История Полтавы

Едличка, Алоиз Венцеславович

Подробности

Просмотров: 61086

Єдлічка (Jedlička), Алоїз Вячеславович (Венцеславович) (14.12.1821, с-ще Куклени, Богемія, тепер у складі м. Градець-Кралове, Чехія — 27.09.1894, м. Полтава) — чес. і укр. піаніст, педагог, композитор, хор. диригент, муз. фольклорист, брат В. Єдлічки. За походженням чех. Навч. у Праз. конс. (кл. фп., у Гордіджані та Д. Вебера, 1837-42). Від 1848 жив в Україні (1892 — у Києві), викладав гру на фп. і спів у Полтав. ін-тї шляхетних дівчат, де створив хор, що виконував обр. укр., рос. та чеськ. нар. пісень. Записував нар. мелодії, опублікував 2 зб. "Собрание малороссийских народных песен" (вид. М. Бернарда, 1861) та "Сто малороссийских народных песен" (вид. П. Юргенсона, 1869), з них широкої популярності набула пісня "Хусточка". До цих пісень у різні роки зверталися М. Мусоргський, М. Лисенко, Ф. Колесса та ін. Ред. музики О. Марковича до "Наталки Полтавки" І. Котляревського. Автор фп. п'єс салонного характеру, поміж них — полька "Прекрасна Богемія", "Польська Мазурка", укр. думки й шумки, фантазія "Спогад про Полтаву", попурі "Квітоньки України" (присв. Т. Шевченкові), мазурки, зб. укр. нар. пісень "Кобзар", романси тощо.

Літ.: Дремлюга М. Українська фортепіанна музика (дожовтневий період). — К., 1958; Бачний. Про українську музику з приводу пісень, зібраних Єдлічкою (польс. мовою) // Ruch Muzychny. — 1862. — Nr 21, 22; Ротач П. Рояль Алоїза Єдлічки // Наука і культура. Україна: Щорічник. — К., 1986; Шамаєва К. З любов'ю до Кобзаря // Музика. — 1988. — № 2; Mapтусь В. Алоїз Єдлічка — український композитор // Зоря Полтавщини. — 1968. — 14 лип.; Погребенник Ф. Ой ти, дівчино, горда і пишна // Літ. Україна. — 1998. — 7 трав.

Джерело:

А. Муха. Єдлічка Алоїз Венцеславович // Українська музична енциклопедія. У 5 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 55.

Єдлічка (Jedlička), Алоїз В'ячеславович (Венцеславович; 14/26.12.1821, с-ще Куклени, Богемія, тепер у складі м. Градець-Кралове, Чехія — 15/27.09.1894, Полтава) — чес. та укр. піаніст, композитор, фольклорист, педагог і хоровий диригент. За походженням чех. Молодший брат В. Єдлічки. У 1837-42 навчався у Празькій консерваторії (клас фортепіано у Тордідшані та Д. Вебера). У 1848-92 викладав спів і гру на фортепіано у Полтав. ін-ті шляхетних дівчат і в поміщицьких пансіонах. Організував у Полтаві хор, який виконував укр., рос., чес. й ін. пісні. Автор фортепіанного попурі «Квітоньки України», до якого ввійшов цикл п'єс, присвячених Шевченкові («Полонез на смерть Шевченка», «Кобзар», обробки пісні «Думи мої, думи мої» та ін.). Уклав зб.: «Собрание малороссийских народных песен» у 2 ч. (СПб., 1861) та «Сто малороссийских народных песен» (СПб., 1869). Здійснив ред. муз. О. Марковича до «Наталки Полтавки» І. Котляревського. Є. належить рання спроба покласти на муз. вірші Шевченка: уривок із поезії «Тяжко-важко в світі жити» введено до пісні «Шумить, гуде дібровонька».

Літ.: Мартусь В. Г. Музично-фольклорна діяльність Алоїза Єдлічки на Україні // Українська культура в її інтернаціональних зв'язках. Тези доповідей і повідомлень VIII укр. славістичної конференції. К., 1971; Правдюк О. А. Українська музична фольклористика. К., 1978; Ротач П. Рояль Алоїза Єдлічки // Україна: Наука і культура. Щорічник. К., 1986. Вип. 20; Шалаева К. З любов'ю до Кобзаря // Музика. 1988. № 2; Димченко С. Творчість Т. Г. Шевченка в літературно-музичній коцепції А. Єдлічки // Тарас Шевченко і сучасність: Зб. матеріалів і тез міжнародної наук.-теоретичної конференції. Рівне, 1996.

Джерело:

Борис Деркач. Єдлічка Алоїз В'ячееславович // Шевченківська енциклопедія. У 6 т. Т. 2: Г – З. / НАН Укпаїни, Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка ; редкол.: М.Г.Жулинський (гол.). — К., 2012. — С. 559.

Єдлічка, Алоїз Венцеславович [Едличка Алоиз Венцеславович] (14.12.1821, м. Куклен, тепер у складі м. Градець-Кралове, Чехія — 15/27.09.1894, Полтава) — композитор, фольклорист, піаніст, хоровий диригент і педагог.

Музичну освіту здобув у Празькій консерваторії (1837—1842 pp.). Протягом 44 років (1848—1892 рр.) викладав співи та гру на фортепіано у Полтавському інституті шляхетних панн та приватних пансіонах. Створив у Полтаві хор, який виконував українські, чеські, польські, російські пісні. Окрім поширення музичної освіти збирав музичний фольклор Полтавщини. Видав збірки: "Собрание малороссийских народных песен" (1861 р.), "Сто малороссийских народных песен" (1869 р.). Головні твори: фортепіанне попурі "Квітонька України"; фантазія "Спогади про Полтаву"; мазурки, польки, романси, хори; п'єси із німецьким текстом.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 248

Едличка (Jedlicka), Алоиз Bячеславович (14 XII 1821, Куклени, ныне в составе г. Градец-Кралове - 1893 или 1894, Полтава) - чеш. учитель пения и композитор. Учился в Пражской консерватории y Дж. Б. Гордиджани и Ф. Д. Bебера (1837-42). C 1848 жал на Украине, преподавал пение и игру на фп. в Ин-те благородных девиц в Полтаве. Писал произв. для фп., гл. обр. салонного характера (полька «Прекрасная Богемия» и др.); делал обр. для фп. укр. нар. песен («Cобрание 100 малороссийских песен»; изданы M. И. Бернардом в 1861 и П. И. Юргенсоном в 1869), среди них - обр. популярной на Украине песни «Xусточка» и др.; сделал ред. музыки O. B. Mарковича к пьесе И. П. Котляревского «Hаталка Полтавка». Его сын - Едличка Эрнест Алоизович.

И. M. Mарков.

Источник:

Музыкальная энциклопедия в 6 тт., 1973-1982 (http://www.music-dic.ru)