-20): ч. II, 19;

Розгардіяш [Розгардіяш] = роскошество (К.).
Можливість жити, діяти без будь-яких обмежень, на власний розсуд (СУМ-11): ч. III, 6; ч. III, 119;

Роздрочити — те саме, що роздратувати — довести кого-небудь до збудженого стану, викликати гостре невдоволення, злість (СУМ-11): ч. V, 46; ч. VI, 5;

Роздяковаться [Роздяковаться] = разблагодариться (К.) — слово відсутнє.

Розжевриться [Розжевриться] = загораться, разгораться (К.).
Розжеврюватися, розжевритися — починати горіти, розгорятися від припливу повітря (СУМ-11): ч. II, 49; ч. V, 58;

Роззявить [Роззявыть] = разинуть (К.).
(СУМ-11): Роззявляти, роззявити — відкривати, розтуляти, перев. широко (рот, пащу і т. ін.).
Роззявляти рот (уста): а) починати промовляти, говорити: ч. III, 13; б) захоплено або здивовано слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи про все інше: ч. III, 116; ч. VI, 19.
Роззявлений — відкритий, розтулений широко рот: ч. VI, 171;

Розколина — велика, глибока щілина, тріщина в чому-небудь (СУМ-11): ч. III, 65;

Розлічиться [Розличыться] = рассчитаться (К.).
Розлічуватися, розлічитися — рахувати, лічити (СУМ-11): ч. III, 96; ч. VI, 29;

Розмир — замирення, мир (СУМ-11): ч. VI, 130; ч. VI, 132;

Розміжжити, розмізчити — розміжчити — сильним ударом, стискуванням розбивати, дробити на частини (кістки, тіло) (СУМ-11): ч. II, 21; ч. VI, 19; ч. VI, 163;

Розмовлять [Розмовлять] = разговаривать (К.).
Розмовляти — усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь (СУМ-11): ч. I, 35; ч. III, 96; ч. IV, 34; ч. VI, 30;

Розпалитися — перейматися яким-небудь почуттям (СУМ-11): ч. VI, 143;

Розпинати — катувати, мучити кого-небудь (СУМ-11): ч. III, 82;

Розплатать [Розплатать] = разрезать на двое (К.).
Розплатувати, розплатати — розрізувати, розтинати кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 56;

Розпластаться [Розплататься] = растянуться (К.).
Розпластуватися, розпластатися — лягати пластом, навзнак або на груди, обличчям донизу (СУМ-11): ч. V, 110;

Розприндиться [Розпрындыться] = раскапризиться, возгордиться (К.).
Розприндитися — повестися гордовито (СУМ-11): ч. III, 99; ч. VI, 133;

Розп'ястися — ставати, лягати широко розкинувши руки й ноги (СУМ-11): ч. V, 139;

Розсипка — розсипати — розбивши, розділивши (групу людей) на дрібніші одиниці, розташовувати на відстані один від одного; розосереджувати (СУМ-11): ч. V, 54;

Розстрой — те саме, що розлад. Вірогідно у значенні: відсутність злагодженості у звучанні (СУМ-11). Тобто від сп'яніння за столом вже ніхто нікого не чув: ч. V, 20;

Розхристаний [Розхристаный] = распахнутый (К.).
З оголеними, відкритими грудьми, у розстебнутому одязі (СУМ-11): ч. III, 12; ч. VI, 26; ч. VI, 94;

Розчовпать [Розчовпать] = понять (К.).
Розчовпати — зрозуміти, збагнути що-небудь (СУМ-11): ч. III, 22; ч. IV, 70;

Розчухрать [Розчухрать] = рассеять, разбить (К.).
Розчухрувати, розчухрати — розбити, розтрощити кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. I, 10;

Розшрубить [Розшрубыть] = развинтить (К.).
Шрубувати — загвинчувати (СУМ-11): ч. V, 29;

Ромен [Роменъ] = ромашки (К.).
Народна назва ромашки (СУМ-11) Настій з ромну (ромашки) — вживався як засіб для полегшення болю (Ш.): ч. IV, 80;

Ромен, Ромни — зараз місто Ромни Сумської області. Здавна славилося своїм тютюном (С.): ч. IV, 17;

Ру́банець [Ру́банець] = полено, отрубок (К.) — слово відсутнє.

Рубель — вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни (СУМ-11): ч. IV, 82;

Рубець — перший, найбільший відділ шлунка жуйних тварин

Руди́й [Руды́й] = рыжий (К.) — слово відсутнє.

Рунди — сторожа, вартові (Л.); команда, що перевіряла вартові пости (С.): ч. V, 71;

Рутули — італійське плем'я, що мешкало в Лаціумі і згодом було підкорене римлянами. Столичне місто — Ардея: ч. IV, 68; ч. IV, 128; ч. IV, 130; ч. V, 16; ч. V, 55; ч. V, 67; ч. V, 73; ч. V, 85; ч. V, 86; ч. V, 95; ч. V, 107; ч. V, 108; ч. V, 114; ч. V, 119; ч. V, 120; ч. V, 122; ч. V, 123; ч. V, 124; ч. V, 125; ч. V, 126; ч. V, 128; ч. V, 133; ч. V, 134; ч. V, 137; ч. V, 143; ч. VI, 21; ч. VI, 37; ч. VI, 39; ч. VI, 40; ч. VI, 43; ч. VI, 56; ч. VI, 71; ч. VI, 123; ч. VI, 128; ч. VI, 129; ч. VI, 143; ч. VI, 146; ч. VI, 150; ч. VI, 154; ч. VI, 160; ч. VI, 161; ч. VI, 166; ч. VI, 167; ч. VI, 171;

Руччий — справний (Л.); хвацький, проворний (С.): ч. IV, 125;

Рушать [Рушать] = трогаться (К.).
Рушати — починати рух, пересування, переміщення (СУМ-11): ч. VI, 36;

Рушення [Рушення] = восстание (К.). ч. IV, 109 — див. посполитий.

Рушник [Рушнык] = утиральник, полотенце (К.).
Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо (СУМ-11): ч. IV, 25; ч. IV, 49;

Рушниця [Рушныця] = ружье (К.).
Вогнепальна ручна зброя (СУМ-11): ч. IV, 103;

Рябко [Рябко] = род кушанья; название собаки (К.).
Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна (СУМ-11). В назві вгадується іронічний підтекст — для Рябка, мовляв (С.): ч. IV, 29;

Рябый [Рябый] = веснушчатый (К.).
Покритий шрамами від віспи або ластовинням — рудими пігментними цяточками на шкірі, які з'являються у деяких людей переважно навесні (СУМ-11): ч. III, 12;

Ряжка [Ряжка] = шайка (К.) — слово відсутнє.

Ряст топтать [Рясть топтать] = жить (К.).
Ряст — багаторічна трав'яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці.
Топтати ряст — жити, ходити по землі (СУМ-11): ч. VI, 54; ч. VI, 169;

Рятувати — див. ратовать.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р  С  Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Сагайдачный [Сагайдачный] = имя бывшего в Малороссии Кошевого начальника (К.).
Сагайдачний Петро (рік народження невідомо — 1622) — гетьман українського козацтва, талановитий полководець. Під керівництвом Сагайдачного українські козаки здійснили ряд успішних походів, виграли кілька битв. Помер від рани, одержаної у битві з турками під Хотином (С.): ч. III, 3; ч. IV, 126;

Саєта, сієта [Саета, сіета] = тонкое сукно (К.) — слово відсутнє.

Сажівка [Саживка] = бассейн у источника (К.).
Сажівка, сажалка, сажавка — копанка, криниця на низу, де близько до поверхні підходять грунтові води. В сажівці до води можна рукою дістати. Також ще – невелика викопана водойма біля берега річки, озера, в якій тримають живу рибу (С.): ч. V, 16;

Сакранці (сакрани) — плем'я в Лації (С.): ч. IV, 130;

Саламаха [Саламаха] = род кушанья (К.).
Давня народна страва, зварене гречане тісто, рідке, на олії або коров'ячому маслі (Ш.). В піст на олії, а то й просто не засмажена. В складеному Миколою Гоголем словничку до «Енеїди» Котляревського читаємо: «Саламаха — борошно житнє або пшеничне, киплячою водою розведене з додаванням солі і варене доти, поки увариться подібно до густого киселю» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 501) (С.): ч. IV, 29;

Самота́, на самоті [Самота́, на самоти] = наедине (К.).
Стан за знач. самітний, самотній; самотність. На самоті — без нікого; наодинці (СУМ-11): ч. III, 85;

Сангвіс (лат.) — кров (Л.): ч. VI, 85;

Санжарівка [Санжаривка] = название песни (К.).
Народна пісня і танець (СУМ-11). Темпераментний розгульний танець. Приспівки до «санжарівки» (Закревский Н. Старосветский бандуриста. — М., 1860. — Кн. 1. — С. 75) (С.): ч. I, 28;

Ішли дівки з Санжарівки,
А за ними два парубки;
А собаки з маківок,
Гав-гав на дівок.
Ой дівчина кумина
Поїхала до млина.
Зачепила в сухий пень
Та й стояла цілий день.
Продай, мамо, дві корови,
Купи мені чорні брови,
На колодці стояти
Та на хлопців моргати.
Чом, чом боса ходиш?
Чому чобіт не заробиш?
Ой не жалуй дурнички,
Купи нові черевички!

Сановитий [Сановытый] = статный (К.).
Показний; величний з вигляду (СУМ-11): ч. I, 21;

Сап — заразна хвороба однокопитих (може передаватися і людині), яка супроводжується появою гнійних пухирців у носоглотці та виразок на тілі (СУМ-11). За Ставицьким — утруднене, свистяче дихання через закладений ніс: ч. V, 115;

Сап'янці [Сапьянци] = сапоги сафьяновые (К.).
Чоботи або черевики, пошиті із сап'яну — тонкої м'якої шкіри найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур (СУМ-11): ч. III, 122; ч. IV, 12; ч. IV, 50; ч. VI, 103;

Сатана — уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого начала; біс, диявол, чорт, злий дух (СУМ-11): ч. I, 57; ч. III, 28; ч. IV, 5; ч. V, 56; ч. V, 56; ч. V, 120; ч. VI, 105;

Свариться [Сварыться] = ссориться, угрожать (К.).
Сваритися (СУМ-11) — вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним: ч. II, 37; ч. VI, 2. Сварка — гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами: ч. IV, 47; ч. IV, 51. Сварливий — схильний до сварок: ч. V, 117; ч. VI, 28;

Сват — 1. Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді (СУМ-11): ч. IV, 25. 2. Батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого (СУМ-11): ч. V, 128; ч. VI, 92. 3. В народі сватами іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав — породичався. З глибокої давнини іде поняття «сват», адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою (С.): ч. I, 5; ч. II, 25; ч. V, 36;

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11): ч. III, 77; ч. IV, 23; ч. IV, 25; ч. IV, 27; ч. IV, 63; ч. IV, 68; ч. VI, 106;

Сваха [Сваха]ваха] = сватья (К.) — слово відсутнє.

Свашкувать [Свашковать] = сватать (К.).
Свашкувати — бути за сваху; займатися сватанням. У поемі слово вжито двозначно — сватати і зводити — сприяти зустрічі, знайомству, зближенню і т. ін. кого-небудь з кимось (СУМ-11). Свашка — жінка, яка порядкує на весіллі. Котляревський консультував свого знайомого Дмитра Бантиш—Каменського, який писав «Историю Малой России». Згадуючи в своїй праці про особливості весільного обряду на Полтавщині, Бантиш—Каменський пише: «Коли молода приїжджає до хати молодого і відходить потім до покою, дружка й свашка керують нею; остання роздягає, кладе молоду в постіль». До слова «свашка» Бантиш—Каменський дає примітку: «Свашка зветься і мчалкою — пояснює п. Котляревський — від дієслова мчати, скоро переносити. У свашки вибирають, звичайно, жінку молодих років, сміливу, проворну, швидку» (Кирилюк Є. Іван Котляревський: Життя і творчість. — К., 1981. — С. 104 — 105) (С.): ч. I, 44; ч. II, 5;

Свекруха — мати чоловіка (СУМ-11): ч. III, 46;

Свердел [Сверделъ] = бурав (К.) — слово відсутнє.

Свердлить [Свердлыть] = буравить (К.) — слово відсутнє.

Свинка, грати в свинки [Свынка, играть въ свынкы] = играть в городки (К.).
Рід гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев'яну кульку в ямку чи ямки (СУМ-11). Микола Гоголь так описує цю гру: «На утрамбованій і твердій землі стають у коло; кожний перед собою має ямку, в яку тикає кінцем палиці. Посередині кола трохи більша ямка, в яку той, що перебуває за колом, гонить теж палицею м'яч. Ті, хто стоять колом, намагаються не пустити м'яча в ямку посередині. Але, відбиваючи його палицею, кожний повинен зараз же ткнути її на своє місце, бо той, хто пасе свиню (гонить м'яч), заволодіє місцем, ставлячи у вільну ямку свою палицю, а хто гавив, — буде замість нього гонити м'яч» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 512) (С.): ч. I, 15;

Свиняча голова до хріну — ритуальна страва. У слов'ян-язичників дикий кабан (вепр) уважався священною твариною, його приносили в жертву богам, починали з нього, як ритуальної страви, трапезу. Потім поряд з дикою або на зміну їй прийшла домашня свиня. Таке ж ритуальне значення мала страва з домашньої птиці, зокрема індика. З вепром пов'язаний культ верховного бога Перуна, з домашньою птицею — культ життєдайної, плодоносної матері-землі (див.: Боровский Я. Е. Мифологический мир древних киевлян. — К., 1982. — С. 52 — 53). Спосіб приготування: «Свинячу голову очистити, вимити і поставити варитися; натерти хріну, зажарити його з маслом, покласти туди борошна, розвести трішки бульйоном, покласти сметани і закип'ятити з невеликою кількістю солі; вийняти зварену голову, відділити від неї нижню щелепу і подавати» (М. — С. 162) (С.): ч. I, 27;

Свирид — троянець: ч. III, 107.

Свита [Свыта] = род шинели (К.).
Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна (СУМ-11): ч. I, 24; ч. I, 28; ч. I, 54; ч. II, 70; ч. III, 93; ч. IV, 4; ч. VI, 92; ч. VI, 9;

Свистілка — те саме, що свисток (СУМ-11): ч. V, 116;

Світелка, світлиця [Свителка, свитлыця] = гостинная (К.).
Світелка — невелика світлиця; світлиця — чиста, світла, парадна кімната в будинку (СУМ-11). Чиста, світла, парадна кімната у хаті; кімната, де приймали гостей, збиралася вся родина, відбувалися сімейні урочистості, звідки проводжали рідних у далеку дорогу і в останню путь (Ж.): ч. I, 12; ч. I, 26; ч. III, 115; ч. IV, 38; ч. IV, 42; ч. V, 30;

Світилка Фебова — сонце: ч. V, 106;

Світський — той, хто не має духовного сану (СУМ-11): ч. III, 93;

Свояк — брат дружини (СУМ-11): ч. III, 46 (див. коментар до цієї строфи);

Святий — 1. Праведний, непорочний, угодний богові (СУМ-11): ч. VI, 99. 2. Іронічно: ч. III, 48.
«Со святими» — кондак, коротка молитовна пісня в поминальному обряді православної церкви. Співом «со святими» відкривалася заупокійна служба. Потім священик благословляв трапезу і починалися поминки (С.): ч. II, 14.
Святий закон — сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення (СУМ-11): ч. III, 85.
Хоть (хоч) винось святих — нема сили терпіти що-небудь; нестерпно для присутніх (СУМ-11): ч. V, 116.
Святая правда

Святки — святкові дні (перев. великодні) (СУМ-11): ч. III, 121. Також святкова пора від різдва до водохрещів (у православних).

Себарис — соратник Енея: ч. VI, 134.

Секретар — особа, яка відала канцелярією суду. Як знавець законів і юридичних процедур, секретар брав участь у слідстві та судовому процесі (С.): ч. III, 47; ч. V, 32;

Сентябрьом дивитись — дивитися на когось вороже, неприязно (Д.): ч. VI, 21. Сентябрьом надутися — быть хмурым, мрачным, угрюмым, не в духе; намек на пасмурную погоду осенних сентябрьских дней (Мх.): ч. VI, 101;

Сеньорес (есп.) — панове (Л.): ч. VI, 84;

Сервета [Сервета] = салфетка (К.): ч. IV, 80;

Сердега — нещасна людина (уживається здебільшого при згадці про кого-небудь з відтінком співчуття, жалю); бідолаха (СУМ-11): ч. II, 1; ч. II, 51; ч. VI, 50; ч. VI, 158;

Сердешний — який викликає співчуття; бідолашний (СУМ-11): ч. II, 24; ч. II, 38; ч. II, 40; ч. II, 43; ч. II, 73; ч. III, 30; ч. III, 60; ч. III, 102; ч. VI, 112; ч. VI, 136;

Сердобольний — який вболіває за когось, співчуває чужому горю, нещастю та ін.; жалісливий, чуйний (СУМ-11): ч. VI, 146;

Сердешно — вжито у значенні від щирого серця — палко, від усієї душі (СУМ-11): ч. V, 130;

Сердюк [Сердюкъ] = род воинов Малороссийских (К.).
Сердюки — гетьманська гвардія, утворена на Лівобережній Україні в 60—х роках XVІІ ст. Сердюцькі полки порівняно з територіальними полками, або, як їх ще тоді називали, городовими, були невеликі, до п'ятисот козаків. Вони охороняли резиденцію гетьмана, військову артилерію, склади продовольства і боєприпасів, виконували поліцейські функції. Перебували на повному утриманні гетьманської казни, були ліквідовані у 1726 р. (С.): ч. V, 74;

Серест — у Вергілія — один з троянських воєначальників (А.). У Котляревського два Сереста: перший (ч.V) — генеральний обозний у Енея, другий (ч.VI) — соратник Турна, якого вбиває Еней: ч. V, 142; ч. VI, 56.

Серпанок [Серпанокъ] = род полотна (К.).
З серпанку — легкої прозорої тканини (подібної до нинішньої марлі) — готували намітки, якими пов'язували поверх очіпка голову заміжні жінки. Кінці намітки, покриваючи фігуру жінки з спини, спускалися мало не до землі (С.): ч. IV, 76;

Серран — соратник Турна, вбитий Низом: ч. V, 89.

Сивий [Сывый] = серый, седой (К.) — слово відсутнє.

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ: ч. III, 15; ч. III, 18-20; ч. III, 22; ч. III, 37; ч. III, 43-44; ч. III, 51-52; ч. III, 63; ч. III, 65; ч. III, 67-68; ч. III, 106; ч. III, 109-110; ч. III, 114; ч. III, 116; ч. III, 121-122; ч. III, 126; ч. III, 141; ч. IV, 3-4.

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.): ч. I, 15; ч. I, 26; ч. I, 48; ч. II, 10; ч. II, 14; ч. II, 18; ч. II, 26; ч. II, 33; ч. II, 34; ч. II, 43; ч. II, 73; ч. III, 1; ч. IV, 28; ч. IV, 35; ч. IV, 39; ч. IV, 55; ч. V, 85; ч. VI, 147;

Сидицяне, точніше сідіціни — народ у Кампанії (область на Півдні Італії) (С.): ч. IV, 128;

Сикаться [Сыкаться] = мешаться (К.).
Сікатися — безцеремонно втручатися (в розмову, сварку і т. ін.); встрявати (СУМ-11): ч. VI, 19;

Сикизка — настойка на сикизі, тобто інжирі. Сушений інжир, фиги — поширений на Україні в давні часи привозний продукт, ласощі; один з предметів чумацького промислу (С.): ч. IV, 54;

Сирена — у грецькій міфології — морська німфа (жінка з риб’ячим хвостом або птах з жіночою головою) (СУМ-11): ч. V, 66. Див. також мавка.

Сирівець [Сиривець] = квас хлебный (К.).
Напій, пригот. із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас (СУМ-11): ч. I, 28; ч. I, 33; ч. II, 17; ч. III, 57; ч. III, 118;

Сиро́ватка [Сыро́ватка] = сыворотка (К.). — слово відсутнє.

Сита́ [Сыта́ ] = вода с медом (К.).
Мед, розведений водою, або медовий відвар на воді (СУМ-11): ч. II, 8; ч. II, 12;

Ситикуляне — жителі міста Сатиккул в Кампанії (С.):

Сихей — чоловік Дидони, убитий її братом Пігмаліоном. Лише один раз І. Котляревський називає покійного чоловіка Дідони по імені (С.): ч. VI, 66.

Сізьон [Сизонъ] = Созонтий (К.).
Сізьон — троянець: ч. III, 107.

Сіканці (сікули) — сіцілійці (С.): ч. IV, 130;

Сількісь [Силькись] = нужды нет (К.).
Нехай, гаразд; так і бути (СУМ-11): ч. VI, 162;

Сім листів — карточна гра. У старі часи карти називали ще «листами» (С.). В деньги в семь листов играют без двоек вчетвером и садятся один против другого, как в вист, карты сдаются все; последняя — козырь. Если одна партия возьмет 5 взяток, значит выигрыш. Когда же одну, насчитывает 12 гил (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 512): ч. III, 9;

Сіни — нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ганком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини (СУМ-11): ч. II, 61; ч. IV, 38; ч. IV, 42;

Сіпака — доскіпливий, уїдливий начальник; посіпака — прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; поплічник (СУМ-11): ч. IV, 13;

Сірка [Сирка] = сера (К.): ч. III, 69; ч. III, 75; ч. III, 86; ч. V, 93;

Сірко — собака, перев. сірої масті.
Пропав, як сірко в базарі — хто-небудь потрапив у безвихідне становище (СУМ-11): ч. IV, 10;

Сірники [Сирныкы] = серные спички (К.): ч. V, 57;

Сіромаха [Сиромаха] = бсспечный (К.).
Вжито у значенні сердешний (який викликає співчуття; бідолашний), сердега (див.) (СУМ-11): ч. II, 24; ч. II, 31;

Сіряк [Сирякъ] = верхняя одежда из простого толстого сукна (К.).
Старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна.
Саме так, як в сіряках — тепло, добре (СУМ-11): ч. III, 121;

Сіцюга [Сицюга] = бранное слово (К.) — слово відсутнє.

Скажений [Скаженый] = бешеный (К.).
(СУМ-11): 1. Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.): ч. I, 46. 2. Хворий на сказ; який сказився: ч. V, 114.
Мов (як) скажений — не здатний контролювати свої вчинки, дії: ч. III, 61; ч. VI, 54.

Скарб [Скарбъ] = клад; капитал (К.) — слово відсутнє.

Скибка [Скыбка] = ломоть, кусок (К.) — слово відсутнє.

Скиксувати — прогавити, не влучити в ціль (Л.); схибити (СУМ-11): ч. V, 70; ч. VI, 128;

Скирта [Скырта] = скирда; куча (К.).
Вжито у заченні купа — велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора (СУМ-11): ч. I, 1;

Скіпка [Скипка] = щепка (К.).
Невелика тонка пластинка, відколота, відрубана від деревини вздовж по волокнах (СУМ-11): ч. II, 48;

Скіць [Скиць] = прыг (К.).
Уживається за знач. скіцнути — скікнути — скакати — робити стрибок, стрибки; стрибати (СУМ-11): ч. IV, 18;

Скло [Скло] = стекло (К.) — слово відсутнє.

Скляр [Скляръ] = стекольщик (К.) — слово відсутнє.

Сколотить [Сколотыть] = взболтать (К.).
Сколочувати, сколотити — розмішувати, перемішувати, змішувати що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 137;

Скомпоновать [Скомпоновать] = составить (К.).
Док. до компонувати — складати з окремих частин що-небудь ціле (СУМ-11): ч. IV, 3; ч. IV, 98; ч. VI, 144;

Скомшитися — скуйовдитися — кошлатитися, сплутуватися (про волосся, шерсть і т. ін.) (СУМ-11). Збитися в грудку (С.): ч. III, 53;

Скороход — слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний (С.). В дворянському суспільстві категорія слуг, що мали виконувати всякі доручення, сповіщати своїх господарів про прибуття гостей, тобто випереджати екіпажі пішки (Ш.): ч. III, 100;

Скоса — не прямо; скосивши очі. Скоса поглядати — ставитися до кого-небудь недоброзичливо або з підозрою, виявляти своє незадоволення кимсь, чимсь (СУМ-11): ч. VI, 40;

Скреготать, скриготать [Скреготать] = скрежетать, скрипеть зубами (К.).
(СУМ-11): 1. Те саме, що скрекотати, скрекотіти — видавати різкі короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видають деякі комахи, птахи і т. ін.: ч. III, 56; 2. Утворювати звуки тертям верхнього ряду зубів об нижній. Скрегіт зубовний — страшенна лють, злість: ч. II, 28; ч. III, 101; ч. V, 56; ч. VI, 48; ч. VI, 119; 

Скриня [Скрыня] = сундук (К.).
Великий ящик з кришкою і замком для зберігання одягу, коштовних предметів і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 51; ч. III, 122;

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
(СУМ-11): 1. По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди: ч. II, 23; ч. II, 65; ч. III, 6; ч. III, 98; ч. IV, 18; ч. IV, 44; ч. IV, 56; ч. IV, 60; ч. IV, 82; ч. IV, 113; ч. V, 28; ч. V, 54; ч. V, 97; ч. V, 109; ч. V, 116; ч. V, 125; ч. VI, 37; ч. VI, 39; ч. VI, 70. 2. Уточнення певного місця, визначеного іменником: ч. III, 10; ч. IV, 77; ч. IV, 87; ч. VI, 82;

Скрутиться [Скрутыться]] = взбеситься (К.) — слово відсутнє.

Скубент — студент (Айзеншток): ч. IV, 74;

Скубти [Скубты] = драть за волосы (К.).
(СУМ-11): Караючи кого-небудь, смикати за волосся, вуха і т. ін. ч. IV, 133; ч. VI, 9; Скубтися — воювати; змагатися між собою ч. VI, 5;

Скуйовдать [Скуйовдать] = смять (К.).
Скуйовдати — тут у значенні схвилювати, збентежити (СУМ-11): ч. VI, 129;

Скупиндя — те саме, що скупердяга — скупа людина (СУМ-11):  ч. IV, 19;

Скурвасинська — вірогідно походить від скурвий син. Скурвий. Распутный. — син. Сынъ распутной женщины (Брань) (Г.): ч. IV, 19; ч. IV, 58;

Сластьони [Сластьоны] = пышки (К.).
Пампушки з пшеничного борошна, смажена в олії, обсипана цукром або полита медом (СУМ-11). Пряжені на маслі або олії млинці з пшеничного борошна. Г. Квітка—Основ'яненко в «Салдацькому патреті» в жартівливо—утрируваному тоні малює «сластьонницю з грубкою» у ярмарковому ряду: «...Тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо підніме пелену та й зніме стару онучу (слово «онуча» тут ужите в первісному значенні — кусок тканини, ганчірка), що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простивало, і затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію – аж шкварчить! — та зараз і пряжеть, і подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки, знай, обсмоктує» (Квітка—Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. — К., 1978. — Т. 1.— С. 30): ч. III, 118;

Слив'янка — сливова наливка або настойка на спирті, горілці і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 28;

Слезний — слізний — пов'язаний із стражданнями, горем (СУМ-11): ч. VI, 81;

Слизнуть [Слызнуть] = пропасть (К.).
Слизнути — те саме, що зслизнути, зслизти, ізслизнути та ізслизти — безслідно зникати; щезати (СУМ-11): ч. II, 10; ч. II, 33; ч. III, 35; ч. IV, 4; ч. V, 76; ч. VI, 147;

Слизький (СУМ-11) — який може призвести до поганих наслідків; ненадійний, небезпечний.
На слизьку попасти — опинятися в скрутному, незручному становищі: ч. V, 144;

Слимак [Слымакъ] = монашеский слуга (К.).
Послушник у монастирі (Л.). Слимаки — монастирські служки, так само як і бурсаки. В цій строфі — яскрава картинка з побуту школярів старих часів («курохватів»), які добували собі прожиток не завжди достойними способами. Цікаво відзначити, що для них господарі, у яких вони крали, то «вороже плем'я» — Гевали і Амаліки. За біблією, Амалік — родоначальник племені амалікитян, що ворогувало з євреями, а Гевал — назва народу арабського походження — гевалітян, — що так само ворогував з Ізраїлем. Звідси в біблії, а потім пізніше і в мові духівництва ці назви стали загалом означати людей «чужих», «ворожих». Причому назву «гевал» вживали в зневажливому значенні — простак, грубіян та ін. Це зневажливе ставлення до міщанства і селянства з боку школярів типове для тих часів, коли учбові заклади були ізольовані, користувалися самоврядуванням, і школярі, або «спудеї», розвивали в собі професіональну замкненість і деяку погорду до інших «неосвічених» станів. (Так само, як, наприклад, для німецьких студентів середньовічних університетів, всі, хто не належали до «ученого стану», називались звисока «філістімлянами», або скорочено — «філістерами». Знову-таки біблійська термінологія — філістімляни — народ, що ворогував з євреями) (Ш.):: ч. V, 93;

Слинить [Слыныть] = плакать (К.).
Слинити — плакати (СУМ-11): ч. III, 17;

Слих — слух, чутка. Слихом послихати — традиційна формула, якою зустрічають здебільшого того, хто давно вже [або ніколи] не був у когось, десь (СУМ-11): ч. III, 13;

Слобожанин — той, хто селився і жив на слободах (СУМ-11): ч. III, 56;

Смажений [Смаженый] = вареный в масле (К.).
Який тримали на вогні, на жару, добре пропікли (насіння, горіхи і т. ін.) (СУМ-11).
Смажені горіхи — звичайні горіхи засилають до натопленої печі, а потім кладуть їх в холодну воду (Ш.): ч. IV, 55;

Смак [Смакъ] = вкус (К.).
Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання (СУМ-11): ч. IV, 23; ч. IV, 68;

Смалець [Смалець] = топленый жир из птиц (К.).
(СУМ-11): 1. Жир, витоплений із свинячого здору або з птиці: ч. III, 89. 2. Взагалі будь-який жир: ч. III, 54; ч. VI, 91;

Смачний [Смачный] = вкусный (К.).
(СУМ-11): 1. Який має гарну зовнішність; привабливий, принадний: ч. I, 6; ч. III, 103. 2. Який дає задоволення (не про їжу): ч. VI, 61; ч. VI, 106;

Смачно [Смачно] = вкусно (К.).
(СУМ-11): 1. Із задоволенням, насолодою: ч. IV, 126; ч. V, 20; ч. V, 32; ч. V, 89. 2. Добре комусь (живеться, працюється і т. ін.): ч. VI, 171;

Смеркло [Смеркло] = сумерки (К.).
(СУМ-11): Смеркати — темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти: ч. III, 31. Сутінки — напівморок у погано, недостатньо освітленому місці, приміщенні; слабке, неяскраве світло: ч. III, 44;

Смерть: ч. III, 45.

Смикати(СУМ-11): 1. Тягнути рвучкими і різкими рухами; Сіпати: ч. I, 48. 2. Витягати, виривати що-небудь звідкись, із чогось; висмикувати: ч. III, 33.
Смикнути цівкою — випити алкогольних напоїв: ч. IV, 30;

Сміття [Смиття] = сор (К.). — слово відсутнє.

Смирительні дома — такі будинки були введені при Петрі І для ув'язнення за порівняно незначні злочини. Коли перед судом поставала особа з привілейованих станів (а богині ж сюди належать), вона по можливості відбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмі. Як місця ув'язнення ці будинки припинили існування у 1884 р. (С.): ч. VI, 4;

Смуток [Смутокъ] = смущение (К.).
(СУМ-11): Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба: ч. V, 6; ч. V, 59; ч. V, 109; ч. V, 115. Смутний; смутно — який відчуває смуток; якого охопив сум; сумний, журний ч. II, 2; ч. IV, 64; ч. IV, 111; ч. V, 80; ч. VI, 31; ч. VI, 74; ч. VI, 82; ч. VI, 101; ч. VI, 105; ч. VI, 151. Смутитися — відчувати смуток; ставати смутним; сумувати: ч. VI, 38; ч. VI, 128;

Снасть — одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця (СУМ-11): ч. V, 121;

Снище — те саме, що сон — те, що сниться; сновидіння (СУМ-11): ч. IV, 66; ч. V, 4; ч. V, 5;

Содом (СУМ-11): 1. Крайнє безладдя; метушня, шум: ч. V, 124; ч. VI, 40; 2. Крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь: ч. VI, 4;

Сокира [Сокыра] = топор (К.) — слово відсутнє.

Сокотати — те саме, що сокорити — говорити швидко, жваво, безугавно (СУМ-11): ч. IV, 32;

Соловей-харциз — (розбійник) — персонаж, відомий з російських билин, менше — з українських казок (С.): ч. IV, 41.

Сопілка [Сопилка] = свирель (К.).
Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами (СУМ-11): ч. I, 28;

Сопти [Сопты] = сопеть (К.).
Важко дихаючи, перев. носом, видавати звуки з присвистом (СУМ-11): ч. I, 32; ч. VI, 104;

Сором [Соромъ] = стыд, срам (К.).
(СУМ-11): 1. Почуття ніяковості, сором'язливості ч. I, 54; ч. II, 22. 2. Уживається для вираження осуду чиєї-небудь поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т. ін.: ч. III, 77. 3. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. ч. V, 142. 4. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін.: ч. VI, 129. Без сорома — не соромлячись, не засуджуючи своєї поведінки, вчинків ч. III, 82; ч. VI, 65; ч. VI, 144;

Сорочка [Сорочка] = рубашка (К.).
Натільна білизна або одяг, що надягають поверх білизни, для верхньої частини тіла (СУМ-11): ч. I, 34; ч. I, 5454; ч. II, 31; ч. II, 57; ч. III, 54; ч. V, 124; ч. VI, 26;

Сотня, сотник — на Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (СУМ-11): ч. II, 69; ч. III, 125; ч. IV, 99; ч. IV, 100; ч. IV, 101; ч. IV, 107; ч. V, 34;

Софорок, до софорку [Софорокъ, до софорку] = с фаршем (К.)
Соусъ къ вареной курицѣ, приготовленной на томъ бульонѣ, въ которомъ курица варилась (Г.): ч. V, 19. Софора — традиційна українська підлива — пряжена на смальці цибуля, заправлена сметаною (ВТС).

Соцький — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці (СУМ-11): ч. III, 47;

Спалить [Спалыть] = сжечь (К.).
Спалити, спалювати — піддавати дії вогню, знищувати вогнем (СУМ-11): ч. I, 1; ч. I, 66; ч. V, 57; ч. V, 68;

Спектись [Спектысь] = сжечься (К.).
Загинути у вогні, згоріти (СУМ-11): ч. II, 1; ч. III, 102;

Спермацет — речовина, яку виділяють із білої жироподібної маси, що міститься в особливій порожнині голови кашалотів, і використовують у парфюмерії, медицині й техніці (СУМ-11). Вживався для лікування виразок на шкірі (Ш.): ч. III, 98;

Спесивий — те саме, що пихатий — якому притаманна надмірно висока думка про себе, зверхність, погорда, зарозумілість, зазнайство (СУМ-11): ч. IV, 21; ч. V, 117;

Спис [Спысъ] = копье (К.).
Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку (СУМ-11): ч. IV, 101; ч. IV, 103; ч. V, 34; ч. VI, 75; ч. VI, 155; ч. VI, 163; ч. VI, 166;

Списьменська [Спысьменська] = с высока, по ученому (К.). Див. З-письменська.

Спитать [Спытать] = спросить (К.).
Звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11): ч. I, 20; ч. II, 75; ч. III, 113; ч. III, 121; ч. III, 126; ч. III, 128; ч. III, 133; ч. V, 74;

Співака [Спивака] = певец (К.).
Те саме, що співак (СУМ-11): ч. IV, 12;

Співать [Спивать] = петь (К.):  ч. II, 19; ч. III, 3; ч. III, 119;

Спід [Спидъ] = спод (К.).
(СУМ-11): Нижня частина, дно чого-небудь: ч. IV, 113. Підвернути під спід — підкорити кого-небудь чиїйсь владі: ч. III, 138.
На спід — під що-небудь: ч. IV, 99.
Спідсподу — з місця, розташованого внизу, нижче від кого-, чого-небудь; знизу: ч. VI, 163;

Спідниця [Спидныця] = юбка (К.).
Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу (СУМ-11): ч. I, 4; ч. I, 33; ч. III, 124; ч. III, 131; ч. V, 23;

Спіткать [Спиткать] = поддеть, опутать (К.).
Спіткати (СУМ-11): 1. Трапитися з ким-небудь; випасти на долю ч. I, 42; ч. V, 72. 2. У значенні запопадати — натрапляти на кого-небудь, захоплювати: ч. V, 86;

Сплигнуть [Сплыгнуть]] = вскочить (К.).
Стрибком піднятися куди-небудь, наблизитися до когось, чогось (СУМ-11): ч. VI, 33;

Спляндрувати — сплюндрувати — розграбувавши, знищити; спустошити (СУМ-11): ч. V, 65;

Сподар [Сподарь] = сударь (К.).
Шанобливе звертання, зараз невживане. Мало значення: «господар» і «государ», «цар» (С.): ч. I, 39; ч. III, 1; ч. IV, 36; ч. IV, 127;

Сподіваться [Сподиваться] = надеяться, ожидать (К.).
(СУМ-11): Розраховувати, покладати надію на що-небудь; надіятися: ч. IV, 25; ч. V, 85.
Не сподіватися — не надіятися, що хто-небудь може так зробити: ч. II, 41.
Хто б сподівався? — уживається для вираження подиву з приводу чого-небудь: ч. V, 48;

Сподобаться [Сподобаться] = полюбиться, понравиться (К.).
(СУМ-11): Сподобати — покохати, полюбити, виявити схильність до кого-небудь: ч. I, 35. Сподобаться — відповідаючи чиїм-небудь смакам, бажанням, настроям, задовольнити їх: ч. III, 5;

Сполохать [Сполохать] = испугать (К.).
(СУМ-11): Сполохатися, сполошититися — відчувши страх, переляк, насторожитися, занепокоїтися ч. II, 64. Сполохувати, сполохати, сполошитити — иикликати страх, переляк, тривогу, вселяти занепокоєння: ч. VI, 153;

Спотиньга [Спотыньга] = нечаянно, неожиданно (К.).
Несподівано (СУМ-11). Нишком (Ш.): ч. VI, 132;

Спузирити — здійняти пузирями; укрити бульбашками (СУМ-11): ч. I, 9;

Спупку [Спупку] = с малолетства (К.). Див. з пупку.

Спуст [Спустъ] = затор (К.).
Міра ємності: три відра (горілки) (СУМ-11): ч. IV, 39;

Ссати — завдавати болю, викликати неприємне відчуття у шлунку, серці, під грудьми (СУМ-20).
Ссати за серце — безперервно непокоїти, мучити, тривожити (СУМ-11): ч. II, 17;

Ставник — велика свічка для церковного свічника (С.): ч. IV, 76. Таку ж назву має і великий церковний свічник (СУМ-11).

Ставок, став [Ставокъ, ставъ] = пруд (К.).
Зменш.-пестл. до став — водоймище (у природному чи штучному заглибленні) з непроточною водою; місце розлиття річки, струмка перед загатою (СУМ-11): ч. IV, 75;

Стан [Станъ] = состояние, порода (К.).
Місце тимчасового розташування; стоянка, табір (СУМ-11): ч. V, 73; ч. V, 79; ч. V, 85; ч. V, 86; ч. VI, 35; ч. VI, 52; ч. VI, 58;

Станиця — військо (СУМ-11): ч. VI, 90;

Станя [Станя] = конюшня (К.).
Станя, стайня — приміщення, де тримають коней, конюшня (С.): ч. I, 47;

Стариган, старигань — те саме, що старик (СУМ-11): ч. III, 63;

Старости [Старосты] = сваты (К.).
Староста — особа, що сватає жениха нареченій або наречену женихові (СУМ-11): ч. IV, 25;

Старці́ [Старци́ ] = нищие (К.).
Те саме, що жебраки (ті, що живуть з милостині), а також дуже бідні, убогі, незаможні люди (СУМ-11): ч. II, 9; ч. II, 11; ч. II, 12; ч. III, 123; ч. VI, 26;

Старшина — на Україні і в Росії в XVI—XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Взагалі привілейована верхівка (СУМ-11): ч. II, 15; ч. III, 73; ч. III, 125; ч. IV, 89; ч. V, 13; ч. V, 78; ч. VI, 22; ч. VI, 96; ч. VI, 111;

Статут — мається на увазі Литовський Статут — кодекс законів Великого князівства Литовського, до складу якого з XІV — до другої половини XVІ ст. входили українські землі. «Статут» мав три редакції (1529, 1566, 1588), кожна з яких збільшувала привілеї панства, шляхти і урізувала права селянства. На Україні Литовський статут діяв і за часів Речі Посполитої, і після приєднання Лівобережної, потім Правобережної України до Росії. За царювання Катерини ІІ на українські землі було поширене загальноросійське законодавство. Одначе на практиці Литовський статут діяв до 1840 р. Недарма І. Котляревський пише «наш Статут». Окремі положення Статуту (про «межеві суди») залишалися в силі на землях історичної Гетьманщини — Чернігівщині і Полтавщині — до 1917 р. (С.): ч. III, 97;

Стегно [Стегно] = ляшка (К.).
Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини ноги, тазу (СУМ-11): ч. VI, 132;

Стежка [Стежка] = тропинка (К.).
(СУМ-11): Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми: ч. III, 10; ч. III, 27; ч. IV, 81.
Протоптати стежку — часто ходити куди-небудь, навідувати когось, щось: ч. III, 39;

Стеля [Стеля] = потолок (К.) — слово відсутнє.

Стеха [Стеха] = Стефанида (К.) — слово відсутнє.

Стехівка — село за 12-15 кілометрів на північ від Полтави (С.): ч. VI, 24;

Стецько [Стецько] = Стефан (К.).
Стецько — троянець: ч. III, 107.

Стикс — за античною міфологією, річка в підземному царстві (С.). За грецькою міфологією, Стікс — назва річки, що протікала в підземному царстві і разом з іншими річками — Ахеронтом, Коцітом, Фелегефонтом — оточувала пекло (Ш.): ч. III, 52; ч. III, 55; ч. VI, 54; ч. VI, 167;

Стих [Стых] = стих; урок (К.).
Вірш, віршик — невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків (СУМ-11): ч. V, 117;

Стійка [Стійка] = караул, часы (К.).
Варта (СУМ-11): ч. V, 78;

Стовпці [Стовпци] = гречишники (К.).
Печиво циліндричної форми з гречаного борошна (СУМ-11). Печиво з гречаного борошна на олії, що формою своєю нагадує перевернутий стаканчик з вузьким денцем, усічений конус. Готувалося в особливих формочках—стаканчиках (С.): ч. III, 118;

Сто з оком [Сто-зъ-оком] = сто один (К.).
Сто один (Г.). Оддячити сто з оком — віддати з лихвою, з процентом. Око — стара міра рідини (приблизно 1 — 1,5 літра), а також ваги (приблизно 1,2 кілограма) (С.): ч. VI, 157;

Сто лих [Сто-лыхъ] = несчастье, беда (К.).
Про великий клопіт, горе, неприємність і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 10; ч. V, 116; ч. VI, 66; ч. VI, 116;

Сторч (СУМ-11) — у стоячому, вертикальному положенні; стійма: ч. IV, 6.
Дивитись сторч — дивитись неприязно, вороже: ч. IV, 124;

Страва [Страва] = кушанье (К.).
Приготовлені для їди продукти харчування (СУМ-11): ч. I, 13; ч. II, 13; ч. II, 14; ч. IV, 49; ч. V, 19;

Страсти — страсті — сильні почуття, якими ледве керує розум (СУМ-11): ч. V, 50;

Стратилат — воєначальник, ватажок війська (С.): ч. V, 137; ч. VI, 123;

Страхополох — те саме, що боягуз — дуже несмілива, боязка, ляклива людина (СУМ-11): ч. II, 60;

Стременний — конюх-слуга, який доглядав за верховими кіньми свого господаря, а також супроводжував його під час полювання (СУМ-11). Тут: слуга, який на полюванні пильнує собак; у потрібний момент він спускає їх з поводків на звіра. Під час виїзду на полювання мусив постійно бути біля свого пана, при стремені, звідки й походить назва (С.): ч. IV, 78;

Стріха [Стриха] = навес у кровли (К.) — слово відсутнє.

Строкатий [Строкатый] = пегий (К.).
Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий (СУМ-11): ч. IV, 23;

Струп — кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється (СУМ-11): ч. I, 9;

Стрючок = Стручок. Иногда словомъ стрючок обозначаютъ лишь красный стручковый перець (Г.): ч. VI, 6;

Стряпчий — у XVIII — першій половині XIX ст. — урядовець при губернських прокурорах, що здійснював судовий нагляд у повітах Росії. У дореволюційній Росії з XIX ст. ще й особа, допущена до адвокатської практики в комерційних судах (СУМ-11): ч. III, 47;

Стукотня — сильний стукіт (СУМ-11): ч. V, 116; ч. VI, 88;

Стулить [Стулыть] = сжать, сомкнуть (К.).
Закривати, змикати (губи, повіки і т. ін.), заплющувати (очі) (СУМ-11): ч. II, 28; ч. VI, 118;

Стультус — дурень (С.): ч. V, 101;

Ступа [Ступа] = толчея (К.).
Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.), неодмінним доповненням якого є товкач (СУМ-11): ч. V, 45;

Стусани [Стусаны] = тумаки (К.).
Стусан — удар кулаком (СУМ-11): ч. II, 21; ч. V, 131;

Стьонжка, стьожка [Стьонжка, стьожка] = лента (К.).
Стьожка — вузька смуга тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін. (СУМ-11). Стьонжки, стьожки — кісники (С.) — стрічки для вплітання в косу (СУМ-20): ч. I, 29;

Субітка [Субитка] = наказание, деланное прежде, во многих Малороссийских школах, ученикам каждую субботу (К.).
Давати субітки — звичай в школі доби феодалізму, зокрема в дяківських школах, карати учнів по суботах (тобто наприкінці тижня), щоб очистити їх від провин, навмисних і ненавмисних. Причому кара різками супроводжувалась іноді читанням молитви на цей випадок «Помни день суботний...» (Ш.): ч. IV, 34 (див. також коментар Ставицького до цієї строфи).

Сужений, рус. — суджений — призначений долею; наречений (СУМ-11): ч. III, 132;

Сукрон — рутул, воїн Турна (А.), поранений Енеєм: ч. VI, 145.

Сулія [Сулія] = бутыль (К.).
Велика пляшка; бутель (СУМ-11): ч. IV, 31;

Султан (СУМ-11) — 1. У країнах Сходу — титул монарха: ч. IV, 72; ч. VI, 52. 2. Оздоба з пучка пір’я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней: ч. VI, 142;

Сульмон — латинський герой, воїн із загону Волцента (А.); вбитий Низом: ч. V, 99-100.

Сумка [Сунка] = котомка (К.).
Виріб із шкіри, тканини і т. ін., що має форму торбинки, футляра з ручками і служить для перенесення чого-небудь (СУМ-11): ч. I, 45; ч. III, 123. Сума — торба (СУМ-11): ч. IV, 106;

Сумнись — сумніватися — відчувати, висловлювати сумнів щодо вірогідності, можливості чого-небудь; не бути впевненим у чомусь (СУМ-11): ч. VI, 97;

Сумно [Сумно] = страшно, ужасно (К.).
(СУМ-11): 1. Про обстановку, яка викликає, навіває сум: ч. III, 31. 2. Присл. до сумний — який викликає, навіває сум: ч. IV, 105; ч. V, 40; ч. VI, 130. 3. Пов'язаний із смертю, трауром; скорботний ч. VI, 91; ч. VI, 93. 4. У значенні жахливо: ч. VI, 67;

Сумовать [Сумовать] = тосковать (К.).
Сумувати — пройматися почуттям суму, журби; удаватися в тугу, журитися (СУМ-11): ч. I, 52; ч. I, 63 (насумоватись); ч. II, 46; ч. III, 130; ч. V, 3. Посумувати — сумувати якийсь час (СУМ-11): ч. I, 64; ч. III, 1;

Суниця [Суныця] = земляника (К.) — слово відсутнє.

Сунути (СУМ-11): 1. Дати хабаря: ч. I, 10. 2. Швидким рухом вкласти, засунути що-небудь кудись: ч. VI, 158. 3. Піти навально, великою масою, безперервним потоком: ч. III, 56; ч. IV, 81; ч. IV, 116; ч. V, 144. 4. Іти, рухатися, пересуватися і т. ін. в якому-небудь напрямку: ч. IV, 94;

Суплікувати — просити кого-небудь про щось (СУМ-11): ч. V, 14;

Супонить [Супоныть] = бить ремнем (К.).
Супонити — шмагати, бити (СУМ-11): ч. VI, 68;

Супостат — ворог, недруг, супротивник (СУМ-11): ч. V, 79; ч. V, 88; ч. V, 97; ч. V, 129; ч. VI, 57; ч. VI, 58; ч. VI, 83; ч. VI, 154;

Сусанна — біблійний персонаж. Її переслідували два похітливі діди і, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зраді чоловікові. Сусанну виправдав і врятував від смертної кари юнак-пророк Даниїл. У сучасному канонічному тексті біблії епізод з Сусанною відсутній. Вважають, що він не має історичної основи і вставлений у старозавітний текст пізніше, десь у І ст. до н. е. (С.): ч. VI, 16.

Сусіль [Сусиль] = мгновение внезапного и нечаянного появления (К.).
Те саме, що «шасть», «шмиг», тобто втекти. Кабаки дати, втерти — покарати. Отже: хто не втече, тому погибель (С.): —  ч. VI, 47;

Сутий [Сутый] = сущий, настоящий (К.).
Слово відсутнє. Вжито слово суто — виключно; чисто (СУМ-11): ч. III, 114;

Сутяга, сутяжник — той, хто сутяжничає, любить сутяжничати — займається позовами з корисливих міркувань, має пристрасть до позовів (СУМ-11): ч. III, 97; ч. VI, 2; ч. VI, 95;

Суціга [Суцига] = бранное слово (К.).
Хитра, пронозлива, спритна в своїх вчинках людина; пройдисвіт (СУМ-11). Собачий син, розбишака, пройдисвіт (С.): ч. I, 6;

Сучич — казковий персонаж (С.): ч. V, 45.

Схаменуться [Схаменуться] = опомниться (К.).
(СУМ-11): 1. Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., змінити їх, відмовитися від них; одуматися: ч. I, 12; ч. III, 64; ч. V, 144. 2. Прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися: ч. II, 3; ч. IV, 94; ч. VI, 23; ч. VI, 49; ч. VI, 86; ч. VI, 101.

Сховать [Сховать] = спрятать (К.): Сховати, сховатися (СУМ-11) — 1. Прибрати що-небудь, щоб не було видно ч. I, 4. 2. Зникати з поля зору: ч. III, 141. 3. Затаїтися, приховатися: ч. IV, 113; ч. VI, 62;

Сцептро — скіпетр: ч. VI, 85;

Сцілники [Сцилныкы] = соты (К.) — слово відсутнє.

Сьомый [Сьомый] = седьмой (К.): ч. I, 15;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С  Т  У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Та [Та] = да, и (К.).

Таг — латинський герой, воїн із загону Волцента (А.); вбитий Низом: ч. V, 100.

Талан — щаслива доля, щастя (СУМ-11): ч. I, 23;

Тамарис (Тамир) — соратник Энея (А.); вбитий Турном: ч. VI, 134.

Танаїс — соратник Турна (А.): ч. VI, 145.

Танцюра [Танцюра] = танцор (К.).
Танцюрист, танцюристка (СУМ-11): ч. IV, 122;

Тарадайка [Тарадайка] = повозка (К.).
Легкий двоколісний візок (СУМ-11): ч. IV, 48. Іронічно у значенні «бойова колісниця» (С.): ч. VI, 57;

Таранковатый [Таранковатый] = рябой (К.) — слово відсутнє.

Таран — осадна зброя за старих часів. Тараном користувалися для розбивання стін і брам ворожих фортець. Таран становив собою довгу колоду з металевою баранячою головою на кінці. Ця колода привішувалася на ланцюгах до пристрою на колесах. Його підвозили до стіни і тараном били по ній (Ш.): ч. V, 120; ч. V, 121;

Тарань [Тарань] = род рыбы (К.).
Тараня — невелика промислова риба родини коропових, поширена в опріснених ділянках Чорного та Азовського морів, яка іноді заходить у пониззя Дніпра, Дунаю та ін. річок; різновид плітки (СУМ-11): ч. II, 60;

Тарас — троянець: ч. III, 107.

Тарас Кочубейський — мається на увазі слуга великих магнатів, князів Кочубеїв, які мали маєтки в Диканьці, самій Полтаві, інших місцях (С.): ч. V, 132.

Тарас (паромщик) — див. Палінур.

Тарілка [Тарилка] = тарелка (К.): ч. I, 27; ч. IV, 49; ч. IV, 82. Тарілка з хлібом — коли молодиця йде в гості, то, за звичаєм, вона дарує хазяїнові хлібину, притому спечену у власній печі (С.): ч. I, 4; ч. I, 5;

Ташоватись — ташуватися — розташовуватися, розміщатися (С.): ч. IV, 18;

Твань [Твань] = тина (К.) — слово відсутнє.

Твар [Тварь] = лице (К.).
Обличчя (СУМ-11): ч. IV, 115; ч. V, 53; ч. VI, 117;

Тезифона — фурія — у римській міфології фурії — богині помсти, які переслідували людей за провини (С.): ч. IV, 59; ч. IV, 61; ч. IV, 73.

Телешик [Телешыкъ] = имя из Малороссийских сказок (К.).
Узято з відомої народньої казки про Івасика Телесика (Л.): ч. V, 44;

Тельбухи [Тельбухы] = внутренности животных (К.).
Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо) // зневажл. Про внутрішні органи людини (СУМ-11): ч. III, 36; ч. V, 131;

Теревені-вені [Теревенивени] = ахинея (К.).
Те саме, що теревені — дурниці, нісенітниці.
Теревені-вені правити — те саме, що теревені правити — а) говорити дурниці, нісенітниці; б) говорити щось незначне, несерйозне, пусте (СУМ-11): ч. VI, 63;

Терен (СУМ-11): 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком: ч. III, 30. 2. Плоди цієї рослини: ч. III, 118;

Терешко [Терешко] = Терентий (К.).
Терешко — троянець: ч. III, 107.

Тертиця [Тертыця] = тёс (К.) — слово відсутнє.

Тертушка [Тертушка] = тёрка (К.) — слово відсутнє.

Тесля [Тесля] = плотник (К.).
Робітник, що займається грубою обробкою деревини, спорудженням дерев'яних будов, виготовленням простих дерев'яних меблів і т. ін. (СУМ-11): ч. VI, 87;

Тестамент — заповіт (СУМ-11): ч. V, 87;

Тесть — батько дружини (СУМ-11): ч. III, 46; ч. IV, 57; ч. VI, 112;

Тетеря [Тетеря] = тюря (К.).
1. Взять гречишного теста, разболтать как для блинов, вымыть пшена равное количество с мукою, варить в горшке, посолить и положить масла постного или скоромного, наконец все это вместе вскипятить (М.). 2. Накришити у кип'яток сухарів, засмажити цибулею на олії, посолити (С.). 3. Тетерю готують також на молоці (гарячому або холодному) і на квасі: ч. II, 7; ч. IV, 29;

Тибр — ріка в середній Італії, випливає з Апенинів і пливе до Тирґенського моря (Л.). Тібр — головна річка Лаціума, на березі якої знаходиться Рим. За міфологією — назва пішла від імені албанського царя Тіберіна (Ш.): ч. IV, 17; ч. V, 10; ч. V, 66; ч. V, 144; ч. VI, 8;

Тибр — Тіберін (римск. миф.) — бог річки Тібру, за переказами був царем Альби і загинув під час переправи через річку, яка і отримала назву в його честь (А.): ч. V, 5; ч. V, 8.

Тигренко — складається враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусій серед троянців, зустрінутих Енеєм у підземному царстві (ІІІ, 107). Одначе таких відомостей немає. Треба думати, прізвище Тигренко походить від назви корабля, на якому у Вергілія плив Массик зі своїм військом («Перший Массік, що на мідному «Тігрі» прорізує хвилі; Тисяча хлопців у нього...» — Вергілій. — Кн. 10. — Ряд. 166 — 167) (С.); союзник Енея: ч. VI, 24.

Тиждень [Тыждень] = неделя (К.): ч. III, 48; ч. IV, 34; ч. IV, 76; ч. V, 34; ч. VI, 87;

Тиква [Тыква] = род кувшина (К.).
Череп'яна посудина, подібна до глечика, з дуже вузьким горлом, у якій носять або тримають воду, вино тощо (СУМ-11): ч. IV, 31;

Тимфа [Тымфа] = род шутки, когда сонному пускают дым в нос (К.).
Те саме, що пинхва — груба, безглузда витівка, під час якої вдувають через паперову трубку дим тліючої вати в ніс сонного, а також така трубка (СУМ-20): ч. V, 58;

Тин [Тынъ] = плетень, частокол (К.).
Огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля пліт. // Огорожа з очерету тощо. // Огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями (СУМ-11): ч. II, 24; ч. III, 123; ч. V, 137;

Тирренці — етруски (С.): ч. IV, 123; ч. VI, 72;

Тичка́ подуть [Тычка́ подуть] = попробовать силы (К.).
Тичок — те саме, що стусан (див.).
Тичка піддати — побити: ч. VI, 43.
Тичка подути (множ. тичка подмімо) — помірятися силою з ким-небудь (СУМ-11): ч. V, 124; ч. VI, 72. Цей вираз у тому самому значенні вживається і зі словом тічок — утоптане, вирівняне місце, що дає змогу зрозуміти коментар Ставицького до строфи V, 124: «У народних казках герої інколи, перш ніж почати поєдинок, а то й перериваючи його, дмуть тічок (місце поєдинку), щоб в такий спосіб виявити, хто з них сильніший».

Тік — розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик надворі або в приміщенні для молотьби, очищення і просушування зерна (СУМ-20): ч. VI, 92;

Тімаха [Тимаха] = повеса (К.).
Шибеник (див.), гульвіса (див.) (Л.). Тут у значенні: бідолаха (С.): ч. II, 24.
Для ч. III, 44 Олексій Ставицький подає інше тлумачення слова тімаха — тямковитий, кмітливий, спритний, молодецький. При цьому він зазначає, що «сам І. Котляревський у словнику-поясненні до «Енеїди» подав російський відповідник — повеса». З цим не можна погодитись, адже «повеса» в російській мові означає «бездельник, проводящий время в легкомысленных затеях и развлечениях» (Є., Дл., У.), що є відповідником слова гульвіса. І саме гульвісою зображує Енея Іван Котляревський принаймні у перших трьох частинах «Енеїди».

Тім'я — верхня частина голови людини від лоба до потилиці (СУМ-11): ч. I, 9; ч. IV, 63; ч. IV, 130; ч. VI, 41;

Тімениці [Тименыци] = нечистота на теле (К.).
Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих (СУМ-11): ч. IV, 77;

Тісна баба — дитяча, молодіжна гра; дві кількісно рівні групи сідають на лавці і починають тиснути одна на другу. Витіснена група вважається переможеною (С.): ч. III, 132;

Тму, мну, здо, тло — назви складів в церковнослов'янській мові (Ш.): ч. IV, 33;

Товар [Товаръ] = рогатый скот (К.).
У народних обрядах сватання — про дівчину (СУМ-11): ч. VI, 122;

Товкать [Товкать] = толкать (К.).
Штовхати — короткими різкими рухами торкатися до кого-, чого-небудь, відпихати від себе (СУМ-11): ч. III, 56;

Товкач [Товкач] = пестик (К.) — слово відсутнє.

Товкти [Товкты] = толочь; твердить (К.).
(СУМ-11): 1. Дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном: ч. III, 71; ч. III, 90; ч. IV, 31; ч. V, 90; ч. V, 119; ч. VI, 115. 2. Говорити, повторювати те саме ч. VI, 39. 3. Товктися у значенні тинятися — вештатися, блукати по світу, не маючи власної хати й засобів для існування: ч. V, 14;

Товпиться [Товпыться] = тесниться (К.).
Товпитися — скупчуючись в одному місці, збиваючись докупи, створювати натовп, юрбу (СУМ-11): ч. III, 56; ч. VI, 126;

Товстіти до самого носу — вагітніти: ч. III, 77;

Товченики [Товченыкы] = уха с фаршированной щукой (К.) — слово відсутнє.

Толон — соратник Турна (А.): ч. VI, 145.

Торба [Торба] = котомка (К.).
Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима (СУМ-11): ч. I, 1; ч. IV, 7;

Торг [Торгъ] = рынок, базар (К.):
Ринок, базар (СУМ-11): ч. I, 58; ч. III, 56; ч. V, 95. Див. також Красний торг.

Тороплена — яка перебуває в стані дуже великої розгубленості, замішання; приголомшена, очманіла, божевільна (СУМ-11): ч. I, 59;

Торох — торохкати, торохати — сильно, з гуркотом ударяти, стукати (СУМ-11): ч. VI, 166;

Трахон — союзник Енея, племінний вождь лідійців (А.), союзник Енея: ч. VI, 90.

Трахтир — трактир — у дореволюційній Росії — будинок для зупинки та ночівлі проїжджих із шинком, де можна поїсти, випити (СУМ-11): ч. VI, 6;

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11): ч. I, 25; ч. I, 51; ч. II, 30; ч. II, 66; ч. II, 66; ч. III, 14; ч. III, 23; ч. III, 61; ч. III, 61; ч. III, 84; ч. III, 92; ч. III, 96; ч. III, 140; ч. IV, 4; ч. IV, 117; ч. IV, 117; ч. IV, 119; ч. VI, 74; ч. VI, 76; ч. VI, 89; ч. VI, 98; ч. VI, 114; ч. VI, 121;

Требуха — див. тельбухи: ч. V, 114;

Трепати — тріпати — їсти з апетитом (СУМ-11): ч. II, 14;

Третьопробна — горілка третьої перегонки: ч. III, 117;

Третяк [Третякъ] = фигура в Малороссийских танцах (К.).
Потрійне притоптування в танці (СУМ-11). Часто викликають у танець, особливо дівчата, не словами, а танцем (С.): ч. I, 29;

Трещотка — тріскачка — дерев'яний прилад, калатало, яким скликали людей на пожежу, громадський збір тощо (С.): ч. II, 50;

Три гури — три гори (пол.), дуже багато (С.): ч. V, 19;

Тридесять — тридцять (СУМ-11): ч. V, 7;

Тризубець — рибальське знаряддя, атрибут влади бога морів Нептуна; служив для нього також чудодійним жезлом, який міг викликати морську бурю або заспокоювати її (С.): ч. II, 53;

Тричі [Трычи] = три раза, трижды (К.): ч. VI, 171;

Тришия давати — бити: ч. II, 35; ч. III, 37; ч. IV, 65;

Тріска — тонкий шматок сухого дерева; скіпка (СУМ-11): ч. II, 48

Трістя [Тристя] = болото (К.).
Трясовина, драговина (грузьке, багнисте, болотисте місце) (СУМ-11). Іван Франко до записаної у рідних Нагуєвичах примовки «Іди в трістьи та в болото!» додав пояснення: «Трістє тут у значенні тростина, що росте на болоті» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 225) (С.): ч. I, 8;

Тройчатка — нагай на три кінці (С.) ч. IV, 34;

Троки — трок — широкий ремінь для закріплення сідла або попони на коні; попруга (СУМ-11): ч. VI, 92;

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
(СУМ-11): 1. До деякої міри; дещо. 2. Небагато, мало; у незначній кількості: ч. I, 21; ч. I, 30; ч. I, 60; ч. II, 2; ч. II, 8; ч. II, 9; ч. II, 13; ч. II, 15; ч. II, 34; ч. II, 36; ч. II, 37; ч. II, 39; ч. III, 1; ч. III, 20; ч. III, 22; ч. III, 26; ч. III, 41; ч. III, 61; ч. III, 83; ч. III, 99; ч. III, 110; ч. III, 114; ч. III, 125; ч. III, 133; ч. IV, 7; ч. IV, 34; ч. IV, 39; ч. VI, 21; ч. VI, 35; ч. VI, 61; ч. VI, 63; ч. VI, 70; ч. VI, 72; ч. VI, 86; ч. VI, 101; ч. VI, 122; ч. VI, 134; ч. VI, 136; ч. VI, 157; ч. VI, 165.
Нітрохи — те саме, що ніскільки — ні в якій мірі; нітрохи, зовсім ч. II, 64; ч. VI, 32; ч. VI, 69;

Трохи́-трохи́ [Трохы́-трохы́ ] = чуть-чуть (К.).
Зовсім мало чого-небудь, зовсім небагато. // Ледве-ледве (СУМ-11): ч. III, 34; ч. VI, 34; ч. VI, 169;

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, яке знаходилось в районі Дарданелльської протоки. За античною міфологією, засновником Трої вважався правнук Зевса Іл. Звідси інша назва міста — Іліон. Похід греків на Трою, в результаті чого вона була знищена, відбувся в XII ст. до н. е. За легендою, троянці після зруйнування Трої оселилися в Італії і поклали початок Римській державі (Д.): ч. I, 1; ч. I, 3; ч. I, 19; ч. I, 23; ч. IV, 50; ч. V, 49; ч. V, 88; ч. V, 107; ч. VI, 14; ч. VI, 98; ч. VI, 160;

Трояк — зневажливе прізвисько троянця (Ш.): ч. VI, 109;

Трус [Трусъ] = землетрясение (К.).
1. Трясіння, здригання. // Землетрус. 2. Метушня, сум'яття; тривога. // Страх, переляк. 3. Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук (СУМ-11). Зміст коментованої строфи підказує, що це слово вжите саме в останньому значенні. Тут йдеться про якусь масштабну акцію, яка залишила по собі дуже недобру пам'ять у народі. Очевидно, автор поеми має на увазі так званий Генеральний опис Лівобережної України 1765 — 1769 років, проведений тодішнім царським намісником Рум'янцевим-Задунайським з метою підвищення податків і остаточного покріпачення селянства, ліквідації залишків політичної автономії України. І хронологічно слово «трус» – на своєму місці в розповіді Сівілли (С.): ч. III, 15;

Трус — те саме, що боягуз; страхополох (СУМ-11): ч. V, 36; ч. V, 71; ч. VI, 67;

Трюхать [Трюхать] = рысцой бежать (К.) — слово відсутнє.

Трясця [Трястя] = лихорадка (К.).
Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка. // Малярія (СУМ-11). Трясця, тобто пропасниця (малярія). Та під трясцею розуміли не тільки пропасницю, а й інші хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У відомих народних замовляннях минулого названо близько двох десятків видів трясці (С.): ч. I, 38; ч. II, 59; ч. III, 16; ч. III, 45;

Тула — місто в Росії. Десь з початку XVІІ ст. Тула стала одним з центрів виготовлення холодної і вогнепальної зброї. У XVІІІ – XІX ст. — важливий постачальник зброї для російської армії. Тут також виготовляли зброю на замовлення українських козаків (Ш.): ч. IV, 106;

Тулумній — рутульський віщун, гарячий прихильник Турна (С.): ч. VI, 130.

Тупиця [Тупиця] = тупой топор; тупая голова (К.) — слово відсутнє.

Турбації не заживайте [Турбаціи не зажывайте] = не беспокойтесь (К.).
Турбація — турбота, клопіт (СУМ-11). Турбації не заживайте — не турбуйтеся: ч. V, 17;

Турбовать [Турбовать] = беспокоить (К.).
Турбувати — викликати неспокій, хвилювання; непокоїти (СУМ-11): ч. II, 66; ч. IV, 120; ч. V, 5; ч. V, 66; ч. VI, 42;

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.): ч. IV, 24; ч. IV, 25; ч. IV, 58; ч. IV, 62-64; ч. IV, 66; ч. IV, 69-70; ч. IV, 72; ч. IV, 84-86; ч. IV, 111; ч. IV, 113; ч. IV, 120-121; ч. V, 7; ч. V, 16; ч. V, 38; ч. V, 42; ч. V, 46-48; ч. V, 50; ч. V, 53-54; ч. V, 56-58; ч. V, 65-67; ч. V, 69-71; ч. V, 79; ч. V, 91; ч. V, 95; ч. V, 106-108; ч. V, 119-122; ч. V, 124-125; ч. V, 128; ч. V, 135; ч. V, 137-141; ч. V, 144; ч. VI, 5; ч. VI, 8-9; ч. VI, 15; ч. VI, 21-23; ч. VI, 26; ч. VI, 31; ч. VI, 34-35; ч. VI, 37; ч. VI, 39-40; ч. VI, 47-52; ч. VI, 54; ч. VI, 60; ч. VI, 63; ч. VI, 65-67; ч. VI, 69-71; ч. VI, 81; ч. VI, 84-85; ч. VI, 94-95; ч. VI, 104-105; ч. VI, 107-108; ч. VI, 111; ч. VI, 113-114; ч. VI, 117-119; ч. VI, 123-124; ч. VI, 127-129; ч. VI, 132-135; ч. VI, 139-143; ч. VI, 145-146; ч. VI, 150; ч. VI, 152-158; ч. VI, 160; ч. VI, 162-167; ч. VI, 169-170.

Тутечка [Тутечка] = тут, здесь (К.).
Те саме, що тут (СУМ-11): ч. III, 7;

Тутешній — характерний для даного місця; місцевий (СУМ-11): ч. III, 118;

Тхір — хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром (СУМ-11): ч. I, 12; ч. V, 93; ч. VI, 40; ч. VI, 108;

Тьохкати — здригатися, стискатися, завмирати, сильно битися від страху, радості і т. ін. (про серце) (СУМ-11): ч. IV, 22;

Тьху даты [Тьху даты] = разбить, крепко наказать; чим-тьху [чимъ-тьху] = со всей силы (К.).
Тьху дати — побити дуже, знищити (Л.): ч. V, 113; ч. VI, 34; ч. VI, 66; ч. VI, 157.
Що тьху — що духу, з усієї сили (Л.): ч. VI, 139;

Тютюн [Тютюнъ] = курительный табак (К.).
Трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин (СУМ-11): ч. III, 55; ч. IV, 17; ч. IV, 126; ч. VI, 4. Ділились дружно тютюном — найвища міра приязні (Л.): ч. VI, 88;

Тютюнкова — горілка, настояна на тютюні (СУМ-11), через те від неї швидше п'яніють (С.): ч. III, 117;

Тяглий [Тяглый] = человек, имеющий рабочую скотину (К.).
Тягловий — який має робочу худобу, тягло — робоча худоба в сільському господарстві (коні, воли і т. ін.) (СУМ-11). Тяглі — козаки, що складали військовий обоз козачого війська та російської армії. На заклик до походу мусили з'явитися на збір зі своїм тяглом (волами) і возом (С.): ч. IV, 107;

Тягу дати — швидко втекти (СУМ-11): ч. I, 1; ч. I, 47; ч. I, 51; ч. V, 70; ч. V, 97; ч. V, 142;

Тямущий [Тямущій] = смышленый (К.).
Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий (СУМ-11): ч. III, 26;

Тямить [Тямыть] = памятовать (К.).
Тямити — тримати в пам'яті, пам'ятати (СУМ-11): ч. II, 15. Потямити — зрозуміти: ч. IV, 58;

Тясомка — тасьма — вузька плетена або ткана стрічка з бавовняних або шовкових ниток, що використовується для оздоблення одягу, обшиття білизни тощо; лямівка, облямівка (СУМ-11): ч. II, 70;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т  У  Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

У лави — див. лава.

Убивати (СУМ-11): 1. Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти: ч. III, 71; ч. V, 21; ч. V, 104; ч. V, 135; ч. VI, 37; ч. VI, 56; ч. VI, 57; ч. VI, 71; ч. VI, 116; ч. VI, 131; ч. VI, 170. 2. Колоти, бити на м'ясо (худобу, свійську птицю і т. ін.): ч. VI, 125.
Див. також Грінку убить.

Убиватися — впадати у відчай, надміру віддаватися горю, стражданням, тужити за ким-, чим-небудь: ч. VI, 80; ч. VI, 93;

Убирати — вбирати — жадібно їсти, з'їдати: ч. IV, 28.
Див. також лящати.

Ублагать [Ублагать] = упросить (К.).
Ублагати — благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь (СУМ-11): ч. VI, 121;

Убогий — який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий (СУМ-11): ч. III, 80;

Убратися — убиратися (СУМ-11): 1. Одягатися гарно, наряджатися: ч. I, 34; ч. II, 20; 2. Заходити, влазити, забиратися куди-небудь: ч. I, 43; ч. III, 59; ч. III, 68; ч. V, 96; Не гаючись іти, від'їжджати звідкись; забиратися: ч. I, 49; ч. III, 67;

Убрання смот. обрання (К.).

Увалитися — заходити куди-небудь важкою ходою, незграбно, здіймаючи шум і т. ін. (СУМ-11): ч. III, 24. Див. також ввалитися.

Увередиться [Увередыться] = повредиться (К.).
Завдати собі шкоди, надірватися (СУМ-11): ч. I, 30;

Угамоваться [Угамоваться] = успокоиться (К.).
Угамуватися — заспокоїтися, переставати тривожитися, хвилюватися (СУМ-11): ч. IV, 67;

Угодити — див. годити.

Уджигнуть [Уджыгнуть] = удрать, отхватать (К.).
Уджигнути — зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне (СУМ-11): ч. VI, 75;

Укарати — покарати (СУМ-11): ч. IV, 63; ч. VI, 2; ч. VI, 4;

Уклад [Укладъ] = уговор (К.).
Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.) (СУМ-11): ч. IV, 57;

Украдатися — вжито у значенні убиратися — не гаючись іти, від'їжджати звідкись; забиратися (СУМ-11): ч. I, 49;

Улещать [Улещать] = соблазнять (К.).
Улещати — лестощами, обіцянками, умовлянням схиляти до чого-небудь, примушувати згодитися на щось (СУМ-11): ч. III, 77;

Улик [Улыкъ] = улей (К.).
Те саме, що вулик — спеціально зроблена дерев'яна скринька або видовбана колода для тримання бджіл (СУМ-11): ч. IV, 104;

Умова [Умова] = договор (К.).
Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір (СУМ-11): ч. VI, 124;

Умовка [Умовка] = условие (К.).
Те саме, що умова — вимога, пропозиція, які висуваються однією з сторін, що домовляються про що-небудь (СУМ-11): ч. V, 18.
Без умовки — те саме, що без угаву — не перестаючи, без перерви (СУМ-11): ч. III, 46;

Унадиться [Унадыться] = повадиться (К.) — слово відсутнє.

Унишкнути — те саме, що затихнути — зробитися менш відчутним (про біль, почуття); угамовуватися (СУМ-11): ч. I, 63;

Упир [Упырь] = урод, колдун (К.).
(СУМ-11): Те саме, що вампір — за народним повір'ям — перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей: ч. III, 91; ч. V, 8; ч. V, 100. У значенні чаклун — людина, яка займається чаклунством — за старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу: ч. II, 59;

Уплітати — вжито у значенні утікати — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. (СУМ-11): ч. V, 92;

Упокой (упокій) зробити — упокоювати — у релігійних уявленнях – давати кому-небудь вічний спочинок (про Бога, смерть) (СУМ-11): ч. VI, 76;

Уранці [Уранци] = поутру (К.) — слово відсутнє.

Уродливий [Уродлывый] = дородный и одаренный хорошими качествами (К.).
Вродливий (уродливий) — який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий (СУМ-11): ч. I, 6; ч. III, 133; ч. V, 26;

Уроки проганяю. Уроки — урок або пристріт — неміч від лихого ока, тобто погляду поганого чоловіка, чи взагалі погляду в недобру годину. Віра в магічну силу людських очей відома з давніх-давен, знайшла вираз у біблії, інших письмових пам'ятках минулого (С.): ч. III, 16;

Урядник — молодший чин у козацькому війську (С.): ч. IV, 100;

Уси [Усы] = галуны, нашитые накрест по сторонам лифа на кунтуше (К.).
Вуса, вуси — нашивки із золотої і срібної тасьми (С.). Зборки ззаду від талії вниз у верхньому одязі (кожушкові, свиті, корсетці) (СУМ-11): ч. I, 14;

Ускромити — утихомирити, приборкати (Ш.). Ускромляти — приборкувати, примушувати підкоритися (СУМ-11): ч. VI, 31;

Усом (вусом) не моргнути — зовсім не звертати уваги, ніяк не реагувати (СУМ-11): ч. II, 52.
На ус мотати — брати до уваги; примічати (СУМ-11): ч. I, 52; ч. V, 26;

Устригти [Устрыгты] = хватить (К.).
Сдѣлать, отхватить (Г.): ч. VI, 109;

Устромить [Устромыть] = вонзить (К.).
Встромляти (устромляти) — всаджувати, втикати гострий предмет у середину, в глиб чого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 1711;

Усюди [Усюды] = везде (К.).
Всюди (усюди) — у кожному місці; повсюдно, скрізь. По всіх усюдах — у всіх місцях; скрізь (СУМ-11): ч. III, 21; ч. III, 138; ч. V, 67; ч. V, 141;

Утихомириться [Утыхомырыться] = утишиться (К.).
Утихомирюватися — ставати спокійним, заспокоюватися, припиняти бурхливий вияв якихось почуттів (СУМ-11): ч. I, 611; ч. III, 64; ч. VI, 154;

Утікать (втікать) [Утикать] = уходить (К.).
Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. (СУМ-11): ч. II, 27; ч. III, 29; ч. III, 67; ч. V, 70; ч. V, 142; ч. VI, 67; ч. VI, 131; ч. VI, 149.
Повтікати у значенні сховатися — заходити за обрій або закриватися чим-небудь (про небесні світила) (СУМ-11): ч. III, 35;

Утікач, втікач [Утикачъ, втикачъ] = беглец (К.).
Той, хто втікає, втік звідкись (СУМ-11): ч. IV, 70; ч. V, 67; ч. VI, 110; ч. VI, 139;

Утори — пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно.
Слабий (слабкий) на утори — невитриманий, неврівноважений (про людину) (СУМ-11). Ідіоматичний вираз; застосовується з фривольним інколи відтінком, до невитриманих людей (С.): ч. VI, 17;

Утроба — (у переносному значенні) внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 65;

Ухо прехихе — невживане зараз, означає гостроту і жвавість. (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 500) (С.): ч. III, 134;

Ушкварить [Ушкварыть] = крепко ударить (К.).
Ушкварити — з силою вдарити (СУМ-11).
Ушкварить як на калавур — тобто взяти рушницю «на караул» (С.): ч. IV, 108;

Ушки — те саме, що вушки — варенички з яловичиною, які варяться в юшці, бульйоні тощо (СУМ-11): ч. V, 19;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У  Ф  Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Фавн — бог лісів і полів, покровитель стад і пастухів, батько Латина (А.): ч. IV, 20.

