История Полтавы

Волховский, Феликс Вадимович

• 

Подробности

Просмотров: 28215

Волховський, Фелікс Вадимович (псевд.: Ф.Полтавчук, А.Чепа, А.Чорний та ін.; 15(03).08.1846 – 03.08(21.07).1914) – революційний діяч, журналіст, письменник.

Н. на Полтавщині. З дворян, син чиновника. Дитинство провів у м. Новоград-Волинський і с. Мойсівка Пирятинського пов. Полтав. губ. (нині Драбівського р-ну Черкас. обл.). Навч. у г-зіях Санкт-Петербурга та Одеси, потім на юрид. ф-ті Моск. ун-ту (не закінчив). У Москві став активістом «Малоросійської громади» (1863– 66). Разом із рос. революціонером Г.Лопатіним улаштував для видання книг і поширення їх серед селян «Рублеве товариство» (1867), за що від лют. до серп. 1868 відсидів у казематі Третього відділення, а по звільненні перебував під негласним жандармським наглядом.

Працював у моск. книгарні, підтримував студент. рух. 1869 за зв’язки з підпіллям ув’язнений, утримувався у моск. тюрмах, а потім його перевели до Петропавловської фортеці. Звинувачений у зберіганні рукописів «злочинного характеру» та «підготовці народного повстання», 1871 виправдався. Того ж року ввійшов до центр. осередку «чайковців».

Від 1872 служив у Одесі діловодом, співробітничав у газ. «Новороссийский телеграф», спільно з народниками І.Ковальським та С.Чудновським налагодив випуск пропагандистського час. «Вперед». 1873 організував з одеситів і херсонців «Гурток ініціативи» (із сильними укр. симпатіями), куди входили, зокрема, А.Франжолі, М.Ланганс, А.Желябов та ін. Склав агітаційну брошуру «Правдиве слово Хлібороба», цитував у ній поезії Т.Шевченка й фольклорні тв. (окремо видана О.Терлецьким 1876 у Відні, проте майже весь тираж затримали австрійс. власті; пізніше передрукована І.Франком у зб. листів М.Драгоманова).

1874 заарештований і допроваджений в камеру-одиночку Басманної часті Москви, а після невдалої спроби втекти – до Петропавловської фортеці. За роки ув’язнення втратив слух. На «процесі 193-х» (30(18) жовт. 1877 – 4 лют. (23 січ.) 1878) рішуче відмовився відповідати на запитання суду, був висланий до Тобольської губ. Написав знаменитий «заповіт засуджених» («Община», 1878, № 6–7), підтриманий товаришами по цьому процесу, покараними каторгою та засланням. У ніч на 30(18) лип. 1878 відправлений до Сибіру. 1882–88 у Томську (нині місто, РФ) неофіційно редагував «Сибирскую газету», де виступали, зокрема, Д.Клеменц, в.Короленко, Г.Мачтет, К.Станюкович. Нелегально друкувався в час. «Народная воля».

1889 втік до Канади. Публікувався в англомовній пресі («Toronto Globe», «The World», «Woodstock College Monthly», «The Fortnіgtly Rewіew» та ін.). Од 1890 мешкав у Лондоні, співпрацював із С.Кравчинським у Товаристві друзів російської свободи, у ж. «Free Russіa».

Автор публіцистичних книжок, казок, віршів, спогадів (частина доробку побачила світ у Росії 1906–07). Був одним із засн. Фонду вільної рос. преси (1891– 1901), редагував його «Летучие листки» (1893–99). З П.Кропоткіним створив гурток ім. О.Герцена.

Познайомившись із М.Драгомановим, опублікував його працю «Неволя веры в России». Листувався з Марком Вовчком, I.Франком, М.Коцюбинським, Лесею Українкою, переклав рос. мовою «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського («Заветы», 1912, № 1–3). Низку рос. тв. в. переклали українською Л.Українка, М.Залізняк та ін.

П. у м. Лондон.

