Ошибка
  • Ошибка при загрузке модуля MySQL server has gone away SQL=SELECT m.id, m.title, m.module, m.position, m.content, m.showtitle, m.params, mm.menuid FROM histpol_modules AS m LEFT JOIN histpol_modules_menu AS mm ON mm.moduleid = m.id LEFT JOIN histpol_extensions AS e ON e.element = m.module AND e.client_id = m.client_id WHERE m.published = 1 AND e.enabled = 1 AND (m.publish_up = '0000-00-00 00:00:00' OR m.publish_up <= '2024-10-06 13:22:21') AND (m.publish_down = '0000-00-00 00:00:00' OR m.publish_down >= '2024-10-06 13:22:21') AND m.access IN (1,1) AND m.client_id = 0 AND (mm.menuid = 548 OR mm.menuid <= 0) AND m.language IN ('ru-RU','*') ORDER BY m.position, m.ordering
Warning: mysqli_query(): MySQL server has gone away in /home/soft/public_html/libraries/joomla/database/database/mysqli.php on line 382 Warning: mysqli_query(): Error reading result set's header in /home/soft/public_html/libraries/joomla/database/database/mysqli.php on line 382

Самойленко, Владимир Иванович

Highslide JS
В. И. Самойленко.

Самійленко, Володимир Іванович — Самойленко Владимир Иванович — (літ.псевд. В. Сивенький, Іваненко, Полтавець, Смутний, Л. Сумний; 21.01./3.02.1864, с. Великі Сорочинці   Миргородського повіту — 12.08.1925, Боярка, тепер смт Київської обл.) — поет, драматург, перекладач.

Був нешлюбним сином поміщика Івана Лисевича, тому носив прізвище своєї матері, колишньої кріпачки і панської служниці. Опікуванням хлопця займався родич поміщик Трохимовський. З дитинства відзначався спокійною, трохи флегматичною вдачею. Можливо через цю неквапливість не здобув закінченої вищої освіти, хоча після закінчення 1-ї Полтавської гімназії 6 років (1884—1890 рр.) провчився на історико-філологічному факультеті Київського університету. Студентом брав активну участь в громадсько-політичному житті, належав до Братерства тарасівців. Друкуватися почав з 1886 р. Перша збірка "З поезій Володимира Самійленка" вийшла в Києві у 1890 р., потім твори тричі виходили окремими виданнями в 1906, 1909, 1918 рр. Став непересічним новатором у гумористично-сатиричній поезії. В злободенних віршованих фейлетонах і гострих сатирах висміював самодержавство, а також ура-патріотизм і боягузтво сучасного громадянства: "Кожна піч українська — фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти". Покинувши університет, працював здебільшого канцеляристом в різних установах, уриваючи крихти часу для власне літературної діяльності. Після повалення царизму пережив новий спалах творчої активності. Відступаючи перед більшовиками, в 1920 р. емігрував до Галичини. У вигнанні животів у злиднях, хронічно хворів, пережив смерть обох доньок. Виснажений фізично і морально, у 1924 р. повернувся до Києва. Помер на 62-му році життя, випередивши неминучу репресію.

Highslide JS
Українські письменників у Полтаві на відкритті пам'ятника І. П. Котляревському.
У нижньому ряду:
М. Коцюбинський, Леся Українка, Г. Хоткевич, В. Самійленко.
У верхньому ряду:
В. Стефаник, Олена Пчілка, М. Старицький.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор.

Світлина українських письменників: https://bestin.ua

 

Самійленко, Володимир Іванович (3.02.1864 — 12.08.1925)

Читати й перечитувати Володимира Самійленка — велика втіха. Його поезії, віршовані сатири, п’єси (з-поміж них дуже близька нашим інтересам драма "Чураївна"), мовознавчі студії, оповідання, спогади — все те є значним скарбом нашої національної культури і культури загальнолюдської. "Се просто благотворно — смакувати духовні плоди такого поета", — писав Іван Франко, зазначивши при тому, що таких імен у всесвітній літературі небагато.

Авторитетна оцінка І. Франка привертає нас пильніше вдивитися в постать Володимира Самійленка. А зробивши це, помітимо талант великої краси і сили, справжній коштовний камінь, що сяє нам крізь пил часу. Перегорнувши нечасті видання його творів, глибше ознайомившись із біографією поета, доходимо висновку, що він гідний більшої шани, ніж мав її за життя. Такою славою в наш час є прекрасне двотомне видання його творів, що вийшло 1958 року в Києві, "Вибрані поезії" 1963 року, монографії, статті в журналах і газетах, нарешті, висока оцінка на сторінках 8-томної "Історії української літератури" (т. 4, кн. 2, стаття А. А. Каспрука).

Стаття І. Франка, присвячена Самійленкові, є кращою з усього, що писали на цю тему до того й пізніше. Великий Каменяр, що сам розумів свою працю як служіння прогресу і рідному народові, підкреслював національну свідомість Самійленка, його цілковиту відданість "своїй країні і своєму народові". Лише заглянувши до творчої скарбниці поета, переконуємося в справедливості слів Франка: "Нема такої народної болячки, яка б не збудила відгуку в його серці, яка б у тім чудотворнім серці не скристалізувалася в ясну, чисту перлину — перлину правдивої поезії...". Багато про що писав В. Самійленко. "Але є одна тема, — підкреслював М. Рильський, — якій був вірний Самійленко все своє життя. Ця тема — Україна". Сучасники Самійленка звернули увагу на мовну красу його творів, а той же Франко склав йому справжній поетичний дифірамб, кажучи так: "...Мова його поезії — се один великий комплімент для будущої національності і літературної мови України, нехибна вказівка, куди мусить іти її розвій...". І нам, землякам В. Самійленка, приємно при цьому нагадати його ж власні слова про джерела цієї мови. Він розповідав: "З дитинства в дідовій хаті між своїми кревними я жив оточений українською стихією: слухав бабусині казки, яких вона знала багато, слухав чумацькі пісні... — і взагалі впивався чистою чарівною українською мовою Миргородського повіту".

Ставлення Володимира Івановича до рідної мови найвиразніше відбилося в одному з кращих віршів "Українська мова" (пам’яті Т. Г. Шевченка), що його він написав на самому початку свого літературного шляху. Цю мову він порівнював з діамантом дорогим, що довго був непомічений ніким десь на великому людському шляху, аж поки не підняв його Шевченко. В. Самійленко тут визначає роль Великого Кобзаря у становленні української мови, що обробив і вставив у "народний вінець, як в оправу", та підніс її, "як зорю ясну". Поет пророкував:

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.

Широку популярність мала сатирична творчість Самійленка. У ній він висміював порядки в царській Росії, її чиновників, попів; перепадало і краснобаям, продажним журналістам, які пишуть "сміливо, не боячись нікого — слабого" і про все, "що вказує... натура й цензура", висміював патріотів на слові. Такі його знамените "Ельдорадо", "Як то весело жить на Вкраїні", "Патріота Іван", "Ідеальний публіцист" тощо. Фейлетон "У Полтавщині" — то викривальна сатира на полтавських земців, які "вигадали спосіб, як задовольнити народ, щоб він не дивився на панську землю та не мав спокуси до злочинства". "Вони (земці) сказали: "Ідіть собі в Сибір, там вам буде просторо, там знайдете багато землі".

Полтавщина була улюбленим краєм Володимира Самійленка, колискою його дитячих і юнацьких літ. Тут він народився (в селі Великі Сорочинці), жив (на хуторі Михайлівка), навчався (у Миргороді та Полтаві). В час перебування в Полтавській гімназії (1875 — 1884) почав писати вірші і перекладати "Іліаду" Гомера. Саме тут, як сам він засвідчує, "почав свідомо писати українською мовою." Знайомство з поетом В. Александровим, що на той час жив у Полтаві, сприяло активній праці над власною і перекладною творчістю.

Не пориває Самійленко з рідним краєм і пізніше. З 1903 року він працює в Миргородській земській управі, тоді ж приїздить до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському і тут вливається в гурт передових письменників. У Миргороді Самійленко звернув увагу на талановитого співака Мишугу і влаштував його до музичної школи М. В. Лисенка.

В останні роки життя поет знайшов притулок у Галичині. Розчарувавшись в еміграції, він повертається на Україну. Одразу ж включається в творчу працю. Та тяжка хвороба скоро приковує письменника до ліжка. Він хоче покинути Київ і переселитись на Полтавщину. Пише листи до своїх родичів у село Савинці і просить їх підшукати для найму хату. За вісім днів до смерті Володимир Самійленко повідомляє племінникові П. Кучмиді: "Я думаю переселитися в Сорочинці, в свій край, як тільки скінчу тут деякі грошові справи, може, і в цьому місяці". Поет вірив у цілюще повітря рідної Полтавщини, не маючи й гадки, що так швидко обірветься його життя. Поховано В. Самійленка у Боярці поблизу Києва.

Демократична творчість Володимира Самійленка лишила помітний слід в українській літературі. Письменник ішов в одному ряду з передовими діячами свого часу М. Коцюбинським, Лесею Українкою, І. Франком, Б. Грінченком, і зерна, висіяні ним на ниву письменства, проросли і дали гарний врожай. Чи в оригінальній творчості, чи в перекладах, що їх немало зробив Самійленко, володіючи дев’ятьма мовами, — він явив зразки високого мистецтва. За все це дорогий письменник нашому сучасникові, людям нової незалежної України.

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

  

Самойленко, Владимир Иванович, украинский поэт, род. 22 Января 1864 г., в м. Сорочинцах  Миргородского уезда Полт. губ. Гимназию окончил в Полтаве, и в 1884 г. поступил на историко-филологич. факультет Киевского университета. Служил несколько лет в должности секретаря редакции "Земского сборника Чернигов. губ.", затем — на Кубани, в войсковом управлении; в Миргороде, секретарем земской управы; теперь состоит нотариусом в Черниговской губ. С 1886 г. начал помещать в украинских журналах и сборниках свои статьи. В 1891 г. вышел небольшой сборник в Киеве: "З поэзии В. Самийленка", ч. I. В 1906 году издан большой сборник его стихов — "Украини". Кроме лирических стихотворений и переводов с греческого и французского, известны его произведения сатирические, а также драматические (из последних: "Маруся Чураивна", драма в стихах, "Дьякова хвороба"; "Химерный батько", — комедии, и проч.). Из более крупных поэтических переводов назовем перевод Дантова "Пекла" и комедий Мольера "Le medecin malgre lui". Литература: О. Огоновский, история лит р.-укр. т. II. — Ив. Франко, з остальних десятилить XIV ст. — "Лит.-наук. вистник", 1901, кн. IX. — "Вик" 1902, т. I.

Источник:

И. Ф. Павловский. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912. Стр. 175

 

