Рахманинов, Сергей Васильевич
- Подробности
- Просмотров: 44975
Рахманінов, Сергій Васильович (*1 квітня 1873, Новгородська губернія (Росія) — †28 березня 1943, Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія, США) — великий російський композитор, піаніст і диригент. Один з найвидатніших представників фортепіанного мистецтва.
Ім'я Сергія Рахманінова носять Ростовська консерваторія, Тамбовський музично-педагогічний інститут, Калінінградський музичний коледж, один із залів Московської консерваторії. Періодично проводяться конкурси піаністів ім. Рахманінова у Москві та юних піаністів — у Тамбові.
Рахманінов відіграв значну роль у становленні Київської консерваторії. В 1989 році у Києві було засноване товариство Рахманінова, яке очолив професор М. В. Синьков. Ім'я Рахманінова носить одна з київських вулиць на Біличах.
Сергій Рахманінов народився 2 квітня 1873 у дворянській родині в Старорусському повіті Новгородської губернії в маєтку Онег. Рід Рахманінових, вірогідно,[1] сходить до онука молдавського царя Стефана Великого — Василя, прозваного Рахманіним. В сім'ї Рахманінових було шестеро дітей, Сергій став третьою дитиною.
Проявивши інтерес до музики вже в чотири роки, навчався грі на фортепіано, а в дев'ять років вступив до фортепіанного відділення Санкт-Петербурзької консерваторії. З 1888 продовжував навчання в Московській консерваторії у Миколи Звєрєва. Серед однокласників Рахманінова був видатний в майбутньому композитор Олександр Скрябін.
У віці 13 років Рахманінова було представлено Петру Чайковському, який пізніше відіграв важливу роль в житті молодого музиканта. Протягом навчання у консерваторії Сергій Рахманінов створив Перший фортепіанний концерт, низку романсів (зокрема, "В молчанье ночи тайной"), п'єси для віолончелі і для фортепіано, в тому числі прелюдія до-дієз мінор, яка принесла композитору всесвітню славу. Дипломною роботою Рахманінова стала опера "Алеко" (1892) — перша опера Рахманінова, яка згодом здобула всесвітню славу.
У віці 19 років він закінчив консерваторію із золотою медаллю як композитор (вчився у Сергія Танєєва та Антона Аренського) та як піаніст (клас Олександра Зілоті) і вирушив у велике концертне турне по Росії як піаніст-соліст і акомпаніатор. У віці 20 років він став викладачем фортепіано у московському Маріїнському жіночому училищі, в 24 роки — диригентом Московської російської приватної опери Савви Мамонтова (протягом одного сезону).
15 березня 1897 відбулася прем'єра Першої симфонії Рахманінова, оркестром диригував К.Глазунов. Виконання було вкрай невдалим і симфонія не була сприйнята слухачами. Невдала прем'єра мала трагічні наслідки для С. Рахманінова — вона спричинила серйозну нервову хворобу, що на три роки практично повністю паралізувала творчу діяльність композитора. Партитура Першої симфонії була загублена і лише наприкінці 1940-х років відновлена Б. Г. Шальманом по оркестрових голосах, що зберіглися в фондах М. П. Бєляєва.
Протягом кількох років Рахманінов не міг складати музику, і лише допомога досвідченого психіатра-гіпнотизера і скрипаля М. В. Даля (1860—1939) сприяла його виходу з хворобливого стану. Першим твором, що ознаменував вихід з творчої кризи, став написаний у 1901 році Другий фортепіанний концерт, який мав великий успіх, а згодом став одним з найпопулярніших фортепіанних концертів у світовій музичній літературі.
Незабаром Сергій Рахманінов прийняв запрошення зайняти місце диригента в московському Большому театрі. Після двох сезонів вирушив у мандрівку Італією (1906), потім на три роки поселився в Дрездені, щоб повністю присвятити себе композиції. В 1909 Рахманінов здійснив велике концертне турне по США і Канаді, виступаючи як піаніст і диригент. В 1912 р. Рахманінов став на посаду диригента симфонічних концертів Московського філармонічного товариства й з неймовірним успіхом провів сезон, в одному з концертів якого була виконана його симфонічна поема "Дзвони".
Творчий шлях Сергія Рахманінова неодноразово перетинався з культурно-мистецьким життям Києва та інших міст України. 18 жовтня 1893 у Київському оперному театрі С.Рахманінов диригував своєю першою оперою — "Алеко". У рік київської прем'єри "Алеко" були видані романси Рахманінова по творах Т.Шевченка у вільному перекладі російського поета Олексія Плещеєва — "Дума" й "Полюбила я на печаль свою". Менш відома обробка Сергія Рахманінова української народної пісні "Чоботи" для хору а капела. Ця обробка так і не була видана, її рукопис залишається в архіві у Москві.
В 1910 році С. Рахманінов був відряджений Імператорським російським музичним товариством до Києва з метою ознайомлення зі станом справ у Київському музичному училищі. У своєму листі Головній дирекції ІРМТ від 19 квітня 1910 р. Рахманінов зазначав:
"Оскільки моя поїздка до Києва була пов’язана з клопотанням Київського училища про перейменування в консерваторію, то одразу ж додам, що я вважаю це клопотання цілком виправданим і сам охоче до нього приєднуюся... Постановка справи в училищі таку реформу виправдовує".
Згодом (у 1913), музичне училище було реформоване у консерваторію.
С. Рахманінов неодноразово здійснював гастрольні тури по Україні. Зокрема у жовтні 1914 року, С. Рахманінов давав концерти у кількох українських містах: у Києві, 21-го — в Одесі, 24-го — в Кременчуці, 25-го — в Полтаві, 26-го — в Харкові, 28-го — в Єкатеринославі.
За спогадами двоюрідної сестри композитора, С. А. Сатіної, Рахманінов радісно сприйняв лютневу революцію, проте подальші події та безсилля Тимчасового уряду викликали у композитора почуття розпачу і тривоги.
Події жовтневої революції змусили Рахманінова прийняти рішення залишити Батьківщину. На думку С.Рахманінова, Жовтневий переворот став "кінцем старої Росії", за ломкою старого устрою "мистецтва, як такого бути не може", а життя без мистецтва для Рахманінова було б "безцільним".
22 грудня С. Рахманінов з дружиною та двома дочками спішно від'їжджає до Стокгольму.
Протягом 1918 року Рахманінов гастролює в країнах Скандинавії, а 10 листопада 1918 оселяється з сім'єю в Нью-Йорку та починає інтенсивну гастрольну діяльність, що тривала 25 років. У виборі роялів С.Рахманінов надає перевагу фірмі Стейнвей (Steinway and sons), перші грамофонні записи С.Рахманінова здійснює фірма Thomas Edison, а з 1920 року — Victor Talking Machine Company.
Через щільний графік гастролей, аж до 1926 року Рахманінов не писав значних творів; композиторська пауза, таким чином, тривала близько 10 років. Лише в 1926-27 роках з'являються нові твори: Четвертий концерт для фортепіано з оркестром та Три російські пісні. Загалом протягом життя за кордоном Рахманінов створив усього 6 творів, однак вони належать до вершин світової музики.
В 1941 році С. Рахманінов закінчив свій останній твір — "Симфонічні танці". Останні роки Рахманінова були затьмарені смертельною хворобою (рак легенів). Однак незважаючи на це, він продовжував концертну діяльність, припинену лише незадовго до смерті. Під час Великої вітчизняної війни грошовий збір від одного зі своїх концертів передав у Фонд оборони СРСР зі словами: "Від одного з росіян посильна допомога російському народу в його боротьбі з ворогом. Хочу вірити, вірю в повну перемогу".
Помер Сергій Васильович 28 березня 1943, в Беверлі Гіллз (штат Каліфорнія), похований на цвинтарі Кенсіко, неподалік Нью-Йорку.
Джерело:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Рахманінов_Сергій_Васильович
Портрет і фото: http://www.rulex.ru/rpg/persons/187/187079.htm
Ссылки на эту страницу
1 | В зеркале памяти. Часть 1. На берегах реки детства (Полтава: до 1939 г.)
[У дзеркалі пам'яті. Частина 1. На берегах ріки дитинства (Полтава: до 1939 р.)]. Илья Розенфельд |
2 | Воспитание личности в семье Оголевцев
[Виховання особистості в родині Оголевців] – Полянская Галина // Культурные практики как фактор социокультурной модернизации современного украинского общества: материалы Всеукрайинськои научно-практической конференции (Полтава, 21-22 апреля 2015 года) / Под. ред. А. И. Литвиненко, А. В. Лукьяненко. - Полтава: ПНПУ имени В. Г. Короленко, 2015. – 250 с. |
3 | Дворянского собрания дом
Дом Дворянского собрания |
4 | Композиторы
[Композитори] - пункт меню |
5 | Личности - Р
[Особистості - Р] - пункт меню |
6 | Музейные деятели. Архивисты. Коллекционеры
[Музейні діячі. Архівісти. Колекціонери] - пункт меню |
7 | Полтавский украинский музыкально-драматический кружок и культурная и творческую жизнь города нач. ХХ ст.
[Полтавський український музично-драматичний гурток і культурно-мистецьке життя міста поч. ХХ ст.] - Стороха Евгения |
8 | Полтавское отделение Росийского музыкального общества
Полтавское отделение Росийского музыкального общества |
9 | Скрябин, Александр Николаевич
[Скрябін, Олександр Миколайович] (1872—1915), русский композитор, пианист, педагог |
10 | Эрденко, Михаил Гаврилович
[Ерденко, Михайло Гаврилович] (1885—1940), российский скрипач, педагог и композитор, заслуженный деятель искусств РСФСР |