Літ.: Драгоманов М. Листи до Ів.Франка і инших: 1887–1895. Львів, 1908; Кудрин Н. [Русанов Н.С.] Ф.В. Волховский. «Русское богатство», 1914, № 9; Чайковский Н.Ф. Ф.В.Волховский. «Голос минувшего», 1914, № 10; Рощевская Л.П. Поэт вольной печати в сибирской ссылке. В кн.: Вопросы изучения и преподавания литературы. Тюмень, 1966; Рудько М. До історії революційно-народницького руху на Україні. «Архіви України», 1969, № 5; Чарушин Н.А. О далеком прошлом. М., 1973; Дун О.З. «Казка про неправедного царя» Ф.Волховського в перекладі Лесі Українки. В кн.: Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. К., 1984; Листи Лесі Українки до Фелікса Волховського. «Слово і час», 1991, № 2, 5; Дудко в. Два листи з американського архіву. «Книжник», 1991, № 5; Листи до Михайла Коцюбинського, т. 1. К., 2002.

П.Г. Усенко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

 

Волховський, Фелікс Вадимович (псевд.: Ф. Полтавчук, Ів. Брут, А. Чепа та ін.; 3/15.07.1846, Полтава ? — 21.07/3.08.1914, Лондон ) — революціонер-народник, письменник і перекладач.

Закінчив Одеську гімназію і Московський університет. У 1863—1866 рр. був секретарем студентської "Малоросійської громади". За організацію народницької пропаганди в 1868—1869 рр. ув'язнювався в Петропавловській фортеці. Після звільнення керував гуртком "чайківців" в Одесі і випускав рукописний журнал "Вперед". Упорядкував збірку віршів політв'язнів "Из-за решетки" (Женева, 1877 р.), до якої ввійшли і його власні поезії. В 1878 р. засуджений на довічне ув'язнення в Сибіру. В 1885 р. опублікував під псевдонімом Іван Брут сміливу пропагандистську казку "Передноворічна ніч". У 1889 р. утік за кордон. У Лондоні спільно з відомим революціонером, одним із організаторів партії "Земля і воля" С. Кравчинським заснував "Товариство друзів російської свободи" і керував "Фондом вільної російської преси". Видав вірші "Отголоски Сибири" (1889 р.). Підтримував стосунки з М. Драгомановим, листувався з І. Франком, М. Павликом, В. Гнатюком, Л. Українкою. Переклав на російську мову "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.

Джерело:

Білоусько О.А., Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 194

 

Ф. В. Волховский. С фотогр. 1871 г.
Из собр. Музея Революции СССР

Волховский, Феликс Вадимович, дворянин. Род. в Полтаве в 1846 г. Воспитывался во 2-ой Петербургской и 1-й Одесской гимназиях. В 1863 г. поступил на юридический факультет Московского университета. В 1866 г. привлечен к дознанию Москвской следственной комиссией по делу 4 апр. 1866 г., как секретарь малороссийской общины (студенческое землячество), существовавшей при университете в 1863—1866 г.г. Освобожден от взыскания. Вторично привлечен к дознанию высочайше учрежденной следственной комиссией и арестован в нач. февр. 1868 г. по делу о "Рублевом Обществе", организованном им и Герм. Ал. Лопатиным для распространения книг среди крестьянства и его изучения. Содержался при III Отделении, а с 13 июля по 17 авг. 1868 г. — в Петропавловской крепости. По постановлению комиссии освобожден от взыскания с вменением ему в наказание содержания под стражею и, после строгого внушения, отдан 17 авг. т. г. на поруки матери с учреждением за ним негласного надзора. Жил в Москве; принимал участие в московском кружке самообразования; служил в библиотеке книжного магазина Черкесова. Участвовал в студенческом движении 1869 г.; был в сношениях с П. Г. Успенским и др. нечаевцами. Арестован 16 апр. 1869 г. в Москве; 15 июня т. г. доставлен в Петербург и в тот же день заключен в Петропавловскую крепость, в которой находился до 11 июля 1870 г., когда был перемещен в срочную тюрьму. Причислен к первой группе нечаевцев и предан суду особого присутствия Петербургской судебной палаты по обвинению в том, что, умыслив ниспровергнуть правительство, совершил для этого подготовительные действия. 15 июля 1871 г. признан по суду оправданным. Вместе с М. О. Антоновой, на которой женился в июле 1871 г., поселился в стан. Барсуковской (Баталпашинского уезда Кубанской обл.), а в авг. 1872 г. переехал в Ростов-на-Дону. Во втор. половине 1872 г.; вместе с Чудновским выпускал рукописный журнал "Вперед". Проживая в Одессе, где служил в городской думе, примкнул в 1873 г. к чайковцам и был организатором аналогичных кружков в Одессе и Херсоне. Летом 1874 г. находился в близких сношениях с одесскими пропагандистами (Франжоли, Макаревич, Жебуневы и др.). Арестован в авг. 1874 г. и доставлен в Москву; 21 ноября т. г., при помощи Вс. Лопатина, сделал неудавшуюся попытку к бегству. Переведен в Петербург и с 14 янв. по 12 дек. 1875 г. содержался в Петропавловской крепости, после чего переведен в Дом предварительного заключения. Предан 5 мая 1877 г. суду особого присутствия Сената по обвинению в участии в противозаконном сообществе, в распространении преступных сочинений и в попытке к бегству (процесс 193-х). На заседании 25 ноября 1877 г. отказался отвечать на вопросы суда и 26 ноября удален из залы заседания. 30 ноября т. г. снова заключен в Петропавловскую крепость. Приговором 23 янв. 1878 г. признан виновным во вступлении в противозаконное общество со знанием его преступных целей и в попытке побега и присужден к лишению всех особых лично и по состоянию присвоенных прав и преимуществ и к ссылке в Тобольскую губ. По высочайшему повелению 11 мая 1878 г. приговор утвержден. 18 июля т. г. передан из Петропавловской крепости для отправки в Сибирь. 8 авг. т. г. водворен в Тюкалинске (Тобольск. губ.), а в авг. 1881 г. переведен в Томск, в котором пробыл до 13 марта 1889 г. Принимал деятельное участие в "Сибирской Газете" (подписывался: "Ив. Брут", "В глуши расцветший василек") и входил в состав редакции. В 1889 г. переехал в Иркутск; был систематически высылаем из Иркутска, Читы, Троицкосавска. 16 авг. 1889 г. через Владивосток бежал в Америку; с 1890 г. жил в Лондоне. В 1891 г. вел издание в Лондоне газеты "Free Russia". Комитетом "Фонда Вольной Русской Прессы" было поручено ему ближайшее заведование изданием "Летучих листков". Впоследствии принимал участие в партии социал-революционеров. Умер в Лондоне 21 июля (3 авг.) 1914 г.

Источник:

Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927-1934. (http://slovari.yandex.ru/dict/revoluc)

 

Волховский (Волховской), Феликс Вадимович [1846, Полтава — 21.7(3.8).1914, Лондон], русский революционер, литератор.

Из дворян. С 1863 учился в Московском университете. В 1867 организовал с Г. А. Лопатиным "Рублёвое общество" для изучения жизни крестьян и распространения книг среди них. В начале 1870-х гг. неоднократно подвергался арестам. В 1873 возглавлял филиал кружка чайковцев в Одессе. 5 августа 1874 арестован и по "процессу 193-х" (октябрь 1877 — январь 1878) приговорён к ссылке в Тобольскую губернию. С августа 1881 переведён в Томск, в котором пробыл до 13 марта 1889. Там сотрудничал в "Сибирской газете" (псевдоним Иван Брут). В 1889 бежал в Америку. С 1890 в Лондоне — один из руководителей "Общества друзей русской свободы" и "Фонда вольной русской прессы". С начала 1900-х гг. эсер. В. — видный представитель вольной поэзии 1870-х гг.

Лит.: Вольная русская поэзия второй половины XIX в., Л., 1959. 

Источник:

Большая советская энциклопедия