История Полтавы

И. Котляревский и «Вольное общество любителей российской словесности»

Подробности

Просмотров: 768

Павел Филипович. И. Котляревский и «Вольное общество любителей российской словесности».

Подається за виданням: Филипович П. П. І. Котляревський і «Вольное общество любителей российской словесности». Нові матеріали до життя й творчості Котляревського. — «Записки Історично-філологічного відділу Української Академії наук», 1924, кн. 4, с. 234—235.

Джерело: Електронна бібліотека "Чтиво".

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

— 234 —

І. Котляревський і "Вольное
Общество любителей Российской Словесности".

У збірнику "Литературные портфели" (ч. І, "Время Пушкина", в-во "Атеней", 1923 p.) А. Лященко надрукував цікавого листа І. П. Котляревського до М. І. Гнєдіча (зібрання Пушкінського Дому) і висловив думку, що "поводом к написанию настоящего письма послужило избрание И. П. Котляревского в 1821 году почетным членом Вольного Общества любителей Российской Словесности в С.-Петербурге. По-видимому, об этом избрании уведомил Котляревского особым письмом его земляк, товарищ председателя Общества Н. И. Гнедич, ответом на сообщение которого и явилось настоящее письмо И. П. Котляревского" (37-38 ст.).

Але А. Лященко не використав архіву самого "Общества", який переховується в в Петербурзькій Академії Наук і в якому є нові і повніші матеріяли що-до стосунків між "Обществом" і Котляревським.

Виряжений до Петербургу од Української Академії Наук для студій над Котляревським, я поруч із иншими матеріялами використав і архів "О-ва".

Наводжу насамперед лист Котляревського після обрання в "почетные члены" до голови "Общества"... поета Федора Миколаєвича Глінки.

Милостивый Государь Федор Николаевич!

За особенную честь поставляя себе избрание меня в почетные члены Высочайше утвержденного вольного общества любителей Российской Словесности, признательнейшую благодарность мою приношу всему достопочтенному Обществу и в особенности вам Милостивый Государь за лестное для меня участие в сем деле.
Диплом на звание почетного члена, устав и список Г.г. членов общества, имел я честь получить от Василия Ивановича Г-на Туманского.

— 235 —

Желая быть полезным обществу сколько силы мои позволяют, жертвую в пользу оного 40 экз. малороссийской Энеиды, которую в след за сим доставлю; вас же Милостивый Государь покорнейше прошу, быть ходатаем у Общества, не отвергнуть малого моего приношения.

Поручая себя покровительству вашему и благорасположению, с отличным почтением и преданностью честь имею быть.

Милостивый Государь
вашим покорнейшим слугою
Иван Котляревский.

Октября 28 дня
1821 года
Полтава.

Журнал Общества — "Соревнователь просвещения и благотворения" оповищав, що "О-во" обрало Котляревського, "уважая отличные познания (его) в науках и отечественной словесности" (1821. ч. XVI, ст. 109). Із паперів "О-ва" видко, що Котляревського обрано "почетным членом" 29 серпня 1821 p., і що того самого дня обрано й поета В. І. Туманського (українця з походження) "членом-сотрудником".

Далі видко, що дійсно до "О-ва" надіслано було 40 примірників "Енеїди", один — для бібліотеки, 39 — для продажу на користь "О-ва".

У списках членів "О-ва" Котляревський завсіди в графі "отсутствующих"...

Але твори свої Котляревський надсилав до "О-ва" скількись разів: 1) 1821 року, очевидячки скоро після обрання — "Отрывок из V части Енеиды на малороссийском языке: Эней посещает Эвандра царя Аркадии и приглашает его к союзу против Латинцев", 2) 1822 року "отрывок из малороссийской Энеиды (кн. V)", 3) 1823 року — "отрывок из малороссийской Энеиды".

З журналу "ученых упражнений" "О-ва" видко, що в засіданні 11 вересня 1822 p. уривки з "Енеїди" було заслухано і вони дістали такий присуд: "одобрено", "избрано большинством голосов". "Избрано" — для надрукування в журналі "Соревнователь...", де уривки з V пісні "Енеїди" і з'явилися (1822 р. ч. XVII).

На засіданні цьому були присутні: А. А. Нікітін, В. М. Княжевич, В. Г. Анастасевич, Д. В. Сахаров, К. Ф. Рилєєв, П. Н. Арапов, Я. Г. Ковальов, І. К. Анічков, Е. П. Люценко. З них — В. Г. Анастасевич — працював у галузі української історії, надрукував чимало укр. матеріялу в свойому журналі "Улей" (див. статтю про "Улей" в збірн. "Certum bibliologicum", 1922 р.), К. Рилєєв, — відомий поет-декабрист, написав кілька творів на українські теми, між иншим в примітках до поеми "Войнаровський", пояснюючи слово "ватага", він покликався на Котляревського.

Із творів, які заслухано було на цьому засіданні "Об-ва", лише "Критику" П. Плетньова: "Кавказский Пленник" /— "одобрено" та "избрано единогласно", инші твори (Д. Сахарова, Іванчина-Писарева, Д. Ознобишина, "I. Получарського") ухвалено було, — "исправить", "неизбр.", "избр. б. гол.".

Додам, що в архіві "О-ва" знаходиться ще лист полтавського кореспондента "О-ва" (1818 року, листов) Мих. Микол. Новікова, з приводу відкриття "Института для благородных девиц" (об'яву про відкриття додано до кореспонденції), в ній знаходимо цікаві рядки про Котляревського: "Полтавский дом воспитания бедных отличен во всех отношениях, чему много содействует всегдашнее почти пребывание в Полтаве Малороссийского Военного Губернатора, обращающего особенное внимание на сие заведение и примерное усердие и попечение главного его надзирателя майора Котляревского, известного переложением Виргилиевой Энеиды на отечественный его Малороссийский язык. Чиновник сей, в кругу воспитанников, представляет попечительного и строгого родителя; награда трудов его напечатлена всегда на лице его, удовольствие внутреннее и одобрение совести видны во всех чертах его и он, колико строг в управлении воспитанниками, столько ж заботлив о доставлении им удовольствия".

Павло Филипович.