Книга Скорби Украины. Полтавская область. Том 1 / 1

К53

КНИГА СКОРБОТИ УКРАЇНИ. Полтавська область. Том 1. Головна ред. кол.: І. О. Герасимов (голова) та ін.; обласна ред. кол.: П. Г. Шемет (голова редколегії) та ін. — Полтава: Полтавський літератор, 2002. — 400 с.

ISBN 966-7462-81-1
ISBN 966-7462-83-8
ББК 63.3 (2)722.78(4 Укр - 4 Пол)

До першого тому Книги Скорботи України по Полтавській області занесено імена невинних жертв Великої Вітчизняної війни — мирних жителів м. Полтави, Великобагачанського, Гадяцького, Глобинського, Гребінківського, Диканського, Зіньківського, Карлівського, Кобеляцького, Козельщинського, Котелевського, Кременчуцького, Лохвицького районів, яких було розстріляно на окупованих територіях, закатовано в концтаборах та ін.

© Обласна редколегія Книги Пам'яті України

ЗМІСТ

 

Головна редакційна колегія історико-меморіального серіалу Книги Пам'яті України

2

Обласна редакційна колегія Книги Пам'яті України

3

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

4

Раби XX століття. Остарбайтери

26

Основні джерела Книги Скорботи

40

Місто Полтава

 

Жертви війни та окупації

42

Остарбайтери

100

Великобагачанський район

 

Жертви війни та окупації

106

Остарбайтери

109

Гадяцький район

 

Жертви війни та окупації

113

Остарбайтери

146

Глобинський район

 

Жертви війни та окупації

162

Остарбайтери

176

Гребінківський район

 

Жертви війни та окупації

193

Остарбайтери

199

Диканський район

 

Жертви війни та окупації

203

Остарбайтери

209

Зіньківський район

 

Жертви війни та окупації

242

Остарбайтери

253

Карлівський район

 

Жертви війни та окупації

267

Остарбайтери

274

Кобеляцький район

 

Жертви війни та окупації

281

Остарбайтери

289

Козельщинський район

 

Жертви війни та окупації

302

Остарбайтери

304

Котелевський район

 

Жертви війни та окупації

308

Остарбайтери

325

Кременчуцький район

 

Жертви війни та окупації

336

Остарбайтери

340

Лохвицький район

 

Жертви війни та окупаціїtd>

345

Остарбайтери

383

Післяслово

391

 

2 — Книга Скорботи України. Том 1

 

ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНОГО СЕРІАЛУ КНИГА ПАМ'ЯТІ УКРАЇНИ

ГЕРАСИМОВ Іван Олександрович (голова)

МАКОВСЬКИЙ Іван Тимофійович (заступник голови)

ПАНЧЕНКО Петро Пантелеймонович (заступник голови)

ВИШНЕВСЬКИЙ Роман Гнатович (відповідальний секретар)

АРТЬОМОВ Олександр Сергійович

ГЕРМАНЧУК Петро Кузьмович

ЗЯБЛЮК Михайло Павлович

ІВАНЕНКО Борис Васильович

КЛІЧАК Василь Йосипович

КЛОКОВ Всеволод Іванович

КОВБА Іван Володимирович

КОРОЛЬ Віктор Юхимович

КУРАС Іван Федорович

ЛИСЕНКО Олександр Євгенович

ЛИСЕНКО Петро Васильович

МЕЛЬНИЧУК Петро Іванович

МЕНШУН Валентина Іванівна

МІЛЕВСЬКА Валентина Павлівна

ОМЕЛЬЧУК Дмитро Володимирович

ПИРІГ Руслан Якович

ПРОКОПЕНКО Володимир Павлович

РЕЄНТ Олександр Петрович

САВЧАК Василь Миколайович

ЧАЙКОВСЬКИЙ Анатолій Степанович

ЧАМАРА Віктор Федорович

 

3 — Книга Скорботи України. Том 1

 

ОБЛАСНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
КНИГИ ПАМ'ЯТІ УКРАЇНИ

ШЕМЕТ Петро Григорович (голова редколегії)

ДМИТРЕНКО Юрій Михайлович (заступник голови редколегії)

САМОЙЛЕНКО Раїса Петрівна (відповідальний секретар)

БАБЕНКО Костянтин Степанович

ДУМЕНКО Леонід Васильович

ДЯЧЕНКО Анатолій Миколайович

КОСТЕНКО Микола Васильович

КУКОБА Катерина Іванівна

ЛЯПАНЕНКО Микола Іванович

МАРТИНЕНКО Леонід Федорович

МАТВІЄНКО Олександр Федорович

МИРОШНИЧЕНКО Володимир Іванович

ФЕСИК Катерина Борисівна

ШКУРПЕЛА Віктор Павлович

ОБЛАСНА РЕДАКЦІЯ
ПОШУКОВО-ВИДАВНИЧОГО ВІДДІЛЕННЯ

САМОЙЛЕНКО Раїса Петрівна (керівник)

ШЕВЦОВА Зоя Луківна

УБИЙВОВК Любов Гнатівна

 

4 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

ВІНОК БЕЗСМЕРТЯ
НЕВИННИМ ЖЕРТВАМ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ

Розметалися далі ясні та прозорі.
Гартувалися пера й багнети,
Коли падали з неба розстріляні зорі,
Коли падали в землю юнаки і поети.

М. ПЕТРЕНКО

Друга світова війна — найстрашніша в історії людства XX століття. Вона спопелила мільйони людей, особливо слов'ян. Одні з них загинули на полі бою, в концтаборах, померли від ран. Інші, особливо мирні жителі, стали безневинними жертвами кривавих побоїщ на рідній землі. Фашистські зондеркоманди, війська СС, поліції не тільки знищували міста і села, а й беззахисних жінок, дітей, стариків, а юнаків і дівчат насильно вивозили на каторжні роботи до Німеччини, Австрії та інших країн.

На Полтавщині чорний смерч війни пронісся двічі: в серпні-жовтні 1941 року, коли фашистські війська вторглись на територію області і, долаючи опір армій Південно-Західного фронту під командуванням генерал-полковника Героя Радянського Союзу М. П. Кирпоноса, просувались на схід, знищуючи все живе на своєму шляху. А вдруге — в серпні-вересні 1943 року, коли після поразки під Сталінградом, а особливо на Курській дузі, пошарпані і вже не такі спесиві гітлерівські вояки, огризаючись, прямували до Дніпра, безжалісно знищуючи все на своєму шляху, в тому числі й найцінніший скарб України — її людей.

Тож ступивши кованими чобітьми на українську землю, з перших же днів окупанти почали наводити "новий порядок", що вилився в небачений злочинний терор проти українського народу, в справжній геноцид, тобто винищення окремих груп населення

 

5 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

за расовими, національними та релігійними мотивами.

До цього часу, на жаль, ще не всі зрозуміли, що таїлося в нацистській ідеології переваги арійської раси над слов'янськими, іудейськими та іншими народами.

На Полтавщині вже на початку жовтня 1941 року почалася розправа над тими, хто викликав підозру. Особливо це стосувалося громадян, які надавали притулок оточенцям чи допомагали їм шматком хліба, одягом, показували, як безпечніше вибратись з оточення. За все це була єдина кара — розстріл.

У секретній частині своєї настанови військам Гітлер наголошував: "Україна має забезпечувати достаток великій Німеччині. При цьому необхідно позбуватися місцевого населення, колонізувати територію".

Ряд наказів німецької влади 1941—1942 рр. наголошували, що найжорстокіше будуть покарані ті жителі міста чи села, хто допомагатиме партизанам. Вони будуть розстріляні без суду і слідства.

Про небачену жорстокість фашистів на окупованій Полтавщині свідчить Нота Народного Комісара Закордонних Справ СРСР від 27 квітня 1942 року, в якій повідомлялось, що в Гадячі і Зінькові в жахливих муках загинули 280 громадян. В ями гітлерівці вкинули живих дітей і закопали їх разом з мертвими батьками. Але найжорстокішим, людиноненависницьким було ставлення до військовополонених, які потрапили в полон і оточення у вересні 1941 року.

Це в основному війська Південно-Західного фронту, що вели оборонні бої за столицю України Київ (5-а, 26-а, 37-а, 38-а армії). Вони витримували численні атаки противника, відволікаючи сили ворога від Московського напрямку.

Лінія фронту на Полтавщині проходила по Лівобережній Україні від міст Кременчука до Хорола, Лохвиці і до Ромен Сумської області. Кільце оточення замкнулось у районі Оржиці, Лубен, Лохвиці. В нерівному бою в урочищі Шумейковому загинув командуючий фронтом М. П. Кирпонос, члени українського

 

6 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

уряду, генерали штабів, багато старших офіцерів. Невеликій кількості розрізнених військових частин вдалося вийти з оточення в районі селища Сенчі та міста Гадяча. Решта залишилась на окупованій території.

Ігноруючи вимоги Гаазької конвенції 1907 року щодо військовополонених, які визнавали як Росія, так і Німеччина, фашисти запровадили жорстокий, людиноненависницький режим.

Переважну більшість воїнів Південно-Західного фронту фашистське командування загнало в концентраційні табори, яких на Полтавщині налічувалось 48.

Одним з перших такий табір під відкритим небом було створено в селі Ковалі Чорнухинського району, де тримали в жахливих умовах більше 10 тисяч військовополонених, підпільників, євреїв. Від розстрілів, побоїв, нелюдських катувань кожного дня там гинуло 80—100 чоловік. Концтабори функціонували в Гадячі, Градизьку, Кобеляках, Кременчуці, Лохвиці, Лубнах, Полтаві, Решетилівці, Хоролі та інших містах і селищах.

Незважаючи на холодні осінні дощі, а згодом і суворі зими 1941 — 1942 рр., коли морози сягали сорока градусів, люди знаходились під відкритим небом у колишніх гранітних кар'єрах, глинищах цегельних заводів тощо. Територію, як правило, обгороджували колючим дротом, а на вежах ставили охорону з собаками. Протягом 3—4-х діб не тільки не давали їжі, а навіть і води, не говорячи вже про те, що переважна більшість полонених потребувала перев'язок, ліків і бодай-якого місця, щоб просто лягти. В цих нелюдських умовах протягом ночі вмирало по 200 — 300 чоловік.

Особливою жорстокістю відзначався Хорольський концтабір, що був організований одним із перших на Полтавщині на території елеватора й цегельного заводу і називався "Хорольська яма".

Вдень в'язні розміщувалися в сараях для сушіння цегли, а на ніч їх в будь-яку погоду — літом чи взимку — заганяли в глибокі ями, де раніше брали глину. Там у багнюці, в дощ чи спеку,

 

7 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

в холоди та морози тримали їх. Начальник табору та його підручні придумували і застосовували нелюдські тортури: на в'язнях тренувались у стрільбі, нацьковували собак, які потім розривали чергову жертву і їли людське тіло. Для "лікування" в'язнів відкрили "лазарет", де лікарі "лікували" хворих так, що звідти ніхто не виходив живим. Фашистські "медики" Фрюхте і Шредер ламали приреченим руки і ноги, а потім спостерігали, як вони зростаються. В льодову ванну клали в'язня і фіксували час, скільки він витримає і коли помре. Були й інші "досліди", про які можна лише здогадуватись. Щоночі в таборі помирало більш як 300 чоловік.

І до сьогоднішнього дня табір "Хорольська яма" не розкрив усієї таємниці трагічної загибелі людей. Відомо, що у шести братських могилах покоїться від 92 до 100 тисяч громадян — чоловіків, жінок, навіть дітей, уродженців різних міст і сіл колишнього Радянського Союзу. Ті, хто витримали голод, холод, нелюдські знущання, розповіли сувору правду про нього в спогадах, нарисах, книгах, мовою різця і пензля.

Військовий лікар Л. В. Орловський, який був в'язнем цього страшного табору, ще під час війни одним із перших на сторінках журналу "Огонек", 1943 р., №№ 46—47 розповів сувору правду про злодіяння фашистів, що чинились у Хоролі.

Крім військових, в "Хорольську яму" потрапило багато ополченців м. Києва — науковців науково-дослідних інститутів, викладачів вузів, працівників різних столичних установ, медиків, літераторів, студентів. Всього в цьому таборі зимою 1941—1942 рр. перебувало понад 200 тисяч чоловік.

Для врятування вчених, лікарів, творчої інтелігенції, кадрових військових радянським урядом було направлено через лінію фронту спецзагін під командуванням майора І. М. Пураса, який у нелегких умовах вивів на волю понад 100 чоловік. Їм вдалося перейти лінію фронту і влитися в регулярну армію.

Жителі Хорола та навколишніх сіл — Вишняків, Ковалів, Ковтунів допомагали полоненим втекти з табору, переховували

 

8 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

втікачів, давали їм одяг, продукти, проводили безпечними шляхами на схід. Серед них: П. П. Лисенко, М. А. Радченко, вчителька Яцун, інженер М. Г. Шевченко.

Було й так: щоб врятувати нещасних, хорольці, особливо молоді жінки й дівчата, за відповідний хабар охоронникам викуповували полонених, стверджуючи, що це їхні брати, чоловіки, сини.

Ще один єзуїтський метод застосовували фашисти — дозволяли за досить великий хабар відпускати українців додому. Так родичами були викуплені з неволі майбутні відомі композитори брати Іларіон і Платон Майбороди.

Серед в'язнів табору було чимало талановитих людей. Наприклад, майбутній художник О. Різниченко, який потім написав ряд етюдів, де зобразив сцени побоїв і цькування собаками полонених. Серед інших обвинувальних речей вони демонструвались на Нюрнберзькому процесі.

Потрапив у цей табір і студент Київського художнього інституту Євген Кобитєв. У повоєнні роки з-під його пера вийшла книга з лаконічною назвою "Хорольська яма", яка вийшла двома виданнями. В ній автор, крім спогадів про Хорольську трагедію, вмістив цілий ряд етюдів: "Люди, будьте пильні", "До останнього подиху", "Повій, вітре, на Вкраїну" та інші.

Цій же темі присвятив повість "Біля самотнього дерева" письменник М. Дубов.

Крім "Хорольської ями", не менш страшними були табори в Кременчуці, що існували понад два роки. Найбільші з них розташовані були на території колишніх військових казарм під грифом 346 "А" і 346 "Б". Тримали військовополонених і на території дзеркальної фабрики та Крюківського і Піщанського гранітних кар'єрів.

Як і в багатьох інших, в цьому таборі "діяльність" фашистських лікарів зводилась до навмисного вбивства людей, особливо медиків. Можна, як приклад, навести знущання над військлікарем Булочкіним фашиста Орлянда. Під час звірячого катування полоненому повикручували пальці, перебили стегнову кістку.

 

9 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

Орлянд пером своєї ручки виколов йому око, а потім власноручно розстріляв.

Улюбленою розвагою п'яних гітлерівців було влаштування дикої різні. На в'язнів випускали спеціально натренованих собак, які калічили людей, а часто й загризали до смерті.

Незважаючи на страшні табірні умови, патріоти вели боротьбу з фашистами. Було створено ряд підпільних груп, хоч не всі вони досягали мети. Так, група, очолювана полковником Т. Ф. Катаєвим, була розкрита ворогом, і 85 учасників її закатували. Та ця страшна трагедія не зупинила в'язнів. Майже одночасно в таборі 346 "А" групу "Патріот Батьківщини", яка налагодила зв'язок з підпільниками Кременчука, очолив лікар Т. К. Жванія. До неї входили в'язні: О. Я. Климов, В. М. Лумбов, А. А. Мовсесян, Л. Н. Шаришанідзе, О. В. Скляр та ін.

Велику допомогу з волі одержали табірники від головного лікаря міської лікарні В. В. Константиновича. За допомогою підпільників Кременчука і с. Білецьківки було вивезено з табору понад тисячу військовополонених, які потім перетнули лінію фронту. Частина з них пішла в підпілля, в партизанські загони.

У Полтаві з дня окупації і до дня визволення розташовувався табір на території обласної лікарні, де тримали в основному льотчиків та офіцерів Червоної Армії. Його відділення знаходилося на пустирі в районі с. Пушкарівки та ряду вулиць міста (Слюсарна, Красіна), в приміщенні середньої школи № 27.

У так званому "лазареті" німецькі лікарі проводили жорстокі "досліди", в основному на льотчиках. Вони ламали воїнам кістки ніг, рук і спостерігали за ними, не надаючи ніякої допомоги. Сотні таких піддослідних умирали повільно, мученицькою смертю.

Підпільники, патріоти, лікарі допомагали військовополоненим як могли. Протягом зими 1941—1942 рр. підпільні групи Лялі Убийвовк (О.К.Убийвовк) та Лімова-Баяна змогли організувати втечу багатьох офіцерів, які потім влилися в діючу армію і громили ворога аж до Дня Перемоги.

 

10 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

У Полтавському концтаборі знаходилось багато мирних жителів міста, особливо євреїв. Вони були розстріляні разом з військовополоненими. Всього в Полтаві та її околицях страчено більше 20,2 тисячі чоловік.

Таких втрат, які принесла Велика Вітчизняна війна, не пам'ятає жодна історія воєн.

Значна провина в тому, що тисячі військових стали жертвами фашистського полону, лежить на керівництві тогочасного уряду та Комітету Оборони СРСР. Більше як півстоліття замовчувала історія те, що оточення військ Південно-Західного фронту можна було б уникнути і залишилися б живими тисячі людей.

Окупаційний режим на Полтавщині почав свої криваві дії вже в жовтні 1941 року. За час окупації Полтави фашисти систематично грабували місто, вивозили до Німеччини не тільки промислову сировину та обладнання фабрик і заводів, а навіть меблі. На четвертий день після окупації гітлерівці підірвали і спалили всі комунальні підприємства, залишили населення без світла і води. Були зруйновані всі цегляні службові і житлові будинки, лікарні, музеї, культурно-освітні споруди. Спалені унікальні приміщення, пам'ятники архітектури: краєзнавчий музей, обласний театр, сцена якого була зменшеною копією Міланського театру, меморіальний музей В. Г. Короленка, обласна наукова бібліотека з унікальними книгами XVI — XIX ст. У вогні загинули цінні картини, музейні експонати, рідкісні вишивки, унікальний посуд. Зруйнували ряд культових споруд, зокрема Покровську церкву — пам'ятник архітектури XVII ст., побудовану на кошти запорізьких козаків.

Було встановлено комендантську годину, запроваджено трудову повинність усього працездатного населення, а біржа праці в терміновому порядку почала вивезення молоді до Німеччини.

Після загибелі підпільного обкому партії і його керівників С.Ф.Кондратенка і Г. Ф. Яценка боротьба з окупантами не припинялася. В місті діяли підпільні групи, очолювані патріотами:

 

11 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

О. К. Убийвовк, Й. Баяном та О. Лімовим, Т. П. Сіриченком, А. В. Марченком-Соколенком та іншими. Вони розповсюджували виготовлені листівки із повідомленнями Інформбюро, влаштовували втечі військовополонених з концтаборів, рятували молодь від вивезення на рабську працю до рейху.

Під час окупації фашисти запроваджували "новий порядок" як у містах, так і в селах області. Було видано ряд наказів, спрямованих на безжалісне утискування мирного населення. Особливо це стосувалося втілення в життя аграрної політики окупантів.

У постанові німецького імперського уряду від 15 лютого 1942 року та виданому на її виконання наказі рейхсміністра А. Розенберга колгоспний лад на Україні скасовувався, і на базі колишніх колгоспів створювались громадські двори, обиралися, точніше, призначалися старости (фашисти іншої форми не могли придумати).

Все, що здобувалось працею селян, йшло в комори громадських господарств і ставало власністю німецької влади. Суворо обліковувалось і, якщо хто з селян взяв кілька кілограмів зерна, буряків чи кукурудзи, кара була одна — розстріл.

У грудні 1941 року житель села Михайлівка Перша Котелевського району був розстріляний за те, що взяв на полі мішок ячменю, а Кирила Даниловича Полонського з села Григорівки Кобеляцького району розстріляли як саботажника, звинувативши в тому, що невчасно відремонтував двигун молотарки і цим сприяв зволіканню обмолоту пшениці.

Незаслужену кару понесли селяни сіл Решетилівського, Лохвицького, Шишацького районів, які відмовлялись або не могли працювати в громадському дворі. їх у кращому випадку безпощадно били нагаями, різками чи просто ногами та кулаками. Відомі непоодинокі випадки, коли хворих жінок розстрілювали як саботажниць.

По-звірячому знущалися староста Коржівської сільуправи Степан Жадан разом з поліцаєм Опанасом Чорнухою над душевно

 

12 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

хворою жителькою с. Голуби Парасковією Данилівною Дзюбан за те, що вона відмовлялась іти працювати на громадський двір.

Якщо окупанти організовували "вибори" старости громадського двору і названий чоловік відмовлявся від "почесної" посади, його нещадно карали. В листопаді 1941 року був розстріляний житель села Хомутець Миргородського району за те, що відмовився працювати старостою громадського двору: таку ж кару поніс Іван Сидорович Петренко із с. Пришиб Шишацького району за відмову бути старостою сільуправи.

Тяжка кара чекала на полтавців, які намагалися дати притулок чи шматок хліба оточенцям, військовополоненим. Мотив для розправи над мирними жителями був один — "переховування бандитів". Тобто на своїй українській землі українець-підпільник чи оточенець ставав "бандитом". Мешканка села Правобережна Сокілка Олена Арсентіївна Кундій була розстріляна карателями 31.10.1941 р. за те, що дала притулок оточенцю Овксентію Федоровичу Шкрьобі. За підозру у зв'язках з партизанами після жорстоких катувань повішений жандармами староста громадського двору с. Федорівки Карлівського району Федір Маркович Третяк. І такі випадки були непоодинокими. Вони мали місце в Шишацькому, Гадяцькому, Семенівському та інших районах.

Фашистська агресія мала яскраво виражений людиноненависницький характер. Та цього і треба було чекати від окупантів. Адже шеф гестапо Г. Гіммлер цинічно заявляв: "Ми хочемо, щоб на Сході жили люди виключно чистої німецької крові. Тож для успіху німецької політики треба знищити 30 мільйонів слов'ян".

На Україні окупанти не тільки "мали право", а й були зобов'язані проявляти жорстокість. У пам'ятці німецького солдата говорилося: " У тебе немає серця і нервів, на війні вони не потрібні. Знищуй в собі жаль і співчуття, не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчина чи хлопчик. Убиваючи, тим

 

13 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

самим рятуєш себе від загибелі, забезпечивши майбутнє своїй сім'ї і прославившись у віках".

Тож німецька окупаційна влада всіх чинів і рангів діяла згідно настанов і вказівок вищого командування.

Вже в кінці листопада 1941 року великого розмаху набув геноцид на Україні і, зокрема, на Полтавщині. Приводом для цього було те, що мешканці міст і сіл виявились не байдужими до того, що роблять на їхній землі чужинці. Жертвами розгулу окупантів ставали не лише окремі громадяни, а й села, хутори.

Перша страшна трагедія на Полтавщині сталася в селі Баранівка Шишацького району. На ночівлю в селі зупинились німецькі офіцери-штабісти, які, як виявилося потім, мали важливі таємні документи. Підпільниця цього села Євдокія Бородай негайно повідомила про високих "гостей" командира партизанського загону Д. Д. Корнілича. Нічний бій з окупантами закінчився перемогою партизан, які заволоділи важливими документами фашистів. А 9 листопада німецький каральний загін вчинив криваву розправу над мирними жителями села. Було розстріляно 14 чоловік і серед них підлітка Івана Піхоту. Пограбували і спалили 470 садиб колгоспників. 23 листопада командир дивізії німецьких окупаційних військ у наказі, адресованому всім сільським старостам Полтавщини, повідомляв, що село Баранівка більше не існує, воно назавжди викреслене із списків населених пунктів області.

Жертвами фашистських нелюдів стали і жителі села Великі Сорочинці Миргородського району. Майже сто чоловік заарештували поліцаї і після тортур та знущань розстріляли 11 —12 листопада 1941 року на березі Псла — під стінами Спасо-Преображенського храму, спорудженого гетьманом України Данилом Апостолом. Серед них — зв'язкова партизанського загону Ольга Бондаренко. її фашисти та місцеві запроданці розстрілювали тричі. Тоді ж загинув її 14-літній син Григорій, Ваня Бутенко — син підпільника, 82-річна Дарія Дятко, інвалід І. П. Лісовий. Всі вони після розстрілу були вкинуті в холодні води Псла.

 

14 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

За допомогу партизанам загону "Перемога" Миргородського району жорстоко розправились окупанти із мирним населенням старовинного села Велика Обухівка цього ж району. (Родовий маєток відомого письменника, громадського діяча і мецената В. В. Капніста). Мученицькою смертю помирали велико-обухівці в хатах С. Нестеренка та І. Гниди, куди карателі під дулами автоматів загнали більше 30-ти беззахисних стариків, жінок, дітей. Останніх з уцілілих сільчан добивали в ярку біля річечки Обух, а їх було 28. Якова Роя та його дружину і дітей облили бензином і горіли вони, як факели, факели вічної пам'яті і безсмертя.

274 великообухівців закатовано, розстріляно і спалено з 12 по 16 листопада 1941 року, серед них: дітей — 108. Спалено 735 будівель.

Така ж доля спіткала козацькі села: Сакалівку, Панасівку, Кибинці.

Сп'янілі від людської крові окупанти повідомляли в Берлін, що села Баранівка, Велика Обухівка та інші перестали існувати. їх назавжди викреслили волею загарбників із списків населених пунктів Полтавщини. Про це були розіслані численні листи старостам сільуправ, поліцейським дільницям, публікувались брехливі повідомлення в профашистській газеті "Голос Полтавщини". Сенсацією подавалось, що названі села не тільки назавжди зникли, але для певності ще й переорані навхрест плугом.

Та вони є. Пишаються красою й тепер у незалежній Україні. Як гіркий спогад і пересторога нащадкам височіють на схилах Псла скорботні пам'ятники невинним жертвам фашизму.

Під час окупації всю Полтавщину сколихнула Вільхуватська трагедія. Зимою 1943 року, коли війська Воронезького фронту розпочали Харківську наступальну операцію і в кінці лютого підрозділи 180 стрілецької дивізії та 30-ї танкової бригади вже вели бої за звільнення сіл Чутівського району, зокрема Іскрівки, Кочубеївки, Філенкового і смт Чутового, 22 лютого було звільнено й Вільхуватку. Кілька разів це село переходило з рук у

 

15 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

руки. Мужньо відбивалися від розлюченого противника радянські воїни, а їм допомагали всі селяни.

Але сили були нерівні. Війська відступали, не встигаючи навіть підібрати поранених. Тож на полі бою залишилось багато тяжкопоранених солдатів і більш як 300 мирних жителів, що допомагали потерпілим. Серед них — 96 жінок. Фашисти обливали їх водою, втоптували в сніг, добивали прикладами автоматів. Тяжкопоранені замерзали в снігу. У концтаборі племзаводу "Чутове" за кілька днів окупанти закатували більш як 250 чоловік. А всього в лютому-березні 1943 року в Чутівському районі загарбники розстріляли понад 400 мирних громадян, спалили живцем 93-х.

Жахлива трагедія сталася в селі Великі Липняги Семенівського району за декілька днів до визволення у вересні 1943 року. Німецька військова частина із знаками "63 СС" прибула в село 19 вересня. За чотири дні фашисти не тільки розграбували колись багате село, а й спалили колгоспні будівлі та селянські хати, по-варварськи знищили його мешканців. Вони збирали людей групами по 30 — 40 чоловік на кожній вулиці, заганяли в хати, сараї, підпалювали, і люди горіли живими. 47 чоловік, в основному жінок і дітей, живцем згоріли в сараї колгоспника І. М. Ткаленка.

Шукаючи порятунку, жінки, діти, старики ховалися в садках, на городах, в заростях бур'яну. Есесівці-автоматники знаходили їх і розстрілювали, незважаючи на крик, плач, благання зглянутись і залишити живими.

Сп'янілі від крові, вогню, ґвалту нелюди знаходили нещасних в ямах, погрібах, закидали їх гранатами або ж виганяли до стогів сіна і там палили. Молоду матір Ольгу Дулевич і її сина Віктора, шести років, живими кинули у вогонь. Марія Бутенко, рятуючись від смерті, схопила трьох своїх дітей — семи, трьох років і найменшого — десяти місяців, сховалась у себе на городі і благала про помилування, але звір-фашист усіх розстріляв з автомата.

 

16 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

Не було пощади й старикам-інвалідам. Одного з них — М. Погребняка з паралізованими ногами витягли з хати, посадили на копицю сіна, зверху накрили ящиком і підпалили. Він згорів живим. А. П. Тригубенку, в якого не було лівої ноги, автоматом відбили праву і кинули в погріб, де він пролежав три доби, доки дочекався визволення, розповів про той злочин, який чинили фашисти в селі, а через кілька днів помер.

60-річного С. О. Самбура фашисти намагалися поставити на коліна, змушували просити прощення невідомо за що. Він з гідністю сказав: "Перед гадами на коліна не стану". А коли пролунав постріл, встиг вигукнути: "Звірі! Проклинаю вас і матерів ваших!"

Комісія по розслідуванню злочинів фашистів у цьому селі в одній із уцілілих хат знайшла фото групи воїнів-земляків, в яке вони стріляли з пістолетів, цілячись в голови і груди липнягівців...

Всього у Великих Липнягах від рук есесівців загинуло мученицькою смертю 371 чоловік. З них: чоловіків — 49, жінок — 116, стариків — 81, дітей — 125. Лише якимось чудом вдалося врятуватись 15 чоловікам.

Знищувалися не тільки сім'ї, знищувалися цілі роди. Так, із роду Салогубів загинуло 14 чоловік, Самбурів — 45 чоловік, Сівкевичів — 19 чоловік.

Воїни-липнягівці після звільнення присилали листи додому, а відповідати було нікому.

Наші військові розвідники догнали злочинців біля села Старий Коврай Черкаської області і кількох із них взяли у полон. На допиті вони визнали свою вину, але звалювали її один на одного. Командиром цієї частини був Фішер, який "наївно" стверджував, що виконував наказ полковника Шумахера. Вирок військового трибуналу був однозначним: вони понесли заслужену кару за звірячий злочин.

Силами молоді району, студентів Харківського політехнічного інституту на зароблені ними кошти на суботниках, за матеріальної

 

17 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

підтримки братів-композиторів Платона та Іларіона Майбород, поета і співака Віктора Женченка — уродженця села Оболонь цього ж району, у Великих Липнягах одним із перших в області було споруджено меморіал скорботи, де покоїться прах невинних жертв війни.

Багато пограбувань, руйнувань, розстрілів зазнав і приміський Полтавський район. В селах Степне, Циганське, Грабинівка, Ковалівка та інших були створені табори знищення військовополонених та мирних громадян. Протягом двох років окупації тут замордовано 795 чоловік.

Незадовго до визволення фашистські головорізи із дивізії СС "Мертва голова" у селі Стехівці за один день знищили 460 військовополонених і мирних жителів. Така доля спіткала людей в Абазівці та ряді інших сіл і хуторів цього ж району.

З архівних документів, подвірних книг та інших джерел відомо, що жертвами фашистів у Полтавському районі стали 7267 чоловік. Пошуки продовжуються.

Практикували окупанти й такий єзуїтський метод, як розстріл заручників. Так, у лютому 1943 року в Зіньківському районі було звільнено село Яблучне, мирні жителі якого обігрівали, годували і допомагали пораненим червоноармійцям. Під натиском переважаючих сил противника село знову потрапило до рук фашистів. За доносом поліцаїв-зрадників їм стало відомо, що селяни надавали допомогу червоноармійцям, але хто саме — встановити не вдалося. Тому вони вирішили по-своєму покарати непокірних. Зібрали сходку і захопили тут же 24 чоловіка заручників, а потім їх розстріляли після мук і тортур 5 квітня 1943 року.

Такий же метод застосовували при розправі з мирним населенням в Гадяцькому, Диканському, Шишацькому, Чутівському, Глобинському та інших районах області.

Гинули люди в бою, помирали від ран, замерзали в холодних снігах, тисячами гинули в фашистських концтаборах, падали від куль автоматів загарбників на рідній землі. Та це не вдовольняло гітлерівців.

 

18 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

Невигойною сторінкою Другої світової війни став геноцид проти єврейського народу. Більше як 72 відсотки єврейського населення Європи було знищено в крематоріях, концтаборах, душогубках, розстріляно і по-звірячому убито в гетто, на вулицях, площах, в оселях.

На території України, в тому числі й на Полтавщині, діяло дві айнзацгрупи "С" і "Д", які залишили свій кривавий слід по знищенню євреїв, особливо в 1941 —1942 рр. Вони ділилися на чотири зондеркоманди (4-а, 4-6, 5 і 6).

Відомі й імена головних катів та їх поплічників. Командуючий айнзацгрупою "С" доктор Отто Раш, командир зондеркоманди 4-а Пауль Блобель — виконавець багатьох масових кривавих актів в Рівному, Луцьку і особливо в Бабиному Яру в Києві, де за 2 дні (29 — 30 вересня 1941 року) було знищено майже 84 тисячі ні в чому не винних людей.

Катастрофа на Полтавщині розпочалася незабаром після розправи в Бабиному Яру. Першою жертвою цього злочину із свастикою стали мирні громадяни м. Лубен і Лубенського району. 16 жовтня 1941 року команда з Києва прибула до посульського міста і раннього ранку почала свою криваву справу. Ще раніше в приміському селі Засулля було створено єврейське гетто, куди з Лубен, Оріхівського цукрозаводу, села Снітин були відправлені під конвоєм жінки з маленькими дітьми, старики, інваліди. Зрадники-поліцаї наказували брати з собою документи і коштовні речі та теплий одяг. Та перш ніж убити нещасних, у них все це відбирали, а потім роздягнутих погнали на околицю Засулля, в урочище Рибки, і там в яру розстріляли. За кілька днів кати позбавили життя більш як 4000 чоловік.

Ця ж команда розправлялась і з євреями старовинного козацького міста Миргород 15 листопада 1941 року. Гітлерівці з допомогою зрадників Ксьондза, Мамчича та інших зібрали їх на Базарній площі (центр міста), зігнали туди ж українців (щоб бачили, як розправляються з "юдами"). За тим же сценарієм зробили обшук, відібрали цінні речі, золото та інші коштовності і

 

19 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

голих, босих погнали на околицю Миргорода, де після жорстоких знущань розстрілювали і скидали в протитанковий рів. Разом з убитими падали поранені, а маленьких дітей кидали живими. Старожили Миргорода й досі згадують, як протягом двох-трьох днів з рову було чути стогони, ворушилася земля. Миргородським жінкам вдалося врятувати кількох дітей, яких потім переховували по селах аж до визволення району.

Розстріли єврейських сімей, полювання на них продовжувались аж до літа 1943 року. Загинули цілі роди, цілі сім'ї людей, які народились, жили в рідному місті, мали знайомих і друзів серед українців; українські хлопці одружувались на єврейських дівчатах, а українські дівчата ставали членами єврейських сімей і в тяжку годину розділяли їх страшну долю, як і ні в чому не винні діти від змішаних шлюбів. Так загинули сім'ї Златопольських — 5 чоловік, Коганів — 4 чоловіка, Луховицьких — 7 чоловік, Савинських — 5 чоловік.

Ще в 60-х роках на кошти родичів, друзів і знайомих було споруджено скромний пам'ятник на місці страшної трагедії 1941 року. В річницю загибелі збираються біля нього ті, хто вцілів від смерті, вшановують хвилиною мовчання, запалюють свічки в пам'ять про тих, хто безневинно прийняв мученицьку смерть на околиці старовинного Миргорода.

Одна із найтяжчих трагедій в 1941—1942 рр. сталася в наддніпрянському місті Кременчуці, де чи не найбільший відсоток єврейського населення на Полтавщині (21%). В акті держкомісії (1944 р.) "Про звірства фашистських загарбників в м. Кременчуці" зафіксовано: "За період окупації міста знищено більш як 60 тисяч чоловік, в т.ч. 50 тисяч військовополонених, 8 тисяч євреїв, більш як дві тисячі людей інших національностей". Пошуки подальших років довели, що в місті і його околицях було створено фашистами 9 спецтаборів для військовополонених і для цивільного населення. Найбільші з них знаходились на території колишніх військових казарм у нагірній частині міста — 346 "А" і 346 "Б" та в крюківських і піщанських гранітних кар'єрах.

 

20 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

Після визволення Кременчука на території обох таборів було виявлено 48 тисяч трупів, на Піщаній горі — 20 тисяч. А всього в Кременчуці та його околицях фашистами було розстріляно понад 97 тисяч чоловік як військовополонених, так і мирних жителів-євреїв, українців, росіян, циган та ін.

За архівними документами, серед жертв фашизму вдалося встановити імена відомих вчених, лікарів, інженерів, педагогів, діячів науки і культури: Катель, 80 років, київський професор і педагог; Дразин — лікар-гінеколог; Туровець — викладач Київського медичного інституту; Крейник — доцент з Таганрога; Форштейн Н. І. — педіатр із Баку; Костман — терапевт із Одеси; Геккер — доцент, працював в Одеському науково-дослідному інституті під керівництвом В. П. Філатова.

Не здригнулась рука у фашистських катів розстріляти і 77-річного лікаря-окуліста тільки тому, що єврей, хоч він вилікував не один десяток німецьких офіцерів.

У кременчуцьких таборах гітлерівці, крім знущань над своїми жертвами, ще й навмисно вбивали людей, особливо медиків. Над ними проводили різні досліди, тренувались у стрільбі над беззахисними, напускали спеціально натренованих собак, які загризали людей до смерті.

Для Полтави одним з кривавих став день 23 листопада 1941 року. Команда фашистських молодчиків, які розстрілювали мирне населення в Бабиному Яру, майже в повному складі прибула до Полтави. Тут фашисти влаштували свій "Бабин Яр" на околиці міста в районі с. Пушкарівки, "Красних казарм" та в навколишньому лісі, що його полтавці називали Гришків ліс.

Розправу чинила зондеркоманда групи "С", яка кілька тижнів тому лишила життя не одну тисячу киян. Нелюди розправлялися з мирними жителями за раніше задуманим сценарієм. Зібрали євреїв нібито для переселення в інше місце, наказавши взяти з собою документи, коштовності, теплий одяг. Потім їх оточили, відібрали речі, наказали роздягнутись. Групами під конвоєм автоматників-есесівців і зрадників-поліцаїв, в основному

 

21 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

колишніх карних злочинців, приречених відводили до тиру та рову, де дітей живими або змазавши губи якоюсь рідиною, скидали в ями, дорослих розстрілювали впритул з автоматів, поранених кидали живими. В Полтаві було чимало змішаних шлюбів, тож фашисти брали всіх. Зникали цілі сім'ї, які мали українське чи російське прізвище. Із старовинного роду Бруків, яких знали і поважали в Полтаві і Гадячі, загинуло 6 чоловік, Дрибінських, Заславських, Кричевських і Лейкіних відповідно 9, 10, 7 і 11 чоловік.

Люди старшого покоління, які пам'ятали події Першої світової війни, не завжди вірили в те, що німці поголовно всіх євреїв розстрілюють.

Так, відомий полтавський художник і педагог Соломон Аронович Розенбаум відмовився свого часу евакуюватись, говорячи, що німці — культурна нація і не може бути, щоб його, художника, який написав понад 15 картин, розстріляли. Та за доносом місцевого запроданця С. А. Розенбаума знайшли і розстріляли разом з братом-лікарем на подвір'ї, де вони мешкали.

Марію Лазарівну Лиховіцер, лікаря-терапевта, спіткала така ж доля. її попередили офіцери-фронтовики, щоб вона виїхала з Полтави, бо через кілька днів усіх євреїв будуть розстрілювати. Однак жінка не повірила і поплатилася життям.

Живі свідки Полтавської трагедії розповідають: "Стояв крик, стогони, плач. Не дивлячись на благання про помилування дітей, їх знищували на очах у матерів. Цілу ніч з 23 на 24 листопада чути було постріли і стогони. Земля ще кілька днів дрижала на місці цієї екзекуції".

Розстріли, полювання за ні в чому не винними людьми продовжувались. Есесівці як гончі собаки бігали по місту, вишукували випадково вцілілих і чинили тут же криваву розправу. Виривали з рук маленьких дітей у матерів-українок і тут же вбивали. За два роки окупації в Полтаві розстріляно, спалено, закатовано в душогубках близько 10 тисяч євреїв, 1 тисяча циган,

 

22 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

1300 хворих обласної психіатричної лікарні. А всього загинуло понад 15 тисяч міських жителів.

У чотирьох полтавських таборах військовополонених, як свідчать документи, в тому числі й німецькі, загинуло близько 22 тисяч чоловік. Невідомою залишилася доля військовополонених, що стали інвалідами.

На місці розстрілу мирних жителів у Полтаві споруджено пам'ятник "Скорботна мати", де кожного року 23 листопада рідні і друзі запалюють свічки вічної пам'яті невинним жертвам, кладуть квіти, лунають заупокійні молитви священнослужителів різних віросповідань.

Геноцид на Полтавщині продовжувався протягом всієї окупації.

У старовинному місті Лохвиці, де проживало чимало євреїв, створили гетто, куди їх зігнали і тримали без їжі, води, не говорячи вже про забезпечення хворих медикаментами. Усі вони були приречені на вимирання.

А 12 травня 1942 року на околиці міста — Благодарівці (тепер цей населений пункт став частиною міста), за один день було розстріляно 287 чоловік.

День Пасхи 6 квітня 1942 року старожили Пирятина не можуть і нині згадати без сліз. Рано-вранці на Базарну площу міста фашисти та зрадники-поліцаї зігнали майже 2 тисячі громадян, серед яких в основному були євреї, а також підпільники, члени їх сімей, оточенці, родичі воїнів Червоної Армії. Під конвоєм колону погнали в напрямку села Тарасівка Гребінківського району, де після жорстоких знущань, побоїв за один день люди були розстріляні. Серед них — 370 дітей.

Приречених на смерть групами по 20—25 чоловік заганяли в раніше викопані ями і розстрілювали із автоматів. Падали в ями поранені, а дітей кидали живими. Очевидці згадують, що кілька днів після розстрілу з-під землі було чути стогони, ворушилася земля...

Хто ж були ці кати-нелюди? Їх імена пізніше стали відомі. Серед них: командир штабу-16 Фрідріх, його заступники Бельвард

 

23 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

і Гущ, прямі виконавці акції — Корнеліус, Кемплер, Вульф. Їх посібниками були: поліцаї-зрадники, старости ряду сіл Пирятин ського та Гребінківського районів — Євдошенко, Сенько, Бережний, начальник Пирятинської районної поліції Бойко та інші.

На місці загибелі синів і дочок єврейського, українського, польського та інших народів тепер установлено скромний пам'ятник, біля якого в річницю страшного кривавого злочину збираються родичі і близькі загиблих, палають скорботні свічки, проходять поминальні богослужіння православних та іудейських священнослужителів.

Наприкінці 1941 року було створено гетто в Кобеляках, де в нелюдських умовах утримувалось майже 300 євреїв, в основному стариків, жінок, дітей. Весною 1942 року їх розстріляли в урочищі Пісок.

Від куль, вогню, нелюдських знущань гинули невинні жертви в місті Гадячі (Гончарний яр) — 252 чоловіка. В смт Диканьці, в Дзюбиному яру, від тортур і автоматних черг обірвалося життя більш як 300 чоловік — старих і юних земляків.

У 1942 році, коли масово розстрілювали підпільників, колишніх державних службовців, учителів, медиків, продовжувалось полювання і за євреями. В селі Яхниках Лохвицького району була розстріляна сім'я коваля Дробінського прямо в кузні, де він кував коней поліцаям.

У селі Березова Рудка Пирятинського району залишилось кілька єврейських сімей, що евакуювались із Києва. Всі вони були страчені 18 травня 1942 року.

У селищі Котельва жила сім'я Гінзбургів. Батько, Лев Гінз бург, з перших днів війни — в діючій армії, дома залишилась дружина — українка з двома маленькими синами. Весною 1943 року на Котелевщині лютували зрадники-поліцаї. Вони вирвали із рук матері синів, 4-х і 7-ми років, відвезли у містечко Опішня і по-звірячому закатували. Згорьована мати з великими труднощами розшукала їх останки, привезла додому і поховала на кладовищі.

 

24 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

На Миргородщині, в селі Попівка, багато років проживала єврейська сім'я Бартів. Дочка Анна, акушерка, не один десяток попівських хлопчиків і дівчаток прийняла від породіль. А коли село захопили окупанти, Анну заховав у закинутому підвалі місцевий лікар.

Майже рік прожила вона там. Але її вислідив зрадник-поліцай і по-звірячому закатував.

У тяжку годину люди не рахувалися з тим, хто якої національності, як могли, допомагали одне одному.

У Полтаві відомий музикознавець, він же літературний критик і громадський діяч Володимир Степанович Оголевець, два роки переховував свою падчерку-єврейку Інну Ширшову. Як могли, допомагали доброзичливі сусіди і вберегли її від фашистських нелюдів.

Єврейській дівчині Шифрі Гінзбург при розстрілі в Гадяцькому "Бабиному Яру" вдалося втекти, а староста села Сари цього ж району допоміг їй перейти лінію фронту. Тепер, живучи в Ізраїлі, Шифра Абрамівна з теплотою згадує свого рятівника.

У селі Біленченківці, теж Гадяцького району, з вересня 1941 по вересень 1943 року в будинку П. С. Лукаша проживала під чужим паспортом єврейка Верховська (Жарова) Марія Іллівна. Сусіди і навіть члени сім'ї не підозрювали, чому господареві дому забажалось мати в садибі "батрачку". Довідались про це лише тоді, коли окупанти були остаточно вигнані з гадяцької землі.

