История Полтавы

Маркевич, Григорий Ипатьевич

• 

Подробности

Просмотров: 91730

Маркевич, Григорій Іпатійович (1849, с. Вороньки Лохвицького р-ну — 1923, Полтава) — український культурно-освітницький і громадський діяч, друг і порадник Панаса Мирного і М. Лисенка (листування з останнім опубліковані в книзі "М. В. Лисенко. Листи" 1964). Писав вірші, розвідки з історії краю, статті. Знавець українського фольклору, був першим видавцем часопису "Рідний край" (1905-1907), очолював власну друкарню ("Книгарня Г.І. Маркевича"). Випустив книжки: "Рідна мова" О. Базилевича, "Коротка граматика української мови" П. Залозного, "Арифметика" О. Степовика, твори І. П. Котляревського, Лесі Українки, М. Л. Кропивницького, А. Ф. Кащенка, Панаса Мирного та ін. Особлива увага надавалася творам Т. Г. Шевченка.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького. К.: УЕ, 1992). Стор. 515

Фото: М. В. Лисенко. Листи. – К. : Мистецтво, 1964

 

Г. І. Маркевич (сидить у центрі) імовірно серед викладачів Полтавського інституту
шляхетних дівчат. Стоїть другий праворуч Василь Олексійович Волков, сидить праворуч
від Маркевича - протоієрей Петро Іванович Мазанов (імовірно).

Григорій Іпатійович Маркевич — український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч, зробив чимало для розвою культурного життя на Полтавщині, але його ім’я сьогодні майже не знане і не згадуване, і як сказав відомий полтавський літературознавець П. П. Ротач: "Його Полтава ледве зна", та й на його батьківщині рідко хто щось розповість про нього. До того ж і в літературі про нього не так легко щось віднайти.

Григорій Іпатійович Маркевич народився в 1849 р. в м. Вороньки Лохвицького повіту (тепер с. Вороньки Чорнухинського району) в сім'ї священика^*. Навчався в Полтавській духовній семінарії. Закінчивши в 1871 р. Київську духовну академію працював у Катеринославській семінарії, де викладав математику. Переїхавши до Полтави – вчителював, був інспектором класів в Полтавському інституті шляхетних дівчат (призначений 7 вересня 1887 р. у ранзі статського радника^**), викладав в інституті російську мову (у 1888-1891 р.р.), природознавство, фізику і космографію (з 1893 р.) та математику (з 1898 р.), займався культурно-освітньою роботою. Саме він започаткував у Полтаві український музично-драматичний гурток, яким керував у 1911-1918 р.р., щорічні шевченківські вечори. Був дослідником історії України, писав вірші.

^* У листі до Г. І. Маркевича від 18 вересня 1888 р. М. Лисенко пише:

"А я вперше почув, що Ви єсть інспектор в інституті.

І вже тут погудка, що ніби попович водить за ніс начальницю і орудує, як хоче. Але — про це нічичирк. Щиро вітаю Вас, друже-земляче".

У примітці 5 до цього листа укладач зазначає, що Г. І. Маркевич був сином священика (попа).

^** Вірогідно саме чин статського радника дозволив Г. І. Маркевичу отримати російське дворянство. Внесений до частини 3 (дворянство бюрократичне, придбане чином цивільної служби або пожалуванням ордену) родоводу Полтавської губернії. Затверджений в дворянстві Указом Герольдії № 3395 від 3 листопада 1900 р.

Ольга Олексіївна Базилевич - дружина Г.І. Маркевича

У середині 90-х років у Полтаві засновано гурток українських культурно-громадських діячів, до складу якого разом з Г. Маркевичем входили В.П. Горленко, Л.В. Падалка, В.І. Василенко, М.А. Дмитрієв та інші відомі люди Полтави. Григорій Іпатійович Маркевич входив і до складу Українського клубу, який започаткувався в 1913 р. Серед його активних членів були відомі представники місцевої інтелігенції В. Андрієвський, Є. Сіяльський, П. Чижевський, В. Щербаківський.

Визначною заслугою Г. І. Маркевича є його книговидавнича діяльність, він був помітною постаттю серед українських книговидавців. У його приватному видавництві "Книгарня Г. І. Маркевича", яке діяло в 1905-1918 р.р. видавалися твори Т. Г. Шевченка, І. П. Котляревського, І. Тобілевича, Лесі Українки, М. Л. Кропивницького, Панаса Мирного. Тут побачили світ перша "Коротка граматика української мови" Залозного і "Рідна мова" Базилевича, "Арифметика" О. Степовика, дитячі книжки, ноти. У "Книгарні Маркевича " друкувалися також афіші вистав і вечорів Полтавського музично-драматичного гуртка, художні листівки з зображенням письменників та гетьманів України, "Альбом пам’ятників і краєвидів Полтави".

В 1906 р. Г. І. Маркевич, Панас Мирний, М. Дмитрієв та Г. Шерстюк заснували перше в Україні видавництво педагогічної літератури "Український учитель" з метою ширити знання "поміж людьми, розбуджуючи у їх любов до рідної мови і засіваючи поміж ними хоч невеличкі зерна того добра, що надає людям всесвітній досвід наука".

Григорій Іпатійович був першим видавцем часопису "Рідний край" (1905-1907 рр.) та входив до його редколегії разом з Панасом Мирним, Г. Коваленком, М. Дмитрієвим та іншими. У виданні друкувалася славна плеяда літераторів і науковців: Леся Українка, Панас Мирний, Опанас Сластьон, І. Нечуй-Левицький, П. Капельгородський та інші.

Значна роль Г. І. Маркевича у справі поширення на Полтавщині творів Т. Г. Шевченка. З ініціативи книговидавця у Полтаві видано "Кобзар" в 1917 р., та окремі твори: "Іржавець", " Великий льох ", "Назар Стодоля". Деякі поезії вміщувалися на концертних програмах шевченківських вечорів. Г.І. Маркевич першим у 1909 р. надрукував ноти до "Заповіту " Кобзаря. Весь прибуток з цього видання мав піти у фонд пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві, спорудження якого було ще однією справою нашого земляка. Багато зусиль доклав культурний діяч і до спорудження пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві.

Композитор М. В. Лисенко у листі від 4 березня 1898 р. писав: "Вам відома турбація з помником Івану Котляревському. Та у нас у Києві так і дивляться, що одвоювання проекта пам'ятника належиться в Думі цілком Вам. Коли б не Ви виступили з гарячою промовою і не боронили б обчеського бажання усієї свідомої України, то б паничі полтавські, та подла чужа нам інтелігенція з головою на чолі, одсунули б ідею постанови пам'ятника Котляревському і заміняли б на який-небудь дом з читальнею, де б довіку не вчулася наша рідна українська мова".

Відомого українського композитора М. В. Лисенка і Г. І. Маркевича поєднувала майже 30 річна дружба і таке ж тривале листування. Відомо понад 40 листів М.В. Лисенка до Г. І. Маркевича. в яких митці обговорювали свої творчі плани, ділилися враженнями від вистав, концертів тощо.

Г. І. Маркевич щиро дружив з відомим українським письменником Панасом Мирним та своїм земляком Левом Падалкою, які входили до складу часопису "Рідний край", листувався з ними.

В Інституті рукописів Інституту літератури Національної академії наук України( ф. 25, од. збер. 284) зберігаються архівні документи знаного українського книговидавця за 1867-1918 рр. Це зошити з літературними записами, виписками Григорія Іпатійовича, його листи до Н.В. Кропивницької, П.Я. Стебницького та до нього вже згаданого М. В. Лисенка, Олени Пчілки, Панаса Мирного, Гулака-Артемовського, Я. П. Забіли, П.К. Саксаганського, К. Стеценка, О.Кошиця, П. Житецького, А.Ф. Кащенка, Ореста Левицького. Всього 259 листів від 31 адресата, що свідчить про велику різносторонність його інтересів і співпрацю з тогочасними видатними діячами культури, вченими.

Наприкінці життя Григорій Іпатійович був серед організаторів створення в Полтаві капели бандуристів.

Помер Г. І. Маркевич 15 квітня 1923 р. в м. Полтаві, де і похований.

Невтомному трудівникові культурної ниви полтавського краю присвятив свої поетичні рядки Петро Ротач:

"Про нього йшла колись луна
Поет, друкар непересічний.
І все ж…історія одвічна:
Його Полтава ледве зна.

Ми всі в полоні суєти…
Та часом чую в книгозбірні,
Як заговорять други вірні –
Книжки, ним видані, і ти

Відхилиш трепетно віконце,
Протерши скло від порохні,
В давно минуле, й ніби сонце
Звідсіль сяйне у наші дні.

У сяйві променів ясних
Нараз імен сузір’я вирне:
Микола Лисенко, і Мирний,
І Україна серед них.

У спілці дружній голоси
Лунали сміливо й зугарно,
Його, Маркевича, книгарню
Вкраїна знала в ті часи.

На ріднім полі битія
Ще проростуть духовні зерна,
І пам'ять з небуття поверне
Полтавця вславлене ім’я "

ЛІТЕРАТУРА

М. В. Лисенко. Листи. – К. : Мистецтво, 1964.

Мазанов П. И. Полтавский институт благородных девиц. Полтава, 1898

Продолжение списка потомственных дворян, изданного Полтавским Дворянским Депутатским Собранием в 1898 году. Дворяне, сопричисленные и вновь внесенные в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии с 4 марта 1895 г. по 10 апреля 1901 г. Полтава, 1901. Стр. 62

Маркевича Г. І. книгарня // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 515-516

Олійник І. Наші славні земляки // Нова праця. – 1976. 10 серпня

Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. – К.: Спадщина, 1999. – С. 203-204

Ротач П. П. Григорій Маркевич // Ротач П. П. Дух минувшини. – Полтава: Археологія, 1999. – С. 32-33

"Український учитель" // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 924

Черкаський В.М. Панас Мирний: Біографія. – К.: Наукова думка, 1978. 391 с.

Джерело:

Чорнухинська центральна районна бібліотека ім. Г.С.Сковороди – http://ch-biblioteka.at.ua

Світлини з книги Вікторії Волошиної "Олексій Никанорович Соколовський" (надані авторкою).