История Полтавы

Квиринг, Эммануил Ионович

Подробности

Просмотров: 31127

Квірінг, Емануіл Йонович - Квиринг Эммануил Ионович - [1(13).9.1888 -26.11.1937] - радянський партійний державний діяч, доктор економічних наук.

Н. у с. Фрізенталь Новоузенського повіту Самарської губернії (тепер с. Новолиповка Федоровського р-ну Саратовської обл., Росія) в сім'ї німецького колоніста. Брав участь у революційному русі: з 1906-як член партії есерів, з 1912 - як більшовик. З 1913 співробітничав у газеті “Правда”, був секретарем більшовицької фракції в IV Державній Думі. Влітку 1914 К. заарештували і вислали до Катеринослава, де він незабаром був обраний до складу Катеринославського комітету РСДРП(б). Після Лютневої революції 1917 в Росії секретар Катеринославського комітету РСДРП(б) і голова Катеринославської ради робітничих і со­лдатських депутатів. З жовтня 1918 до березня 1919 - перший секретар ЦК КП(б)У. В партії К. очолював т. зв. катеринославську фракцію, яка виступала за окупацію України російськими ра­дянськими військами та сприяв входженню Катеринославщини до складу Донецько-Криворізької Радянської Республіки. В 1919 - голова Раднаркому України, в 1919-20 - секретар Катеринославського губкому КП(б)У. В 1921 входив до складу радянської делегації на мирних переговорах з Польщею і підписав разом з Ю. Коцюбинським від УСРР Ризький мирний договір 1921. У 1921-23 - секретар Донецького губкому КП(б)У. В 1923-25 - перший секретар ЦК КП(б)У. Перебуваючи на цій посаді, К. чинив опір проведенню політики українізації, за що був звинувачений українськими націонал-комуністами в російському шовінізмі. В 1925 відкликаний з України до Москви. В 1925-27 - заст. голови ВРНГ СРСР, 1927-30 і 1934-37 - заст. голови Держплану СРСР. З 1930 очолював Економічний інститут червоної професури, в 1932-36 - директор Економічного інституту Комуністичної академії. Був членом ЦК ВКП(б). Заарештований органами НКВС і усунений як можливий політичний противник Й. Сталіна.

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Квірінг, Емануїл Йонович (криптонім і псевдонім — Е.К., Моховий; 13(01).09.1888—25.11. 1937) — рад. парт. і держ. діяч.

Н. в с. Фрезенталь (нині с. Новолиповка Саратовської обл., РФ) в родині нім. колоніста, волосного писаря. Навчався: у земській школі, на фармацевтичних курсах, на екон. від-ні політех. курсів у Санкт-Петербурзі. Від 1906 у профспілковому русі. З 1912 чл. РСДРП(б)—ВКП(б). Не раз був заарештований царськими властями. Під час одного з ув’язнень близько познайомився з В.Молотовим, перебуваючи з ним в одній камері петерб. тюрми «Крести». 1913—14 — секретар фракції РСДРП(б) у Держ. думі (див. Державна дума Російської імперії). Від серп. 1915 — чл. Катериносл. к-ту РСДРП(б), з лип. 1917 — чл. Донецько-Криворізького к-ту РСДРП(б). Один із організаторів встановлення рад. влади в Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ). Був головою Катериносл. к-ту РСДРП(б), губревкому і губвиконкому, а також депутатом Катериносл. міської думи і делегатом Установчих зборів. Підтримав лінію В.Леніна на укладення Брестського миру (див. Брестський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918). Під час утворення КП(б)У належав до угруповання т. зв. правих комуністів («донбасівців»). Виступав за об’єднання України з Росією в межах РСФРР, проте, зважаючи на тогочасні обставини, визнавав за необхідне автономне існування КП(б)У в складі «єдиної Російської компартії» з підпорядкуванням її з’їздам та ЦК РКП(б). Від лип. 1918 — чл., від жовт. 1918 — секретар ЦК КП(б)У 1-го скликання, від берез. 1919 — член політбюро та Закордонного бюро КП(б)У. Від листоп. 1918 — зав. відділом нар. г-ва і фінансів Тимчасового робітничо-селянського уряду України, з січ. 1919 — голова Української ради народного господарства. Разом з Х.Раковським і М.Мещеряковим ініціював у рад. Україні передачу поміщицьких земель радгоспам і комунам. У верес.—груд. 1919 — заст. начальника політуправління Дванадцятої армії, чл. Черніг. губернського революц. к-ту. У січ.—листоп. 1920 очолював: Катериносл. губком КП(б)У, губернський революц. к-т, губернську раду нар. г-ва і президію губернського виконкому. Одним із перших серед представників губернської партноменклатури в рад. Україні виступив за скасування продрозкладки. В груд. 1920 — берез. 1921 входив до рос.-укр. делегації на мирних переговорах з Польщею (див. Ризький мирний договір між РСФРР і УСРР та Польщею 1921). У берез. 1921 призначений головою Донец. губкому КП(б)У. Брав активну участь у дебатах кер-ва РКП(б) з питань створення СРСР. Був делегатом 1-го Всесоюзного з’їзду Рад. Від квіт. 1923 — 1-й секретар, а з берез. 1925 — ген. секретар ЦК КП(б)У. Після призначення Х.Раковського послом СРСР у Великій Британії став провідною фігурою у кер-ві УСРР. Стримано ставився до українізації політики. 1923—24 активно підтримував Й.Сталіна в його боротьбі з Л.Троцьким, однак уже на поч. 1925 став на бік не Й.Сталіна, а Г.Зінов’єва та Л.Каменєва. У квіт. 1925 був відкликаний до Москви і призначений заст. голови ВРНГ СРСР (в УСРР його замінив Л.Каганович). 1927—30 — заст. голови Держплану СРСР, 1931 — заст. наркома шляхів сполучення СРСР, 1932—34 — заст. голови Комітету товарних фондів Ради праці та оборони СРСР, одночасно дир. Екон. ін-ту Комуніст. акад. при ЦВК СРСР. 1934 — заст. голови Держплану СРСР. У цьому самому році отримав наук. ступінь д-ра екон. наук.

Нагороджений орденом «Знак Пошани». У жовт. 1937 заарештований і 25 листоп. цього самого року засуджений військ. колегією Верховного суду СРСР до страти, страчений того ж дня. Реабілітований посмертно 1956.

Тв.: Избранные речи и статьи. К., 1988.

Літ.: Бачинский П.П. Эммануил Ионович Квиринг. «Политическое образование», 1988, № 17; Бачинський П.П., Сергиенко А.А. Э.И. Квиринг. К., 1989; Диброва С.С. Э.И. Квиринг. «Під прапором ленінізму», 1989, № 18; Залесский К.А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. М., 2000.

В.Ю. Васильєв.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України