История Полтавы

Концепция духовного и культурного возрождения Полтавы (1992)

• 

Подробности

Просмотров: 5197

Концепція духовного та культурного відродження Полтави (1992)

Після проголошення незалежності України (1991) відразу постали питання: яким шляхом має йти розбудова держави? Якими мають бути пріоритети державного розвитку?

Полтава однією з перших визнала, що першочерговим завданням є відродження національної культури. Міська влада звернулася до Верховної Ради України з ініціативою про перетворення Полтави у Центр духовного та культурного відродження. На вищому рівні ініціативу було підтримано. З метою обґрунтування пропозиції було розроблено документи, в яких зазначалися потреби міста у додаткових капіталовкладеннях, необхідної техніки тощо. Проте виникло питання: у чому саме полягає відповідність перелічених потреб самій ідеї відродження Полтави? Адже, коли мова йде про культуру, треба мати певні орієнтири та форми відродження. Якщо цього немає, то всі спроби щось зробити будуть безрезультатні, або, навіть, можна отримати небажані наслідки.

Перш за все, треба мати знання про те, що є культура, що є відродження культури, тобто що має бути об’єктом докладання зусиль та перетворень. Ця проблема була притаманна не лише Полтаві, вона віддзеркалювала сутність соціокультурної ситуації 1991 року в цілому в Україні. Саме за таких обставин розпочалася спільна робота фахівців Київського НДІ теорії та історії архітектури і містобудування (КиївНДІТІАМ) з представниками міської влади, архітекторами, краєзнавцями, істориками Полтави. КиївНДІТІАМ на той час мав розроблений корпус знань, певний практичний досвід щодо розгортання в Україні діяльності по збереженню історико-культурної спадщини. Тобто Інститут мав змогу надати місту науково-методологічну допомогу у справі реалізації культурних ініціатив.

В результаті попередніх обговорень в основу ідеї перетворення Полтави у Центр духовного та культурного відродження було покладено поняття історико-культурної спадщини як головного ресурсу розвитку. Це поняття набагато ширше, ніж уявлення про окрему пам’ятку. Історична пам’ятка — лише певний знак конкретного живого змісту, який активізувався на відповідних етапах історичного розвитку країни. Виявляти та охороняти такі знаки у відповідності до Закону — важливе, проте часткове, завдання. Необхідно відроджувати саме те, що фіксують ці знаки. Позитивні риси минулого мають відтворюватися у сучасному житті і саме у дієвій формі вони сприятимуть подальшому розвитку держави і суспільства.

Таким чином ідея перетворення Полтави у Центр духовного та культурного відродження отримала засадні уявлення про необхідність здійснення діяльності по збереженню історико-культурної спадщини, в якій повинні розгортатися усі заходи щодо активного залучення історико-культурних змістів, що містяться у пам’ятках, у сучасне життя. При здійсненні діяльності на перший план виходять форми взаємодії між усіма спеціалістами та мешканцями міста, виконавська майстерність фахівців, рівень освіти та підготовки кадрів, а також корпус знань.

Перетворення Полтави у Центр відродження культури та духовності — справа десятиліть, оскільки мова йде про формування практично у всіх сферах життя структур, принципово відмінних від радянських. Для здійснення такої масштабної роботи місто повинно мати власну Програму, не схожу на традиційні плани заходів, капіталовкладень тощо. У даному випадку Програма відіграватиме роль інструменту взаємодії, спілкування та обговорення конкретних практичних дій щодо майбутнього культури на цій території.

Програма не може бути справою однієї людини чи кількох осіб. Вона повинна формуватися спільними зусиллями, тому що її реалізація є справою багатьох дійових осіб, які з самого початку мають бути залучені до цієї роботи. З метою започаткування процесу таких взаємодій, спілкувань та дискусій впродовж 1992 року у Полтаві були здійснені відповідним чином організовані роботи, в результаті яких розроблено Концепцію духовного та культурного відродження Полтави.

Роботи 1992 року, спрямовані на розробку
Концепції духовного та культурного відродження Полтави

За участю методологів КиївНДІТІАМ ^[1] і представників різних груп полтавців у місті було проведено:

---

^[1] Колектив КиївНДІТІАМ: О. П. Зінченко, С. А. Сьомін, Н. М. Кондель-Пермінова, Б. Л. Єрофалов, С. Г. Полукєєв.

• сесію ситуаційного аналізу (14–15 лютого 1992);

• семінар "Духовне та культурне відродження Полтави" (27–29 травня 1992).

В результаті виділено основні активні групи, діяльність яких безпосередньо пов’язана з процесами відродження міста, а саме: міське управління, архітектурно-містобудівна служба, історики та краєзнавці, викладачі (Полтавські інженерно-будівельний та педагогічний інститути), підприємці ^[2]. Для кожної з груп (крім останньої) було обговорено подальші кроки, які необхідно здійснити з метою започаткування реальних робочих процесів по відродженню міста.

---

^[2] На жаль, підприємницькі структури ніким не були представлені, можливо, через їх нечисленність на той час.

При цьому зазначалося, що духовне та культурне відродження — це роботи особливого типу, де головну роль відіграє не ієрархічне керівництво, а наявність простору загальних уявлень про те, що таке відродження, перехідний період, теорія місця, культура місця, теорія краєзнавства тощо.

Учасники сесії ситуаційного аналізу надавали відповіді на чотири запитання:

1. Який стан справ у місті з точки зору того виду діяльності, який ви представляєте?
2. На які зразки, ідеали, перспективи розвитку, на ваш погляд, варто орієнтуватися?
3. Якими, на ваш погляд, мають бути першочергові роботи (дослідження, політичні рішення тощо)?
4. На що ви (тобто система, яку ви представляєте) претендуєте і відповідальність за що на себе приймаєте у роботах по відродженню міста?

Звичайно, питання поставлені складні. Обговорення здійснювалося у вільній манері протягом двох днів. Участь у роботі взяли: М. Г. Лазоренко (перший заст. голови міськвиконкому), О. Л. Ротманський (головний архітектор Полтави), В. М. Батурин (головний художник міста), Є. В. Ширай (заст. нач. обл. управління архітектури), Б. М. Петтер (директор Укрміськбудпроект), Ю. О. Петрук (заст. головного архітектора), М. Г. Кульчинський (голова постійної комісії міськради), В. М. Вадімов (зав. кафедрою, Полт. ІБІ), В. М. Лях (зав. кафедрою, Полт. ІБІ), Г. А. Негай (викладач, Полт. ІБІ), Л. С. Вайнгорт (Краєзнавчий музей), В. Є. Лобурець (проректор, Полт. педінститут), Ж. Є. Сабадир (архітектор, Укрміськбудпроект), Д. П. Кальний (Укр. фонд культури, музей авіації та космонавтики), К. В. Гладиш (Товариство охорони пам’яток), Ю. О. Самійленко (Спілка художників України, голова Братства св. Апостола Андрія Первозванного), Б. Н. Левін (член Полт. організації письменників), Р. Шевченко (викладач, Полт. педінститут), В. І. Дубок, В. В. Біляченко, М. М. Воропай, Л. Т. Кутирьова (усі – "Зелений світ"), Ю. Г. Ларіонов (керівник секції біоенергетики при НТТ України), І. І. Бутько (директор "Практичної реставрації").

Зараз, на Третіх Вайнгортовських читаннях, варто повністю подати виступ Лева Семеновича, який активно працював на сесії ^[3].

---

^[3] На сесії здійснювався магнітофонний запис виступів. По закінченні записи переведено у тексти. — Архів Н. М. Кондель-Пермінової.

"Постараюсь кратко ответить на поставленные в регламенте вопросы.

1. Положение в городе (градостроительство, городское хозяйство) катастрофическое. Самое серьезное — это отсутствие развития инфраструктуры и городского хозяйства. Выдаются разрешения на строительство, но не на подключение к канализации. В некоторых случаях канализация подключается к ливневым стокам и все отходы попадают в наши реки. В них уже не купаются.

Как это было, когда Полтава возрождалась из руин? Была жесткая рука стратегии и тактики проведения деятельности. Когда были карточки, голодали... А сейчас нет проектов, согласований, то есть, нет руководства строительным и градостроительным процессом.

2. Я полагаю, что градообразующие факторы города должны быть коренным образом изменены. От города машиностроения, легкой и электротехнической промышленности он должен стать городом индустрии туризма. Составляющая концепции нами передана в городской Совет. Объектов туризма у нас достаточно, но нам отвечают: какой туризм и экскурсии могут быть, когда нам самим кушать и спать негде, куда мы будем принимать приезжих?

Я позволю себе высказать два теоретических положения. Где появился купец и кузнец, там и город. Это со средневековья. Все наше советское градостроительство ориентировалось на то, что города наши должны быть аккумулятором производства. Оно стало первой категорией — мы развивали крупную промышленность. Это ошибка не только Полтавы, это ошибка всей нашей градостроительной политики. Если мы будем потрафлять развитию промышленности, города не будет.

3. У нас есть увлечение историко-архитектурным планом, паспортизацией всех памятников. И почему-то все это делается в Киеве. И там много ошибок и неточностей. Эта работа должна делаться в Полтаве силами своих историков, архитекторов, археологов... Нужно исследование Полтавы организовать совершенно по-другому. Должна быть проверка и перепроверка, должна быть экспертиза.

Исследовательская работа ради исследования прошлого никому не нужна. Она нужна для правильной ориентации при проектировании и строительстве. Без этих знаний строят дома не на том месте, они начинают разрушаться. Количество проектных организаций множится, а регулирующего центра нет. В облисполкоме есть какое-то бюро экспертизы, где там определенная группа людей подрабатывает — дают оценку по СНиПу. Мы работаем по СНиПу, а не по логике особенностей нашего города.

4. Для Полтавы нужен собственный строительный и градостроительный регулятив. Вот в этой части я могу принять участие. Давняя мечта. Я могу завтра продемонстрировать преимущества такого подхода на наглядном материале".

А ось виступ Л. С. Вайнгорта на другий день, 15 лютого 1992 року:

"Я очень благодарен товарищам из Киева, которые разбудили общественную мысль. Из своего большого опыта я понимаю, что в административно-бюрократической, тоталитарной системе было легче принимать и осуществлять решения. Можно сказать, что послевоенное возрождение Полтавы — это 25 лет (с 1944 по 1969 год). В ту пору все больше и больше набирал обороты маховик тоталитаризма; гигантомания, промрайоны, жилые районы. Сейчас я даже благодарен начальству за то, что меня "ушли" в Строительный институт, где я получил возможность поработать со студентами и получить весь этот богатый материал.

Вот модель нашего города. Ядро центральных кварталов, которое обладает максимальным историко-культурным потенциалом. В нем выявляется главенствующая структура города, сгусток всех основных функций. Где в новых районах вы пойдете гулять с женой? Вы обязательно пойдете в центр, на Октябрьскую улицу. И вот вокруг этого возникает новая концепция освоения общегородского центра. Но она не получилась. Проблема реконструкции исторического ядра города состоит в установлении всеобщих взаимных связей между всеми элементами функционального... Статус возрождающегося города Полтава должна сама себе выработать при помощи всей общественности. Я не об инженерных вопросах сейчас говорю. Мы должны сформировать должное отношение к вопросам возрождения города у населения, у наших депутатов. Нужен дискуссионный листок сегодняшнего дня по многим вопросам. Я хочу внести несколько предложений.

Первое. Сохранение своеобразия Полтавы. Город развивается вдоль реки на юг. При этом нельзя забывать о видовых раскрытиях. Мы имеем глубокие балки и через них — доминанты: колокольню, монастырь. Нельзя было закрывать панораму девятиэтажными домами. Это не только градостроительная ошибка, это штучная ошибка, ведь мы работали только по СНиПу. Надо нам осмыслить наши градостроительные проблемы, ведь сама природа нам подсказывает не делать такого.

Второе. Я предлагаю принять решение о новой плотности застройки города. Мы не можем до бесконечности раздвигать границы города, надо осваивать склоны, надо переходить на плотную малоэтажную застройку. Прекратить многоэтажную застройку в Полтаве. Если бы была моя воля, я бы разрешил сегодня индивидуальную застройку города в 2–3 этажа, ведь мы знаем, какие прекрасные дома сейчас строятся в некоторых местах. Надо пересмотреть наше мышление, тогда многое будет видится иначе.

Третье. Классификация территории города по историко-градостроительной ценности. Надо прекратить говорить об отдельных памятниках. Наследие надо рассматривать во всей его целостности. Сохранять надо стиль, масштаб города, а не заботиться только о конкретных домах и сооружениях. Наличие архитектурных завершений, углов, доминанты (маленькие и большие) — специфика полтавских архитектурных решений, которые мы забываем. Важно органическое вхождение в сложившуюся историческую структуру (мы имеем целый ряд отрицательных примеров, например дом на ул. Садовой, возведенный в результате волевого решения и нарушивший масштаб этого места). Это важно, а не только история каждого отдельного дома. Полтаве характерно умелое применение зеленых оазисов в виде бульваров, скверов и парков. Попытка продолжить эту традицию была предпринята в Алмазном микрорайоне, но она была разрушена жилыми домами.

В заключение я хочу сказать, что нам надо пересмотреть свои взгляды на жилье. Программа "Жилье-2000" так же нереальна, как и продовольственная программа, как и другие. Полтаве свойственна связь с землей, конкретный масштаб, а не высотное строительство. Существующими нормами и правилами никогда не удастся сохранить характер Полтавы.

Я скептически отношусь к практике установления охранных зон вокруг каждого памятника. Это не решение проблемы. Нужен другой подход, другая концепция, которая бы овладела умами отцов города, архитекторов. Тогда пойдет и решение других вопросов. Если мы останемся на прежних позициях, то ничего не сделаем. Отношение к конкретному историческому городу со всеми его особенностями, структурой, традициями надо передавать от одного поколения к другому, воспитывать. Надо искать свои особенности, опираться на них, а не перенимать чужой опыт. Нам нужны не столько данные территориально-планировочные, функциональные, коммуникационные, а те объективные предпосылки, которые предопределили бы динамику рассматриваемых процессов в городе. Я предлагаю установить факторы, определяющие планировочную динамику города и исторического центра, в том числе антропогенный (который не меняется и с ним надо считаться), пешеходно-транспортный (тогда мы и масштаб застройки и пешеходных зон найдем).

Мы занимаемся макетным проектированием, поэтому я предлагаю провести ретроспективный анализ, натурные обследования, исторический анализ территориально-планировочного развития города, локализацию памятников и специфику видовых раскрытий, картограмму пешеходно-транспортных потоков всего города и центра, схему функционального зонирования с классификацией объектов обслуживания по степени их популярности. Анализ этих факторов будет способствовать выявлению устойчивых тенденций в развитии Полтавы".

Основні засади Концепції духовного
та культурного відродження Полтави

Розроблена "Концепція" має власну структуру, побудовану у логічній послідовності.

У передмові, в якій викладено результати сесії ситуаційного аналізу, зазначено, що питання про відродження завжди виникає у критичні моменти історії. Сучасна кризова ситуація обумовлена руйнуванням існуючого соціально-економічного та ідеологічного механізмів, заміною форм міського управління, господарчих відносин та формуванням громадянського суспільства.

Розділ 1. Постановка проблеми духовного та культурного відродження. Полтава – місто високої історико-культурної якості, має значний потенціал для культурного та духовного відродження. Головна умова реального започаткування процесів відродження – заміна підходів до міста, розуміння його, перш за все, як самостійної та самокерованої спільноти — громадян міста. Полтава має будувати та відроджувати себе власними зусиллями у відповідності до потреб та можливостей її громадян. Майбутнє формується лише у громадянському суспільстві, звідкіля надходять завдання до адміністративно-виконавчих та професійних органів.

У "Концепції" також зазначалося, що важливою обставиною, яка визначиться найближчим часом, стане потреба у здійсненні реконструктивних, реставраційних та ремонтних робіт. Тому зусилля управлінців, господарників, проектувальників будуть сфокусовані на цьому напрямку.

Практичне вирішення проблеми відродження Полтави можливе лише при умові одночасного розгортання наступних напрямків робіт:

• пошук та визначення відповідних до специфіки Полтави форм та методів самоуправління та керівництва;

• розвиток громадянських структур;

• сприяння становленню та розвитку підприємництва, тобто активного та ініціативного прошарку міського населення;

• заміна ціннісних орієнтирів у професійній діяльності (формування ставлення до досвіду минулого як сучасної цінності);

• створення відповідної матеріально-технічної бази.

Розділ 2. Основні уявлення, що забезпечують перехід до духовного та культурного відродження міста. Тенденція відродження виникає у переломні моменти на перевагу тенденціям виживання. Відродження завжди орієнтоване на перспективи та напрямки розвитку конкретного утворення, яке являє собою єдність соціальної спільноти та її території. Головним потенціалом розвитку завжди є люди, їх знання, колективні форми життя та взаємодії.