Фаналевий [Фаналевый] = фланелевый (К.).
Те саме, що фланелевий. Фланель — м’яка шерстяна або бавовняна ворсиста тканина полотняного або саржевого переплетіння (СУМ-11): ч. I, 29;

Фар — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм: ч. VI, 41.

Фарет — соратник Энея (А.), вбитий Галесом: ч. VI, 45.

Фарон — рутулець або їх союзник, вбитий Енеєм: ч. VI, 41.

Фата (лат. слово) — доля (Л.): ч. VI, 85;

Феб — один з найважливіших богів греко-римської релігії (у римлян — Аполлон); бог сонця, мистецтв (А.). бог-провидець, син Зевса, брат—близнюк богині Артеміди. Культ Аполлона — один з найдавніших і найпоширеніших у Греції та Римі. Покровитель мистецтва і муз, бог лікування. Жерці храмів Аполлона були віщунами—провидцями. В ролі такого жерця виступає Сівілла (див.), «ясного Феба попадя»: ч. III, 15; ч. III, 17-18; ч. III, 20; ч. III, 22; ч. V, 106; ч. VI, 118.

Ферсилог — соратник Енея (А.), поранений Турном: ч. VI, 134.

Фертик — самовдоволена, розв’язна людина; франт, джигун, жевжик (СУМ-11). Вертун, франт (ферг — стара назва літери Ф — в боки взялася) (С.): ч. III, 99;

Фесько — троянець: ч. III, 107.

Фиги [Фыгы] = винные ягоды (К.).
Фіга. 1. Плід фігового дерева, інжир. Дорогі, привозні ласощі; сушені фіги — один з предметів чумацького промислу до Криму (С.). 2. Те саме, що дуля — стулена в кулак рука так, що великий палець просувається між вказівним і середнім, як знак зневажливого ставлення до кого-небудь (СУМ-11): ч. VI, 101.
Піднести із оцтом фиги — завдати великої неприємності, залишити у дурнях (С.). Фігуральний вираз — як піднесуть дулю (Ш.): ч. III, 25.

Фиги-миги — іронічно осмислена назва інжиру в дусі народної етимології (Ш.). Бакалія, ласощі, витребеньки. У словничку до третього видання «Енеїди» (1809) Іван Котляревський зазначив: «Фиги-миги — называется всякая греческая бакалея». Люди з такими товарами мандрували на возі по селах та містах, продавали їх, а то й міняли на різну сільськогосподарську продукцію. Предметом продажу та обміну служили також лубочні картинки, книжки, цукерки тощо. Цих людей теж звали міняйлами (С.): ч. III, 78;

Фиглі [Фыгли] = штуки (К.).
Те саме, що фіглі-міглі — витівки, штуки, хитрощі для досягнення чого-небудь (СУМ-11): ч. VI, 130;

Фигляр — фігляр — 1. Акробат, фокусник, блазень (СУМ-11); театральний блазень (С.): ч. IV, 118; 2. перен. Кривляка, позер. // Пустун, витівник (СУМ-11): ч. VI, 3; ч. VI, 26;

Фиглярство — фіглярство — поведінка або витівка фігляра; кривляння, позерство (СУМ-11).
Такеє ратнеє фиглярство — тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасників І. Котляревського «ратнеє фиглярство» ототожнювалося із засиллям муштри при імператорі Павлові І, потім — при Аракчеєву, який у військовій справі над усе ставив «красоту фронту, яка доходить до акробатства» (С.): ч. IV, 108;

Филижанка [Фылыжанка] = чашка чайная (К.).
Філіжанка — те саме, що чашка (СУМ-11): ч. I, 31;

Филі [Фыли] = волны (К.) — див. Хвилі.

Филозоп — філозоф — учень передостаннього класу духовної семінарії (СУМ-11). Филозоп — тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворічним, інколи трирічним строком навчання) в духовних школах. Іван франко до примовки «фільозоф: обутий, а сліди босі за ним» дає таку примітку: «В давніх школах студенти двох найвищих клас... Такі філософи дуже часто не кінчали науки, пускалися на мандрівку, робилися дяками або писарями, бували іноді душею корчемних компаній, які забавлялися своїми фіглями, але при тім бували також предметом насміху для багатших господарів» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 250) (С.): ч. III, 74; ч. VI, 79;

Філ — соратник Енея (А.), вбитий Турном: ч. VI, 134.

Філарис — сторонник Енея (А.), вбитий Турном: ч. V, 141.

Фільтіфікетний — розпещений, мазаний (Л.); манірний (Ш.): ч. III, 49;

Фіндюрка [Финдюрка] = потаскуха (К.).
Повія, проститутка (Л.): ч. V, 32; ч. VI, 12; ч. VI, 13;

Фіртка [Фиртка] = калитка (К.) — див. Хвіртка.

Фітиль, рус. — гніт. Див. гнот (гніт).

Флинта [Флынта] = род ружья (К.).
Флінта (від нім. Flinte) нічим, власне, не різнилася від фузій (див.), крім замка (С.): ч. IV, 103;

Флот — сукупність суден однакового призначення або певної належності (СУМ-11): ч. II, 48; ч. V, 57; ч. V, 59; ч. V, 61; ч. V, 64; ч. VI, 33; ч. VI, 35; ч. VI, 39;

Формозус (лат.) — красивий (Словарь русских фамилий): ч. IV, 47;

Фрігійці — троянці. Фрігією називали область Малої Азії, в межах якої була Троя (С.): ч. VI, 9; ч. VI, 11; ч. VI, 114; ч. VI, 132; ч. VI, 139;

Фуга [Фуга] = вьюга (К.) — слово відсутнє.

Фузія, фузея — (від франц. la fusille) — вид гвинтівки, що був запроваджений в армії Петром І замість мушкетів, які вживалися раніше. Різниця між ними та, що мушкети мали довшу цівку (ствол), були більшого калібру і під час стрільби упиралися на підсішки. Фузія мала кремінний замок і тригранний багнет (Ш.): ч. IV, 103

Фурія (Евменіди) — грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера (Л.). Фурії (в грецьких міфах — еріннії), богині помсти, що за провини людей переслідували їх під час життя і після смерті. Великий грецький драматург Есхіл (524-457) зображує їх страшними бабами, оповитими гадюками, на головах яких клубочаться гадюки замість волосся (Ш.): ч. IV, 59; ч. IV, 60; ч. IV, 63; ч. IV, 73;

Фуркальце [Фуркальце] = фуро (К.)
Платтячко; фуркальце – від фуркало — дзига (С.). Фуро – узкое прямое платье (Словарь галлицизмов русского языка): ч. IV, 44;

Фурцювати — танцовать, скакать (Г.); гасати (Л.): ч. II, 55;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф  Х  Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Халазія [Халазія] = потасовка; халазію дать [халазію дать] = отодрать розгами (К.).
Те саме, що прочухан — покарання побоями.
Дати прочухан (халазії) — бити, лупцювати кого-небудь (СУМ-11); взагалі — одержати нагінку, прочуханку (С.): ч. I, 49;

Халепа [Халепа] = беда, напасть (К.).
Яка-небудь несподівана, прикра подія; біда, нещастя, неприємність (СУМ-11): ч. V, 116;

Халимон [Халымон] = Филимон (К.) — слово відсутнє.

Халява [Халява] = голенище (К.).
Неохайна, розпутна чи скупа людина (СУМ-11): ч. II, 33;

Халяндри [Халяндры] = цыганской танец (К.).
Старовинний циганський танець (СУМ-11): ч. II, 19;

Хапаться [Хапаться] = торопиться (К.).
Хапатися. Вжито у значенні поспішати, квапитися (СУМ-11):  ч. III, 71. Див. також хвататься.

Хаптурный [Хаптурный] = взяточный (К.).
Те саме, що хавтурний — любитель хавтур (Г.). Хавтур, хавтура — побори натурою, які брало духівництво (СУМ-11). Хаптурним родом поет називає духовенство, за хаптури, або хавтури, — так називалися побори натурою, які збиралися духовенством; так само називалися залишки від поминальних обідів, які ділилися між духовенством (церковним причтом) (А.): ч. VI, 91;

Харамаркати — говорити невиразно, неясно; бурмотати (СУМ-11). Зневажливе визначення читання дячків без інтонацій і без виразного виголошення слів. Харамаркати — гугнити собі під ніс (Ш.): ч. III, 37;

Харко [Харько] = Харитон (К.).
Харко — троянець: ч. III, 107.

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.): ч. III, 53; ч. III, 55; ч. III, 57; ч. III, 61; ч. III, 63-65.

Харпак [Харпак] = грубый мужик (К.).
Бідняк, злидар (СУМ-11): ч. VI, 78;

Харциз [Харцызъ] = разбойник (К.).
Розбійник, грабіжник; уживається також як лайливе слово (СУМ-11): ч. IV, 41; ч. IV, 71; ч. IV, 90; ч. IV, 116; ч. V, 72; ч. V, 92; ч. VI, 52.
Харцизтво — харцизство — розбійництво, грабіжництво (СУМ-11): ч. III, 45;

Харя — дурное, отвратительное лицо, рожа, пыка (Дл.). Пика — потворне, бридке обличчя (СУМ-11): ч. IV, 115;

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також ннутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11): ч. I, 5; ч. I, 32; ч. I, 45; ч. I, 48; ч. I, 50; ч. II, 7; ч. II, 71; ч. III, 11; ч. III, 11; ч. III, 12; ч. III, 12; ч. III, 61; ч. III, 110; ч. IV, 38; ч. IV, 42; ч. IV, 103; ч. IV, 111; ч. V, 22; ч. VI, 152.

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити (СУМ-11): 1. Стрибком, рвучко й швидко підніматися, вилазити на що-небудь: ч. I, 11; ч. VI, 51. 2. Поспішати, квапитися: ч. II, 31; ч. III, 43; ч. III, 52; ч. III, 128; ч. IV, 28; ч. IV, 119. 3. різко, стрімко вставати, підійматися: ч. IV, 70. 4. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.: ч. I, 52; ч. II, 32; ч. III, 32; ч. III, 51; ч. IV, 13; ч. IV, 81; ч. IV, 82; ч. V, 88; ч. V, 103; ч. V, 115; ч. VI, 32; ч. VI, 50;

Хвиля — водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні (СУМ-11): ч. II, 22; ч. IV, 5; ч. IV, 7; ч. V, 2;

Хвисткий [Хвысткый] = упругий (К.).
Гнучкий (Г., Ш.); дуже жвава (С.): ч. III, 134;

Хвись — уживається як присудок за знач. хвиськати, хвисьнути — бити, ударяти кого-, що-небудь чимсь (СУМ-11): ч. V, 130; ч. VI, 156;

Хвіртка — невеликі вхідні двері в тину або в воротах (СУМ-11): ч. IV, 44;

Хвіст надути — померти (С.): ч. III, 39; ч. IV, 30;

Хвороба [Хвороба] = болезнь (К.) — слово відсутнє.

Хижа [Хыжка] = чулан (К.).
Те саме, що комора — приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі тощо (СУМ-11). Кладовка, чулан у хаті; вхід туди — із сіней. Хижка не мала вікон: ч. II, 42;

Хилить [Хылыть] = гнуть (К.) — слово відсутнє.

Хилятися — пригинатися, схилятися (СУМ-11): ч. V, 137;

Хиріти — бути хворобливим, кволим; хворіти (СУМ-11): ч. III, 114;

Хирний [Хырный] = больной, дрянной (К.).
Нікчемний, нікудишній (СУМ-11). Хворобливий, жалюгідний (С.): ч. I, 55;

Хист [Хыстъ] = способность (К.).
Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності.
Тобі (вам) не хист — ти нездатен, не з твоїми здібностями (СУМ-11): ч. V, 48; ч. V, 122; ч. VI, 5;

Хіба [Хиба] = разве (К.): ч. I, 16; ч. I, 16; ч. I, 55; ч. II, 3; ч. III, 41; ч. III, 63; ч. III, 102; ч. III, 126; ч. VI, 12;

Хіть (СУМ-11): 1. Бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось: ч. IV, 63. 2. Любовний потяг, пристрасть: ч. IV, 68. 3. Нахил, потяг, пристрасть до якоїсь діяльності чи якихось занять: ч. IV, 110;

Хлипання [Хлыпання] = плач, всхлипывание (К.).
Хлипання і хлипати — плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря (СУМ-11): ч. I, 15; ч. I, 63; ч. IV, 4; ч. V, 115; ч. VI, 89; ч. VI, 152;

Хлист — прут або ремінний батіг, що використовується для верхової їзди (СУМ-11): ч. V, 69;

Хлистати — пити що-небудь спиртне, перев. у великій кількості (СУМ-11): ч. I, 13; ч. I, 32; ч. V, 47; ч. V, 47 (хлись).

Хлів — будівля для свійської худоби та птиці (СУМ-11): ч. I, 32; ч. V, 93;

Хлопець [Хлопець] = мальчик, малой (К.).
Уживається як узагальнююча назва чоловіків: ч. I, 1; ч. I, 17; ч. II, 5; ч. II, 55; ч. III, 90; ч. III, 130; ч. IV, 23; ч. IV, 109; ч. IV, 127 (хлопак); ч. VI, 46;

Хлорей — троянський жрець (А.); вбитий Турном: VI,134.

Хльорка — те саме, що повія — жінка, що займається проституцією; проститутка (СУМ-11): ч. III, 49; ч. III, 86;

Хльору дать [Хльору дать] = дать чосу (К.).
Хльора — биття, шмагання.
Давати хльору — бити, шмагати кого-небудь (СУМ-11): ч. III, 73; ч. IV, 40;

Хлюст [Хлюстъ] = карточная игра (К.).
Вид картярської гри. Взагалі хлюстом називається такий момент у грі, коли в одного чи кількох гравців на руках опиниться три карти однієї масті, або три козирі, або три валети, або три тузи. Чий хлюст старший — визначають за старшинством карт, які його утворили (С.): ч. I, 377;

Хлюща [Хлюща] = обмокший (К.).
Те саме, що хлющ — сильний дощ; злива.
Як хлющ — стати зовсім мокрим (СУМ-11): ч. II, 57; ч. III, 344;

Хляки [Хлякы] = рубцы (К.).
Найбільша частина шлунка жуйних тварин, а також їжа, приготовлена з цієї частини шлунку (СУМ-11): ч. V, 19. Див. також рубець.

Хляти, хлянути — Зменшуватися в силі, ступені свого вияву (СУМ-11). Ослабѣвать, обезсилѣвать (Г.): ч. V, 119;

Хмара [Хмара] = облако (К.): ч. II, 49; ч. IV, 7; ч. IV, 122; ч. V, 41; ч. V, 43; ч. V, 85; ч. V, 96; ч. VI, 148;

Хмель цар — казковий персонаж, згадка про якого характеризує стародавні часи (А.): ч. IV, 48.

Хмиз [Хмызъ] = сухой мелкий хворост (К.).
Невеликі тонкі гілки, відділені від дерева (СУМ-11): ч. VI, 43;

Ховать [Ховать] = прятать (К.).
Ховати, ховатися (СУМ-11) — 1. Поміщати(ся) де-небудь так, щоб інші не змогли помітити або знайти: ч. II, 27; ч. V, 137; ч. V, 141. 2. Надавати притулок, рятуючи від переслідування, небезпеки: ч. VI, 116. 3. Поміщати, класти що-небудь кудись, у певне місце: ч. III, 85; ч. IV, 119;

Ходити (СУМ-11): 1. Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь: ч. I, 39; ч. II, 60; 2. Вирушати куди-небудь, до когось з певною метою: ч. II, 26; ч. III, 17; ч. III, 38; ч. III, 104; ч. III, 129; ч. III, 132; ч. IV, 32; ч. IV, 41; ч. IV, 106; ч. V, 71; ч. V, 117; 3. Виходити заміж, одружуватися: ч. III, 87; 4. Носити з собою: ч. III, 98; 5. Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь: ч. III, 100; ч. VI, 65; 5. Ступаючи ногами, переміщатися: ч. IV, 50; ч. V, 139;
Біда не по дерев'ях ходить — нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. — С. 37) (С.): ч. V, 1;
З кошельком ходити — терпіти нестатки, жити бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: «Тягнеться з грошика та з кошика» (С.): ч. VI, 25;
Ходити журавлями, індиком, павичом — ходити поважно, гордовито: ч. IV, 12; ч. IV, 14; ч. IV, 21;
Ходити на парі — ходити ногами: ч. IV, 10;

Холера — одна з грізних епідемічних хвороб (С.): ч. III, 45;

Холо́ши [Холо́ши] = нижние части шаровар (К.).
Те саме, що штанини (СУМ-11): ч. I, 54;

Хома — Хома і Ярема — маються на увазі комічні персонажі в фольклорі українського, російського та білоруського народів. Хома і Ярема фігурують у жартівливих піснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В одній з пісень зустрічаємо слова, що нагадують коментований рядок «Енеїди» (Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. – К. 1978. — С. 269) (С.):

...Ходімо у церкву
Богу молиться.
Хома надів ризи,
А Ярема взяв книги.
Де не взявся піп та дяк -
Хома вискочив у двері,
А Ярема у вікно.
Як затис та й затис -
Та й Хому притис...

Хорт [Хортъ] = борзая собака (К.).
Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака (СУМ-11): ч. I, 56; ч. II, 42; ч. IV, 73; ч. IV, 79; ч. V, 97; ч. VI, 49; ч. VI, 141;

Хоругва — корогва — військовий бойовий прапор (СУМ-11): ч. V, 34;

Хорунжий — у первісному значенні цього слова — «підпрапорний», оскільки перебував при полковому прапорі (хоругві) і підлягав безпосередньо полковникові. Середній чин у козацькому війську (С.): ч. IV, 100;

Хоча [Хоча] = хотя (К.): ч. I, 8; ч. VI, 52;

Храбрувати — виявляти хоробрість, відвагу (СУМ-11): ч. II, 31; ч. III, 62; ч. IV, 82; ч. V, 42; ч. V, 138; ч. VI, 22; ч. VI, 70; ч. VI, 76; ч. VI, 99;

Хрестини — християнський церковний обряд хрещення, а також частування, святкування після цього обряду (СУМ-11): ч. IV, 64;

Хрещений — Який був підданий обряду хрещення, який прийняв християнство (СУМ-11): ч. I, 23; ч. I, 64; ч. II, 10; ч. III, 60.
Хрещений батько — чоловік, який бере участь в обряді хрещення в ролі так званого духовного батька (СУМ-11): ч. II, 72;

Хрещик [Хрещыкъ] = хороводная игра (К.).
Рід гри, в котрій одна пара гравців ловить другу, яка після голосового сигналу розбігається, тікаючи від першої пари; танкова гра, під нас якої хлопці й дівчата міняються місцями (СУМ-11). Хрещик — 2 пары, взявшись за руки, и бегут одна против другой навкрест; кто кого поймает, тот и становится с тем (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511): ч. I, 37;

Хрін [Хринъ] = хрен (К.).
(СУМ-11): Трав'яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак, а також корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі, а також як лікувальний засіб: ч. I, 27; ч. IV, 29.
Хрін його не взяв — вираз захоплення або незадоволення: ч. I, 40.
Який хрін — хто, хто такий ч. III, 81;

Хропти [Хропты] = храпеть (К.): ч. I, 32; ч. V, 22; ч. V, 71; ч. V, 86;

Худоба [Худоба] = имущество (К.).
Уживається як лайливе слово (диявольська худоба) у значенні скотина — груба, жорстока, підла людина (СУМ-11): ч. I, 56;

Хукать в руки [Хукать въ рукы] = дышать в руки во время холода (К.).
Хукати на жижу — дмухати, дути на гаряче; остуджувати: ч. VI, 40.
Хукнути в кабак — вкласти думку у голову: ч. VI, 146;

Хунт — фунт — давня, ще з часів Київської Русі міра ваги у східних слов'ян, дорівнює 409,5 грама (С.):

Хурчати — видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур» (СУМ-11). Жужжать отъ быстраго вращенія (Г.): ч. V, 134;

Хустка [Хустка] = платок (К.) — слово відсутнє.

Хутко [Хутко] = немедленно, скоро (К.).
Швидко, скоро (СУМ-11): ч. I, 8; ч. I, 42; ч. I, 58; ч. III, 4; ч. V, 10;

Хутор [Хуторъ] = мыза, дача (К.).
Хутір — відокремлене селянське господарство разом з садибою власника (СУМ-11): ч. IV, 75; ч. VI, 16;

Хутро [Хутро] = подбой, подкладка (К.) — слово відсутнє.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х  Ц  Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S 

Цап [Цапъ] = козел (К.).
Самець кози (СУМ-11): ч. III, 34; ч. III, 37; ч. IV, 10; ч. IV, 127; ч. VI, 125;

Цвенькати [Цвенькаты] = худо выговаривать (К.).
Розмовляти мовою, в якій чуються звуки «ц», «дз» (СУМ-11): ч. IV, 11;

Цвинтар [Цвынтарь] = ограда церковная (К.) — слово відсутнє.

Цвіркун [Цвиркунъ] = сверчок (К.).
Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. Польова комаха цієї родини; коник (СУМ-11): ч. VI, 33;

Цвяшкований [Цвяшкованый] = испещренный (К.).
Цвяховані стіни — стіни, оббиті гвіздками для міцності й для краси (С.): ч. III, 115;

Цвяшкы [Цвяшкы] = гвоздики (К.) — слово відсутнє.

Цебер [Цеберъ] = ушат (К.).
Конічна перев. дерев’яна посудина з дужкою, признач. для носіння і зберігання води та іншої рідини; велике відро (СУМ-11): ч. II, 14;

Цегла [Цегла] = кирпич (К.) — слово відсутнє.

Цекул — син бога вогню і ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник міста Пренести недалеко від Риму (тепер Палестріни) (С.); союзник Турна: ч. IV, 126.

Цекум (лат. слово) — тупиця (Л.): ч. VI, 84;

Цера [Цера] = лицо (К.).
Колір обличчя (СУМ-11): ч. III, 53; ч. VI, 152;

Цесарці — австрійці, піддані цісаря Австрійської імперії. Після того як у кінці XVІІІ ст. припинила самостійне державне існування Польща, до Австрійської імперії відійшла частина українських земель. Характеристика австрійців Котляревським, так само як і пруссів (див. прус), то, власне, характеристика армії, а не строкатого за національним складом населення «клаптевої» імперії (С.): ч. IV, 12;

Цетаг — соратник Турна (А.): ч. VI, 145.

Цех — об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси (СУМ-11): ч. III, 79;

Цехмистр — цехмістер — цехмайстер — старшина цеху (СУМ-11): ч. III, 73; ч. VI, 26;

Цибелла, чи Кібелла — мати Юпітера, Юнони, Нептуна та інших богів; дружина Сатурна, що, за міфологією, правив богами і людьми до Юпітера (Ш.): ч. V, 59-63.

Цибульки дать [Цыбулькы дать] = щелкнуть в нос (К.).
Цибульки дати — набити кого-небудь (СУМ-11). Нар.: Цибульки під ніс дати (Номис. — С. 81) (С.): ч. II, 37;

Цибуля [Цыбуля] = лук (К.) — слово відсутнє.

Цилюрик лазаретний — цирульник — в часи І. Котляревського в російській армії так звали лікаря. Одночасно він виконував також обов'язки перукаря (С.). Перукар, який також виконував деякі обов'язки лікаря (пускав кров, ставив п'явки і т. ін.) (СУМ-11): ч. VI, 135;

Цинарис — союзник Енея: ч. VI, 26.

Циней — троянець, супутник Енея (А.) [або у Айзенштока, або у Котляревського помилка, адже Ареф і Циней у поемі б'ють один одного, а за Словником Айзенштока обидва є троянцями]: ч. V, 127.

Циновий [Циновый] = оловянный (К.).
Олов’яний (СУМ-11): ч. IV, 42;

Цирцея (Кирка) (грец., римськ. міф.) — чарівниця, яка правила островом Еа; чарами своїми вона заманювала мореплавців, змушуючи їх служити собі (А.): ч. IV, 9; ч. IV, 12.

Цитерська — див. зводниця.

Цить [Цыть] = молчи (К.).
Уживається як заклик до тиші, мовчання (СУМ-11): ч. VI, 18;

Цівка [Цивка] = трубочка (К.).
Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини.
Цівкою смикнути — випити алкогольних напоїв (СУМ-11): ч. IV, 30;

Ціп — ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича (СУМ-11): ч. IV, 82; ч. V, 134;

Ціпок [Ципокъ] = палка (К.).
Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю (СУМ-11): ч. II, 59; ч. IV, 109; ч. V, 5;

Цитерська — див. зводник, зводниця.

Цмок [Цмокъ] = поцелуй; пожарная труба (К.).
Те саме, що поцілунок (СУМ-11): ч. VI, 61;

Цмокаться [Цмокаться] = целоваться (К.).
Цмокати — видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. (СУМ-11): ч. III, 116;

Цнотлывый [Цнотлывый] = добродетельный (К.).
Доброчесний, сповнений чеснот (СУМ-11): ч. V, 117;

Цок — уживається як присудок за знач. цокати і цокнути (СУМ-11): ч. VI, 156;

Цокотуха [Цокотуха] = щебетуха (К.).
Цокотлива жінка, дівчина; щебетуха (СУМ-11): ч. I, 31;

Цупко [Цупко] = крепко (К.).
(СУМ-11): 1. Добре, багато; вдосталь, досхочу: ч. II, 40. 2. Дуже міцно, сильно: ч. I, 44; ч. II, 28; ч. II, 42; ч. III, 31. 3. Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь: ч. III, 40; ч. V, 22;

Цупить [Цупыть]] = тянуть, тащить (К.) — слово відсутнє.

Цур йому — уживається при бажанні позбутися, не згадувати кого-, чого-небудь, відвернути щось (СУМ-11): ч. III, 92;

Цураться [Цураться] = отказываться (К.).
(СУМ-11): 1. Триматися осторонь, уникати кого-, чого-небудь: ч. IV, 82. 2. У значенні гребувати — ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, гордовито, без поваги, нехтувати когось, щось: ч. II, 9; ч. IV, 37; ч. IV, 52; ч. V, 18;

Цуцик [Цуцыкъ] = собачка (К.).
Маленький собака (СУМ-11): ч. IV, 77;

Цьковать [Цьковать] = травить собаками (К.) — слово відсутнє.

Цьохля [Цохля] = живая девка, проворная в дурном смысле (К.).
Балакуха, пліткарка (СУМ-11). На лихе проворна (Л.): ч. IV, 57;

Цяця [Цяця] = игрушка (К.).
Вродлива жінка, красуня. У поемі вжито іронічно — надзвичайно некрасива, бридка людина (СУМ-11): ч. III, 13;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц  Ч  Ш   Щ   Ю   Я   S 

Чагарі — те саме, що чагарник, чагарники — зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин (СУМ-11): ч. IV, 78;

Чад (СУМ-11): 1. Те, що дурманить, паморочить голову: ч. IV, 90; 2. Стан надмірного сп'яніння: ч. V, 33; 3. Їдкий, задушливий дим (СУМ-11): ч. I, 66; ч. III, 44; ч. V, 58; ч. VI, 91; 3. Стан самозабуття, крайнього збудження, екстазу: ч. VI, 47;

Чаплія [Чаплія] = сковородник (К.).
Кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду — залізний гачок з дерев’яним держалном (СУМ-11): ч. IV, 82;

Чародій — те саме, що чарівник, чаклун — людина, яка займається чаклунством — за старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу (СУМ-11): ч. III, 79; ч. IV, 9; ч. IV, 132;

Частовать [Частовать] = подчивать (К.).
Частувати, почастувати (СУМ-11) — 1. Пригощати кого-небудь якоюсь стравою, закускою, напоєм і т. ін.: ч. II, 7; ч. II, 73; ч. III, 1; ч. V, 38; ч. VI, 22; ч. VI, 73. 2. Бити кого-, що-небудь, розбивати які-небудь предмети і т. ін.: ч. V, 138;

Чвалать (причвалати, почвалати, дочвалати) [Чвалать] = таскаться (К.).
Чвалати — тащиться, плестись (Г.). Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести (СУМ-11): ч. I, 20; ч. III, 14; ч. III, 111; ч. IV, 37; ч. V, 13; ч. V, 31; ч. VI, 81;

Чваниться [Чваныться] = хвастать (К.).
Чванитися — виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь (СУМ-11): ч. II, 2222; ч. III, 98; ч. III, 120; ч. IV, 100; ч. V, 21; ч. VI, 22; ч. VI, 73; ч. VI, 126;

Чвирк [Чвыркъ] = остаток после перегонки спирта (К.).
Остатокъ послѣ перегонки спирту.
Візьмеш чвирк — тогда я тебѣ ничего не дамъ (Г.): ч. I, 8;

Чебрець (Thymus) — степова трава з повзучими стеблами, цвіте дрібними лілувато-рожевими, інколи білими квітами, має лікувальні властивості (С.): ч. III, 136;

Чекать [Чекать] = ждать (К.) — слово відсутнє.

Челюсті — вихід хатньої печі у вигляді арки між припічком і внутрішньою частиною печі. До челюстей зручно досягти рукою, тут можна щось розігрівати, смажити та ін. (С.): ч. III, 117;

Челядь — дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга (СУМ-11): ч. IV, 81; ч. IV, 82; ч. IV, 124; ч. V, 79;

Ченець — див. чернець.

Чепуриться [Чепурыться] = наряжаться (К.).
Чепуритися — приводити в належний стан, прикрашати свій зовнішній вигляд (СУМ-11): ч. I, 14;

Чепурний [Чепурный] = опрятный (К.).
Який відзначається чистотою, акуратністю, охайністю (СУМ-11): ч. I, 29; ч. VI, 117;

Чепуруха [Чепоруха] = щеголиха, опрятная; полная, большая рюмка (К.).
(Г.): 1. Опрятная женщина; франтиха, щеголиха: ч. IV, 20; ч. IV, 44. 2. Большая рюмка: ч. V, 135;

Червоний [Червоный] = красный (К.): ч. I, 29; ч. I, 33; ч. II, 70; ч. IV, 21; ч. V, 123; ч. V, 124;

Черга [Черга] = очередь (К.): ч. V, 119;

Черідка — череда — гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом (СУМ-11).
Як йшла черідка вечерочком — увечері, коли пастухи женуть череду з поля і люди розбирають корів по дворах, піднімається шум, гам, стоїть страшенна пилюка, тому легше проскочити до когось непоміченим (С.): ч. IV, 64;

Черк — чмокъ (Г.), поцілунок: ч. V, 25;

Черкать [Черкать] = пуститься куда (К.):
Черкати — багато пити, випивати (СУМ-11): ч. II, 18. Черкнути — швидко податися куди-небудь; чкурнути (СУМ-11): ч. I, 47; ч. II, 42; ч. III, 24;

Чернець [Чернець] = монах (К.).
Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах (СУМ-11): ч. III, 93; ч. IV, 40;

Чернь — сплав з срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. // Художня обробка металу, при якій гравійований на ньому малюнок заповнюється таким сплавом. // Гравіювання, декоративне оздоблення, візерунки, нанесені таким способом на металеву поверхню виробу (СУМ-11): ч. V, 28; ч. V, 44;

Чи [Чи] = ли, разве, или (К.): ч. I, 5; ч. I, 20; ч. I, 22; ч. I, 24; ч. I, 43; ч. I, 49; ч. I, 54; ч. I, 55; ч. II, 3; ч. II, 34; ч. II, 35; ч. II, 46; ч. II, 52; ч. II, 58; ч. III, 16; ч. III, 95; ч. III, 129; ч. III, 133; ч. III, 134; ч. IV, 32; ч. IV, 61; ч. IV, 75; ч. IV, 90; ч. IV, 90; ч. IV, 92; ч. IV, 102; ч. IV, 102; ч. IV, 113; ч. IV, 115; ч. IV, 120; ч. IV, 133; ч. V, 3; ч. V, 11; ч. V, 12; ч. V, 12; ч. V, 15; ч. V, 26; ч. V, 47; ч. V, 48; ч. V, 111; ч. VI, 2; ч. VI, 33; ч. VI, 85; ч. VI, 101; ч. VI, 121; ч. VI, 122; ч. VI, 132; ч. VI, 159;

Чикилдиха [Чыкылдыха] = водка (К.).
Назва гіршого гатунку горілки (С.); Горілка низької якості (СУМ-11): ч. II, 9;

Чимало [Чимало] = немало, довольно (К.).
(СУМ-11): 1. Немало, досить багато (перев. про кількість чого-небудь): ч. I, 64. 2. У значній мірі, дуже: ч. III, 31; ч. IV, 24. Чималий — досить великий (розміром, обсягом і т. ін.): ч. I, 65; ч. II, 7;

Чимдуж [Чимъ-дужъ] = сколько есть силы (К.).
(СУМ-11): 1. З великою силою; щосили: ч. VI, 166. 2. Дуже швидко: ч. II, 23; ч. II, 50; ч. III, 33; ч. III, 67;

Чимчиковать [Чемчыковать] = улизнуть (К.).
Чимчикувати — іти швидко, поспішно, часто ступаючи, а також іти (перев. повільно); плестися (СУМ-11): ч. III, 38;

Чин, чиновний (СУМ-11): 1. У дореволюційній Росії — звання державного службовця за табелем про ранги: ч. V, 81; ч. VI, 5; ч. VI, 27; ч. VI, 82; ч. VI, 115; ч. III, 122. 2. Особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами: ч. IV, 35; ч. IV, 89;

Чинш [Чынча] = оброк (К.).
Податок, плата хазяїнові за користування його землею (С.) За кріпосного права «пускати на чинш» значило замінити панщину податком, дати селянам землю в аренду (С.): ч. IV, 75; ч. V, 38;

Число (СУМ-11): Сукупність, група яких-небудь осіб. В опрічнеє попав число — тобто в число особливих, видатних (С.): ч. V, 36.
Без числа — уживається на означення чого-небудь численного, безмежного: ч. V, 2; ч. V, 45; ч. VI, 69;

Чичирк, нічичирк [Чычыркъ, ни чычыркъ] = не шевелись (К.).
Нічичирк — мовчати, не подавати ніяких звуків (СУМ-11): ч. I, 8;

Чкурнуть [Чкурнуть] = дать драла, махнуть (К.).
Дуже швидко бігти, летіти і т. ін. // Швидко вирушити куди-небудь; податися (СУМ-11): ч. IV, 81; ч. V, 80;

Чмига, до чмигы [Чмыга, до чмыгы] = кстати, к делу (К.).
Тут у значенні: буде погано, скрутно (С.).
Не до чмиги — те саме, що не до шмиги — не до вподоби; непереливки — важко, скрутно, сутужно (СУМ-11). Чмига, шмига — рівно вистругана дощечка, яка служить нівеліром при набиванні жорна у млині (С.): ч. III, 25;

Чмихнути — швидко проскочити куди-небудь (СУМ-11): ч. IV, 78;

Чміль [Чмиль] = шершень (К.).
Те саме, що джміль (СУМ-11).
Чмелів слухати — бути в стані запаморочення (СУМ-11). Нар.: Слуха джмелів. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухать! (Номис. — С. 77) (С.): ч. I, 16; ч. II, 38;

Чобіт [Чобитъ] = сапог (К.): ч. I, 28; ч. I, 33; ч. I, 34; ч. III, 40;

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.): ч. I, 2; ч. I, 10; ч. I, 20; ч. I, 51; ч. I, 58; ч. II, 2; ч. II, 2; ч. II, 4; ч. II, 6; ч. II, 43; ч. II, 47; ч. II, 49; ч. II, 49; ч. II, 50; ч. II, 58; ч. II, 65; ч. II, 68; ч. II, 69; ч. III, 2; ч. III, 5; ч. III, 55; ч. III, 58; ч. III, 65; ч. III, 107; ч. IV, 5; ч. IV, 6; ч. IV, 9; ч. IV, 17; ч. IV, 18; ч. V, 9; ч. V, 10; ч. V, 11; ч. V, 12; ч. VI, 22; ч. VI, 35; ч. VI, 36;

Човити [Човиты] = розбирать (К.) — слово відсутнє.

Чоломкаться [Чоломкаться] = целоваться (К.).
Чоломкатися — вітатися, здоровкатися з ким-небудь, міцно тиснучи руку або схиляючи голову в поклоні;  цілуватися (СУМ-11): ч. II, 6; ч. III, 106;

Чорт (СУМ-11): 1. За забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана: ч. II, 55; ч. III, 24; ч. III, 33; ч. III, 40; ч. III, 70; ч. III, 91; ч. IV, 60; ч. IV, 90; ч. IV, 112; ч. V, 56; ч. VI, 58. 2. Вживається як лайка для вираження великого роздратування, досади: ч. I, 37; ч. I, 54; ч. II, 6; ч. II, 27; ч. II, 44; ч. VI, 18.
Засів, буцім в болоті чорт — ч. I, 43.
К чорту — уживається як вираження протесту проти кого-, чого-небудь, цілковитого заперечення чогось; не треба, досить: ч. V, 49.
К чортам загнати (послати) — призвести до загибелі, позбавити життя; убити: ч. I, 8; ч. IV, 121; ч. V, 87.
Пійди (іди, ізгинь, вбирайся) к чорту — уживається як лайка, якою проганяють або проклинають когось: ч. II, 33; ч. III, 37; ч. III, 62; ч. III, 104; ч. VI, 170.
Піти до чорта на шабаш — загинути: ч. VI, 73.
Полетіти (піти) к чорту — зазнавати цілковитого краху, провалу, розпаду, гинути, пропадати (СУМ-11): ч. I, 2; ч. V, 50.
Послала душу к чорту в ад — покінчила життя самогубством: ч. I, 66.
Хіба як здохне чорт в рові! — ніколи того не буде: ч. I, 16.
Хоть би побрали всіх чорти — уживається як недобре побажання стосовно до кого-, чого-небудь при обуренні, досаді і т. ін., а також як лайка: ч. IV, 62.
Чорт йому не брат — про того, хто тримає себе відважно, впевнено, хоробро, хвацько: ч. V, 94.
Чорт лизне — зникне хто-небудь безслідно: ч. I, 56.
Чорт мав тобі стида — ч. III, 102.
Чорт зна — невідомо, незрозуміло, що: ч. III, 108; ч. IV, 93; ч. VI, 108.
Чортзна-де — невідомо куди: ч. III, 30; ч. III, 105.
Чортзна-як — дуже сильно: ч. II, 2.
Як чорт — дуже, в значній мірі: ч. V, 126; ч. VI, 39.
Якого чорта — уживається для вираження незадоволення чим-небудь: ч. III, 61;

Чортопхайка — візок на двох колесах (Л.); легка бричка (С.): ч. I, 47;

Чотки — Шнурок з нанизаним на нього дерев'яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних молитов або поклонів під час молитви, вживаний перев. серед католиків і буддистів (СУМ-11): ч. III, 48;

Чуб [Чубъ] = волосы обстриженные и обритые в кружок (К.).
Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка) // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець (СУМ-11): ч. I, 17; ч. I, 377; ч. I, 52; ч. IV, 23; ч. V, 103; ч. VI, 5; ч. VI, 46;

Чубить [Чубыть] = за волосы драть (К.).
Бити кого-небудь, хапаючи за чуба (СУМ-11). ч. III, 76;

Чубук (СУМ-11): 1. Порожнистий стержень люльки, крізь який курець втягує тютюновий дим: ч. VI, 26. 2. Живець виноградної лози, який використовують для садіння: ч. VI, 18 (див. коментар до цієї строфи).

Чуйка [Чуйка] = шинель (К.).
Вид довгого суконного каптана (СУМ-11); у поляків верхній чоловічий одяг, шинель (С.): ч. IV, 11;

Чулий [Чулый] = чувствительный (К.).
Який легко проймається якими-небудь враженнями, переживаннями, дуже вразливий (СУМ-11): ч. V, 83;

Чума — недарма ця хвороба стоїть першою у караулі, який вишикувався за спиною смерті. Найстрашніше людське лихо в давні часи. Періодичні пандемії чуми забирали більше жертв, ніж війни. Правда, інколи чумою називали інші епідемії та пандемії, які спричиняли велику смертність. У XІV ст. Пандемія чуми, яку вважають найбільшою в історії Європи (так звана «чорна смерть»), за кілька років забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мільйонів). Залишалася вона грізним бичем людства і у XVІІІ та XІX століттях. На Україні особливо пам'ятною, чи не найбільш спустошливою за все XVІІІ ст. була люта морова пошесть 1738-1740 років, яка надовго лишилася в народній пам'яті. Чумою нерідко супроводжувалися численні війни з Туреччиною. Фразеологізм «бендерська чума» до цього часу живе в нашій мові (див. Бендери) (С.): ч. III, 45;

Чумак — на Україні в XV—XIX ст. — візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу (СУМ-11): ч. II, 60; ч. II, 68;

Чуприна [Чупрына] = длинный клок волос от вершины лба, завитый за ухо (К.).
Чуб, шевелюра // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець (СУМ-11): ч. IV, 13; ч. IV, 98; ч. VI, 170;

Чуприндир [Чупрындырь] = удалец (К.).
Так на Україні козаків звали за те, що носили довгі чуприни, чуби (Л.). Те саме, що чубар — той, хто має чуб, чубчик (СУМ-11). Ті, що носили довгий чуб, оселедці. Були неодмінною прикметою запорізького козацтва. Зникли після ліквідації Запорізької Січі у 1775 р. разом з останніми представниками низового козацтва (С.): ч. IV, 18; ч. IV, 102;

Чупрун [Чупрунъ] = простой мужик (К.).
Простолюдин (СУМ-11): ч. VI, 25;

Чутка [Чутка] = весть (К.).
Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 153;

Чуть [Чуть] = слышать (К.): ч. II, 19; ч. III, 68; ч. III, 128;

Чухрай [Чухрай] = имя собаки (К.).
Тут у значенні: кличка мисливського пса, хорта (С.): ч. IV, 11;

Чухрати — енергійно рухатися, бігти, їхати, поспішаючи куди-небудь (СУМ-11): ч. I, 46;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч  Ш  Щ   Ю   Я   S 

Шабас — те саме, що шабаш: 1. Кінець; тут у значенні: кінець мандрам (С.): ч. IV, 17. 2. За середньовічними повір'ями — нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів і т. ін., яке супроводжується. диким розгулом (СУМ-11): ч. VI, 73;

Шабля, шаблюка [Шабля, шаблюка] = сабля (К.).
Холодна зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем (СУМ-11): ч. IV, 106; ч. IV, 106; ч. V, 89; ч. VI, 48; ч. VI, 92; ч. VI, 131; ч. VI, 156; ч. VI, 157; ч. VI, 158;

Шаг [Шагъ] = грош (К.).
До революції на Україні — дрібна розмінна монета вартістю півкопійки; гріш (СУМ-11): ч. IV, 4; ч. IV, 83;

Шайтан [Шайтанъ] = чорт, из Турец. (К.).
У мусульманській міфології — злий дух; чорт, диявол (СУМ-11): ч. V, 79;

Шалевий пояс — пояс, вив'язаний, мов шаль, із шерсті (С.): ч. VI, 103;

Шаленый [Шаленый] = сумасшедший (К.).
Який утратив самовладання, перебуває в стані надмірного збудження, хвилювання (СУМ-11): ч. I, 59;

Шальки [Шалькы] = весы (К.).
Тарілки в терезах, на які кладуть зважувану річ або гирі (СУМ-11): ч. VI, 162;

Шальовки, шалівки — тонкі, неширокі дошки, якими оббивають (шалюють) стіни, стелю, дах. Означення соснові — один із зразків точної передачі Котляревським життєвої правди. Шальовки кращі — соснові. Просякнуті живицею, вони порівняно стійкі проти гниття (С.): ч. I, 13;

Ша́на [Ша́на] = честь (К.).
(СУМ-11): 1. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана: ч. VI, 61. 2. Те саме, що частування, частувати — бити кого-, що-небудь, розбивати які-небудь предмети і т. ін.: ч. III, 112. Ушанування — повага, пошана: ч. VI, 3;

Шановаться [Шановаться]я] = быть благопристойным (К.).
Шануватися — вести себе пристойно, як належить (СУМ-11): ч. III, 6;

Шаповал [Шаповалъ] = шерстобой (К.).
Майстер, який виготовляє з вовни шапки та інші вироби способом валяння (СУМ-11).
Шаповальське сукно — грубе сукно домашнього виробу (С.): ч. II, 70.
Шаповальський цех: ч. III, 79;

Шапран — шафран (Сгосus) — у давнину особливо цінна привозна спеція. Має надзвичайно сильний пряний запах, настойкам надає оранжево-червоного кольору (С.): ч. III, 117;

Шарпанина — страва з борошна, масла, яєць та порізаного тонкими смужками замороженого чи солоного м’яса або риби (СУМ-11): ч. IV, 53 (див. коментар до цієї строфи).

Шарпнуть [Шарпнуть] = схватить (К.).
Шарпати — шматувати когось, завдавати рани кому-небудь, розриваючи, деручи (СУМ-11): ч. IV, 79;

Шатерники-цигане — вжито у значенні скитальники — ті, які блукають, поневіряються, не маючи постійного місця проживання; блукачі (СУМ-11): ч. V, 143;

Шаткована капуста — на відміну від січеної звичайним ножем, ріжеться на тонкі довгі смужки спеціально для цього пристосованим ножем (С.): ч. IV, 29;

Шатнутися — те саме, що метнутися — швидко попрямувати, побігти; кинутися (СУМ-11): ч. I, 11; ч. I, 12; ч. I, 50; ч. VI, 122; ч. VI, 137; ч. VI, 141;

Шафовать [Шафовать] = расточать, издерживать (К.).
Гроші шафовать — витрачати, використовувати (С.): ч. IV, 95;

Шахрай [Шахрай] = обманщик, шарлатан (К.).
Хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина (СУМ-11): ч. VI, 26;

Шваба дать [Шваба дать] = задать копоти (К.).
Чосу дати, прочуханки (Л.). Покарати, дати хлости (Ш.): ч. IV, 5.
Хлоста — биття різками. Дати хлости — відшмагати, побити кого-небудь (СУМ-11).

Швачка — те саме, що кравчиня (СУМ-11): ч. IV, 52 (див. коментар до цієї строфи).

Шведин — швед (СУМ-11): ч. IV, 14;

Шведська могила — братська могила, в якій поховані російські та українські воїни, що загинули під час Полтавської битви. Могила стоїть на полі битви (С.): ч. VI, 20;

Шведчина — йдеться про кампанію 1708-1709 років і Полтавську битву (С.): ч. III, 3; ч. III, 15;

Швендьовать [Швендьовать] = таскаться (К.).
Швендяти (СУМ-11): 1. Іти кудись, прямувати, рухатися в певному напрямку: ч. I, 50. 2. Бродити, блукати де-небудь: ч. III, 4;

Швець [Швець] = сапожник (К.) — слово відсутнє.

Швидко [Швыдко] = скоро (К.): ч. I, 2; ч. I, 8; ч. I, 42; ч. I, 46; ч. I, 47; ч. I, 48; ч. I, 49; ч. I, 50; ч. II, 21; ч. II, 48; ч. III, 4; ч. III, 7; ч. III, 29; ч. III, 33; ч. III, 37; ч. III, 43; ч. III, 52; ч. III, 76; ч. III, 134; ч. IV, 5; ч. IV, 5; ч. IV, 61; ч. IV, 69; ч. IV, 73; ч. IV, 73; ч. IV, 94; ч. V, 5; ч. V, 49; ч. V, 69; ч. V, 95; ч. V, 120; ч. V, 137; ч. VI, 68; ч. VI, 127;

Шевлія [Шевлія] = шалфея (К.).
Шавлія (Salvіa) — поширена на Україні трава з великими пахучими квітами. Деякі її види використовуються в народній медицині (С.): ч. III, 136;

Шевський [Шевскій] = сапожничий (К.).
Використовується у двох словосполученнях: 1. Шевська смола — згущена варінням темна в'язка з неприємним запахом органічна речовина (СУМ-11), яка у народній медицині використовувалася для заліплювання поранених місць (С.): ч. VI, 136. 2. Шевський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур (СУМ-11, С.): ч. VI, 3.

Шептати, шептуха — чаклуючи, промовляти наговір, приворот (СУМ-11): ч. III, 16; ч. III, 91; ч. III, 135. Див. також одшептати.

Шибеник [Шыбеныкъ] = сорванец (К.).
Те саме, що бешкетник — той, хто робить, зчиняє бешкет [грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча]; учасник, призвідник бешкету (СУМ-11): ч. V, 138;

Шиковать [Шыковать] = устраивать, приготовлять (К.).
Шикувати — ставити когось в ряд, шеренгу, колону і т. ін.; строїти (СУМ-11): ч. IV, 101; ч. V, 51; ч. VI, 111;

Шеліфон — троянець: ч. III, 107.

Шинькар — те саме, що шинкар — власник шинку або продавець у ньому (СУМ-11): ч. III, 78; ч. IV, 118;

Шиньок, шиньки [Шыньокъ] = питейный дом (К.).
Шинок — невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма (СУМ-11): ч. I, 44; ч. III, 60; ч. III, 100;

Шипшина [Шыпшына] = шиповник (К.).
Дикоросла троянда з простими, не махровими квітками і з стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін C, цукри, органічні кислоти, каротин, пектинові та інші речовини (СУМ-11): ч. III, 30;

Ширитвас [Ширитвасъ]] = большой чан (К.) — слово відсутнє.

Шишак — старовинний військовий металевий шолом з вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка) (СУМ-11): ч. V, 28; ч. VI, 75;

Шкандовать [Шкандовать] = стихи сочинять (К.).
Скоріш за все, І. Котляревський іронізує з себе, ставлячи поряд слово гладко і слово шкандовать, яке співзвучно із словом шкандибати — кульгати (Т.Б.):  ч. VI, 144;

Шкапа [Шкапа] = лошадь, кляча (К.).
Заморений, слабосилий, худий кінь (СУМ-11): ч. IV, 108;

Шкаповий — пошитий з кінської шкіри (СУМ-11): ч. III, 40; ч. IV, 42;

Шкаралупа [Шкаралупа] = скорлупа (К.).
Тверде, цупке природне покриття (яйця, плоду тощо) (СУМ-11): ч. VI, 49;

Шкарбун [Шкарбунъ] = старый, изношенный сапог или башмак (К.).
Старе, стоптане, рване взуття (чоботи, черевики і т. ін.) (СУМ-11): ч. II, 53;

Шкварити — те саме, що смажити — готувати їжу (м'ясо, рибу і т. ін.) перев. із жиром на вогні, на жару без використання води; жарити. Розм., підпікати кого-небудь на вогні, на жару (СУМ-11): ч. III, 82; ч. III, 93; ч. III, 112;

Шкварчать [Шкварчать] = трещать на огне, говорится о сале (К.).
Шкварчати — видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню) (СУМ-11): ч. III, 90; ч. VI, 91;

Шкере́берть [Шкере́берть] = вверх ногами (К.).
Вниз головою (перев. про падіння кого-, чого-небудь); догори ногами, сторч (СУМ-11): ч. V, 126; ч. VI, 46; ч. VI, 170.
Іти шкереберть — відбуватися протилежно до того, як має бути, всупереч звичайному порядку (СУМ-11): ч. V, 50;

Шкода [Шкода] = вред, убыток (К.). ч. V, 129;

Шкодливий [Шкодлывый] = вредный (К.).
Те саме, що шкідливий — який завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь чи в чомусь (СУМ-11): ч. V, 54;

Школа жидівська [Школа жыдивська] = синагога; шум (К.): ч. III, 108;

Школярі — семінаристи або бурсаки (С.): ч. II, 19 (див коментар до строфи).

Шкура [Шкура] = кожа (К.).
(СУМ-11): 1. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра: ч. III, 82; ч. VI, 150. 2. Зовнішній покрив тіла тварини: ч. V, 130; ч. VI, 25.
Залити за шкуру сала — завдавати великого горя, страждань, неприємностей; дуже допікати кому-небудь: ч. II, 34; ч. V, 82.
Вон із шкури — те саме, що вилізти із шкіри (шкури) — надриваючись, докладаючи всіх зусиль, робити що-небудь, добиватися чогось: ч. IV, 111;

Шльондра [Шльондра]] = неопрятная женщина (К.) — слово відсутнє.

Шльонськ — польська назва Сілезії, області, яка нині входить до складу Польщі і частково до Чехії та Німеччини. Україна підтримувала давні торгові зв'язки з Сілезією, а через сілезькі ринки — з іншими землями Західної Європи. Крім прядива, сала, смальцю, воску та інших товарів, помітною статтею експорту були воли української степової породи (С.): ч. II, 60.
Шльонськая — тобто з Шльонська, Сілезії: ч. IV, 49;

Шльоха [Шльоха] = потаскуха (К.).
Те саме, що шлюха — жінка легкої поведінки; розпутниця, повія (СУМ-11): ч. I, 14;

Шлях [Шляхъ] = дорога (К.).
(СУМ-11): 1. Напрям руху в який-небудь бік, до якогось відомого або наміченого місця: ч. III, 17. 2. Смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога: ч. IV, 122; ч. IV, 128.
Як при шляху горох — дуже погано: ч. V, 76;

Шляхта — дворянство дореволюційної України, Білорусії, Литви (СУМ-11): ч. III, 80;

Шмаровоз [Шмаровозъ] = подмазчик телеги (К.).
Той, хто змащує вози і буває забруднений мазутом чи дьогтем. // Забруднена чи в брудне одягнена людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11). У первісному значенні: той, хто підмазує (шмарує) коломаззю колеса возів. Осі і втулки коліс робили з самого дерева, тому змазувати доводилося часто. Шмаровозами називали також візників, їздових. На ярмарках вони розвозили за плату товари (С.): ч. III, 78; ч. IV, 70;

Шмигляти — те саме, що шмигати — швидко рухатися в різних напрямках, кидатися в різні боки; шастати, метатися (СУМ-11): ч. IV, 46;

Шнурівка — те саме, що корсет — широкий пружистий пояс, який носять під сукнею для стягування талії, надання стрункості фігурі (СУМ-11). Керсет не мав рукавів, його одягали поверх вишиваної сорочки, стягували спереду при фігурі шнурівкою. Одягали тільки разом з спідницею. І спідницю, і керсет шили по можливості з кращих, яскравих тканин, прикрашених усами (див.) (С.): ч. I, 4;

Шокати — шамкати (Ш.). У Словнику Грінченка подаються два значення слова «шокати»: 1) Часто говорить: шо. 2) шамкать (ходить проворно). Саме друге значення ілюструється цитатою з «Енеїди». Але слова «К Зевесу шокала стара» — це розрив прямої мови, тобто Цибелла вже дошокала (дійшла) до Зевеса і почала до нього шокати (говорити), а отже слово «шокати» треба розуміти у першому значенні (Т.Б.): ч. V, 63;

Шолуді — струпи, парші (СУМ-11): ч. III, 45.
Шолудивий пес — покритий коростою, струпами, з горбкуватою шкірою, облізлою шерстю; паршивий. У поемі вживається як лайливе слово у значенні поганий, нікчемний, огидний (СУМ-11): ч. V, 143;

Шпак [Шпакъ] = скворец (К.): ч. VI, 48; ч. VI, 130;

Шпалеры [Шпалеры] = обои (К.).
Шпалери були поширені на Україні уже в XVІІ ст. Становили собою килими з різних тканин, якими оббивали стіни житла. На шпалери часто наносили сюжетні чи пейзажні малюнки. Шпалери, на полотно яких наносився малюнок фарбами, називали ще колтринами. У XVІІІ ст. появилися близькі до нинішніх друковані паперові шпалери (С.): ч. IV, 38;

Шпеник [Шпеныкъ] = конец стрелы или какого-нибудь острия (К.).
Невеликий шип, стержень або тільки його кінець (СУМ-11). Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень (Г.): ч. VI, 136;

Шпетить [Шпетыть] = бранить, поносить (К.).
Шпетити — лаяти, сварити кого-небудь (СУМ-11): ч. II, 51;

Шпигати — шпигнуть, вшпигнуть — колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим (СУМ-11): ч. III, 112; ч. VI, 44; ч. VI, 68; ч. VI, 143;

Шпигон [Шпыгонъ] = шпион (К.).
Те саме, що шпигун: ч. IV, 1188; ч. VI, 28;

Шпувать [Шпувать] = блевать (К.).
Шпувати — блювати; тут мова про хвилю на морі (Л.); діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища) (СУМ-11); дуже бризкатися, хвилюватися (С.): ч. II, 4;

Шпундрі з буряками — свиняча грудинка, в інших рецептах — порібрина (частина туші, що прилягає до ребер), підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном (С.): ч. IV, 53;

Шпурлять, шпурнуть [Шпурлять, шпурнуть] = бросать, швырять (К.).
Шпурляти (СУМ-11): 1. Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь: ч. IV, 82; ч. VI, 148. 2. Різко, з силою кидати ч. III, 67; ч. IV, 87; ч. VI, 92.
Шпурляти гроші — нерозсудливо витрачати гроші (СУМ-11), але, за словами Ставицького, кидати в народ під час поминок, а також різних урочистостей монети — давня стійка традиція: ч. II, 15;

Шрам [Шрамъ] = знак после раны (К.): ч. III, 12;

Штафет — лист, посланий естафетою, через гінців, які передають листа з рук в руки (С.): ч. IV, 59;

Штурм — вжито у значенні шторм: ч. I, 10;

Штурм (СУМ-11) — рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога: ч. V, 51; ч. V, 53; ч. VI, 111; ч. VI, 146;
На штурм! — команда розпочинати атаку якогось укріплення: ч. V, 50;

Штурхобочний — рукопашний (СУМ-11): ч. IV, 84;

Шукать [Шукать] = искать (К.).
Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11): ч. II, 12; ч. II, 23; ч. III, 6; ч. III, 7; ч. III, 10; ч. III, 30; ч. III, 127; ч. V, 87;

Шулик [Шулыкъ] = род пирожного с медом и маком (К.).
Шулики — порізані на невеликі кусочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з м'ятим у макітерці маком (С.): ч. I, 27;

Шулік [Шуликъ] = коршун (К.).
Шуліка, шулік, шульпіка — великий хижий птах родини яструбиних з довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак (СУМ-11): ч. VI, 55; ч. VI, 166;

Шульга [Шульга] = левша (К.).
Ліва рука чи нога; лівшун (манькут) (Л.): ч. IV, 108; ч. VI, 36;

Шульпіка [Шульпика] = коршун (К.). — див. шулік.

Шумиха [Шумыха] = простое книжное золото (К.).
Сусальное золото (Г.); те саме, що сухозлітка — дуже тонкі пластинки золота, якими покривають, оздоблюють що-небудь (СУМ-11). Сухозлотиця, фальшива позолота (С.): ч. III, 115;

Шури-мури — любовні справи, пригоди (СУМ-11). Тут вжито у значенні: таємні, секретні справи (Є.): ч. IV, 111;

Шурин — брат дружини (СУМ-11). Ставицький вважає, що тут вжито у значенні брат чоловіка, хоча чоловіків брат за словниками — дівер.

Шушон [Шушонъ] = род капота (К.).
Старовинний верхній жіночий одяг — кофта, тілогрійка або сарафан особливого покрою (СУМ-11): ч. IV, 43;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш  Щ  Ю   Я   S 

Ще [Ще] = еще (К.). ч. I, 6; ч. I, 46; ч. I, 49; ч. II, 15; ч. II, 40; ч. II, 54; ч. II, 65; ч. III, 21; ч. III, 21; ч. III, 25; ч. III, 31; ч. III, 32; ч. III, 46; ч. III, 47; ч. III, 51; ч. III, 66; ч. III, 90; ч. III, 126; ч. IV, 50; ч. IV, 80; ч. IV, 97; ч. IV, 112; ч. IV, 131; ч. V, 24; ч. V, 91; ч. VI, 29; ч. VI, 49; ч. VI, 102; ч. VI, 127; ч. VI, 128; ч. VI, 158;

Ще-серце, на ще-серце [Ще-серце, на ще-серце] = на тощак (К.) — слово відсутнє.

Щебетать [Щебетать] = резво рассказывать (К.).
Щебетати — говорити, розмовляти швидко, жваво (перев. про жінок і дітей) (СУМ-11): ч. V, 48;

Щебетуха — та, хто швидко, жваво говорить, розмовляє (СУМ-11): ч. IV, 57; ч. IV, 75;

Щеголяти, рус. — тут у значенні хизуватися (Т.Б.) — виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися (СУМ-11): ч. VI, 6;

Щирий [Щырый] = истинный, истый (К.).
(СУМ-11): 1. Значний за ступенем вияву; щедрий: ч. III, 112; ч. VI, 42. 2. Справжній, дійсний: ч. V, 14; ч. V, 123. 3. Відвертий, правдивий: ч. VI, 86. 4. Самовідданий, старанний, завзятий: ч. VI, 160;

Щит — ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною зброєю (СУМ-11): ч. IV, 105; ч. V, 28; ч. V, 43; ч. V, 44; ч. V, 45; ч. VI, 52; ч. VI, 75;

Що [Що] = что (К.). ч. I, 3; ч. I, 4; ч. I, 6; ч. I, 10; ч. I, 14; ч. I, 16; ч. I, 19; ч. I, 20; ч. I, 21; ч. I, 30; ч. I, 32; ч. I, 34; ч. I, 35; ч. I, 41; ч. I, 42; ч. I, 47; ч. I, 48; ч. I, 49; ч. I, 51; ч. I, 52; ч. I, 53; ч. I, 54; ч. I, 63; ч. I, 66; ч. II, 1; ч. II, 2; ч. II, 3; ч. II, 10; ч. II, 14; ч. II, 24; ч. II, 24; ч. II, 25; ч. II, 27; ч. II, 30; ч. II, 32; ч. II, 36; ч. II, 39; ч. II, 44; ч. II, 49; ч. II, 52; ч. II, 56; ч. II, 57; ч. II, 58; ч. II, 60; ч. II, 61; ч. II, 65; ч. II, 68; ч. II, 69; ч. II, 75; ч. III, 1; ч. III, 2; ч. III, 4; ч. III, 13; ч. III, 14; ч. III, 17; ч. III, 20; ч. III, 22; ч. III, 23; ч. III, 24; ч. III, 27; ч. III, 30; ч. III, 33; ч. III, 34; ч. III, 41; ч. III, 42; ч. III, 45; ч. III, 46; ч. III, 48; ч. III, 50; ч. III, 58; ч. III, 59; ч. III, 62; ч. III, 63; ч. III, 64; ч. III, 65; ч. III, 66; ч. III, 70; ч. III, 71; ч. III, 72; ч. III, 74; ч. III, 75; ч. III, 76; ч. III, 77; ч. III, 78; ч. III, 81; ч. III, 83; ч. III, 84; ч. III, 85; ч. III, 86; ч. III, 86; ч. III, 87; ч. III, 90; ч. III, 92; ч. III, 96; ч. III, 97; ч. III, 98; ч. III, 99; ч. III, 101; ч. III, 103; ч. III, 105; ч. III, 107; ч. III, 109; ч. III, 111; ч. III, 113; ч. III, 114; ч. III, 116; ч. III, 121; ч. III, 122; ч. III, 122; ч. III, 123; ч. III, 124; ч. III, 129; ч. III, 133; ч. III, 134; ч. III, 135; ч. III, 136; ч. IV, 1; ч. IV, 2; ч. IV, 5; ч. IV, 5; ч. IV, 6; ч. IV, 10; ч. IV, 14; ч. IV, 22; ч. IV, 26; ч. IV, 29; ч. IV, 30; ч. IV, 31; ч. IV, 32; ч. IV, 33; ч. IV, 34; ч. IV, 35; ч. IV, 36; ч. IV, 37; ч. IV, 39; ч. IV, 45; ч. IV, 47; ч. IV, 50; ч. IV, 52; ч. IV, 54; ч. IV, 62; ч. IV, 63; ч. IV, 64; ч. IV, 66; ч. IV, 68; ч. IV, 73; ч. IV, 75; ч. IV, 78; ч. IV, 82; ч. IV, 85; ч. IV, 86; ч. IV, 92; ч. IV, 93; ч. IV, 94; ч. IV, 95; ч. IV, 102; ч. IV, 105; ч. IV, 110; ч. IV, 113; ч. IV, 117; ч. IV, 119; ч. IV, 120; ч. IV, 121; ч. IV, 129; ч. IV, 130; ч. V, 2; ч. V, 6; ч. V, 11; ч. V, 19; ч. V, 20; ч. V, 21; ч. V, 24; ч. V, 25; ч. V, 29; ч. V, 39; ч. V, 42; ч. V, 48; ч. V, 55; ч. V, 56; ч. V, 59; ч. V, 60; ч. V, 61; ч. V, 63; ч. V, 69; ч. V, 71; ч. V, 73; ч. V, 81; ч. V, 88; ч. V, 89; ч. V, 91; ч. V, 92; ч. V, 93; ч. V, 98; ч. V, 99; ч. V, 106; ч. V, 108; ч. V, 112; ч. V, 113; ч. V, 114; ч. V, 115; ч. V, 119; ч. V, 122; ч. V, 124; ч. V, 125; ч. V, 128; ч. V, 143; ч. V, 144; ч. VI, 2; ч. VI, 3; ч. VI, 5; ч. VI, 7; ч. VI, 8; ч. VI, 9; ч. VI, 10; ч. VI, 12; ч. VI, 13; ч. VI, 16; ч. VI, 19; ч. VI, 22; ч. VI, 24; ч. VI, 26; ч. VI, 29; ч. VI, 35; ч. VI, 37; ч. VI, 38; ч. VI, 41; ч. VI, 46; ч. VI, 47; ч. VI, 48; ч. VI, 49; ч. VI, 51; ч. VI, 53; ч. VI, 54; ч. VI, 59; ч. VI, 61; ч. VI, 62; ч. VI, 64; ч. VI, 66; ч. VI, 67; ч. VI, 70; ч. VI, 71; ч. VI, 72; ч. VI, 74; ч. VI, 76; ч. VI, 80; ч. VI, 82; ч. VI, 83; ч. VI, 85; ч. VI, 86; ч. VI, 93; ч. VI, 94; ч. VI, 95; ч. VI, 96; ч. VI, 101; ч. VI, 105; ч. VI, 108; ч. VI, 109; ч. VI, 109; ч. VI, 112; ч. VI, 114; ч. VI, 117; ч. VI, 117; ч. VI, 119; ч. VI, 120; ч. VI, 121; ч. VI, 125; ч. VI, 126; ч. VI, 127; ч. VI, 128; ч. VI, 129; ч. VI, 132; ч. VI, 135; ч. VI, 137; ч. VI, 139; ч. VI, 144; ч. VI, 144; ч. VI, 145; ч. VI, 150; ч. VI, 151; ч. VI, 153; ч. VI, 154; ч. VI, 155; ч. VI, 156; ч. VI, 160; ч. VI, 168;

Щоб [Щобъ] = чтоб (К.). ч. I, 2; ч. I, 4; ч. I, 6; ч. I, 16; ч. I, 20; ч. I, 35; ч. I, 36; ч. I, 40; ч. I, 44; ч. I, 49; ч. I, 51; ч. I, 52; ч. I, 55; ч. I, 57; ч. I, 60; ч. I, 61; ч. I, 62; ч. I, 63; ч. II, 1; ч. II, 7; ч. II, 9; ч. II, 13; ч. II, 15; ч. II, 19; ч. II, 23; ч. II, 24; ч. II, 28; ч. II, 32; ч. II, 39; ч. II, 41; ч. II, 42; ч. II, 44; ч. II, 45; ч. II, 48; ч. II, 53; ч. II, 54; ч. II, 64; ч. II, 65; ч. II, 67; ч. II, 69; ч. II, 72; ч. II, 74; ч. II, 75; ч. II, 75; ч. III, 6; ч. III, 10; ч. III, 12; ч. III, 18; ч. III, 21; ч. III, 24; ч. III, 29; ч. III, 34; ч. III, 37; ч. III, 41; ч. III, 43; ч. III, 43; ч. III, 52; ч. III, 56; ч. III, 57; ч. III, 59; ч. III, 61; ч. III, 65; ч. III, 71; ч. III, 71; ч. III, 74; ч. III, 74; ч. III, 75; ч. III, 76; ч. III, 87; ч. III, 88; ч. III, 89; ч. III, 91; ч. III, 92; ч. III, 105; ч. III, 114; ч. III, 120; ч. III, 122; ч. III, 126; ч. III, 127; ч. III, 130; ч. III, 133; ч. III, 133; ч. III, 137; ч. III, 139; ч. III, 140; ч. IV, 3; ч. IV, 4; ч. IV, 5; ч. IV, 13; ч. IV, 15; ч. IV, 23; ч. IV, 26; ч. IV, 30; ч. IV, 31; ч. IV, 36; ч. IV, 38; ч. IV, 39; ч. IV, 59; ч. IV, 61; ч. IV, 72; ч. IV, 73; ч. IV, 85; ч. IV, 86; ч. IV, 89; ч. IV, 90; ч. IV, 92; ч. IV, 95; ч. IV, 98; ч. IV, 99; ч. IV, 108; ч. IV, 110; ч. IV, 114; ч. IV, 121; ч. IV, 133; ч. V, 1; ч. V, 10; ч. V, 16; ч. V, 24; ч. V, 27; ч. V, 33; ч. V, 46; ч. V, 53; ч. V, 59; ч. V, 61; ч. V, 64; ч. V, 67; ч. V, 74; ч. V, 86; ч. V, 95; ч. V, 101; ч. V, 106; ч. V, 108; ч. V, 111; ч. V, 113; ч. V, 114; ч. V, 137; ч. V, 142; ч. VI, 11; ч. VI, 12; ч. VI, 18; ч. VI, 20; ч. VI, 23; ч. VI, 27; ч. VI, 28; ч. VI, 60; ч. VI, 63; ч. VI, 69; ч. VI, 74; ч. VI, 75; ч. VI, 78; ч. VI, 85; ч. VI, 87; ч. VI, 95; ч. VI, 96; ч. VI, 99; ч. VI, 103; ч. VI, 106; ч. VI, 113; ч. VI, 114; ч. VI, 121; ч. VI, 124; ч. VI, 126; ч. VI, 127; ч. VI, 128; ч. VI, 130; ч. VI, 136; ч. VI, 144; ч. VI, 146; ч. VI, 147; ч. VI, 149; ч. VI, 159; ч. VI, 161; ч. VI, 162; ч. VI, 171;

Щогла — тут у значенні жердина, тичка, кілок — груба палиця (іноді — жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл (СУМ-11): ч. V, 108; ч. VI, 166;

Щолкати, рус. — тут у значенні бити, ударяти (Т.Б.): ч. V, 141;

Щось [Щось] = что-то (К.).
(СУМ-11): 1. Невідомо з якої причини, неясно чому; чомусь: ч. II, 4. 2. Ніби, немов, здається: ч. II, 5; ч. II, 68; ч. III, 1; ч. III, 4; ч. IV, 25; ч. VI, 38. 3. Невизначений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що: ч. II, 42; ч. II, 65; ч. III, 11; ч. III, 17; ч. III, 31; ч. III, 32; ч. III, 108. 4. Незначна або якась частина, кількість чого-небудь: ч. II, 68; ч. III, 49; ч. III, 93;

Щот, рус. — те саме, що рахунок — документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити за придбану річ, зроблену послугу, виконану роботу і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 118;

Щоти, рус. — те саме, що рахівниця — простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків (СУМ-11): ч. IV, 117; ч. VI, 29;

Щупатися — те саме, що мацатися, мацати — доторкатися до когось, чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь, відчути щось (СУМ-20): ч. III, 43;

Щуплий [Щуплый] = порядочный (К.).
Вжито у значенні: невзрачный, щуплый, худой, тонкій (Г., з посиланням на «Енеїду»); слабосилий, худий, кволий (СУМ-11): ч. IV, 75;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ  Ю  Я   S 

Юнацтво [Юнацьство] = казацкая ухватка (К.).
Сміливість, хоробрість, завзяття; молодецтво (СУМ-11): ч. IV, 93;

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.): ч. I, 2-5; ч. I, 16; ч. I, 40; ч. II, 41; III,21; ч. IV, 5; ч. IV, 56-61; IV,113; IV,133; ч. V, 7; ч. V, 10; ч. V, 46; ч. V, 60; ч. V, 139-140; ч. VI, 12; ч. VI, 17; ч. VI, 61-62; ч. VI, 64-65; ч. VI, 70-71; ч. VI, 127; ч. VI, 159; ч. VI, 161-162; ч. VI, 165.

Юпитер — див. Зевес (Зевс, Йовиш, Юпитер).

Юпка — верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки, переважно з рукавами. За призначенням близька до сучасного легкого демісезонного пальта чи плаща (С.): ч. I, 29;

Юрба, юрбиця [Юрба, юрбыця] = толпа (К.).
Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп (СУМ-11): ч. III, 38; ч. IV, 102;

Юриста — юрист. Піти в юристи у феодально-кріпосницькій Російській імперії означало піти, за виразом самого І. Котляревського, в «п'явки людськії». Серед усіх змальованих в «Енеїді» суспільних станів не було такого, про якого б поет відгукувався з таким сарказмом і гнівом, як про юристів. Слід звернути увагу, в якому ряду тут стоїть «юриста». Підтяга — злодій (від «тягнути», «підтягати»). Пор. також строфу про «злиднів» біля входу до пекла (ІІІ, 47), про чиновну братію в самому пеклі (ІІІ, 73), характеристику Возного в «Наталці Полтавці» устами Миколи: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!» (дія 2, ява 4) (С.): ч. VI, 27; ч. VI, 95;

Юрко [Юрко] = Егор (К.). - слово відсутнє

Юрливий — швидкий, в'юнкий (Л.); швидкий, жвавий, меткий (СУМ-11): ч. IV, 21;

Ютурна — німфа вод, якій Юпітер дарував безсмертя, сестра Турна (А.). Народжена від Юпітера (Ш.): ч. VI, 127; ч. VI, 129-130; ч. VI, 139-142; ч. VI, 158; ч. VI, 160; ч. VI, 162.

Юшити — литися, текти у великій кількості (про кров, піт і т. ін.) (СУМ-11): ч. V, 126;

Юшка [Юшка] = уха́ (К.).
Суп м'ясний, картопляний, рибний і т. ін. (СУМ-11). Юшка, так само як і галушки, — страва загалом на сніданок та вечерю. Треба зауважити, що під «юшкою» часто розуміли бідняцьку, убогу страву. Іван Вишенський, картаючи черевоугодників-єпископів, докоряє їм бідняками, які «юшечку хлебчуть». Звідси нар.: Перебиватися з юшки на воду [те саме, що Перебиватися з копійки на копійку — жити дуже бідно, перемагаючи нестатки]. М'ясом хвалиться, а воно і юшки не їло (Номис. — С. 51). Тому, коли юшка не бідняцька, як правило, це підкреслюється (С.): ч. II, 13; ч. IV, 53; ч. V, 19;

Юшить [Юшыть] = литься (К.).
Юшити — литися, текти у великій кількості (про кров, піт і т. ін.) (СУМ-11): ч. V, 126;

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю  Я  S 

Я в правді твердий так, як дуб — порівняння бере початок у язичеській міфології. У стародавніх греків дуб — дерево Зевса, у римлян — Юпітера. Відповідно в язичників-слов'ян дуб пов'язаний з культом богагрози і блискавки — Перуна (С.): ч. I, 17;

Яга (СУМ-11): 1. Казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11): ч. II, 45; ч. III, 13; ч. III, 25; ч. III, 30; ч. III, 52; ч. III, 105; ч. III, 113; ч. III, 116; ч. III, 121; ч. III, 126; ч. IV, 65; ч. IV, 66; ч. V, 45; ч. V, 59; 2. Про злу, сварливу жінку: ч. VI, 28;

Ягни [Ягны] = род кушанья, из Греч. (К.): ч. V, 19;

Ягоди — ягодами на Полтавщині називають вишні (С.): ч. II, 29;

Яєшня — яєчня — страва з підсмажених яєць (СУМ-11): ч. III, 118.
Побити (зім'яти, розтоптати) в яєчню — сильно побити кого-небудь (СУМ-11): ч. V, 134; ч. V, 141; ч. VI, 128;

Як [Якъ] = как (К.):
Но греки, як спаливши Трою — ч. I, 1; Розкудкудакалась, як квочка — ч. I, 2; К Еолу мчалась, як оса — ч. I, 4; Ой, як ся маєш, як живеш? — Сказала, як ввійшла у хату — ч. I, 5; По світу як іще побіга — ч. I, 6; Як хочеш, так і помишляй — ч. I, 7; Як збрешеш, то хоча надсядься — ч. I, 8; Еней тут крикнув, як на пуп — ч. I, 9; І вирнув з моря, як карась — ч. I, 11; І вимів море, як світелку / Еней тогді як народився — ч. I, 12; І, як в неділю, нарядилась — ч. I, 14; Хіба як здохне чорт в рові! Як вернеться пан хан до Криму, Як жениться сич на сові — ч. I, 16; Я в правді твердий так, як дуб — ч. I, 17; Все буде так, як я сказав — ч. I, 18; Ми всі, як бач, народ хрещений — ч. I, 23; Чи бачиш, як ми обідрались! — ч. I, 24; Тут плюсь — Еней, як будто з неба — ч. I, 25; Як на аркані жеребець — ч. I, 30; Як би в оренду на танець — ч. I, 33; Еней же, з хмелю як проспався / Як парубійка до дівок — ч. I, 34; Як одяглись, то ізійшлися — ч. I, 35; Тут всяку всячину іграли, Хто як і в віщо захотів / Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута — ч. I, 37; Пилась горілка, як вода / Енеєві так, як болячці Або лихій осінній трясці — ч. I, 38; Мутив, як на селі москаль! / І гострий, як на бритві сталь — ч. I, 40; Еней з Дидоною возились, Як з оселедцем сірий кіт / Дидона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту — ч. I, 41; Не так-то робиться все хутко, Як швидко оком ізмигнеш; Або як казку кажеш прудко, Пером в папері як писнеш — ч. I, 42; Як можна швидче укладайтесь, Зо всіми клунками збирайтесь — ч. I, 50; І дожидався тілько ночі, Що як Дидона зімкне очі — ч. I, 51; От задушу, як злу личину! — ч. I, 53; Як дам ляща тобі я в пику — ч. I, 56; Обмок в поту, як би купався — ч. I, 58; То бігала, як би шалена — ч. I, 59; Енеєм кинута я бідна, Як сама паплюга послідня — ч. I, 60; Любуйся, як Дидона стогне — ч. I, 62; Як спав хрещений ввесь народ — ч. I, 64; Як порох, був уже палкенький — ч. I, 65; Водою чортзна-як крутило — ч. II, 2; Ми там, як дома, очуняєм І, як у себе, загуляєм — ч. II, 5; Як стрілки, човники неслися / Їх сицилійці як уздріли — ч. II, 6; Ацест Енею, як би брату — ч. II, 7; Замурмотали, як коти — ч. II, 8; В сей день його отець опрягся, Як чикилдихи обіжрався — ч. II, 9; І він, як муха в зиму, зслиз — ч. II, 10; Скажіте: як здається вам? — ч. II, 11; Як проспівали «со святими» — ч. II, 14; Шпурнув в народ дрібних, як ріпки — ч. II, 15; Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило — ч. II, 16; Пили, як брагу поросята — ч. II, 18; Убраний так, як компанієць — ч. II, 20; Передо мною так, як мухи, І пудофети наголо — ч. II, 22; «Хто, як, Дарес? — ну, стійте наші! Зварю пану Даресу каші, Горілки дайте лиш нап'юсь» — ч. II, 25; На смерть зувічу, мов собаку, Як битися — я научу! — ч. II, 26; Я роздавлю тебе, як жабу Зітру, зімну, мороз як бабу — ч. II, 27; Дивитись на бійців хватались, Як жаби літом із роси — ч. II, 31; Як чорноморський злий козак — ч. II, 31; Венеру за виски хватило, Як глянула, що там Дарес — ч. II, 32; Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся — ч. II, 33; Сивуху так, як брагу, хлище, Я в парубках кохаюсь сих. Уже заллє за шкуру сала, Ні неня в бразі не скупала, Як він Даресові задасть. Уже хоть як ти не вертися, З своїм Даресом попростися — ч. II, 34; І, як собака, хвіст піджавши — ч. II, 36; Як між собой боги сварились — ч. II, 37; Як пан Еней так забавлявся, То лиха він собі не ждав / Бо хитра ся була, як біс — ч. II, 41; Побігла з неба, як би хорт — ч. II, 42; Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць / Щоб їм хотілось так ґуляти, Як хочеться нам дівовати — ч. II, 44; Троянці волокли з собою Старую бабу, як ягу / Ірися нею ізробилась І, як Бероя, нарядилась — ч. II, 45; Оце гуляють наші як! / Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас — ч. II, 46; Злякався, побілів, як сніг — ч. II, 50; Не чуєш, як тебе я ганю — ч. II, 52; Троянці стали всі, як хлюща — ч. II, 57; Та був розумний, як письменний, Слова так сипав, як горох — ч. II, 60; І так надувся, як індик — ч. II, 62; Побачиш, як живу і я — ч. II, 66; Еней спросоння як схопився, Дрижав од страху і трусився / І лагодитись приказавши, Щоб завтра поплисти як світ — ч. II, 67; Бо море дуже надоїло, Як чумакам дощ восени — ч. II, 68; Поїхала в своїм ридвані, Мов сотника якого пані, Баскими конями, як звір — ч. II, 69; К Нептуну в хату і влетіла Так, як із вирію сова / Як навіжена, прискакала — ч. II, 71; Як стрілочка, по морю мчавсь — ч. II, 73; Як в пікінери набирали, Як мандровав козак всю ніч; Полтавську славили шведчину, І неня як свою дитину З двора провадила в поход; Як під Бендер'ю воювали, Без галушок як помирали, Колись як був голодний год — ч. III, 3; Не так то діється все хутко, Як швидко кажуть нам казок / Не знав троянець ні один, Куди, про що і як швендюють — ч. III, 4; Як вийшла бабище старая / І, як в намисті, вся в жовнах — ч. III, 12; А як забрів ти в сі міста? — ч. III, 13; Як відьму злую сю зовуть? — ч. III, 14; А татарва як набігала / Коли ж був трус, як ізгадаю — ч. III, 15; Як бубен, синя стала вся / А послі, як перемоливсь — ч. III, 19; А Геркулес як увалився, То так у пеклі розходився, Що всіх чортяк порозганяв — ч. III, 24; Огнем, як бачу, ти іграєш / Тобі там буде не до чмиги, Як піднесуть із оцтом фиги — ч. III, 25; То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись — ч. III, 26; На нім кислиці не простиї Ростуть — як жар, всі золотиї — ч. III, 27; А гірше ще його злякало, Як щось у очах засіяло / А послі дуже удивився, Як під кислицей опинився — ч. III, 32; Як чорт, у реп'яхах ввесь був — ч. III, 33; Як хлюща, потом ввесь облився — ч. III, 34; Як тілько темна та пахмурна Із неба зслизла чорна ніч; Година ж стала балагурна, Як звізди повтікали пріч — ч. III, 35; Як тут з скотиною возились І харамаркали дяки, Як вівці і цапи дрочились, В різницях мов ревли бики — ч. III, 37; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать — ч. III, 38; А в руки добру взяв дрючину, Обороняти злу личину, Як лучиться де, од собак — ч. III, 40; Нехай не вадить, як не чує / Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник написав / Писну — як од старих чував — ч. III, 42; І дуже пильно приглядались, До пекла двері як найти — ч. III, 43; І перевізник тут явився, Як циган, смуглой цери був, Од сонця ввесь він попалився І губи, як арап, оддув / Як повстка, борода скомшилась — ч. III, 53; Як решето, була в дірках — ч. III, 54; По Стиксові, як стрілка, мчався, Був човен легкий, як пушок — ч. III, 55; На ярмарку як слобожане — ч. III, 56; Як гуща в сирівці іграє, Шиплять, як кваснуть, буряки, Як против сонця рій гуляє, Гули сі так небораки — ч. III, 57; Кого не візьме, як затнеться — ч. III, 58; Еней в кагал сей як убрався — ч. III, 59; Вередовав, як в греблі біс / І кобенив народ хрещений, Як водиться в шиньках у нас — ч. III, 60; Як бик скажений заревівши — ч. III, 61; Ійон же як захрабровали — ч. III, 62; До кого, як, про що, за чим — ч. III, 64; Хто, як, за віщо заслужив — ч. III, 69; Всім по заслузі, як котам — ч. III, 73; Еней як відсіль відступився / Піджарьовали, як у бані — ч. III, 83; І били сот по п'ять поклон, Як в церкві між людьми стояли / Як же були на самоті, То молитовники ховали — ч. III, 85; Іще як сами дівовали Та з хлопцями як гарцювали — ч. III, 90; Як з кабанів топилось сало — ч. III, 93; Сі всі були в другім загоні, Як би лошата або коні — ч. III, 94; Як між гадюки чорний уж — ч. III, 95; Як добре знав жінок дурить — ч. III, 97; І чванивсь, як людей морив — ч. III, 98; На пальцях ногтики кусали, Розприндившись, як павичі — ч. III, 99; І все о плутнях говорили, Які робили, як жили, Як паней і панів дурили, Як по шиньках вночі ходили І як з кишень платки тягли — ч. III, 100; І нумо жить так, як жили — ч. III, 104; Як на дорозі повстрічався З громадою знакомих душ — ч. III, 106; І всі троянці, що втопились, Як на човнах з ним волочились — ч. III, 107; Ішли, і як би не збрехати, Трохи не з пару добрих гін — ч. III, 110; Як баба бридка, криворота / І било під двором в клепало, Як в панських водиться дворах — ч. III, 111; І ввесь, як крейда, побілів / Так, як сама здорова знала / І як звелить — і мучать так — ч. III, 113; Було все чисто, як зоря — ч. III, 115; Так, як велике безголов'я Тому, хто грішну жизнь веде — ч. III, 119; Ні холодно було, ні душно, А саме так, як в сіряках, І весело, і так не скучно, На великодних як святках; Коли кому що захотілось, То тут як з неба і вродилось — ч. III, 121; Як глядь на гору ненароком, І там свого синка уздрів — ч. III, 128; Тогді-то в пеклі вечерниці Лучились, бачиш, як на те — ч. III, 131; Як неука і дуралея, Принять до гурту їх просив; І щоб обом їм услужили, Як знають, так поворожили / К чому і як Еней щасливий — ч. III, 133; Як розігрілось, зашипіло — ч. III, 137; Як стали роздувать пильніше, Горщок той дужче клекотав — ч. III, 138; І Римськії поставить стіни, В них буде жити, як в раю — ч. III, 139; Анхиз кричав, як в марті кіт — ч. III, 140; Борщів як три не поденькуєш — ч. IV, 1; Як угодили Юнонати І як Еней замінервить — ч. IV, 2; Енеєві пророковала, Йому де поступатись як — ч. IV, 3; Та треба з лиха догадаться, Як прийде узлом до чогось — ч. IV, 4; Як лиху помогти — не знали — ч. IV, 6; На землю впав, як міх із воза — ч. IV, 8; Пропали, як сірко в базарі! — ч. IV, 10; А заблеє так, як баран / А прус хвостом не завиляв, Як, знаєш, лис хвостом виляє, Як дуже Дойда налягає, І як Чухрай угонку дав — ч. IV, 11; Гребнули раз, два, три, чотири, Як на! — у берега човни / На землю скіць — як там були! — ч. IV, 18; Дрижав, як Каїн, за алтин — ч. IV, 19; Червона, свіжа, як кислиця — ч. IV, 21; Заслинишся, як глянеш раз — ч. IV, 22; Обточений, як огірок — ч. IV, 24; Як з нею був, то виправлявся І піднімавсь на каблучки — ч. IV, 25; Як пахло сватанням в Латина — ч. IV, 27; Як галич в врем'я непогодне — ч. IV, 28; Як не було — поїли з маху / Горілку всю повипивали, Як на вечері косарі — ч. IV, 29; Розщедривсь, як бува у нас — ч. IV, 30; Як ми що кажем їм — не знають — ч. IV, 32; І як доб'ється панськой ласки — ч. IV, 36; Як тут Латин і закричав — ч. IV, 37; Як лучше, краще прибирати, Де, як коврами застилати І підбирать до цвіту цвіт — ч. IV, 38; Як Александр цареві Пору Давав із військом добру хльору. Чернець Мамая як побив; Як Муромець Ілля гуляє, Як б'є половців, проганяє, — Як Переяслів боронив — ч. IV, 40; Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив; Як Соловей-харциз женився, Як в Польщі Желізняк ходив — ч. IV, 41; Латин як цар в своїм наряді / Надувшись всякий з них, як йорж — ч. IV, 43; Вертілась, як в окропі муха — ч. IV, 44; Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у латин — ч. IV, 45; Шмигляв по морю, як циганус — ч. IV, 46; І то найбільш для того году, Як замуж прийдеться давать — ч. IV, 48; На стіл як тілько настели — ч. IV, 49; Не знаю, як достались нам / Сю вещ, як рідку і старинну, Підносимо царю Латину — ч. IV, 50; Крий боже, як всі ради вам — ч. IV, 51; Бо потече із рота слина У декого, як описать — ч. IV, 54; Енея як латинь приймала / А сей Енея як за сина — ч. IV, 57; ч. IV, 58Поганець як же розібрав — ч. IV, 60; Хоть так страшна була, як чорт — ; Сідай, голубко! — як ся маєш? / І крутить там, як в Карфагені — ч. IV, 61; Ревнула фурія, як грім — ч. IV, 63; Кіть-кіть з Олимпа, як стріла; Як йшла черідка вечерочком. К Аматі шусть — як там була! — ч. IV, 64; Ти бачиш, як тебе люблю — ч. IV, 68; Стояв, як в землю вритий стовп — ч. IV, 70; Прижму незгірше, як сусіда — ч. IV, 71; З малої речі пострадали, Як то читатель сам уздрить — ч. IV, 74; Як тілько гончі заганяли — ч. IV, 78; Як вість така дойшла до няньки, То очі вип'яла, як баньки — ч. IV, 79; І крикнула, як на живіт — ч. IV, 80; Як тілько к пам'яти вернулась / Для дива, як ввесь світ кляла — ч. IV, 81; Троянське і латинське плем'я Як умивалося мазкой — ч. IV, 84; Як наш Латин тут розгнівився — ч. IV, 86; Як виглянув в вікно зненацька, Прийшов Латин в великий страх — ч. IV, 87; Він стичку тілько мав на ліжку, Аматі як не грав під ніжку / Без того ж завжде був тихенький, Як всякий дід старий, слабенький — ч. IV, 88; І як війну вести без збруї — ч. IV, 91; І в ратуш підтюпцем сунулись, Уже як вечер наступив — ч. IV, 94; Латинь к війні як знаряжалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був — ч. IV, 97; В шапках було, як мак, цвітуть. Як грянуть, сотнями ударять — ч. IV, 101; Воно так, бачиш, і негарне, Як кажуть-то — не регулярне — ч. IV, 102; Як амуницю спорядили / Як підсусідків розписали / Порядок як завівсь незгірш — ч. IV, 107; Вперед як ногу викидати, Ушкварить як на калавур — ч. IV, 108; Як Турн біснується, лютує — ч. IV, 113; І Янус вибіг, як харциз — ч. IV, 116; Йому людей давить, як мух! — ч. IV, 120; Як з блюдолизами панич — ч. IV, 124; В виски було кому як впнеться, Той насухо не оддереться — ч. IV, 127; Як, з ким, коли, відкіль взялись — ч. IV, 130; Коли його на міль, як рака, Зевес допустить посадить — ч. IV, 133; Еней в біді, як птичка в клітці — ч. V, 1; Як хвиля хвилю проганяла, Так думка думку пошибала — ч. V, 2; Скажіть! тогді чи дуже спиться Як доля против нас яриться І як для нас фортуна зла? — ч. V, 3; Як тридесять промчаться годи, З Юноною як зробить лад / Троянців з ними як з'єднаєш, Тогді і Турна осідлаєш — ч. V, 7; Як млость пішла по всьому тілу — ч. V, 9; Прийшов до тебе на одвагу, Не думавши, як приймеш ти — ч. V, 15; Щоб згамкати мене, як блин — ч. V, 16; А завтра, як начне світати — ч. V, 18; Хвалив Іраклови прокази, Як злого Кака він убив — ч. V, 21; Як ніч покрила пеленою Тверезих, п'яних — всіх людей, Як хріп Еней од перепою — ч. V, 23; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть — ч. V, 24; Уже Вулкан розм'як, як кваша — ч. V, 26; І прилабузнивсь до Киприди, Як до просителя писець — ч. V, 27; Все буде золотом покрито, Як тульськії кабатирки — ч. V, 28; Венера, як правдива мати — ч. V, 30; І скликали річ посполиту — Поставить, як іти в поход — ч. V, 33; В бою як буде необачне, То може згинуть неборак — ч. V, 37; Як в північ самую глухую / Курносенька, очима ясна І вся, як з кров'ю молоко — ч. V, 41; Як можна Турна роздрочити, Против троянців насталити — ч. V, 46; Пляшки і чарочки побила, Пропало все, як не було — ч. V, 50; Сам як опарений кричав — ч. V, 54; Робили глузи їм досадні, Гірш нівечили, як циган — ч. V, 55; З нудьги скакали так, як кози — ч. V, 58; Од жалю серце замирало, Що сяде син на міль, як рак — ч. V, 59; Коли ж як стала без зубів, То тілько на печі сиділа — ч. V, 60; Дивись, як кораблі горять! — ч. V, 65; Як гуси, в воду поринали, Із кораблів — сирени стали — ч. V, 66; Пороснули і рутуляни, Як од дощу в шатер цигани — ч. V, 67; Пан Турн як з військом тягу дав — ч. V, 70; І кріпкі, храбрі, як харциз — ч. V, 72; А що, як, викравшись помалу, Забратися в рутульський стан? — ч. V, 73; Як? сам? мене оставиш? / Умри на полі, як герой — ч. V, 74; Росту, як при шляху горох — ч. V, 76; Як ми Енею присягали — ч. V, 77; Змовлялись, завтра як до бою Достанеться їм приступать — ч. V, 78; Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан — ч. V, 79; Іул, Енеїв як наслідник — ч. V, 81; Як знахурі, чуже толкуєм — ч. V, 87; І Евріал, як Низ возився, То не гулявши простояв / І як ніхто не мав з ним спору, То поравсь, мов в кошарі вовк — ч. V, 90; І тілько-тілько забувався, Як Евріал к йому підкрався / І приколов його, як квітку — ч. V, 91; З запальчивим, як сам, харцизом — ч. V, 92; Як вовк овець смиренних душить / Як, добре врем'я угодивши І сіркою хлів накуривши, Без крику крадуть слимаки — ч. V, 93; Як Евріал врагам попався, Мов між вовків плоха вівця — ч. V, 98; Як сніп, на землю повалився — ч. V, 99; І в ярости, як віл, реве — ч. V, 100; Як блискавка проходить тучу, Він так пробіг врагів між кучу — ч. V, 103; Як іскра, порох запаливши, Сама з ним вкупі пропада — ч. V, 104; Як тілько що восток зардівся, Світилка Фебова взійшла — ч. V, 106; Забилися, мов миші в нору, Лукаву кішку як уздрять — ч. V, 107; Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула — ч. V, 109; О боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили — ч. V, 113; Як кажуть, хоть винось святих — ч. V, 116; Рутульці дралися на стіни, Карабкалися, як жуки / Рутульців плющили, як мух — ч. V, 119; Як рать рутульськую трощать, Як б'ють їх, не жалія поту, Рутульці, мов в'юни, пищать / Велів везти зо всіх олійниць, ... Як можна швидче тарани — ч. V, 120; І, як буряк, червоний Лик — ч. V, 123; Що як до Турна примостився, То з'їздив добре по зубах — ч. V, 124; Троянці, як чорти, озлились — ч. V, 126; І вас подавимо, як мух — ч. V, 129; Як шкурка на огні надувшись — ч. V, 130; Всі пінили, як кабани — ч. V, 131; Як од серпа колосся жнуться. Як над пашней хурчать ціпи — ч. V, 134; Як тілько в кріпость протаскався, Тузити зараз і принявся — ч. V, 135; Но як же сильно удивився, Як Турна в кріпости уздрів — ч. V, 138; Як б'ю я — брат твій теє знає — ч. V, 139; Як кнур свиріпий, роз'ярився — ч. V, 141; Зевес моргнув, як кріль усами / І крикнув, як на гончих псар — ч. VI, 1; Ох, ви на смертних дуже ласі! Як грек на ніжинські ковбаси — ч. VI, 3; Ось як богинь я укараю — ч. VI, 4; Ти знаєш, що, і як, і де — ч. VI, 7; Як маєш ти кого карати, Карай мене, — карай! я мати — ч. VI, 11; Як дам! очіпок ізлетить — ч. VI, 12; Як сучку, в ретязку держав / Як чесную її приймаєш — ч. VI, 14; І, як перекупки, горланять — ч. VI, 17; Поїв всю старшину, як міг / Як храбровав з людьми, з богами, Як без розбору всіх тузив — ч. VI, 22; На нім була свиняча шкура, Котору він як плащ носив — ч. VI, 25; Сухий, невірний, як шкелет / Щоб од яги як одв'язатись, То мусив в військо записатись — ч. VI, 28; Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити — ч. VI, 31; Ні риби то були, ні раки, А так, як би кружок дівчат; І бовталися, як собаки, І вголос, як кішки, нявчать — ч. VI, 32; Як бач, мавками поробив — ч. VI, 34; Рушайте, як один, шульгой — ч. VI, 36; Як мух, рутульців убивають — ч. VI, 37; Скрізь йорзає, як чорт в болоті — ч. VI, 39; За ним без голови Кісей, Як міх з пашнею, повалився — ч. VI, 41; Кричав, жидки як на молитві / Як огир в стаді, ярував — ч. VI, 42; Врагів, як хмиз, трощать, ламають — ч. VI, 43; Ударив, як пузир, об дрогу — ч. VI, 44; Ладона сплющив, як блощицю — ч. VI, 45; Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб — ч. VI, 46; Реве, як ранений кабан / Хитрить, як ловить кіт шпака — ч. VI, 48; І був, як в шкаралупі боб — ч. VI, 49; Як травка, скошеная в полі, Ув'яв Паллант, судеб по волі — ч. VI, 50; Як вихрі на пісках бушують, В порогах води як лютують — ч. VI, 53; Еней совавсь, як навіжений — ч. VI, 54; В запалі налетів на Мага, Як на мале курча шулік — ч. VI, 55; Як пса покинув на піску — ч. VI, 56; Як задавав Еней затьору Всім супостатам на заказ, Як всіх калічив без розбору І убивав по десять враз — ч. VI, 57; Іул як комендант ісправний Енеєві лепорт подав, Як війська ватажок начальний — ч. VI, 59; Як блазень, чмокавсь та лизавсь / Дивися, як троянці Од Турна врозтич всі летять — ч. VI, 60; Розм'як Зевес, як після пару — ч. VI, 64; І гола, як долоня, бувши — ч. VI, 65; Юнона з Турном як шутила, Еней про теє ні гу-гу / Но послі, як прозрів, кулачив Рутулян і других врагів — ч. VI, 71; Уже світовая зірниця Була на небі, як п'ятак — ч. VI, 74; Троянські плакси тут ридали, Як на завійницю кричали — ч. VI, 77; Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак — ч. VI, 78; Як все уже було готово — ч. VI, 79; Як вибрались на чисте поле — ч. VI, 81; В посольстві був як драгоман — ч. VI, 82; Позволь тіла убитой рати, Як водиться, землі предати — ч. VI, 83; Латинське і троянське плем'я Було як близькая рідня — ч. VI, 88; Та ба! не всякий так змудрує, Як сам Виргилій намалює — ч. VI, 89; ч. VI, 90Як тілько світова зірниця На небі зачала моргать — ; Онучі, постоли, волоки Шпурлялись, як на тік снопи — ч. VI, 92; ч. VI, 98Під Троєю він дався знати Нам всім, як взявся ратовати Богів домашніх і рідню — ; Заздалегідь було змовлятись, Як з пан-Енеєм управлятись — ч. VI, 101; Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан — ч. VI, 102; А нуте! як здається вам? — ч. VI, 103; Од річі сей Турн роз'ярився. Як втопленик, посинів ввесь — ч. VI, 108; Пред військом опинивсь як на! — ч. VI, 111; Народ, як черв, заворушивсь — ч. VI, 112; Прискочив перше до Камилли, Як огир добрий до кобили — ч. VI, 113; Розпорядивши, Турн, як треба, Махнув, засаду щоб зробить — ч. VI, 114; Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились — ч. VI, 115; Но як Арунт убив Камиллу, Тогді латинців жах напав — ч. VI, 116; Як вість така прийшла до Турна, То так мерзенно іскрививсь — ч. VI, 117; Що ж буде, як розсержусь я? — ч. VI, 120; Як луснеш ти, то згину я — ч. VI, 123; Тож посила зробить умову, Як завтра виставляти рать — ч. VI, 124; Юнона, як богиня, знала — ч. VI, 127; Як так на небі дві хитрили, Тут лагодились два на бой — ч. VI, 128; І там вертілася, як шавка, І всіх скуйовдила собой / Стид всім стоять, згорнувши руки, Як згине Турн, терпіти муки — ч. VI, 129; А військо — в лотоках як води Ревуть, все дном наверх вертять — ч. VI, 139; Як од хортів лиса виляя, Спасала Турна од врагів — ч. VI, 141; Та ба! Як Турна б нам достать — ч. VI, 143; І як ні морщусь, ні стараюсь, Щоб гладко вірші шкандовать — ч. VI, 144; Сказав, і військо загриміло, Як громом, разним оружжям — ч. VI, 148; Амати смерть ся бусурманська Як до Лавинії дойшла — ч. VI, 152; Латин же, як старий плохутка, Устояв, ледве на ногах — ч. VI, 153; Як тілько Турн освідомився, Що дав цариці смерть очкур — ч. VI, 154; Прямий, як сосна, величавий, Такий, як був Нечеса-князь — ч. VI, 155; Як тілько виступили к бою Завзята пара ватажків — ч. VI, 156; Так Турн зробив без дальней думки, Як кажуть, підобравши клунки — ч. VI, 157; Іноси! сількісь! як мовляла — ч. VI, 162; Хоть як вертись і одступайся — ч. VI, 163; Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка / Простягся Турн, як щогла, долі — ч. VI, 166; Прошу, як козака, благаю — ч. VI, 168;

Як вернеться пан хан до Криму — тобто, ніколи того не буде. Кримське ханство було ліквідоване і приєднане до Російської імперії 8 квітня 1783 р. Нар.: Як хан долізе до Криму (Номис. — С. 109) (С.): ч. I, 16;

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано ч. I, 48; ч. II, 2; ч. II, 30; ч. II, 57; ч. II, 63; ч. III, 5; ч. III, 11; ч. III, 13; ч. III, 43; ч. III, 52; ч. III, 110; ч. IV, 7; ч. IV, 32; ч. IV, 51; ч. V, 78; ч. V, 96; ч. VI, 66; ч. VI, 96; ч. VI, 146; ч. VI, 158;

Який [Якый] = какой (К.).
Який і всі словозміни: ч. I, 6; ч. I, 22; ч. I, 50; ч. I, 54; ч. II, 34; ч. II, 42; ч. II, 69; ч. III, 7; ч. III, 9; ч. III, 24; ч. III, 45; ч. III, 47; ч. III, 51; ч. III, 61; ч. III, 68; ч. III, 69; ч. III, 70; ч. III, 71; ч. III, 72; ч. III, 73; ч. III, 76; ч. III, 81; ч. III, 82; ч. III, 88; ч. III, 89; ч. III, 90; ч. III, 94; ч. III, 96; ч. III, 97; ч. III, 100; ч. III, 101; ч. III, 102; ч. III, 103; ч. III, 116; ч. III, 118; ч. III, 119; ч. III, 121; ч. III, 122; ч. III, 123; ч. III, 124; ч. III, 125; ч. III, 130; ч. III, 134; ч. III, 136; ч. IV, 9; ч. IV, 23; ч. IV, 25; ч. IV, 49; ч. IV, 51; ч. IV, 53; ч. IV, 57; ч. IV, 71; ч. IV, 91; ч. IV, 97; ч. IV, 106; ч. IV, 107; ч. IV, 114; ч. IV, 117; ч. IV, 120; ч. IV, 130; ч. V, 10; ч. V, 17; ч. V, 21; ч. V, 22; ч. V, 28; ч. V, 60; ч. V, 64; ч. V, 72; ч. V, 75; ч. V, 80; ч. V, 118; ч. VI, 5; ч. VI, 13; ч. VI, 15; ч. VI, 23; ч. VI, 33; ч. VI, 46; ч. VI, 53; ч. VI, 77; ч. VI, 79; ч. VI, 88; ч. VI, 98; ч. VI, 137; ч. VI, 139; ч. VI, 149; ч. VI, 159;

Якмога [Якъ-мога] = сколько можно (К.).
Якмога — якомога — як можна — з усіх сил, наскільки можливо, а також уживається як підсилення при вищому ступені прикметників та прислівників:  ч. I, 50; ч. III, 29; ч. IV, 5; ч. IV, 17; ч. V, 137; ч. VI, 21;

Яловець [Яловець] = можжевельник (К.).
Ялівець (Juniperus, L.) — вічнозелений чагарник, рідше дерево родини кипарисових з лускоподібною або короткоголчастою хвоєю та ягодоподібними шишками, вживаними в медицині (СУМ-11). Ялівець і зараз поширений на Україні. Використовується як декоративне дерево. Має гострий смолистий запах. Дим з ялівця (плоди і стебла тліють на гарячому вугіллі) має лікувальні властивості (С.): ч. I, 28;

Ялозить [Ялозыть] = мазать, пачкать (К.).
Ялозити — змащувати щось чим-небудь жирним (СУМ-11): ч. III, 89;

Яничарка — турецька рушниця з кремінним замком (С.). Ними було озброєне турецьке військо — яничари, — що формувалося з християн-полонених (Ш.): ч. IV, 103;

Янус — у стародавніх римлян — бог часу, всякого початку і кінця, покровитель дверей і воріт, різних «входів» і «виходів». Зображувався у вигляді фігури з двома обличчями, зверненими в протилежні боки: старим — назад, в минуле; молодим — вперед, у майбутнє (С.). Коли починалась війна, храм Януса одкривався, і це означало, що народ перебуває в стані війни, коли храм було замкнуто — це означало, що Рим перебуває у згоді з іншими державами (Ш.): ч. IV, 115-116.

Япид — у Вергілія — Япіг, троянський віщун і знахар. Щоб продовжити віку своєму батькові, Іасові, він вивчив цілющі трави і глибоко опанував лікарське мистецтво (С.): ч. VI, 135-136.

Ярема — див. Хома.

Ярижник, ярига — 1. Тут у значенні — сутяга, обманщик (Ш.): ч. III, 49; ч. III, 79. 2. П'яниця, гультяй, безпутна людина (СУМ-11). Треба зазначити, що у коментарях і до цієї строфи, Шамрай називає яриг шахраями і судовими «крючками», але виникає сумнів, що Тигренко у Стехівці зміх набрати аж сто «судових крючків», а от п'яниць і гультїв, судячи зі змісту попередніх строф поеми — без проблем. В цій і двох наступних строфах перелічуються імена союзників Енея, за поемою Вергілія, але Котляревський зображує їх типовими рисами волоцюг і шибеників свого часу (Т.Б.): ч. VI, 24;

Яритися — виявляти зло, лють.
Ярувати — 1. Бути в стані сильного гніву; лютувати (СУМ-11): ч. V, 3; ч. V, 31; ч. V, 50; ч. V, 116; ч. V, 127; ч. V, 131; ч. V, 141; ч. V, 143; ч. VI, 37; ч. VI, 42; ч. VI, 45; ч. VI, 48; ч. VI, 108; ч. VI, 113; ч. VI, 117. 2. Быть въ любовномъ возбужденіи (Г.): ч. VI, 61;

Ярміз [Ярмыз] = беспорядок (К.).
Ярміс — спосіб; учинити ярмис — дібрати спосіб (Л.). Спосіб, засіб; учиняти ярміз — тут у значенні: повернути на свій лад, зробити по—своєму, накоїти лиха (С.): ч. II, 41;

Ярмо — упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами (СУМ-11): ч. IV, 10;

Ярун — лютий (Л.); запальна, гнівна людина: ч. IV, 127;

Ятровка [Ятровка] = свояченица (К.).
Ятрівка — дружина чоловікового брата (СУМ-11): ч. III, 46; ч. V, 39 (див. коментар до цієї строфи).

Яхидний — єхидний — пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (СУМ-11): ч. IV, 60; ч. IV, 73;

Яхидство — єхидство — недоброзичливість, злобність, хитрість, лукавство, в'їдливість (СУМ-11): ч. VI, 108;

Яцько [Яцько]] = Яков (К.) — слово відсутнє

КОНЕЦ.

 

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я  S

Коментарі до строф і окремих рядків

Но греки, як спаливши Трою — ч. I, 1.
Відомо, що епос Вергілія створено на підставі легенд про троянців, що після зруйнування Трої ніби оселилися в Італії і поклали початок Римської держави. До Вергілія цю легенду опрацьовували перші римські письменники Гней Невій і Енній (ІІІ-ІІ ст. ст. до н. е.). Міфи про Троянську війну, як також відомо, лягли в основу «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (IX-VIII ст. ст. до н. е.), що мали значний вплив на «Енеїду» Вергілія. Крім того, міфи ці стали матеріалом і для багатьох інших письменників Греції і Риму (Ш.).

До ляса мов ляхи шатнулись — ч. I, 12.
Можна думати, що в даному випадку — натяк на повстання Костюшка в 1794 р., в зв'язку з другим поділом Польщі, поразку його і третій поділ Польщі. Отже, Котляревський відгукувався на сучасні йому політичні події, бо перша частина «Енеїди» писалася саме в 1794 р. (Ш.).

Куди йому уже до Риму? — ч. I, 16.
Згідно з «Енеїдою» Вергілія, Енеєві було призначено стати засновником міста Рима і могутньої Римської держави, основоположником великої династії правителів (С.).

Як вернеться пан хан до Криму — ч. I, 16.
Натяк на ліквідацію Кримського ханства і приєднання Криму до Росії в 1783 р. (Ш., Д.).

І зараз чогось попоїли — ч. I, 20.
«Голе троянство» геть вибилося із харчових запасів. Вперше і востаннє за весь час їхнього мандрування Котляревський не називає наїдків, а говорить просто «чогось попоїли» (С.).

В тім городі жила Дидона і далі — ч. I, 21.
У цій строфі подається характеристика Дідони. Ні тут, ні далі Котляревський прямо не зображає і не називає її царицею. Перед нами — українська молодиця, вдова заможного пана середньої руки. Спосіб характеристики Дідони, як і інших персонажів «Енеїди», — це перелік рис, якостей, у даному разі тільки позитивних, які складають той характер. Перша оцінка дещо побіжна: «розумна і моторна». Потім, звернувши нашу увагу на Дідону, оповідач розгортає ширшу характеристику. Йде ряд означень: «трудяща», за ним — паралельне означення-синонім у вищому ступені: «дуже працьовита». Далі — ще позитивні риси: «весела», «гарна». Як бачимо, змальовано народний ідеал молодиці. Найважливіша прикмета того ідеалу — працьовитість. З шести означень ідеалу жінки працьовитості відведено два, одне з них у вищому ступені (єдиний у строфі прикметник вищого ступеня). Звернімо увагу: на останньому місці — «гарна». У щойно змальованих образах Венери і Юнони майже все зосереджено на зовнішності, уборах, а тут бачимо зовсім інше. Убори Дідони будуть не менш уважно й любовно виписані далі, тут же йдеться виключно про моральні якості, вдачу, життєві обставини. Дуже багато буде важити для Дідони прибуття троянців, надто великі надії пов'язує цариця та її близькі з появою Енея. Перед потенціальним женихом насамперед викладається найважливіше з народного погляду — якості молодої вдови як людини і хазяйки. Далі в усій поемі таку пильну увагу до моральних рис, особистої вдачі зустрінемо тільки один раз — при змалюванні майбутньої дружини Енея Лависі, народного ідеалу дівчини на виданні. А тепер звернімо увагу на означення «сановита», яке стоїть після «веселої», «гарної», замикаючи перелік достоїнств Дідони. Справа в тому, що воно не зовсім прикладається до українського народного ідеалу жінки, взяте з іншого смислового ряду. В «Словнику української мови» зафіксовано два значення слова сановитий: 1) який має високий сан, чин; 2) показний, величний з вигляду. Тільки тут, в одному з семи означень-похвал Дідона наближається до цариці. Воно було б на місці у ряду: «мудра» («розумна» має більш практичний, житейський відтінок), «могутня», «милостива» і т. ін. Чому ж слово «сановита» опинилося в чужому для нього лексичному оточенні? Справа в тому, що перед нами — травестія. Взяте з іншого (царського, великопанського) шару лексики, поняття в невластивому йому оточенні створює певний комічний ефект. Воно заховалося в самому кінці останнього рядка характеристики і ненав'язливо, ледве помітно виглядає звідти, мов краєчок царської мантії з-під плахти молодиці. На ідеал української жінки падає травестійно-гумористичний відсвіт, весь він немов пройнятий любовно-іронічним усміхом автора. Наступне слово «бідняжка» ніби маскує, а насправді підсилює гумористичний мотив — сановита бідняжка! (С.).

Відкіль такі се гольтіпаки? і далі — ч. I, 22.
Звертаючись із запитаннями до троянців, Дідона перелічує різні види мандрівок людей у давні часи. Передовсім згадано чумацькі валки на Дон та у Крим. Як відомо, основним товаром чумацького промислу в ці краї були сіль і риба. Потім названо переселення з одного краю України в інший («виходці-бурлаки»). На початку 90-х років XVІІІ ст. частина запорожців частково сушею, частково морем переселилася на «подаровані» царицею Катериною ІІ землі між річками Кубань і Єя, утворивши там Військо чорноморське. Здогади, що Котляревський в мандрах троянців відбив і цей історичний епізод, не мають реальних підстав. Нарешті — мандри на прощу до Києва, Почаєва та інших місць паломництва.

Тут їли розниї потрави і далі — ч. I, 27.
Наїдки тут і у всіх подальших картинах бенкетування троянців автор перелічує в тій послідовності, у якій їх подавали на стіл. Звичайно, останніми подавали солодкі страви, послідовно: путря, кваша, шулики, причому кожна наступна страва була солодша за попередню. Хотілося б звернути увагу на шанобливе ставлення в той час до їжі. Під час святкового бенкетування козаки могли кидати в грязь і топтати дорогі убори, сипати грішми, але ніколи не могли собі дозволити зневажливого ставлення до хліба, їжі взагалі. І обідаючи після тривалого морського походу, і бенкетуючи цілими днями, троянці все підбирають, «як на вечері косарі» (ІV, 29). Адже не годилося ставити на стіл чергову страву, коли в мисках ще залишалася попередня. Цікаво, що Котляревський у «Енеїді» жодного разу не згадує картоплі, хоч її за життя письменника почали культивувати на Україні. Досить швидко вона вийшла в число головних городніх культур. У «Салдацькому патреті» (1833), перелічуючи виставлені на ярмарку овочі, Квітка-Основ'яненко називає і «картохлі, що вже швидко хліб святий з світу божого зженуть» (С.).

І кубками пили слив'янку і далі — ч. I, 28.
За панським столом, можливо, кожен гість мав кубок. Одначе за давньою народною традицією обносили і частували всіх гостей по кругу однією чаркою. В народних звичаях живе цілий кодекс правил, хто і в якій послідовності підносить гостям чарку, з кого починати частування.
Мед, пиво, брагу, сирівець — названі найдавніші відомі в нас напої. Перелік по низхідній, від кращого до найдешевшого — сирівцю, єдиного в цьому ряду безалкогольного напою (С.).

Бандура горлиці бриньчала і далі — ч. I, 28.
У чотирьох «граючих» рядках цієї строфи блискуче виявився дивовижний музикальний слух Котляревського (він грав на скрипці). Спробуємо проаналізувати звукову інструментовку рядків. Тут необхідне вдумливе вчитування в текст, вслухування в мелодію і наростаючий темп.
«Бандура горлиці бриньчала» — чуються перебори струн бандури в помірному темпі. «Сопілка зуба затинала» — прискорення темпу і підвищення тону; після двох «бринь» попереднього рядка (причому перше тихіше — «ба», друге голосніше — «бринь») — три такти сопілки, кожний голосніший попереднього: «со» (глухий приголосний і голосний), «зу» (дзвінкий приголосний і низький, приглушений голосний), «за» (той же дзвінкий приголосний, але вже в парі з високим голосним). «А дудка грала по балках» — вступає інструмент, голосніший, ніж два попередніх, з іншим забарвленням тембру, росте темп: після «ду-ду» ідуть варіації.
«Санжарівки на скрипці грали» — дальше підвищення темпу і тону. Завдяки нагромадженню дзвінких приголосних та свистячих рядок немов зіграний на скрипці. Вслухаймося у вступні акорди: «с», «н», «ж» — на два такти — «ду-ду» — три перебори пальців скрипаля, три порухи смичка. Звернімо увагу на те, що інструменти починають звучати у певній наступності. Першою — порівняно неголосна бандура, за нею голосніша — сопілка, потім ще голосніша — дудка. І нарешті всіх покриває цариця музики скрипка. Народним танцям властивий органічний синкретизм, єдність ритму танцю, музики, співу. Пісня для танцю втілює його ритм і дух, без нього вона, як і без мелодії, за висловом Лесі Українки, «тільки наполовину жива». Одяг, в якому виходять на круг, а особливо взуття («Дам лиха закаблукам, Закаблукам лиха дам! Дам лиха закаблукам, Дістанеться й передам») часто фігурують в піснях до танцю, і не просто так, до слова, а тому, що вони є неабиякою складовою частиною святкового дійства. Демонструють не тільки силу і вправність у танці, а й одяг, убори. Недарма дробушкам, чоботам і свиткам присвячений окремий рядок коментованої строфи (С.).

Проворну, чепурну і гарну — ч. I, 29.
Народний ідеал дівчини, прикмети названі в порядку їх важливості. Пор. змалювання молодиці Дідони (ч. I, 21), дівки на виданні Лависі (ч. IV, 21-22).

В червоній юпочці баєвій і далі — ч. I, 29.
У Ганни юпка пошита з байки, а запаска з фланелі (франц. flanelle) – дорогої фабричної тканини. Святкове вбрання її, так само як Дідони та Енея, пошито не з домотканого полотна та сукна, а з купованих тканин, що в ту пору могли дозволити собі тільки заможні люди (С.).

Тут танцьовала викрутасом — ч. I, 29.
Чому в танець з Енеєм іде не Дідона, а її молодша сестра, дівка Ганна? Тому що молодицям та ще вдовам не годилося танцювати разом з дівчатами та парубками, тим більше не годилося вдові з першого знайомства припрошувати до танцю парубка. Прийнято, розпочавши, танцювати до тих пір, поки грають музики. Вийти з танцю раніше, особливо парубкові, означало показати слабість. Хто доведе свою пару до найбільшої втоми – той кращий танцюрист (див.: К. с. — 1898. — Т. 61. — Кн. 4. — С. 10 другої пагінації) (С.).

І не до соли примовлявши — ч. I, 30.
Примовка «Тепер мені не до солі» пішла від народного оповідання, відомого у варіантах. Наводимо поданий у «Трудах» Павла Чубинського, підготовлених у 70—х роках минулого століття: «Послав батько сина за сіллю, дав йому гривню грошей. Купив син солі, скільки було сказано йому, ще шага й виторгував з тих грошей; всипав сіль у заполу та й іде додому. По дорозі був шинок, а в шинку тому гра музика, люди танцюють, аж діл гуде. Надійшов туди наш парубок і дуже йому заманулося потанцювати, а в кишені шаг мулить.
— Музико, грай мені одному! — погукнув парубок, віддав того шага І почав танцювати, аж хата мала, а він закида ноги, і вприсідки, і через ногу, усяк було. Затанцювався парубок, а сіль потроху сиплеться з заполи. Що майне він ногою, то сіль так і поросне по хаті. А люди стоять округи та й приказують йому саме під ногу, мов знарошне приграють:
— Ой, парубче, сіль сиплеться, ой, парубче, сіль сиплеться! А парубок зайшовся так, що й себе не тяме, та все їм:
— Тепер мені не до солі, коли грають на басолі! Тепер мені не до солі,коли грають на басолі!
Ходив, ходив парубок, поки аж відтанцював свого шага. Стала музика І він став. Глянув — аж сіль уся на долівці, ще сам він і порозтирав її ногами. Скривився парубок та в сльози:
— А бодай його лиха година знала! Що ж тепер тато скажуть! Потяг собі, сердега, додому» (Чубинськи й. — Т. 2. — С. 379).
Здавна на Україні, так само як у Росії та Білорусії, сіль, як переважно привозний продукт першої необхідності, цінилася високо і витрачалася економно. Сіль була важливим, коли не основним, продуктом чумацького промислу. Знали сіль «кримку» і «бахмутку». Першу одержували від випаровування на сонці морської води в Криму, другу — від випаровування на спеціальних сковородах добутої з соляних колодязів води. Колодязі знаходилися на березі невеликої річки Бахмутки в нинішньому Донбасі. Біля солеварень виникла укріплена слобода, потім — місто Бахмут (тепер Артемівськ, великий центр соледобувної промисловості). Свідчать, що «бахмутка» була більш дрібною і вважалася кращою на смак (див. Також коментар: ІV, 45). Страви прийнято було варити без солі. Її ставили на стіл окремо. Звідси й звичай зустрічати гостей найдорожчим у господарстві — хлібом і сіллю. Хліб і сіль на столі — ознака достатку. Розсипати сіль не те що з торби — солянки вважалося в народі недоброю прикметою (посваритися).

Що од покійника украла — ч. I, 34.
Тобто те, що Дідона потай взяла з майна свого покійного чоловіка Сіхея.

Дидона вигадала грище і далі — ч. I, 36.
36 і 37 строфи — «ігрові». У перших виданнях «Енеїди» кожна строфа складалася з 20 рядків, потім сам Котляревський розбив двадцятирядкові строфи на дві десятирядкові. Тому тісна смислова єдність двох сусідніх строф у «Енеїді» спостерігається часто. Ігри не бенкет, де важко подати наїдки й напої з урахуванням забаганок кожного з присутніх окремо, і не обряд, де теж передбачені обов'язкові для всіх ритуальні дійства. Грають «хто як і в віщо захотів».
Сцени бенкетування троянців у Дідони не раз перегукуються з травестіями «мандрованих дяків» — «Пісня світська» та «Великодна вірша», де фігурують біблійні персонажі, переодягнені в український одяг і наділені рисами українських селян. У «Великодній вірші» — «Давид гуслі підстроїв, козацької як дернув», з присутніх «всяк собі пару прибрав» і всі пішли у танець:

Перше навприсядки брали,
Потім били трепака,
А дівчата забивали
Підківками гоцака.
Як же взяли молодиці
По—своєму бушувать,
Аж погубили спідниці,
Так взяло їх розбирать.

Тут же «парубки в м'яча гуляли, деякії ж у жгута; дівки пісеньки співали; малі ж діти — у кота; хто хотів — навбитки бився» (Історія української літератури: У 8 т. — К., 1967. — Т. 2. — С. 57).
В «ігрових» строфах новаторська риса «Енеїди» порівняно з віршами-травестіями полягає в тому, що з ряду ігор обособлено взятий «панас». Він служить зближенню Енея з Дідоною, рухає сюжет. Пара на довший час, мов прожектором, вихоплена з маси. Індивідуалізації героїв у сучасному розумінні ще немає, але є типи, на розвитку стосунків яких тримається сюжет. У травестіях попередників Котляревського гри чи танцю, взятих з виразною метою характеристики окремих персонажів, вказати не можемо.

Мов Каїн, затрусивсь увесь — ч. I, 50.
Вираз походить від апокрифічних варіантів біблійного міфу про першого великого грішника людського роду братовбивцю Каїна (Буття ІV, 11). Пор. у літописі (XІІІ ст.): «А князь [Мстислав] викрив Жирослава [свого боярина—зрадника] і прогнав його від себе, як ото прогнав бог Каїна з—перед лиця свого, кажучи: «Проклят ти будь, стогнучи і трясучись на землі; бо розверзла земля уста свої прийняти кров брата твойого» (Галицько—волинський літопис / Пер. Л. Махновця / Жовтень. — 1982. — N 7. — С. 25). Тут «стогнучи і трясучись на землі» — апокрифічний додаток. Нар.: Труситься, як Каїн (Номис. — С. 63) (С.).

А сам, вернувшася в будинки — ч. I, 51.
У панських садибах будинками називалися тільки ті приміщення, в яких жила панська сім'я та її гості, люди «благородного звання». Двірська челядь, взагалі простолюд, жили в інших, службових приміщеннях.

Постій, прескурвий, вражий сину! і далі — ч. I, 53-57.
Крадькома виглядаючи з—за комина, Дідона довго вдавала, що не помічає зборів у дорогу зрадливого коханця, довго тамувала злість. Побачивши, що Еней хоче втікати, вхопила його за чуприну, не проговорила, а просичала першу фразу: «Постій, прескурвий, вражий сину!» Зразок алітерації: у кожному слові — глухий свистячий та шиплячий приголосний. Нар.: Не грій гадюки в пазусі, бо вкусить (Номис. — С. 58) (С.).

Окинемо поглядом увесь епізод з лайкою Дідони. 53-54-та строфи — присоромлення, виказування, перелік благодіянь невдячному коханцеві. Інший характер мають строфи 56-57. Вони становлять внутрішньо завершену мовно—художню цілісність. Дідона лає зрадливого коханця згідно з устояними фольклорними канонами. Довгий монолог Дідони завершує лайка—заклинання, лайка — ритуальне дійство. Виказавши все Енеєві, Дідона доступним їй способом творить над ним суд і кару. Перші чотири рядки 56—ї строфи — тринадцять лайливих слів. Один період, розділений на два речення тільки тому, що треба перевести дух. Тринадцять лайливих слів—ударів. Після них, розпаливши себе, молодиця переходить до словесної розправи. Словесно відтворені етапи розправи: ляпас і дряпання нігтями по обличчю. У 57—й строфі від знищеного і розвінчаного Енея Дідона переходить до його братії. Тут уже не викриття, а лайка-заклинання, які, за виразом Олександра Потебні, є вивітреними язичницькими молитвами. Дідона накликає на троянців усі біди й нещастя, серед яких найстрашніше — «на чистому щоб поколіли», тобто вмерли наглою смертю. Несподівана, раптова смерть, без сповіді і причастя — ганебна. Тому воїни перед боєм відправляли відповідні ритуали, несподівано опиняючись в смертельно небезпечному становищі, сповідалися і просили прощення один у одного. В поезії Шевченка: «Ой пішла я у яр за водою» дівчина заклинає зрадливого коханого: Побий тебе сила божа На наглій дорозі (С.).

Мандруй до сатани з рогами — ч. I, 57.
Це перефразована лайка «Щоб тебе нечистий взяв!» (Номис. — С. 81). Не горів, не болів: зразу околів (про наглу смерть злого) (Там же. — С. 159). Щоб ви шаталися повік — один з тяжчих прокльонів, майже обов'язковий компонент кожної лайки. Ось давніший зразок такого прокльону з «Галицько—Волинського літопису» (XІІІ ст.): «Хай не буде йому [зрадникові боярину Жирославу) пристанку в усіх землях, у руських і в угорських, і ні в яких же краях! Нехай ходить він, блукаючи, по землях! Хай жадає він харчу, а вина і пива скудно хай буде йому! І хай буде двір його пустим, і в селі його хай не буде живущого!» (Галицько—волинський літопис / Пер. Л. Махновця / Жовтень. — 1982. — N 7. — С. 26) (С.).

Стояв у неї на городі — ч. I, 65.
Чому очерет складений на городі, а не в дворі, де стоять садибні будівлі, копиці сіна, соломи та ін.? У садибі двір (інколи обгороджений) — зовсім не те саме, що город. Город обробляється і на ньому можна ставити ожереди, копиці тощо тільки тоді, коли достигла городина зібрана, а нова ще не посаджена. У даному разі саме так стоїть справа зі скошеним на паливо очеретом. Його звичайно косять на самому початку зими, коли тільки став лід на стоячих водах і ще не випав великий сніг. Город, що спускається до низу, в цю пору пустує і на ньому зручно складати очерет. До весни увесь він чи більша частина його буде спалена.

Послала душу к чорту в ад — ч. I, 66.
Всі, хто накладає на себе руки, — вчиняє тяжкий гріх, якому немає прощення. Самогубцям уготовані вічні муки в пеклі (ч. III, 71).

І, зараз попросивши в хату і далі — ч. II, 7.
Як водиться у подібних випадках, несподіваних гостей почастували тим, що тримали у запасі для такої нагоди, — салом, ковбасою, а оскільки вони з далекої морської дороги зголодніли, то подали й тетерю (гарячу страву), яку можна приготувати нашвидкуруч: накришити у кип'яток сухарів, засмажити цибулею на олії, посолити — і тетеря готова. Сало — воно ще не раз буде згадуватися в «Енеїді». З прадавніх часів його місце у харчовому раціоні українського народу дуже значне. Серед харчових припасів, які, збираючись на війну з рутульцями, готує військо царя Латина, на першому місці — сало і пшоно (ІV, 98). З салом пов'язана велика кількість народних приказок, оповідань, анекдотів. Напр.: «Ой якби—то було так, щоб я царем стався — сало б їв, з салом спав, салом би вкривався». Ковбаса — традиційний спосіб її приготування: «Свиняче м'ясо з салом порізати на шматочки, посипати сіллю, перцем і цим фаршем наповнити вимиті свинячі кишки, спекти в звичайній печі, а перед подачею на стіл піджарити» (М. — С. 155) (С.).

В сей день його отець опрягся — ч. II, 9.
Еней прибув до Сіцілії якраз через рік після смерті свого батька Анхіза на цій землі. Опрягся — в бурлескній манері, зневажливо, мов про скотину: помер (С.).

Хазяїнів своїх ззивали — ч. II, 12.
Тобто сіцілійців, на землі яких у даний момент перебували троянці (С.).

Пішла на дзвін дякам копа — ч. II, 12.
Копа — полтина, тобто п'ятдесят копійок. Дати на дзвін — заплатити, щоб дзвонили в церкві за упокій душі. Нар.: Дзвонять за упокій душі (Номис. — С. 160) (С.).

І м'яса в казани наклали і далі — ч. II, 13.
Подана в помірному гротескно—жартівливому тоні картина приготування поминального обіду. Поминки — не бенкет, багатий стіл з різноманітними та вишуканими наїдками й напоями, приправами та делікатесами тут буде недоречним. Готуються звичайні, повсякденні страви. Аби тільки обід був добре приготовлений та щоб усім, хто прийде вшанувати покійного, вистачило їжі. На поминки кликати не обов'язково, приходять усі рідні, близькі, сусіди. Старці сходяться з усієї округи. Звичайно, з цієї нагоди найбільше наварили борщу, який за кількістю компонентів та способів приготування (залежно від локальних умов і пори року) не має собі рівних серед інших страв української кухні. Борщ — головна страва обіду. Порівняно з іншими стравами, борщ займає, можна сказати, чільне місце у фольклорі. Нар.: Добрий борщик, та малий горщик. Старий стару хвалить, що добрий борщ варить (Номис. — С. 92, 173). Менше від борщу, хоч зовсім не набагато, варять юшки (п'ять казанів проти шести — дивовижно витримана загальна співрозмірність між собою найбільш поширених страв, кількість визначає і питому вагу в порівнянні з іншими стравами). Юшка, так само як і галушки, — страва загалом на сніданок та вечерю. Треба зауважити, що під «юшкою» часто розуміли бідняцьку, убогу страву.
У коментованій строфі Іван Котляревський зазначає, що в усі казани спочатку поклали варити м'ясо — отже, обід багатий.
Приєднана в кінці строфи до звичайних на поминках страв «тьма» варених баранів, «курей, гусей, качок печених» — гротеск, очевидне для сучасників Івана Котляревського поєднання несумісного. З другого боку, обкладені горами печені демократичні вагани з борщем — на місці. Вони співзвучні стилеві поеми, уже готують переростання в наступних строфах поминок у п'яне гульбище.

Еней і сам зо старшиною — ч. II, 15.
Як і в реальному тогочасному житті, в «Енеїді» виразно розмежовані суспільні стани: народ, простолюд; над ним — старшина, дворяни; над старшиною — вища знать, державці, Олімп. Одначе цікаво, що в першій частині поеми розмежування далеко не таке виразне, як у наступних. У Дідони всі троянці бенкетують за одним столом; Еней і поведінкою, і способом життя не вирізняється з—поміж інших троянців, які при зустрічі з Дідоною лають його останніми словами. А тут — Еней уже сідає за стіл «со старшиною», народ тримається окремо. Це – свідчення того, що між написанням першої і другої частин поеми був період коли не тривалий у часі, то принаймні позначений інтенсивним творчим розвитком митця, реалістичною конкретизацією і поглибленням його задуму (С.).

Ізнов кружати начали і далі — ч. II, 18.
Похмілля на другий день після поминок по батькові Енея Анхізові переростає у широкий п'яний розгул — з музиками, танцями дресированих ведмедів, перебійцями. Гуляння тривало «без просипу неділь із п'ять», аж поки втручання злої Юнони не поклало йому край. Зважаючи на звичаї тогочасного панства — це не таке вже й перебільшення. Гуляли тижнями, звичайно, не поминаючи, а під час ярмарків, на різдво, Великдень, інші свята, до яких приурочувалися сімейні торжества. Перетворювати поминки на п'яне гульбище, напиватися до безтями, та ще й поминаючи батька, — неподобство. Таке міг собі дозволити тільки Еней — безтурботний гульвіса, яким він змальований у перших частинах поеми. Досить порівняти поминки Анхіза в другій частині і зображення поховання та поминок убитих воїнів у шостій (строфи 87-93), де Еней виступає як розважний і мудрий ватажок, а троянці — свідомими свого обов'язку мужніми воїнами, щоб побачити, якої значної еволюції зазнав задум «Енеїди» в тривалому процесі її написання (С.).

Еней наш роздоброхотався і далі — ч. II, 19.
Притаманне Котляревському «яскраве видіння реального світу і найбільшою мірою конкретне його відтворення» (А. Шамрай) виявилося у наведеному малюнку надзвичайно виразно. Дуже насичена, жива картина святкового гуляння в господі українського пана. Це вже далеко не поминки. Немає обов'язкових у такому випадку столів для старців. Публіку розважають школярі, хором співаючи канти, тут же скачуть халяндри цигани і, звичайно ж, всюдисущі кобзарі та лірники зі своїм репертуаром на всі випадки життя.

У вікон школярі співали — ч. II, 19.
Численні мемуарні і літературні матеріали свідчать, що семінаристам або бурсакам того часу доводилось «...І гуртом збирати подаяння, співаючи канти... Ця давня традиція українських шкіл була ще жива в той час» (Волинський П. К. Іван Котляревський. — К., 1969. — С. 21).

Халяндри циганки скакали — ч. II, 19.
Цигани були неодмінними учасниками будь—якого святкового, ярмаркового дійства. Халяндри — циганський танець (К.). Подаючи панораму ярмарку в «Салдацькому патреті», Г. Квітка—Основ'яненко згадує й циганів: «Циганка ворожить та приговорює: «І щасливий, уродливий; чорнява молодиця за тобою вбивається; положи ж п'ятачка на рученьку — усю правду скажу...» Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере».

Аж ось прийшов і перебієць — ч. II, 20.
Бої кулачні, різні види боротьби, змагань — дуже давня традиція в житті всіх народів, що в різних модифікаціях живе і в наш час. Серед настінних розписів на світські теми Софії Київської зустрічаємо зображення борців. Цікаво, що борці Дарес і Ентелл представляють різні суспільні прошарки, хоч різниця між ними в поемі ледве намічена. Дарес «убраний так, як компанієць», тобто належить до привілейованого, багатшого козацтва (С.). Див. компанієць.

І звався молодець Дарес і далі — ч. II, 20.
У Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм. Проти компанійця Дареса виставляють «тяжко смілого» і «дужого» Ентелла, причому підкреслено його демократичні, простонародні риси («Мужик плечистий і невклюжий» — ІІ, 23; «Як чорноморський злий козак» — ІІ, 31; «Сильно храбровався, Аж до сорочки весь роздягся» — ІІ, 31). У Вергілія Ентелл місцевий, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом. Обов'язковим ритуалом, який передував власне боротьбі, бійці, були словесні перепалки, розпалювання себе й противника лайкою, якомога образливішою.

Зітру, зімну, мороз як бабу — ч. II, 27.
Порівняння походить від народної казки про бабу та мороза. Нар.: Давить, як мороз бабу (Номис. — С. 78) (С.).

Там лакомини разні їли і далі — ч. II, 29.
Описуючи бенкет небожителів в іронічно-приземленому тоні, І. Котляревський виходить з народних уявлень про рай, де вічно блаженствують обіч вседержителя та святих праведники. Виникає мотив, який І. Котляревський широко розгорне далі в картинах відвідання Енеєм раю (ІІІ, 116-125). І тут, і там райські наїдки — головним чином дитячі ласощі, тільки в третій частині вони названі повніше.

Як чорноморський злий козак — ч. II, 31.
У 1782 р. частина козаків зруйнованої влітку 1775 р. Запорізької Січі за їх проханням була переселена з дозволу уряду на землі між річками Кубань і Єя. За першими переселенцями потяглися інші, й не тільки колишні запорожці. Було утворене Військо Чорноморське, в якому на перших порах були заведені порядки, подібні до запорозьких. Тут довше, ніж деінде, затрималися давні козацькі традиції, коли не за самою суттю, то принаймні за формою. У п'єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка» Микола, сирота «без роду, без племені», збирається іти в Чорноморію: «Люблю я козаків за їх обичай!» (дія друга, ява перша) (С.).

Венеру за виски хватило і далі — ч. II, 32.
Уже було зазначено (див. коментар до строфи 20 цієї частини), що в «Енеїді» Вергілія (Вергілій. — Кн. 5. — Ряд. 375 — 425) Дарес (Дарет) — троянець, а Ентелл — місцевий, сіцілієць. Тому покровителька троянців Венера просить Зевса підтримати Дареса (С.).

І між троянок помістилась — ч. II, 43.
Пригадаймо, що троянці мандрують без жінок. Вони ніде не фігурують до цього епізоду, і далі І. Котляревський зовсім забуде про них. Змальовуючи картини українського побуту, подаючи у травестійній формі той чи інший епізод Вергілієвої «Енеїди», письменник бере те, що йому в даний момент потрібне, трактує героїв так, як йому зараз треба, зовсім не зважаючи на те, в образі кого вони вже з'являлися або ще з'являться в поемі. Це важлива прикмета «Енеїди». Приміром, у першій її частині Венера відвідує свого батька Зевса в образі старосвітської української молодиці (I, 14). У другій частині — прибуває до Нептуна «в своїм ридвані, Мов сотника якого пані» (II, 69). У п'ятій — приносить сину Енеєві викуване Вулканом бойове спорядження в образі осяйної небожительки «на хмарі» (V, 43). На початку шостої частини постає в образі бідової маркитанки (VI, 6). Дослідник «Енеїди» Ієремія Айзеншток слушно підкреслював: «Цілком очевидно, що цей образ творився в кожному окремому випадку самостійно, не оглядаючись на інші згадки про нього в поемі. Будь—яка згадка про Венеру в поемі має ряд конкретних живих побутових деталей, але ці окремі деталі живуть розрізнено, кожна сама по собі, вони не мають найменших претензій дати в своїй цілості якийсь єдиний, цільний образ, тим більше – образ типовий» (Котляревский И. Сочинения. — М., 1969. — С. 26). Те саме стосується образа Енея, інших персонажів поеми. Еней втілює в собі окремі риси українського національного характеру, зокрема відчайдушного, щирого в дружбі і грізного в бою козака—запорожця, але він не має сугубо індивідуальних, тільки йому притаманних рис. У кожній ролі (женихання з Дідоною, поминки по Анхізові, мандрівка в пекло, гостювання у Латина і т. д.) він живе обособлено, про якийсь суцільний характер, тим більше поданий у розвитку, говорити не доводиться. Зумовлена загальним історико—літературним розвитком відмінність між Енеєм перших і останніх частин поеми — то вже зовсім інша річ.

Скіпки, тріски, солому, клоччя — ч. II, 48.
Послідовність у переліку горючого матеріалу відповідає порядкові в приготуванні вогнища. Спочатку – тонко настругані скіпки, на них зверху кладуть більші за розміром тріски, потім — солому. В клоччя вкладають запалений від кресала трут, роздувають і підпалюють цим клоччям вогнище (С.).

Олимпських шпетив на всю губу — ч. II, 51.
У поемі Вергілія глибока пошана до богів — найважливіша риса Енея. Постійним означенням його є «побожний», «божистий». Комічним контрастом до цього служать лайки героя «перелицьованої «Енеїди» на адресу небожителів, не виключаючи й матері Венери та Зевса—громовержця (С.).

Упир і знахур ворожить — ч. II, 59.
Тут змальований знахар, вельми примітна постать у народному житті ще з прадавніх часів. З прийняттям і подальшим утвердженням християнства роль знахарів поступово зменшувалася, хоч у кінці XVІІІ ст. була ще досить помітною. Звичайно знахарі були досвідченими, бувалими людьми, зналися на народній медицині, ліками і порадами допомагали кожному, хто до них звертався. На певному рівні народної свідомості й культури магія, зв'язок з вищою чудодійною силою органічно пов'язувалися з розумом, життєвим досвідом, професійною вправністю. Знахарів і знахарок, ворожок, таких як Сівілла у третій частині «Енеїди», народ відрізняв від чаклунів, чаклунок та відьом і певною мірою протиставляв їм. Вони могли боротися з нечистою силою, відводити відьомські чари. В «Конотопській відьмі» Г. Квітки—Основ'яненка «стар чоловік і непевний» Демко Швандюра «знімає чари» відьми Явдохи Зубихи, яка зробила так, що замість неї козаки «прєхваброї сотні конотопської» порють різками на виду у всієї громади вербову колоду. Упир і знахур ворожить — у Котляревського упир — жива людина, яка знається з потусторонніми силами (С.).

І добре знав греблі гатить — ч. II, 59.
В народних уявленнях чоловік, який добре знався на водяних млинах, греблях, — знахар, ворожбит, в усякому разі дружній з ними. Він знає замовляння на випадок різних стихійних лих, уміє ладити з водяником (дядько Лев у «Лісовій пісні» Лесі Українки), щоб той постійно давав потрібну кількість води, особливо коли багато завозу, щоб не проривала вода греблі, не знесла млина під час повені; мусив знати ще багато інших тонкощів мірошницької справи. Гребля, вода, надто болото — місце, де любить оселятися нечиста сила. Нар:

Нехай тебе ті кохають,
Що в болоті грають.
Нехай тебе ті любують,
Що греблі руйнують.

Коли, Нептун, мені ти дядько і далі — ч. II, 72.
За гомерівським епосом, Афродіта (Венера) — дочка Зевса (Юпітера) і Діони. Вона племінниця Посейдона (Нептуна), брата Зевса. За іншими міфічними переказами, вона виникла з шумовиння морського. Звідси жартівливе переосмислення міфічного мотиву Котляревським — Венера називає Нептуна ще й хрещеним батьком, як владику моря (Ш.). До того ж дядько з боку батька вважається ближчою ріднею, ніж дядько з боку матері (С.).

Про Сагайдачного співали і далі — ч. III, 3.
Це — пісенна строфа, одна на всю «Енеїду». Перелік пісень відкриває перлина в пісенній скарбниці українського народу — «Гей на горі та женці жнуть».

Гей, на горі там женці жнуть,
А попід горою, яром, долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою козаки йдуть.

Попереду Дорошенко
Веде своє військо, військо Запорозьке
Хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою,
Хорошенько.

А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний.

«Гей вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн, люльку, необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою, необачний!»

«Мені жінка не годиться,
А тютюн та люлька козаку в дорозі
Знадобиться.
Гей, долиною, гей,
Широкою, знадобиться».

Гей хто в лісі, озовися,
Та викрешем вогню і потягнем люльку,
Не журися.
Гей, долиною, гей,
Широкою, не журися.

Ця пісня в перелицьованій, травестійній формі випливе в тексті поеми ще в четвертій частині (строфа 126) і натяком — у шостій (строфа 4). Сагайдачний Петро (рік народження невідомо — 1622) — гетьман українського козацтва, талановитий полководець. Під керівництвом Сагайдачного українські козаки здійснили ряд успішних походів, виграли кілька битв. Помер від рани, одержаної у битві з турками під Хотином. У пісні «Гей на горі та женці жнуть» фігурує також інший учасник цієї битви, запорізький кошовий, потім козацький гетьман Дорошенко Михайло (рік народження невідомо — 1628). Він користувався популярністю серед козаків, славився своєю хоробрістю. Загинув у битві під час одного з очолених ним походів на Кримське ханство.

Либонь співали і про Січ — пісень, де фігурує Запорізька Січ і запорожці, багато. Виходячи з тексту «Енеїди», якусь певну пісню назвати неможливо. Тут і в подальших рядках пісенної строфи Котляревський навряд чи мав на увазі конкретну пісню. Іде перелік історичних подій, яскравіше відображених у піснях, взагалі найпопулярніших пісенних сюжетів. Звичайно, в строфі, як і в усьому масиві українських народних пісень минулого, на першому місці за суспільною вагою та значенням — пісні про козацтво і Запорізьку Січ.

Як в пікінери набирали — шкіпери — в первісному значенні цього слова власне солдати, які мали на озброєнні піки (списи). Тут йдеться про так звану Пікінерію: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на Україні були сформовані з козаків Полтавського та Миргородського полків чотири військовопоселенські пікінерські полки. В 1776 р. з частини козаків ліквідованої в червні 1775 р. Запорізької Січі були утворені ще два пікінерські полки. Пікінери були позбавлені козацьких привілеїв, мусили відбувати військову службу і разом з тим сплачувати податки, виконувати державні повинності. Особливо постраждав від Пікінерії Полтавський полк. У 1769 р. вибухнуло повстання двох пікінерських полків — Дніпровського і Донецького — на півдні Полтавщини (на території нинішніх Кобеляцького та Нехворощанського районів), яке було жорстоко придушене.

Як мандровав козак всю ніч — сюди за змістом найбільше підходить пісня «Добрий вечір тобі, зелена діброво!»:

«Добрий вечір тобі, зелена діброво!
Переночуй хоч ніченьку мене, молодого!»

«Не переночую, бо славоньку чую
А про твою, козаченьку, голову буйную».

«Добрий вечір тобі, ти, темний байраче!
Переночуй хоч ніченьку та волю козачу!»

«Не переночую, бо жаль мені буде,-
Щось у лузі сизий голуб жалібненько гуде.

Вже про тебе, козаче, вороги питають,
Щодня й ночі в темнім лузі все тебе шукають».

Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю:
«Наїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!»

Крім тематичної ознаки, тут треба пам'ятати й про винятково високий естетичний смак І. Котляревського — знову конкретна вказівка на пісню дивовижної поетичної сили і глибини.

Полтавську славили шведчину — теж надто загальна вказівка і якусь певну пісню назвати неможливо. Йдеться, звичайно, про кампанію 1708-1709 років і Полтавську битву.

І неня як свою дитину
3 двора провадила в поход — мотив проводів матір'ю сина дуже поширений в українських народних піснях і на якусь певну пісню вказати важко.

Як під Бендер'ю воювали,
Без галушок як помирали,
Колись як був голодний год — можливо, в останньому рядку І. Котляревський мав на увазі якусь невідому нам пісню про голодовку в неурожайний рік, нерідке явище в усі давні, та й не такі давні часи. Одначе дослідники «Енеїди» згадку про воєнні дії під Бендерами і «голодний год» пов'язують з конкретним епізодом однієї з російсько-турецьких воєн. У 1789 р. російські війська під командуванням князя Г. О. Потьомкіна вели тривалу облогу турецької фортеці Бендери (нині місто у Молдові), яка закінчилася капітуляцією її гарнізону. Фаворит Катерини ІІ бездарний воєначальник Потьомкін не дбав належним чином про постачання військ. Нестача провіанту, осінні холоди призвели до голоду, поширення епідемій. Подібні явища спостерігалися не тільки під Бендерами, а й під Очаковом, іншими фортецями, в інших епізодах численних російсько-турецьких війн протягом XVІІІ — початку XІX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як під Очаковим (Номис. — С. 37). Не знав автор «Енеїди», коли писав ці рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чині штабс-капітана Сіверського драгунського полку доведеться воювати «під Бендер'ю» (С.). Як на мене, то згадка про Бендери і згадка про голодний год, це згадки про абсолютно різні події, які не пов'язані між собою (Т.Б.).

Зо всіми миттю побратались і далі — ч. III, 7.
Названі види суспільно-побутових зв'язків, на яких трималася давня громада. Перелік по низхідній, за значенням. Побратимство — вища форма товариського єднання — було поширеним у козацькому середовищі (Низ і Евріал у п'ятій частині «Енеїди», побратими Назар і Гнат у п'єсі «Назар Стодоля» Т. Шевченка тощо). Сватами називалися не тільки рідні нареченого — нареченої, чоловіка — жінки, а всі, хто вступав у якусь обопільну угоду, купівлю-продаж та ін. Куми — хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері, батько дитини по відношенню до хрещеного батька, хрещеної матері.

Я кумськая зовусь Сивилла і далі — ч. III, 15 (С., Ш.).
Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба), пророкували звичайно в стані екстазу, як це подано в бурлескно-зниженому тоні далі, у 18 — 19-й строфах третьої частини «Енеїди». У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум). У сцені першої зустрічі з Енеєм Сівілла наділена рисами баби-яги, як вона постає в українській народній демонології. Далі — виступає в образі звичайної в ті часи баби-ворожки і шептухи. За віком Сівілла доводиться бабою, а то й прабабою Іванові Котляревському. Дівувала «при шведчині», яка припадає на 1708-1709 роки. Отже, «татарва набігала» пізніше, десь у 20-х, а то й на початку 30-х років. Сучасний історик О. М. Апанович пише: «Наприкінці XVІІ і в першій половині XVІІІ ст. вглиб української території татари, як правило, пробиратися вже не могли. На Лівобережній Україні в першу чергу терпіли від них Полтавський та Миргородський прикордонні полки, на Слобідській — Бахмут і Тор» (Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — К., 1969. — С. 127). А. Шамрай у своєму коментарі зазначає, що татари почали наскоки на Україну з 1735 р., коли почалась війна з турками. Але згодом були вигнані до Криму (Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год. Составлена Павлом Бодянским, Полтава, 1865, стор. 50).
«Перша сарана», про яку згадує Сівілла, спустошувала українські степи в 1748 і 1749 рр. На боротьбу з нею виведені були в поле всі козацькі полки разом з військовою старшиною.
Коли ж був трус, як ізгадаю — одинадцятитомним «Словником української мови» слово «трус» зафіксоване як у значенні: «метушня, сум'яття, тривога», так і в значенні: «Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук». Зміст коментованої строфи підказує, що це слово вжите саме в останньому значенні. Тут йдеться про якусь масштабну акцію, яка залишила по собі дуже недобру пам'ять у народі. Очевидно, автор поеми має на увазі так званий Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 років, проведений тодішнім царським намісником Рум'янцевим-Задунайським з метою підвищення податків і остаточного покріпачення селянства, ліквідації залишків політичної автономії України. І хронологічно слово «трус» – на своєму місці в розповіді Сівілли.
Сівілла чи не єдиний з усіх неепізодичних персонажів «Енеїди» — звичайна селянка. Крім самохарактеристики, мови, про це говорить її одяг, поведінка, манери. На ній плахта з дерги (див.). Одержавши від Енея плату, Сівілла сховала «грошики в калитку, піднявши пелену і свитку». М. Сумцов у статті «Побутова старовина в «Енеїді» (1905) зазначав, що селянки «так і тепер місцями зберігають гроші». Це можна сказати і про пізніші часи.

І людям в нужді помагаю і далі — ч. III, 16.
Сівілла, як знахарка і шептуха, перелічує хвороби і напасті, які може відігнати магічною силою відомих їй замовлянь. Тільки «на звіздах» українські ворожки, наскільки відомо, не гадали. Цим займалися віщуни і ворожки у багатьох інших народів, у тому числі стародавніх Греції та Риму.
Першою серед бід, з якими вдаються до ворожки, названа трясця, тобто пропасниця. Та під трясцею розуміли не тільки пропасницю, а й інші хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У відомих народних замовляннях минулого названо близько двох десятків видів трясці. Заушниця — нарив за вухом. Волос — нарив на пальці руки. Уроки — урок. або пристріт — неміч від лихого ока, тобто погляду поганого чоловіка, чи взагалі погляду в недобру годину (рос. сглаз). Віра в магічну силу людських очей відома з давніх—давен, знайшла вираз у біблії, інших письмових пам'ятках минулого. Переполохи виливати — тобто знімати психічну травму кимось або чимось переляканої людини. Ось один з народних способів виливання переполоху, записаний етнографами сто років тому: «Знахарка наливає в миску небагато води, окремо розтоплює віск і ллє його у воду, тримаючи миску над головою хворого. При цьому шепче: «Господи, поможи мені поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому і найдений і напитаний, подуманий, погаданий, од всякої звірини» (К. с. — 1885. — Кн. 12. — С. 737). Такий спосіб застосовують, коли вважають, що людина налякана якоюсь твариною. По формі застиглого у воді воску знахарка вгадує, що злякало хворого. Переполох вважається вилитим, певне, разом з водою. Гадюк умію замовляти — окремі знахарі нібито вміли скликати і замовляти змій, могли своїми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змія. На давніх картинках знахаря інколи малювали в оточенні змій.

Мені дай зараз за роботу — ч. III, 26.
Сівілла уже вдруге нагадує про плату (вперше: «...і мені що перекинь» — ІІІ, 17), заздалегідь хоче вирвати плату за послугу, хоч добре знає звичай: наперед не платять. Еней пропускає повз вуха домагання скупої баби—яги, і та, ніскільки не образившись (торг є торг), продовжує давати свої настанови, а потім веде до пекла. Плату вона одержить уже після повернення з пекла (С.).

Із дерева сього зломити і далі — ч. III, 28.
Згідно з античними міфами, той, хто хоче повернутися назад з підземного царства Плутона, мусить мати при собі золоту гілку з чарівного дерева — символ життя. Взагалі золота гілка в легендах багатьох народів — чудодійний талісман, який відкриває дорогу в недоступні місця або до скарбів. І. Котляревський переосмислює цей міф у дусі української народної творчості, легенд, пов'язаних з прадавнім, ще доби язичества, святом Івана Купала. Раз на рік, рівно опівночі в Купальську ніч (з 23 на 24 червня за ст. ст.) десь у глухому, дикому лісі зацвітає папороть. Хто зірве чудесну квітку папороті, той опанує таємничими силами, матиме змогу здійснити свої бажання, добуде закопані скарби і т. ін. Зірвати квітку папороті дуже нелегко не тільки тому, що вона рідко трапляється, а й тому, що її стережуть злі духи, нечиста сила. Інколи, щоб добути цю квітку, входять у спілку з нечистою силою. У наступних 29-33—й строфах поеми Еней у пошуках і добуванні золотої гілки зустрічає такі ж перешкоди, як і герої народних казок та легенд у походах за квіткою папороті. Народні купальські легенди використав і шанувальник «Енеїди» російський письменник М. Гоголь у повісті «Ніч під Івана Купала».

Розклав гарненько їх рядами далі — ч. III, 36.
Починається прийняте у стародавніх греків та римлян гадання на кишках і тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафіксований. Тут, як і в багатьох інших місцях, бурлескне поєднання античності з сучасною І. Котляревському українською дійсністю служить щедрим джерелом комічного. Православні попи і дяки в ролі язичницьких жерців! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай і тварин), а навіть носити зброю. Про рідкісні історичні винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройної боротьби проти татарського іга напередодні Куликовської битви 1380 р. Нагадаємо поєдинок перед битвою ченця Пересвєта з татарином Челубеєм (В «Енеїді»: «Чернець Мамая як побив»; ІV, 40) та ін. (С.).

Виргилій же, нехай царствує — ч. III, 42.
Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н. е.), великий римський поет часів Августа, працював над «Енеїдою» близько 10 років і створив велику епічну поему на 12 пісень, в якій прославив режим диктатора Августа і могутність Римської держави. В цій строфі Котляревський виявляє своє ставлення до римського оригіналу і підкреслює самостійність свого зображення пекла (Ш.).

Жила з сестрою тут Дрімота і далі — ч. III, 44.
Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології. Так, у «Лісовій пісні» Лесі Українки «Той, що в скалі сидить», хоче забрати вбиту зрадою коханого лісову русалку Мавку в царство «тьми й спокою», «в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі...» (Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. — К., 1976. — Т. 5. — С. 269) (С.).

Іще брела ватага лих і далі — ч. III, 46.
Це сімейна строфа. Тут названі члени патріархальної сім'ї, ближчі і дальші родичі, які могли чинити зло, порушувати заповіді сімейного життя.
Свояк — брат дружини. Шурин — тут у значенні: брат чоловіка (мені невідомо, чому Ставицький так вважає, адже чоловіків брат за словниками — дівер.). Зовиця — сестра чоловіка. Ятровка — дружина чоловікового брата.
Сучасного читача може здивувати, що в ряду «злих» родичів не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвітську патріархальну сім'ю з її укладом, коли жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручалися у її сімейне життя. Більшість «злих» подано тут з позиції невістки, жінки—дружини, хоч вона й сама фігурує в цьому ряду, навіть відкриває його. У давніх народних піснях теща ніде не фігурує у негативному плані, до неї тільки шле свої плачі—жалі безправна і зневажена чоловіконою родиною дочка. «Зла теща» з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та емансипацією жінки в родинному і громадському житті.

