История Полтавы

Чаленки

Подробности

Просмотров: 16930

Чаленки – старовинний український священицький рід.

Чаленко Петро Микитович (бл. 1775 – не раніше 1843) – священик, син дяка. У 1843 мешкав у с. Грицьківка Прилуцького пов.

Чаленко Гнат Петрович (бл. 1803 – 1843 ? ) – син Чаленка Петра Микитовича. Висвячений у дияконський сан 27.03/08.04.1827. Отримав місце при Покровській церкві с. Грицьківка, де продовжував служити і після прийняття священицького сану 02/14.05.1830.

Чаленко Павло Гнатович (бл. 1823 – не пізніше 1876) – син Чаленка Гната Петровича. Вчився у Полтавській духовній семінарії, але 1842 був виключений із нижчого відділення. Пізніше став священиком, правив службу у церкві Різдва Богородиці с. Карпилівка Прилуцького пов. 25.04/07.05.1874 переведений до Парасковіївської церкви с. Ісківці того ж пов., 07/19.05.1874 отримав друге священицьке місце при Михайлівській церкві с. Андріяшівка Лохвицького пов., де невдовзі помер.

Чаленко Ніл Гнатович (бл. 1827 – не пізніше 1902) – син Чаленка Гната Петровича. З 11/23.11.1843 служив дияконом при Миколаївській церкві с. Березівка Прилуцького пов., пізніше був дияконом, а після 22.08/03.09.1871 – священиком Христоріздвяної церкви м-ка Шишаки Миргородського пов. 27.09/09.10.1890 вийшов поза штат.

Чаленко Петро Іванович (? – 15/27.04.1904). Після отримання священицького сану (1862) очолював парафію Покровської церкви с. Сезьки Прилуцького пов., 28.03/09.04.1897 переведений до Михайлівської церкви с. Лучківка того ж пов., 12/24.05.1897 повернений на попереднє місце служіння. Був дійсним членом Полтавського відділення Православного місіонерського товариства. Нагороджений набедреником (12/24.12.1882), скуфією (1899). Помер, перебуваючи поза штатом.

Чаленко Яків Гнатович (бл. 1837 – 25.12.1901/06.01.1902) – син Чаленка Гната Петровича. Все життя прослужив при церкві Іоанна Златоуста с. Голубівка Прилуцького пов. – з 1855 дяком, з 15/27.06.1870 – псаломщиком. Стихар (1861). Батько Чаленка Івана Яковича – проф., у 1917–1918 – викладача Полтавського учительського інституту та Полтавського українського університету, названого Г. Г. Ващенком «видатним знавцем грецької філософії».

Чаленко Василь Гнатович (бл. 1838 – не пізніше 1870) – син Чаленка Гната Петровича. Був дияконом у с. Згурівка Прилуцького пов. (тепер Київської обл.).

Чаленко Григорій Гнатович (бл. 1840–11/23.08.1888) – син Чаленка Гната Петровича. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1865). Висвячений у священика 1866, отримав парафію Покровської церкви с. Грем’яче Миргородського пов., 12/24.09.1867 переведений до Покровської церкви с. Волошинівка Роменського пов., де й прослужив до смерті від пороку серця. Був членом благочинної ради (з 1873). Нагороджений набедреником (1872), благословенням Св. Синоду (1877), скуфією (1881).

Чаленко Євген Григорович (бл. 1880 – не раніше 1912) – син Чаленка Григорія Гнатовича. Закінчив Роменське духовне училище, у 1898–28.11/10.12.1904 – псаломщик при Миколаївській церкві-школі с. Піски, приписної до парафії Георгіївської церкви с. Лозівка Роменського пов. У 1911 – поза штатом.

Чаленко Палладій Григорович (бл. 1867 – не раніше 10/23.11.1919) – син Чаленка Григорія Гнатовича. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1887), викладав у Волошинівському народному поч. училищі. 21.11/ 03.12.1888 висвячений у диякона, 27.11/09.12.1888 отримав священицький сан і прийняв парафію померлого батька. Переведений 20.12.1894/01.01.1895 до Вознесенської церкви с. Устимівка Хорольського пов., 24.09/06.10.1898 – до Георгіївської церкви с. Сталева Долина Кременчуцького пов., 22.10/03.11.1898 – повернений до Устимівки. З 31.01/12.02.1901 правив службу у соборній церкві м. Хорол, 13/25.04.1901 отримав парафію Георгіївської церкви с. Тарандинці Лубенського пов. Дійсний член Полтавського відділення Православного місіонерського товариства (1890). У 1907 – уповноважений із виборів до Державної думи. Багато років був членом благочинної ради, пізніше – благочинним 2-го округу Лубенського пов. (1915). Багаторічний авт. «ПЕВ», на сторінках яких умістив численні матеріали на релігійну тематику, відгуки на різноманітні статті та спогади. Цікавився історією рідного краю, народними легендами та піснями (ст. «Єнківська криниця»). Нагороджений набедреником (09/21.09.1893), скуфією (23.05/05.06.1906).

Чаленко Василь Васильович (бл. 1867 – 07/19.04.1895) – син Чаленка Василя Гнатовича. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1886), з 27.07/08.08.1887 – псаломщик церкви архієрейського дому (пізніше – регент архієрейського хору). 22.10/03.11.1889 висвячений у диякона, 24.10/05.11.1889 – у священика з отриманням парафії Миколаївської церкви м-ка Срібне Прилуцького пов. Нагороджений набедреником (06/18.09.1892).

Чаленко Іван Нілович (? – не раніше 1912) – син Чаленка Ніла Гнатовича. Викладав у Багачанському народному училищі Миргородського пов., 18/30.06.1888 отримав місце псаломщика при Миколаївській церкві м-ка Березова Лука Миргородського пов. З 10/22.10.1889 – у сані диякона. У 1912 – священик Покровської церкви с. Білоусівка Золотоніського пов.

Пр.: Чаленко П. Торжество в селе Клепачах, Лубенского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1906. – № 34–35. – 1–10 дек. – С. 1456-1458; Чаленко П. Впечатления после прочтения «Заметки» в Епарх. Вед. № 13-й // ПЕВ.ЧН. – 1907. – № 17. – 10 июн. – С. 824-826; Чаленко П. «Енковская криница» // ПЕВ.ЧН. – 1915. – № 13. – 1 июл. – С. 1083-1086; Чаленко П. Воспоминание: О матушке Игумении Олимпиаде // ПЕВ.ЧН. – 1915. – № 17. – 1 сент. – С. 1378-1380.

Літ.: ДАПО. – Ф. 1011. – Оп. 8. – Спр. 107-113; Шкляревский Григорий. Некролог: [Г.И. Чаленко] // ПЕВ.ЧО. – 1888. – № 19. – 1 окт. – С. 723-724.

О. П. Ротач

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua