История Полтавы

Сагарда, Николай Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 31108

Сагарда, Николай Иванович; экстра-орд. профессор Петербургской духовной академии. Магистр богословия. Уроженец Полтавской губернии, г. Золотоноши, сын священника. Род. 1 Декабря 1870 г. По окончании Полтавской семинарии, в 1892 г, был отправлен в Петербургскую духовную академию, которую окончил в 1896 г. кандидатом богословия с правом получить степень магистра без устного испытания. Был оставлен при академии профессорским стипендиатом. В 1897 г. был преподавателем латинского языка в Полтавском духовном училище, а с 15 Окт. 1899 г. преподавателем церковной истории в Полтавской духовной семинарии. В 1904 г. после защиты в Петербургской духовной академии диссертации: "первое соборное послание св. Апостола и Евангелиста Иоанна Богослова", получил степень магистра богословия и вскоре занял там же кафедру патристики, где и ныне состоит в звании экстраординарного профессора. Его работы, напечатанные в Полтав. Епарх. Ведомостях: 1) Смысл и значение слов и "абие изыде кровь и вода". 1898. 10. 2) Изъяснение главы II первого соборного послания св. Апостола Иоанна 1900. 20. 3) Объяснение главы I ст. 1-17 Евангелия 1900. 11. 4) К житию св. Ефрема Печерского, еп. Переяславского 1895. 20. 5) Св. Апостол и Евангелист Богослов, 1896. 27-28, 29. 6) Св. Пророк, Предтеча и Креститель Господен 1899. 19. 21. 22. 7) Значение дня сошествие св. Духа в истории церкви Христовой 1890. 16. 17. 8) Русская православная миссия в Китае. 1890. 26-27, 28. 9) Город Золотоноша и его святые храмы. 1897. 28-34 и др.

Источник:

И. Ф. Павловский. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912. Стр. 174

 

Сагарда, Микола Іванович 1-й (01.12.1870, м-ко Золотоноша Полтавської губ., тепер м., райцентр Черкаської обл. – ?) – педагог.

Виходець із священицької родини. Брат Сагарди Олександра Івановича. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1892), С.-Петербурзьку духовну академію (1896). Кандидат (1896), магістр (1904) богослов’я. Працював викладачем латинської мови у Полтавському духовному училищі (1897–1899), викладачем церковної історії у Полтавській духовній семінарії(15.10.1899–1904). З 1904 – екстраординарний проф. С.-Петербурзької духовної академії.

Пр.: Значение дня сошествия св. Духа в истории церкви Христовой // ПЕВ.ЧН. – 1890. – №№ 16, 17; Русская православная миссия в Китае // ПЕВ.ЧН. – 1890. – №№ 26-27, 28; К житию св. Ефрема Печерского, еп. Переяславского // ПЕВ.ЧН. – 1895. – № 20; Св. Апостол и Евангелист Богослов // ПЕВ.ЧН. – 1896. – №№ 27–28, 29; Город Золотоноша и его святые храмы // ПЕВ. ЧН. – 1897. – №№ 28-34; Смысл и значение слов «абіе изыде кров и вода» // ПЕВ.ЧН. – 1898. – № 10; Св. Пророк, Предтеча и Хреститель Господен // ПЕВ.ЧН. – 1899. – №№ 19, 21, 22; Объяснение главы І ст. 1-17 Евангелия // ПЕВ.ЧН. – 1900. – № 11; Изъяснение главы ІІ первого соборного послания св. Апостола Иоанна // ПЕВ.ЧН. – 1900. – № 20.

Літ.: Сведения о лицах, состоящих на службе в духовно-учебных заведениях Полтавской епархии в начале 1902–1903 учебного года // ПЕВ.ЧО. – 1902. – № 30. – 20 окт. – С. 857-876; № 31. – 1 нояб. – С. 893-901; Сведения о лицах, состоящих на службе в духовно-учебных заведениях Полтавской епархии в начале 1903–1904 учебного года // ПЕВ.ЧН. – 1903. – № 31. – 1 нояб. (доп.). – С. 1-19; Павловский, 1912. – С. 174.

