История Полтавы

Петровский, Григорий Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 82836

Петровський, Григорій Іванович [Петровский Григорий Иванович] (1878—1958) — радянський державний і партійний діяч.

Народився у Харкові в сім'ї робітника-кравця. Працював учнем слюсаря, згодом токарем у Харкові і Катеринославі. Брав участь у революційному русі з 1895 р. У 1897 р. став членом катеринославського "Союзу боротьби за визволення робітничого класу". З 1904 р. працював у Катеринославській організації РСДРП. Депутат 4-ї Державної думи, голова більшовицької фракції. У 1905 і 1913 рр. кілька разів приїжджав у Кременчук. Працюючи головою ВУЦВКу (1919—1938 рр.), побував у багатьох містах і селах Полтавщини. Зокрема, у жовтні — грудні 1920 р. з агітпоїздом ім. В.І. Леніна відвідав Кобеляки, Кременчук, Лубни, Пирятин, Полтаву, Семенівку, Вишняки, Єньки, Клепачі, Трубайці та інші. У 1921 р. відвідав Миргород, Великі Сорочинці і Зубівку, у 1922 р. — Хорол, у 1928 р. — Кошманівку, у 1929 р. — Глобине, Лубни, Шишаки, у 1931 р. — Кумеківку, у 1934 р. — Гребінку.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 654-655

Фото - http://www.persons.com.ua

 

Петровський, Григорій Іванович [23.01(04.02.)1878 - 09.01.1958)] - радянський державний і політичний діяч.

Н. у Харкові. З 1889 працював робітником на заводах Харкова, Миколаєва, Катеринослава, у Донбасі. З 1897 - член Катеринославського комітету РСДРП. Керував нелегальними робітничими гуртками, брав участь в організації страйків. У 1905 - секретар Катеринославської ради робітничих депутатів і страйкового бойового комітету. Влітку 1906 емігрував до Німеччини. Восени 1906 повернувся зза кордону, вів роботу у нелегальних соціал-демократичних організаціях. У 1912 обраний членом II Державної Думи від Катеринославської губ., трибуну якої використовував для пропаганди ідей більшовизму. Очолюючи більшовицьку фракцію у державній Думі, П. 20.5.(2.6.). 1913 виголосив промову, написану В. Леніним, у якій виклав позицію РСДРП(б) з національного питання. В листопаді 1914 П. разом з усіма членами думської більшовицької фракції був заарештований і засланий на довічне ув'язнення в Туруханський край.

Під час Лютневої революції 1917 у Росії - комісар Якутської губернії та голова Комітету громадянської безпеки. В червні 1917 перебрався у Петроград. У липні 1917 був направлений ЦК РСДРП(б) в Україну для боротьби проти Української Центральної Ради. В 1917-19 - нарком внутрішніх справ РСФРР, один з співорганізаторів ВЧК. Член російської делегації на мирних переговорах у Бресті, підписав 3.3.1918 за радянську Росію Брестський мир 1918.

З березня 1919 до літа 1938 - голова ВУЦВК, в 1922-37 - заст. голови ЦВК СРСР, заст. голови Президії Верховної Ради СРСР (1937-38). У 1919-38 - член Політбюро ЦК КП(Б)У.

П. належав до тієї частини партійного і державного апарату УСРР, яке орієнтуючись на Москву, повністю відкидало ідею українських націонал-комуністів про можливість існування української радянської державності. У серпні 1922 П. представляючи Україну у складі комісії по підготовці союзного договору, повністю підтримав проект Й. Сталіна про входження формально незалежних радянських республік до складу РСФРР на автономних правах. У 1923 П. під час підготовки конституції СРСР виступив проти позиції М. Скрипника, О. Шумського, X. Раковського спрямованої на побудову державного устрою союзної держави на конфедеративних засадах.

У 1921-33 П. керував роботою комітетів незаможних селян (комнезамів), діяльність яких спричинила розкол українського селянства за соціальною і політичною ознакою та сприяла проведенню руйнівної більшовицької політики на селі. П., виконуючи, за дорученням більшовицької партії обов'язки "всеукраїнського старости", виступав офіційним рупором сталінської пропаганди.

З 1940 - заступник директора музею революції СРСР. У 1926-39 - кандидат у члени Політбюро ВКП(б).

Помер і похований у Москві. На честь П. місто Катеринослав було перейменовано в 1926 у Дніпропетровськ.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua