История Полтавы

Крат, Михаил Николаевич

Подробности

Просмотров: 8240

Крат, Михайло Миколайович

Народився 6 серпня 1892 у м.Гадячі, тепер Полтавської обл. Петровський Полтавський кадет. корпус [возможно в 1910 г., в списках Ромашкевича не указан - Т.Б.], Чугуївське піх. юнкер. училище 1913. В роки І світ. війни, на фронті, ком. 93-го піх. полку [поручик 93-го пех. Иркутского п., награжден орденом св. Георгия 4 ст. — ВП от 11.03.1915 - Т.Б.].

В українському війську 1917,заст. нач. оперативного відділу Київського військ. округу, член Українського генерального військ. штабу, заст. ком. Запорізької дивізії, ком. 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах.

У Першому Зимовому поході Армії УНР нач. штабу 1-ї Запорізької дивізії. 1920 ком. гарм. дивізіону, заст. ком. Окремої кін.-гірської гарм. бригади, перебував у таборах інтернованих частин у Польщі, автор спогадів у журналах "Табор" і "За державність". Служив у польській армії, учасник німецько-польської війни, перебув німецький полон. Член Українського Національного Комітету 1941 у Варшаві, учасник формування УНА, нач. штабу 1-ї Укр. дивізії. Після війни очолював табори укр. старшин у м.Шпітталь в Німеччині та Белларії-Ріміні в Італії. Після ліквідації табору 1950 виїхав у США, видав історію 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, генерал-поручник. Помер у Детройті в 1979.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.116-117

Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769-1920. – библиографический справочник. Отв. сост. В.М. Шабанов./М.: Русский Мир, 2004 г.

Крат, Михайло Миколайович (06.08.1892 — серп. 1979) — військовий діяч, генерал-поручник Армії Української Народної Республіки (звання присвоєно Урядом УНР на вигнанні).

Н. в м. Гадяч. Військ. освіту здобув у Полтав. кадетському корпусі та Чугуївському піх. юнкерському уч-щі (останнє закінчив 1912). Під час Першої світової війни — на фронті, підполковник рос. армії. В укр. війську — від літа 1917: був нач. відділу штабу Київського військового округу, брав участь в обороні Києва взимку 1918. Згодом — командир полку, пом. командира, нач. штабу Запорізької дивізії Армії УНР на більшовицькому і денікінському фронтах. Учасник Першого Зимового походу Армії УНР 1919—1920. Від листоп. 1920 — у таборах інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки в Польщі. Став впливовим діячем укр. військ. еміграції, написав спогади з історії визвол. змагань. Був чл. Укр. військово-істор. т-ва. У роки Другої світової війни — чл. Українського національного комітету у Варшаві, на поч. 1945 — нач. штабу 1-ї Укр. д-зії Укр. нац. армії ген. П.Шандрука (див. «Галичина», дивізія), яка здалася в полон британській армії на півдні Австрії та Балканах. Від 1945 до 1948 утримувався в таборі для військовополонених в Італії, після звільнення емігрував 1950 до США, очолював там Братство колиш. вояків 1-ї Укр. дивізії.

П. у м. Детройт, похований на укр. православному цвинтарі в Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Літ.: Омелянович-Павленко М. Зимовий похід. Каліш, 1934; Верига В. Під сонцем Італії. Торонто, 1984; Гунчак Т. У мундирах ворога. К., 1993; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи й забуття. К., 1995; Литвин М., Науменко К. Збройні Сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Львів—Х., 2007.

К.Є. Науменко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України