История Полтавы

Сиротенко, Григорий Тимофійович

• 

Подробности

Просмотров: 40021

Сиротенко Григорій (посередині), фото 1918 року
(За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7)

Сиротенко, Григорій (?—?) — український військовий діяч.

Адвокат з Полтави. Під час Першої світової війни був мобілізований. Потрапив до полону. Останнє звання у російській армії — підпоручик.

У 1917 р. був головою української громади в офіцерському таборі Ган-Мюнден. Ініціатор українізації цього табору та створення з полонених вояків-українців двох Українських (Синьожупанних) дивізій. У січні—квітні 1918 р. — старший для зв'язку між синьожупанниками та німецькою владою. Станом на 12.12.1918 р — голова Військово-судової управи Дієвої армії УНР. З травня 1919 р. до 09.07.1919 р — військовий міністр УНР.

З 1920 р. жив у Радянській Україні. Застрелився у Полтаві за нез'ясованих обставин.

Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938; Омельченко Т. Мої спогади про Синіх//3а Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С 57—67; Киркиченко Ю. До історії українського військового судівниптва//3а Державність. — Варшава — 1936. — № 6. — С 65—76.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 399

 

Сидить у центрі Григорій Сиротенко

Сиротенко, Григорій Тимофійович (нар. 18 березня 1888, Нові Санжари — пом. 1925, Полтава) — український політичний діяч, адвокат. Член УСДРП.

Народився у козацькій родині. Закінчив Демидівський юридичний ліцей (Ярославль). Працював у адвокатурі помічником присяжного повіренного.

Під час I-ї світової війни був мобілізований як прапорщик запасу в РІА, під час служби отримав чин підпоручика. У серпні 1915 р. потрапив у полон під час захоплення німецькими військами Новогеоргієвської фортеці, в якому перебував до кінця лютого 1918 р.

У 1915—1917 роках співробітник Союзу Визволення України в таборі полонених у Раштаті.

У 1917. був головою української громади в офіцерському таборі Ган-Мюнден. Ініціатор українізації цього табору та створення з полонених вояків-українців двох Українських (Синьожупанних) дивізій. У січні—квітні 1918 р. — старший для зв'язку між синьожупанниками та німецькою владою. У ніч з 26 на 27 квітня обидві дивізії були розформовані німцями — як ненадійні. Підтримав Симона Петлюру, який виступив в кінці 1918 проти режиму гетьмана Павла Скоропадського. Станом на 12 грудня 1918 р — голова Військово-судової управи Дієвої армії УНР.

У кабінеті Володимира Чехівського міністр юстиції (січень — лютий 1919 р.).

Товариш міністра військових справ у кабінеті Сергія Остапенка, виконував обов'язки міністра (14(13-?) — 22 лютого 1919).

У кабінеті Бориса Мартоса виконувач обов'язків міністра військових справ (9 квітня — 4 липня 1919).

З липня по грудень 1919 р. радник Міністерства внутрішніх справ УНР.

З 1920 нелегально жив у Радянській Україні, у Нових Санжарах, заарештований 21 жовтня 1920-го Особливим відділом Південно-Західного фронту.

У травні 1921 підсудний на процесі над діячами Української партії соціалістів-революціонерів, що проходив у Києві у Верховному надзвичайному трибуналі. Д. Мануїльський виступив державним обвинувачем, обвинувачені: Всеволод Голубович, Назар Петренко, Іван Лизанівський, Іван Часник, Юрій Ярослав, Григорій Сиротенко, Юрій Скугар-Скварський, Сергій Остапенко. За вироком Революційного трибуналу обвинувачені засуджувалися до ув'язнення терміном на 5—10 років. На початку жовтня 1921 р. фігуранти справи були амністовані.

Згідно однієї з версій Григорій Сиротенко застрелився у Полтаві за нез'ясованих обставин.

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.

Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938;

Омельченко Т. Мої спогади про Синіх // 3а Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С 57—67;

Киркиченко Ю. До історії українського військового судівництва//3а Державність. — Варшава — 1936. — № 6. — С 65—76.

Савченко В. А. Симон Петлюра. Харків, 2004. С. 274.

Вирок Українській революції: «Справа ЦК УПСР»: Науково-документальне видання. Упорядники Тетяна Осташко, Сергій Кокін. — К.: Темпора, 2013—688 с.:іл. ISBN 978-617-569-138-0. (С. 231 — Анкета заарештованого Г.Сиротенка; С. 260 — Протокол допиту Г.Сиротенка).

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 399

Сиротенко Григорій Тимофійович

Процес над діячами Української партії соціалістів-революціонерів

Фотографія: http://io.ua/30175408p