История Полтавы

Дядюша, Сергей Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 25640

Дядюша Сергій, фото 1918 року (ГАРФ)

Дядюша, Сергей Иванович, полковник, командир 2 гренадерского Ростовского полка (вып. 1887 г.), награжден Георгиевским оружием за то, что 7 ноября 1914 года, командуя боевым участком дивизии и узнав об отходе полка под натиском превосходящих сил противника, выехал к отступающим передовыми частям и, поддержав их ротой из своего резерва и двумя ротами из резерва дивизии, прекратил дальнейшее наступление противника и тем предотвратил очищение позиции.

Брат: Дядюша, Валентин Иванович.

Источники:

Ромашкевич А. Д. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1913 г. по 1-е октября 1916 г. Год 11, 12, 13. Полтава. 1916. Стр.143

Фото: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 150

 

Дядюша Сергій Іванович (26.09.1870-23.05.1933) - генерал-поручик Армії УНР.

Походив із дворянської родини з Полтави. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, 1-ше військове Павлівське училище (1889), служив у 2-й артилерійській бригаді, згодом перевівся до 35-ї артилерійської бригади. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1900). Обіймав штабові посади у Варшавській та Московській військових округах. З 13.11.1904 р викладав у Московському піхотному юнкерському училищі. З 06.12.1908 р. — полковник. З 29.10.1908 р. — штаб-офіцер для доручень штабу Гренадерського корпусу. З 20.03.1913 р — начальник штабу 1-ї Гренадерської дивізії. З 08.10.1914 р — командир 2-го гренадерського Ростовського полку. 18.07.1915 був поранений (перебував на лікуванні до 28.09.1915 р). З 12.01.1916 р — в. о. начальника штабу 84-ї піхотної дивізії. З 07.01.1917 р — начальник 84-ї піхотної дивізії. З 10.03.1917 р. — начальник штабу 4-го армійського корпусу. Під час Першої світової війни був нагороджений всіма орденами до Святого Станіслава І ступеня та Георгіївською зброєю (29.01.1915 р, за бій 07.11.1914 р). З 02.01.1918 р - начальник штабу 6-ї армії на Румунському фронті. 27.02.1918 р. був демобілізований у зв'язку з розформуванням армії. Останнє звання у російській армії — генерал-майор (з 10.04.1916 р).

З 17.04.1918 р. — начальник Волинського (згодом — 1-го) корпусу Армії УНР, згодом — Армії Української Держави 3 01.12.1918 р перебував у розпорядженні штабу військ Директорії. Певний час приватно мешкав у Житомирі. З 2701.1919 р. — головний інспектор піхоти Дієвої армії УНР. З 0704.1919 р. — отаман-квартирмейстер Холмської групи Дієвої армії УНР. З 1706.1919 р —отаман для доручень Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 1903.1920 р до 19.04.1920 р - начальник Головної управи Генерального штабу УНР. З 05.06.1920 р — в. о. 2-го генерал-квартирмейстера, з 03.071920 р — 2-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу УНР 12.02.-12.04.1921 р. -в. о. Військового міністра УНР. Постановою Гонорової ради від 03.08.1921 р був підвищений до звання генерал-поручика Помер та похований у Калішу.

ЦДАВОУ - Ф. 1075. - Оп. 1. - Спр. 68. - С 39-40; Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 55,; Ф 1078. - Оп. 2. -Спр. 168. — С 7; Спр. 169. — С 135—136; Список полковников 1914. - СПб. - 1914. - С. 395; Список Генерального штаба 1914. — СПб. — 1914. — С. 359; Список Генерального штаба 1917 — СПб. — 1917 — С. 64.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 150

 

Дядюша, Сергій Іванович

Нар. 26 вересня 1870 у м. Хоролі на Полтавщині. Петровський Полтавський кадет. корпус, 1-ше Павлівське військ. училище 1888, академія Генштабу 1902. Офіцер 2-ї, 35-ї арт. бригад, ст. ад'ютант штабів 1-ї піх. дивізії, 1-ї Гренадерської дивізії у Москві, пом. ст. ад'ютанта штабу Московського військ. округу, викладач Олексіївсь-кого військ. училища у Москві, штаб-офіцер для особливих доручень, нач. штабу Гренадерського корпусу. У роки І світ. війни - ком. 2-го гренадерського Ростовського полку, нач. штабів 84 піх. дивізії, 4-ї арм. корпусу 6-ї армії Румунського фронту. Генерал-майор, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.

1917 в українському війську Центральної Ради, інспектор піхоти 1-го генерал-кватирмейстерства Українського генерального військ. штабу, ком. Волинського корпусу Армії УНР. За Гетьманату ком. Холмської групи українських військ. 1-го Волинського арм. корпусу, заст. нач. Генштабу. В Армії УНР нач. старшинських академічних курсів при Генштабі, генерал для доручень Генштабу, водночас викладач Житомирської Юнацької школи. На початку 1920 другий генерал-кватирмейстер Генштабу.

З листопада 1920 у таборі інтернованих частин у м.Каліші, генерал-кватирмейстер Генштабу Дієвої Армії, генерал-поручник. Помер 23 травня 1933, похований на православному цвинтарі у Каліші.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.83

 

Дядюша, Сергей Иванович (26.09.1870 - 23.05.1933 н.ст.). Православный. Образование получил в Петровском Полтавском кадетском корпусе (1887). В службу вступил 01.09.1887. Окончил Павловское военное училище (1889). Выпущен во 2-ю артиллерийскую бригаду. Позже служил в 35-й артиллерийской бригаде. Подпоручик (ст. 10.08.1889). Поручик (ст. 09.08.1892). Штабс-капитан (ст. 13.07.1897). Окончил Николаевскую академию Генерального Штаба (1900; по 1-му разряду). Капитан (ст. 06.05.1900). Состоял при Варшавском ВО. Ст. адъютант штаба 1-й пехотной дивизии (03.07.1902-14.10.1903). Цензовое командование ротой отбывал в 81-м пехотном Апшеронском полку (01.11.1902-01.11.1903). Ст. адъютант штаба 1-й гренадерской дивизии (14.10.1903-02.05.1904). Помощник ст. адъютанта штаба Московского ВО (02.05.-13.11.1904). Состоял в прикомандировании к Алексеевскому военному училищу для преподавания военных наук (13.11.1904-29.10.1908). Цензовое командование батальоном отбывал в 4-м гренадерском Несвижском полку (16.05.-25.09.1908). Подполковник (ст. 06.12.1904). Штаб-офицер для поручений при штабе Гренадерского корпуса (29.10.1908-20.03.1913). Полковник (ст. 06.12.1908). С 20.03.1913 начальник штаба 1-й гренадерской дивизии. Участник мировой войны. Командир 2-го гренадерского Ростовского полка (с 16.11.1914). Награжден Георгиевским оружием (ВП 05.05.1915). Начальник штаба 84-й пехотной дивизии (с 20.01.1916). Генерал-майор (ст. 06.12.1915). С 11.03.1917 начальник штаба 4-го армейского корпуса. В 1918 в гетманской армии, командир 1-го корпуса, 24.09.1918 переименован в чин генерального хорунжего со старшинством с 06.12.1915, затем в армии УНР. Затем начальник ускоренных курсов по подготовке старшин для работы в оперативных штабах армии УНР (Академических курсов Генерального штаба), генерал-поручик Генерального Штаба. В эмиграции в Польше. Умер в Калише.

Награды: ордена Св. Станислава 3-й ст. (1905); Св. Станислава 2-й ст. (30.06.1912; 03.08.1912); Георгиевское оружие (ВП 05.05.1915).

Залесский К.А. Кто был кто в Первой мировой войне. М., 2003.

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Волков С.В. "Энциклопедия Гражданской войны. Белое движение". СПб, 2003. Информацию предоставил Илья Мухин (Москва)

Список старшим войсковым начальникам, начальникам штабов: округов, корпусов и дивизий и командирам отдельных строевых частей. С.-Петербург. Военная Типография. 1913.

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.06.1914. Петроград, 1914

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.01.1916. Петроград, 1916

Список Генерального штаба. Исправлен на 03.01.1917. Петроград, 1917

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне

 

Дядюша, Сергей Иванович, р. 26 авг. 1870 в Полтавской губ. Полтавский кадетский корпус 1887, Павловское военное училище 1889, академия Генштаба 1900. Генерал-майор, командир 2-го гренадерского полка, начальник штаба 84-й пехотной дивизии, начальник штаба 4-го армейского корпуса. 1918 командир 1-го корпуса в гетманской армии, 24 сен. 1918 пер. в генеральные хорунжие (ств. 6 дек. 1915), 1919-1921 в армии УHP. В эмиграции в Польше. Ум. 23 мая 1933 в Калите (Польша). /44; 47; 330; 490; 552; 683/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 ноября 1909 г. Стр.1146

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 мая 1909 г. Стр.1183

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1910 г. Стр.1083

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1911 г. Стр.867

 

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1912 г. Стр.771

  

Источник:

Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1914 г. Стр.395