Полтавскому областному Центру археологии – десять лет
- Подробности
- Просмотров: 13617
Полтавському обласному Центру археології – десять років
|
|
Супруненко Олександр Борисович, |
У жовтні 2003 р. виповнилося 10 років з часу створення Центру охорони та досліджень пам'яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації – першому в Україні спеціалізованому пам'яткоохоронному та науково-дослідному закладу з охорони пам'яток найдавнішої культурної спадщини. Певне відношення до підготовки установчих документів закладу мав і Л.С.Вайнгорт, з яким ми неодноразово обговорювали концептуальні засади діяльності Центру, підшукували ймовірне приміщення для його розміщення. На початку 1994 р. Лев Семенович неодноразово його відвідував, був присутній на кількох наукових радах, презентаціях видань, завжди жваво цікавився новими дослідженнями та науковими роботами...
1993 р. був складним в історії нашої держави. Незважаючи на це, керівництво області та управління культури знайшли можливість створити на базі сектору охорони пам'яток археології при Полтавському краєзнавчому музеї не тільки окрему археологічну інспекцію, а й науково-дослідницький підрозділ з видавничим центром, науковим архівом та спеціалізованою книгозбірнею, об'єднані в єдиному закладі [1, с.229]. Невдовзі Центр отримав і власний будинок – цікаву пам'ятку вітчизняної історії – колишнє приміщення філармонії, а раніше – Полтавського українського клубу 1913-1918 рр. й адміністративного корпусу Українського університету в Полтаві часу визвольних змагань. Доречно згадати, що у стінах цього будинку неодноразово виступали з лекціями чи брали участь у засіданнях клубу М.Грушевський, Д.Яворницький, Д.Багалій, В.Щербаківський, В.Липинський, Н.Мірза-Авакянц, П.Чижевський, В.Щепотьєв та інші визначні українські вчені, громадські і політичні діячі [2, с.114-120].
Десятиріччя в історії Центру позначене рядом подій, чималою кількістю успішних наукових експедицій, яскравими відкриттями, появою майже 100 наукових і краєзнавчих видань, не тільки підготовлених до друку в стінах закладу, а й переважно укладених чи написаних його співробітниками [3, с.2-6]. Хоча в цьому ж плані буде цікавим той факт, що більше ніж 7 науковців у Центрі ніколи не працювало.
|
|
Чи не найголовнішим науково-дослідним та пам'яткоохоронним напрямком у діяльності Центру вже з перших років його існування стало збереження і вивчення грандіозної археологічної комплексної пам'ятки національного значення – Більського городища скіфської доби VII-IV ст. до н.е. в Котелевському і Зіньківському районах Полтавської обл. Величезне скупчення археологічних пам'яток у межах Великого укріплення Більського городища [4, с.122-135; 5], безпрецедентна для території Європи площа цього міста-держави скіфської епохи, подібного до давньогрецьких полісів-столиць з великими хорами, з цілою низкою супутніх городищ і селищ у басейні Ворскли і Псла, впевнили ряд видатних дослідників найдавнішого минулого України в тому, що саме тут було місто гелонів та будинів – стародавній Гелон [6, с.267-283; 7, с.3-26, 136 и сл.], описане "батьком історії" Геродотом у V ст. до н.е. [8, IV, с.108-109]. З перших днів розкопок у Більську полтавські дослідники влилися до на сьогодні представницького наукового колективу вчених з різних міст України та закордону. До речі, спільна науково-дослідна програма з вивчення пам'ятки, скоординована управлінням культури Полтавської облдержадміністрації, сприяла плідній роботі вчених Харківського Національного і Гамбурзького університетів, Інституту археології НАН України, Полтавського педагогічного університету, обласного археологічного Центру, із залученням дослідників Сумського державного педагогічного університету, Донецького університету та інших вузів. Археологи Центру зосередилися на вивченні поховальних пам'яток території та округи Більського городища, дослідженні старожитностей скіфського, ранньослов'янського, давньоруського і козацького часу. І ось вже 8 польових сезонів вони ведуть розкопки в околицях Більська.
Принагідно необхідно відзначити, що всі проекти земляних та інших робіт не тільки на території городища, а і в його широкій окрузі проходять стадію обов'язкового погодження із Центром, в разі необхідності – на місці майбутніх комунікацій, трубопроводів чи свердловин проводяться охоронні розкопки, а будь-які роботи, що можуть знищити культурний шар скіфської доби на території цитаделей, передгородь, некрополів давнього міста, не допускаються зовсім. Це лише один із аспектів втілення в життя рішення Полтавської обласної ради від 15 лютого 2001 р. про створення на території та в окрузі археологічного комплексу охоронюваної археологічної території "Більське городище" [9, с.2-6]. Крім того, у Більського городища є й постійний "наглядач" – науковий співробітник Центру А.Охріменко, який проживає поряд із пам'яткою, здійснює її регулярний огляд, допомагає спеціалістам в організації розкопок.
|
|
Результати ж наукових досліджень не забарилися датися взнаки. Так, уточнена загальна площа комплексу, яка складає в межах Полтавщини 7521 гектар [10, с.3,4]; визначені розміри всього Більського городища – 4875 гектарів (а це, за площею, чотири Вавілони часу розквіту величного месопотамського міста) [11, с.108-118]; відкрито понад 30 нових пам'яток – селищ, стоянок, некрополів, окремих курганів [12, с.121-135; 13, с.106-108; 14, с.73-76]; розкопано понад 20 курганів скіфського часу, досліджені ділянки поселень, укріплень городища та його округи [15, с.70-71; 16, с.167-168; 17, с.25-28]. На території Більського комплексу науковці Центру відкрили і старожитності більш пізніх епох – поселення часу складання слов'янських археологічних культур ранньоримського і пізньоримського часу, доби історичних антів, сліди перебування середньовічних кочівників та рештки давньоруських населених пунктів. До речі, на більшості з цих нововиявлених пам'яток були проведені розкопки [18, с.70-76; 19, с.126-127; 20, с.72-74; 21, с.121].
Уже кілька років підряд Більська експедиція Центру, разом із колегами з Інституту археології НАН України та Німецького науково-дослідного товариства, веде розкопки Перещепинського курганного некрополю скіфської доби на захід від Більська. Так, роботи 2001 р. дозволили виявити у тричі перекопаному грабіжниками XVII-XIX ст. похованні V ст. до н.е. унікальні знахідки, одну з яких визнано за кращу того року в Україні [22, с.6]. Крім фінікійських скляних поліхромних арибалів, античного посуду, золотих і склопастових прикрас, зразків озброєння, тут був виявлений вишуканий золотий перстень із зображенням колісничного на колісниці з парою коней, що несуться у пориві спортивного поєдинку. Перстень, на думку дослідників, виготовлений античним майстром із Мілету у другій чверті V ст. до н.е. і потрапив до поворсклянської столиці лісостепових племен скіфської доби в якості печатки місцевого торгівця, який неодноразово відвідував причорноморські грецькі міста, зокрема Ольвію [23]. А нещодавно під керівництвом завідувача відділу Центру Ірини Кулатової дослідницький загін відкрив два зовсім не пограбованих у давнину поховання. Вони залягали під сучасними польовими автошляхами і збереглися недоторкано. У першому із них – дорослої жінки і дівчинки – серед напутнього інвентаря збереглося бронзове позолочене дзеркало так званого пелопонеського типу, виготовлене ливарниками материкової Греції за фіналу класичної доби [24]. Інший склеп містив поховання воїна V ст. до н.е. та його слуги, численні зразки озброєння і цілий набір ліпного місцевого й імпортного амфорного посуду, давньоєгипетські алебастрові арибали – посудинки для в'язких лікувальних і косметичних мастил та парфумів тощо.
|
|
Проте не лише більські старожитності репрезентують географію здебільшого охоронних розкопок полтавських археологів. Це і кургани доби бронзи та скіфського часу поблизу Дмитрівки у Пооріллі [25], Малого Тростянця і Карпусів у Поворсклі [26; 27], поселення давньоруської доби у Сенчі на Сулі і Глинському на Ворсклі [28, с.91-92; 29, с.40-41], селища епохи пізньої бронзи та черняхівської культури неподалік сс. Старі Санжари Новосанжарського і Сердюки Полтавського районів [47; 48].
Найбільш масштабні дослідницькі роботи проведені безпосередньо у Полтаві, де на території обласного центру під час будівництв 1997-2000 рр. було вивчено значні за площею ділянки культурних нашарувань літописної Лтави IX-ХІV ст. з кількома десятками жител, сотнями господарських ям та рештками інших об'єктів. Ці розкопки дозволили встановити реальний історичний вік Полтавського поселення за даними археологічних досліджень і відзначити на державному рівні 1100-ліття міста Полтави. До речі, безпосередніми учасниками цих робіт були переважно випускники історичного факультету Полтавського державного педагогічного інституту, пізніше університету, зокрема, начальник експедиції кандидат історичних наук, старший науковий співробітник О.Супруненко, дослідники – старший викладач Сумського держпедуніверситету В.Приймак, наукові співробітники Центру К.Мироненко, А.Гейко, О.Ткаченко, О.Коваленко, Р.Рейда, студенти А.Щербань і Р.Луговий та ін. [30; 31, с.15-17; 32, с.47-68; 33].
|
|
Свій 10-річний ювілей науковці Центру – І.Кулатова, К.Мироненко, А.Охріменко, їхні помічники О.Сидоренко, М.Радченко, В.Лямкін, зі студентами-істориками Полтавського державного педуніверситету, також зустріли "в полі" – у степах поблизу Комсомольська, на місці розширення грандіозного кар'єру Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Святкування ювілею Центру довелося відкласти. Адже на території ділянки майбутнього будівництва залишалося кілька курганів із похованнями різних епох. Їх необхідно було дослідити до розгортання земляних робіт. І ювілейний день ознаменувався яскравою рідкісною знахідкою – похованням заможного кочівника золотоординської доби другої половини ХІІІ ст. У глибокій вузькій ямі у полі розораного кургану епохи бронзового віку на дощатому перекритті виявили предмети кінської вузди – залізні вудила, стремена, уламки парадного сідла із дерева, парчі та шкіри, з кістяними накладками, безліччю прикрас ременів, пряжками від упряжі, виготовленими із заліза, декорованими бронзою і сріблом. А нижче, у дерев'яному гробовищі, лежав скелет літнього кочівника. Похований супроводжувався у потойбічний світ чималим набором озброєння – шаблею у піхвах, дротиком, набором різнотипних стріл із залізними наконечниками у берестяному сагайдаку. На кістках правої руки похованого лежала срібна орнаментована чаша, що свого часу була привезена із Середньої Азії, а поряд із рештками лівої – підсумок із кресалом, кременем і ножем. Рідкісним виявилося збереження решток одягу, пошитого із парчі, шерстяних тканин і шкіри, шматочків кошми і повстяних виробів. Через кілька днів подібні знахідки було знайдено ще у трьох похованнях неподалік. Вони позначили на археологічній карті області розташування поряд із сучасним наддніпрянським містом золотоординського некрополю ХІІІ-ХІV ст. Здобуті матеріали вже вивчають фахівці Центру – антрополог А.Артем'єв, архітектор і художник Т.Менчинська, дослідник давніх тканин С.Маєвська, палеоботаніки і зоологи полтавських вузів.
Дослідження під
спорудження Свято-Успенського собору у Полтаві. Світлина М. Радченка.
За розчисткою
поховання скіфського часу науковий співробітник Центру, а сьогодні магістрат
Національного університету "Києво-Могилянська академії" Роман Рейда.
І на час підготовки цієї статті польові роботи археологів ще не завершені. Часом вони продовжуються восени і взимку. Згадаємо хоча б пізньоосінні чи зимові дослідження селища скіфської доби в урочищі Холодівщина під Більськом, цьогорічні розкопки в історичному центрі Кременчука [49; 50]. Попереду обстеження зі встановлення меж історичних ареалів згаданого наддніпрянського міста, Миргорода, розвідки у Кременчуцькому і Чорнухинському районах області з підготовки археологічної частини "Зводу пам'яток історії та культури Полтавської області", обстеження ділянок землевідводів в області та окремих пам'яток.
