Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Алёшин, Павел Федотович

Альошин, Павло Федотович  Альошин, Павло Федотович

Альошин, Павло Федотович (1881-1861), архітектор і педагог, дійсний член Академії архітектури УРСР, почесний член Академії будівництва та архітектури УРСР, доктор архітектури.

Павло Федотович Альошин народився у м. Києві 15 (28) лютого 1881 р. в родині відомого київського підрядчика, київського купця другої гільдії (артіль стельмахів) Федота Олександровича Альошина, людини роботящої, хитрої, підприємницької. Дід П. Альошина, кріпак-умілець з Курської губернії, прийшов до Києва на «отхожий промысел».

У 1899 р. Павло Альошин одержує середню освіту. Під час навчання виявилися певні діяльнісні уподобання майбутнього зодчого: деякий час він відвідує знамениту київську рисувальну школу М. І. Мурашка (існувала у 1875-1901 рр.).

Неабиякі прибутки Ф. О. Альошина дозволили його синові вступити до Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів (ПІЦІ) та одержати інженерний диплом. Серед вихователів Альошина були такі видатні люди, як академік архітектури Є. С. Кітнер, професор архітектури А. К. Красовський, професор історії архітектури Й. Б. Михаловський, професор М. А. Белелюбський (інженер-містобудівельник) та ін.

Уже студентом четвертого курсу ПІЦІ двадцятирічний Павло Альошин бере участь в конкурсі на проект зразкового чотирикласного училища ім. Н. А. Терещенка в Києві, в якому його проект перемагає проект цивільного інженера П. І. Голландського (1868-1939). Одним із перших помітних творів П. Ф. Альошина став проект будинку торговельно-промислового товариства Бажанова й Чувалдіної в С.-Петербурзі, що був здійснений в 1907-1909 рр. Молодий 26-річний архітектор здійснював авторський нагляд над зведенням цієї споруди. Слід зазначити, що в облаштуванні інтер'єру будинку Бажанова та Чувалдіної брав участь М. К. Реріх, листи якого до П. Ф. Альошина зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України.

Протягом 1906-1909 рр. П. Ф. Альошин проектує будинок комерційного училища в Казані (отримав четверту премію на конкурсі), гімназію у Катеринбурзі, чотири типові школи для різних міст Російської імперії (друга премія на Всеросійському конкурсі), публічну бібліотеку в Києві.

Але головною роботою - і за архітектурними якостями, і за політико-історичною значущістю,що пов'язана з ім'ям П. Ф. Альошина, - став проект будинку Педагогічного музею Цесаревича Олексія, здійснений в 1909-1911 рр. та реконструйований 1937 р. Він змінив багато функцій: спроектований як «народний дім», був побудований як Педагогічний музей, навесні 1917 р. став штаб-квартирою Центральної Ради, потім протягом тривалого часу був українською філією Центрального музею Володимира Ілліча Леніна; в останні роки будинкові повернуто майже первинну функцію - тепер це Будинок учителя.

Восени 1913 р. Павло Федотович, склавши вступні іспити до Академії мистецтв, потрапляє до навчальної майстерні академіка архітектури Л. М. Бенуа (1856-1928). Паралельно з навчанням у Петербурзі Альошин продовжує практикувати: 1914 р. Ф. О. Альошин зводить за проектом сина семиповерховий житловий будинок у стилі "українського необароко" на Софійській площі (Володимирська, 19, зруйнований під час Другої світової війни). У рік шалених політичних подій П. Ф. Альошин закінчує другу вищу освіту, здобуваючи звання «архітектор-художник».

У 1917-1918 рр. П. Ф. Альошин разом з харківським професором Г. Д. Дубеліром виконує проекти розпланування двох географічно діаметральних поселень: генеральний план Мурманська та курорту-саду «Камперія-Сарич» поблизу Ласпі у Криму.

У 1918-1920 рр. П. Ф. Альошин обіймає посаду головного архітектора; у 1922-1924 рр. працює губернським архітектором, водночас беручи активну участь в організації київських архітектурних та художніх навчальних закладів. Саме П. Ф. Альошин (разом із колегами за цехом) був ініціатором створення Київського архітектурного та Київського художнього інститутів. 2-го грудня 1920 р. Рада з реорганізації Київського політехнічного інституту обрала 39-річного зодчого професором кафедри історії архітектури, а у 1921 р. його затверджують у вченому званні професора.

До 1927-1930 рр. відноситься праця П. Ф. Альошина над своїм найвидатнішим об"єктом післяреволюційної доби - житловим будинком кооперативу «Радянський лікар» по вул. Великій Житомирській, 17 (співавтор О. О. Колесниченко), що став символом добротного вітчизняного конструктивізму, у всій повноті відбивши витончений смак зодчого, його здатність працювати у будь-якому формологічному жанрі.

П. Ф. Альошин - делегат Першого з"їзду радянських архітекторів СРСР (1937 р.), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945-1958 рр.), почесний член Академії будівництва та архітектури УРСР (з 1958 р.), доктор архітектури honoris causa (1946), керівник персональної творчої майстерні Академії архітектури УРСР (з 1944 р.).

Павло Федотович відбув у вічність 7 жовтня 1961 р., похований на Лук'янівському кладовищі.

Споруди:

Житлові будинки:

  • Будівля Торговельно-Промислового Товариства Бажанова та Чувалдіної на вул. Марата, 72 у Санкт-Петербурзі — 1906—1910 роки.
  • Прибутковий будинок на вул. Олеся Гончара, 74 у Києві — 1909—1910 роки.
  • Маєток Ковалевського на вул. Пилипа Орлика, 1/15 у Києві — 1911—1913 роки.
  • Особняк В. Булюбаша в Полтаві по вул. Спаській, 11 — 1912 рік.
  • Прибутковий будинок на вул. Виноградній, 5 у Києві — 1912—1914 роки.
  • Прибутковий будинок на вул. Володимирській, 19 у Києві (не зберігся) — 1914 рік.
  • 1-ий житловий будинок лікаря на вул. Великій Житомирській, 17 у Києві — 1928—1930 роки.
  • 2-ий житловий будинок лікаря на вул. Заньковецькій, 5/2 у Києві (співавтор Олександр Колесниченко) — 1932—1935 роки.
  • Житловий будинок на вул. Лютеранській, 28 у Києві (співавтори Олександр Колесниченко та Г. А. Любченко)

Суспільні будівлі:

  • Педагогічний музей імені Цесаревича Олексія
  • Будівля Ольгинської гімназії на вул. Богдана Хмельницького, 15 у Києві — 1909—1914 роки.
  • 15 проектів будівель шкіл для сел Київської області (деякі збудовані) — 1921—1922 роки.
  • Комплекс Селекційної станції у м. Миронівка Київської області — 1923 рік.
  • Будівля взірцевої школи № 71 у пер. Польовому, 10 у Києві (спільно з Георгієм Волошиновим та Йосипом Каракісом) — 1929 рік.
  • Реконструкція готелів «Інтурист», «Континенталь» у Києві — 1932 рік.
  • Будівля Всеукраїнського Будинку Оборони на вул. Хрещатик, 1 у Києві (спільно з Олександром Колесниченком, не зберіглася) — 1934 рік.
  • Реконструкція готелю «Гранд-отель» у Києві (спільно з Олександром Колесниченком, не зберігся) — 1934 рік.
  • Відбудова Київського університету ім. Т. Г. Шевченка у Києві — 1944 рік.
  • Відбудова Маріїнського палацу у Києві — 1944 рік.

Містобудування:

  • Конкурс на проект планування міста-саду «Зелений Петроград» в районі Петрограда (3-я премія) — 1917 рік.
  • Проект планування курорта-саду «Комперія-Сарич» в районі Ласпі в Криму (спільно з Григорієм Дубеліром) — 1917 рік.
  • Проект планування міста Мурманська (спільно з Григорієм Дубеліром) — 1917—1918 роки.
  • Проектування та будівництво соцміста «Новий Харків» (керівник творчого колективу) — 1930—1932 роки.
  • Участь у конкурсах з проектування комплексу Урядового центру у Києві (керівник творчого колективу) — 1935—1937 роки.
  • Проект планування кварталу музею Леніна у Києві — 1939 рік.
  • Конкурсний проект відбудови Хрещатика у Києві (за участю Олександра Колесниченка — 2-га премія) — 1945 рік.

Архітектурні конкурси:

  • Конкурс на будівлю взірцевого 4-класного училища на вул. Ярославів Вал, 40 у Києві (1-а премія. Збудована за проектом архітектора Павла Голландського, зараз Інститут театрального мистецтва) — 1903 рік.
  • Конкурсний проект будівлі реального училища для м. Вятки (спільно з Б. І. Конецьким) — 1905 рік.
  • Конкурсний проект будівлі комерційного училища у Казані (4-та премія) — 1906 рік.
  • Конкурсний проект будівлі гімназії в Єкатеринбурзі (спільно з Б. І. Конецьким) — 1909 рік.
  • Конкурсний проект чотирьох будівель шкіл для різних міст Росії (2-га премія) — 1909 рік.
  • Конкурсний проект фасаду Київської публічної бібліотеки у Києві — 1909 рік.
  • Конкурс на проект будівлі Губернського земства у Києві (1-ше місце посів проект академіка архітектури Володимира Щуко. Зараз будівля СБУ) — 1913 рік.
  • Конкурс на проект планування міста-сада «Зелений Петроград» (3-тя премія) — 1917 рік.
  • Конкурс на проект театру в Ростові-на-Дону (спільно з учнями, 5-та премія) — 1924 рік.
  • Конкурс на проект фасаду залізничого вокзалу в Києві (спільно з Олександром Вербицьким, 1-ша і 2-га премія) — 1927 рік.
  • Конкурс на проект Палацу Уряду в Харкові (спільно з Володимиром Заболотним и Петром Юрченко, 5-та премія)
  • Конкурс на проектування і спорудження будівлі взірцевої школи в Києві (спільно з Георгієм Волошиновим і Йосипом Каракісом, 1-ша премія) — 1928 рік.
  • Конкурси на проект комплексу Урядового центру у Києві (керівник творчого колективу) — 1935—1937 роки.
  • Конкурсний проект відбудови Хрещатика у Києві (за участю Олександра Колесниченка, 2-га премія) — 1945 рік.
  • Конкурсний проект станції метрополітену «Київська-Кільцева» в Москві — 1952 рік.

Джерела:

Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного - http://www.dnabb.org

Альошин Павло Федотович - https://uk.wikipedia.org

Фотографії: http://1576.com.ua; https://twitter.com

 

Альошин, Павло Федотович (16.02.1881 р., м. Київ ‒ 07.10.1961 р., там само). Архітектор.

У творчості використовував різноманітні стильові напрямки, залежно від містобудівної ситуації та призначення будівлі.

1904 р. ‒ закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів. Під час навчання стажувався в Австрії, Франції, Німеччині, Англії, Італії, Греції.

1913-1917 рр. _ навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, отримав звання художника-архітектора.

Творчу діяльність розпочав у Санкт-Петербурзі, далі жив і працював у Києві.

У Полтаві ‒ особняк збирача картин В. Булюбаша (вул. Спаська, № 11, 1912 р.).

Джерело:

Бєлявська О. Ю. АЛЬОШИН Павло Федотович. // Архітектори і місто [Текст]: [монографія] / Карюк М. В., Бєлявська О. Ю., Дмитренко А. Ю., Негай Г. А.; уклад. і ред. Бєлявська О. Ю.; Полтавська організація Національної спілки архітекторів України ‒ Полтава: ТОВ "АСМІ", 2018. ‒ 187 с.: іл. Стор. 106.

 

Ссылки на эту страницу


1 Архитекторы, строители
[Архітектори, будівельники] - пункт меню
2 Булюбаша В. особняк
[Булюбаша В. особняк]
3 Личности - А
[Особистості - А] - пункт меню
4 Художественный музей
Художественный музей

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654