История Полтавы

Сумцов, Николай Федорович

Подробности

Просмотров: 67500

Сумцов, Микола Федорович (18 квітня 1854 - 12 вересня 1922) - видатний український фольклорист, етнограф і літературознавець та громадський діяч. [Почесний член Полтавської губернської вченої архівної комісії; викладав у Полтавському учительскому інституті (див.Педагогічний університет ім. В. Г. Короленка  - Т.Б.]

Народився в Петербурзі у дворянській родині; дійсний член НТШ (з 1908 р.), ВУАН (з 1919 р.), член-кор. Петербурзької АН (з 1905 р.), чл. Чеської АН та ряду слов. наук. товариств.

По закінченні Харківського університету (1875) деякий час студіював у Німеччині, з 1878 р. - приват-доц., з 1888 р. - проф. Харківського університету; з 1880 р. - незмінний секретар, з 1887 р. - гол. Іст.-Філол. Товариства при Харківському Університеті, 1905 року завідував Етногр. Музеєм при ньому.

Гол. галуззю досліджень Сумцова була етнографія, особливо фолкльор. Почавши свою наук. працю як прихильник мітологічної школи, він поступово перейшов до порівняльного напряму, беручи до уваги філол. засоби праці, з якими найкраще був ознайомлений. Праці з цієї ділянки відзначаються багатим фактичним матеріалом, зокрема: "О свадебных обрядах, преимущественно русских" (1881), "К истории южнорусских свадебных обычаев" (1883), "Хлеб в обрядах и песнях" (1885), "К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малорусскую свадьбу" (1886), "Научное изучение колядок и щедривок" (1886), "Коломыйки" (1886), більша праця "Культурные переживання" (1889-1890), "Писанки" (1891), "Дума об Алексее Поповиче" (1894), "Разыскания в области анекдотической литературы" (1898), "Очерки народного быта" (1902). Кілька праць С. присвячені кобзарству і кобзарям: "Изучение кобзарства" (1905), "Бандурист Кучеренко" (1907) й ін. Історії укр. фолкльористики належить праця "Современная малорусская этнография" (т. І, 1893, II, 1897), "Діячі укр. фолкльору" (1910). С. присвятив чимало уваги вивченню Слобожанщини: "Слобідсько-укр. іст. пісні" (1914), "Слобожане. Іст.-етногр. розвідка" (1918), "Слобожанщина і Шевченко" (1918).

Працював над створенням систематизованої історії укр. літератури 17 ст. й опублікував ряд монографій про І.Вишенського, Л.Барановича, І.Ґалятовського, І.Ґізеля - всі у 1884-1885 pp.

Йому належать праці з історії укр. літератури 18-20 ст.: низка праць про Т. Шевченка, Г. Сковороду, І. Котляревського, П. Куліша, М. Старицького, І. Манжуру, І. Франка, Б. Грінченка, О.Олеся, О.Потебню. Ряд праць С. присвячений історії рос. (зокрема про О. Пушкіна) і зах.-евр. літератури, кілька — історії образотворчого мистецтва (особливо про Леонарда да Вінчі). Всього написав бл. 800 наук. праць.

Відомий і як популяризатор, зокрема історії української культури: "Хрестоматія з укр. літератури" (1922). Він брав діяльну участь у гром. житті, виступаючи на оборону укр. нац. культури. По революції 1905 С. перший серед харківської професури почав читати 1906 лекції українською мовою, аж поки влада не заборонила вживати української мови на лекціях. С. багато зробив для організації народних бібліотек і музеїв; він був одним з засновників Харківської гром. бібліотеки (тепер Держ. Наук. Бібліотека ім. В.Короленка).

Источник:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Сумцов_Микола_Федорович

Сумцов, Николай Федорович — фольклорист, из дворян Харьковской губ.; род. в 1854 г., образование получил во 2-й харьковской гимназии и на историко-филологич. факультете Харьковского унив.; в 1878 г. защитил pro venia legendi диссертацию о кн. В. Ф. Одоевском и стал читать в качестве приват-доцента лекции по истории русской литературы; в 1880 г. защитил магистерскую дисс. "О свадебных обрядах, по преимуществу русских", а в 1885 г. докторскую "Хлеб в обрядах и песнях". Состоит ордин. проф. Харьк. унив. и членом совета попечителя Харьковского учебн. округа. В разных изданиях, преимущественно в "Киевской старине", "Этнографическом обозрении", "Сборнике Харьковского историко-филол. общ.", С. напечатал около 300 исследований, статей и заметок, научных и публицистических. Из работ его по истории русской литературы главные: "Иоанникий Галятовский" ("Киев. старина", 1884), "Кн. В. Ф. Одоевский" (Харьк., 1884), "Лазарь Баранович" (Харьк., 1885), "Речь Ивана Мелешка как литературный памятник" ("Киев. старина", 1894), "А. С. Пушкин" (Харьков, 1900). Ему принадлежит ряд монографий о легендах, повестях, былевых мотивах, думах: "Очерк истории колдовства в Европе" (Харьк., 1878), "О свадебных обрядах" (Харьк., 1881), статьи о писанках, о культурных переживаниях, о проклятиях (по преим. в "Киевской старине"). По истории искусства выдается монография С. "Леонардо да Винчи" ("Сборн. Харьк. ист.-фил. общ.", 1900). С. написал также ряд статей по педагогии; под его редакцией составлено "Пособие для устройства научных и литературных чтений" (Харьк., 1895 и 1896). Академия наук несколько раз поручала ему рассмотрение научных работ, представленных на Макарьевскую и Уваровскую премии. Он состоит председателем Историко-филологич. общ. при Харьковск. унив. (из 12 изданных обществом томов "Сборника" 11 редактированы С.); стоял во главе комиссии по устройству публичных чтений для женщин; в 1892 г. по его инициативе возник педагогический отдел при Историко-филол. общ. и начато издание "Трудов" этого отдела; деятельно участвует в работах издательского комитета Харьковского общ. грамотности (составил несколько брошюр для народн. чтения); несколько четырехлетий состоит гласным харьковской городской думы. В настоящем словаре С. помещает статьи по малорусской и югославянской этнографии и словесности.

Источник:

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона