История Полтавы

Столетняя годовщина возрождения украино-русинской литературы

• 

Подробности

Просмотров: 843

Осип Маковей. Столетняя годовщина возрождения украино-русинской литературы.

Подається за виданням: О. М[аковей]. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства (обхід у Львові дня 31 н. ст. жовтня і 1 н. ст. подолиста 1898). — «Літературно-науковий вісник» 1898, т. 4, кн. 11, с. 101—114. Друга пагінація.

Джерело: Електронна бібліотека "Чтиво".

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 101

Столітні роковини відродженя
українсько-руського письменства.

(Обхід у Львові дня 31 н. ст. жовтня і
1 н. cm. падолиста 1898).

Були се погідні, теплі і соняшні дні глубокої осени — ті два дні, понеділок і вівторок, в котрих у Львові зібралися тисячі галицьких і посторонніх Русинів для сьвяткованя великих роковин. Погідно і соняшно було також в душах усіх народовців, що на ті два дні зложили свою збрую, якою звичайно воюють між собою в політичнім житю, і забувши на всі домашні суперечки, зібрали ся разом, аби згідно помянути батька національної літератури. Хоч перед ювилеєм і не було аґітациї по краю, з'їзд Русинів був справді величавий — і велике народнє сьвято випало так, як мало яка народна маніфестация. З того, що в цілім дводневнім обході сьвята не було видко у нікого і найменшої гадки попсувати як небудь повагу сьвята, знати було сьвідомість діла у загалу, бажанє пожити хоч короткий час у сфері більш ідеальній, вольній від звичайної злоби дня. Підвисшенє духа у зібраних і в театрі і на "академії" гостей було незвичайне — і ціле сьвято робило на кождого глубоке вражінє.

Здаючи справу з сего дводневного сьвята, мусимо перше сказати, що крім него, в неділю 30 жовтня, відбувся ювилей 25-літної діяльности Івана Франка (опис сего сьвята подаємо дальше); до того політичні партиї мали в тих днях у вільний час свої наради, а "Народна Торговля" відбувала свої загальні збори. Поминаючи ті наради і збори, почнем справозданє від понеділка 31 жовтня.

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 102

Перед полуднем того дня на Руській Бесіді зібралася громадка письменників і любителів письменства на нараду в справі основаня видавничої спілки і товариства письменників. Як відомо, молодіж з "Академичної Громади" задумала оснувати товариство для запомоги незаможних письменників і вже має дозвіл збирати на се складки. Гадка оснувати таке товариство безперечно добра і заслугує на всяку підпору, але самим письменникам більше припала до вподоби гадка заложеня видавничої спілки, котра — якби справа повелася — може красше обезпечити письменників, ніж хвилеві запомоги в крайній потребі. Наслідком наради над сими справаии було заложенє комітету (дд. Грушевський, Франко, Маковей, Гнатюк і Заячківський) і оголошенє відозви, друкованої в числі 236-ім "Діла", котру зараз тут і подаємо в цілости. Відозва появилася зараз по ювилею, бо ще на сьвяточній вечері по промові проф. Грушевського широка громада згодилася на основанє такої спілки і підписала уділів на звиш тисяч зр. Відозва ся така:

"Братя Русини!

Серед пережитих нами щасливих хвиль всенародного нашого сьвята виникла гадка зробити якусь памятку сих памятних днів, гідну їх і здатну до дальшого розвою нашої культури.

Зібрані підчас сих сьвят на пораду українсько-руські письменники прийняли проєкт — завязати українсько-руську видавничу спілку в формі товариства на уділах з обмеженою порукою з найширшим кругом видавничої діяльности, а при нїй запомоговий фонд для українсько-руських літератів імени Івана Котляревського.

Потреба якоїсь інституциї чи товариства, що зайняло ся-б видаванєм книжок для народа і інтелїґенциї і їх розпродажою по провінциї, відчувається від давна дуже живо — завязанє такого товариства було би прегарною і важною памяткою столітя нашої нової літератури. Але розвинути відповідну діяльність товариство могло би тілько тоді, якби найшло відповідну поміч у загалу. Про потребу запомогового фонда стілько писалося, що хиба годі її поясняти ще, а шануючи заслуги наших письменників, що нераз серед найтяжшої материяльної біди сповняли свою роботу, було-б на часі про нього подбати.

Дорогі Земляки! Знаємо, як не легко видобувається гріш у нашої незаможної суспільности, але знаємо і те, що нам нема

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 103

звідки чекати помочи і що ми з себе мусимо видобути все те, що иньші національности мають готове! Хто може хоч скільки-небудь, нехай приступить, бо прикро було-б, якби прийшло ся сказати: се все добре, тільки наша суспільність не може на сю многоважну річ зложити кілька тисяч уділами. Чей вже так зле з нами не є!

Комітет приступить до виготовленя статутів товариства, коли буде субскрибовано найменьше 120 уділів по 25 злр. Просимо отже спішитися з субскрибциєю і приєднувати всіх прихильників розвою нашого слова. Зголошеня мають посилатись на адресу Адміністрациї "Літературно-наукового Вістника" (Львів, Академічна 8). Туди-ж просить товариство Академічна Громада надсилати жертви на запомоговий фонд літератів (на котрий збирати складки вже має позволенє) і зголошуватись по бльоки, хто схотів би зайнятись збиранєм складок.

Ми переживаємо великі в істориї нашого народа часи; вони вкладають на нас і великі обовязки. Не засипляймо потреб нашої суспільности, бо час не жде, бо многоважні питаня нашого розвою важаться як раз тепер, щоб тим чи иньшим результатом рішучо вплинути на наше дальше житє.

За комітет М. Грушевський".

Коли-б дійсно повелися справи, порушені у сій відозві, то се була би найкористнійша, тривка памятка по ювилею "Енеїди".

В понеділок вечером в театрі ґр. Скарбка відбулася вистава "Наталки Полтавки". Уже на кілька днів перед виставою всі білєти до театру були випродані, так що треба було се оголошувати в дневниках, щоб люде не приїздили до Львова в надії, що ще дістануть які білєти. Велика саля театру була повна від партеру аж до ґалєриї. Вся публика явила ся у сьвяточних строях; були тут гості головно з Галичини, але також і з Буковини, і з подальших ще сторін, як з Відня і и.

Вистава почалася прольоґом Ів. Франка, який поданий в сій книжці на початку, вийшов також окремою відбиткою, а був передрукований в "Ділі", "Руслані" і в "Буковині". Прольоґ виголосив Лев Лопатинський; на жаль, не цілий, бо в другій половині прольогу поліция казала трохи не все пропустити. Але мимо тих пропусків, прольоґ зробив таке велике вражінє, що публика в цілім театрі встала з місць і засьпівала "Ще не вмерла Україна".

По прольозі сполучені товариства сьпівацькі "Бояни": львівський, перемиський і стрийський, відсьпівали в супроводі військової

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 104

орхестри кантату, уложену I. Кишакевичем до деяких уступів з поезиї Шевченка "На вічну память Котляревському". Кантата — твір поважний і виконанє її випало дуже гарно.

Потім русько-народний галицький театр відограв бездоганно "Наталку Полтавку". В титуловій ролі виступила пані Ф. Лопатинська і своєю гарною грою і сьпівом причинилася дуже до сьвітлости вистави.

По виставі "Наталки Полтавки" сполучені "Бояни" — разом до 150 сьпіваків і сьпівачок — відсьпівали "Вечерниці" Ніщинського в супроводі орхестри. Сама орхестра відограла потім симфонію G-mole M. Вербицького, а закінчився вечір алєґоричним образом з живих осіб, що показував відродженє нашого народу. Образ, уложений Л. Лопатинським, був незвичайно ефектовний.

Загалом цілий вечер в театрі випав поважно і величаво і публика одушевлена виходила з театру по 11 годині.

Так само поважно відбулася дня 1 падолиста наукова академія. Велика саля і ґалєриі Народного Дому були переповнені слухачами. Естрада була прибрана зеленю, серед котрої виднів портрет Котляревського, роботи артиста Ів. Труша. Академію отворив член виділу краєвого др. Савчак короткою промовою, в котрій вказав на значінє сьвята, повитав зібраних і вніс оклик на честь цісаря Франц-Йосифа І, у котрого державі вільно нам плекати і розвивати свою рідну мову. Зібрані повторили тричі оклик на честь цісаря. Потім три професори університету Мих. Грушевський, Стефан Стоцький і Ол. Колесса мали відчити: перший на тему: "Укр.-руське літературне відродженє в історичнім розвою українсько-руського народу", другий про Котляревського і його Енеїду, третій про столітє обновленої українсько-руської літератури.*)

По відчитах Ю. Романчук повитав зібраних іменем народно-руських товариств. Він указав на вплив творів Котляревського, так на народну просьвіту, як і на зріст науки, котра поки-що розвиваєся в українсько-руській мові лише на галицькій Руси; але треба надіятися, що ся нова літературна течія ранше чи пізнійше поплине за кордон, відки свого часу поплила до нас животворна течія з цілющого жерела творів Котляревського.

*) Перші два відчити подаємо в сій книжці "Літературно-наукового Вістника", третій подамо в XII книжці.

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 105

Пані Н. Кобринська говорила про становище жінки в нашій обновленій літературі. Зміст її промови такий: Від часів Сафо аж доси кожда епоха, що мала великих писателів мужчин, мала і великих писательок. З померклої нашої старини лише рідко доходить до нас яке жіноче імя, але жіночі народні пісні безіменних авторок, які нам дала минувшина, — то найкрасша частина нашої самородної літератури. Перейшовши до новійших часів, п. Кобринська вичислила і коротенько схарактеризувала всі наші писательки, почавши від Марка-Вовчка, а скінчивши на Лесі Українці і Кобилянській. "Жінка все і всюди уміла зрозуміти духа свого часу і вимоги своєї суспільности. Не велика отже честь для народу, у котрого жінка низько стоїть, а зібрані тут мною імена сьвідчать, що ми розвиваємось не лише на поли народнім, але і на поли загального поступу, котрого мірою завсіди була література і жінка". Так закінчила Кобринська свою промову.

По нїй промовив селянин Осип Гурик про значінє Котляревського для селяньства і його просьвіти, а Гр. Гарматій іменем молодіжи, що у нас від давна перша ставала до боротьби за права народу і поступу, запевнював, що наша молодіж і дальше буде служити народним ідеалам.

Академія тривала три години від 11—2. Заміткою була абстіненция москвофілів і Поляків в цілім сьвяті; — в театрі і на академії був лише краєвий маршалок ґр. Стан. Бадені.

Вечером відбулася в салі почтового клюбу в готелю Жоржа сьвяточна вечеря, до котрої засіло звиш 200 осіб. Вечер минув мило на розмовах і промовах, з котрих особливо визначалися промови Франка, Грушевського і Стоцького. Спільна забава протяглася поза північ, а що на ній порушено і одобрено гадку видавничої спілки, то можна мати надію, що будуть і з неї добрі наслідки.

На ювилейне сьвято прийшли з ріжних сторін письма з привітами і телеґрамами. З них кілька важнійших прочитано на академії; тут подаємо з них більший вибір.

Полтава. Гурт Українців з Полтави з поводу сьвята у Львові 100-літного ювилею "Енеїди" славного Івана Котляревського засилає свій глибокий привіт всім просьвітним інституциям в Галичині і Буковині, які злагодили видатний празник в память Батька Українсько-народної літератури. Засмученим, що наша Полтава не зібралась з силами визначить сей ювилейний рік в духовім

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 106

житю Руси-України, най дає утіху лиш надія, що настане, а може вже й близько той час, коли й Полтава в українських суспільних справах брати-ме участь, відповідаючу її природним завданням пригнічений на сей час денаціоналізациєю впливових суспільних станів у нас на Україні. Слава Руси галицькій!... Слава просьвітним товариствам і діячам, які відбувають національне сьвято століття народно-української літератури. Слава Галичині, Буковині що прокладають шлях Руси Україні до ліпшої долі! — Полтава. 15-ого жовтня. Полтавці.

Київ. "Витаємо з великим національним сьвятом щирим серцем і душею прилучаємося до вас у величную хвилину. Несмертельна слава першому ратаєви рідного слова! Хай же воно буяє і лунає по всему сьвіті! Слава! — Кияне.

Чернигів. Звідси прийшло гарне письмо. В горі намальовано тушем ліворуч портрет Івана Котляревського і докола виписані слова Шевченка: "Будеш, батьку, панувати, поки живуть люде; поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть". Праворуч церков полтавська, а коло неї хата з підписом "Хата Котляревського у Полтаві". Низше виписано: "Братям-Галичанам привітаннє од Чернигівців у столітні роковини "Енеїди" Івана Котляревського". Дальше іде письмо : "До Наукового Товариства ім. Шевченка. На протягу XVIII столітя Україна потроху втрачувала свої народні права і, здавало ся, близький був час її повного сконання. Під ворожими та деморалізуючими впливами Україна втратила свою інтеліґенцию, своїх панів, що вже не дбали о добро народу свого много-страдального, забули, що вийшли з хлопського стану, як іще батьки їх од панської неволі Україну боронили... І знов настало давнє лихо, знов не було проводирів, а темрява що раз тяжче обгортала нещасливу землю нашу. "Доборолась Україна до самого краю..." Так було понад Дніпром і далі аж до гір карпатських... І не було вже національних інституций, не було нічого, щоб звязувало народ до купи, у чому-б жив і виявлявся дух і ґеній нациї. Тоді повстала нова сила, — та, що не огнем і мечем, а духом бореться і поборює; та сила була — живе слово народнє, жива його поезия, пісня, що виховувалася у тяжкий час під сільською стріхою, розважала мужика в його недолі й неволі. І прочув душею, відгадав ту силу славний козак у Полтаві, Іван Котляревський; узяв він рідне слово, прибрав його у красні шати, та й пустив між люди, на

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 107

втіху та радість бідним землякам своїм, на славу краєви рідному. І знов ожили надії на ліпші часи, і знов знайшли земляки щось спільне, що звязувало їх, що усім однаково до серця промовляло, — і Полтавцеви і Чернигівцеви і Галичанинови і Буковинцеві, у тому велика заслуга Котляревського, що дав нам себе пізнати, що запалив наново сьвітло рідної осьвіти і культури; за ним пішли иньші талановиті сини народу і не дали теє сьвітло загасити. Нині, у столітні роковини видання першого твору Котляревського, ми, Чернигівці, витаємо щирим серцем братів і земляків своїх у старому місті Львові, сьвідчимо про наше найтепліще співчутє до їх і кличемо: "Нехай живе Русь-Україна! І вічна память її славним синам, у першому-ж ряді — Іванови Котляревському! — У Чернигові, 1898.X.12." За тим ідуть підписи кількадесяти осіб, мужчин і жінок.

Київ, 14 (26) жовтня 1898. Прийміть і моє щире поздоровлення з нашим національно-літературним Великоднем! Найщирійше бажаю, щоб письменство наше, переживши перше тяжке столітє, за порогом сего столітя лишило усе те, що шкодило і може шкодить його розвитку і розцьвіту, а перш за все — ростич і роз'єднання! Єднання на ґрунті національно-поступової ідеї, на ґрунті позитивної праці, на ґрунті знання і самопізнання, на ґрунті високої поваги національної гідности — от якого єднання прагну я усім почутєм моєї душі. — Вам, дорогі земляки, судилася ліпша доля, ніж Україні росийській, на полі розвитку нашого слова, і ви досягли більш за нас; але досягли не без участи України. Україна цілий вік пригортала вас до серця, голубила вас, гріла і, як спроможна була, запомагала розвитку рідного слова. Справляючи сьогодня сьвято письменника з України росийської, ви тим самим сьвідчите про сьвідому потребу найтіснійшого єднання з Україною і за се глибоке Вам спасибіг! — Дайте-ж мені разом з вами висловити вічну память, подяку і славу помершим робітникам на ниві нашого слова, що стояло, стоїть і до віку стояти-ме на сторожі коло народно-національного добра України! Слава попершим! А тим, що живуть і працюють, зичу віку довгого, здоровля доброго! На пришлих, ще ненарожденних робітників маю певну ясну надію!... Сонце наше йде і за собою приведе той ясний, прекрасний день, коли на українсько-руській землі

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 108

врага не буде — супостата,
а буде син і буде мати
і буде правда на землі.

Спасибі вам, дорогі земляки, і многая літа! — Олександер Кониський-Перебендя.

Одеса. "Душею єднаємось з вами. Нехай процьвітає наше слово на добро рідного краю !" (Підписи).

Лубни. Просимо доложити на загально-українське сьвято і наше глубоке, вдячне пошануваннє памяти незабутнього творця української літератури. (Підписи).

Єлисаветград. Всією душею витаєм велике сьвято рідного слова. (Підписи).

Чернівці. І ми кличемо разом з вами: "Будеш, батьку, панувати, поки живуть люде, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть". За буковинські руські товариства: Стоцький, Пігуляк, Попович.

Чернівці. Академичне товариство "Союз" бере духом участь у сьвяті всенароднім,

Сторожинець. Сердечний привіт сьвітлим участникам великого сьвята народного. Ми духом з вами! Не загинем нині ми, правовірні Русини! — За руську сторожинецьку громаду: Коралевич, др. Окуневський, Видинівський, др. Іванович, Осип Жевицький.

Петербург. "Нехай і наш голос залунає в час сьвяткованя памяти того, що своєю Енеїдою купно з другими Славянами оголосив сьвітови про наше духове життя. Котляревському слава, слава, слава! Петербурські Українці".

Курск. Хвала і вічная память першому українсько-руському поетови Іванови Котляревському! Душею і серцем з вами! (Підписи).

Прага. Сьвяткуючи на чужині столітні роковини відродженя нашої літератури, бажаю, щоби се сьвято з'єднало всіх до щирої праці для добра народа, щоби і він став повним участником і пособником всіх культурних здобутків. — Проф. Горбачевский.

Прага. Воскресителю рідної літератури, сеї могучої сили природного розвитку народів, віковічна слава від пражських Русинів! — Др. Кобринській.

Сараєво. В другім столїтю розвитку народної словесности возьмім собі за невідступний обовязок іти до того, щоб руської мо-

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 109

ви уживали у всіх наших школах, домах і урядах.. — Русини з Босни.

Riva di Garda. До соняшного сьвята, котре сегодня сьвяткуєте в городі Руси, шлю і мій промінь зпід далекого чужого небозводу. — Леся Озаркевич, Оксана Озаркевичівна.

Відень. Честь поминаючим сотні роковини відродженя нашого письменства. На перекір ворогам і ренегатам кличем сегодня в-одно з усею Україною: Наперед! ми не дамось! нас більше тут! Наша дума, наша пісня не вмре, не загине! — Товариство "Січ".

Краків. В день посьвячений столітній памяти великого творця Енеїди шлем привіт і лучимось духом з вами. — Русини краківські.

З Лубна (Leoben) прислало привіт товариство гірничих студентів-Русинів "Чорногора", а з Пршибраму таке саме товариство "Ватра".

З Америки, з Джерзісіті. "Епохальне сьвято народне сьвяткуємо з вами. Американські Русини."

Харків. "Императорскій университетъ шлетъ свой привѣтъ львовскому ученому обществу имени Шевченка и присоединяется къ чествованію памяти въ родственной намъ русской Галиціи незабвенного И. П. Котляревского, положившего сто лѣтъ тому назадъ своей перелицеванной Энеидой начало новой малорусской литературѣ. Ректоръ Алексѣенко."

Харків. "Харьковское историко-филогическое общество съ живѣйшимъ сочувствіемь присоединяется къ чествованію памяти Котляревского, ценя въ немъ высокодаровитого писателя, раскрывшего въ оригинальной художественной формѣ богатство малорусского языка и содѣйствовавшего возникновению серіозного интереса к малорусской народности и литературѣ. Предсѣдатель професоръ. Сумцовъ."

Чернигів. "Черниговская Губернская Земская Управа. 12. октября 1898 г. Нр. 6.362. г. Черниговъ. Въ "Наукове Товариство імени Шевченка у Львові". Черниговская Губернская Земская Управа, принося "Науковому Товариству імени Шевченка" благодарность за приглашеніе на литературное празднество, въ виду предстоящего Земского Собранія, не можетъ прислать своего представителя, но считаетъ своимъ долгомъ выразить "Товариству" привѣтъ и сочувствіе въ день празднованія столѣтнего юбилея нового періода украинской литературы и пожеланіе ей въ будущемъ

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 110

свободного и счастливого развитія". Підписано предсїдателем і кількома членами.

Житомир. Витаючи впв. товариство з радісним ювилеєм полуднево-руської мови, Волинське церковно-археольоґічне товариство сердечно жичить дальшої щирої працї на добро руському краєви. Президент товариства — Барский.

Петербург. "Отдѣленіе русского языка и словесности Академіи Наукъ приветствуетъ Общество имени Шевченка съ торжествомъ по поводу столѣтія выхода Энеиды Котляревского. Председатель Бычковъ."

Софія. По случаи 100-годишина юбилеи от возражденіето на украинцката литература историко-филологическіят факултет прашта своя сердечен поздрав на Украинци и им желае сполука в борбата за національна и культурна равноправност. Декан Агура."

Прага. Společnost musea království českého vítajíc s pocity bratrske účasti stoleté jubileum znovuzrození ukrajinskoruské literatury, přeje vaši krásné slavnosti nejskvělejšiho zdaru Necht' і v budoucnosti vlastenecké tužby vaše dojdou splněni ku blahu a slave šlechetného vašeho naroda. Presidium.

Прага. V dome u "Halanků" shromážděna společnost dýehánku Náprstkova vzpomíná významné slavnosti stoletého výročí založení literatury v jazyce národním a zasílá srdčné bratřské pozdravy drahym pobratimcům spojenym v zasloužile vaši společnosti.

Прага. Narod vytrvavši na cestě ukázané Kotlarevským spěje vstřič krásné budoučnosti. Řeuoř.

Прага. К vyznamne slavnosti bratrsky pozdrav zasila a rozvoji maloruske literatury dalšiho rozkvětu přeje — Redakce Slovanského Přehledu.

Привіти з Галичини прийшли такі:

Бережани. При нинішнім сьвяті ми духом з вами! — Бережанські Русини.

Бібрка. Почитаючи память незабутого Івана Котляревського, батька українсько-руської самостійної літератури, бобрецька філія "Просьвіти" шле свій поклін одномишленникам. — Лев Левицький, голова. Іван Бурбель, писар.

Бібрка. Почитателям Котляревського, першої зорі руського письменства, посилає свій привіт — бобрецька читальня "Просьвіти".

Бібрка. Ми, хлопи з Баківцїв, празнуємо память Котляревського за те, що перший писав по нашому. — Читальня "Просьвіти".

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 111

Борщів. Слава і поклін сьвяткуючим народний ювилей! — Читальня в Циганах.

Броди. Сьвяткуючим столітній ювилей відродженя щирий привіт! Честь тим, що двигають народний прапор! — Брідська філія "Просьвіти".

Буківсько. Гірняки Сяніччини буківського повіту засилають сердечний привіт поклонникам живого народного слова.

Вадовиці. Серцем і духом лучимось з вами, бажаючи дальшого відродженя і поступу нашій народній літературі, кличемо: щасти Боже! — Русини міста Вадовиць.

Вишнівчик. Честь памяти батька Котляревського, що славу ковацьку за словом єдиним переніс в убогу хату сироти. — Іван Сандецький, Іван Гарматій, Епифаній Розодільський.

Долина. Прийміть і нас молодших братів до участи в великім сьвяті народнім, бо ми бажаємо разом з вами засьпівати: "Ще не вмерла Україна!" — Руська міщанська читальня в Долині.

Дрогобич. Привіт від товариства руских ремісників "Зоря" в столітні роковини літературного відродженя. — Рудницький, голова. — Герасимович.

Збараж. Здоровимо вас, братя, з нинішним великим сьвятом. Цюприк, Добротвір.

Золочів. Честь відродителеви українсько-руського слова. Братам, що підняли високо його стяг, слава! Духом з вами — золочівська філія "Просьвіти". Дудикевич, Єзерський.

Журавно. Рідному слову розвитку і слави і свободи, бажаємо разом з вами, щоб вони довели нарід до найвисших людських ідеалів. — Журавенщина.

Коломия. З столиці Покутя шлемо вам привіт при нинішнім народнім сьвяті. Зерно, засіяне Котляревським, на нашій ниві сходить на славу дорогої України, а недалекий сей день, коли дасть богаті жнива — і оживе добра слава, слава України і сьвіт ясний, невечерній, тихенько засяє. — Русько-народні коломийські товариства: Родина, Боян, Жіночий кружок, Шкільна поміч, Народний Дім.

Коломия. Честь вам, що поминаєте творця народної літератури. Ми духом з вами. — Українсько-руська молодіж руської ґімназиї в Коломиї.

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 112

Кути. Памятка відродженя Руси одушевляє всіх Русинів і загріває їх до праці, щоби перестали бути чужими у своїй хатї. — Філія "Просьвіти" і читальня "Просьвіти".

Мости великі. Бодай пропало язичіє Тетерваковського! - Др. Я. Невестюк.

Надвірна. Сприяючі щиро народній справі Русини Надвірнянщини духом з вами! — Двайцять підписів.

Обертин. Честь і слава батькови Котляревському! Руське мужицьке слово не вмре, не загине! — Русини.

Отинія. Шлемо привіт тим, що сьвяткують памятку відродженя народу. — Русини.

Перемишль. Слава памяти народного сподвижника! Слава оборонцеви забутих і понижених! Слава і тим, що його память поминають, запоручникам бажань і думок Котляревського. — Українсько-руські ґімназиясти з Перемишля. Крім того з Перемишля була велика депутация від перемиської громади.

Перегіньско. Сердечно витаємо сьвітлий празник великого автора "Евеїди" і "Наталки Полтавки", що розрушив силою слова кордони, розділяючі Червону Русь від прочих земель руських. Нехай же гремить руське слово від Карпат поза Дпіпро далеко на славу нам, на страх ворогам. — Михайло і Юлія Лопатинські, Волод. і Мария Левицькі, Нестор і Стефанія Рудницькі іменем многих знад Лімниці і Бистриці.

Пробіжка. Панове братя! В день столітних роковин відродженя українсько-руського письменства ми духом з вами! — Читальня в Пробіжні. — Окрема телєґрама прийшла відси від кількох осіб.

Рогатин. Слава синам, що віддають поклін батькови Іванови і йдуть дорогою відродженя до красшої будучности. — Філія "Просьвіти".

Рогатин. Першому оборонцеви хлопської мови вічна честь на Руси! — Читальня "Просьвіти".

Самбір. Духом з вами віддаємо честь першому русько-народному писателеви І. Котляревському. — Філія Просьвіти, Руська Бесіда, Педагогічне товариство, Шкільна Поміч.

Скала. Слава і вдячна память Котляревському, воскресителю рідного слова. В вік не померкне його ясна зоря. — Читальня в Скалі.

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 113

Скала. Дай Боже, щоби всі діти України-Руси навчилися цінити Богом дану нам бесіду премилу. — Читальня в Слобідці туринецькій.

Скала. Слава і память сьвятая батькови Котляревському, що відгребав наші сьвятощі з поневірки. — Читальня в Турильчу.

Снятин. Сьвяткуючим память великого Полтавця слава! — Міщанська читальня.

Сокаль. Віддаючи разом з вами почесть авторови Енеїди, кличем словами віщого Тараса: "Будеш батьку панувати, пока живуть люде, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть". — Сокальські Русини: Сельський, Миронович, Литинський, Козакевич, Чехович, Яюс, Петрушевич, Матіїв, Витошинський.

Станіславів. Честь памяти батька нашої народної літератури! Будеш, батьку, панувати і т. д. — Станіславівська українсько-руська молодіж.

Старе село. Почитателям Котляревського, творця нашої українсько-руської літератури, тай всім одномишленникам шлем привіт. Яків і Ангелина Яцкевичі.

Стрий. Велике сьвято столїтя нашого літературного і культурного розвою стрічає горячим привітом — Стрийська Русь.

Тернопіль. Віки в житю народів то лиш малі мінути. А хід історичних подій залежить і від убогих живих душ, не лише від великих мертвих капіталів. З тими думками витають тернопільські Русини на столітнім ювилею відродженя нашого слова. — 34 підписів.

Тернопіль. До вінця слави розбудителя живого українсько-руського слова вплітає свій листок також — українсько-руська молодіж ґімназияльна з Тернополя.

Тлусте. Сто літ духового житя народу — то запорука лучшої долї. Ми духом з вами. — Тлустецькі Русини.

Фірліїв. І ми духом з вами сьвяткуємо столітні роковини відродженя руського письменства! Честь памяти Котляревського! Слава вам! — Читальня "Просьвіти" в Кореличах.

Чесанів. "Все сумує, тілько слава сонцем засияла, не вмре кобзар, бо на віки його привитала. Будеш батьку панувати і т. д." — Сими кобзаревими словами здоровимо вас, що празнуєте столітні роковини нашого літературного відродженя. — Осип Кокуревич,

Маковей О. С. Столітні роковини відродження українсько-руського письменства — 114

учитель з Плазови, Mux. Крупа, учитель з Нового села, Mux. Горошко, учитель з Плазови, Кость Бабицкий, учитель з Липска.

Чортків. З земляками, що сьвяткують столітні роковини культурного відродженя України-Руси, лучаться духом і мислею — чортківські Русини.

Крім того прислали ще привітні письма питомці народовці духовної семинариї у Львові, читальники з Унева, Якторова і Станимира, гурток учителів, К. Устиянович, учитель Іван Буцманюк, о. Антін Бончевський з Ансонії в Америці. Богато місцевостей замісць писаних привітів прислали своїх делегатів. Варто також зазначити, що питомці духовної семинариї з нагоди ювилею осьвітили всі вікна семинариї.

На закінченє справозданя треба сказати, що устроєнєм сего величавого сьвята займалося Наукове Товариство іменн Шевченка. Воно сего року мало також обходити 25-літній ювилей своєї діяльности — з тої нагоди і дістало також ріжні привіти — але щоб не мішати всенародному більшому сьвяту, занялося ним, відкладаючи свій власний празник на иньший час. Та коли протягом ювилею говорилося про наш розвій і зріст, то кождий притім тямив, що значна пайка заслуг в тім припадає і Науковому Товариству імени Шевченка.

О. М.