Проте діяльність Центру не обмежується суто дослідницькими та пам'яткоохоронними заходами. При Центрі створено наукові фонди, куди надходять колекції з розкопок полтавських, харківських і сумських дослідників, дари окремих громадян і краєзнавців. Тож і не дивно, що у планах закладу – створення власного археологічного музею та виставкового залу. Відділом фондів Центру на чолі із зав. відділу К.Мироненком та досвідченим музейником Л.Філоненко вже опрацьовано понад 8000 знахідок, які і складають основу археологічної колекції. Щороку вона поповнюється, ретельно вивчається дослідниками, а більшість предметів цієї збірки вже опублікована і відома спеціалістам не за згадками у коротких повідомленнях, а в наукових статтях і публікаціях, проілюстрованих відповідними графічними матеріалами і фотознімками.
Діяльність будь-якої наукової установи неможлива без наукового архіву та книгозбірні. Близько 2000 архівних одиниць збереження складають основу документальної збірки Центру. Тут зосереджено звіти про дослідження археологів на Полтавщині, описи колекцій, наукову щоденникову документацію, графічні матеріали. Гордістю архіву є особисті документальні фонди археологів, етнографів та музейників С.Кульжинського, Г.Сидоренко, І.Шовкопляса, Б.Шрамка та ін., великий "Фонд наукових робіт", "Фонд випадкових знахідок" та ін. Тривалий час над впорядкуванням архіву працювала один із найдосвідченіших музейних бібліографів та архівістів, старший науковий співробітник Центру Н.Пасько (1927-1997). Понад 8000 примірників наукових видань і фахової періодики складають фонд археологічної книгозбірні, якою опікується науковий співробітник Л.Малікова. Тут працюють не тільки полтавці, місцеве студентство, а й дослідники з інших областей України та Росії. Саме науковий архів і книгозбірня – основна гордість співробітників закладу. Роботу музейного і господарського підрозділів Центру очолює досвідчена працівниця культури, добре відома в Україні й області, випускниця історичного факультету Полтавського педінституту – заступник директора Г.Максименко.
І ця робота не обмежується ремонтом приміщень й опрацюванням фондових колекцій. Співробітники Центру доклали чимало зусиль до увічнення пам'яті видатного українського літописця Самійла Величка, спроектувавши і встановивши у с.Жуки під Полтавою пам'ятний знак землякові. Нещодавно з'явилися й меморіальні дошки українському археологу Михайлові Рудинському у Полтаві та Герою Радянського Союзу Іванові Бабаку у Більську [34, с.5-12, 37; 35, с.176; 36]. На черзі дня позначення меморіальною дошкою будинку Центру, "аура" якого має безпосереднє відношення до плекання української державності за доби визвольних змагань та першовитоків української вищої школи.
Центр став ініціатором та організатором проведення понад 20 наукових конференцій, читань і симпозіумів міжнародного, всеукраїнського і регіонального характеру не тільки в Полтаві, а й поза межами області. Проведені у тісній співпраці з Інститутом археології НАН України, Центром пам'яткознавства НАН України й Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури, Запорізьким, полтавськими Педагогічним і Національним Технічним університетами, музеями області, ці наукові форуми збирали і збирають до Полтави, Комсомольська, Лубен дослідників з більшості наукових центрів України, Росії, Молдови, країн далекого зарубіжжя і колег з діаспори. Чимало таких конференцій мало персонологічний характер і було присвячено пам'яті видатних полтавських археологів та істориків – В.Щербаківського, Л.Падалки, К.Скаржинської, М.Рудинського та інших. Традиційно Центр проводить регіональні наукові семінари вчених Лівобережної України "Охорона та дослідження пам'яток археології", VI-й з яких відбудеться наприкінці цього року в Полтаві. До речі, матеріали всіх цих наукових заходів опубліковані у фахових наукових виданнях, підготовлених до друку також у Центрі.
Видавнича діяльність здійснюється через видавничий центр "Археологія", заснований ще 1996 р. На сьогодні це досить відомий в Україні і поза її межами редакційно-видавничий підрозділ з випуску наукової та краєзнавчої літератури. Нещодавно на Міжнародній виставці-ярмарку "Книжковий сад-2003" у Києві він відзначений дипломом за плідну видавничу діяльність і популяризацію надбань української науки. Серед видань ВЦ "Археологія" Центру ціла серія "Полтавських археологічних збірників", "Козацьких старожитностей Полтавщини", бібліографічних покажчиків, чимало тематичних збірників наукових праць на археологічну й історичну тематику, монографічних і краєзнавчих видань загальним обсягом понад 750 друкованих аркушів. Видавничими здобутками можна вважати появу монографічних досліджень старшого наукового співробітника Центру Г.Заїки (1935-1997) "Українська лінія" [37], полтавського історика Св.Нестулі "Археологічний комітет Всеукраїнської академії наук" та "Становлення Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН" [38; 39], відомого київського археолога С.Скорого "Кіммерійці в українському Лісостепу" [40], історика періоду репресій В.Граба "В лещатах ДПУ" [41], археолога О.Супруненка "Археологія в діяльності першого приватного музею України" [42], провідного українського археолога-антикознавця, лауреата Державної премії України 2003 р. Г.Русяєвої та О.Супруненка "Історичні особистості елліно-скіфської епохи" [43]. До роботи у видавничому центрі залучені фахівці-науковці Центру – О.Тітков, В.Хорєв, а допомогу їм надають практично всі співробітники закладу і студенти Полтавського педагогічного університету, зокрема О.Удовиченко, Ю.Пуголовок.
Обкладинка нового випуску наукового журналу
"Археологічний літопис Лівобережної України" за 2003 р.
На базі Центру з 1997 р. видається і другий археологічний науковий журнал в Україні – "Археологічний літопис Лівобережної України" [44], що є спільним фаховим періодичним виданням Центру та Інституту археології НАН України з проблем археології й стародавньої історії. Щойно побачило світ спарене 12-те і 13-те число цього археологічного часопису, присвячене вивченню творчої спадщини відомого українського археолога, пам'яткоохоронця та музейника, колишнього директора Полтавського краєзнавчого музею, одного із перших професорів Полтавського педінституту на етапі його становлення Михайла Рудинського (1887-1958), що зібрало наукові праці вчених і краєзнавців України, Росії, Франції [45].
|
|
Звісно, у наш складний для культури і науки час така діяльність невеликого Центру не могла б здійснюватися без допомоги Полтавської обласної державної адміністрації, управління культури облдержадміністрації, зацікавлених у діяльності закладу підприємств і організацій. На допомогу спонсорів полтавські археологи можуть розраховувати хіба що в окремих видавничих проектах та при встановленні меморіальних дошок і пам'ятних знаків. Без активної позиції наукових співробітників закладу, фахівців-ентузіастів своєї справи робота Центру була б зведена нанівець. Чого гріха таїти, зовсім символічна оплата їхньої праці у галузі культури не стимулює наукового росту, не гарантує ні наукового чи педагогічного стажу, ні пенсійного забезпечення як фахівця. От і розкидає доля цілком сформованих учених, людей з науковими ступенями до академічних інститутів, столичних чи полтавських вузів. Так, кандидат історичних наук І.Гавриленко працює в.о. доцента у Полтавському Національному технічному університеті, М.Дараган стала мол. науковим співробітником Інституту археології НАН України, А.Гейко – науковим співробітником Інституту керамології НАН України. Колишні співробітники Центру працюють і в Ізраїлі (Б. і Т.Золотницькі, І.Суховська), і у Франції (д-р С.Горбенко), і в Росії. З більшістю із них підтримуються ділові та творчі контакти. Свідченням цього є наукова реконструкція зовнішнього вигляду жінки – мешканки Більського городища IV ст. до н.е., підготовлена за черепом з розкопок одного із курганів, досліджених полтавцями, яку нещодавно виконав відомий антрополог, колишній науковий співробітник Центру, кандидат медичних наук С.Горбенко [46]. Вона "обійшла" сторінки більшості фахових і популярних часописів України. На сьогодні С.Горбенко, який виконує замовлення французьких колег, вивчаючи останки видатних історичних осіб цієї країни та реконструюючи за методом М.Герасимова обличчя представників королівських родин, готує у Центрі нову графічну реконструкцію обличчя кочівника-золотоординця, виявленого при розкопках кургану під Комсомольськом.
