История Полтавы

Бредов, Николай Эмильевич

Подробности

Просмотров: 24501

Бредов, Микола Емільйович — Бредов Николай Эмильевич — (15.11.1873 - 1945?) - військовий діяч, генерал-лейтенант Генштабу (1917 р.). Закінчив 1-й Московський кадетський корпус, 2-е військове Костянтинівське училище і Миколаївську академію генштабу (1901 р.). З травня 1904 р. перебував на Маньчжурському фронті. За мужність нагороджений орденами Св. Станіслава, Св. Анни, Св. Володимира, Золотою зброєю і підвищений у званні до полковника. З 1906 р. — штаб-офіцер для доручень при штабі Київського ВО, потім — начальник штабу 44-ї піхотної дивізії (1912 р.), командуючий 21-м армійським корпусом (1917 р.). Учасник Першої світової війни. За уміле керівництво військами нагороджений орденом Св. Георгія. Одержав звання генерал-майора, згодом — генерал-лейтенанта.

У Добровольчій армії з кін. 1918 р. Спершу перебував у офіцерському резерві при головнокомандуючому. В червні 1919 р. затверджений на посаді начальника 7-ї піхотної дивізії. У складі Кавказької армії Генерала П. Врангеля брав участь у взятті Царицина. Переведена в Добровольчу армію, дивізія М.Е. Бредова 17 липня 1919 р. оволоділа Полтавою, а 1 серпня вступила в Київ. Перейшовши у підпорядкування главноначальствуючому Київської області Генералу А. Драгомирову, дивізія вела успішні бої на правому березі Дніпра. Після залишення столиці України 3 грудня 1919 р. М. Бредов очолив Київську групу військ, з якою відступив до Одеси. Одержавши наказ передислокуватися на Кримський півострів, через відсутність вугілля не зміг повантажитися на кораблі і рушив угору по Дністру на з'єднання з польськими військами ("Бредівський похід" лютого 1920 р.). Відбиваючись від 14-ї армії червоних, прорвався в розташування поляків, у район між Кам'янець-Подільським і Проскуровим, де його група була інтернована. На поч. серпня 1920 р. П. Врангель добився від польського командування пропуску "бредовців" через Румунію в Крим, де з них були сформовані 6-а і 7-а дивізії 3-го армійського корпусу генерала Скалона, а їхній командир перейшов у розпорядження головнокомандуючого. Після евакуації Білої армії' перебував у Болгарії в розпорядженні голови РОВСа. Під час Другої світової війни займав посаду завідувача Руського інвалідного будинку на Шипці. Після вступу в Болгарію Червоної армії був заарештований смершівцями, вивезений до СРСР і, очевидно, загинув у таборах.

Брат Бредов Федір Емільйович (1884—1959) — Генерал-майор Генштабу, учасник Першої світової війни і Білого руху. З 1918 р. — в Добрармії, з лютого 1919 р.— начштабу Дроздовської дивізії. З 1920 р. на еміграції в Галліполі, в. о. начштабу 1-ї піхотної дивізії; потім жив у Болгарії, працював землеміром; з 1941 р. — в Сербії, командир батальйону Руського корпусу; після Другої світової війни — в Австрії, згодом у США.

Джерело:

О. А. Білоусько, О. П. Ревегук, В. Я. Ревегук. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.108

Фото - http://hronos.km.ru