Скрябин, Александр Николаевич

Highslide JS

Скрябін, Олександр Миколайович (6 січня 1872, Москва — 27 квітня 1915) — російський композитор, піаніст, педагог.

Народився в аристократичній сім'ї в Москві. В дитячі роки навчався фортепіано у Миколи Звєрєва, разом із Сергієм Рахманіновим. Закінчив Московську консерваторію, де навчався в Антона Аренського та Сергія Танєєва.

1894 року познайомився з відомим меценатом і видавцем М. П. Біляєвим, який почав публікувати твори Скрябіна, а симфонічні твори композитора відтоді стали звучати в програмах російських симфонічних концертів. 1896 оженився на піаністці Вірі Іванівні Ісакович, з якою у закордонній поїздці 1897/98 р. вона виступала разом із чоловіком у концертних програмах, граючи його твори. Того ж року Скрібян починає викладати клас фортепіано в Московській консерваторії. Протягом 1900—1904 Скрябін став автором трьох симфоній.

У 1904—1910 Скрябін живе переважно за кордоном. Там він захопився Тетяною Федорівною Шлецер, від якої 1905 у нього народилася донька, законна ж дружина вимушена була повернутися з дітьми до Москви, однак, не давши чоловікові згоди на розлучення. У 1908 через незадоволення низькими гонорарами Скрябін розриває з видавництвом Біляєва, проте жодне інше видавництво не погодилося публікувати твори Скрябіна, через що композитор був вимушений заробляти виключно концертною діяльністю. В цей період О.Скрябіним написані симфонічні поеми "Поема екстазу" та "Прометей".

В 1910—1914 році композитор живе у Москві, де навколо нього гуртується коло шанувальників, що пізніше створять Скрябінське товариство. 1914 композитор важко захворів на сепсис, що виник в результаті карбункула і став причиною його смерті 1915 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Highslide JS

Найважливіший вплив на формування Скрябіна зробили представники російського релігійно-філософського ренесансу, особливо В. Соловйов і В. Іванов. Символізм, з його центральною ідеєю теургії, забарвлений у містичні, навіть апокалиптичні тони, зустрів гарячий відгук з боку витонченого художника, що прагнув уникнути усякої буденності. Беручи участь у гуртку російського філософа С. Трубецького, композитор одночасно знайомився із працями Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, вивчав матеріали філософського конгресу в Женеві. Крім того, його цікавили східні релігійні навчання й сучасна теософська література, зокрема "Таємна доктрина" Є. П. Блаватскої. Його великі пізнання, представляючи особливий рід філософської еклектики, де найважливішим виявлявся досвід синтезу різних вчень і світоглядних позицій, давали композиторові привід міркувати про свою вибраність, представляти себе центром і джерелом "нового навчання", що може перетворити мир, вивести його на новий виток розвитку. Скрябін уважав, що художник, як мікрокосм, може впливати на макрокосм держави й навіть усього світобудови.

У творчості Скрябіна представлені фортепіанні й симфонічні жанри. В 90-х рр. створені прелюдії, мазурки, етюди, експромти, 1-3-а сонати для фортепіано, концерт для фортепіано з оркестром, в 1900-х рр. — 3 симфонії, 4-10-я сонати й поеми для фортепіано (у тому числі "Трагічна", "Сатаническая", "До полум'я"), а також такі симфонічні твори, такі як "Поема екстазу" (1907), "Прометей" (1910) — етапний твір пізнього періоду творчості. Музика Скрябіна відбила бунтарський дух свого часу, передчуття революційних змін. У ній з'єдналися вольовий порив, напружена динамічна експресія, героїчна радість, особлива "полетность" і витончена одухотворена лірика.

Твори Скрябіна, що втілили ідею екстазу, сміливого, спрямованого до невідомих космічних сфер пориву, ідею перетворюючої сили мистецтва (вінцем таких створінь, на думку Скрябіна, повинна була стати "Містерія", у якій поєднуються всі види мистецтва — музика, поезія, танець, архітектура, а також світло), відрізняються великим ступенем художнього узагальнення, силою емоційного впливу.

У творчості Скрябіна своєрідно сполучаються пізньоромантичні традиції (втілення образів ідеальної мрії, палкий, схвильований характер висловлення, тяжіння до синтезу мистецтв, перевага жанрам прелюдії й поеми) з явищами музичного імпресіонізму (тонкий звуковий колорит), символізму (способи-символи: теми "волі", "самоствердження", "боротьби", "томління", "мрії"), а також експресіонізму. Скрябін — яскравий новатор в області засобів музичної виразності й жанрів, у пізніх творах основою гармонійної організації стає домінантова гармонія (найбільш характерний тип аккорда-т. зв. прометеївський акорд). Він уперше в музичній практиці ввів у симфонічну партитуру спеціальну партію світла (поема "Прометей"), що пов'язано зі зверненням до кольорового слуху.

Джерело:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Олександр_Скрябін

Портрет: http://www.peoples.ru/

Фото: http://www.rulex.ru/

Ссылки на эту страницу


1 Воспитание личности в семье Оголевцев
[Виховання особистості в родині Оголевців] – Полянская Галина // Культурные практики как фактор социокультурной модернизации современного украинского общества: материалы Всеукрайинськои научно-практической конференции (Полтава, 21-22 апреля 2015 года) / Под. ред. А. И. Литвиненко, А. В. Лукьяненко. - Полтава: ПНПУ имени В. Г. Короленко, 2015. – 250 с.
2 Дворянского собрания дом
Дом Дворянского собрания
3 Композиторы
[Композитори] - пункт меню
4 Личности - С
[Особистості - С] - пункт меню
5 Музыканты и музыковеды
[Музиканти та музикознавці] - пункт меню
6 Педагоги. Деятели образования
[Педагоги. Діячі освіти] - пункт меню
7 Полтавский украинский музыкально-драматический кружок и культурная и творческую жизнь города нач. ХХ ст.
[Полтавський український музично-драматичний гурток і культурно-мистецьке життя міста поч. ХХ ст.] - Стороха Евгения
8 Полтавское отделение Росийского музыкального общества
Полтавское отделение Росийского музыкального общества
9 Эрденко, Михаил Гаврилович
[Ерденко, Михайло Гаврилович] (1885—1940), российский скрипач, педагог и композитор, заслуженный деятель искусств РСФСР

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235