А у полтавському Центрі вже з'явилася молода поросль майбутніх дослідників і пам'яткоохоронців. Попереду ще чимало нових відкриттів, розкопок, обстежень пам'яток, давно очікувана їх паспортизація і багато інших справ та проблем, невідкладних робіт і нових видань.
Література:
1. Перший рік роботи Центру охорони та досліджень пам'яток археології // ПАЗ. – Полтава: Полт. літератор, 1995. – Число 3. – С.229-231. (До тексту)
2. Пустовіт Т.П. Український клуб у Полтаві (1913-1918): відкриття та напрямки діяльності // АЛЛУ. – Полтава, 2000. – № 1-2 (7-8). – С.114-120. (До тексту)
3. ВЦ "Археологія": Буклет, бібліографія / Укл. Тітков О.В. – Полтава: Археологія, 1999. – 6 с. (До тексту)
4. Більське городище в контексті вивчення пам'яток раннього залізного віку Європи: Зб. наук. праць / Відп. ред. Супруненко О.Б. – Полтава: Археологія, 1996. – 408 с.: 176 іл. (До тексту)
5. Наукова концепція державного археологічного заповідника "Більське городище скіфського часу": Наукова концепція, довідкові матеріали, проекти / Упорядн. Супруненко О.Б. – Полтава: Археологія, 1996. – 60 с.: 30 іл. (До тексту)
6. Scerbakivskyj V. La situation gйographique de la ville de Gelone d'Hйrodote // Biblioteka Prehistoryczna. – Poznan, 1930. – T.I. – S.265-286. (До тексту)
7. Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). – К.: Наук. думка, 1987. – 184 с. (До тексту)
8. Геродот. История в девяти книгах / Пер. и прим. Стратановского Г.А. – Ленинград: Наука, 1972. – 278 с. (До тексту)
9. Охоронювана археологічна територія "Більське городище": Буклет / Кулатова І.М., Супруненко О.Б., Золотницький Б.І. та ін. – Полтава: Археологія, 2001. – 8 с.: іл., карти. (До тексту)
10. Більське городище – найбільша охоронювана археологічна територія Лівобережної України // АЛЛУ. – Полтава, 2001. – № 2 (10). – С.3-7. (До тексту)
11. Кушнір Л.Л., Кушнір Л.М. Про географічне положення Більського городища // ПАЗ-1999. – Полтава: Археологія, 1999. – С.106-122. (До тексту)
12. Кулатова І.М. Археологічні пам'ятки території та найближчої округи Більського городища // Більське городище в контексті вивчення пам'яток раннього залізного віку Європи. – Полтава: Археологія, 1996. – С.121-137. (До тексту)
13. Рейда Р.М. Черняхівські старожитності в окрузі Більського городища // АЛЛУ. – Полтава, 2001. – № 2 (10). – С.106-108. (До тексту)
14. Супруненко О.Б. Про "Південний" вал на території Великого укріплення Більського городища // Там само. – С.72-77. (До тексту)
15. Супруненко О.Б., Кулатова І.М. Рятівні роботи на Перещепинському курганному некрополі у Більську // АВУ 2000-2001 рр. – К.: вид. ІА НАНУ, 2002. – С.70-71. (До тексту)
16. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Охоронні дослідження на Перещепинському курганному некрополі у Більську 2001 року // Там само. – С.167-168. (До тексту)
17. Кулатова І.М., Гейко А.В., Супруненко О.Б. Рятівні дослідження на поселенні скіфського часу Холодівщина поблизу Більська на Полтавщині // АВУ 2001-2002 рр. – К.: вид. ІА НАНУ, 2003. – С.25-28. (До тексту)
18. Супруненко О.Б., Терпиловський Р.В. Пізньозарубинецьке поселення на території Більського городища // АЛЛУ. – Полтава, 2000. – № 1-2 (7-8). – С.70-76. (До тексту)
19. Левченко Д.І., Супруненко О.Б. Поселення першої половини І тис. н.е. в ур.Сад у с.Більськ // Там само. – С.126-127. (До тексту)
20. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Нові дослідження на поселенні пізньозарубинецького часу в ур.Озеро у Більську // АВУ 2000-2001 рр. – К.: вид. ІА НАНУ, 2002. – С.72-74. (До тексту)
21. Кулатова І.М. Матеріали І тис. н.е. з території Західного укріплення Більського городища // АЛЛУ. – Полтава, 2001. – № 2 (10). – С.121. (До тексту)
22. Гаврилюк Н.О. Від редколегії // АВУ 2000-2001 рр. – К.: вид. ІА НАНУ, 2002. – С.5-7. (До тексту)
23. Супруненко О.Б. Античний перстень з Більська // АЛЛУ. – Полтава, 2002. – № 1 (11). – С.1-2 обкл. (До тексту)
24. Кулатова І.М. Поховання із дзеркалом в околицях Більська // АЛЛУ. – Полтава, 2003. – № 2/2002 – 1/2003 (12-13). – С.2, 4 обкл. (До тексту)
25. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Кургани поблизу с.Дмитрівка у межиріччі Ворскли та Орелі. – К.-Полтава: Археологія, 1999. – 32 с.: 16 іл. (До тексту)
26. Супруненко О.Б., Золотницький Б.І., Кулатова І.М. Кургани біля с.Карпусі під Полтавою. – Полтава: Археологія, 1996. – 88 с. (До тексту)
27. Гейко А.В. Охоронні розкопки курганів скіфського часу поблизу с.Малий Тростянець // АЛЛУ. – Полтава, 2001. – № 2 (10). – С.90-95. (До тексту)
28. Кулатова І.М., Гейко А.В., Золотницька Т.М., Мироненко К.М., Супруненко О.Б. Дослідження Глинського археологічного комплексу // АВУ 1997-1998 рр. – К.: вид. ІА НАНУ, 1998. – С.91-92. (До тексту)
29. Супруненко О.Б., Кулатова І.М., Мироненко К.М., Тітков О.В. Рештки городища літописного міста Синець та знахідки у Посуллі // АВУ 2001-2002 рр. – К.: вид. ІА НАНУ, 2003. – С.40-42. (До тексту)
30. Приймак В.В., Супруненко О.Б. Полтаві 825/1100 років // АЛЛУ. – Полтава, 1998. – № 1-2 (3-4). – С.2 обкл. (До тексту)
31. Приймак В.В. Регіональні особливості роменської культури // АЛЛУ. – Полтава, 1999. – № 1 (5). – С.15-17. (До тексту)
32. Кулатова І.М., Мироненко К.М., Приймак В.В., Супруненко О.Б. Житлово-господарські комплекси Х-ХІV ст.. з розкопок посаду літописної Лтави 1998 р. // Там само. – С.47-68. (До тексту)
33. Повна бібліографія наводиться у статті: Мироненко К.М., Супруненко О.Б. Давньоруський комплекс з посаду літописної Лтави // АЛЛУ. – Полтава, 2003. – № 2/2002 – 1/2003 (12-13). – С.143-156. (До тексту)
34. Другий рік роботи Центру охорони та досліджень пам'яток археології: Звіт за 1995 рік. – Полтава: ВЦ "Археологія", 1996. – 48 с. (До тексту)
35. Кулатова І.М., Максименко Г.М. Відкриття меморіальної дошки Михайлу Рудинському у Полтаві // АЛЛУ. – Полтава, 2002. – № 1 (11). – С.175-177. (До тексту)
36. Радченко М.О., Супруненко О.Б. Меморіальна дошка Герою Радянського Союзу Івану Бабаку // Вісник УТОПІК. – К., 2002. – № 1-2. – С.150-151. (До тексту)
37. Заїка Г.П. Українська лінія. – К.-Полтава: Археологія, 2001. – 88, 2 с.: іл. (До тексту)
38. Нестуля Світлана. Археологічний комітет Всеукраїнської Академії наук: етапи становлення. – Полтава: Археологія, 1997. – 88 с.: іл. (До тексту)
39. Нестуля Світлана. Становлення Всеукраїнського Археологічного комітету ВУАН (середина 1920-х років). – Полтава: Археологія, 1997. – 99 с.: іл. (До тексту)
40. Скорый С.А. Киммерийцы в украинской лесостепи. – К.-Полтава: Археология, 1999. – 136+VIII с.: ил. (До тексту)
41. Граб В.І. У лещатах ДПУ: Нариси про безпідставно репресованих діячів вітчизняної науки та культури. – Полтава: Археологія, 1999. – 216 с.: іл. (До тексту)
42. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України: Лубенський музей К.М.Скаржинської. – К.-Полтава: Археологія, 2000 [2001]. – 398+2 с.: іл. (До тексту)
43. Русява А.С., Супруненко А.Б. Исторические личности эллино-скифской эпохи (культурно-политические контакты и взаимовлияния). – К.-Комсомольск: Археологія, 2003. – 324, І с.: ил. (До тексту)
44. "Археологічний літопис Лівобережної України": Покажчик змісту наукового журналу за 1997 – 2001 рр. / Укладачі Гейко А.В., Мироненко К.М., Рейда Р.М. – Полтава: Археологія, 2001. – 22 с. (До тексту)
45. АЛЛУ. – Полтава, 2003. – № 2/2002 – 1/2003 (12-13). – 234+4 с. (До тексту)
46. Горбенко С.О. Краніометричне дослідження та графічна реконструкція за черепом жінки з поховання скіфського часу Більського курганного некрополю "Б" // АЛЛУ. – Полтава, 2003. – № 2/2002 – 1/2003 (12-13). – С.214-218, обкл. (До тексту)
47. Гейко А.В. Черняхівське горно під Полтавою // АЛЛУ. – Полтава, 1999. – № 1 (5). – С.76-82. (До тексту)
48. Гейко А.В. Розкопки на багатошаровому селищі Сердюки-1 // Проблеми історії та археології України / Зб. доп. Міжнар. наук. коф. до 100-річчя ХІІ Археологічного з'їзду у м.Харкові. – Харків, 2003. – С.18-20. (До тексту)
49. Кулатова І.В., Гейко А.В., Супруненко О.Б. Рятівні дослідження на поселенні скіфського часу Холодівщина поблизу Більська на Полтавщині // АВУ 2001-2002 рр. – Київ: вид. ІА НАНУ, 2003. – С.25-28. (До тексту)
50. Кременчук стає старшим / Інтерв'ю Ейсмонта В. // АVтограф. – Кременчук, 2003. – № 45 (132). – С.5-6. (До тексту)
Список скорочень:
АЛЛУ – Археологічний літопис Лівобережної України, Полтава
АВУ – Археологічні відкриття в Україні, Київ
ВУАН – Всеукраїнська Академія наук, Київ
ІА НАНУ – Інститут археології Національної Академії наук України, Київ
ІІУ НАНУ – Інститут історії України Національної Академії наук України, Київ
ПАЗ – Полтавський археологічний збірник, Полтава
УТОПІК – Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Київ
ЦОДПА – Центр охорони та досліджень пам'яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації, Полтава
Джерело:
Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали II наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2003 р. – Полтава. 2003. Стор. 40-52.
© Супруненко О. Б.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.
Ссылки на эту страницу
| 1 | Супруненко Александр Борисович
[Супруненко Олександр Борисович] - пункт меню |
| 2 | Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню |
