История Полтавы

О некоторых сходствах "Энеиды" И. Котляревского со "Словом"

• 

Подробности

Просмотров: 215

Гординский Святослав. О некоторых сходствах "Энеиды" И. Котляревского со "Словом".

Подається за виданням: Гординський С. Я. Про деякі збіжності "Енеїди" І. Котляревського із "Словом" // Святослав Гординський. Слово о полку Ігореві і українська народна поезія. Вибрані проблеми - Вінніпег, Канада. Накладом УВАН. 1963. - Глава IX, стор. 71-74.

Джерело: Електронна бібліотека "Діаспоріана".

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

— 71 —

ПРО ДЕЯКІ ЗБІЖНОСТІ "ЕНЕЇДИ" І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО
ІЗ "СЛОВОМ"

Ще в 1954 р. звернув я увагу на те, що деякі місця "Енеїди" І. Котляревського збігаються з подібними місцями "Слова о полку Ігореві". Тоді в невеликій замітці¹⁾ я писав: "Чи може мати якусь спільність Енеїда І. Котляревського із Словом? Енеїда появилася друком в 1798 p., а Слово — в 1800, отже вплив Слова на травестію виключений. А все таки — було якесь спільне джерело, з якого черпав і автор Слова і автор Енеїди, і та спільність деяких моментів не затратилася, незважаючи на більш як шістсотлітню відстань тих творів". Проте в цій замітці я допустив хронологічну помилку. Воно правда, що перше видання "Енеїди" (три пісні) появилося перед виданням "Слова", але 4-а пісня, з якої я цитував збіжності, появилася друком щойно в 1809 p., отже, теоретично, Котляревський міг у тому часі мати в руках "Слово". Пишу "теоретично", бо найменших прямих запозичень із "Слова" годі в "Енеїді" дошукатися, зате зовсім явно оба автори покористувалися спільними поетичними образами народної поезії, і над цим, власне, хотів би я спинитися тепер трохи ширше.

Та вперед не від речі буде згадати, що цю збіжність певних моментів "Енеїди" і "Слова" підтвердив пізніше акад. Ол. Білецький у своїй статті "Слово о полку Ігоревім та українська література в XIX—XX ст."²⁾. Він там писав: "Цілком можливо, що "ироическая песнь" про похід Ігоря Святославича була відома і піоніру нової укра-

¹⁾ Словополківські нотатки. Журнал "Київ", Філядельфія, 5. 1954, ст. 229.

²⁾ Від давнини до сучасности. Збірник праць з питань української літератури. Київ, 1960. Згадана стаття датована 1958 роком.

— 72 —

їнської літератури І. Котляревському. Зустрічаючи, наприклад, в четвертій пісні його "Енеїди" вірші:

Не хмара сонце заступила,
Не вихор порохом вертить,
Не галич чорна поле вкрила,
Не буйний вітер се шумить:
Се військо йде всіма шляхами,
Се ратне брязкотить збруями... —

природно згадати рядки "Слова": "Не буря соколи занесе чрез поля широкая; галици стади бежать к Дону великому..." (залишаю транскрипцію Білецького).

Порівняння Ол. Білецького викликує здивування, воно бо не має найменшого натяку на будь-яку тематичну спільність з даним пасажем "Енеїди". Очевидно, Білецький був змилений наявністю негативної паралелі в одному і другому творі, але це тільки спільність певного поетикального засобу, яка тільки підтверджує факт, що оба поети покористувалися підходом, притаманним народній поезії. Проте справа не в тому, а в тому, що Білецький допускає можливість впливу "Слова" на "Енеїду". Виринає питання: чому Котляревський мав би вхопитися саме того місця "Слова", яке можна зреконструювати з поодиноких поетичних образів, розсипаних у народній поезії?

Образи вищенаведеного пасажу "Енеїди" я порівняв був до того місця "Слова", де описаний похід половецького війська:

"чръныя тучя ... хотятъ прикрыти четыре солнца ... се вѣтри, Стрибожи внуци, вѣютъ ... пороси поля прикривають ... половци идуть ..."

В обох пасажах маємо ідентичні хмари, що прикривають сонце, вітри, що віють, порохи — все в дії і з проекцією на похід війська. Навіть чорну галич можемо собі доповнити з іншого місця "Слова". Одночасно Котляревський користується засобом негативної паралелі, типової для "Слова" і найстаріших дум та історичних пісень. А все ж до нас не дійшла ніяка конкретна пісня, на яку можна б вказати, як джерело тих поетичних образів автора "Енеїди", можна тільки виловити поодинокі образи, часто затерті і здеформовані, з різних пісень. Тим часом чіткість тих образів у "Слові" і "Енеїді" вказує на те, що такий суцільний матеріял існував. В цьому пляні, наприклад, подана пісня про отамана Сірка:

То не густий туман поле покриває,
То Сірко із Січі з військом виступає...
                        (Іст. пісні, 271)

— 73 —

Тут є однаковий, навіть фразеологічно, поданий образ мли-туману, що покриває поля, і порівняння цього явища природи з походом війська, — момент схоплений Котляревським ідентичною, що й у пісні, негативною паралелею, а в загальному пляні — подібно, як у "Слові".

