Кулябки

Кулябко Николай Григорьевич, штабс-ротмистр,

дети его:

Сергей,

Григорий,

Николай,

Ипполит,

Елисавета,

Марфа,

Анна.

Внесены в родословную книгу: часть 1, литера Н, стр. 45. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 27 марта 1862 г. № 2315.

Дело по архиву № 250.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 294

Сыновья поручика:

Кулябко Николай Александрович,

Кулябко Митрофан Александрович,

Кулябко Петр Александрович,

родная сестра их Елисавета Александровна.

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера И, стр. 93, из дела не видно, чтобы лица эти Герольдией были утверждены.

Дело по архиву № 250.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 294

Кулябко Николай Феодосьевич, сын коллежского секретаря,

Кулябко Григорий Прокофьевич, сын губернского секретаря.

Григория жена Ксения Игнатьевна,

дети их:

Владимир,

Константин,

Борис,

Мария.

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера К, стр. 77, указы Герольдии об утверждении в дворянстве от 16 февраля и 7 сентября 1890 г. № 1063 и 5190.

Дело по архиву № 250 и 651.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 293

Кулябко Семен Яковлевич, гвардии прапорщик,

дочь его Александра.

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера И, стр. 97, из дела не видно, чтобы оно было утверждено Герольдией.

Дело по архиву № 251.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 294

Сыновья майора:

Кулябко Андрей Александрович,

Кулябко Петр Александрович,

Кулябко Иван Александрович,

Ивана Александровича жена Надежда Алексеевна,

их сыновья:

Алексей,

Александр,

Николай,

Иван.

Внесены в родословную книгу: часть 3, литера Е, стр. 415. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 4 декабря 1849 г. № 9079.

Дело по архиву № 651.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 295

 

Кулябки. Представники козацького роду, благодійники.

Кулябко Андрій (?–?) – полковий суддя Лубенського полку, уфундував дерев’яну Андріївську церкву (1692) у с. Засулля, що поблизу Лубен. До храму подарував 1692 і 1693 два дзвони 12 і 5 пудів. Храм згорів від пожежі, 1789–1790 збудовано новий, який 1894 розібрали і звели наступний дерев’яний.

Кулябко Петро (?–?) – значковий військовий товариш Лубенського полку (1707–1736). Його фундація: дерев’яна триверха, тридільна, план подовжній у вигляді корабля, Миколаївська церква (1733) у Лубнах, на Подолі. 1844 перебудована коштом міщанина Хорошковатого і стала одноверхою, хрещатою в плані. 1884 збудовано новий дерев’яний храм.

Син Кулябка Петра – Кулябко Семен Петрович (1704–1761) – відомий як монах Сильвестр, був ректором Києво-Могилянської академії й архієпископом С.-Петербурзьким.

Сильвестр (Кулябка, Семен Петрович) (1704, м. Лубни, тепер райцентр Полтавської обл. – 17.04.1760) – церковний діяч, архієпископ.

Син бунчукового товариша Петра Івановича Кулябки, належав до полтавських дворян. Навчався в «латинських училищах», закінчив Київську духовну академію. 1726 поступив у Києво-Межигірський монастир. 1727 прийняв чернецтво у Києво-Печерській лаврі, був призначений учителем Київської духовної академії. У 1740–1745 – настоятель Києво-Братського монастиря і ректор академії. З 1745 – єпископ Костромський, з 1750 – архієпископ С.-Петербурзький. Авт. богословських праць і проповідей.

Літ.: Сильвестр Кулябка, архиепископ Санкт-Петербургский и Шлиссельбургский (1750–1761) // ПЕВ.ЧН. – 1883. – № 10. – С. 513–518; Павловский, 1912. – С. 183; Павловский, 1914. – С. 252.

О. А. Білоусько

Син Кулябка Петра – Кулябко Іван Петрович (бл. 1705–1773) – лубенський полковий сотник (1736), полковий обозний (1737–1757), полковник (1757–1770), авт. проекту «про навчання козацьких дітей грамоті і воєнним екзерциціям» (1758). Його фундація: дерев’яна ІоанноПредтеченська церква (1759) у Лубнах. 1845 її ремонтували, 1909 розібрали і перевезли до с. П’ятигірці (тепер Лубенського р-ну).

Кулябко Яків (бл. 1743–1804/1806) – гусар, відставний прапорщик (з 1788), дідич. Уфундував дерев’яну Миколаївську церкву (1780) у с. Миколаївка на Золотоніщині (пізніше с. Чевельча, тепер Оржицького р­ну).

Літ.: Грановский, 1901. – С. 359, 360, 411; Клировая книжка…, 1902. – С. 389; Модзалевский, 1910. – С. 610, 612, 616; Астряб М. Г. Земли церквей Лубенского духовного правления в 1787 году // Тр. ПУАК. – Полтава, 1913. – Вып. 10. – С. 5; Кулябки // ЕУЮ Т. 4, 1994. – С. 1233; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 532, 963.

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Закревские
матеріали до родоводу / материалы к родословию
2 Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб
3 Список родов - К
[Список родів - К] — пункт меню