История Полтавы

Конисский, Александр Яковлевич

• 

Подробности

Просмотров: 78539

Кониський, Олександр Якович (літ. псевд. О. Верниволя, Ф. Горовенко, В. Буркун, О. Хуторний, О. Стодольський, Перебендя; 06/18.08.1836, с. Переходівка, тепер Ніжинського району Чернігівської обл. — 29.11/12.12.1900, Київ) - письменник, публіцист, педагог, громадський діяч.

Літературну діяльність почав у 1858 р. Автор поезій, повістей, драм, оповідань, в яких обстоював українську національну ідею, вивів образи українських національне свідомих інтелігентів-просвітян. Літературний доробок письменника свого часу користувався великою популярністю: протягом 1899—1903 рр. вийшло друком 4-томне зібрання творів. Одночасно з літературною вів громадську діяльність. На поч. 1860-х рр. служив чиновником у Полтавському губернському правлінні. Брав активну участь в діяльності місцевої громади, зокрема, організації недільних шкіл, для яких написав підручники: "Українські прописи" (1862 р.), "Арифметика, або щотниця" (1863 р.), "Перша граматика, або читання" (1883 р.). У 1863 р. був заарештований і висланий у Вологду. В 1865—1872 рр. перебував за кордоном. В 1873 р. став одним із засновників Товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Був діяльним членом Київської громади. В 1890-х рр. разом з В. Антоновичем виступив ініціатором створення Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації, що об'єднала близько 20 громад з усієї України.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 187

Світлина: http://vuam.org.ua

 

Кониський, Олександр Якович (літ. псевдоніми — О.Верниволя, Ф.Горовенко, О.Перебендя, Полтавець та ін.; 18(06).08. 1836—12.12(29.11).1900) — письменник, публіцист, громад. діяч. Належав до роду Кониських.

Н. на х. Переходівка (нині село Ніжин. р-ну Черніг. обл.). Закінчив Ніжин. дворянське уч-ще та Черніг. гімназію. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжин. юрид. ліцеї (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька) і відбуття військ. служби з 1854 служив на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Здав екстерном іспити на кандидата прав, а після селянської реформи 1861 зайнявся адвокатською практикою, сподіваючись захищати інтереси «визволених невільників». Опублікував кілька праць на професійні теми, зокрема статтю «Судебные следователи в Полтавской губернии» («Московские ведомости», 1861). Вів активну літ. (з 1858) і громад. діяльність, був членом київ. громади (див. Громади), займався організацією недільних шкіл. Опублікував укр. прописи (1862), підручник з арифметики (1863), а 1882 — читанку для укр. шкіл. Підготував також підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою. В січ. 1863 був заарештований і в позасудовому порядку висланий до Вологди (нині місто в РФ), потім — до Тотьми (нині місто Вологодської обл., РФ). 1865 отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування. 1866 вернувся в Україну і від кінця року жив у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. Займався адвокатською та літ. працею. Від 1872 після зняття нагляду переселився до Києва. Упродовж 1869—73 опублікував бл. 15 статей з питань цивільного процесу у фаховому ж. «Судебный вестник». Був одним з ініціаторів заснування 1873 у Львові Літературного товариства імені Шевченка. У 1880-х рр. обирався гласним Київ. міської думи, тоді ж захопився проблематикою звичаєвого права. Опублікував у виданні полтав. губернського земства «Земский обзор» статтю «Мировой суд и народные обычаи» про нехтування мировими суддями (див. Мировий суд) звичаєвого права (1883) та «Письма из Юго-Западного края» про правовий режим чиншового володіння (1884; див. Чинш). Вів активну публіцистичну діяльність в Галичині, зокрема, тривалий час матеріально й інтелектуально підтримував літ.-наук. і політ. час. «Правда», який відіграв визначну роль у формуванні укр. нац. свідомості. У цьому виданні опублікував кілька оглядів про держ. лад європ. країн, проблемні статті про земельну власність і правовий статус укр. селянства, переклад укр. мовою статті рос. адвоката і громадського діяча В.Танєєва «Права чоловіка в імперії Російській» (1890). Був ініціатором перетворення в 1892 Літ. т-ва імені Шевченка в Наукове товариство імені Шевченка. Автор двотомної біографії Т.Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898), численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких «Семен Жук і його родичі» (1873) і «Юрій Горовенко» (1883), у них порушуються питання нац. відродження України. Значна частина його літ. творів містить у своїй основі юрид. сюжети, викриває негативні явища в діяльності царської адміністрації і суду, здирництво тогочасної адвокатури: «Суддя Гарбуз» (1875), «Антін Калина» (1881—82), «Народна педагогія» (1886), «Стельмахи» (1887), «Козарський ланок», «У “тісної баби”» (обидва — 1889), «Баба Явдоха» (1897), «Ранком в Алупці» (1898), «Сікутор», «Хвора душа» (обидва — 1899), «Бугай» (1901), «Наввипе-редки» (1903). Йому належить цикл «оповідань з кримінальної хроніки»: «Каторжний», «Тюрма за волю» (обидва — 1881), «Драма в тюрмі», «Чи злочинець, чи ненужний» (обидва — 1885), «Конокрад Іван Дранка» (1887). Кілька поезій присвятив темі тюрми, заслання і каторги. Опублікував казку-пародію на царський суд «Собача правда» (1894).

П. у м. Київ.

Збірки його вибраних творів публікувалися 1899—1903, 1927, 1986, 1990.

Національний гімн на його слова в обробці О.Кошиця і музику М.В.Лисенка «Боже Великий Єдиний, нашу Вкраїну храни» традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час ін. офіц. урочистостей.

Літ.: Доманицкий В. Библиографический указатель сочинений А.Я. Конисского, написанных по-малорусски. «Киевская старина», 1901, № 1; Франко І. Олександр Якович Кониський. «ЛНВ», 1901, кн. 1; Авдикович О. Огляд літературної діяльності Олександра Кониського. Перемишль, 1908; Єфремов С. Вступна стаття. В кн.: Кониський О. Вибрані твори, кн. 1. К., 1927; Сиваченко М.Є. Олександр Кониський. В кн.: Кониський О.Я. Оповідання. Повість. Поетичні твори. К., 1990.

І.Б. Усенко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Портрет: https://uk.wikipedia.org

 

Конисский, Александр Яковлевич, сын титулярного советника. Род. на хут. Переходове (Нежинск. у. Черниговск. губ.) 6 авг. 1836 г. Окончил Нежинский лицей и в 1861 г. служил в Полтавском губернском правлении канцелярским служителем. В 1862 г. был арестован за участие в политических "с крайним малороссийским направлением" кружках Полтавы и Харькова. По постановлению высочайше учрежденной следственной комиссии 27 дек. 1862 г. выслан в Вологодскую губ. под надзор полиции; жил в Тотьме. В 1865 г. переведен в Воронеж; 16 июля 1866 г., после разрешенной ему поездки за границу, водворен в Екатеринославе из г. Бобринец (Херсонской губ.). В 1870 г. освобожден от надзора. Жил преимущественно в Киеве; в 1885 г. привлекался к дознанию Киевским жандармским управлением за провоз из-за границы запрещенных изданий. Видный украинский публицист, автор биографии Т. Шевченко. Умер 29 ноября 1900 г. в Киеве.

Источник:

Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927-1934. (http://slovari.yandex.ru/dict/revoluc)