Трощинский, Дмитрий Прокофьевич

Highslide JS
Д. П. Трощинский.

Действительный тайный советник Трощинский, Дмитрий Прокофьевич. Трощинский родился в 1754 году, в Миргородском уезде, в селе Яреськах. Отец его был войсковым товарищем. Он был правнуком Гадячского полковника Степана Трощинского, племянника Мазепы, родоначальника семьи Трощинских. Начал службу свою в миргородском полку, но вскоре занял место секретаря у кн. Репнина а затем у Безбородко, который и возвысил его на служебном поприще. Он вскоре был отличен Императрицей Екатериной II и был пожалован званием статс-секретаря. В 1801 г. он был директором почт и членом Государственного Совета, а затем министром уделов. Незадолго до войны с Наполеоном он вышел в отставку и поселился в своем имении Кибинцах, в Миргородском уезд. В 1812 г. он был избран губернским предводителем дворянства и пробыл в этой должности одно трехлетие, да и последний год прожил в Петербурге, где в 1814 г. занял пост министра юстиции. В 1817 г. совсем оставил службу и поселился вновь в Кибинцах, где и скончался 26 февраля 1829 года. Это был очень крупный помещик, имевший около 70 тыс. десятин земли и более 6 тыс. душ крестьян (большей частью высочайше пожалованных 1).

1) О Трощинском см. Лазаревского — Люди старой Малороссии, Киевская Старина, 1888. ноябрь. Биография его в Русской Старине, 1882 г. 34. (641—682). Это довольно подробная биография, где указывается на его отношения к Императрице Екатерины II, Императорам Павлу I и Александру I, признававшими его дарования; здесь приведены рескрипты, стихи ему посвященные и т. п. О нем не мало материала в Русском Архиве, Русской Старине и др.

Источник:

Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр.91-92

 

Highslide JS
Д. Трощинський, портрет роботи В. Боровиковського

Трощинський, Дмитро Прокопович (26.10.1754, м-ко Яреськи Миргородського полку, тепер с. Шишацького р-ну Полтавської обл. – 1829, с. Кибинці Лубенського пов. Полтавської губ., тепер Миргородського р-ну Полтавської обл.) – державний діяч, меценат і покровитель мистецтва.

Нащадок козацького роду, відомого з 16 ст., внук свояка гетьмана І. Мазепи, родич Гоголів-Яновських. Закінчив Києво-Могилянську академію. Військовий товариш Миргородського полку (1771), управитель канцелярії Малоросійського ген.-губернатора графа П. Румянцева (1774), статс-секретар Катерини ІІ (1793), сенатор (1796), член Державної ради, гол. директор пошт (1801–1802), міністр уділів (1802–1806), міністр юстиції і фінансів (1814–1817). Власник с. Кибинці на Миргородщині, де дожив віку. Мав садибу – двоповерховий палац у стилі класицизму, парк і сад, муровану Михайлівську церкву (1781), де похований. Для храму ікони намалював В. Боровиковський, серед них – образ св. Дмитрія Мировоточивого (патрона Т.). Свій маєток Т. перетворив на значний осередок української культури, Кибинці навіть називали «малоросійськими Афінами». Т. тримав у Кибинцях власний театр, оркестр, картинну галерею, збірку мистецьких речей (давні меблі, медалі, дорогоцінні павлинки, порцеляна, бронза, зброя), унікальну бку. Панораму Кибинців із садибою і церквою відтворив аквареллю О. Кунавін (поч. 19 ст., НХМ України), фотохуд. Й. Хмелевський (альбом «Гоголь на родине». – К., 1902).

Highslide JS
Кибинцы. Общий вид села от усадьбы Трощинского.

Highslide JS
Кибинцы. Дом бывший Дм. Пр. Трощинского.

Портрети Т. роботи пензля Д. Левицького (1799, ДРМ) і В. Боровиковського (етюд 1816, ДТГ, 1819, НХМ України і Сумський ХМ), гіпсове погруддя Т. зберігалося у Церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії.

Літ.: Арандаренко, 1852. – С. 209-214; Памятная книжка…, 1865. – С. 106, 462-463; Клировая книжка…, 1902. – С. 398; Павловский, 1914. – С. 91; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 337, 911-912; ЕУ, Т. 9, 2000. – С. 3266.

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Трощинський, Дмитро Прокопович (1754 - 1829) - державний діяч Російської імперії, меценат української культури. Походив з українського старшинського роду Трощинських. Син військового товариша Прокопія Трощинського.

Після закінчення Києво-Могилянської академії служив у Малоросійській колегії м. Глухові. У 1773 - гадяцький полковий писар. Наприкін. російсько-турецької війни 1768-74 відряджений у Молдову в розпорядження командувача окремого корпусу князя М. Рєпніна для виконання секретарських обов'язків. Перебував на цій посаді 13 років, доки М. Рєпнін був російським послом у Стамбулі, Смоленським, а потім Псковським генерал-губернатором. З 1784 - керуючий справами канцелярії графа О. Безбородька, згодом - член Головного поштового управління у званні статс-секретаря. У 1793 призначений статс-секретарем Катерини II. Отримав у власність містечко Кагарлик на Київщині, а згодом - великі земельні володіння на Полтавщині, Київщині та Воронежчині. За Павла І став сенатором. На поч. царювання Олександра І призначений членом Державної Ради. У 1802-06 - міністр уділів. Деякий час перебував у відставці, жив у своєму маєтку в с. Кибенцях Миргородського повіту Полтавської губ. У 1812-14 - полтавський губернський предводитель дворянства. Завдяки підтримці Т. у Ніжинському ліцеї навчався М. Гоголь. У 1814-17 - міністр юстиції Російської імперії. 3 1817 - у відставці.

Т. був шанувальником української старовини. У Кибенцях заснував приватний театр, кілька творів для якого написав Гоголь-Яновський, - батько М.Гоголя. У м. Кагарлику Т. збудував палац, створив бібліотеку і висадив великий парк. Зібрана Т. багата бібліотека після його смерті була розпродана, частина бібліотеки і папери з його особистого архіву в 1833 були передані його племінником цареві Миколі І.

Т. надавав підтримку діячам української науки, літератури та мистецтва - Я. Марковичу, В. Ломиковському, В. Капністу, В. Гоголю, В. Боровиковському, А. Веделя та ін. Т. став одним з ініціаторів видання у 1798 "Енеїди" І. Котляревського.

Г. Швидько (Дніпропетровськ).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

 

Ссылки на эту страницу


1 Благотворители
[Благодійники] - пункт меню
2 Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения"
3 Гоголи-Яновские, Василий Афанасьевич и Мария Ивановна
[Гоголі-Яновські, Василь Панасович та Марія Іванівна] родители Н. В. Гоголя
4 Гоголь на Родине
[Гоголь на батьківщині] Гоголь на Родине: Альбом художественных фототипий и гелиогравюр, относящихся к памяти Н.В. Гоголя / Издание фотографии И. Ц. Хмелевского в Полтаве. Светопечать С.В.Кульженко, Киев. 1902 г.
5 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
6 Записки о Полтаве и ее памятниках
[Записки про Полтаву та її пам`ятники]. Бучневич Василий Евстафиевич. Полтава. 1902
7 Институт благородных девиц: культуроведческий контекст (к 185-летию со дня основания Полтавского института благородных девиц)
[Дівочий інститут: культурознавчий контекст (до 185-річчя від дня заснування Полтавського дівочого інституту)] - Кочерга Надежда Константиновна
8 Личности - Т
[Особистості - Т] - пункт меню
9 Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб
10 Павел І
[Павло І] (1754—1801), российский император (1796—1801)
11 Полтавский институт благородных девиц Мазанов
Полтавский институт благородных девиц. Мазанов Петр Иванович. Полтава, 1898
12 Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители
[Полтавці: Ієрархи, державні і громадські діячі і благодійники] - Павловский Иван Францевич // Полтава: Т-во Печатн. Дела (тип. бывш. Дохмана), 1914
13 Прекратившийся род
[Рід, що скінчився] - Алексей Дмитриевич Бутовский
14 Цертелев, Николай Андреевич
[Цертелєв, Микола Андрійович] (1790-1869), фольклорист

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919