Коли фашисти вдерлися в Полтаву, Жанні Іконниковій не виповнилося і трьох років. Від кривавої розправи дівчинку переховувала українка Ніна Митрофанівна Шерстюк, але за доносом поліцая Келіберди карателі схопили дитину і вкинули в "душогубку", де було вже понад два десятки єврейських дітей, приречених на смерть.

Ніна Митрофанівна з допомогою німецького офіцера Ганса врятувала Жанну від смерті. А її мати і бабуся знайшли прихисток в селі Верхоли Полтавського району в сім'ї Надії Пальчик.

 

25 — Книга Скорботи України. Том 1

Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної

 

Дворічну Аллу Луховицьку з Миргорода врятували від рук карателів українки Катерина Джун та А. Марченко, які до війни працювали в перукарні з батьком Алли. Два роки вони переховували дівчинку в родичів і знайомих в Миргороді та приміських селах.

Потрапив у гетто пирятинець Борис Бейлін, а 6 квітня 1942 року в числі майже трьох тисяч єдиновірців і земляків його розстріляли поблизу села Тарасівки Гребінківського району. Та чудом йому вдалося залишитися живим. Пізньої ночі він вибрався з страшної ями, а потім аж до вересневих днів 1943 року вірна і любляча дружина-українка переховувала його, де тільки могла, не лише від куль фашистських катів, але й від не менш лютих пирятинських поліцаїв-найманців і навіть родичів.

Зберегла Катерина Бейліна-Черненко не тільки чоловіка та двох своїх дітей, а врятувала від смерті і Софію Кантор, переховавши її в родичів у невеличкому селі Сліпорід-Іванівка Гребінківського району.

З перемогою повернувся Борис Бейлін з самого Берліна до дружини-рятівниці, а Софія Кантор — до мирної праці.

Це тільки кілька прикладів, які засвідчують крах людиноненависницької теорії гітлерівців про "чистоту" арійської раси.

Перемогли любов, милосердя, повага до людини, незалежно від її національності, віросповідань, професії.

Факти про злодіяння фашистських загарбників у роки Другої світової війни на Полтавщині наводилися на Нюрнберзькому судовому процесі. Зокрема, про знищення унікальних пам'яток архітектури Полтави. Та втрачено чи не найцінніший скарб — людей. Вони загинули в бою, пропали без вісти, померли від ран, спалені в крематоріях, вбиті фашистами. І єдине, що ми, сущі на землі полтавській, можемо зробити — це пам'ятати і згадувати їх, повідати про них нащадкам.

 

26 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

РАБИ XX СТОЛІТТЯ. ОСТАРБАЙТЕРИ

Поїхав з України козак молоденький.
На чужині загинув.
Свою рідну Україну
навіки покинув.

(З народної пісні)

Чи думав хто з політиків, істориків, державних діячів, що через тисячоліття в Європі відродиться найганебніша форма насильства над людиною — рабство. Відродилося воно в найжахливішому вигляді в першій половині XX століття в цивілізованій Європі і "хрещеним батьком" його став представник арійської раси, що претендувала на світове панування, кат слов'янського, іудейського та інших народів Адольф Гітлер.

Стосовно України він неодноразово говорив, що тут необхідно позбавитися місцевого населення, колонізувати територію, а шеф гестапо Г. Гіммлер доповнював: "Ми хочемо, щоб на Сході жили виключно люди чистої німецької крові, а для цього треба знищити 30 мільйонів слов'ян". Це стосувалося в першу чергу України і Білорусі.

Метою німецького командування, крім масового знищення людей, було ще й використання працездатного населення як дармової робочої сили.

Генеральний уповноважений з використання робочої сили на Україні, в тому числі й на Полтавщині, Заукель писав в одному з своїх наказів: "Всі вказівки, які тимчасово обмежують вербування робітників Сходу, скасовуються. Вербування на державні роботи повинно на найближчі місяці стояти на чолі всіх заходів".

На початку 1942 року в наказі Г. Гіммлер від своїх підлеглих вимагав: "Діяльність Міністерства праці повинна бути підтримана найбільшою мірою. Під час депортації місцеве населення примусово передане в розпорядження уповноваженого по праці".

 

27 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

Отже, ухиляння, відмова від виїзду тягли за собою відправку до табору примусових робіт, конфіскацію майна, спалення будинків, арешт, розстріл.

Спочатку окупаційним апаратом велася агітаційно-пропагандистська кампанія по добровільному набору робочої сили. Вдавалися на Полтавщині і до такого методу, як обіцянки завербованим через кілька місяців заплатити певну суму грошей сім'ї, дати наділ землі і т. д. У Полтаві, а також Кременчуці, Лубнах, Миргороді штучно затримували мізерні пайки хліба, які хоч якось могли підтримати голодний міський люд. Існувало й безробіття. Тому деякі молоді люди й потрапили "на гачок" німецької агітки — згодились "добровільно" поїхати на роботу до Німеччини. Але вже в Києві на так званій "комісії" переважна більшість зрозуміла, що їх безсовісно ошукано.

Щодо сільського населення, то тут практикувалась і така форма агітації, як добровільна вербовка дітей і онуків старост та поліцаїв, а коли розкрилось, що такі "добровольці" благополучно повертаються з Києва — тоді метод агітації перестав діяти.

Окупантам довелося показати своє справжнє обличчя й застосувати інші методи: залякування, погрози, шантаж, арешти, облави на базарах, в кінотеатрах, церквах тощо.

"До осіб, які ухиляються від явки, вживайте найрішучіших заходів", — говориться у розпорядженні Кременчуцької районної управи старості села Рокитне цього ж району про примусову депортацію молоді на роботу до Німеччини.

Лубенським гебітскомісаром 23 листопада 1942 року було надіслано розпорядження старостам сільуправ, в якому говорилося: "З особами, які призначені для відправки на роботу в Німеччину і які не мають посвідки від вербувальної комісії про звільнення, треба поводитись як з немісцевим елементом, тобто арештовувати їх та відправляти під охороною до жандармського посту у місті Лубни. Переховування втікачів заборонене і буде суворо покарано".

Аналогічні розпорядження видавала окупаційна влада в Зіньківському, Кобеляцькому, Глобинському, Чорнухинському та інших районах області.

 

28 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

Не сподіваючись на виконання навіть найсуворіших розпоряджень, в Полтаві, Кременчуці, Миргороді, Лубнах практикувалися облави, в яких були задіяні вояки "СС" та місцева поліція. Людей оточували на базарах, у церквах, кінотеатрах, де для такої мети демонструвалися безплатні кінофільми, на вокзалах. Оточивши чималу групу, відбирали в основному молодь і чоловіків до 50 років, а решту розганяли нагаями та автоматами геть.

У Полтаві в Спаській, Миколаївській, Сампсоніївській церквах, Хрестовоздвиженському монастирі та інших храмах окупаційні власті вчинили великі облави в ніч з 6 на 7 січня 1942 року, коли йшли богослужіння напередодні Різдва Христового і на Пасху цього ж року.

Такі ж облави окупанти проводили в Кременчуці, Миргороді, Лубнах, Пирятині, в селах Великі Сорочинці та Зубівці Миргородського, Варварівці та Федорівці Карлівського районів.

Жителів обласного центру сколихнула жахлива подія, що сталася зимою 1942 року. Окупанти оголосили, що колишнім працівникам паровозоремонтного заводу, депо та інших служб станції Полтава-Південна у визначені дні будуть видаватися продуктові пайки. Частина голодних полтавців повірила окупантам, обман спрацював.

Всі, хто прийшов, були оточені окупаційними військами та найманцями-поліцаями і під охороною відправлені в табір, що містився в середній школі № 7, а через кілька днів їх загнали у вагони, на дверях яких були написи: "Ідемо добровільно до Великої Німеччини", і відправили на рабську працю до рейху.

У кожному з районів області, починаючи з листопада 1941 і до серпня 1943 року, періодично проводилась мобілізація молоді 1920—1925 років народження, а коли лінія фронту наблизилася до території України, то потрапляли юнаки й дівчата 1926—1927 років народження.

Найбільшого розмаху набуло насильне вивезення населення на каторжні роботи до рейху в 1942 році. Примусова депортація працездатного населення торкнулася практично кожної української сім'ї. Гітлерівці по суті відродили на окупованій території рабсько-кріпосницьку систему.

 

29 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

У Німеччині в зв'язку з мобілізацією до гітлерівської армії сотень тисяч чоловіків промисловість, сільське господарство залишилось без робочих рук. Тож насильна депортація українського населення, особливо молоді та людей зрілого віку, була німецьким заправилам потрібна як ніколи.

Вони мали дармову робочу силу, яку використовували на най тяжчих ділянках, в першу чергу, в промисловості — на шахтах, шкідливих заводах, на будівництві підземних комунікацій, а пізніше й на спорудженні укріпрайонів. Потребувало робочих рук і сільське господарство Німеччини. Дармові робочі руки невільників, особливо жінок, були необхідні майже в кожній німецькій сім'ї.

Потяглися на Захід сотні ешелонів із бранцями з Полтавщини. Як правило, для транспортування невільників використовували товарні вагони без елементарних побутових умов.

Цинічне, нелюдське ставлення до людей було й під час так званого медичного огляду та "санітарної обробки". Невільників обливали холодною водою в будь-яку пору року, подовгу загримували одяг. Багато приречених були хворі, але це нікого не цікавило.

Протягом перших трьох місяців з Глобинського, Кобеляцького, Лохвицького, Оржицького та інших районів було відправлено від 2-х до 4-х тисяч чоловік з кожного віком від 17 до 45 років.

Визначених на рабську працю, як правило, не відпускали додому, а утримували в приміщеннях (клубах, школах та ін.), обнесених колючим дротом під охороною поліцаїв. Такими таборами для приречених в місті Полтаві була школа № 7, в Решетилівському та Глобинському районах — Будинки культури, в Лохвицькому, Гадяцькому, Зіньківському районах були приміщення, які можна було обладнати для утримування бранців під надійною вартою.

Незважаючи на прохання рідних, тим, хто потрапив за колючий дріт, не дозволяли навіть передати одяг, взуття, продукти.

Найстрашнішим днем для невільників був той, коли їх під надійною охороною транспортували на залізничні станції і заганяли як тварин у вагони. Неможливо було втриматися від сліз, чуючи

 

30 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

плач і крики осиротілих матерів, нещасних дочок і синів у хвилини прощання.

На Решетилівщині можна було чути пісню-плач "Стоїть явір над водою". Співали козацькі діти-невільники, навіки прощаючись з Батьківщиною.

Тяжкою була дорога в неволю. їх майже не годували, не давали води, у вагонах — тіснота і сморід.

Ешелони з бранцями в Дрездені, Лейпцігу, Берліні та інших містах Німеччини зустрічали підприємці, бауери-рабовласники, відбирали живий товар безплатно чи за кілька марок. Дармову робочу силу експлуатували безжалісно. Робочий день тривав 12—14 і більше годин. Кожному з них нашивалися на одяг знаки "ОСТ", що значить "східний робітник". Суворо контролювалося, щоб завжди цей ганебний знак — "слов'янин-раб" — було добре видно.

Переважна більшість остарбайтерів голодували. Основним продуктом для них був суп із капусти чи брюкви, чай, ерзац-хліб, ерзац-кава.

За найменший непослух, невиконання робочої норми бранців відправляли через поліцію в табори праці, а найчастіше опинялися вони в концтаборах смерті: "Бухенвальді", Тросс-Розе ні", "Дахау", "Заксенгаузені" та інших, звідки один шлях — у крематорій.

На Україну від невільників почали надходити листи, точніше листівки, які суворо контролювалися цензурою. Але з них можна було зрозуміти, як живеться приреченим у рабстві, як їм голодно, тяжко, яке приниження вони терплять.

Так, Марія Біда з Решетилівського району в листі до сестри пише: "Живу я так, як сусідка Уляна та її коза. Тож якщо зможеш, вишли мені в посилці трішки сухарів та пшона. Буду дуже вдячна." (Сусідка Уляна була душевно хвора і дуже бідувала). Олександра Шафран з міста Кельна до рідних у село Яреськи Шишацького району з болем у серці пише: "Мої рідні, всього я тут чотири місяці, а мені здається, що чотири роки. Не діждуся того часу, коли додому або на той світ піду". А Ганна Повзик з міста Дуйсбурга, не дуже зважаючи на цензуру, з гіркотою писала

 

31 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

матері в село Тищенки, теж Шишацького району: "Живу, як собака на цепу прив'язана. Тільки працюєш з 5 годин ранку до 7 вечора. Недосплю, недоїм, недоп'ю".

Марія Васильченко з Лубен у листі до сестри застерігає: "Вірочко, краще бути калікою вдома, ніж потрапити в це пекло. Роби з собою, що можеш, але не повтори мою гірку долю". Такі ж тривожні листи пишуть: Тетяна Осолінська з Решетилівсь кого району, Віра Бондаревська з Великобагачанського, Ніна Анацька з Глобинського та інші.

Тривожні листи йшли на Котелевщину та Зіньківщину від хлопців, які працювали на підземних заводах в Австрії, Голландії, на заводах Круппа, в авіаційній промисловості.

На Полтавщині майже через кожен місяць-два оголошувались заходи по депортації робочої сили до фашистської Німеччини не тільки молоді, а й людей старшого віку, військовополонених, яким у свій час вдавалося знайти притулок в глухих селах, хуторах чи в залишених колгоспних конторах, в селянських сім'ях.

Кожна сім'я з тривогою чекала чергової "повістки" на комісію, а потім і в далеку дорогу в рабство, для багатьох — навіки.

Якщо було багато бранців, німецькою окупаційною владою для медичного огляду були задіяні як свої лікарі, так і медики міських та районних лікарень, особливо з "фольксдойче", вихідці із сімей репресованих, розкуркулених та тих, що мали судимість. Серед медиків були й такі, що намагалися вислужитися перед окупантами. Як, наприклад, лікар Полтавської міської лікарні В. Петренко, Решетилівської районної — І. Марченко та інші. Хто потрапляв на медичний огляд до Марченка, всі були "здорові", навіть з явними ознаками хвороби серця, виразки шлунку та інші. Багато з бранців воліли краще потрапити до німецьких лікарів, ніж до своїх співвітчизників-запроданців, безжалісних і жорстоких.

Серед полтавських лікарів було чимало тих, хто добре розумів, що чинять окупанти на нашій землі. Вони були вірними клятві Гіппократа і, як могли і чим могли, намагалися захистити і врятувати приречених на рабство.

У деяких районах лікарі були членами підпільних груп і навіть

 

32 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

очолювали їх. У Великокринківській районній лікарні (тепер Глобинського району) підпільну групу очолив військовий лікар з полонених Микола Іванович Колосов. Вони врятували від депортації значну кількість військовополонених та молоді, приречених на вивезення до рейху. Членом підпільної патріотичної групи була лікар Глобинської районної лікарні Юлія Антонівна Маренич, яка врятувала не один десяток молодих глобинчан від рабства. За доносом поліцая-запроданця була заарештована і загинула в застінках гестапо.

За велінням серця і лікарського обов'язку рятувала молодь Решетилівського району Людмила Олександрівна Дашук. Вона радила молоді, як з допомогою трав — лікарських і різних бур'янів викликати захворювання шкіри, кровотечу, серцебиття та інше. До цього часу решетиляни з теплотою згадують свою рятівницю, що допомогла їм уникнути страшного рабства.

Десятки молодих людей села Оболоні врятував від рабства лікар П.І.Назарець. Велику кількість молоді Кобеляк і району врятувала група лікарів, очолювана хірургом Миколою Лукичем Іващенком.

У Чорнухинській районній лікарні в одній із кімнат обладнано стенд, присвячений пам'яті головного лікаря цієї лікарні Олексія Сидоровича Будая. В роки окупації він очолив патріотичну групу лікарів, які, ризикуючи життям, переховували, лікували і допомагали вийти з оточення воїнам Південно-Західного фронту. А коли фашисти розпочали насильно вивозити на каторжні роботи до рейху молодь, О. С. Будай і його колеги не одну сотню молодих людей врятували від рабства шляхом видачі фальшивих довідок та зроблених фіктивних операцій, накладення гіпсових пов'язок на здорові кінцівки. Вдячні чорнухинці після смерті лікаря-патріота назвали його іменем одну із вулиць райцентру.

Про нелюдське ставлення до депортованих, про страшний розгул окупантів на Полтавщині та в інших регіонах України стало відомо радянському командуванню і весною 1942 року неодноразово з літаків скидалися листівки із закликом до молоді будь-якими шляхами уникати депортації на рабську працю

 

33 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

до фашистської Німеччини. Радіостанція імені Т. Г. Шевченка, що базувалася на той час у Саратові, присвятила кілька передач, в яких розповідалося про звірства фашистів на Україні і Полтавщині і закликала людей чинити опір окупантам, уникати рабства.

Проводили агітаційну роботу серед населення групи підпільників Полтави ("Нескорена Полтавчанка", Лімова-Баяна, Мисецької та інші).

Більш активно діяли підпільники міста Кременчука та група "Набат" села Білецьківки Кременчуцького району, які кандидаті у остарбайтери переховували у дніпровських плавнях.

У травні 1943 року в Ноті Уряду СРСР повідомлялося про небувалі звірства на Полтавщині, де, зокрема, 65 залізничників міста Полтави були засуджені до повішення за відмову виїхати на каторжні роботи.

Факти жорстокої розправи з непокірними шокували не тільки простих людей, але примушували задуматися навіть старост сільських управ, громадських дворів, священнослужителів, які раніше закликали мирян, уповаючи на волю Божу, смиренно коритися німецькій владі.

У деяких районах області з ініціативи священнослужителів запровадили й таку неофіційну форму порятунку — вінчання в церквах молодих людей. Це деякий час рятувало від депортації, але ненадовго. Коли німецька армія потерпіла крах на Курській дузі і радянські війська наблизились до території України, вивіз робочої сили до Німеччини набув масового характеру.

Значна увага в цей час приділялася депортації вчителів, медиків, інженерів, студентів, учнів середніх учбових закладів. Лдольф Гітлер на одній із численних нарад стосовно вивезення робочої сили до Німеччини цинічно говорив: "Хай українська жінка краще стоїть біля мартенівської печі, ніж вивчає якісь науки чи вчить дітей". Цим було сказано все...

149 тисяч молодих людей, жінок різного віку було вивезено і Полтавщини на каторжні роботи. Зокрема, з Гадяцького району бранцями стали 5 тисяч чоловік, з Глобинського — 10 тисяч,

 

34 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

з Кобеляцького, Лохвицького, Лубенського — по 6 тисяч громадян.

Вдавалися окупанти до такої форми розправи з непокірними, як арешт когось із членів сім'ї. Марія Прокопенко з Кобеляцького району з гіркотою згадує: "Два рази я уникала явки на призовний пункт у Кобеляках. Ховалася у лісі. А потім мама принесла мені їсти і повідомила, що заручницею взяли мою молодшу 16-річну сестру. Довелося з'явитися на комісію".

А потім — три роки каторжної праці на заводі в місті Дрездені, пережила страшну ніч з 12 на 13 лютого 1944 року, коли після бомбардування міста залишилося лише каміння.

Брали заручників не тільки в Кобеляцькому районі, але й у Лубенському, Миргородському, Чорнухинському та інших.

Після відкриття другого фронту, коли англійські й американські літаки бомбардували промислові регіони фашистської Німеччини, багато остарбайтерів гинули під час нальоту авіації, бо беззахисних рабів залишали напризволяще. В Дрездені були затоплені в підземеллях тисячі бранців з України, в тому числі й з Полтавщини. Тільки з Глобинського району тоді загинуло 11 дівчат, з Лубенського та Оржицького — відповідно 7 і 9 юнаків і дівчат. А в місті Ногаєм-Густен, де працювало чимало полтавців на підземних роботах, коли розпочиналося бомбардування і проривались підземні води, полонених та східних робітників навіть не випускали на поверхню. Там вони і гинули.

Тисячі бранців, юнаків і дівчат та військовополонених загинуло під час бомбардування і боїв у квітні 1945 року в Нюрнберзі, де охоронці в таборах спеціально пустили струм високої напруги, щоб східні робітники не могли втекти, а бомби падали на їхні голови одна за одною, адже знаходились вони від великих промислових підприємств на відстані 2 — 3 кілометрів.

У 1945 році, коли фашистські заправили відчули свій неминучий кінець і близький час розплати, вони підвозили бранців до портів, вантажили їх на баржі і кораблі, вивозили у відкрите море і там підривали мінами та торпедами. Хвилі Балтійського та Північного морів ставали вічним спочинком для синів і дочок України.

 

35 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

Таких прикладів нелюдського знущання можна навести чимало. Тому серед остарбайтерів, особливо тих, які працювали на оборонних заводах, шахтах, фабриках, на будівництві підземних споруд, вже в 1942 році наростав супротив. Створювалися підпільні комітети, що спрямовували невільників на активну боротьбу проти своїх гнобителів. Організовувалися втечі, які очолювали військовополонені, які працювали разом з остарбайтерами. Ті, кому пощастило вирватися із лабет смерті, особливо у таборах "Бухенвальд", "Грос-Розен", "Закценгаузен" та інших, ставали активними борцями Руху Опору, йшли в партизанські загони, що діяли на території Польщі, Чехословаччини, Югославії, Франції. Та не завжди навіть добре законспіровані і продумані втечі та масові виступи проти табірного режиму увінчувались успіхом. Про це говорять скупі і суворі дані про долю тих, хто очолював такі групи. Багатьох наших полтавців спіткала жорстока доля в концтаборах смерті. Лише за німецькими табірними картками в'язнів у "Бухенвальді", "Грос-Розені", "Маутхаузені" та інших загинули 152 полтавці.

У зарубіжній пресі в 1960—1980 роках, зокрема в німецькій, італійській, угорській, робився наголос на тому, що в таборах смерті гинули тільки військовополонені. Ці твердження далекі під дійсності. Гинули там і юнаки 18—20 років, які ніколи не були воїнами, жінки, яких вивезли на рабську працю до рейху. В числі тих, хто загинув або спалений в печі, було й 25 полтавок.

Серед бранців, які загинули на кораблі смерті, був 18-річний Олексій Єрмоленко з міста Зінькова. Його, як учасника Руху Опору, катували в таборі "Блюм-унд Фосс", а за спробу ще раз втекти відправили на корабель смерті "Кап-Аркон", де було по над 8 тисяч непокірних, яких потопили в холодних водах моря. Гам загинув і наш полтавець Альоша, далеко від рідного квітучого Зінькова.

Україна, Полтавщина втратили не тільки тисячі молодих, красивих, дужих синів і дочок козацького роду. Гинув цвіт нації — майбутні берегині роду, вчені, поети, хлібороби, лікарі, інженери. Небагатьом, хто пройшов усі кола пекла, вдалося вижити. А ті, хто чудом врятувався, словом, піснею, книгою, гіркими розповідями доносять до своїх ровесників, рідних, друзів,

 

36 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

молодого покоління, яке не знало війни, про те, що пережили вони — раби XX століття.

... Трагічна доля судилася юнакові з села Бурбине Семенівського району Василеві Бондарю. Його, студента Лубенського учительського інституту, було мобілізовано на риття окопів у районі селища Оржиці. Потрапив в оточення, в "Хорольську яму". Вдалося втекти.

Дома в селі веде широку антифашистську роботу серед молоді, організовує втечу земляків, яких відправляли у рабство. За доносом зрадника потрапляє до Лубенської в'язниці, а звідти — в концтабір "Сирець" у Києві, з якого був шлях або в Бабин Яр, або в якийсь із таборів у самій Німеччині.

У 1942 році він — в'язень концтабору смерті "Дахау". Доля і тут була милостивою до нього. Серед майже тисячі повсталих в'язнів був і Василь Бондар. Не скорився, мужньо дивився смерті в очі. Несподівано прийшла воля. Червонокрилі радянські літаки розбомбили табір.

Пізніше, вже ставши поетом, про один із бунтів в'язнів "Дахау" він напише:

Дощ ущух.
І проглянуло сонце червоне,
Зачепившись за бік заводської труби...
А в калюжі стояла босоніж колона

Вісімсот арештантів...
Чотири доби...

Нелегким був його життєвий шлях і після повернення на Україну — цілий ряд допитів, праця на Камчатці, заборона навчатися у вузі, друкуватися. Лише в період хрущовської відлиги побачили світ збірки поезій: "Маки на дроту", "Зоря моя непогасна", "Листя летить проти вітру" та інші.

Не всім, хто потрапив у фашистську неволю, пощастило лишитися живими, дожити до дня визволення, до Дня Перемоги. На околиці колишньої столиці Югославії Белграда є "Руське кладовище", де поховано близько двох тисяч воїнів, партизан, в'язнів концтаборів, які вели боротьбу проти фашистських загарбників.

 

37 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

Там спочивають вічним сном юнаки 18—20 років, які загинули в партизанських загонах в 1943 — 1944 роках. Серед них — імена полтавців: Сахно Віктор, Ющенко Василь, Петренко Олексій та інші.

А один із багатьох партизанських загонів, що діяли там, очолював полтавець Юрій Лазоренко — уродженець села Мала Перещепина Новосанжарського району, в якому було багато колишніх остарбайтерів-земляків. Цей загін брав участь у 20 бойових операціях, знищив немало живої сили і техніки противника. В одному з боїв мужній командир загинув і похований далеко від рідної домівки — в Югославії.

Чимало випробувань випало на долю Юхима Моргуна — уродженця Опішнього, якого фашисти вивезли на каторжну працю 16-річним. Потрапив на фабрику фірми "Кабель-Унзе-Деверк", разом з однолітками втік, але був спійманий і відправлений у концтабір "Маутхаузен". Чудом залишився живим. Після визволення прослужив у Радянській армії майже шість років. Відвідав "Маутхаузен", уже будучи в складі духового оркестру, на відкритті пам'ятника замордованому там генералу Д. М. Карбишеву.

Нелегкі випробування випали на долю юнаків із села Савинці Оржицького району — Я. І. Часника, П. Зарудного, І. Шаблі, М. Петренка, які втекли з концтабору і опинилися на території Чехословаччини, де партизанили разом із словаками. Згодом Я. Часник очолив інтернаціональний загін, який успішно діяв у горах, а потім влився в бригаду імені Я. Жижки. У квітні 1945 року бригада зустрілася з частинами 4-го Українського фронту.

Серед освітян Полтави користувався повагою вчитель української мови і літератури Павло Айдонець. Та мало хто знав, яка нелегка доля була в нього — в'язня трьох концтаборів, де він мужньо витримав чимало знущань, побоїв, тортур, але не скорився ні в "Маутхаузені", ні в "Лінці II".

Після повернення у Полтаву йому теж немало довелося пережити. Попри всі життєві знегоди, закінчив Полтавський педагогічний інститут, зайнявся улюбленою справою.

У селі Діброва Котелевського району в 60—70-х роках шанували

 

38 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

директора школи Марію Миколаївну Бородай як ерудованого викладача української мови і літератури, громадського діяча, хорошого вихователя молоді. Мало хто знав, яких неймовірних зусиль коштувало їй, колишній студентці Полтавського педагогічного інституту, витримати всі знущання і наруги окупантів, а потім і місцевих можновладців.

У 1943 році її, вагітну, разом з чоловіком Я. П. Бородаєм було насильно вивезено на каторжні роботи. Виснажлива праця на фабриці, народження сина в таборі. Напевно, не витримала б, якби не допомога простих німецьких жінок — робітниць фабрики, які ділилися потайки з матір'ю-страдницею шматочком хліба чи картоплиною, якоюсь одежиною для сина. Коли прийшло звільнення, вона майже місяць добиралася до батьківської домівки з хворим сином, опухла від голоду.

Не менш тяжкою була й доля Євгенії Григорівни Йови з села Голуби Решетилівського району. У рабство потрапила в 1942 році. Працювала на залізниці в самому Берліні. Витримала немало побоїв, знущань, принижень. Після визволення кілька місяців працювала в госпіталі, доглядала поранених бійців. Довідки з госпіталя не здогадалася попросити, а начальник "забув" видати. Тож дома розпочалося "ходіння по муках" під час влаштування на роботу.

Кадровики з недовір'ям ставилися до молодої жінки. Адже була в Німеччині, а чому, нікого не цікавило. З великими труднощами вдалося влаштуватися стрілочником на станції Полтава-Київська, де й пропрацювала аж до пенсії. Мрія стати лікарем так і залишилася мрією, як і створення власної сім'ї.

Розметалися далі, ясні та прозорі.
Гартувалися пера й багнети,
Коли падали з неба розстріляні зорі,
Коли падали в землю юнаки і поети.

Так написав поет Микола Петренко, колишній остарбайтер, а нині відомий український поет, автор поетичних збірок: "Суворі береги", "Обпалені блискавицями" та інших.

 

39 — Книга Скорботи України. Том 1

Раби XX століття. Остарбайтери

 

На долю майбутніх майстрів пера Миколи Петренка та Олександра Чучі, які стали остарбайтерами в неповні двадцять літ, випало немало тяжких випробувань. їм вдалося вижити, але нелегко склалося життя на Батьківщині. Та попри всі знегоди, вони не тільки витримали їх, а й написали сувору правду про рабську неволю в фашистській Німеччині. Деякі вірші Миколі Петренку, як і Василю Бондарю та іншим, вдалося опублікувати лише в 70—80-х роках.

Тривалий час тема про концтабори і остарбайтерів була закрита, особливо в Україні. Лише в 1965 році кіровоградському прозаїку й історику Миколі Смоленчуку, теж колишньому остарбайтеру, вдалося опублікувати роман "Сиве покоління", присвячений молоді, яка стала рабами в XX столітті й на долю якої випало чи не найтяжче випробування. Тодішня критика відгукнулася про нього негативно.

Тисячі остарбайтерів чудом залишилися живими. Хай хворими, знедоленими, із зламаним особистим життям, але живими переступили вони батьківський поріг. Сотні тисяч їх згоріли в крематоріях, розстріляні за непокору, померли від хвороб і голоду, затоплені в підземеллях, задушені в газових камерах, потоплені на кораблях смерті.

...З роками не гасне свіча пам'яті про невинно убієнних. І нині суворо звучать слова, сказані пророком Моісеєм більш як три тисячоліття тому: "Тільки бережись... щоб тобі не забути тих справ, котрі бачили очі твої... і повідай про них синам своїм, синам синів твоїх". Пророчі і вічні слова.

Р. П. САМОЙЛЕНКО,
Л. Г. УБИЙВОВК

 

40 — Книга Скорботи України. Том 1

Основні джерела Книги скорботи

 

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА КНИГИ СКОРБОТИ

ЦАМО РФ, ф. 252, оп. 646, спр. 433, арк. 325.

ЦАМО РФ, ф. 251, оп. 646, спр. 2118, арк. 465.

ЦДАВО України, ф. 14, оп. 2, спр. 2118, арк. 129—130.

ЦДАВО України, ф. КПф-8, оп. 2, спр. 149, арк. 217.

ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 169, арк. 16.

ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1480, арк. 260.

Державний архів Полтавської області (ДАПО): статистичні дані про населення, економічний, соціальний, освітній і культурний розвиток області напередодні Великої Вітчизняної війни, документи про формування народного ополчення, винищувальних батальйонів, участь населення у будівництві оборонних споруд, матеріали про партизанський і підпільний рух в області.

ДАПО, ф. р-3388, оп. 1, спр. 1601а, арк. 2—5,7,8.

ДАПО, ф. р-2359, оп. 1, спр. 1, арк. 17,41.

ДАПО, ф. р—9106, оп. 10, спр. 5461, арк. 3.

Архів Управління СБУ по Полтавській області, спр. 132 (851—И—12), том 1-4.

Архів Управління СБУ по Полтавській області, спр. 2877, арк. 2—3,7.

Німецькі окупанти на Полтавщині (1941 —1943 рр.): Збірник документів. — Полтава: Вид-во "Зоря Полтавщини", 1947.

Полтава. Історичний нарис. — Полтава, 1999.

Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 —1945 рр. Збірник документів і матеріалів. — К.: Наукова думка, 1977.

Історія застерігає. Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їх посібників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. — К., 1986.

Коваль М. В. Трагедія і подвиг народу у війні 1941 —1945 рр. Сторінки історії України. — К., 1992.

Полтаві — 800 років (1174—1974 рр.). Збірник документів і матеріалів. — К.: Наукова думка, 1977.

Сообщение Советского информбюро. — М., 1941 — 1945. — Т. 1 — 8.

Лето 1941. Украйна: Документа и материальї. Хроника собьітий. — К.: Украйна, 1991.

Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 — 1945 рр. — К.: Політвидав України, 1975.

 

41 — Книга Скорботи України. Том 1

Основні джерела Книги скорботи

 

Нюрнбергский процесс над главными немецкими преступниками: Сборник материалов в семи томах. — М., 1957—1961.

Баграмян И. Так начиналась война. — М.: Воениздат, 1977.

Бондарєв В. Сильніше за смерть. — X.: Прапор, 1970.

Бондарец В. Военнопленные, 70200. Записки капитана. — М.: Молодая гвардия, 1960.

Вінок безсмертя. Книга-меморіал сотням безсмертних українських сіл, що згоріли в огні фашистських каральних акцій, тисячам неповинних людей, що жили в них і загинули мученицькою смертю від гітлерівських катів. — К.: Політвидав України, 1988.

Волошин Ю. Українська православна церква в роки нацистської окупації (1941 — 1944 рр.). — Полтава, 1999.

Клоков В., Кудрицький А., Бречак І. Далеко від Батьківщини. Українці в антифашистській боротьбі народів Європи. (1941 —1945 рр.) — К.: Політвидав України, 1968.

Кобытев Е. Хорольская яма. Документальная повесть. — X.: Прапор, 1989.

Котляр В., Христич П. Полтавці не здаються. Документальна повість. — К.: Молодь, 1970.

Котляр В. Память о павших — в сердцах живых. 2-е изд. — X.: Прапор, 1988.

Наумов Н. Степной рейд. — К.: Молодь,1961.

На огненных рубежах. — М.: Политиздат, 1968.

Подвигу народному жити у віках. Матеріали науково-практичної конференції. — Полтава, 2000.

Шевченко В. Заграви над Пслом. — К.: Політвидав України, 1968.

 

42 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Місто ПОЛТАВА

ЖЕРТВИ ВІЙНИ ТА ОКУПАЦІЇ

А

Абрамович І., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Абрамович Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Авраменко, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами 18.09.1941 р. Місце поховання невідоме.

Авраменко Йосип Никифорович, 1878 р., м. Полтава. Спалений при втечі фашистів 22.09.1943 р.

Агранович Євсей Маркович, 1892 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями в 1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Агранович Рахіль Марківна, 1899 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями в 1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Аккерман Віра, 1924 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Аккерман Лілія, 1940 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Аккерман Михайло, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Аккерман Моня, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Аккерман Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Андрущенко Анатолій Тимофійович,

 

43 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами. Дата і місце поховання невідомі.

Антонов Микола, 1927 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний карателями в 1943 р. Місце поховання невідоме.

Аронович Кіка, 1885 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Аронович Моня, 1886 р., м. Полтава, єврейка та її неповнолітні два сини і дві дочки. Розстріляні карателями 23.11.1941 р. Поховані: м. Полтава, братська могила.

Атланов (Атласов) Микола Павлович, 1926 р., м. Полтава, росіянин. Спалений при втечі фашистів 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Афонін Григорій Григорович, 1912 р., українець, с. Козача Лопань Харківської області, помічник машиніста. Загинув при виконанні службових обов'язків 8.10.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Аханович Іван, м. Полтава. Розстріляний фашистами за крадіжку речей, які належали німецькому військовому командуванню, 4.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Б

Бабенко, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами в 1942 році. Місце поховання невідоме.

Бабенко Данило Іванович, 1893 р., м. Полтава, українець. Розстріляний при втечі фашистів 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Бабич, м. Полтава, українець, швець. Спалений живим німецькими солдатами 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Базалевич Анатолій, 1923 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами 18.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Баленко Федір Іванович, м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Балкова Марія, м. Полтава, українка. Спалена карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Бальф Лія Мордухівна, 1924 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Баранова Ніна, м. Полтава,

 

44 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

1929 р., вихованка дитячого будинку. Померла з голоду 19.02.1942 р. Похована: м. Полтава.

Барман Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Барман Йосиф Моїсейович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Барман Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Бахмутська Рахіль Львівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Баштан Марія Дмитрівна, м. Полтава, 1894 р., українка. Розстріляна фашистами. Дата і місце поховання невідомі.

Бегар Дорофій Степанович, 1882 р., м. Полтава, українець, слюсар. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Безкоровайний, м. Полтава. Розстріляний карателями на вул. Остроградського при відступі 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Бейгельман Володимир Нухимович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Бейзельман Розалія Мойсеївна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Безман Олена, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Безман Рахіль, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Безман (дівчина 1936 р. н.), м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Безман Мейєр, 1890 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Безман Павло, 1892 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Белінкін Абрам Соломонович, 1870 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

 

45 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Белінкіна Марія Абрамівна, 1875 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Беліцька Майя, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Беліцький Яків, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Бельман, 1871 р., м. Полтава, єврей. Убитий фашистами 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Бельман Ріва, 1907 р., м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Березіна Лідія Павлівна, 1924 р., м. Полтава. Визначена на каторжні роботи. Отруїлася стрихніном 25.05.1942 р. Похована: м. Полтава.

Берелович, 1886 р., євр. Убито фашистами 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Берелович, 1856 р., м. Полтава, євр. Убито гітлерівцями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Бєлкін Тимофій Тимофійович, м. Полтава, росіянин. Розстріляний карателями під час втечі 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Бідуха Олексій Тимофійович, 1928 р., м. Полтава, учень. Загинув від осколків бомби 19.11.1943 р. Похований: м. Полтава.

Білах Олексій Карпович, 63 роки, м. Полтава. Розстріляний карателями під час окупації. Місце поховання невідоме.

Білах Олексій Пантелеймонович, 1879 р., м. Полтава. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Білій Григорій Абрамович, 1907 р., м. Полтава, садівник. Помер від ран 25.09.1943 р. під час бомбардування. Похований: м. Полтава.

Білозерська, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Білозерський, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Білоцерківська, стара жінка, м. Полтава. Розстріляна карателями

 

46 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

під час окупації. Місце поховання невідоме.

Богодайко Федір Кузьмич, 1900 р., м. Полтава, українець. Помер від вибуху міни 15.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Бойко Йосип Данилович, 1882 р., м. Полтава, українець. Загинув під час бомбардування міста 31.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Бокареллі Анатолій, м. Полтава. Розстріляний фашистами за крадіжку речей, що належали німецькому військовому командуванню, 4.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Бокареллі Володимир, м. Полтава. Розстріляний фашистами за крадіжку речей, що належали німецькому військовому командуванню 4.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Борохович Лейба, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Борохович Рахіль, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Бравий Ілля Михайлович, 1892 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Брагилевська Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Брагилевська, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Брагилевський Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Браїлко Борис Миколайович, 1925 р., м. Полтава, українець. Загинув від вибуху гранати 26.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Бранд Ріва, 1900 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Бранд Самуїл, 1885 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Бранд Хая, дочка, 1932 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

 

47 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Бранд, син, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Браузе Лев, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Браузе Лія, дочка, 1934 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Браузе Софія Йосифівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Брін Неха Григорович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Бродська Єня Мордухівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Бродська, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Бродська Сарра Семенівна, 1941 р., м. Полтава, єврейка. Вбита карателями 20.11.1941 р. Похова на с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Бродський Мордух Борухович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Брук Віра, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Брук Катерина Лазарівна, 1908 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Брук Лазар, 1939 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Брук Ніна, 1930 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Брук Рахіль Лазарівна, 1913 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна фашистами 22.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Брук Хіля Абрамівна, 1893 р., м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Будняцька Віра Самійлівна, м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

 

48 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Будняцький Беба, 1939 р., м. Полтава, єврей. Убитий карателями 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Будняцький Григорій Євелевич, м. Полтава, єврей. Убитий фашистами 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Будняцький Леонід, 1932 р., м. Полтава, єврей. Убитий фашистами 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Бундур Олексій Петрович, 1929 р., м. Полтава, українець. Загинув від вибуху гранати 26.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Бурлай Володимир Андрійович, 1940 р., м. Полтава. Вбитий під час бомбардування 17.02. 1942 р. Похований: м. Полтава.

Бурсак Іда Михайлівна, 1903 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Бурсак Марік, 1929 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Бутенко Омелян, 1898 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Бутенко Омелян Дмитрович, 1874 р., м. Полтава, українець, робітник. Убитий карателями 27.02.1942 р. Похований: м. Полтава.

Бухалкін (Бухаркін) Панас Іванович, 1871 р., м. Полтава. Убитий карателями 6.09.1942 р. (1943 р.) Похований: м. Полтава.

Буцин Григорій Іванович, 1902 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями під час відступу 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

В

Вайнер Григорій, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Вайнер Ірма Григорівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Вайнер Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Валентина, м. Полтава. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

 

49 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Варава Семен Никифорович, 1907 р., м. Полтава, українець, лікар психіатричної лікарні. Розстріляний карателями 31.12.1941 р. Похований: м. Полтава.

Васарьова Євдокія Микитівна, 1885 р., м. Полтава. Померла від поранення 28.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Василенко Василь Данилович, 1910 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Василець Микола Семенович, 1931 р., м. Полтава. Помер від осколочного поранення під час бомбардування 19.02.1942 р. Похований: м. Полтава.

Васильєв Никанор Іванович, 1905 р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Вафальсон Володимир Ісаакович, 1928 р., м. Олександрія Кіровоградської області, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Поїм,ша, братська могила.

Вафальсон Лазар Ісаакович, 1933 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Вафальсон-Кушнір Юлія Вікторівна, 1918 р., м. Олександрія Кіровоградської області, єврейка, піаністка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Венгерова Іда Аронівна, 1908 р., м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Венгерова Лія Аронівна, 1927 р., м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Веремеїч, м. Полтава, українець, робітник хлібозаводу. Спалений карателями живим у 1943 р.

Видюченко Олександр Михайлович, 1892 р., м. Полтава. Вбитий у психіатричній лікарні 12.02.1942 р. Похований: м. Полтава.

Вільдавський Ісраель, 1842 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Вільковський Леонід Михайлович, 1929 р., м. Полтава. Помер від кульового поранення 16.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Вірченко Михайло, 1894 р., м. Полтава, директор театру. Вбитий

 

50 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

карателями 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Вісич Федір Іванович, 1909 р., м. Полтава. Помер від ран 30.12.1941 р. Похований: м. Полтава.

Віторган Геня Мусимівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Віторган Іда, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Віторган Мотя, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Віторган, син, 1939 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Вовненко Віра Тимофіївна, 1897 р., м. Полтава, українка. Розстріляна фашистами 25.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Вовненко Гнат Григорович, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами 25.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Вовненко Ігор Гнатович, 1929 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами 25.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Вовненко Микола Гнатович, 1926 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами 25.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Волжська Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Волинська Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Волков Василь Романович, 1897 р., м. Полтава, шорник. Помер від поранення 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Волков Олександр Миколайович, 1895 р., м. Полтава, директор Щемилівського черепично-цегельного заводу. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Волошин Омелян Степанович, 1903 р., м. Полтава, українець. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Волошко Анатолій, 1935 р., м. Полтава. Вбитий карателями в 1943 р. Похований: м. Полтава.

 

51 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Волошко, дід Анатолія, м. Полтава. Вбитий карателями в 1943 р. Похований: м. Полтава.

Волошко Онопрій Тимофійович, 59 років, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Вольський, м. Полтава. Розстріляний карателями під час відступу фашистів на вул. Остроградського 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Воронель Леонід, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Воронель Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Воск Цаль, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Вселюбська Даша, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Вселюбська, дочка, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Вселюбська, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Вселюбський Арон, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Вселюбський Матвій Аронович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Г

Гаврилко Лукія Олексіївна, 1904 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 19.02.1942 р. Похована: м. Полтава.

Гагеляс Галина Яківна, 1935 р., м. Полтава. Вбита під час бомбардування 14.11.1943 р. Похована: м. Полтава.

Гадючка Іван, вихованець дитбудинку. Помер з голоду 24.09.1942 р. Похований: м. Полтава.

Гайдук А. Ф., пономар Успенської церкви. Спалений карателями в будинку по вул. Жовтневій 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

 

52 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Гайзула Юхим Гнатович, 67 років, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Гайсинська Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гайсинський Арон, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Гайсинський, син, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Галіузов Дмитро Пилипович, 1883 р., м. Полтава, росіянин. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Ганжа Олександра Федорівна, 1903 р., м. Полтава. Померла від ран 26.10.1943 р. Похована: м. Полтава.

Гаркавенко Кирило Васильович, 1895 р., м. Полтава, бухгалтер. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Гедко Олексій Данилович, 1900 р., м. Полтава, кур'єр. Вогнепальне поранення черепа. Помер 12.01.1944 р. Місце поховання невідоме.

Гергель Лідія Герасимівна, 1892 р., м. Полтава. Розстріляна карателями 20.09.1943 р. Похована: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Гершвильд Абрам Якович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Гершвильд Анна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гершвильд, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гершвильд, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гершкович Арон, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Гершкович Сара Сам., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гладкий А. П., 1867 р., м. Полтава.

 

53 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Спалений карателями 22.09.1943 р. на вул. Радянській, 24. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Глейзер Геня, 1875 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Глоба Анастасія, 1929 р., м. Полтава, українка. Спалена карателями на вул. Жовтневій 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Глоба-Михайленко В. П., 1903 р., м. Полтава. Вбитий карателями 6.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Глузман Хая, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Глузман Хіля, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Глушко Валентина Григорівна, 1916 р., м. Полтава. Загинула від вибуху бомби 16.10.1943 р. Похована: м. Полтава.

Гнітько Олександр Максимович, 1910 р., м. Полтава, робітник Державного млина № 25. Вбитий карателями 17.01.1943 р. Похований: м. Полтава.

Гож Дора, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гож Ольга, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гож, син, 1937 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Голикова Олена Андріївна, 1891 р., м. Полтава. Вбита карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Головань Олександр Дмитрович, с. Лизогубова Слобода Яготинського району Київської області. Був розп'ятий на хресті і розстріляний 30.07.1941 р. Похований: м. Полтава.

Голодников Йосиф, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Гончаренко Ярина Омелянівна, 1898 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 9.02.1942 р. Похована: м. Полтава.

Горбата Естера, 1900 р., м. Полтава,

 

54 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

єврейка. Убита карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Горячнов Ізраїль Григорович, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Гофман, 1892 р., м. Полтава, єврей. Карателями живим закопаний у землю у грудні 1941 р. Похований: м. Полтава.

Гофман Іда, 1898 р., м. Полтава, єврейка. Карателі живою закопали в землю у грудні 1941 р. Похована: м. Полтава.

Грабовський Василь Т., 17 років, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Грабовський Едуард Ф., 1866 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Грайцер Юлій Борисович, 1913 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Графель Раїса Рувимівна, 1876 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Грибанов Іван Михайлович, м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами 19.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Грибанов Михайло Павлович, м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами 19.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Грибанова Палагея Іванівна, м. Полтава, росіянка. Розстріляна фашистами 19.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Григорович Олександр Володимирович, 1928 р., м. Полтава. Загинув від вибуху гранати 26.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Гриженко Іван Ілліч, 1909 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Гримберг Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гриценко Іван Пилипович, 1926 р., м. Полтава, учень. Вбитий фашистами 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Грінблат Ніхама, 1924 р., м. Полтава, єврейка. Вбита жандармами 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

 

55 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Губарєва Марина (Марія) Степанівна, 1912 р., м. Полтава. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Гуревич Анна Нісамівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гуревич Нісам, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Гуревич Слава (Владислава) Нісамівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гуревич Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Гуревич Хаїм, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Гусар Віра, 1933 р., м. Полтава. Спалена карателями 22.09.1943 р. на вул. Радянській, 22. Похована: м. Полтава.

Гутман Арон Львович, 1932 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Гутман Тетяна Рувимівна, 1905 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Д

Давидович Белла, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Данильченко Валентина Іванівна, 1928 р., м. Полтава, вихованка дитячого будинку. Померла від голоду 19.02.1942 р. Похована: м. Полтава.

Дашевська Белла, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дашевська Майя, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дашевський Микола Михайлович, 1928 р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Денисенко Надія Костянтинівна,

 

56 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

м. Полтава, українка. Розстріляна фашистами зимою 1942 р. Місце поховання невідоме.

Детчук Яків Іванович, 32 роки, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Дзюба Домна, 1875 р., м. Полтава, українка. Спалена карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Димшиць, м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Димшиць Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Димшиць Шура, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Діденко Артем Федорович, 1878 р., м. Полтава, двірник. Спалений фашистами 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Добруков (Добрунов), 1871 р., м. Полтава, член церковної ради. Спалений карателями в бані 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Дорфман Зяма (Зелман) Ісаакович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Дорфман Ісаак Шоломович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Дорфман Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дранникова Дуся, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дранникова Клара, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дребинська, 1866 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна фашистами 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинська Єлизавета, 1911 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинська Лідія Соломонівна, 1929 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

 

57 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Дребинська Люся Соломонівна, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинська Муся Соломонівна, 1941 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинська Софія, 1901 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинський Леонід Соломоновим, 1906 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинський Михайло Соломоновим, 1936 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дребинський Соломон Михайлович, 1901 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Дубинська Бася, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дубинська Євгенія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Дубинський Арон, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Е

Едельман Лазар, 1886 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Едельман Марія Лазарівна, 1913 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Едлін Давид Соломоновим, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Едлін Сеня, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Едлін Шолом, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Едліна Дора, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

 

58 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Едліна Хана, 1926 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Едліна Ціва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ейдельман Лазар Якович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Ейдельман Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ейдельман, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ейдельман, дочка, 1935 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ейдельман, син, 1936 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Елькіна Катерина, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ельконін Ушер, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Ельконіна Хая, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Естерін Володимир, 1922 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Естерін Володимир, 1924 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Естерін Мордух Шлемович, 1884 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Естеріна Марія Соломонівна, 1889 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Естеріна Міра Соломонівна, 1888 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Є

Єремченко Микола, 1929 р., м. Полтава, українець. Розстріляний

 

59 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

карателями за опір евакуації 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Єродська Тетяна Леон., 47 років, м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Ж

Животовська Рахіль Давидівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Жинжер Микола Кирилович, 1921р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Жук Іван Іванович, м. Полтава, українець. Розстріляний гітлерівськими катами у 1942 р. Місце поховання невідоме.

Жук Іван Федорович, 1864 р., м. Полтава, кондитер. Поранений фашистами і помер 16.11.1943 р. Похований: м. Полтава.

Журавльов, м. Полтава, росіянин. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Журавльов Юхим Якович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

З

Зав'ялов Іван Миколайович, м. Полтава, шляхобудівник. Розстріляний і спалений карателями 22.09.1943 р.

Задорожний Володимир Кирилович, 1924 р., м. Полтава. Розстріляний карателями за опір фашистам 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Заїка, 1851 р., м. Полтава, українець. Живим спалений фашистами 22.09.1943 р.

Заїченко Віра Андріївна, 1909 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 17.03.1942 р. Похована: м. Полтава.

Заліський Микола Петрович, 1882 р., м. Полтава, офіціант ресторану. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Заліщанський Леонід, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

 

60 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Замула Герасим Федотович, 1907 р., м. Полтава, українець. Вбитий факельниками 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Замула Ольга Яківна, 1909 р., м. Полтава, українка. Вбита факельниками 21.09.1943 р. Похована: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Заславська Марія Моїсеївна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Заславська, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Заславська, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Заславська Хіля Зельманівна, 1889 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Заславський Григорій, 1894 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Заславський Михайло, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Заславський Семен Ісаакович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Зеленський Антон Іванович, 1896 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями за опір евакуації 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Зеленський Гаврило Олександрович, 1894 р., м. Полтава, кондуктор поїзда. Загинув під час бомбардування 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Зеліксан Сара Менделіївна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Зельберг Ілля Якович, 1897 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Зелькіна Лідія Львівна, 1917 р., м. Полтава, єврейка, лікар. Розстріляна карателями у листопаді 1941 р. Похована: м. Полтава.

Зінченко Катерина, 1873 р., м. Полтава, українка. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

 

61 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Зірка Гаврило Логвинович, 1871 р., українець. Вбитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Зісман, м. Полтава, євр. Убито жандармами 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Златкіна Єлизавета, м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Златкіна Любов, м. Полтава, єврейка. Убита жандармами 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Злачевська Іда Абрамівна, 1919 р., м. Полтава, єврейка. Вбита карателями у жовтні 1941 р. Похована: м. Полтава.

Злачевська Іда Соломонівна, 1921 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: м. Полтава.

Злачевський Лазар Соломонович, 1928 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний гестапо 22.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Злачевський Соломон Михайлович, 1891 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний гестапо 22.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Зозуля Матвій Федорович, 1875 р., м. Полтава. Загинув у психлікарні 6.01.1942 р. Похований: м. Полтава.

Золотковська Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Золотковський Йона, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Золотковський Хаїм Йонович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Золотковський Юзя (Юзеф) Йонович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

I

Іващенко Олександр Олексійович, 1912 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями за відмову від евакуації 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Івенська Анна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями

 

62 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Івенська Феня, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Івенська Фрума, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Івенська Ципа, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Івенський Фроїм, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Івко Андрій Петрович, 1898 р., м. Полтава, українець. Розстріляний і спалений карателями 22.09.1943 р.

Івко Іван Андрійович, 1926 р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Івченко Володимир Миколайович, 1931 р., м. Полтава. Загинув при розриві гранати 26.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Ільєвська Любов, 1896 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Ільєвський, 1881 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Іоліна Анна, 1871 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Іткін Шлема, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Іткіна Анна, 1870 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Іткіна Лея, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Іщенко Микола Семенович, 1901 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

К

Кабанов Тимофій Іванович, 48 років, м. Полтава, росіянин.

 

63 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Розстріляний карателями під час окупації. Місце поховання невідоме.

Каган Лія Самойлівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каган Рахіль Самойлівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каган Ревекка Ісааківна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каган Самуїл Ісаакович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кайдановська Рахіль, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кайдановська, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кайдановський, син, 1938 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кайдановський Яків, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кайдацька Марія Антонівна, 1896 р., м. Полтава. Загинула в психіатричній лікарні 10.02.1942 р. Похована: м. Полтава.

Калинкін Р. І., м. Полтава, лікар. Розстріляний фашистами в 1941 р. Похований: м. Полтава.

Калинкіна Р. Н., м. Полтава, лікар-педіатр. Розстріляна карателями 20.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Каліновський Іван, м. Полтава. Розстріляний фашистами за переховування зброї 4.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Кальвасер Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кальвасер Раїса, 1907 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каменюк, м. Полтава. Розстріляний карателями під час відступу на вул. Остроградського 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Кам'яник Андрій Григорович,

 

64 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

1895 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Каневська Лія Моїсеївна, 1908 р., м. Лохвиця, єврейка, вчителька. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каневський Арон Зельманович, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Каневський Лев Зельманович, 1931 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Каплан Лев, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Каплан Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каповська Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каповський Самуїл, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Касперський Ф. Ф., м. Полтава, єврей, лікар. Розстріляний карателями в 1941 р. Похований: м. Полтава.

Кас'ян Антон Іванович, 1884 р., м. Полтава. Спалений фашистами у підвалі будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кац Михайло, 1908 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кац Нахаєм Мойшевич, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кац Раїса Моїсеївна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кац, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Каюмов, 1900 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами в 1943 р. Місце поховання невідоме.

Квальвасер Ісаак, м. Полтава,

 

65 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Квальвасер Раїса, 1901 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Квітка Віра Дем'янівна, 1878 р., м. Полтава, українка. Спалена карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Кейтман Тетяна, 1892 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Керзанко, 1881 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Керзанко Роза, 1941 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Кирип (Кіріп) Василь Микитович, 1877 р., м. Полтава. Спалений карателями 21.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Кіндратенко Олександр Васильович, 1925 р., м. Полтава, українець. Убитий карателями 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кіндратенко Парасковія Григорівна, 1897 р., м. Полтава, українка. Убита карателями 21.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Климко Катерина Савівна, 1922 р., м. Полтава. Розстріляна гестапо за зв'язок з підпільниками у 1942 р. Місце поховання невідоме.

Кобищан Євдокія Євдокимівна, 1893 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 17.02.1942 р. Похована: м. Полтава.

Ковалевський Сергій Валентинович, 1937 р., м. Полтава. Загинув від медичних експериментів німецьких лікарів 27.01.1943 р. Похований: м. Полтава.

Коваленко, дівчина, м. Полтава, українка. Зґвалтували німці і живу кинули у вогонь палаючого музею 22.09.1943 р.

Коваленко, м. Полтава, начальник матеріальних складів військбуду. Розстріляний карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Коваленко Ганна Іванівна, 1894 р., м. Полтава, українка. Убита під час вибуху бомби 22.05.1942 р. Похована: м. Полтава.

Коваленко Павло Якович,

 

66 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

1881 р., м. Полтава, українець, двірник. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Коган Ревекка Йонівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Коган Самуїл Ісаакович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Коган, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Коган, дочка, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Козаков Борис Петрович, 1929 р., м. Полтава. Помер від ран 20.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Козел Єлизавета, 1925 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Козел Лейб Абрамович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Козел Розалія Йосифівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Козуля, 1864 р., м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. на вул. Радянській. Похований: м. Полтава.

Колісник Федір Антонович, 1888 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Коломіна Марія Петрівна, 1894 р., м. Полтава. Загинула в психлікарні 13.12.1941 р. Похована: м. Полтава.

Колосова Парасковія, м. Полтава. Загинула в психлікарні 17.12.1941 р. Похована: м. Полтава.

Коляка Федір Миколайович, 1908 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Комісаренко Ольга Онуфріївна, 1892 р., м. Полтава. Загинула в психлікарні 17.12.1941 р. Похована: м. Полтава.

Компанієць Євгеній Павлович, 1878 р., м. Полтава, тесляр. Спалений карателями 22.09. 1943 р. Місце поховання невідоме.

 

67 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Кондренко Сергій Микитович, 1903 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами 10.10.1942 р. Місце поховання невідоме.

Кононенко Михайло Васильович, 1876 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Константинов Юхим, 1894 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами зимою 1942 р. Місце поховання невідоме.

Константинов Ярема, 1892 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами зимою 1942 р. Місце поховання невідоме.

Копцевич Костянтин Венедиктович, 1911 р., м. Полтава, поляк. Спалений факельниками 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Король Макар Федорович, 1900 р., м. Полтава. Загинув у психлікарні 13.03.1942 р. Похований: м. Полтава.

Корсунська Іда, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Корсунська Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Коршинський Володимир Ілліч, 60 років, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Косарєва Валентина Василівна, 1904 р., м. Полтава. Убита карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Костирін Іван Костянтинович, м. Полтава. Розстріляний фашистами за відмову від евакуації 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Костін Михайло Єлизарович, 1905 р., м. Полтава. Розстріляний карателями за відмову від евакуації 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Костяєв Василь Дмитрович, 1924 р., м. Полтава. Загинув у психлікарні 20.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Косьмін Григорій Захарович, 1894 р., м. Полтава. Загинув під час вибуху міни 15.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кофман, 1881 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Кофман Катерина, 1915 р., м. Полтава, єврейка. Убита карателями

 

68 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Кофман Світлана, 1941 р., м. Полтава, єврейка. Отруєна фашистами морфієм 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Коченко Мирон Потапович, 1879 р., м. Полтава, українець. Убитий карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Кравець Максим Трохимович, 1880 р., м. Полтава, українець. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кравцов Юрій Олександрович, 1928 р., м. Полтава. Загинув під час вибуху бомби 27.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кражан Іван Семенович, 1883 р., м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. на вул. Жовтневій. Похований: м. Полтава.

Крайман Абрам Мордухович, 1880 р., м. Полтава, єврей. Убитий карателями в листопаді 1941 р. Похований: м. Полтава.

Крамаренко Ганна Яківна, 1925 р., м. Полтава, українка. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Крат Леонід Федорович, 1936 р., м. Полтава. Загинув під час вибуху міни 20.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кривошеєва, м. Полтава, єврейка, вихователька дитячого садка. Розстріляна. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Кризнер Давид, м. Полтава, єврей, директор книжкового магазину. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кризнер Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Крилов Григорій Григорович, 1884 р., м. Полтава, службовець. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Крилова Надія Петрівна, 1894 р., м. Полтава. Убита карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Кримштейн Григорій Шаєвич, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями. Місце поховання невідоме.

Кримштейн Леонід Шаєвич, 1923 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями. Дата і місце поховання невідомі.

 

69 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Кримштейн Песя Абрамівна, 1900 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями. Дата і місце поховання невідомі.

Кримштейн Раїса, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кримштейн Самуїл, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кримштейн, син, 1938 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кримштейн Шая Моїсейович, 1896 р., м. Полтава. Розстріляний карателями. Дата і місце поховання невідомі.

Кричевська Іта, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кричевська Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кричевська Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кричевська Тетяна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кричевська Сара Михайлівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кричевська, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Кричевський Борух Аронович, м. Полтава, єврей. Розстріляний гестапо 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Кричевський Яків, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кругликов Борис Семенович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кругликов Зіновій Моїсейович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кругликов Семен Веніамінович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р.

 

70 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Похований: м. Полтава, братська могила.

Кругликова, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Круглянський, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Крутько Сергій Іванович, 1898 р., м. Полтава, українець, кочегар електростанції. Убитий під час вибуху бомби 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Крученецька Лія Абрамівна, 1910 р., м. Полтава, єврейка, провізор. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Крученецький Абрам-Ісаак Мойсейович, 1893 р., м. Полтава, єврей, кондитер. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Крученецький Наум Абрамович, 1916 р., м. Полтава, єврей, кравець. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Кубряк, м. Полтава. Розстріляний фашистами. Дата і місце поховання невідомі.

Кудинов Д. Н., 1890 р., м. Полтава. Спалений карателями в бані 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кузнецов Федір Григорович, 1918 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Кузь Василь, 28 років, м. Полтава. Розстріляний фашистами. Дата і місце поховання невідомі.

Кузьменко Павло Пилипович, 1896 р., м. Полтава, робітник ст. Полтава-Південна. Вбитий карателями 20.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Куличенко Федір Якович, 1912 р., м. Полтава. Поранений під час вибуху авіабомби і помер 28.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Кулібаба Євдокія Гаврилівна, м. Полтава, українка. Розстріляна фашистами в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Кулонір (мати), м. Полтава. Розстріляна фашистами в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Куляба Євдокія, 33 роки, м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

 

71 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Кульбашенко (Кульбашник) Ганна Омелянівна, 1891 р., м. Полтава. Розстріляна фашистами 20.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Кунц Фая А., 1915 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Купчинський Ханан, 1878 р., м. Полтава, єврей. Повішений карателями в грудні 1941 р. Похований: м. Полтава, Єврейське кладовище.

Курлянська Фаня Іон., 1886 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Курлянський Яків, 1891 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Куценко Петро Федорович, 1913 р., м. Полтава. Помер від ран 29.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Л

Лазарєв, м. Полтава, єврей. Розстріляний фашистами 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Лазаренко Зінаїда Петрівна, 1922 р., м. Полтава. Застрелена поліцаями за непокору в грудні 1941 р. Похована: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Ландзберг Діна Абрамівна, 1927 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна поліцаями в жовтні 1941 р. Похована: м. Полтава.

Ландзберг Ельвіра Йосифівна, 1932 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ландсберг Єва Євсеївна, м. Лубни, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ласло Антон Петрович, 1925 р., м. Полтава. Пас худобу. При бомбардуванні відірвало ноги, помер 15.05.1943 р. Похований на старому кладовищі біля музею Полтавської битви.

Латишко, м. Полтава, секретар парторганізації військбуду. Розстріляний карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Лаувись Тимофій Пахомович, 1881 р., м. Полтава. Спалений карателями 21.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Лебедєв Віктор Семенович,

 

72 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

1893 р., м. Полтава, токар по дереву. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Лебідь Віктор Самійлович, 1894 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Левенштейн, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Левіков Володимир, 1938 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Левіков Олександр, 1936 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Левікова Хася Соломонівна, 1915 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Левіна Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Левінштейн Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Левітан, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями при відступі з забороненої зони 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Левченко Володимир Миколайович, 1931 р., м. Полтава. Загинув під час вибуху гранати 26.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Лейбик Тая, 1924 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Лейкін Зелман, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Лейкін Зяма, 1925 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 21.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Лейкін Ісаак Михайлович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Лейкін Міка, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Лейкін Сруль, 1938 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо

 

73 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Лейкін Юрій, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Лейкіна Віра, 1896 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Лейкіна Дора, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Лейкіна Юда (Юдіф), 1929 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 21.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Лещинська Віра, 1871 р., м. Полтава. Розстріляна карателями 20.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Ликов Андрій Михайлович, 1851 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Липатиков Іван Макейович, 1875 р., м. Полтава, росіянин. Загинув під час бомбардування 10.11.1943 р. Похований: м. Полтава.

Лиховіцер Марія Лазарівна, 1902 р., м. Полтава, єврейка, лікар. Загинула в січні 1942 р. Похована: м. Полтава.

Ліберний Григорій Микитович, м. Полтава, начальник пожежно-сторожової охорони міськторгу. Загинув під час вибуху бомби з 16 на 17 вересня 1941 р. Похований: м. Полтава, міське кладовище.

Лібман, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Лісовська-Ліфшиць Зара Мордухівна, 1892 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Лісовська-Фельдман Есфір Аронівна, м. Полтава, єврейка. Вбита поліцаєм у жовтні 1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Літус Аркадій Іванович, 1884 р., м. Полтава. Загинув під час бомбардування 17.02.1942 р. Похований: м. Полтава.

Ліщинська Антоніна Миколаївна, м. Полтава, вихователька дитбудинку ім. Луначарського. Розстріляна поліцією за намагання врятувати вихованця Л. Швачка від смерті в 1941 р. Похована: м. Полтава.

 

74 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Лобода Лука Терентійович, 1890 р., м. Полтава. Загинув від наїзду німецькою автомашиною 30.01.1942 р. Похований: м. Полтава.

Логрилова, м. Полтава. Розстріляна фашистами в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Локшина, 70 років, м. Полтава. Розстріляна німцями під час окупації. Місце поховання невідоме.

Локшина Софія, 1916 р., м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Лоповок Віра Леонтіївна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Лоповок Діна, 1924 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Лубницький Едуард Іванович, 1886 р., м. Полтава. Убитий карателями 18.05.1942 р. Похований: м. Полтава.

Лукашенко Анастасія Андріївна, 1897 р., м. Полтава. Померла від осколочного поранення 15.12.1943 р. Похована: м. Полтава.

Любарська Любов, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Любарська Поліна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Любинська Феня Пінхусівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Любліна Євгенія Борисівна, 1896 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Люблін Зіновій Самійлович, 1923 р., м. Полтава, єврей. Убитий карателями 23.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Люблін Самуїл Зіновійович, 1890 р., м. Полтава, єврей, візник. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Любліна Віра Самійлівна, 1941 р., м. Полтава, єврейка. Убита карателями 23.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

 

75 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Лях, м. Полтава. Розстріляний карателями на вул. Петроградського під час відступу німців 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Лях Сергій Олександрович, 1927 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Ляшенко Андрій Михайлович, 1851 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Львов Янкель Вульфович, 1860 р., м. Полтава, єврей. Убитий карателями 20.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

М

Магас Наум Миронович, 1908 р., м. Полтава, єврей. Страчений карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Мазоха, 1901 р., м. Полтава, коваль військбуду. Розстріляний карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Макаревич Сидір Миколайович (Степанович), 1900 р., м. Полтава. Розстріляний гестапівцями у березні 1942 р. Похований: м. Полтава, в садку по вул. Коцюбинського, 57.

Максимов Сергій Васильович, м. Полтава. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Маляревський (батько), м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Маляревський (син), м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Мамчич Євген Олексійович, 1930 р., м. Полтава. Убитий під час бомбардування 23.12.1941 р. Похований: с. Плоске Решетилівського району.

Мануйлов Леонід Моїсейович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Мануйлов Моїсей, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Мануйлов Наум Моїсейович, м. Полтава, єврей. Розстріляний

 

76 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Мануйлова Буся Моїсеївна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Марголін, 1938 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Марголін, 1934 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Марголін Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Марголін Соломон, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Марголіна Віра Аронівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Марголіна Дора, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Марголіна, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Маркус Анна, м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 21.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Маркус Масик, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Марченко, м. Полтава. Розстріляний карателями на вул. Петроградського під час відступу німців 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Марченко Марк Іванович, 1895 р., м. Полтава. Розстріляний і спалений карателями 22.09.1943 р.

Масик Іван Трохимович, 1905 р., м. Полтава, робітник шкірзаводу. Убитий карателями 11.11.1942 р. Похований: м. Полтава.

Масловська Єлизавета, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Масловська Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

 

77 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Масловська, дочка, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Масловський, син, 1935 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Махлін Йосиф Михайлович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Махлін Леонід, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Махлін Яків Михайлович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Махліна Віра, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Махліна Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Махліна Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Медвєдєв Федір Трохимович, м. Полтава. Убитий карателями 7.10.1942 р. Похований: м. Полтава.

Мелешко Анатолій Іванович, 1927 р., м. Полтава, українець. Убитий при бомбардуванні 17.03.1942 р. Похований: м. Полтава.

Меложула Яків, 1893 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами в 1943 р. Місце поховання невідоме.

Міллер Хася Ісааківна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Міллер, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Міллер, син, 1935 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Міренська Раїса Борисівна, 1901 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Міренська Фейга, 1876 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

 

78 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Міренський Борис, 1871 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Міхненко Андрій Степанович, 1878 р., м. Полтава, українець. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Міщенко Прокіп Петрович, 1895 р., м. Полтава, робітник. Убитий карателями 15.03.1942 р. Похований: м. Полтава.

Могилевська Фріда, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братськ а могила.

Можейко Єгор Іванович, 1915 р., Гомельська обл., білорус. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Герівське кладовище.

Молодцов Юхим Степанович, 1892 р., м. Полтава, українець. Убитий під час бомбардування 26.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Моніна Рахіль Іллівна, 1899 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Моргун Катерина Андріївна, 1916 р., м. Полтава, службовець міськради. Загинула під час бомбардування 26.11.1943 р. Похована: м. Полтава.

Моргун Павло Петрович, 1881 р., м. Полтава, українець. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Мороховець Марія Федорівна, 1892 р., м. Полтава, українка. Померла в міській лікарні від поранення 20.01.1942 р. Місце поховання невідоме.

Мороховець Михайло Мусійович, 1902 р., м. Полтава, українець. Загинув під час вибуху бомби 22.04.1942 р. Похований: м. Полтава.

Москаленко, м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Москальов Микита Євдокимович, 1873 р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Московець, 1878 р., м. Полтава, українець. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Мошкович Вульф Йонович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

 

79 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Мошкович Єлена Самойлівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Мошкович Емма Самойлівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Мошкович Йон Вульфович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Мошлевська Міна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Мушкін Давид Михайлович, 1908 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний фашистами 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Мятів, м. Полтава. Розстріляний карателями на вул. Остроградського під час їх відступу 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Мятов Олександр Михайлович, 1893 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Н

Намлахер Анна Михайлівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Наумов Борис Михайлович, 1888 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Недобор, 47 років, м. Полтава. Розстріляний карателями під час окупації. Місце поховання невідоме.

Недоступ, м. Полтава, лікар. Загинув 21 — 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Нездійминога Іван Максимович, 1908 р., м. Полтава. Убитий карателями 19.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Неізвєстна Марія, м. Полтава, росіянка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Місце поховання невідоме.

Неізвєстна (мати Марії), м. Полтава, росіянка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Місце поховання невідоме.

Нехаскін, м. Полтава. Убитий карателями в 1943 р. Похований: м. Полтава.

 

80 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Нехаскіна, м. Полтава. Убита карателями в 1943 р. Похована: м. Полтава.

Нижин, м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Нижник Павло Іванович, 1900 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Нікольський Георгій Венедиктович, 1915 р., м. Полтава, поляк. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Нікольський Микола Георгійович, м. Полтава. Загинув у психлікарні 19.12.1941 р. Похований: м. Полтава.

О

Облаков Костянтин Іванович, м. Полтава. Загинув під час вибуху бомби 18.06.1942 р. Похований: м. Полтава.

Огієнко Єлизавета, м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Огієнко Майя, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Убита фашистами 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Огієнко Петро Прокопович, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Олехнович Есфір Ісааківна, 1893 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Олехнович Яків Аронович, 1890 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Ольховий Петро Іванович, м. Полтава, українець. Спалений карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Оржинський Матвій Кузьмич, 1872 р., м. Полтава, поляк. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Охотников Микола, м. Полтава, жерстяник. Спалений карателями у підвалі будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

 

81 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

П

Павкін Ісаак, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Павкіна Феня, м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Паламбул Самуїл Шльомович, м. Полтава, єврей, економіст. Розстріляний карателями 21.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Палиузький Дмитро Пилипович, 1884 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Панченко Василь Терентійович, 1916 р., м. Полтава, українець, столяр. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Пейсахович Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Пейсахович Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Пейсахович Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Пелих, м. Полтава, українець, учитель. Живим спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Перлянська Ліха, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Перлянська Фріда, м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Перлянська (мати Фріди), м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Перська Марія Івзар., 1898 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна фашистами в жовтні 1942 р. Похована: м. Суми.

Перська Олена Євгеніївна, 1926 р., м. Полтава, єврейка. Убита фашистами в жовтні 1942 р. Похована: м. Суми.

Перський Борис Євгенійович, 1931 р., м. Полтава, єврей. Убитий фашистами в жовтні 1942 р. Похований: м. Суми.

 

82 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Петецький Степан Іванович, 1890 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Петренко Віктор, 1931 р., м. Полтава. Спалений фашистами у будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Петренко Давид Федорович, 1872 р., м. Полтава, українець, опалювач середньої школи № 1. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Петренко Степан Степанович, 1881 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 18.09.1943 р. Похований: м. Полтава, міське кладовище.

Петров Олександр Гаврилович, 1894 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Писаренко Мотрона Іванівна, 1900 р., м. Полтава, українка. Убита під час вибуху бомби 13.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Пистихіна, 50 років, м. Полтава. Убита фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Пистихіна Євгенія, 30 років, м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Підгаєвський Василь Іванович, 1873 р., м. Полтава. Спалений фашистами у підвалі будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Плахотіна, м. Полтава. Розстріляна карателями під час їх відступу на вул. Остроградського 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Подберезкін Абрам Ісаакович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Подберезкіна Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Подлепін Василь Михайлович, 1884 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Поздамер Сарра, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Поздамер Сендер, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями

 

83 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Поздамер, син, 1938 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Поздамер, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Покотило Дем'ян Маркевич, 1881 р., м. Полтава, українець, столяр. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Полиховська Наталія, м. Полтава. Розстріляна фашистами в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Полиховський Семен, 1918 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Положишник Віктор, 1937 р., м. Полтава. Загинув під час вибуху бомби 16.09.1941 р. Похований: м. Полтава.

Положишник Олександр Миколайович, 1935 р., м. Полтава. Загинув під час вибуху бомби 16.09.1941 р. Похований: м. Полтава.

Полонська Ася Пінхусівна, 1923 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава.

Потапович Петро Казимирович, 1868 р., м. Полтава, поляк. Розстріляний фашистами 15.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Почтар Арон, 1895 р., м. Полтава, єврей, лікар-стоматолог. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Почтар Лев, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Почтар Фріда, 1898 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Почтер Йосиф Моїсейович, м. Полтава, єврей, зубний лікар. Розстріляний карателями у 1942 р. у районі Кобищанів.Місце поховання невідоме.

Приведенний Василь Григорович, м. Полтава, українець, швець. Помер від ран 8.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Проворнер Мегдель (Мендель), 1872 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями

 

84 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Проворний Борис Пінхусович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Проскурякова Клавдія Макарівна, 1892 р., м. Полтава, росіянка. Загинула під час вибуху бомби 16.03.1942 р. Похована: м. Полтава.

Прядка Василь, 1927 р., м. Полтава, українець. Облитий факельниками бензином і спалений 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Пукир Василь Петрович, м. Полтава, інвалід громадянської війни. Спалений у підвалі будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Путря Анатолій Назарович, 6 років, м. Полтава. Загинув під час бойових дій. Місце поховання невідоме.

П'ятниця Олександр Андрійович, 1885 р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Р

Рабинович (жінка), м. Полтава. Утоплена в надвірному туалеті по вул. Шевченка у вересні 1941 р. Місце поховання невідоме.

Рабинович Борис, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Рабинович Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Разін Ольга Олександрівна, 1889 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 16.03.1942 р. Похована: м. Полтава.

Резвицька Міля, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Резвицька Рейза Шмулівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Резвицька Сарра, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Резвицька, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ригін Роман, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

 

85 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Ригіна Ріва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ригіна, дочка, 1935 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ригіна, дочка, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Роза, м. Полтава. Убита гестапо 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Розенбаум Давид Аронович, 1882 р., м. Полтава, єврей, лікар. Убитий фашистами у вересні 1941 р. Похований: м. Полтава.

Розенбаум Лев Аронович, 1887 р., м. Полтава, єврей, лікар. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: м. Полтава.

Розенбаум Михайло Самуїлович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Розенбаум, дочка, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Розенбаум, дочка, 1935 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Розенбаум Соломон Аронович, 1885 р., м. Полтава, єврей, художник, педагог. Написав відомі картини "Околиці старої Полтави", "Сутінки". Викладав історію живопису в будівельному інституті, Будинку народної творчості. Розстріляний фашистами на подвір'ї будинку, де жив, 20—24 вересня 1941 р. Похований: м. Полтава.

Розенблат Хаїм, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Розенблюм Іда Веніамінівна, 1920 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Розенблюм Рахіль Абрамівна, 1889 р., м. Прилуки, єврейка, лікар. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Розенблюм Софія Зельманівна, 1940 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями

 

86 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Розетштейн Алік, 1936 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Розетштейн Ріва, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Рознінкін Георгій, 1935 р., м. Полтава. Убитий поліцаями на вул. Котляревського 15.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Романовська Євгенія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Романовський Абрам, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Романовська, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Романовський, син, 1937 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Рубановська Феня, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Рувинський, 70 років, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Рудаков Володимир Миколайович, 1926 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Рудаков Микола Олексійович, 1897 р., м. Полтава, українець, працівник контори "Зеленбуд". Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Руденко Леонід Олексійович, 1897 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Руденко Леонтій Олексійович, 1907 р., м. Полтава, українець. Спалений карателями 21.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Рудь Абрам Аронович, 1906 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Рудь Віра Єреміївна, 1908 р.,

 

87 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Рудь Ірма Абрамович, 1927 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Рудь Олександр Омелянович, 1913 р., м. Полтава. Загинув від осколків бомби 16.09.1941 р. Похований: м. Полтава.

Рудь Ціва Абрамівна, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

С

Савицький Кузьма Іванович, 1903 р., м. Полтава, українець. Спалений карателями 21.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Сагай (Полякова) Рахіль Соломонівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Салита Сергій Терентійович, 1912 р., м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Сальнікер Абрам Пінхусович, 1902 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Сальнікер Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Сахаров, м. Полтава. Розстріляний карателями на вул. Остроградського під час відступу німців 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Сахаров П. М., м. Полтава, священик. Спалений карателями в будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Сахно, м. Полтава, українець. Розстріляно карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Сачок Назар Андрійович, 1876 р., м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Свиридов Прокіп Сергійович, м. Полтава, росіянин. Розстріляний гестапо у 1942 р. Місце поховання невідоме.

Семенець Дмитро Семенович,

 

88 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

м. Полтава, українець, складач поїздів. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Семиженков Федір Іванович, 1885 р., м. Полтава, росіянин. Розстріляний фашистами в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Сербін Василь Григорович, 1907 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Сербіна Наталія Григорівна, 1908 р., м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Сербіченко Яків Іванович, 1873 р. (1888 р.), м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Синдер Іда Гейделівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Синяківська Марія Лазарівна, 1916 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна гестапо в 1942 р. Похована: м. Полтава.

Сипко Дмитро Порфирович, 1873 р., м. Полтава. Убитий карателями 20.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Сіромак Андрій Михайлович, 1912 р., м. Полтава. Помер від поранення поліцаєм 18.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Скловський Аврам Якович, 1876 р., м. Полтава, єврей-вихрест, столяр. Вбитий карателями 25.03.1942 р. Похований: м. Полтава.

Скляр Сергій Федорович, 1901 р., м. Полтава, українець. Убитий карателями 23.12.1941 р. Похований: м. Полтава.

Слинько Антоніна Леонідівна, м. Полтава. Убита карателями 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Смілякова Тамара, 1920 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Соболь Лазар Насонович, м. Полтава, єврей. Убитий карателями 22.11.1941 р. Похований: м. Полтава.

Сова Володимир Антонович, 43 роки, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Сова Микита Петрович, 1903 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

 

89 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Соколов Іван Гаврилович, 1897р., м. Полтава, продавець. Убитий карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Солодкіна Сіма, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Солодкіна Софія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Солодухіна Мотрона Іванівна, 1882 р., м. Полтава, українка. Убита під час вибуху бомби 22.05.1942 р. Похована: м. Полтава.

Сопільняк Оксана Петрівна, 1897 р., м. Полтава. Розстріляна фашистами в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Сорокіна Дагмара Кіндратівна, 1886 р., м. Полтава. Померла в психлікарні 13.12.1941 р. Похована: м. Полтава.

Співак Єлизавета Антонівна, 1936 р., м. Полтава. Убита карателями в 1942 р. Похована: м. Полтава.

Ставицька Єлизавета, 1881 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Ставицький Євген Аронович, 1876 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Стадник Іван Васильович, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Стилер Авраам Гершевич, м. Полтава. Розстріляний карателями. Дата і місце поховання невідомі.

Столовицька Єва Абрамівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Столовицький Арон Пінхусович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Страшко, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Страшко Мотрона Михайлівна, м. Полтава, українка. Розстріляна фашистами у лютому 1943 р. Місце поховання невідоме.

Страшко Павло Андрійович, м. Полтава, українець. Розстріляний фашистами у вересні 1941 р. Місце поховання невідоме.

 

90 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Суботіна Ганна Іванівна, 1903 р., м. Полтава. Спалена карателями в будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Сухомлин Андрій Трохимович, 1920 р., м. Полтава. Загинув під час бомбардування 22.10.1943 р. Похований: с. Рибці Полтавського району.

Суцківер Віра, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Т

Табак Розалія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Табель Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Табель Лазар Михайлович, 1940 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Табель Лілія Наумівна, 1938 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Табель Наум Хананович, 1889 р., м. Полтава, єврей, гравер. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Табель Рахіль Наумівна, 1919 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Тангельсон Абрам, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Таран, 1875 р., м. Полтава. Розстріляний зондеркомандою 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Таран Кирило Федотович, 1900 р., м. Полтава, ливарник ПРЗ. Загинув під час бомбардування 17.10.1943 р. Похований: м. Полтава.

Тарасенко Михайло, м. Полтава, військбуд. Розстріляний карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Тарнопольська Єлизавета, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

 

91 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Тарнопольська Олександра, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Тарнопольська Поліна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Татарко Семен Антонович, м. Полтава. Спалений у підвалі будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Телегін Герасим, 1877 р., м. Полтава. Закатований факельниками 20.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Тираспольська Лілія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Тираспольська Марія, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Тираспольська Поліна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Тираспольський, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Тихий Степан (Стефан) Прокопович, м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Тищенко Євдокія Іванівна, 1911 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 23.12.1941 р. Похована: м. Полтава.

Тищенко Зінаїда Степанівна, 1932 р., м. Полтава. Загинула під час бомбардування 23.12.1941 р. Похована: м. Полтава.

Тойтельман Володимир Ісаакович, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Торявитов Валентин Миколайович, 1928 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами у 1942 р. Місце поховання невідоме.

Тригуб Микита, м. Полтава, кухар. Спалений у підвалі будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Тружиніна Екстерна Євгеніївна, м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Похована: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Тулупко, м. Полтава. Розстріляно 15.08.1942 р. Поховано: с. Триби, Красний ліс.

 

92 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Туман Андрій Микитович, м. Полтава. Розстріляний карателями у жовтні 1942 р. Місце поховання невідоме.

Туркін Роман Абрамович, 1937 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Тютюнник Єлизавета Федорівна, 1888 р., м. Полтава, українка. Убита під час вибуху бомби 20.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

У

Улянченко Варвара Опанасівна, 1872 р., м. Полтава, українка. Загинула під час бомбардування 20.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Улянченко Ніна Кузьмівна, м. Полтава, українка. Убита під час вибуху бомби 13.10.1943 р. Похована: м. Полтава.

Уманцев Шолом, 1911 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Уманцева Євгенія Шоломівна, 1922 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Уманцева Парасковія Самойлівна, 1901 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Уманцева Сарра Шоломівна, 1931 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Уманцева Тетяна Шоломівна, 1926 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Ф

Файнгер Борис Маркевич, 1910 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 23.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Файтельсон Абрам Михайлович, 1900 р., м. Полтава, єврей, кондитер. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Похований: с. Пушкарівка, Гришків ліс.

Федір, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Фельдбаум Бетя, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями

 

93 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Фельдбаум Софія Миронівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Фернибок Хая-Туба, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Фікслер Ганна Іванівна, 1881 р., м. Полтава. Убита карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Фікслер Давид Самойлович, 1881 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Фікслер Тимофій Давидович, 1911 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Фірсов Михайло Сергійович, 1868 р., м. Полтава. Помер під час вибуху бомби 13.11.1943 р. Похований: м. Полтава.

Фісанович Ася, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Фісанович Володимир, 1929 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Фісанович Розалія, 1850 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Фісанович Стиса, 1900 р., м. Полтава, євр. Розстріляно карателями 23.11.1941 р. Поховано: м. Полтава, братська могила.

Фіш Софія Дмитрівна, 1905 р., м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Фрайла Єсік, м. Полтава, євр. Розстріляно карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Фраймович, м. Полтава, єврейка. Убита карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Фрейд Єва, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Фрейд Самуїл, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Фрейд, син, 1932 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями

 

94 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Фролов М. К., м. Полтава, лікар-хірург. Розстріляний карателями 20.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

X

Халявко, секретар обкому партії в Бессарабії, евакуйований. Розстріляний фашистами 15.08.1942 р. Похований: с. Триби, Красний ліс.

Ханевський Володимир Андрійович, 1880 р., м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Хасин Йосип Матвійович, 1886 р., м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Хасина Софія Яківна, 1887 р., м. Полтава, єврейка. Убита карателями 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Хоросухина Рахіль Ельєвна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ц

Цегельник Орина Іванівна, 75 років, м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Церенцевський, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Цецюренко Іван Феодосійович, 1925 р., м. Полтава, українець. Помер від ран 28.02.1942 р. Похований: м. Полтава.

Цибулько Павло Олексійович, 1896 р., м. Полтава, українець, диспетчер ст. Полтава-Південна. Убитий під час вибуху бомби 16.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Цимарик Михайло, 1921 р., м. Полтава. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Цуцерман Лариса Анатоліївна, 1895 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна німцями під час окупації. Місце поховання невідоме.

Ч

Чаленко Василь Миколайович, 1889 р., м. Полтава. Розстріляний

 

95 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Чачківський (Чернишов) Ігор, 1930 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами 21.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Чема Петро Данилович, 1888 р., м. Полтава. Розстріляний фашистами 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Чепенко Іван Лаврентійович, м. Полтава. Закатований фашистами у в'язниці в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Чепіга Володимир Сергійович, 1923 р., м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Чепіга Сергій, 1924 р., м. Полтава. Спалений фашистами у приміщенні Краєзнавчого музею 20.09.1943 р. Похований: м. Полтава, міське кладовище.

Чередник Іван Якович, 1908 р., м. Полтава, обпалювач цегли Щемилівського заводу. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Чернишов Микола Петрович, 1880 р., м. Полтава. Спалений у будинку № 22 по вул. Радянській 22.09.1943 р. Похований: м. Полтава, Монастирське кладовище.

Чернобильська Софія, 60 років, м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Чернявський Макар, 53 роки, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Чернявський Микола, 1925 р., м. Полтава, учень. Визначений на каторжні роботи. У відповідь учинив самогубство: повісився 20.05.1942 р. Похований: м. Полтава.

Чернявський Самійло Максимович, 55 років, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Чигринська Хая, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Чигринський Мендель, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Чуприн Єлизавета Савеліївна, м. Полтава. Розстріляна фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

 

96 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Чуприн Захар Данилович, м. Полтава. Розстріляний фашистами під час окупації. Місце поховання невідоме.

Чухліб Галина, 1901 р., м. Полтава. Розстріляна фашистами 20.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Ш

Шакер Володимир, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шакер Ханна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шакер, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шакер, дочка, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шакер, дочка, 1939 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шакер, син, 1941 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шалдуга Євгенія Олексіївна, 1914 р., м. Полтава, українка. Померла від осколочного поранення 18.11.1943 р. Похована: м. Полтава.

Шапофинський Семен, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шарко, м. Полтава. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Шармоєвський Наум Аронович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шармоєвський Фроїм Аронович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шармоєвський Хаїм Аронович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Швачко Леонід, вихованець дитбудинку ім. Луначарського.

 

97 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Заарештований поліцією за вчинений опір і повішений біля пам'ятника І. П. Котляревському в 1941 р. Похований: м. Полтава.

Швидкий, 1883 р., м. Полтава, українець. Убитий і спалений у вогні фабрики ім. Кутузова есесівцями 22.09.1943 р.

Шейко Андрій Федорович, 1901 р., м. Полтава, кочегар паровоза. Загинув під час бомбардування 10.09.1941 р. Похований: м. Полтава.

Шембрик Гіля, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шембрик Ревекка, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шенкер Хаїм Ханирович (Хананович), м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шенкер Хана Хаїмівна, 1920 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 22.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шестеренко Дарія, м. Полтава. Поранена поліцаями. Втопилася у р. Ворсклі у 1942 р. Похована: м. Полтава.

Шехтман Юлія Вікторівна, 1901 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шіндельман Олена Семенівна, 1881 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна поліцаями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Школьник Лея, 1879 р., м. Полтава, єврейка. Убита гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Шнайдер Фейга Григорівна, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шніцер Гершл Соломонович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шніцер Єнта-Фейга, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шніцер, дочка, 1936 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Шніцер, дочка, 1937 р., м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована:

 

98 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

м. Полтава, братська могила.

Шніцер, син, 1938 р., м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

[Шполянський Шолом-Бер Лейбович, м. Полтава, єврей. Мешкав на Кобищанах, пров. Слюсарний. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. - доповнено Григорієм Шполянським, онуком]

[Шполянська Рахиль Гершковна (у дівоцтві Боровицька), м. Полтава, єврейка. Мешкала на Кобищанах, пров. Слюсарний. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. - доповнено Григорієм Шполянським, онуком]

Шульман, м. Полтава, єврей. Убитий гестапо 22.11.1941 р. Місце поховання невідоме.

Шульман Арон, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шульман Ісаак, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Шульман Олександр, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Ю

Юзовський Михайло, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Юровська Анна Яківна, м. Полтава, єврейка.Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Я

Яковенко Степан, м. Полтава, українець. Розстріляний карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

Ямпольська Тамара, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Ямпольський Борис, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

Ян Костянтин Костянтинович, м. Полтава. По-звірячому закатований фашистами 15.06.1943 р. Місце поховання невідоме.

Янкелевич Бетя, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Янкелевич Раїса, м. Полтава, єврейка. Розстріляна карателями 23.11.1941 р. Похована: м. Полтава, братська могила.

Яровницький Янкель Мордухович, м. Полтава, єврей. Розстріляний карателями 23.11.1941 р. Похований: м. Полтава, братська могила.

 

99 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Жертви війни та окупації

 

Яценко Євген Павлович, м. Полтава. Помер від поранення фашистами 23.09.1943 р. Похований: м. Полтава.

Ященко Василь Андрійович, 1887 р., м. Полтава, українець. Розстріляний німцями під час окупації. Місце поховання невідоме.

Ященко Яків, м. Полтава, українець. Спалений карателями 22.09.1943 р. Місце поховання невідоме.

 

100 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Остарбайтери

 

ОСТАРБАЙТЕРИ

Б

Бажан Поліна Григорівна, 1920 р., м. Полтава. Потрапила в облаву зимою 1942 р. Вивезена на каторжні роботи до Німеччини. Працювала на фабриці в м. Нюрнберзі. Загинула під час бомбардування в квітні 1945 р. Похована: м. Нюрнберг. Німеччина.

Барташ Ольга Петрівна, м. Полтава. Вивезена на роботу до Німеччини в 1942 р., працювала у бауера. Померла від туберкульозу в 1943 р. Похована: Німеччина.

Белене Федір, 1923 р., м. Полтава. Помер 19.11.1943 р. у концтаборі "Гросс-Розен". Німеччина.

Богдан Федір Панасович, м. Полтава. Потрапив в облаву на ст. Полтава-Південна зимою 1942 р. У Німеччині працював на фабриці в м. Франкфурт-на-Одері. Убитий охороною при спробі втечі в 1943 р. Похований: м. Франкфурт-на-Одері. Німеччина.

В

Вітренко Ганна Іванівна, 1918 р., м. Полтава. Захоплена поліцаями під час облави в 1943 р. Працювала у бауера. Померла від туберкульозу в 1944 р. Похована: Німеччина.

Волков Федір, 1913 р., м. Полтава. Помер у концтаборі 24.12.1942 р. Похований: Німеччина.

Г

Галушко Петро П., м. Полтава. Потрапив у облаву в 1942 р. і вивезений на каторжні роботи. Працював на заводі в м. Нюрнберзі. Загинув під час бомбардування. Похований: м. Нюрнберг. Німеччина.

Гірченко Ольга О., м. Полтава. Потрапила в облаву. Знаходилася в таборі на території середньої школи № 7. Під час вивезення на каторжні роботи у 1943 р. у

 

101 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Остарбайтери

 

вагоні порізала вени і померла. Похована на території Польщі.

Глоба Любов Степанівна, 1923 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Застрелена гестапівцем в 1944 р. Похована: м. Веймар. Німеччина.

Глушко Ірина Василівна, 1915 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Загинула під час бомбардування в травні 1943 р. Похована: м. Веймар. Німеччина.

Головська Іванна, 1923 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Померла 21.03.1944 р. Похована: м. Негайм. Перезахоронена на кладовищі замку Хельт-Штукенброк. Північна Вестфалія. Німеччина.

Гусар Євдокія Степанівна, м. Полтава. Потрапила в облаву у січні 1943 р. Вивезена на каторжні роботи до Німеччини. Працювала на фабриці в м. Нюрнберзі. Загинула під час бомбардування в квітні 1945 р. Похована: м. Нюрнберг. Німеччина.

Д

Донцова Марія, м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1943 р. Застрелена охороною при спробі втечі біля м. Кракова в 1943 р. Похована в Польщі.

Дугельна Анастасія Сидорівна, м. Полтава, українка. Вивезена на каторжні роботи в 1943 р. Працювала у бауера в м. Ерфурті. Задавлена трактором під час оранки у квітні 1944 р. Похована: м. Ерфурт, сільське кладовище. Німеччина.

Дугельна Парасковія Харитонівна, 1913 р., м. Полтава. Потрапила в облаву на ст. Полтава-Південна у січні 1942 р. Вивезена на каторжні роботи. Працювала у бауера. Загинула під час пожежі. Похована: с. Блунддорф. Німеччина.

I

Іванченко Вікторія Василівна, 1924 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Працювала у бауера в с. Ілле. Загинула під час бомбардування у квітні 1944 р. Похована: с. Ілле. Німеччина.

Івко Віра Венедиктівна, м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Працювала на заводі в м. Шведт. Померла від

 

102 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Остарбайтери

 

дизентерії у 1944 р. Похована: м. Шведт. Німеччина.

Івченко Мар'яна Архипівна, 1920 р., м. Полтава, українка. Потрапила в облаву в церкві. Вивезена на каторжні роботи 7.01.1942 р. Працювала у бауера в м. Шведт. Померла від побоїв у 1944 р. Похована: м. Шведт. Німеччина.

Іщенко Володимир, 1918 р., м. Полтава. Помер 5.12.1944 р. у концтаборі "Бухенвальд". Німеччина.

К

Козленко Ніна Павлівна, 1921 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1943 р. Загинула під час бомбардування в 1944 р. Похована: м. Дрезден. Німеччина.

Коломієць Марія Петрівна, 1918 р., м.Полтава. Вивезена на каторжні роботи. Загинула під час бомбардування в лютому 1944 р. Похована: м. Дрезден. Німеччина.

Конотоп Семен, 1909 р., м. Полтава. Потрапив у облаву у грудні 1941 р. Вивезений на каторжні роботи в м. Лагги-Ліпи. Працював на залізниці. Загинув під час бомбардування у червні 1943 р. Похований: м. Лагги-Ліпи. Німеччина.

Крутько Петро Іванович, м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Працював на заводі в м. Зальцбург. Загинув під час аварії в травні 1944 р. Похований: м. Зальцбург. Австрія.

Кузнецов Олександр Миколайович, 1922 р., м. Полтава. Помер 15.07.1944 р. у концтаборі "Маутхаузен". Австрія.

Кулик Іван, 1924 р., м. Полтава. Загинув 13.06.1944 р. у концтаборі "Маутхаузен". Австрія.

Курась Надія Трохимівна, 1921 р., м. Полтава. Захоплена під час облави жандармерією на ст. Полтава-Південна в травні 1942 р. і вивезена на каторжні роботи. Загинула під час бомбардування у жовтні 1944 р. Похована: м. Веймар. Німеччина.

Кушніренко Антоніна Семенівна, 1923 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Загинула в 1944 р. Похована: м. Анна-Верке. Німеччина.

Л

Лебедєв Борис, 1925 р., м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Помер 27.05.1944 р.

 

103 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Остарбайтери

 

Похований: м. Гермельсбах, Північна Вестфалія. Німеччина.

Леус Віктор Іванович, м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Застрелений охороною в 1944 р. Похований: м. Дрезден. Німеччина.

Логвиненко Віра Карпівна, 1924 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи літом 1942 р. Застрелена охороною в 1943 р. Похована: м. Ерфурт. Німеччина.

М

Мироненко Іван, 1921 р., м. Полтава. Потрапив у облаву, був у таборі школи № 7 м. Полтави. Вивезений на каторжні роботи в травні 1943 р. Працював у порту м. Гамбурга. Загинув під час бомбардування в 1945 р. Похований: м. Гамбург. Німеччина.

Михайленко Василь, 1926 р., м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи. Помер 6.05.1944 р. Похований: м. Гермельсбах, Північна Вестфалія. Німеччина.

Могилат Василь, 1912 р., м. Полтава. Потрапив у облаву у грудні 1941 р. Вивезений на каторжні роботи в м. Лагги-Ліпи. Працював на залізниці. Загинув під час бомбардування у червні 1943 р. Похований: м. Лагги-Ліпи. Німеччина.

Момот Іван, 1927 р., м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Заарештований 18.04.1944 р., табір "Агнесгоф", м. Вюнецдорф. Німеччина. Доля невідома.

Морюха Надія Василівна, 1923 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Працювала на заводі в м. Гамбурзі. Загинула під час бомбардування у 1944 р. Похована: м. Гамбург. Німеччина.

Н

Немченко Олексій, 1889 р., м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Загинув 21.04.1944 р. у концтаборі "Дахау". Німеччина.

Нещетна Ніна Вікторівна, 1924 р., м. Полтава. Потрапила в облаву у травні 1942 р. і вивезена на каторжні роботи. Померла з голоду. Похована: м. Веймар. Німеччина.

О

Ольхова Віра Миколаївна, м. Полтава. Потрапила в облаву в

 

104 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Остарбайтери

 

січні 1943 р. і вивезена на каторжні роботи. На території Польщі була застрелена охоронцями в 1943 р. Похована в Польщі.

П

Паненко Сергій Дем'янович, 21.08.1920 р., м. Полтава. Помер 26.11.1942 р. у концтаборі "Нойєнгамме" під м. Гамбургом. Похований: Німеччина.

Панченко Анастасія, 1924 р., м. Полтава. Захоплена під час облави поліцією на ст. Полтава-Південна 5.04.1942 р. Працювала на підземному заводі в провінції Бранденбург. Розстріляна жандармами у березні 1945 р. Похована: с. Наккельдорф. Німеччина.

Панченко Лідія Петрівна, 1923 р., м. Полтава. Вивезена на каторжну працю в 1942 р. Загинула від побоїв охоронників у листопаді 1943 р. Похована: м. Ерфурт. Німеччина.

Половинка Іван, народився в м. Кривому Розі. Жив у Полтаві. Вивезений на каторжні роботи в січні 1943 р. Працював на фабриці у м. Ганновері. Застрелений охоронцями під час приступу епілепсії в 1944 р. Похований: м. Ганновер. Німеччина.

Р

Рудь Дмитро Павлович, 1913 р., м. Полтава. Потрапив у облаву у грудні 1941 р. Вивезений на каторжні роботи в м. Лагги-Ліпи. Працював на залізниці. Загинув під час бомбардування у червні 1943 р. Похований: м. Лагги-Ліпи. Німеччина.

С

Савченко Іван Петрович, м. Полтава. Вивезений на каторжні роботи. Перебував у концтаборі "Дуйсбург". Втік і був спійманий, розстріляний жандармами у 1944 р. Похований: м. Дуйсбург. Німеччина.

Сердюк Марія Пимонівна, 1922 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи. Працювала на заводі. Не витримавши знущань, покінчила життя самогубством, стрибнувши в киплячий метал. Похована: Німеччина.

Синиченко Василь Свиридович, 1925 р., м. Полтава, українець. Вивезений на каторжні роботи у 1943 р. Працював на залізниці у м. Лейпцігу. Загинув під

 

105 — Книга Скорботи України. Том 1

Місто Полтава

Остарбайтери

 

час бомбардування у квітні 1944 р. Похований: м. Лєйпціг. Німеччина.

Соломаха Ніна, 1924 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Працювала на заводі в м. Відні. Померла від хвороби в 1944 р. Похована: м. Відень. Австрія.

Страшко Наталія Іванівна, 1922 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в травні 1943 р. Затоплена в підземеллі в 1945 р. у м. Кенігсберг. Німеччина.

Стрільченко Ольга Миронівна, 1919 р., м. Полтава. Вивезена на каторжні роботи в 1943 р. Працювала на заводі в м. Котбус. Застрелена охоронцями в 1944 р. Похована: м. Котбус. Німеччина.

Суботіна Софія Арнольдівна, 1923 р., м. Полтава. Потрапила в облаву у січні 1943 р. Вивезена на каторжні роботи до Німеччини. Працювала на фабриці в м. Нюрнберзі. Загинула під час бомбардування в квітні 1945 р. Похована: м. Нюрнберг. Німеччина.

Т

Тернієвська Олімпіада Іванівна, 1923 р., м. Полтава. Потрапила в облаву у 1941 р. Вивезена на каторжні роботи. Працювала у бауера. Загинула під час бомбардування в 1945 р. Похована: Німеччина.

Ш

Шажко Ганна Василівна, 1923 р., м. Полтава, українка. Потрапила в облаву на ст. Полтава-Південна у січні 1942 р. Вивезена на каторжні роботи. Працювала апаратницею на фармацевтичній фабриці в м. Нюрнберзі. Загинула під час бомбардування в квітні 1945 р. Похована: м. Нюрнберг. Німеччина.

 

106 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Жертви війни та окупації

 

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОН

ЖЕРТВИ ВІЙНИ ТА ОКУПАЦІЇ

Б

Білишко Лаврентій Марковий, с. Кротівщина. Розстріляний жандармами в 1942 р. Похований на сільському кладовищі.

В

Володарець, селище Гоголеве. Розстріляний гестапо як комуніст. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Г

Говтвяниця, селище Гоголеве. Убитий фашистами в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Горбик Каленик Григорович, с. Кротівщина. Розстріляний фашистами. Дата і місце поховання невідомі.

Д

Даценко Іван Іванович, с. Попове. Убитий фашистами. Дата і місце поховання невідомі.

Дзябенко І. П., с. Затін, українець. Розстріляний карателями в 1942 р. Похований: с. Затін, сільське кладовище.

Й

Йопа, голова колгоспу ім. Кірова. Розстріляний карателями в 1943 р. Похований: с. Білоцерківка.

 

107 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Жертви війни та окупації

 

К

Каленіченко Василь, комсомолець. Розстріляний карателями в 1943 р. Похований: с. Білоцерківка.

Колодько Павло Микитович, 1902 р. Розстріляний фашистами в 1943 р. Похований: смт Велика Багачка, сільське кладовище.

Л

Левітін Петро Олександрович, лікар Білоцерківської лікарні. Подавав допомогу партизанам з'єднання генерала Наумова, населенню. Після тортур був розстріляний гестапо у дворі лікарні в 1943 р. Похований: с. Білоцерківка, братська могила.

Лукомський И. Я., селище Гоголеве. Розстріляний фашистами у вересні 1941 р. Похований: селище Гоголеве.

М

Михайленко, селище Гоголеве. Розстріляний гестапо як комуніст. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Михайлович, завідуючий аптекою. Розстріляний карателями в 1943 р. Похований: с. Білоцерківка.

Н

Науменко Павло Іванович, с. Псільське. Убитий польовою жандармерією за те, що переправляв через р. Псьол солдатів-оточенців у 1942 р. Похований: с. Псільське.

Нечитайло В. Г. Розстріляний карателями в 1942 р. Похований: с. Затін.

П

Пасічко Катерина Василівна, с. Балаклія. Спалена карателями. Дата загибелі та місце поховання невідомі.

Пасічко Яків Павлович, с. Балаклія. Спалений карателями. Дата та місце поховання невідомі.

Петренко Віктор Васильович,

 

108 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Жертви війни та окупації

 

селище Гоголеве. Загинув при бомбардуванні у вересні 1941 р. Похований: селище Гоголеве.

Пилипенко Іван Васильович, с. Довгалівка. Розстріляний карателями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Р

Радунська Ольга Олександрівна. Розстріляна карателями в 1943 р. Похована: с. Білоцерківка.

Рачинська Ольга Олександрівна, с. Краснюки, голова промартілі ім. Кірова. Розстріляна карателями в 1943 р. Похована: с. Білоцерківка.

Рябко Іван Калістратович, с Бехтерщина. Розстріляний карателями в грудні 1941 р. Місце поховання невідоме.

С

Солошенко Андрій, с. Білоцерківка. Страчений карателями в 1943 р. під час рейду загону Наумова. Похований: с. Станіславове Кіровоградської області.

Т

Темник І. Д., секретар підпільного РК. Розстріляний карателями 20.07.1942 р. Похований: смт Велика Багачка.

Турик Микола, с. Огирівка, українець. Розстріляний карателями в 1943 р. Похований: с. Білоцерківка.

Ф

Філенко Віра, с. Остап'є. Застрелена фашистами в 1942 р. Похована: с. Остап'є.

Ч

Чугуй Катерина, 1929 р., с. Білоцерківка. Убита карателями 20.09.1943 р. Похована: с. Білоцерківка, сільське кладовище.

Ш

Шепель. Секретар народного суду. Розстріляний карателями в 1943 р. Похований: с. Білоцерківка, братська могила.

 

109 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Остарбайтери

 

ОСТАРБАЙТЕРИ

Б

Бєзуглий Федір, 1923 р., с. Якимове, українець. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Помер 19.04.1944 р. Похований: м. Гермельсбах. Німеччина.

Біліченко Євдокія, 1925 р., смт Велика Багачка, українка. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Померла 5.11.1944 р. Похована: м. Флудербах. Німеччина.

Г

Гайдаров Андрій Степанович, 1924 р., смт Велика Багачка, українець. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Помер. Похований: Німеччина.

Д

Душеба Іван Петрович, 1926 р., с. Устивиця, українець. Вивезений на каторжні роботи в 1943 р. Втік у партизанський загін у Краківському воєводстві. Польща. Доля невідома.

Ж

Журавель Прокіп Митрофанович, 1924 р., смт Велика Багачка, українець. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Помер. Похований: Німеччина.

З

Закладний Олексій Іванович, 1925 р., с. Устивиця. Насильно вивезений у неволю. Втік від бауера. Партизанив у Краківському воєводстві. Польща. Доля невідома.

Захарченко Ольга Петрівна, 1920 р., с. Мала Решетилівка, українка. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Померла. Похована: Німеччина.

 

110 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Остарбайтери

 

К

Кузуб Іван Павлович, 1924 р., с. Довгалівка, українець. Насильно вивезений у неволю в 1943 р. Помер. Похований; Німеччина.

Л

Лукаш Марія Федорівна, 1924 р., с. Бутова Долина, українка. Насильно вивезена у неволю у 1942 р. Загинула в 1945 р. Похована: м. Зундер. Німеччина.

Н

Нечитайло Євдокія А., 1922 р., селище Гоголеве. Вивезена на примусові роботи в квітні 1942 р. Працювала на фабриці в м, Ерфурт. Померла від побоїв у вересні 1944 р. Похована: м. Ерфурт. Німеччина.

Нечитайло Ольга Михайлівна, 1923 р., смт Велика Багачка, українка. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Працювала у бауера. Доля невідома.

О

Олефір Надія Петрівна, с. Остап'є. Насильно вивезена в неволю у 1942 р. Загинула в Німеччині.

П

Педан Марія Степанівна, 1927 р., с. Герусівка, українка. Насильно вивезена у неволю. Загинула і похована в Німеччині.

Петренко Василь Васильович, смт Велика Багачка, українець. Вивезений у неволю в 1942 р. Розстріляний есесівцями в квітні 1945 р. Похований: м. Гамбург. Німеччина.

Пилипенко Віра, 1919 р., смт Велика Багачка, українка. Вивезена на каторжні роботи в 1942 р. Працювала на фермі. Доля невідома.

Писаренко Анастасія Іванівна, 1925 р., смт Велика Багачка, українка. Насильно вивезена в неволю. Загинула в 1944 р. Похована: м. Брюберг. Німеччина.

Писаренко Олена Прохорівна, 1927 р., с. Балюки, українка, учениця. Насильно вивезена в неволю. Загинула і похована в Німеччині.

 

111 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Остарбайтери

 

Потак Олімпіада Антонівна, 1925 р., смт Велика Багачка, українка. Насильно вивезена в неволю в 1942 р. Загинула під час бомбардування. Похована: Німеччина.

Р

Рищенко Єлизавета Іванівна, селище Гоголеве. Вивезена на каторжні роботи в лютому 1943 р. Працювала у бауера в м. Веймарі. Загинула під час бомбардування в іравні 1944 р. Похована: м. Веймар. Німеччина.

Романенко Іван П., с. Затін, українець. Вивезений на каторжні роботи в 1942 р. Працював на фабриці в м. Анна-Верке. Загинув при бомбардуванні в 1943 р. Похований: м. Анна-Верке. Німеччина.

Рябко Ніна Петрівна, смт Велика Багачка, українка. Насильно вивезена в неволю у 1943 р. Затоплена в підземеллі м. Дрездена. Німеччина.

С

Симоненко Анастасія Андріївна, 1925 р., с. Запсілля, українка. Насильно вивезена в неволю 29.11.1942 р. в м. Дессау. Працювала з робітниками-антифашистами Еріхом Шером та Куртом Гауфе, котрі ціною власного життя рятували 12—15-літніх невільників на заводі "Юнкерс і К°". Загинули 7.03.1945 р. під час бомбардування заводу англо-американською авіацією. Поховані: Німеччина.

Симоненко ... Андрійович (брат), 1924 р., с. Запсілля, українець. Насильно вивезений в неволю 29.11.1942 р. По дорозі, пересікши кордон Польщі і Німеччини, спробував утекти і був убитий охороною.

Слюсар Ганна Кузьмівна, 1922 р., с. Бутова Долина, українка. Насильно вивезена в неволю. Загинула в 1945 р. Похована: м. Зундер. Німеччина.

Срібна Надія Максимівна, 1925 р., с. Бірки, українка. Насильно вивезена в неволю в 1942 р. Померла від туберкульозу в 1944 р. Похована: м. Берлін. Німеччина.

Суржко Мотрона Миколаївна, 1921 р., с. Бутова Долина, українка. Насильно вивезена в неволю. Померла в 1944 р. Похована: м. Зундер. Німеччина.

 

112 — Книга Скорботи України. Том 1

Великобагачанський район

Остарбайтери

 

Т

Товстошкур Кузьма Григорович, 1925 р., с. Довгалівка, українець. Насильно вивезений у неволю. Загинув і похований в Німеччині.

Ш

Шепель Василь Степанович, 1925 р., с. Довгалівка, українець. Насильно вивезений в неволю. Загинув і похований у Німеччині.

Я

Якименко Ганна Федорівна, 1920 р., смт Велика Багачка, українка. Насильно вивезена в неволю. Загинула і похована в Німеччині.

 

113 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОН

ЖЕРТВИ ВІЙНИ ТА ОКУПАЦІЇ

А

Абрашкін Хона Гедалітович, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Абрашкіна Єлизавета Перцівна і п'ятеро дітей, євреї. Розстріляні карателями у 1942 р. Поховані: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Аксельрод Віктор Михайлович, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Аксельрод Геня Григорівна, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Аксельрод Григорій Михайлович, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Андреш Іван Львович, с. Бобрик, українець. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: с. Бобрик.

Б

Барабаш Євдокія Григорівна, 1900 р., с. Лютенька, українка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Барабаш Кіндрат Охтистович, с. Лютенька, українець. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Барабаш Михайло, 1912 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: с. Лютенька.

Барабаш Никифор Євгенович, 1903 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

 

114 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Барабаш Софія Кирилівна, 1914 р., с. Лютенька, українка. Розстріляна фашистами у 1942 р. Похована: с. Лютенька.

Барильченко Іван Петрович, с. Лютенька, українець. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Батькіна Віра Григорівна, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Безрук Єфрем Петрович, 1910 р., с. Лободине. Розстріляний карателями у 1943 р. Місце поховання невідоме.

Белянська Єлизавета Давидівна, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Белянський Яків Самійлович, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Березовська Мотрона Іванівна, 1894 р., с.Лютенька, українка. Розстріляна карателями у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Березовська Олена, 1900 р., с. Лютенька. Розстріляна карателями у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Березовський Дем'ян Павлович, 1894 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Березовський Іван Пантелеймонович, 1929 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Березовський Кирило Пилипович, 1915 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Березовський Пантелеймон Іванович, 1897 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Березовський Пилип Феодосійович, 1889 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Бигунський Йосип Львович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Бичугсеях Євдокія Яківна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Білан, с. Хитці. Повішений фашистами 9.04.1943 р. Похований: с. Хитці.

 

115 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Білич Федір Тимофійович, 1891 р., м. Гадяч, українець, робітник маслозаводу. Убитий під час відступу німців при розриві бомби 6.09.1943 р. Похований: м. Гадяч, міське кладовище.

Більчич Парасковія Федорівна, 1922 р., с. Плішивець. Розстріляна карателями в серпні 1943 р. Похована: с. Плішивець.

Біюн Антон Олексійович, 1905 р., с. Лютенька. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Блоха Галина Олексіївна, 1934 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Блоха Петро Михайлович, 1924 р., с. Лютенька, українець. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Блоха Харитина Сергіївна, 1911 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Блюменкранц І. М., м. Гадяч, і врей. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Блюменкранц С. П., м. Гадяч, єврейка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: м. Гадяч, єврейське кладовище, братська могила.

Блюменкранц Есфір Гедаліївна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Блюменкранц Ш. М., с. Соснівка, євр. Розстріляно фашистами у жовтні 1941 р. Поховано: с. Соснівка.

Бобович Марія Михайлівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Болотинська Адель Абрамівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Болотинська Людмила Ісааківна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Болотинська Шейна Михайлівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Болотинський Лев Михайлович,

 

116 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Бондар Анастасія Дмитрівна, 1894 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Бондар Ганна Наумівна, 1924 р., с. Лютенька. Розстріляна карателями у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Бондар Наум Кир'янович, 1891 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Боровик А. І., с. Петрівка-Роменська, дружина партизана. Розстріляна карателями. Дата і місце поховання невідомі.

Боряк Марія Мефодіївна, та її дочка Сара, с. Лисівка. Розстріляні фашистами у 1941 р. Поховані: с. Лисівка.

Боряк Серафима Мефодіївна, с. Лисівка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лисівка.

Браверман Етя Гершівна, 1900 р., м. Гадяч, єврейка. Розстріляна фашистами у грудні 1941 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Браверман Михайло Абрамович, 1897 р., м. Лебедин Сумської області. Розстріляний фашистами у грудні 1941 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Брук Гіта Мордухівна, 1909 р., м. Гадяч, єврейка, вчителька. Розстріляна фашистами 23.11.1941 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Буслик (Буслюк) Кіндрат Захарович, с. Лисівка, секретар сільради. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лисівка.

Бутенко Іван Дмитрович, 1927 р., с. Рашівка. Розстріляний фашистами 28.09.1941 р. Похований: с. Рашівка.

В

Ванда Тимофій Кіндратович, Березоволуцька сільрада. Убитий під час окупації. Дата і місце поховання невідомі.

Варавський Григорій Силович, 1937 р., с. Вельбівка, українець. Убитий при розриві снаряда 26.07.1943 р. Похований: с. Вельбівка.

Варавський Сила Данилович,

 

117 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

1915 р., с. Вельбівка, українець. Убитий при розриві снаряда 26.07.1943 р. Похований: с. Вельбівка.

Варшавська Берта Абрамівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Варшавський Борис Абрамович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ващенко Тарас, Сватківська сільрада. Розстріляний карателями у травні 1943 р. Місце поховання невідоме.

Великань Михайло Лукич, 1908 р., с. Березова Лука, швець. Розстріляний карателями у 1942 р. Місце поховання невідоме.

Величай Марія Петрівна, 1920 р., с. Лютенька, українка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Величай Петро Полікарпович, 1887 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Величай Харитина Остапівна, 1889 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Величко Дмитро Іванович, 1897 р., с. Красна Лука. Розстріляний фашистами 5.12.1941 р. Похований: с. Красна Лука.

Вецнер Семен Веніамінович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Виноградська Ганна Соломонівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Виноградська Голда Борисівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Виноградський П. М., м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Виноградський Соломон Зіновійович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Владимирова Оксана Макарівна, 1926 р., м. Гадяч, українка. Убита при відступі німців під час розриву снаряда 9.09.1943 р. Похована: м. Гадяч.

 

118 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Волошин Омелян Степанович, 1903 р., м. Гадяч, українець, завідуючий плановим відділом Облшкірпромспілки м. Полтави. Розстріляний карателями 25.09.1943 р. Похований: с. Марківка Кобеляцького району.

Г

Гайдабура Олексій Панасович, 1910 р., с. Лободине. Розстріляний карателями в 1943 р. Місце поховання невідоме.

Галагуза Степан Петрович, 1907 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Галушка П. Д., м. Гадяч, українка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Ганзбург Ганна Йосипівна, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Гангзбург Гінда Григорівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Давид Ізраїлович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Ісаак Йосипович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Йосип Менделевич, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Любов Йосипівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Мера Ізраїлівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Ріва Семенівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганзбург Соломон Йосипович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

 

119 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Ганзбург Софія Ізраїлівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганкін Григорій Ілліч, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганкіна Любов Іллівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Ганкіна Ріва Яківна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Гирич Андрій Іванович, 1898 р., с. Вельбівка, українець, коваль. Розстріляний фашистами 22.02.1942 р. Похований: м. Гадяч.

Гирич Наталія Сидорівна, 1899 р., с. Вельбівка. Розстріляна фашистами 22.11.1942 р. Похована: с. Вельбівка.

Глушак Іван Федорович, 1919 р., с. Вельбівка, українець. Убитий окупантами 28.12.1942 р. Похований: с. Вельбівка.

Гнида Ганна Іванівна, 1916 р., с. Мала Обухівка. Розстріляна карателями 12.11.1941 р. Похована: с. Мала Обухівка, братська могила.

Гнида Ганна Степанівна, 1940 р., с. Мала Обухівка. Розстріляна карателями 12.11.1941 р. Похована: с. Мала Обухівка, братська могила.

Гнида Марія Павлівна, 1919 р., с. Мала Обухівка. Розстріляна карателями 12.11.1941 р. Похована: с. Мала Обухівка, братська могила.

Гнида Ольга Костянтинівна, 1938 р., с. Мала Обухівка. Розстріляна карателями 12.11.1941 р. Похована: с. Мала Обухівка, братська могила.

Голіцин Олександр Зосимович, 1915 р., с. Лютенька, вчитель. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Головашич Андрій Зотович, 1891 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Головашич Орина Павлівна, 1893 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Головченко Семен Ілліч, с. Млини. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Млини.

Горбач Ніхама Абрамівна,

 

120 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

1907 р., м. Лебедин Сумської області, єврейка. Розстріляна карателями 12.12.1941 р. Похована: м. Гадяч.

Горбач Ріва Лазарівна, 1938 р., м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями 12.12.1941 р. Похована: м. Гадяч.

Горбач Хіля Лазарівна, 1935 р., м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями 12.12.1941 р. Похована: м. Гадяч.

Горобець Андрій Григорович, 1924 р., с. Лисівка. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Млини.

Горобець Григорій Григорович, с. Лисівка, українець, голова колгоспу. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лисівка.

Горобець І. М., с. Миколаївка. Розстріляний карателями в січні 1942 р. Похований: с. Миколаївка.

Горобець М. Г., с. Миколаївка, українець. Розстріляний карателями в січні 1942 р. Похований: с. Миколаївка.

Гостряник Петро Семенович, с. Млини, українець. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Млини, сільське кладовище.

Гринь Євгенія, 1890 р., с. Лютенька, українка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька, сільське кладовище.

Грушка Григорій Павлович, с. Лободине. Страчений карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Гура Андрій Олександрович, 1898 р., с.Лютенька. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Гуревич Г. Б., м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Д

Данзбург (Дансбург) Матвій і шість чоловік сім'ї. Розстріляні карателями в січні 1942 р. Поховані: с. Красна Лука.

Данильченко Анастасія Андронівна, 1879 р., с. Лютенька, українка. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Данильченко Андрій Єрмолайович, 1883 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

 

121 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Данильченко Уляна Карпівна, 1886 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Дємченко Микола Леонтійович, 1927 р., с. Розбишівка, українець. Помер після поранення від розриву гранати 17.10.1943 р. Похований: с. Розбишівка.

Денисенко Федір Сергійович, Березоволуцька сільрада. Вбитий фашистами під час окупації. Дата і місце поховання невідомі.

Денисенко Яким Сергійович, Березоволуцька сільрада. Вбитий фашистами під час окупації. Дата і місце поховання невідомі.

Дигун О. X., вчителька та її мати, с. Лютенька. Розстріляні фашистами у січні 1942 р. Поховані: с. Лютенька.

Дигун Станіслав Петрович, 1935 р. (син підпільниці), с. Лютенька. Розстріляний карателями у січні 1942 р. Похований: с. Лютенька.

Димар, с. Хитці. Повішений фашистами 9.04.1943 р. Похований: с. Хитці.

Діброва Василь Петрович, с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Діброва Іван Іванович, 1924 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Діброва Харитина Аврамівна, 1900 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Дібровський (Дібрівний) Василь Р., 1923 р., Сватківська сільрада. Повішений карателями у січні 1942 р. Місце поховання невідоме.

Довженко Олександр Степанович, 1917 р., с. Жовтневе, коваль. Розстріляний фашистами 5.05.1942 р. Місце поховання невідоме.

Доля Федір Спиридонович, Петрівсько-Роменська сільрада. Розстріляний карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Донченко Пилип, 1883 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Донченко, дружина, 1889 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Донченко, дочка, 1929 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

 

122 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Дращинська Анна Марківна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Дращинська Інна Марківна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Дращинська Марія Іллівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Дроботя Марія, 1920 р., с. Вельбівка. Загинула під час боїв за село у вересні 1943 р. Похована: с. Вельбівка.

Дроботя Павло Денисович, 1889 р., с. Вельбівка, українець. Убитий окупантами 2.11.1943 р. Похований: с. Вельбівка.

Дрозденко Трохим Меркурійович, с. Млини. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Млини.

Дубина Марія Олексіївна, 1939 р., с. Вельбівка, українка. Убита при розриві снаряда 26.08.1943 р. Похована: с. Вельбівка.

Дубина Микола Олексійович, 1934 р., с. Вельбівка. Убитий при розриві снаряда 26.08.1943 р. Похований: с. Вельбівка.

Дубовик Марія, с. Лютенька. Розстріляна карателями в 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Дубовик Меланія, 1911 р., с. Лютенька. Розстріляна карателями в 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Дуга Володимир Іванович, с. Млини. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Млини.

Дуга Марина Свиридівна, с. Лисівка, голова колгоспу та її син. Розстріляні карателями. Дата розстрілу і місце поховання невідомі.

Дуга Микола Степанович, с. Млини. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Млини.

Дузь Петро Семенович, с. Лисівка, голова сільради. Розстріляний карателями в 1941 р. Похований: с. Лисівка.

Дуля Марина Свиридівна, с. Млини. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Млини.

Є

Ємець Іван Мик., 1918 р., с. Мала Обухівка. Розстріляний карателями

 

123 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

12.11.1941 р. Похований: с. Мала Обухівка, братська могила.

Ємець Марія Мик., 1920 р., с. Мала Обухівка. Розстріляна карателями 12.11.1941 р. Похована: с. Мала Обухівка, братська могила.

З

Зайдман Аврам Тимофійович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Заріцька Анастасія Романівна, 1899 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Заріцька Марія Василівна, 1925 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Заріцька Надія Василівна, 1927 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Зейфман Феня Давидівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Зельманова Фрейда Мусіївна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Зінченко Іван Макарович, 1928 р., с. Ветхалівка, українець. Убитий окупантами 17.12.1942 р. Похований: с. Ветхалівка.

Зінчик Марія Мефодіївна, 1916 р., с. Лютенька. Убита фашистами 3.09.1943 р. Похована: м. Полтава.

Злобінський Г. М., м. Гадяч, єврей. Убитий фашистами у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Змага Костянтин Іванович, с. Млини. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: с. Млини, сільське кладовище.

Змага Н. Д., с. Миколаївка. Розстріляно карателями в січні 1942 р. Місце поховання невідоме.

Золотоверх Євлампій Андрійович, с. Бакути. Повішений карателями в 1942 р. за зв'язок з партизанами сина Івана. Місце поховання невідоме.

Золотоверх Іван Євлампійович, с. Бакути, піонер, зв'язковий партизанського загону. Втоплений карателями у річці в 1942 р.

Золотоверх Микола, с. Лютенька, господар хати, де зупинялись партизани. Повішений окупантами у м. Лебедині в січні 1942 р. Похований: м. Лебедин Сумської області.

 

124 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

I

Іванина Іван Олексійович, с. Лисівка. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лисівка.

Іванченко, с. Хитці. Повішений фашистами 9.04.1943 р. Похований: с. Хитці.

Іщенко Олександр Степанович, 1909 р., с. Ручки. Розстріляний карателями в лютому 1942 р. Місце поховання невідоме.

Іщенко Степан Ілліч, 1905 р., с. Ручки. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч.

К

Калач Марина та її двоє дітей, с. Лисівка. Розстріляні карателями. Дата розстрілу і місце поховання невідомі.

Калашник Михайло Федорович, 1927 р., с. Лисівка. Розстріляний карателями у березні 1943 р. Похований: с. Лисівка, сільське кладовище.

Калашник Федір Федорович, 1927 р., с. Лисівка. Загинув у березні 1943 р. Похований: с. Лисівка, сільське кладовище.

Камінська Ганна Мусіївна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Каплун Антон Іванович, 1904 р., с. Красна Лука. Розстріляний фашистами 5.12.1941 р. Похований: с. Красна Лука.

Капуста Петро Іванович, 1905 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Капшук Михайло Михайлович, 1900 р., с. Сватки. Заарештований жандармерією і розстріляний у м. Лебедин 23.03.1942 р. як партизан. Похований: м. Лебедин Сумської області.

Карлін Яків Григорович, м. Гадяч, єврей. Убитий карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Карліна Рахіль Борисівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована:

 

125 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Карпенко Омелян Васильович, Петрівсько-Роменська сільрада. Розстріляний карателями. Дата загибелі і місце поховання невідомі.

Кацюба Василь Григорович, 1906 р., с. Лютенька. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: с. Лютенька.

Кацюба Григорій Тихонович, 1913 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Кацюба Дмитро Тихонович, 1909 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Кацюба Марія Василівна, 1926 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Кацюба Мефодій, 1903 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Кацюба Ольга Мефодіївна, 1934 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: С. Лютенька.

Кацюба Уляна, 1907 р., с. Люіенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Кацюба Христина Трифонівна, 1909 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Кияшко Варвара Семенівна, 1911 р., с. Лютенька. Розстріляна фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Кияшко Семен Григорович, 1887 р., с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Кійко Іван Васильович, с. Лютенька. Розстріляний фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Кіндратенко Оксана, с. Соснівка. Розстріляна карателями за зв'язок з розвідкою Червоної Армії літом 1943 р. Похована: с. Соснівка.

Клименко Олександра Митрофанівна, 1883 р., с. Венеславівка, українка, домогосподарка. Убита окупантами 10.09.1943 р. Похована: с. Венеславівка, сільське кладовище.

Клименко Феодосія Миколаївна, 1902 р., с. Венеславівка, українка. Убита окупантами 10.09.1943 р. Похована: с. Венеславівка, сільське кладовище.

Климовицька Олександра Павлівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна

 

126 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Климовицька Рахіль Григорівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Климовицька Ріва Соломонівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Климовицька Софія Ізраїлівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Климовицький, с. Соснівка, єврей. Розстріляний карателями у жовтні 1941 р. Похований: с. Соснівка.

Климовицький Ізраїль Зельманович, м. Гадяч, єврей. Убитий карателями у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Климовицький Ілля Зельманович, м. Гадяч, єврей. Убитий карателями у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Коваль Галина, с. Бобрик. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: с. Бобрик.

Кожара Марія Семенівна, 1930 р., с. Мала Обухівка. Розстріляна карателями 12.11.1941 р. Похована: с. Мала Обухівка, братська могила.

Козаченко Олександр Петрович, 1910 р., м. Гадяч, українець. Убитий під час відступу німців 26.02.1943 р. Похований: м. Гадяч, міське кладовище.

Козик Яків Нифонтович, 1904 р., с. Лютенька. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Козловічер Лев Григорович, м. Гадяч, єврей. Убитий карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Козловічер Марія Михайлівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Коломієць Гнат Парамонович, с. Бакути. Розстріляний поліцаями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Коломієць Парамон Йосипович, с. Бакути. Розстріляний поліцаями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

 

127 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Компанієць Рахіль Семенівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Кононенко Євдокія, 1926 р., с. Бобрик, українка. Зґвалтована і розстріляна в 1942 р. Похована: с. Бобрик.

Копильович Єлизавета Григорівна і п'ять дітей, м. Гадяч, євреї. Убиті карателями у 1942 р. Поховані: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Корнієнко, м. Гадяч, директор школи. Убитий фашистами у 1943 р. Місце поховання невідоме.

Коровін Іван Архипович, 1913 р., с. Лютенька. Убитий карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Костюковська Віра Ізраїлівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Костюковська Софія Наумівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Костюковський Ізраїль Л., м. Гадяч, єврей. Убитий фашистами у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Єврейське кладовище, братська могила.

Костюковський М. Л., с. Соснівка. Розстріляний фашистами в жовтні 1941 р. Похований: с. Соснівка.

Кошовий Андрій Іванович, 1923 р., с. Лютенька. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Кошовий Олексій Каленикович, 1897 р., с. Лютенька. Розстріляний карателями у 1943 р. Похований: с. Лютенька.

Кратенко Іван Федорович, 1926 р., с. Рашівка. Убитий карателями у вересні 1941 р. Похований: с. Рашівка.

Кривега Марія, с. Лютенька. Убита фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Кривега Парасковія, 1893 р., с. Лютенька. Убита фашистами у 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Криволап Семен Юрійович, 1920 р., с. Лютенька. Убитий фашистами у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Кричевська Дора Семенівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

 

128 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

Крицький Михайло Степанович, 1912 р., с. Березова Лука. Розстріляний карателями 25.11.1942 р. Місце поховання невідоме.

Крученецька Рахіль Соломонівна, 1919 р., м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Кручина Марія Павлівна, 1928 р., с. Плішивець. Загинула у 1943 р. Похована: с. Плішивець.

Кулинич Іван Михайлович, 1921 р., с. Березова Лука, зоотехнік. Розстріляний карателями 5.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Кулинич Михайло Іванович, 1880 р., с. Березова Лука. Розстріляний фашистами 5.06.1942 р. Місце поховання невідоме.

Куценко Іван Сергійович, 1898 р., с. Березова Лука. Розстріляний карателями в 1942 р. Місце поховання невідоме.

Л

Лаврик Парасковія Панасівна, с. Лютенька. Загинула в 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Лаврик Федір Маркевич, 1914 р., с. Лютенька. Загинув у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Левин Б.М., с. Соснівка, єврей. Розстріляний фашистами в жовтні 1941 р. Похований: с. Соснівка.

Левин Матвій Ілліч, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Левин Семен Матвійович, м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Левина Феня Іллівна, м. Гадяч, єврейка. Убита карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Левітін Семен Борисович, м. Гадяч, єврей. Убитий карателями у 1942 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Левітіна Марія Павлівна, м. Гадяч, єврейка. Розстріляна карателями у 1942 р. Похована: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Леміщенко Кир'ян Гаврилович, 1881 р., с. Лютенька. Розстріляний карателями разом з сім'єю у 1941 р. Похований: с. Лютенька.

Лизогуб Ілля Сафронович,

 

129 — Книга Скорботи України. Том 1

Гадяцький район

Жертви війни та окупації

 

1912 р., с. Красна Лука. Розстріляний фашистами 5.12.1941 р. Похований: с. Красна Лука.

Лисенко Іван Никифорович, 1900 р., с. Вельбівка, українець, голова колгоспу с. Римарівки. Розстріляний окупантами 22.02.1942 р. Похований: с. Вельбівка.

Лисенко Ольга Андріївна, 1908 р., с. Вельбівка, українка. Розстріляна фашистами 22.11.1941 р. Похована: с. Вельбівка.

Лисенко Остап Никифорович, 1910 р., с. Вельбівка, українець. Убитий окупантами. (Акт райзагсу про смерть від 16.12.1943 р.). Місце поховання не вказано.

Литвиненко Марія Андріївна, с. Лютенька. Загинула в 1941 р. Похована: с. Лютенька.

Литвиненко Тетяна Савівна, 1892 р., с. Вельбівка, українка. Убита під час розриву снаряда 5.09.1943 р. Похована: с. Вельбівка, сільське кладовище.

Литвиненко Харитон Йосипович, 1898 р., м. Гадяч, українець, продавець. Убитий при відступі німців під час розриву снаряда 13.09.1943 р. Похований: м. Гадяч, міське кладовище.

Литовка Іван Федорович, 1922 р., с. Римарівка. Загинув у 1942 р. Похований: с. Римарівка.

Ліберман Абрам Ісаакович, 1891 р., м. Гадяч, єврей. Розстріляний карателями у 1941 р. Похований: м. Гадяч, Гончарний яр, братська могила.

Лоєнко Марія Володимирівна, 1875 р., с. Венеславівка, українка. Померла після поранення осколками бомби 5.10.1943 р. Похована: с. Венеславівка, сільське кладовище.

Лоєнко Улита Герасимівна, 1911 р., с. Венеславівка, українка. Убита при розриві бомби 19.09.1943 р. Похована: с. Венеславівка, сільське кладовище.

Лукаш Марія Іванівна, 1913 р., Сватківська сільрада. Розстріляна карателями в травні 1943 р. Місце поховання невідоме.

Лукаш Олексій Іванович, 1892 р., с. Березова Лука. Розстріляний карателями 24.12.1942 р. Місце поховання невідоме.

Лукаш Олексій Микитович, Березоволуцька сільрада. Убитий фашистами під час окупації. Дата і місце поховання невідомі.

Луцай Г. О., с. Миколаївка. Розстріляно карателями в січні 1942 р. Поховано: с. Миколаївка.

Ссылки на эту страницу


1 Книга Скорби. Том 1
[Книга Скорботи. Том 1] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598