История Полтавы

Столыпин, Петр Аркадьевич

Подробности

Просмотров: 57424

Столипін, Петро Аркадійович [2(14).4.1862 - 5(18).9.1911] - російський державний діяч, реформатор. Відзначався крайніми шовіністичними поглядами, активний захисник самодержавства.

П. А. Столыпин в Полтаве во время прибытия Государя Императора на торжества
200-летия Полтавской победы - 26 июня 1909 года

Н. у Дрездені (Німеччина). Походив із старовинного дворянського роду. У 1884 закінчив природничий ф-т Петербурзького ун-ту. Служив у Міністерстві внутрішніх справ. З 1902 - гродненський губернатор. У 1903-06 - губернатор Саратовської губ. Під час революції 1905-07 жорстоко розправлявся з селянськими виступами. У квітні 1906 призначений міністром внутрішніх справ, а в липні 1906 - головою Ради Міністрів. Швидка службова кар'єра С. була, у значній мірі, пов'язана з його ораторськими здібностями, численними виступами в Думі, проектами реформування країни. У серпні 1906 на С. вчинено замах (загинуло 27 осіб), який використано урядом для розгортання репресивної політики (запровадження військово-польових судів, застосування смертної кари тощо). У червні 1907 уряд на чолі з С. розпустив II Державну Думу і опублікував новий закон про вибори, який забезпечив повну перевагу у III Думі великих землевласників та підприємців і значно обмежив представництво національних окраїн. Повністю були позбавлені представництва в Думі 10 областей і губерній азіатської частини Росії, Кавказу надавалось 10 місць замість 29. Такий виборчий закон забезпечив у III Думі великоросам 77% місць і вона стала “істинно російською”. С. був ініціатором обмеження автономії Фінляндії, натхненником створення націоналістичних російських організацій, у т. ч. Всеросійського національного союзу, основною метою якого було сприяння “пануванню російської народності”. С. проводив антиукраїнську політику. У січні 1910 уряд С. заборонив створення національних (у т. ч. і українських) товариств, клубів, видання рідною мовою газет. Переслідуючи українську мову і культуру, С. розсилав свої циркуляри, в яких наказував боротися з “ідеєю відродження старої України і устрою на національно-територіальних засадах”. Антиукраїнська політика С. призвела до закриття низки “Просвіт”, припинення видання українських газет (“Наша Дума”, “Рідний край”, “Воля” та ін.), заборонив шанування пам'яті Т.Шевченка тощо. С. підготував і провів аграрну реформу, яка мала вирішити земельне питання в Російській імперії. Більша частина реформаторських заходів С. була не завершена. Діяльність С. викликала незадоволення крайніх правих, які в 1911 поставили питання про його відставку. У вересні 1911 С. був убитий у Київському оперному театрі агентом охранки есером Д. Богровим.

С. Мовчан (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. http://history.franko.lviv.ua

Портрет: Литва на русском языке

Фото: Общественно-исторический клуб "Белая Россия"