История Полтавы

Жебунев, Леонид Николаевич

Подробности

Просмотров: 51746

Жебуньов, Леонід Миколайович (псевд. і кpипт.: Л. Ж., Левко, Український демократ Л. Ж., Хуторянин; 1851, Олександрівського пов. Катеринославської губ. – осінь 1919, Полтава) – громадсько-політичний діяч, публіцист.

Навчався у Петровсько-Розумовській с.-г. академії поблизу Москви. 1869 відвідав Харків з метою збору коштів для студентів, виключених із С.-Петербур. ун-ту. 1872 виїхав до м. Цюрих, однак 1873 повернувся і вступив до С.-Петербур. технологічного ін-ту. Приєднався до російського народницького руху, неодноразово був заарештований. Проводив пропагандистські бесіди з учнями Катеринославської духовної семінарії, а також у селах Катеринославщини. 3 вересня 1874 заарештований і притягнутий до дізнання у «справі 193-х», 21 грудня того ж року звільнений. Перебував під наглядом поліції. Наприкінці 1870-х рр. мешкав на хуторі родини Русових побл. ст. Дочь Борзнянського пов. Чернігівської губ. Деякий час працював земським статистом у Ніжинському пов. 1883–87 – на засланні у Сибіру. Після звільнення мешкав у Харкові, під впливом родини Єфименків зацікавився українським національним рухом і став його активним діячем. 1903 був одним із організаторів встановлення пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (член місцевої «Громади», засновник осередку Української демократично-радикальної партії). Через 2 р. переїхав до Києва, обраний чл. ради Загальної безпартійної організації укр. громадівців, відповідав за підбір посад для свідомих українців і розповсюдження книжок. Створив нову «жебуньовську» громаду, низку гімназійних гуртків, підтримав заснування київ. «Просвіти». Від 1908 входив до об’єднаного ком-ту зі спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Києві, належав до ТУПу. Від 1880-х рр. вміщував публікації на сторінках «Зорі», «ЛНВ», «Рідного краю», «Украинской жизни», «Ради», серед них – «Що діялося в Росії за останню половину минулого року», «Що нам треба робити? Лист українського демократа до своїх однодумців» (обидві – 1906), «Несподівана пригода (з споминів)» (1908), «Почему был беден украинский отдел на выставке печати» (1912). Матеріально підтримував видавців укр. преси, популяризував і поширював передплату серед населення. Сприяв виходу ж. «Украинская жизнь» у Москві, ініціював видання його співробітниками кн. «Украинский вопрос» (Москва, 1914). У 1917 вступив до УПСФ.

Літ.: Леонід Жебуньов: Некролог // ЛНВ. 1922. Т. 76; Дучинський А. До життєпису Ол. Ол. Русова // За сто літ. 1929. Кн. 4; Сидоренко Н. Жебуньов Леонід Миколайович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6; Чикаленко Є. Спогади (1861–1907). К., 2003; Світленко С. І. Суспільний рух на Катеринославщині у 50–80-х роках ХІХ століття. Дн., 2006.

Н. М. Сидоренко, С. І. Світленко

Джерело:

Енциклопедія сучасної України - http://esu.com.ua

Жебуньов Леонид (1851, Олександрівський пов., Катеринославщина — 1919, Катеринослав), укр. гром. діяч; спочатку брав участь разом з братами — Сергієм і Миколою в рос. русі революціонерів-народників (їх гурток названо «сен-жебуністами»). За «ходіння в народ» Ж. з братами арештовано і заслано на Сибір. З 1900-их pp. перейшов цілковито до укр. нац. руху; активно працював в укр. громадах Харкова, Києва, Полтави. Йому належить ряд культ., орг. і видавничих ініціятив (відома кн. О. Лотоцького і П. Стебницького «Украинский вопрос», заснування Укр. Дем. Радикальної Партії в Полтаві). Ж. містив спогади в «ЛНВ» та співробітничав у «Рідному Краю», «Украинской Жизни» і «Раді».

Джерело:

Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Париж, Нью-Йорк, 1957. — Т. 2. — С. 666; Париж, Нью-Йорк, 1995. — Т. 11. — С. 298 - http://litopys.org.ua