О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Сагарда, Микола Іванович [01.12.1870, м. Золотоноша Полт. губ. – 16.03.1943, м. Київ] – укр. історик, бібліограф, теолог, педагог. Закінчив Переяслав. духов. уч-ще, Полт. духов. семінарію, С.-Петербурз. духов. акад. зі ступенем канд. богослов'я (1896). Професор. стипендіат акад. по каф. Священ. Писання Нового Завіту (1896–1897). Учитель латин. мови в Полт. духов. уч-щі (1897). Викл. біблійн. й церков. історії в Полт. духов. семінарії (1899). Доцент, потім понадштат. (з 1905), пізніше – штат. екстраординар. проф. по каф. патристики С.-Петербурз. духов. акад. (з 1909). Виїхав до Полтави (1918), потім до Києва, був приват-доцентом Київ. ун-ту (1919), проф. Вищ. ін-ту нар. освіти в Києві (1920). Працював у ВБУ (з 1919) каталогізатором, старш. бібліогр., кер. від. україніки. Займався розшуком та комплектуванням колекційних фондів, рукопис. матеріалів. Повернувся до Полтави (1920), де очолив Полт. центр. наук. б-ку, одночасно працював на посаді проф. каф. історії всесвіт. л-ри Полт. укр. ін-ту. Повернувся в Київ, поновив роботу в ВБУ (з 1924), очолював від. періодики (1925–1932). Науково обґрунтував ознаки віднесення документа до період. вид., визначив поняття «періодика» та критерії відбору до фонду. Розробив план та метод. засади звед. кат. період. преси України. Визначив завдання і напрями роботи по створенню бібліогр. репертуару періодики України, розробив методику бібліогр. опису. Вважав за необхідне досліджувати українозн. період. вид. в цілому і працювати над розкриттям їхнього змісту. Входив до складу Президії Наук.-дослід. коміс. з бібліотекознавства і бібліогр., завідував секц. бібліогр. Ознайомившись із досвідом роботи по створенню нац. бібліогр. репертуарів, підгот. ряд доп.: «Міжнародна бібліографія – її стан і перспективи», «Національна бібліографія в Німеччині» та ін. Особливу увагу приділяв визначенню місця бібліогр. в системі наук. дисциплін. У доп. «Основні проблеми українського бібліографічного репертуару» визначив основні положення і завдання УБР. Запропонував покласти в основу територіальний принцип, а поза межами етногр. України – мовну ознаку та зміст. Опублік. більше 30 робіт бібліогр. характеру. Друкував ст. й розвідки про орг. бібліографії, каталогізації в Україні, подавав бібліогр. огляди україніки в рос. журн. Упорядкував «Каталог видань Всеукраїнської АН за 1930 р.», «Систематичний каталог видань ВУАН за 1931 р.», «Каталог антикварної книжки». Співред. «Журналу бібліотекознавства та бібліографії» (1927–1930). Публік. ст. й розвідки у період. вид. – «Полтавских Епархиальных Ведомостях», «Книгарь», «Україна» та ін. Через політичні переслідування був звільнений від наук. і керівної роботи, переведений на посаду бібліотекаря-спеціаліста. Не відступив від своїх принципів і поглядів на створення УБР, був звільнений (1932).

Тв.: Новые книги по украинскому языку: (Обзор лит. за 1917–1921 гг.) // Родной яз. в шк. – 1919–1922. – № 2. – С. 3; Бібліографічна робота в наукових бібліотеках // Бібл. зб. – 1926. – № 1. – С. 42–54; Перша конференція наукових бібліотек УСРР // Шлях освіти. – 1926. – № 2. – С. 124–128; Бібліографічна комісія при Українській Академії наук // Пролетар. правда. – К., 1927. – 10 квіт. – С. 5; Бібліографія на службі західньо-європейського імперіалізму: (Спроба орг. Міжнар. співробітництва в бібліогр. справі на Заході) // Журн. бібліотекознавства та бібліогр. – 1927. – № 3. – С. 43–59; Науково-дослідчі завдання Всенародньої бібліотеки України // Бібл. зб. – 1927. – № 2. – С. 26–53; Організація бібліографії на Україні // Журн. бібліотекознавства та бібліогр. – 1927. – № 1. – С. 1–13; Основні проблеми українського бібліографічного репертуару // Бібл. зб. – 1927. – № 3. – С. 43–59; Бібліографічна комісія Української Академії наук // Бюл. Київ. секції наук. робітників. – 1928. – № 6. – С. 11–12; Завдання бібліографії української періодики // Українська бібліографія. Вип. 1: Методологічний збірник. – К., 1928. – С. 87–108; Обсяг поняття «періодика»: (До основ. питань зведен. кат. період. вид. у б-ках України) // Журн. бібліотекознавства та бібліогр. – 1928. – № 2. – С. 15–34; Україніка в російських журналах, 1927: Бібліогр. анот. покажч. // Україна. – 1928. – № 6. – С. 134–138; Бібліографічна комісія при ВУАН: Звіт. доп. на засіданні Президії ВУАН 15 листоп. 1919 р. // Вісті ВУАН. – 1929. – № 9/10. – С. 27–42; Основні питання зведеного каталогу часописів у бібліотеках України // Журн. бібліотекознавства та бібліогр. – 1929. – № 3. – С. 43–54; Систематичний каталог видань Всеукраїнської Академії наук за 1930–1932 рр. – К., 1931–1933.

