История Полтавы

Чеботарев, Николай Ефимович

Подробности

Просмотров: 48810

Чеботарів Микола, фото 1919 року
(Літопис Червоної Калини. — Львів. - 1938. - Ч. 3)

Чеботарів, Микола Юхимович (11.10.1884-04.02.1972) - полковник Армії УНР.

Народився у Полтаві. За даними реєстраційної картки старшини Армії УНР закінчив Київську гімназію Вальнера. Згодом на еміграції подавав дані про закінчення Лубенської гімназії та перебування з 1905 р. в Українській соціал-демократичній робітничій партії, через що, начебто, у 1905—1908 рр. був змушений емігрувати в США. Насправді, згідно даних з послужного списку з російської армії у 1906—1910 рр. відбував строкову службу в 5-му гренадерському Київському полку (Москва), прапорщик запасу. У 1914 р. був мобілізований та призначений на посаду господарника 136-го запасного піхотного батальйону. З травня 1915 р. — в. о. командира 4-ї запасної авіароти, згодом — завідувач господарства 4-го авіаційного парку. Останнє звання у російській армії — прапорщик.

Влітку 1917 р став членом Українського генерального військового комітету. У листопаді 1917 р. був відряджений до Харкова, де 05.12.1917 р. згідно наказу Українського генерального військового секретаріату обійняв посаду військового комісара Слобожанщини, а за сумісництвом — командира 4-ї запасної бригади та начальника залоги м Харкова Був заарештований більшовиками, особисто допитувався головнокомандувачем більшовицьких військ В. Антоновим-Овсієнком. Був звільнений та приїхав до Києва, де з іншими українськими вояками (Волохом, Гомзиним тощо) почав організацію Гайдамацького Коша Слобідської України, який згодом очолив С. Петлюра У квітні 1918 р. повернувся до Харкова, де мешкав приватно. У 1919 р. —— отаман Коша Охорони державного майна, начальник контррозвідчого відділу штабу Дієвої армії УНР. У червні—серпні 1919 р. — комендант тилу Дієвої армії УНР. З серпня 1919 р. — начальник політичного департаменту Міністерства внутрішніх справ УНР. Станом на 26.09.1919 р. — без посади, приділений до штабу Дієвої армії УНР. У жовтні 1919 р. — квітні 1920 р. — директор Департаменту політичної інформації МВС УНР З 30.10.1920 р. — начальник залоги Камянця-Подільського. З 01.05.1920 р до 01.08.1928 р. - начальник Охорони Головного Отамана С. Петлюри.

Чеботарів Микола, фото поч. 60-х років
(За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10)

У 1920-30-х рр. жив на еміграції у Польщі. З 1939 р — у Кенігсберзі. У 1946 р. перебував у таборі для переміщених осіб в Оберсдорфі. Згодом оселився в Ульмі, де й помер.

ЦДАВОУ. - Ф. 1075 - Ота 1. - Спр. 87. - С 28; Оп. 2. - Спр. 653. - С 95-96; Ф. 1076. - Оп. 3. -Спр. 6. — С 34; Євтимовин В. Здобуття «Праги»//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 3. — С 7; Визвольні змагання очима контррозвідника (документальна спадщина Миколи Чеботарікі). — Київ. — 2003. — С 10.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 472-473

Чоботарів, Микола Юхимович — Чоботарев Николай Ефимович — (1884, Полтава — 1972, Ульм, Німеччина) — військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР.

Був членом Революційної української партії та Української соціал-демократичної робітничої партії. Учасник світової війни. У 1917—1918 рр. входив до складу Української Центральної Ради і Українського військового генерального комітету. За гетьманату перебував в ув'язненні. Користувався надзвичайною довірою С. Петлюри. Організував і протягом квітня-липня 1919 р. очолював контррозвідку Дієвої Армії УНР. Згодом керував роботою політичного департаменту Міністерства внутрішніх справ. Із 1920 p. — начальник охорони Головного Отамана. В еміграції жив у Польщі, пізніше — у Німеччині, де й помер. Особистий архів Ч. зник за нез'ясованих обставин відразу після його смерті.

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор. 89