История Полтавы

Попадич, Федор Николаевич

• 

Подробности

Просмотров: 68114

Попадич, Федір Миколайович [Попадич Федор Николаевич] (1877—1943) — український хоровий диригент, композитор і педагог.

Народився у с. Великих Будищах Диканського району. Навчався у Полтавському музичному училищі (у 1925—1934 рр. — його викладач і директор). Викладав співи та музику в 1-й полтавській чоловічій гімназії, у Полтавському інституті шляхетних дівчат та в приватних гімназіях. У 1918 р. організував і до 1934 р. керував Полтавською хоровою капелою. Автор творів: "1905 рік", "Кроком крицевим", "Якимівська трагедія", вокальних творів, обробок народних пісень. На фасаді Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка на честь Ф. М. Попадича встановлена меморіальна дошка.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 799

 

Попадич, Федір Миколайович [26(13).02.1877, с. Вел. Будища, тепер Диканського р-ну Пол-тав. обл. — 7.06.1943, м. Коломна, Моск. обл., РФ] — хор. диригент, фольклорист, композитор, педагог. Із бідної селян. родини. Після церк.-приход. школи співав у полтав. архієрейському хорі. Навч. на істор.-теор. відділі Полтав. муз. уч-ща (до 1910, кл. Л. Лісовського). Екстерном склав іспити, отримав звання вчителя. 1908-15 — учитель співів у гімназіях Полтави. Осн. профіль діяльності — організація і керівництво хор. колективами. Хори п/к П. (гімназичні, ремісничого уч-ща, залізничників та друкарів) брали діяльну участь у сусп.-культ. житті Полтави, вирізнялись емоц. виконанням, красою звуку, точним інтонуванням. Найвизначніші виступи — участь у зведеному хорі на відкритті пам'ятника І. Котляревському (1903), Концерт на відзначення 45-х роковин смерті Т. Шевченка з творів М. Лисенка (1906), концерт пам'яті Т. Шевченка в Просвітницькому будинку (1908), Вечір укр. істор. пісні (1912, за участю Г. Хоткевича), концерт веснянок в опрацюваннях М. Лисенка (1912). Від 1913 П. — кер. хор. капели "Боян" однойм. полтав. тов-ва, з якою організував концерт до 75-річчя смерті І. Котляревського. Після гастрольного виступу в Полтаві (влітку 1918) Першого національного хору п/к К. Стеценка, П. заснував там 16 лип. 1918 Укр. нац. хор (по встановленні більшовиц. влади перейменований на Пролетарський, згодом — Перший укр. худож. рад. хор ім. Т. Шевченка, з 1926 — Полтав. окружна держ. капела), з яким працював до 1933.

П. належав до фундаторів Полтав. філії Всеукр. муз. тов-ва ім. М. Леонтовича (1922). За 10 років Хор ім. Шевченка мав 353 конц. виступи (поміж перших імпрез — концерт пам'яті К. Стеценка, відзначення 15-річчя смерті М. Лисенка, ювілей 40-річчя творчої діяльності М. Заньковецької). Хор ім. Т. Шевченка популяризував клас. і сучас. твори укр., рос. та зах. композиторів. У його виконанні звучали твори М. Лисенка, П. Ніщинського, М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, М. Глінки, М. Мусоргського, О. Бородіна, П. Чайковського, М. Римського-Корсакова, Й. Гайдна, Р. Шумана, Й. Брамса. Від 1925 — одночасно — викладач співу в труд. школах; у Полтав. муз. технікумі (хор. клас, теорія музики й сольфеджіо, техніка диригування та методика "масово-комосвітньої" роботи). Влітку 1934 переїхав до м. Коломни (тепер Моск. обл., Рф) до родини дочки, де за рекомендацією О. Свєшнікова працював у ПК заводу ім. Куйбишева. Вже за рік група любителів співу перетворилася на вел. хор, що 1935 завоював 2-е місце на 1-й Всесоюз. олімпіаді художньої самодіяльності. П. провадив заняття з нот. грамоти, постановки голосу, читав культ.-освіт. лекції, згодом заснував муз. школу. 1936 завод. хор дав 142 концерти з творів сучас. і клас. музики. Розвиваючи просвітн. досвід Д. Ахшарумова, Л. Лісовського та В. Оголевця, П. заснував у Коломні жін. хор домогосподарок, ансамбль червоноарм. пісні і танцю, які виступали з безплатними концертами у своєму місті та Москві. Організатор завод. опер. і театр. студії, де вик. сцени з опер П. Чайковського, М. Римського-Корсакова, Ант. Рубінштейна, Д. Васильєва-Буглая, О. Чишка, Б. Александрова та драм, п'єси із музикою П. Імовірно, що нові умови, краще матеріальне забезпечення й різноманітні контакти з моск. композиторами дали П. імпульси для жанр. розширення власної творчості, зокр. музики до театр, вистав.

П. відомий як талановитий диригент, організатор культ.-мист. життя, менше — як композитор (через брак фах. композиторської освіти й належного творчого середовища), хоча окр. його твори ("Кроком крицевим", "Праця єдина", "Ми бунтарі") стали популярними. Внаслідок багатої хормейстер. практики П. легко почувався у сфері пісен. форм, солоспівів, хорів. Композиції більших розмірів позначені слабкістю муз. драматургії. Наявність баг. творів, написаних на тексти, успішно "апробовані" ін. митцями, дає підстави припустити, що це — рефлексії, й автор, імовірно, свідомо не прагнув їх друкувати.

Тв.: кантата-поема "Якимівська трагедія" (сл. П. Капельгородського) для хору і солістів з фп.; для хору a cappella — обробки нар. пісень: "Ой у полі вітер віє" // Зб-ка революційних та народних пісень. — Полтава, 1928; "Ой з-за гори чорні хмарки" // Там само; "Спи, моя дитино" // Там само; "Молітесь, братія, молітесь" (сл. Т. Шевченка) для баритона і 4-голос. хору; "В країні мертвій" — для 6-голос. хору; "Воля" — для 8-голос. хору (обидва — сл. О. Олеся); "Серце музики" (сл. М. Вороного) для 8-голос. хору; "Ми бунтарі" (сл. М. Кожушного) для 4-голос. хору // Жовтневі співи. — X., 1924; "Не спочивайте" (сл. В. Чумака) для 6-голос. хору // Там само; "Каменяр" (сл. І. Франка) для баса, 6-голос. хору; "До згоди всі" (сл. М. Старицького) для 4-голос. хору; "Ідіть в село!" (сл. М. Окрушка) для 6-голос. хору; "Четверта більшовицька весна" (сл. Ю. Жилки) для 6-голос. хору; хори із супр. фп. — "Міцно і солодко кров'ю упившись" для баритона й міш. хору; "1905 рік" для 8-голос. хору (обидві — сл. О. Олеся); "Вперед" (сл. С. Надсона) для 6-голос. хору; "Червоний заспів" (сл. В. Чумака) для 4-голос. хору; "Над труною Леніна" (сл. М. Мінського) для баритона й 6-голос. хору; "Народи йдуть" (сл. П. Тичини) для 6-голос. хору й 4-х фанфар; "Пам'яті Чкалова" (сл. В. Гусєва) для баса, тенора та 2-голос. хору; муз.-драм. композиції — "Тополя" (сл. Т. Шевченка) для сопрано, декламатора, міш. хору з фп.; масові хор. пісні — "Гори, гори, палай шалено" (сл. А. Хвилі) // Збірка рев. та нар. пісень. — Полтава., 1928; "Праця єдина" (сл. Б. Грінченка) // Пісні боротьби та волі. — К., 1957; "Ковалі" (сл. Ф. Шкрульова, перекл. А. Паніва) // Золоті ключі. — К., 1964; "Червоні бантики" (сл. М. Кожушного) // Там само; "Червоне військо" (сл. Л. Лебедя) // Народжена Жовтнем. — К., 1974; солоспіви — "Думи" (сл. Т. Шевченка); "Реве, гуде негодонька" (сл. Лесі Українки); "Я бачив сон" (сл. О. Олеся); "Не плачте над тілом борців" (сл Л. Пальміна, перекл. з рос. В. Щепотьєва); "На смерть червоноармійця" (сл. Бруснова, перекл. з рос. Півторака); "На свято Жовтня на залізниці", "До Дня Червоної преси" (обидві — сл. П. Капельгородського); "Грізно зграями набої" (сл. В. Сосюри); "Минула зла недоля" (сл. невідом. автора); "Кооперативний заклик" (сл. Окрушка); "Вперед, завжди вперед" (сл. В. Блакитного); "В церковь раз пришла старушка", "Заседатель" (обидві — сл. П. Руданського); "Послание в Сибирь" (сл. О Пушкина); "Разбита стройная чарующая лира" (сл. К. Хетагурова); "Три товарища. Героям Советского Союза В. Чкалову, А. Беляеву, Г. Байдукову", "Парашютистка" (обидві — сл. М. Свєтлова); "Четые тоста" (сл. В. Моріса); "Я сы трудового народа" (сл. М. Асєєва); "Памяти Серго Орджоникидзе", "Комсомолка-партизанка" (обидві — сл. Д. Бідного); "Два сокола" (сл. нар.); "У кремлевской стены, "В безмолвны колонах", "Выне суйтесь, самурай", "Боевая подруга" (всі — сл.О. Жарова); "Песня о столице", "Мать родная говорила" (обидві — сл. В. Лебедева-Кумача); "Песня смелы", "Девушка в шинели" (обидві — сл. А. Суркова); "Командир Опанасенко" (сл. народні); "Я помню тихий майский вечер" (сл. С. Мартина); "Про двадцятого" (сл. Іркутова); дуети — "Моя Родина", "Наш товарищ комиссар", "У фашистов дело дрянь — ничего не вышло" (всі — сл. В. Лебедєва-Кумача); "Песня о папанинцах" (сл. М. Голодного); "Тополя шумят" (сл. М. Свєтлова); "Шар голубой" (сл. М. Ісаковського); "Боевые подруги" (сл. Александрова); "На Родину нашу фашисткие орды напали" (сл. Шугаева); квартети — "Боевые друзья" (сл. В. Лебедева-Кумача); "Морская песня" (сл. М. Голодного); "Лебедь, рак да щука" (басня І. Крилова); рукописи: обробки для хору — "Морозенко", "Тече вода в синє море"; "Ой там чумак сірі воли пасе"; "Ой на горі вогонь горить"; "Ой вийду я на долину"; "Поховають мене дяки, як будуть п'ятаки"; "Ой хмелю мій, хмелю"; "Дівчинонько моя"; "Ой зайшло сонце, зайшло ясне"; "Ой ходила дівчина бережком"; "Не женись молод"; "Чаєчка"; "Ой піду я понад лугом"; "Ой п'яна я, п'яна"; "Ні, мамо, не можна нелюба любить"; "Дівка Явдошка"; "Як Маруся більшовика ховала"; обробки рев. пісень — "Слушай"; "Замучен тяжелой неволей"; "Рабочая Марсельєза"; балада "Бондарівна" для хору, солістів і фп.; "На захист Рад" (сл. Шапошника); "Пісня чапаєвців" (сл. А. Паніва); "Пісня Полтавського міськкому комсомолу" (сл. М. Пойдеменка); "Марш ДПУ" (сл. власні); "Ми напоготові" (сл. М. Кожушного); "Повстали до зорі" (сл. Коноплянко); "Край села" (сл. В. Поліщука); "Молодь" (сл. невідом. автора); "До переходу на безперервний тиждень та 7-годинний робочий день" (сл. П. Капельгородського); "Пісня колективу дитячої колонії ім. Короленка" (сл. невідом. автора); "Три бригади" (сл. Я. Гримайла); "Пісня тракторам" (сл. О. Ковенка); "Колгоспницька пісня" (сл. Ю. Жилки); "Комсомольська засівна" (сл. невідом. автора); "Крепни, советская наша держава", "Храбрые с нами, трусов долой!", "Песни военных комиссаров", "Краснофлотская веселая", "Ты не вейся, черный ворон", "Белорусским братьям", "В поход", "Трубите атаку, горнисты" (всі — сл. В. Лебедева-Кумача); "Советским пилотам" (сл. М. Голодного); "Лыжники" (сл. М. Холодного); "Полки идут в поход" (сл. О. Прокофьева); "Отчизне", "Песня защитников Москвы", "Песня подводников" (всі — сл. О. Суркова); "На страну советов, землю трудовую" (сл. О. Жарова); "Песня о челюскинцах (сл. Островского); "Краснофлотская", "Гремят над миром воли звуки", "Песня коломзаводцев" (всі — сл. Сосновского); обробки нар. пісень для голосу з фп. (16); для 2-х голосів з фп. (7); музика до драм, вистав — "Кам'яний гість" О. Пушкіна (8 номерів); "Дохідне місце" М. Островського (14 номерів); "Портрет" О. Афіногенова (12 номерів; всі — в супр. симф. анс.); "В степах України" О. Корнійчука (18 номерів у супр. домрового орк.); "Іванушка і Василиса Прекрасна" — дит. п'єса-казка (8 номерів у супр. фп.).

Літ. Грицюк Н. Федір Миколайович Попадич. — К., 1987; Її ж. Митець-громадянин (До 100-річчя від дня народження Ф. М. Попадича) // Музика. — 1977. — № 3; Кауфман Л. Д. В. Ахшарумов. — К., 1971; Кузик В. Масова пісня // ІУМ. — К., 1992. — Т. 4; Пархоменко Л. Хорова творчість // Там само.

Л. Пархоменко

Джерело:

Попадич Федір Миколайович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 370-371

 

Попадич, Федір Миколайович (14/26.02.1877, с. Великі Будища, тепер Диканського р-ну Полтав. обл. — 7.06.1943, м. Коломна Москов. обл., РФ) — укр. хоровий диригент, композитор, педагог і муз. діяч. Муз. освіту почав самостійно, з 1896 навчався у приватних муз. класах (муз.-теоретичних предметів — у Л. Лісовського, диригування — у І. Різенка). 1904 вступив до Полтав. муз. уч-ща. 1910 екстерном склав іспити за 4-річний курс гімназії та одержав звання учителя. З 1913 — керівник полтав. муз.-хорового т-ва «Боян», 1918-34 — худож. керівник і диригент Полтав. хорової капели ім. Т. Г. Шевченка. У 1925— 34 — викладач Полтав. муз. уч-ща, з 1928 — його директор. З 1934 — худож. керівник хорової капели і оперної студії Палацу культури заводу ім. В. Куйбишева у Коломні; у 1935-38 — директор організованої ним дитячої муз. школи.

У період навчання відвідував вистави театру корифеїв. Одним із найсильніших було враження від балади «Тополя» Шевченка у виконанні М. Заньковецької. Організував у Полтаві аматор. хор, який брав активну участь у святкуваннях шевч. роковин. У цей час перебував під впливом творчості М. Лисенка, під орудою якого хор П. в числі зведеного колективу виконав кантату «На вічну пам'ять Котляревському» (слова Шевченка) на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві (1903). 1906 в Полтаві на святкуванні 45-ї річниці від дня смерті Шевченка очолив хор (понад 100 учасників), який виконав твори М. Лисенка «Жалібний марш» (слова Лесі Українки), кантату «Б'ють пороги», хори «Туман хвилями лягає», «Іван Гус», «Іван Підкова» та ін. З квіт. 1908 хор під керуванням П. взяв участь у концерті, кошти з якого було передано у фонд спорудження пам'ятника Шевченкові у Києві. У репертуарі хорової капели ім. Т. Г. Шевченка під орудою П. — численні твори укр. композиторів (П. Ніщинського, Я. Степового, К. Стеценка, Л. Ревуцького та ін.) на слова Шевченка. Значну частину репертуару колективу становила шевченкіана М. Лисенка (кантати «Б'ють пороги», «Радуйся, ниво неполитая»).

Здобувши композиторську освіту самотужки, П. працював переважно у вокальних жанрах (обробки народних пісень, пісні, хори та солоспіви). У його доробку є кілька творів на тексти Шевченка, позначені глибоким відчуттям укр. співочої традиції, гнучким відтворенням психології образів та прагненням застосувати досягнення тогочасної композиторської мови. Це близький до укр. ліро-епічної пісенності солоспів «Думи мої», композиція для баритона і мішаного хору «Молітесь, братія, молітесь», інтонаційність якої відтворює особливості думного речитативу, а драматургія виявляє особливості драм. хорових п'єс-сцен. Наймасштабнішим втіленням поезії Шевченка є розгорнута муз.-драм. композиція для сопрано, мішаного хору, фортепіано і читця «Тополя», вона містить кілька епізодів: ліричний хор «По діброві вітер виє» (використано перший і останній епізоди однойменної поезії Шевченка), монолог «Бабусенько, голубонько», мелодекламацію «Ворожка», аріозо сопрано «Плавай, плавай, лебедонько». Ці твори (дати створення невідомі) виконували хорові колективи П.

Літ.: М.Д. Спомини про Т. Г. Шевченка // Рідний край [Полтава]. 1906. № 13; Музична виставка в День музики в Полтаві // Музика — масам. 1928. № 9; Марусик М. Десятиріччя Полтавської окружної капели // Музика — масам. 1928. № 12; Ковінька О. Ф. М. Попадич // Мистецтво. 1968. № 1; Фісун М. Син Полтави // Музика. 1973. № 4; Грицюк Н. Федір Миколайович Попадич. К., 1987.

Наталія Костюк

Джерело:

Попадич Федір Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 269-270.