Літ.: Грибненко О., Фельдштейн М. Проти націоналізму в теорії та практиці бібліотечної справи // Б-ка в соц. буд-ві. – 1934. – № 2. – С. 7–23; Ковальчук Г.І. Архівно-слідчі справи репресованих бібліографів як джерело вивчення історії книгознавства // Архівно-слідчі справи репресованих: науково-методичні аспекти використання: Зб. наук. пр. – К., 1998. – С. 82–84; Коваль Т. Практик та теоретик бібліотечної справи Микола Іванович Сагарда // Наук. пр. НБУВ. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 139–149; Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті. – К., 2009. – Див. Імен. покажч., с. 523; Сагарда Микола // Солоіденко Г.І. Українська бібліотечна термінологія: становлення та основні етапи розвитку: Монографія. – К., 2010. – С. 195.

Джерело:

Українські бібліографи : біогр. відом., проф. діяльн., бібліогр. / М-во культури України, Держ. закл. «Нац. парлам. б-ка України». – К., 2008 – Вип. 3 / авт.-уклад. Н. І. Абдуллаєва ; наук. ред. В. О. Кононенко. – 2011. – 192 с. – http://nplu.org/article.php?id=41

 

Сагарда, Николай Иванович (1 декабря 1870, город Золотоноша Полтавской губернии — 1942 или 16 марта 1943) — российский богослов, специалист в области патристики.

Родился в семье священника села Красионовка Золотоношского уезда Полтавской губернии. Брат — Александр Иванович Сагарда, профессор богословия.

Окончил Переяславское духовное училище, Полтавскую духовную семинарию, Санкт-Петербургскую духовную академию в 1896 со степенью кандидата богословия. В 1896—1897 — профессорский стипендиат академии по кафедре Священного Писания Нового Завета. Магистр богословия (1904, тема диссертации: "Первое соборное послание св. апостола и евангелиста Иоанна Богослова"). Доктор церковной истории (1917, тема диссертации: "Святой Григорий Чудотворец, епископ Неокасарийский. Его жизнь, творения и богословие", этот труд удостоен Макарьевской премии).

С 1897 — учитель латинского языка в Полтавском духовном училище.

С 1899 — преподаватель библейской и церковной истории в Полтавской духовной семинарии.

С 1905 — доцент, затем сверхштатный экстраординарный профессор Санкт-Петербургской духовной академии по кафедре патристики.

С 1909 — штатный экстраординарный профессор академии по кафедре Патристики.

В 1917 избран штатным ординарным профессором академии, но указом соединённого присутствия Св. Синода и Высшего церковного совета не был утверждён в этом звании в связи с отсутствием средств в общецерковной казне.

С декабря 1911 по 1 января 1915 — редактор журнала "Христианское чтение". Автор перевода трудов св. Григория Неокесарийского (изданы в Петрограде в 1916).

В 1918 уехал в Полтаву, затем переехал в Киев. С 1919 — приват-доцент Киевского университета, читал лекции по истории древней христианской литературы. В 1920 недолго был профессором Высшего института народного образования в Киеве. С конца 1920 — заведующий и главный библиотекарь Полтавской центральной научной библиотеки, читал лекции по истории христианства в Полтавском Украинском институте общественных наук (с 1921 — Институт народного образования).

Затем вновь вернулся в Киев, заведовал отделением во Всенародной библиотеке Украины, был заместителем председателя Византологической комиссии Всеукраинской академии наук. Опубликовал более 30 работ библиографического характера в академических изданиях.

Главные труды:

Первое соборное послание св. апостола и евангелиста Иоанна Богослова. Полтава, 1903.

Характерные особенности в раскрытии и изложении св. апостолом Иоанном Богословом христианского учения // "Христианское чтение", 1904, июнь.

Учение св. Иоанна Златоустаго о Церкви. СПб, 1907.

Новооткрытое произведение святого Иринея Лионского "Доказательства апостольской проповеди". СПб, 1907.

Древнецерковная богословская наука на греческом Востоке в период расцвета (IV—V вв.). // Христианское чтение, 1910. апрель.

Вера и жизнь христианская по учению св. отцов и учителей Церкви. Вып. 1-4. Пг,, 1915.

Святой Григорий Чудотворец, епископ Неокасарийский. Его жизнь, творения и богословие. Пг., 1916 (переиздание — СПб, 2006).

Лекции по патрологии. I—IV века / Под общ. и научн. ред. диакона А. Глущенко и А. Г. Дунаева. — М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2004. — 796 с. — ("Лекции по патрологии. I—IV века"). ISBN 5-94625-092-2 Оглавление

Сагарда Н. И., Сагарда А. И. Полный корпус лекций по патрологии. СПб, 2004.

Источник:

http://ru.wikipedia.org/wiki/Сагарда%2C_Николай_Иванович