История Полтавы

Коммунистическая Партия Советского Союза (КПСС)

Подробности

Просмотров: 47139

Комуністична Партія Радянського Союзу (КПРС). Вела початок своєї діяльності від марксистських гуртків, що діяли в Російській імперії наприкінці 19 ст. Від II з’їзду РСДРП (1903) існувала як самостійна політична структура з власною програмою та статутом. Її ідеологічні, політ. та орг. принципи були розроблені В. Леніним.

Від утворення мала назву Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), а з 1917 — РСДРП (більшовиків) — РСДРП(б). На VII з’їзді (1918) змінила назву — на Російську комуністичну партію (більшовиків) — РКП(б), на ХIV з’їзді (1925) — на Всесоюзну комуністичну партію (більшовиків) — ВКП(б). ХIХ з’їзд (1952) ухвалив нову назву — КПРС.

Партія тричі приймала програми — 1903, 1919 і 1961. У першій програмі проголосила своєю метою перемогу бурж.-демократ., а потім соціаліст. революції й установлення диктатури пролетаріату. 1919, після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 і завоювання політ. влади, висунула нову програму — побудову соціалізму, 1961 на ХХII з’їзді була ухвалена програма побудови комуніст. сусп-ва.

Істор. шлях КПРС охоплює період бл. 90 років. Після громадян. війни 1918—20 комуніст. партія стає єдиною політ. партією як у РСФРР, так і в ін. рад. республіках (див. Комуністична партія України радянської доби). Це помітно загострило боротьбу всередині партії за владні висоти. Лідерство В. Леніна тривало до його хвороби у 1922.

Після смерті В. Леніна 1924 та періоду гострої внутрішньополіт. боротьби утвердилось кер-во Й. Сталіна. Жорстокі політ. репресії 1930—40-х рр. завдали помітної політ. та моральної шкоди населенню країни. Наслідком сталінського управління став режим культу особи.

За парт. лідерства М. Хрущова (1953—64) було вчинено спробу реформувати політ. і соціально-екон. життя країни у бік часткової демократизації. В істор. літ. цей період одержав назву "відлига".

Період політ. лідерства Л. Брежнєва (1964—82) історики називають періодом застою та стагнації. У ці роки набули сили процеси бюрократизації верхівки партії (див. Бюрократизація суспільного життя), її відриву не тільки від нар. мас, а й від широких кіл рядових комуністів. Водночас сама партія (її членами були понад 20 млн осіб) набула чимало рис громад. орг-ції.

Після Л.Брежнєва партією керували Ю. Андропов (1982—84) та К. Черненко (1984—85). Останнім лідером КПРС був М.Г орбачов (1985—91). Серпневі події 1991 в СРСР — невдалий заколот 19—21 числа цього місяця, вчинений Держ. к-том з надзвичайного стану (рос. мовою — Государственный комитет по чрезвычайному положению; ГКЧП), фактично стали останніми в існуванні КПРС, оскільки після них союзна д-ва розпалася на 15 самостійних, суверенних і незалежних країн, у кожній з яких повністю змінилася політ. система і почав створюватися новий сусп.-екон. лад (див. Акт проголошення незалежності України).

Нац. комуніст. партії в цих д-вах у чомусь є спадкоємицями КПРС, але самі по собі вони є ін. політ. партіями, які діють у зовсім ін. умовах (див. Комуністична партія України доби незалежності). Офіційного повідомлення про зупинення діяльності КПРС не було.

Нині існує політ. структура з назвою "Комуністична партія Радянського Союзу". Вона проводить збори, має керівні органи, видає газ. "Гласность". Це не політ. партія в традиційному розумінні, а парт. міждерж. альянс, до нього входять кер. комуніст. партій колиш. рад. республік і представники деяких комуніст. угруповань. Офіц. статусу ніде, крім РФ, це об’єднання не має, а його робота поза межами Росії як самостійної орг-ції не проводиться.

А. Д. Пахарєв.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України