История Полтавы

Райхскомиссариат "Украина"

Подробности

Просмотров: 13109

Райхскомісаріат "Україна" (Reichs-komissariat “Ukraine”) - одна з двох великих військово-адміністративних зон, утворених фашистським командуванням на окупованих землях Радянського Союзу (іншим був райхскомісаріат “Остланд”, що складався з Естонії, Литви, Латвії, частини Білорусі та Ленінградської обл., центр - м. Рига). Створений 1.9.1941 згідно з наказом Гітлера від 17.7.1941 “Про запровадження цивільного управління на окупованих східних територіях”. Окрім більшості території УРСР (у кордонах до 1939) та Волині, до складу увійшли південні частини двох білоруських областей (Берестейської та Пінської), заселені переважно українцями. Міністр окупованих земель на Сході А.Розенберг пропонував включити до Р.“У”. частину російської прикордонної території як компенсацію за Галичину, яка увійшла під назвою дистрикт “Галичина” до польської Генеральної Губернії, і щоб ослабити можливі політичні амбіції українців.

Територія Р.“У”. змінювалася із просуванням лінії фронту на Схід. У вересні 1942 загальна площа становила бл. 340 тис. -.в. км., на якій проживало бл. 17 млн. чол. Р адміністративному відношенні Р.“У”. подігявся на шість генеральних округів (Generalbezirke) -“Волинь і Поділля”, “Житомир”, “Київ”, “Дніпропетровськ”, “Миколаїв” і “Таврія”, які очолювали генеральні комісари (Generalkomissare; призначав особисто Гітлер). Р “У”. очолив Е. Кох (спочатку пропонувався А. Розенбергом на посаду райхскомісара Росії, де окупаційний режим мав бути жорстокішим, ніж на інших територіях). А.Розенберг та ряд інших вищих гітлерівських чиновників (зокрема, генеральний комісар Таврії А.Фрауенфельд) відстоювали думку про необхідність врахування українських національних інтересів з метою забезпечення міцного тилу у війні з комуністичною Росією. Призначення Е.Коха означало перемогу в керівництві Райху лінії на створення максимально жорстокого окупаційного режиму в Україні.

Окупаційний режим у Р.“У”. передбачав використання певних елементів, які мали надати йому національного забарвлення -визнання української нарівні з німецькою як офіційної мови, запровадження карбованця, утворення української допоміжної поліції тощо. Деякі українські націоналістичні діячі сприйняли утворення Р.“У”. як крок до утворення української держави під протекторатом Німеччини. Насправді концепція Райхскомісаріату трактувала Україну виключно як географічне, а не як політичне чи національне утворення. Для підкреслення цього факту Е.Кох вибрав столицею Р.“У”. не Київ, а провінційне місто Рівне. У післявоєнний час планувалося приєднати Р.“У”. до території Німецького Райху.

Правовий статус місцевого населення у Р.“У”. не був чітко визначений. Р.“У”. управлявся згідно суміші німецьких правових норм, розпоряджень місцевої німецької влади, обмежених елементів самоуправління та окремих радянських норм (наприклад, збереження колгоспної системи). У багатьох випадках найвищою нормою були усні розпорядження і рішення німецьких чиновників. Управління найважливішими, з точки зору гітлерівського керівництва, сферами діяльності (поліція, важка промисловість, мобілізація робочої сили для роботи в Німеччині, пропаганда, транспорт і зв'язок) здійснювалося безпосередньо з Берліна. Створення Р.“У”. мало відігравати важливу роль у плані Гітлера щодо створення “життєвого простору” (Leben-sraum) для арійської раси. Українці, згідно цих планів, як нижча раса, “недолюди” (Untermenschen), не підлягали германізації. Більшість з них мала бути виселена за Урал, а Р.“У”. мав бути заселений німецькими колоністами. Решта українців підлягала винищенню різними способами: сильним обмеженням постачання продовольства для міського та медичної обслуги для всього населення, винятково суворою поведінкою із військовополоненими-українцями і робітниками, вивезеними на роботи в Німеччину (див. Остарбайтери), масовими екзекуціями та жорстокими покараннями. Внаслідок воєнних дій та заходів окупаційного режиму населення Р.“У”. в 1943 у порівнянні з 1939 зменшилося на 30%, у т.ч. серед неєвреїв - на 24%.

Жорстокий окупаційний режим призвів до різкого посилення антинімецьких настроїв в Україні. Одним із безпосередніх наслідків стало розгортання на території Р.“У”. радянського партизанського та українського націоналістичного повстанського рухів. Повстанські і партизанські загони контролювали значну частину території Р.“У”. і перешкоджали постачанню техніки і продовольства для німецьких військ. Окремі керівники нацистської партії мали намір віддати Е.Коха під партійний суд за розладнання надійного тилу, відсутність якого стала однією з головних причин поразки німецьких військ на Східному фронті. Після звільнення Радянською армією українських територій від гітлерівських військ “Р.У”. був офіційно ліквідований 10.11.1944.

Я. Грицак (Львів)

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)