Ресурсом розвитку у даному випадку є природні характеристики території, її інфраструктура (транспорт, енергетика, інформаційні мережі) тощо.

Виходячи з цього, "Концепція" спрямована на розробку організаційних форм, засобів підвищення потенціалу розвитку соціо-територіального утворення (міста) і переведення до активного стану ресурсу його розвитку. Проблемою першочергового значення визначено проблему освіти, просвіти та підготовки людей до робіт по відродженню міста. Полтава, яка володіє значним інтелектуальним потенціалом, зосередженим у вищих та середніх навчальних закладах, музеях, громадських організаціях, має всі можливості для вирішення проблеми відродження на сучасному етапі історичного розвитку.

Базовим уявленням є термін "місце", що визначається симбіозом форм життя людей та форм його просторової організації. Ці форми укорінені на конкретній території, мають давні традиції існування, стабільність яких забезпечує спадкоємність. Зовнішні прояви цих форм можуть змінюватися, проте принципи їх побудови та існування повинні залишатися незмінними. Насильницьке впровадження нових форм, не притаманних даному місцю, є неприпустимим. Виконання цієї умови дає можливість ефективного використання потенціалу місця та ресурсів території з метою подальшого розвитку.

Проте ці умови були порушені у радянські часи. Тому завдання духовного та культурного відродження є завданням відтворення та внутрішнього розвитку традиційних, притаманних конкретному місцю, форм життя, спілкування і діяльності людей, а також – відповідних форм просторової організації.

Розглядаючи Полтаву як конкретне місце, необхідно отримати відповіді на питання:

• Які масштаби і де межі цього місця, що містить у собі відносно однорідні історико-культурні характеристики?

• Які саме традиційні форми організації життя і форми її просторового забезпечення притаманні Полтаві (в минулому і сьогоденні) і які механізми передавання (трансляції) цих форм із покоління у покоління?

Відповіді на ці питання дозволять конкретизувати уявлення про Полтаву, спираючись на яке можливою стане розробка реєстру минулих, існуючих та потенційно можливих форм життя, спілкування та діяльності людей та форм їх просторової організації. Відновлення та актуалізація вказаних форм і стане головним змістом робіт духовного та культурного відродження Полтави, які мають здійснюватися власними силами полтавців.

Розділ 3. Конструктиви, які закладено у "Концепції". Історико-культурний потенціал Полтави в межах "Концепції" розглядається також як важливий фактор стабілізації перехідної ситуації. Визначено три сфери діяльності (місцеве управління, ділова активність та громадянське суспільство), які будуть визначати специфіку ситуації в найближчі роки. Важливим завданням є забезпечення взаємодії процесів, які породжуються цими сферами діяльності на місцевому рівні. Тому Полтаві необхідно мати три організаційних форми – представники вищевказаних сфер на місцевому рівні.

По-перше, ядро місцевого управління. Можливо: Міський клуб Полтави, громадська організація, в якій буде достатньо представників депутатського корпусу. Клуб потрібен для того, щоб у вільній формі обговорювати принципи управління містом, розробляти проекти Міського уставу чи Міського кодексу.

По-друге – ядро сфери громадянського суспільства. Можливо: Центр духовного та культурного відродження Полтави, орган, який координує зусилля різних громадських організацій. Центр повинен створити умови для вільної комунікації представників місцевих груп, клубів, товариств для обговорення різних точок зору на шляхи та засоби відродження міста, на напрямки робіт з розробки проектів та програм відродження.

По-третє, ядро сфери ділової активності. Можливо: Фонд відродження Полтави, громадська організація, яка б займалася пошуком спонсорів та меценатів, інвестувала б з власних коштів окремі проекти.

Таким чином організована структура забезпечила б розгортання робіт у двох напрямках:

• історико-культурний аналіз та виявлення потенціалу міста та ресурсу території.

• забезпечення умов для стабілізації ситуації на локальному рівні.

 У "Концепції" зафіксовано три класи завдань, актуальних в роботі по культурному та духовному відродженню Полтави:

• організаційні завдання, які мають вирішуватися на місцевому рівні власними силами (створення Клубу, Центру та Фонду, підготовка спеціалістів у власних навчальних закладах);

• завдання проектного забезпечення організаційних заходів;

• завдання теоретичного та методологічного забезпечення процесів формування трьох перелічених сфер. Необхідно сформувати теоретичні уявлення про історико-культурну спадщину, розробити теорію місця, теорію краєзнавства, понять про сферу місцевого управління, ділової активності і громадянського суспільства тощо.

Серед базових конструктивів у "Концепції" пророблено засади розгортання робіт по формуванню краєзнавчої мережі. Якщо сфера туризму — це складова економічної системи, яка забезпечує надходження до міста фінансів, то функціонування краєзнавчої мережі створює умови для виховання нових поколінь полтавців, які особисто засвоюють історичний досвід міста та відтворюють його у власних поглядах, поведінці, діях.

Нові покоління зможуть самостійно обґрунтовано та цілеспрямовано вирішувати проблеми власного міста та регіону. Для цього вони повинні розуміти особливості сучасного світу та усвідомлювати власне місце у ньому, цілі та цінності індивідуального та суспільного існування тощо. Серед якостей нового покоління слід підкреслити відчуття приналежності людини до конкретного місця, вміння володіти історичним досвідом, вміння застосовувати потенціал місця у своєму житті і діяльності. При формуванні нового покоління полтавців слід досягти рівноваги між двома полюсами — орієнтацією на максимальний світоглядний горизонт та укоріненістю людини на конкретному місці.

Таким чином, у "Концепції" сформульовано засади розгортання та реалізації такої діяльності, яка б призвела до формування відповідної виховної, просвітницької та освітньої системи. Основним контекстом для розгортання краєзнавчої мережі є сукупність робіт по виявленню історико-культурного потенціалу Полтави.

Післямова. Листопад 2004. Треті Вайнгортівські читання

1992 року Л. С. Вайнгорт зазначав, що відродження Полтави після Другої світової війни тривало 25 років (1944–1969). На жаль, Лев Семенович не залишив детального опису та аналізу цього періоду історії міста. Втім, це — завдання для майбутніх дослідників.

Скільки часу знадобиться для нинішнього відродження міста — визначить історія. Зараз можна виділити певні результати, які Полтава вже отримала. Найголовніший результат – місто має унікальні поки що для України детальні "Правила забудови історичного центру Полтави" (колектив авторів під кер. докт. архіт. В. М. Вадімова). "Правилами" охоплено територію площею 992 га, 180 кварталів, більше 9 тисяч будинків та споруд.

"Правила" розроблено на засадах містобудівної документації: "Комплексної реконструкції історичного центра м. Полтава", генерального плану (Діпромісто, 1993), історико–опорного плану (КиївНДІТІАМ, 1992), спеціальних наукових досліджень Полтавського відділення інституту урбаністики у м. Києві; рішення міськвиконкому від 22.07.1992 № 344 про встановлення у зоні історичного центру заповідної території, "Правил забудови та використання території м. Полтава" (зонінг-план, 1999).

"Правила" затверджено рішенням сесії Полтавської міської ради 14 червня 2003 року. Прийнято програму освоєння субвенцій, спрямовану на благоустрій історичного центру. 2004 року виконано роботи по реконструкції 8 парків, здійснено капітальний ремонт 26 будинків — пам'яток архітектури та цінної фонової забудови.

Перелік резервних територій історичного центру міста (приблизно 170 ділянок) є основою проведення конкурсів на визначення інвесторів. Тільки 2003 року із загального переліку надано для проектування 17 ділянок у межах історичного центру. Таким чином, Полтава має власний інструмент для прийняття управлінських рішень, ведення проектного моніторингу та покращення інвестиційного клімату у місті.

Полтава, власними силами створивши "Правила", впритул підійшла до проблеми розробки менеджмент–планів. До складу цих документів, крім архітектурно-містобудівної частини, входять економічні, юридичні, організаційні аспекти. Менеджмент–планом визначається, хто, яким чином і за що саме відповідає. Яким чином здійснюється управління, де передбачаються витрати міста, а де — приватних інвесторів. Такі механізми містобудівного менеджменту апробовано у розвинутих країнах. Місто власними силами чи окремий інвестор ніколи таку велику роботу не подужають. Коли капітали об’єднуються, розпочинається дієвий процес міського будівництва.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 5-16.

---

© Кондель-Пермінова Н.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.