История Полтавы

Бестужев-Рюмин, Михаил Павлович

Подробности

Просмотров: 82019

Бестужев-Рюмін, Михайло Павлович (04.06(23.05).1801–25(13).07.1826) – декабрист, військовик.

Н. в с. Кудрьошки Горбатовського пов. Нижегородської губ. у родині дворянина Павла Бестужева-Рюміна та його дружини Катерини (в дівоцтві – Грушецької). Від 1816 мешкав у м. Москва. Освіту здобув удома, зокрема навчаючись у професорів Моск. ун-ту та педагогів-іноземців. 1818 розпочав військ. службу юнкером Кавалергардського полку. 1820 – у лейб-гвардії Семеновському полку, а після солдатського заворушення в полку переведений із Санкт-Петербурга до учбового батальйону Полтав. піх. полку. Від 1821 – прапорщик, батальйонний ад’ютант, від 1822 – фронтовий ад’ютант, з 1824 – підпоручик.

1823 у Києві прийнятий С.Муравйовим-Апостолом до Пд. т-ва (див. Декабристів рух), став у ньому одним із кер. Налагодив переговори про взаємодію з конспіративним польс. Патріотичним т-вом. 1825 до Васильківської управи приєднав Товариство з’єднаних слов’ян. Співавт. «Православного катехізису», проектів революц. виступу. Активний учасник Чернігівського полку повстання. 15(03) січ. 1826 взятий під арешт на полі бою, допроваджений до Білої Церкви. 31(19) січ. ув’язнений до Петропавловської фортеці, закутий у ручні кайдани від 23(11) лют. по 12 трав. (30 квіт.). З усіх декабристів йому інкриміновано найбільше держ. злочинів, у т. ч. – задум царевбивства, плани знищення чи вигнання імператорської сім’ї, складання прокламацій і виголошення підбурливих антиурядових промов, утягнення офіцерів і солдатів до збройного заколоту, намір «ві- докремлення областей від імперії».

Засуджений до повішення 23 (11) лип. 1826. Через два дні страчений водночас із С.Муравйовим-Апостолом, П.Пестелем, К.Рилєєвим, П.Каховським.

Літ.: Модзалевский Б.Л. Страницы из жизни декабриста М.П. Бестужева-Рюмина. В кн.: Памяти декабристов, вып. 3. Л., 1926; Декабристи на Україні. К., 1926; Восстание декабристов: Материалы, т. 9. М., 1950; Мачульский Е.Н. Новые данные о биографии декабриста М.П.Бестужева-Рюмина. «Исторические записки», 1975, т. 96.

П.Г. Усенко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Бестужев-Рюмин, Михаил Павлович [1803 — 13(25).7.1826, Петербург], декабрист, подпоручик. С 1818 на военной службе в Кавалергардском, Семеновском (1820) и Полтавском пехотном полках. С 1823 один из активнейших деятелей Южного общества декабристов. Возглавлял вместе с С. И. Муравьевым-Апостолом Васильковскую управу, участвовал в ряде важнейших совещаний руководителей общества, вёл революционную пропаганду среди офицеров и солдат; привлёк в общество новых членов. Осуществлял связь между членами и управами Южного общества. В 1824 успешно провёл переговоры о совместных действиях с польскими революционерами. В 1825 содействовал объединению Общества соединённых славян с Южным обществом и руководил вновь организованной Славянской управой. Сторонник республики, которая должна быть создана в результате восстания войск под руководством революционных офицеров, но без участия народа. Вместе с С. Муравьевым-Апостолом разработал несколько вариантов плана переворота (Бобруйский, Белоцерковский). В отличие от плана П. И. Пестеля, переворот должен был начаться на юге, а не в Петербурге и без длительной подготовки. В целях полной ликвидации самодержавия настаивал на физическом истреблении царской семьи. Во время восстания Черниговского полка (29 декабря 1825 — 3 января 1826) ближайший помощник С. Муравьева-Апостола; совместно с ним составил Прокламацию и Катехизис, которые читались перед восставшими ротами и распространялись в районе Киева среди крестьян. В показаниях на следствии дал существенные сведения по программным и тактическим вопросам общества. Повешен 13 (25) июля 1826.

Лит.: Восстание декабристов. Материалы и документы, т. 9, М., 1950; Нечкина М. В., Движение декабристов, т. 1—2, М., 1955; Порох И. В., Восстание Черниговского полка, в кн.: Очерки из истории движения декабристов, М., 1954.

  Л. А. Сокольский

Источник:

Большая Советская Энциклопедия