Три голови мав пес сей мурий — ч. III, 66.
Говориться про пекельного триголового (чи навіть багатоголового) пса Кербера, або Цербера, що вартував вхід до підземного царства. Впускаючи до Тартара, він нікого не випускав звідти. Одним з подвигів Геркулеса, як згадувалось вище, було те, що він вивів самого Цербера з Тартара (Ш.).

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Багатим та скупим вливали і далі — ч. III, 72.
«Чим тіло грішило, тим приймає муки за гріх» — ця сентенція лежить в основі давніх народних уявлень про пекельні муки (С.).

Тут всякиї були цехмистри і далі — ч. III, 73.
У старі часи в міському житті цехи відігравали першорядну роль, тому перелік міських урядовців відкривають цехмістри. Син канцеляриста міського магістрату, І. Котляревський двадцятирічним юнаком сам починав службу в канцелярії і прекрасно знав «чиновну братію». Недарма через кілька років він залишив губернську канцелярію в Полтаві заради дуже нелегкого хліба домашнього вчителя в поміщицьких родинах. Досить сказати, що в ті часи поміщик міг записати неімущого вчителя своїх дітей у кріпаки. Можливо, саме це було причиною, чи однією з причин, що Котляревський через три роки залишив учителювання і поступив на військову службу. В усякому разі чиновникам у пеклі відведено друге місце — по табелю, так би мовити, суспільних гріхів — після панів, «що людям льготи не давали». Третіми в цій ієрархії побачимо осіб духовного сану вкупі з «розумними филозопами», до яких письменник теж немилосердний (С.).

І всі розумні филозопи і далі — ч. III, 74.
Тут цілком природне для давніх часів поєднання вчених і осіб духовного звання — поняття зливалися. Далі в строфі переплетені гріхи духовенства супроти доброчесності і «гріхи» вчених супроти традиційних уявлень про світ.
Крутопопи — перекручене на комічний лад протопопи (від грецького «протопапас» — старший батько) — старший духовний сан у православній церкві. Дане слово вийшло з ужитку ще на початку XІX ст., коли осіб у такому званні стали звати протоієреями.
Та знали церков щоб одну — вираз треба розуміти не в тому значенні, що особи духовного сану не повинні займатися гріховними земними справами, а лише пильнувати церковні діла. Тут маються на увазі священнослужителі, які відходили від православної церкви до католицької. Україна, в першу чергу Правобережна, протягом століть служила ареною конфронтації православ'я і католицизму.
Ксьондзи до баб щоб не іржали — спочатку в І. Котляревського було «ченці», потім замінено на «ксьондзи». Вжитий письменником вираз широко побутував у народній творчості, в численних анекдотах, примовках, оповідках про гріховні діла ченців і попів. Так, у поемі М. Некрасова «Кому на Русі жити добре» священик, зустрівшись із мужиками і завівши розмову про їхнє зневажливе ставлення до духовенства, найперше дорікає, що вони обзивають попів «породою жереб'ячою», складають «солоні приказки, Бридкі казки та співанки І всяку там хулу» (Некрасов М. О. Кому на Русі жити добре. — К., 1955. — С. 16). Для ксьондзів католицької церкви обов'язкова безшлюбність — целібат. У православній церкві целібату дотримується лише чорне духовенство (ченці) та вищі представники білого духовенства. Рядовий православний священик міг одружуватися, але в разі смерті дружини вдруге одружуватися не мав права (С.).

Батьки, які синів не вчили і далі — ч. III, 76.
Найважливіша заповідь патріархальної народної моралі: батько має повну владу над сином, але й повністю відповідає за нього. Ця заповідь знайшла вияв у народному прислів'ї, яке зустрічається далі в «Енеїді»: «Ледачий син — то батьків гріх» (V, 35).

Були там купчики проворні і далі — ч. III, 78.
Це «ярмаркова» строфа. Доба феодалізму — доба стійких соціальних перегородок, жорсткої градації між соціальними верствами та всередині них. Маємо непоодинокі приклади того, як це відбилося в «Енеїді». Один з них — перед нами. В пеклі, як і в земному житті, торговий люд розміщений по низхідній — від значніших до дрібніших. Першими в ряду названі власники крамниць, крамарі. В них предметом торгівлі були товари фабричного виробництва, як тоді говорили — крам. Яке місце займали крамниці в торгівлі, видно з того, що крамарям виділено мало не половину «ярмаркової» строфи — з десяти рядків чотири. За крамарями тісняться інші, які жили з торгівлі. І між ними градація низхідна, від перекупки до продавця збитню (див. далі). Слово «крамар» і замикає строфу, на цей раз у широкому значенні — торговці взагалі.

Що в боклагах гарячий носять — збитенщики: ч. III, 78. Див. гарячий і збитень.

Шевці, кравці і ковалі і далі — ч. III, 79.
За що терплять пекельні муки всі паливоди і злодії — ясно. Інша справа з представниками різних професій у заключних чотирьох рядках строфи, їхній гріх полягає у тому, що вони ігнорують заповідь «не убий» (різники), завдають болю тваринам (коновали, ковалі, які кують, таврують коней, взагалі мають справу з вогнем, що містить у собі магічну, чудодійну силу), виготовляють різні вироби з шкіри та шерсті забитих тварин (кушніри, ткачі, шаповали).
Недоброго, негуманного в усі часи не бракує. Так побудоване людське життя. Одначе народна мораль не виправдовує, не називає добром жорстокість навіть неминучу, навіть спрямовану на благо людей. Особливо найбільшу жорстокість — насильне позбавлення життя іншої живої істоти.
Схвалювати вбивство, самому похвалятися ним, навіть коли йдеться про вбивство в бою лютого ворога або коли мова йде про тварину, годовану на пожиток людям, не годиться. Нар: Дай боже на пожиток! (Як колять кабана. Один дурень сказав «Боже поможи», так сміялись з його, поки й вмер — не забули. — Номис. — С. 7) (С.).

Там всі невірні і христьяне і далі — ч. III, 80.
Строфа наголошує на тому, що пекло розраховано на грішників усіх станів. Комічно обігрується догмат церкви «Перед богом усі рівні». Пекло, як і всесвіт, поділено на дві ворожі, взаємовідштовхуючі частини: «невірні і християни». Далі такий антонімічний поділ (тьма і світло, бог і сатана, добро і зло, верх і низ) фігурує не тільки в релігійному та соціальному аспектах, а й у зниженому, бурлескно—побутовому плані, в різноманітних, калейдоскопічно несподіваних поворотах.
Були і панські, і казенні — за кріпосного права селяни ділилися на панських, що були власністю того чи іншого поміщика, і казенних, що були власністю держави, або, інакше кажучи, царського двору (С.).

Сиділи там скучні піїти і далі — ч. III, 81.
У XVІІІ ст. відірване від живого життя, схоластичне віршування досягло просто незвичайних розмірів. Редакція журналу «Киевская старина», публікуючи у 80—х роках XІX ст. один із зразків такого віршування — «Панегірик Кочубеям», — справедливо зазначала: «Віршописання – хвороба наших предків XVІІІ ст. На нього витрачали багато часу в школах, до нього вдавалися з найнікчемніших приводів і не було, певне, більш—менш грамотної і скільки—небудь незайнятої людини, яка б не займалася цією справою.
Поезії у подібних творах не знайдете ніякої, пустота змісту, штучність побудови, важка форма, вбивчий силаб — такі їх прикметні риси. З неприємним почуттям берешся за подібні рукописи і з досадою кидаєш їх після кількох хвилин читання» (К. с. — 1887. — Кн. 6 — 7. — С. 495).
Тільки в народній творчості, деяких сатиричних, різдвяних та великодних віршах мандрованих дяків пробивалася свіжа і здорова течія, яка оплодотворила «Енеїду» — перший твір нової української літератури (С.).

Якусь особу мацапуру і далі — ч. III, 82.
Перші біографи Котляревського стверджують, що в цій строфі слід вбачати випад автора проти Парпури, першого видавця «Енеїди». І характер випаду і співзвуччя «Мацапура» — «Парпура» надають цим твердженням достатньої імовірності, хоч треба сказати, що випад Котляревського був несправедливим. Ім'я «Мацапура» вжито Котляревським в загальному значенні і воно, напевно, уже вживалося в такому значенні за його часів. Мацапура — потвора, опудало, страховисько. («Чортова Мацапура».).
У повідомленні «Происхождение слова «Мацапура» («Киевская старина», 1901, І, Декументы, известия, заметки, стор. 5) зазначено: «Здесь это слово употреблено в нарицательном смысле. Происхожденіе-же его такое: Мацапурою звался известный разбойник перв. полов. XVIII в., как видно из следующего «указа из нежинской полковой канцелярии сотнику Воронежскому Холодовичу», 1740 г. — «Минувшого ноября 29, против 30 чисел, содержачийся под караулом в Глухове, бивший заплечний Прилуцкого полку майстер, главний вор и разбойник Павелъ Мацапура, которий не точию безчисленние воровства и многие разбои чинил, но зверх того и безчеловечние неслиханние мучительства, яко-то: ядение человеческого мяса и протчия богопротивния злодеяния, чрез многие лета, надъ многими починил и ночю бежал, а оний Мацапура приметами таков: росту болшого, волося темнорусого, очей серих, нос долговат, бороду бреетъ, человек здоров и широкоплечой, кнутом неоднократно питанъ»...» (Ш.)
І восьму заповідь забувши — восьма з біблійних Мойсеевих заповідей — «Не украдь». Строфа ця додана І. Котляревським до підготовленого ним самим видання «Енеїди» (1809). Вона спрямована проти першого видавця «Енеїди» Парпури Максима Йосиповича (1763 — 1828), який, скориставшись одним із списків «Енеїди», видав перші три частини поеми без відома і згоди автора. І. Котляревський лишився невдоволеним виданням (С.): ч. III, 82;

Мандрьохи, хльорки і діптянки — ч. III, 86.
Зневажливі прізвиська жінок легкої поведінки; їх перелік подається по низхідній. Мандрьоха — одружена жінка, яка залишила сім'ю і пішла блукати по людях. Так називали й тих, які з незаконно народженою дитиною йшли з рідної домівки («Катерина», «Наймичка» Т. Шевченка). Мандрьоха не завжди була пропащою жінкою, повією. Часто, зійшовши з дому, вона наймалася десь у чужих людей і жила самостійно. Таке явище було викликане тим, що жінка була в повній залежності від чоловіка і не мала права розірвати шлюб. У «Кайдашевій сім'ї» І. Нечуя—Левицького молодиця Мелашка, не витримавши знущань свекрухи, рушає з односельцями перед Великоднем до Києва, тут відстає від своїх і йде в найми. Таким чином Мелашка опиняється у становищі мандрьохи, хоч письменник і не вживає цього слова. Тільки через рік чоловік (Лаврін) знайшов Мелашку і вмовив повернутися додому.

Відьом же тут колесовали і далі — ч. III, 91.
Це «відьомська» строфа. Віра в чари, в магічну силу ворожіння, чаклування з прадавніх часів займала значне місце в житті народу. Недарма в жіночому колі пекла ворожкам відведена ціла строфа (тоді як «ворожбитам і чародіям» у чоловічому колі присвячено один рядок — ІІІ, 79). Чари, спрямоване проти інших чаклунство засуджувалося дуже суворо. Були непоодинокі випадки самосуду та різних способів виявлення «відьом» (пригадаймо «Конотопську відьму» Г. Квітки—Основ'яненка, «Відьму» М. Коцюбинського). Нар.: Ворожка з бісом накладає. Хто ворожить, той душею наложить (Номис. — С. 4).
Колесування — справді пекельний спосіб кари, відомий ще з часів Римської імперії. На колесі карали батогами, бичами, також на смерть. У середні віки до колесування вдавалися в ряді країн Західної Європи, в Росії — з XVІІ ст., особливо часто за царювання Петра І (страти стрільців). Колесування було узаконене в затвердженому Петром І військовому артикулі (статуті).
На припічках щоб не орали — про жінок, які жили тільки з ворожіння, говорили: «Вона на припічку оре». Слід давньої, праязичницької віри в магічну силу вогню: ворожать біля печі, на припічку.

Без суду ж не палив пекельний і далі — ч. III, 94.
3 пекла Еней з Сівіллою попадають в чистилище, де душі померлих очищаються від гріхів перед тим, як потрапити до раю, або, згідно з іншими релігійними уявленнями, де зважують їхні добрі й благі, праведні й грішні земні діла, щоб відправити у рай чи в пекло.

Що з гудзиками за мундир — ч. III, 98.
З часів Петра І чиновники різних цивільних відомств, в тому числі юристи, носили встановлену форму одягу — мундир. Тому одержати мундир судді, наприклад, значило бути затвердженим на урядовій посаді згідно з «Табелем про ранги». На Україні кінця XVІІІ ст. доживали віку старі судові установи та посади, пов'язані з полковим устроєм і давніми традиціями самоврядування. За умов витіснення старих судових інституцій і впровадження централізованої судової системи одержати мундир для юриста — значило увійти в нові штати (С.).

Лакеї, конюхи і слуги і далі — ч. III, 100.
Це строфа про дворову челядь при панських маєтках, яка заслужено мала в народі лиху славу осередка розбещеності, моральної зіпсованості.
І як з кишень платки тягли — в народному побуті хустка мала важливе ритуальне значення. Дівчина дарувала вишиту власноручно хустку тому, кого покохає. Отже, викрадення хустки — не просто жарт, а образа дівочої честі, посягання на її добре ім'я (С.).

Які ж дівок охочі бить — ч. III, 101.
Йдеться про жінок, які мали служанок, наймичок. Серед них рукоприкладство, знущання з дівчат—кріпачок було звичайним явищем. Пригадаймо повість Марка Вовчка «Інститутка» (С.).

Педька, Терешка, Шеліфона і далі — ч. III, 107.
Простонародна, мужицька строфа. В усій «Енеїді» не зустрінемо строфи, до якої б так пасувала ця назва. Суцільний перелік характерних для народного середовища імен, причому більшість — у знижено—зменшувальній формі (не Терентій, а Терешко, не Федір — Федько, не Захар — Харько і т. д.). У добу феодалізму в стосунках між вищими і нижчими станами, а то й у самому простонародному середовищі такі форми імен сприймалися як нормальне явище. Але як випрямляється «сірісінький сіряк» протягом строфи! Перші п'ять рядків (половина строфи) — підкреслено вахлацькі імена, і тільки в п'ятому рядку якось непомітно, на останньому, — перехід до повних, без знижено—зменшувальних суфіксів, імен (після Стецька, Ониська — Опанас).
Дальші два рядки — повні, «за паспортом», імена. А заключний рядок зроблено ще на вищому рівні — тут не тільки ім'я, а й прізвище. В давні часи на Україні по—батькові не було звичаю називати. Часто про батька і взагалі про рід, походження говорило прізвище (Петренко — син Петра, Мірошниченко — син мірошника тощо). За іменами стоїть головне, що несла епоха занепаду феодалізму посполитим, сіромі, — емансипація особи, зрівняння селянина з іншими станами.
Тут був Вернигора Мусій — за свідченням сучасників І. Котляревського, житель Полтави, швець, що потонув у Ворсклі (С.).

Як баба бридка, криворота і далі — ч. III, 111-112.
Перед палацом бога підземного царства Плутона стояла на варті фурія, богиня прокляття, помсти і кари Тезіфона. Вона з наказу судді підземного царства Еака мучила всіх грішників, які не спокутували на землі своїх гріхів. Тезіфону уявляли страшною бабою, оповитою гадюками, на голові в неї замість волосся теж клубочилися гадюки. Коли Еней прибуде в латинську землю, Тезіфона з намови Юнони вселить у серце цариці Амати і рутульського царя Турна ненависть до Енея, що прискорить війну між троянцями й ругульцями (С.).

Не тютюнкову і не пінну і далі — ч. III, 117.
У цій строфі перелічуються напої, що їх споживали в раю «праведні». В нагороду за своє благочестиве життя вони не п'ють горілки простої, настояної на тютюні («тютюнкову»), а найбільш очищену, «перегінну», «третєпробну» і різні настоянки. Ганусівка — горілка, настояна на ганусі (анисі), на бодяні. Під челюстями запікану — тобто горілку з різними спеціями, витриману протягом 12 годин в гарячій печі. До спецій належав, між іншим, і шапран (шафран) (Ш.).

Не думай, щоб були чиновні і далі — ч. III, 122.
У цій строфі названі всі, хто не заслужив раю, кому там не місце. У ній наочно представлена ієрархія державних інституцій, класів, що стояли над народом. Бракує тільки вершини піраміди — імператора. Державна бюрократія («чиновні») — землевласники і промисловці («грошей скрині повні»), купецтво («в яких товстий живіт»), вчені («що з книгами в руках»), армія (але не вся, а «рицарі» — офіцерський корпус, генералітет — до того ж поставлені в один ряд з «розбишаками»). І нарешті основа піраміди — духовенство.
Не ті се, що кричать: «і паки» — слово паки (староруське — знову, ще) було частовживаним у православному богослужінні. Стало загальною кличкою, якою дражнили православне духовенство, обігрувалося в народних пародіях на попів та молитви.
Не ті, що в золотих шапках — золоті шапки — мітри, які носили високопоставлені представники церковної ієрархії, починаючи від єпископа. Кому немає місця в раю, той мусить бути в пеклі. Отже, всі згадані в коментованій строфі — там. І розташування церковного кліру в строфі — нижче духовенство всупереч ієрархії стоїть над вищим — має свою фольклорну основу. В фольклорі європейських народів, зокрема німецькому, відоме оповідання про монаха в пеклі, який стоїть у вогняному котлі на голові єпископа і завдяки цьому терпить менші муки. Іван франко подав українську паралель до цього оповідання, записану ним в рідному селі Нагуевичах: «Селянин по смерті стрічає свого священика в пеклі. «Єгомость, а ви що тут робите?» — запитав він. «Мовчи, дурню! — відповів піп. — Я тут на біскуповій голові стою» (Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1983. — Т. 39. — С. 70) (С.).

Се що проценту не лупили — ч. III, 124.
Не брали процента за позичені гроші (С.).

Бувають військові, значкові і далі — ч. III, 125.
Перелічуються звання, які надавалися українській старшині за полкового устрою (С.).

А послі вбгались і в оклад — ч. III, 124.
Говорячи про сиріт, що вбгались в оклад, Котляревський має на увазі сиріт, що утримувалися в «домах притулку», а досягнувши повноліття, мали приписуватися до якогось стану і сплачувати податки. «Бути в окладі» означало бути обкладеним податком (Ш.) Оклад — грошовий податок на людей з непривілейованих станів, які мали нерухому власність. Вбгалися в оклад тут у значенні: вийшли в люди (С.).

Він божої, — сказала, — крові — ч. III, 126.
Предок Анхіза, родоначальник троянців Дардан, був сином громовержця Юпітера (С.).

Побіг старий не просто — боком — ч. III, 128.
Анхіза, за те, що похвалився інтимним зв'язком з богинею Венерою, розгніваний Юпітер ударив громом, після чого той став кульгати на одну ногу (С.).

Не смів мертцвя поціловать — ч. III, 129.
Зразок тонкої і вірної передачі І. Котляревським усіх нюансів народної психології. В українських народних звичаях і віруваннях покійні батьки вороже настроєні до своїх живих дітей. Вони переслідують і намагаються згубити свою дитину, що попадає між мертвих, особливо ту, що дуже побивається за ними. Відомі народні легенди про мерця—матір, яка ганяється за дочкою, щоб розірвати її; дочка, втікаючи, скидає частинами свій одяг і поки мрець рве його на шматочки, встигає сховатися в домівці. Інколи дочку від матері рятує покійна хрещена. Відома легенда про мерця—парубка, який переслідує дівчину, що дуже побивалася за ним. В цих легендах відбилися засади народного світогляду, спрямовані на збереження і примноження людського роду. Живий про живе дбає (С.).

Весільних пісеньок співали — ч. III, 131.
Вихід дівчини на вечорниці означає, що вже почалося її дівування і вона може виходити заміж (С.).

У хатніх вікон підслухали — ч. III, 132.
В день святого Андрія (30 листопада за ст. ст.) або перший день різдва дівчата гадали, чи вийдуть цього року заміж. Один із способів: увечері дівчина йде підслухувати під сусідські вікна. Як почує, що хтось комусь у хаті скаже: «Іди!» — то вийде, а коли почує слова, зміст яких зводиться до «сиди на місці!», — то не вийде (С.).

До свічки ложечки палили — ч. III, 132.
Мабуть, йдеться про звичай топити віск у черепку, ложці. Розтоплений віск виливають на воду. Якщо, охолонувши, він нагадуватиме весільний вінець, то дівчина скоро вийде заміж (С.).

Які на Костянтина рвала — ч. III, 136.
Маються на увазі трави, які за народними віруваннями, мають чудодійну, цілющу силу; їх слід рвати в Костянтинів день (21 травня за ст. ст.) (С.).

І те гніздо, що ремез клав — ч. III, 136.
Ремез своє мистецьки зроблене гніздо-кошіль підвішує на очереті або на дереві над водою. Воно фігурувало в народних обрядах, ворожіннях. Ремезовим гніздом підкурювали хворих, у деяких місцевостях і худобу, бджіл, риболовні снасті. Бувало, гніздо ремеза тримали в хаті як талісман (С.).

І все се налила водою і далі — ч. III, 136.
Зілля для зцілення від хвороб, для ворожіння треба було варити у свіжій воді з криниці, з якої в той день ще ніхто її не брав. Ставили зілля на вогонь з відповідними ритуальними замовляннями (С.).

Покіль не будуть ціловати і далі — ч. III, 139.
Віщий голос заглядає далеко вперед у грядущі віки. Заснована Енеєм Римська держава стоятиме до того часу, поки язичество не впаде під натиском нової релігії — християнства — і на її місці виникне Священна Римська імперія під зверхністю папи — глави католицизму. Гумористичне обігрується відомий вираз: «Цілувати пантофлю папи» (С., Ш.).

Борщів як три не поденькуєш і далі — ч. IV, 1-2.
Зразок жартівливої словесної гри, так званої «тарабарщини», її можна розшифрувати приблизно так:

Як три дні без борщу посидиш,
Почне за серце тормошить,
І підтягне живіт до спини,
І в кендюсі забуркотить.
Коли ж що за язик напхаєш,
Живіт як слід натеребиш,
Утроба весело заграє;
Об землю лихом добре вдариш,
Вчорашній голод не згадаєш,
Тоді тобі сам чорт не брат.

Та що там теревені править,
Байки не кормлять солов'я.
Ось ну калиткою трусни,
Брязкалом душу звесели,
Добудь з калитки п'ятака.
Коли п'ятак у руку сунеш,
То, може, новину почуєш:
Куди човни по морю править,
Які Юнона сільця ставить
І як її перехитрить.

Словесна гра тут побудована на довільній перестановці складових частин слова і членів речення: підмет — на місце присудка, додаток — на місце підмета і т. д. За такою «тарабарщиною» — добре знання і чуття рідної мови, її гнучкості, невичерпних словотворчих можливостей. Сівілла, якій належать ці слова, — звичайна сільська баба, і Котляревський, укладаючи «тарабарщину», виходив з її рівня. Тільки один, останній, рядок взятий явно з другого лексикону — мандрованих дяків: «І як Еней замінервить».
Мінерва — богиня мудрості в стародавніх римлян. Перед нами словесна еквілібристика, розрахована на те, щоб приголомшити, збити з толку співрозмовника у відповідальний момент розрахунку. Щоб розщедрити Енея, Сівілла обіцяє ще стати йому в пригоді — навчити, яким шляхом плисти, щоб щасливо досягти мети, розповісти, які каверзи готує йому Юнона і як їх уникнути. Еней замість запрошеного п'ятака дає старій «шагів з дванадцять» (шість копійок, шаг — півкопійки). Хитра баба, тут же забувши обіцянки, «ізслизла, мов лихий злизав». Інтригуюча і малозрозуміла тарабарщина вигідна ще й тому, що може тлумачитись і сяк, і так, тим самим полегшуючи обман. Вигідно купити чи продати, надміру розхваливши товар, заінтригувати продавця чи покупця — звичайна річ. Ось зразок подібної словесної гри з українського фольклору: «Добривечір, кумо! Чи не телячила моїх бачок?» — «Телячила, телячила! Під моїм ночом стогували, мої брехи засобачили, так вони задрали лози та й побігли в хвости». «Добрий вечір, кумо! Чи не бачила моїх телят?» — «Бачила, бачила! Під моїм стогом ночували, мої собаки забрехали, так вони задрали хвости та й побігли в лози» (Номис. — С. 253) (С.).

Заклятий острів перед нами — ч. IV, 9.
Йдеться про міфічний острів Ея, згадуваний у десятій пісні «Одіссеї» Гомера, а потім — у «Енеїді» Вергілія. На острові жила чарівниця Цірцея, або Кіркея. Коли до неї потрапив під час блукань по морю Одіссей, Цірцея перетворила частину його супутників у свиней і на вмовляння хитромудрого царя Ітаки вернути їм людську подобу запропонувала Одіссеєві залишитися на острові і розділити її любов. Той мусив прийняти пропозицію Цірцеї, попросивши чарівницю поклястися, що вона не зробить йому нічого поганого і поверне супутникам людську подобу. Через рік Одіссей умовив Цірцею відпустити його разом з товаришами, і вони попливли далі (С.).

У 10 — 14—й строфах IV частини цікавий з історико—етнографічного боку погляд на риси національного характеру ближчих і дальших сусідів українців, переважно як він відбився в українському фольклорі. Починається з гумористичної, з гірким присмаком самохарактеристики українця, потім ідуть поляки, росіяни, прусаки (німці), австрійці, італійці, французи і т. д.

По нашому хахлацьку строю — ч. IV, 10.
Українських козаків за довгі чуби на голові — оселедці — прозвали «хохлами» (прозвище, певне, з'явилося десь у XVІІ ст.). Потім воно поширилося на всіх українців.

І «не позвалям» там забуде — ч. IV, 11.
Тут — натяк на т. зв. «Liberum veto» на сеймах шляхетської Польщі, тобто право вето. Польська шляхта на державних сеймах мала право відхилити проект будь-якого законодавчого акту вигуком «не позвалям!». В останній період існування феодально-шляхетської Польщі як самостійної держави (період загострення боротьби між великими магнатами і шляхтою та ослаблення влади короля) право вето майже паралізувало діяльність вищих державних інституцій. Агапій Шамрай у статті «Проблема реалізму в «Енеїді» І. П. Котляревського« висловив слушний здогад, що тут Котляревський «натякає і на причини, що призвели до розрухи сильну колись державу. Котляревський згадує в зв'язку з цими подіями і роль українських народних мас у боротьбі проти панської Польщі у XVІІІ ст., двічі називаючи славного ватажка селянського повстання Максима Залізняка» (Котляревський І.П. Повне зібр. творів: У 2 т. — К., 1952. — Т. 1. — С. 41) (Ш., С.).

Москаль — бодай би не козою і далі — ч. IV, 11.
Тут: росіянин. Так десь у XVІІ ст. прозвали українці російських стрільців ніби за прийняті в них гострі бороди (С.) З таким трактуванням не можна погодитися. Володимир Даль дає таке тлумачення слова «москаль» — москвич, росіянин; солдат, військовослужбовець. А найбільш повне і точне визначення міститься в Етимологічному словнику російської мови Макса Фасмера: «виходець з Москви, росіянин (солдат). З польск. moskal. Від Москва». Щодо борід, згаданих Ставицьким, то тут потрібно подивитися коментар Ієремії Айзенштока до цієї строфи: «Українці, які голили бороди, дражнили ними великоросів, називаючи їх «кацапами», тобто схожими на «цапів», козлів» (Т.Б.).

А прус хвостом не завиляв і далі — ч. IV, 11.
Солдати прусської армії носили перуку із заплетеними назад кісками — мов хвостик. Характеристика Пруссії – опори феодальної реакції і мілітаризму в Європі — просто навдивовижу глибока та історично конкретна. І. Котляревський був очевидцем запобігливої політики переможеної Наполеоном Пруссії. Коли писалися ці рядки «Енеїди», прусський король і юнкерство були слухняними слугами французького імператора, дещо пізніше (у 1812) брали участь у війні з Росією; після поразки у цій війні приєдналися до антифранцузької коаліції, потім — до реакційного Священного союзу, спрямованого на збереження абсолютистських режимів у Європі (С.): ч. IV, 11;

Цесарці ходять журавлями і далі — ч. IV, 12.
Цесарці — австрійці, піддані цісаря Австрійської імперії. Після того як у кінці XVІІІ ст. припинила самостійне державне існування Польща, до Австрійської імперії відійшла частина українських земель. Характеристика австрійців Котляревським, так само як і пруссів, то, власне, характеристика армії, а не строкатого за національним складом населення «клаптевої» імперії.
Цирцеї служать за гусар — гусари — легка кіннота в російській та ще деяких європейських арміях. Мали яскраву, розцяцьковану форму на угорський зразок, були своєрідним втіленням військових корпоративних доблестей (С.).

Італіянець же маляр і далі — ч. IV, 12.
Італіянець же маляр — захожі італійці на Україні і в Росії були звичайно музикантами, малярами, будівничими, взагалі людьми мистецтва. Цікаво порівняти зображення італійця в поемі «Енеїда» і у творі іншої доби й іншої літератури — романі класика німецької літератури Томаса Мана «Чарівна гора» (1924). Один з героїв роману — італієць Людовіко Сеттембріні людина мистецтва, складна і суперечлива особистість. У даному разі нам важливо відзначити, що для головного героя «Чарівної гори» німця Ганса Касторпа його вчитель Сеттембріні — типовий італієць, у національному характері якого, з погляду іноземця, є щось від комедіанта. Сеттембріні наділений прозвищем Шарманщик, яке раз по раз з'являється протягом усього роману (С.).

Французи ж, давнії сіпаки і далі — ч. IV, 13.
Так багато місця, як українцям (цілу строфу), в «Енеїді» приділено ще одній нації, яка в ту епоху була на авансцені світової історії, — французам. Тут бачимо не тільки іронію. Неприхильне ставлення до Великої французької революції (1789-1794) і наступних подій: воєн Директорії (1795-1799), приходу до влади Наполеона Бонапарта, потім безперервних наполеонівських воєн — виражене в коментованій строфі ясно. Правда, в літературі про Котляревського були спроби довести, що він мав на увазі тільки післяреволюційний період французької історії, але легко переконатися, що дана строфа цього не підтверджує. На якого владику «лаяли» французи — добре відомо: на короля Людовіка XVІ, що його змела з французького трону революційна хвиля і який згодом був гільйотинований. І все ж погляд Котляревського на французьку революцію можна правильно зрозуміти, тільки пам'ятаючи про його стійкі демократичні переконання, про численні факти зв'язків з близькими до декабристів колами. Він не міг не співчувати лозунгові французької революції «Свобода, рівність, братерство!»
Сі перевернуті в собаки — в українському фольклорі відома легенда про людей-песиголовців, що живуть у якомусь далекому краю і з'їдають кожного, хто до них потрапляє. Певне, ця легенда перейшла в фольклор з багатих на фантастичні елементи перекладних повістей, відомих у нас ще з часів Київської Русі. Так, аж до XVІІІ ст. включно мала велику популярність «Олександрія». У поході на Індію воїни Олександра Македонського серед інших див зустрічають людей з собачими головами. В деяких варіантах легенди — цілий народ за гріхи перевернутий богом в песиголовців (С.).

Голландці квакають в багні — ч. IV, 14.
Оскільки Голландія розташована на низинах, типовою для неї була болотиста місцевість.

Чухонці лазять мурав'ями — ч. IV, 14.
В просторіччі чухонцями називали фіннів і взагалі племена карельського походження, які жили поблизу Петербурга (С.).

Пізнаєш жида там в свині — ч. IV, 14.
Слово жид у ті часи та й значно пізніше не сприймалося як лайливе слово чи прозвище євреїв.

Мовби Еней по пошті плив — ч. IV, 16.
Тобто їхав по поштовому тракту, де на кожній станції міняли коней (на перекладних), їхати на перекладних — найбільш швидкий у давні часи, до появи залізниць, спосіб сполучення. Крім сухопутного поштового сполучення, була також пошта річкова і морська (див. також строфу IV, 59).

А в кітьки крашанками грали — ч. IV, 19.
Йдеться про поширений звичай грати на Великдень у крашанки. Грали навбитки, тобто стукалися крашанками з гострого кінця. Той, чиє яйце лишиться цілим, забирає надбите яйце партнера собі.
Гра навбитки — своєрідне мистецтво. Треба було вміти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралущу найважче розбити, добре стиснути його в руці, але щоб не роздавити, бити з рівною силою з того й другого боку — хто б'є по нерухомій крашанці, має більше шансів виграти.
Багато важило уміння вибрати для гри яйце з міцною шкаралущею. Бувало, йшли на хитрощі: робили з обох кінців яйця — гострого і тупого – непомітні проколи голкою, видували білок і жовток, а потім заливали всередину розтоплений віск. Таке яйце звалося вощанкою, його звичайне яйце розбити не могло. Тому грати вощанкою вважали недозволеним прийомом. А взагалі в такій грі в межах правил йшли на всілякі хитрощі, інколи найнесподіваніші.
В кітьки — варіація гри крашанками: котити по землі. Оскільки саме вона названа в Котляревського, є підстава вважати, що в ті часи була популярнішою від гри навбитки. Тут цей вислів вжито у значенні: хитрили один перед другим, щоб своє тільки показати і з рук не випустити, а – чуже забрати (С.).

Дочка була зальотна птиця і далі — ч. IV, 21.
В образі Лависі змальований народний ідеал дівчини. Першими названі найголовніші з народного погляду достоїнства: чепуруха, проворна, тобто роботяща, а вже потім — гарна. Далі йде повніше змалювання зовнішності і вдачі. Бурлескне обігрування тут відсутнє зовсім. Лавися в 21-22—й строфах дуже нагадує Наталку Полтавку з однойменної п'єси І. Котляревського.
Приступна, добра, не спесива — порівняй у п'єсі «Наталка Полтавка»:

Ой, я дівчина Полтавка,
А зовуть мене Наталка:
Дівка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.

Порівняй також з образом української молодиці Дідони (I, 21) (С.).

Те по собі я знаю сам — ч. IV, 22.
Єдине місце в поемі, де І. Котляревський прямо говорить про своє особисте, інтимне. В молоді роки він був дуже закоханий у дівчину, але одружитися з нею не зміг. Так і прожив усе життя неодруженим (С.).

Коли чого в руках не маєш і далі — ч. IV, 26.
Вся строфа побудована на прислів'ях одного змісту: «Не кажи «гоп!», поки не перескочиш». Одна житейська мудрість, вивірена досвідом поколінь, подається ніби під різними кутами зору, варіюється — з якого боку не глянь, а правда таки лишається правдою. Придивившись ближче, можна вгадати в складі строфи кілька прислів'їв безсумнівно народного походження: «Ніхто не знає, що його чекає», «Не розгледівши броду, не лізь у воду», «Поспішиш — людей насмішиш», «Коли чого в руках не маєш, то не хвалися, що твоє», «Перше в волок подивися, тоді і рибою хвалися». Однак з прислів'ями та приказками в «Енеїді» справа стоїть так, як з піснями в «Наталці Полтавці», — в ряді випадків не можна певно сказати, де пісня народна, а де — автора п'єси (С.).

І ждали тілько четверга — ч. IV, 27.
Тобто чекати слушного дня для такої важливої справи, як сватання. Такими днями вважали вівторок, четвер, суботу. Понеділок, середа, п'ятниця — важкі дні. Олександр Потебня, згадуючи пісню «Я в середу родилася, горе мені, горе», пише: «...Але четвер, здається, легкий день: «Не тепер, так в четвер»; в багатьох місцях сватання починають в четвер або в суботу» (Потебня А. А. О доле и сродных с нею существах. — Харьков, 1914. — С. 193.) (С.).

Тому субітки і давав — ч. IV, 34.
Субітки — в суботу звичайно школярі повторювали перед дяком—бакаляром все, що вони вивчили протягом тижня. Хто не все знав чи не твердо відповідав, того карали різками. А то й всім підряд давали «пам'ятного».
Жила традиція «суботнього дня» довго, мало не до кінця XІX ст. У 33 — 34-й строфах кількома штрихами дано яскравий малюнок дяківської школи, яка протягом століть існувала на українських землях. Дяк – головна фігура в церковному богослужінні після священика. Таким він залишався і в школі. Читання було тісно пов'язане з церковним співом, що відбилося і в «Енеїді»: поряд з граматикою — октоїх. Уже в першій з точно датованих церковних книг — Остромировому євангелії 1057 р. зустрічаємо так звані «знаки возглашенія», які свідчать, що текст призначався для наспівного читання (С.).

І также розного припаса і далі — ч. IV, 39.
З старосвітського хутора до міста їздять не часто. Тому поїздку «за мальованням» використовують і для закупки «розного припаса», до якого входить всього—навсього рейнське й пиво, — напоказ. Всі інші «заморські вина», які питимуть гості Латина, — домашнього виробу. Тут і в подальших строфах щедрим джерелом гумору служать претензії скупого та провінціально відсталого хуторянина Латина на царський, великопанський блиск і пишність (С.).

Ось привезли і мальовання і далі — ч. IV, 40-41 (С.).
«Мальовання» — те саме, що російські «лубочні картинки», «лубок» (назва — від корзин із лубу: кори липового дерева, в яких мандрівні крамарі розносили свою продукцію). Латин приймає лубок (тодішній мистецький ширпотреб) за «роботи первійших майстрів». У панських будинках дорогі картини на полотні і шкірах кріпили до стін на спеціальних дерев'яних підрамниках, а не «ліпили», як малювання в світлиці Латина. Уже цей штрих, крім типових лубочних сюжетів, яскраво свідчить, про яку продукцію йдеться.
У переліку «всяких всячин», якими прикрасили стіни Латинового палацу, І. Котляревський дотримується історико-хронологічної послідовності: від прадавніх легендарних часів (українська примовка: «За царя Гороха, як людей було трохи»; російська: «Давно, когда царь Горох с грибами воевал» — Даль. — С. 30) до реальних історичних постатей другої половини XVІІІ ст.
Як Александр цареві Пору
Давав із військом добру хльору – картини про античного завойовника Олександра Македонського (IV ст. до н. е.). Сюжет взято з стародавньої перекладної повісті «Олександрія», що поширена була вже в літературі Київської Русі. Картина зображує перемогу Олександра над індійським царем Пором, що не хотів скоритися йому (на цю тему було кілька картин, що відтворювали різні моменти зустрічі Олександра і Пора)(Ш.).
Чернець Мамая як побив — згадується популярна картина про Куликовську битву (1380). На цій картині зображувалася битва між руськими і татарами, а на першому плані — поєдинок між руським богатирем ченцем Пересвєтом і татарським богатирем Челубеєм (з цього поєдинку, як говорить літопис, і почалася битва.) (Ш.). Про Куликовську битву (Мамаєвє побоїще) існувало багато лубочних сюжетів.
Як Муромець Ілля гуляє,
Як б'є половців, проганяє, —
Як Переяслів боронив — про Іллю Муромця, його подвиги, перемогу над Солов'єм-розбійником теж відомо багато лубочних сюжетів.
Бова з Полканом як водився,
Один другого як вихрив — сюжет про Бову-королевича походить з Франції, там відомий уже в добу розквіту рицарського роману (XІ — XІІ ст.). У нас Бова з'явився десь у кінці XVІ — на початку XVІІ ст. як герой повісті. Мав широку популярність, з літератури перейшов у народну творчість, перейнявши риси героя казок. Серед подвигів Бови-королевича — перемога над страховиськом, напівлюдиною-напівсобакою Полканом. Майже через сто років після виходу «Енеїди» у київському лубочному виданні 1896 р. Бова на ілюстрації зображений у типовому одязі запорізького козака. Тут образ Бови злився з образом козака-нетяги Голоти (див.: Кузьмина В. Д. Рыцарский роман на Руси: Бова. Петр Златых Ключей. — М., 1964. — С. 99):

На славному рицареві
Опанча рогозовая,
Поясина хмелевая,
А на ногах сап'янці,
Що видно п'яти і пальці.
А ще на Бові бідному шапка бирка,
Зверху дірка,
Хутро голе,
Околиця — чисте поле,
Вона травою пошита,
Дрібним дощем прикрита.

Продовжує жити Бова і в сучасному українському фольклорі (див.: Українські народні казки, легенди, анекдоти. — К., 1958. — С. 51 — 61).
Як Соловей-харциз женився — Соловей-харциз (розбійник) — персонаж, відомий з російських билин, менше — з українських казок. Нібито жив у лісах поблизу Чернігова і свистом убивав подорожніх, які йшли до Києва. Переміг Солов'я-розбійника богатир Ілля Муромець.
Як в Польщі Желізняк ходив — Залізняк Максим (народився на початку 40-х років XVІІІ ст. — рік смерті невідомий) — запорізький козак, керівник народного повстання на Правобережній Україні проти польської шляхти у 1768 р. (Коліївщина). Повстання розгорнулося на Правобережній Україні, на території теперішніх Черкаської і Київської областей, що входили тоді до складу Польщі. Залізняк прийшов в район повстання з невеликим загоном козацької сіроми із Запорізької Січі, яка була тоді в нижній течії Дніпра. Звідси — вираз «Як в Польщі Желізняк ходив». Портрет реального Максима Залізняка до нас не дійшов. Мабуть, його й не було. Сучасний дослідник українського живопису XVІІІ ст. П. Жолтковський пише: «Народні художники... створили своєрідну галерею образів ватажків гайдамацького руху. Напевне, існували ще й інші, не збережені до нашого часу народні полотна на цю тему. Можливо, на такий твір вказує згадка І. Котляревського про картину в світлиці царя Латина — «Як в Польщі Желізняк ходив» (Жолтковський П. М. Український живопис XVІІ — XVІІІ ст. — К., 1978. — С. 312). Але дослідник не звернув належної уваги на ту обставину, що Котляревський пише не про живопис, а про лубок, де про портретну схожість з оригіналом не дбали.
Патрет був француза Картуша — Картуш (Луї Домінік, 1693 — 1721) — відомий французький розбійник. Тривалий час очолював ватагу, яка діяла в Парижі та його околицях. Пригоди Картуша (дійсні й вигадані) знайшли широке відображення в літературі, народних переказах, лубочних картинках.
Против його стояв Гаркуша — популярний ватажок гайдамацьких загонів, запорожець Гаркуша Семен (народився близько 1739 — рік смерті невідомий). І після придушення Коліївщини очолював селянські повстанські загони на Лівобережжі. Про нього складено багато народних оповідань і пісень.
А Ванька-каїн впереді — Ванька-каїн (справжнє прізвище Іван Осипов, 1718 — рік смерті невідомий) був знаменитим московським злодієм середини XVІІІ ст. Один час — ватажок московського злочинного світу, співробітничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинців і оберігаючи тих, з якими був у змові. Засуджений до смертної кари, яку замінили карою батогами і каторгою. У другій половині XVІІІ — першій половині XІX ст. поряд з Картушем виступав героєм російської лубочної літератури та лубочних картинок. До картинок додавалися бродяжницькі та розбійницькі пісні, які в народі інколи називали Каїновими. Йому легенда приписувала російську народну пісню «Не шуми, мати, зеленая дубравушка».

Собі убори добирав і далі — ч. IV, 42.
Перед нами постає комедійна, карикатурна картина вбрання відсталого хуторянина, що хоче з'явитися перед гостями великим вельможею. На урочистий прийом Латин одягає плащ з клейонки, який в той час брали з собою пани в дорогу на випадок дощу, при юму застебнутий циновим, тобто олов'яним, найнижчого гатунку гудзиком. Такі гудзики були на мундирах солдат та чиновників нижчого рангу («братії з циновими гудзиками»). На голову Латин надів капелюх, тобто теплий шерстяний головний убір. Капелюхом називали також теплу зимову шапку—вушанку, можливо, саме її мав на увазі Котляревський. На ноги Латин надів кинді, тобто повстяні калоші, призначені, як відомо, для виходу на вулицю в дощову погоду. Обмежений хуторянин вважав їх, певне, панським взуттям. В одній з російських билин, записаних у XІX ст., великий київський князь Володимир «одел галоши да на босую ногу». Обіграні й рукавички, які були неодмінним атрибутом великопанського туалету. Знали безліч видів чоловічих і жіночих рукавичок на всі випадки життя. Аристократи міняли рукавички кілька разів на день (звідси прислів'я: «Міняє, мов рукавички»). Рукавички були статтею імпорту із Західної Європи. Замість таких елегантних рукавичок Латин надіває шкапові рукавиці, тобто пошиті з особливо обробленої кінської шкіри. Така шкіра йшла на виготовлення чобіт кращого гатунку, але на рукавички аж ніяк не годилася. Замість рукавички — рукавиця. Карикатурний, сатирично загострений образ (С.).

Енеус ностер магнус панус і далі — ч. IV, 46-48.
В цій промові посла Енеєвого Котляревський дає дотепну пародію на учену мову «академістів» XVIII ст., що любили домішувати до польської чи української мови латинські слова або вирази. В літературі барокко така словесна мішанина була дуже поширена, особливо в польській літературі як в поезії, так і в прозі, а особливо в промовах. Ця «макаронічна мова» вважалась тоді ознакою ерудиції і «високого стилю». В своїй пародії Котляревський, по-перше, додає до українських слів латинські закінчення «us», «orum», по-друге, — вставляє в український текст слова латинські. Промова «посла» в «перекладі» виглядає так:

«Еней наш великий пан
І славний троянців князь
Шмигляв по світу, як циган,
До тебе, о царю, прислав тепер нас.
Просимо, пане Латине,
Нехай наша голова не загине,
Дозволь жить в землі своїй,
Хоч за гроші, хоч задарма,
Ми дякувати будем досить
За твою милість.

О царю! Будь нашим меценатом,
І ласку твою покажи,
Енеєві зробися братом,
О, найкращий! не одкажи;
Еней — вождь єсть моторний,
Вродливий, гарний і проворний,
Побачиш сам особисто (в імені — in nomine).
Вели прийняти подарунки
З ласкавим видом і без сварки,
Що прислані через мене.

Макаронізмами пересипана тільки офіційна, «протокольна» частина промови посла (строфи 46 — 47) — урочисте представлення свого пана і церемоніальне пошанування другої високої сторони. Переходячи до переліку й роздачі подарунків сімейству царя (строфа 48), посол залишає латинь (С.).

За Хмеля виткався царя — ч. IV, 48.
оходить від народної примовки: «За царя Хмеля, як людей була жменя», тобто дуже давно (С.).

Хазяйка добра, пряха, швачка — ч. IV, 52.
Вища оцінка батьками, рідними, близькими дівчини на виданні. Похвала «хазяйка добра» недарма далі конкретизується словами «пряха, швачка». Швачка включає в себе також поняття «добра вишивальниця» (в народній поезії «шити—вишивати» — синонімічна пара; напр.: «Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила—вишивала, Для козака—серця»). В умовах патріархального укладу з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялися господарем та його сім'єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт — навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок (С.).

З отрібки баба, шарпанина — ч. IV, 53.
Саме про дві страви (з отрібки бабу і шарпанину) йде мова у всіх відомих мені виданнях «Енеїди» до 1969 року: у першому повному виданні 1842 р., у першому україномовному, а не у російській транслітерації, виданні 1909 р., у двох берлінських виданнях 1922 р., у всіх виданнях 1930-40-х рр., а також в академічному виданні 1952 р.
Справа кардинально змінюється починаючи з ювілейного видання 1969 р. (Київ, Наукова думка). У цьому і наступних виданнях (принаймні в тих, які я бачив) рядок подається геть по іншому: «З отрібки баба-шарпанина». Простою заміною коми на дефіс дві страви перетворилися на одну.
Мені важко назвати причину такої трансформації. Скоріш за все редактори видання скористались працею Миколи Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян : извлечено из нынешнего народного быта» (Киев : Тип. И. и А. Давиденко, 1860, стор. 151), в якій шарпанина названа не шарпаниною, а бабою-шарпаниною: «Баба-шарпанина. Відварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кістки, нарізати шматочками, покласти ці шматочки на сковороду, розвести рідко пшеничне тісто в тому ж бульйоні, покласти в тісто піджареної на олії цибулі, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потім поставити в духову піч і коли буде готове — подавати». Якими б не були причини, але потрібно визнати, що у вищезгаданому виданні 1969 р. оригінальний текст «Енеїди» було спотворено і це спотворення вже 50 років тиражується.
З отрібки баба. Якщо розглядати складові окремо, то за СУМ-11 отрібка — страва з подрібненої печінки, а баба або бабка — страва з картоплі, локшини, рису, сиру і т. ін. А разом, за Ставицьким, «бабка з нутрощів тварини чи птиці, приготовлених в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями». Тобто це може бути тушкована з нутрощами картопля (локшина, рис) або запіканка (Т.Б.).

В обід пили заморські вина — ч. IV, 54.
«Заморські вина» на обіді Латина — звичайні домашні настойки, одначе приготовлені на привозних південних фруктах. Першою названа настойка на більш цінній ягоді, далі — дешевші (С.).

На віват — з мущирів стріляли і далі — ч. IV, 54.
Мужчир (мортира) — гармата з коротким дулом, з неї вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей.
Трьома заключними рядками, трьома штрихами передає автор «музику» свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, інколи з фейєрверком, тушами оркестрів, заздравними хорами—кантами «многая лета» (С.).

Лубенського шмат короваю — ч. IV, 55.
«Коровай — весільний хліб. Робиться як звичайна хлібина, тільки більша за розміром; потім на неї накладаються виліплені з цього ж таки тіста та випечені як і хлібина шишечки, голуби, вензелі та ін. Знамениті короваї лубенські» (М.). Як у першому подарунку троянців, так і в першому подарунку Латина — натяк на бажаність шлюбу Енея та Лависі (С.).

Турн, по воєнному звичаю і далі — ч. IV, 66.
В образі Турна втілено окремі характерні риси армійського офіцера тієї доби. Нагадаємо, що четверту частину «Енеїди» І. Котляревський написав, перебуваючи на армійській службі.

І зараз лист послав к Енею і далі — ч. IV, 72.
Турн викликає на поєдинок Енея і царя Латина, щоб захистити свою честь. Такого мотиву — виклику на поєдинок — у Вергілія немає і не могло бути, оскільки, згідно з поглядами стародавніх греків і римлян, честь у громадянина могла відняти держава, громада, а не приватна особа. Сучасник Вергілія, римський філософ Сенека говорив: «Образа не досягає мудреця». Еней з Турном сходяться на поєдинок в кінці «Енеїди» для того, щоб уникнути зайвого пролиття крові воюючих сторін. Це зовсім не те, що поєдинок честі. Подібні поєдинки на полі битви були звичайним явищем, причому втеча від сильнішого ворога з метою порятунку не вважалася безчестям. Поєдинки честі з'явилися, мабуть, у рицарські часи. Особливого поширення набули у XVІІІ — початку XІX ст. У дворянському та офіцерському середовищі. Турн викликає на дуель Енея і Латина згідно з добре відомим у ту пору ритуалом. Він пише листи, де пропонує вибрати зброю, погодити інші деталі поєдинку, відправляє їх, як було прийнято, спеціальними гінцями. Але тут же автор поеми бурлескне обігрує прийнятий серед людей «благородного званія» ритуал. Достойна зброя для дворянського поєдинку — пістолети, шпаги, шаблі. А князь Турн пропонує князеві Енею битися «хоть на киї, хоть кулаками». Пригадаймо борців Дареса і Ентелла з другої частини «Енеїди».

Давала чиншу до двора і далі — ч. IV, 76-77.
Дослідник творчості І. Котляревського П. Волинський писав: «Цією «статистичною довідкою» поет відтворює характерну картину економічних відносин кріпосницького часу. Чинш складають в основному вироби натурального господарства, але з обов'язковою наявністю певної кількості грошей, яких особливо потребувало панське господарство кінця XVІІІ — початку XІX ст., коли все більше розвивались товарно—грошові відносини» (Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — К., 1969. — С. 143). Треба тільки пам'ятати, що економічна реальність доби тут бурлескне обіграна, постає в гумористичному освітленні. Поряд з пряжею і воском (у неспіврозмірно малій кількості) фігурують розраховані на комічний ефект мандрики «к Петру» Лависі, а плата грошима за хутір, де «ставок був, гребля і садок», сміхотворно мала — в тиждень по алтину, тобто по три копійки (С.).

Щоб некрут зараз набирать — ч. IV, 95.
Тобто оголосити примусовий набір у армію рекрутів—новобранців (С.).

Таким обрізать ніс і уха і далі — ч. IV, 96.
В кінці XVІІІ — на початку XІX ст. тілесні покарання з відрізанням носа, вух, інших частин тіла ще мали місце в багатьох країнах, в тому числі й Росії. Законодавством передбачалося відрізати вуха або ніс за бунт проти влади. Існував також звичай перед стратою через повішення відрізати ніс та вуха і прибивати їх до шибениці. До відрізання вух офіцінно перестали вдаватися у першій половині XVІІІ ст., відрізання носа, як засіб покарання, затрималося довше, особливого розмаху набуло, поряд з відрубуванням руки, пальців, язика, під час розправи над учасниками селянської війни під проводом Пугачова. Для вельмож подібна кара була особливо принизливою, бо тілесним покаранням підлягав тільки простий люд (С.).

О музо, панночко парнаська! і далі — ч. IV, 97.
У перших чотирьох рядках строфи обігране узвичаєне в поезії доби класицизму звертання до муз, покровительок мистецтва і науки, дочок Зевса й богині пам'яті Мнемозіни. Муз було дев'ять — Калліопа — богиня епічної поезії, Евтерпа — лірики, Мельпомена — трагедії, Полімнія — урочистих співів (гімнів), Ерато — еротичної поезії, Фалія — комедії, Терпсіхора — танців, Кліо — історії, Уранія — астрономії. У римській міфології музам відповідають камени. Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії. Слід відзначити явний перегук цього місця з вступом до поезії Т. Шевченка «Царі», де поет визначає своє художнє завдання («штилем високим розмалюю помазаних») і водночас пародіює тогочасну запобігливу цареславну поезію (Ш., С.).

Щоб військо йшло під коругов і далі — ч. IV, 98-100.
В описі приготувань латинського і троянського воїнства до війни, екіпіровки, забезпечення продовольством, боєприпасами і т. ін., безумовно, відбилося добре знання І. Котляревським як українського козацького військового устрою, що порівняно недавно (у 80—х роках XVІІІ ст.) був ліквідований, так і армії свого часу, військової справи взагалі. Адже він майже тринадцять років (з квітня 1796 р. по січень 1808 р.) перебував на військовій службі (С.).

Не знавши: стій, не шевелись — ч. IV, 101.
Українське козацьке військо, так само які московське стрілецьке, не знало стройової підготовки, а значить і різних стройових команд, у тому числі команди «струнко!». Така підготовка почалася при Петрі І, одначе стройових команд у формі, прийнятій в наші дні, довго ще не знали. Воєнний статут Петра І залишався без змін протягом усього XVІІІ ст., аж до того часу, коли 6 лютого 1796 р. Павло І через три тижні після вступу на російський престол видав новий. Фанатичний прихильник палочної муштри і прусської шагістики, він відбив у статуті свої вимоги. Необхідну в розумних межах армійську дисципліну він прагнув замінити отупляючою муштрою.
«Стій, не ворушись!» — можна було б поставити епіграфом до того статуту. Команди «Стой! фрунт», «Стоять, не шевелясь!», «Стоять смирно!» зустрічаються тут раз по раз. І. Котляревський не з чужих слів знав, що таке муштра в армії найбільшого солдафона на російському престолі. Адже він почав армійську службу за якихось сім місяців до смерті Катерини ІІ і вступу на імператорський трон Павла І (С.).

Лубенський, Гадяцький, Полтавський — ч. IV, 101.
Назва козацьких полків за назвами міст пояснюється тим, що назва «полк» визначала не тільки військову, але й адміністративну одиницю. Полковник, таким чином, об'єднував у своїх руках не тільки військову, а й адміністративну владу в Полтавському або будь-якому іншому полку. Так само і сотник, наприклад, не тільки командував сотнею під час походів, а й був начальником певної адміністративної одиниці, що називалась сотнею. (Типове для феодального ладу поєднання військової і адміністративної влади.) Після перемоги Хмельницького над польським і українським панством Україна поділялась на 17 полків (Ш.). Коли додати сюди ще й Миргородський, з усіх боків оточений землями названих полків, то це будуть всі чотири з десяти полків Гетьманщини, землі яких склали основну територію утвореної 1802 р. Полтавської губернії (С.).

Було тут військо волонтирі і далі — ч. IV, 102.
Волонтирі, волонтери — добровільці, нерегулярне військо; в той час — запорожці в російській діючій армії. З них формувалася переважно розвідка, інші частини особливого призначення, яким доручалися пов'язані з риском завдання. Зокрема, в численних російсько—турецьких війнах XVІІІ ст. запорожці, виконуючи роль розвідників, «становили основну силу авангардних частин, відзначаючись мужністю і військовою майстерністю. Окремі запорізькі загони по кілька разів на день самостійно відправлялися «в під'їзд» — вперед і від флангів, — вступаючи в сутички з ворогом...» (Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — К., 1969. — С. 154).
Чи вкрасти що, язик достати — «найулюбленішим методом у запорізьких козаків була розвідка боєм. Запорізькі розвідувальні партії не тільки захоплювали язиків, з'ясовували обстановку, а й несподівано атакували окремі татарські загони, захоплювали трофеї, знищували живу силу ворога. Досвід війни 1735—1739 років показав, що запорожці були кращими розвідниками в російській армії» (Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — С. 122). А при нагоді і вкрасти що, особливо в потенціальних ворогів — татар та польських панів, — теж уміли (С.).

Для сильной армії своєї і далі — ч. IV, 103.
Іронія захована уже в самому строкатому переліку зброї латинського війська. Зброя кожної армії мусить бути уніфікованою, на рівні сучасних вимог. А тут? І архаїчна на той час ручна зброя самопального типу (мушкети, гаківниці), і прийняті в тогочасній армії фузії (але без головної частини спускового механізму — пружини), і запорозькі булдимки, і тульські флінти, і турецькі яничарки. І вишикувані в одному рядку списи, піки, ратища для людини того часу — не те саме. Певне, не тільки назвою різнилися козацький спис і піка утворених на початку 80—х років XVІІІ ст. пікінерських полків (С.).

Днища, оснівниці, ветушки і далі — ч. IV, 104-105.
В цій і наступній строфах дається жартівливе зображення готування до війни, в дусі народних гумористичних казок і приказок про те, як зброєю ставали речі домашнього вжитку, а солдатами — старі баби та ін. (Ш.).

За себе хто, хто на підставу — ч. IV, 107.
З поступовим занепадом військовотериторіального укладу і виснаженням козацького війська у численних воєнних кампаніях XVІІІ ст. набула поширення практика посилати за себе («на підставу») в похід іншого. Багатий козак посилав за певну винагороду біднішого (С.). Борис Деркач у своєму коментарі помилково зазначив, що тут «мається на увазі розподіл воїнів на «перший» і «другий»; останні вважаються підставними на випадок вибуття із строю перших» (Т.Б.): ч. IV, 107;

Війна в кровавих ризах тут і далі — ч. IV, 114 (С.).
Нагадаємо, що четверта частина «Енеїди» писалася в роки перебування І. Котляревського на військовій службі та безперервних наполеонівських воєн, зеніту слави французького полководця, ровесника, навіть однолітка Котляревського (обидва народилися 1769), виходу армій Бонапарта до кордонів Росії. Так само, як раніше на службу в канцелярію, а потім на вельми нелегкий хліб домашнього учителя поміщицьких дітей, І. Котляревський пішов на військову службу тому, що не було ліпшого виходу. За своєю вдачею він був глибоко мирною людиною, органічно не сприймав духу мілітаризму. Останні чотири рядки строфи — кращий тому доказ. Тут зовсім відсутній елемент травестії та бурлеску. Натомість звучить не знана досі у письменника гнівна саркастична нота. В цих рядках вчуваються інтонації, повторені на історично вищому ідейно—естетичному рівні через чотири десятки років у «Кавказі» (1845) Т. Шевченка. Пригадаймо:

Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками...

Було полковник так Лубенський і далі — ч. IV, 123.
Лубенський полк — один з українських полків, з допомогою яких російські війська в 1709 році під Полтавою розгромили шведів. Лубенським полком в 1708-1728 роках командував А. Маркович (Д.).

Пропав і вал... — ч. IV, 123.
Йдеться про вали фортеці, в якій гарнізон Полтави витримував облогу шведів до завершення Полтавської битви. Фортеця достояла до часів І. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина ІІ проїздом відвідала Полтаву, їй урочисто вручили ключі від цієї фортеці. На початку XІX ст. фортеця була ліквідована, а осілі від часу земляні вали перетворені на бульвари. У І. Котляревського «булевари» — на той час порівняно нове слово, вживалося ще в первісному його значенні (франц. boulevard: вал, насип). Пізніше так називали обладнані на міському валу місця для прогулянок, звичайно обсаджені деревами (С.).

Тут військо кіннеє валилось і далі — ч. IV, 125.
Тут — травестійна двоїстість, змішування стародавніх і сучасних І. Котляревському греків, що жили на Україні. На українських землях ще з XV ст., після завоювання Греції турками—османами, виник ряд колоній греків—емігрантів. Близько 1656 р. значна грецька колонія виникла в Ніжині. Займалися греки торгівлею і після заснування колонії одержали від гетьмана Богдана Хмельницького право на вільну торгівлю як в Ніжині, так і по всій Україні. Трималися вони своєю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свій магістрат. Зберігала свою окремішність грецька колонія і в'часи І. Котляревського. В «Енеїді» сучасні письменникові українські греки немов накладаються на стародавніх греків Вергілія. Маємо навіть не двоїсту, а троїсту травестію. Прізвища перелицьовуються на український і тут же на новогрецький лад. Замість Покотило (від імені героя Катілла — у Вергілія) — Покотиллос, замість Карась (від імені Караса — у Вергілія) — Караспуло.
Се гречеськії проскіноси — тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії.
Із Біломор'я все пендоси — Біломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи — також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVІІ ст. На Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я — місце ув'язнення (С.).

Так Сагайдачний з Дорошенком — ч. IV, 126.
Травестія на мотив української народної пісні «Гей на горі та женці жнуть» (див. коментар: ІІІ, 3). Воїнство Цекула уподібнене козацькому війську Сагайдачного і Дорошенка.

Пред ним стоїть старий дідище — ч. V, 5.
Бог річки Тібр. За віруваннями стародавніх греків та римлян, у кожній річці жив однойменний з нею бог (С.).

Свиню уздрів під дубом білу і далі — ч. V, 9 (С.).
У віщуванні бога річки Тібра — Тіберіна (аналогія в українському фольклорі — «очеретяний дід», водяний) особливе, ритуальне значення має двічі побачена Енеєм (у сні і наяву) — біла свиня з поросятами. У стародавніх греків і римлян принесена в жертву біла тварина найбільш бажана богам.
Три, тридцять — магічне число. Тут Котляревський іде за Вергілієм (Вергілій. — Кн. 8. — Ряд. 43 — 45):

Знайдеш ти льоху велику під дубом, на березі річки,
Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять,
Біла сама, й поросята у неї при вимені білі

Готова страва вся стояла і далі — ч. V, 19.
Подаються більш вишукані наїдки, ніж ті, які троянці вживали до цього. Дає обід аркадський цар Евандр, зображений великим і щедрим паном. І тут страви названі в тому порядку, в якому їх подавали на стіл (С.).

Евандр точив гостям розкази — ч. V, 21.
Евандр розповідає про один з подвигів легендарного героя Геракла (Іракла), який був здійснений на італійській землі.
На крайньому заході античного світу серед океану був острів Еріф, яким володів Геріон, потвора з трьома тулубами. Після довгої мадрівки Геракл добрався до цього острова і викрав корів Геріона. На зворотному шляху на тому самому місці, де пізніше був заснований Рим, частину корів Геракла викрав велетень Как. Після жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За звільнення країни від злого Кака місцеві жителі установили в себе культ Геракла («Евандр і празник учредив»). Потім цей культ перейняли римляни. На задвірку хропти уклався — задвірок — частина двору позад будинку, хати (С.).

Насічка з черню, з образками і далі — ч. V, 28.
Образки і кунштики — картинки, якими майстри прикрашали вояцький обладунок. Робили також різні написи: родові та вояцькі титули воїна, власне ім'я меча, щита, рога, бойові девізи та ін. Тут бачимо травестійне обігрування, змішування прикрас на стародавній, середньовічній та тогочасній зброї. На завершення — ще й брязкальця та дзвінки, доречні на кінській збруї, дитячих іграшках, але не на спорядженні воїна (С.).

Еней мій сват... — ч. V, 36.
Ніхто з роду Евандра не був одружений з кимось із роду Енея, отже, вони ніби ніякі не свати. Проте в народі сватами іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав — породичався. З глибокої давнини іде поняття «сват», адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою. В «Слові о полку Ігоревім», порівнюючи битву з бенкетом, автор говорить: «Ту пир докончаша храбріи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую» (С.).

Уміє і склади читать — ч. V, 37
У старій дяківській школі довго (рік, а може, й більше) зубрили окремі літери й склади і тільки потім складали їх у слова та речення (С.).

Хто жінку мав, сестру, ятровку — ч. V, 39.
Слово ятрівка повсюдно вживається у значенні «дружина чоловікового брата». Отже, ятрівку можуть мати тільки жінки. В такому значенні це слово уже раніше вжите в «Енеїді» (III, 46), зафіксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у значенні, яке уже в добу І. Котляревського було глибоким архаїзмом, — ятровкою звуть чоловіки жінку свого брата, братову. В такому значенні зустрічаємо це слово в «Галицько—волинському літопису» (XІІІ ст.), переклад якого зробив Л. Махновець: «По смерті Романовіи зустрічався був король угорський Андрій з ятрівкою своєю Анною у городі Сяноці»; «Коли ж настала зима, прийшов король у Галич і привів ятрівку свою, велику княгиню Романову» (Жовтень. — 1982. — N 7. — С. 14, 18). Тут Роман – князь галицький, Анна — його дружина, Андрій — король угорський, троюрідний брат Романа. Згадані в літопису родинні зв'язки є відгуком доби родової сім'ї, коли взяті братами жінки з чужих родів ставали в певних рамках власністю всього роду, і якщо виникала необхідність, один брат переймав обов'язки глави сім'ї другого брата (С.).

Пройшлось сказать Енею: пас — ч. V, 68.
Тут пас вживається у значенні: відступаю, пасую. Термін походить з картярської гри — відмова від участі в даному розиграші до наступної роздачі карт (С.).

В чиновні вивесть обіщав — ч. V, 81.
Тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привілейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство (С.).

Козак природі покоривсь — ч. V, 82.
Тобто підкоритися своїй козацькій вдачі (С.).

Ви сами мали паніматку — ч. V, 83.
Мати Іула, перша дружина Енея — Креуза, загинула під час утечі з Трої (С.).

Твоїм буть братом не стижуся — ч. V, 84.
Перед нами епізод, що воскрешає характерний для крзацтва звичай і показує, наскільки сильною була серед нього традиція побратимства. Воєначальник, що стоїть на вищих шаблях суспільної ієрархії, урочисто перед громадою називає своїм братом простого воїна, що добровільно йде на подвиг, клянеться заступити його матері рідного сина.
І тут же — бурлескна гра: поняття з побуту російської регулярної армії — «пайок», «кватира» — поставлені в один ряд з речами патріархального козацького та селянського побуту. Все назване змішувалось і в реальному житті України кінця XVІІІ — початку XІX ст., проте «пайок» і «кватира» не були властиві побуту старої селянки (С.).

Пеккатум робиш, фратер милий і далі — ч. V, 101.
Уже знайома нам бурсацька макаронічна мова (див. коментар: ІV, 46-47). Переклавши латинські слова, слід читати:

Гріх робиш, брате милий,
Невинному смерть задаєш:
Я дурень, розбійник, розбишака,
Найбільший негідник! гайдамака;
Постій! невинную кров ллєш.

На що ж розраховував Низ, звертаючись до Волсента на бурсацькому арго? Щоб збити з пантелику, виграти час, затримати піднесений над головою друга палаш. А ще мав надію, що Волсент хоч на якийсь момент прийме його за людину з свого табору, адже зрозуміле тільки бурсакам арго служило свого роду паролем (С.).

...Брат брата в батька луплять — ч. V, 116.
Лаються (С.).

Якраз і тарани вродились — ч. V, 120.
Тарани застосовувалися під час штурмів фортець. Тяжку, оббиту металом колоду підвішували на канатах чи ланцюгах на поставлених на колеса поперечках. Таран підкочували до кріпосної стіни чи то брами і, розгойдуючи, били в неї колодою. Оббитому металом чи цілком металічному передньому кінцеві колоди інколи надавали форму баранячої голови. За аналогічним принципом працювали тарани — дерев'яні довбні – в олійницях. Підвішеними до стелі таранами підбивали клини, які притискали прес, що вичавлював з відповідно підготовленого насіння олію. Застосовувалися тарани і для пресування воску на воскобійнях.
Тут продовжується розпочате у четвертій частині «Енеїди» травестійне обігрування, комічне зниження зброї, бойового обладунку двох воюючих армій, ототожнення їх з предметами господарського вжитку. До того ж, всі давніші види зброї беруть свій початок від предметів господарського вжитку (ті ж тарани, вся холодна або ще говорили — біла зброя, певною мірою і вогнепальна). Замість бойових таранів рутульці використовують довбні з олійниць, якими проти фортечних укріплень нічого не вдієш. Тимчасом у наступній строфі з їх допомогою військо Турна валить браму (С.).

Жінок там на тютюн міняють — ч. VI, 4.
Ще один, уже третій (див. коментар: ІІІ, 3; ІV, 126) відгук у поемі пісні «Гей на горі та женці жнуть». Тут ремінісценція рядків (С.):

А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.

Венера молодиця сміла і далі — ч. VI, 6.
В античній міфології Венера традиційно прихильна до Марса – бога війни. Тому природно, що тут вона виступає ще й в образі маркітанки. Останні супроводжували армію в походах, торгували різними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку (С.).

Мовчать! Прескверна пащекухо! і далі — ч. VI, 12.
Літературознавець Юрій Івакін слушно вказує на перегук епізодів із побуту небожителів у шостій частині «Енеїди» з творами Шевченка останніх років життя: «Юродивий» (1857), «Муза» (1858), «Слава» (1858), «Гімн черничий» (1860). Коментуючи рядки вірша «Слава»:

А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п'яна!
Де ти в ката забарилась...
Моя крале мальована,

зазначає: «Говорячи про стилістичну залежність Шевченкового твору від бурлескної традиції, маємо на увазі передусім «Енеїду» Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вірша своїм комічним нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвісну «художню лайку» персонажів «Енеїди». Шевченкова «краля мальована» дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з «Енеїди», що «все з воєнними жила» (Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 243) (С.).

Як дам! очіпок ізлетить — ч. VI, 12.
збити очіпок жінці (дівчата очіпка не носили) — означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статті «До вивчення українського народного світогляду» писав: «Я пам'ятаю випадок, коли семилітній хлопчина, граючись, скинув очіпок заміжній жінці в товаристві. Жінка розплакалася від образи, що він змусив її, чесну молодицю «світити волоссям». Я пам'ятаю, наскільки безуспішними були якось мої спроби утішити гнів однієї молодиці на іншу, головним чином задля того, що остання її «розчіпчила» (С.).

...Наш олимпський предводитель — ч. VI, 13.
Дворяни губернії та повіту на спеціальних зібраннях обирали з—поміж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбільш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавської губернії 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що відіграв певну роль і в житті автора «Енеїди». В шостій частині поеми — помітніше уподібнення небожителів великопанській дворянській верхівці, а земних владик — середньому та нижчому прошаркові дворянства з прикметами їхнього побуту (С.).

А з Марсом чи давно піймавши — ч. VI, 14.
У восьмій пісні Гомерової «Одіссеї» розповідається, як Афродіта (Венера) зраджувала свого чоловіка Гефеста (Вулкана) з богом війни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домі потай прилаштував над ложем сіті («Мов павутиння легке, ніхто їх побачить не міг би...»), якими Марс і Венера в момент їхнього побачення були накриті, а потім прив'язані до ложа. Вулкан скликав подивитися на спійманих усіх богів Олімпа. У Котляревського кара ревнивого чоловіка зображена в дусі давніх народних звичаїв — Вулкан підрізав зрадниці пелену. У такому вигляді викритих розпутниць виводили на люди (Ш., С.).

То верб'я золоте росло — ч. VI, 15.
Верба, за українськими народними віруваннями, — дерево нещастя. Отже, Юнона цими словами хоче сказати, що там, де замішана Венера («підтіпанка», як її вона називає), завжди буває якесь лихо або нещастя (Ш.).
Верба, що росте, квітує, — символ родючості, достатку, життєвої сили, тоді як суха — осідок злого духу, всього ворожого життю. До примовки «Золоте верб'є за ним росте» Іван Франко дає пояснення: «Говорять про щасливого, всіма любленого чоловіка, що ширить довкола себе радість і задоволення» (Франко. Приповідки. — Т. 2. — С. 209). Чи не частіше ця примовка фігурує в іронічному значенні, від супротивного, прикладається в насмішку до нікчемної, осоружної людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться — золоте верб'я росте. (Іноді так хвалять, а іноді ганять. — Номис. — С. 62) (С.).

Мов тілько вилізла з води — ч. VI, 16.
За одним з міфів, Венера народилася з морської піни біля скелі на березі острова Кріт (С.).

Не діждеш з бабкою своєю — ч. VI, 16.
За міфологією, богиня Венера бабусі, так само як і матері, не має. Проте тут згадка про бабусю на місці. Адже Юнона в запалі лайки докоряє Венері, що та видає себе за цнотливу старосвітську хуторянську панночку. А панночки в патріархальних поміщицьких сім'ях звичайно виростали під опікою бабусь (С.).

По п'ятах виб'ю чубуками — ч. VI, 18.
Риса дворянського побуту. Чубуки — довгі, не менше метра палиці, лозини, або мундштуки для люльки, прийняті у дворянському середовищі тієї доби. «По п'ятах чубуками» — специфічна кара для осіб «благородного стану». Справа в тому, що фізичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У підписаній Катериною ІІ «Грамоті на права, вільності й переваги російського дворянства» (1785) зазначалося: «Тілесне покарання хай не діткнеться благородного» (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Спб., 1830. — Т. 20. — С. 347). На недовгий час це положення було скасоване імператором Павлом І, а після його смерті знову відновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах – і боляче, і сліду немає, і на ноги якийсь час не стане, щоб побігти скаржитись. А коли й рушить, скажімо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що її побито, коли сліди відсутні (С.).

Сей лежнем в винницях служив — ч. VI, 25.
Тут гра слів: 1) лежень — лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого—небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть — лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях (С.).

Недавно з кошельком ходив — ч. VI, 25.
тобто терпів нестатки, жив бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: «Тягнеться з грошика та з кошика».

Зробила паном із чупруна — ч. VI, 25.
Про того, хто швидко і несподівано для інших розбагатів, просунувся по службі, зробив кар'єру (Т.Б.).

А хто прудився у кабиць — ч. VI, 30.
Даний рядок, а відтак і вся змальована тут картина нічного козацького табору, е віддаленою ремінісценцією української народної картини «Козак Мамай», зокрема одного з її численних варіантів, підписуваного:

Козак — душа правдивая, сорочки не має,
Коли не п'є, то воші б'є, а все не гуляє.

У п'єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського цей крилатий гумористичний вираз уже прямо спливає в тексті, одначе дещо змінений відповідно до поетично—молодечої вдачі сироти «без роду, без племені» Миколи. Збираючись іти шукати долі на Чорноморію, куди переселилася частина запорожців, Микола говорить: «Люблю я козаків за їх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити» (дія друга, ява перша) (С.).

І «Да воскреснеть» вслух читає — ч. VI, 32.
«Да воскреснеть» — початкові слова молитви (Д.).

І коси на траву найшли — ч. VI, 47.
Всупереч приказці «Найшла коса на камінь» аркадяни косять рутульців, мов траву (С.).

Запхнули за щоку п'ятак — ч. VI, 78.
У статті невідомого автора про українські похоронні обряди і повір'я в журналі «Киевская старина» читаємо: «Що стосується монети, то інколи її вкладають в рот покійникові за ліву щоку, а інколи зав'язують в платок і кладуть за пазуху, теж з лівого боку. Відносно мети цього обряду я там чув (у селі Краснопілля в десяти верстах від Коропа. — О.С.), між іншим від людини грамотної, буквальне повторення класичного вірування, що вона потрібна для плати за переїзд через річку на паромі» (К.с. — 1890. — Т. 30. — Кн. 8. — С. 332-333) (С.). За античними віруваннями, душі померлих повинні платить Харону за переправку через Стікс і тому мерцям клали в рот монету (Д.).

Латинус рекс єсть невгомонний і далі — ч. VI, 84-85.
Ще один зразок макаронічної мови на бурсацький лад. Подаємо підрядковий переклад промови Енея перед латинськими послами (С.):

Латин цар єсть невгомонний,
А Турн найгірший дурак.
І навіщо воювать вам зі мною?
Латина вважаю за сліпого,
А вас, сенатори, без ума;
Латину рад мир дати,
Дозволю мертвих поховати,
І злості на вас нема.
Один єсть Турн ворог мій,

Сам, отже, повинен воювать;
Велить так доля, щоб Еней
Вам був цар, Аматі зять.
Щоб привести до кінця війну,
Ми зробим з Турном поєдинок,
Про що всім кров проливать?
Чи Турн буде, чи Еней
Латинським скіпетром управлять -
Укажеть меч або бог.

В огонь шпурляли різну збрую і далі — ч. VI, 92.
У стародавніх римлян існував звичай спалювати трупи на вогнищі. При цьому прийнято було кидати у вогонь різні речі, які могли згодитися небіжчикові у загробному житті. Чим ціннішу річ кидали у вогнище, тим більшу шану віддавали покійному (С.).

Який то єсть Еней козак! — ч. VI, 98.
Коли греки здобули Трою, Еней самовіддано кинувся рятувати пенати (богів—охоронців домашнього вогнища) та свою родину. На плечах виніс старого батька Анхіза із палаючої Трої, а потім разом з ним поплив, виконуючи волю богів, до берегів Італії. По дорозі в Італію Анхіз помер (С.).

Землі шматок єсть не під нужду — ч. VI, 102.
Тобто ділянка землі, без якої можна обійтися, в якій немає великої потреби.

Ти в руку не піймав синицю — ч. VI, 164.
Походить від народної приказки: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі».

 

Знайти пояснення до фраз або слів

Чотири ноги, хвіст з прикладом,
Хвостом моргала, била задом, — ч. IV, 131;

Бита гола копійка — ч. IV, 117;

Ансура в ад послав по раки, — ч. VI, 56;

І всіх зачав сам мордовати,
Поверху, по словам складати
Латинськую тму, мну, здо, тло; — ч. IV, 33;

Вас треба хати холодити! — ч. III, 61;

Що все прикушовали губи,
І скалили біленьки зуби,
І дуже волочили хвіст — ч. III, 86;

ч. V, 101 (серце стало кулішем); ч. VI, 131 (Все вмиг зробилось кулішем)