История Полтавы

Рецензия: Ярослав Гординский. Дополнения к исследованиям «Энеиды» И. Котляревского

• 

Подробности

Просмотров: 223

Франко Иван. Рецензия: Ярослав Гординский. Дополнения к исследованиям «Энеиды» И. Котляревского.

Подається за виданням: Франко І. Рецензія: Ярослав Гординський. Причинки до студій над «Енеїдою» І. Котляревського. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 37: Літературно-критичні праці (1906—1908) — К.: Наукова думка, 1982. Стор. 280-281. Примітки: стор. 630.

Вперше надруковано в ЛНВ, 1907, т. 39, кн. 8-9, с. 446-448. Подається за першодруком.

Джерело: Електронна бібліотека "Чтиво".

Переведення в html-формат: Борис Тристанов. Примітки перенесено під відповідні абзаци. Зважайте на рік написання коментарів - 1982.

— 280 —

ЯРОСЛАВ ГОРДИНСЬКИЙ. ПРИЧИНКИ ДО СТУДІЙ НАД «ЕНЕЇДОЮ» І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО. І ЧАСТЬ. В Коломиї, 1907 р., 8-ка, стор. 45

Автор упереджає, що «оголошення сих «Причинків» заскочило його серед досить непривітних обставин», бо його прийшлося робити на провінції, далеко від великих бібліотек при браку книжок і т.д. Оттим-то, як каже автор, «виказує моя розвідка деякі недостачі», бо він не міг використати всієї літератури предмета і мусив часто послугуватися менше вартними розвідниками замість основних». Яких таких основних розвідок він не використав до «Енеїди» (не до біографії Котляревського, бо тої зовсім не зачіпає), сього автор не каже; з цитат бачимо, що він досить пильно використав усю важнішу літературу (праці Драгоманова, Житецького, Дашкевича*, Стешенка і Студинського*), а головний брак праці лежить не в тім, а в браку виробленого методу думання й класифікації фактів. Він, прим., вірно зауважує, що в «Енеїді» Котляревський змалював (остільки оскільки) стан України по зруйнуванні Січі, тобто стан тої України, яку бачив власними очима, та зауваживши надто, що Котляревський не бере зовсім серйозно зруйнування Січі і декуди навіть кепкує собі з нього, він замість найпростішого природного висновку, який можна вивести з тих двох фактів, комбінує собі ні на чім не оперту теорію, що Котляревський згори постановив собі бути національним, то зн[ачить], мужицьким поетом, співати про те, що цікавить мужиків, а що сам мав замало національної свідомості, щоб співати про руїну Січі так ясно, як співали нар[одні] пісні, «то Котляревський, натрапивши на готові, відповідні до сеї теми взірці, зробив се в виді невинної травестії, тим більше що «Енеїда» мала викликати враження головно між панством на Україні». Краще б автору лишитися при

* Гординський Ярослав — український філолог, був учителем української мови, працював у філологічній секції Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

* ... досить пильно використав усю важнішу літературу (праці Драгоманова, Житецького, Дашкевича, Стешенка й Студинського)... — Франко має на увазі такі праці про «Енеїду» Котляревського: М. П. Драгоманова, який писав про «Енеїду» в третьому розділі своєї праці «Література російська, великоруська, українська і галицька» («Правда», 1874, № 1-5); П. Г. Житецького «Энеида» и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы XVIII века», К., изд. «Киевской старины», 1900; М. П. Дашкевича «Малорусская и другие бурлескные (шутливые) «Энеиды» («Киевская старина», 1898, т. 62, кн.9, с. 145-186); I. П. Стешенка «Поэзия И. П. Котляревского (к 100 л. юбилею его «Энеиды»)», К., типография университета св. Владимира, 1898 [до книги увійшло дві праці І. Стешенка: «И. П. Котляревский и Осипов в их взаимоотношениях» та «И. П. Котляревский в свете критики» - Т.Б.]; К. И. Студинського «Козацтво і гайдамаччина в «Енеїді» Котляревського», («Руслан», 1900, № 179-182) та ін.

* Дашкевич Микола Павлович (1852-1908) — російський та український літературознавець і фольклорист. Академік Петербурзької АН (з 1907 p.).

* Стешенко Іван Матвійович (1873-1918) — український письменник і літературознавець ліберально-буржуазного напряму.

— 281 —

чисто школярськім пояснюванні строф «Енеїди», ніж вдаватися в таку мотанину, що вказує хіба його повну нетямущість у сих справах.

Розвідка д. Я. Гординського складається з трьох частин: І. Відносини на Україні кінця XVIII ст. (зліплено зі звісток Драгоманова та Коржа*) та коротка і зовсім не мудра характеристика укр[аїнського] письменства XVIII в.; II. «Енеїда» Котляревського, проба характеристики того становища, яке Котляревський буцімто бажав зайняти супроти укр[аїнської] суспільності своєю поемою, проба зовсім баламутна, що не вичерпує всієї теми і дає образ зовсім далекий від дійсності. Вкінці в III розділі подає автор т[ак] зв[ані] джерела «Енеїди» Котляревського, дурниця вже в самім титулику, бо не можна ж говорити про джерела там, де говориться про давніші проби травестування «Енеїди», яких Котляревський міг і не знати, а хоч би й знав, то з них не черпав нічого, ідучи своєю дорогою за старою епічною схемою Вергілія*. Автор опирається головно на праці Дашкевича, не додаючи нічого від себе, навіть вказівки на польську травестію «Енеїди» Хоментовського*. Корисний тут хіба бібліографічний опис російської травестованої «Енеїди» Осипова й Котельницького*, та й тут наш автор поза чистою бібліографією виявляє школярську претензіональність, що ось, мовляв, Петров ставить появу «Енеїди» Осипова та Котельницького на р. 1791-1807, а се неправда, бо вона появилася в р. 1791-1808. Ще більшу похибку у датах робить д. Стешенко і т. д. Ах, одно відкриття зробив д. Гординський, на яке досі ніхто з дослідників не звернув уваги: в II пісні «Енеїди» Котляревський згадує про «чорноморського козака», а ми знаємо, що чорноморцями названо колишніх запорожців аж 1789 p., значить, Котляревський не міг ужити сеї назви швидше, поки вона не була загально відома, знач[ить], II пісня не могла повстати перед р. 1790. Богу дякувати, що се знаємо! Якби ще знати, чи та строфа в пісні або та згадка про чорноморця не була вставлена Котляревським пізніше, а пісня могла бути написана й давніше.

* Корж Микита Леонтійович (1731-1835) — з молодих років до 1775 р. перебував на Січі. Належав до заможної частини запорізького козацтва (мав власний зимівник). Особисто знайомий з Коржем український історик Скальковський Аполлон Олександрович (1808-1899) видав «Усні розповіді бувшого запорожця Микити Коржа...» (1842), які містять цінні відомості з соціально-економічної історії Запорізької Січі.

* Вергілій Марон Публій (70-19 до н. є.) — римський поет.

* Хоментовський Владислав (1829-1876) — польський поет і перекладач.

* ... російської травестованої «Енеїди» Осипова й Котельницького... — Російський поет і перекладач Осипов Микола Петрович (1751-1799) у 1791-1796 pp. опублікував чотири частини своєї травестії «Вергилиева Энеида, вывороченная наизнанку». Після смерті Осипова цю роботу завершив російський поет Олександр Котельннцький, який у 1802-1808 pp. опублікував п'яту і шосту частини «Енеиды, вывороченной наизнанку».

Додати до того, що мова д. Гординського досить недбала і підсипана москалізмами, та й коректа недбала до скандалу, то будемо мати поняття про сю працю. Треба б бажати, щоб дальші її частини визначалися ліпшою логікою і стараннішим виданням.