Ссылки на эту страницу


1 Боровик/Боровиков, Виталий Гаврилович
[Боровик/Боровиков, Віталій Гаврилович] (1864-после 1938), украинский общественный и политический деятель, писатель, переводчик
2 Братство Тарасовцев
[Братство Тарасівців] - украинская тайная организация
3 Васильченко, Степан Васильевич
[Васильченко, Степан Васильович] (1879—1932), украинский писатель, переводчик
4 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
5 Воспоминания юношеских дней: 1897-1906
[Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів: 1897-1906. Українська Студентсьтка Громада в Харкові і Революційна Українська Партія (РУП)] // Срібна сурма, Торонто, 1972
6 Гринченко, Мария Николаевна
Грінченко, Марія Миколаївна (1863-1928) – письменниця, перекладачка і громадська діячка
7 Деятелям культуры мемориальная доска
Мемориальная доска деятелям культуры
8 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
9 Дневник Василия Кравченко
Василь Кравченко. Щоденник // Неопалима купина : літературно-художній та історичний журнал / Видавництво "Генеза" ; Інститут системних досліджень освіти України. - К. : Генеза, 1995, № 7-8, стор. 25-48
10 Дневники Сергея Ефремова, 1923-1925
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари)
11 Дневники Сергея Ефремова, 1926-1927
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари)
12 Иван Котляревский
Панасенко Т. Іван Котляревський. — X., 2010. — 86 с.
13 История Украины, 1917-1923 гг. Т. 1 : Время Центральной Рады
Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. Т. 1 : Доба Центральної Ради / Дмитро Дорошенко. – Ужгород. Накладом О. Цюпки : б. в., 1932. — 437 + XXI.
14 Коваленко, Григорий Алексеевич
[Коваленко, Григорій Олексійович] (1868—1937), писатель, художник, этнограф
15 Котляревскому И. П. памятник
Памятник И. П. Котляревскому
16 Коцюбинский, Михаил Михайлович
[Коцюбинський, Михайло Михайлович] (1864—1913), украинский писатель и общественный деятель
17 Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912
18 Липа, Иван Львович
[Липа, Іван Левович] (1865—1923), общественно-политический деятель, писатель, врач
19 Личности - С
[Особистості - С] - пункт меню
20 Лысенко, Николай Витальевич
[Лисенко, Микола Віталійович] (1842—1912), украинский композитор, этнограф, дирижер, пианист, общественный деятель
21 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
22 Мужская гимназия первая
Первая мужская гимназия
23 Николай Лысенко. В сотую годовщину рождения. 1842-1942
[Микола Лисенко. В соту річницю народження. 1842-1942] – Андриевский Виктор. // Украинское издательство. Львов. 1942
24 Николай Михновский (Очерк общественно-политической биографии)
[Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії)] – Андриевский Виктор. // Визвольний шлях. Видає "Українська видавнича спілка" — 1974. — № 6 (315). Річник XXVII — С. 588-617
25 Очерк истории украино-русинской литературы до 1890 г.
Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 194-470. Примітки: стор. 590-647. Перша публікація у 1910 р.
26 Переводчики
[Перекладачі] - пункт меню
27 Перша революція
Олександер Лотоцький. Сторінки минулого. Частина друга // Серія мемуарів, книга 3. Варшава. 1933. Стор. 276-284
28 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
29 Письма Николая Витальевича Лысенко
[Микола Віталійович Лисенко. Листи] – К. : Мистецтво, 1964. Упорядкування, примітки та коментарі О. Лисенка
30 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
31 Поэты
[Поети] - пункт меню
32 Праздник в Полтаве
Остап Лисенко. Свято в Полтаві. // Лисенко О. М. В. Лисенко. Спогади сина. - Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1966. Стор. 208-220.
33 Праздник в Полтаве - Остап Лысенко
М. В. Лисенко. Спогади сина / О. М. Лисенко. - 4-е вид., перероб. і доп. - К. : Мистецтво, 1966. - 362 с. : іл. Глава XII. Свято в Полтаві. Стор. 208-220.
34 Просветительское здание им. М. В. Гоголя
35 Пчилка, Олена (Косач, Ольга Петровна)
[Пчілка, Олена] (Косач, Ольга Петровна) (1849—1930), украинская писательница, фольклорист, этнограф
36 Старицкий, Михаил Петрович
[Старицький, Михайло Петрович] (1840—1904), украинский писатель, театральный и культурно-общественный деятель
37 Стефаник, Василий Семенович
[Стефаник, Василь Семенович] (1871—1936), выдающийся украинский писатель и общественный деятель
38 Столетие «Енеиды» Ивана Котляревского
Коваленко Грицько. Столітє «Енеїди» Івана Котляревського. — «Літ.-наук. вісник», 1898, т. 4, кн. 10, с. 1—10. Друга пагінація.
39 Столетие обновленной украино-русинской литературы
Колесса О. Столітє обновленої українсько-руської літератури. Відчит... виголошений д. 1 н. ст. падолиста 1898 р. на «Науковій Академії» з нагоди столітнього ювілею відродження українсько-руського письменства. — «Літературно-науковий вісник», 1898, т. 4, кн. 12, с. 161—187. Друга пагінація.
40 Три громады. Воспоминания из 1885-1917 гг.
[Три громади. Спогади з 1885-1917 рр.] – Андриевский Виктор // Львов. 1938. Издатель Иван Тиктор
41 Украинка, Леся
[Українка, Леся] (Косач, Лариса Петровна; 1871—1913), украинская писательница и общественная деятельница
42 Украино-русинская (малороссийская) литература
Франко І. Українсько-руська (малоруська) література. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 74-100. Примітки: стор. 568-574. Перша публікація у 1898 р.
43 Украинцы
Франко І. Українці. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 162-193. Примітки: стор. 586-589. Стаття написана у 1906 р.
44 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню
45 Фотография со многими неизвестными
[Фотографія з багатьма невідомими] - Юрій П'ядик // Вітчизна. 1989, № 2. Стор. 194-205
46 Хмелевский, Иосиф Целестианович
[Хмелевський, Йосип Целестіанович] (1849—1924), фотограф-художник
47 Хоткевич, Игнат Мартынович
[Хоткевич, Гнат Мартинович] (1877—1938), писатель, критик, литературовед, искусствовед, театральный и музыкальный деятель, историк и этнограф
48 Южнорусская литература
Франко І. Южнорусская литература. // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1976—1986. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890—1910) — К.: Наукова думка, 1984. Стор. 101-161. Примітки: стор. 574-585. Перша публікація у 1907 р.