История Полтавы

Бодянский, Павел Ильич

• 

Подробности

Просмотров: 94999

Бодянський, Павло Ількович (1809 — 10.06(29.05).1867)

Вивчаючи культурне минуле Полтавщини, ми неодмінно звертаємося до місцевих видань дореволюційного часу і з вдячністю відкриваємо праці полтавських істориків і літературознавців В. Є. Бучневича, В. І. Василенка, І. Ф. Павловського, Л. В. Падалки. Працюючи в нелегких умовах кінця XIX — початку XX століття, вони зробили вагомий внесок у справу наукового висвітлення стану економічного і культурного життя Полтавщини.

При цьому слід віддати особливу данину нашої поваги одному з ранніх дослідників полтавської старовини і одному з перших редакторів полтавської губернської газети, "ревному мужу невтомної праці і корисної діяльності для рідного краю", як було сказано в одному старому журналі, — Павлові Ільковичу Бодянському. Сто років, що минули від дня смерті цього діяча, не завіяли порохом забуття його цінну спадщину. І хоч книги Бодянського давно стали бібліографічною рідкістю, вони однак не забуті, на них посилаються сучасні дослідни-. ки, будуть користуватись ними і в майбутньому.

У деяких довідниках Павло Бодянський визначається як історик і етнограф. Дещо ширше сказав про нього І. Ф. Павловський, справедливо занісши це ім’я до словника письменників-полтавців. Близько тридцяти років Бодянський був у центрі культурного життя Полтави. Як редактор неофіційної частини "Полтавских губернских ведомостей" він сприяв публікації на сторінках газети серії літературно-етнографічних матеріалів і заміток з історії та природи краю. Разом з М. Цертелєвим, Л. Боровиковським, С. Стебліним-Камінським та іншими діячами Павло Бодянський репрезентував осередок живої творчої думки тогочасної Полтави.

Найбільшими працями Бодянського є дві книги: "Достопримечательности Полтави" (1849; друкувалася також в "Полтавских губернских ведомостях") і "Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год". Остання — видання щодо Полтавщини енциклопедичне (в ній більше 1200 сторінок). Крім того, багато статей дослідника розкидано по численних газетах і журналах 30 — 60 років XIX століття, не зібраних і, зрозуміло, невідомих нашим читачам. В одній із посмертних статей про Бодянського говорилось: "Якби можна було зібрати всі надруковані ним впродовж багатьох років статті, то з них міг би скластися пам’ятник, кращий за всі обеліски і мавзолеї".

Павла Бодянського можна вважати першим колекціонером історичних і побутових пам’яток минулого Полтавщини. У 1856 році з ним познайомився відомий письменник Григорій Данилевський і був вражений зібранням речових пам’яток у домашньому музеї Бодянського. У статті "Полтавська старовина" він писав про це так: "В руках П. Бодянського зберігається тепер рідкісна і чи не єдина збірка унікальних щодо полтавської старовини речей, зібраних ним з дбайливістю вченого і смаком освіченого любителя". Написати таку фундаментальну працю, як "Памятная книжка", міг, безумовно, тільки вчений, знавець історії, статистики, етнографії, природи Полтавщини й літературно обдарована людина.

Павло Ількович Бодянський народився в родині священика Переяславського повіту Полтавської губернії. Його батько був культурною й освіченою людиною, з ним 1845 року в Прилуках познайомився Т. Г. Шевченко (про це — в його повісті "Музикант"). З "отцем Ілією" Тарас.Григорович їздив за Удай у Густинський монастир. З цього джерела Шевченко міг знати про Павла Ільковича, і ймовірно допустити, що, перебуваючи того року в Полтаві, він міг познайомитись і з П. І. Бодянським.

У 1829 році Павло Ількович закінчив Полтавську (в Переяславі) духовну семінарію і розпочав працювати вчителем математики в Кременчуцькому повітовому училищі. 1838 року він переїжджає до Полтави і тут протягом майже чверті століття працює викладачем губернської гімназії, дівочого інституту, інспектором Кадетського корпусу. З 1841 року Бодянський редагував місцеву губернську газету (після першого її редактора П. Буткова), був членом-секретарем Полтавського статистичного комітету. Всю громадську роботу він виконував з патріотичного обов’язку. Крім того, Бодянський був дійсним членом Російського географічного товариства, членом-кореспондентом Московського сільськогосподарського товариства, членом-співробітником Полтавського агрономічного товариства тощо. Ця безкорислива праця викликала почуття пошани до нього у всієї громадськості Полтави.

Маючи широкі відомості з різних ділянок краєзнавства, П. Бодянський систематизував їх у згадуваній "Памятной книжке", якою завершив свої багаторічні зусилля по вивченню рідного краю. В ній міститься широкий історико-економічний нарис про Полтавщину, статистичні таблиці за 1862 — 64 роки, алфавітний список населених пунктів, довідкові відомості про ярмарки, пошти, нарешті, список службових осіб всієї губернії. Такої повноти найрізноманітніших відомостей ми не знайдемо в жодній книжці того часу. Випускаючи її в світ, Бодянський мріяв, що вона "викличе нових діячів на працю більш ґрунтовну". Пізніше в дослідженнях М. Кулябки-Корецького, Л. В. Падалки ця мрія одного з перших краєзнавців Полтавщини здійснилась.

У книгах і статтях Бодянського сучасні дослідники знаходять цінний довідковий матеріал, і саме в цьому їх найбільше значення.

Помер Павло Ілліч Бодянський у Полтаві, могила його знаходилась на старому цвинтарі, ліквідованому за більшовицького режиму.

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

 

Бодянский, Павел Ильич, редактор Полтавских губернских ведомостей, сын протоиерея, родился в 1809 г. в Переяславском уезде. Воспитывался в Полтавской духовной семинарии, где, в 1829 г., 11 сентября, по окончании полного курса наук, удостоился получить степень студента первого разряда. Вскоре затем, в 1830 г., 19 июля, занял место учителя математики в Кременчугском уездном (ныне городском) училище; в нем, за отличное преподавание, удостоился дважды (в 1833 и 1835 г.г.) получить благодарность от высшего начальства.

В 1838 г., 29 ноября, назначен учителем математики параллельных классов Полтавской гимназии. Кроме этого, с 5 сентября 1839 по июль 1850 г. преподавал русский язык в Полтавском институте благородных девиц и там же, с 4 марта 1839 по по июль 1840 г., географию. В 1840 г., 10 мая, избран членом и управляющим делами губернского статистического комитета и исполнял эти обязанности по январь 1855 г. В 1841 г., 21 июня, назначен старшим учителем математики Полтавской гимназии и в том же году, 1 сентября, — преподавателем русского языка и арифметики в Петровском кадетском корпусе. С декабря 1841 по январь 1846 г. был редактором официальной и неофициальной части губернских ведомостей, а с того времени, по введении нового учреждения о губернских правлениях и до самой своей смерти — редактором неофициальной части тех же ведомостей, где напечатал ряд статей по истории, географии и этнографии Полтавской губернии и, кроме того, во многих столичных газетах и журналах.

С 16 ноября 1842 по июль 1850 г. в Полтавском институте преподавал арифметику и в нем же исполнял обязанность инспектора классов, с 27 ноября 1847 по 11 сентября 1848 г. В 1850 г., 21 сентября, по расстроенному здоровью, уволен от службы по гражданскому ведомству. С 25 марта 1851 по 23 ноября 1855 г. преподавал русский язык в 1-м отделении младшего возраста Полтавского института. В 1856 г., 3 апреля, назначен инспектором классов Петровского кадетского корпуса, где прослужил в течение 3 лет и тем закончил свою с лишком 25-ти летнюю службу по учебному ведомству. В 1856 г., 11 августа, за выслугу лет, произведен в статские советники.

Кроме службы по учебному ведомству, Бодянский был избираем: в 1844 г., 30 марта, за труды по статистике членом-корреспондентом по статистическому отделению при министерстве внутренних дел; в 1844 г., 13 декабря, — членом комитета шелководства, учрежденного при Императорское Московском сельскохозяйственном обществе; в 1850 г., 13 августа, за распространение полезных и точных сведений по ведению сельского хозяйства в Малороссии в редактируемых им ведомостях, — членом-корреспондентом Императорского Московского сельскохозяйственного общества. В 1851 г., 2 апреля, утвержден в звании члена губернского попечительного о тюрьмах комитета; в том же году, 14 июля, — депутатом от дворянства в губернскую строительную и дорожную комиссии.

В 1852 г., 14 марта, избран директором губернского попечительного о тюрьмах комитета. В 1852 г., 30 ноября, избран действительным членом Императорского русского общества. В 1853 г., 5 ноября, избран на второе трехлетие депутатом от дворянства в губернскую строительную и дорожную комиссию.

В течение всей своей службы Бодянский удостоился получить следующие награды: в 1846 г., 26 марта, знак отличия беспорочной службы за 15 лет; в 1849 г., 1 ноября, за отлично-усердное исполнение обязанности инспектора Полтавского института, от Государыни Императрицы золотую табакерку. В 1850 г., 7 сентября, за поднесенный Наследнику Цесаревичу экземпляр сочинения: "Достопримечательности Полтавы", от Него бриллиантовый перстень. В 1851 г., 22 августа, награжден знаком отличия беспорочной службы за 20 лет. За ревностную и полезную службу его по разным учебным заведениям неоднократно был награжден Высочайшими благоволениями и подарками.

Награжден также орденами: в 1851 г., 1 января, св. Анны 3 степ.; в 1853 г., 24 января, св. Анны 2 степ.; в 1856 г., 17 апреля, св. Станислава 2 ст. с Императорской короной.

Скончался Бодянский в г. Полтаве в 1867 г., в ночь с 28 на 29 мая, после продолжительной и тяжкой болезни, и погребен на старом Полтавском кладбище, вблизи церкви, с левой стороны, где с трудом можно найти чугунную, засыпанную землей плиту.

Из трудов его замечательна составленная им "Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год", отличающаяся полнотой сведений в историческом и статистическом отношении по губернии и городу Полтаве ⁽⁷⁰⁾.

---

⁷⁰⁾ См. о нем: "Полтавские Губернские Ведомости", 1867 г., № 41, стр. 261—262. "Полтавские Епарх. Ведомости", 1867 г., № 12, стр. 233—234. "Древняя и Новая Росссия", 1877 г., т. III, № 10, стр. 177. Моя статья в "Полтавских Губерн. Ведомостях", 1893 г., № 14.

Источник:

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 333-336

 

Бодянский, Павел Ильич — редактор "Полтавских Губернских Ведомостей" и член полтавского губернского статистического комитета; ум. 29 мая 1867 г. Происходя из духовного звания, уроженец Полтавской губернии, Бодянский образование получил в переяславской духовной семинарии. По окончании курса в ней в 1830 г. он получил место уездного учителя в Кременчуге, затем перемещен был учителем математики в полтавскую гимназию и преподавал математику и русский язык в полтавском пансионе благородных девиц и в полтавском кадетском корпусе; в последнем в течение трех лет он занимал должность инспектора классов. Перед поступлением на должность инспектора классов кадетского корпуса Бодянский состоял около четырех лет в отставке и в это время служил, по выборам от дворянства, членом строительной комиссии. Одновременно с педагогической деятельностью Бодянский в течение 25-ти лет, начиная с 1842 г., был постоянным редактором неофициальной части "Полтавских Губернских Ведомостей" и вместе с тем более 15-ти лет членом полтавского губернского статистического комитета. Редкий знаток края, обладая обширными статистическими сведениями, Бодянский оставил замечательный труд своей деятельности по статистическому комитету в "Памятной книжке Полтавской губернии за 1865-й год", обратившей внимание министерства внутренних дел полнотой исторических и статистических сведений относительно гор. Полтавы и Полтавской губернии.

"Полтавские Губ. Ведомости", 1867 г., № 41 (некролог). — "Полтавские Епарх. Ведомости", 1867 г., № 12 (перепечатано из "Губ. Ведомостей" с сокращениями).

Источник:

http://print.biografija.ru/?id=11804