Гоголь, Николай Васильевич

Highslide JS

Гоголь, Микола Васильович — Гоголь Николай Васильевич — (20.03/1.04.1809, с. Сорочинці Миргородського повіту (тепер с. Великі Сорочинці Миргородського району) — 21.02/4.03.1852, Москва) — письменник, класик російської літератури.

Народився в заможній поміщицькій сім'ї, яка володіла понад 400 душами кріпосних селян і близько 1100 дес. землі в с. Василівка. В сім'ї було 12 дітей, з яких вижили чотири доньки і один син. З дитинства був дуже хворобливим, що наклало відбиток на подальшу життєдіяльність. Навчався в Полтавському повітовому училищі (1818—1819 рр.) і Ніжинській гімназії вищих наук (1819—1828 pp.). Гімназистом почав вести своєрідний щоденник — "Книгу всякой всячины, или Подручную энциклопедию", куди записував пісні, легенди, оповіді, цитати з книг. Тоді ж написав перші власні літературні твори (не збереглися). Після закінчення курсу подався до Петербурга, де зайнявся літературною творчістю.

У 1829 р. опублікував під псевдонімом поему "Ганс Кюхельгартен", але після негативної оцінки твору критикою зібрав усі непродані екземпляри і спалив їх. Зробив спробу влаштуватися актором, але його гру забракували на першій репетиції. В 1830—1831 рр. служив переписувачем у департаменті уділів. Потім дістав посаду старшого вчителя історії в жіночому Патріотичному інституті. Незважаючи на першу літературну невдачу, продовжував писати. Цього разу звернувся до добре знаного українського життя і фольклору. На прохання сина мати надсилала йому численні матеріали про народні повір'я, звичаї, побут, усілякі старожитності. Цикл повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки" (ч. 1—2, 1831—1832 рр.) приніс М. Гоголю літературну славу. У 1834 р. посів посаду ад'юнкт-професора на кафедрі загальної історії Петербурзького університету, однак його професура зазнала фіаско, і вже через рік він подав у відставку. Знудившись за творчою роботою, з піднесенням узявся за літературні сюжети: в 1835 р. побачили світ збірки "Миргород" і "Арабески", повість-епопея "Тарас Бульба", в 1836 р. — повість "Ніс" і комедія "Ревізор", де зазвучав знаменитий гоголівський "сміх крізь сльози".

Критика оголосила, що в особі М. Гоголя російське суспільство має великого письменника. В 1836 р. виїхав за кордон, де перебував, з перервами, до 1848 р. За кордоном написав поему-роман "Мертві душі" (ч. І, 1842 р.), яка стала вершиною творчості письменника. В 1847 р. опублікував книгу "Вибрані місця з листування з друзями", яка дістала неоднозначну оцінку в суспільстві. Після повернення до Росії з одержимістю працював над другою частиною "Мертвих душ", але після 10 років праці спалив рукопис. М. Гоголь взагалі був дуже вимогливим до себе. Письменництво було для нього великою "душевною справою". Зважаючи на хронічну недугу і постійний тяжкий душевний стан, він ніколи не міг дозволити собі розкоші чекати натхнення. Говорив, що якщо в якийсь день не працюється, то все одно треба брати в руки перо і виводити хоч би "Микола Васильович Гоголь, Микола Васильович Гоголь..." і так до тих пір, поки не проснеться думка, розбуджена рукою. Для здійснення свого письменницького покликання жертвував своїм особистим життям.

Був відлюдькуватий, цурався незнайомого товариства і, як це не парадоксально, зовсім не знав реальної російської дійсності. Дослідники підрахували, що за три переїзди з Петербурга в Полтавську губернію і в зворотному напрямку він бачив Росію на власні очі протягом 27 днів їзди і 7 днів вимушеної зупинки в Курську — до появи "Ревізора" і протягом 20 днів їзди — в проміжку між "Ревізором" і від'їздом за кордон, де були написані "Мертві душі". Прототипами героїв М. Гоголя були переважно його земляки: миргородські поміщики, чиновники та міські обивателі. Може, через це на батьківщині М. Гоголя не любили. Навіть через півстоліття по смерті про письменника в рідних краях згадували неохоче. Зате тут існувала легенда, ніби він не спалив другий том "Мертвих душ", а закопав його разом з незліченним багатством у кургані, насипаному на березі ставка в рідній Василівці. Цей пагорб кілька разів намагалися розкопувати, проте "гегелівських скарбів" копачі не знайшли.

З дитинства М. Гоголь був суб'єктом з природженою невропатичною конституцією. Першу половину свого життя він був неврастеніком, другу — іпохондриком. У свої останні роки письменник перебував у пригніченому стані, відчуваючи страх смерті. Він усамітнювався, молився, перебував у нервовому розладі, який набув характеру релігійного затьмарення. Лікарі не знаходили в нього якоїсь небезпечної хвороби, але він не вірив медикам, відмовлявся від ліків. Друзі намагалися розрадити його, але він уникав зустрічей або відмовчувався. Навіявши собі, що постіль буде для нього смертним одром, постійно сидів у кріслах, але врешті зліг, щоб уже не встати. До останнього вірив у чудодійне втручання Бога. Помер від нападу т. зв. періодичної меланхолії, ускладненої виснаженням і малокрів'ям мозку. Був похований у Свято-Даниловому монастирі. Незвичайні обставини смерті породили чутки, ніби його поховали живим. У радянські часи, після облаштування в монастирських приміщеннях колонії для малолітніх злочинців цвинтар знесли, а прах М. Гоголя в 1931 р. перенесено на кладовище Новодівичого монастиря. Під час перепоховання останків з'ясувалося, що кістяк лежав у труні долілиць і був без черепа; останній невдовзі знайшли неподалік, але сумніви щодо його належності М. Гоголю залишаються до цього часу.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 113-114

 

Гоголь, Микола Васильович — Гоголь Николай Васильевич — (20.03/1.04.1809 — 21.02/4.03.1852)

Микола Васильович Гоголь — гордість російської літератури. А української хіба ні? Так, він є також і українським письменником, бо не лише мова, якою пише автор, визначає його як творчу особистість, а насамперед той матеріал, з якого складається ця творчість. А матеріал у письменника Гоголя в переважній більшості український. І не тільки у "Вечорах на хуторі біля Диканьки" чи в "Миргороді" або "Тарасі Бульбі", а й у "Мертвих душах". М. Гоголь — гордість його рідного краю — Полтавщини, яку він завжди і всюди носив у своєму серці.

Микола Гоголь (Яновський) народився 1 квітня 1809 року у селі Сорочинцях (тепер — Великі Сорочинці) в поміщицькій сім’ї. Дитинство минуло у селі Василівці (Яновщині, тепер Гоголеве Шишацького району). У розвитку духовного світу хлопця певну роль відіграв батько Василь Панасович, поет і драматург того часу (помер 1825 року). Навчався Гоголь у Полтавському повітовому училищі (1818 — 1819), брав уроки в учителя гімназії Г. Сорочинського. В 1821 — 1828 роках навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Після того виїхав шукати щастя в Петербург.

Цілеспрямована натура Гоголя привела його до мети: 1831 року виходить 1-а частина "Вечорів", у 1832 — друга. Успішний дебют подвоїв сили. З’являються збірки "Миргород", "Арабески" (1835), комедія "Ревізор" (поставлена 1836), нарешті "Мертві душі" (1841) та "Вибрані місця з листування з друзями" (1847).

У червні 1836 року Гоголь зі своїм шкільним товаришем і земляком О. С. Данилевським виїхав за кордон. У Швейцарії, Римі, Парижі він працював над поемою "Мертві душі", писав також драму з історії Запоріжжя (збереглися уривки), повість "Рим" (1842) та ін.

Микола Васильович ніколи не забував Василівку, матір, сестер. В Яновщину він приїжджав із Петербурга і з-за кордону влітку 1832, 1835, 1841, 1848, 1850 та 1851 років. Залишаючись дома на все літо, він іноді відвідував Полтаву, Миргород, Шишаки, Обухівку та інші села. На початку червня 1848 року їздив до Києва на побачення з О. Данилевським.

Під час останнього перебування в Україні весною 1851 року він працював над другим томом "Мертвих душ" (з 20 квітня до 22 травня). Улюбленими місцями прогулянок для Гоголя були в цей час навколишні поля і особливо ліс поблизу Василівки під назвою Яворівщина. Рідні місця — Диканьку, Миргород, Сорочинці, Гадяч, річку Псьол — М. Гоголь прославив у багатьох своїх творах. Сучасник, відзначаючи велику любов письменника до рідних місць, писав, що саме тут відбувався "акт поетичної творчості" Гоголя, і тому "Василівка робиться для нас куточком особливо цікавим". Шляхи М. В. Гоголя пролягали через Опішнє, Чорнухи, Велику Багачку, Обухівку та інші населені пункти нашого краю.

Микола Гоголь відомий і як збирач та великий шанувальник українського фольклору. Зібрані ним пісні були опубліковані 1909 року Академією наук. Панас Мирний в листі до М. Коцюбинського 1902 року писав: "Що не кажіть, а Гоголь душею і натурою наш..."

На Полтавщині працює два музеї М. В. Гоголя — у селі Великі Сорочинці, де письменник народився і був охрещений (відкритий 1951 року), та в Гоголевому (колишній Василівці), де в 1982 — 84 роках відбудовано весь комплекс будівель, що складали садибу Гоголів. Пам’ятники письменникові є в Полтаві, Сорочинцях, Диканьці, Миргороді, Пирятині, селах Шишаки, Білоцерківка та ін.

Джерело:

Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви" (http://www.pollitra.pi.net.ua)

Ссылки на эту страницу


1 Быков, Николай Владимирович
[Биков, Микола Володимирович] (1856-1918), действительный статский советник, воспитанник ППКК (1873), племянник Н. В. Гоголя
2 Быкова, М. М.
[Бикова, М. М.] правнучка А. С. Пушкина и внучатая племянница Н. В. Гоголя
3 Быкова, Наталья Николаевна
[Бикова, Наталья Миколаївна] (1888-1979), правнучка А. С. Пушкина и внучатая племянница Н. В. Гоголя
4 В десятую годовщину
[В десяту річницю 22.1.1918-22.1.1928] – Андриевский Виктор (речь на торжественной академии в украинской станице при г. Калише 22.1.1928) // Тиражом "Лагеря". Калиш. 1928. Типография издательства "Черномор"
5 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
6 Воспоминания о Г. Г. Мясоедове
[Оголевець Віктор Степанович. Спогади про Г. Г. Мясоєдова] Оголевец В. С. Воспоминания о Г. Г. Мясоедове / Предисл. М. М. Пластининой. — М.: Искусство, 1981. — 95 с, ил.
7 Гоголи-Яновские
матеріали до родоводу / материалы к родословию
8 Гоголи-Яновские, Василий Афанасьевич и Мария Ивановна
[Гоголі-Яновські, Василь Панасович та Марія Іванівна] родители Н. В. Гоголя
9 Гоголь на Родине
[Гоголь на батьківщині] Гоголь на Родине: Альбом художественных фототипий и гелиогравюр, относящихся к памяти Н.В. Гоголя / Издание фотографии И. Ц. Хмелевского в Полтаве. Светопечать С.В.Кульженко, Киев. 1902 г.
10 Гоголю Н. В. памятник
[Гоголю М. В. пам'ятник]
11 Гоголя улица
[Гоголя вулиця] - бывшая Ивановская
12 Данилевский, Александр Семенович
[Данилевський, Олександр Семенович] (1809-1888), инспектор пансиона, директор Полтавской гимназии и училищ, писатель
13 Данилевский, Григорий Петрович
[Данилевський, Григорій Петрович] (1829—1890), писатель, чиновник, путешественник, этнограф, историк
14 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
15 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
16 Живокини, Василий Игнатьевич
[Живокіні, Василь Гнатович] (1808-1874), артист драмы, оперы (тенор) и вокальный педагог
17 Ижакевич, Иван Сидорович
[Їжакевич, Іван Сидорович] (1864–1962), украинский живописец, писатель и график, народный художник УССР
18 Кадетский корпус
[Кадетський корпус] – Микола Бутович // "Вестник". Нью-Йорк. Год XIII. Ч. 5 (127). Май 1959. Стор. 24-29; Ч. 6 (128). Июнь 1959. Стор. 19-22; Ч. 7-8 (129-130). Июль-август 1959. Стор. 19-23
19 Кадетский корпус и полтавские "торжества"
[Кадетський корпус і полтавські "торжества"] - автобиографии и воспоминания Николая Бутовича, воспитанника ППКК (1913)
20 Капнист, Василий Васильевич
[Капніст, Василь Васильович] (1758(7)—1823), русский поэт, драматург, деятель образовательния, общественный деятель
21 Комаров, Михаил Федорович
[Комаров, Михайло Федорович] (1844—1913), народовед, историк, библиограф, языковед, критик
22 Короленко, Владимир Галактионович
[Короленко, Володимир Галактіонович] (1853—1921), русский писатель и общественный деятель
23 Котляревскому И. П. мемориальные доски
Мемориальные доски Котляревскому И. П.
24 Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912
25 Левин, Борис Наумович
[Левін, Борис Наумович] (1919—2002), писатель
26 Лето в Полтаве
[Літо в Полтаві] – Оголевец В. С. Лето в Полтаве // Творческое наследие В. Э. Мейерхольда / Ред.-сост. Л. Д. Вендровская, А. В. Февральский. М.: ВТО, 1978.
27 Личности - Г
[Особистості - Г] - пункт меню
28 Лысенко, Николай Витальевич
[Лисенко, Микола Віталійович] (1842—1912), украинский композитор, этнограф, дирижер, пианист, общественный деятель
29 Мартинович, Порфирий Денисович
[Мартинович, Порфирій Денисович] (1856—1933), украинский живописец, график, фольклорист и этнограф
30 Мартинович. Воспоминания А. Сластьона
[Мартинович. Спогади О. Сластьона] // Кооперативное издательство "Рух". Харьков, 1931
31 Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса ( 6)
[Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу] - с 1-го октября 1908 г. по 1-е октября 1909 г. Год шестой. Собрал полковник А. Д. Ромашкевич. Полтава. 1909.
32 Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса ( 7)
[Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу] - с 1-го октября 1909 г. по 1-е октября 1910 г. Год седьмой. Собрал полковник А. Д. Ромашкевич. Полтава. 1910.
33 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
34 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
35 Мои воспоминания о Николае Лысенко
[Ївна Щербаківська-Кричевська. Мої спогади про Миколу Лисенка] – Е. Щербаковская-Кричевская // Нові дні, сентябрь (стр. 12-16), октябрь (стр. 7-12), 1957
36 Монография
[Микола Бутович. Монографія] // Видавництво "Слово". Нью-Йорк. 1956.
37 Мужская гимназия первая
Первая мужская гимназия
38 Николай Лысенко. В сотую годовщину рождения. 1842-1942
[Микола Лисенко. В соту річницю народження. 1842-1942] – Андриевский Виктор. // Украинское издательство. Львов. 1942
39 Окрестности Полтавы. Губерния
Окрестности Полтавы. Губерния - фотоальбом
40 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
41 Письма из Полтавы (1900-1921 г.г.)
[Листи з Полтави (1900-1921 г.г.)] - Короленко В. Г.
42 Полтава в дни революции и в период смуты 1917-1922 гг.
[Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр.] - Несвицкий А. А. Дневник. 1917-1922 г.
43 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
44 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
45 Полтавский институт благородных девиц Мазанов
Полтавский институт благородных девиц. Мазанов Петр Иванович. Полтава, 1898
46 Полтавский кадетский корпус в первые годы его существования
[Полтавський кадетський корпус у перші роки його існування] - Домонтович Михаил Алексеевич (воспитанник ППКК 1847 г.)
47 Полтавский украинский музыкально-драматический кружок и культурная и творческую жизнь города нач. ХХ ст.
[Полтавський український музично-драматичний гурток і культурно-мистецьке життя міста поч. ХХ ст.] - Стороха Евгения
48 Полтавщина в медалях и значках
Полтавщина в медалях и значках
49 Полтавщина и её обитатели в произведениях Н.В. Гоголя
[Полтавщина та її мешканці в творах М.В. Гоголя] - Тюнин А. П.
50 Праздник украинской интеллигенции [к открытию памятника И. П. Котляревскому]
[Свято української інтелігенції (до відкриття пам'ятника І. П. Котляревському)] - Ефремов Сергей // Киевская старина. - 1903, 10, с. 168-202
51 Рахубовская, Мария Владимировна
[Рахубовська, Марія Володимирівна] (?-1917), общественная деятельница, действительный член Полтавской ученой архивной комиссии
52 Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916
53 Солёник, Карп Трофимович
[Соленик, Карпо Трохимович] (1811—1851), видающийся украинский актер, один из основоположников украинского реалистического театра, актер
54 Три времени года в четырех стенах
[Три пори року в чотирьох стінах] - П. Ф. Волошин-Петриченко
55 Три громады. Воспоминания из 1885-1917 гг.
[Три громади. Спогади з 1885-1917 рр.] – Андриевский Виктор // Львов. 1938. Издатель Иван Тиктор
56 Трощинский, Дмитрий Прокофьевич
[Трощинський, Дмитро Прокопович] (1754—1829), действительный тайный советник, полтавский губернский маршал, меценат украинской культуры
57 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск первый
[Праці Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Полтава. 1908
58 Уездное училище
Уездное училище
59 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
60 Усадьба И. П. Котляревського
Усадьба И. П. Котляревського
61 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню
62 Яворницкий, Дмитрий Иванович
[Яворницький, Дмитро Іванович] (1855-1940), выдающийся украинский историк, археолог, этнограф, фольклорист и писатель, академик АН УССР
63 Яновские (Гоголи-Яновские)
[Яновські (Гоголі-Яновські)] – священнический род (матеріали до родоводу / материалы к родословию)
64 Яновский (Гоголь-Яновский), Николай Львович
[Яновський (Гоголь-Яновський), Микола Львович] (1874—?), полковник РА, генерал-хорунжий Армии УНР, Георгиевское оружие, воспитанник ППКК (1892)

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919