История Полтавы

Рецензія на працю І. Стешенка "И. П. Котляревский в свете критики"

Подробности

Просмотров: 602

Іван Франко. Рецензія на працю І. Стешенка "И. П. Котляревский в свете критики".

Подається за виданням: Іван Франко. Рецензія на працю І. Стешенка "И. П. Котляревский в свете критики" // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - Львів, 1898. - Том XXVI. - [3] + 204 с. Розділ "Бібліографія", стор. 38-39.

Джерело: Електронна бібліотека "Чтиво".

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

— 38 —

И. Стешенко — И. П. Котляревскій въ свѣтѣ критики (Кіевская Старина, 1898, іюль-августъ, стор. 83—151, сентябрь стор. 267—316, октябрь 1—32).

Отся обширна (звиш 10 аркушів друку!) статя, се без сумніву найбільша з усіх праць, які доси були присьвячені Котляревському. Вона складає ся з трьох частей. В першій автор переходить за порядком усї, навіть найдрібнїйші відзиви про Котляревського і його значінє, розбирає їх, згоджуєть ся або полемізує з ними. В другій части автор розбирає думки, висловлені критикою про поодинокі твори Котляревського і застановляєть ся, на скілько вони справедливі або нї. Ся часть нам видаєть ся найцїнвїйшою. Автор щасливо боронить Котляревського від закиду, буцїм то він написав свою Енеіду для догоди панам і для насьміху над українським народом; менї здаєть ся, що оборона була б вийшла ще сильнійшою, коли б д. Стешенко був звернув увагу на те, що головним центром в малюнку Енеіди не є простий, закріпощений народ, а вольне, заможне козацтво і панство середньої руки (пор. костюми описані в Енеідї з тими, про які говорить ся в інвентариях, духовних та мемуарах укр. панів XVIII в., див. "и самого Енея пана" ч. І, строфа 13, "пан Еней" I, стр. 16; Дідона зветь ся "їймосць", "панї"; Еней собі бажає "довголїтнього панства" II, 1; з королем Ацестом він поводить ся як з братом II, 5; кидає гроші між народ звичаєм польської шляхти II. 9; його найблизше товариство — "паненята" II, 10; "Еней с панами реготавсь" II, 21 і т. д.).

Так само вірно збиває д. Стешенко думку, буцїм то Еаніда Котляревського була реакциєю проти псевдокласицизму, шо нїби то царював тоді в літературі. Д. Стешенко показує, що анї на Україні, анї в росийській лїтературі псевдоклясицизм не царював нїколи, отже и реакция проти нього не була потрібна. Класичний костюм був Котляревському потрібний для зовсїм иньшої, сатиричної цїли.

Добре боронить д. Стешенко Котляревського також проти закиду сервілїзму, піднесеного Кулїшем з поводу єго "Оди до кн. Куракіна".

— 39 —

Розглядаючи пильно текст Оди він не знаходить в нїй нічого сервілїстичного, противно, бачить і тут остру сатиру на панів, велику простоту вислову і щирість чутя, а в додатку показує, що похвали, які висловив Котляревський для Куракіна, зовсім не були незаслужені. На жаль, д. Стешенко не пошукав за материялами до біоґрафії і характеристики сего незвичайного пана, що належав до масонів, був переслїдуваний Катериною II і тілько за Павла та Олександра І заняв високе місце. Д. Стешенко подає тілько отсї немногі деталі про него з книжки Пипіна. Хто знає, чи докладнїйший дослїд не кинув би деякого нового сьвітла й на Котляревського?

Більше по адвокатськи нїж доказно боронить д. Стешенко також Наталку Полтавку проти закидів піднесених ріжними критиками, хоча й тут у головному єго думки вірні.

В третій части своєї праці д. Стешенко подає позитивні здобутки дотеперішньої чужої і своєї критичної праці над творами Котляревського і їх значінєм. Тут важний особливо єго доказ, що Енеіда Котляревського є орґанїчним виплодом українського ґрунту; наслїдуванє Осипова, се тілько припадкове явище, хвилевий імпульс, що попхнув живу фантазию Котляревського в один бік; материял, тон, мотиви, спосіб трактованя предмету — все те було вже підготоване на Україні попереднїм розвоєм живого слова. Д. Стешенко зовсім вірно вказує на давнїйші інтермедиї, на поему "Пекельний Марко", на вірші Климовського і Сковороди як на вирази того духового настрою, що сплодив і Енеіду; він забуває чомусь згадати також про "вірші", духовного і сьвітського змісту, в котрих в тоні бурлеска трактуєть ся також біблїйні теми і персонажі або факти сучасного житя.

Загалом обі праці д. Стешенка цїнні як звід і критичне перевіренє звісного доси матерялу. Хоча зі способом єго арґументованя не все можна згодити ся, хоча замісь історичних фактів він инодї подає нам льоґічні докази, котрими, як звісно. історик нїколи не буває ситий, то про те треба сказати, що висновки єго в значній части вірні. Правда, декуди, нпр. ставлячи вплив Котляревського на укр. лїтературу висше впливу М. Гоголя, він пересолив, нових материялів не зібрав, а навіть із старих друкованих книжок і журналів не вибрав усего, що можна б було вибрати. Відносини Котляревського до Куракіна, до Репнїна, до масонства, до Леванди і його кружка (про Леванду є навіть специяльна, двотомова книжка!) так і не вияснені; висловлений д. Ор. Левицьким здогад про те, що Котляревський міг бути автором двох од проти Наполеона (з 1807 і 1812 р.) не розібраний. Все те лишаєть ся ще між desiderat-ами дальшої праці.

Ів. Франко.