Затворницкий, Петр Прокофьевич
- Подробности
- Просмотров: 53145
Затворницький, Петро Прокопович (бл. 1840, с. Дейкалівка Зіньківського пов. Полтавської губ., тепер Зіньківського р-ну Полтавської обл. – 25.01.1912, там само) – священнослужитель, благодійник.
Син сільського священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію. Був учителем Полтавського духовного училища. Згодом рукопокладений у сан священика церкви с. Дейкалівка, водночас призначений наставником парафіяльного училища. Обирався уповноваженим від духовенства на єпархіальні з’їзди, членом благочинної ради, призначався депутатом місцевого благочинного товариства, наглядачем церковних шкіл 4-го благочинного округу Зіньківського пов. На 12-му році служби переведений до Святодухівської церкви м. Ромни (тепер райцентр Сумської обл.) із призначенням членом Роменської повітової училищної ради. Через рік на прохання односельців повернувся в Дейкалівку. П’ять років був міським благочинним і соборним протоієреєм у м. Зіньків. Після цього назавжди повернувся до рідного села. З ініціативи З. у Дейкалівці були закриті шинки, що викликало нарікання з боку деяких парафіян і навіть клопотання про перевід З. із села. Архієпископ Іоанн поклав край інтригам, заявивши, що З. у нього є кращим священиком у єпархії.
У 1875 і 1877 здійснив подорожі до святих місць, відвідавши Константинополь, Смирну, Афон, Палестину, Єгипет. Колекціонував твори живопису, монети, стародруки та ін. Відомий також як благодійник. У 1890-х пожертвував Православному Палестинському товариству понад 40 дес. ріллі, прибуток з якої йшов на підтримку православ’я у Святій землі. За духовним заповітом на користь цього ж товариства З. відписав ще 217 дес. Крім того, заповів на користь 4 духовних академій чудові дачі для облаштування у м. Балаклава санаторія для лікування хворих учителів і учнів. Ще 10 тис. руб. заповів у фонд імператора Олександра ІІІ на влаштування церков у переселенських парафіях Сибіру.
Авт. зб. проповідей «Пастырский голос» (в кількох вип., перші чотири удостоєні малої премії імператора Петра Великого), рукопису «Трезвость – путь спасення». Нагороджений набедреником, фіолетовою скуфією, камилавкою, золотим наперсним хрестом.
Літ.: Рудинский Гр. Протоиерей Петр Прокофьевич Затворницький [Некролог] // ПЕВ.ЧН. –1912. – № 12. – 20 апр. – С. 784-791; Павловський, 1913. – С. 16-17.
О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт
Джерело:
Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua
Затворницкий, Петр Прокофьевич, протоиерей. Сын священника с. Дейкаловки, Зеньковского уезда. Окончил Полтавскую семинарию студентом и определился учителем Полтавского духовного училища, затем был учителем приходского училища в родном селе. Вскоре был рукоположен священником в том же селе. На 12-м году перемещен священником к Свято-Духовскому собору г. Ромен, где был членом Роменского уездного училищного Совета. Был затем городским благочинным и соборным протоиереем в гор. Зеньков. Но здесь он пробыл недолго, всего 5 лет и возвратился в родное село, где и был до кончины своей, до 25 января 1912 г. Это был прекрасный пастырь, его заботам село Дейкаловка обязана закрытием шинков, что вызвало интриги со стороны некоторых прихожан и было даже ходатайство перед архиепископом Иоанном о его переводе из этого села, на что почивший архипастырь заявил, что о. Затворницкий у него лучший священник в епархии, чем и положен был конец интригам. От него остался в рукописи труд: "Трезвост — путь спасения" и проповеди под заглавием: "Пастырский голос" в нескольких выпусках, куда вошли проповеди на самые разнообразные случаи, а также проповеди, произнесенные во время двукратного странствования почившего на поклонение святыням православного Востока, а также письма на родину родным и другим лицам.
Первые четыре выпуска этого труда удостоены малой премии Императора Петра Великого.
В 90-х годах он пожертвовал Православному Палестинскому Обществу болee 40 дес. пахотной земли, доходы с которой шли на поддержание православия в св. земле. По нотариальному духовному завещанию, после его смерти, поступает в пользу того же общества 217 дес. Помимо этого, им еще отписано в пользу четырех духовных академий, каждой по прекрасной даче с благоустроенными домами и службами в г. Балаклаве, для устройства санатория для нуждающихся в климатическом лечении учащих и учащихся. Еще им завещано 10 тыс. р. в фонд Императора Александра III на устройство церквей в переселенческих приходах Сибири. В последнее время покойный увлекался собиранием икон древнего письма, на что расходовал значительные суммы. На многих иконах записаны молитвословия, составленные им лично и все они проникнуты теплотой чувства и горячей верой.
Его некролог, написанный свящ. Г. Рудинским, см. Полт Епархиальные Ведомости, 1912 г., № 12.
Источник:
Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр. 170-171
Ссылки на эту страницу
1 | Благотворители
[Благодійники] - пункт меню |
2 | Личности - З
[Особистості - З] - пункт меню |
3 | Педагоги. Деятели образования
[Педагоги. Діячі освіти] - пункт меню |
4 | Первое дополнение к "Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века"
[Перше доповнення до "Короткому біографічного словника вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття"] - Павловский И. Ф. // Полтава. Т-во Печатного Дела (тип. бывш. Дохмана), 1913 г. |
5 | Полтавские епархиальные ведомости
Полтавские епархиальные ведомости, журнал Полтавского епархиального управления (1863—1919) |
6 | Полтавское Епархиальное Древлехранилище. Указатель
[В. Трипольський. Полтавське Єпархіальне Давньосховище. Покажчик.] / Электрическая. Типография Г. И. Маркевича. Бульвар Котляревського. Полтава. 1909 |
7 | Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители
[Полтавці: Ієрархи, державні і громадські діячі і благодійники] - Павловский Иван Францевич // Полтава: Т-во Печатн. Дела (тип. бывш. Дохмана), 1914 |
8 | Религиозные деятели
[Релігійні діячі] - пункт меню |
9 | Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск второй
[Труди Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зорохович. Полтава. 1908 |
10 | Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню |