История Полтавы

Рак, Онисим Григорьевич

Подробности

Просмотров: 5793

Рак Онисим, фото 1927 року (з приватної колекції)

Рак, Онисим Григорович (14.02.1883-1938?) — підполковник Армії УНР.

Народився на Полтавщині. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 1-м розрядом та з відзнакою (занесенням на мармурову дошку) (1907), служив у 73-му піхотному Кримському полку. Закінчив Миколаївську військову академію Генерального штабу за 2-м розрядом (1914), переведений до Генерального штабу у 1915 р. Брав участь у Першій світовій війні: командував ротою 73-го піхотного Кримського полку. З 08.07.1915 р. викладав у 3-й Київській школі прапорщиків. З 15.07.1916 р. — старший ад'ютант та з 06.12.1916 р. — в. о. начальника штабу 49-ї піхотної дивізії. Під час війни був двічі поранений (24.091914, 13.05.1915), нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою. Останнє звання у російській армії — підполковник (з 15.11.1917).

З 01.12.1917 р. — штаб-старшина для доручень штабу 26-го Українського корпусу. З 20.01.1918 р. — начальник штабу українізованої 65-ї піхотної дивізії військ Центральної Ради. З квітня 1918 р. — начальник штабу 11-ї пішої дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З 30.12.1918 р. — начальник штабу 6-го Полтавського корпусу військ Директорії. З 31.01.1919 р. — начальник штабу Чорноморської дивізії Дієвої армії УНР. З 20.02.1919 р. до 24.03.1919 р. — начальник штабу та в. о. начальника Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. Станом на 31.08.1919 р. — штаб-старшина для доручень Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 14.10.1919 р. — начальник організаційного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР т (ГУГШ). З 19.03.1920 р. - начальник відділу навчання військ ГУГШ УНР 3 19.04.1920 р. начальник відділу статутів та навчання військ Генерального штабу УНР.

У листопаді 1920 р., після відступу Армії УНР на територію, зайняту польською армією, залишився в Ямпільському повіті, де у грудні 1920 р. вступив на службу до РСЧА: служив на посаді завідувача сектором загальної військової освіти ямпільського військового комісара. З 12.10.1922 р. — начальник канцелярії ямпільського військового комісара. З жовтня 1922 р. — викладач 51-х піхотних Харківських курсів. Згодом — викладач Харківської школи червоних старшин. Репресований у 1937—1938 рр.

ЦДАВОУ - Ф. 1075. - Оп. 2. - Спр. 37 - С 461-462; Список лип с высшим общим военным образованием состоящих на слркбе в РККА к 1.03.1923. — Москва. — 1923. - С. 186; Чугуевцы, Новый Сал - 1939. - Кн. 2. - С. 37; Євтимович В. Історія статуту польової служби// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 9. — С 14—16; Омельченко Т. Від Кременчука до Бірзули//3а Держшність. - Каліш. - 1929. - Ч. 1. - С 165-169.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 363-364

Рак, Онисим Григорович (1883—?), генерал-хорунжий.

Нар. 1883 на Полтавщині. Полтавський кадет. корпус, військ. училище, академія Генштабу 1914. В роки І світ. війни ст. ад'ютант штабу 49-ї піх. дивізії.

В армії Української Держави нач. штабу 11-ї пішої дивізії у Полтаві, ком. 10-ї пішої дивізії 5-го Чернігівського арм. корпусу в Прилуках, нач. відділу Головного управління Генштабу Армії УНР 1919. Генерал-хорунжий.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.166

Рак, Онисим Григорьевич (14.02.1883 - 1938). Уроженец Полтавской губ. Окончил Чугуевское пех. юнкерское училище (1907; по 1-му разряду с занесением имени на мраморную доску). На 01.01.1909 Подпоручик 73-го пех. Крымского полка. Окончил Николаевскую военную академию (1914; по 2-му разряду). Штабс-капитан (ст. 24.03.1914). Командир роты 73-го пех. Крымского полка (19-й пех. дивизии). Участник мировой войны. Преподаватель 3-й Киевской школы прапорщиков. Причислен к ген. штабу (1914). С 08.07.1915 преподавал в 3-й Киевской школе прапорщиков. Ст. адъютант штаба 49-й пех. дивизии (с 15.07.1916). И.д. начальника штаба 49-й пех. дивизии (с 06.12.1916). Капитан (ст. 24.03.1916). Подполковник (пр. 15.11.1917). Дважды ранен (24.09.1914, 13.05.1915). С 01.12.1917 - штаб-офицер для поручений штаба 26-го Украинского корпуса. С 20.01.1918 - начальник штаба украинизированной 65-й пех. дивизии войск Центральной Рады. С 04.1918 - начальник штаба 11-й пех. дивизии Армии УНР, затем Армии Украинской Державы. С 30.12.1918 - начальник штаба 6-го Полтавского корпуса войск Директории. С 31.01.1919 - начальник штаба Черноморской дивизии армии УНР. С 20.02.1919 по 24.03.1919 - начальник штаба и и.д. начальника Юго-Восточной группы армии УНР. На 31.08.1919 - штаб-офицер для поручений ГУГШ армии УНР. С 14.10.1919 - начальник организационного отдела ГУГШ армии УНР. С 19.03.1920 - начальник отдела обучения войск ГУГШ УНР. С 19.04.1920 - начальник отдела уставов и обучения войск Генерального штаба УНР. В 11.1920 после отступления Армии УНР на территорию, занятую польской армией, остался в Ямпольском уезде, где в 12.1920 поступил на службу в РККА. Зав Всевобуча Ямпольского УВК (1920); Начканц там же (до 12.10.1922). С 10.1922 штатный преподаватель Харьковских 51-х пех. курсов. Имя Р. содержится в списке лиц предназначенных к осуждению ВКВС СССР по 1-й категории от 12.09.1938. Список подписан Сталиным, Молотовым и Ждановым.

Общий список офицерским чинам русской императорской армии. Составлен по 1-е янв. 1909

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.01.1916. Петроград, 1916

Список Генерального штаба. Исправлен на 03.01.1917. Петроград, 1917

Список лиц с высшим общим военным образованием состоящих на службе в РККА по данным на 01.03.1923. М. 1923.

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

http://stalin.memo.ru/spiski/pg10074.htm Информацию предоставил Константин Подлесский

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне