История Полтавы

Жуковский, Василий Андреевич

• 

Подробности

Просмотров: 48576

Жуковський, Василь Андрійович (1783—1852) — російський поет-романтик, друг О. Пушкіна, М. Гнєдича, І. Крилова, учасник визволення Т.Г. Шевченка з кріпацтва. У записах за 1837 р. містяться спостереження й історико-краєзнавчі відомості про Полтаву й низку населених пунктів Полтавської губернії, через які пролягав шлях поета влітку і восени 1837 р. Зокрема, є згадки про Решетилівку, Кременчук, Хорол, Пирятин, Лубни. У Полтаві зустрічався з М. Цертелевим, А. Родзянком, відвідав Хрестоздвиженський монастир та Спаську церкву, поле Полтавської битви, побував у Інституті шляхетних дівчат, якому пізніше надіслав свої твори.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 274

 

Жуковський, Василь Андрійович (09.02(29.01).1783—24(12).04. 1852) — рос. поет, прозаїк і критик. Один із фундаторів романтичного напряму (див. Романтизм) в рос. літ.

Н. в с. Мишенське (нині село Тульської обл., РФ). Батько — місц. поміщик А. Бунін; мати — полонена туркеня. Записаний на прізвище хрещеного батька — поміщика А. Жуковського.

Літ. обдарування Ж. виявилося ще в юнацькі роки, під час навчання в Благородному пансіоні при Моск. ун-ті (1797—1801). Перший вірш, написаний у традиціях сентименталізму за мотивами елегії англ. поета Т. Грея, надрукований 1802 у ж. "Вестник Европы". Від 1801 — чл. "Дружеского литературного общества", пізніше входив до складу кер-ва літ.-політ. гуртка "Арзамас". 1810—20-ті рр. — найбільш насичений період у творчості Ж. В цей час він створив більшість своїх оригінальних і перекладних тв. лірико-епічного жанру (балад), віршованих переказів нар. казок, кращі зразки пейзажної лірики, в нього виробляється своєрідний інтонаційно-ритмічний стиль віршобудування. Домінуючою темою його поетичної спадщини є оспівування внутр. емоційного стану людини, містичного, уявного світу, ідеалізованих почуттів, приречених на трагічну розв’язку. Відгуком на події 1812 (Ж. брав участь у Війні 1812 як ополченець) стала поява героїко-епічного вірша "Певец во стане русских воинов" та віршованого послання "Императору Александру". Проте з 2-ї пол. 1820-х рр., після призначення вихователем спадкоємця рос. престолу, поет фактично відійшов від активної участі в літ. житті. Після виходу у відставку переважно проживав за кордоном.

Ж. мав значний вплив на молодого О.Пушкіна; залишався одним із його найближчих друзів до трагічної загибелі поета. Після 1837 продовжив видання заснованого О.Пушкіним ж. "Современник". 1837 мав низку зустрічей з видатними укр. культ. діячами під час тривалої подорожі по Україні, враження від якої занотував у щоденнику, а також зробив чимало подорожніх замальовоК. Помітну роль відіграв у житті Т.Шевченка, внісши гроші, отримані за розіграш у лотереї свого портрета роботи К.Брюллова, на викуп поета з кріпацтва. Шевченко згадував про Ж. у листах, щоденнику, автобіографічних записах, повісті "Художник", присвятив йому свою поему "Катерина". 1840 в альманасі "Киевлянин" було надруковано вірш Ж. "Цвет завета". Тв. поета у різний час перекладалися укр. мовою Л.Боровиковським, П.А.Грабовським, П.Тичиною, М.Рильським, Н.Забілою та ін.

П. у М. Баден-Баден (Німеччина). Похований у М. Санкт-Петербург.

Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1—12. СПб., 1902; Стихотворения. Л., 1956; Собрание сочинений, т. 1—4. М.—Л., 1959—1960.

Літ.: Плетнев П.А. О жизни и сочинениях В.А. Жуковского. СПб., 1853; Грот Я.К. Очерк жизни и поэзии Жуковского. СПб., 1883; Веселовский А.Н. В.А. Жуковский. Поэзия чувства и сердечного воображения. СПб., 1904; Резанов В.И. Из розысканий о сочинениях В.А. Жуковского, вып. 1—2. СПб., 1906, 1916; Семенко И. Жизнь и поэзия Жуковского. М., 1975; Бессараб М. Жуковский. М., 1983; Афанасьев В. Жуковский. М., 1987; Жуковский и русская культура. Л., 1987; Жуковский и литература конца XVIII—XIX века. М., 1988.

В. М. Матях.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України