История Полтавы

Музей Е. Н. Скаржинской

Подробности

Просмотров: 58323

Музей К. М. Скаржинської. Заснований у 1885 р. поміщицею Катериною Миколаївною Скаржинькою (уродженою Райзер, 1854—1932) у своєму маєтку на хут. Круглик поблизу м. Лубен як перша загальнодоступна приватна збірка на Полтавщині.

Музей Скаржинської мав чітко виражений історико-краєзнавчий профіль, вів широку збирацьку, культурно-освітню, дослідницьку й видавничу роботу. Займав спеціально споруджений двоповерховий флігель, для нього були виготовлені спеціальні вітрини і стенди. Вівся облік відвідувачів і екскурсійних груп. За три роки (1898—1901) музей відвідало 1228 чол. Налічувалось 20 тис. експонатів (археології — близько З тис. од. зб., історії — 5178 од., етнографії — 9533 од., природознавства — 3836 од.). Серед них — численні археологічні знахідки з Полтавщини, Харківщини, Криму, природничі колекції з інших країн, колекція античної кераміки, зброї 16-19 ст., церковних старожитностей, речей побуту, особисті речі та автографи Є. П. Гребінки, Г. С. Сковороди, О. В. Суворова. Музей мав багатий архів, який складали родові документальні збірки Леонтовичів, Кир'якових, Ограновичів, Райзерів та інших. Його книгозбірня налічувала 4 тис. томів. Діяла народна читальня. З колекціями музею працював ряд відомих дослідників та діячів вітчизняної культури В. Б. Антонович, В. П. Горленко, Ф. К. Вовк, С. К. Кулжинський, Г. І. Нарбут, Д. І. Яворницький та інші. Першим хранителем музею Скаржинської був археолог і краєзнавець Ф. І. Камінський. Камінський подарував музею власні колекції знахідок. Після його смерті (1891) завідувачем музею став С. К. Кулжинський. До музею надійшли також речі, подаровані жителями Лубенського повіту, родичами К. М. Скаржинської. Серед них — П. Я. Армашевського, Ф. І. Дейкуна, С. М. і Ф Н. Ізмайлових, І. А. Зарецького, Г. С. та А. Г. Кир'якових, І. М. та В. М. Леонтовичів. Скаржинська активно пропагувала своє зібрання, маючи на меті створення міського музею в Лубнах. Листування з Катериною Миколаївною та завідувачем музею вели багато істориків, археологів, краєзнавців — В. Б. Антонович, Д. І. Багалій, М. Ф. Біляшівський, О. О Бобринський, К. В. Болсуновський, В. П. Горленко, І. А. Зарецький, В. Г. Ляскоронський, М. О. Олеховський, О. А. Спіцин, М. Ф. Сумцов, П. С. Уварова, К. М. Феофілактов, Д. І. Яворницький. Музей Скаржинської вів арх'еологічні дослідження курганів та поселення в урочищі Лиса Гора під Лубнами, Гінцівської стоянки та ін. пам'яток, проводив геологічні обстеження. Серед виданих праць — книги К. П. Бочкарьова "Очерки Лубенской старины" (М., 1901) та С. К. Кулжинського "Описание коллекции народных писанок музея Е. Н. Скаржинской (М., 1895).

З початком революції 1905—1907 рр., Катерина Миколаївна, виїжджаючи за кордон, вирішила подарувати свій музей Лубнам за умови, щоб місто "визнало її довічне право" на участь в організації і наступному спрямуванні діяльності цього закладу, а також побудувало для музею спеціальний будинок. Міська дума не визнала за можливе прийняти такий дарунок, — він був переданий у 1906 р. Музею Полтавського губернського земства. Ряд мистецьких творів зберігається у Полтавському художньому музеї, архів музею — в Архіві Полтавської області.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 869-870

Скаржинської колекція.

Зберігалася з 2 пол. 19 ст. у музеї в с. Круглик Лубенського пов. Полтавської губ. Кількість документів духовного змісту складала понад 200.

У С. к. зберігалися світлини церковних експонатів Лубенського музею та зображення місцевостей Ново-Афонського і Симоно-Кананитського монастирів на Кавказі за 1826; листи афонських монахів до С. 1888, 1897; текст розповіді монахів Лубенського монастиря про поховання митрополита Йосипа Тукальського, з епітафією від 05.05.1772; рукописний збірник копій указів та ін. документів за 1714–1753, писаних дияконом Дионісієм Ранським; копії указів Київської духовної консисторії в Лубенську протопопію та Лубенське духовне правління, 1742–1752, 1756–1766, 1767–1774; укази Малоросійської духовної консисторії в Пирятинське духовне правління, 1800; документи з історії Лубенського Мгарського монастиря, відомості про закладення і будівництво церков у с. с. Клепачі, Манжеліївка та Василівка; реєстр церков та благочиній Лубенського духовного правління, форми церковних описів, 1827; метричні та висповідні книги, рукописи на духовну тематику, молитви і проповіді, епістолярія духовних осіб. Досить інформативним є обстеження парафій Полтавської єпархії єпископом Гедеоном за 1836, де владика фіксує помічені ним недоліки, пропонує свої «рецепти» ефективного функціонування церкви. Більшість документів датовано 18 – поч. 19 ст. – періодом, мало дослідженим істориками, коли ще не виходив часопис «ПЕВ».

У каталозі збірки археологічних та історичних старожитностей, складеному 1891 А. П. Зосимовичем, серед ін. речей знаходимо Царські врата 17 ст., різні дерев’яні вироби: ангелів та святих, плащаниці, хоругви, значки (гол. чином з території Полтавщини), ікони та образки (переважно 17 ст., деякі з них у золочених рамах), хрести, чотки та обручки, церковне облачіння і тканини; серед стародруків колекції – сторінка церковно-слов’янського служебника (Венеція, 1519), четвероєвангеліє (Вільно, 1600), євангеліє (Київського друку, 1590). У колекції значилось 65 ікон та образків: емалеві, мідні, виконані на полотні, перламутрі та різьблені по кипарису. Найдавніші з них відносилися до 16–17 ст.: «Положеніе в гроб Спасителя» (ікона з м. Лубен, № за каталогом 710), «Образ Святого Іоанна Предтечі» (ікона з Тверської губ., № 722), «Владімірська Божья Матерь» (московського розпису, № 738), «Миколи чудотворця» (грецького розпису, № 739), «Воскресенія Христово» (монастирського розпису, № 741), «Знаменія Пресвятой Богородиці» (поморського розпису, № 742), «Владімірської Божьей Матери» (новгородського старого розпису, № 749) та ін. Чимало експонатів дух. змісту несли в собі елементи національного буття, зберігали первісну інформацію про зв’язки з Візантією та Західною Європою.

Відомою є колекція писанок, яку наприкінці 19 ст. описав член імператорського Російського географічного товариства, лубенчанин Сергій Кульжинський. В «Описании коллекции народных писанок», альбомі, виданому Лубенським музеєм Скаржинської у Москві 1899 подано іст.-етнографічний нарис про писанкарське мистецтво в Малоросії, уміщено 33 кольорових та 12 чорно-білих таблиць, які містять 2219 якісно виготовлених малюнків писанок.

Внаслідок соціальних потрясінь 20 ст. С. к. була розпорошена, частина експонатів тепер зберігається у музеях Полтавщини (ПКМ та Галереї мистецтв), у США (у Бавнд-Бруку); документи колекції – у ДАПО (Ф.-222).

Церковної тематики Лубенського музею К. Скаржинської частково торкалися у своїх публікаціях проф. В. Ульяновський, О. Супруненко, В. Ханко, Г. Галян, В. Коротенко, В. Мокляк, Т. Пустовіт, З. Яненко.

Літ.: Кулжинский С. К. Описание коллекций народных писанок. Лубенский музей Е. Н. Скаржинской. – М., 1899; Супруненко О. Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України. Лубенський музей К. М. Скаржинської. – К.-Полтава, 2000. – 398, ІІ с.; Пустовіт Т. Колекція Катерини Скаржинської – важливе джерело вивчення духовного життя Полтавщини ХVІІІ–ХІХ ст. // АЛЛУ. – 2002. – № 1 (11). – С. 6-7.

Т. П. Пустовіт, О. Б. Супруненко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua