История Полтавы

Шлихтер, Александр Григорьевич

Подробности

Просмотров: 85222

Шліхтер, Олександр Григорович (1868—1940) — державний і партійний діяч, академік АН УРСР і академік АН БРСР, віце-президент АН УРСР (1931-1938).

Народився в м. Лубнах. У 1883 р. вступив до Прилуцької гімназії. У 1887 р. організував політичний страйк гімназистів на знак солідарності з страйкуючими студентами Московського університету. У березні 1888 р. в гімназії знову відбулися виступи. Шліхтера виключили з гімназії і вислали під негласний нагляд поліції в Лубни. У 1890—1891 рр. вчився в Бернському університеті (Швейцарія). З 1891 р. вів пропаганду в соціал-демократичних гуртках на Україні. У 1893 р. його заарештували в Києві і вислали до Полтави, а в 1895 р. заслали на 5 років у Сольвичегодськ.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992).  Стор. 991

Фото - http://www.nas.gov.ua/Person/sh/Pages/Shlihter.aspx

Шліхтер, Олександр Григорович (20.VIII/1.IX.1868, Лубни — 2.ХІІ.1940, Київ) — революціонер, радянський партійний і державний діяч, вчений-економіст, академік АН УРСР (1928 р.), академік АН БРСР (1933 р.), віце-президент АН УРСР (1931-1938 pp.).

Народився в німецько-українській сім'ї. Прадід, вюртемберзький підданий, емігрував до Росії у 1818 p. Дід будував вітряки в поміщицьких маєтках. Поселившись у Полтавській губернії, одружився з козачкою. Батько був ремісником, власником невеликої столярної майстерні. Мати походила з середовища середньопомісних дворян. Від діда-німця О. Шліхтер з дитинства засвоїв зверхнє ставлення до російської дійсності. Середню освіту одержав екстерном при Лубенській гімназії. Навчання продовжив на фізико-математичному факультеті Харківського університету (1889—1891 pp.), а потім у Швейцарії, на медичному факультеті Бернського університету. Разом із земляком Л. М. Хінчуком у 1891 p. організував там соціал-демократичний гурток і з цього часу вважав себе революціонером. У 1892 p. працював у Полтавській губернії у складі медичного загону по боротьбі з холерою. Був заарештований за звинуваченням у пропаганді серед гімназистів і висланий у Сольвичегодськ Вологодської губернії. В очікуванні судового вироку працював статистиком в Полтавському губернському земстві, організував у Полтаві марксистськй гурток. Після закінчення терміну заслання в 1902 p. перебрався до Києва, де одержав місце в управлінні Південно-Західної залізниці. Офіційну службу суміщав з революційною працею літературним укладачем прокламацій і лектором пропагандистських гуртків серед робітників. В 1903 p. разом з іншими членами Київського комітету РСДРП керував відомим страйком на Півдні Росії. В 1905 р. очолював страйковий комітет залізничників, керував Жовтневим загальним страйком у Києві. Після розгрому руху переховувався в Фінляндії, виконуючи різні доручення в якості агента більшовицького ЦК. В 1907—1908 рр. працював у Московському комітеті РСДРП (б). Під час робочої поїздки до Ярославля був заарештований, переправлений до Києва і там засуджений військово-окружним судом до заслання в Сибір. В травні 1917 р. прибув до Петрограда, у вересні переїхав до Москви. Після більшовицького перевороту входив до найвищих державних і партійних структур. Автор ряду економічних, історичних і публіцистичних праць.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 196