История Полтавы

Лапчинский, Георгий Федорович

Подробности

Просмотров: 31197

Лапчинський, Георгій/Юрій Федорович (1886—1938), політичний діяч, один із лідерів націонал-комунізму в Україні.

Член РСДРП(б) з 1905 р. У 1917 р. був першим головою Кременчуцької ради робітничих і солдатських депутатів. Делегат І Всеукраїнського з'їзду рад у Харкові. Увійшов до складу першого радянського уряду України, очоливши секретаріат соціального забезпечення. Водночас був керуючим справами Народного секретаріату. Разом з армією М. Муравйова брав участь у поході на Полтаву і Київ. У грудні 1918 р. — уповноважений Тимчасового робітничо-селянського уряду України на Чернігівщині. В 1919 р. — голова Чернігівського губревкому. Поділяючи ідеї комунізму і диктатури пролетаріату, водночас засуджував російський централізм. У 1919 р. разом із В. Шахраєм виступив із різкою критикою ленінської програми з національного питання. В 1919—1920 рр. очолював у КП(б)У опозиційну фракцію т. зв. федералістів, що добивалася створення самостійної Української комуністичної партії (УКП) та виступала за рівноправні федеративні відносини між УСРР і РСФРР. Учасник таємної наради федералістів у Гомелі у листопаді 1919 р. У траавні 1920 р. за "націоналістичний ухил" був виключений з КП(б)У. Перейшов до УКП, ставши одним із її лідерів. У 1920-1922 рр. - секретар ВУЦВК, член Київського губревкому і губкому. В 1922 р. виїхав за кордон, жив у Польщі, Німеччині, Італії. В 1926 р. повернувся на Україну. Відновив членство в КП(б)У, обіймав відповідальні посади. У 1928—1930 рр. був радянським консулом у Львові. В 1930-х рр. працював у Алма-Аті, там у 1937 р. був заарештований за звинуваченням у належності до УВО, засуджений на заслання в Магаданську обл. і незабаром розстріляний.

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.51