История Полтавы

Епархиальное братство им. святого Макария

Подробности

Просмотров: 61832

Полтавське єпархіальне братство ім. святого Макарія. Створено 29 квітня 1890 р. Надавало матеріальну (грошову) підтримку церковнопарафіяльним школам (допомогу бідним учням, ремонт приміщень, придбання літератури), сприяло відкриттю нових шкіл, у т. ч. й жіночих, курсів для підготовки вчителів шкіл грамоти. У 1896 р. братство налічувало 1388 членів, у т. ч. 35 почесних, 16 пожиттєвих і 844 дійсних. У його віданні було 1388 шкіл, у т. ч. 476 церковнопарафіяльних і 547 шкіл грамоти. Всього у них учнів — 29 428. Керувала братством рада, яку очолював ректор Полтавської духовної семінарії протоієрей І. X. Пічета (1844—?; народився в Мостарі, Герцоговина). У 1858 р. приїхав в Одесу; в 1867 р. закінчив Київську духовну академію. У 1867—1888 рр. учителював у Полтавській семінарії, в 1890—1902 рр. — ректор Полтавської духовної семінарії. Припинило діяльність в 1918 р.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 743-744

ПОЛТАВСЬКЕ СВЯТО-МАКАРІЇВСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕ БРАТСТВО (Полтавське єпархіальне братство в ім’я св. прмч. Макарія).

Офіційно відкрито 29.04. 1890 при Полтавській духовній семінарії. Попечителем став архієпископ Полтавський і Переяславський Іларіон; покровителем обрано прмч. Макарія, мощі якого зберігалися у Вознесенському монастиреві Переяслава.

Метою Братства було: поширювати православну церковну проповідь; проводити бесіди, народні читання на морально-етичні теми серед населення; опікуватися церковнопарафіяльними школами і школами грамоти; займатися благодійництвом; дбати про бідних і безпритульних; допомагати сиротам; відкривати книжкові склади з метою розповсюдження л-ри; організовувати церковнопарафіяльні Братства.

Керівництво справами Братства належало загальним зборам і раді (гол. – протоієрей І. Пічета, з 1904 – протоієрей Г. Лісовський). Чергові збори, на яких вирішувалися найважливіші питання, скликалися один раз на рік, а надзвичайні – у випадку особливої потреби. На загальних зборах обиралася ревізійна комісія з трьох осіб, яка двічі на рік перевіряла документацію Братства, касу та річний звіт. Для безпосереднього керівництва справами Братства запроваджувалася рада: гол., його заст., скарбник, діловод і кілька братчиків. Члени Братства поділялися на кілька категорій. Основну частину складали дійсні члени, які сплатили членські внески. Особи, які надавали «особливі послуги» та внесли в касу Братства певну суму коштів, ставали почесними членами. Ті ж, хто вніс визначену грошову суму (щорічні внески були замінені одноразовими в сумі 30 руб.), ставали пожиттєвими членами. У 1891 членами Братства було 1219 осіб (34 почесних, 14 пожиттєвих, 798 дійсних членів із щорічним внеском не менше 2 руб. і 372 членів із щорічним внеском не менше 1 руб.). У 1896 братство налічувало 1388 членів, у т. ч. 35 почесних, 16 пожиттєвих і 844 дійсних.

Крім членських внесків, каса Братства поповнювалася за рахунок добровільних пожертв як членів, так і сторонніх осіб грошима або майном. Передбачалися прибутки у вигляді відсоткових нарахувань із капіталів Братства, його майна та різноманітних заходів (концертів хору, лекцій, читань тощо). Надходила допомога від громадських і урядових закладів, земства, «кухликових» і «тарілкових» зборів у церквах.

Одним із пріоритетних напрямків діяльності Братства стала підтримка церковнопарафіяльних шкіл і шкіл грамоти. Основна увага була зосереджена на їхньому благоустрої, будівництві приміщень, забезпеченні навчальною та методичною л-рою, наочним приладдям, оплаті праці вчителів, допомозі бідним учням. У 1897 на церковнопарафіяльні школи Полтавської єпархії Братство витратило майже 2500 руб. (867 руб. на ремонт і будівництво приміщень, 1480 руб. – на заробітну плату вчителям, 150 руб. – на закупівлю книг). Братство сприяло відкриттю нових шкіл, у т. ч. й жіночих, курсів для підготовки вчителів шкіл грамоти.

На кошти Свято-Макаріївського єпархіального братства діяли б-ка з безкоштовною читальнею; парафіяльні б-ки; влаштовувалися курси для вчителів поч. шкіл духовного відомства; поширювалися ікони, хрестики та ін. культові предмети. Братство активно займалося місіонерською діяльністю, проводячи боротьбу з штундизмом і розкольництвом. Припинило діяльність зі встановленням радянської влади 1918.

Літ.: П. М. Г. 29-е апреля 1890 г. в Полтаве // ПЕВ.ЧН. – 1890. – № 10. – С.377-382; П. М. Г. Слово в день открытия Свято-Макарьевского братства, 29-го апреля, произнесенного в Полтавском кафедральном соборе // ПЕВ.ЧН. – 1890. – № 10. – С. 383-388; Первая годовщина Полтавского Епархиального Братства во имя святого преподобномученика Макария // ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 12. – С. 537-549; Вторая годовщина … // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 12. – С. 500-513; Третья годовщина … // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 10. – С. 452-472; Пятая годовщина … // ПЕВ.ЧН. – 1895. – № 11. – С. 399-412; Шестая годовщина … // ПЕВ.ЧН. – 1896. – № 17. – С. 509-525; Седьмая годовщина … // ПЕВ.ЧН. – 1897. – № 18. – С. 665-678; Восьмая годовщина … // ПЕВ.ЧН. – 1898. – № 17. – С. 620-639; Нарциссов Д. Десятилетняя деятельность Полтавского Епархиального Свято-Макарьевского Братства (по архивным данным и официальным источникам) // ПЕВ.ЧН. – 1900. – № 26-27. – С. 1062-1071; № 28. – С. 1087-1103; № 29. – С. 1144-1161; № 30. – С. 2003-2019; № 31. – С. 2037-2041; Ольский З.П. Общее собрание Полтавского Епархиального Свято-Макарьевского Братства // ПЕВ.ЧН. – 1904. – № 20–21. – С. 795-801; № 22–23. – С. 852-859; М-ов. Общее собрание членов Епархиального Свято-Макарьевского Братства и отделения Православного Миссионерского общества // ПЕВ.ЧН. – 1911. – № 19. – С. 1403-1409.

І. М. Петренко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua