История Полтавы

Кобелев, Александр Васильевич

• 

Подробности

Просмотров: 38403

Кобелєв, Олександр Васильович (1860 р., Царське Село – 1942 р.). Архітектор, педагог.

1880–1887 рр. – отримав професійну освіту в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів. Під час навчання практикувався у Києві, де і залишився на проживання та роботу.

Відзначався великою творчою активністю, працював у стилях неоренесансну, необароко, у цегляному стилі. На поч. ХХ ст. використовував неоампір і неоросійський стильові напрямки.

Дворянський та Селянський банк.

У Полтаві ‑ будинок Дворянського та Селянського банку (вул. Соборності, № 39, 1906–1909 рр., співавтор С. В. Носов).

Бєлявська О. Ю. Кобелєв, Олександр Васильович // Архітектори і місто [текст]: [монографія] / Карюк М. В., Бєлявська О. Ю., Дмитренко А. Ю., Негай Г. А.; уклад. та ред. Бєлявська О. Ю.; Полтавська організація Національної спілки архітекторів України – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2018. – 187 с.: іл. Стор. 137.

 

Кобелєв, Олександр Васильович (1860 - 1942) - архітектор, педагог. Народився у Царському Селі, вчився у військовій гімназії в Петербурзі. Професійну освіту отримав у 1880 - 1887 pp. в Інституті цивільних інженерів й здобув відповідне звання і чин X класу. Вже під час навчання здійснював практичні заняття в Києві (1883 p.), Московсько-Брестській (1884 р.) і Бендеро-Галацькій (1885 - 1886 pp.) залізницях, що значною мірою вплинуло на подальшу долю зодчого і характер його діяльності.

Після навчання працював у Києві в Управлінні Південно-Західної залізниці молодшим інженером, виконавцем робіт по розширенню ст. Козятин, архітектором вокзалу і будівничим нової Уманської гілки на цій залізниці. 1890 р. призначений понадштатним архітектором по розширенню ст. Київ, а наступного року виконавцем робіт. У подальшому став старшим архітектором Управління, а потім начальником відділу.

Відзначався великою творчою активністю. Спочатку використовував форми неоренесансу, необароко і т. зв. цегляного стилю.

Збудував залізничний вокзал у Козятині (1888 - 1890 pp., проект В. Куликовського),

За проектами К. були виконані:

Комплекс з житлових будинків, споруди для електричних машин, паровозного депо, школи, водонапірної башти та інших споруд у Козятині (1888 - 1889 pp.),

Розширення залізничного вокзалу в Козятині,

Залізничний вокзал у Сарнах (1897 p.),

Залізничний вокзал у Бендерах (1899 p.),

Розширення залізничного вокзалу у Попелюхах,

Залізнична лікарня у Жмеринці,

Залізнична лікарня у Києві (1891 p.),

Київські залізопрокатні майстерні,

Дитячий куток на станції Київ,

Залізнична колонія в Києві (кін. XIX ст.),

Притулок для дітей-сиріт в Залізничній колонії / тепер на вул. Фурманова № 1/5 (1899 - 1901 pp.),

Хіміко-технічна лабораторія в Залізничній колонії / тепер на вул. Фурманова № 3/8 (1899 - 1901 pp., співавтори 3. Журавський, інж. О. Бородін).

Виконав кілька проектів нового київського вокзалу.

К Одесі спорудив приймальний покой на станції Одеса-товарна, паровозозбиральню, механічну пральню,

У Вінниці - елеватор на станції,

На станції Роздільна - однокласну школу,

На станції Граєво - перевантажну контору для імпортних товарів при митниці.

Приймав активну участь при створенні міжнародних, всеросійських і галузевих виставок, проектуючи: Павільйон залізничного відділу на Паризькій виставці (1889 p.),

Павільйон блокування на Нижньогородській (1896 p.),

Шість павільйонів різного призначення (особливо цікавим вважався павільйон для експозиції садівництва) і концертний зал на Київській сільськогосподарській і промисловій виставці (1897 p.).

Керував будівництвом Міського театру за проектом В. Шретера (1897 - 1901 pp.) і комплексу споруд Київського політехнічного інституту за проектом І. Кітнера (1899 - 1901 pp.).

Дуже активну творчу діяльність К. продовжив і на початку XX ст., вживаючи крім неоренесансу, форми західного середньовіччя, неоампіру, неросійського стильового напрямку.

У Києві за його проектами були збудовані:

Київська контора Державного банку на вул. Інститутській № 9-а (1902 - 1905 pp., співавтор О. Вербицький, ск. Е. Саля, Ф. Соколов, 1934 р. надбудований).

Селянський поземельний і Дворянський земельний банки / пізніше Центральний телеграф на вул. Володимирській № 10 (1910 - 1911 pp.).

Каплиця з моргом у Кирилівській лікарні (1902 p.),

Інфекційний корпус на 60 ліжок у Кирилівській лікарні (1900-і роки),

Комерційний інститут на розі Бібіковського бульвару і вул. Нестеровської (1911 - 1915 pp. співавтор В. Обремський),

Шоста чоловіча гімназія на вул. Великій Дорогожицькій / пізніше Мельникова № 81-а (1912 - 1913 pp., співавтор П. Жуков),

Вищі жіночі курси в Києві на Мало-Володимирській вулиці № 55-а (1914 p.), Київське відділення Російського Технічного товариства на Мало-Володимирській вулиці № 55-б (1911 - 1914 pp.), яке разом з попередньою спорудою завдяки ідентичним формам в дусі ампіру створювали ансамбль,

Київська казенна палата на Львівській пл. № 14 (1913 - 1914 pp., будував В. Безсмертний).

Спроектував чимало споруд в інших містах, серед яких:

Залізничний вокзал у Коростені (1905 p.),

Російський земельний банк в Полтаві (1906 - 1909 pp., співавтор С. Носов),

Дворянсько-селянський банк, в Полтаві (1911 p.).

Наприкінці XIX і початку XX ст. виконував багато приватних замовлень, проектуючи й споруджуючи виробничі й житлові будівлі, особняки, зокрема:

Надбудова житлового будинку на вул. Олександрівській / тепер Грушевського № 8/16 (1895 - 1896 pp.), Вальцьовий млин в садибі І. Бліндера на вул. Нижній Вал № 19-21 (1900 p.),

Гімназія О. Плетньової на розі вулиць Різницької № 2 і Московської № 34 (1903 p.),

Прибутковий будинок Г. де-Метца на вул. Мало-Володимирській № 44 (1911 - 1912 pp.).

Деякі проекти не були здійснені, наприклад, критого Бессарабського ринку і Обсерваторії на Володимирській гірці у Києві.

З 1899 р. викладав історію архітектури і вів проектування у Київському політехнічному інституті. 1916 р. очолив середню будівельну школу (технікум).

Написав підручник: Общая гражданская архитектура: Курс лекций. К., 19407, 290 с. Продовжив працю у післяреволюційні часи. Серед творів - надбудова двома поверхами Державного банку на вул. Інститутській (1934 p., співавтор В. Риков).

Джерело:

Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть: Біографічний довідник. - К.: НДІТІАМ, 1999. - 477 с. - http://alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_000.html

Фото: http://kpi.ua/ru/node/9654

  

Кобелєв, Олександр Васильович (1860—1942) — архітектор, педагог.

Н. в Царському Селі (нині м. Пушкін Ленінгр. обл., РФ). Навч. у військ. г-зії та в Петерб. ін-ті цивільних інженерів (1880—87). Працював як інженер, а згодом — старший архітектор та нач. від. в Управлінні пд.-зх. залізниць у Києві. Від 1899 викладав історію арх-ри та вів курс проектування в Київ. політех. ін-ті. 1916 очолив серед. буд. шк. За його проектом у Києві споруджено приміщення Центр. телеграфу (1903), у співавторстві з О.Вербицьким — контору Держ. банку (1902—05, по вул. Інститутській, надбудований в 1930-х рр. за участю арх. В.Рикова), Комерційний ін-т (1911—15, співавт. В.Обремський, нині корпус Нац. пед. ун-ту ім. М.Драгоманова по бульвару Т.Шевченка), будинок Вищих жін. курсів (1914, нині адм. будинок по вул. О.Гончара, 55), лікарню, г-зії тощо. Виконував багато приватних замовлень (вальцовий млин підприємця І.Бліндера, г-зія О.Плетньової, прибутковий будинок Г. де-Метца). Побудував вокзали в Козятині (за проектом В.Куликовського, 1888—90), Сарнах (1897) та Бендерах (1899, нині місто в Молдові), кілька банків у Полтаві (1906—09, 1911) та ін. споруди в багатьох містах України.

К. — автор підручника «Общая гражданская архитектура: Курс лекций» (К., 1907). За рад. влади продовжував працювати за фахом.

П. у м. Київ.

Літ.: Словник художників України. К., 1973; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997; Тимофієнко В. Зодчі України кінця ХVIII — початку ХХ ст.: Бібліографічний довідник. К., 1999.

Т. І. Лазанська.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України