История Полтавы

Открытое письмо к министру Сипягину

Подробности

Просмотров: 5646

Микола Міхновський. Одвертий лист до міністра Сипягіна.

Публікується за виданням: Микола Міхновський. Одвертий лист до міністра Сипягіна // Молода Україна. – Рік І. – Ч. 9 – 10. – Львів, вересень – жовтень 1900 (http://archive.nndiuvi.org.ua).

Друкується зі збереженням лексичних, синтаксичних та орфографічних особливостей.

Микола Міхновський

Одвертий лист до міністра Сипягіна

Пане міністер!

Ви заборонили зробити нашою мовою напис на пам'ятнику нашому першому національному поетові Котляревському!

Того обурення, що обхопило нас, коли ми дізнались про Вашу відповідь на прохання лояльних полтавців, Ви не зможете зрозуміти. Але те, чого Ви так бажали, те сталось: ми учули усю гіркість тієї наруги, тієї зневаги, що Ви завдали нашій нації. Батьки наші та діди мовчки знесли і заборону освіти на нашій мові і навіть заборону самої мови української. Вони все переказували нам свій заповіт: "Терпіти, надіятись і мовчати".

Через те Ви, пане міністер, і Вам подібні добродії стали уважати нашу мовчазну націю за паріїв Европи, бо Ви звикли поважати лише і дно насилля, хоч і дурите цілий світ на Гаазькій конференції, ніби шануєте право.

Та ми визнаємо, що Ви праві, що українська нація в Росії єсть справді нацією рабів-паріїв. Призначення її годувати Вас, пане міністер, і ще цілі сотні тисячів урядовців-чужинців від міністра аж до сільського урядника: давати людей і гроші на військо, яке підтримує Ваше пановання, пане міністер, і деморалізує нашу націю, постачати кошти на всякі школи, де чужинці-вчителі роблять з наших дітей заклятих ворогів нашій нації; будувати церкви, де продажні попи благаюсь Бога зміцнити над нами пановання чужинців.

Але й Ви, пане міністер, мусите признати, що все оте виповняє наша нація покірливо, без протесту.

Отже, навіщо зайві жорстокости до нас? Але Ви гадаєте інакше!

Вас дратує, що Ваші раби сміють щось ховати в душі; Вас гніває, що парії мають якусь "святую святих" у серці, куди Вас не пускають; Вас лютить, що нація, яку Ви зробили старцем, зложила криваво зароблений гріш на пам'ятник своєму поетові – і Ви ганебною рукою безстидного чужинця поклали свою заборону на душу нації.

Ви гадаєте, пане міністер, що Ви укупі з усіма Вашими посіпаками здолієте вбити наш нарід?

Нехай відповість Вам наша історія. Нехай вона розповість Вам, яка міцна та сильна була польська держава "від моря до моря", який знівечений був увесь наш нарід під панованням чужинців-Поляків, які терпів він гнобительства від польських панів...

І нехай історія розповість Вам, як одним сильним і міцним рухом зруйновала наша нація усю польську державу і повернула внівець гнобителів. А колишні Поляки, пане міністер, вміли гнітити нас не згірше від сучасних Росіян, і колишня Варшава була купьтурнійша, ніж сучасний Петербург.

А знаєте, через що наші прабатьки розвалили Польщу? Через те, що вона наполягла на душу нації, на її моральне "Я". А всі злочинства прощаються, крім злочинств проти Святого Духу.

Уряд російський супроти нашої нації став на ту саму стежку, що й колишній польський уряд, і тим самим вимагає, щоб ми пішли шляхом наших прабатьків часів Богдана Хмельницького. І ми підемо.

Закон царя-"освободителя" з 17 травня (мая) 1876 року єсть злочинством проти Духу Святого, бо то єсть суворий і безпощадний засуд цілої нації нашої на моральну смерть. Але Ваша безглуздна заборона українського напису на пам'ятнику українському поетові єсть огидливе знущання над засудженою вже на смерть нацією. Тая заборона єсть краплею, що переповнила чашу страждань і терпіння нашого народу. Вона свідчить, що не буде ніколи кінця Вашому гнобительству. Вона каже нам: "Годі мовчати Вам, рабам! Ми не можемо далі дозволити безстидному чужинцеві знущатись над найсвятійшими нашими чуттями".

Українська нація мусить скинути пановання чужинців, бо вони огижують саму душу нації.

Мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного, хоч би пролилися ріки крови! А та кров, що поллється, впаде як народне прокляття на Вашу голову, пане міністер, і на голови всіх гнобителів нашої нації.