История Полтавы

Костенко, Анатолий Ильич

Подробности

Просмотров: 32569

Костенко, Анатолій Ілліч народився і 7 серпня 1908 року в с. Балаклія на Полтавщині в сім'ї селянина-бідняка. Закінчив Полтавський інститут народної освіти (1931) та аспірантуру (1934) при Науково-дослідному інституті ім. Т. Г. Шевченка (Київська філія). Кандидат філологічних наук. Автор книжок "Шевченків журнал" (1935), "Поети комсомолу" (1936).

Арештований 12 червня 1937 року в Києві.

В обвинувальному висновку, складеному слідчим Левіним, зазначено, що Костенко А. І. "є з 1934 року учасником антирадянської націоналістичної організації, в яку був завербований Шабліовським (засуджений)". Інкримінувалося також те, що "в своїй науково-дослідній роботі Костенки обмішав питання вивчення радянської літератури і орієнтував критику на стару літературу".

"Трійкою" при Київському управлінні НКВС УРСР 14 листопада 1937 року А. Костенкові був оголошений вирок: 10 років виправно-іродових таборів. Відбував покарання в концтаборах, на Колимі.

5 травня 1951 року Особливою нарадою при МДБ СРСР "за приналежність до контрреволюційної націоналістичної організації" приречений на безстрокове поселеним, яке відбував на Дальбуді.

Починаючи з 1938 року, неодноразово звертався з клопотанням про перегляд своєї справи в найвищі інстанції СРСР, в тому числі до Хрущова і Сталіна, не визнавав себе винним і вимагав призначити нове розслідування. Але все безрезультатно.

В заяві на ім'я Голови Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1953 року А. Костенко пояснював, що слідство над ним велося незаконними методами (слідчий Ленін тижнями позбавляв його сну та їжі, застосовував тортури, вдавався я до шантажу і провокацій).

Ухвалою Військового трибуналу КВО 18 листопада 1955 року вирок стосовно А.Костенка скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину.

Після реабілітації А. Костенко оселився в Києві і повернувся до активної творчої праці. Відтоді він опублікував книги: "Мемуарные материалы как источник изучения биографии Шевченко" (1958), "Співачка досвітніх вогнів (1963), "Шевченко в мемуарах" (1965), "Леся Українка" (художня біографія, 1971, повторне видання в 1985), "Леся Украинка" (в серії "ЖЗЛ", 1971), "Оживуть степи. Тарас Шевченко за Каспієм" (у співавторстві з Є. Умірбаєвим, 1977, 1984). "Андрій Малишко" (біографічна повість, 1981,1988), "За морями, за горами" (1984), "Лічу в неволі дні і ночі" (1987).

Джерело:

http://ukrlife.org/main/evshan/martyrolog.htm