История Полтавы

Олейник, Алексей Прокопьевич

Подробности

Просмотров: 24130

Олійник, Олексій Прокопович (01(14). 03. 1914, с. Іванівка, нині Дніпров. р-ну Дніпроп. обл. – 11. 11. 1977, Київ) – скульптор. Чоловік Н. Волкової, батько Н. Григорової та М. Олійника, дід Олексія та Федора Григорових. Сталін. премія (1951) за створення пам’ятника Т. Шевченку в м. Палермо (Канада). Засл. діяч мист-в України (1962). Нар. художник УРСР (1963). Чл. СХУ (1947). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. нагороди.

Закін. живопис. (1934) та скульптур. (1937; викл. О. Жирадков) відділ. Дніпроп. худож. уч-ща, Київ. худож. ін-т (1947; викл. М. Гельман, М. Лисенко, Л. Шервуд). Відтоді працював у ньому: від 1960 – проф., 1961–63 – зав. каф. скульптури, 1963–65 – ректор, 1965–66 – кер. навч.-твор. майстерні на скульптур. ф-ті. Осн. галузі – монум., мемор. і станк. скульптура, медальєрне мист-во. Успадкувавши кращі досягнення монум. школи М. Лисенка, О. створив низку високопрофес., емоц. за пластичним вираженням творів, зокрема докум. портрети робітників та селян, багатофігурні пам’ятники, присвяч. подіям 2-ї світ. вій­ни. Учасник всеукр. та всесоюз. мист. виставок від 1947. Персон. – посмертна в Києві (2002). Деякі роботи зберігаються в НХМ України, Нац. музеї Т. Шевченка, Нац. музеї історії України, Дирекції худож. виставок НСХУ, Музеї театр., муз. та кіномист-ва України (усі – Київ), Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (Київ. обл.), Львів. галереї мист-в, Горлів. (Донец. обл.), Дніпроп., Донец., Луган., Сімфероп. (АР Крим), Сум., Харків. ХМ, Борщів. (Терноп. обл.), Житомир., Кіровогр., Лубен. (Полтав. обл.), Маріуп. (Донец. обл.), Ставищан. (Київ. обл.), Уман. (Черкас. обл.), Хмельн., Чернів. краєзн. музеях, Великосорочин. літ.-ме­мор. музеї М. Гоголя (Полтав. обл.), Воронцов. палаці (м. Алупка, АР Крим).

Тв.: композиції – «Партизани на відпочинку» на тер. Нац. академії образотвор. мист-ва та арх-ри в Києві (1947), «Трагедія Трипілля» в с. Трипілля Обухів. р-ну Київ. обл. (1957), «Козацький дозор» (1972); портрети – «Сталевар І. Невчас», «Сталевар П. Кочетков» (обидва – 1949), «Герой Соціалістичної Праці Л. Водолага» (1951), «Кадровий робітник заводу "Арсенал" С. Струтинський» (1955), «Викладач Дніпропетровського художнього технікуму М. Панін» (1957), «Академік Б. Букреєв» (1959), «Художник К. Єлева» (1967), «Письменник Іван Ле» (1974), «Г. Сковорода», «Заслужений художник України П. Сльота» (обидва – 1976), «М. Гоголь» (1977); пам’ятники (усі – спів­авт.) – воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, у с. Медвин Богуслав. (нині Білоцерк.) р-ну Київ. обл. (1970) та смт Козелець Черніг. обл. (1973), С. Корольову в Житомирі (1971); мемор. комплекс жертвам фашизму в с. Кортеліси Ратнів. (нині Ковел.) р-ну Волин. обл. (1980, спів­авт.).

Літ.: Олійник Олексій: Альбом. К., 1984; Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.

Л. О. Лисенко

Джередо:

Л. О. Лисенко. Олійник Олексій Прокопович // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. Т. 24. URL: https://esu.com.ua/article-76733 (дата перегляду: 25.01.2023)

Світлини: Вікіпедія; Український інтерес.