Іншу, може ще цікавішу, збіжність із "Словом" маємо в тій самій 4-ій пісні "Енеїди" в іншому місці:

Но що за стук, за гомін чую?
Який гармидер бачу я?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Еней так в лютім гніві рветься,
Одмстить Палланта смерть несеться ...

Котляревський мав тут правзором також якусь пісню, поетичними засобами якої користувався і автор "Слова":

Что ми шумить, что ми звенить давечя рано предъ зорями?
Игорь плъкы заворочаетъ, жаль бо ему мила брата Всеволода...

В обох пасажах маємо той сам подвійний звуковий образ шуму-гомону у формі запиту і відповіді на нього, з проекцією від того воєнного гомону на також двох героїв твору (Ігор — брат Всеволод, Еней — побратим Паллант). Але це ще не все. Звертає увагу факт, що обидва автори подають свої звукові образи (стук, шум, дзвін, гомін) від першої особи: що мені шумить, що мені дзвенить?... Що за стук, за гомін (я) чую? Навряд чи котрий з авторів уводив би в опис бою власну особу, хоч для автора "Слова", якого уважаємо учасником Ігоревого походу, це могла б бути конкретна можливість. Проте подача опису бою від першої особи це тільки один з притаманних українській мові поетичних засобів, завдання яких сильніше підкреслити характер сказаного. На присутність цих форм у "Слові" звернув свого часу увагу ще Ол. Потебня і назвав їх "давальним поетичним".³⁾

Приклади проекції звукового явища в запитній формі на конкретні особи — частий у народній поезії стилістичний засіб, напр.:

Ой хто в тому лісі стукає, гукає?...
Молодий Андрійко дерево рубає ...
               (Клим Квітка, Нар. мелодії, Київ, 1917, I-II, 47)

Такі поетичні засоби, які дають змогу встановляти збіжності поетичних підходів, я б назвав "поетичними хопами", згідно з тим, що вони дозволяють схоплювати

³⁾ Филологическия записки. Воронеж, 1878, ст. 188.

— 74 —

певні стильові особливості творів. Тематичної збіжности може не бути, вистачає сам спосіб, в який автор схоплює свої образи. Автор поеми про Ігоря покористувався в цьому місці певним стильовим підходом — поетичним хопом народної поезії.

* * *

Збіжності "Енеїди" і "Слова" не вичерпуються наведеними прикладами. Котляревський був добре ознайомлений з народним побутом і поезією, його біограф С. Стеблин-Каменський писав про те, що Котляревський, вийшовши з семінарії, жив на селі і тут він "бував на сходинах і іграх народних та, сам переодягнутий, брав у них участь, уважно вслухувався в народний говір, записував пісні і слова, вивчав мову, звичаї, обряди, повір'я і перекази українців, наче приготовляючись до майбутньої праці".⁴⁾ Цим його знанням фольклору можна пояснити приявність в "Енеїді" відгомону "Дива":

Гей, гей ой дей же його кату!
Еней, насупившись, сказав ...
                   (Енеїда, І, 8)

що перегукується із занотованою Номисом ч. 3743 приказкою "Щоб на тебе див прийшов". Біда в Котляревського "по дерев'ях ходить", що нагадує також і Дива "верху древа" і тих птиць у "Слові", що "по дубію" визирають Ігореві біду. Ужитий Котляревським народний вираз "очам моїм один ти світ" має свій рівноважник у звороті Всеволода "Один брат, один світ світлий ти, Ігорю". Навіть князь Турн в "Енеїді" названий "буй-Турном", що звучало б майже як плягіят з "буй-тура Всеволода", коли б обидва автори не мали одного і того самого праобразу буйного тура з обрядової поезії.⁵⁾

Все це вказує на те, що автор "Енеїди" мав ще близький доступ до тих праджерел нашої поезії, що з них користувався й автор "Слова" і які спочатком минулого віку вже почали забуватися і заникати.

⁴⁾ М. Зеров: Нове українське письменство, Мюнхен, 1960, ст. 40.

⁵⁾ В святого Дмитра трубочка срібна,
    В святого Юра — з буйного тура...
                (Гнатюк: Колядки, Етн. зб., XXXV, 208)